Малик Владимир. Черленi щити

самого, подiбно Коб'яковi, i вiн, як сповiщають нашi люди з Лубна та
Римова, знову заворушився, знову збира сили, щоб напасти на нас... Доки ж
будемо терпiти це лихо? Чи не пора сильною збройною рукою перепинити шлях
поганим на Русь?
- Пора, княже! Пора! - почулися голоси. - Не ждати, поки вiн сам,
окаянний, прийде в нашу землю, а зiбрати силу i самим пiти в Степ!
- Ми теж так дума мо, братi , з князем Рюриком! На цей раз пiдемо не на
Сулу i не на Орiль, а до самого синього Дону, в саме серце Половецько©
землi!
- Для цього потрiбнi немалi сили, - докинув во вода Тудор.
- Ми зберемо такi сили, яких ще нiхто з нас нiколи не збирав! Князь
Рюрик пiднiме всю Руську землю[54] та чорних клобукiв! Володимир Глiбович
тiльки й мрi про новий похiд! Я завтра вирушаю у сво© Верховенськi
володiння[55] - зберу там немалу дружину! По©ду водою по Деснi - тож
заверну в Чернiгiв до брата Ярослава i пiднiму його на цей похiд! А потiм
- до Iгоря та Всеволода. Гадаю, i вони не вiдмовляться... Князь Рюрик, як
менi вiдомо, уже послав гiнцiв у Смоленськ до брата Давида Ростиславовича,
i я не сумнiваюся, що смоляни припливуть Днiпром... Закличемо iнших
князiв!.. Як бачите, ми поведемо справдi велике вiйсько, i на цей раз
Кончака спiтка безславний кiнець!
Веi знову дружно загукали:
- Так, княже! Тiльки спiльними силами! Захистимо Руську землю вiд
поганих!
- Коли ж вирушимо? - спитав Славута. - Може, варто було б завдати
половцям попереджувального удару, щоб ввести ©х в оману? Скубнути - i
назад! Хай думають, що це справжнiй наш похiд, i, вiдбивши його, хай
розпустять сво© сили! А ми тут як тут!
- Це розумна думка, - сказав Святослав i обвiв оцiнюючим поглядом
во вод. - А що, коли послати нам Романа Нездиловича з берендеями? Нехай
цими днями знiметься i коротким, але смiливим ударом трохи поляка
степовикiв... Як ти гада ш, Романе?
Наполовину берендей, во вода Роман трiпнув смоляним чубом, вiдповiв
швидко, без вагання:
- Зроблю, княже! Два днi на збори - i гайда!
- От i добре! А ми виступимо десь наприкiнцi травня, коли будемо
готовi.
Всi погодилися з такою думкою.
Рiшення снему було дуже важливе. Йшлося про велику вiйну, яка мала,
коли пощастить, надовго вiдбити половцям охоту нападати на Русь. Та нiхто
з учасникiв його i сном i духом не вiдав i вiдати, звичайно, не мiг, що
готу ©м найближче майбутн . А це майбутн вже насувалося на Руську землю,
i було воно неждане, грiзне i криваве.

* * *

Князь Ярослав на честь брата, великого князя ки©вського, звелiв
дзвонити у всi дзвони Чернiгова. I поки Святославовi човни приставали до
причалу, поки великий князь iз Славутою сходили на берег, де стояв в
оточеннi бояр, ждучи ©х, Ярослав, у синьому надвечiрньому небi пливли i
пливли урочистi передзвони i линули за повноводу весняну Десну, що недавно
звiльнилася вiд криги, на Чорну могилу, на Болдинi гори i на всi кiнцi
свiту - на Красне, на Любеч, на Городню та Мену...
Невеликий, ошатно одягнений, з рiвно пiдстриженою чорною бородою та
хитринкою в карих очах, Ярослав широко розкинув руки i тричi,
хрест-навхрест, поцiлував брата в уста.
-Здоров будь, брате мiй, великий княже мiй! Твiй рiдний Чернiгiв радi
з твого при©зду i щиро вiта тебе!
Потiм обняв Славуту.
- Учителю! Мiй дiм - твiй дiм! У ньому ти будеш найбажанiшим гостем! Не
гостем, а господарем, бо Чернiгiвська земля - твоя вiтчизна, i менi
хочеться, щоб ти вiдчував себе тут, як дома!
Ярослав умiв бути гостинним, коли хотiв. Умiв i лука вим бути
одночасно. I важко було визначити, коли вiн той чи iнший.
Цю братову рису добре знав Святослав, тому вiдразу обiрвав його
медоточивi слова:
- Не гостювати при©хали ми, Ярославе, а по великому i важливому дiлу
завiтали до тебе... Тож на пир нас увечерi запрошуй - вихилимо келих за
тво здоров'я, але перед тим знайди годинку, щоб порадитись з тобою!
- Гаразд, брате, - схилив голову Ярослав.
Баскi конi швидко винесли ©х на невисоку гору, де здiймалися могутнi
вали та дубовi, потемнiлi вiд часу й негоди стiни города. Позаду гарцювали
молодi гриднi з охоронного стяга Ярослава. Тисячнi натовпи людей вкрили
узбiччя дороги та навколишнi горби. Кожному кортiло ближче побачити
Святослава - переможця Коб'яка та Кончака.
В'©хавши через Ки©вськi ворота в город, Ярослав вiдразу повiв гостей до
себе, усадовив за стiл, звелiв подати сити та березового соку, а потiм
прямо, без передмов, запитав
- Кажи, брате, що привело тебе нинi до мене? Святослав усмiхнувся в
сиву бороду. Зацiкавив Ярослава - кортить дiзнатися. Таким вiн був i
змалку - допитливим i разом з тим потайним. Сам хотiв усе знати, а сво©х
думок нiкому не довiряв.
- Ярославе, брате мiй, княже чернiгiвський, - почав великий князь -
Степ усе дужче й дужче натиску на нас. Тобi вiдомо, яко© шкоди завдають
поганi Руськiй землi, зокрема укра©нi Переяславськiй, тво му зятевi
Володимиру Глiбовичу. Постiйнi напади поганих украй зруйнували i
знекровили ©©! Села спалено, городи сплюндровано! Посульськi городки,
збудованi двiстi лiт тому нашим пращуром Володимиром, у багатьох мiсцях
зруйнованi Кончаком.. Навiть на Ки©в та Чернiгiв зазiха , окаянний!
Ярослав перебив його мову:
- Я все це знаю, Святославе, - сказав ласкаво. - Не розумiю тiльки, до
чого ти вернеш...
Святослав перехилився через стiл i поклав свою суху гарячу долоню на
твердий Ярославiв кулак.
- Брате, замислили ми новий, третiй, ще бiльший, нiж торiк та взимку,
похiд на Кончака. У двох попереднiх тво©х хоробрих полкiв, на жаль, не
було. Сподiваюся, на цей раз ти при дна шся до нас i незмiрно змiцниш нашi
сили. З цим i прибув до тебе, Ярославе! Що скажеш на це?
- Коли розпочнеться похiд?
- Наприкiнцi травня або на початку червня. Ярослав через братове плече
глянув на невелику шкатулку, що стояла пiд протилежною стiною на низькiй
пузатiй шафi, - в нiй лежав лист вiд Iгоря з закликом узяти участь у
весняному походi сiверських князiв на Дон. "З ким же йти? Що робити? -
подумав Ярослав. - Сказати Святославовi про листа чи промовчати? Звичайно,
краще промовчати! Адже Iгор застерiга , що похiд буде тiльки ©хнiй,
сiверський... Тодi з ким же йти? З Iгорем? Зi Святославом? Чи нi з тим, нi
з другим? Може, краще залишитися дома, як уже робив не один раз? Хай вони
воюють, а я прибережу сили? Це, мабуть, найрозумнiше, що тут можна
придумати... Святослав уже старий, - хто вiда , коли бог покличе його до
себе? От i звiльниться в Ки вi великокнязiвський золотий стiл - а я тут як
тут! Та не сам, а зi сво©ми могутнiми полками! Звичайно, племiнники,
Святославовi сини, так просто не поступляться Ки вом, бо котрийсь iз них -
чи Глiб, чи Олег, чи Володимир, чи Всеволод Чермний, чи Мстислав - захоче
посiсти батькiвський стiл, та що вони вдiють навiть гуртом, коли мене
пiдiпре вся могуть Чернiгiвсько© землi? Адже Ки©в нинi не той, що був
ранiше, - не та сила в нього без Ки©всько© землi, яка належить Рюрику
Ростиславовичу... Ох, цей Рюрик! Сильний князь! Вiн теж захоче повернути
собi Ки©в! Тодi я об' днаюся з племiнниками проти Рюрика! А ще ж Iгор з
братi ю буде за мене! Цих треба тримати при собi, щоб було на кого
опертися!.. Нi, тут треба не схибити! Брат братом, а своя сорочка до тiла
ближча! Думай, Ярославе, передусiм про себе!"
Мовчання затягувалося, i Святослав стиснув Ярославiв кулак, спонукаючи
його до вiдповiдi.
- Ну? Чого ж мовчиш?
- А що говорити? - запитанням на запитання вiдповiв Ярослав. - Я не
проти. При днаюся! Як усi!
Святослав полегшено зiтхнув, вiдкинувся на бильце стiльця.
- Дякую, брате, дякую... Тепер i з Iгорем легше буде домовлятися, бо
останнiм часом, помiтив я, ви з ним заприятелювали. Тож коли вiн
дiзна ться, що ти йдеш, i сам пiде без вагання...
Ярослав якось непевно усмiхнувся.
- Звичайно, звичайно, - i швидко перевiв мову на iнше. - А тепер, коли
важливi дiла залишилися позаду, якраз упору сiсти i до трапези, бо вже час
- княгиня жде... Прошу... Та й ви з дороги голоднi, стомилися...

* * *

Рiки - найзручнiшi шляхи в такiй безмежнiй низиннiй кра©нi, як Русь. I
великих рiк, i менших рiчок тут усюди багато, вони повноводi, тихоплиннi,
без небезпечних порогiв, окрiм днiпровських, - пливи по них i ©дь в усi
кiнцi, куди хочеш! Влiтку - по водi на човнах, взимку - по льоду на санях
чи верхи...
Вiд Чернiгова до Новгорода-Сiверського проти течi© три днi плавання, i
Святослав, не затримуючись у брата жодно© зайво© хвилини, наступного ранку
вирушив у дальшу путь Попутний вiтер пругко надув прямокутнi вiтрила,
молодi дужi гриднi вдарили дружно по водi веслами - i невелика флотилiя
шпарко помчала в глиб Сiверсько© землi.
Хоча верби вже красувалися в жовто-зелених котиках, придеснянська весна
була не тепла. Вiд синiх талих вод, що прибували з пiвночi, вiяло холодом.
Великий князь востанн помахав рукою братовi Ярославу, що стояв на
причалi, щiльнiше закутався в кожуха i сiв на заслане ведмежою шкурою
сидiння пiд дерев'яним дашком в носовiй частинi човна поряд iз Славутою.
Накинувши на ноги кошлату ведмежу шкуру, сказав:
- Не подоба ться менi останнiм часом брат Ярослав. Як став пiсля мене
князем чернiгiвським, то дуже змiнився. До мене - холодком, в'яже дружбу з
Iгорем... Жодного разу не пiшов зi мною в похiд проти поганих, зате веде
перемови з Кончаком... Невже мрi про великокнязiвський стiл? Так цей
коровай не по його зубах!
Славута заперечливо похитав головою:
- Не вiриться, щоб Ярослав замишляв щось лихе проти тебе, княже Хiба що
примiря ться на майбутн ... Бо хто ж iз князiв, та ще чернiгiвських, не
мрiяв i не мрi стати великим князем?
- В тiм i лихо, що кожен хоче стати великим князем, а слухатися його
нiкому! Всяк тягне у свiй куток! Русь розвалилася, розпалася, i поганi
скубуть ©© зi всiх бокiв! - вигукнув гiрко Святослав.
- Твоя правда, княже, - тихо мовив Славута. - Русь нинi ма два лиха:
князiвськi чвари i половецькi напади... I яке з них страшнiше - важко
сказати... По-мо му, перше... Коли б князi слухалися великого князя, коли
б усi були заодно, то й половцi були б не страшнi! Ми ©х гуртом вигнали б
з наших степiв, як зробив це колись Володимир Мономах, який загнав
Кончакового батька Атрака за Обезькi гори... А зараз вигнати ©х ми не
можемо, бо сили Русi розпорошенi, роз' днанi. Навiть серце Русi - Ки©в i
Ки©вська земля - не належать одному князевi: Ки©в - тобi, а земля -
Рюриковi. А мiж вами, хоча ви й мирно живете, не завжди одностайна
згода. Що ж говорити про iнших князiв?.. От i виходить, що головне зло
наше - князiвськi незгоди, князiвськi мiжусобицi!.. Утихомир князiв,
Святославе! Приверни до себе серця покiрних ласкою, а на непокiрних накинь
вузду, щоб слухнянi були! I тодi, зiбравши сили в один кулак, удар на
поганих, щоб назавжди вiдбити в них бажання ходити на Русь!
- Але ж ©х треба вiдiгнати вiд наших рубежiв зараз, сьогоднi! -
вигукнув Святослав. - Бо поки ми об' дна мося, то вони висiчуть наш люд
упень, - нiкого буде об' днувати.
- Для цього ми i ©демо нинi i до Ярослава, i до Iгоря, i до Всеволода,
щоб зупинити ворожу навалу... Та голов ною метою твого життя, Святославе,
було i об' днання Русi! Хiба не мрiяв ти про це тодi, коли був князем
Новгород-Сiверським, i тодi, коли сидiв у нашому благосло венному
Чернiговi?..
- Ми разом мрiяли про це, друже, - Святослав по клав руку на Славутине
колiно. - Разом! Та вже ось i чуби нашi вкрилися густою памороззю, а ми
все ще мрi мо про це... Бо несила наша... Не об' днати нам того, що не
об' дну ться!.. Спробуй прихилити до Ки ва гордого Ярослава Осмомисла - не
прихилиться! Пiдпер гори Угорськi сво©ми залiзними полками i сидить собi,
мов король, у сво му Галичi, на високiй горi, вою з непокiрним боярством,
що теж стало таким же злом, як i князiвськi чвари, - i не дума про те, що
Ки©в ледве трима ться пiд натиском кочовикiв... А Всеволод
Володимиро-Суздальський! Могутнiй князь! Сво©ми полками мiг би Волгу
вичерпати i Дон розплескати! Та ба! Сидить за лiсами, за глибокими рiками,
i не страшнi йому половцi, бо далеко сидить... I про всю Русь голова йому
не болить!.. Навiть брат, рiдний брат Ярослав не пособля менi, а та мно
ставить палки в колеса! То що говорити вже про iнших князiв!
Святославiв голос затремтiв.
Славута обняв його за плечi.
- Важко тобi, княже-друже! Важко! I все ж треба вистояти! Половцi -
сила грiзна, та все ж не така, що злама нас на коренi! Ми зумi мо
протистояти ©й!.. Страшно iнших - тих народiв невiдомих, племен диких -
гогiв та магогiв[56], якi прийдуть iз земель схiдних, незнаних, щоб
покарати нас за грiхи нашi! Перед ними Русь не всто©ть, якщо залишиться
роз' днана, як нинi!.. Ось цього треба боятися нам, княже! Вiд цього щодня
i щоночi пройма ться тугою мо серце!
Тихо за бортом човна хлюпочуть синi води Десни, i дзвiнка тиша сто©ть
над весняною землею I так же тихо точиться розмова двох сивоголових мужiв,
яких доля по днала в дитинствi i провела через довге життя незрадливою
стежкою дружби.
На пiдходi до Новгорода-Сiверського Славута несподiвано занедужав Його
раптом затрясла пропасниця, поперек мов переломило навпiл, голова запалала
вогнем, а ноги так охололи, нiби ©х обкидало снiгом
- Ох, важко менi, - поскаржився. - Невже це смерть моя? Хоча б до Iгоря
допливти та побачити мого князюшка любого...
Святослав не ревнував свого друга до Iгоря, бо знав, що то була не
дружба, як мiж ними, а зовсiм iнше почуття - батькiвське. З особливою
силою воно розгорiлося тодi, коли Славута осиротiв, утративши майже
одночасно жону i сина Не дивувало його й те, що з усiх молодших Ольговичiв
Славута найбiльше уподобав Iгоря. Чесний, прямодушний i безмiрно смiливий,
Iгор завжди привертав до себе серця всiх, хто його пiзнавав ближче. Був
час, коли i мiж Святославом та Iгорем тривала якщо не дружба, то
братерська приязнь, i тiльки великокнязiвський стiл, якого не без допомоги
Iгоря домiгся Святослав, охолодив цю приязнь i внiс у ©хнi стосунки якусь
незрозумiлу холоднiсть чи навiть ворожнечу. Бо ж володаря або бояться, або
зневажають i завжди заздрять йому.
- Ну, що ти, друже! Допливемо! - пiдбадьорив боярина князь.
З Путивська вiн послав гiнця в Новгород-Сiверський до Iгоря, щоб той
ждав ©х на пристанi з носилками.
Iгор зустрiв ©х з великим почтом. Хворого на кiнних носилках вивезли на
гору, в князiвський замок, де Ярославна вже розпорядилася приготувати для
нього простору, добре натоплену хоромину, i постельничi миттю поклали його
в лiжко. Князiвський чашник принiс гарячого молока та миску шуликiв з
медом, а древнiй знахар Гук, що знахарював при князях уже пiвста лiт, -
жбан холодно© води з оцтом, щоб охолоджувати недужому лоба, та торбину
гарячих висiвок, щоб зiгрiвати ноги. До шуликiв Славута не доторкнувся, а
молока випив. Мокрий холодний рушник, якого Гук щохвилини прикладав до
палаючого лоба, витягував з голови жар, а гарячi висiвки змусили застиглу
кров швидше зануртувати в ногах, i вони небавом зiгрiлися.
Славутi стало легше.
Пiсля вечерi до нього прийшли обидва князi - поважний срiбноголовий
Святослав та стрункий чорнобровий красень Iгор.
Iгор присiв на лiжко, потиснув Славутi руки.
- Як тобi, учителю? Важко?
Славутi справдi було нелегко, але все ж не так, як на човнi, де, як не
кутайся, продима вiтер. I вiн сказав:
- Вiд турбот Ярославни та тво©х, княже, менi стало лiпше.
- Я чекатиму, поки ти видужа ш, Славуто, - пiдсiв до лiжка Святослав.
- Нi, нi, - заперечив боярин. - Не жди мене, княже... Я не знаю, коли
пiдведуся, а ти повинен ©хати! Час загубимо - не наздоженемо! Пливи -
збирай дружину!.. З Iгорем домовився?
Святослав ствердно кивнув головою.
- Домовився... Iгор охоче погодився взяти участь у лiтньому походi на
Дон i жалку , що туман та ожеледь перешкодили прибути взимку на Хорол.
- Я радий це чути, - сказав Славута i пiдвiв очi на Iгоря. - Княже,
сину мiй, наступають нелегкi лiта для Русi. Поганi об' днуються, щоб
гуртом столочити нашу землю. А що ми протиставимо ©м?.. Мо заповiтне
бажання - побачити вас, нащадкiв Володимирових, у дностi i любовi! Тодi
нам нi половцi, нi ляхи, нi литва, нi гоги та магоги не страшнi! Тодi й
умерти можна спокiйно, бо знатиму: Русi нiхто здолати не зможе... Почнiть
же ви, братове, це днання!.. Iгорю, сину мiй, прислухайся до голосу
Святослава, пiдкоряйся йому, вiн старший вiком серед вас, вiн великий
князь ки©вський, володар землi Русько©!.. Почни ти - i за тобою пiдуть всi
молодшi Ольговичi, а там i Мономаховичi та Всеславичi схаменуться...
- Учителю! - вигукнув Iгор. - Ти говориш так, нiби проща шся з нами i
залиша ш нам свiй заповiт!.. З чого б це! Хiба так зле почува ш себе? Сам
же сказав, що тобi лiпше стало...
- Поки маю сили, хочу сказати те, що думаю... Щоб не було пiзно...
- Не буде! Я вiрю - ти житимеш...
- В шiстдесят лiт пора оглянутися назад, зважити, чи по правдi жив, чи
залишив пiсля себе добро чи зло, чи полишив по собi хоч який-небудь слiд
на землi - синiв та дочок народив, дiм збудував, поле розорав, грудьми
ворога зупинив, мудру книжку написав... Чи нiякого слiду по тобi не
лишилося - нi доброго, нi злого.
- По тобi помiтний слiд залишиться, учителю, - сказав Iгор. - Тво©
учнi, тво© лiтописи, тво© пiснi...
- Е-е, мо© учнi... Зараз вони виросли, стали князями i роблять те, що
©м на розум спаде... Мо© лiтописи... Хто вiда , в чи© руки потраплять вони
пiсля мене? У дружнi чи в зловорожi? Чи не витлумачить мiй
наступник-лiтописець мо© записи на догоду собi та князевi сво му? I чи
взагалi судилося ©м довге життя? Бо пергамент такий нетривкий, а вогонь
такий всепожираючий!.. Однi пiснi якийсь час житимуть, бо розлетiлися по
свiту, мов ластiвки, - дивися, якась i зiв' собi гнiздечко у чи мусь
серцi!
- Ну от, бачиш!
- Нi, менi зда ться, що не все я зробив, що мiг... Доля була щедрою до
мене. Син смерда, я став, дякуючи долi i добрим людям, боярином, темний як
нiч хлопчина з берегiв Днiпра-Славутича, я, знову ж таки завдяки долi i
добрим людям, прозрiв, став освiченим книжником на Русi, менi вiдкрили
сво© знання Нестор i Сильвестр, Володимир Мономах i Кирило Туровський,
Iларiон i Боян, мудрецi грецькi i гипетськi, iудейськi i ромейськi...
Протягом пiвста лiт я жив при наймогутнiших володарях землi нашо©, не раз
у походи з ними ходив, славу i неславу дiлив... Я дуже любив Руську землю,
нашi рiки i лiси, степи i луги, наших людей. Багато я бачив, багато
пiзнав, i шкода, що зi мною все це вiдiйде у небуття... А мо© знання, мо©
слова так би пригодилися люду нашому, землi нашiй!
Святослав i Iгор переглянулися, i в ©хнiх очах промайнула тривога.
Схоже, що Славутi важко i цю розмову завiв вiн неспроста, - видно, вiдчув
наближення смертi.
Вони обидва пiдвелися.
- Ми стомили тебе, друже. Вiдпочивай i не думай нi про що... Хай легкою
буде для тебе ця нiч!.. А Гук побуде бiля тебе i дасть тобi такого зiлля,
щоб ти заснув i на ранок прокинувся дужим! - сказав Святослав, а вийшовши,
повернувся до Iгоря: - Доведеться менi побути у тебе, Iгорю, кiлька днiв,
поки вiн видужа або...
- Звичайно, брате, - схилив голову Iгор, зрозумiвши, що ма на увазi
великий князь. - Гостюй стiльки, скiльки потрiбно буде.
Однак на ранок Славутi полегшало, i Святослав, повагавшись, вирушив
далi в путь - спочатку у Трубчевськ до Всеволода, а звiдти у сво©
верховенськi володiння. I не знав вiн, що на свiтанку вiд Iгоря помчав до
Всеволода гонець з попередженням, що ©де великий князь ки©вський i щоб
Всеволод не обмовився перед ним жодним словом про ©хнiй наступний похiд.

* * *

Тиждень Славута не пiднiмався з постелi. Та хвороба - чи то завдяки
дочiрньому пiклуванню Ярославни, чи травам та нашiптуванню старого Гука,
чи природному здоров'ю хворого - у нiч на восьмий день раптово вiдступила,
зiйшовши рясним потом. Уранцi Славута встав i забажав, щоб йому натопили
лазню.
Iгор полегшено зiтхнув: Славута видужав! Вмирущий у лазню не
проситься...
Разом з тим князевi додалося i тривоги. Як же тепер, коли Славута
виходитиме на люди, приховати вiд нього пiдготовку до весняного походу?
Поки вiн був прикутий до лiжка, можна було про це не турбуватись. Дружина
i ополчення рать за раттю, стяг за стягом вирушали кожного дня до Путивля,
де був назначений збiр головних сил.
А як же бути тепер? Славута став на ноги i рано чи пiзно дiзна ться про
все. Що ж робити?
Iгор подiлився сво©ми турботами з Ярославною, i княгиня, не роздумуючи,
порадила:
- Треба не ждати, поки дiзна ться сам, а чесно i вiдверто розповiсти
йому про все! Iгор здивувався.
- Як? Вiн же, без сумнiву, буде проти нашого походу!
- Ну й що? Краще хай буде проти, нiж ти постанеш у його очах нечесним,
неправдивим... Безперечно, вiн буде проти. Я теж проти, i ти це зна ш, бо
я боюся за тебе, коханий мiй, за сина Володимира, за наших родичiв i за
всiх во©в. Та що я можу вдiяти? Зупинити тебе? Несила моя... Та й розумiю
я, що краще зустрiти ворога в чистому полi, нiж вiдбиватися вiд нього у
власному домi... Славута - во©н, i вiн зрозумi тебе також!
- Але ж я не сказав про похiд Святославовi!
- Тодi не йди!
- Нi, нi, я цього не зроблю! - вигукнув Iгор. - Я сам задумав цей
похiд, домовився з братi ю, Ярослав досi зiбрався, мо© теж у дорозi до
Путивля, в суботу я й сам вирушаю... Як же тепер не йти? До того ж цей
похiд обiця нам перемогу i славу! Половцi не ждуть, що ми вдаримо на
них...
- Тодi скажи Славутi всю правду i не муч себе, не край думами серце!
Так буде найлiпше - вiдверто, чесно! А йти чи не йти - вирiшу ш ти сам, бо
ти - князь!
Iгор повеселiв, пригорнув княгиню.
- Дорога моя, ти у мене мудра! Справдi, найкраще самому розповiсти все
бояриновi - i хай дума , як хоче! Пiде зi мною - буду радий, не пiде - хай
жде Святослава! А я в суботу - в путь!
Ярославна пригорнулася до нього, зазирнула в вiчi.
- Княже, я теж з тобою!
- Тобто?.. - Iгор здивовано вiдсторонив ©© вiд себе. - Як - зi мною?
- До Путивля... Хочу провести тебе, хочу побачити сина Володю... А
також брата Володимира Ярославича.
- Це ж порубiжний город! Небезпечно!
- Але ж ти там десь поблизу будеш з вiйськом! А вали Путивля не нижчi,
нiж у Новгородi-Сiверському! Ще нi разу половцi не взяли його! Та й пiд
захистом брата Володимира не страшно буде...
Iгор задумався.
Так, це правда. Розташований на високому шпилi, що панував над широким
повноводим Сеймом, Путивль був невеликим, але неприступним городом. Високi
вали, зведенi понад крутими схилами, глибокий рiв, мiцна брама - все не
гiрше, нiж тут, у Новгородi-Сiверському. А якщо додати, що в Путивлi
залишиться значно бiльша залога на чолi з досвiдченим у вiйськовiй справi
князем Володимиром Галицьким, то виходить, що Ярославна з дiтьми буд'е там
у бiльшiй безпецi, нiж тут.
- Розумнице моя! - поцiлував вiн княгиню в лоба. - Я не проти... По©деш
разом зi мною до Путивля!
Зi Славутою розмова вiдбулася наступного дня, пiсля вечерi, коли дiтей
вiдправили спати, а за столом ©х залишилося тiльки тро - Iгор, Ярославна
та Славута. Вiдпивши ковток прохолодного березового соку, Iгор вiдставив
келих i, нахилившись через стiл, тихо промовив:
- Славуто, учителю мiй дорогий, маю зробити тобi одно признання, хочу
вiдкрити та мницю, яку приховав вiд брата Святослава...
Здивований боярин пiдняв на князя очi.
- Кажи, Iгорю.
Князь зам'явся, почував себе трохи нiяково.
- Не дивуйся, Славуто, i вислухай мене з розумiнням, так же стримано,
як колись давно ти розумно i стримано ставився до мо©х дитячих витiвок, -
почав вiн здалеку
- Та кажи вже, я все зрозумiю, - знизав плечима старий.
- Так от, - рiшуче сказав Iгор, - в цю суботу, в день мого покровителя
Георгiя Поб доносця, я з братi ю вирушаю на половцiв! У нас уже все давно
домовлено i все готове до походу. Мо© стяги стоять у Путивлi i ждуть на
мене!
Коли б у хороминi розверзлася стеля i пролунав грiм, це не бiльше
вразило б Славуту, нiж цi тихо вимовленi слова. Вiн довго сидiв мовчки,
нiби сказане не доходило до його свiдомостi, i безтямно дивився на князя.
Його блiдi пiсля хвороби щоки ще бiльше зблiдли, а в очах поперемiнно
виростали то подив, то страх, то журба. Здавалося, йому вiдiбрало мову, i
Iгор у душi пожалкував, що послухав княгиню i завiв цю розмову.
Врештi Славута подолав зацiпенiння, яке охопило його, i тихо запитав:
- Iгорю, невже це правда? Я вiдмовляюся вiрити цьому! - А потiм
простягнув через стiл до князя руки i схвильовано заблагав: - Iгорю, княже
мiй дорогий, скажи, що ти пожартував, що це тво© давноминулi дитячi
пустощi, якими ти захотiв розвеселити свого старого вчителя!
Iгор на якусь мить розгубився, знiяковiв, на його смаглявих щоках
спалахнули рум'янцi. Але вiдразу ж вид його посуворiшав, чорнi брови
насупилися, - князь узяв себе в руки.
- Нi, Славуто, це не пустощi, це правда! - сказав твердо. - Похiд
задумано задовго до при©зду Святослава, полки зiбралися - ждуть мого
наказу, i я в суботу вирушаю з Новгорода-Сiверського...
- Ось як! - похитав головою Славута. - Якими ж силами?
- Зi мною пiдуть усi князi сiверськi - Всеволод, Святослав Рильський,
Володимир Путивльський та Ярослав Чернiгiвський...
- I Ярослав з вами? - ще бiльше збентежився Славута.
- Так, i Ярослав.
- Отже, вiн теж, як i ти, приховав цей задум вiд Святослава! - вигукнув
Славута з осудом i сплеснув з досади руками. - Що ж ви надумали,
нерозумнi! Що затiяли!.. Напередоднi великого, може, найбiльшого за
пiвстолiття походу на поганих вiдколюватися вiд усiх, робити свiй окремий
похiд! Чому ж не почекати мiсяць чи пiвтора i не пiти сукупно? Адже
спiльний похiд принесе безсумнiвну перемогу! Та ще яку!
Iгор задумався. Безперечно, Славута правий. Але вiдступати йому не
можна, i, коли самому собi признатися, не хоче вiн цього.
- Ми завдамо короткого удару кочiвникам у передпiллi, розвiда мо ©хнi
сили, захопимо полон i швидко вiдступимо назад! Святослав ще не збере
рать, як ми повернемося з перемогою i при дна мося до нього!
- А якщо без перемоги?
Iгор випрямився, карi очi його блиснули грозою.
- Такого не може бути, учителю! Невже ти гада ш, що ми зазна мо
поразки? У мене разом з братi ю буде шiсть тисяч во©нiв! Та Ярослав
приведе тисяч п'ять!.. Це ж сила!.. Який з половецьких ханiв витрима наш
натиск?.. До того ж ми не будемо зариватися... Адже Святослав сам послав
Романа Нездиловича з берендеями у степ i не побоявся, що половцi