Страница:
- Спасибi, любий Захаре Семеновичу,- дякував Яворницький,- що ви щедро
потрудилися для науки.
Одного разу я зайшов провiдати Бородая. Вiн сидiв з сво ю онукою пiд
яблунею i розглядав альбом. Менi впали в очi десятки фотографiй з
скульптур.
- Що це за фото в альбомi? - поцiкавився я.
- Це творiння мого сина Василя!
Василь Захарович Бородай - комунiст, офiцер, учасник Велико©
Вiтчизняно© вiйни, ма три ордени. Настав мирний час - Василь Бородай за
покликом душi став скульптором. I тут вiн досяг слави й визнання. Йому
надано звання заслуженого дiяча мистецтв УРСР. Вiн створив десятки
високохудожнiх скульптур. Серед них пам'ятники Лесi Укра©нцi, Iвановi
Богуну, Миколi Щорсу (в спiвавторствi з М. Г. Лисенком та М. М.
Сухорловим), портрети Петра Панча, Павла Тичини, Левка Ревуцького.
Ось фото його дипломно© працi "Олександр Невський", а внизу теплий
напис: "Дорогому татовi та мамi - вiд сива Василя".
Раду ться й пиша ться Захар Семенович сво©м сином, його творчими
успiхами, його щирим служiнням народовi.
I подумалось менi: правду кажуть, що козацькому роду нема переводу.
ШАБЛЯ
ОСТАННЬОГО КОШОВОГО
Мандруючи по запорозьких займищах Олександрiвського повiту (нинi
Запорiзько© областi), де колись жили сiмейнi козаки "гнiздюки" - в
Роздорах, Воскресенцi, Гуляйполi та Варварiвцi,- Дмитро Iванович
зустрiчався з столiтнiми дiдами й записував од них все, що стосувалося
старовини й могло придатися до вивчення iсторi© рiдного краю.
У селi Катеринiвцi, на березi рiчки Ганчули, вiн почув, що поблизу
ма ток Василя Йосиповича Гладкого - сина останнього кошового отамана
Задунайсько© Сiчi Йосипа Михайловича Гладкого.
Йосип Михайлович Гладкий (1789-1866) виходець з Полтавщини. Народився
вiн у селi Мельниках, Золотонiського повiту. Ще замолоду кремезним, дужим
юнаком пiшов вiн на заробiтки в Одесу, а через деякий час подався вiдтiля
на Задунайську Сiч, що в той час була на турецькiй територi© пiд
зверхнiстю Оттомансько© iмперi©, записався в козаки.
Моторного козака одразу ж запримiтили в Сiчi. За розум, волелюбство й
братерство сiчовики полюбили свого побратима й незабаром обрали спершу
курiнним, а згодом кошовим отаманом.
У травнi 1828 року спалахнула росiйсько-турецька вiйна. Кошовий отаман
Гладкий, як тiльки почалася вiйна, взяв з собою кiлькасот козакiв
Задунайсько© Сiчi i перейшов на бiк Росi©. Це було десь пiд Iзма©лом.
Гладкий проявив себе i в другому дiлi. Вiн допомiг росiйському вiйську
переправитися через Дунай i взяв там активну участь у во нних операцiях.
Пiсля цього йому було надано звання полковника.
Скiнчилася росiйсько-турецька вiйна, i Гладкому доручено сформувати
Азовське козацьке вiйсько. Вiн спритно впорався i з цим завданням. 1832
року його призначено наказним отаманом Азовського козацького вiйська, а на
шiстдесят четвертому роцi життя Й. М. Гладкий пiшов у вiдставку в званнi
генерал-майора.
Свого вiку кошовий доживав у власному ма тку. Iсторик не мав сумнiву,
що знайде там чимало такого, що прикрасить запорозьку колекцiю музею.
I от Дмитро Iванович у ма тку. Познайомився з господарем будинку. Син
кошового отамана, Василь Йосипович, прийняв гостя шанобливо. Дмитро
Iванович уважно придивлявся до цi © людини i прийшов до висновку, що за
зовнiшнiм виглядом i за вдачею це був типовий запорожець. Йому тодi було
вже понад сiмдесят рокiв, але вiн - дужий, кремезний i бадьорий. Середнiй
на зрiст, м'язистий, широкий в плечах, вiн уже сивий i лисий. У нього
довгi вуса, а густi брови, мов острiшки, звисали над свiтлими очима.
Розмовляв мало, дивився суворо й проникливе.
Мiсцевi дiди оповiдали, що Василь Гладкий ходив узимку на засiдки проти
вовкiв. Роки не завадили йому цiлi ночi просиджувати в ямi або в ровi з
рушницею. А коли наставав лiтнiй час, його завжди бачили в дворi з сокирою
або лопатою в руках: усе робив сам, сво©ми руками. Запорозьке волелюбство
й сiчовi звича© позначилися й на його мирному життi. Вiн сам збудував у
сво му садку кiлька куренiв, жив у них, щодня переходячи з одного куреня в
iнший.
Дмитро Iванович хотiв якомога бiльше розпитати про останнього кошового
отамана, але, за словами сина, його батько Йосип Михайлович не любив
розповiдати про минуле, замовчував сво© во ннi подвиги, був людина
скромна, а тому мало й залишив у живих свiдкiв спогадiв про сво вiйськове
життя.
Яворницький перш за все хотiв розшукати власнi речi кошового отамана
Гладкого i придбати ©х для музею, ©дучи сюди, вiн думав, що йому пощастить
знайти в сина вбрання кошового, зброю, всякий посуд, а знайшов лише шаблю.
Вiн витяг ©© з пiхов, провiв рукою по лезу i визнав, що перед ним
прецiкава знахiдка. Шабля була зроблена з добротно© сталi, на нiй вирiзано
якийсь напис арабською мовою. Рукiв'я виготовлене з слоново© костi, добре
вiдшлiфоване, пiхви зовнi оздобленi срiблом з чорними вiзерунками.
Хоч шаблю подарував турецький султан, коли Гладкий ще був кошовим у
Сiчi за Дуна м, але це не завадило йому обернути ©© проти туркiв, ставши
на бiк росiйського вiйська.
Шаблю кошового отамана Гладкого Яворницький забрав з собою i виставив у
музе© як коштовний скарб бiля великого портрета Гладкого.
Поховано останнього кошового отамана Задунайсько© Сiчi в мiстi
Олександрiвську. На могилi вiдважного козацького ватажка поставлено
гранiтну плиту з таким написом:
"Могила останнього кошового отамана запорозьких козакiв Йосипа
Михайловича Гладкого, пiд проводом якого козаки, Що жили за Дуна м,
здiйснили в 1828 р. свое давн прагнення повернутись на батькiвщину та
подали значну допомогу росiйському вiйську у вiйнi 1828 - 1829 pp. з
Туреччиною. Помер в м. Олександрiвську (Запорiжжя)".
_ПОРТРЕТ ЗАПОРОЗЬКОГО ПОЛКОВНИКА._
Одного разу Дмитро Iванович завiтав на хутiр О. П. Магденка, що
прича©вся мiж Сiчкарiвкою i Воскресенiвкою. В тихому й просторому будинку
помiщика вiн побачив чималу колекцiю запорозько© старовини - зброю, одяг
тощо. Були тут i портрети. Глянув Яворницький на один iз них i завмер.
Перед ним в iнкрустованiй рамi на повний зрiст стояв полковник Запорозько©
Сiчi Павло Якович Руденко.
Полковника намальовано в сивiй хутрянiй шапцi, сукняному жупанi й
шовковому бiлому каптанi, пiдперезаному широким смугастим поясом з
китицею, у високих чорних чоботях. Обличчя повне, нiс прямий, вуса чорнi,
густi, коротко пiдстриженi.
Пiсля скасування Сiчi в 1775 роцi полковник Павло Руденко правив за
пана-маршалка у Новомосковському повiтi, Катеринославсько© губернi©. Потiм
вiн був за бурмистра в Полтавi. Напевне, саме в той час вiдомий художник
Володимир Лукич Боровиковський (1757-1825) i написав з нього портрет.
Яким чином iсторичний портрет потрапив до рук Магденка - невiдомо, але
господар доводив, що вiн ма з Руденком родинний зв'язок.
- Скажiть, будь ласка, чи у вас будь-якi документи про Павла Руденка?
- поцiкавився Яворницький.
- , можу показати.
Магденко вийняв з надiйного сховища папку, перев'язану шовковим
шнурком, розв'язав ©©.
- Прошу...
В руках професора Яворницького був "Атестат з вiйська Запорозького
низового", датований 1771 роком, 17 листопада. З цього та iнших
документiв, що зберiгалися у Магденка, iсторик довiдався i про те, що
Павло Руденко, колишнiй запорозький козак, належав до вiйська Корсунського
куреня, був бунчуковим, а потiм став жителем м. Полтави. Його батько -
Якiв, родом з Чигирина, прожив 80 рокiв.
Портрет зроблено в натуральну величину. Його розмiр: висота 204 см,
ширина 133 см. На портретi зображено людину старiшу середнiх лiт (лiва
рука закладена за пояс, у правiй - палиця), що сто©ть перед невеликим
пам'ятником.
Знайдений портрет Руденка не давав Яворницькому спокою. Вiн весь час
мрiяв, як би його прибрати до сво©х рук, щоб потiм виставити в музе©.
- Олексiю Петровичу,звернувся iсторик до Магденка.- Оце Я вiдкриваю при
музе© запорозький вiддiл, то чи не подарували б ви портрет Руденка? Це ж
була б краса!
- На жаль, Дмитре Iвановичу, не можу. Це предок нашого роду, i доки я
живий - його портрет буде в мо му будинку.
Тодi Дмитро Iванович пiдiйшов до Магденка з iншого боку.
- Якщо ви не можете назавжди з ним розлучитись, то дайте хоч тимчасово.
Рiч у тому, що в тисяча дев'ятсот п'ятому роцi у Катеринославi ма
вiдбутися тринадцятий археологiчний з'©зд. Сюди прибудуть росiйськi та
зарубiжнi вченi, i ©м буде цiкаво глянути на портрет запорозького
полковника Руденка.
I Магденко погодився, але з одною умовою: як тiльки з'©зд закiнчиться,
портрет ма бути повернений. Закiнчився археологiчний з'©зд. Сотнi цiнних
експонатiв, що були виставленi для огляду вченими, стали назавжди
здобутком щойно заснованого музею iм. Поля. Там опинився i портрет
полковника Руденка. Пiзнiше Дмитру Iвановичу все-таки вдалося схилити пана
Магденка до того, щоб вiн подарував музею портрет Руденка.
Цiнна знахiдка майже пiввiку була окрасою запорозького вiддiлу
Днiпропетровського iсторичного музею. Вже пiсля Велико© Вiтчизняно© вiйни
портрет Руденка став здобутком Днiпропетровського художнього музею.
ЗНАЙДЕНА КОЛЕКЦIЯ_ _
Майже щороку влiтку Дмитро Iванович навiдувався в мiсто Новомосковськ,
щоб оглянути цiнну пам'ятку укра©нсько© архiтектури - запорозький
дев'ятикупольний Тро©цький собор[38]. Вiн пильнував за тим, щоб цю
рiдкiсну споруду нiхто не пошкодив, не зруйнував, щоб вiн зберiгся в
такому виглядi, яким його збудовано ще в другiй половинi XVIII сторiччя.
В цей день була неймовiрна спека. Пiсля уважного огляду собору професор
зняв свого солом'яного бриля, присiв пiд гiллястою акацi ю. До нього
пiдiйшов соборний сторож дiд Гнат. Познайомилися, розговорилися про
старовину.
Дiдовi подобався симпатичний гiсть з Катеринослава. Вiн пiдсiв поближче
до iсторика й, дивлячись йому в вiчi, спитав:
- Чув я вiд наших попiв, що ви людина вчена, багато зна те. Хотiв оце
попросити вас, щоб розповiли менi про цей собор i дзвiницю, й то й тут
сторожую, а про нього мало що знаю.
- Добре, розкажу,- вiдповiв Дмитро Iванович.- Цей собор споруджено 1779
року. Побудова собору - кращого зразка укра©нсько© дерев'яно© архiтектури
- почалася з того, що козаки одержали дозвiл на купiвлю добротного дерева.
Запорожцi тодi придбали 559 колодок. Будував його великий майстер-умiлець,
козак з Ново© Водолаги Яким Погрiбняк. Хоч вiн був неписьменний, але
виконував свою роботу артистично й сумлiнно. Поруч з собором, як бачите,
споруджено дзвiницю, на нiй встановлено годинник. Вiн чудово зберiгся: з
точнiстю показу час на трьох циферблатах, встановлених на пiвденнiй,
захiднiй i пiвнiчнiй частинах башти. Там зроблено так, що через кожну
чверть години лине мелодiя. За будування собору вiн узяв тiльки дев'ятсот
карбованцiв, тодi як за самий ремонт його пiзнiше правили дванадцять
тисяч.
Архiтектурний стиль, в якому збудовано новомосковський собор, зветься
укра©нське барокко. За велику майстернiсть Погрiбняк одержав 10 сiчня 1779
року атестат. В ньому - щира подяка за те, що майстер виконав свою роботу
"...рачительно, добропорядочно и превосходно".
Основа собору,- продовжив Яворницький,- складалася спочатку з
чотирикутника, на який спиралися всi дев'ять церковних бань. Пiд кожним
таким кутом було закопано по 3 величезнi дуби дiаметром 6 аршин i 15
вершкiв. Далi через кожнi 2 аршини були такi ж дуби, тiльки трохи коротшi.
Оце й був такий фундамент. Та нема нiчого в свiтi вiчного. Цi дуби з
часом почали пiдгнивати. Що робити? Церква могла завалитися, бо на них
тiльки й трималася. Довелося ©© перебудувати, бо всi банi схилилися до
середньо©.
I ось 1830 року навкруги собору був пiдведений новий цегляний
фундамент. Тепер стiни вже не сiдали, але весь собор почав дедалi бiльше
хилитися.
Пiдвести пiд нього новий фундамент взявся пiдрядчик Кажинков. Та
виявилося, що це був п'яниця й пройдисвiт. Що ж вiн зробив? Замiсть того
щоб повиймати гнилi дуби та покласти новий фундамент, вiн поверх гнилих
дубiв поставив невеличку стiнку, примазав i гадав, що це шахрайство пройде
непомiтно. Але про це дiзнався мiський голова. Вiн узяв пожежну команду,
розкидав ломами примазане гнилля, i як побачив, що гнилi дуби залишилися
усерединi, то одразу ж вигнав геть Кажинкова та його майстрiв. Тодi за
реставрацiю собору взявся досвiдчений майстер, який збудував уже десятки
церков. Стояли вони по 150-200 рокiв. Це був Олекса Пахучий. Але
реставрувати собор було нелегко. Пахучому треба було дiстати документи
оригiналу цього собору. Йому пощастило. Вiн скористався фотографi ю
собору, яка збереглася в одного мiсцевого протоi рея. Не було б
фотографi©, мабуть, не було б у Новомосковську й запорозько© пам'ятки.
Колись, як Погрiбняк збудував собор, в нього всi 96 рам i 6 вихiдних
дверей та одвiркiв до них, а також арки були прикрашенi вирiзьбленими
виноградними лозами та всякими квiтами. Цього вже пiсля реставрацi©, як
бачите, нема . Дах був тодi з гонту, а тепер - з бляхи. Риштаки й ринви
були також дерев'янi, а тепер поставлено залiзнi. Цвяшки Погрiбняк робив
дерев'янi, а Пахучий пiд час ремонту замiнив ©х на залiзнi. Оце такi
сталися невеличкi змiни. А все iнше лишилося таким, як i за Погрiбняка.
- А скажiть, чому тодi вживали дерев'янi цвяхи? Хiба залiзних не було?
- Як це не було! Були й залiзнi, але запорожцi користувалися дубовими
цвяхами, бо вони не iржавiють i довговiчнiшi, нiж залiзнi. Он що! А ви,
дiду Гнате, тут давно живете? - поцiкавився вчений.
- Та вже давненько. Я родом з Орловщини, та оце на старiсть лiт пiшов
служити сторожем до собору.
- Скiльки ж вам рокiв?
- Та я вже добре пiдтоптаний: оце вже восьмий десяток!
- Так, прожили ви чимало. А скажiть, дiду, чи вам за сво життя не
доводилося часом знаходити старовиннi речi?
- Якi саме?
- Ну, може, глиняну люльку, кам'янi чи бронзовi вироби абощо.
- У мене цього нема : воно менi без дiла. А от знаю, Що в однi © людини
цього добра сила-силенна. Чого тiльки нема в його шафi!
Дмитро Iванович аж пiдскочив, коли почув цi слова. Вiн пiдсiв до дiда
ближче й тихо спитав:
- Хто ж то за чоловiк?
Дiд Гнат покрутив сивого вуса, насторожився, глянув на Допитливу
людину, а потiм спитав:
- А навiщо це вам?
- Така моя професiя. Я директор музею, цiкавлюся всякою всячиною.
- Так от що. Отакi штуки, якими ви цiкавитесь, бачив я в нашого отця
Стефана.
Де ж ваш отець Стефан живе, чи далеко звiдцiля?
- А ось як вийдете за обгороду, так через дорогу побачите кам'яний
попiвський будинок, а бiля нього два високi осокори. Отам вiн i живе.
- Спасибi. А скажiть, чи давно вiн тут живе?
- Нi, недавно, рокiв п'ять як перейшов з iншо© парафi©. Ви ж глядiть,
не скажiть отцю Стефановi, що це я вам розповiв про це, а то менi попаде.
- Не турбуйтесь, дiду Гнате, все буде гаразд! - заспоко©в його вчений.
Ще не доходячи до попового будинку, Дмитро Iванович побачив, що отець
Стефан з лопатою в руках пора ться в палiсаднику, пiдпушуючи квiти. Вiн
гукнув, i дверi вiдчинилися.
- Можна до вас, отче Стефане, зайти?
- Прошу!..
- Будьмо знайомi,- знявши свого бриля, привiтався
Дмитро Iванович,- я професор iсторi©.
- Радий бачити поважного гостя, проходьте.
- Чув я, що ви любите старовину й зiбрали велику колекцiю. Покажiть,
будь ласка.
Пiп ледве помiтно усмiхнувся собi в борiдку, трохи повагався, а потiм
запросив професора до хати, щоб показати речi музейного значення.
- Ось гляньте, тут у шафi дещо .
Дмитро Iванович пiдiйшов i побачив кам'яне, залiзне й бронзове
знаряддя, мiж ними лежала добре вiдшлiфована кам'яна сокира, яка чудово
збереглася. В Дмитра Iвановича аж очi загорiлися.
- Дозвольте вас, отче Стефане, спитати про щось?
- Прошу!
- Для кого ви це все зберiга те? Що дума те робити з колекцi ю?
- Як для кого? Ну, ось ви, наприклад, зайшли, подивилися, може, ще хто
поцiкавиться.
- Цього мало. Адже ви свою колекцiю трима те в секретi, про це люди не
знають. Чи не так?
- Та воно так. Бачите, я для себе ©© тримаю,- додав пiп,- люблю
iсторiю, от i збираю пам'ятки минулого.
- То все добре, але бiда в тому, що ця збiрка у вас пiд замком. А чому
б ©© не вiддати до музею?
- Е, нi! Хiба що, може, як помру, тодi вiддам, а поки що - нi, це моя
власнiсть, я господар сво©х речей.
Дмитро Iванович розгадав отця Стефана. Вiн упевнився, що залучити
експонати до музею зараз не вдасться. Але тут же швидко скористався з
необачностi попа. Вiн поцiкавився:
- Скiльки ж вам рокiв?
- Та, дякуючи боговi, оце прожив сiмдесят п'ять.
- Ну, гаразд, отче Стефане, я згоден. Напишiмо заповiт, що всю
колекцiю, яку ви зiбрали, пiсля смертi заповiда те музе вi. Згода?
Пiп схаменувся, але тепер незручно було зрiкатися сво©х слiв, i вiн
погодився. Умовились, що пiп в найближчi днi оформить свою вiдписну в
мiсцевого нотарiуса.
Дмитро Iванович був задоволений сво ю перемогою. Але не мiг же вiн
вийти з будинку попа без будь-яко© речi!
- У мене до вас ще одне прохання.
- Яке саме?
- Ви менi хоч тимчасово, для науки, дайте оцю кам'яну сокиру.
- А як вона десь загубиться, тодi що?
- Не турбуйтесь: у мене нiщо не пропада . Можу видати розписку.
- А чи надовго потрiбна вам ця сокира? - спитав пiп.
- Ну, днiв на десять.
- Гаразд, професоре, берiть. Але слово - закон! Не бiльше як на десять
днiв. А розписочку все-таки напишiть, воно якось буде надiйнiше й
спокiйнiше на душi.
- Все буде так, як умовились. Ось вам i розписка.Прощаючись, Дмитро
Iванович подякував отцевi Стефану, а сокиру загорнув у хусточку й поклав
собi в кишеню.
Коли Дмитро Iванович повернувся додому, йому тiльки думки було, щоб цю
рiдкiсну сокиру назавжди залишити в музе©. Але як? Коли не повернути через
десять днiв, пiп розгнiва ться, знищить свiй заповiт i не вiддасть багато©
колекцi© для музею. Що ж робити? Нарештi придумав. Вiн викликав до себе
мiсцевого скульптора Тендера i спитав його;
- Дивiться, перед вами, дорогий чоловiче, лежить рiдкiсна сокира часiв
неолiту. Ви людина тямуща, придумайте щось таке, щоб ця сокира лишилася в
музе©, бо вона чужа, взята на десять днiв пiд мою розписку.
- Нiчого, Дмитре Iвановичу, я не зможу придумати;
Доведеться, мабуть, повертати ©© тому, в кого взяли,безпорадно розвiв
щуками скульптор.
- Нi, друже, така рада менi не пiдходить. Зараз бачу, що ви не
музеолог! Ви зробiть так, щоб i кози були ситi, i сiно цiле! Он що!
- Не придумаю, Дмитре Iвановичу, не зможу,усмiхнувся скульптор.
- А я вже придумав. Адже недарма вас викликав. Ц Слухайте: ви добрий
майстер, вiзьмiть цю сокиру i зробiть В з не© точнiсiньку копiю: витешiть
так, щоб i я не розпiзнав, де оригiнал, а де копiя. Можете це зробити?
- Чому ж, це можна!
- От i чудово. Скiльки вам треба часу?
- Пiвмiсяця! Бо я дуже зайнятий iншими невiдкладними справами.
- Не пiдходить! Ви зробiть через вiсiм-десять днiв, бо по сокиру
прибiжить пiп, у якого я взяв ©© тимчасово.
Теннер згодився. Вiн узяв сокиру i в умовлений строк принiс до Дмитра
Iвановича на квартиру двi сокири. Розпiзнати ©х було важко. Дмитро
Iванович вдячно потиснув скульпторовi руку, подякував i розплатився. Мiж
iншим, вiн часто платив у таких випадках сво© грошi.
Через десять днiв пiп - тут, як уродився. Не втерпiв неборака, при©хав
просто до Яворницького по свою сокиру.
- Здрастуйте, Дмитре Iвановичу! - Здоровенькi були! Що, мабуть, не
спиться, по сокиру при©хали?
- Майже вгадали. При©хав я, бачите, в церковних справах та й надумав до
вас заскочити...
Дмитро Iванович пiдвiв попа ближче до свого столу, зняв газету, а пiд
нею лежало двi схожi одна па одну кам'янi сокири.
- Впiзна те - де ваша?
Пiп розгубився. Очi його перебiгали з одно© сокири на другу.
- Наче оце моя...- невпевнено промовив пiп i тикнув пальцем на копiю.
- От i не вгадали. То якраз копiя, а оце - ваша! Ну, так яку ви тепер
заберете - свою чи копiю з не©?
- Та, мабуть, свою.
- Оцього вже вiд вас я не сподiвався! Адже вони однаковiсiнькi. Я мiг
би й не сказати, що ви помилилися, а все ж сказав правду. Вам, батюшко,
однаково, яка буде лежати у вашому будинку, а в музе©, для науки, важливо,
щоб у вiтринi лежала сокира-оригiнал. Ну, то як? - наступав на попа
Яворницький.
- Ну що ж, Дмитре Iвановичу, якщо так треба для науки, то нехай буде на
ваше. Давайте менi хоч копiю, а собi вже залишайте оригiнал.
- Спасибi. Берiть копiю. А ви привезли з собою заповiт на колекцiю?
- Привiз, ось вiн. Подивiться, зда ться, все гаразд у ньому.
Дмитро Iванович, радiючи собi в душi, взяв папiр i спитав:
- А печатка ? Нотарiус завiрив?
- Усе там в. Навiть на гербовому паперi,- пiдкреслив пiп.
- От i добре. Дякую.
Пiп розпрощався i вийшов з будинку Яворницького. Дмитро Iванович забрав
заповiт, узяв оригiнал сокири i зразу ж принiс до музею, щоб покласти
придбаний скарб у вiтрину.
_ЗУСТРIЧI _
ЯК НАРОДИЛИСЯ СЛАВНОЗВIСНI "ЗАПОРОЖЦI"_ _
В перервi мiж екскурсiями по музею Дмитро Iванович вiдпочивав у крiслi
свого кабiнету. В такi хвилини вiн охоче розповiдав нам про сво© зустрiчi
з видатними дiячами культури.
З особливою любов'ю вiн згадував Iллю Юхимовича Р пiна. Мiж Д. I.
Яворницьким та I. Ю. Р пiним ще здавна склалась тепла й сердечна дружба.
Зустрiчi й листування мiж ними тривали сорок чотири роки. Збереглося 60
листiв Ч I. Ю. Р пiна до Д. I. Яворницького i ЗО листiв Д. I. Яворницького
до I. Ю. Р пiна. Листицi-незвичайнi: в них: багато цiкавого матерiалу про
житт вий i творчий шлях двох приятелiв, про ©х теплi вза мовiдносини, ©х
плiдна дружба, що переросла в щирi й сердечнi вза мини, ма свою цiкаву
iсторiю.
Яворницький, як вiдомо, був земляк великого художника. Обидва вони
народилися й виросли на Харкiвщинi. Але вперше зустрiлися в Петербурзi
1887 року. Тут щороку, святкували рiчницю Т. Г. Шевченка, на яку збиралось
укра©нське земляцтво. Святкували рiчницю й цього року. Коли Дмитро
Iванович прибув на вечiрку, Р пiн, побачивши молодого iсторика, пiдiйшов,
i вони мiцно потиснули один одному руки. Потiм сiли поряд, i мiж ними
зав'язалась щира й невимушена розмова. Говорили про Укра©ну, Запорозьку
Сiч, розпитували один одного, хто над чим працю .
Приводом до розмови й знайомства був лист запорозьких козакiв до
турецького султана. Р пiн сказав Яворницькому, Що надумав намалювати
запорожцiв, коли вони зiбралися на раду й складають вiдповiдь турецькому
султановi на його грiзний наказ припинити наскоки на Крим.
Вперше про цей смiхотворний лист запорожцiв Р пiн почув 1878 року в
мальовничому ма тку Абрамцево пiд Москвою, який належав Савi Мамонтову, що
дуже кохався в мистецтвi.
До гостинного господаря часто збиралися, талановитi письменники, вченi,
художники, артисти. Ввечерi вони цiкаво розмовляли про мистецтво, спiвали,
грали, читали сво© твори. Саме тут Р пiн i почув про листа запорожцiв до
султана. Вiн зразу ж уявив собi цю сцену, уявив той гомеричний регiт вiд
дошкульних, солоних дотепiв i олiвцем нарисував запорожцiв, що заходяться
вiд реготу.
Iдею художника - увiчнити запорожцiв на полотнi - гаряче пiдтримали
його друзi. Репiн з юним художником В. С ровим помандрував навеснi 1880
року на Запорожжя, щоб на власнi очi побачити мiсця Сiчi, зiбрати
потрiбний матерiал та вiдшукати помiж укра©нцями характерних типiв для
свого малюнка.
I ось перед ним Днiпро-Славута, невгомоннi пороги, острiв Хортиця.
Довго вони блукали по острову, знаходили там мiднi гудзики, бляхи,
старовиннi грошi, порохiвницi, iржавi шаблюки. Пiсля Хортицi Р пiн вирушив
слiдами сiчовикiв - у Капулiвку, Пожровське. Тут вiн зустрiв справжнiх
нащадкiв запорожцiв. У сво©х малюнках художник вiдтворював риси ©х волi,
природний розум, вiдвагу, велич, дошкульний гумор. У Капулiвцi Р пiн занiс
до свого альбому й могилу Iвана Сiрка. Побував художник у запорозьких
селах - Грушiвцi, Старих Кодаках, вiдвiдав усi запорозькi церкви, де
знайшов чимало старовинних речей, якi перейшли сюди з Сiчi, робив ескiзи
натовпу людей, якi збиралися на Олександрiвськiй пристанi. Завiтав,
нарештi, i в село Качанiвку, де його ласкаво прийняв колекцiонер
Тарновський. Там вiн побачив багатющу колекцiю запорозько© старовини, що
стала для художника у великiй пригодi.
I восени 1880 року Р пiн повернувся до Москви. Тодi ж таки, в жовтнi,
до нього в майстерню зайшов Л. М. Толстой. Цей вiзит дав художниковi новий
напрямок в його малюнку. Оглянувши "Запорожцiв", Толстой помiтив, що цей
малюнок поки що явля собою тiльки етюд, невеличкий художнiй твiр, який
вiдобража випадковий епiзод з життя запорожцiв. Насправдi ж задум повинен
бути набагато ширший: цей твiр, на думку Толстого, мае бути бiльш
значущим. Треба, щоб була вiдбита головна думка художника-реалiста: високе
почуття нацiонально© гiдностi й гордостi, непереможний запорозький дух,
його сила.
Розумнi й справедливi зауваження Толстого змусили Р пiна задуматися.
Художник сприйняв ©х з щирою вдячнiстю i зразу ж узявся переробляти ескiз.
Вiн збiльшу його формат, збiльшу число дiйових осiб, переставля окремi
постатi, створю враження великих зборiв козакiв.
Ескiз цi © картини художник уже намалював, але для великого полотна
йому ще багато чого бракувало. Крiм того вiн побоювався критики такого
знавця Запорозько© Сiчi, як Яворницький.
Ренiн запросив Дмитра Iвановича до себе, щоб показати йому ескiз
майбутньо© картини. Через деякий час Дмитро Iванович прийшов до майстернi
Р пiна.
Перша зустрiч у майстернi художника, про яку вони наперед умовилися,
хвилювала обох: Яворницькому, закоханому в запорожцiв, хотiлося скорiше
побачити ескiз, а Р пiну не терпiлося дiзнатися, що ж скаже знавець
Запорозько© Сiчi? Чи не осудить ескiз картини? Побоювання були марнi. З
першого ж погляду картина Яворницькому сподобалася. Вiн щиро захопився,
хвалив автора за вдалий сюжет, ва його чудовий задум.
- Глянув я на цей ескiз,- казав Яворницький,- i сам зайшовся смiхом!
"Святе дiло ви робите, любий Iлля Юхимович. Пишiть велику картину!"
Дмитро Iванович запропонував Р пiну все, що потрiбне було для цi ©
картини: книги з iсторi© запорозьких козакiв, свою колекцiю збро©, жупани,
чоботи, люльки, сулiю з горiлкою, яку викопав у запорозькiй могилi, навiть
череп, знайдений на Чортомлицькiй Сiчi. Вiддав також фотознiмки
потрудилися для науки.
Одного разу я зайшов провiдати Бородая. Вiн сидiв з сво ю онукою пiд
яблунею i розглядав альбом. Менi впали в очi десятки фотографiй з
скульптур.
- Що це за фото в альбомi? - поцiкавився я.
- Це творiння мого сина Василя!
Василь Захарович Бородай - комунiст, офiцер, учасник Велико©
Вiтчизняно© вiйни, ма три ордени. Настав мирний час - Василь Бородай за
покликом душi став скульптором. I тут вiн досяг слави й визнання. Йому
надано звання заслуженого дiяча мистецтв УРСР. Вiн створив десятки
високохудожнiх скульптур. Серед них пам'ятники Лесi Укра©нцi, Iвановi
Богуну, Миколi Щорсу (в спiвавторствi з М. Г. Лисенком та М. М.
Сухорловим), портрети Петра Панча, Павла Тичини, Левка Ревуцького.
Ось фото його дипломно© працi "Олександр Невський", а внизу теплий
напис: "Дорогому татовi та мамi - вiд сива Василя".
Раду ться й пиша ться Захар Семенович сво©м сином, його творчими
успiхами, його щирим служiнням народовi.
I подумалось менi: правду кажуть, що козацькому роду нема переводу.
ШАБЛЯ
ОСТАННЬОГО КОШОВОГО
Мандруючи по запорозьких займищах Олександрiвського повiту (нинi
Запорiзько© областi), де колись жили сiмейнi козаки "гнiздюки" - в
Роздорах, Воскресенцi, Гуляйполi та Варварiвцi,- Дмитро Iванович
зустрiчався з столiтнiми дiдами й записував од них все, що стосувалося
старовини й могло придатися до вивчення iсторi© рiдного краю.
У селi Катеринiвцi, на березi рiчки Ганчули, вiн почув, що поблизу
ма ток Василя Йосиповича Гладкого - сина останнього кошового отамана
Задунайсько© Сiчi Йосипа Михайловича Гладкого.
Йосип Михайлович Гладкий (1789-1866) виходець з Полтавщини. Народився
вiн у селi Мельниках, Золотонiського повiту. Ще замолоду кремезним, дужим
юнаком пiшов вiн на заробiтки в Одесу, а через деякий час подався вiдтiля
на Задунайську Сiч, що в той час була на турецькiй територi© пiд
зверхнiстю Оттомансько© iмперi©, записався в козаки.
Моторного козака одразу ж запримiтили в Сiчi. За розум, волелюбство й
братерство сiчовики полюбили свого побратима й незабаром обрали спершу
курiнним, а згодом кошовим отаманом.
У травнi 1828 року спалахнула росiйсько-турецька вiйна. Кошовий отаман
Гладкий, як тiльки почалася вiйна, взяв з собою кiлькасот козакiв
Задунайсько© Сiчi i перейшов на бiк Росi©. Це було десь пiд Iзма©лом.
Гладкий проявив себе i в другому дiлi. Вiн допомiг росiйському вiйську
переправитися через Дунай i взяв там активну участь у во нних операцiях.
Пiсля цього йому було надано звання полковника.
Скiнчилася росiйсько-турецька вiйна, i Гладкому доручено сформувати
Азовське козацьке вiйсько. Вiн спритно впорався i з цим завданням. 1832
року його призначено наказним отаманом Азовського козацького вiйська, а на
шiстдесят четвертому роцi життя Й. М. Гладкий пiшов у вiдставку в званнi
генерал-майора.
Свого вiку кошовий доживав у власному ма тку. Iсторик не мав сумнiву,
що знайде там чимало такого, що прикрасить запорозьку колекцiю музею.
I от Дмитро Iванович у ма тку. Познайомився з господарем будинку. Син
кошового отамана, Василь Йосипович, прийняв гостя шанобливо. Дмитро
Iванович уважно придивлявся до цi © людини i прийшов до висновку, що за
зовнiшнiм виглядом i за вдачею це був типовий запорожець. Йому тодi було
вже понад сiмдесят рокiв, але вiн - дужий, кремезний i бадьорий. Середнiй
на зрiст, м'язистий, широкий в плечах, вiн уже сивий i лисий. У нього
довгi вуса, а густi брови, мов острiшки, звисали над свiтлими очима.
Розмовляв мало, дивився суворо й проникливе.
Мiсцевi дiди оповiдали, що Василь Гладкий ходив узимку на засiдки проти
вовкiв. Роки не завадили йому цiлi ночi просиджувати в ямi або в ровi з
рушницею. А коли наставав лiтнiй час, його завжди бачили в дворi з сокирою
або лопатою в руках: усе робив сам, сво©ми руками. Запорозьке волелюбство
й сiчовi звича© позначилися й на його мирному життi. Вiн сам збудував у
сво му садку кiлька куренiв, жив у них, щодня переходячи з одного куреня в
iнший.
Дмитро Iванович хотiв якомога бiльше розпитати про останнього кошового
отамана, але, за словами сина, його батько Йосип Михайлович не любив
розповiдати про минуле, замовчував сво© во ннi подвиги, був людина
скромна, а тому мало й залишив у живих свiдкiв спогадiв про сво вiйськове
життя.
Яворницький перш за все хотiв розшукати власнi речi кошового отамана
Гладкого i придбати ©х для музею, ©дучи сюди, вiн думав, що йому пощастить
знайти в сина вбрання кошового, зброю, всякий посуд, а знайшов лише шаблю.
Вiн витяг ©© з пiхов, провiв рукою по лезу i визнав, що перед ним
прецiкава знахiдка. Шабля була зроблена з добротно© сталi, на нiй вирiзано
якийсь напис арабською мовою. Рукiв'я виготовлене з слоново© костi, добре
вiдшлiфоване, пiхви зовнi оздобленi срiблом з чорними вiзерунками.
Хоч шаблю подарував турецький султан, коли Гладкий ще був кошовим у
Сiчi за Дуна м, але це не завадило йому обернути ©© проти туркiв, ставши
на бiк росiйського вiйська.
Шаблю кошового отамана Гладкого Яворницький забрав з собою i виставив у
музе© як коштовний скарб бiля великого портрета Гладкого.
Поховано останнього кошового отамана Задунайсько© Сiчi в мiстi
Олександрiвську. На могилi вiдважного козацького ватажка поставлено
гранiтну плиту з таким написом:
"Могила останнього кошового отамана запорозьких козакiв Йосипа
Михайловича Гладкого, пiд проводом якого козаки, Що жили за Дуна м,
здiйснили в 1828 р. свое давн прагнення повернутись на батькiвщину та
подали значну допомогу росiйському вiйську у вiйнi 1828 - 1829 pp. з
Туреччиною. Помер в м. Олександрiвську (Запорiжжя)".
_ПОРТРЕТ ЗАПОРОЗЬКОГО ПОЛКОВНИКА._
Одного разу Дмитро Iванович завiтав на хутiр О. П. Магденка, що
прича©вся мiж Сiчкарiвкою i Воскресенiвкою. В тихому й просторому будинку
помiщика вiн побачив чималу колекцiю запорозько© старовини - зброю, одяг
тощо. Були тут i портрети. Глянув Яворницький на один iз них i завмер.
Перед ним в iнкрустованiй рамi на повний зрiст стояв полковник Запорозько©
Сiчi Павло Якович Руденко.
Полковника намальовано в сивiй хутрянiй шапцi, сукняному жупанi й
шовковому бiлому каптанi, пiдперезаному широким смугастим поясом з
китицею, у високих чорних чоботях. Обличчя повне, нiс прямий, вуса чорнi,
густi, коротко пiдстриженi.
Пiсля скасування Сiчi в 1775 роцi полковник Павло Руденко правив за
пана-маршалка у Новомосковському повiтi, Катеринославсько© губернi©. Потiм
вiн був за бурмистра в Полтавi. Напевне, саме в той час вiдомий художник
Володимир Лукич Боровиковський (1757-1825) i написав з нього портрет.
Яким чином iсторичний портрет потрапив до рук Магденка - невiдомо, але
господар доводив, що вiн ма з Руденком родинний зв'язок.
- Скажiть, будь ласка, чи у вас будь-якi документи про Павла Руденка?
- поцiкавився Яворницький.
- , можу показати.
Магденко вийняв з надiйного сховища папку, перев'язану шовковим
шнурком, розв'язав ©©.
- Прошу...
В руках професора Яворницького був "Атестат з вiйська Запорозького
низового", датований 1771 роком, 17 листопада. З цього та iнших
документiв, що зберiгалися у Магденка, iсторик довiдався i про те, що
Павло Руденко, колишнiй запорозький козак, належав до вiйська Корсунського
куреня, був бунчуковим, а потiм став жителем м. Полтави. Його батько -
Якiв, родом з Чигирина, прожив 80 рокiв.
Портрет зроблено в натуральну величину. Його розмiр: висота 204 см,
ширина 133 см. На портретi зображено людину старiшу середнiх лiт (лiва
рука закладена за пояс, у правiй - палиця), що сто©ть перед невеликим
пам'ятником.
Знайдений портрет Руденка не давав Яворницькому спокою. Вiн весь час
мрiяв, як би його прибрати до сво©х рук, щоб потiм виставити в музе©.
- Олексiю Петровичу,звернувся iсторик до Магденка.- Оце Я вiдкриваю при
музе© запорозький вiддiл, то чи не подарували б ви портрет Руденка? Це ж
була б краса!
- На жаль, Дмитре Iвановичу, не можу. Це предок нашого роду, i доки я
живий - його портрет буде в мо му будинку.
Тодi Дмитро Iванович пiдiйшов до Магденка з iншого боку.
- Якщо ви не можете назавжди з ним розлучитись, то дайте хоч тимчасово.
Рiч у тому, що в тисяча дев'ятсот п'ятому роцi у Катеринославi ма
вiдбутися тринадцятий археологiчний з'©зд. Сюди прибудуть росiйськi та
зарубiжнi вченi, i ©м буде цiкаво глянути на портрет запорозького
полковника Руденка.
I Магденко погодився, але з одною умовою: як тiльки з'©зд закiнчиться,
портрет ма бути повернений. Закiнчився археологiчний з'©зд. Сотнi цiнних
експонатiв, що були виставленi для огляду вченими, стали назавжди
здобутком щойно заснованого музею iм. Поля. Там опинився i портрет
полковника Руденка. Пiзнiше Дмитру Iвановичу все-таки вдалося схилити пана
Магденка до того, щоб вiн подарував музею портрет Руденка.
Цiнна знахiдка майже пiввiку була окрасою запорозького вiддiлу
Днiпропетровського iсторичного музею. Вже пiсля Велико© Вiтчизняно© вiйни
портрет Руденка став здобутком Днiпропетровського художнього музею.
ЗНАЙДЕНА КОЛЕКЦIЯ_ _
Майже щороку влiтку Дмитро Iванович навiдувався в мiсто Новомосковськ,
щоб оглянути цiнну пам'ятку укра©нсько© архiтектури - запорозький
дев'ятикупольний Тро©цький собор[38]. Вiн пильнував за тим, щоб цю
рiдкiсну споруду нiхто не пошкодив, не зруйнував, щоб вiн зберiгся в
такому виглядi, яким його збудовано ще в другiй половинi XVIII сторiччя.
В цей день була неймовiрна спека. Пiсля уважного огляду собору професор
зняв свого солом'яного бриля, присiв пiд гiллястою акацi ю. До нього
пiдiйшов соборний сторож дiд Гнат. Познайомилися, розговорилися про
старовину.
Дiдовi подобався симпатичний гiсть з Катеринослава. Вiн пiдсiв поближче
до iсторика й, дивлячись йому в вiчi, спитав:
- Чув я вiд наших попiв, що ви людина вчена, багато зна те. Хотiв оце
попросити вас, щоб розповiли менi про цей собор i дзвiницю, й то й тут
сторожую, а про нього мало що знаю.
- Добре, розкажу,- вiдповiв Дмитро Iванович.- Цей собор споруджено 1779
року. Побудова собору - кращого зразка укра©нсько© дерев'яно© архiтектури
- почалася з того, що козаки одержали дозвiл на купiвлю добротного дерева.
Запорожцi тодi придбали 559 колодок. Будував його великий майстер-умiлець,
козак з Ново© Водолаги Яким Погрiбняк. Хоч вiн був неписьменний, але
виконував свою роботу артистично й сумлiнно. Поруч з собором, як бачите,
споруджено дзвiницю, на нiй встановлено годинник. Вiн чудово зберiгся: з
точнiстю показу час на трьох циферблатах, встановлених на пiвденнiй,
захiднiй i пiвнiчнiй частинах башти. Там зроблено так, що через кожну
чверть години лине мелодiя. За будування собору вiн узяв тiльки дев'ятсот
карбованцiв, тодi як за самий ремонт його пiзнiше правили дванадцять
тисяч.
Архiтектурний стиль, в якому збудовано новомосковський собор, зветься
укра©нське барокко. За велику майстернiсть Погрiбняк одержав 10 сiчня 1779
року атестат. В ньому - щира подяка за те, що майстер виконав свою роботу
"...рачительно, добропорядочно и превосходно".
Основа собору,- продовжив Яворницький,- складалася спочатку з
чотирикутника, на який спиралися всi дев'ять церковних бань. Пiд кожним
таким кутом було закопано по 3 величезнi дуби дiаметром 6 аршин i 15
вершкiв. Далi через кожнi 2 аршини були такi ж дуби, тiльки трохи коротшi.
Оце й був такий фундамент. Та нема нiчого в свiтi вiчного. Цi дуби з
часом почали пiдгнивати. Що робити? Церква могла завалитися, бо на них
тiльки й трималася. Довелося ©© перебудувати, бо всi банi схилилися до
середньо©.
I ось 1830 року навкруги собору був пiдведений новий цегляний
фундамент. Тепер стiни вже не сiдали, але весь собор почав дедалi бiльше
хилитися.
Пiдвести пiд нього новий фундамент взявся пiдрядчик Кажинков. Та
виявилося, що це був п'яниця й пройдисвiт. Що ж вiн зробив? Замiсть того
щоб повиймати гнилi дуби та покласти новий фундамент, вiн поверх гнилих
дубiв поставив невеличку стiнку, примазав i гадав, що це шахрайство пройде
непомiтно. Але про це дiзнався мiський голова. Вiн узяв пожежну команду,
розкидав ломами примазане гнилля, i як побачив, що гнилi дуби залишилися
усерединi, то одразу ж вигнав геть Кажинкова та його майстрiв. Тодi за
реставрацiю собору взявся досвiдчений майстер, який збудував уже десятки
церков. Стояли вони по 150-200 рокiв. Це був Олекса Пахучий. Але
реставрувати собор було нелегко. Пахучому треба було дiстати документи
оригiналу цього собору. Йому пощастило. Вiн скористався фотографi ю
собору, яка збереглася в одного мiсцевого протоi рея. Не було б
фотографi©, мабуть, не було б у Новомосковську й запорозько© пам'ятки.
Колись, як Погрiбняк збудував собор, в нього всi 96 рам i 6 вихiдних
дверей та одвiркiв до них, а також арки були прикрашенi вирiзьбленими
виноградними лозами та всякими квiтами. Цього вже пiсля реставрацi©, як
бачите, нема . Дах був тодi з гонту, а тепер - з бляхи. Риштаки й ринви
були також дерев'янi, а тепер поставлено залiзнi. Цвяшки Погрiбняк робив
дерев'янi, а Пахучий пiд час ремонту замiнив ©х на залiзнi. Оце такi
сталися невеличкi змiни. А все iнше лишилося таким, як i за Погрiбняка.
- А скажiть, чому тодi вживали дерев'янi цвяхи? Хiба залiзних не було?
- Як це не було! Були й залiзнi, але запорожцi користувалися дубовими
цвяхами, бо вони не iржавiють i довговiчнiшi, нiж залiзнi. Он що! А ви,
дiду Гнате, тут давно живете? - поцiкавився вчений.
- Та вже давненько. Я родом з Орловщини, та оце на старiсть лiт пiшов
служити сторожем до собору.
- Скiльки ж вам рокiв?
- Та я вже добре пiдтоптаний: оце вже восьмий десяток!
- Так, прожили ви чимало. А скажiть, дiду, чи вам за сво життя не
доводилося часом знаходити старовиннi речi?
- Якi саме?
- Ну, може, глиняну люльку, кам'янi чи бронзовi вироби абощо.
- У мене цього нема : воно менi без дiла. А от знаю, Що в однi © людини
цього добра сила-силенна. Чого тiльки нема в його шафi!
Дмитро Iванович аж пiдскочив, коли почув цi слова. Вiн пiдсiв до дiда
ближче й тихо спитав:
- Хто ж то за чоловiк?
Дiд Гнат покрутив сивого вуса, насторожився, глянув на Допитливу
людину, а потiм спитав:
- А навiщо це вам?
- Така моя професiя. Я директор музею, цiкавлюся всякою всячиною.
- Так от що. Отакi штуки, якими ви цiкавитесь, бачив я в нашого отця
Стефана.
Де ж ваш отець Стефан живе, чи далеко звiдцiля?
- А ось як вийдете за обгороду, так через дорогу побачите кам'яний
попiвський будинок, а бiля нього два високi осокори. Отам вiн i живе.
- Спасибi. А скажiть, чи давно вiн тут живе?
- Нi, недавно, рокiв п'ять як перейшов з iншо© парафi©. Ви ж глядiть,
не скажiть отцю Стефановi, що це я вам розповiв про це, а то менi попаде.
- Не турбуйтесь, дiду Гнате, все буде гаразд! - заспоко©в його вчений.
Ще не доходячи до попового будинку, Дмитро Iванович побачив, що отець
Стефан з лопатою в руках пора ться в палiсаднику, пiдпушуючи квiти. Вiн
гукнув, i дверi вiдчинилися.
- Можна до вас, отче Стефане, зайти?
- Прошу!..
- Будьмо знайомi,- знявши свого бриля, привiтався
Дмитро Iванович,- я професор iсторi©.
- Радий бачити поважного гостя, проходьте.
- Чув я, що ви любите старовину й зiбрали велику колекцiю. Покажiть,
будь ласка.
Пiп ледве помiтно усмiхнувся собi в борiдку, трохи повагався, а потiм
запросив професора до хати, щоб показати речi музейного значення.
- Ось гляньте, тут у шафi дещо .
Дмитро Iванович пiдiйшов i побачив кам'яне, залiзне й бронзове
знаряддя, мiж ними лежала добре вiдшлiфована кам'яна сокира, яка чудово
збереглася. В Дмитра Iвановича аж очi загорiлися.
- Дозвольте вас, отче Стефане, спитати про щось?
- Прошу!
- Для кого ви це все зберiга те? Що дума те робити з колекцi ю?
- Як для кого? Ну, ось ви, наприклад, зайшли, подивилися, може, ще хто
поцiкавиться.
- Цього мало. Адже ви свою колекцiю трима те в секретi, про це люди не
знають. Чи не так?
- Та воно так. Бачите, я для себе ©© тримаю,- додав пiп,- люблю
iсторiю, от i збираю пам'ятки минулого.
- То все добре, але бiда в тому, що ця збiрка у вас пiд замком. А чому
б ©© не вiддати до музею?
- Е, нi! Хiба що, може, як помру, тодi вiддам, а поки що - нi, це моя
власнiсть, я господар сво©х речей.
Дмитро Iванович розгадав отця Стефана. Вiн упевнився, що залучити
експонати до музею зараз не вдасться. Але тут же швидко скористався з
необачностi попа. Вiн поцiкавився:
- Скiльки ж вам рокiв?
- Та, дякуючи боговi, оце прожив сiмдесят п'ять.
- Ну, гаразд, отче Стефане, я згоден. Напишiмо заповiт, що всю
колекцiю, яку ви зiбрали, пiсля смертi заповiда те музе вi. Згода?
Пiп схаменувся, але тепер незручно було зрiкатися сво©х слiв, i вiн
погодився. Умовились, що пiп в найближчi днi оформить свою вiдписну в
мiсцевого нотарiуса.
Дмитро Iванович був задоволений сво ю перемогою. Але не мiг же вiн
вийти з будинку попа без будь-яко© речi!
- У мене до вас ще одне прохання.
- Яке саме?
- Ви менi хоч тимчасово, для науки, дайте оцю кам'яну сокиру.
- А як вона десь загубиться, тодi що?
- Не турбуйтесь: у мене нiщо не пропада . Можу видати розписку.
- А чи надовго потрiбна вам ця сокира? - спитав пiп.
- Ну, днiв на десять.
- Гаразд, професоре, берiть. Але слово - закон! Не бiльше як на десять
днiв. А розписочку все-таки напишiть, воно якось буде надiйнiше й
спокiйнiше на душi.
- Все буде так, як умовились. Ось вам i розписка.Прощаючись, Дмитро
Iванович подякував отцевi Стефану, а сокиру загорнув у хусточку й поклав
собi в кишеню.
Коли Дмитро Iванович повернувся додому, йому тiльки думки було, щоб цю
рiдкiсну сокиру назавжди залишити в музе©. Але як? Коли не повернути через
десять днiв, пiп розгнiва ться, знищить свiй заповiт i не вiддасть багато©
колекцi© для музею. Що ж робити? Нарештi придумав. Вiн викликав до себе
мiсцевого скульптора Тендера i спитав його;
- Дивiться, перед вами, дорогий чоловiче, лежить рiдкiсна сокира часiв
неолiту. Ви людина тямуща, придумайте щось таке, щоб ця сокира лишилася в
музе©, бо вона чужа, взята на десять днiв пiд мою розписку.
- Нiчого, Дмитре Iвановичу, я не зможу придумати;
Доведеться, мабуть, повертати ©© тому, в кого взяли,безпорадно розвiв
щуками скульптор.
- Нi, друже, така рада менi не пiдходить. Зараз бачу, що ви не
музеолог! Ви зробiть так, щоб i кози були ситi, i сiно цiле! Он що!
- Не придумаю, Дмитре Iвановичу, не зможу,усмiхнувся скульптор.
- А я вже придумав. Адже недарма вас викликав. Ц Слухайте: ви добрий
майстер, вiзьмiть цю сокиру i зробiть В з не© точнiсiньку копiю: витешiть
так, щоб i я не розпiзнав, де оригiнал, а де копiя. Можете це зробити?
- Чому ж, це можна!
- От i чудово. Скiльки вам треба часу?
- Пiвмiсяця! Бо я дуже зайнятий iншими невiдкладними справами.
- Не пiдходить! Ви зробiть через вiсiм-десять днiв, бо по сокиру
прибiжить пiп, у якого я взяв ©© тимчасово.
Теннер згодився. Вiн узяв сокиру i в умовлений строк принiс до Дмитра
Iвановича на квартиру двi сокири. Розпiзнати ©х було важко. Дмитро
Iванович вдячно потиснув скульпторовi руку, подякував i розплатився. Мiж
iншим, вiн часто платив у таких випадках сво© грошi.
Через десять днiв пiп - тут, як уродився. Не втерпiв неборака, при©хав
просто до Яворницького по свою сокиру.
- Здрастуйте, Дмитре Iвановичу! - Здоровенькi були! Що, мабуть, не
спиться, по сокиру при©хали?
- Майже вгадали. При©хав я, бачите, в церковних справах та й надумав до
вас заскочити...
Дмитро Iванович пiдвiв попа ближче до свого столу, зняв газету, а пiд
нею лежало двi схожi одна па одну кам'янi сокири.
- Впiзна те - де ваша?
Пiп розгубився. Очi його перебiгали з одно© сокири на другу.
- Наче оце моя...- невпевнено промовив пiп i тикнув пальцем на копiю.
- От i не вгадали. То якраз копiя, а оце - ваша! Ну, так яку ви тепер
заберете - свою чи копiю з не©?
- Та, мабуть, свою.
- Оцього вже вiд вас я не сподiвався! Адже вони однаковiсiнькi. Я мiг
би й не сказати, що ви помилилися, а все ж сказав правду. Вам, батюшко,
однаково, яка буде лежати у вашому будинку, а в музе©, для науки, важливо,
щоб у вiтринi лежала сокира-оригiнал. Ну, то як? - наступав на попа
Яворницький.
- Ну що ж, Дмитре Iвановичу, якщо так треба для науки, то нехай буде на
ваше. Давайте менi хоч копiю, а собi вже залишайте оригiнал.
- Спасибi. Берiть копiю. А ви привезли з собою заповiт на колекцiю?
- Привiз, ось вiн. Подивiться, зда ться, все гаразд у ньому.
Дмитро Iванович, радiючи собi в душi, взяв папiр i спитав:
- А печатка ? Нотарiус завiрив?
- Усе там в. Навiть на гербовому паперi,- пiдкреслив пiп.
- От i добре. Дякую.
Пiп розпрощався i вийшов з будинку Яворницького. Дмитро Iванович забрав
заповiт, узяв оригiнал сокири i зразу ж принiс до музею, щоб покласти
придбаний скарб у вiтрину.
_ЗУСТРIЧI _
ЯК НАРОДИЛИСЯ СЛАВНОЗВIСНI "ЗАПОРОЖЦI"_ _
В перервi мiж екскурсiями по музею Дмитро Iванович вiдпочивав у крiслi
свого кабiнету. В такi хвилини вiн охоче розповiдав нам про сво© зустрiчi
з видатними дiячами культури.
З особливою любов'ю вiн згадував Iллю Юхимовича Р пiна. Мiж Д. I.
Яворницьким та I. Ю. Р пiним ще здавна склалась тепла й сердечна дружба.
Зустрiчi й листування мiж ними тривали сорок чотири роки. Збереглося 60
листiв Ч I. Ю. Р пiна до Д. I. Яворницького i ЗО листiв Д. I. Яворницького
до I. Ю. Р пiна. Листицi-незвичайнi: в них: багато цiкавого матерiалу про
житт вий i творчий шлях двох приятелiв, про ©х теплi вза мовiдносини, ©х
плiдна дружба, що переросла в щирi й сердечнi вза мини, ма свою цiкаву
iсторiю.
Яворницький, як вiдомо, був земляк великого художника. Обидва вони
народилися й виросли на Харкiвщинi. Але вперше зустрiлися в Петербурзi
1887 року. Тут щороку, святкували рiчницю Т. Г. Шевченка, на яку збиралось
укра©нське земляцтво. Святкували рiчницю й цього року. Коли Дмитро
Iванович прибув на вечiрку, Р пiн, побачивши молодого iсторика, пiдiйшов,
i вони мiцно потиснули один одному руки. Потiм сiли поряд, i мiж ними
зав'язалась щира й невимушена розмова. Говорили про Укра©ну, Запорозьку
Сiч, розпитували один одного, хто над чим працю .
Приводом до розмови й знайомства був лист запорозьких козакiв до
турецького султана. Р пiн сказав Яворницькому, Що надумав намалювати
запорожцiв, коли вони зiбралися на раду й складають вiдповiдь турецькому
султановi на його грiзний наказ припинити наскоки на Крим.
Вперше про цей смiхотворний лист запорожцiв Р пiн почув 1878 року в
мальовничому ма тку Абрамцево пiд Москвою, який належав Савi Мамонтову, що
дуже кохався в мистецтвi.
До гостинного господаря часто збиралися, талановитi письменники, вченi,
художники, артисти. Ввечерi вони цiкаво розмовляли про мистецтво, спiвали,
грали, читали сво© твори. Саме тут Р пiн i почув про листа запорожцiв до
султана. Вiн зразу ж уявив собi цю сцену, уявив той гомеричний регiт вiд
дошкульних, солоних дотепiв i олiвцем нарисував запорожцiв, що заходяться
вiд реготу.
Iдею художника - увiчнити запорожцiв на полотнi - гаряче пiдтримали
його друзi. Репiн з юним художником В. С ровим помандрував навеснi 1880
року на Запорожжя, щоб на власнi очi побачити мiсця Сiчi, зiбрати
потрiбний матерiал та вiдшукати помiж укра©нцями характерних типiв для
свого малюнка.
I ось перед ним Днiпро-Славута, невгомоннi пороги, острiв Хортиця.
Довго вони блукали по острову, знаходили там мiднi гудзики, бляхи,
старовиннi грошi, порохiвницi, iржавi шаблюки. Пiсля Хортицi Р пiн вирушив
слiдами сiчовикiв - у Капулiвку, Пожровське. Тут вiн зустрiв справжнiх
нащадкiв запорожцiв. У сво©х малюнках художник вiдтворював риси ©х волi,
природний розум, вiдвагу, велич, дошкульний гумор. У Капулiвцi Р пiн занiс
до свого альбому й могилу Iвана Сiрка. Побував художник у запорозьких
селах - Грушiвцi, Старих Кодаках, вiдвiдав усi запорозькi церкви, де
знайшов чимало старовинних речей, якi перейшли сюди з Сiчi, робив ескiзи
натовпу людей, якi збиралися на Олександрiвськiй пристанi. Завiтав,
нарештi, i в село Качанiвку, де його ласкаво прийняв колекцiонер
Тарновський. Там вiн побачив багатющу колекцiю запорозько© старовини, що
стала для художника у великiй пригодi.
I восени 1880 року Р пiн повернувся до Москви. Тодi ж таки, в жовтнi,
до нього в майстерню зайшов Л. М. Толстой. Цей вiзит дав художниковi новий
напрямок в його малюнку. Оглянувши "Запорожцiв", Толстой помiтив, що цей
малюнок поки що явля собою тiльки етюд, невеличкий художнiй твiр, який
вiдобража випадковий епiзод з життя запорожцiв. Насправдi ж задум повинен
бути набагато ширший: цей твiр, на думку Толстого, мае бути бiльш
значущим. Треба, щоб була вiдбита головна думка художника-реалiста: високе
почуття нацiонально© гiдностi й гордостi, непереможний запорозький дух,
його сила.
Розумнi й справедливi зауваження Толстого змусили Р пiна задуматися.
Художник сприйняв ©х з щирою вдячнiстю i зразу ж узявся переробляти ескiз.
Вiн збiльшу його формат, збiльшу число дiйових осiб, переставля окремi
постатi, створю враження великих зборiв козакiв.
Ескiз цi © картини художник уже намалював, але для великого полотна
йому ще багато чого бракувало. Крiм того вiн побоювався критики такого
знавця Запорозько© Сiчi, як Яворницький.
Ренiн запросив Дмитра Iвановича до себе, щоб показати йому ескiз
майбутньо© картини. Через деякий час Дмитро Iванович прийшов до майстернi
Р пiна.
Перша зустрiч у майстернi художника, про яку вони наперед умовилися,
хвилювала обох: Яворницькому, закоханому в запорожцiв, хотiлося скорiше
побачити ескiз, а Р пiну не терпiлося дiзнатися, що ж скаже знавець
Запорозько© Сiчi? Чи не осудить ескiз картини? Побоювання були марнi. З
першого ж погляду картина Яворницькому сподобалася. Вiн щиро захопився,
хвалив автора за вдалий сюжет, ва його чудовий задум.
- Глянув я на цей ескiз,- казав Яворницький,- i сам зайшовся смiхом!
"Святе дiло ви робите, любий Iлля Юхимович. Пишiть велику картину!"
Дмитро Iванович запропонував Р пiну все, що потрiбне було для цi ©
картини: книги з iсторi© запорозьких козакiв, свою колекцiю збро©, жупани,
чоботи, люльки, сулiю з горiлкою, яку викопав у запорозькiй могилi, навiть
череп, знайдений на Чортомлицькiй Сiчi. Вiддав також фотознiмки