Страница:
вигляд трохи на©вний, та насправдi меткий i гострий на розум муж. Ждан iз
ним та ще з кiлькома найближчими воями, за наказом Шварна, мали охороняти
в бою князя. З другого боку це мав робити з досвiдченими во©нами сам
тисяцький Шварн.
Як тiльки лучники повернулися в сво© ряди, Володимир Глiбович опустив
забрало. - Копiя до бою! Вперед!
Ждан мiцнiше стиснув списа, вдарив коня. Через його голову шугонув рiй
стрiл, що зустрiлися в повiтрi з половецькими. Ждан пригнувся. Двi чи три
ворожi стрiли дзьобнули в щит i впали додолу. Його не зачепили. А хтось
зойкнув, хтось iз гуркотом упав коням пiд ноги, - обiрвалося чи сь життя.
Ждан кра м ока бачить, як з одного боку Шварн, а з другого - Iвашко
сво©ми довгими копiями-ратищами цiляться не в сво©х супротивникiв, а в
тих, що можуть зiткнутися з князем. Вiн теж поверта свiй спис трохи
влiво, насупроти половцевi, який мчить прямо на князя.
Гуркiт вiд зiткнення сотень коней, копiй, списiв, щитiв на мить оглушив
його. Однак вiн не згубив з ока половця, що, як йому здалося, цiлився в
князя, i направив йому вiстря списа в груди. Сильний удар мало не скинув
його на землю, та вiн утримався. Зате супротивник змахнув руками i впав з
коня навзнак, ламаючи ратище, що пронизало його наскрiзь.
Ждан вихопив меча, кресонув по занесенiй над ним шаблi. Другим ударом
розрубав дерев'яний шолом ще одного кочовика - i той, глухо скрикнувши,
нахилився до гриви коня.
Князь Володимир зi сво©м полком все глибше врубувався в бойовi ряди
хана Турундая, наводячи жах на батирiв. Закованi в лати, кольчуги та
залiзнi шоломи переяславцi одним могутнiм ударом розкололи орду навпiл.
Нi Турундай, нi iншi хани, нi рядовi вояки не ждали вiд урусiв такого
шаленого спротиву i натиску. Гадали - вiдразу зламають хребта руському
вiйську. А вийшло навпаки: ©хнi чоловi[37] загони були зупиненi, а обидва
крила, замiсть того щоб оточити урусiв, самi опинилися перед загрозою
оточення.
Не минуло й пiвгодини, як половцi похитнулися, подалися назад,почали
вiдступати. Даремно Турундай лаявся, погрожував - нiхто його не слухався.
Батири завертали коней i, заслiпленi жахом, тiкали в степ.
Володимир гнався за ними до полудня - рубав, колов, брав у полон. I
тiльки тодi, коли конi зовсiм пристали, припинив погоню i наказав
вiдступити до Орелi.
Здобич була велика - майже тисяча полоненикiв, зброя, одяг, конi... Та
не в здобичi суть, а в перемозi, вагомiй перемозi. Володимир вiдчував себе
щасливим i на радощах послав до Рюрика та Святослава аж трьох гiнцiв.
Повiдомляв про погром Турундая i просив поспiшати на допомогу, бо на ранок
сподiвався приходу самого Коб'яка.
* * *
Зустрiч Турундая з Коб'яком була малопри мною для старого хана. Коб'як
не порахувався з тим, що Турундай - його тесть, а при вiйську, на виду у
всiх, схопив за груди, люто струсонув.
- Старий осел! Скiлькох во©в утратив! Сам сорому набрався i менi
завдав! - Вiд природи Коб'як був шалений, несамовитий, а тепер,
роздратований нещасливим початком походу, не тямив себе вiд гнiву. - Хоча
б одного полоненика захопив, щоб дiзнатися, хто з уруських князiв прийшов
на нашу землю i з якою потугою! Так жодного! Хоча б курам на смiх якогось
недолугого чи пораненого... Горе менi!
Турундай поривався щось сказати, та з його сухих запечених губ
зривалося лише невиразне бурмотiння.
Нарештi Коб'як вiдпустив його, i Турундай прохрипiв:
- То був князь Володимир Переяславський... Я сам бачив його корогви...
- З якою ж вiн силою прийшов?
- Тисячi чотири, не бiльше... Я гадав, що роздавлю його, як муху... А
вийшло...
- Гадав, гадав, - перекривив його Коб'як. - У вiйськовому дiлi умiння
треба мати! Розуму хоч трохи! А ти полiз на рожен, мов дурний iшак!
В розмову втрутився хан Содвак:
- Даремно ла ш тестя, хане. Ми всi були впевненi, що одним ударом
погромимо урусiв. Та вiйськове щастя прихилилося до Володимира. Однак якщо
всi ю силою поспiшити, то наздоженемо його. Переобтяжений здобиччю,
недалеко вiн вiдiйшов. Я певен, уруси не минуть наших рук!
Коб'як задумався. Ще роздувалися вiд гнiву його широкi нiздрi, ще
кривився в злобi хижий рот, але висловлена Содваком думка вже захопила
його. Гм, Володимир, безперечно, допустився велико© необачностi, прийшовши
в Половецьку землю з таким невеликим вiйськом, i його неважко буде взяти в
полон. Вiн, мабуть, не знав i не сподiвався, що Коб'як зiбрався в похiд i
стягнув в один кулак усiх джигiтiв Нижнього Поднiпров'я. Тим гiрше для
нього! Гм, чотири тисячi уруських витязiв на чолi з самим князем - то ласа
пожива! Пощастило б тiльки проковтнути! А чому б не спробувати? Сили для
цього !...
- Ти гада ш, ми наздоженемо його?
- Упевнений у цьому, - вiдповiв Содвак.
- Тодi не гаймо часу! Вируша мо зразу ж! Помiняйте стомлених коней на
свiжих - i в путь!
* * *
Наступив жаркий ранок 30 липня 1184 року. Володимир Глiбович з
передовим полком i здобиччю отаборився на рiвному березi, в закрутi Орелi.
Дав стомленому вiйську i полону денний спочинок. Далеко в полi, за
горбами, чатувала кiнна сторожа.
Скупавшись у теплiй орiльськiй водi, князь у бiлiй ллянiй сорочцi сидiв
на пригiрку, сьорбав з дерев'яно© миски гарячий кулiш i дивився, як
пiднiма ться над обрi м сонце.
День обiцяв бути спекотний, задушливий.
У повiтрi висiла жовтувата iмла. Степове зiлля на очах в'яло, никло
додолу, вiщуючи прихiд недалеко© осенi.
Та на серцi у Володимира було легко, радiсно. Вiн здобув неабияку
перемогу, i слава про не©, безперечно, рознесеться по всiй Руськiй землi.
Та й здобич немалу взяв - одних полоненикiв скiльки! За них вимiня таку ж
або й бiльшу кiлькiсть переяславцiв!..
Його думки були перерванi тривожним вигуком:
- Сторожа мчить! Половцi недалеко!
Всi посхоплювалися на ноги. Князь пiдвiвся теж.
Збиваючи куряву, з-за далеких горбiв мчала сторожа.
- Княже, половцi! Сила-силенна! Скоро будуть тут! До Володимира бiгли
князi i во води.
- Що будемо робити, княже? Може, вiдступимо за рiчку?
Володимир окинув поглядом табiр. З трьох бокiв його охоплювало русло
Орелi. Глибокi ями i широкi плеса надiйно захищали обидва крила руського
вiйська. В тилу - брiд, що давав можливiсть у потрiбний час перейти на
протилежний берег. Кращого мiсця для захисту годi шукати. Тут можна
триматися i день, i два, аж поки не пiдiйдуть на допомогу основнi сили.
- Ставте полки для оборони! Будемо стримувати половцiв! Полон - на той
бiк! Двi дружини - Мстислава Володимировича та Глiба Святославовича - теж
на той бiк, у закрути рiки. Будете обстрiлювати ворога, щоб не змiг
пробитися нам у тил понад берегом! А ти, Ждане, мчи до князiв Рюрика та
Святослава - хай, не гаючись, поспiшають на допомогу! - розпорядився
Володимир.
Половцi виринули з-за горбiв, що обрамляли зi сходу небокрай, раптово.
Широким пiвмiсяцем, оберненим вигнутою стороною наперед, вони швидко
наближалися до руського стану.
Тим часом князi Мстислав та Глiб перейшли вбрiд Орiль, зайняли указанi
©м мiсця на протилежному березi. Полон швидко перевели теж на руський бiк.
Залишилися тiльки три тисячi дружинникiв, що перегородили вузький
перешийок мiж звивинами рiки. Володимир поставив ©х у бойовi лави,
висунувши наперед переяславцiв, у стiйкостi яких не сумнiвався.
Бiй розпочали половцi. Не пiдозрюючи про подвiйну засаду руських во©нiв
на тому боцi Орелi, в заростях очеретiв та верболозу, вони лавами ринули
на Володимира. На цей раз без перестрiлки - вiдразу пiшли в атаку.
Перший удар був жахливий. Половецька кiннота з усього розгону
ввiгналася в руськi лави, i, здавалося, нiяка сила не змогла б зупинити
©©. Та переяславцi вистояли. Спочатку зустрiли нападникiв ро м стрiл, що
внесли у ворожi ряди неабияке замiшання, потiм пустили в хiд пiки, короткi
списи-сулицi та мечi.
В той же час дружини Олега i Мстислава почали стрiляти через рiчку,
вихоплюючи з безладного кiнного натовпу ворога немало жертв.
Половцi зупинилися, завертiлися на мiсцi, як вода у чортори©.
Несподiвано сильний опiр урусiв охолодив ©хнiй бойовий порив. Обидва
крила, не знаючи, де знайти захист вiд стрiл, що виводили зi строю i
во©нiв, i коней, кинулися навтьоки.
Даремно Коб'як лаявся, погрожував, даремно хани перiщили нагайками
втiкачiв - нiхто не зважав нi на Коб'яковi прокльони, нi на ханськi нага©.
Кожен хотiв вирватися з криваво© колотнечi, що завихрилася на неширокому
просторi приорiльського степу.
- Назад, боягузливi iшаки, дурнi барани! Назад, вошивi свинi! - верещав
Коб'як. - Вiд кого тiка те? Вас у п'ять разiв бiльше! Одними копитами
сво©х коней ви затопчете в порох усiх Володимирових батирiв! Уперед - на
ворога!
Його нiхто не слухав. Орда так же швидко вiдхлинула вiд Орелi до
далеких пагорбiв, як i нахлинула, полишивши пiсля себе вбитих та
поранених.
* * *
Володимир добре розумiв, що Коб'як неодмiнно нападе знову, i не
гайнував часу даремно. Коли половцi вiдступили i ледь мрiли вдалинi, на
горбах, коли вляглися серед руського вiйська першi радощi вiд досить-таки
несподiвано© перемоги над переважаючими силами ворога, вiн надовго
замислився. Це ж початок. А що далi? Як затримати Коб'яка до пiдходу
Святослава? Як урятувати вiйсько вiд розгрому? Що тут можна придумати - в
чистому полi?
Вiн поволi ©хав на високому гнiдому скакуновi вздовж щойно вiдшумiлого
бойовиська, звiдки во© прибирали трупи вбитих, виносили поранених, а
кiнськi тушi бiлували, м'ясо рубали на куски i кидали до котлiв, i думав:
яку вiйськову хитрiсть застосувати, щоб раптово зупинити ворога, внести в
його ряди замiшання? На цей раз Коб'як напевне рине на його дружину не
широкою, злегка вигнутою лавою, обидва крила яко© вранцi потрапили пiд
нещадний обстрiл засадних полкiв, а пiде клином, i засаднi полки тепер не
зiграють тi © ролi, яку зiграли щойно. Отже, ©х треба повернути назад, i
вони змiцнять головний полк. Та все ж цього замало, щоб зупинити
половецьку кiнноту. Треба придумати щось таке...
Тут його кiнь спiткнувся, потрапивши задньою ногою в ховрашину нору.
Вiд несподiванки Володимир аж пiдскочив у сiдлi.
Ось що треба! Ось те, що зупинить ворога або хоча б набагато зменшить
силу його удару!
- Князiв i во вод до мене! - гукнув тисяцькому, що ©хав позаду разом з
десятком князiвських молодших дружинникiв-охоронцiв.
Шварн пiдняв на списа шапку, i миттю з усiх кiнцiв рушили до князя
старшини. Стали пiвколом.
Промовив Володимир:
- Покликав я вас не для того, щоб ще раз порадуватися успiховi нашому,
здобутiй перемозi, що прославила нашi знамена. Зiбрав я вас на раду, щоб
спiльно подумати, як вiдбити наступ Коб'яка, що, судячи по всьому,
незабаром розпочнеться. Хто що надумав, братi , кажiть!
Всi довго мовчали. Нiхто не хотiв говорити перший. Видно, кожного
тривожила думка про недалеке майбутн , що могло бути для руського вiйська
фатальним. Але як вiдвернути це фатальне майбутн - хто те зна ?
Нарештi Шварн, як найближчий князiв сподвижник, порушив мовчанку, що
затяглася:
- Я думаю, княже, вдруге нам не втриматися тут. Якщо Коб'як не дурень,
то пошле сильнi орди на той бiк, щоб задушити нашi засаднi полки i зайти у
тил. Тодi всьому нашому вiйську - кiнець...
- Що ж робити? - спитав князь.
- Негайно вiдступити через брiд у степ i швидко йти назустрiч
Святославовi!
- Тобто тiкати?!
- Чому тiкати? Вiдступ - не втеча...
- Половцi зразу ж кинуться за нами, наздоженуть - у чистому полi не
вряту шся.
Знову запала тиша. Всi сидiли на конях похмурi, заклопотанi. Задав
князь загадку - не вiдгадати!
- Та кажи вже, княже, що надумав, - буркнув во вода Хрущ, грубий голос,
огряднiсть i високий зрiст якого нiяк не гармонували з його найменням. -
Бачимо по тво©х очах, що приготував Коб'яковi несподiванку...
- Приготував.
- Яку?
- Друзi мо© i братi ! - Володимир окинув усiх уважним поглядом. -
Давайте гуртом помiрку мо: що треба зробити, щоб уникнути розгрому та
полону або й смертi? Справдi, ми можемо вiдступити за Орiль i, з' днавшись
з засадними полками, пiти назустрiч головним нашим силам. Та чи не
наздожене нас Коб'як, чи не оточить сво©ми незчисленними ордами на голiй
рiвнинi, де нi лiска, нi ярка, нi рiчки, на якi ми могли б опертися?
Думаю, наздожене. Досить нам зрушити з цього самою природою укрiпленого
мiсця, як вiн поженеться за нами. Ви запиту те - а що ж робити? Залишитися
тут? Так, вiдповiдаю я. Залишитися. Погляньте: з трьох бокiв половцям до
нас не пiдступитися - рiчка, мочарi. Вони, як i вранцi, можуть атакувати
нас тiльки в лоб. То давайте укрiпимо цей перешийок так, щоб половецькi
конi спiткнулися об нього! Щоб Коб'яковi не пощастило одним ударом скинути
нас в рiку! Тодi ми можемо протриматися до пiдходу князiв.
- Як же укрiпити перешийок? Рiв копати? Не встигнемо!
- Навiщо рiв? Нари мо мечами вузьких ямок глибиною в лiкоть, таких собi
пасток для коней. Потрапить у не© кiнська нога, як у ховрашину нору, - i
полетить кiнь разом з верхiвцем шкереберть. А заднiй спiткнеться - та й
собi...
- Скiльки ж тих ямок треба! - вигукнув хтось. - Тисячi!
- Ну й що?.. Кожен во©н без великого труда вири п'ять чи й десять - от
вам i тисячi! Одну минеш - в другу вскочиш! Вiрю я, що це буде важка
перепона для половецько© кiнноти.
Во води переглянулися. Гм! А князь дiло каже!
Всi схвально загули.
- Тодi до роботи! - повелiв Володимир Глiбович. - Попереду копачiв
поставте заслону зi щитiв, щоб ворожi сторожi не запримiтили, що ми тут
затiва мо. Землю накажiть вiдносити в тил, а ямки - прикрити бур'яном, щоб
не видно було! Утямили?
- Так, княже, так.
- Тодi до роботи, братi ! До роботи!
* * *
Сонце давно звернуло з полудня. Жовто-сiрий степ, здавалося, заснув i
млiв у нестерпнiй спецi.
Пообiдавши, руськi во© вишикувалися на рiвнинi бойовим стро м. Пiсля
цього Володимир дозволив людям, не сходячи з мiсць, розслабитися,
вiдпочити, навiть прилягти. Во© зразу ж поставили проти сонця щити,
попiдпиравши ©х списами, - полягали пiд ними в тiнi, щоб заховатися вiд
пекучого промiння. Нiкого не турбувало те, що ©х можуть застукати
зненацька. На випадок половецько© атаки всi мали достатньо часу схопити
зброю i стати на сво© мiсця, бо половцi зупинилися не ближче як за версту.
Минали хвилини, збiгали години. З-за Орелi прибули засаднi полки,
змiцнивши собою руську оборону. А половцi все чомусь не розпочинали атаки.
Володимир i дивувався, i радiв з цього: ось-ось мали пiдiйти Рюрик i
Святослав. Може, тодi Коб'як взагалi покаже хребет i дремене в степ? В
усякому разi ця затримка хана Коб'яка на руку руському вiйську.
Во© ж скоро перестали думати про наступну битву, яка могла для багатьох
iз них або й для всiх закiнчитися смертю, пораненням чи полоном. Може,
Коб'як пiсля ранкового прочухана не наважиться вдруге випробувати долю?
Багато хто закуняв пiд щитом на теплiй землi, а iншi насолоджувалися бодай
невеликою прохолодою в затiнку i несподiваним вiдпочинком.
I саме тодi, коли ©х майже не ждали, половцi рушили в атаку. З-за
горбiв раптово виринула хмара куряви, потiм показалися темнi лави
вершникiв. Над ними замайорiли бунчуки i довгi барвистi корогви з золотими
зображеннями бичачих рогiв, драконiв, собак, рiзного гаддя. Чим ближче
наближалися половцi, тим яскравiше висвiчувалися тi малюнки на широких
полотнищах.
Руський стан враз заворушився. Рiзкi окрики во вод пiдняли на ноги
всiх. Кожен поспiхом натягував на себе лати чи кольчугу, прив'язував
поножi, надiвав пiдшоломник, шолом, хапав зброю - лука, списа, меча - i
ставав у стрiй. Не встигли половцi подолати i половини шляху, як русичi
вже перегородили перешийок щiльним живим валом.
Попереду в два ряди стали копiйники, мiцнi зграбнi гриднi, кожен з яких
мав на озбро ннi, крiм лука i меча, довгий спис i короткий спис-сулицю.
Потiм вишикувалися мечники, а за ними - у три ряди - стрiльцi. В тилу
отроки тримали за повiддя осiдланих коней.
Князь Володимир в оточеннi найбiльш досвiдчених мужiв став ззаду, за
стрiльцями. Пiд рукою, у запасi, мав два кiннi стяги - на випадок ворожого
прориву. Бояри i во води зайняли сво© мiсця у бойових лавах.
Всi завмерли в чеканнi.
Тим часом половцi наближалися. На великiй Коб'яковiй корогвi звивався
довгий золотистий дракон з роззявленою червоною пащею, з яко© виривався
вогонь. Майорiли численнi бунчуки.
Половцi йшли не пiвмiсяцем i не клином, а лавою. Глухо гула, аж
стогнала земля. Важка хмара куряви пiднялася в небо, сонце потьмянiло,
стало сердито-кривавим, чужим, непривiтним. З гиком, свистом, улюлюканням
неслася орда на руський стан.
Напружена тиша зависла над завмерлими дружинами. Страшна сила летiла на
них - як буря, як вихор, як смерч, що все лама i трощить на сво му шляху.
Чи ж серце не здригнеться вiд одного ©© несамовитого виду, вiд грому
копит, що стрясають землю, вiд хропiння i важкого дихання тисяч коней, вiд
незвичних чудовиськ, що, мов живi, звиваються над ордою на ©© корогвах?
Темна лавина половцiв накочувалася швидко, зловiсно. Вже видно обличчя
вершникiв, ©хнi ошкiренi вiд лютi i страху роти, ©хнi гостроверхi повстянi
ковпаки, отороченi хутром, витягнутi в нестримному бiговi тонкi спiтнiлi
кiнськi ши©. А над усiм - синi блискавицi шабель i дикий незатихаючий
вереск: а-а-а!..
Володимир Глiбович вибрав мiсце посерединi вiйська - мiж лавами
мечникiв i стрiльцiв. Стрiльцi ждали його знаку - коли посилати назустрiч
вороговi сво© смертоноснi стрiли. А вiн також терпляче ждав наближення
ворога. Ще хвилина-друга... Ще мить...
Вiн був природжений во©н, з дитинства держав меча в руцi i разом з
князем Глiбом, сво©м батьком, не раз ходив, як це робили й iншi княжичi, у
походи в степ чи на князiв-суперникiв. Вiн давно звик до посвисту стрiл i
брязкоту мечiв, досконало знав вiйськове ремесло i не вiдчував страху
перед ворогом, бо не вiдчував страху перед смертю. Дивлячись, як летить на
нього i на його вiйсько об' днана орда приднiпровських половцiв, вiн думав
не про можливу загибель чи поранення, не про юну княгиню Забаву, що
зосталася в далекому Переяславi, а про те, коли ж нападники ступлять на
оборонну смугу, зриту ямками, мов кротовинням, коли вони почнуть падати. I
чи почнуть? Якщо нi, тодi й вiн сам i його дружина приреченi на загибель!
Вiн ще дужче напружився, пiдвiвся на стременах, лiвою рукою тримаючи
повiд коня, а правою стискаючи держак меча.
Ще мить...
Переднiй ряд степовикiв, не пiдозрюючи про небезпеку, що чига на них
пiд копитами коней, з усього розгону ввiрвався на приготовлену для них
западню. Кiльканадцять вершникiв вiдразу разом з кiньми впали на землю.
Потiм почали падати й iншi - i тi, чи© конi потрапили в ямки, i тi, хто
ззаду налетiв на них...
"Почалося!" - подумав радiсно Володимир i високо над головою пiдняв
меча.
Це був знак стрiльцям, i тi миттю випустили у ворога раз за разом сотнi
стрiл, i майже кожна з них знайшла свою жертву.
Крик болю i жаху пролунав над ордою. Переднi падали i потрапляли пiд
копита коней, що все напирали i напирали. Вигадка князя Володимира
обернулася для нападникiв великими втратами, а головне, половцi були
затриманi у передпiллi, за пiвсотнi крокiв вiд переяславських дружин, i
©хня навальна атака, що, здавалося, мала змести все на сво му шляху,
раптом обiрвалася, захлинулася. Вже не десятки, а сотнi ворожих воякiв
разом з кiньми лежали на землi i корчилися вiд нестерпних мук, а по них
мчали iншi i теж падали, збiльшуючи завал iз живих - кiнських та людських
- тiл.
Однак значнiй частинi нападаючих пощастило перемахнути через нешироку
оборонну смугу, ©х зустрiли метальники списiв. Прохурчали гострi сулицi,
на©жачилися довгi пiки, в хiд пiшли мечi.
То тут, то там зав'язалися рукопашнi бо©.
I все ж раптово© навальностi, могутнього приголомшливого удару, на що
сподiвався Коб'як, у половцiв не вийшло. Вони були зупиненi несподiваною
перепоною, змiшалися, розгубилися, втратили бойовий порив. Завал, де
борсалися покалiченi конi й люди, зростав i заважав заднiм лавам з ходу
вдарити по руських воях...
* * *
В той час, коли Коб'як послав сво© найвiдбiрнiшi полки в атаку, дружини
ки©вських князiв наблизилися до Орелi. Славута взяв лiворуч i пiшов над
рiчкою в обхiд Коб'яка, князь Рюрик поспiшив зробити це з правого боку, а
великий князь Святослав повiв свою рать прямо до броду, на виручку
Володимировi.
Однак перш, нiж перейти Орiль, i Славутi, i Рюрику довелося зустрiтися
з ханами Бараком i ксною, якi, не знайшовши уруських засадних стягiв, бо
тi ранiше при дналися до Володимира, безцiльно рискали по заплавах у
пошуку супротивника.
Сторожа Славути першою помiтила орду Барака. Стомленi половецькi во©, -
а було ©х бiля тисячi, - поволi ©хали понад Орiллю. Коли на навколишнiх
горбах раптово з'явилися руськi во©, хан Барак, думаючи, що ма дiло з
засадним стягом урусiв, рiшуче кинувся на них в атаку, та дуже швидко
зрозумiв свою помилку. На нього зусiбiч мчало численне руське вiйсько.
- Назад! - зарепетував вiн, перший повертаючи коня.
Та тiкати було нiкуди.
Позаду - грузьке болото, а бiля само© рiчки - глибокi прогно©.
Застуканi в цiй пастцi половцi заметалися, як загнанi звiрi. Однi здалися
вiдразу, слушно вважаючи, що краще уруський полон, звiдки рано чи пiзно
можна викупитися, нiж видима смерть, другi разом з кiньми загрузли в
багнюцi, i ©х кияни хапали i тягли на сухе, де в'язали по десятку, щоб не
розбiгалися, третi з вiдча м i ненавистю оборонялися. Таких рубали
безпощадно.
Хан Барак, утлий, кiстлявий, жовтолиций, не захотiв помирати, i, коли
перед ним виросла грiзна постать ки©вського гридня Кузьмища, кинув шаблю
додолу i схрестив перед собою руки - в'яжи, мовляв. Кузьмище стягнув його
з коня.
- Га-га, попалася птиця-синиця! Невже хан? - I рвонув у полоненого з
ши© золотий ланцюжок з срiбною пластинкою, на якiй був зображений
триголовий дракон.
- Хан Барак, - кисло усмiхнувся той.
- Барак то й Барак, - погодився Кузьмище i, видобувши з-за пояса мiцну
вiрьовку, зв'язав хановi руки...
Не минуло й години, як вiд Бараково© орди не залишилося й слiду. Шлях у
Заорiлля був вiльний. Залишивши сотню молодих гриднiв стерегти полон,
Славута перевiв полк на протилежний берег рiчки i швидко рушив на захiд,
звiдки долинав гомiн бою. Вiн поспiшав, не без пiдстав вважаючи, що
Володимир трима ться з останнiх сил.
* * *
Володимировi довелося зазнати гiрко© хвилини. Розлючений втратами i
непередбаченою затримкою, Коб'як особисто повiв орду науруськi лави. Вiн
щасливо пробився крiзь завали з кiнських та людських тiл. За ним ринули
численнi половецькi загони i мiцно вдарили на переяславцiв.
Бiй закипiв, завирував по всьому полю. Скрегiт мечiв i шабель, кiнський
тупiт, крики, лайки та бойовi поклики во©в, стогiн i зойки поранених i
придушених, трiск списiв - все це гуло i ревло, нiби сюди, на цей
невеликий шматок землi, зiбралися тури з усього безмежного степу.
Побачивши, як подалися назад пiд натиском Коб'яка його во©ни, Володимир
з двома стягами, що були в нього пiд рукою, поскакав туди i з ходу вдарив
половцям у лiве крило.
Рубався вiн затято. Його дужий кiнь, викоханий найкращими князiвськими
конюшими на переяславських полях, розштовхував грудьми низькорослих
половецьких коней, i князь невтомно кресав сво©м довгим мечем по
дерев'яних шоломах степовикiв - аж з них летiли трiски, обагренi кров'ю.
Цей удар князiвських стягiв на якийсь час зупинив Коб'яка, а руським
воям придав сили. Вони закрили прорив i стiйко стримували ворога.
Сонце почало помiтно схилятися донизу, але спека не згасала. Залiзнi
кольчуги, шоломи i лати нагрiлися так, що до них не можна було
доторкнутися. Пiт заливав очi, ©дка степова пилюка забивала нiздрi i рота
- дихати ставало все важче i важче. Вiд спраги i стоми поприставали конi.
Володимир добре розумiв, що стримати, а тим бiльше вiдкинути Коб'яка,
як це вiн зробив уранцi, зараз не пощастить. Сили були явно не рiвнi. На
мiсце загиблих чи поранених половцiв ставало зразу вдво бiльше. Що ж
робити? Нiяка хитрiсть тут не допоможе. Залишалося одне - якнайдорожче
продати життя.
Нарештi настала хвилина, коли руськi во© подалися назад i поволi почали
вiдступати. У половецькому вiйську зчинився радiсний крик: степовики
вiдчули, що перемога недалеко.
"Ну, почалося, - гiрко подумав Володимир. - Досить нашим побiгти - i
всьому кiнець!"
Вiн з тугою оглянувся назад, на пологий берег, що мав скоро стати полем
ганьби, а можливо, i могилою для його полку, i раптом побачив, як через
брiд переходить стяг за стягом руське вiйсько. Над ним розвiвалися
червоно-золотистi знамена князя Святослава.
Радiсно загула кров у жилах.
- Допомога! - голосно, на все поле закричав князь. - Братi , дружино!
Допомога! Ки©вськi князi прибули! Тримайтеся!
Це була щаслива мить. Допомога i перемога! Тепер не про поразку думати,
не про полон, смерть та ганьбу, а про перемогу, що вже яскрiла на вiстрях
гострих ки©вських списiв!
Громовий крик радостi розлiгся над руським вiйськом. А в половецькому
станi пролунали вигуки вiдчаю i розпачу: половцi теж побачили, як через
Орiль переходять руськi полки. Цей розпачливий крик знаменував собою
перелом у битвi. Половцi враз припинили атаку, змiшалися, почали завертати
коней. Нiхто не слухався ханських наказiв, тепер кожен розумiв, що битва
програна i що треба думати про порятунок. Коб'як та iншi хани ще
примушували ординцiв iти вперед, та невпевненiсть i страх пройняли вже
©хнi серця.
Загальна втеча почалася тодi, коли Святославовi полки, розгорнувшись
лавами, рушили в наступ.
З одного боку, руського, йшли свiжi кiннi загони. Трiпотiли на вiтрi
князiвськi стяги, грали рiжки, виблискували проти сонця вояцька зброя i
начищена кiнська збруя. А головне - цiлий лiс пiк i сулиць колихався над
щiльними лавами. З другого - завихрена, розшарiла, рiзномаста орда,
страшна i сво©м бойовим поривом, i сво©м розпачем. Все в нiй зараз
крутилося, клекотало, ревло. Заднi загони, не знаючи, що до урусiв прибуло
велике пiдкрiплення, напирали на переднiх, а тi, охопленi жахом, завертали
коней назад, намагаючись вирватися з цього киплячого казана.
Врештi, всi кинулися навтiки. Але ж, звичайно, всi втекти вiдразу не
ним та ще з кiлькома найближчими воями, за наказом Шварна, мали охороняти
в бою князя. З другого боку це мав робити з досвiдченими во©нами сам
тисяцький Шварн.
Як тiльки лучники повернулися в сво© ряди, Володимир Глiбович опустив
забрало. - Копiя до бою! Вперед!
Ждан мiцнiше стиснув списа, вдарив коня. Через його голову шугонув рiй
стрiл, що зустрiлися в повiтрi з половецькими. Ждан пригнувся. Двi чи три
ворожi стрiли дзьобнули в щит i впали додолу. Його не зачепили. А хтось
зойкнув, хтось iз гуркотом упав коням пiд ноги, - обiрвалося чи сь життя.
Ждан кра м ока бачить, як з одного боку Шварн, а з другого - Iвашко
сво©ми довгими копiями-ратищами цiляться не в сво©х супротивникiв, а в
тих, що можуть зiткнутися з князем. Вiн теж поверта свiй спис трохи
влiво, насупроти половцевi, який мчить прямо на князя.
Гуркiт вiд зiткнення сотень коней, копiй, списiв, щитiв на мить оглушив
його. Однак вiн не згубив з ока половця, що, як йому здалося, цiлився в
князя, i направив йому вiстря списа в груди. Сильний удар мало не скинув
його на землю, та вiн утримався. Зате супротивник змахнув руками i впав з
коня навзнак, ламаючи ратище, що пронизало його наскрiзь.
Ждан вихопив меча, кресонув по занесенiй над ним шаблi. Другим ударом
розрубав дерев'яний шолом ще одного кочовика - i той, глухо скрикнувши,
нахилився до гриви коня.
Князь Володимир зi сво©м полком все глибше врубувався в бойовi ряди
хана Турундая, наводячи жах на батирiв. Закованi в лати, кольчуги та
залiзнi шоломи переяславцi одним могутнiм ударом розкололи орду навпiл.
Нi Турундай, нi iншi хани, нi рядовi вояки не ждали вiд урусiв такого
шаленого спротиву i натиску. Гадали - вiдразу зламають хребта руському
вiйську. А вийшло навпаки: ©хнi чоловi[37] загони були зупиненi, а обидва
крила, замiсть того щоб оточити урусiв, самi опинилися перед загрозою
оточення.
Не минуло й пiвгодини, як половцi похитнулися, подалися назад,почали
вiдступати. Даремно Турундай лаявся, погрожував - нiхто його не слухався.
Батири завертали коней i, заслiпленi жахом, тiкали в степ.
Володимир гнався за ними до полудня - рубав, колов, брав у полон. I
тiльки тодi, коли конi зовсiм пристали, припинив погоню i наказав
вiдступити до Орелi.
Здобич була велика - майже тисяча полоненикiв, зброя, одяг, конi... Та
не в здобичi суть, а в перемозi, вагомiй перемозi. Володимир вiдчував себе
щасливим i на радощах послав до Рюрика та Святослава аж трьох гiнцiв.
Повiдомляв про погром Турундая i просив поспiшати на допомогу, бо на ранок
сподiвався приходу самого Коб'яка.
* * *
Зустрiч Турундая з Коб'яком була малопри мною для старого хана. Коб'як
не порахувався з тим, що Турундай - його тесть, а при вiйську, на виду у
всiх, схопив за груди, люто струсонув.
- Старий осел! Скiлькох во©в утратив! Сам сорому набрався i менi
завдав! - Вiд природи Коб'як був шалений, несамовитий, а тепер,
роздратований нещасливим початком походу, не тямив себе вiд гнiву. - Хоча
б одного полоненика захопив, щоб дiзнатися, хто з уруських князiв прийшов
на нашу землю i з якою потугою! Так жодного! Хоча б курам на смiх якогось
недолугого чи пораненого... Горе менi!
Турундай поривався щось сказати, та з його сухих запечених губ
зривалося лише невиразне бурмотiння.
Нарештi Коб'як вiдпустив його, i Турундай прохрипiв:
- То був князь Володимир Переяславський... Я сам бачив його корогви...
- З якою ж вiн силою прийшов?
- Тисячi чотири, не бiльше... Я гадав, що роздавлю його, як муху... А
вийшло...
- Гадав, гадав, - перекривив його Коб'як. - У вiйськовому дiлi умiння
треба мати! Розуму хоч трохи! А ти полiз на рожен, мов дурний iшак!
В розмову втрутився хан Содвак:
- Даремно ла ш тестя, хане. Ми всi були впевненi, що одним ударом
погромимо урусiв. Та вiйськове щастя прихилилося до Володимира. Однак якщо
всi ю силою поспiшити, то наздоженемо його. Переобтяжений здобиччю,
недалеко вiн вiдiйшов. Я певен, уруси не минуть наших рук!
Коб'як задумався. Ще роздувалися вiд гнiву його широкi нiздрi, ще
кривився в злобi хижий рот, але висловлена Содваком думка вже захопила
його. Гм, Володимир, безперечно, допустився велико© необачностi, прийшовши
в Половецьку землю з таким невеликим вiйськом, i його неважко буде взяти в
полон. Вiн, мабуть, не знав i не сподiвався, що Коб'як зiбрався в похiд i
стягнув в один кулак усiх джигiтiв Нижнього Поднiпров'я. Тим гiрше для
нього! Гм, чотири тисячi уруських витязiв на чолi з самим князем - то ласа
пожива! Пощастило б тiльки проковтнути! А чому б не спробувати? Сили для
цього !...
- Ти гада ш, ми наздоженемо його?
- Упевнений у цьому, - вiдповiв Содвак.
- Тодi не гаймо часу! Вируша мо зразу ж! Помiняйте стомлених коней на
свiжих - i в путь!
* * *
Наступив жаркий ранок 30 липня 1184 року. Володимир Глiбович з
передовим полком i здобиччю отаборився на рiвному березi, в закрутi Орелi.
Дав стомленому вiйську i полону денний спочинок. Далеко в полi, за
горбами, чатувала кiнна сторожа.
Скупавшись у теплiй орiльськiй водi, князь у бiлiй ллянiй сорочцi сидiв
на пригiрку, сьорбав з дерев'яно© миски гарячий кулiш i дивився, як
пiднiма ться над обрi м сонце.
День обiцяв бути спекотний, задушливий.
У повiтрi висiла жовтувата iмла. Степове зiлля на очах в'яло, никло
додолу, вiщуючи прихiд недалеко© осенi.
Та на серцi у Володимира було легко, радiсно. Вiн здобув неабияку
перемогу, i слава про не©, безперечно, рознесеться по всiй Руськiй землi.
Та й здобич немалу взяв - одних полоненикiв скiльки! За них вимiня таку ж
або й бiльшу кiлькiсть переяславцiв!..
Його думки були перерванi тривожним вигуком:
- Сторожа мчить! Половцi недалеко!
Всi посхоплювалися на ноги. Князь пiдвiвся теж.
Збиваючи куряву, з-за далеких горбiв мчала сторожа.
- Княже, половцi! Сила-силенна! Скоро будуть тут! До Володимира бiгли
князi i во води.
- Що будемо робити, княже? Може, вiдступимо за рiчку?
Володимир окинув поглядом табiр. З трьох бокiв його охоплювало русло
Орелi. Глибокi ями i широкi плеса надiйно захищали обидва крила руського
вiйська. В тилу - брiд, що давав можливiсть у потрiбний час перейти на
протилежний берег. Кращого мiсця для захисту годi шукати. Тут можна
триматися i день, i два, аж поки не пiдiйдуть на допомогу основнi сили.
- Ставте полки для оборони! Будемо стримувати половцiв! Полон - на той
бiк! Двi дружини - Мстислава Володимировича та Глiба Святославовича - теж
на той бiк, у закрути рiки. Будете обстрiлювати ворога, щоб не змiг
пробитися нам у тил понад берегом! А ти, Ждане, мчи до князiв Рюрика та
Святослава - хай, не гаючись, поспiшають на допомогу! - розпорядився
Володимир.
Половцi виринули з-за горбiв, що обрамляли зi сходу небокрай, раптово.
Широким пiвмiсяцем, оберненим вигнутою стороною наперед, вони швидко
наближалися до руського стану.
Тим часом князi Мстислав та Глiб перейшли вбрiд Орiль, зайняли указанi
©м мiсця на протилежному березi. Полон швидко перевели теж на руський бiк.
Залишилися тiльки три тисячi дружинникiв, що перегородили вузький
перешийок мiж звивинами рiки. Володимир поставив ©х у бойовi лави,
висунувши наперед переяславцiв, у стiйкостi яких не сумнiвався.
Бiй розпочали половцi. Не пiдозрюючи про подвiйну засаду руських во©нiв
на тому боцi Орелi, в заростях очеретiв та верболозу, вони лавами ринули
на Володимира. На цей раз без перестрiлки - вiдразу пiшли в атаку.
Перший удар був жахливий. Половецька кiннота з усього розгону
ввiгналася в руськi лави, i, здавалося, нiяка сила не змогла б зупинити
©©. Та переяславцi вистояли. Спочатку зустрiли нападникiв ро м стрiл, що
внесли у ворожi ряди неабияке замiшання, потiм пустили в хiд пiки, короткi
списи-сулицi та мечi.
В той же час дружини Олега i Мстислава почали стрiляти через рiчку,
вихоплюючи з безладного кiнного натовпу ворога немало жертв.
Половцi зупинилися, завертiлися на мiсцi, як вода у чортори©.
Несподiвано сильний опiр урусiв охолодив ©хнiй бойовий порив. Обидва
крила, не знаючи, де знайти захист вiд стрiл, що виводили зi строю i
во©нiв, i коней, кинулися навтьоки.
Даремно Коб'як лаявся, погрожував, даремно хани перiщили нагайками
втiкачiв - нiхто не зважав нi на Коб'яковi прокльони, нi на ханськi нага©.
Кожен хотiв вирватися з криваво© колотнечi, що завихрилася на неширокому
просторi приорiльського степу.
- Назад, боягузливi iшаки, дурнi барани! Назад, вошивi свинi! - верещав
Коб'як. - Вiд кого тiка те? Вас у п'ять разiв бiльше! Одними копитами
сво©х коней ви затопчете в порох усiх Володимирових батирiв! Уперед - на
ворога!
Його нiхто не слухав. Орда так же швидко вiдхлинула вiд Орелi до
далеких пагорбiв, як i нахлинула, полишивши пiсля себе вбитих та
поранених.
* * *
Володимир добре розумiв, що Коб'як неодмiнно нападе знову, i не
гайнував часу даремно. Коли половцi вiдступили i ледь мрiли вдалинi, на
горбах, коли вляглися серед руського вiйська першi радощi вiд досить-таки
несподiвано© перемоги над переважаючими силами ворога, вiн надовго
замислився. Це ж початок. А що далi? Як затримати Коб'яка до пiдходу
Святослава? Як урятувати вiйсько вiд розгрому? Що тут можна придумати - в
чистому полi?
Вiн поволi ©хав на високому гнiдому скакуновi вздовж щойно вiдшумiлого
бойовиська, звiдки во© прибирали трупи вбитих, виносили поранених, а
кiнськi тушi бiлували, м'ясо рубали на куски i кидали до котлiв, i думав:
яку вiйськову хитрiсть застосувати, щоб раптово зупинити ворога, внести в
його ряди замiшання? На цей раз Коб'як напевне рине на його дружину не
широкою, злегка вигнутою лавою, обидва крила яко© вранцi потрапили пiд
нещадний обстрiл засадних полкiв, а пiде клином, i засаднi полки тепер не
зiграють тi © ролi, яку зiграли щойно. Отже, ©х треба повернути назад, i
вони змiцнять головний полк. Та все ж цього замало, щоб зупинити
половецьку кiнноту. Треба придумати щось таке...
Тут його кiнь спiткнувся, потрапивши задньою ногою в ховрашину нору.
Вiд несподiванки Володимир аж пiдскочив у сiдлi.
Ось що треба! Ось те, що зупинить ворога або хоча б набагато зменшить
силу його удару!
- Князiв i во вод до мене! - гукнув тисяцькому, що ©хав позаду разом з
десятком князiвських молодших дружинникiв-охоронцiв.
Шварн пiдняв на списа шапку, i миттю з усiх кiнцiв рушили до князя
старшини. Стали пiвколом.
Промовив Володимир:
- Покликав я вас не для того, щоб ще раз порадуватися успiховi нашому,
здобутiй перемозi, що прославила нашi знамена. Зiбрав я вас на раду, щоб
спiльно подумати, як вiдбити наступ Коб'яка, що, судячи по всьому,
незабаром розпочнеться. Хто що надумав, братi , кажiть!
Всi довго мовчали. Нiхто не хотiв говорити перший. Видно, кожного
тривожила думка про недалеке майбутн , що могло бути для руського вiйська
фатальним. Але як вiдвернути це фатальне майбутн - хто те зна ?
Нарештi Шварн, як найближчий князiв сподвижник, порушив мовчанку, що
затяглася:
- Я думаю, княже, вдруге нам не втриматися тут. Якщо Коб'як не дурень,
то пошле сильнi орди на той бiк, щоб задушити нашi засаднi полки i зайти у
тил. Тодi всьому нашому вiйську - кiнець...
- Що ж робити? - спитав князь.
- Негайно вiдступити через брiд у степ i швидко йти назустрiч
Святославовi!
- Тобто тiкати?!
- Чому тiкати? Вiдступ - не втеча...
- Половцi зразу ж кинуться за нами, наздоженуть - у чистому полi не
вряту шся.
Знову запала тиша. Всi сидiли на конях похмурi, заклопотанi. Задав
князь загадку - не вiдгадати!
- Та кажи вже, княже, що надумав, - буркнув во вода Хрущ, грубий голос,
огряднiсть i високий зрiст якого нiяк не гармонували з його найменням. -
Бачимо по тво©х очах, що приготував Коб'яковi несподiванку...
- Приготував.
- Яку?
- Друзi мо© i братi ! - Володимир окинув усiх уважним поглядом. -
Давайте гуртом помiрку мо: що треба зробити, щоб уникнути розгрому та
полону або й смертi? Справдi, ми можемо вiдступити за Орiль i, з' днавшись
з засадними полками, пiти назустрiч головним нашим силам. Та чи не
наздожене нас Коб'як, чи не оточить сво©ми незчисленними ордами на голiй
рiвнинi, де нi лiска, нi ярка, нi рiчки, на якi ми могли б опертися?
Думаю, наздожене. Досить нам зрушити з цього самою природою укрiпленого
мiсця, як вiн поженеться за нами. Ви запиту те - а що ж робити? Залишитися
тут? Так, вiдповiдаю я. Залишитися. Погляньте: з трьох бокiв половцям до
нас не пiдступитися - рiчка, мочарi. Вони, як i вранцi, можуть атакувати
нас тiльки в лоб. То давайте укрiпимо цей перешийок так, щоб половецькi
конi спiткнулися об нього! Щоб Коб'яковi не пощастило одним ударом скинути
нас в рiку! Тодi ми можемо протриматися до пiдходу князiв.
- Як же укрiпити перешийок? Рiв копати? Не встигнемо!
- Навiщо рiв? Нари мо мечами вузьких ямок глибиною в лiкоть, таких собi
пасток для коней. Потрапить у не© кiнська нога, як у ховрашину нору, - i
полетить кiнь разом з верхiвцем шкереберть. А заднiй спiткнеться - та й
собi...
- Скiльки ж тих ямок треба! - вигукнув хтось. - Тисячi!
- Ну й що?.. Кожен во©н без великого труда вири п'ять чи й десять - от
вам i тисячi! Одну минеш - в другу вскочиш! Вiрю я, що це буде важка
перепона для половецько© кiнноти.
Во води переглянулися. Гм! А князь дiло каже!
Всi схвально загули.
- Тодi до роботи! - повелiв Володимир Глiбович. - Попереду копачiв
поставте заслону зi щитiв, щоб ворожi сторожi не запримiтили, що ми тут
затiва мо. Землю накажiть вiдносити в тил, а ямки - прикрити бур'яном, щоб
не видно було! Утямили?
- Так, княже, так.
- Тодi до роботи, братi ! До роботи!
* * *
Сонце давно звернуло з полудня. Жовто-сiрий степ, здавалося, заснув i
млiв у нестерпнiй спецi.
Пообiдавши, руськi во© вишикувалися на рiвнинi бойовим стро м. Пiсля
цього Володимир дозволив людям, не сходячи з мiсць, розслабитися,
вiдпочити, навiть прилягти. Во© зразу ж поставили проти сонця щити,
попiдпиравши ©х списами, - полягали пiд ними в тiнi, щоб заховатися вiд
пекучого промiння. Нiкого не турбувало те, що ©х можуть застукати
зненацька. На випадок половецько© атаки всi мали достатньо часу схопити
зброю i стати на сво© мiсця, бо половцi зупинилися не ближче як за версту.
Минали хвилини, збiгали години. З-за Орелi прибули засаднi полки,
змiцнивши собою руську оборону. А половцi все чомусь не розпочинали атаки.
Володимир i дивувався, i радiв з цього: ось-ось мали пiдiйти Рюрик i
Святослав. Може, тодi Коб'як взагалi покаже хребет i дремене в степ? В
усякому разi ця затримка хана Коб'яка на руку руському вiйську.
Во© ж скоро перестали думати про наступну битву, яка могла для багатьох
iз них або й для всiх закiнчитися смертю, пораненням чи полоном. Може,
Коб'як пiсля ранкового прочухана не наважиться вдруге випробувати долю?
Багато хто закуняв пiд щитом на теплiй землi, а iншi насолоджувалися бодай
невеликою прохолодою в затiнку i несподiваним вiдпочинком.
I саме тодi, коли ©х майже не ждали, половцi рушили в атаку. З-за
горбiв раптово виринула хмара куряви, потiм показалися темнi лави
вершникiв. Над ними замайорiли бунчуки i довгi барвистi корогви з золотими
зображеннями бичачих рогiв, драконiв, собак, рiзного гаддя. Чим ближче
наближалися половцi, тим яскравiше висвiчувалися тi малюнки на широких
полотнищах.
Руський стан враз заворушився. Рiзкi окрики во вод пiдняли на ноги
всiх. Кожен поспiхом натягував на себе лати чи кольчугу, прив'язував
поножi, надiвав пiдшоломник, шолом, хапав зброю - лука, списа, меча - i
ставав у стрiй. Не встигли половцi подолати i половини шляху, як русичi
вже перегородили перешийок щiльним живим валом.
Попереду в два ряди стали копiйники, мiцнi зграбнi гриднi, кожен з яких
мав на озбро ннi, крiм лука i меча, довгий спис i короткий спис-сулицю.
Потiм вишикувалися мечники, а за ними - у три ряди - стрiльцi. В тилу
отроки тримали за повiддя осiдланих коней.
Князь Володимир в оточеннi найбiльш досвiдчених мужiв став ззаду, за
стрiльцями. Пiд рукою, у запасi, мав два кiннi стяги - на випадок ворожого
прориву. Бояри i во води зайняли сво© мiсця у бойових лавах.
Всi завмерли в чеканнi.
Тим часом половцi наближалися. На великiй Коб'яковiй корогвi звивався
довгий золотистий дракон з роззявленою червоною пащею, з яко© виривався
вогонь. Майорiли численнi бунчуки.
Половцi йшли не пiвмiсяцем i не клином, а лавою. Глухо гула, аж
стогнала земля. Важка хмара куряви пiднялася в небо, сонце потьмянiло,
стало сердито-кривавим, чужим, непривiтним. З гиком, свистом, улюлюканням
неслася орда на руський стан.
Напружена тиша зависла над завмерлими дружинами. Страшна сила летiла на
них - як буря, як вихор, як смерч, що все лама i трощить на сво му шляху.
Чи ж серце не здригнеться вiд одного ©© несамовитого виду, вiд грому
копит, що стрясають землю, вiд хропiння i важкого дихання тисяч коней, вiд
незвичних чудовиськ, що, мов живi, звиваються над ордою на ©© корогвах?
Темна лавина половцiв накочувалася швидко, зловiсно. Вже видно обличчя
вершникiв, ©хнi ошкiренi вiд лютi i страху роти, ©хнi гостроверхi повстянi
ковпаки, отороченi хутром, витягнутi в нестримному бiговi тонкi спiтнiлi
кiнськi ши©. А над усiм - синi блискавицi шабель i дикий незатихаючий
вереск: а-а-а!..
Володимир Глiбович вибрав мiсце посерединi вiйська - мiж лавами
мечникiв i стрiльцiв. Стрiльцi ждали його знаку - коли посилати назустрiч
вороговi сво© смертоноснi стрiли. А вiн також терпляче ждав наближення
ворога. Ще хвилина-друга... Ще мить...
Вiн був природжений во©н, з дитинства держав меча в руцi i разом з
князем Глiбом, сво©м батьком, не раз ходив, як це робили й iншi княжичi, у
походи в степ чи на князiв-суперникiв. Вiн давно звик до посвисту стрiл i
брязкоту мечiв, досконало знав вiйськове ремесло i не вiдчував страху
перед ворогом, бо не вiдчував страху перед смертю. Дивлячись, як летить на
нього i на його вiйсько об' днана орда приднiпровських половцiв, вiн думав
не про можливу загибель чи поранення, не про юну княгиню Забаву, що
зосталася в далекому Переяславi, а про те, коли ж нападники ступлять на
оборонну смугу, зриту ямками, мов кротовинням, коли вони почнуть падати. I
чи почнуть? Якщо нi, тодi й вiн сам i його дружина приреченi на загибель!
Вiн ще дужче напружився, пiдвiвся на стременах, лiвою рукою тримаючи
повiд коня, а правою стискаючи держак меча.
Ще мить...
Переднiй ряд степовикiв, не пiдозрюючи про небезпеку, що чига на них
пiд копитами коней, з усього розгону ввiрвався на приготовлену для них
западню. Кiльканадцять вершникiв вiдразу разом з кiньми впали на землю.
Потiм почали падати й iншi - i тi, чи© конi потрапили в ямки, i тi, хто
ззаду налетiв на них...
"Почалося!" - подумав радiсно Володимир i високо над головою пiдняв
меча.
Це був знак стрiльцям, i тi миттю випустили у ворога раз за разом сотнi
стрiл, i майже кожна з них знайшла свою жертву.
Крик болю i жаху пролунав над ордою. Переднi падали i потрапляли пiд
копита коней, що все напирали i напирали. Вигадка князя Володимира
обернулася для нападникiв великими втратами, а головне, половцi були
затриманi у передпiллi, за пiвсотнi крокiв вiд переяславських дружин, i
©хня навальна атака, що, здавалося, мала змести все на сво му шляху,
раптом обiрвалася, захлинулася. Вже не десятки, а сотнi ворожих воякiв
разом з кiньми лежали на землi i корчилися вiд нестерпних мук, а по них
мчали iншi i теж падали, збiльшуючи завал iз живих - кiнських та людських
- тiл.
Однак значнiй частинi нападаючих пощастило перемахнути через нешироку
оборонну смугу, ©х зустрiли метальники списiв. Прохурчали гострi сулицi,
на©жачилися довгi пiки, в хiд пiшли мечi.
То тут, то там зав'язалися рукопашнi бо©.
I все ж раптово© навальностi, могутнього приголомшливого удару, на що
сподiвався Коб'як, у половцiв не вийшло. Вони були зупиненi несподiваною
перепоною, змiшалися, розгубилися, втратили бойовий порив. Завал, де
борсалися покалiченi конi й люди, зростав i заважав заднiм лавам з ходу
вдарити по руських воях...
* * *
В той час, коли Коб'як послав сво© найвiдбiрнiшi полки в атаку, дружини
ки©вських князiв наблизилися до Орелi. Славута взяв лiворуч i пiшов над
рiчкою в обхiд Коб'яка, князь Рюрик поспiшив зробити це з правого боку, а
великий князь Святослав повiв свою рать прямо до броду, на виручку
Володимировi.
Однак перш, нiж перейти Орiль, i Славутi, i Рюрику довелося зустрiтися
з ханами Бараком i ксною, якi, не знайшовши уруських засадних стягiв, бо
тi ранiше при дналися до Володимира, безцiльно рискали по заплавах у
пошуку супротивника.
Сторожа Славути першою помiтила орду Барака. Стомленi половецькi во©, -
а було ©х бiля тисячi, - поволi ©хали понад Орiллю. Коли на навколишнiх
горбах раптово з'явилися руськi во©, хан Барак, думаючи, що ма дiло з
засадним стягом урусiв, рiшуче кинувся на них в атаку, та дуже швидко
зрозумiв свою помилку. На нього зусiбiч мчало численне руське вiйсько.
- Назад! - зарепетував вiн, перший повертаючи коня.
Та тiкати було нiкуди.
Позаду - грузьке болото, а бiля само© рiчки - глибокi прогно©.
Застуканi в цiй пастцi половцi заметалися, як загнанi звiрi. Однi здалися
вiдразу, слушно вважаючи, що краще уруський полон, звiдки рано чи пiзно
можна викупитися, нiж видима смерть, другi разом з кiньми загрузли в
багнюцi, i ©х кияни хапали i тягли на сухе, де в'язали по десятку, щоб не
розбiгалися, третi з вiдча м i ненавистю оборонялися. Таких рубали
безпощадно.
Хан Барак, утлий, кiстлявий, жовтолиций, не захотiв помирати, i, коли
перед ним виросла грiзна постать ки©вського гридня Кузьмища, кинув шаблю
додолу i схрестив перед собою руки - в'яжи, мовляв. Кузьмище стягнув його
з коня.
- Га-га, попалася птиця-синиця! Невже хан? - I рвонув у полоненого з
ши© золотий ланцюжок з срiбною пластинкою, на якiй був зображений
триголовий дракон.
- Хан Барак, - кисло усмiхнувся той.
- Барак то й Барак, - погодився Кузьмище i, видобувши з-за пояса мiцну
вiрьовку, зв'язав хановi руки...
Не минуло й години, як вiд Бараково© орди не залишилося й слiду. Шлях у
Заорiлля був вiльний. Залишивши сотню молодих гриднiв стерегти полон,
Славута перевiв полк на протилежний берег рiчки i швидко рушив на захiд,
звiдки долинав гомiн бою. Вiн поспiшав, не без пiдстав вважаючи, що
Володимир трима ться з останнiх сил.
* * *
Володимировi довелося зазнати гiрко© хвилини. Розлючений втратами i
непередбаченою затримкою, Коб'як особисто повiв орду науруськi лави. Вiн
щасливо пробився крiзь завали з кiнських та людських тiл. За ним ринули
численнi половецькi загони i мiцно вдарили на переяславцiв.
Бiй закипiв, завирував по всьому полю. Скрегiт мечiв i шабель, кiнський
тупiт, крики, лайки та бойовi поклики во©в, стогiн i зойки поранених i
придушених, трiск списiв - все це гуло i ревло, нiби сюди, на цей
невеликий шматок землi, зiбралися тури з усього безмежного степу.
Побачивши, як подалися назад пiд натиском Коб'яка його во©ни, Володимир
з двома стягами, що були в нього пiд рукою, поскакав туди i з ходу вдарив
половцям у лiве крило.
Рубався вiн затято. Його дужий кiнь, викоханий найкращими князiвськими
конюшими на переяславських полях, розштовхував грудьми низькорослих
половецьких коней, i князь невтомно кресав сво©м довгим мечем по
дерев'яних шоломах степовикiв - аж з них летiли трiски, обагренi кров'ю.
Цей удар князiвських стягiв на якийсь час зупинив Коб'яка, а руським
воям придав сили. Вони закрили прорив i стiйко стримували ворога.
Сонце почало помiтно схилятися донизу, але спека не згасала. Залiзнi
кольчуги, шоломи i лати нагрiлися так, що до них не можна було
доторкнутися. Пiт заливав очi, ©дка степова пилюка забивала нiздрi i рота
- дихати ставало все важче i важче. Вiд спраги i стоми поприставали конi.
Володимир добре розумiв, що стримати, а тим бiльше вiдкинути Коб'яка,
як це вiн зробив уранцi, зараз не пощастить. Сили були явно не рiвнi. На
мiсце загиблих чи поранених половцiв ставало зразу вдво бiльше. Що ж
робити? Нiяка хитрiсть тут не допоможе. Залишалося одне - якнайдорожче
продати життя.
Нарештi настала хвилина, коли руськi во© подалися назад i поволi почали
вiдступати. У половецькому вiйську зчинився радiсний крик: степовики
вiдчули, що перемога недалеко.
"Ну, почалося, - гiрко подумав Володимир. - Досить нашим побiгти - i
всьому кiнець!"
Вiн з тугою оглянувся назад, на пологий берег, що мав скоро стати полем
ганьби, а можливо, i могилою для його полку, i раптом побачив, як через
брiд переходить стяг за стягом руське вiйсько. Над ним розвiвалися
червоно-золотистi знамена князя Святослава.
Радiсно загула кров у жилах.
- Допомога! - голосно, на все поле закричав князь. - Братi , дружино!
Допомога! Ки©вськi князi прибули! Тримайтеся!
Це була щаслива мить. Допомога i перемога! Тепер не про поразку думати,
не про полон, смерть та ганьбу, а про перемогу, що вже яскрiла на вiстрях
гострих ки©вських списiв!
Громовий крик радостi розлiгся над руським вiйськом. А в половецькому
станi пролунали вигуки вiдчаю i розпачу: половцi теж побачили, як через
Орiль переходять руськi полки. Цей розпачливий крик знаменував собою
перелом у битвi. Половцi враз припинили атаку, змiшалися, почали завертати
коней. Нiхто не слухався ханських наказiв, тепер кожен розумiв, що битва
програна i що треба думати про порятунок. Коб'як та iншi хани ще
примушували ординцiв iти вперед, та невпевненiсть i страх пройняли вже
©хнi серця.
Загальна втеча почалася тодi, коли Святославовi полки, розгорнувшись
лавами, рушили в наступ.
З одного боку, руського, йшли свiжi кiннi загони. Трiпотiли на вiтрi
князiвськi стяги, грали рiжки, виблискували проти сонця вояцька зброя i
начищена кiнська збруя. А головне - цiлий лiс пiк i сулиць колихався над
щiльними лавами. З другого - завихрена, розшарiла, рiзномаста орда,
страшна i сво©м бойовим поривом, i сво©м розпачем. Все в нiй зараз
крутилося, клекотало, ревло. Заднi загони, не знаючи, що до урусiв прибуло
велике пiдкрiплення, напирали на переднiх, а тi, охопленi жахом, завертали
коней назад, намагаючись вирватися з цього киплячого казана.
Врештi, всi кинулися навтiки. Але ж, звичайно, всi втекти вiдразу не