Страница:
- Бiльше нiчого.
- Ну, тодi прощавай... Сторожа допровадить тебе куди слiд, а я - до
свого народу! Перемога ж! Та ще яка!
I Кончак, зловтiшно посмiхнувшись, приострожив свого баского коня i
погнав через рiчку на той берег.
А там, серед темних гостроверхих веж, кипiли веселi юрмища кочiвникiв,
гримiли тулумбаси, заливалися рiжки, гули домри, то тут, то там
спалахували й радiсно дзвенiли тягучi половецькi пiснi... Половцi урочисто
вiдзначали перемогу над Iгорем.
* * *
Iгор думав, що з вiд'©здом Кончака його душевнi муки стишаться. Вiн
пiрне у темне нутро половецько© юрти, впаде на шорстку кошму i забудеться
у важкому непробудному снi.
Та вiн помилився.
Як тiльки перебралися на той бiк Тору, кожному бранцевi половцi
накинули на шию аркан i, хоча й не змусили злазити з коней, у такому
ганебному станi потягли через усе стiйбище - напоказ людям.
Попереду тягнули Iгоря.
Краще б йому було загинути, лягти трупом на бойовищi, нiж терпiти таке
приниження! Кругом нього i його супутникiв ревло, бiснувалося розбурхане
людське море. Во©ни, потрясаючи збро ю, погрожували ©м смертю, жiнки
простягали до них руки, вимагали повернути загиблих чоловiкiв i синiв,
щось кричали, посилали вслiд прокляття, чорноголовi босоногi дiтлахи
вищали, жбурляли на них гарячий присок з-пiд нiг i бiгли попереду,
показуючи язики.
Iгор нахилив голову, зiщулився i нi на кого не пiдводив очей. А
звiдусiль летiло:
- Кинязь Iгор! Кинязь Iгор! У-лю-лю-лю! У-лю-лю-лю!
Раптом все завмерло, мов обiрвалося. Настала мертва тиша.
Iгор пiдвiв голову i на узвишшi побачив Кончака, що в сво му бойовому
обладунку, так, як прибув з Каяли, сидiв, вивищуючись над iншими ханами та
баями, на сво му гарячому конi. Десниця його була пiднята вгору. То вона,
видно, раптово обiрвала те страхiтливе ревище, що можливе тiльки в
розлютованiй ордi.
- Знiмiть з них аркани! - наказав Кончак. - У бою князь Iгор був нашим
ворогом, противником, а нинi вiн мiй гiсть! I хай нiхто не посмi ображати
його нi словом, нi дiлом!
Аркани миттю впали додолу. Натовп розступився, утворюючи широку дорогу
аж до Тору, де на високому березi, у затiнку верб та тополь, темнiла
одинока юрта. Бранцi зрозумiли, що то ©хн житло i ©х зараз допровадять
туди.
Iгор був такий приголомшений, що навiть не мiг уторопати, чи все, що
ско©лося з ними щойно, було заздалегiдь придумане Кончаком, щоб принизити
його ще раз, дати вiдчути йому ганебнiсть рабського становища, а потiм
показати себе з найкращого боку, чи хан нiчого не знав i все те зробила на
свiй розсуд сторожа. Чи так, чи iнак, а принизили його достатньо - довiку
пам'ятатиме!
Мовчанка затягувалася. Охоронцi ждали знака, щоб рушати, та Кончак
незворушно, мов закам'янiлий, сидiв на конi i пильно дивився на Iгоря та
його супутникiв. Про що вiн думав? Що ховалося пiд його нахмуреним чолом?
Якi новi замiри виношував вiн?
Iгоревi ж хотiлося якнайшвидше втекти звiдси, щезнути з-перед сотень
очей, що невiдривне стежили за ним, обмацували його доскiпливими поглядами
з нiг до голови. Врештi вiн не витримав i торкнув острогами коня.
Та Воронець не встиг зробити й кiлькох крокiв, як у напруженiй тишi
несподiвано пролунало два голоси. Спочатку жiночий:
Ждане! Братику! Ти?
I тут же чоловiчий:
- Вуйку Славуто! Це я! Саму©л!
Iгор оглянувся.
З натовпу пробиралося дво : з одного боку - гарно вдягнута молодиця, з
виду русинка, а з другого - рудо-чубий кремезний муж, русич, що i одягом,
i статурою сво ю, i кольором чуба та бороди вiдрiзнявся серед
чорноголових, переважно тонкостанних половцiв.
Жiнка припала до Жданового колiна, заридала.
Жданчику, братиму мiй! Невже це ти? Як же? Звiдки?
- Я, Настуню, я! - вражений несподiваною зустрiччю, Ждан гладив
тремтячою рукою русяву сестрину косу, що вибилася з-пiд барвисто© хустини.
- А як же нашi? Батько, мати, брати, сестри? Де вони? Що з ними?
Ждан спохмурнiв.
- Одна мати дома залишилася... Та Йванова жона Варя з двома дiтками...
А бiльше нiкого з нашого роду нема . Меншi ще тодi, коли тебе забрали,
погинули, батько торiк помер, а брата Йвана сьогоднi не стало... На
Каялi... Стрiлою в живiт...
Настя заридала ще дужче, забилася в невтiшному горi.
- А-а-а... - квилила вона.
Тим часом мiж Саму©лом i Славутою вiдбулася iнша розмова.
Потиснувши бояриновi обидвi руки, Саму©л спитав:
- Вуйку, як ти опинився тут? От не сподiвався на таку зустрiч!
- Про це потiм, - коротко вiдповiв Славута. - Скажи лiпше, що в тебе?
Чому не поверта шся додому? Вже час!
Саму©л понизив голос:
- Вуйку, я ще тиждень тому мав ви©хати з орди, але Кончак затримав.
Зiбрав зi всього степу вiйсько... Менi зда ться, що вiн якось пронюхав про
намiр князя Святослава йти цього лiта на Дон i приготувався, щоб зустрiти
його... Ну, а князь Iгор, не вiдаючи про те, тут якраз i нагодився... I
потрапив йому в руки, яко кур в ощип!.. Та тепер не об тiм мова. Я думаю -
як визволити тебе!
- За мене назначено високий викуп - п'ятдесят гривень.
- Ого! Ну, та в мене трохи... Я перебалакаю з Кончаком... А за Ждана?
- Вiн княжий конюший. Навряд чи Iгор вiдпустить його зараз вiд себе...
В цю хвилину Кончак подав сторожам знак, i вони рушили.
- Я знайду тебе, вуйку, - шепнув Саму©л, потискуючи Славутi руку.
Вiн кивнув Ждановi, що саме виривався з обiймiв сестри, i пiрнув у
натовп.
Iгоря сторожа допровадила на берег Тору. В юртi було напiвтемне й
прохолодно. Посерединi, на килимку, стояла велика миска з вареною
бараниною, поруч лежав мокрий, витягнутий з джерела бурдюк з холодним
кумисом. Iгор не ©в нiчого - випив двi чашi кумису i вiдразу, не
проронивши нi слова, лiг у куток.
Сон не йшов. Болiла рука. Болiла душа. Перед заплющеними очима, мов
покара, стояло широке поле, всiяне тiлами загиблих руських во©нiв, зринали
обличчя брата, сина, племiнника, у вухах лунав невгаваючий шум бою -
крики, стогони, брязкiт шабель, трiск списiв, iржання коней... Боже, боже,
яке нещастя!
Вiн довго стогнав, вертiвся, мiцно склеплював повiки - i все нiяк не
мiг заснути. I тiльки десь опiвночi, коли у половецькому кочовищi завмер
людський гомiн i затих гавкiт собак, вiн поринув у забуття...
Славута, Ждан i Янь поснули теж.
Прокинулися вiд того, що хтось досить голосно сперечався зi сторожею.
Янь вiдкинув полог, виглянув надвiр.
Сонце вже стояло високо - добиралося до полудня. З кочовища долiтали
вигуки, спiви - там вiдновилися розпочатi вчора вечором гуляння.
Перед юртою дво сторожiв - а це вже були не пiдстаркуватi во©ни, а
молодецькi джигiти, судячи по одягу i збро©, з багатих родин - сперечалися
з Настею. Ханша стояла рум'яна, гарна, розгнiвана, з кошиком у руках.
Перед нею молодики схрестили списи й не пускали до юрти, де вiдпочивав
полонений уруський князь.
- Та пропустiть же, iродовi душi! Там мiй брат! - гарячкувала Настя i
напирала грудьми на списи. Джигiти вертiли головами.
- Не велено!
- Хто не велiв? Та я поскаржуся хановi Туглi вi, мо му чоловiковi, i
вiн вас, молокососiв...
Тут вона побачила Яня i завмерла, вражена красою молодого
витязя-сiверянина. Злий вираз миттю злетiв з ©© лиця, а рожевi губенята
розтулилися у приязнiй усмiшцi, показуючи бiлi, блискучi, мов перламутр,
зуби. Великi очi сяйнули блакиттю весняного неба.
Вона таки була гарна, ця Настя-ханша! ©© слов'янська врода, одягнута в
барвистий схiдний одяг, була така яскрава, вражаюча, що Янь на якусь мить
позбувся мови.
Учора, коли вона, схвильована, зарюмсана, тулилася до Жданового колiна
i щось жебонiла йому крiзь сльози, вiн не звернув на не© уваги. Та й не до
того було йому! Стомлений, спраглий, пригнiчений нечуваною поразкою, вiн
тодi ледве тримався в сiдлi... А нинi, дужий, молодий, вiдпочилий,знову
вiдчув у сво му тiлi нестримну жагу життя. Знову ся сонце, спiвають
птахи, лунко б' ться в грудях серце... Нi, вiн був не з тих, хто довго
суму , хто живе спомином про вчорашнiй день, коли день нинiшнiй, що несе
новi радощi i свiжi вiдчуття!
- Хто ти? Дiвчино! - нарештi спромiгся вiн намову. Настя потягнулася до
нього, мов квiтка до сонця.
- Я Жданова сестра - Настя... Жона хана Туглiя... Власне, полонянка...
А ти хто?
- А я - Янь... Тобто - Iван, син новгород-сiверського тисяцького
Рагу©ла, я кщо чувала...
Вiн пiдiйшов до джигiтiв i розвiв ©хнi списи. Тi, видивившись на багате
вбрання бранця i думаючи, що це сам князь Iгор, розступилися, даючи дорогу
Настi.
Янь узяв © за руку, повiв до юрти.
- Дякую, Яню, - шепнула Настя. - А то цi цербери...
- Коли б менi крила, то я соколом злинув би в небо i вирвав тебе з
пазурiв цих степових стерв'ятникiв, красуне! - запально вигукнув Янь. -
Хiба тво мiсце тут?
- Я з радiстю полетiла б з тобою, мiй соколе! - не менш палко
вiдгукнулася Настя, стискуючи парубковi руку. - Вiд цих полинiв, вiд цих
табунiв, вiд гiрких димiв, вiд свого старого осоружного хана-мужа! На край
свiту!
У них, видно, були однаковi серця, однаковi душi - палкi, вразливi,
безпосереднi, влюбливi, i досить ©м було обмiнятися поглядами,
доторкнутися одне до одного пальцями рук, як вiд цих поглядiв i дотикiв,
як вiд удару кресала об кремiнь, раптово спалахнув вогонь.
- Ждане, сестра прийшла! - гукнув у юрту Янь i шепнув Настi: - Ти
приходитимеш до нас? Приходь!..
- Не часто... Але якщо ти зможеш, то прийдеш до мене...
- А хан?
Хан Туглiй натякав, що скоро пiде в похiд...
- У похiд? Куди?
- А куди ходять половцi? Звiсно, на Русь... Клятi!
Вийшов Ждан. Зрадiв сестрi - обняв, поцiлував.
- Дякую, що прийшла.
- Принесла вам ласощiв, бо хтозна, чи нагодують тут. - I всунула
Ждановi в руки кошика.
- З голоду не помремо. Кумис i м'ясо дають. Вiд однiс кошика в юрту i
зразу ж повернувся, щоб розпитати сестрицю про ©© життя, та Настя раптом
метнулася тiкати.
- Кончак! - показала вона в бiк половецького селища i шаснула в кущi,
що густо кучерявилися по березi.
З юрти вийшли Iгор i Славута, примружилися проти сонця.
До них наближався загiн вершникiв. Попереду на гнiдому огирi горбатився
Кончак. Вiд його могутньо© статури вiяло нестримною дикою силою i хижiстю.
Вiн чимось скидався на степового беркута: гострий погляд вузьких очей,
гачкоподiбний, злегка приплюснутий при кiнцi нiс, чiпкi руки...
Сторожi-джигiти завмерли перед ним у шанобливому поклонi.
Не злазячи з коня, Кончак привiтався:
- Здоровий будь, княже! Привiз я тобi твого тисяцького, як ти просив, -
ось вiн! - i показав на Рагу ла. Той злiз з коня, вклонився князевi, а
Кончак повiв далi: - А забираю боярина Славуту, якого викупив його
племiнник Саму©л, ки©вський купець i мiй приятель... Вони сьогоднi ж,
негайно вiд'©жджають додому... Гадаю, що це добра нагода для тебе, княже,
сповiстити кого слiд, щоб готували викуп... За тебе - двi тисячi гривень,
за князiв - по тисячi, за думних бояр - по двiстi, за во вод - по сто, а
дружинникiв i простих во©в обмiня мо на наших бранцiв, яких на Русi також
достатньо... Чим швидше прибуде викуп, тим ранiше по©деш до сво ©
Ярославни, княже... Що хочеш передати додому, кажи, бо я поспiшаю i
Славуту зараз вiзьму з собою. Саму©л уже зiбрався в дорогу...
Iгор обняв боярина, заглянув в очi:
- Учителю, я каюся, що не послухався тебе, - промовив глухо, з болем. -
Але каяття, та нема вороття!.. У тому, що трапилося, один я винен - i
бiльше нiхто! Так i на Русi скажи - один я!.. диним виправданням для мене
те, що бився на полi бою, скiльки сил мав! Всi князi, бояри, во води i
во© билися ще краще. Звiдси скачи прямо в Путивль до княгинi вфросинi© -
розповiси, як усе було... Ну, сам зна ш... Скажи, хай вiдправить
заупокiйну молитву за убi нних, а молебень - за живих... Знаю, що такого
викупу, якого хочуть хани, не тiльки мо князiвство, а й Чернiгiвське не
назбира . Тож хай просить батька, князя Ярослава Галицького та Святослава
Ки©вського... Хоча на Святослава надiя мала - не друг вiн менi, не друг...
- Як i ти йому, Iгорю, - тихо вставив Славута.
- Мабуть, що так, - погодився князь. - Ну, ©дь! I хай бережуть тебе всi
святi!
Вiн обняв Славуту, поцiлував у лоба. Розчулений Славута поцiлував
князевi поранену руку.
- Там у мо©й торбинi залишилася мазь - прикладатимеш до рани, Iгорю...
I хай береже тебе бог!
Вiн ще раз поцiлував князя, обняв Ждана, Яня i Рагу ла, що при днався
до них, i сiв на коня, яким при©хав тисяцький. Помахав рукою:
- Прощавайте! I хай вам добре ведеться!
* * *
Того ж дня, в обiдню пору, до Кончака на курултай[66] зiбралися хани,
що брали участь у битвi на Каялi. Велике ханське шатро ледве вмiстило
всiх.
Сидiли кружка, попiд стiнами, на шовкових подушках, набитих перемитою
вовною. Крiзь вiдкритий верх юрти золотим потоком вривалося яскраве
сонячне промiння, грало веселкою на дорогих ханських шаблях.
Перед кожним на лляних уруських скатертинах стояли вишуканi страви та
напо©, на якi заради перемоги не поскупився Кончак, - плов з iзюмом,
политий топленим маслом, плов з бараниною, приправлений шафраном,
засмаженi лебедi та гуси, тушкована баранина та лошатина, уруськi шулики з
медом та пшеничнi пироги з м'ясом та iзюмом, солоний овечий сир, кумис,
ромейськi вина, хмiльний березовий сiк, уруський варений мед, заправлений
хмелем, холодна просяна буза.
Хани ©ли вволю, пили скiльки хотiли, хвалилися сво©ми подвигами на полi
бою, спiвали пiсень, слухали акинiв, якi, награючи на двоструннiй домрi,
прославляли ©хнi перемоги, а потiм знову ©ли й пили...
Коли миски й глечики спорожнiли, а хани почали попускати шовковi пояси,
Кончак пiдняв руку, просячи уваги.
Акини i служницi-полонянки враз, низько кланяючись, вийшли з шатра, а
хани, витерши маснi губи i руки вишиваними уруськими рушниками, замовкли.
- Преславнi достойнi хани! - гучний Кончакiв голос прозвучав урочисто.
- Нинi ми здобули велику перемогу - вщент розбили дружини сiверських
князiв, якi, зарозумiвшись, увiрвалися в саме серце Дешт-i-Кипчака. Тако©
перемоги кипчаки, вiдколи поселилися мiж Волгою i Дуна м, не здобували
нiколи!
Кончак трохи помовчав, промочив горло бузою. Хани слухали уважно:
йшлося про славу ©хньо© збро©! Але у декого, особливо ж у хана Кзи, роти
скривилися в недобрiй посмiшцi. Ще б пак! ©м ясно, що всю славу цi ©, без
сумнiву, значно© перемоги Кончак намагатиметься привласнити собi.
Рябе, вiспувате обличчя Кзи червонi , зоб надува ться, як у гюрзи, а
очi наливаються жовчю. Та вiн стриму ться, мовчить. Не час! Бо ще не
забув, як сидiв у цiй юртi нещасним прохачем, коли Iгор погромив його орду
на Сюурлi©... Послуха мо, що скаже великий (гм, великий!) хан далi.
- Преславнi хани, - повiв знову свою мову Кончак, нiби й не помiчаючи
косого погляду Кзи, - а чи не скористатися нам з тако© щасливо© нагоди та
не вдарити на Переяслав та Ки©в, щоб погромити i ©х, як нинi погромили
Сiверську землю? Взимку нас спiткала на Хоролi невдача, зате нинi перевага
за нами! Майже всi нашi сили зiбранi в один кулак, - i вiн простягнув
наперед важкий, як молот, кулак, - а уруси в розгубленнi, вони пригнiченi
нечуваною поразкою, яко© зазнав Iгор зi сво©ми родичами на Каялi.
Святослав Ки©вський ще не зiбрав свого вiйська, а Володимир Переяславський
не жде нас! Я закликаю вас, хани, скористатися цi ю слушною нагодою i
звбршити те, до чого прагнули великi хани Шарукан, Тугоркан, Боняк, до
чого прагнемо i ми, - потiснити Русь так, щоб вона вже нiколи не вилiзла
зi сво©х лiсiв та болiт, щоб нiколи не була загрозою для Половецько©
землi! Я вас слухаю, хани!
- В похiд! На Русь! На Ки©в! - схопилися Токсобичi, i Колобичi, i
тебичi, i Терьтробичi.
- На Ки©в! - пiдтримали ©х, трохи подумавши, Тарголовичi.
Але мовчав Кза Бурнович, мовчали його родичi Бурчевичi й Улашевичi.
- А що скаже преславний хан Кза? - спитав Кончак. - Я закликаю тебе,
хане, пiти на Ки©вську сторону, де колись побитi були браття нашi i
великий хан наш Боняк, де нинi склав голову хан Коб'як! Об' днаймо весь
язик наш на Руську землю!
Всi повернулися до Кзи.
Вiн випростався, темним суворим лицем i твердим поглядом показуючи, що
ма свою думку, i сказав:
- Преславнi хани, я гадаю, треба вдарити по найслабкiшому мiсцю Русi -
по Сiверськiй землi! Пiдемо на Сейм, де залишилися самi жони та дiти, - це
ж готовий, зiбраний полон! Вiзьмемо городи ©хнi без опаски!
Його пiдтримали Бурчевичi й Улашевичi.
- Пiдемо на Сейм!
Кончак аж позеленiв:
- Та нi ж, хане, треба вдарити по Ки ву - i тодi впаде вся пiвденна
Русь! Що нам жони та дiти сiверянськi!
Кза нахилив голову, уперто промовив:
- Нi, я пiду на Сейм! Я маю серце на князiв сiверських, бо покiйний
Iгорiв брат Олег, батько Святослава Рильського, взяв колись мо© вежi, i
жону, i дiтей мо©х, i скарби мо©! А Iгор хотiв тут розорити гнiздо мо !
- А ми на Ки©в, на Святослава, бо вiн узяв у полон нашого хана Содвака!
- рявкнули Кулобичi. - Нашого отця!
- Як хочете, а я на Сейм! I завтра ж вирушаю! - твердо сказав Кза i,
пiдвiвшись, попростував до виходу.
За ним вийшли його спiльники.
Кончак скрипнув зубами i похмурим поглядом обвiв сво©х прихильникiв.
- Ми теж виступа мо завтра! Iдiть готуйтеся! Ойе!
РОЗДIЛ ШIСТНАДЦЯТИЙ
Залишивши валку на вiзникiв, Саму©л i Славута, ведучи на поводi
пiдмiнних коней, щодуху мчали на Сейм. Кончакова тамга-оберега вiдкривала
©м усi степовi шляхи-дороги, - жоден половець, уздрiвши ©©, не посмiв ©х
затримати. На Русi вони помчали ще швидше, бо во води, посадники,
огнищани, дiзнавшись про поразку Iгоревого вiйська, давали ©м свiжих
коней. Путь вiд Тору до Сейму вони подолали за шiсть дiб, а на сьому,
рано-вранцi в недiлю, загрюкали у ворота Путивля-града.
- Хто такi? - позiхнув хтось на вежi спросоння.
- Вiд князя Iгоря! Вiдчиняйте скорiше! - гукнув
Славута.
Нагорi заохкали, затупцяли. Ворота розчинилися. Почали збiгатися
дружинники, стовпилася дворова служба, прийшов князь Володимир Галицький,
прискочив путивльський тисяцький Вовк. Вiстка про страшну поразку в
далекому Половецькому степу приголомшила всiх, мов грiм, вiдiбрала в людей
мову. Тисяцький схопився за голову: з князем Володимиром пiшли його два
сини. Славутi довелося нагадати, що прибули вони, власне, до княгинi, щоб
повiдомити про страшне лихо.
- Де вона? Ще спить?
- Де там! - махнув рукою Володимир. - Уже на валу... Вiдколи князь Iгор
пiшов, вона, бiдолаха, не зна нi сну, нi спочинку - нi свiт нi зоря
пiднiма ться на вал i подовгу сто©ть там, мов сновида, дивиться в той
край, звiдки ма прилетiти ©© ладо...
Славута сумно похитав головою.
- Не скоро прилетить... Шаблями поганих пiдрiзано йому крильця!
На вал Славута вирiшив пiднятися сам. По вичовганих соснових сходах
зiйшов на забороло i побачив Ярославну - в самому кутку, бiля пiвденно©
вежi, звiдки вiдкривався неозорий кра вид на Сейм, на широкi засеймськi
далi. Там десь залягла та мнича i хижа Половецька земля.
Княгиня не помiтила його. Стояла в задумi, заломивши руки, дивилася, як
виплива з ранково© iмли велике червоне сонце, як починають золотом горiти
чистi плеса рiки, як тануть, розвiюючись по лугових заростях, рожевi
тумани. Дивилася. Та чи бачила те все?
Бiле шовкове платно з довгими i широкими рукавами вiльно спадало з
плiч, невиразно окреслюючи струнку ©© постать.
Тут, на горi, подихав свiжий вiтерець, та вона, зда ться, не помiчала
того, - невiдривне зорила в той край, де сходило сонце.
- Княгине! - тихо окликнув ©© Славута. Ярославна стрепенулася, накинула
на плечi велику квiтчасту хустку, що висiла поряд, на поручнi, i
повернулася на його голос. В ©© очах спочатку сяйнула радiсть, промайнув
подив, а потiм, коли придивилася до боярина пильнiше, почав наростати
страх. Вона схопилася за серце. Зблiдла.
- Славуто, що? Чому ти такий змарнiлий i засмучений? Чому сам? Де
князь?
Славута поволi, не поспiшаючи, нiби збираючись з думками, рушив до не©.
- Не хвилюйся, княгине... Князь живий. Лише поранений у руку...
- Поранений у руку! I ти так спокiйно мовиш про це!.. Чому ж не йде? I
що з Володимиром? - Голос ©© затремтiв.
- Усi князi живi, Ярославно!
- Повернулися?
- Нi.
- Чому?
- Вони в полонi.
- В полонi! Боже мiй! А вiйсько?
- Вiйсько теж... Однi во© загинули, iншi потрапили в неволю.
Ярославна зблiдла ще дужче. В очах зблиснули сльози.
- Однi загинули, iншi в неволi!... Так ось чому останнi днi я не
знаходила собi мiсця! Ось чому люта туга тиснула менi серце. Мiй коханий
ладо в полонi! Його во© погинули або потрапили в неволю! Боже! Боже! -
Вона затулила обличчя долонями i заридала. Потiм, схлипуючи, витерла
сльози кра чком хустки, сiла на приступець сходiв, що вели на вежу, i
якимось чужим, здерев'я-нiлим голосом сказала: - Розповiдай менi все! Все,
як було! Хочу знати!
Ярославна слухала, не перебиваючи розпитуванням. В ©© очах стояли
сльози, а бiлi руки, мов ча©нi крила, трiпотiли-тремтiли у великому
збудженнi.
Особливо вразило ©© те, як страждали вiд спеки й безводдя люди й конi,
як хмарами летiли на Iгоревих во©в половецькi стрiли, як мучився Iгор вiд
болючо© рани та ще бiльше вiд думки, що то вiн став винуватцем великого
нещастя рiдно© землi.
Коли Славута скiнчив свою сумну оповiдь, вона довго мовчала, ковтаючи
сльози, що котилися по ©© зблiдлому обличчi, потiм раптом схопилася,
простягла вперед, через забороло, руки i неголосно, зi щемким болем
затужила-заквилила:
- Ой, полечу я чайкою-зигзицею по дуна вi[67], омочу бебряний[68] рукав
у Каялi-рiцi, утру князю кривавi його рани на дужому його тiлi!
Ой Вiтре-Вiтрило! Чому, господине, насупроти вi ш? Чому мечеш хановськi
стрiлки на сво©х легких крильцях на во©в мого лада? Хiба мало тобi
простору вгорi, пiд хмарами, вiяти, гойдаючи кораблi на синьому морi?
Чому, господине, мою радiсть по ковилi розвiяв?
Ой Днiпре-Славутичу! Ти пробив си кам'янi гори крiзь землю Половецьку,
ти нiс на собi Святославовi човни до полку Коб'якового! Принеси,
господине, мого лада до мене, аби не слала до нього слiз на море рано!
Ой свiтле i трисвiтле Сонце! Всiм тепле i красне си! Чому, господине,
простерло гарячi сво© променi на во©в лада, в полi безводному спрагою ©м
луки стягнуло, тугою ©м тули заткнуло?
Вона все далi простягала через забороло сво© трепетнi руки, мов i
справдi збиралася полетiти по дуна вi, що щирим золотом блищав унизу, в
незнане поле Половецьке, нiби сво©ми мольбами-заклинаннями хотiла
допомогти i коханому ладу-князевi, i його во©нам у ©хнiй важкiй бiдi.
Вражений Славута занiмiв вiд глибини почуттiв, що виривалися з серця цi ©
незвичайно© жiнки, i довго мовчав, не знаючи, з якого боку пiдступити до
не©, а коли вона замовкла i здригнулася вiд ридання, обережно торкнувся ©©
лiктя, промовив тихо:
- Годi тужити, Ярославно! Ходiмо! У мене зовсiм мало часу - я зараз же
мчу до Ки ва! Бо захмелiлi вiд перемоги половцi, як виводок барсiв, от-от
накинуться на Руську землю, i хтозна, чи не найперше сюди, на беззахисну
Сiверу... Тож хай князь Володимир готу ться.
Вона перестала плакати, ще раз глянула в iмлисту далину, що роздiляла
©© з найдорожчими людьми, змахнула з ока сльозу, а потiм покiрно, мов
дитина, дозволила взяти себе за руку. I Славута почав поволi зводити ©© з
високого путивльського валу вниз.
...I покотилася страшна звiстка про загибель Iгоревого полку по всiй
Сiверськiй землi, i застогнали, заплакали люди вiд велико© бiди-напастi.
"То бо слишавше, возмятошася городи Посемьские i бисть скорбь i туга
люта, яко же нiколи те не бивало во всiм Посемь© i в Новiгородi-Сiверьском
i по всiй волостi Чернiговьской: князi iзиманi, i дружина iзимана, iзбита.
I мятяхуться, аки в мотвi. Городи воставахуть i немило бяшеть тогда
комуждо сво ближн , мнозi тогда отре-кахуся душь сво©х, жалующе по
князях сво©х", - записав лiтописець.
У доброму настро© повертався до Ки ва князь Святослав iз сво©х
корачiвських та вщизьких земель, що на багато десяткiв, ба навiть сотень
верст простяглися по верхнiй Деснi аж до Оки. Чотири полки вiдбiрних во©в
вiв вiн звiдти: два кiнних iшли правим, високим берегом - старою,
на©ждженою дорогою, а два пiших пливли разом з ним на човнах.
Поспiшали. Тому князь у Трубчевськ, до Всеволода, не за©здив- проплив
його вночi з надi ю, що ранком, на снiданок, прибуде в
Новгород-Сiверський, до Iгоря, i там остаточно домовиться з ним про
майбутнiй похiд.
Нiч була тиха, ясна. Мiж скромними, сором'язливими зорями гордо
красувався мiсяць-молодик. В його срiблястому холодному сяйвi мрiли далекi
веснянi береги. За кормою шумiла темна вода. Спали во©, вiльнi вiд
веслування, спали на помостi, вкрившись кожухами, молодi князi - син
Володимир та Олег, а Святославовi не спалося: нили суглоби, i в головi
ро©лися думки.
Зда ться, все вiн зробив, аби наступний похiд на Дон був найбiльший з
часiв Мономаха i закiнчився щасливо. Зiбрав немалу свою дружину, Рюрик
приведе не меншу, а ще чорнi клобуки, Володимир Переяславський, Ярослав
Чернiгiвський, Iгор Сiверський з братi ю... Напевне, прийдуть самi, як i
торiк, або пришлють дружини Всеволод Луцький, Ярослав Пiнський, його брати
Глiб Дубро-вицький, Мстислав Романович та Iзяслав Давидович - обидва iз
смоленських князiв. Обiцяв прибути сам Давид Ростиславович Смоленський,
Рюрикiв рiдний брат, який не брав участi нi в походi 1168 року, нi в
походi 1184 року, вiдмовившись тим, що нездужа ... Написанi й вiдправленi
з гiнцями листи у Галич Ярославу Осмомислу i в Володимир Всеволоду
Юрiйовичу, князевi Володимиро-Суздальському[69] - двом наймогутнiшим
володарям. Якщо вони при днаються i пришлють сво© полки, тодi хай тремтить
Кончак - майже вся Руська земля стане на нього!
Лише опiвночi Святослав заснув.
Розбудив його легкий поштовх: човен пристав до причалу.
- Новгород-Сiверський! - почувся голос княжича Олега.
Святослав вiдкинув кожуха, зачерпнув пригорщу м'яко© деснянсько© води,
хлюпнув собi на обличчя. Сон враз мов рукою зняло. Йому подали рушника -
витерся, звiвся на ноги i глянув на безлюдний причал.
"Гм, нiхто не зустрiча , - подумалося прикро. - Невже сторожа на валу
не помiтила сотень човнiв, що спiнили всю Десну?"
Але тут почувся тупiт копит. З узвозу виринуло кiльканадцять вершникiв.
Попереду на сiрому огиревi мчав боярин Черниш. На березi кинув поводи
гридневi, швидко збiг на дощаний причал.
- Княже, я радий пригостити тебе, тво©х синiв i бояр на Горi, -
- Ну, тодi прощавай... Сторожа допровадить тебе куди слiд, а я - до
свого народу! Перемога ж! Та ще яка!
I Кончак, зловтiшно посмiхнувшись, приострожив свого баского коня i
погнав через рiчку на той берег.
А там, серед темних гостроверхих веж, кипiли веселi юрмища кочiвникiв,
гримiли тулумбаси, заливалися рiжки, гули домри, то тут, то там
спалахували й радiсно дзвенiли тягучi половецькi пiснi... Половцi урочисто
вiдзначали перемогу над Iгорем.
* * *
Iгор думав, що з вiд'©здом Кончака його душевнi муки стишаться. Вiн
пiрне у темне нутро половецько© юрти, впаде на шорстку кошму i забудеться
у важкому непробудному снi.
Та вiн помилився.
Як тiльки перебралися на той бiк Тору, кожному бранцевi половцi
накинули на шию аркан i, хоча й не змусили злазити з коней, у такому
ганебному станi потягли через усе стiйбище - напоказ людям.
Попереду тягнули Iгоря.
Краще б йому було загинути, лягти трупом на бойовищi, нiж терпiти таке
приниження! Кругом нього i його супутникiв ревло, бiснувалося розбурхане
людське море. Во©ни, потрясаючи збро ю, погрожували ©м смертю, жiнки
простягали до них руки, вимагали повернути загиблих чоловiкiв i синiв,
щось кричали, посилали вслiд прокляття, чорноголовi босоногi дiтлахи
вищали, жбурляли на них гарячий присок з-пiд нiг i бiгли попереду,
показуючи язики.
Iгор нахилив голову, зiщулився i нi на кого не пiдводив очей. А
звiдусiль летiло:
- Кинязь Iгор! Кинязь Iгор! У-лю-лю-лю! У-лю-лю-лю!
Раптом все завмерло, мов обiрвалося. Настала мертва тиша.
Iгор пiдвiв голову i на узвишшi побачив Кончака, що в сво му бойовому
обладунку, так, як прибув з Каяли, сидiв, вивищуючись над iншими ханами та
баями, на сво му гарячому конi. Десниця його була пiднята вгору. То вона,
видно, раптово обiрвала те страхiтливе ревище, що можливе тiльки в
розлютованiй ордi.
- Знiмiть з них аркани! - наказав Кончак. - У бою князь Iгор був нашим
ворогом, противником, а нинi вiн мiй гiсть! I хай нiхто не посмi ображати
його нi словом, нi дiлом!
Аркани миттю впали додолу. Натовп розступився, утворюючи широку дорогу
аж до Тору, де на високому березi, у затiнку верб та тополь, темнiла
одинока юрта. Бранцi зрозумiли, що то ©хн житло i ©х зараз допровадять
туди.
Iгор був такий приголомшений, що навiть не мiг уторопати, чи все, що
ско©лося з ними щойно, було заздалегiдь придумане Кончаком, щоб принизити
його ще раз, дати вiдчути йому ганебнiсть рабського становища, а потiм
показати себе з найкращого боку, чи хан нiчого не знав i все те зробила на
свiй розсуд сторожа. Чи так, чи iнак, а принизили його достатньо - довiку
пам'ятатиме!
Мовчанка затягувалася. Охоронцi ждали знака, щоб рушати, та Кончак
незворушно, мов закам'янiлий, сидiв на конi i пильно дивився на Iгоря та
його супутникiв. Про що вiн думав? Що ховалося пiд його нахмуреним чолом?
Якi новi замiри виношував вiн?
Iгоревi ж хотiлося якнайшвидше втекти звiдси, щезнути з-перед сотень
очей, що невiдривне стежили за ним, обмацували його доскiпливими поглядами
з нiг до голови. Врештi вiн не витримав i торкнув острогами коня.
Та Воронець не встиг зробити й кiлькох крокiв, як у напруженiй тишi
несподiвано пролунало два голоси. Спочатку жiночий:
Ждане! Братику! Ти?
I тут же чоловiчий:
- Вуйку Славуто! Це я! Саму©л!
Iгор оглянувся.
З натовпу пробиралося дво : з одного боку - гарно вдягнута молодиця, з
виду русинка, а з другого - рудо-чубий кремезний муж, русич, що i одягом,
i статурою сво ю, i кольором чуба та бороди вiдрiзнявся серед
чорноголових, переважно тонкостанних половцiв.
Жiнка припала до Жданового колiна, заридала.
Жданчику, братиму мiй! Невже це ти? Як же? Звiдки?
- Я, Настуню, я! - вражений несподiваною зустрiччю, Ждан гладив
тремтячою рукою русяву сестрину косу, що вибилася з-пiд барвисто© хустини.
- А як же нашi? Батько, мати, брати, сестри? Де вони? Що з ними?
Ждан спохмурнiв.
- Одна мати дома залишилася... Та Йванова жона Варя з двома дiтками...
А бiльше нiкого з нашого роду нема . Меншi ще тодi, коли тебе забрали,
погинули, батько торiк помер, а брата Йвана сьогоднi не стало... На
Каялi... Стрiлою в живiт...
Настя заридала ще дужче, забилася в невтiшному горi.
- А-а-а... - квилила вона.
Тим часом мiж Саму©лом i Славутою вiдбулася iнша розмова.
Потиснувши бояриновi обидвi руки, Саму©л спитав:
- Вуйку, як ти опинився тут? От не сподiвався на таку зустрiч!
- Про це потiм, - коротко вiдповiв Славута. - Скажи лiпше, що в тебе?
Чому не поверта шся додому? Вже час!
Саму©л понизив голос:
- Вуйку, я ще тиждень тому мав ви©хати з орди, але Кончак затримав.
Зiбрав зi всього степу вiйсько... Менi зда ться, що вiн якось пронюхав про
намiр князя Святослава йти цього лiта на Дон i приготувався, щоб зустрiти
його... Ну, а князь Iгор, не вiдаючи про те, тут якраз i нагодився... I
потрапив йому в руки, яко кур в ощип!.. Та тепер не об тiм мова. Я думаю -
як визволити тебе!
- За мене назначено високий викуп - п'ятдесят гривень.
- Ого! Ну, та в мене трохи... Я перебалакаю з Кончаком... А за Ждана?
- Вiн княжий конюший. Навряд чи Iгор вiдпустить його зараз вiд себе...
В цю хвилину Кончак подав сторожам знак, i вони рушили.
- Я знайду тебе, вуйку, - шепнув Саму©л, потискуючи Славутi руку.
Вiн кивнув Ждановi, що саме виривався з обiймiв сестри, i пiрнув у
натовп.
Iгоря сторожа допровадила на берег Тору. В юртi було напiвтемне й
прохолодно. Посерединi, на килимку, стояла велика миска з вареною
бараниною, поруч лежав мокрий, витягнутий з джерела бурдюк з холодним
кумисом. Iгор не ©в нiчого - випив двi чашi кумису i вiдразу, не
проронивши нi слова, лiг у куток.
Сон не йшов. Болiла рука. Болiла душа. Перед заплющеними очима, мов
покара, стояло широке поле, всiяне тiлами загиблих руських во©нiв, зринали
обличчя брата, сина, племiнника, у вухах лунав невгаваючий шум бою -
крики, стогони, брязкiт шабель, трiск списiв, iржання коней... Боже, боже,
яке нещастя!
Вiн довго стогнав, вертiвся, мiцно склеплював повiки - i все нiяк не
мiг заснути. I тiльки десь опiвночi, коли у половецькому кочовищi завмер
людський гомiн i затих гавкiт собак, вiн поринув у забуття...
Славута, Ждан i Янь поснули теж.
Прокинулися вiд того, що хтось досить голосно сперечався зi сторожею.
Янь вiдкинув полог, виглянув надвiр.
Сонце вже стояло високо - добиралося до полудня. З кочовища долiтали
вигуки, спiви - там вiдновилися розпочатi вчора вечором гуляння.
Перед юртою дво сторожiв - а це вже були не пiдстаркуватi во©ни, а
молодецькi джигiти, судячи по одягу i збро©, з багатих родин - сперечалися
з Настею. Ханша стояла рум'яна, гарна, розгнiвана, з кошиком у руках.
Перед нею молодики схрестили списи й не пускали до юрти, де вiдпочивав
полонений уруський князь.
- Та пропустiть же, iродовi душi! Там мiй брат! - гарячкувала Настя i
напирала грудьми на списи. Джигiти вертiли головами.
- Не велено!
- Хто не велiв? Та я поскаржуся хановi Туглi вi, мо му чоловiковi, i
вiн вас, молокососiв...
Тут вона побачила Яня i завмерла, вражена красою молодого
витязя-сiверянина. Злий вираз миттю злетiв з ©© лиця, а рожевi губенята
розтулилися у приязнiй усмiшцi, показуючи бiлi, блискучi, мов перламутр,
зуби. Великi очi сяйнули блакиттю весняного неба.
Вона таки була гарна, ця Настя-ханша! ©© слов'янська врода, одягнута в
барвистий схiдний одяг, була така яскрава, вражаюча, що Янь на якусь мить
позбувся мови.
Учора, коли вона, схвильована, зарюмсана, тулилася до Жданового колiна
i щось жебонiла йому крiзь сльози, вiн не звернув на не© уваги. Та й не до
того було йому! Стомлений, спраглий, пригнiчений нечуваною поразкою, вiн
тодi ледве тримався в сiдлi... А нинi, дужий, молодий, вiдпочилий,знову
вiдчув у сво му тiлi нестримну жагу життя. Знову ся сонце, спiвають
птахи, лунко б' ться в грудях серце... Нi, вiн був не з тих, хто довго
суму , хто живе спомином про вчорашнiй день, коли день нинiшнiй, що несе
новi радощi i свiжi вiдчуття!
- Хто ти? Дiвчино! - нарештi спромiгся вiн намову. Настя потягнулася до
нього, мов квiтка до сонця.
- Я Жданова сестра - Настя... Жона хана Туглiя... Власне, полонянка...
А ти хто?
- А я - Янь... Тобто - Iван, син новгород-сiверського тисяцького
Рагу©ла, я кщо чувала...
Вiн пiдiйшов до джигiтiв i розвiв ©хнi списи. Тi, видивившись на багате
вбрання бранця i думаючи, що це сам князь Iгор, розступилися, даючи дорогу
Настi.
Янь узяв © за руку, повiв до юрти.
- Дякую, Яню, - шепнула Настя. - А то цi цербери...
- Коли б менi крила, то я соколом злинув би в небо i вирвав тебе з
пазурiв цих степових стерв'ятникiв, красуне! - запально вигукнув Янь. -
Хiба тво мiсце тут?
- Я з радiстю полетiла б з тобою, мiй соколе! - не менш палко
вiдгукнулася Настя, стискуючи парубковi руку. - Вiд цих полинiв, вiд цих
табунiв, вiд гiрких димiв, вiд свого старого осоружного хана-мужа! На край
свiту!
У них, видно, були однаковi серця, однаковi душi - палкi, вразливi,
безпосереднi, влюбливi, i досить ©м було обмiнятися поглядами,
доторкнутися одне до одного пальцями рук, як вiд цих поглядiв i дотикiв,
як вiд удару кресала об кремiнь, раптово спалахнув вогонь.
- Ждане, сестра прийшла! - гукнув у юрту Янь i шепнув Настi: - Ти
приходитимеш до нас? Приходь!..
- Не часто... Але якщо ти зможеш, то прийдеш до мене...
- А хан?
Хан Туглiй натякав, що скоро пiде в похiд...
- У похiд? Куди?
- А куди ходять половцi? Звiсно, на Русь... Клятi!
Вийшов Ждан. Зрадiв сестрi - обняв, поцiлував.
- Дякую, що прийшла.
- Принесла вам ласощiв, бо хтозна, чи нагодують тут. - I всунула
Ждановi в руки кошика.
- З голоду не помремо. Кумис i м'ясо дають. Вiд однiс кошика в юрту i
зразу ж повернувся, щоб розпитати сестрицю про ©© життя, та Настя раптом
метнулася тiкати.
- Кончак! - показала вона в бiк половецького селища i шаснула в кущi,
що густо кучерявилися по березi.
З юрти вийшли Iгор i Славута, примружилися проти сонця.
До них наближався загiн вершникiв. Попереду на гнiдому огирi горбатився
Кончак. Вiд його могутньо© статури вiяло нестримною дикою силою i хижiстю.
Вiн чимось скидався на степового беркута: гострий погляд вузьких очей,
гачкоподiбний, злегка приплюснутий при кiнцi нiс, чiпкi руки...
Сторожi-джигiти завмерли перед ним у шанобливому поклонi.
Не злазячи з коня, Кончак привiтався:
- Здоровий будь, княже! Привiз я тобi твого тисяцького, як ти просив, -
ось вiн! - i показав на Рагу ла. Той злiз з коня, вклонився князевi, а
Кончак повiв далi: - А забираю боярина Славуту, якого викупив його
племiнник Саму©л, ки©вський купець i мiй приятель... Вони сьогоднi ж,
негайно вiд'©жджають додому... Гадаю, що це добра нагода для тебе, княже,
сповiстити кого слiд, щоб готували викуп... За тебе - двi тисячi гривень,
за князiв - по тисячi, за думних бояр - по двiстi, за во вод - по сто, а
дружинникiв i простих во©в обмiня мо на наших бранцiв, яких на Русi також
достатньо... Чим швидше прибуде викуп, тим ранiше по©деш до сво ©
Ярославни, княже... Що хочеш передати додому, кажи, бо я поспiшаю i
Славуту зараз вiзьму з собою. Саму©л уже зiбрався в дорогу...
Iгор обняв боярина, заглянув в очi:
- Учителю, я каюся, що не послухався тебе, - промовив глухо, з болем. -
Але каяття, та нема вороття!.. У тому, що трапилося, один я винен - i
бiльше нiхто! Так i на Русi скажи - один я!.. диним виправданням для мене
те, що бився на полi бою, скiльки сил мав! Всi князi, бояри, во води i
во© билися ще краще. Звiдси скачи прямо в Путивль до княгинi вфросинi© -
розповiси, як усе було... Ну, сам зна ш... Скажи, хай вiдправить
заупокiйну молитву за убi нних, а молебень - за живих... Знаю, що такого
викупу, якого хочуть хани, не тiльки мо князiвство, а й Чернiгiвське не
назбира . Тож хай просить батька, князя Ярослава Галицького та Святослава
Ки©вського... Хоча на Святослава надiя мала - не друг вiн менi, не друг...
- Як i ти йому, Iгорю, - тихо вставив Славута.
- Мабуть, що так, - погодився князь. - Ну, ©дь! I хай бережуть тебе всi
святi!
Вiн обняв Славуту, поцiлував у лоба. Розчулений Славута поцiлував
князевi поранену руку.
- Там у мо©й торбинi залишилася мазь - прикладатимеш до рани, Iгорю...
I хай береже тебе бог!
Вiн ще раз поцiлував князя, обняв Ждана, Яня i Рагу ла, що при днався
до них, i сiв на коня, яким при©хав тисяцький. Помахав рукою:
- Прощавайте! I хай вам добре ведеться!
* * *
Того ж дня, в обiдню пору, до Кончака на курултай[66] зiбралися хани,
що брали участь у битвi на Каялi. Велике ханське шатро ледве вмiстило
всiх.
Сидiли кружка, попiд стiнами, на шовкових подушках, набитих перемитою
вовною. Крiзь вiдкритий верх юрти золотим потоком вривалося яскраве
сонячне промiння, грало веселкою на дорогих ханських шаблях.
Перед кожним на лляних уруських скатертинах стояли вишуканi страви та
напо©, на якi заради перемоги не поскупився Кончак, - плов з iзюмом,
политий топленим маслом, плов з бараниною, приправлений шафраном,
засмаженi лебедi та гуси, тушкована баранина та лошатина, уруськi шулики з
медом та пшеничнi пироги з м'ясом та iзюмом, солоний овечий сир, кумис,
ромейськi вина, хмiльний березовий сiк, уруський варений мед, заправлений
хмелем, холодна просяна буза.
Хани ©ли вволю, пили скiльки хотiли, хвалилися сво©ми подвигами на полi
бою, спiвали пiсень, слухали акинiв, якi, награючи на двоструннiй домрi,
прославляли ©хнi перемоги, а потiм знову ©ли й пили...
Коли миски й глечики спорожнiли, а хани почали попускати шовковi пояси,
Кончак пiдняв руку, просячи уваги.
Акини i служницi-полонянки враз, низько кланяючись, вийшли з шатра, а
хани, витерши маснi губи i руки вишиваними уруськими рушниками, замовкли.
- Преславнi достойнi хани! - гучний Кончакiв голос прозвучав урочисто.
- Нинi ми здобули велику перемогу - вщент розбили дружини сiверських
князiв, якi, зарозумiвшись, увiрвалися в саме серце Дешт-i-Кипчака. Тако©
перемоги кипчаки, вiдколи поселилися мiж Волгою i Дуна м, не здобували
нiколи!
Кончак трохи помовчав, промочив горло бузою. Хани слухали уважно:
йшлося про славу ©хньо© збро©! Але у декого, особливо ж у хана Кзи, роти
скривилися в недобрiй посмiшцi. Ще б пак! ©м ясно, що всю славу цi ©, без
сумнiву, значно© перемоги Кончак намагатиметься привласнити собi.
Рябе, вiспувате обличчя Кзи червонi , зоб надува ться, як у гюрзи, а
очi наливаються жовчю. Та вiн стриму ться, мовчить. Не час! Бо ще не
забув, як сидiв у цiй юртi нещасним прохачем, коли Iгор погромив його орду
на Сюурлi©... Послуха мо, що скаже великий (гм, великий!) хан далi.
- Преславнi хани, - повiв знову свою мову Кончак, нiби й не помiчаючи
косого погляду Кзи, - а чи не скористатися нам з тако© щасливо© нагоди та
не вдарити на Переяслав та Ки©в, щоб погромити i ©х, як нинi погромили
Сiверську землю? Взимку нас спiткала на Хоролi невдача, зате нинi перевага
за нами! Майже всi нашi сили зiбранi в один кулак, - i вiн простягнув
наперед важкий, як молот, кулак, - а уруси в розгубленнi, вони пригнiченi
нечуваною поразкою, яко© зазнав Iгор зi сво©ми родичами на Каялi.
Святослав Ки©вський ще не зiбрав свого вiйська, а Володимир Переяславський
не жде нас! Я закликаю вас, хани, скористатися цi ю слушною нагодою i
звбршити те, до чого прагнули великi хани Шарукан, Тугоркан, Боняк, до
чого прагнемо i ми, - потiснити Русь так, щоб вона вже нiколи не вилiзла
зi сво©х лiсiв та болiт, щоб нiколи не була загрозою для Половецько©
землi! Я вас слухаю, хани!
- В похiд! На Русь! На Ки©в! - схопилися Токсобичi, i Колобичi, i
тебичi, i Терьтробичi.
- На Ки©в! - пiдтримали ©х, трохи подумавши, Тарголовичi.
Але мовчав Кза Бурнович, мовчали його родичi Бурчевичi й Улашевичi.
- А що скаже преславний хан Кза? - спитав Кончак. - Я закликаю тебе,
хане, пiти на Ки©вську сторону, де колись побитi були браття нашi i
великий хан наш Боняк, де нинi склав голову хан Коб'як! Об' днаймо весь
язик наш на Руську землю!
Всi повернулися до Кзи.
Вiн випростався, темним суворим лицем i твердим поглядом показуючи, що
ма свою думку, i сказав:
- Преславнi хани, я гадаю, треба вдарити по найслабкiшому мiсцю Русi -
по Сiверськiй землi! Пiдемо на Сейм, де залишилися самi жони та дiти, - це
ж готовий, зiбраний полон! Вiзьмемо городи ©хнi без опаски!
Його пiдтримали Бурчевичi й Улашевичi.
- Пiдемо на Сейм!
Кончак аж позеленiв:
- Та нi ж, хане, треба вдарити по Ки ву - i тодi впаде вся пiвденна
Русь! Що нам жони та дiти сiверянськi!
Кза нахилив голову, уперто промовив:
- Нi, я пiду на Сейм! Я маю серце на князiв сiверських, бо покiйний
Iгорiв брат Олег, батько Святослава Рильського, взяв колись мо© вежi, i
жону, i дiтей мо©х, i скарби мо©! А Iгор хотiв тут розорити гнiздо мо !
- А ми на Ки©в, на Святослава, бо вiн узяв у полон нашого хана Содвака!
- рявкнули Кулобичi. - Нашого отця!
- Як хочете, а я на Сейм! I завтра ж вирушаю! - твердо сказав Кза i,
пiдвiвшись, попростував до виходу.
За ним вийшли його спiльники.
Кончак скрипнув зубами i похмурим поглядом обвiв сво©х прихильникiв.
- Ми теж виступа мо завтра! Iдiть готуйтеся! Ойе!
РОЗДIЛ ШIСТНАДЦЯТИЙ
Залишивши валку на вiзникiв, Саму©л i Славута, ведучи на поводi
пiдмiнних коней, щодуху мчали на Сейм. Кончакова тамга-оберега вiдкривала
©м усi степовi шляхи-дороги, - жоден половець, уздрiвши ©©, не посмiв ©х
затримати. На Русi вони помчали ще швидше, бо во води, посадники,
огнищани, дiзнавшись про поразку Iгоревого вiйська, давали ©м свiжих
коней. Путь вiд Тору до Сейму вони подолали за шiсть дiб, а на сьому,
рано-вранцi в недiлю, загрюкали у ворота Путивля-града.
- Хто такi? - позiхнув хтось на вежi спросоння.
- Вiд князя Iгоря! Вiдчиняйте скорiше! - гукнув
Славута.
Нагорi заохкали, затупцяли. Ворота розчинилися. Почали збiгатися
дружинники, стовпилася дворова служба, прийшов князь Володимир Галицький,
прискочив путивльський тисяцький Вовк. Вiстка про страшну поразку в
далекому Половецькому степу приголомшила всiх, мов грiм, вiдiбрала в людей
мову. Тисяцький схопився за голову: з князем Володимиром пiшли його два
сини. Славутi довелося нагадати, що прибули вони, власне, до княгинi, щоб
повiдомити про страшне лихо.
- Де вона? Ще спить?
- Де там! - махнув рукою Володимир. - Уже на валу... Вiдколи князь Iгор
пiшов, вона, бiдолаха, не зна нi сну, нi спочинку - нi свiт нi зоря
пiднiма ться на вал i подовгу сто©ть там, мов сновида, дивиться в той
край, звiдки ма прилетiти ©© ладо...
Славута сумно похитав головою.
- Не скоро прилетить... Шаблями поганих пiдрiзано йому крильця!
На вал Славута вирiшив пiднятися сам. По вичовганих соснових сходах
зiйшов на забороло i побачив Ярославну - в самому кутку, бiля пiвденно©
вежi, звiдки вiдкривався неозорий кра вид на Сейм, на широкi засеймськi
далi. Там десь залягла та мнича i хижа Половецька земля.
Княгиня не помiтила його. Стояла в задумi, заломивши руки, дивилася, як
виплива з ранково© iмли велике червоне сонце, як починають золотом горiти
чистi плеса рiки, як тануть, розвiюючись по лугових заростях, рожевi
тумани. Дивилася. Та чи бачила те все?
Бiле шовкове платно з довгими i широкими рукавами вiльно спадало з
плiч, невиразно окреслюючи струнку ©© постать.
Тут, на горi, подихав свiжий вiтерець, та вона, зда ться, не помiчала
того, - невiдривне зорила в той край, де сходило сонце.
- Княгине! - тихо окликнув ©© Славута. Ярославна стрепенулася, накинула
на плечi велику квiтчасту хустку, що висiла поряд, на поручнi, i
повернулася на його голос. В ©© очах спочатку сяйнула радiсть, промайнув
подив, а потiм, коли придивилася до боярина пильнiше, почав наростати
страх. Вона схопилася за серце. Зблiдла.
- Славуто, що? Чому ти такий змарнiлий i засмучений? Чому сам? Де
князь?
Славута поволi, не поспiшаючи, нiби збираючись з думками, рушив до не©.
- Не хвилюйся, княгине... Князь живий. Лише поранений у руку...
- Поранений у руку! I ти так спокiйно мовиш про це!.. Чому ж не йде? I
що з Володимиром? - Голос ©© затремтiв.
- Усi князi живi, Ярославно!
- Повернулися?
- Нi.
- Чому?
- Вони в полонi.
- В полонi! Боже мiй! А вiйсько?
- Вiйсько теж... Однi во© загинули, iншi потрапили в неволю.
Ярославна зблiдла ще дужче. В очах зблиснули сльози.
- Однi загинули, iншi в неволi!... Так ось чому останнi днi я не
знаходила собi мiсця! Ось чому люта туга тиснула менi серце. Мiй коханий
ладо в полонi! Його во© погинули або потрапили в неволю! Боже! Боже! -
Вона затулила обличчя долонями i заридала. Потiм, схлипуючи, витерла
сльози кра чком хустки, сiла на приступець сходiв, що вели на вежу, i
якимось чужим, здерев'я-нiлим голосом сказала: - Розповiдай менi все! Все,
як було! Хочу знати!
Ярославна слухала, не перебиваючи розпитуванням. В ©© очах стояли
сльози, а бiлi руки, мов ча©нi крила, трiпотiли-тремтiли у великому
збудженнi.
Особливо вразило ©© те, як страждали вiд спеки й безводдя люди й конi,
як хмарами летiли на Iгоревих во©в половецькi стрiли, як мучився Iгор вiд
болючо© рани та ще бiльше вiд думки, що то вiн став винуватцем великого
нещастя рiдно© землi.
Коли Славута скiнчив свою сумну оповiдь, вона довго мовчала, ковтаючи
сльози, що котилися по ©© зблiдлому обличчi, потiм раптом схопилася,
простягла вперед, через забороло, руки i неголосно, зi щемким болем
затужила-заквилила:
- Ой, полечу я чайкою-зигзицею по дуна вi[67], омочу бебряний[68] рукав
у Каялi-рiцi, утру князю кривавi його рани на дужому його тiлi!
Ой Вiтре-Вiтрило! Чому, господине, насупроти вi ш? Чому мечеш хановськi
стрiлки на сво©х легких крильцях на во©в мого лада? Хiба мало тобi
простору вгорi, пiд хмарами, вiяти, гойдаючи кораблi на синьому морi?
Чому, господине, мою радiсть по ковилi розвiяв?
Ой Днiпре-Славутичу! Ти пробив си кам'янi гори крiзь землю Половецьку,
ти нiс на собi Святославовi човни до полку Коб'якового! Принеси,
господине, мого лада до мене, аби не слала до нього слiз на море рано!
Ой свiтле i трисвiтле Сонце! Всiм тепле i красне си! Чому, господине,
простерло гарячi сво© променi на во©в лада, в полi безводному спрагою ©м
луки стягнуло, тугою ©м тули заткнуло?
Вона все далi простягала через забороло сво© трепетнi руки, мов i
справдi збиралася полетiти по дуна вi, що щирим золотом блищав унизу, в
незнане поле Половецьке, нiби сво©ми мольбами-заклинаннями хотiла
допомогти i коханому ладу-князевi, i його во©нам у ©хнiй важкiй бiдi.
Вражений Славута занiмiв вiд глибини почуттiв, що виривалися з серця цi ©
незвичайно© жiнки, i довго мовчав, не знаючи, з якого боку пiдступити до
не©, а коли вона замовкла i здригнулася вiд ридання, обережно торкнувся ©©
лiктя, промовив тихо:
- Годi тужити, Ярославно! Ходiмо! У мене зовсiм мало часу - я зараз же
мчу до Ки ва! Бо захмелiлi вiд перемоги половцi, як виводок барсiв, от-от
накинуться на Руську землю, i хтозна, чи не найперше сюди, на беззахисну
Сiверу... Тож хай князь Володимир готу ться.
Вона перестала плакати, ще раз глянула в iмлисту далину, що роздiляла
©© з найдорожчими людьми, змахнула з ока сльозу, а потiм покiрно, мов
дитина, дозволила взяти себе за руку. I Славута почав поволi зводити ©© з
високого путивльського валу вниз.
...I покотилася страшна звiстка про загибель Iгоревого полку по всiй
Сiверськiй землi, i застогнали, заплакали люди вiд велико© бiди-напастi.
"То бо слишавше, возмятошася городи Посемьские i бисть скорбь i туга
люта, яко же нiколи те не бивало во всiм Посемь© i в Новiгородi-Сiверьском
i по всiй волостi Чернiговьской: князi iзиманi, i дружина iзимана, iзбита.
I мятяхуться, аки в мотвi. Городи воставахуть i немило бяшеть тогда
комуждо сво ближн , мнозi тогда отре-кахуся душь сво©х, жалующе по
князях сво©х", - записав лiтописець.
У доброму настро© повертався до Ки ва князь Святослав iз сво©х
корачiвських та вщизьких земель, що на багато десяткiв, ба навiть сотень
верст простяглися по верхнiй Деснi аж до Оки. Чотири полки вiдбiрних во©в
вiв вiн звiдти: два кiнних iшли правим, високим берегом - старою,
на©ждженою дорогою, а два пiших пливли разом з ним на човнах.
Поспiшали. Тому князь у Трубчевськ, до Всеволода, не за©здив- проплив
його вночi з надi ю, що ранком, на снiданок, прибуде в
Новгород-Сiверський, до Iгоря, i там остаточно домовиться з ним про
майбутнiй похiд.
Нiч була тиха, ясна. Мiж скромними, сором'язливими зорями гордо
красувався мiсяць-молодик. В його срiблястому холодному сяйвi мрiли далекi
веснянi береги. За кормою шумiла темна вода. Спали во©, вiльнi вiд
веслування, спали на помостi, вкрившись кожухами, молодi князi - син
Володимир та Олег, а Святославовi не спалося: нили суглоби, i в головi
ро©лися думки.
Зда ться, все вiн зробив, аби наступний похiд на Дон був найбiльший з
часiв Мономаха i закiнчився щасливо. Зiбрав немалу свою дружину, Рюрик
приведе не меншу, а ще чорнi клобуки, Володимир Переяславський, Ярослав
Чернiгiвський, Iгор Сiверський з братi ю... Напевне, прийдуть самi, як i
торiк, або пришлють дружини Всеволод Луцький, Ярослав Пiнський, його брати
Глiб Дубро-вицький, Мстислав Романович та Iзяслав Давидович - обидва iз
смоленських князiв. Обiцяв прибути сам Давид Ростиславович Смоленський,
Рюрикiв рiдний брат, який не брав участi нi в походi 1168 року, нi в
походi 1184 року, вiдмовившись тим, що нездужа ... Написанi й вiдправленi
з гiнцями листи у Галич Ярославу Осмомислу i в Володимир Всеволоду
Юрiйовичу, князевi Володимиро-Суздальському[69] - двом наймогутнiшим
володарям. Якщо вони при днаються i пришлють сво© полки, тодi хай тремтить
Кончак - майже вся Руська земля стане на нього!
Лише опiвночi Святослав заснув.
Розбудив його легкий поштовх: човен пристав до причалу.
- Новгород-Сiверський! - почувся голос княжича Олега.
Святослав вiдкинув кожуха, зачерпнув пригорщу м'яко© деснянсько© води,
хлюпнув собi на обличчя. Сон враз мов рукою зняло. Йому подали рушника -
витерся, звiвся на ноги i глянув на безлюдний причал.
"Гм, нiхто не зустрiча , - подумалося прикро. - Невже сторожа на валу
не помiтила сотень човнiв, що спiнили всю Десну?"
Але тут почувся тупiт копит. З узвозу виринуло кiльканадцять вершникiв.
Попереду на сiрому огиревi мчав боярин Черниш. На березi кинув поводи
гридневi, швидко збiг на дощаний причал.
- Княже, я радий пригостити тебе, тво©х синiв i бояр на Горi, -