втамували, Славута вiдклав ложку
- На тво запитання, Iгорю, вiдповiсти менi нелегко. Бо хто вiда , на
яку ногу завтра встане Святослав або Рюрик?.. Однак, я гадаю, нi в одного,
нi в другого нема пiдстав вiдмовити тобi у допомозi. Допомагаючи тобi,
вони захищатимуть i сво© володiння, i всю Русь. Та й я докину слово за
тебе... До речi, Святослав уже дiлом допомiг тобi - послав на Посем'я
сво©х синiв, i тi витурили звiдти Кзу! Допоможе й зараз. Вiйська дасть, а
може, i грошей... А от про зброю - не знаю. Навряд. Зброя - то найбiльше,
многоцiнне багатство князiвське. А тобi ж немало треба!
По Iгоревому обличчю промайнула тiнь.
- Немало... Адже вся моя зброя в руках кочовикiв...
- Скiльки ж?
- Щоб заново озбро©ти таке вiйсько, яке я вiв до Дону великого,
потрiбно вiсiм тисяч мечiв, лукiв, списiв, щитiв, ножiв, сiдел... А ще ж
одяг, взуття...
- От бачиш!.. Думаю, нi Святослав, нi Рюрик не дадуть тобi i десято©
частини того, що ти попросиш у них...
- Що ж менi робити? - в Iгоревому голосi забринiв вiдчай.
Славута поклав теплi долонi на мiцно стиснутi князевi кулаки.
- Вихiд !
- Який?
- Треба поклонитися не тiльки великим князям, а й ки©вському купецтву!
Воно постачить тобi i зброю, i одяг, i взуття для цiло© дружини!
- Ки©вське купецтво! - розчаровано вигукнув Iгор. - Та воно й слухати
мене не захоче! Купцям потрiбне золото, срiбло! А де я його вiзьму? Пiсля
того, як я викуплю з неволi брата, племiнника, сина, во©в сво©х, я
жебраком пiду по Русi!
- Якщо розумно повести дiло, то зброю тобi постачать у борг.
- У борг? Це зневага для мене!
Ти гордий, Iгорю. А коли подумати, то нiчого зневажливого в цьому
нема ... Святослав не раз користувався купецькими позичками. Рюрик теж.
- Ну, гаразд, згоден... Та як це зробити? Не стану ж я переступати
порiг кожного купецького дому!
- I не треба. Поклонишся Пирогощiй богоматерi!
Iгор спантеличено заклiпав очима.
- Не розумiю.
- Що ж тут розумiти! Адже ти ма ш намiр вiдвiдати хоч один ки©вський
храм... Хiба не так?
- Звичайно. Я хочу побувати або в Софi©, або в Кирилiвськiй церквi, де
похований мiй старий - великий князь Всеволод...
- Ну, так от, побува ш на Подолi, в Пирогощiй церквi.
- В Пирогощiй? Але ж це зовсiм невеликий, незначний, нiчим не примiтний
храм! - вигукнув здивований Iгор.
- Ну й що? Зате це храм ки©вського купецтва! Там ти зустрiнешся з
найбагатшими людьми Ки ва i потолку ш з ними... Я теж поговорю, Саму©л
замовить слово - от, дивись, i буде дiло!
Iгор задумався.
- Невже це можливо?
- Це диний шлях до купецько© казни, - упевнено вiдповiв Славута. - I
ним ти повинен скористатися! А щоб тобi поталанило на цьому шляху, ми
вихилимо ще по одному келишку...
- Тiльки не сити, - заперечив Iгор. - З дороги хочеться сирiвцю. Кияни
умiють його готувати.
Довго ще сидiли вони удвох за столом, згадували давноминуле, якого
обидва були учасниками або свiдками. Згадували i те, що зовсiм недавно
вiдшумувало кривавим вином у степу Половецькому, на берегах бистро©
Каяли... Iгор повiдав про життя в полонi, про Овлура[76], про сво© вагання
- тiкати чи не тiкати, про втечу i тi жахливi плюндрування, яких завдав
Кза Посем'ю.
- Каюся, винен, один я винен, що так трапилося, - зiзнався зрештою
князь. - Та лихо стало спiльним, I зараджувати йому треба гуртом, бо
одному менi незмога!
Коли проспiвали першi пiвнi, вони встали з-за столу, i Славута провiв
Iгоря на спочинок.
- Спи, княже, спи спокiйно, бо завтра нелегкий день - зустрiч з
великими князями!
А сам узяв свiчку, пройшов у свою хоромину-бiблiотеку i сiв на твердий
дерев'яний стiлець з високою рiзьбленою спинкою. Довго сидiв замислений,
заглиблений у пота мнi думи, у якусь свою гризоту, що, мов шашiль, точила
серце I душу i не давала нi спочинку, нi спокою. Потiм дiстав пiснi Бояна,
потримав книжку в руках, нiби зважував, яка в нiй вага, полистав, хоча
знав там кожне слово напам'ять, врештi рiшуче вiдсунув набiк, поклав перед
собою чистий аркуш пергаменту, розгладив його рукою i вмокнув бiле гусяче
перо в каламар.
Зiтхнув:
- Ну, великий Бояне, допоможи менi. Ти ж зумiв, вiщий!
Потрiскувала i миготiла у бронзовому пiдсвiчнику воскова свiчка, тихо
озивався у темному закутку цвiркун, з городського валу долiтав приглушений
крик сторожi: слухай!
Та вiн того не чув i не бачив.
Перед його внутрiшнiм зором зринали одна за одною картини недавно
вiдшумiло© битви: криваве сонце, що ледь просвiчувало крiзь куряву,
протяжний посвист половецьких стрiл, грiм щитiв, iржання коней, згра©
вороння, що злетiлися з усього Половецького степу i затьмили пiвнеба,
крики поранених, мольби i прокляття вмираючих... То Iгоревi во© списами
скородили чорну землю, кровiю поливали, а трупами засiвали. Тугою зiйшов
той посiв на Руськiй землi... I тодi рука твердо вивела:

Не лепо ли ньi бяшеть, братие,
начяти старыми словесы
трудных повестий
о полку Игореве,
Игоря Святославича?
Начати же ся той песни
по бьылинам сего времени,
а не по замышлению Бояню...

* * *

Ки©в. Лiтня нiч 1185 року. Дерев'яний боярський дiм. Простора кiмната,
начинена книгами та збро ю.
Горить, потрiскуючи, свiча.
А за столом схилився над аркушем пергаменту життям умудрений, лiтами
усрiблений муж, книжник, громадянин, якого далекi нащадки через
багато-багато столiть назвуть генiальним поетом.
Тут, у тихому завулку, неподалiк вiд Золотих ворiт та свято© Софi©,
того вечора почало творитися чудо, творитися безсмертне "Слово о полку
Iгоревiм".
Славута!
Назвемо спiвця так. Назвемо цим прекрасним прадавнiм словом, поки
щасливий випадок не вiдкри нам його справжнього наймення. У грiзну годину
лихолiття, коли хоробрий, але необачний князь Iгор вiдчинив ворогам ворота
на рiдну землю, весняним громом, вiчовим дзвоном пролунав його могутнiй
голос, звернутий до всiх руських князiв: досить чвар i мiжусобиць,
опустiте вже стяги сво©, вкладiть у пiхви мечi сво©, пощербленi у
братовбивчих вiйнах, черленими щитами загородiте Полю ворота на Русь!
Мовкне пiд зорями Ки©в. Скрипить перо. Гуде у жилах кров. Горить
свiча...



[1] Половцями нашi предки називали кипчакiв, тюркомовнi племена, що
кочували в степу (полi) мiж Волгою та Дуна м. Пiзнiше мешканцiв степу
стали називати степовиками, степняками.
[2] Т а м г а - тавро, клеймо, родовий знак.
[3] Кошма - повсть, товста ковдра з повстi.
[4] Огнищанин - управитель князiвських ма ткiв.
[5] Треба жертвоприношення.
[6] Курт - вовк, вовками називалися охоронцi хана.
[7] Узороччя - одяг, прикрашений узорами - вишивкою, гаптуванням тощо.
[8] Укра©на - кра©на, край.
[9]Гридниця - велике примiщення в князiвському палацi або прибудоване
до нього для гриднiв, тобто молодих князiвських дружинникiв, та прийому
гостей.
[10] Iсторичний факт.
[11] Тисяцький - начальник "тисячi", боярин, якому належала влада в
мiстi.
[12] Тiун - управитель в ма тку князя або боярина.
[13] Поприще - давня мiра довжини, дорiвнювала в рiзнi часи вiд 120 до
240 метрiв. Також - денний пiший або кiнний перехiд.
[14] Смерд - селянин.
[15] Ногата - дрiбна грошова одиниця в Ки©вськiй Русi.
[16] Гонт - тонкi дощечки.
[17] Вуй - дядько, брат матерi.
[18] Блават - волошка, а також шовкова тканина блакитного кольору.
[19] Кощiй - раб, смерд, кочовик; походить вiд половецького "коччi",
"кощi" - кочовик.
[20] Корзно - верхнiй одяг, схожий на плащ.
[21] Сестринець - племiнник, син сестри.
[22] Тул - сагайдак, тобто шкiряна сумка для стрiл.
[23] Кмети - тут кiннi во©ни
[24] Котора - сварка, чвара, мiжусобиця.
[25] Двуумвiрат - спiльне правлiння двох осiб.
[26] Торки - тюркське плем'я, що було на службi у руських князiв.
[27] Вежа - половецька юрта на возi, кибитка.
[28] По фронту.
[29] Кiш - вiйськовий табiр, обоз, мiсце розташування кочовикiв
[30] Пекладник - постельничий.
[31] Снем - з'©зд князiв.
[32] Закуп - той, хто взяв у феодала позику ("купу") i за це викону
феодальнi повинностi.
[33] Беренде© - тюркське плем'я, що на початку XII ст. осiло на
Ки©вськiй, Переяславськiй та Чернiгiвськiй землях i почало служити руським
князям.
[34] Поруб - тюрма, збудована ("зрубана"), як правило, з дерева i
найчастiше - в пiдземеллi.
[35] Тор - почесне мiсце в юртi.
[36] вiдомостi, що половцi iнодi скальпували вбитих ворогiв.
[37] Чоловi - тi, що попереду.
[38] Баранжа - розбiйницький напад з метою захопити худобу.
[39] Гривня - у Стародавнiй Русi була основною грошовою одиницею, що
дорiвнювала майже фунту (400 гр.) срiбла.
[40] Дешт-i-Кипчак - Половецький степ.
[41] Йок - нi.
[42] Катуна - жона.
[43] Князь Ярослав Осмомисл помер через три роки пiсля цi © розмови, в
жовтнi 1187 року.
[44] Справдi, три сини Iгоря та вфросинi©, покликанi на Галицький
стiл, були через чверть вiку повiшенi у Галичi боярами.
[45] Синовець - племiнник. Святослав був двоюрiдним братом Iгоря, але
майже вдвiчi старший за нього, тому називав i його синовцем.
[46] Вита - сторожовий пост, сигнальний вогонь.
[47] Тепер Баришiвка.
[48] Кову© - тюркськi племена, що були на службi у князiв.
[49] Серен - ожеледиця.
[50] В навороп - в авангард.
[51] Шелом'я - височина, гряда.
[52] Шахиншах - титул монарха в Iранi
[53] Нефт (перс.) - нафта.
[54] Руською землею первiсно називалася Ки©вська земля.
[55] Верховенськi володiння - землi Святослава у верхiв'ях Десни (Вщиж,
Брянськ, Карачiв).
[56] Гоги та магоги - мiфiчнi дикi племена, про якi згаду ться в Бiблi©
та Коранi.
[57] Сумний - кiнь для перевезення збро© та припасiв у сумках, тобто в
мiхах, торбинах.
[58] Баба-ага (тюрк.) - старий чоловiк, старiйшина роду. З цього слова
в нашiй мiфологi© i витворився казковий персонаж Баба Яга
[59] Тут - похiд.
[60] Первiсне значення слова "полк" - плем'я, народнiсть (порiвн.
нiмецьке та англiйське фольк, фолк - народ), коли всi члени племенi при
потребi ставали во©нами. Пiзнiше, зокрема в XII ст., слово "полк" стало
синонiмом слiв "похiд, рать, вiйсько". Тому в назвi поеми "Слово о полку
Iгоревiм" це слово не слiд тлумачити звужено, як лише похiд, бо це поема
не тiльки про похiд, а й про Iгореве вiйсько, про геро©чно-трагiчну долю
цього вiйська - Iгоревого полку.
[61] У пiвденнослов'янських мовах одуд i досi ма назву "диб", "диеб",
"деб", що дуже близька до "дива" iз "Слова о полку Iгоревiм". У
давньоруськiй мiфологi© див виступав вiсником нещастя
[62] Сакма (тюрк.) - шлях. Iзюмська сакма вела з приазовських степiв
понад р. Осколом до Курська
[63] Обiдня, або лiтургiя - церковна служба, що правиться пiсля утренi.
Обiдня бува рання i пiзня.
[64] Суурлик (тюрк.) - вода, що бурлить. Тепер це р. Гола Долина.
Витiка з-пiд вапняного пагорба, де б'ють джерела.
[65] Шуйця - лiва рука.
[66] Курултай - збори, нарада, з'©зд, свято.
[67] Дунай - тут: рiка.
[68] Бебряний - шовковий.
[69] Пiзнiше його прозвуть Всеволодом Велике Гнiздо, бо мав вiн
дванадцятеро дiтей - вiсiм синiв i чотирьох дочок.
[70] Могути - витязi, лiпшi мужi
[71] Iван - давньоруське мiсто-фортеця, теперiшнiй Ржищiв.
[72] Чучйн - давньоруське мiсто-фортеця, залишками якого городище на
правому березi Днiпра, бiля с. Белико-Щучинка Кагарлицького району
Ки©всько© областi.
[73] Цi рани стали, по сутi, причиною смертi Володимира Глiбовича, бо
вони вкрай пiдiрвали його здоров'я. Вiн довго хворував, а напровеснi 1187
року, не зовсiм видужавши, пiшов разом з князями в новий похiд i в полi
тяжко захворiв. На похiдних носилках привезли його в Переяслав, де вiн i
помер 18 квiтня 1187 року. Це був хоробрий князь, що багато сил поклав для
захисту Переяславщини i всi © Русi вiд степовикiв. Лiтописець пiсля його
смертi записав: "I плакалися по нiм всi переяславцi, бе бо любя дружину...
бе бо князь добр i крепок на ратi i мужьством крепко показаяся i всякими
добродетелями наполнен. О нiм же Укра©на много постона..." Це перша
лiтописна згадка Укра©ни.
[74] Князь Володимир Iгоревич, перебуваючи в полонi, одружився з
Кончакiвною, i в них народилася донька. Влiтку 1187 року разом з сiм' ю
вiн поверта ться (треба гадати, не без згоди Кончака) в
Новгород-Сiверський. Там при хрещеннi на пам'ять про визволення назива
дочку Свободою.
[75] Протягом наступних двох рокiв при допомозi iнших князiв Iгор
викупив або вимiняв усiх бранцiв.
[76] Овлура Iгор пiзнiше одружить з дочкою Рагу©ла, надiлить землями та
iншими угiддями, i колишнiй половецький чабан ста руським боярином.