Малик Владимир. Черленi щити

Коли верхiвець завертав назад i припинив коня, Овлур крикнув йому:
- Джигiт, у вибалку, на засохлому груддi, тихше ©дь, прошу тебе! Бо й
печiнку вiдiб' ш!
Широколиций джигiт вищирив бiлi зуби, засмiявся.
- Тримайся! Промчу, як вихор! Припиняти не буду - повеселю хана Кончака
i його гостей! Пай-пай!
Овдур гiрко скривив рота i ще мiцнiше стиснув вiрьовку. Назад джигiт
справдi мчав, як вiтер, весь час б'ючи коня гарапником i ногами пiд боки.
Зупинився за кiлька крокiв перед Кончаком, сплигнув додолу i шаблею
перерубав вiрьовку.
Овлур не подавав ознак життя. Кожух звисав з нього клаптями, обличчя
заюшилося кровлю. Лежав мовчки, мов мертвий.
Рута пiдвела голову, пiдповзла до сина i закричала:
- Синочку! Що ж вони зробили з тобою! Вiд того крику Овлур здригнувся,
з його грудей вирвався болiсний стогiн. Клаптi кожуха заворушилися - юнак
силкувався пiдвестися, але не мiг.
- Матiнко, ти? - намагався впiзнати ©© крiзь кривавий туман.
- Я, синочку, я... Ось пiдведуся, допоможу тобi... Вона справдi знайшла
в собi сили пiдвестися, стати на ноги, але як не силкувалася, а пiдняти
сина не змогла. Тодi Настя гарикнула на молодих джигiтiв, що стояли
поблизу:
- Чого витрiшки прода те? Допоможiть жiнцi! Кончак мовчки кивнув
головою, i джигiти обережно пiдняли Овлура на руки, понесли в юрту. Рута
поволi подибала за ними. А Настя стримала себе, хоча ©й теж хотiлося бути
зараз там, у юртi. Тепер, коли небезпека для Овлура минула, вона подумала
i про себе. Що скаже на все це хан Туглiй? Що то буде?

* * *

Туглiй повернувся вiд Кончака, коли стемнiло, добре напiдпитку. Важко
ввалився до юрти, дихнув вином i кумисом. Широкий вид його був насуплений,
очi налилися кровлю, рiдкi сивi вуса на©жачилися, товста шия почервонiла,
мов у пiвня гребiнь. В руцi вiн мав замашного гарапника.
Настя миттю схопилася з м'яких подушок, i вiд того рiзкого руху
заколивалося жовтаве полум'я лойово© свiчки. З ©© округлих бiлих плеч
вiльно спадала гаптована шовком тонка лляна сорочка виробу ки©вських
умiльцiв.
Туглiй ступив крок наперед i зловiсно прохрипiв:
- Хр-р! Хр-р!.. Ну, негiднице-повiйнице! Ось так ти бережеш чоловiкову
честь! Робиш мене, хана, володаря цiлого степу, тисячних отар i табунiв,
повелителя племенi, посмiховиськом перед усiм народом половецьким! Що
надумала! Заступатися привселюдно за якогось шмаркача, жебрака, чабана! Та
я тебе саму накажу прив'язати коневi до хвоста i голою пустити в степ! I
нiхто тебе не поряту ! Нiхто не заступиться! Та я з тебе живо© шкуру
спущу! Хр-р! Хр-р!..
Над його головою звився гарапник. Але не встиг вiн упасти на нiжне
жiноче тiло, як Настя вихопила зi складок сорочки невеликого кривого ножа
i наставила собi проти серця.
- Хане! - гукнула голосно. - Зупинись! Кого б' ш? Один удар - i не
стане тво © русокосо© жони, тво © вiдради i втiхи! Чи ти подумав, хто
милуватиме тебе, хто цiлуватиме тебе, хто привiта , коли повернешся з
походу? Хто пригорне i приголубить, коли ти ляжеш у холодну постiль
старого вдiвця? В чи© очi заглянеш, коли важкi думи обсядуть твою сиву
голову, i хто зiгрi твою стару кров у довгi зимовi ночi? Чи подумав ти
про це? Якщо подумав, тодi бий!
Вона знала, що робити i що казати.
Туглiй, мов заворожений, прикипiв поглядом до тонкого блискучого леза.
Гарапник здригнувся i впав додолу. Хановi губи затремтiли, а брови сивими
дугами полiзли на лоба.
- Настуню! - вигукнув вiн, простягаючи до примхливо© i сво вiльно©
дружини руки. - Не треба! Зачекай! Я пожартував! Давай поговоримо ладком!
Ти ж зна ш, як я кохаю тебе! Справдi - ти моя дина радiсть i втiха! Хiба
я посмiю хоч пальцем зачепити тебе, люба моя! Та швидше я голову дам
вiдрубати, нiж ударю тебе! Тiльки будь мо ю i бiльш нiчи ю - i ти
купатимешся, поки я живий, у розкошi й щастi! Настуню!
Настя подумала трохи, мовби вагалася i зважувала почуте, потiм вiдвела
ножа вiд грудей i пожбурила додолу.
- Хане мiй! - ©© бiлi руки простяглися наперед, як для обiймiв. - Хане
мiй!
Туглiй з радiсним стогоном кинувся до не©:
- Настуню!
Мiж ними знову, як це бувало не раз, запанував мир. Туглiй роздягнувся,
i вони забралися на м'яке ложе, пiд пухкi ковдри з верблюдячо© шерстi.
- Весело було у Кончака? - спитала Настя, щоб звести розмову на iнше. -
Надудлилися вина, скiльки хотiли?
Туглiй плямкнув губами, покрутив головою.
- Вино те скоро крiвцею пролл ться...
- Як то?
- Кончак замислив велику вiйну з урусами... Нинi обрали його верховним
ханом... Як тiльки ляжуть на землю снiги i стануть рiки, пiднiметься весь
Половецький степ!.. I здригнеться Руська земля!
У Настi стиснулося серце. Нi, не забула вона рiдно© землi! Не забула!
Iнодi така туга найде - хоч у Тор головою кидайся. I тодi встають перед
очима зеленi береги срiблястого Сейму, пахнуть у груди духмяними пахощами
скошенi трави на левадах та гiркi дими осiннiх багать на городах,
вiдiзвуться гострим болем рiднi голоси матерi, батька, братикiв i
сестричок... Нiде правди дiти, звикла вона за три роки, проведенi в
ханськiй юртi, i до сито© ©жi, i до гарного одягу, i до прикрас дорогих -
золотих перснiв та сережок, срiбних заколок, бурштинового намиста. Та до
рiдно© землi на крилах летiла б - щоб хоч одним оком уздрiти ©©, на рiднi
стежки-дорiжки поглянути, зi сво © криницi води попити, пiсень
солодко-тужливих дiвочих послухати, що бринять пiд мiсяцем...
Серце ©© стиснулося. Вона не забула того жахливого зимового дня, коли
зненацька, зовсiм несподiвано, на Вербiвку налетiли половцi, пам'ята , як
закричали люди пiд шаблями половецькими, заревла худоба, коли ©© нападники
почали виганяти з хлiвiв, як спалахнули стрiхи хат i дим заступив сонце...
I нiколи не згладиться з пам'ятi та мить, коли ©© ши© торкнувся
холодний половецький аркан, а важкий гарапник упав на дiвочi плечi...
Це було жахливо!
Скiлькох же iнших молодесеньких русокосих дiвчаток жде ©© доля? Скiльки
сiл попелом розвiються по бiлому снiгу, скiльки люду трупом ляже пiд
шаблями половецькими?
- Чого ж замовкла? - торкнувся ©© руки Туглiй. - Невже сво©м патяканням
я розвередив тобi душу? Так ти не бери до серця... Так було, так i буде!
- Я й не беру, - прикинулася Настя байдужою, щоб не викликати у хана
пiдозри, як гостро вразила ©© ця новина, - Мало про що можуть говорити
п'янi чоловiки...
I з вiдразою обняла нелюбого мужа за м'якi бабськi плечi.
А другого дня, вибравши хвилину, коли Туглiй разом з Кончаком та iншими
донськими ханами виряджав гостей, Настя шуснула в юрту до Рути.
- Сама? Трата i Овлура нема ?
- Ох, ох, сама, - застогнала жiнка, пiдводячи голову з постелi. - Трат
i Овлур уже бiля ханських табунiв, а я колодою лежу i не можу пiдвестися -
все тiло болить... Овлур, бiдолаха, теж ледве пiдвiвся...
Настя призвича©лася до напiвтемряви, простягнула Рутi чималий вузлик.
- Я ось тобi тут дещо принесла - сиру, айрану та смаженого м'яса.
Пiдкрiпляйся та одужуй швидше!
- Щось знову трапилось? - кинулася Рута, по Настиному голосу
догадавшись, що в тi © за душею якась та мниця.
- Трапилося! - Настя перейшла на шепiт. - Задумали хани взимку Русь
звоювати, винищити всiх аж до Десни та Ки ва...
- Клятi!..
- I то не все... То буде не простий набiг, як бувало не раз до цього...
- Що ж вони надумали ще?..
- Хочуть усю Переяславську у кра©ну навiки посiсти, щоб стала вона
©хньою землею! Хочуть ставити там сво© вежi, випасати там сво© табуни!
- Звiдки ти дiзналася про це?
- Туглiй розпатякався... Ти ж зна ш, що вiн, як баба, - що на думцi, те
й на язицi! Та ще коли напiдпитку...
- О боже!.. Що ж нам робити?
- Звiстку дати додому.
- Нiби це так просто!
- Знаю, що не просто... Особливо для нас, жiнок... Але ж у тебе
син...
- Ти хочеш, щоб Овлур устряв у це дiло? Що ж вiн може зробити?
- Я все обдумала. Коли б тiльки Овлурова згода... Але ж вiн такий
непiдступний...
По колись вродливому, а тепер змученому Рутиному обличчю промайнула
гiрка усмiшка.
- Ох, Насте... Знаю, не слiпа я, - сохне тво серце за ним! Та не
баламуть ти хлопця! Облиш! Чи хочеш йому ще бiльшого нещастя?.. Не рiвня
вiн тобi нi в чому...
- Тiтонько Руто, - почервонiла Настя, - не про те я зараз мовлю, хоча й
не байдужий менi Овлур, а про те, щоб сповiстити князiв про намiр
Кончака...
- То ти вибрала для цього Овлура? Але ж вiн може голову втратити! Невже
ти не подумала про це? Чи не жалко його?
- Чому не подумала? Думала i про це, всеньку нiчку думала. Та нiчого
iншого надумати не змогла... Хiба самiй ©хати...
- Куди тобi!
- От бачиш? Залиша ться один Овлур. Вiн не раб, за яким пильнують
десять очей, а вiльний кочiвник. Вiн чабан, тому може пiд час вiдгону
табунiв непомiтно для iнших зникнути з пасовища i за кiлька днiв домчати
до Во©ня чи Лубна i повернутися назад... Йому легше це зробити, нiж
будь-кому iншому. Потрiбно тiльки, щоб ти його напоумила на це... Нiкого
iншого, крiм тебе, вiн i слухати не захоче!
- А якщо i мене не послуха ться?
- Тодi Кончак застука наших зненацька i пiв-Русi потягне на арканах у
неволю.
- Жахливо!
- Отож-бо!.. Навряд чи повернуся я коли-небудь на батькiвщину, та
забути рiдно© землi довiку не зможу - нi роду свого, нi села свого, нi тих
стежок-дорiжок, по яких походили мо© босi ноженята, нi всього iншого, до
чого прикипiло мо серце! Нiчого цього не забути менi! Тому й не хочу, щоб
гасав там, по наших селах-хуторах, по наших нивах та луках, хижий
половецький кiнь...
Рута схлипнула.
- Я i сьогоднi, коли б мала силу, полинула б додому. Хай би там нi кола
нi двора - аби на рiдну землю! Та ще з Овлуром, синочком мо©м диним... А
без нього - нi! Без нього менi - смерть! Хоча i так вона не за горами!
Докона мене Гнiдий Кiнь, ох, докона , хай би був щез!
Настя обняла ©©, i вони обидвi заплакали.



РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ

На три листи князя Iгоря з проханням помиритися з сином Володимиром
Ярослав вiдповiдав коротко i сухо: "Нi!" Iгор досадував, злився, Володимир
сумував, а княгиня вфросинiя плакала, бо шкода ©й було брата. Пiсля
вiдповiдi на третiй лист не залишилося нiчого iншого, як з жоною та дiтьми
вирушити на поклон до тестя.
I ось перед очима Галич - столиця могутньо© Галицько© землi. Здалеку
сяють золотом хрести на банях Успенського собору, збудованого Ярославом.
Високо здiймаються в небо на високiй горi вали i заборола дитинця. Гудуть
дзвони, i ©хнi солодко-тривожнi звуки холодять душу.
Як то прийме князь Ярослав? Чи не вижене?
Поминувши гамiрливе ремiсниче Пiдгороддя з його кузнями, млинами,
чинбарнями, олiйницями, сукновальнями, зброярнями, з його невеликими
хатками та напiвземлянками, з його кривими вуличками, курми, гусьми,
качками та свиньми на вигонах, iз бродячими псами та запаршивiлими котами,
валка князя Новгород-Сiверського прогуркотiла по дерев'яному мосту через
Лукву, про©хала мимо боярських та монастирських садиб, огороджених такими
мiцними заборолами, нiби то були князiвськi городки, пiднялася вузькою
дорогою на високий пагорб i через камiну браму ви©хала в дитинець, ©©
супроводжували посланцi Ярослава, висланi галицьким князем назустрiч
гостям.
Перед Успенським собором - невеликий гурт бояр та найбагатших i
найвпливовiших городян, що вийшли зустрiчати князевих дочку i зятя. На
папертi одиноко стояв Ярослав. Посивiлий, схудлий, згорблений. Горе не
обiйшло його стороною.
вфросинiя зiскочила з вiзка, притьмом кинулась до нього.
- Отче! Княже! - заридавши, впала йому на груди. Вони не бачилися
кiлька лiт i тепер довго стояли обнявшись.
Ярослав був твердою, суворою людиною, але i в нього покотилася по щоцi
сльоза.
Пiдiйшов Iгор. Почоломкався з тестем. Ярослав заглянув молодому князевi
в очi.
- Чого при©хав? Просити за Володимира?
- I за Володимира теж, - з притиском вiдповiв Iгор, витримуючи
пронизливий погляд галицького князя.
- Нiчого не вийде! - рiшуче вiдрiзав Ярослав, провiвши вказiвним
пальцем поза золотим ожереллям, нiби воно заважало йому дихати. - I не
проси.
- Таточку, про це потiм поговоримо, - втрутилася Ярославна, - А зараз
привiтай онукiв!..
З критого вiзка одне за одним вилазили дiти, з цiкавiстю й острахом
роздивлялися довкола, зиркали спiдлоба на гурт бояр, на старого бородатого
князя, про якого няня встигла шепнути, що то ©хнiй дiд.
Дiти пiдiйшли до Ярослава, i няня поставила ©х рядочком по зросту. Однi
були темнiшi - в Iгоря, iншi - русявiшi, як мати, але Ярослав вiдразу
вiдзначив у думцi, що у всiх щось вiд нього.
- Тво© онуки, батьку. - Ярославна витерла сльози, усмiхнулась,
побачивши, як перелякано зиркають дiти на дiда, i почала перелiчувати: -
Оце Олег, а то Святослав, а то Роман, а то Ростислав, а то Ольга... А
найстарший, Володимир, зостався дома, князю в Путивлi, охороня Сiверську
землю, поки ми тут...
Ярославове обличчя розпогодилося, рiзкi зморшки на лобi розiйшлися. Вiн
раптом вiдчув у серцi щось таке, чого нiколи не вiдчував i навiть назвати
його не вмiв. Нi донька вфросинiя, нi син Володимир, нi другий син -
Олег, або Настасич, як його по iменi матерi-попадi прозвали в Галичi, не
викликали у нього такого сильного почуття, як оцi маленькi смiшнi
чоловiчки, його онуки. В ньому вмiщалися разом i любов, i нiжнiсть, i
страх за ©хн майбутн , i гордiсть та радiсть, що в них було щось тво , що
залишиться на свiтi пiсля тебе, коли ти вiдiйдеш у небуття.
Вiн знав, чув не раз, що дiдусi та бабусi люблять онукiв дужче, нiж
колись сво©х дiтей любили. Чому так - хто-зна. Може, тому, що попереду у
старих уже нема нiчого свiтлого й радiсного, крiм оцих ясних личок? А
може, тому, що онуки продовжують тво життя, твiй рiд?
Як би там не було, а вiн раптом переконався у правдивостi людських
спостережень. Перед ним стояли маленькi, настороженi чоловiчки, що трохи
на©вно i трохи налякано, але з непiдробною цiкавiстю розглядали його,
свого дiда, як якогось казкового звiра чи якесь невидане чудо.
Вiн щасливо усмiхнувся, присiв i почав по черзi обнiмати i цiлувати
малих, а найменшу - Ольгу - пiдняв, пригорнув, i вона, не проявляючи
страху, охопила рученятами його шию i голосно засмiялася, бо дiдова
кошлата борода була така лоскiтлива...
- Рiдненькi мо©, - прошепотiв Ярослав. - Ходiмо ж зi мною до хоромiв!
Така радiсть сьогоднi буде у старого одинокого князя! Та й ви в дорозi
притомилися...
Тиждень промайнув, як одна година. На честь дочки та зятя, князя
Новгород-Сiверського, Ярослав щодня влаштовував лови на лисиць, кабанiв,
ведмедiв, а вечорами у його кам'янiй гридницi, оздобленiй фресками та
глазурованою плиткою, лилося угорське вино, гостi стомлювалися вiд надмiру
страв, гули гуслi, гримiли бубни, бринiли цимбали, заливалися рiжки та
сопiлки. Нi Iгор, нi вфросинiя не могли вибрати зручно© хвилини, щоб
наодинцi поговорити з батьком про княжича Володимира. Здавалося, Ярослав
навмисне робив так, щоб тако© хвилини не випало.
Закiнчувався мiсяць жовтень, наступав падолист. Пора було вирушати у
зворотну дорогу. I тодi Iгор, якому нiколи не бракувало рiшучостi, пiшов
напролом.
- Княже, завтра чи позавтрьому, якщо не зiпсу ться погода, ми хочемо
вирушати додому, - сказав вiн уранцi, коли Ярослав вийшов до спiльного
снiданку. - А ми так i не поговорили з тобою про все, що нас турбу .
Сьогоднi, княже, ми з княгинею нi на лови не по©демо, нi на пир не
прийдемо. Стомилися ми вiд усього цього та й поговорити з тобою хочемо!
Ярослав утопив пронизливий погляд сво©х примерхлих, вицвiлих
зеленувато-сiрих очей у молодi Iгоревi, в яких щасливо по дналася небесна
голубiнь очей матерi-новгородки i зоряна темрява прекрасно дикуватих очей
бабусi-половчанки, жони князя Олега. Подумав, пожував сухими губами,
сказав коротко:
- Як князь i княгиня бажають... Я звелю обiднiй стiл накрити для трьох.
Обiдали у невеликiй хороминi, сумiжнiй зi спальнею князя Ярослава.
Стрiлчастi вiкна з олов'яними рамами, в якi було заправлене прозоре скло,
виходили на пiвдень, i осiнн сонце щедро заливало ©© теплим промiнням.
Стiл був повен на©дкiв та напо©в. На срiбних та золотих блюдах лежала
смаженина - ведмежатина, поросятина, курятина, гусятина. Поряд з нею в
череп'яних мисках духмяно парувала гаряча пiдлива на смак кожного - i з
перцем, i з лавровим листом, i з грецькими горiхами. В полумисках бiлiла
шаткована капуста з морквою, тьмянiли крутобокi солонi огiрки, маринованi
гриби, iскрився в щiльниках мед. На дерев'яних рiзьблених тацях горою
здiймалися скибки свiжого хлiба, пiдсмажених на рижi вiй олi© грiнок,
пухких пирiжкiв з м'ясом та капустою до смаженини, з маком, сиром та
калиною до меду. Вина теж було вдосталь, а ще стояв жбан медяно© сити та
запiтнiлий - з холодного льоху - глек хлiбного сирiвцю.
Сидiли по-сiмейному, без служникiв i чашникiв, утрьох: по один бiк
столу - князь Ярослав у голубому оксамитовому каптанi, по другий бiк -
князь Iгор з княгинею вфросинi ю.
ли мало, а пили тiльки ситу та сирiвець. Виждавши для чемностi якийсь
час, Iгор рубонув з плеча:
- Княже, настав час повести розмову про те, заради чого ми з княгинею
завiтали до тебе, - про княжича Володимира...
- Я знав, що при©хали ви не мене,старого,провiдати, а заради нього, -
спокiйно промовив Ярослав.
- Ти не хочеш зрозумiти, княже, що вiн твiй диний син i законний
спадко мець...
- У мене ще один син - Олег, - приглушено кинув Ярослав.
- Будемо вiдвертi: ти старий, княже, i рано чи пiзно прийде час, коли
золотокований Галицький стiл осиротi [43]. Хто ж посяде його? Невже
Настасич, син попадi?
- Вiн - мiй син! - наголосив на словi "мiй" Ярослав. - Не забувай,
Iгорю!
- Тату! - скрикнула Ярославна. - Володимир - твiй син по закону! Нi
бог, нi люди не зрозумiють тебе, якщо ти посадиш пiсля себе Олега!
Володимир - законний твiй спадко мець, i ти повинен помиритися з ним i
визнати його за сина!
- За сина! - гнiвно вигукнув Ярослав. - Та чи зна те ви, що вiн засилав
послiв до короля польського та короля угорського, щоб заручитися хньою
пiдтримкою на випадок мо © смертi?! Нiби не вiдав, недолугий, що вони
тiльки й ждуть цi © нагоди, щоб загарбати Галич! Вони й зараз роздерли б,
розшматували б Галицьку землю, та бояться мо © сили! Бо я пiдпер гори
Угорськi сво©ми залiзними полками, бо я замкнув на замок Сян i Буг!.. Вiн
знюхався з галицькими боярами-можновладцями, що по багатству перевищують
князiв i прагнуть вiдокремитися вiд мене, хочуть самi стати князями! Вони
вже не раз виступали проти мене! Вони пiдняли проти мене повстання,
спалили на вогнищi жiнку, яку я палко кохав, - Настю...
- А мати? - прошепотiла Ярославна, блiднучи. Ярослав не вiдповiв на ©©
запитання, а повiв далi:
- Вони погромили мiй дiм, погрожували менi смертю, кинули в поруб мого
сина Олега, порубали мою челядь!.. I все це робилося з благословiння
Володимира i його матерi княгинi Ольги Юр'©вни, якi не розумiли, що
боярство - то найбiльший ворог князiв i держави нашо©. Половцi б'ють нас
ззовнi, бояри - зсередини... Галицькi бояри, як тi кривавi собаки, ладнi
розiрвати мо князiвство на шматки, перебити князiв, сплюндрувати городи,
пограбувати нашi добра, винищити наших дiтей!.. У вас п'ять синiв. Хто
зна , як складеться ©хня доля, - чи не впадуть ©хнi голови пiд сокирами
зажерливих можновладних бояр, яких навiть менi важко
приборкати[44]!..Володимир не розумi , що вiн потрiбен ©м тiльки до того
часу, поки вони не знищать мене, а як упаду я, упаде й вiн! Вiн слабший за
мене i не зумi загнуздати ©хню сваволю!.. Хiба я про себе дбаю? Я вже
старий чоловiк. Звичайно, i в старостi сво© радощi, та не вони змушують
мене чинити так, як я чиню. Я думаю передусiм про те, як уберегти Галицьке
князiвство вiд загибелi, вiд занепаду. Я все життя змiцнював його,
збагачував, розбудовував, i воно стало наймогутнiшим на Русi. З ним тiльки
Володимиро-Суздальське князiвство може зрiвнятися силою. Це два крила
Русi, що несуть наш народ у майбутн . Ки©в занепада , бо самi князi,
гризучись за нього, як собаки, сприяли i сприяють цьому. Чернiгiв здавна
суперничав з Ки вом i намагався перейняти його значення як осереддя Русi,
але ж нiколи не щастило йому зробити цього. Переяслав ледве трима ться пiд
ударами половцiв, а ваше Новгород-Сiверське князiвство занадто бiдне i
слабке для того, щоб впливати на долю всi © Русi... Залиша ться Галич i
Володимиро-Суздальське князiвство. Два крила Русi! Уявля те, що може
статися, якщо комусь пощастить пiдтяти ©х? А ненажерливе галицьке боярство
заповзялося зробити це. I допомага йому Володимир, бо в боротьбi проти
брата Олега опира ться на боярство... Ось чому я прогнав Володимира! Поки
вiн не зрозумi цього, поки не дасть клятви, що не пiднiме руки нi на
мене, нi на Олега, свого брата, до того часу я не зможу простити його i
взяти в сво серце...
Голос Ярослава змiцнiв, i сам вiн преобразився - випрямився, розправив
плечi, примерхлi очi загорiлися, кулаки стиснулися, - став знову таким,
яким його кiлька лiт тому знали i вфросинiя, i Iгор, - грiзним галицьким
князем, перед яким тремтiли i сво©, i чужi.
Його слова справили сильне враження на Iгоря i Ярославну. Подружжя
переглянулося i довго мовчало. А що казати?
Нарештi Iгор промовив:
- Мабуть, ти правий, княже, i тепер ми розумi мо, чому мiж тобою та
Володимиром запалася земля, чому виникло неперехiдне провалля... Однак
непутить нас ще одно: тво© колишнi зв'язки з покiйною Настею i твоя
непомiрна любов до ©© сина...
Ярослав спалахнув i перервав Iгореву мову:
- Не продовжуй! Я вас зрозумiв!.. Що я мушу сказати на це? Одно можу
сказати: князь теж людина i нiщо людське не чуже йому. Кохання теж!.. Мiж
князями повелося здавна так: не княжич вибира собi наречену до вподоби, а
йому вибирають - батьки, дядьки, митрополити, бояри. Як молодята житимуть
- чи кохатимуться, чи сваритимуться, - нiкого це не обходить. Так i зi
мною було. Так було i з багатьма. Твiй дiд Олег, наприклад, перший серед
руських князiв одружився з половчанкою, донькою хана Осулка, внучкою хана
Гiргеня, не тому, що покохав ©©, а тому, що хотiв, порiднившись з дикими
половцями, заручитися ©хньою во нною пiдтримкою в майбутнiй боротьбi з
Володимиром Мономахом. Вiн i сина свого, а твого батька Святослава,
одружив з нелюбою половчанкою, яка не принесла тво му батьковi нi дiтей,
нi щастя, i вiн пiсля ©© смертi одружився вдруге, уже сам, по любовi, з
простою, не князiвського i не ханського роду дiвчиною з Новгорода, де вiн
тодi князював... Та й ти сам одружився з вфросинi ю не тому, що вона тобi
сподобалася, бо ти ©© i в вiчi не бачив до заручин, а тому, що тобi
вибрали ©© твоя мати та твiй старший брат Олег. А вони знали, чию дочку
вибирали, - самого Ярослава Осмомисла!
Ярослав хитро примружився i хихикнув у кулак. Iгор i вфросинiя
почервонiли.
- Ми коха мо одне одного, - тихо сказав Iгор. - Я щасливий, що мо ю
жоною стала твоя дочка, княже, - Ярославна.
- I я щаслива, отче, - опустила сво© блакитнi очi вфросинiя.
- Я радий чути це, дiти мо©. I дай вам бог тако© любовi на все життя! -
розчулився Ярослав. - Але ж не завжди, далеко не завжди так бува . У мене
теж... Коли мiй батько, князь Володимирко, висватав за мене доньку Юрiя
Долгорукого Ольгу- вфросинiю, вiн був упевнений, що зробив добре дiло, бо
порiднив два наймогутнiшi руськi князiвства. Так, порiднив. Та чи принiс
цей шлюб менi й Ользi щастя? Нi! Ось чому з'явилася на нашому сiмейному
овидi Настя, молода вдовиця-попадя, з якою, не боюся сказати цього, я був
щасливий...
вфросинiя мовчки плакала, а Iгор лляним рушником витирав спiтнiлого
вiд хвилювання лоба i в душi дивувався, що розмова прибирала такого
довiрливого тону i тако© вiдвертостi, на якi вiн, iдучи з Ярославною сюди,
в Галич, далебi, не сподiвався. Обеззбро ний щирiстю i прямотою князя
Ярослава, вiн все ж не хотiв здаватися.
- Княже, все це ми можемо зрозумiти, навiть до яко©сь мiри спiвчува мо
тобi, але в одному нiяк не можемо зiйтися з тобою.
- В чому? - спокiйно спитав Ярослав.
- У тому, що ти Олега Настасича хочеш зробити сво©м спадко мцем, хочеш
вiддати йому Галицький стiл. Як же можна? Адже вiн позашлюбна дитина!
Ярослав усмiхнувся в бороду.
- Ну й що? Наш пращур Володимир Красне Сонечко до хрещення був
язичником i взяв собi не одну, а кiльканадцять жон - яку гвалтом, як
Рогнiду, яку вiйськовою силою, яку сли привезли з-за моря... I з жодною з
них не був вiн у законному християнському шлюбi, а сини вiд цих жон стали
його спадко мцями! Та й сам вiн був, як ти кажеш, незаконнонароджений, бо
народився вiд любовi князя Святослава з рабою-ключницею Малушею... Чим же
гiрший мiй син Олег? Тим, що вiн незаконний! Але ж у його жилах також тече
кров наших перших князiв - Рюрика i Святослава, Володимира i Ярослава
Мудрого! Чим же вiн гiрший за мене, за тебе, за вфросинiю? Iнша рiч, чи
буде i чи стане Олег князем? I чи варто йому ставати князем галицьким?
Дуже вже неспокiйне це мiсце - Галицький князiвський стiл. Треба мати
велику силу духу i тверду руку, щоб усидiти на ньому!
- Отже, як я зрозумiв, ти не проти, щоб цей стiл зайняв Володимир?
Ви вже зна те мою думку з приводу цього. Все залежить вiд Володимира.
Вiн теж мiй син!
Iгор полегшено зiтхнув. Зда ться, не даремно сурганилися вони з
Ярославною та дiтьми в таку далечiнь. Тепер, справдi, все залежатиме вiд
Володимира, вiд його мудростi й зговiрливостi. Князь-отець зробив перший
крок!
На цьому можна було б i кiнчати мову, та Iгор, коли ©хав сюди, лелiяв
досягти ще однi © цiлi. Як i всi Ольговичi, вiн був непомiрно честолюбний,
мав палкий неспокiйний характер. Це честолюбство i ця нестримнiсть
характеру давно наштовхувала його на думку домагатися в майбутньому
Ки©вського великокнязiвського стола. Для цього потрiбнi союзники. Одним з
таких союзникiв - i могутнiм союзником! - мiг би бути Ярослав Осмомисл.
Коли б захотiв, звичайно. Його слово, його збройна пiдтримка багато важать
на Русi! Однак чи захоче?!
- Княже, ми з Ярославною все зробимо, щоб княжич Володимир став добрим
сином, - завершив Iгор розмову про свояка i тут же звiв на iнше: - Тепер
хочу знати, отче, твою думку про дiла ки©вськi. Вони всiх нас турбують...
Осмомисл пильно зазирнув Iгоревi в очi, як це вiн робив завжди, коли
хотiв прочитати пота мнi думки спiвбесiдника, i тихенько побарабанив
пальцями по столу.
- Дiла галицькi мене турбують значно бiльше, нiж дiла ки©вськi, Iгорю.