Страница:
Т. Я. Патою розмалювали спецiалiзовану крамницю кустарних виробiв у
павiльйонi Укра©нсько© РСР.
Декоративне мистецтво по-справжньому розвива ться пiсля Великого
Жовтня. 1936 року в селi Петрикiвцi була вiдкрита школа
декоративно-прикладного мистецтва. Там викладала Т. Я. Пата, яка
пiдготувала десятки чудових майстрiв декоративного розпису. Серед них - Ф.
С. Панко, В. I. Соколенке, сестри Вiра й Галина Павленко та iншi. Працi
багатьох з них виставленi в музеях Канади, Чехосло-ваччини, США, Францi©,
Югославi©, Бельгi©, Iндi©, експонувалися на Всесвiтнiй виставцi в Брюсселi
1958 року.
Починаючи з 1958 року у Петрикiвцi працю фабрика сувенiрних виробiв
"Дружба". Тут пiд керiвництвом вiдомого художника, учня Т. Я. Пати, Ф. С.
Панка (заслуженого майстра народно© творчостi УРСР) працюють представники
старшого поколiння Г. I. Iса ва, Г. Я. Прудник, Т. Ф. Завгороднiй, М. Г.
Шишацька, С. Я. Клюпа та молодi художники Н. I. Шишацька-Турчина, Н. М.
Шулик, М. Т. Шишацька та iншi.
В тому ж 1958 роцi тут вiдкрився фiлiал дитячо© художньо© школи. Всi 16
випускникiв - учнi Ф. С. Панка - мають високу квалiфiкацiю по розпису.
Багато з них нинi - в художнiх училищах кра©ни. Серед
художникiв-петрикiвцiв дев'ять майстрiв членами Спiлки художникiв
УРСР[35].
Група майстрiв петрикiвського розпису за оформлення Будинку художникiв
у Ки вi, ресторану "Маяк" в Днiпропетровську та iншi великi працi була
удосто на звання лауреатiв Республiкансько© комсомольсько© премi© iм. М.
Островського.
В 1970 роцi при фабрицi вiдкрився експериментальний цех
Днiпропетровського художньо-виробничого комбiнату, де працюють майстри
художнього розпису.
При мно вiдзначити ще одну деталь. Життя творчого колективу петрикiвчан
останнiм часом вiдображено на кiноекранi. За сценарi м мiсцево© поетеси Н.
П. Нiкулiно© та режисера А. П. Стафiдова створено два кiнофiльми:
"Дивоцвiт" i "Всi барви життя". Хоч фiльми й мають одну й ту ж адресу,
одначе вони не повторюють один одного. Якщо кiнотвiр "Усi барви життя"
присвячено художньо-поетичному дослiдженню витокiв талановитостi цiлого
краю, то "Дивоцвiт" простежу народження гармонi© в душi митця, художнього
таланту. Поява цих фiльмiв, якi вийшли на республiканський екран,
промовисто свiдчить, що петрикiвський розпис став сво рiдною вiзитною
карткою Днiпропетровщини у багатьох куточках нашо© Вiтчизни.
Повертаючись одного разу з роботи, знайомий професора Яворницького
Дмитро Захарович Стрекозов зупинився бiля трамвая, що проходить поблизу
парку Шевченка. Дивиться, а з трамвая виходить Дмитро Iванович i щось
трима пiд пахвою. Вiн був у синiх окулярах i помацки пiдходив до вихiдних
дверей. Знаючи про те, що Дмитро Iванович на старiсть погано бачив,
Стрекозов швидко пiдбiг, пiдхопив його пiд руку.
- А, це ви, Дмитре Захаровичу! Що ви тут поробля те?
- Йду додому. А що це у вас за пакунок?
- Присядьмо на лавцi, я покажу вам коштовну рiч. Тут, недалеко вiд
трамвайно© колi©, вони й присiли на лавцi. Дмитро Iванович обережно
розпакував свою ношу.
- Бачите, що я добув? - з радiстю i веселою усмiшкою хвалився вiн.
- Що ж то за штука?
- Це керсетка, укра©нська жiноча кофточка без рукавiв. Рiч старовинна й
дуже коштовна,- пояснював Дмитро Iванович.
- Де ж ви ©© добули?
- Добув у Чечелiвцi. Ви розумi те, тричi вже ©здив до клято© баби. Ну й
бiсова ж баба, тако© скупердяги за все
Життя не бачив. Вона з мене загадила таку цiну, що розумнiй людинi i на
думку не спаде.
- Скiльки ж вона запросила?
- Двiстi карбованцiв!
- А за скiльки ж ви взяли цю керсетку?
- За сто тридцять карбованцiв. Дмитро Iванович акуратно склав свою
покупку, погладив рукою, мов щось живе, i знову запакував, щоб другого дня
виставити в музе©.
- Все несiть до музею.
Цi слова можна було часто почути вiд Дмитра Iвановича. Вiн звертався з
ними до селян, робiтникiв, учителiв - просто як до сво©х найкращих друзiв.
I вони йшли до музею, приносили рiдкiснi речi, слухали його розповiдi про
iсторiю рiдного краю, про iсторiю цiкавих знахiдок.
До музею приймали не тiльки тi речi, що вiдображали минуле нашого краю,
але й окремi оригiнальнi експонати, що характеризували кмiтливiсть i
винахiдливiсть сучасникiв - народних умiльцiв.
Якось до музею зайшов слюсар Брянського заводу Архип
Сергiйович Кологривенко. Йому дуже хотiлося познайомитися з професором
i подарувати крутиголовку.
Крутиголовка справдi була цiкава.
У звичайнiй пiвлiтровiй пляшцi - модель цебра. Як же вона потрапила
туди, коли ©© денце в кiлька разiв ширше вiд шийки пiвлiтрово© пляшки?
А це зробив слюсар так: клепки, денце, дерев'янi обручки i ще двадцять
п'ять окремих частин вiн припасовував одну до одно© "на волi". Коли цебер
був уже готовий, кмiтливий слюсар розiбрав його й усi частини поодинцi
опустив у пляшку.
Спочатку зiбрав денце, потiм навколо нього крiпилися
бiчнi клепки, на них надiвалися обручi i, нарештi, було Прикрiплено
дужку. Все це зроблено за допомогою пiнцета, гачкiв та iнших iнструментiв.
Цю крутиголовку А. С. Кологривенко подарував музе вi ще 1925 року.
НЕЗАМУЛЕНI ДЖЕРЕЛА_ _
Якось зранку просто з вокзалу при©хав до мене один чоловiк. Це був
сiмдесятирiчний засмаглий, високий на зрiст, худорлявий дiдусь у брилi.
Його пишнi рудi вуса були закуренi самосадом. У руцi з вузлуватими
пальцями дiдусь тримав невеличку валiзку.
- Пробачте, я до вас! - звернувся гiсть, несмiливо переступивши порiг.
- Прошу, заходьте!
- Оце прибув по свiжих слiдах. Чув я, що ви пишете про Дмитра Iвановича
Яворницького книжку.
- Так, пишу. А хто ж ви будете?
- Я Залiзняк Марко Микитович. З Дмитром Iвановичем знайомий ще з 1929
року, коли вiн узяв мене в археологiчну експедицiю фотографом.
Пiсля коротенького знайомства Марко Микитович вiдкрив свою валiзку й
витяг з не© кiлька пакункiв, зв'язаних мотузочками.
- Ось вам матерiал до книжки. Берiть, пригодиться! В пакунках - фото
академiка, його листи до Залiзняка, листи до вченого вiд сестри та матерi
Лесi Укра©нки, Гiляровського, Ревуцького та iнших.
- Дякую, Марку Микитовичу, за фото й листи. Вони й справдi пригодяться.
А скажiть, хто ви й звiдки?
- Я все сво життя бiля землi порався,- вiдповiв Залiзняк.- Двадцятий
рiк працюю в колгоспi "Дружба", що в Червоноармiйському районi на Донбасi.
Виростив добрячий сад у колгоспi, розвiв пасiку, а тепер уже на пенсi©.
Та, правду кажучи, не сидиться: частенько пораюся на колгоспному дворi.
- А як ви навчилися фотографувати?
- Це так, для душi. Цим дiлом я здавна займаюсь. Воно менi придалося,
.коли я ще служив солдатом до революцi©, потiм у Червонiй Армi©, а далi -
в колгоспi. Оте саме фотоаматорство й привело мене до Яворницького, а
потiм до експедицi©.
Прiзвище гостя менi видалося знайомим. I справдi, коли я одного разу
розглядав архiви археологiчно© експедицi©, яка працювала пiд керiвництвом
Д. I. Яворницького на територi© Днiпрогесу та на узбережжi Днiпра, менi
трапилися до рук звiти, з яких видно, що один з фотографiв експедицi© був
Марко Залiзняк. Колишнi працiвники музею розповiли, що Залiзняк довго
спiвробiтничав з ученим, збирав для нього етнографiчний матерiал. Отже,
передi мною сидiла людина, яка протягом десяти рокiв спiлкувалася в роботi
з Д. I. Яворницьким. Академiк щиро полюбив Залiзняка, листувався з ним,
запрошував до себе в гостi всю його сiм'ю.
- Менi дуже хотiлося, Марку Микитовичу,- звернувся я до нього,- щоб ви
розповiли про сво© зустрiчi з Яворницьким.
Залiзняк витяг з кишенi мiцного самосаду, скрутив цигарку й затягся
густим димом...
...Це було напровеснi 1929 року. Якось Залiзняк при©хав до
Днiпропетровська купити фотоматерiали. Було ще рано. Крамницi зачиненi.
Вирушив вiн з вокзалу й попрямував проспектом Карла Маркса. Опинився аж у
нагiрнiй частинi. Глядь, а лiворуч сто©ть чепурний будинок, оточений
кам'яними бабами. Мiж ними видiлялася велика статуя Катерини II. Пiдiйшов
ближче, чита : "Iсторичний музей". "От i добре,- подумав,- давно мрiяв
побувати в ньому". Почекав з пiвгодини. Чу , хтось зсередини вiдчиня
дверi. З музею вийшов сивенький дiдок з ключами в руках.
- Можна зайти?
- Заходьте, музей вiдчинено.
Зайшов Залiзняк до музею, оглянув його. В найбiльшому залi, в самому
центрi, стояла восьмигранна вiтрина. Дивиться вiн - усерединi лежать
ювiлейнi адреси, рiзнi дарунки, а зверху - мармуровий бюст Д. I.
Яворницького. Залiзняка дуже цiкавила ця людина. Чув вiн про нього, але
досi ще не бачив. Уже виходячи з музею, побачив на дверях напис:
"Директор". Зайшов туди й пита вченого секретаря:
- Чи можна побачити директора?
- Зараз його ще нема . Почекайте. А що у вас до нього, якi справи?
- Та я з села: привiз з собою деякi фотокартки. Чи не пригодяться вони
для музею?
- Покажiть!
Залiзняк показав пачку фотокарток. Секретар музею уважно розглянув ©х i
сказав:
- Цiкавi у вас фотокартки, думаю, що Дмитровi Iвановичу вони
сподобаються. Але вам доведеться трохи почекати.
Чекати Залiзняковi не було часу, бо вiн поспiшав до крамниць, щоб не
спiзнитися потiм до по©зда. Тодi секретар йому й каже:
- Я дам вам його домашню адресу. Запишiть: "Майдан
Шевченка, п'ять".
- Дякую!
Секретар пообiцяв розповiсти про цi фото Яворницькому. Дуже жалкував
Залiзняк, що в той день, як вiн був у музе©, йому не довелося побачитись з
професором Яворницьким. Повернувшись додому, вiн зразу ж кинувся лаштувати
фото, щоб надiслати ©х ученому поштою, а за одним заходом i листа.
Залiзняк писав:
"Шановний Дмитре Iвановичу, дорогий професоре! Пробачте менi, що я лiзу
до вас з сво©ми фотокартками. Був я в музе©, та за браком часу менi не
пощастило з вами
побачитися. Ваш секретар, напевне, розповiв про мене, бо вiн бачив
фотокартки. Отже, надсилаю вам купу фотокарток. Подивiться, будь ласка,
якщо там знайдете щось путяще,- заберiть ©х для музею. Тут сфотографовано
селянськi весiлля, старих людей у характерному одязi, вiджилу технiку
тощо. Був би радий, якби ви порадували мене хоч би невеличкою вiдповiддю.
Щиро вiтаю i земно кланяюся"[36].
Коли Дмитро Iванович одержав бандероль вiд Залiзняка й глянув на фото,
вiн страшенно зрадiв. Уважно переглянув ©х i того ж дня принiс до музею.
Вiн зiбрав науковцiв-етнографiв, показував фотознiмки й хвалив Залiзняка
за вдалi сюжети, за його доброякiсну працю.
- Цi фотокартки мають для музею велику цiннiсть: вони показують побут i
життя краю,- казав Яворницький. Вiн попросив у секретаря паперу й тут же з
любов'ю став писати:
"Шановний Марку Микитовичу!
Щиросердно дякую Вам за присланi фотознiмки. Тут багато чого цiнного
для науки. Фотографуйте й далi все те, що вiдобража побут людей.
Прикладаю мо звертання до вчителiв про збирання етнографiчного й
фольклорного матерiалу. Було б добре, якби ви записували цiкавi слова й
вислови селян та надсилали менi для укра©нського словника, який я пишу вже
давно. Будете в мiстi - зайдiть до мене.
З щирою пошаною Дм. ©в. Яворницький"
Одержавши цього листа, Марко Микитович з бiльшим запалом узявся збирати
матерiали й фотографувати старовину. А згодом послав фотознiмки й записанi
слова. Послав i чекав, що скаже вчений. Нарештi надiйшла вiдповiдь. Цей
лист Марко Микитович зберiг. Оскiльки лист ма великий iнтерес для
етнографiв, наводимо його цiлком.
"Вельмишановний Марку Микитовичу!
Вашi фотознiмки я одержав i гаряче, вiд щирого серця, дякую вам за них.
Це живi картини з живого життя укра©нського народу, дорогий матерiал для
науки етнографi©. Йдiть i далi по тому ж шляху: знiмайте характернi типи
людей, ©х житла, одежу, хазяйськi приладдя, худобу - все, що коло чоловiка
й для чоловiка. Записуйте народнi пiснi, казки, прислiв'я, загадки, окремi
виразнi слова, лайки, вуличнi прiзвища - в усьому цьому виявля ться душа,
серце, розум, бажання живого чоловiка. Ви приклали до Вашого листа тiльки
13 укра©нських слiв, а якi ж вони характернi та виразнi! Давайте ж менi,
давайте побiльше таких слiв! Не пропускайте мимо себе й таких слiв, якi
звуться соромливими словами. Для науки нема соромливих слiв. Iнодi в
таких словах кри ться глибоченна старовина, яка значила зовсiм не те, що
вона значить зараз. Ви от носите iм'я Марка, а ось скiльки б'юсь, щоб
дiзнати, чого той Марко товчеться по пеклу, а й досi того не доб'юся.
Вiдкiля пiшла ця поговiрка, i як це поясню сам укра©нський народ, нi один
славiст менi не довiв. Я не можу зараз дати Вам матерiально© допомоги, щоб
облегчити Вашу роботу, бо Ви самi добре зна те, яке ми нинi пережива мо
безгрiшшя. А проте, коли в нас забряжчать у кишенi побрязкачi, то ми не
пошкоду мо розтулити перед Вами свого гаманця, щоб дати Вам допомогу ширше
розгорнути свою працю на нивi рiдно© науки.
Про той матерiал, який в нас у музе©, ви не турбуйтеся, бо про нього
турбу ться сама держава.
З щирою та правдивою до вас повагою
Дм. ©в. Яворницький"
25/ХI 1930 p.
- У цьому листi я вiдчув стiльки тепла й справжньо© доброзичливостi,-
казав Залiзняк,- що загорiвся великою охотою служити для вченого й для
музею: фотографувати, збирати для науки все, що бiля людей i для людей.
Збирав i нараз надсилав цей матерiал Дмитровi Iвановичу.
Мiж ученим i фотографом-селянином зав'язалася тепла дружба. Вже трохи
пiзнiше Дмитро Iванович запросив Залiзняка прибути до нього додому.
"Вельмишановний Марку Микитовичу!
Я хотiв би за всяку цiну бачити вас у себе вдома. Ким i де ви працю те?
Яка у вас сiм'я? Коли у вас е змога, то при©дьте до мене та захватiть
портрет свого батька, якщо вiн .
З щирою пошаною Дм. Яворницький"
25/III 31 р.
Одержавши цього листа, Залiзняк вiдклав усi справи й не по©хав, а
полетiв у Днiпропетровськ. Йому дуже кортiло побачити, який же вiн е, той
професор, що так тепло листу ться з ним i добросердно запрошу його до
себе.
На майданi Шевченка Марко Залiзняк знайшов будинок номер п'ять.
Натиснув на кнопку. За дверима почувся голос;
- Хто там?
- Це я, Залiзняк, iз Удачно©.
- А-а! Залiзняк! Заходьте, заходьте! - ласкаво запросив Яворницький.- А
ваше прiзвище не просте - iсторичне, першим його оспiвав Тарас Шевченко!
Дмитро Iванович потиснув руку i запросив гостя до свiтлицi.
Тут Марко Микитович передав Яворницькому сво© етнографiчнi фотознiмки,
а за одним заходом свого зошита, в якому карлючками були записанi
селянськi пiснi, новi слова, якi ввiйшли в ужиток колгоспникiв. Це були
найдо-дожчi дарунки для вченого.
Дмитро Iванович пiдвiвся з свого крiсла, пiдiйшов до Залiзняка й сiв
бiля нього на канапi. Цiкава розмова мiж ученим i фотографом тривала
довго. Стрiлка годинника вже порушила режим у цьому будинковi. Але Дмитро
Iванович не пускав гостя, вiн усе глибше й глибше проникав у його душу,
цiкавився життям.
- А як же ви, в глухому селi та ще в дореволюцiйнi часи, стали
фотографом?
- А це було так. Ще юнаком, пiсля закiнчення двокласно© школи, я
вичитав у газетi таку об'яву: "Хто хоче заробити 100 карбованцiв у мiсяць,
придбайте в Харковi за чотири карбованцi апарат "Фотокартонет". Батько мiй
був людина побожна, вiн категорично виступив проти мого задуму. "Ти,
Марку, викинь з сво © дурно© голови отой фотоапарат,- якось нагримав вiн.-
Оте дiло вiд сатани!" Тодi я потай вiд батька зiбрав од щедрування,
посипання та поздоровлення з Новим роком чотири карбованцi, сходив до
поштаря, i вiн допомiг менi оформити замовлення. Через тиждень я одержав
посилку з фотоапаратом i приладдям до нього. З того часу я не розлучався з
цим дiлом - став фотоаматором.
Дмитро Iванович уважно слухав Залiзняка, iнколи всмiхався, перепитував
окремi слова та вислови.
- Так у вас, виходить, великий досвiд! Це ж прекрасно. Отакого
чоловiка я й шукав.
- Воно-то прекрасно, але й не дуже: були в мене i приключки з цим фото,
були й невдачi.
- Якi ж приключки? - спитав Яворницький.
- Це було пiд час вiйни в чотирнадцятому роцi. Мене забрали до вiйська,
послали полковим фотографом. I ось там вийшла оказiя.
- Яка?
- Ось яка. Iде менi назустрiч командир полку. А я зняв свого кашкета та
й кажу: "Драстуйте, з середою будьте здоровi!" Вiн спочатку аж чмихнув, а
потiм визвiрився на мене злими очима та як гаркне: "Струнко! Ти хто
такий?" Я кажу: "Фотограф, ось мiй документ!" - "В стрiй, на передову!
Менi фотографи не потрiбнi!"
I опинився Залiзняк на передовiй позицi©, був поранений, а все ж носив
фотоапарата, з ним не розлучався i в госпiталi, i все сво життя.
Яворницький вислухав цей епiзод, добре посмiявся, потiм вийняв книжечку
й щось записав до не©.
- Так от що, Марку Микитовичу, йдiть до мене фотографом. Пишiть заяву,
а завтра я дам наказа, щоб зарахувати вас до археологiчно© експедицi© на
лiтнiй сезон. Як, вiдпустять вас з колгоспу?
Залiзняк з великою охотою прийняв запрошення керiвника експедицi© стати
фотографом. А щоб не було будь-яких непорозумiнь, вiн попросив академiка
написати про це листа до голови колгоспу iм. Дем'яна Бедного.
Правлiння колгоспу не перечило. Тодi Залiзняк з дружиною та матiр'ю
взяли квитки й при©хали просто до свого знайомого Д. I. Яворницького.
Професор гостинно прийняв ©х. Уже надвечiр Залiзняк спитав Дмитра
Iвановича:
- А де ж ми, сво ю капелою, будемо ночувати?
- Як де? Тут, у мене. Забирайте оцю, поряд з мо©м кабiнетом, кiмнату та
й живiть там, як дома. Але одна умова: гуляйте собi в Днiпропетровську
скiльки вам треба, а на снiданок, обiд i вечерю бути всiм зi мною за
столом.
Через два днi мати й дружина Залiзняка, впоравшись з сво©ми справами,
повернулися назад, а Марко Микитович приготувався ©хати Днiпром до
експедицi©. Але Дмитро Iванович тимчасово вiдклав цю подорож.
- Тепер,- каже вiн,- небувала повiнь на Днiпрi. Вам Треба ©хати до
Вовнiг, а там вода пiднялася на вiсiмнадцять метрiв - таке було сiмдесят
п'ять рокiв тому. Будьте ви в мене, поки спаде вода. А щоб ви не сумували,
зайдiмо до мого кабiнету.
Зайшли. Залiзняк глянув на шафи з книгами, на гори аркушiв, списаних
рукою вченого, а потiм спитав Яворницького:
- Який у вас, Дмитре Iвановичу, режим i над чим ви зараз працю те?
- Закон мого життя такий: о шостiй годинi я вже на ногах, до
дванадцято© ночi пишу, працюю над словником, над iсторичними матерiалами.
Цю роботу я виконую бiльше стоячи.
Потiм Дмитро Iванович повiв гостя до залу й показав йому "домашнiй
музей". На стiнах i на столах десять рiзних старовинних годинникiв: однi з
них кують зозулями, другi грають, третi дзвонять. Тут рiзнi стату©,
оригiнальний укра©нський посуд, усякi коштовнi вропейськi вироби й
церковне начиння. Залiзняк глянув на рiдкiснi скарби й жартома спитав:
- Як це до вас, Дмитре Iвановичу, не добралися?
- Е-е-е, голубе, не штука загнути крюка! Це ж не мо - музейне. Там
нема вже де поставити експонати, тому несуть ©х сюди, в мiй будинок, так
би мовити, у фiлiал музею. Довелося менi, Марку Микитовичу, скуштувати в
життi всякого - i солодкого, i гiркого, а бiльш за все ковтав гiрке... Та,
як бачите,- живучий, працюю для науки i для людей далi.
Дмитро Iванович пiдiйшов до свого столу, сiв i знову за В перо.
Залiзняк лiг вiдпочити на канапi, що стояла проти кабiнету. Яворницький
витяг з шафи три томи й пiднiс ©х Залiзняковi.
- Вiзьмiть цi книги та прогляньте ©х: це iсторiя запорозьких козакiв -
те, чому я присвятив усе сво життя.
Залiзняк читав ©х три днi. Читав i думав собi: "Яку ж треба мати
голову, щоб написати отакеннi томи? Отож, мабуть, недаремно кажуть: учений
чоловiк видющий, а неучений ходе з зав'язаними очима".
I раптом у фотографа виникла iдея - зафiксувати вченого за працею.
- Дозвольте, Дмитре Iвановичу, я вас проти цього вiкна сфотографую з
вашими творами. Сiдайте на оце крiсло й вiзьмiть у руки всi сво© твори.
Дмитро Iванович як засмi ться, як зарегоче, аж Залiзняк розгубився.
Фотограф нiяк не мiг второпати, чого професор так смi ться. Розгублено
спитав:
- Може, я що не так сказав, то пробачте менi.
- Нi, ви, голубчику, все добре сказали, але навiщо ви хочете мене на
старостi лiт задавити?
- Як? - злякався Залiзняк.
Дмитро Iванович знову зайшовся смiхом. А потiм встав з крiсла й
пiдiйшов до шафи з книжками.
- Бачите оцю шафу?
- Бачу.
- Так от, до речi, цю шафу, рiзьблену та поцяцьковану перламутром,
робив великий майстер, а подарував менi ©© один французький письменник.
Бачите оцi книжки? Оце все мо© твори, а ©х далеко перевалило за сотню. Так
хiба ж я зможу ©х удержати на руках, як ото ви сказали?
Залiзняк покрутив головою i здивовано спитав Яворницького:
- Чи вже ж ото все вашi твори?
- Все мо©.
- Ого-го!.. Ну й напузирили ж ви ©х! Почувши це слово, Дмитро Iванович
перепитав його й зразу ж - до словника.
- Ну, якщо так,- каже Залiзняк,- то сiдайте в крiсло, а я накладу на
вашi колiна стiльки книг, скiльки витрима те.
- Гаразд, давайте! З мене малював Р пiн запорозького писаря,
фотографував мене першокласний майстер Е. Й. Федорович, але нiхто з них не
придумав такого, як оце ви!
Залiзняк поклав на колiна Яворницького понад десять важкуватих книг.
- Мабуть, досить, Марку Микитовичу, а то бiльше не Витримаю,
розпадеться тодi ваша споруда,- попросив Дмитро Iванович.
Залiзняк швидко встановив штатив, навiв апарата i напрочуд удало
сфотографував Яворницького з його творами - один раз без окулярiв, а
другий раз - в окулярах.
Дмитро Iванович, добре насмiявшись, утомився i тут же, Сидячи в крiслi,
задрiмав. Цей момент Залiзняк теж зафiксував. I добре зробив, бо таких
фотознiмкiв з Яворницького досi ще нiхто не робив. Вони були останнi в
життi Яворницького.
Одного ранку, пiсля снiданку, Дмитро Iванович узяв Залiзняка пiд руку й
пiшов з ним до музею оглядати експонати.
- А що це за старовинна бандура? Де ви ©© дiстали?
- Ця бандура ма цiкаву iсторiю. Прочув я, що на Полтавщинi живе один
бандурист i гра вiн на запорозькiй кобзi. Я сiв на по©зд i - туди.
Розшукав його, запросив до Катеринослава. Тут допомiг йому виступити на
концертi. Бандурист заробив чимало побрязкачiв. Тодi я йому й кажу:
"Друже мiй, залиште свою бандуру в музе©, а собi придбайте нову,
двiнку, оздоблену". Бандурист погодився. I ось музей збагатiв ще на
запорозьку бандуру. Якийсь козарлюга-запорожець розважав свою душу, граючи
на нiй...- сказав замислено Дмитро Iванович.- А ця бандура ввiйшла i в
новiтню iсторiю: ©© змалював Ренiн, i той малюнок умiщено в книжцi
"Запорожье в остатках старины и в преданиях народа". Он воно як! А ось, до
речi, й малюнки Р пiна. Тут ©х кiлька десяткiв. Спасибi Iллi Юхимовичу,
мо му земляковi, за те, що подарував ©х нашому музе вi.
У травнi 1931 року Дмитро Iванович порадив Залiзняковi ©хати до
експедицi© не дубом по Днiпру, а по©здом. Через мiсяць, коли спала вода в
рiчцi, до Вовнiг приплив i голова експедицi© - академiк Яворницький.
До нього на квартиру прибули з Ки ва чотири студентки-практикантки.
Вислухавши ©х, Дмитро Iванович призначив дiвчат до археологiчних груп, якi
вели розкопки в рiзних пунктах Днiпра.
Прощаючись, Дмитро Iванович побажав ©м успiху i кинув жартiвливу
реплiку:
- Iдiть, працюйте з любов'ю, а як вийдете замiж, так щоб нам побiльше
народили археологiв, а то старi йдуть на пенсiю, а молодих щось я не
бачу...
- Ходiмо сьогоднi до сiльради, нам же треба там заре струватись! -
сказав якось Дмитро Iванович, звертаючись до Залiзняка.
- Ходiмо!
Дмитро Iванович надiв бiлий костюм, капелюх, свiтлозахиснi окуляри,
взяв цiпок, i вони пiшли до сiльради. Привiталися. Залiзняк помiтив, що ©х
прийняли спочатку сухо, К не вельми привiтно. Хтось навiть тихенько
шепнув: "Це, мабуть, буржуй!" А коли Яворницький, цей артист слова, почав
розповiдати про минуле, всi кинули свою роботу й стали уважно слухати
розповiдь ученого.
Вже через годину вони заприятелювали з ним: до експедицi© поставилися
тепло, весь час допомагали археологам транспортом, квартирами й харчами.
А на квартиру до Яворницького плавом пливли i селяни, i мiсцеве
начальство.
Одного разу вiн зiбрав майже все село i прочитав лекцiю про
археологiчнi розкопки та культуру тих людей, якi жили в цих же Вовнiгах
тисячi рокiв тому.
Там були знайденi кам'янi вироби: ножi, свердла, скребочки, наконечники
стрiл та списи.
- От що, Марку Микитовичу, ви сфотографуйте менi всi добутi тут речi в
натуральну величину,- звелiв професор.
Селянському фотографовi ще не доводилося мати дiло з такими речами, але
вiн, будучи з природи кмiтливим чоловiком, добрав способу: клав один
сiрничок поряд експоната, а другий, для порiвняння, примощував бiля
матового скла. Виходило те, що хотiв Дмитро Iванович.
Професор похвалив розторопного фотографа i дав йому складнiшi завдання.
Багато селян, якi жили понад Днiпром-Славутою, добре знали свого
давнього знайомого Д. I. Яворницького. Надвечiр, коли вже стала менша
спека, вiн узяв з собою Залiзняка й пiшов до знайомих селян, щоб пошукати
яко©сь старовини; i якщо не пощастить придбати якусь старовинну рiч, то
хоч би сфотографувати ©©.
- Матерiал,- казав Дмитро Iванович,- треба добувати просто з живого
джерела, з живого духу, з живо© мови народу.
В одного селянина Дмитро Iванович знайшов пречудесну скриню; вона добре
збереглася i, була оздоблена укра©нським орнаментом.
- Цю скриню сфотографуйте менi, це дуже рiдкiсна рiч з цiкавими
вiзерунками. Згодом вона буде в музе©.
Проходячи повз село, Дмитро Iванович помiтив, що бiля Вовнiг
розташувався циганський табiр. Вiн пiдiйшов до них, оглянув ©хнi шатра,
вози, коней, навiть зазирнув у халабуди на возах, а потiм обрав
найтиповiшу сiм'ю i попросив Залiзняка зафiксувати момент, коли циган саме
ку залiзо, а циганка з люлькою в зубах сидить бiля горна i нагнiта
повiтря в горн.
- А навiщо вам цигани? - поцiкавився Залiзняк.
- Як навiщо! Цигани вже кiнчають сво мандрiвне життя. Отож для iсторi©
це фото якраз i пригодиться.
В той час, коли працювала археологiчна експедицiя, з хлiбом та iншими
продуктами було сутужне. За постановою уряду, членам археологiчно©
експедицi© i копачам, якi виконували нелегку фiзичну працю, видавали
подвiйний робочий пайок. Коли закiнчили археологiчнi розкопки, ©м належало
одержати 25 пудiв борошна. Дмитро Iванович зiбрав колектив експедицi© i
павiльйонi Укра©нсько© РСР.
Декоративне мистецтво по-справжньому розвива ться пiсля Великого
Жовтня. 1936 року в селi Петрикiвцi була вiдкрита школа
декоративно-прикладного мистецтва. Там викладала Т. Я. Пата, яка
пiдготувала десятки чудових майстрiв декоративного розпису. Серед них - Ф.
С. Панко, В. I. Соколенке, сестри Вiра й Галина Павленко та iншi. Працi
багатьох з них виставленi в музеях Канади, Чехосло-ваччини, США, Францi©,
Югославi©, Бельгi©, Iндi©, експонувалися на Всесвiтнiй виставцi в Брюсселi
1958 року.
Починаючи з 1958 року у Петрикiвцi працю фабрика сувенiрних виробiв
"Дружба". Тут пiд керiвництвом вiдомого художника, учня Т. Я. Пати, Ф. С.
Панка (заслуженого майстра народно© творчостi УРСР) працюють представники
старшого поколiння Г. I. Iса ва, Г. Я. Прудник, Т. Ф. Завгороднiй, М. Г.
Шишацька, С. Я. Клюпа та молодi художники Н. I. Шишацька-Турчина, Н. М.
Шулик, М. Т. Шишацька та iншi.
В тому ж 1958 роцi тут вiдкрився фiлiал дитячо© художньо© школи. Всi 16
випускникiв - учнi Ф. С. Панка - мають високу квалiфiкацiю по розпису.
Багато з них нинi - в художнiх училищах кра©ни. Серед
художникiв-петрикiвцiв дев'ять майстрiв членами Спiлки художникiв
УРСР[35].
Група майстрiв петрикiвського розпису за оформлення Будинку художникiв
у Ки вi, ресторану "Маяк" в Днiпропетровську та iншi великi працi була
удосто на звання лауреатiв Республiкансько© комсомольсько© премi© iм. М.
Островського.
В 1970 роцi при фабрицi вiдкрився експериментальний цех
Днiпропетровського художньо-виробничого комбiнату, де працюють майстри
художнього розпису.
При мно вiдзначити ще одну деталь. Життя творчого колективу петрикiвчан
останнiм часом вiдображено на кiноекранi. За сценарi м мiсцево© поетеси Н.
П. Нiкулiно© та режисера А. П. Стафiдова створено два кiнофiльми:
"Дивоцвiт" i "Всi барви життя". Хоч фiльми й мають одну й ту ж адресу,
одначе вони не повторюють один одного. Якщо кiнотвiр "Усi барви життя"
присвячено художньо-поетичному дослiдженню витокiв талановитостi цiлого
краю, то "Дивоцвiт" простежу народження гармонi© в душi митця, художнього
таланту. Поява цих фiльмiв, якi вийшли на республiканський екран,
промовисто свiдчить, що петрикiвський розпис став сво рiдною вiзитною
карткою Днiпропетровщини у багатьох куточках нашо© Вiтчизни.
Повертаючись одного разу з роботи, знайомий професора Яворницького
Дмитро Захарович Стрекозов зупинився бiля трамвая, що проходить поблизу
парку Шевченка. Дивиться, а з трамвая виходить Дмитро Iванович i щось
трима пiд пахвою. Вiн був у синiх окулярах i помацки пiдходив до вихiдних
дверей. Знаючи про те, що Дмитро Iванович на старiсть погано бачив,
Стрекозов швидко пiдбiг, пiдхопив його пiд руку.
- А, це ви, Дмитре Захаровичу! Що ви тут поробля те?
- Йду додому. А що це у вас за пакунок?
- Присядьмо на лавцi, я покажу вам коштовну рiч. Тут, недалеко вiд
трамвайно© колi©, вони й присiли на лавцi. Дмитро Iванович обережно
розпакував свою ношу.
- Бачите, що я добув? - з радiстю i веселою усмiшкою хвалився вiн.
- Що ж то за штука?
- Це керсетка, укра©нська жiноча кофточка без рукавiв. Рiч старовинна й
дуже коштовна,- пояснював Дмитро Iванович.
- Де ж ви ©© добули?
- Добув у Чечелiвцi. Ви розумi те, тричi вже ©здив до клято© баби. Ну й
бiсова ж баба, тако© скупердяги за все
Життя не бачив. Вона з мене загадила таку цiну, що розумнiй людинi i на
думку не спаде.
- Скiльки ж вона запросила?
- Двiстi карбованцiв!
- А за скiльки ж ви взяли цю керсетку?
- За сто тридцять карбованцiв. Дмитро Iванович акуратно склав свою
покупку, погладив рукою, мов щось живе, i знову запакував, щоб другого дня
виставити в музе©.
- Все несiть до музею.
Цi слова можна було часто почути вiд Дмитра Iвановича. Вiн звертався з
ними до селян, робiтникiв, учителiв - просто як до сво©х найкращих друзiв.
I вони йшли до музею, приносили рiдкiснi речi, слухали його розповiдi про
iсторiю рiдного краю, про iсторiю цiкавих знахiдок.
До музею приймали не тiльки тi речi, що вiдображали минуле нашого краю,
але й окремi оригiнальнi експонати, що характеризували кмiтливiсть i
винахiдливiсть сучасникiв - народних умiльцiв.
Якось до музею зайшов слюсар Брянського заводу Архип
Сергiйович Кологривенко. Йому дуже хотiлося познайомитися з професором
i подарувати крутиголовку.
Крутиголовка справдi була цiкава.
У звичайнiй пiвлiтровiй пляшцi - модель цебра. Як же вона потрапила
туди, коли ©© денце в кiлька разiв ширше вiд шийки пiвлiтрово© пляшки?
А це зробив слюсар так: клепки, денце, дерев'янi обручки i ще двадцять
п'ять окремих частин вiн припасовував одну до одно© "на волi". Коли цебер
був уже готовий, кмiтливий слюсар розiбрав його й усi частини поодинцi
опустив у пляшку.
Спочатку зiбрав денце, потiм навколо нього крiпилися
бiчнi клепки, на них надiвалися обручi i, нарештi, було Прикрiплено
дужку. Все це зроблено за допомогою пiнцета, гачкiв та iнших iнструментiв.
Цю крутиголовку А. С. Кологривенко подарував музе вi ще 1925 року.
НЕЗАМУЛЕНI ДЖЕРЕЛА_ _
Якось зранку просто з вокзалу при©хав до мене один чоловiк. Це був
сiмдесятирiчний засмаглий, високий на зрiст, худорлявий дiдусь у брилi.
Його пишнi рудi вуса були закуренi самосадом. У руцi з вузлуватими
пальцями дiдусь тримав невеличку валiзку.
- Пробачте, я до вас! - звернувся гiсть, несмiливо переступивши порiг.
- Прошу, заходьте!
- Оце прибув по свiжих слiдах. Чув я, що ви пишете про Дмитра Iвановича
Яворницького книжку.
- Так, пишу. А хто ж ви будете?
- Я Залiзняк Марко Микитович. З Дмитром Iвановичем знайомий ще з 1929
року, коли вiн узяв мене в археологiчну експедицiю фотографом.
Пiсля коротенького знайомства Марко Микитович вiдкрив свою валiзку й
витяг з не© кiлька пакункiв, зв'язаних мотузочками.
- Ось вам матерiал до книжки. Берiть, пригодиться! В пакунках - фото
академiка, його листи до Залiзняка, листи до вченого вiд сестри та матерi
Лесi Укра©нки, Гiляровського, Ревуцького та iнших.
- Дякую, Марку Микитовичу, за фото й листи. Вони й справдi пригодяться.
А скажiть, хто ви й звiдки?
- Я все сво життя бiля землi порався,- вiдповiв Залiзняк.- Двадцятий
рiк працюю в колгоспi "Дружба", що в Червоноармiйському районi на Донбасi.
Виростив добрячий сад у колгоспi, розвiв пасiку, а тепер уже на пенсi©.
Та, правду кажучи, не сидиться: частенько пораюся на колгоспному дворi.
- А як ви навчилися фотографувати?
- Це так, для душi. Цим дiлом я здавна займаюсь. Воно менi придалося,
.коли я ще служив солдатом до революцi©, потiм у Червонiй Армi©, а далi -
в колгоспi. Оте саме фотоаматорство й привело мене до Яворницького, а
потiм до експедицi©.
Прiзвище гостя менi видалося знайомим. I справдi, коли я одного разу
розглядав архiви археологiчно© експедицi©, яка працювала пiд керiвництвом
Д. I. Яворницького на територi© Днiпрогесу та на узбережжi Днiпра, менi
трапилися до рук звiти, з яких видно, що один з фотографiв експедицi© був
Марко Залiзняк. Колишнi працiвники музею розповiли, що Залiзняк довго
спiвробiтничав з ученим, збирав для нього етнографiчний матерiал. Отже,
передi мною сидiла людина, яка протягом десяти рокiв спiлкувалася в роботi
з Д. I. Яворницьким. Академiк щиро полюбив Залiзняка, листувався з ним,
запрошував до себе в гостi всю його сiм'ю.
- Менi дуже хотiлося, Марку Микитовичу,- звернувся я до нього,- щоб ви
розповiли про сво© зустрiчi з Яворницьким.
Залiзняк витяг з кишенi мiцного самосаду, скрутив цигарку й затягся
густим димом...
...Це було напровеснi 1929 року. Якось Залiзняк при©хав до
Днiпропетровська купити фотоматерiали. Було ще рано. Крамницi зачиненi.
Вирушив вiн з вокзалу й попрямував проспектом Карла Маркса. Опинився аж у
нагiрнiй частинi. Глядь, а лiворуч сто©ть чепурний будинок, оточений
кам'яними бабами. Мiж ними видiлялася велика статуя Катерини II. Пiдiйшов
ближче, чита : "Iсторичний музей". "От i добре,- подумав,- давно мрiяв
побувати в ньому". Почекав з пiвгодини. Чу , хтось зсередини вiдчиня
дверi. З музею вийшов сивенький дiдок з ключами в руках.
- Можна зайти?
- Заходьте, музей вiдчинено.
Зайшов Залiзняк до музею, оглянув його. В найбiльшому залi, в самому
центрi, стояла восьмигранна вiтрина. Дивиться вiн - усерединi лежать
ювiлейнi адреси, рiзнi дарунки, а зверху - мармуровий бюст Д. I.
Яворницького. Залiзняка дуже цiкавила ця людина. Чув вiн про нього, але
досi ще не бачив. Уже виходячи з музею, побачив на дверях напис:
"Директор". Зайшов туди й пита вченого секретаря:
- Чи можна побачити директора?
- Зараз його ще нема . Почекайте. А що у вас до нього, якi справи?
- Та я з села: привiз з собою деякi фотокартки. Чи не пригодяться вони
для музею?
- Покажiть!
Залiзняк показав пачку фотокарток. Секретар музею уважно розглянув ©х i
сказав:
- Цiкавi у вас фотокартки, думаю, що Дмитровi Iвановичу вони
сподобаються. Але вам доведеться трохи почекати.
Чекати Залiзняковi не було часу, бо вiн поспiшав до крамниць, щоб не
спiзнитися потiм до по©зда. Тодi секретар йому й каже:
- Я дам вам його домашню адресу. Запишiть: "Майдан
Шевченка, п'ять".
- Дякую!
Секретар пообiцяв розповiсти про цi фото Яворницькому. Дуже жалкував
Залiзняк, що в той день, як вiн був у музе©, йому не довелося побачитись з
професором Яворницьким. Повернувшись додому, вiн зразу ж кинувся лаштувати
фото, щоб надiслати ©х ученому поштою, а за одним заходом i листа.
Залiзняк писав:
"Шановний Дмитре Iвановичу, дорогий професоре! Пробачте менi, що я лiзу
до вас з сво©ми фотокартками. Був я в музе©, та за браком часу менi не
пощастило з вами
побачитися. Ваш секретар, напевне, розповiв про мене, бо вiн бачив
фотокартки. Отже, надсилаю вам купу фотокарток. Подивiться, будь ласка,
якщо там знайдете щось путяще,- заберiть ©х для музею. Тут сфотографовано
селянськi весiлля, старих людей у характерному одязi, вiджилу технiку
тощо. Був би радий, якби ви порадували мене хоч би невеличкою вiдповiддю.
Щиро вiтаю i земно кланяюся"[36].
Коли Дмитро Iванович одержав бандероль вiд Залiзняка й глянув на фото,
вiн страшенно зрадiв. Уважно переглянув ©х i того ж дня принiс до музею.
Вiн зiбрав науковцiв-етнографiв, показував фотознiмки й хвалив Залiзняка
за вдалi сюжети, за його доброякiсну працю.
- Цi фотокартки мають для музею велику цiннiсть: вони показують побут i
життя краю,- казав Яворницький. Вiн попросив у секретаря паперу й тут же з
любов'ю став писати:
"Шановний Марку Микитовичу!
Щиросердно дякую Вам за присланi фотознiмки. Тут багато чого цiнного
для науки. Фотографуйте й далi все те, що вiдобража побут людей.
Прикладаю мо звертання до вчителiв про збирання етнографiчного й
фольклорного матерiалу. Було б добре, якби ви записували цiкавi слова й
вислови селян та надсилали менi для укра©нського словника, який я пишу вже
давно. Будете в мiстi - зайдiть до мене.
З щирою пошаною Дм. ©в. Яворницький"
Одержавши цього листа, Марко Микитович з бiльшим запалом узявся збирати
матерiали й фотографувати старовину. А згодом послав фотознiмки й записанi
слова. Послав i чекав, що скаже вчений. Нарештi надiйшла вiдповiдь. Цей
лист Марко Микитович зберiг. Оскiльки лист ма великий iнтерес для
етнографiв, наводимо його цiлком.
"Вельмишановний Марку Микитовичу!
Вашi фотознiмки я одержав i гаряче, вiд щирого серця, дякую вам за них.
Це живi картини з живого життя укра©нського народу, дорогий матерiал для
науки етнографi©. Йдiть i далi по тому ж шляху: знiмайте характернi типи
людей, ©х житла, одежу, хазяйськi приладдя, худобу - все, що коло чоловiка
й для чоловiка. Записуйте народнi пiснi, казки, прислiв'я, загадки, окремi
виразнi слова, лайки, вуличнi прiзвища - в усьому цьому виявля ться душа,
серце, розум, бажання живого чоловiка. Ви приклали до Вашого листа тiльки
13 укра©нських слiв, а якi ж вони характернi та виразнi! Давайте ж менi,
давайте побiльше таких слiв! Не пропускайте мимо себе й таких слiв, якi
звуться соромливими словами. Для науки нема соромливих слiв. Iнодi в
таких словах кри ться глибоченна старовина, яка значила зовсiм не те, що
вона значить зараз. Ви от носите iм'я Марка, а ось скiльки б'юсь, щоб
дiзнати, чого той Марко товчеться по пеклу, а й досi того не доб'юся.
Вiдкiля пiшла ця поговiрка, i як це поясню сам укра©нський народ, нi один
славiст менi не довiв. Я не можу зараз дати Вам матерiально© допомоги, щоб
облегчити Вашу роботу, бо Ви самi добре зна те, яке ми нинi пережива мо
безгрiшшя. А проте, коли в нас забряжчать у кишенi побрязкачi, то ми не
пошкоду мо розтулити перед Вами свого гаманця, щоб дати Вам допомогу ширше
розгорнути свою працю на нивi рiдно© науки.
Про той матерiал, який в нас у музе©, ви не турбуйтеся, бо про нього
турбу ться сама держава.
З щирою та правдивою до вас повагою
Дм. ©в. Яворницький"
25/ХI 1930 p.
- У цьому листi я вiдчув стiльки тепла й справжньо© доброзичливостi,-
казав Залiзняк,- що загорiвся великою охотою служити для вченого й для
музею: фотографувати, збирати для науки все, що бiля людей i для людей.
Збирав i нараз надсилав цей матерiал Дмитровi Iвановичу.
Мiж ученим i фотографом-селянином зав'язалася тепла дружба. Вже трохи
пiзнiше Дмитро Iванович запросив Залiзняка прибути до нього додому.
"Вельмишановний Марку Микитовичу!
Я хотiв би за всяку цiну бачити вас у себе вдома. Ким i де ви працю те?
Яка у вас сiм'я? Коли у вас е змога, то при©дьте до мене та захватiть
портрет свого батька, якщо вiн .
З щирою пошаною Дм. Яворницький"
25/III 31 р.
Одержавши цього листа, Залiзняк вiдклав усi справи й не по©хав, а
полетiв у Днiпропетровськ. Йому дуже кортiло побачити, який же вiн е, той
професор, що так тепло листу ться з ним i добросердно запрошу його до
себе.
На майданi Шевченка Марко Залiзняк знайшов будинок номер п'ять.
Натиснув на кнопку. За дверима почувся голос;
- Хто там?
- Це я, Залiзняк, iз Удачно©.
- А-а! Залiзняк! Заходьте, заходьте! - ласкаво запросив Яворницький.- А
ваше прiзвище не просте - iсторичне, першим його оспiвав Тарас Шевченко!
Дмитро Iванович потиснув руку i запросив гостя до свiтлицi.
Тут Марко Микитович передав Яворницькому сво© етнографiчнi фотознiмки,
а за одним заходом свого зошита, в якому карлючками були записанi
селянськi пiснi, новi слова, якi ввiйшли в ужиток колгоспникiв. Це були
найдо-дожчi дарунки для вченого.
Дмитро Iванович пiдвiвся з свого крiсла, пiдiйшов до Залiзняка й сiв
бiля нього на канапi. Цiкава розмова мiж ученим i фотографом тривала
довго. Стрiлка годинника вже порушила режим у цьому будинковi. Але Дмитро
Iванович не пускав гостя, вiн усе глибше й глибше проникав у його душу,
цiкавився життям.
- А як же ви, в глухому селi та ще в дореволюцiйнi часи, стали
фотографом?
- А це було так. Ще юнаком, пiсля закiнчення двокласно© школи, я
вичитав у газетi таку об'яву: "Хто хоче заробити 100 карбованцiв у мiсяць,
придбайте в Харковi за чотири карбованцi апарат "Фотокартонет". Батько мiй
був людина побожна, вiн категорично виступив проти мого задуму. "Ти,
Марку, викинь з сво © дурно© голови отой фотоапарат,- якось нагримав вiн.-
Оте дiло вiд сатани!" Тодi я потай вiд батька зiбрав од щедрування,
посипання та поздоровлення з Новим роком чотири карбованцi, сходив до
поштаря, i вiн допомiг менi оформити замовлення. Через тиждень я одержав
посилку з фотоапаратом i приладдям до нього. З того часу я не розлучався з
цим дiлом - став фотоаматором.
Дмитро Iванович уважно слухав Залiзняка, iнколи всмiхався, перепитував
окремi слова та вислови.
- Так у вас, виходить, великий досвiд! Це ж прекрасно. Отакого
чоловiка я й шукав.
- Воно-то прекрасно, але й не дуже: були в мене i приключки з цим фото,
були й невдачi.
- Якi ж приключки? - спитав Яворницький.
- Це було пiд час вiйни в чотирнадцятому роцi. Мене забрали до вiйська,
послали полковим фотографом. I ось там вийшла оказiя.
- Яка?
- Ось яка. Iде менi назустрiч командир полку. А я зняв свого кашкета та
й кажу: "Драстуйте, з середою будьте здоровi!" Вiн спочатку аж чмихнув, а
потiм визвiрився на мене злими очима та як гаркне: "Струнко! Ти хто
такий?" Я кажу: "Фотограф, ось мiй документ!" - "В стрiй, на передову!
Менi фотографи не потрiбнi!"
I опинився Залiзняк на передовiй позицi©, був поранений, а все ж носив
фотоапарата, з ним не розлучався i в госпiталi, i все сво життя.
Яворницький вислухав цей епiзод, добре посмiявся, потiм вийняв книжечку
й щось записав до не©.
- Так от що, Марку Микитовичу, йдiть до мене фотографом. Пишiть заяву,
а завтра я дам наказа, щоб зарахувати вас до археологiчно© експедицi© на
лiтнiй сезон. Як, вiдпустять вас з колгоспу?
Залiзняк з великою охотою прийняв запрошення керiвника експедицi© стати
фотографом. А щоб не було будь-яких непорозумiнь, вiн попросив академiка
написати про це листа до голови колгоспу iм. Дем'яна Бедного.
Правлiння колгоспу не перечило. Тодi Залiзняк з дружиною та матiр'ю
взяли квитки й при©хали просто до свого знайомого Д. I. Яворницького.
Професор гостинно прийняв ©х. Уже надвечiр Залiзняк спитав Дмитра
Iвановича:
- А де ж ми, сво ю капелою, будемо ночувати?
- Як де? Тут, у мене. Забирайте оцю, поряд з мо©м кабiнетом, кiмнату та
й живiть там, як дома. Але одна умова: гуляйте собi в Днiпропетровську
скiльки вам треба, а на снiданок, обiд i вечерю бути всiм зi мною за
столом.
Через два днi мати й дружина Залiзняка, впоравшись з сво©ми справами,
повернулися назад, а Марко Микитович приготувався ©хати Днiпром до
експедицi©. Але Дмитро Iванович тимчасово вiдклав цю подорож.
- Тепер,- каже вiн,- небувала повiнь на Днiпрi. Вам Треба ©хати до
Вовнiг, а там вода пiднялася на вiсiмнадцять метрiв - таке було сiмдесят
п'ять рокiв тому. Будьте ви в мене, поки спаде вода. А щоб ви не сумували,
зайдiмо до мого кабiнету.
Зайшли. Залiзняк глянув на шафи з книгами, на гори аркушiв, списаних
рукою вченого, а потiм спитав Яворницького:
- Який у вас, Дмитре Iвановичу, режим i над чим ви зараз працю те?
- Закон мого життя такий: о шостiй годинi я вже на ногах, до
дванадцято© ночi пишу, працюю над словником, над iсторичними матерiалами.
Цю роботу я виконую бiльше стоячи.
Потiм Дмитро Iванович повiв гостя до залу й показав йому "домашнiй
музей". На стiнах i на столах десять рiзних старовинних годинникiв: однi з
них кують зозулями, другi грають, третi дзвонять. Тут рiзнi стату©,
оригiнальний укра©нський посуд, усякi коштовнi вропейськi вироби й
церковне начиння. Залiзняк глянув на рiдкiснi скарби й жартома спитав:
- Як це до вас, Дмитре Iвановичу, не добралися?
- Е-е-е, голубе, не штука загнути крюка! Це ж не мо - музейне. Там
нема вже де поставити експонати, тому несуть ©х сюди, в мiй будинок, так
би мовити, у фiлiал музею. Довелося менi, Марку Микитовичу, скуштувати в
життi всякого - i солодкого, i гiркого, а бiльш за все ковтав гiрке... Та,
як бачите,- живучий, працюю для науки i для людей далi.
Дмитро Iванович пiдiйшов до свого столу, сiв i знову за В перо.
Залiзняк лiг вiдпочити на канапi, що стояла проти кабiнету. Яворницький
витяг з шафи три томи й пiднiс ©х Залiзняковi.
- Вiзьмiть цi книги та прогляньте ©х: це iсторiя запорозьких козакiв -
те, чому я присвятив усе сво життя.
Залiзняк читав ©х три днi. Читав i думав собi: "Яку ж треба мати
голову, щоб написати отакеннi томи? Отож, мабуть, недаремно кажуть: учений
чоловiк видющий, а неучений ходе з зав'язаними очима".
I раптом у фотографа виникла iдея - зафiксувати вченого за працею.
- Дозвольте, Дмитре Iвановичу, я вас проти цього вiкна сфотографую з
вашими творами. Сiдайте на оце крiсло й вiзьмiть у руки всi сво© твори.
Дмитро Iванович як засмi ться, як зарегоче, аж Залiзняк розгубився.
Фотограф нiяк не мiг второпати, чого професор так смi ться. Розгублено
спитав:
- Може, я що не так сказав, то пробачте менi.
- Нi, ви, голубчику, все добре сказали, але навiщо ви хочете мене на
старостi лiт задавити?
- Як? - злякався Залiзняк.
Дмитро Iванович знову зайшовся смiхом. А потiм встав з крiсла й
пiдiйшов до шафи з книжками.
- Бачите оцю шафу?
- Бачу.
- Так от, до речi, цю шафу, рiзьблену та поцяцьковану перламутром,
робив великий майстер, а подарував менi ©© один французький письменник.
Бачите оцi книжки? Оце все мо© твори, а ©х далеко перевалило за сотню. Так
хiба ж я зможу ©х удержати на руках, як ото ви сказали?
Залiзняк покрутив головою i здивовано спитав Яворницького:
- Чи вже ж ото все вашi твори?
- Все мо©.
- Ого-го!.. Ну й напузирили ж ви ©х! Почувши це слово, Дмитро Iванович
перепитав його й зразу ж - до словника.
- Ну, якщо так,- каже Залiзняк,- то сiдайте в крiсло, а я накладу на
вашi колiна стiльки книг, скiльки витрима те.
- Гаразд, давайте! З мене малював Р пiн запорозького писаря,
фотографував мене першокласний майстер Е. Й. Федорович, але нiхто з них не
придумав такого, як оце ви!
Залiзняк поклав на колiна Яворницького понад десять важкуватих книг.
- Мабуть, досить, Марку Микитовичу, а то бiльше не Витримаю,
розпадеться тодi ваша споруда,- попросив Дмитро Iванович.
Залiзняк швидко встановив штатив, навiв апарата i напрочуд удало
сфотографував Яворницького з його творами - один раз без окулярiв, а
другий раз - в окулярах.
Дмитро Iванович, добре насмiявшись, утомився i тут же, Сидячи в крiслi,
задрiмав. Цей момент Залiзняк теж зафiксував. I добре зробив, бо таких
фотознiмкiв з Яворницького досi ще нiхто не робив. Вони були останнi в
життi Яворницького.
Одного ранку, пiсля снiданку, Дмитро Iванович узяв Залiзняка пiд руку й
пiшов з ним до музею оглядати експонати.
- А що це за старовинна бандура? Де ви ©© дiстали?
- Ця бандура ма цiкаву iсторiю. Прочув я, що на Полтавщинi живе один
бандурист i гра вiн на запорозькiй кобзi. Я сiв на по©зд i - туди.
Розшукав його, запросив до Катеринослава. Тут допомiг йому виступити на
концертi. Бандурист заробив чимало побрязкачiв. Тодi я йому й кажу:
"Друже мiй, залиште свою бандуру в музе©, а собi придбайте нову,
двiнку, оздоблену". Бандурист погодився. I ось музей збагатiв ще на
запорозьку бандуру. Якийсь козарлюга-запорожець розважав свою душу, граючи
на нiй...- сказав замислено Дмитро Iванович.- А ця бандура ввiйшла i в
новiтню iсторiю: ©© змалював Ренiн, i той малюнок умiщено в книжцi
"Запорожье в остатках старины и в преданиях народа". Он воно як! А ось, до
речi, й малюнки Р пiна. Тут ©х кiлька десяткiв. Спасибi Iллi Юхимовичу,
мо му земляковi, за те, що подарував ©х нашому музе вi.
У травнi 1931 року Дмитро Iванович порадив Залiзняковi ©хати до
експедицi© не дубом по Днiпру, а по©здом. Через мiсяць, коли спала вода в
рiчцi, до Вовнiг приплив i голова експедицi© - академiк Яворницький.
До нього на квартиру прибули з Ки ва чотири студентки-практикантки.
Вислухавши ©х, Дмитро Iванович призначив дiвчат до археологiчних груп, якi
вели розкопки в рiзних пунктах Днiпра.
Прощаючись, Дмитро Iванович побажав ©м успiху i кинув жартiвливу
реплiку:
- Iдiть, працюйте з любов'ю, а як вийдете замiж, так щоб нам побiльше
народили археологiв, а то старi йдуть на пенсiю, а молодих щось я не
бачу...
- Ходiмо сьогоднi до сiльради, нам же треба там заре струватись! -
сказав якось Дмитро Iванович, звертаючись до Залiзняка.
- Ходiмо!
Дмитро Iванович надiв бiлий костюм, капелюх, свiтлозахиснi окуляри,
взяв цiпок, i вони пiшли до сiльради. Привiталися. Залiзняк помiтив, що ©х
прийняли спочатку сухо, К не вельми привiтно. Хтось навiть тихенько
шепнув: "Це, мабуть, буржуй!" А коли Яворницький, цей артист слова, почав
розповiдати про минуле, всi кинули свою роботу й стали уважно слухати
розповiдь ученого.
Вже через годину вони заприятелювали з ним: до експедицi© поставилися
тепло, весь час допомагали археологам транспортом, квартирами й харчами.
А на квартиру до Яворницького плавом пливли i селяни, i мiсцеве
начальство.
Одного разу вiн зiбрав майже все село i прочитав лекцiю про
археологiчнi розкопки та культуру тих людей, якi жили в цих же Вовнiгах
тисячi рокiв тому.
Там були знайденi кам'янi вироби: ножi, свердла, скребочки, наконечники
стрiл та списи.
- От що, Марку Микитовичу, ви сфотографуйте менi всi добутi тут речi в
натуральну величину,- звелiв професор.
Селянському фотографовi ще не доводилося мати дiло з такими речами, але
вiн, будучи з природи кмiтливим чоловiком, добрав способу: клав один
сiрничок поряд експоната, а другий, для порiвняння, примощував бiля
матового скла. Виходило те, що хотiв Дмитро Iванович.
Професор похвалив розторопного фотографа i дав йому складнiшi завдання.
Багато селян, якi жили понад Днiпром-Славутою, добре знали свого
давнього знайомого Д. I. Яворницького. Надвечiр, коли вже стала менша
спека, вiн узяв з собою Залiзняка й пiшов до знайомих селян, щоб пошукати
яко©сь старовини; i якщо не пощастить придбати якусь старовинну рiч, то
хоч би сфотографувати ©©.
- Матерiал,- казав Дмитро Iванович,- треба добувати просто з живого
джерела, з живого духу, з живо© мови народу.
В одного селянина Дмитро Iванович знайшов пречудесну скриню; вона добре
збереглася i, була оздоблена укра©нським орнаментом.
- Цю скриню сфотографуйте менi, це дуже рiдкiсна рiч з цiкавими
вiзерунками. Згодом вона буде в музе©.
Проходячи повз село, Дмитро Iванович помiтив, що бiля Вовнiг
розташувався циганський табiр. Вiн пiдiйшов до них, оглянув ©хнi шатра,
вози, коней, навiть зазирнув у халабуди на возах, а потiм обрав
найтиповiшу сiм'ю i попросив Залiзняка зафiксувати момент, коли циган саме
ку залiзо, а циганка з люлькою в зубах сидить бiля горна i нагнiта
повiтря в горн.
- А навiщо вам цигани? - поцiкавився Залiзняк.
- Як навiщо! Цигани вже кiнчають сво мандрiвне життя. Отож для iсторi©
це фото якраз i пригодиться.
В той час, коли працювала археологiчна експедицiя, з хлiбом та iншими
продуктами було сутужне. За постановою уряду, членам археологiчно©
експедицi© i копачам, якi виконували нелегку фiзичну працю, видавали
подвiйний робочий пайок. Коли закiнчили археологiчнi розкопки, ©м належало
одержати 25 пудiв борошна. Дмитро Iванович зiбрав колектив експедицi© i