Страница:
пiвденний схiд, Iгор зупинився i оглянувся.
Позаду, закриваючи пiвнеба, темнiла похмура Iзюмська гора.
Iгоревi перехопило дихання. Вiд неясного тривожного передчуття
стиснулося серце. Там, за горою, залишилася рiдна сторона, мила серцю
зелена Сiверщина, залишилося все, що вiн любив, - розлогi поля i дрiмучi
лiси, гамiрливi городи i тихi села, повноводi рiки i озера, знайомi
стежки-дорiжки, по яких ходив тридцять i чотири лiта, нiжно-спокiйна
синьоока жона Ярославна, маленькi синочки i крихiтка доня... Чи
повернеться вiн до них знову? Чи складе голову в цьому чужому полинному
степу?
З його грудей вихопилося мимовiльне, як стогiн, зiтхання, а з вуст
гострим болем вирвалося:
- О Руська земле, уже за шелом'янем си!
Усiм, хто оточував князя i хто почув цi слова, стало сумно, аж
моторошно. Хтось теж, як i князь, важко зiтхнув, хтось перехрестився, у
когось в оцi блиснула проти зiр сльоза. А над вiйськом, перелiтаючи з вуст
до вуст, прошелестiло-пронеслося тисячократне повторене:
- О Руська земле, уже ти за горою! Уже ти за горою си!..
Важко, як важко розставатися з рiдною землею, коли надовго вируша ш у
чужий край! А ще важче, коли йдеш на вiйну i не зна ш, чи повернешся!..
Невдовзi показалася невелика степова рiчечка Ташлик. © долиною вiйська
пiшли вперед - назустрiч течi©. Опiвночi зробили привал - напо©ли коней,
трохи перепочили, а потiм, по знаку Iгоря, рушили далi - в глибину
Половецького степу.
Перед свiтанком зробили ще один привал. На цей раз довший. Во©ни
погодували коней вiвсом, що залишався в дорожнiх саквах i який берегли для
такого випадку, попасли, напо©ли ©х вволю, самi пiдкрiпилися i полягали
спочивати. Та мало хто спав. Зi сходом сонця всi знову були на ногах. Iгор
наказав роздати важке вiйськове спорядження, що везли з собою на запасних
та сумних конях, - лати, кольчуги, шоломи, щити, луки, тули зi стрiлами,
поручi, поножi, - бо розраховував на скору зустрiч з половцями.
Тепер дружини вишикувалися так, щоб вiдразу можна було стати в бойовий
порядок. Рухалися вiд Кам'янки до Сюурлiю - десять верст - без поспiху,
виславши наперед i на обидва крила посилену сторожу.
Прекрасне видовище являв собою в цi сонячнi ранковi години 10 травня
1185 року, в п'ятницю, Iгорiв полк! Iшов вiн зiмкнутим стро м, щiльно, по
вiсiм вершникiв у ряду, розтягнувшись на таку вiдстань, скiльки око могло
сягнути. На лiвiй руцi кожного вершника - руський червоний щит, що проти
ранкового сонця багрянiв, мов стяг, i здалеку здавалося, що iз краю в край
широке Половецьке поле перегороджене тими черленими щитами. На срiбних
стружiях майорiли над вiйськом барвистi Iгоревi корогви, розвiвалися
знамена iнших князiв, трiпотiли на вiтрi рiзнокольоровi трикутнички
прапорцiв, прикрiплених до списiв старших дружинникiв. Ряхтiла кiнська
збруя, блищали крицевi лати, сонцем горiли золотi князiвськi шоломи.
Тiшили i милували око рiзно© мастi конi - воронi, сiрi, гнiдi, бiлi, карi,
соловi... Та все ж головним кольором, що впадав в очi, був багряний колiр
руських черлених щитiв, - вони, мов мечем, роздiлили, перегородили навпiл
зелений весняний степ...
Iгоревi очi блищали захопленням. Оглянувшись, вiн вигукнув:
- Славуто, поглянь! Яке вiйсько iде! Якi соколи! Вiйсько йшло бадьоро,
гордо - милуватися справдi було чим.
Перед ранньою обiднею[63] прискакали сторожовi.
- Княже! За рiчкою - половцi! Шикуються поспiшно! А далi, за ними, -
вежi з жонами та дiтьми! А ще далi - стада, отари!
Iгор зiбрав князiв i во вод.
- Браття, от i зустрiлися ми з кочовиками. Видно, для них це
несподiванка. Уряджайте полки до бою! Я зi сво©м полком стану посерединi,
по праву руку вiд мене - брат мiй Всеволод, по лiву - Святослав. Перед
Святославом стане Володимир, а перед Всеволодом займуть мiсце кову©.
Наперед же виведемо вiд усiх князiв стрiльцiв добрих, щоб зав'язали бiй!
На ходу перешикувавшись у бойовi порядки, шiсть Iгоревих полкiв швидко
пiшли низиною на зближення з противником.
Iгор ви©хав на пагорб, з якого вiдкрилася широка долина половецько©
рiчки Суурлик[64], назву яко© руськi во©ни переiнакшили на свiй лад -
Сюурлiй, бо так легше було вимовляти. За рiчкою, на протилежному пологому
березi, гарцювали на конях половецькi лучники-стрiльцi, далi стояли
нерiвними рядами полки, зiбранi, видно, в поспiху великому, бо стрiй ©хнiй
ламався, хвилювався, а ще далi, в полi, темнiли на возах юрти-вежi,
метушилися жiнки й дiти, зганялися стада й отари.
Iгор здибив гарячого коня, показав мечем на рiку.
- Браття, сього сми шукали! А потягнемо!
Полк стрiльцiв, Святославiв i Володимирiв полки та кову© швидко помчали
до берега. Половецькi лучники випустили в них через рiчку по стрiлi, не
завдавши, однак, нiкому нiяко© шкоди, а потiм, побачивши, що руськi полки
з ходу пiшли в наступ, повернулися назад i помчали до сво©х.
Тут, на полi, за Сюурлi м, зав'язався короткий, але гарячий бiй. В
атаку пiшли чотири полки, що складали по кiлькостi во©нiв бiльше половини
всього вiйська. Iгор i Всеволод поволi йшли позаду, готовi допомогти тому,
кому така допомога була б потрiбна.
Випустивши рiй стрiл, руськi стрiльцi вийняли мечi, зiмкнули ряди i з
голосними криками кинулися на половцiв. Володимир поспiшив за ними.
Святослав почав тiснити праве крило противника, кову© налягли на лiве.
Половцi прийняли удар, намагаючись прикрити сво© вежi з жiнками i
дiтьми. Та вiдразу ж були збитi з мiсця i покотилися назад. Охопленi
жахом, зрозумiвши, що утриматися не пощастить, вони проскочили мимо веж,
не зупиняючись i кидаючи все сво добро та рiдних напризволяще. Три руськi
полки - Святославiв, Володимирiв i Ольстина Олексича - рубали ©х, брали в
полон, а потiм стрiлами розсипалися по полю, захопили вежi з красними
дiвчатами та жонами половецькими, захопили одяг, золото, срiбло, всiляке
узороччя половецьке i, не зупиняючись, кинулися далi - переслiдувати
ворога, що поспiхом вiдступав до Дiнця та верхiв'я Каяли.
Iгор в'©хав у розгромлене половецьке стiйбище. Тут верещали дiти,
голосили жiнки, стогнали пораненi. Меткi во© збивали до гурту стада й
отари.
Бояри пiднесли Iгоревi ханський бунчук - посрiблений спис, до якого був
прив'язаний довгий пушистий кiнський хвiст, та бiлу корогву з намальованим
на нiй страшним драконом-змi м, що видихав з роззявлено© пащi вогонь.
- Княже, це тобi, - сказав Рагу©л. - Захопили у ханськiй вежi...
Виявля ться, ми попатрали самого хана Кзу!
- Хай зна , старий розбiйник, як нападати на нашi села i городи! Хай
вiдчу тепер на власнiй шкурi силу руського меча! - загули бояри.
Iгор був радiсний, щасливий. Перемога! Досягнув, чого хотiв, - напився
шоломом з великого Дону, перемiг самого хана Кзу i взяв полон!
- Забирайте найцiннiше - i гайда звiдси! Тут нi пашi для коней та
скоту, бо все витоптано, нi дихнути буде вiд трупного духу! Пiдемо до
умовленого мiсця, дiждемося наших - i рушимо у зворотну путь!
Славута нахилився до Iгоревого плеча.
- А може, послати гiнцiв услiд за князями, щоб зразу поверталися?
Iгор був радiсно збуджений перемогою, аж хмiльний вiд не©, а тому
безпечно вiдповiв:
- Повернуться - не дiти... Хай трохи потiшаться!
За кiлька верстов вiд бойовища знайшли гарне рiвне поле i стали
табором. Полон поставили пiд охороною посерединi, коней i скот пустили
пастися...
Збiгала година за годиною. Звернуло з обiду. Полки Святослава,
Володимира i Ольстина Олексича чомусь не поверталися.
Iгор почав нетерпляче поглядати на сонце. I чого баряться?
Славута хвилювався ще бiльше.
- Даремно ти ©х вiдпустив вiд себе, княже. Зразу пiсля бою потрiбно
було повертати назад. До вечора були б на Сальницi. Бо степ уже
заворушився.
- Ну, не так скоро збере Кончак сво© орди! - вiдповiв Iгор. - Поки
гiнцi домчать до Орелi та Самари, до Днiпра та Помор'я, поки тамтешнi хани
зберуть сво©х людей, не один день мине...
- Не легковаж, княже!
Iгор промовчав. Йому й самому було досадно.
Перед вечором повернулися кову©, за ними прибув Володимирiв полк, i
лише перед самим смерком у табiр поволi всунувся, переобтяжений полоном та
iншою здобиччю, полк Святослава.
Здобич у всiх була велика, i молодi князi радiли, мов дiти.
- Я погромив Сугрiвське городище i захопив майже тисячу полоненикiв, -
хвалився Володимир.
- А ми набрали стiльки паволок та дорогих оксамитiв, що на все iнше й
дивитися вже не хотiли! Половецькими накидками, покривалами та кожухами
мости мостили по болотах та грузьких мiсцях, коли поверталися з-пiд
Шаруканя! - вторив йому Святослав.
Небагатослiвний, стриманий Ольстин Олексич не проявляв так гучно
почуттiв, та по його очах було видно, що вiн також задоволений i
перемогою, i здобиччю.
- Добре ми ©х потрiпали! - сказав коротко.
- Се бог силою сво ю потрiпав ворогiв наших, а на нас возложив честь i
славу! - промовив Iгор i скоса глянув на Славуту, мовби запрошуючи його
прислухатися до того, що буде сказано далi. - Та ми поки що зробили тiльки
пiвдiла, браття. Друга половина дiла - попереду...
Ви самi бачили, що на Сюурлi© перед нами стояли невеликi сили
половецькi. Але завтра ©х буде цiла тьма! Тож не будемо гаятись i ждати,
поки вони прийдуть, а нинi ж знiмемося з мiсця i пiдемо через нiч! А якщо
хто з половцiв завтра i нагряне сюди, то не всi поженуться за нами, а
тiльки тi, в кого добрi конi. Отже, сили ©хнi значно зменшаться, i нам
тодi - як бог дасть! Будемо битися!
Славута слухав уважно й схвально кивав головою. Це була розумна думка.
Мети походу досягнуто - тож, не гаючись, назад! Щоб не було бiди!
Та тут схопився Святослав, заблагав:
- Стрию, далеко я ганявся за половцями, i конi мо© не витримають ще
одного нiчного переходу! Це ж непосильно для них - нiч, день та й знову
нiч! Вони падають з нiг!
- Вiзьмеш половецьких коней, княже, - сказав Славута. - ©х достатньо
ма мо...
- Поки ми ©х потемну половимо, поки пересiдла мо, то свiтати стане...
Та й люди стомилися! Не витримають! - I Святослав повернувся до Всеволода:
- Скажи ©м, стрию! Ми ж упадемо по дорозi! Вiдстанемо!
Всеволод пiдтримав Святослава.
- Iгорю, треба дати людям i коням перепочинок! Весняна нiч коротка - не
встигнуть половцi за одну нiч прийти сюди! А ми тим часом перепочинемо i
на зорi зi свiжими силами - в путь!
Iгор завагався i мовчав, поглядаючи по черзi то на Всеволода, то на
Святослава, то на Ольстина, то на Володимира.
Чашу терезiв на бiк Святослава перехилив Ольстин Олексич.
- Княже, конi справдi стомилися... Люди теж... Iгор надовго задумався,
дивлячись, як пригаса малиновий жар багаття. Потiм хитнув головою i тихо
промовив:
- Гаразд. Ставте сторожових, вiдпочивайте. А з зорею - в путь!
А хан Кончак сю нiч не спав.
* * *
Дiзнавшись опiвднi про несподiваний напад урусiв, вiн спочатку
здивувався, не розумiючи, як вони могли непомiченими пройти вiд Ворскли аж
до Сюурлiю, а потiм, не знайшовши пояснення цьому, задоволене потер руки,
подумавши: "На ловця i звiр бiжить! Ну, Святославе, тепер ти мiй! Сам
лiзеш у розставленi мною тенета!"
Вiн не мав нi найменшого сумнiву, що на Сюурлiй прийшов сам Святослав
Ки©вський з братi ю. Ще два тижнi тому з Росi повернувся Джабай i привiз
вiд Аяпа надзвичайно важливу звiстку про те, що Святослав задумав великий
похiд на Дон i зараз поплив по Деснi збирати сили!
"Швидко ж ти ©х утратиш, Святославе! - злорадно усмiхнувся тодi Кончак.
- Тепер, знаючи тво© намiри, я нанесу тобi попереджувальний удар!"
Однак вiн скоро передумав. Для чого сурганитися аж пiд Ки©в, коли уруси
самi йдуть до рук? Чи не краще приготувати Святославовi пастку тут, у
Половецькiй землi?
Ця думка йому сподобалась. Знаючи зi слiв Аяпа, куди i якими силами
ударить Святослав, вiн вирiшив ждати його приходу дома, на Торi. Сюди та в
найближчi навколишнi степи вiн зразу ж закликав орiльських та приморських
ханiв, якi й прибули з ордами. Примчали навiть кулобичi з далеко©
Куль-Оби! чим пригостити зарозумiлого Ольговича! Буде кому вiдплатити i
за Коб'яка з братi ю, i за недавню хорольську ганьбу! Всi сили
Дешт-i-Кипчака стягнутi в один кулак!
Ну, Святославе! Начувайся!
Пiсля полудня примчав до нього хан Кза. Мов паяний, заточуючись,
ввалився в юрту, в знемозi опустився на подушку, простягнув уперед
благально руки. На зморшкуватому, подзьобаному вiспою обличчi бруднi
патьоки поту, рiдке сиве волосся збилося в ковтюхи.
Кончак уже знав, з чим прибув Кза, в душi зловтiшаючись, мовчки ждав,
що скаже хан-суперник.
Кза одним духом випив чашку холодного кумису, на яку очима показав йому
Кончак, промовив хрипко:
- Хане! - i тут же поправився: - Великий хане! Проклятi уруси захопили
мо© вежi i мо© табуни! Половили усiх жiнок i дiтей мого роду! Я ледве
встиг вивести вiйсько з-пiд удару! Що менi робити? О, я нещасний! Скажи,
що менi робити?
Кончак ледве стримав у собi хвилю радостi, що раптом розперла груди.
Кза, той самий Кза, який завжди ставав на його шляху, який не визнавав за
ним верховно© влади над Дешт-i-Кипчаком, нинi сам назвав його великим
ханом! Яка примхлива доля! Вороги сво©ми руками прочищають йому шлях до
влади! Спочатку уруси прибрали Коб'яка, хитрого i могутнього Коб'яка, який
хотiв одноосiбно правити Степом, а тепер поставили перед ним на колiна
сильного i гордого Кзу!
Та хитрий Кончак жодним словом, жодним порухом не проявив сво©х
почуттiв. Навпаки, нахилившись, обняв Кзу за плечi, пiдбадьорив:
- Не сумуй, хане! Ти врятував вiйсько, а поки за тво©ми плечима
вiйсько, ти - хан! Жiнок же та дiтей тво©х визволимо! I стада тво© нiкуди
не дiнуться! Iще завтра Святослав розплатиться з тобою за кривду сповна!
- Який Святослав? - здивувався Кза. - Ки©вський? Я його там не бачив...
Над полками урусiв майорiли стяги Iгоря Сiверського...
- Iгоря Сiверського? То й вiн тут, мiй сват? Пай-пай! - Кончак узявся в
боки. - Упiзнаю гарячого Ольговича! Видно, напросився, щоб Святослав
дозволив iти в головi... Отже, це вiн тебе сьогоднi гарненько попатрав!
Кончак усе-таки не втримався, щоб не вколоти хана-недруга.
Кза схопився на ноги. Кончаковi слова боляче вдарили його по серцю.
- Я вiдомщу йому!
- Ми помстимося! Ми! Гуртом! I не тiльки йому, а всiм князям i
передусiм Святославовi! - жорстоко кинув Кончак i взяв Кзу за плечi. -
Настав наш час, хане! Круг мене нинi зiбрався весь Половецький степ! Я
приготував Святославовi добрячу петлю, i вiн уже всунув у не© свою голову!
Залишилося зашморгнути!.. Якщо ми тут погромимо урусiв, тодi нiяка сила не
спинить нас у нашому походi на Русь! Ти розумi ш, що це означа ?
Кза, звичайно, розумiв: Русь залишиться без захисту. Але вiн також
розумiв i те, що ця перемога незмiрно змiцнить владу Кончака над степом.
Коли б Кза не думав про визволення сво©х родовичiв з уруського полону, вiн
i пальцем не ворухнув би, щоб допомогти Кончаковi. Та що зробиш - мусиш!
- Ми розгромимо ©х! - озвався похмуро. Кончак струснув його за плечi.
- Кза, допоможи менi! Кза! Хай тво© вивiдачi слiдкують за кожним кроком
Iгоря i про все повiдомляють менi! Це добре, що вiн вiдiрвався вiд
Святослава! Ми погромимо спочатку Iгоря - завтра погромимо! А потiм гуртом
навалимося на Святослава з братi ю... Кза!
Кза вийшов, а Кончак плеснув у долонi i владно кинув молодому
вилицюватому джигiтовi, що заглянув у юрту:
- Коня менi!
* * *
Дрiма у полi хоробре Iгореве гнiздо. Далеко залетiло! Сонна нiч
зависла над ним темним половецьким шатром. Тiльки вряди-годи хтось хрипло
забелькоче ввi снi чи захропе стривожено кiнь, натрапивши в травi м'якими
рухливими губами на щось бридке, вiдразливе - на слизького слимака чи на
холодну земляну жабу.
На сходi ледь-ледь зажеврiв край неба. Кривава зоря свiт iзвiсту . Iз
широко© долини Сюурлiю потягнуло туманною прохолодою i терпким запахом
лепехи.
Славута пiдвiв голову, розплющив очi. Прислухався. Що його збудило? Чи
комарi завели свою передранкову пiсню, чи десь у норi розтривожилося кубло
степових джмелiв? А чи...
Вiн нахилився, припав вухом до землi. Завмер. Нi, не комарi то i не
джмелi. То гуде земля. Степ стугонить вiд тисяч кiнських копит! З усiх
усюд той гул долiта !
Де й сон подiвся!
Славута кинувся до Iгоря, що спав неподалiк на м'якiй половецькiй
кошмi, затермосив щосили.
- Княже, вставай!
Iгор протер очi.
- Що? Пора вже?
- Половцi!
Iгор пiдскочив.
- Не може бути! Звiдки?
- Iдуть - i вiд моря, i вiд Дону, i вiд усiх сторiн. Сам послухай!
Iгор лiг на землю.
- Ну, що? - заквапив його Славута.
- Ти не помилився, учителю... Справдi, конi копитами б'ють! Земля гуде,
мов перед грозою! Обступають нас бiсовi дiти зi всiх бокiв! Ну й веремiя
здiйметься уранцi!..
Славута скрушно похитав головою.
- Якби тiльки веремiя...
- Ти дума ш - гiрше? Що ж нам робити?
- Передусiм будити людей, готуватися до бою, а потiм усi ю силою
пробиватися до Дiнця!.. Тiльки тепер не до Сальницi - туди далеко, а до
найближчого берега навпростець! Тут усього сiм-вiсiм верстов... I броди
... Нам би тiльки дiстатися рiки - там лiси, вони сховають нас,
прикриють, та й половцям нiде буде розвернутися...
Iгор почав будити брата Всеволода i сина Володимира.
Прибiгла сторожа, сповiстила:
- В степу показалися половецькi ратники!
Незабаром весь табiр заворушився, загув. Одно слово - половцi! - враз
пiдняло всiх на ноги, навiть тих, кому сон був милiший за все на свiтi. Ще
толком нiхто нiчого не знав - де половцi, скiльки ©х, - а тривога вже
полонила людей, змусила ©х мовчки, без зволiкань вхопити зброю, сiсти на
коней i стати у сво© копiя, стяги, полки. Полон з вежами поставили
всередину, посилили охорону. Ждан пiдвiв Iгоревi Воронця.
Минуло небагато часу. Небо посвiтлiшало, пiднялося. Погасли зорi. Над
степом поволi вставав новий день - субота, 11 травня 1185 року.
Скочувалося з горба i тануло в долинах клоччя нiчного сiрого туману.
I коли посвiтлiшало настiльки, що став прозиратися виднокiл, всi - i
князi, i бояри, i дружинники, i во© - раптом замовкли, занiмiли, мов
приголомшенi, нiби враженi громом, не в силi вимовити й слова. Зi всiх
бокiв - куди не глянь - ©х оточували, обступали густi, непрогляднi, мов
лiс, половецькi полки! Темними хмарами облягли вони Iгореве вiйсько,
пiдходячи все ближче i ближче. Маяли вдалинi половецькi стяги, метлялися
на довгих тичках пишнi кiнськi хвости - бунчуки, в небо здiймалися стовпи
рудо© степово© куряви. I не знали руськi князi, кому проти кого виступати.
- Боже! - тiльки й вимовив Iгор помертвiлими вустами.
А Всеволод у збудженнi великому вдарив кулаком по луцi сiдла, вилаявся:
- Прокляття! Грiм i блискавка на мою голову! Яким же я був недоумком
учора, що не послухався тебе, брате!
Святослав зблiд i стиснув тонкi збляклi вуста. Це ж вiн у всьому винен!
Вiн погнався за половцями далi за всiх, вiн повернувся пiзнiше за всiх i,
головне, наполiг, щоб заночувати в цьому проклятому полi Половецькому!..
Зараз вiн ладен був покласти голову пiд меч, аби лиш повернути минулий
вечiр i виправити свою помилку!
Всi довго мовчали. I тиша ця була важка i гнiтюча.
А земля гула, стугонiла!.. I пiдходили вони все ближче!
Немало лiт прошумiло над Славутиною головою, не раз смертi в очi
заглядав вiн у багатьох боях, - зда ться, пора звикнути до небезпек, але й
вiн, коли уздрiв ту темну хмару, що обступала Iгорiв полк, здригнувся i
вiдчув, як попiд серцем вiйнуло зимовою стужею.
Такого вiн ще не видiв! Бути грому великому! Iти дощу стрiлами з Дону
великого!
Першим опам'ятався Iгор. Приструнчивши срiбними острогами Воронця,
пiдвiвся на стременах, пiдняв руку i гукнув скiльки духу було, на все
поле:
- Браття i дружино! Доля послала нам важке випробування, а мене
покарала за те, що я злегковажив суворим знаменням! Видно, зiбрали ми
проти себе усю землю Половецьку! Бiй буде жорстокий - не на життя, а на
смерть, i нi на кого нам надiятися - тiльки на самих себе! Тож смiливо на
ворога! Краще кiстьми ляжемо, нiж безчестям себе знеславимо! Хай лiпше
хижi птахи та дикi звiрi тiла нашi шматують, нiж осоромимо ми землю
Руську!.. Станемо, браття, в круг! Станемо в такому порядку: я - попереду,
лiворуч вiд мене - Святослав, за ним - Володимир, потiм - Ольстин з
ковуями i, нарештi, по праву руку вiд мене - Всеволод! I будемо, стримуючи
ворога зi всiх бокiв, пробиватися до Дiнця! Тут недалеко! Тiльки там, на
Дiнцi, у темному лузi, наш порятунок! Там шлях на Руську землю!
Полки швидко стали в бойовий круг - давн вiдоме шикування вiйська при
круговiй оборонi. Переднiй ряд закрився стiною щитiв, виставив у бiк
ворога частокiл довгих списiв. Внутрiшнi ряди приготували луки i стрiли.
Всерединi поставили половецькi вози для поранених, посилили охорону бiля
полону та стад.
Мiцний це був горiшок - Iгорiв полк, опоясаний непробивною стiною
черлених щитiв, на©жачений гострими списами та смертоносними стрiлами,
захищений мiццю лат, кольчуг та шоломiв! Нелегко його розкусити нiкому -
навiть Кончаковi з усiма його ордами!
Iгор зi сво ю дружиною, закованою в броню, став на вiстрi всього
руського вiйська. Саме тут i саме вiн повинен був прорвати вороже кiльце i
вивести всiх до Дiнця.
Половцi зупинилися на вiдстанi польоту стрiли, заповнюючи в сво©х рядах
прогалини, облягали сiверян щiльно зi всiх бокiв. А зi степу до них
пiдходили все новi й новi загони. I руськi князi та во води були у подивi
великому: як зумiв Кончак за одну нiч зiбрати всю силу половецьку?
Побiля Iгоря стали Славута, Ждан та Янь. Iгор узяв Славуту за руку.
- Учителю, прошу тебе, вийди з ряду! Не по тво©х лiтах це дiло! Займися
пораненими - ©х буде сьогоднi немало!
Славута хотiв заперечити, та Iгор насупив брови.
- Не треба! Поранених буде невпрогорт - хто допоможе ©м краще, нiж ти?
А якщо мене поранить, чи Всеволода, чи Володимира?..
Славута вжахнувся.
- Бог з тобою, Iгорю? Що ти говориш перед бо м?
- Все може бути. Вiйна!
Старий боярин схилив голову, поцiлував князя в плече.
- Гаразд. Iду!
Тут вони розсталися: Славута по©хав до веж, а Iгор повернувся у свiй
полк. Ждан зняв з нього золотий князiвський шолом, що мiг бути дуже
помiтною цiллю для ворожих лучникiв i копiйникiв, подав звичайний,
гриднiвський.
З-за обрiю поволi виринав кривавий пруг сонця.
Битва розпочалася раптово, вiдразу по всьому полю. На половецькому боцi
пролунав чийсь гортанний, схожий на рик ведмедя голос, Iгоревi здалося, що
то був голос Кончака, - i тисячi й тисячi половецьких стрiл хмарою знялися
в блакитно-малинове свiтанкове небо i рясним дощем пролилися на Iгоревi
полки.
Впали першi убитi, застогнали пораненi, збилися i понеслися
схарапудженi конi, що втратили верхiвцiв.
У вiдповiдь проспiвали пiсню смертi спiвучi сiверянськi стрiли i
вирвали з Кончакових полкiв немало молодих чорнооких джигiтiв.
Стрiли сипалися безугавно, стукали, мов град, об шоломи, об лати й
кольчуги, об щити та обшитi залiзними бляшками кiнськi попони, вириваючи з
рядiв то одного, то iншого воя.
Видно, Кончак, використовуючи кiлькiсну перевагу, вирiшив не вступати
поки що в рукопашний бiй, а лучним бо м знекровлювати руське вiйсько.
Iгор зрозумiв це вiдразу. Тодi вiн видобув меча i пiдняв коня на диби.
- Уперед, русичi! Уперед! За мною, браття! Гриднi-списники опустили
напереваги мiцнi довгi списи i, набираючи розгону, понеслися на половцiв.
За ними мчали мечники, а потiм уже лучники, що на ходу випускали рiй
стрiл, щоб ними прикрити переднi ряди нападаючих.
Удар був жахливий. Над полем пролунав гуркiт - то списи русичiв
зустрiлися з половецькими щитами i загримкотiли об них, нiби грiм грянув
над самою головою. Задзвенiли, задзвякали мечi i кривi половецькi шаблi;
заiржали, здиблюючись i ошкiрюючи зуби, знавiснiлi конi; тисячами горлянок
закричали у бойовому шалi во©ни.
Переднi ряди половцiв були враз зiм'ятi, розтрощенi, повергнутi на
землю. Заднi теж здригнулися i пiд натиском Iгорево© панцирно© кiнноти
почали вiдступати в степ.
Iгор пiдбадьорив сво©х:
- Уперед, браття! Ще удар - i прорвемо вороже кiльце! Дужче нападайте!
Смiливiше! А за нами прорвуться усi!
Вiн бився в переднiх лавах, i його прямий двосiчний меч не знав
спочинку. Воронець грудьми, прикритими кольчужною сiткою, розштовхував
низькорослих коней степовикiв, копитами вдавлював у землю тiла поранених
чи вибитих iз сiдла ворожих во©нiв. Поряд з князем билися наймогутнiшi
новгород-сiверськi витязi. Вони глибоко врубалися в густi ряди ординцiв -
уже зовсiм недалеко виднiвся голий степ. А там десь i Донець з його
рятiвними для руського вiйська лугами, заростями та лiсами!
Нi на крок не вiдставали вiд князя Янь Рагу©лович та Ждан. Як завжди,
радiсно усмiхнений, вiдчайдушний Янь кидався навперейми степовикам, що
мiтили зчепитися з князем, i невiдворотним ударом меча перетинав ©м дорогу
життя. Ждан вiв на поводi запасного коня - на той випадок, коли Воронець
пiд князем упаде чи буде поранений, - а довгим списом не менш успiшно, нiж
Янь, захищав князя зi свого боку.
До вiдкритого поля залишалося зовсiм недалеко.
- Ще трохи, браття! Ще пiднатужмося - i перед нами вiльна дорога до
Дiнця! - гукнув Iгор. - Уперед, браття!
Та половцi теж зрозумiли, до чого прагнуть русичi, i докладали всiх
зусиль, щоб зупинити ©хнiй бойовий порив. Сюди вже поспiшали свiжi
половецькi загони, оговталися вiд несподiваного сильного удару Кончаковi
батирi, з обох бокiв на Iгорiв полк, що глибоко ввiгнався у ворожий стрiй,
розколюючи його, мов клин дерево, знову сипонув рясний дощ половецьких
стрiл.
Вiд них зразу впали десятки новгородсiверцiв.
Iгор пiдняв щита, щоб захиститися, та раптом вiдчув болючий удар в
шуйцю[65]. Стрiла влетiла в широкий рукав кольчуги, знайшла дине
незахищене мiсце мiж кольчугою та поручами i пронизала руку наскрiзь.
Щит упав на землю. Iгор схитнувся.
- Княже, що? - скрикнув перелякано Ждан. - Поранений?
Iгор зблiд. В ранi бринiло тонке древко стрiли з бiлим оперенням. На
гриву коневi бризнула кров.
Ждан схопив поводи Воронця, завернув назад.
- Князя поранено! Прикрийте його!
Янь прикрив Iгоря щитом, дружинники зiмкнули позад нього ряди, поволi
почали пiд ро м стрiл вiдступати.
Замiшання в рядах русичiв не залишилося непомiченим половцями, i вони
посилили обстрiл.
Iгор вiд болю й досади зцiпив зуби. Яке нещастя! Все втрачено! А так же
Позаду, закриваючи пiвнеба, темнiла похмура Iзюмська гора.
Iгоревi перехопило дихання. Вiд неясного тривожного передчуття
стиснулося серце. Там, за горою, залишилася рiдна сторона, мила серцю
зелена Сiверщина, залишилося все, що вiн любив, - розлогi поля i дрiмучi
лiси, гамiрливi городи i тихi села, повноводi рiки i озера, знайомi
стежки-дорiжки, по яких ходив тридцять i чотири лiта, нiжно-спокiйна
синьоока жона Ярославна, маленькi синочки i крихiтка доня... Чи
повернеться вiн до них знову? Чи складе голову в цьому чужому полинному
степу?
З його грудей вихопилося мимовiльне, як стогiн, зiтхання, а з вуст
гострим болем вирвалося:
- О Руська земле, уже за шелом'янем си!
Усiм, хто оточував князя i хто почув цi слова, стало сумно, аж
моторошно. Хтось теж, як i князь, важко зiтхнув, хтось перехрестився, у
когось в оцi блиснула проти зiр сльоза. А над вiйськом, перелiтаючи з вуст
до вуст, прошелестiло-пронеслося тисячократне повторене:
- О Руська земле, уже ти за горою! Уже ти за горою си!..
Важко, як важко розставатися з рiдною землею, коли надовго вируша ш у
чужий край! А ще важче, коли йдеш на вiйну i не зна ш, чи повернешся!..
Невдовзi показалася невелика степова рiчечка Ташлик. © долиною вiйська
пiшли вперед - назустрiч течi©. Опiвночi зробили привал - напо©ли коней,
трохи перепочили, а потiм, по знаку Iгоря, рушили далi - в глибину
Половецького степу.
Перед свiтанком зробили ще один привал. На цей раз довший. Во©ни
погодували коней вiвсом, що залишався в дорожнiх саквах i який берегли для
такого випадку, попасли, напо©ли ©х вволю, самi пiдкрiпилися i полягали
спочивати. Та мало хто спав. Зi сходом сонця всi знову були на ногах. Iгор
наказав роздати важке вiйськове спорядження, що везли з собою на запасних
та сумних конях, - лати, кольчуги, шоломи, щити, луки, тули зi стрiлами,
поручi, поножi, - бо розраховував на скору зустрiч з половцями.
Тепер дружини вишикувалися так, щоб вiдразу можна було стати в бойовий
порядок. Рухалися вiд Кам'янки до Сюурлiю - десять верст - без поспiху,
виславши наперед i на обидва крила посилену сторожу.
Прекрасне видовище являв собою в цi сонячнi ранковi години 10 травня
1185 року, в п'ятницю, Iгорiв полк! Iшов вiн зiмкнутим стро м, щiльно, по
вiсiм вершникiв у ряду, розтягнувшись на таку вiдстань, скiльки око могло
сягнути. На лiвiй руцi кожного вершника - руський червоний щит, що проти
ранкового сонця багрянiв, мов стяг, i здалеку здавалося, що iз краю в край
широке Половецьке поле перегороджене тими черленими щитами. На срiбних
стружiях майорiли над вiйськом барвистi Iгоревi корогви, розвiвалися
знамена iнших князiв, трiпотiли на вiтрi рiзнокольоровi трикутнички
прапорцiв, прикрiплених до списiв старших дружинникiв. Ряхтiла кiнська
збруя, блищали крицевi лати, сонцем горiли золотi князiвськi шоломи.
Тiшили i милували око рiзно© мастi конi - воронi, сiрi, гнiдi, бiлi, карi,
соловi... Та все ж головним кольором, що впадав в очi, був багряний колiр
руських черлених щитiв, - вони, мов мечем, роздiлили, перегородили навпiл
зелений весняний степ...
Iгоревi очi блищали захопленням. Оглянувшись, вiн вигукнув:
- Славуто, поглянь! Яке вiйсько iде! Якi соколи! Вiйсько йшло бадьоро,
гордо - милуватися справдi було чим.
Перед ранньою обiднею[63] прискакали сторожовi.
- Княже! За рiчкою - половцi! Шикуються поспiшно! А далi, за ними, -
вежi з жонами та дiтьми! А ще далi - стада, отари!
Iгор зiбрав князiв i во вод.
- Браття, от i зустрiлися ми з кочовиками. Видно, для них це
несподiванка. Уряджайте полки до бою! Я зi сво©м полком стану посерединi,
по праву руку вiд мене - брат мiй Всеволод, по лiву - Святослав. Перед
Святославом стане Володимир, а перед Всеволодом займуть мiсце кову©.
Наперед же виведемо вiд усiх князiв стрiльцiв добрих, щоб зав'язали бiй!
На ходу перешикувавшись у бойовi порядки, шiсть Iгоревих полкiв швидко
пiшли низиною на зближення з противником.
Iгор ви©хав на пагорб, з якого вiдкрилася широка долина половецько©
рiчки Суурлик[64], назву яко© руськi во©ни переiнакшили на свiй лад -
Сюурлiй, бо так легше було вимовляти. За рiчкою, на протилежному пологому
березi, гарцювали на конях половецькi лучники-стрiльцi, далi стояли
нерiвними рядами полки, зiбранi, видно, в поспiху великому, бо стрiй ©хнiй
ламався, хвилювався, а ще далi, в полi, темнiли на возах юрти-вежi,
метушилися жiнки й дiти, зганялися стада й отари.
Iгор здибив гарячого коня, показав мечем на рiку.
- Браття, сього сми шукали! А потягнемо!
Полк стрiльцiв, Святославiв i Володимирiв полки та кову© швидко помчали
до берега. Половецькi лучники випустили в них через рiчку по стрiлi, не
завдавши, однак, нiкому нiяко© шкоди, а потiм, побачивши, що руськi полки
з ходу пiшли в наступ, повернулися назад i помчали до сво©х.
Тут, на полi, за Сюурлi м, зав'язався короткий, але гарячий бiй. В
атаку пiшли чотири полки, що складали по кiлькостi во©нiв бiльше половини
всього вiйська. Iгор i Всеволод поволi йшли позаду, готовi допомогти тому,
кому така допомога була б потрiбна.
Випустивши рiй стрiл, руськi стрiльцi вийняли мечi, зiмкнули ряди i з
голосними криками кинулися на половцiв. Володимир поспiшив за ними.
Святослав почав тiснити праве крило противника, кову© налягли на лiве.
Половцi прийняли удар, намагаючись прикрити сво© вежi з жiнками i
дiтьми. Та вiдразу ж були збитi з мiсця i покотилися назад. Охопленi
жахом, зрозумiвши, що утриматися не пощастить, вони проскочили мимо веж,
не зупиняючись i кидаючи все сво добро та рiдних напризволяще. Три руськi
полки - Святославiв, Володимирiв i Ольстина Олексича - рубали ©х, брали в
полон, а потiм стрiлами розсипалися по полю, захопили вежi з красними
дiвчатами та жонами половецькими, захопили одяг, золото, срiбло, всiляке
узороччя половецьке i, не зупиняючись, кинулися далi - переслiдувати
ворога, що поспiхом вiдступав до Дiнця та верхiв'я Каяли.
Iгор в'©хав у розгромлене половецьке стiйбище. Тут верещали дiти,
голосили жiнки, стогнали пораненi. Меткi во© збивали до гурту стада й
отари.
Бояри пiднесли Iгоревi ханський бунчук - посрiблений спис, до якого був
прив'язаний довгий пушистий кiнський хвiст, та бiлу корогву з намальованим
на нiй страшним драконом-змi м, що видихав з роззявлено© пащi вогонь.
- Княже, це тобi, - сказав Рагу©л. - Захопили у ханськiй вежi...
Виявля ться, ми попатрали самого хана Кзу!
- Хай зна , старий розбiйник, як нападати на нашi села i городи! Хай
вiдчу тепер на власнiй шкурi силу руського меча! - загули бояри.
Iгор був радiсний, щасливий. Перемога! Досягнув, чого хотiв, - напився
шоломом з великого Дону, перемiг самого хана Кзу i взяв полон!
- Забирайте найцiннiше - i гайда звiдси! Тут нi пашi для коней та
скоту, бо все витоптано, нi дихнути буде вiд трупного духу! Пiдемо до
умовленого мiсця, дiждемося наших - i рушимо у зворотну путь!
Славута нахилився до Iгоревого плеча.
- А може, послати гiнцiв услiд за князями, щоб зразу поверталися?
Iгор був радiсно збуджений перемогою, аж хмiльний вiд не©, а тому
безпечно вiдповiв:
- Повернуться - не дiти... Хай трохи потiшаться!
За кiлька верстов вiд бойовища знайшли гарне рiвне поле i стали
табором. Полон поставили пiд охороною посерединi, коней i скот пустили
пастися...
Збiгала година за годиною. Звернуло з обiду. Полки Святослава,
Володимира i Ольстина Олексича чомусь не поверталися.
Iгор почав нетерпляче поглядати на сонце. I чого баряться?
Славута хвилювався ще бiльше.
- Даремно ти ©х вiдпустив вiд себе, княже. Зразу пiсля бою потрiбно
було повертати назад. До вечора були б на Сальницi. Бо степ уже
заворушився.
- Ну, не так скоро збере Кончак сво© орди! - вiдповiв Iгор. - Поки
гiнцi домчать до Орелi та Самари, до Днiпра та Помор'я, поки тамтешнi хани
зберуть сво©х людей, не один день мине...
- Не легковаж, княже!
Iгор промовчав. Йому й самому було досадно.
Перед вечором повернулися кову©, за ними прибув Володимирiв полк, i
лише перед самим смерком у табiр поволi всунувся, переобтяжений полоном та
iншою здобиччю, полк Святослава.
Здобич у всiх була велика, i молодi князi радiли, мов дiти.
- Я погромив Сугрiвське городище i захопив майже тисячу полоненикiв, -
хвалився Володимир.
- А ми набрали стiльки паволок та дорогих оксамитiв, що на все iнше й
дивитися вже не хотiли! Половецькими накидками, покривалами та кожухами
мости мостили по болотах та грузьких мiсцях, коли поверталися з-пiд
Шаруканя! - вторив йому Святослав.
Небагатослiвний, стриманий Ольстин Олексич не проявляв так гучно
почуттiв, та по його очах було видно, що вiн також задоволений i
перемогою, i здобиччю.
- Добре ми ©х потрiпали! - сказав коротко.
- Се бог силою сво ю потрiпав ворогiв наших, а на нас возложив честь i
славу! - промовив Iгор i скоса глянув на Славуту, мовби запрошуючи його
прислухатися до того, що буде сказано далi. - Та ми поки що зробили тiльки
пiвдiла, браття. Друга половина дiла - попереду...
Ви самi бачили, що на Сюурлi© перед нами стояли невеликi сили
половецькi. Але завтра ©х буде цiла тьма! Тож не будемо гаятись i ждати,
поки вони прийдуть, а нинi ж знiмемося з мiсця i пiдемо через нiч! А якщо
хто з половцiв завтра i нагряне сюди, то не всi поженуться за нами, а
тiльки тi, в кого добрi конi. Отже, сили ©хнi значно зменшаться, i нам
тодi - як бог дасть! Будемо битися!
Славута слухав уважно й схвально кивав головою. Це була розумна думка.
Мети походу досягнуто - тож, не гаючись, назад! Щоб не було бiди!
Та тут схопився Святослав, заблагав:
- Стрию, далеко я ганявся за половцями, i конi мо© не витримають ще
одного нiчного переходу! Це ж непосильно для них - нiч, день та й знову
нiч! Вони падають з нiг!
- Вiзьмеш половецьких коней, княже, - сказав Славута. - ©х достатньо
ма мо...
- Поки ми ©х потемну половимо, поки пересiдла мо, то свiтати стане...
Та й люди стомилися! Не витримають! - I Святослав повернувся до Всеволода:
- Скажи ©м, стрию! Ми ж упадемо по дорозi! Вiдстанемо!
Всеволод пiдтримав Святослава.
- Iгорю, треба дати людям i коням перепочинок! Весняна нiч коротка - не
встигнуть половцi за одну нiч прийти сюди! А ми тим часом перепочинемо i
на зорi зi свiжими силами - в путь!
Iгор завагався i мовчав, поглядаючи по черзi то на Всеволода, то на
Святослава, то на Ольстина, то на Володимира.
Чашу терезiв на бiк Святослава перехилив Ольстин Олексич.
- Княже, конi справдi стомилися... Люди теж... Iгор надовго задумався,
дивлячись, як пригаса малиновий жар багаття. Потiм хитнув головою i тихо
промовив:
- Гаразд. Ставте сторожових, вiдпочивайте. А з зорею - в путь!
А хан Кончак сю нiч не спав.
* * *
Дiзнавшись опiвднi про несподiваний напад урусiв, вiн спочатку
здивувався, не розумiючи, як вони могли непомiченими пройти вiд Ворскли аж
до Сюурлiю, а потiм, не знайшовши пояснення цьому, задоволене потер руки,
подумавши: "На ловця i звiр бiжить! Ну, Святославе, тепер ти мiй! Сам
лiзеш у розставленi мною тенета!"
Вiн не мав нi найменшого сумнiву, що на Сюурлiй прийшов сам Святослав
Ки©вський з братi ю. Ще два тижнi тому з Росi повернувся Джабай i привiз
вiд Аяпа надзвичайно важливу звiстку про те, що Святослав задумав великий
похiд на Дон i зараз поплив по Деснi збирати сили!
"Швидко ж ти ©х утратиш, Святославе! - злорадно усмiхнувся тодi Кончак.
- Тепер, знаючи тво© намiри, я нанесу тобi попереджувальний удар!"
Однак вiн скоро передумав. Для чого сурганитися аж пiд Ки©в, коли уруси
самi йдуть до рук? Чи не краще приготувати Святославовi пастку тут, у
Половецькiй землi?
Ця думка йому сподобалась. Знаючи зi слiв Аяпа, куди i якими силами
ударить Святослав, вiн вирiшив ждати його приходу дома, на Торi. Сюди та в
найближчi навколишнi степи вiн зразу ж закликав орiльських та приморських
ханiв, якi й прибули з ордами. Примчали навiть кулобичi з далеко©
Куль-Оби! чим пригостити зарозумiлого Ольговича! Буде кому вiдплатити i
за Коб'яка з братi ю, i за недавню хорольську ганьбу! Всi сили
Дешт-i-Кипчака стягнутi в один кулак!
Ну, Святославе! Начувайся!
Пiсля полудня примчав до нього хан Кза. Мов паяний, заточуючись,
ввалився в юрту, в знемозi опустився на подушку, простягнув уперед
благально руки. На зморшкуватому, подзьобаному вiспою обличчi бруднi
патьоки поту, рiдке сиве волосся збилося в ковтюхи.
Кончак уже знав, з чим прибув Кза, в душi зловтiшаючись, мовчки ждав,
що скаже хан-суперник.
Кза одним духом випив чашку холодного кумису, на яку очима показав йому
Кончак, промовив хрипко:
- Хане! - i тут же поправився: - Великий хане! Проклятi уруси захопили
мо© вежi i мо© табуни! Половили усiх жiнок i дiтей мого роду! Я ледве
встиг вивести вiйсько з-пiд удару! Що менi робити? О, я нещасний! Скажи,
що менi робити?
Кончак ледве стримав у собi хвилю радостi, що раптом розперла груди.
Кза, той самий Кза, який завжди ставав на його шляху, який не визнавав за
ним верховно© влади над Дешт-i-Кипчаком, нинi сам назвав його великим
ханом! Яка примхлива доля! Вороги сво©ми руками прочищають йому шлях до
влади! Спочатку уруси прибрали Коб'яка, хитрого i могутнього Коб'яка, який
хотiв одноосiбно правити Степом, а тепер поставили перед ним на колiна
сильного i гордого Кзу!
Та хитрий Кончак жодним словом, жодним порухом не проявив сво©х
почуттiв. Навпаки, нахилившись, обняв Кзу за плечi, пiдбадьорив:
- Не сумуй, хане! Ти врятував вiйсько, а поки за тво©ми плечима
вiйсько, ти - хан! Жiнок же та дiтей тво©х визволимо! I стада тво© нiкуди
не дiнуться! Iще завтра Святослав розплатиться з тобою за кривду сповна!
- Який Святослав? - здивувався Кза. - Ки©вський? Я його там не бачив...
Над полками урусiв майорiли стяги Iгоря Сiверського...
- Iгоря Сiверського? То й вiн тут, мiй сват? Пай-пай! - Кончак узявся в
боки. - Упiзнаю гарячого Ольговича! Видно, напросився, щоб Святослав
дозволив iти в головi... Отже, це вiн тебе сьогоднi гарненько попатрав!
Кончак усе-таки не втримався, щоб не вколоти хана-недруга.
Кза схопився на ноги. Кончаковi слова боляче вдарили його по серцю.
- Я вiдомщу йому!
- Ми помстимося! Ми! Гуртом! I не тiльки йому, а всiм князям i
передусiм Святославовi! - жорстоко кинув Кончак i взяв Кзу за плечi. -
Настав наш час, хане! Круг мене нинi зiбрався весь Половецький степ! Я
приготував Святославовi добрячу петлю, i вiн уже всунув у не© свою голову!
Залишилося зашморгнути!.. Якщо ми тут погромимо урусiв, тодi нiяка сила не
спинить нас у нашому походi на Русь! Ти розумi ш, що це означа ?
Кза, звичайно, розумiв: Русь залишиться без захисту. Але вiн також
розумiв i те, що ця перемога незмiрно змiцнить владу Кончака над степом.
Коли б Кза не думав про визволення сво©х родовичiв з уруського полону, вiн
i пальцем не ворухнув би, щоб допомогти Кончаковi. Та що зробиш - мусиш!
- Ми розгромимо ©х! - озвався похмуро. Кончак струснув його за плечi.
- Кза, допоможи менi! Кза! Хай тво© вивiдачi слiдкують за кожним кроком
Iгоря i про все повiдомляють менi! Це добре, що вiн вiдiрвався вiд
Святослава! Ми погромимо спочатку Iгоря - завтра погромимо! А потiм гуртом
навалимося на Святослава з братi ю... Кза!
Кза вийшов, а Кончак плеснув у долонi i владно кинув молодому
вилицюватому джигiтовi, що заглянув у юрту:
- Коня менi!
* * *
Дрiма у полi хоробре Iгореве гнiздо. Далеко залетiло! Сонна нiч
зависла над ним темним половецьким шатром. Тiльки вряди-годи хтось хрипло
забелькоче ввi снi чи захропе стривожено кiнь, натрапивши в травi м'якими
рухливими губами на щось бридке, вiдразливе - на слизького слимака чи на
холодну земляну жабу.
На сходi ледь-ледь зажеврiв край неба. Кривава зоря свiт iзвiсту . Iз
широко© долини Сюурлiю потягнуло туманною прохолодою i терпким запахом
лепехи.
Славута пiдвiв голову, розплющив очi. Прислухався. Що його збудило? Чи
комарi завели свою передранкову пiсню, чи десь у норi розтривожилося кубло
степових джмелiв? А чи...
Вiн нахилився, припав вухом до землi. Завмер. Нi, не комарi то i не
джмелi. То гуде земля. Степ стугонить вiд тисяч кiнських копит! З усiх
усюд той гул долiта !
Де й сон подiвся!
Славута кинувся до Iгоря, що спав неподалiк на м'якiй половецькiй
кошмi, затермосив щосили.
- Княже, вставай!
Iгор протер очi.
- Що? Пора вже?
- Половцi!
Iгор пiдскочив.
- Не може бути! Звiдки?
- Iдуть - i вiд моря, i вiд Дону, i вiд усiх сторiн. Сам послухай!
Iгор лiг на землю.
- Ну, що? - заквапив його Славута.
- Ти не помилився, учителю... Справдi, конi копитами б'ють! Земля гуде,
мов перед грозою! Обступають нас бiсовi дiти зi всiх бокiв! Ну й веремiя
здiйметься уранцi!..
Славута скрушно похитав головою.
- Якби тiльки веремiя...
- Ти дума ш - гiрше? Що ж нам робити?
- Передусiм будити людей, готуватися до бою, а потiм усi ю силою
пробиватися до Дiнця!.. Тiльки тепер не до Сальницi - туди далеко, а до
найближчого берега навпростець! Тут усього сiм-вiсiм верстов... I броди
... Нам би тiльки дiстатися рiки - там лiси, вони сховають нас,
прикриють, та й половцям нiде буде розвернутися...
Iгор почав будити брата Всеволода i сина Володимира.
Прибiгла сторожа, сповiстила:
- В степу показалися половецькi ратники!
Незабаром весь табiр заворушився, загув. Одно слово - половцi! - враз
пiдняло всiх на ноги, навiть тих, кому сон був милiший за все на свiтi. Ще
толком нiхто нiчого не знав - де половцi, скiльки ©х, - а тривога вже
полонила людей, змусила ©х мовчки, без зволiкань вхопити зброю, сiсти на
коней i стати у сво© копiя, стяги, полки. Полон з вежами поставили
всередину, посилили охорону. Ждан пiдвiв Iгоревi Воронця.
Минуло небагато часу. Небо посвiтлiшало, пiднялося. Погасли зорi. Над
степом поволi вставав новий день - субота, 11 травня 1185 року.
Скочувалося з горба i тануло в долинах клоччя нiчного сiрого туману.
I коли посвiтлiшало настiльки, що став прозиратися виднокiл, всi - i
князi, i бояри, i дружинники, i во© - раптом замовкли, занiмiли, мов
приголомшенi, нiби враженi громом, не в силi вимовити й слова. Зi всiх
бокiв - куди не глянь - ©х оточували, обступали густi, непрогляднi, мов
лiс, половецькi полки! Темними хмарами облягли вони Iгореве вiйсько,
пiдходячи все ближче i ближче. Маяли вдалинi половецькi стяги, метлялися
на довгих тичках пишнi кiнськi хвости - бунчуки, в небо здiймалися стовпи
рудо© степово© куряви. I не знали руськi князi, кому проти кого виступати.
- Боже! - тiльки й вимовив Iгор помертвiлими вустами.
А Всеволод у збудженнi великому вдарив кулаком по луцi сiдла, вилаявся:
- Прокляття! Грiм i блискавка на мою голову! Яким же я був недоумком
учора, що не послухався тебе, брате!
Святослав зблiд i стиснув тонкi збляклi вуста. Це ж вiн у всьому винен!
Вiн погнався за половцями далi за всiх, вiн повернувся пiзнiше за всiх i,
головне, наполiг, щоб заночувати в цьому проклятому полi Половецькому!..
Зараз вiн ладен був покласти голову пiд меч, аби лиш повернути минулий
вечiр i виправити свою помилку!
Всi довго мовчали. I тиша ця була важка i гнiтюча.
А земля гула, стугонiла!.. I пiдходили вони все ближче!
Немало лiт прошумiло над Славутиною головою, не раз смертi в очi
заглядав вiн у багатьох боях, - зда ться, пора звикнути до небезпек, але й
вiн, коли уздрiв ту темну хмару, що обступала Iгорiв полк, здригнувся i
вiдчув, як попiд серцем вiйнуло зимовою стужею.
Такого вiн ще не видiв! Бути грому великому! Iти дощу стрiлами з Дону
великого!
Першим опам'ятався Iгор. Приструнчивши срiбними острогами Воронця,
пiдвiвся на стременах, пiдняв руку i гукнув скiльки духу було, на все
поле:
- Браття i дружино! Доля послала нам важке випробування, а мене
покарала за те, що я злегковажив суворим знаменням! Видно, зiбрали ми
проти себе усю землю Половецьку! Бiй буде жорстокий - не на життя, а на
смерть, i нi на кого нам надiятися - тiльки на самих себе! Тож смiливо на
ворога! Краще кiстьми ляжемо, нiж безчестям себе знеславимо! Хай лiпше
хижi птахи та дикi звiрi тiла нашi шматують, нiж осоромимо ми землю
Руську!.. Станемо, браття, в круг! Станемо в такому порядку: я - попереду,
лiворуч вiд мене - Святослав, за ним - Володимир, потiм - Ольстин з
ковуями i, нарештi, по праву руку вiд мене - Всеволод! I будемо, стримуючи
ворога зi всiх бокiв, пробиватися до Дiнця! Тут недалеко! Тiльки там, на
Дiнцi, у темному лузi, наш порятунок! Там шлях на Руську землю!
Полки швидко стали в бойовий круг - давн вiдоме шикування вiйська при
круговiй оборонi. Переднiй ряд закрився стiною щитiв, виставив у бiк
ворога частокiл довгих списiв. Внутрiшнi ряди приготували луки i стрiли.
Всерединi поставили половецькi вози для поранених, посилили охорону бiля
полону та стад.
Мiцний це був горiшок - Iгорiв полк, опоясаний непробивною стiною
черлених щитiв, на©жачений гострими списами та смертоносними стрiлами,
захищений мiццю лат, кольчуг та шоломiв! Нелегко його розкусити нiкому -
навiть Кончаковi з усiма його ордами!
Iгор зi сво ю дружиною, закованою в броню, став на вiстрi всього
руського вiйська. Саме тут i саме вiн повинен був прорвати вороже кiльце i
вивести всiх до Дiнця.
Половцi зупинилися на вiдстанi польоту стрiли, заповнюючи в сво©х рядах
прогалини, облягали сiверян щiльно зi всiх бокiв. А зi степу до них
пiдходили все новi й новi загони. I руськi князi та во води були у подивi
великому: як зумiв Кончак за одну нiч зiбрати всю силу половецьку?
Побiля Iгоря стали Славута, Ждан та Янь. Iгор узяв Славуту за руку.
- Учителю, прошу тебе, вийди з ряду! Не по тво©х лiтах це дiло! Займися
пораненими - ©х буде сьогоднi немало!
Славута хотiв заперечити, та Iгор насупив брови.
- Не треба! Поранених буде невпрогорт - хто допоможе ©м краще, нiж ти?
А якщо мене поранить, чи Всеволода, чи Володимира?..
Славута вжахнувся.
- Бог з тобою, Iгорю? Що ти говориш перед бо м?
- Все може бути. Вiйна!
Старий боярин схилив голову, поцiлував князя в плече.
- Гаразд. Iду!
Тут вони розсталися: Славута по©хав до веж, а Iгор повернувся у свiй
полк. Ждан зняв з нього золотий князiвський шолом, що мiг бути дуже
помiтною цiллю для ворожих лучникiв i копiйникiв, подав звичайний,
гриднiвський.
З-за обрiю поволi виринав кривавий пруг сонця.
Битва розпочалася раптово, вiдразу по всьому полю. На половецькому боцi
пролунав чийсь гортанний, схожий на рик ведмедя голос, Iгоревi здалося, що
то був голос Кончака, - i тисячi й тисячi половецьких стрiл хмарою знялися
в блакитно-малинове свiтанкове небо i рясним дощем пролилися на Iгоревi
полки.
Впали першi убитi, застогнали пораненi, збилися i понеслися
схарапудженi конi, що втратили верхiвцiв.
У вiдповiдь проспiвали пiсню смертi спiвучi сiверянськi стрiли i
вирвали з Кончакових полкiв немало молодих чорнооких джигiтiв.
Стрiли сипалися безугавно, стукали, мов град, об шоломи, об лати й
кольчуги, об щити та обшитi залiзними бляшками кiнськi попони, вириваючи з
рядiв то одного, то iншого воя.
Видно, Кончак, використовуючи кiлькiсну перевагу, вирiшив не вступати
поки що в рукопашний бiй, а лучним бо м знекровлювати руське вiйсько.
Iгор зрозумiв це вiдразу. Тодi вiн видобув меча i пiдняв коня на диби.
- Уперед, русичi! Уперед! За мною, браття! Гриднi-списники опустили
напереваги мiцнi довгi списи i, набираючи розгону, понеслися на половцiв.
За ними мчали мечники, а потiм уже лучники, що на ходу випускали рiй
стрiл, щоб ними прикрити переднi ряди нападаючих.
Удар був жахливий. Над полем пролунав гуркiт - то списи русичiв
зустрiлися з половецькими щитами i загримкотiли об них, нiби грiм грянув
над самою головою. Задзвенiли, задзвякали мечi i кривi половецькi шаблi;
заiржали, здиблюючись i ошкiрюючи зуби, знавiснiлi конi; тисячами горлянок
закричали у бойовому шалi во©ни.
Переднi ряди половцiв були враз зiм'ятi, розтрощенi, повергнутi на
землю. Заднi теж здригнулися i пiд натиском Iгорево© панцирно© кiнноти
почали вiдступати в степ.
Iгор пiдбадьорив сво©х:
- Уперед, браття! Ще удар - i прорвемо вороже кiльце! Дужче нападайте!
Смiливiше! А за нами прорвуться усi!
Вiн бився в переднiх лавах, i його прямий двосiчний меч не знав
спочинку. Воронець грудьми, прикритими кольчужною сiткою, розштовхував
низькорослих коней степовикiв, копитами вдавлював у землю тiла поранених
чи вибитих iз сiдла ворожих во©нiв. Поряд з князем билися наймогутнiшi
новгород-сiверськi витязi. Вони глибоко врубалися в густi ряди ординцiв -
уже зовсiм недалеко виднiвся голий степ. А там десь i Донець з його
рятiвними для руського вiйська лугами, заростями та лiсами!
Нi на крок не вiдставали вiд князя Янь Рагу©лович та Ждан. Як завжди,
радiсно усмiхнений, вiдчайдушний Янь кидався навперейми степовикам, що
мiтили зчепитися з князем, i невiдворотним ударом меча перетинав ©м дорогу
життя. Ждан вiв на поводi запасного коня - на той випадок, коли Воронець
пiд князем упаде чи буде поранений, - а довгим списом не менш успiшно, нiж
Янь, захищав князя зi свого боку.
До вiдкритого поля залишалося зовсiм недалеко.
- Ще трохи, браття! Ще пiднатужмося - i перед нами вiльна дорога до
Дiнця! - гукнув Iгор. - Уперед, браття!
Та половцi теж зрозумiли, до чого прагнуть русичi, i докладали всiх
зусиль, щоб зупинити ©хнiй бойовий порив. Сюди вже поспiшали свiжi
половецькi загони, оговталися вiд несподiваного сильного удару Кончаковi
батирi, з обох бокiв на Iгорiв полк, що глибоко ввiгнався у ворожий стрiй,
розколюючи його, мов клин дерево, знову сипонув рясний дощ половецьких
стрiл.
Вiд них зразу впали десятки новгородсiверцiв.
Iгор пiдняв щита, щоб захиститися, та раптом вiдчув болючий удар в
шуйцю[65]. Стрiла влетiла в широкий рукав кольчуги, знайшла дине
незахищене мiсце мiж кольчугою та поручами i пронизала руку наскрiзь.
Щит упав на землю. Iгор схитнувся.
- Княже, що? - скрикнув перелякано Ждан. - Поранений?
Iгор зблiд. В ранi бринiло тонке древко стрiли з бiлим оперенням. На
гриву коневi бризнула кров.
Ждан схопив поводи Воронця, завернув назад.
- Князя поранено! Прикрийте його!
Янь прикрив Iгоря щитом, дружинники зiмкнули позад нього ряди, поволi
почали пiд ро м стрiл вiдступати.
Замiшання в рядах русичiв не залишилося непомiченим половцями, i вони
посилили обстрiл.
Iгор вiд болю й досади зцiпив зуби. Яке нещастя! Все втрачено! А так же