вклонився вiн. - А тво©м воям снiданок привезуть сюди.
- Де ж князь Iгор? Бува, не захворiв? Черниш витрiщив очi.
- А хiба князь не зна ?
- Що?
- Ну, як же? Минув майже мiсяць, як князь Iгор пiшов з князями
Всеволодом, Святославом, Володимиром та чернiгiвськими ковуями у похiд на
половцiв...
Святослав сторопiв. Аж вiдсахнувся, мовби вiд невидимого удару.
- Як - на половцiв! Не дiждавшись мене? Не попередивши мене? Та чи вiн
сповна розуму? Оте так новина для мене!
- А я гадав, князю вiдомо...
Розгубленiсть, що вималювалась на обличчi боярина, свiдчила, що вiн
дiйсно був глибоко вражений i збентежений.
Пiдiйшли княжичi Володимир i Олег, наблизилися бояри та во води. Вiстка
про те, що скоро мина мiсяць, як сiверськi князi пiшли в похiд на
половцiв, приголомшила всiх.
- Що ж чути вiд Iгоря? - ледве спромiгся на слово Святослав.
- Нiчого не чути.
- А боярин Славута? Живий вiн?
- Боярин Славута помчав услiд за князем Iгорем.
- Як - помчав? - вигукнув ще бiльше вражений Святослав. - Та чи вони не
показилися тут? Хай Iгор - вiн завжди був дещо легковажний... А щоб
Славута!.. Просто неймовiрно!..
- Наскiльки менi вiдомо, боярин залишився дома. Я сам бачив, як вiн
прощався з князем та княгинею. А потiм, коли я порядкував у городi, бо
князь Iгор усе залишив на мене, вiн вибiг з палат, скочив на коня i помчав
услiд за вiйськом... З того часу я його не бачив. Гадаю, вiн наздогнав
князя Iгоря i пiшов з ним...
- Дивно... З хвилини на хвилину не легше... А княгиня Ярославна - вона
де? Теж пiшла в похiд? - Святослав сумно усмiхнувся.
- Нi, вона з дiтьми залишилася в Путивлi. Вiд не© були гiнцi.
Святослав розвiв руками.
- О боже! Дивнi дiла тво©, господи! Усе, що я з таким трудом ладив,
розсипалося в одну хвилину!
Вiн затулив обличчя долонями i скрушно похитав головою.
Всi мовчали. Було ясно, що в серцi старого князя зараз бушу буря, i
нiхто не наважувався розраджувати, втiшати його, а головне, нiхто не знав,
як це зробити. Кожному було нелегко на душi.
Нарештi Черниш порушив тяжку мовчанку.
- Княже, прошу до снiданку, бо лихо лихом, а ©сти все одно треба...
- Та який може бути снiданок! - скипiв князь. - Iгор ута©вся вiд мене,
обманув мене, а я за його столом стану нинi трапезувати! Не буде цього!
Зразу ж рушаймо до Чернiгова! Поснiда мо на човнах!
Два днi, що пливли до Чернiгова, Святослав був сердитий i все пiдганяв
гребцiв: швидше, швидше! Нарочних до брата Ярослава не посилав, хотiв
заявитися несподiвано як снiг на голову i виказати йому все, що накипiло
на душi. Ярослав обманув його теж. Знав же, що пошле на помiч Iгоревi
кову©в, а промовчав! Iгор став йому ближчий, нiж рiдний брат! Ну, що ж
коли так, то й вiн не буде з ним няньчитися, потурати його витiвкам. Тепер
або зi мною, або проти мене! - вирiшив Святослав.
Нiхто не зустрiчав його. I справдi з'явився в Чернiгiв мов снiг на
голову. В'©здив у ворота злий, лютий. Ну, начувайся, Ярославе!
I все ж Ярослава встигли попередити. Чернiгiвський князь зустрiв
старшого брата посеред широкого майдану перед Спаським собором i вiдразу
кинувся йому на груди.
- Брате мiй, таке лихо! Таке лихо! Якби ти тiльки знав! - схлипнув вiн,
обнiмаючи i цiлуючи Святослава в обидвi щоки.
- Що трапилося? Хтось захворiв? Помер? - сторопiв Святослав,
вiдчуваючи, як щось обiрвалося в грудях i з серця щезли всi гiркi слова,
якi вiн приготував для молодшого брата.
- Нi, нi, дякувати всiм святим, усi живi й здоровi.
- Так що ж тебе так схвилювало? Кажи!
- Iгорiв полк загинув! А сам Iгор, поранений, потрапив до Кончака в
полон!
- Звiдки ти дiзнався? - Святослав вiдчув раптову слабiсть, нiби ноги
пiдiгнулися. - I невже так-таки весь полк? Це ж шiсть, вiсiм або й десять
тисяч во©нiв!
- Щойно прискочив Бiловолод Просович, боярин торкський, - вiн i
розповiв...
- Веди мене до нього! - аж крикнув Святослав. Обидва князi в супроводi
княжичiв та Святославових во вод зайшли до гридницi. ©м назустрiч
пiдвелися чернiгiвськi во води i могути[70]. Низько вклонився схудлий,
обшарпаний боярин-торк Бiловолод Просович, а коли пiдняв голову, то всi
побачили в його запалених, почервонiлих очах сльози.
Святослав зупинився перед ним.
- Бiловолоде, розкажи, як це було! Торк з натугою проковтнув гiркий
клубок, що здавив йому горло.
- Княже, це був з самого початку нещасливий похiд. Сонячне знамення
застерiгало князя Iгоря i всiх нас вiд велико© бiди, але князь Iгор не
зважив на нього i повiв нас далi - аж на Сюурлiй та Каялу. У першiй битвi
з ордою хана Кзи ми перемогли, та другого дня рано-вранцi побачили, що вся
сила половецька оточила нас. Почалася битва. Вiдразу був поранений у руку
князь Iгор. Весь день i всю нiч ми пробивалися до Дiнця, але дiстатися не
змогли. Стрiли летiли на нас хмарами спозаранку й до вечора, конi
знесилiли вiд голоду й спраги, багато во©нiв полягло в тiй битвi. У недiлю
опiвднi упали знамена Iгоревi...
- Де ж князi?
- Усi в полонi.
- А вiйсько?
- Половина во©в лягли трупом у степу понад Каялою та були пораненi,
iнших похапали половцi. Не знаю, чи й пощастило кому втекти з того
побо©ща...
- А тобi?
- Коли нас притисли до озера, многi кинулися вплав до протилежного
берега, але i люди, i конi були такi стомленi, такi спраглi i так
понапивалися води, що не могли пливти i всi потопилися. А я та ще кiлька
мо©х во©в зумiли перепливти, заховатися в кущах i пересидiти там, поки
стемнiло...
Святослав важко зiтхнув:
- О любi мо© братiя, i синове, i мужi землi Русько©! Дав би менi бог
притомити поганих, та не стримав юностi i цим створив поганим ворота на
Руську землю. Воля господня да буде в усьому! Наскiльки ранiше ремствував
я на Iгоря, настiльки нинi жаль менi Iгоря, брата мого!.. О, мо© синовцi,
Iгорю i Всеволоде! Рано ста почали ви Половецьку землю мечами разити, а
собi слави шукати! Безславно ви перемогли, безславно пролили кров
поганську! Вашi хоробрi серця з твердого булату скованi, а в звитязi
загартованi! Що натворили ви мо©й срiбнiй сивинi? - Вiн знову заплакав, а
заспоко©вшись, махнув Бiловолоду Просовичу, щоб вийшов, i, коли той
причинив за собою дверi, повернувся до Ярослава: - Брате, збирай боярську
думу - будемо радитися, що нам тепер робити.
- Майже всi мо© бояри тут, княже, а тво© теж, - вiдповiв Ярослав. - Ти
старший - сiдай на мо мiсце i кажи, що нам робити, а ми послуха мо.
- Гаразд. Хай буде так. Зараз не до сперечань, - погодився Святослав i
зайняв чiльне мiсце за князiвським столом. Коли всi повсiдалися довкола,
змiцнiлим голосом, у якому вже вiдчувалася давно вироблена звичка
наказувати, промовив: - Братi i дружино, замислив я цього лiта великий
похiд на половцiв - аж на Дон. Та бог розсудив iнакше. Молодi, нерозумнi
князi Iгор та Всеволод, ута©вшись вiд мене, самi пiшли в степ, щоб тiльки
собi слави зажити, - i зазнали страшно© поразки. Тако© ще й не бувало на
Руськiй землi! Не бувало! Вся Сiверська земля залишилася оголена,
беззахисна. Iгор та Всеволод вiдчинили половцям ворота на Русь! Не
сьогоднi, то завтра вони будуть на Сеймi - i потече кров люду нашого,
запалають городи i села...
Вiн замовк i задумався. Пригнiченi бояри мовчали теж.
- Що ж нам робити? - спитав Ярослав тихо. Вiн вiдчував свою провину.
- Що нам робити? - перепитав Святослав i тут же твердо вiдповiв: -
Загородити Полю ворота на Русь черленими щитами! Зупинити Кончака i Кзу та
iнших ханiв! Рятувати землю нашу вiд спустошення, а люд наш вiд
загибелi!.. Передусiм треба захистити беззахисне Посем'я!
- I як же це зробити? Якими силами?
- А ось як... Мо© сини Олег i Володимир з двома полками, що йдуть зi
мною, повернуть зараз же на Сейм, до Путивля. З ними пiде во вода Тудор,
во©н смiливий i досвiдчений... Зробiть там, князi, все, аби захистити ту
землю! Не гайте нi хвилини! Там залишилася княгиня Яро-славна з дiтьми!..
- Слуха мося, княже, - схилили голови молодi князi.
- Ти, Ярославе, негайно збирай дружини сво© i стань по Острi! Жди з
Ки ва мо©х нарочних. Може бути, що половцi, охопленi гординею пiсля
перемоги над Iгорем, пiдуть не на Сейм, а на Переяслав або й Ки©в. Швидше
всього на Ки©в! Тодi ми станемо проти них!
- Добре, - вiдгукнувся Ярослав.
Нинi ж я напишу листа у Смоленськ до князя Давида Ростиславича! У
Турiв, у Пiнськ, у Луцьк пошлю гiнцiв, щоб iшли князi, не барячись, на
допомогу Ки ву... I зразу ж, ще сьогоднi, сам вiдправлюся до свого
стольного града!.. Тепер нема чого думати про похiд. Тепер головне -
зiбрати всi сили Русько© землi на вiдсiч Кончаковi та його ордам!.. Iдiть
усi i робiть те, що велить вам ваш обов'язок! Iдiть!

* * *

Любава витягла з жлукта ще гарячi, добре визоленi сорочки та спiдницi,
повiсила на коромисло, пiдняла на плече i гукнула в розчиненi дверi
хатини:
- Мамо, я до рiчки! Поперу бiлизну!
З хати долинув материн голос:
- Iди, доню... Та будь обережна - не впади в воду, бо кладка ще вiд
батька залишилася - стара i хистка вже!
Вони вже звикли одна одну називати матiр'ю i донею, i були радi, що мiж
ними установилися такi приязнi, родичiвськi вза мини.
З дверей вибiг Жданко. У вибiлених на сонцi полотняних штаненятах, що
трималися на шлейцi, перекинутiй через плече, у такiй же сорочечцi,
бiлявочубий та синьоокий, вiн скидався на тендiтного житнього колосочка,
який щойно виклюнувся зi стрiлки.
- I я з вами на рiчку! - гукнув з порога i застрибав на однiй нозi.
- А бабуся пуска ?
- Пуска , пуска ! Вона году Настуню, бо та маленька... А я сам по©в! Я
вже великий!
Любава усмiхнулась i подумала: як же любитиме вона свого Жданка, якщо
так прив'язалася до цi ©, по сутi, чужо© ©й дитини!
- Ну, йди! Та не пустуй! А то впадеш у рiчку та втопишся! Мама Варя
плакатиме дуже! I ми всi будемо плакати!
- Я не пустуватиму! Я слухняний! - гукнув зрадiлий Жданко i вистрибом
пустився по стежинi.
Кладка була справдi стара, почорнiла, хистка i на два чи три пальцi
покривалася водою. Однак прати на нiй було зручно.
Поряд з нею колихався на хвилях легкий сосновий човен, видовбаний
Жданом узимку. У ньому лежав довгий гладенький бовт, щоб заганяти рибу в
сiть, та липовий ковшик - вичерпувати воду. Вiдколи Ждан пiшов у похiд,
сто©ть човен без руху - чека на свого господаря.
Склавши в нього бiлизну, Любава заходилася прати. Жданко бiгав понад
берегом - ловив прудкокрилих метеликiв.
Сонце пiдбивалося все вище й вище. Скоро й обiдати пора!.. Та раптом
вiдчайдушний жiночий крик струсонув i сонячну тишу, що зависла над Сеймом
i над левадами, i все навкiл:
- Людоньки-и! Половцi!.. Убивають!.. Рятуйте!.. Прач випав iз Любавиних
рук. Дiвчина глянула на село i завмерла вiд жаху: з трьох бокiв його
затоплювали степовики, вони мчали вулицями, навпростець городами,
вривалися, мов хижаки, у двори, в хати, нишпорили по хлiвах, клунях,
коморах, наздоганяли людей, що тiкали в поле чи до рiчки, в левади чи в
лiс, одних в'язали, iнших убивали, тягнули все, що потрапляло пiд руку,
виганяли з повiток худобу, коней, птицю... Ось запалав один куток, задимiв
другий. Стовпи диму й вогню шугнули в сине небо... Всюди крики, тупiт,
чужинська лайка, дитячий вереск, стогiн поранених, чоловiчi прокляття...
Жданко зiщулився, притулився до Любавиного колiна голiвкою i тремтiв,
мов перелякане пташеня.
- Менi страшно!
Вона теж боялася. Страх скував ©© серце льодяним панциром, а потерплi
ноги мов прикипiли до землi. Щось подiбне вона вiдчула торiк у Глiбовi,
коли на нього несподiвано напали сiверяни.
Жданкiв голос вивiв ©© з остовпiння. Треба ж щось робити! Треба
рятувати матiр. Варю, маленьку Настуню! Ось-ось половцi нагрянуть i до
них!
- Мамо! Варю! Тiкайте сюди! У леваду! - гукнула вона щосили.
Та ©© голос розтанув, загубився у страшному гвалтi, що охопив усеньке
село. Тодi вона кинулась бiгти - i враз зупинилась. Хiба встигне? Ген на
©хн подвiр'я заверта один чужинець, другий, третiй... Вриваються в
хатину... Чу ться приглушений скрик, дитячий вереск... О небо! Що там
дi ться!... Невже i мати, i Настуня вже мертвi, загинули?
Вона переводить погляд на Iванове обiйстя. Звiдти долiта несамовитий
крик Варi:
- Дiтоньки-и!
Половець тягне ©© за коси, вона пруча ться. Тодi вiн б' ©©, мов
скотину, ногою в живiт, в'яже сирицею руки..
Любава хапа Жданка, хоче занести його за кущi, щоб не бачив того жаху,
але хлопчина вже почув материн голос i кричить щосили, пронизливо:
- Мамо-о!
Половцi почули той дитячий крик, побачили Любаву i Жданка. Один з них
вiдразу ж метнувся вниз, до рiчки, швидко зачеберяв сво©ми викривленими
ногами, що зви кли до верхово© ©зди. На ходу ладнав лука...
Любава iз Жданком стрибнула в човен, бовтом щосили вiдштовхнулась вiд
берега. На той бiк! В очерети! До лiсу! Швидше! Швидше! Тiльки там можна
сховатися вiд хижих людоловiв!
Яка, одначе, широка рiка! Як поволi пливе човен! А половець уже збiга
в леваду, пiднiма лука, цiлиться.
Стрiла плюха ться в воду зовсiм недалеко - за кормою. Половець вищирив
зуби, регоче i наклада другу стрiлу. Вiн упевнений, що влучить!
Швидше! Швидше! Вона упира ться бовтом у дно - раз, другий! Шумить
прозора вода, все ближче зелена стiна очеретiв. Чи ж устигне?
Стрiла цвьохнула над вухом, опекла плече.
- Тетю Любаво! У тебе кров! - кричить Жданко, показуючи на бiлий рукав,
що почав червонiти.
Та думати про це нiколи. До кущiв, до заростей зовсiм недалеко - десять
крокiв, п'ять...
Вона огляда ться. Половець усе ще регоче i наклада третю стрiлу.
Ну, кiнець! Тричi долю не випробовують!
Але тут човен iз шелестом розсува високий очерет i хова ться в густих
його заростях, а через мить упира ться в твердий берег. Любава хапа на
руки Жданка i, прозидираючись крiзь жовто-зелений верболiз, бiжить лiсом.
Бiжить, не вiдчуваючи болю нi в плечi, нi в босих ногах, що ступають по
колючiй глицi, натикаються на сухе гiлля та пеньки, нi в обличчi, по якому
шмага ялинове вiття... Бiжить до знемоги... I коли вже вiдчула, що
останнi сили залишають ©©, упала в траву, притиснула до себе маленьке
тремтяче тiльце хлоп'яти i безсило заридала...

* * *

В той час, як хан Кза iз синами Романом та Чуга м, зятем Костуком та
сво©ми прибiчниками плюндрував обидва береги Сейму, поволi наближаючись до
Путивля, Кончак, роздiливши сво© сили на кiлька загонiв, напосiвся на
Посулля i винищував тi поодинокi селища й городки, якi уцiлiли вiд
попереднiх нападiв або зусиллями Володимира Переяславського були
вiдбудованi. Терьтробичi спалили П'ятигiрцi, Тарголовичi - Лукiм'я,
Токсобичi дотла сплюндрували Мгар та Луку, Колобичi приступом узяли мiцний
кснятинський городок, а тебичi винищили все, що було живого, мiж Щеками i
Сенчою. I тiльки сам Кончак забарився пiд Лубном. Думав узяти його з ходу,
та виявилося, що це мiцний горiшок - не по зубах, тому покликав на
допомогу Токсобичiв та Колобичiв.
Посадник Мотига стояв на заборолi i дивився вниз, на берег Сули, де
спiшувалися свiжi половецькi загони. Був вiн заклопотаний, сумний. За
чотири днi облоги i безперервних бо©в на валах схуд, змарнiв, очi запали,
почервонiли вiд безсоння, борода скошлатилася, а рудi вуса пiдгорiли, коли
гасив пожежу, i з двох бокiв пiдковою охоплювали мiцно стиснутого рота.
Причому один кiнець ©х був довший, а другий, бiльше присмалений, коротший,
i вiд того обличчя здавалося скривленим, нiби болiв зуб чи пiдпухла щока.
- Що, брате Мотиго, сунуть поганцi? Тепера нам непереливки будуть? -
прогув у нього над вухом Кузьмищiв голос. - Бачу, бачу... Що ж робити?
Кузьмище тихо пiдiйшов i став поруч. Вiн теж змарнiв. Воронячим гнiздом
стирчав на всi боки чорний чубисько, а таке ж чорне й густе, мов лiс,
бородище, як i вуса Мотиги, присмалилося на вогнi i позакручувалося
порудiлими баранчиками.
- А що робити - триматися! - вiдповiв Мотига. - Скiльки сил наших
стане!.. Iншого виходу в нас нема !
- I я так думаю... От тiльки чи довго протрима мося? Уже половина людей
або вбита, або поранена... Та ти дивися - вони, зда ться, вiдразу пiдуть
на приступ! Га?
Кузьмище показав рукою вниз.
Половцi справдi заворушилися. Однi погнали коней на луг, а тi, що
лишилися, - не менше двох тисяч, - почали здиратися по крутому схиловi до
валу. Ладнали луки, несли палаючу смолу.
- А йдуть, клятi! - I Мотига раптом загукав охриплим голосом: - Браття!
Пильнуйте! Знову почина ться!.. На забороло! На забороло!
Вiн залишився на схiдному валу - вiд Сули, а Кузьмище прудко побiг до
ворiт. Там було найбiльш небезпечне мiсце, бо коли зi всiх бокiв городище
оточували глибокi яри та урвища, бiля ворiт, вiд материка, його вiддiляв
лише сухий рiв.
У городищi тривожно сурмили труби. З усiх усюд до валу зiбралися
лубенцi. Вони несли луки-самострiли, довгi дерев'янi вила-дворiжки, щоб
вiдштовхувати драбини нападаючих, лозовi кошелi з пiском та землею, щоб
засипати ©м очi, розтоплену смолу та окрiп... Чоловiки ставали до бiйниць,
жiнки, пiдлiтки й старi подавали ©м усе, що потрiбно для оборони. Навiть
пораненi, хто ще почувався на силi, брали списа чи сокиру i ставали в ряди
захисникiв.
Всюди дiжки та цебри з водою, щоб гасити пожежi.
Лубен в котрий раз готувався дати вiдсiч вороговi.
Кузьмище пiднявся на надбрамну вежу й охнув: тисячi половцiв оточували
городище - i понад ровом, i по горi, i по яру, що зразу стрiмко падав у
кiнцi рову, i по широкiй i глибокiй долинi, де текла Луб'янка, i попiд
Нижнiм валом побiля Сули... За ровом, на високому горбi, стояв гурт
вершникiв - ханiв та ханських охоронцiв. Серед них горбатилася могутня
постать великого хана.
Кончак!
Його Кузьмище впiзнав вiдразу, хоча й минуло кiлька рокiв, як разом з
князями гнався за ним та за Iгорем вiд Щекавицi аж до Днiпра. Ох, яка була
добра нагода злапати сучого сина! Коли б не випадковий човен, припнутий
бiля берега, не проливали б нинi лубенцi свою кров, не всiвалася б
Переяславська укра©на трупом та згарищами! Та ба! Не пощастило!
Сонце опускалося на захiд i, визираючи з-за ханських спин, слiпило
Кузьмищевi очi. Хитрий гаспид - Кончак!
I тут усе обмiркував! I сонце, заслiплюючи очi русичам, допомага йому!
Кузьмище застромив за пояс бойовий топiр, взяв до рук важкого довгого
списа.
- Ну, братця, стiймо крiпко, бо чи так, чи iнак - все одно смерть!
Зараз почнеться!
Нiби вгадуючи його думки, Кончак пiдняв руку i подав знак до наступу.
На приступ ринули тисячi воякiв. Вони, мов мурашки, лiзли по крутих
схилах нагору, пускали стрiли з прив'язаними до наконечникiв палаючими
шматочками смоли, розмахували шаблями та списами. Тi, що ринули через рiв,
несли з собою довгi штурмовi драбини.
I над усiм лунав протяжний грiзний рев - а-а-а!..
В городищi спалахнули пожежi, ©х гасили жiнки й дiти.
По всьому околу городища, де вал здiймався над крутими схилами яруг,
половцi зумiли пiднятися лише до пiднiжжя валу, а в багатьох мiсцях
взагалi не пiднiмалися. Бо як же видряпалися по прямовисних глиняних
стiнах? Вони тiльки запускали вгору стрiли з палаючою смолою, сподiваючись
пiдгладити сухе дерев'яне забороло, та безперервно кричала щоб нагнати на
урусiв жаху i щоб тi, перебуваючи в постiйному страховi, не мали змоги
перекидати пiдмогу туди, де вона потрiбна.
Зате бiля городо сько© брами зав'язалася люта сiча. Хоча степовики не
були навченi штурмом брати укрiпленi городи i неохоче йшли на приступ,
вони мали багатократну перевагу в людях i, користуючись цим, все лiзли i
лiзли на заборола, мов сарана.
Кузьмище ледве встигав зi сво©ми людьми вiдштовхувати драбини i скидати
з заборол тих найспритнiших, яким пощастило задертися нагору. Вiн носився
по дощатому помосту, як буря, i його громовий голос лунав усюди, де було
найважче.
- Тримайтеся, братця! Тримайтеся! - пiдбадьорював во©в. - Половцi
видихаються! Уже всi драбини лежать унизу потрощенi! А без драбин ©м не
залiзти на вал! Та й вечiр незабаром - i ми матимемо передишку!
Сонце справдi Щоцвидко сiдало за далекий небокрай. Ще година-друга - i
стемнi !
Розумiв це i Кончак.
Коли стало ясно, що захисникiв на заборолах так просто не дiстати i що
вони, незважаючи на великi втрати, i не думають здаватися, вiн наказав
пустити в дiло порок. Це був простий, нашвидкуруч приготовлений
стiнобитний пристрiй - важка дубова колода, яку на арканах, на вiжках та
обротьках несли пiвсотнi дужих воякiв. Простий, але небезпечний. Во©ни
перетягли його через рiв i поволi наближалися до ворiт. Ще сотня воякiв
iшла поряд i щитами закривала i товаришiв, i себе вiд руських стрiл.
Кузьмище вiдразу зрозумiв, яка це велика загроза - цей порок - для
ворiт, i для городища, i для лубенцiв.
- Братця, стрiляйте! Та стрiляйте не поспiшаючи! Цiльтеся не
кваплячись! В ноги, в руки - куди зможете, аби не в щити! Аби хоч
як-небудь вразити гаспидiв! - гукав вiн, а молодому довгов'язому кметовi,
що трапився поруч, наказав: - Бiжи хутко до посадника Мотиги - нехай бере
сотню чи й двi людей i мчить не гаючись сюди! Та хай захопить мiхiв i
заступiв - закладати землею ворота! Бiжи!
Жiнкам звелiв нести i тягти до ворiт усе, що згодилося б для цi © мети:
дошки, плахи, кошелi з землею, лави, столи, рогачi, вози, засiки, кадуби -
все, чим можна загатити, забити велику дiру в валу, коли б кочовикам
пощастило висадити дубовi, обкованi залiзними шпугами ворота.
- Давайте сюди окрiп! Пiдiгрiйте смолу! Наливайте ©© в горщики, в
глечики, в череп'янi кухлi! Щоб трiскалися на головах тих нечестивцiв!
Несiть усе, що можна пожбурити на них, - камiння, колеса, жлукта, столи,
бочки! Усе - навiть одяг, постелi, сiдла... Аби лиш перешкодити поганцям
розмахувати тi ю колодою!
I полетiло на голови нападникам усе, що можна було знайти в городищi. А
тим часом Мотига з сотнею во©в закладав ворота мiхами з землею, i
незабаром тут виросла важка i мiцна загорожа... Коли уже в сутiнках,
незважаючи на втрати, половцi розтрощили дубовi бруси брами, то раптом
наткнулися на непробивну земляну стiну. Хан Туглiй, що керував наступом,
кинувся до Кончака - що робити?
Кончак скрипнув зубами, вилаявся i наказав знiмати облогу. I так вiн
згаяв тут скiльки днiв! А попереду ж новi бо© - Переяслав, Ки©в! Що цей
Лубен! Вiн вiзьме його на зворотному шляху! Та коли впаде Переяслав, коли
схилить голову гордий золотоверхий Ки©в, цей горiшок сам упаде йому до
рук! Ой-бой!
Уранцi лубенцi висипали на вали i з подивом i радiстю побачили, як
величезне половецьке вiйсько, здiймаючи за собою хмару куряви, швидко
покотилося на захiд. Важко було повiрити цьому, але Кончак зняв облогу, що
коштувала йому кiлькох сотень воякiв i чимало даремно згаяних днiв.
Кузьмище змахнув з ока сльозу, згрiб друга Мотигу у ведмежi обiйми i
радiсно загукав:
- Вистояли, братику! Вистояли, мат-терi його ковiнька!

* * *

Кончак iшов на Русь швидко, а чутка про нього летiла ще швидше. Люди
кидали все i тiкали в лiсовi нетрi, в непрохiднi болота, в глибокi яруги,
ховалися за високими валами найближчих городiв та острогiв. Переяслав
переповнився вiйськовим i невiйськовим людом. Смерди, холопи, закупи,
ремiсники, огнищани, купцi брали мечi, списи, луки, щити i ставали на
заборола.
Сам Кончак iде! Всi готувалися до зустрiчi з жорстоким, безпощадним
ворогом.
I все ж поява половцiв, якi в недiлю вранцi мов чорна хмара посунули
з-за Трубежу, була для багатьох, як це часто бува в подiбних випадках, i
несподiваною, i приголомшливою. Всi - вiд старого до малого - висипали на
вали i вжахнулися: нiколи ще не приходили степовики такою силою!
Розумiючи, що Кончак незабаром обступить весь город так, що з нього й
миша не вишмигне, Володимир Глiбович поспiшив послати гiнцiв до
Святослава, Рюрика i до всiх князiв: "Се половцi у мене - а поможiте мi!"
Гiнцям вiдчинили Ки©вськi ворота - i найбистрiшi князiвськi скакуни
вихором понесли ©х у рiзнi боки до Днiпра: до Ки ва, до Трипiлля, до
Iвана[71], Чучина[72], Канова, де, напевно, не сьогоднi, то завтра, як
повiдомляв Святослав, стануть вiйська для оборони того берега.
А половцi все сунули, каламутячи копитами свiтлi води Трубежу, i поволi
охоплювали весь город зi всiх бокiв.
Володимир Глiбович обняв княгиню Забаву, мов хотiв захистити вiд бiди,
i з гiркотою вигукнув:
- Ну, от, удружив Iгор! Не дiждався, щоб сукупно з усiма пiти в Поле! I
свою силу погубив, i на нас погибель навiв!.. Бiдна укра©на Переяславська!
I знову ти розплачу шся, як не раз бувало, за чужi грiхи! I знову
пролл ться невинна кров люду твого! Прокляття!
- А може, i нема Iгорево© вини в цьому? Може, Кончак i без того посунув
би на нашу землю? - висловила сумнiв княгиня Забава.
- Нi, княгине, зараз в усьому, що ско©лося на нашiй землi, князь Iгор
винен, - пiдтримав Володимира Глiбовича боярин Шварн. - Це вiн вiдкрив
ворота половцям на Руську землю!
Надвечiр Кончак обложив Переяслав зi всiх сторiн, а рано-вранцi
розпочав сильний обстрiл городських заборол звичайними i запалювальними
стрiлами. Сухе дерево займалося швидко, i в багатьох мiсцях спалахнули
пожежi. ©х заливали водою. На валах появилися першi вбитi та пораненi.
Особливо сильний натиск вчинили половцi на острог, що захищав Ки©вськi
ворота. В ньому зачинилася хоругва стрiльцiв, i вони були Кончаковi як
бiльмо на оцi, - не давали змоги наблизитись до найбiльш вразливого мiсця,
де вiн сподiвався добитися успiху.
Кончак кинув на нього орди Туглiя, колобицьких та терь-тробицьких
ханiв. Тi пiшли на приступ. Спочатку обложенi в острозi успiшно
вiдбивались, та перед вечором сили ©хнi пiдупали.
- Шкода витязiв! Треба рятувати! - занепоко©вся Володимир Глiбович. -
Коня менi! Вiдчинiть ворота! Молодша дружина, за мною!
Iвашко пiдвiв йому коня.
Поблискуючи золотим шоломом i золотими стременами, князь вирвався з
ворiт на чолi невелико© дружини i щодуху помчав до острогу. Туглi ва орда
не витримала несподiваного удару i сипонула врозтiч. Туглiй у штовханинi
ледве не впав з коня - його пiдтримав Трат, що випадково був поруч.
- Вiдчинiть ворота! Виходьте до нас у поле! - гукнув князь обложеним. -
Та швидше! Кожна хвилина дорога!
Ворота розчинилися - i з них ви©хало сотнi двi вершникiв. Багато хто
вiв на поводi запасних коней з пораненими.
- Вiдступа мо до Ки©вських ворiт!
Молодша дружина, визволивши приречених на загибель побратимiв,
повертала коней назад. Але в цей час хан Туглiй, оговтавшись вiд
переполоху i холонучи вiд страху, що цей переляк не залишиться непомiчений