Страница:
Раптом Жданковi рученята обвили ©© шию.
- Тето Любаво! Глянь - i там черленi щити! Глянь! Та як багато! -
задзвенiв його голосочок.
Любава розплющила очi i крiзь сльози, мов крiзь туман, глянула в той
бiк, куди показувало хлоп'я. Iз-за лiсу, що зеленiв по той бiк галявини,
виринали кiннi лави русичiв, завертали праворуч i щодуху мчали вниз, у тил
половцям.
- Нашi! Жданку, це нашi! - скрикнула дiвчина i в поривi радостi мiцно
здушила малого в обiймах. - Ой, любий мiй хлопчику, дорогесенький мiй,
тепер ми порятованi! Як же вони вчасно, любi нашi! Як же вони зараз
ударять по тих бузувiрах! Бийте ©х, бийте! Порятуйте i братiв сво©х, i нас
нещасних! Порятуйте!
Пiзнiше, пiсля бою, Любава дiзна ться, що на березi захищався з
частиною свого полку молодий князь Олег Святославич. Вiн вiдтягнув на себе
i затримав усю силу хана Чугая Кзича, давши можливiсть хитрому i
досвiдченому во водi Тудору, що придумав цей хiд, обiйти лiсок i вдарити
на половцiв з тилу.
Та це буде пiзнiше, а зараз дiвчина здригнулася вiд страшного крику, що
злетiв над ордою, - крику жаху i вiдчаю! Потрапивши в залiзнi лещата, мiж
молот i ковадло, половцi враз залементували, завертiлися, завирували.
Щойно вiдчуваючи себе переможцями, бо загнали урусiв у саме болото, вони
раптом усвiдомили, що ©х обхитрили, заманили в пастку, i ця пастка за ними
вже закрилася. Тепер одна думка оволодiла ними - як урятуватися, як утекти
звiдси?
Здалеку для Любави бойовисько нагадувало бджолиний рiй, що, вирвавшись
iз дупла, загув, заклубочився i поволi летiв хтозна-куди. Все на галявинi
змiшалося, переплуталося - русичi i половцi, живi i мертвi, пораненi i тi,
що кинулися тiкати без оглядки. Все там збилося в один клубок, що ревiв,
гримiв, стугонiв, бiснувався.
Так тривало довго. Тепер оборонялися степовики i, обороняючись,
намацували в рядах урусiв слабше мiсце, яке б можна було прорвати. Нарештi
знайшли. Густий клубок ©х з несусвiтним виском, криком, лементом хлинув у
нешироку щiлину, пробиту в лавах русичiв, i покотився по галявинi нагору,
а там, прогримкотiвши мимо Любави i Жданка, помчав у поле.
Погонi за ними не було.
Бiй пiсля цього швидко затих. Окремi половцi i невеличкi розрiзненi
загони ©х складали зброю i здавалися в полон. Русичi почали зносити сво©х
поранених та вбитих, ловили коней, що позалишалися без господарiв,
пiдбирали зброю. Поволi ущухав галас, угамовувалися розбурханi пристрастi,
над просторою, залитою кров'ю i всiяною трупами галявиною знову залягла
тепла сонячна тиша.
Тодi Любава злiзла з дуба, узяла на руки Жданка i з криком побiгла
вниз.
- Дорогi нашi! Рiднi!
* * *
Хан Кза зустрiв сина Чугая в степу. Здалеку побачив незвичайно порiдiле
вiйсько, низько приспущенi знамена та бунчуки, схиленi, понуренi голови
джигiтiв - i зрозумiв усе. Його серце враз обiрвалося i зупинилося.
I крикнув хан на все поле:
- Що-о? Що-о?
Йому нiхто не вiдповiв. I ця тиша, грiзна, сувора тиша, що зависла над
вiйськом, пiдтвердила його страшний здогад.
- Нi! Нi! Не може цього бути! - Вiн виставив поперед себе руки, мовби
захищався вiд удару. - Нi! Нi! Нi-i-i!
Зi страхом i вiдча м дивився на покритих чорними попонами бiлих коней,
що везли мiж собою похiднi носилки, i вiдчув, як провалю ться пiд його
ногами земля.
А бiлi конi повiльно наближалися, ©х вели, тримаючи за вуздечки, старi
прославленi батири Байток i Суюм, з якими Кза зростав, дружив i не один
раз ходив у бойовi походи. Тепер голови ©хнi похиленi, на рiдких сивих
вусах блищать сльози.
I все ж до останньо© хвилини хан сподiвався на щось. На що - на чудо?
Чуда не сталося. Конi наблизилися,! в носилках вiн побачив свого
найменшого, найдорожчого сина Чугая, який лежав горiлиць i мертвими
розплющеними очима втупився у ясне син небо, нiби питав: "Що ж це,
батьку? Чому небо таке чорне, чуже, непривiтне?"
Кза з криком кинувся до носилок, припав щокою до синово© щоки, гладив
тремтячою рукою його чорного чуба, заглядав у тьмянi очi, ридав над ним,
як мала дитина.
Всi стояли мовчки, бо нiчим було втiшити старого хана.
А Кза приказував:
- Чугайчику, Чугайчику, що ж iз тобою сталося! О, вай-пай! Ясний соколе
степовий, чому ж так рано склав ти сво© крила! А я ж сподiвався колихати
онукiв, а тепер колишу тебе на смертнiм одрi! Що я скажу тво©й старiй
матерi, i тво©м сестрам, i братам, i родовi всьому! Чому ж вiдступився вiд
тебе Тенгрiхан i не захистив вiд чужинсько© руки? Чугайчику, Чугайчику! О,
вай-пай! Горе менi!
Вiн бив себе в груди, дряпав нiгтями обличчя - аж кров виступала на
ньому, простягав до неба руки, мов благав повернути йому сина, якого так
несподiвано втратив, i знову нахилявся над мертвим i тихо, по-старечому
плакав.
- Як це трапилося? - спитав нарештi. - Як же ви не вберегли менi сина,
батири?
Байток i Суюм ще нижче опустили голови. Потiм Байток тихо, крiзь сльози
промовив:
- Ми всi були побiля нього, хане... Жоден спис i жодна шабля не могла
його дiстати... Та дiстала клята стрiла - влучила хановi прямо в шию... Що
ми могли подiяти? Як порятувати?
Байток вiдкрив шовкову хустину, що покривала покiйного, i Кза побачив
на ши©, нижче того мiсця, де нижня щелепа круто поверта вгору, невеличку
рану. Якраз там, де мiститься жила життя i смертi. Стрiла влучила прямо в
не©, i смерть наступила раптово, невiдворотно, - разом з кров'ю, що цiвкою
бризнула з-пiд гострого вiстря, вилетiла з юнацького тiла i його молода
душа...
Кза довго i безтямно дивився на ту невеличку круглу ранку, нiби ждав,
що станеться чудо i рану затягне живою плоттю. Та i на цей раз, як i з
Костуком, чуда не сталося: син не вiдгукнувся жодним словом, жодним
порухом на гарячi батьковi мольби.
- Хане, що будемо робити? Тут похова мо чи повеземо додому? - порушив
мовчанку Суют. Кза пiдвiв голову, тихо вiдповiв:
- Додому... Звичайно, додому... Я хочу поховати його на нашiй землi, по
звичаю предкiв наших. Ми насиплемо над ним високу могилу i поставимо
кам'яну матiр-прародительку, щоб довiчно плакала над сво©м сином... Там же
похова мо i хана Костука...
- Далеко ж... А днi такi жаркi! Як довеземо?
- Пошукайте меду!.. У лiсi видерiть, у бджiл, або у джигiтiв спитайте -
вони немало нахапали всякого добра в уруських коморах, то, може, у кого i
мед знайдеться!.. У меду й довеземо...
Мед знайшовся.
Обох покiйникiв роздягли догола, розпороли животи, випотрошили
тельбухи, а натомiсть напхали полину, чебрецю' та звiробою i залили
розтопленим на сонцi медом. Потiм, змастивши густо ще й зовнi, загорнули
щiльно в цупкi попони.
За весь цей час Кза не проронив жодного слова - тiльки ще бiльше
зчорнiв на лицi. А коли набальзамованi таким способом тiла ханiв поклали
на сiдла i прив'язали вiрьовками попiд кiнськими черевами, раптом пiдняв
угору руки i завив на весь степ, як вовк, так страшно i болiсно, що всiм
стало моторошно:
- У-у-у-у!.. У-у-у-уа-а! Сини мо©, сини мо©, а тепера гайда додому! I
клянуся небом, клянуся степом нашим Половецьким, я влаштую вам такий
похорон, якого не знав i не видiв Дешт-i-Кипчак! I полетять з плiч голови
урусiв, а передусiм - голови князя Iгоря та його братi©! I вимощу я вам з
тих голiв кривавий надгробок, щоб довiку ви вiдчували, що ваша смерть
вiдомщена!.. У-у-у-у! У-у-у-у!
Потiм вiн скочив у сiдло i вдарив острогами коня.
* * *
Високi береги Днiпра вiд Трипiлля до Ки ва у грiзнi, напруженi днi
кiнця травня i початку червня 1185 року були густо всiянi вiйськовим
людом. Дружини Святослава i Рюрика, а також чорнi клобуки зайняли всi
переправи i були готовi грудьми зустрiти Кончака на дальнiх пiдступах до
Ки ва.
Ярослав Чернiгiвський не при днався до князiв, але вже й не мiг
знехтувати великою небезпекою, що нависла над Руссю. Вiн став зi сво©ми
дружинами та ковуями по Деснi та Остру - на той випадок, коли б половцi
рушили на Чернiгiв.
Таким чином Ки©в i Чернiгiв не залишилися без захисту, i Кончак, знаючи
про це вiд сво©х вивiдачiв i не маючи пiдтримки вiд хана Кзи, не ризикнув
напасти на них i обмежився грабуванням i руйнуванням Переяславсько© землi.
Великi князi ки©вськi прекрасно розумiли, що ©хнiй обов'язок не тiльки
не допустити ворога до Ки ва, а й допомогти Переяславу, бо ж iз само©
глибини Володимирового серця вирвався розпачливий крик: "Се половцi у
мене! А поможiте мi!" Та сил у них для рiшучого наступу було недостатньо,
тож залишилося покладати надi© на прихiд Давида Ростиславовича, князя
смоленського.
Давид приплив зi смолянами на човнах й отаборився у Трипiллi. Був вiн
не в дусi. Зело не в дусi. Гадав, що буде пишна зустрiч, а його не зустрiв
нi Святослав, нi брат Рюрик Ростиславович. I хоча Давид знав, що обидва
великi князi не бенкетують, не соколиними ловами займаються, а кожного дня
ждуть нападу Кончака, примхлива душа його перевернулася. Припливти з
вiйськом за сiмсот верст i мати таку шану? Щоб його, Рюриковича, зустрiчав
якийсь нечеса-во вода?
Вiн хотiв того ж дня пiдняти вiтрила i рушити у зворотний бiк. Але тут
прискакав вiд Святослава боярин Славута. Низько вклонився i передав два
листи: розпачливого вiд Володимира з проханням про негайну допомогу i
суворо-дiлового вiд Святослава з наказом iти на Зарубинський брiд i
переправлятися на переяславську сторону.
Давид спалахнув.
- Про це мови не було! Святослав закликав мене рятувати Ки©в, а тепер
хоче запроторити хтозна-куди!
- Не хтозна-куди, а лише до Переяслава, княже, - зауважив Славута. -
Хiба не однаково, де бити Кончака - пiд Переяславом чи на Днiпрi? Цим ми
обороня мо i Ки©в i Чернiгiв. Та й Смоленськ теж...
- Неоднаково! - гарячкував Давид. - Мо© люди стомилися за таку далеку
дорогу, набили кривавi мозолi на руках, день i нiч сидячи бiля весел!
Врештi, де ми вiзьмемо коней? А пiхтурою йти в степ смоляни не звикли!
Смоленськi бояри пiдтримали князя:
- Ми пливли до Ки ва! Без коней у степ не пiдемо! Коли б тут була рать
з Кончаком, то билися б, а десь-iнде ратi з ворогом шукати - не можемо:
уже ся сми iзнемогли!
Славута поскакав до Святослава. Що робити?
Святослав покликав Рюрика - разом склали листа Давидовi, умовляли не
вiдступати вiд загальноруського дiла i спiльно вдарити на ворога. А Рюрик
вiд себе написав окремо: "Брате, становище на переяславськiй сторонi, у
Володимира Глiбовича, вкрай важке. Якщо ми не прийдемо на той бiк, вина за
тисячi i тисячi загублених душ ляже на нас. Допоможи, брате! Не осором
роду Ростиславичiв! Не зроби так, як ти зробив дев'ять лiт тому, коли не
допомiг менi i братовi Роману в битвi з половцями бiля Ростовця i поганi
захопили через те шiсть берендейських городiв, перемогли нас, а многих
во©в i бояр полонили".
Однак Давид уперся.
- На той бiк не пiду! Прийде Кончак на сей бiк - битимуся! А на той бiк
не пiду! Во© iзнемогли!
Кiлька днiв тривали цi перемови, кiлька разiв Славута, не жалiючи нi
себе, нi коней, скакав то сюди, то назад. Нарештi одного дня, прискочивши
в Трипiлля з новими листами вiд великих князiв, побачив з кручi напнутi
вiтрила Давидових човнiв, що швидко пiд поривами попутного вiтру
вiддалялися вгору по Днiпру... Давид завернув сво© полки назад, утiк, не
побажавши навiть хоч здалеку побачити супротивника.
Гiркий стогiн вирвався iз грудей старого боярина.
- Давиде, Давиде, нерозумно чиниш! Поганi, мов стерв'ятники, рвуть живе
тiло Русько© землi, а ти допомага ш ©м, крамолу пiднiма ш, мiжусобицi
князiвськi знову зачина ш, як колись робив це Олег Святославович! Той-бо
Олег крамолу кував i стрiли по землi розсiвав! Тодi, при Олеговi
Гориславичу, засiвалася i проростала усобицями Руська земля, погибало
життя Дажбожого внука, у княжих крамолах вiк людський укорочувався! Тодi
по Руськiй землi рiдко рата© погукували, зате часто ворони граяли, труп'
мiж собою дiлячи, а галич i свою мову заводила, летячи на покорм! О,
стогнати Руськiй землi, споминаючи колишнi часи i колишнiх князiв!..
Один- диний був князь, що наводив на поганих сво© хоробрi полки за землю
Руську, - Володимир Мономах, син Всеволодiв! Ним половцi дiтей сво©х
лякали у колисцi! А литва iз болота на свiт не показувалася. А угри
заперли кам'янi городи залiзними ворiтьми, аби в них Великий Володимир не
в'©хав! А нiмцi радiли, що далеко були - аж за синiм морем!.. Який жаль,
що старого Володимира не можна було навiки пригвоздити до гiр ки©вських!..
А тепера його стяги стали Рюриковi, а iншi - Давидовi! Та в рiзнi боки
©хнi полотнища мають, в рiзнi боки ©хнi списи летять!
Повернув Славута коня i, гукнувши на почет, вихором помчав назад, до
князя Святослава.
Вислухавши боярина, князь нахмурився.
- Се зло - княже менi непособi ! Се найбiльше зло нашого часу! Та що
ма мо робити - не затiвати ж вiйну з Давидом, коли з Кончаком не
закiнчили! Не жаю, як там брат мiй Ярослав, - вирушив на Переяслав чи
вiдсиджу ться за Десною, як вiн це робив не один раз. Давид хоч до
Трипiлля приплив було, а Ярослав, мабуть, i з мiсця не зрушив. - Вiн
зiтхнув i пiсля недовгого роздуму наказав рiшуче: - Бiльше нам помочi
ждати нiзвiдки, - нинi переходимо Днiпро i вдаримо на Кончака! Починайте
переправу.
Того ж дня всi руськi полки, а також чорт клобуки форсували Днiпро i
рушили до Переяслава, пройнятi бажанням дати рiшучий бiй половцям.
Та Кончак не став випробовувати долю. Вiн хутко зняв облогу Переяслава
i, переобтяжений здобиччю та полоном, пiшов до нижньо© Сули, а звiдти, ще
раз поплюндрувавши Посулля i вирiзавши майже всiх мешканцiв города Римова,
рушив додому, в землю Половецьку...
Страшнi були наслiдки необдуманого, слабо i наспiх пiдготовленого
окремiшнього походу князя Iгоря. Все його вiйсько загинуло чи опинилося в
полонi, самi князi стали бранцями кочiвникiв, Сiверська земля залишилася
беззахисною, i значна частина ©© - Посем'я - стала пусткою пiсля нападу
хана Кзи. Безвинно постраждала Переяславська земля, витоптана i спалена
ордами Кончака, а князь Володимир був тяжко поранений.
Лише завдяки рiшучим дiям Святослава Ки©вського, Рюрика Руського,
Святославових синiв Олега та Володимира i особливо завдяки геро©чнiй
оборонi переяславцiв на чолi з Володимиром Глiбовичем пощастило половцiв
зупинити, а згодом вiдкинути за межi Русько© землi.
Та загроза ново© навали, може, ще страшнiшо©, залишилася, i це почали
розумiти всi, кому була не байдужа доля батькiвщини. Треба гадати, що,
перебуваючи в далекiй половецькiй неволi, почав це розумiти i князь Iгор.
РОЗДIЛ ВIСIМНАДЦЯТИЙ
У левадах за Тором заливалися солов'©, та Янь нi на хвилину, нi на мить
не затримався, щоб послухати ©х чи пожартувати з джигiтами-сторожами, як
вiн робив це щовечора, а вiдразу шуснув у юрту. Ще з порога випалив:
- Княже, бiда!
Свiчка вiд його рвучкого руху заблимала i ледь не погасла.
Всi кинулися до нього.
- Що? Що сталося?
Янь озирнувся i перейшов на шепiт:
- Бачився я з Настею лише одну хвилину, бо повернувся з походу хан
Туглiй... Переяслава половцi не взяли, i Кончак, вiдступивши, обложив
Римiв i заходився плюндрувати Посулля, а його, Туглiя, вiдправив попереду,
щоб повiдомив родичiв про перемогу. Бранцiв, каже, Кончак тягне
видимо-невидимо!.. Та не в цьому рiч! По дорозi Туглiй зустрiвся з ханом
Кзою, що верта ться з-пiд Путивля...
- Ну, i що там? - аж кинувся Iгор та Рагу©л. - Кажи!
Ждан помертвiв. Перед очима зринула Вербiвка - вся у вогнi, у криках, у
погромi половецькому. Що там? Як там? Невже всi загинули?
Янь перевiв подих.
- Кза Путивля теж не взяв, княже... Князь Святослав урятував - прислав
iз дружинами синiв, i тi погнали поганих... Але й не в цьому рiч!
- А в чому ж? - зiтхнув полегшено князь.
- Там загинули син i зять хана Кзи, i ©х везуть додому, щоб поховати по
половецькому звичаю в рiднiй землi. I розлютований Кза нахваля ться з
уруських голiв насипати над ними могили, а передусiм обезголовити наших
князiв... Пробач, княже, за такi слова. Але я переказую те, що чув...
Звiстка приголомшила всiх.
- Не може цього бути! - вигукнув Рагу©л. Та Iгор, пригадавши, як
загинув у гридницi Святославовiй Коб'як, подумав, що таке цiлком може
бути.
- Вiд скаженого Кзи можна всього чекати, - тихо промовив вiн.
- Що ж робити? - спитав Ждан. - Що каже Настя?
- Настя радить негайно тiкати... Поки не прибули Кза i Кончак... А ©х
чекають з дня на день...
- Так треба тiкати! - вигукнув Ждан. - Княже, треба тiкати!
Iгор мовчав. У його очах застиг бiль. Всi розумiли, що дума вiн зараз
про брата, про сина, про племiнника. Та й про всiх сво©х дружинникiв та
во©в, що опинилися через його нерозважливiсть у половецькiй неволi!
- Княже, iншого виходу нема , - тихо промовив Рагу©л. - Тiкати негайно!
Слушнiшого часу не буде!
- Я хотiв би переговорити з Кончаком...
- Що з ним говорити! - вигукнув Рагу©л. - Якщо Кза та iншi хани
наполяжуть, вiн не поряту нi тебе, княже, нi твою братiю, бо не захоче
протиставити себе всьому ханському курултаю! Для нього важливiше зберегти
владу над Половецьким степом, нiж непевну дружбу з сiверськими князями...
Треба повiдомити Овлура, щоб з кiньми, збро ю та припасом харчiв ждав за
Тором в умовленому мiсцi! Погоджуйся, княже! Одне тво слово - I
простелиться дорога додому! Я згоден вiддати за Овлура свою доньку, якщо
вiн допоможе врятуватися тобi, княже!
Iгор знову задумався, охопивши голову руками. Видно, нелегкi почуття
бурхали в його серцi, бо обличчя йому спотворила болiсна гримаса, а з
грудей виривався глухий стогiн.
Врештi пiдвiв очi.
- Гаразд. Скажiть Овлуровi, щоб готував коней!
- Коня! Для одного тебе, княже. А ми залишимося, щоб приспати пильнiсть
сторожi! - полегшено зiтхнув Рагу©л.
Нi, коней! Тiкатимемо разом! - рiшуче заперечив Iгор. - Про iнших
бранцiв не знаю - добереться до них Кза чи нi, а до вас, якщо ви
залишитесь, добереться обов'язково. Бо ж кожному буде ясно, що ви не могли
не знати про мiй намiр тiкати. Отож хай Овлур готу п'ятеро коней - для
нас i для себе. I завтра, як добре стемнi , хай подасть знак
* * *
Наступного дня опiвднi прибув Кончак. Що зчинилося в стiйбищi! На
радостях усi вирядилися в сво© найкращi вбрання. Рiзали баранiв, бичкiв,
коней - варили в котлах м'ясо. Несли на високий пагорб над рiчкою, де
жiнки розстеляли барвистi килими та лiжники для урочистого святкування
перемоги над урусами, важкi бурдюки з кумисом, вином, бузою.
Нi вiйсько, нi полон, нi караван з награбованим добром ще не прибули -
Кончак з ханами та баями поспiшив додому налегкоруч, та радощам кочовикiв
не було меж. Шум, гам, крики, смiх не вгавали нi на хвилину.
Сторожi-джигiти радувалися разом зi всiма i теж готували багату вечерю з
бузою та вином.
Надвечiр стiйбище завирувало: лунали спiви, гримiли бубни, заливалися
рiжки та домри, галасували чорноголовi дiтваки.
Сторожа перепилася теж. Джигiти дудлили надмiру i тепер розважалися, як
хто вмiв i хотiв. Однi пiшли бродити по табору, iншi, дорослiшi, гайнули
до дiвчат, а тих кiлькох наймолодших, яких старшi залишили стерегти
полонених, Янь спо©в зовсiм - усе частував i частував, тим бiльше що вина
i бузи було вдосталь. Потiм вiддалеки вiд юрти, на пригiрку, затiяв
iгрища: в челика, в довго© лози, в половецьке перетягання поясами. Джигiти
борюкалися, ганяли, мов лошаки, реготали, аж поки зовсiм не вибилися з
сил. А коли стемнiло, попадали на землю i миттю поснули. Лише дво
лишилося на чатах, та й вони всiлися побiля сво©х товаришiв i клювали
носами доти, аж поки не поснули.
I тодi за Тором пролунав свист. Раз i вдруге.
Овлур да знати - пора!
Янь шуснув у юрту
- Тiкаймо!
Всi перехрестилися.
- Ну, з богом! - промовив князь i, пiднявши тильне полотнище намету,
перший пiрнув у густу темряву безмiсячно© ночi.
За ним вилiзли iншi.
Поповзом добралися до очеретiв, перебрели на той бiк Тору. Овлур чекав
©х з кiньми у кущах, бiля старо© верби.
У стiйбищi пригасали вогнi, валували собаки, влягався гомiн людських
голосiв.
- За мною! - шепнув Овлур. - У степ вийдемо пiшки!
Поминувши верболiз i чагарi, втiкачi скочили в сiдла i щодуху помчали
на пiвнiч, до Дiнця. Тiльки кiнський тупiт стривожив степову тишу
Iгор оглянувся назад. На тлi синього неба сколихнулися вежi половецькi,
заблимали сторожовi вогнi, покотилася падуча зоря.
Попереду мчав Овлур. Вiн добре знав цi мiсця - горбовистi, безводнi,
пустиннi. Тут жодного стiйбища. Праворуч - солончаки та солонi озера, десь
лiворуч - Каяла, попереду - Донець. До нього п'ятнадцять - двадцять
верстов по необжитому степу, зарослому колючою таволгою, терном, полином,
ковилою... Передусiм добратися до нього!
Нiч темна, але прямо перед ними дишлом униз висить на небi Великий Вiз,
а на заднiй його вiсi - Небесне Око, та зiрка, довкола яко© рухаються всi
зiрки. I Овлур, i його супутники держать путь прямо на не©.
Опiвночi домчали до Дiнця. Конi ледве трималися на ногах. Скажена
скачка, пiд час яко© ©м не дали жодно© хвилини перепочинку, пiдiрвала ©х.
Як тiльки ступили в воду, припали до не©, i вже нiяка сила не могла
зрушити ©х з мiсця.
Тут же, на водопо©, упав Iгорiв кiнь. Не витримавши перенапруги,
обпившись водою, вiн, скiльки не силкувалися i скiльки не сiпали його за
вуздечку, не змiг пiднятися. Потiм упав i Овлурiв.
- Що ж тепера робити? Ми залишилися без коней, - забiдкався Iгор.
- Обiйдемося, - вiдгукнувся Овлур. - На тому, низинному боцi - густий
темний лiс. На конях навряд чи й продеремось крiзь нього, а якщо
продеремося, то залишимо пiсля себе такий слiд, по якому нас швидко
знайдуть. А пiшим - усюди дорога! Ми пiрнемо в хащ,! i загубимося в них,
мов перепеленята в степових бур'янах.
- Що ж робити з кiньми? - спитав Рагу©л.
- Цих двох, що впали, зiпхнемо на бистрину - хай пливуть собi за водою,
а решту переправимо на той бiк i там вiдпустимо в лiс. Якщо буде погоня,
то ©хнi слiди на деякий час заплутають переслiдувачiв, - вiдповiв Овлур. -
Ми ж самi пройдемо рiчкою i виберемося на берег у зручному мiсцi, щоб не
залишити слiдiв...
Тим часом зiйшов мiсяць, залив срiблястим свiтлом усе довкола: i
холоднi хвилi, i густi очерети, i ряснi верби, i широку пiщану косу.
Втiкачi заспiшили i почали переправу.
* * *
Рано-вранцi в стiйбище Кончака прискакав Кза. Схуд, зчорнiв, як
головешка, очi палали люттю i вiдча м.
Кончак уже знав про його невтiшне горе i, мiцно обнявши, притиснув до
грудей.
- Уй-уй, хане, спiвчуваю тобi. Але синiв повернути не можу. Не в мо©х
це силах... Крiпись!... Ти во©н i звик до втрат... А час залiку тво© рани
в серцi... Один час!
Кза схлипнув, розчулений несподiваною щирiстю великого хана, та зразу ж
вiдсахнувся. Глянув суворо.
- Я при©хав не спiвчуття шукати, а справедливого вiдомщення!
- А саме?
- За голову сина я вимагаю голову князя Iгоря!
Кончак витрiщив очi.
- Кза! Я розумiю, що тво©ми вустами говорить велике батькiвське горе...
Але ж i ти мусиш розумiти, що помста ця безпiдставна. Твiй син i твiй зять
загинули як во©ни, в бою. Це смерть батирiв! I ©х Тенгрiхан вiзьме до
себе!.. А Iгор - полоненик, i ти хочеш зарiзати його, як вiвцю!
- А Коб'як? Його вбили в гридницi Святославовiй!
- Ну, ти ж зна ш, що вiн сам винен, - накинувся на князiв, як лютий
вепр... А Iгор сидить спокiйно... Та й поручився я за нього!..
Вони б сперечалися довго, бо Кза настiйливо домагався свого, а Кончак
не менш настiйливо перечив йому, та в стiйбищi раптом зчинився крик,
пролунав тупiт багатьох кiнських копит.
- Що там? - стривожився Кончак. Вони вийшли з юрти. Сюди з розпачливим
криком мчало на конях кiлька молодих джигiтiв.
- Хане, хане! Князь Iгор утiк!
- Та ви часом не п'янi? Як утiк? Коли?
- Мабуть, ще вечором, бо постелi холоднi, не зiм'ятi...
Кончак змiнився в лицi.
- Прокляття!
Кза злорадно усмiхнувся.
- От бачиш! А ти йому вiрив! Поручився за нього! Тепер, якщо пiйма мо,
ти вiддаси його менi!
- По конях! - гукнув Кончак. - Ми наздоженемо його!
В погоню кинулися обидва хани - i Кончак, i Кза - зi сво©ми людьми.
Слiд узяли вiдразу - на березi, де був зiм'ятий очерет i залишилися
вiдбитки нiг на пiску, а на тому боцi знайшли кiнськi слiди. По них i
рушили навздогiн за втiкачами.
- Ми ©х наздоженемо! - гукнув Кза, пiдстрибуючи в сiдлi. - Вони далеко
не втекли!
- Я теж так гадаю, - вiдповiв Кончак, поглядаючи на сонце. - До обiду
вони будуть у наших руках.
Як же здивувалися хани, коли помiтили, що слiди вели не на захiд, до
Ташлика та Сальницi, а на пiвнiч - прямо до Дiнця.
- Iгор обхитрив нас! - ревнув розлючений Кза. - Полетiв сокiл до свого
гнiзда не степом, а перебрався на той бiк Дiнця - в лiси! Хiба ми його там
знайдемо?
На Дiнцi слiд Iгоря та його супутникiв раптом загубився. Лише тро
коней вийшло на протилежний берег. А де ж iншi дво ? Де втiкачi?
Кза вiд лютi позеленiв.
- Шукайте! - кинувся на людей. - Не полетiли ж вони птахами понад
лiсом! Повиннi бути слiди. Байток, бери людей - шукай!
З десятком джигiтiв старий Байток миттю зник у лiсi. Та незабаром
повернувся нi з чим: коней, правда, знайшов - вони паслися неподалiк вiд
берега, на галявинi, - та людських слiдiв нiде не видно.
- Ей-вах! - схопився за голову Кза. - Прокляття! Князь Iгор i тут
обхитрив нас! Що будемо робити?
- Я повертаюся додому, - вiдповiв Кончак. - Не личить великому хановi
винюхувати слiди втiкачiв! Я повертаю коня назад!
Кза ударив камчею по луцi сiдла, у вiдча© пiдняв перед собою руки.
- О горе менi! Я теж не маю часу бродити по цих заростях, бо жде мене
мiй син Чугай, щоб я провiв його у царство тiней! Але клянусь пам'яттю
предкiв, я пiймаю Iгоря! Байток, доручаю тобi це зробити... Вiдбери
скiльки треба спритних джигiтiв i наздожени втiкачiв! З-пiд землi
вiдкопай, а приведи менi на арканi князя Iгоря!
Байток поморщився, але покiрно схилив сиву голову.
- Я вiзьму двадцять джигiтiв, хане... У Iгоря один шлях - на захiд
сонця. Та не одна стежка: i по цьому березi, i по тому, i понад самою
рiчкою, i поодаль вiд не© - лiсами та галявинами. А яку з них обрав
уруський князь - лише вiн зна ... Нам треба всюди порискати, пошукати...
Тому я роздiлю сво©х людей на кiлька невеликих загонiв - який-небудь та
натрапить на Iгорiв слiд... А я з сином та онуками по©ду понад Дiнцем.
Чомусь менi зда ться, що втiкачi триматимуться його берегiв...
Хан Кза схвально кивнув головою.
* * *
Майже пiвверсти втiкачi чалапали по колiна, а подекуди й по пояс у
водi. Попереду - Овлур, позаду - Ждан. Одяг i зброю несли на плечах. А
коли почало глибшати, по мокрому стовбурищу пiдрито© повiнню верби, що
- Тето Любаво! Глянь - i там черленi щити! Глянь! Та як багато! -
задзвенiв його голосочок.
Любава розплющила очi i крiзь сльози, мов крiзь туман, глянула в той
бiк, куди показувало хлоп'я. Iз-за лiсу, що зеленiв по той бiк галявини,
виринали кiннi лави русичiв, завертали праворуч i щодуху мчали вниз, у тил
половцям.
- Нашi! Жданку, це нашi! - скрикнула дiвчина i в поривi радостi мiцно
здушила малого в обiймах. - Ой, любий мiй хлопчику, дорогесенький мiй,
тепер ми порятованi! Як же вони вчасно, любi нашi! Як же вони зараз
ударять по тих бузувiрах! Бийте ©х, бийте! Порятуйте i братiв сво©х, i нас
нещасних! Порятуйте!
Пiзнiше, пiсля бою, Любава дiзна ться, що на березi захищався з
частиною свого полку молодий князь Олег Святославич. Вiн вiдтягнув на себе
i затримав усю силу хана Чугая Кзича, давши можливiсть хитрому i
досвiдченому во водi Тудору, що придумав цей хiд, обiйти лiсок i вдарити
на половцiв з тилу.
Та це буде пiзнiше, а зараз дiвчина здригнулася вiд страшного крику, що
злетiв над ордою, - крику жаху i вiдчаю! Потрапивши в залiзнi лещата, мiж
молот i ковадло, половцi враз залементували, завертiлися, завирували.
Щойно вiдчуваючи себе переможцями, бо загнали урусiв у саме болото, вони
раптом усвiдомили, що ©х обхитрили, заманили в пастку, i ця пастка за ними
вже закрилася. Тепер одна думка оволодiла ними - як урятуватися, як утекти
звiдси?
Здалеку для Любави бойовисько нагадувало бджолиний рiй, що, вирвавшись
iз дупла, загув, заклубочився i поволi летiв хтозна-куди. Все на галявинi
змiшалося, переплуталося - русичi i половцi, живi i мертвi, пораненi i тi,
що кинулися тiкати без оглядки. Все там збилося в один клубок, що ревiв,
гримiв, стугонiв, бiснувався.
Так тривало довго. Тепер оборонялися степовики i, обороняючись,
намацували в рядах урусiв слабше мiсце, яке б можна було прорвати. Нарештi
знайшли. Густий клубок ©х з несусвiтним виском, криком, лементом хлинув у
нешироку щiлину, пробиту в лавах русичiв, i покотився по галявинi нагору,
а там, прогримкотiвши мимо Любави i Жданка, помчав у поле.
Погонi за ними не було.
Бiй пiсля цього швидко затих. Окремi половцi i невеличкi розрiзненi
загони ©х складали зброю i здавалися в полон. Русичi почали зносити сво©х
поранених та вбитих, ловили коней, що позалишалися без господарiв,
пiдбирали зброю. Поволi ущухав галас, угамовувалися розбурханi пристрастi,
над просторою, залитою кров'ю i всiяною трупами галявиною знову залягла
тепла сонячна тиша.
Тодi Любава злiзла з дуба, узяла на руки Жданка i з криком побiгла
вниз.
- Дорогi нашi! Рiднi!
* * *
Хан Кза зустрiв сина Чугая в степу. Здалеку побачив незвичайно порiдiле
вiйсько, низько приспущенi знамена та бунчуки, схиленi, понуренi голови
джигiтiв - i зрозумiв усе. Його серце враз обiрвалося i зупинилося.
I крикнув хан на все поле:
- Що-о? Що-о?
Йому нiхто не вiдповiв. I ця тиша, грiзна, сувора тиша, що зависла над
вiйськом, пiдтвердила його страшний здогад.
- Нi! Нi! Не може цього бути! - Вiн виставив поперед себе руки, мовби
захищався вiд удару. - Нi! Нi! Нi-i-i!
Зi страхом i вiдча м дивився на покритих чорними попонами бiлих коней,
що везли мiж собою похiднi носилки, i вiдчув, як провалю ться пiд його
ногами земля.
А бiлi конi повiльно наближалися, ©х вели, тримаючи за вуздечки, старi
прославленi батири Байток i Суюм, з якими Кза зростав, дружив i не один
раз ходив у бойовi походи. Тепер голови ©хнi похиленi, на рiдких сивих
вусах блищать сльози.
I все ж до останньо© хвилини хан сподiвався на щось. На що - на чудо?
Чуда не сталося. Конi наблизилися,! в носилках вiн побачив свого
найменшого, найдорожчого сина Чугая, який лежав горiлиць i мертвими
розплющеними очима втупився у ясне син небо, нiби питав: "Що ж це,
батьку? Чому небо таке чорне, чуже, непривiтне?"
Кза з криком кинувся до носилок, припав щокою до синово© щоки, гладив
тремтячою рукою його чорного чуба, заглядав у тьмянi очi, ридав над ним,
як мала дитина.
Всi стояли мовчки, бо нiчим було втiшити старого хана.
А Кза приказував:
- Чугайчику, Чугайчику, що ж iз тобою сталося! О, вай-пай! Ясний соколе
степовий, чому ж так рано склав ти сво© крила! А я ж сподiвався колихати
онукiв, а тепер колишу тебе на смертнiм одрi! Що я скажу тво©й старiй
матерi, i тво©м сестрам, i братам, i родовi всьому! Чому ж вiдступився вiд
тебе Тенгрiхан i не захистив вiд чужинсько© руки? Чугайчику, Чугайчику! О,
вай-пай! Горе менi!
Вiн бив себе в груди, дряпав нiгтями обличчя - аж кров виступала на
ньому, простягав до неба руки, мов благав повернути йому сина, якого так
несподiвано втратив, i знову нахилявся над мертвим i тихо, по-старечому
плакав.
- Як це трапилося? - спитав нарештi. - Як же ви не вберегли менi сина,
батири?
Байток i Суюм ще нижче опустили голови. Потiм Байток тихо, крiзь сльози
промовив:
- Ми всi були побiля нього, хане... Жоден спис i жодна шабля не могла
його дiстати... Та дiстала клята стрiла - влучила хановi прямо в шию... Що
ми могли подiяти? Як порятувати?
Байток вiдкрив шовкову хустину, що покривала покiйного, i Кза побачив
на ши©, нижче того мiсця, де нижня щелепа круто поверта вгору, невеличку
рану. Якраз там, де мiститься жила життя i смертi. Стрiла влучила прямо в
не©, i смерть наступила раптово, невiдворотно, - разом з кров'ю, що цiвкою
бризнула з-пiд гострого вiстря, вилетiла з юнацького тiла i його молода
душа...
Кза довго i безтямно дивився на ту невеличку круглу ранку, нiби ждав,
що станеться чудо i рану затягне живою плоттю. Та i на цей раз, як i з
Костуком, чуда не сталося: син не вiдгукнувся жодним словом, жодним
порухом на гарячi батьковi мольби.
- Хане, що будемо робити? Тут похова мо чи повеземо додому? - порушив
мовчанку Суют. Кза пiдвiв голову, тихо вiдповiв:
- Додому... Звичайно, додому... Я хочу поховати його на нашiй землi, по
звичаю предкiв наших. Ми насиплемо над ним високу могилу i поставимо
кам'яну матiр-прародительку, щоб довiчно плакала над сво©м сином... Там же
похова мо i хана Костука...
- Далеко ж... А днi такi жаркi! Як довеземо?
- Пошукайте меду!.. У лiсi видерiть, у бджiл, або у джигiтiв спитайте -
вони немало нахапали всякого добра в уруських коморах, то, може, у кого i
мед знайдеться!.. У меду й довеземо...
Мед знайшовся.
Обох покiйникiв роздягли догола, розпороли животи, випотрошили
тельбухи, а натомiсть напхали полину, чебрецю' та звiробою i залили
розтопленим на сонцi медом. Потiм, змастивши густо ще й зовнi, загорнули
щiльно в цупкi попони.
За весь цей час Кза не проронив жодного слова - тiльки ще бiльше
зчорнiв на лицi. А коли набальзамованi таким способом тiла ханiв поклали
на сiдла i прив'язали вiрьовками попiд кiнськими черевами, раптом пiдняв
угору руки i завив на весь степ, як вовк, так страшно i болiсно, що всiм
стало моторошно:
- У-у-у-у!.. У-у-у-уа-а! Сини мо©, сини мо©, а тепера гайда додому! I
клянуся небом, клянуся степом нашим Половецьким, я влаштую вам такий
похорон, якого не знав i не видiв Дешт-i-Кипчак! I полетять з плiч голови
урусiв, а передусiм - голови князя Iгоря та його братi©! I вимощу я вам з
тих голiв кривавий надгробок, щоб довiку ви вiдчували, що ваша смерть
вiдомщена!.. У-у-у-у! У-у-у-у!
Потiм вiн скочив у сiдло i вдарив острогами коня.
* * *
Високi береги Днiпра вiд Трипiлля до Ки ва у грiзнi, напруженi днi
кiнця травня i початку червня 1185 року були густо всiянi вiйськовим
людом. Дружини Святослава i Рюрика, а також чорнi клобуки зайняли всi
переправи i були готовi грудьми зустрiти Кончака на дальнiх пiдступах до
Ки ва.
Ярослав Чернiгiвський не при днався до князiв, але вже й не мiг
знехтувати великою небезпекою, що нависла над Руссю. Вiн став зi сво©ми
дружинами та ковуями по Деснi та Остру - на той випадок, коли б половцi
рушили на Чернiгiв.
Таким чином Ки©в i Чернiгiв не залишилися без захисту, i Кончак, знаючи
про це вiд сво©х вивiдачiв i не маючи пiдтримки вiд хана Кзи, не ризикнув
напасти на них i обмежився грабуванням i руйнуванням Переяславсько© землi.
Великi князi ки©вськi прекрасно розумiли, що ©хнiй обов'язок не тiльки
не допустити ворога до Ки ва, а й допомогти Переяславу, бо ж iз само©
глибини Володимирового серця вирвався розпачливий крик: "Се половцi у
мене! А поможiте мi!" Та сил у них для рiшучого наступу було недостатньо,
тож залишилося покладати надi© на прихiд Давида Ростиславовича, князя
смоленського.
Давид приплив зi смолянами на човнах й отаборився у Трипiллi. Був вiн
не в дусi. Зело не в дусi. Гадав, що буде пишна зустрiч, а його не зустрiв
нi Святослав, нi брат Рюрик Ростиславович. I хоча Давид знав, що обидва
великi князi не бенкетують, не соколиними ловами займаються, а кожного дня
ждуть нападу Кончака, примхлива душа його перевернулася. Припливти з
вiйськом за сiмсот верст i мати таку шану? Щоб його, Рюриковича, зустрiчав
якийсь нечеса-во вода?
Вiн хотiв того ж дня пiдняти вiтрила i рушити у зворотний бiк. Але тут
прискакав вiд Святослава боярин Славута. Низько вклонився i передав два
листи: розпачливого вiд Володимира з проханням про негайну допомогу i
суворо-дiлового вiд Святослава з наказом iти на Зарубинський брiд i
переправлятися на переяславську сторону.
Давид спалахнув.
- Про це мови не було! Святослав закликав мене рятувати Ки©в, а тепер
хоче запроторити хтозна-куди!
- Не хтозна-куди, а лише до Переяслава, княже, - зауважив Славута. -
Хiба не однаково, де бити Кончака - пiд Переяславом чи на Днiпрi? Цим ми
обороня мо i Ки©в i Чернiгiв. Та й Смоленськ теж...
- Неоднаково! - гарячкував Давид. - Мо© люди стомилися за таку далеку
дорогу, набили кривавi мозолi на руках, день i нiч сидячи бiля весел!
Врештi, де ми вiзьмемо коней? А пiхтурою йти в степ смоляни не звикли!
Смоленськi бояри пiдтримали князя:
- Ми пливли до Ки ва! Без коней у степ не пiдемо! Коли б тут була рать
з Кончаком, то билися б, а десь-iнде ратi з ворогом шукати - не можемо:
уже ся сми iзнемогли!
Славута поскакав до Святослава. Що робити?
Святослав покликав Рюрика - разом склали листа Давидовi, умовляли не
вiдступати вiд загальноруського дiла i спiльно вдарити на ворога. А Рюрик
вiд себе написав окремо: "Брате, становище на переяславськiй сторонi, у
Володимира Глiбовича, вкрай важке. Якщо ми не прийдемо на той бiк, вина за
тисячi i тисячi загублених душ ляже на нас. Допоможи, брате! Не осором
роду Ростиславичiв! Не зроби так, як ти зробив дев'ять лiт тому, коли не
допомiг менi i братовi Роману в битвi з половцями бiля Ростовця i поганi
захопили через те шiсть берендейських городiв, перемогли нас, а многих
во©в i бояр полонили".
Однак Давид уперся.
- На той бiк не пiду! Прийде Кончак на сей бiк - битимуся! А на той бiк
не пiду! Во© iзнемогли!
Кiлька днiв тривали цi перемови, кiлька разiв Славута, не жалiючи нi
себе, нi коней, скакав то сюди, то назад. Нарештi одного дня, прискочивши
в Трипiлля з новими листами вiд великих князiв, побачив з кручi напнутi
вiтрила Давидових човнiв, що швидко пiд поривами попутного вiтру
вiддалялися вгору по Днiпру... Давид завернув сво© полки назад, утiк, не
побажавши навiть хоч здалеку побачити супротивника.
Гiркий стогiн вирвався iз грудей старого боярина.
- Давиде, Давиде, нерозумно чиниш! Поганi, мов стерв'ятники, рвуть живе
тiло Русько© землi, а ти допомага ш ©м, крамолу пiднiма ш, мiжусобицi
князiвськi знову зачина ш, як колись робив це Олег Святославович! Той-бо
Олег крамолу кував i стрiли по землi розсiвав! Тодi, при Олеговi
Гориславичу, засiвалася i проростала усобицями Руська земля, погибало
життя Дажбожого внука, у княжих крамолах вiк людський укорочувався! Тодi
по Руськiй землi рiдко рата© погукували, зате часто ворони граяли, труп'
мiж собою дiлячи, а галич i свою мову заводила, летячи на покорм! О,
стогнати Руськiй землi, споминаючи колишнi часи i колишнiх князiв!..
Один- диний був князь, що наводив на поганих сво© хоробрi полки за землю
Руську, - Володимир Мономах, син Всеволодiв! Ним половцi дiтей сво©х
лякали у колисцi! А литва iз болота на свiт не показувалася. А угри
заперли кам'янi городи залiзними ворiтьми, аби в них Великий Володимир не
в'©хав! А нiмцi радiли, що далеко були - аж за синiм морем!.. Який жаль,
що старого Володимира не можна було навiки пригвоздити до гiр ки©вських!..
А тепера його стяги стали Рюриковi, а iншi - Давидовi! Та в рiзнi боки
©хнi полотнища мають, в рiзнi боки ©хнi списи летять!
Повернув Славута коня i, гукнувши на почет, вихором помчав назад, до
князя Святослава.
Вислухавши боярина, князь нахмурився.
- Се зло - княже менi непособi ! Се найбiльше зло нашого часу! Та що
ма мо робити - не затiвати ж вiйну з Давидом, коли з Кончаком не
закiнчили! Не жаю, як там брат мiй Ярослав, - вирушив на Переяслав чи
вiдсиджу ться за Десною, як вiн це робив не один раз. Давид хоч до
Трипiлля приплив було, а Ярослав, мабуть, i з мiсця не зрушив. - Вiн
зiтхнув i пiсля недовгого роздуму наказав рiшуче: - Бiльше нам помочi
ждати нiзвiдки, - нинi переходимо Днiпро i вдаримо на Кончака! Починайте
переправу.
Того ж дня всi руськi полки, а також чорт клобуки форсували Днiпро i
рушили до Переяслава, пройнятi бажанням дати рiшучий бiй половцям.
Та Кончак не став випробовувати долю. Вiн хутко зняв облогу Переяслава
i, переобтяжений здобиччю та полоном, пiшов до нижньо© Сули, а звiдти, ще
раз поплюндрувавши Посулля i вирiзавши майже всiх мешканцiв города Римова,
рушив додому, в землю Половецьку...
Страшнi були наслiдки необдуманого, слабо i наспiх пiдготовленого
окремiшнього походу князя Iгоря. Все його вiйсько загинуло чи опинилося в
полонi, самi князi стали бранцями кочiвникiв, Сiверська земля залишилася
беззахисною, i значна частина ©© - Посем'я - стала пусткою пiсля нападу
хана Кзи. Безвинно постраждала Переяславська земля, витоптана i спалена
ордами Кончака, а князь Володимир був тяжко поранений.
Лише завдяки рiшучим дiям Святослава Ки©вського, Рюрика Руського,
Святославових синiв Олега та Володимира i особливо завдяки геро©чнiй
оборонi переяславцiв на чолi з Володимиром Глiбовичем пощастило половцiв
зупинити, а згодом вiдкинути за межi Русько© землi.
Та загроза ново© навали, може, ще страшнiшо©, залишилася, i це почали
розумiти всi, кому була не байдужа доля батькiвщини. Треба гадати, що,
перебуваючи в далекiй половецькiй неволi, почав це розумiти i князь Iгор.
РОЗДIЛ ВIСIМНАДЦЯТИЙ
У левадах за Тором заливалися солов'©, та Янь нi на хвилину, нi на мить
не затримався, щоб послухати ©х чи пожартувати з джигiтами-сторожами, як
вiн робив це щовечора, а вiдразу шуснув у юрту. Ще з порога випалив:
- Княже, бiда!
Свiчка вiд його рвучкого руху заблимала i ледь не погасла.
Всi кинулися до нього.
- Що? Що сталося?
Янь озирнувся i перейшов на шепiт:
- Бачився я з Настею лише одну хвилину, бо повернувся з походу хан
Туглiй... Переяслава половцi не взяли, i Кончак, вiдступивши, обложив
Римiв i заходився плюндрувати Посулля, а його, Туглiя, вiдправив попереду,
щоб повiдомив родичiв про перемогу. Бранцiв, каже, Кончак тягне
видимо-невидимо!.. Та не в цьому рiч! По дорозi Туглiй зустрiвся з ханом
Кзою, що верта ться з-пiд Путивля...
- Ну, i що там? - аж кинувся Iгор та Рагу©л. - Кажи!
Ждан помертвiв. Перед очима зринула Вербiвка - вся у вогнi, у криках, у
погромi половецькому. Що там? Як там? Невже всi загинули?
Янь перевiв подих.
- Кза Путивля теж не взяв, княже... Князь Святослав урятував - прислав
iз дружинами синiв, i тi погнали поганих... Але й не в цьому рiч!
- А в чому ж? - зiтхнув полегшено князь.
- Там загинули син i зять хана Кзи, i ©х везуть додому, щоб поховати по
половецькому звичаю в рiднiй землi. I розлютований Кза нахваля ться з
уруських голiв насипати над ними могили, а передусiм обезголовити наших
князiв... Пробач, княже, за такi слова. Але я переказую те, що чув...
Звiстка приголомшила всiх.
- Не може цього бути! - вигукнув Рагу©л. Та Iгор, пригадавши, як
загинув у гридницi Святославовiй Коб'як, подумав, що таке цiлком може
бути.
- Вiд скаженого Кзи можна всього чекати, - тихо промовив вiн.
- Що ж робити? - спитав Ждан. - Що каже Настя?
- Настя радить негайно тiкати... Поки не прибули Кза i Кончак... А ©х
чекають з дня на день...
- Так треба тiкати! - вигукнув Ждан. - Княже, треба тiкати!
Iгор мовчав. У його очах застиг бiль. Всi розумiли, що дума вiн зараз
про брата, про сина, про племiнника. Та й про всiх сво©х дружинникiв та
во©в, що опинилися через його нерозважливiсть у половецькiй неволi!
- Княже, iншого виходу нема , - тихо промовив Рагу©л. - Тiкати негайно!
Слушнiшого часу не буде!
- Я хотiв би переговорити з Кончаком...
- Що з ним говорити! - вигукнув Рагу©л. - Якщо Кза та iншi хани
наполяжуть, вiн не поряту нi тебе, княже, нi твою братiю, бо не захоче
протиставити себе всьому ханському курултаю! Для нього важливiше зберегти
владу над Половецьким степом, нiж непевну дружбу з сiверськими князями...
Треба повiдомити Овлура, щоб з кiньми, збро ю та припасом харчiв ждав за
Тором в умовленому мiсцi! Погоджуйся, княже! Одне тво слово - I
простелиться дорога додому! Я згоден вiддати за Овлура свою доньку, якщо
вiн допоможе врятуватися тобi, княже!
Iгор знову задумався, охопивши голову руками. Видно, нелегкi почуття
бурхали в його серцi, бо обличчя йому спотворила болiсна гримаса, а з
грудей виривався глухий стогiн.
Врештi пiдвiв очi.
- Гаразд. Скажiть Овлуровi, щоб готував коней!
- Коня! Для одного тебе, княже. А ми залишимося, щоб приспати пильнiсть
сторожi! - полегшено зiтхнув Рагу©л.
Нi, коней! Тiкатимемо разом! - рiшуче заперечив Iгор. - Про iнших
бранцiв не знаю - добереться до них Кза чи нi, а до вас, якщо ви
залишитесь, добереться обов'язково. Бо ж кожному буде ясно, що ви не могли
не знати про мiй намiр тiкати. Отож хай Овлур готу п'ятеро коней - для
нас i для себе. I завтра, як добре стемнi , хай подасть знак
* * *
Наступного дня опiвднi прибув Кончак. Що зчинилося в стiйбищi! На
радостях усi вирядилися в сво© найкращi вбрання. Рiзали баранiв, бичкiв,
коней - варили в котлах м'ясо. Несли на високий пагорб над рiчкою, де
жiнки розстеляли барвистi килими та лiжники для урочистого святкування
перемоги над урусами, важкi бурдюки з кумисом, вином, бузою.
Нi вiйсько, нi полон, нi караван з награбованим добром ще не прибули -
Кончак з ханами та баями поспiшив додому налегкоруч, та радощам кочовикiв
не було меж. Шум, гам, крики, смiх не вгавали нi на хвилину.
Сторожi-джигiти радувалися разом зi всiма i теж готували багату вечерю з
бузою та вином.
Надвечiр стiйбище завирувало: лунали спiви, гримiли бубни, заливалися
рiжки та домри, галасували чорноголовi дiтваки.
Сторожа перепилася теж. Джигiти дудлили надмiру i тепер розважалися, як
хто вмiв i хотiв. Однi пiшли бродити по табору, iншi, дорослiшi, гайнули
до дiвчат, а тих кiлькох наймолодших, яких старшi залишили стерегти
полонених, Янь спо©в зовсiм - усе частував i частував, тим бiльше що вина
i бузи було вдосталь. Потiм вiддалеки вiд юрти, на пригiрку, затiяв
iгрища: в челика, в довго© лози, в половецьке перетягання поясами. Джигiти
борюкалися, ганяли, мов лошаки, реготали, аж поки зовсiм не вибилися з
сил. А коли стемнiло, попадали на землю i миттю поснули. Лише дво
лишилося на чатах, та й вони всiлися побiля сво©х товаришiв i клювали
носами доти, аж поки не поснули.
I тодi за Тором пролунав свист. Раз i вдруге.
Овлур да знати - пора!
Янь шуснув у юрту
- Тiкаймо!
Всi перехрестилися.
- Ну, з богом! - промовив князь i, пiднявши тильне полотнище намету,
перший пiрнув у густу темряву безмiсячно© ночi.
За ним вилiзли iншi.
Поповзом добралися до очеретiв, перебрели на той бiк Тору. Овлур чекав
©х з кiньми у кущах, бiля старо© верби.
У стiйбищi пригасали вогнi, валували собаки, влягався гомiн людських
голосiв.
- За мною! - шепнув Овлур. - У степ вийдемо пiшки!
Поминувши верболiз i чагарi, втiкачi скочили в сiдла i щодуху помчали
на пiвнiч, до Дiнця. Тiльки кiнський тупiт стривожив степову тишу
Iгор оглянувся назад. На тлi синього неба сколихнулися вежi половецькi,
заблимали сторожовi вогнi, покотилася падуча зоря.
Попереду мчав Овлур. Вiн добре знав цi мiсця - горбовистi, безводнi,
пустиннi. Тут жодного стiйбища. Праворуч - солончаки та солонi озера, десь
лiворуч - Каяла, попереду - Донець. До нього п'ятнадцять - двадцять
верстов по необжитому степу, зарослому колючою таволгою, терном, полином,
ковилою... Передусiм добратися до нього!
Нiч темна, але прямо перед ними дишлом униз висить на небi Великий Вiз,
а на заднiй його вiсi - Небесне Око, та зiрка, довкола яко© рухаються всi
зiрки. I Овлур, i його супутники держать путь прямо на не©.
Опiвночi домчали до Дiнця. Конi ледве трималися на ногах. Скажена
скачка, пiд час яко© ©м не дали жодно© хвилини перепочинку, пiдiрвала ©х.
Як тiльки ступили в воду, припали до не©, i вже нiяка сила не могла
зрушити ©х з мiсця.
Тут же, на водопо©, упав Iгорiв кiнь. Не витримавши перенапруги,
обпившись водою, вiн, скiльки не силкувалися i скiльки не сiпали його за
вуздечку, не змiг пiднятися. Потiм упав i Овлурiв.
- Що ж тепера робити? Ми залишилися без коней, - забiдкався Iгор.
- Обiйдемося, - вiдгукнувся Овлур. - На тому, низинному боцi - густий
темний лiс. На конях навряд чи й продеремось крiзь нього, а якщо
продеремося, то залишимо пiсля себе такий слiд, по якому нас швидко
знайдуть. А пiшим - усюди дорога! Ми пiрнемо в хащ,! i загубимося в них,
мов перепеленята в степових бур'янах.
- Що ж робити з кiньми? - спитав Рагу©л.
- Цих двох, що впали, зiпхнемо на бистрину - хай пливуть собi за водою,
а решту переправимо на той бiк i там вiдпустимо в лiс. Якщо буде погоня,
то ©хнi слiди на деякий час заплутають переслiдувачiв, - вiдповiв Овлур. -
Ми ж самi пройдемо рiчкою i виберемося на берег у зручному мiсцi, щоб не
залишити слiдiв...
Тим часом зiйшов мiсяць, залив срiблястим свiтлом усе довкола: i
холоднi хвилi, i густi очерети, i ряснi верби, i широку пiщану косу.
Втiкачi заспiшили i почали переправу.
* * *
Рано-вранцi в стiйбище Кончака прискакав Кза. Схуд, зчорнiв, як
головешка, очi палали люттю i вiдча м.
Кончак уже знав про його невтiшне горе i, мiцно обнявши, притиснув до
грудей.
- Уй-уй, хане, спiвчуваю тобi. Але синiв повернути не можу. Не в мо©х
це силах... Крiпись!... Ти во©н i звик до втрат... А час залiку тво© рани
в серцi... Один час!
Кза схлипнув, розчулений несподiваною щирiстю великого хана, та зразу ж
вiдсахнувся. Глянув суворо.
- Я при©хав не спiвчуття шукати, а справедливого вiдомщення!
- А саме?
- За голову сина я вимагаю голову князя Iгоря!
Кончак витрiщив очi.
- Кза! Я розумiю, що тво©ми вустами говорить велике батькiвське горе...
Але ж i ти мусиш розумiти, що помста ця безпiдставна. Твiй син i твiй зять
загинули як во©ни, в бою. Це смерть батирiв! I ©х Тенгрiхан вiзьме до
себе!.. А Iгор - полоненик, i ти хочеш зарiзати його, як вiвцю!
- А Коб'як? Його вбили в гридницi Святославовiй!
- Ну, ти ж зна ш, що вiн сам винен, - накинувся на князiв, як лютий
вепр... А Iгор сидить спокiйно... Та й поручився я за нього!..
Вони б сперечалися довго, бо Кза настiйливо домагався свого, а Кончак
не менш настiйливо перечив йому, та в стiйбищi раптом зчинився крик,
пролунав тупiт багатьох кiнських копит.
- Що там? - стривожився Кончак. Вони вийшли з юрти. Сюди з розпачливим
криком мчало на конях кiлька молодих джигiтiв.
- Хане, хане! Князь Iгор утiк!
- Та ви часом не п'янi? Як утiк? Коли?
- Мабуть, ще вечором, бо постелi холоднi, не зiм'ятi...
Кончак змiнився в лицi.
- Прокляття!
Кза злорадно усмiхнувся.
- От бачиш! А ти йому вiрив! Поручився за нього! Тепер, якщо пiйма мо,
ти вiддаси його менi!
- По конях! - гукнув Кончак. - Ми наздоженемо його!
В погоню кинулися обидва хани - i Кончак, i Кза - зi сво©ми людьми.
Слiд узяли вiдразу - на березi, де був зiм'ятий очерет i залишилися
вiдбитки нiг на пiску, а на тому боцi знайшли кiнськi слiди. По них i
рушили навздогiн за втiкачами.
- Ми ©х наздоженемо! - гукнув Кза, пiдстрибуючи в сiдлi. - Вони далеко
не втекли!
- Я теж так гадаю, - вiдповiв Кончак, поглядаючи на сонце. - До обiду
вони будуть у наших руках.
Як же здивувалися хани, коли помiтили, що слiди вели не на захiд, до
Ташлика та Сальницi, а на пiвнiч - прямо до Дiнця.
- Iгор обхитрив нас! - ревнув розлючений Кза. - Полетiв сокiл до свого
гнiзда не степом, а перебрався на той бiк Дiнця - в лiси! Хiба ми його там
знайдемо?
На Дiнцi слiд Iгоря та його супутникiв раптом загубився. Лише тро
коней вийшло на протилежний берег. А де ж iншi дво ? Де втiкачi?
Кза вiд лютi позеленiв.
- Шукайте! - кинувся на людей. - Не полетiли ж вони птахами понад
лiсом! Повиннi бути слiди. Байток, бери людей - шукай!
З десятком джигiтiв старий Байток миттю зник у лiсi. Та незабаром
повернувся нi з чим: коней, правда, знайшов - вони паслися неподалiк вiд
берега, на галявинi, - та людських слiдiв нiде не видно.
- Ей-вах! - схопився за голову Кза. - Прокляття! Князь Iгор i тут
обхитрив нас! Що будемо робити?
- Я повертаюся додому, - вiдповiв Кончак. - Не личить великому хановi
винюхувати слiди втiкачiв! Я повертаю коня назад!
Кза ударив камчею по луцi сiдла, у вiдча© пiдняв перед собою руки.
- О горе менi! Я теж не маю часу бродити по цих заростях, бо жде мене
мiй син Чугай, щоб я провiв його у царство тiней! Але клянусь пам'яттю
предкiв, я пiймаю Iгоря! Байток, доручаю тобi це зробити... Вiдбери
скiльки треба спритних джигiтiв i наздожени втiкачiв! З-пiд землi
вiдкопай, а приведи менi на арканi князя Iгоря!
Байток поморщився, але покiрно схилив сиву голову.
- Я вiзьму двадцять джигiтiв, хане... У Iгоря один шлях - на захiд
сонця. Та не одна стежка: i по цьому березi, i по тому, i понад самою
рiчкою, i поодаль вiд не© - лiсами та галявинами. А яку з них обрав
уруський князь - лише вiн зна ... Нам треба всюди порискати, пошукати...
Тому я роздiлю сво©х людей на кiлька невеликих загонiв - який-небудь та
натрапить на Iгорiв слiд... А я з сином та онуками по©ду понад Дiнцем.
Чомусь менi зда ться, що втiкачi триматимуться його берегiв...
Хан Кза схвально кивнув головою.
* * *
Майже пiвверсти втiкачi чалапали по колiна, а подекуди й по пояс у
водi. Попереду - Овлур, позаду - Ждан. Одяг i зброю несли на плечах. А
коли почало глибшати, по мокрому стовбурищу пiдрито© повiнню верби, що