Страница:
запорозького прапора, старих картин i Днiпрових порогiв, фото нащадкiв
запорожцiв - днiпровських лоцманiв. Але цим не обмежився завзятий iсторик.
Вiн багато приводив до художника сво©х землякiв та знайомих - прототипiв,
якi позували йому пiд час створення картини, ©х постатi й риси обличчя
скидалися на запорозьких козакiв. Це була найголовнiша й найдорожча
допомога Р пiну.
Iлля Юхимович гаряче взявся за роботу. Працював вiн над "Запорожцями"
понад 12 рокiв (з 1880-го по 1891-й). На великому полотнi одна за одною
з'являлися все новi й новi козачi постатi. Вони здавалися Дмитровi
Iвановичу прекрасними, а художник запевняв, що до них треба ще "трохи
доторкнутися пензлем". Доторкнеться - i зовсiм iнакше виходить, краще,
виразнiше.
Яворницький став частим гостем у майстернi Р пiна, а воднораз i
натхненником та добрим порадником. Вiдтодi всe бiльше й бiльше мiцнiла
дружба мiж iсториком i художником. Майже щонедiлi Дмитро Iванович бував у
Iллi Юхимовича, а той по суботах заходив вечорами до Яворницького, коли
там збиралася петербурзька укра©нська молодь - спiваки, музики, артисти й
художники. Цi зустрiчi Дмитро Iванович називав жартома "збiговиськами", що
дуже сподобалося землякам, i незабаром це слiвце помандрувало з столицi
iмперi© на Укра©ну.
Але, перше нiж докладнiше оповiсти про створення "Запорожцiв", скажемо,
що архiви не зберегли оригiналу широко вiдомого листа вiдповiдi запорожцiв
турецькому султановi, який зажадав вiд запорожцiв, щоб вони припинили
наскоки.
Листа, мабуть, насправдi й не було в практицi дипломатичних зносин Сiчi
з iноземними державами. Гострi й дошкульно-образливi вислови, якими
сповненi варiанти цього листа, не вiдповiдають тодiшнiм правилам
дипломатичного листування, що звичайно вiдбувалося латинською мовою з
додержанням усiх вимог чемностi. Латинську мову знали не тiльки
канцеляристи Сiчi та гетьмани, але й козацька старшина, натяк про що ми
чита мо в "Тарасi Бульбi" Гоголя; а окремi гетьмани й кошовi отамани Сiчi
так добре володiли латиною, що вiльно промовляли нею пiд час офiцiйних
переговорiв.
Усе це не перечить тому, що запорозьке козацтво, яке любило крутi жарти
й дотепи, могло порядком розваги не. раз складати такi в'©дливi листи до
сво©х ворогiв, але навряд чи ©х надсилалося кудись далi сiчового коша.
Хоч самий лист-вiдповiдь у всiх сво©х варiантах , видимо, пiзнiший
лiтературний витвiр, а не iсторичний документ, проте вiн добре вiдбива
вдачу й дух тих одчайдушних i самовiдданих воякiв, якi, за висловом
Репiна, "прирекли себе... на захист усiх дорогих iнтересiв сво ©
вiтчизни"[39].
Текст цього листа експону ться й досi в Днiпропетровському музе©, i
коло нього завжди бува людно й весело.
Для Р пiна-художника цей лист мав значення також не стiльки за сво ю
документальною вiрогiднiстю, скiльки як уявний вiдбиток епохи, ©© подiй та
звича©в. Звiсно, художник не мiг обмежитися, готуючись малювати свою
картину, текстом цього листа, як не обмежився вiн i зразками збро© та
одягу, що передавав йому Яворницький. Р пiну треба було ще подивитися на
ту запорозьку землю.
Вiн тричi при©здив на Укра©ну та Кубань. Одного разу вiн ©здив на
Кубань з Яворницьким, де зустрiв козака-станичника Василя Олешка. В його
обличчi художник побачив риси, схожi з уявлюваним образом Iвана Сiрка.
Зiбранi матерiали дали змогу створити величезний фонд художнiх фрагментiв,
якi потiм так щедро прикрасили його "Запорожцiв". Як згаду Корнiй
Iванович Чуковський, Репiн самих тiльки етюдiв до "Запорожцiв" мав у сво©х
альбомах кiлькасот, бiльшiсть з яких попали за кордон, звiдки назад уже не
повернулися.
З кожною по©здкою робота над картиною вiдновлювалася художник працював
чимраз з бiльшою енергi ю та запалом.
З особливою любов ю згадував Дмитро Iванович перший ескiз майбутнiх
"Запорожцiв". Саме цей закiнчений ескiз (олiя) Репiн подарував 1887 року
сво му порадниковi i помiчниковi Д. I. Яворницькому.
Дмитро Iванович пишався ескiзом "Запорожцiв", вважав його за
"найдорожчий скарб". На жаль, з цим подарунком iсториковi довелося
незабаром розпрощатись. Р пiн, напевне, побоювався, що цей ескiз ще до
завершення картини може попасти до чужих рук i тодi сюжетом "Запорожцiв"
скористу ться iнший художник. Вiн звернувся до Яворницького, пропонуючи
продати ескiз Третьякову.
Саме в цей час Яворницький хворiв, був у великiй нуждi, навiть нiчим
було йому сплатити борг за друкування "Вольностей запорожских Козаков".
Пiсля довгих умовлянь Яворницький погодився з Репiним i предав ескiз
"Запорожцiв". Третьяков вивiсив його в сво©й вiдомiй галере© в Москвi.
На знак поваги до свого побратима Д. I. Яворницький подарував йому один
iз сво©х творiв, "Запорожье в остатках старины и преданиях народа",
виданий 1888 року в Петербурзi.
Цiннiсть цi © книги поляга в тому, що ©© iлюстрував сам Р пiн. Там
такi його малюнки, як запорозька кобза, баклажки, кинджал, шабля, сволок i
лутки запорозького куреня, портрети запорожцiв Iвана та Якова Шиянiв,
запорозьке вбрання тощо.
Р пiн високо цiнував допомогу знавця Запорозько© Сiчi в створеннi сво ©
картини. В одному з каталогiв до картини Р пiн зробив таке пояснення: "З
подробицями iсторi© запорозьких козакiв можна познайомитися по книзi Д. I.
Яворницького "Нариси з iсторi© запорозьких козакiв i Новоросiйського
краю".
В сво©х спогадах[40] Дмитро Iванович так розповiда про персонажiв
картини:
"Унизу, в самому куточку, з лiвого боку, сидить на землi по-турецькому
пресимпатичний хлопчик, рокiв семи-восьми; малий джура, тобто збро носець,
з чубчиком на голенiй головi, з роззявленим вiд смiху ротом, в якому
блищать Дрiбнi й густi зубки[41]. Вiн набива тютюном люльки для козакiв i
залива ться милим дитячим смiхом, ловлячи вухом дошкульнi слова, якими
запорозькi лицарi частували турецького султана: "козолуп, рiзницька
собака, нашого бога дурень". Вище хлопчика сидить на колодi бравий козак з
чорними довгими вусами, з великим оселедцем (чубом), закладеним за вухо.
Це художник Я. Ф. Цiонглинський. Вiн поклав величезний кулачище на спину
козака, що сiв бiля столу без сорочки, за Цiонглинським сто©ть молодий
красень з благородними рисами лиця i якось "по-панському" посмiха ться. Це
внучатий племiнник знаменитого композитора М. I. Глiнки. Далi, за Глiнкою,
сто©ть козарлюга, високий, чорний, з вилискуватим, як у негра, лицем i з
пов'язкою на пораненому в бою лобi. Це вiдомий в Одесi художник, силач М.
Д. Кузнецов. За Кузнецовим рудий, як вогонь, Нiкiшка - кучер В. В.
Тарновського, в якого нема кiлькох зубiв у верхнiй щелепi; в цього
щербатого найу©дливiший смiх".
Цiкава iсторiя цього прототипа. Якось Р пiн переправлявся з Яворницьким
поромом через Днiпро. Тут же переправлявся й помiщик В. Тарновський, який
сидiв у сво му фаетонi. Художник звернув увагу на кучера Тарновського -
Нiкiшку. Це був низенький, рудуватий чоловiк з кiлькома зубами в ротi.
Коли вiн смiявся Iлля Р пiн пильно вдивлявся в риси його обличчя. Адже
саме з таким веселим смiхом мав бути козак на його картинi, де запорожцi
складають листа до султана. Iлля Юхимович швидко розгорнув альбом i
зафiксував олiвцем основнi риси знайденого типу. Це був удалий фрагмент до
задумано© картини.
"За Нiкiшкою вигляда обличчя студента-татарина, якому художник
"запозичив" бiлi, густi, мiцнi зуби з запорозького черепа, викопаного в
могилi бiля Сiчi.
Спереду, праворуч студента-татарина, височить важка кремезна постать у
червоному жупанi, в смушевiй шапцi i з шаблюкою збоку. Це професор
петербурзько© консерваторi© А. I. Рубець[42].
За спиною Рубця стояв такий гладкий козак, з таким випнутим наперед
черевом, що здавалося, воно трясеться вiд смiху. Але згодом його зняв
художник з картини й поставив iншу постать, спиною до глядачiв, у сiрому
кобеняку, з так званою "богородицею" на спинi, з вiдкритою голеною головою
i з чубом, пiднятим догори.
Спереду А. I. Рубця сидить кошовий отаман Запорозького вiйська Iван
Сiрко з демонiчним виразом очей, з люлькою в ротi й у шапцi, критiй чорним
сукном i пiдбитiй сiрим смушком, з розрiзом попереду. Сiрка художник
малював з популярного свого часу генерала, дотепника й веселуна М. I.
Драгомирова.
Далi висува ться наперед типове обличчя бурсака, який не витримав у
бурсi суботньо© лози й утiк за пороги - на Сiч. У нього нi вусiв, нi
чуприни на головi нема ; чорне густе волосся пiдстрижене пiд
макiтерку[43]. Це художник П Д. Мартинович[44], який народився на
Полтавщинi.
А ось до голови Мартиновича схилив свою голову козак у високiй чорнiй
шапцi, схожiй на ту, що носив гетьман Сагайдачний. Це худорлявий чоловiк з
похмурим поглядом; вiн мало реагу на дошкульнi епiтети, що ©х щедро сипле
козацьке товариство турецькому султану. Для цi © постатi позував В. В.
Тарновський, помiщик, колекцiонер укра©нсько© старовини.
Поряд з Тарновським - дiдок з вусами, низько пiдчикриженими,
сухорлявий, зморщений, беззубий. Вiн широко, як вершу, розкрив рота, куди
направля люльку, якою, в разi потреби, можна i череп розтрощити[45]. Вiн
увесь заходиться смiхом, аж очi заплющив. Його малював Р пiн з випадкового
обличчя на пристанi коло мiста Олександрiвська".
Картину ще не закiнчено, як до Яворницького прийшов Р пiн. Це було
перед рiздвом. Вдарили великi морози.
- А я до вас! - звернувся Р пiн.
- Що сталося?
- дьмо до мене! Я хочу посадити вас на картинi за писаря.
- Iлля Юхимович, я нiде не люблю виставляти себе напоказ.
- Нi, нi! Я вiд вас не вiдстану! Кому ж бути писарем, як не вам?
Яворницький довго опирався, але пiд кiнець згодився, i вони по©хали до
Р пiна. Майстерня художника в той час була на четвертому поверсi, пiд
скляною покрiвлею. Коли вони ввiйшли, Iлля Юхимович глянув на Яворницького
й сказав:
- Що це ви такий похмурий?
- В дорозi промерз.
Тодi Р пiн вийшов у сусiдню кiмнату, винiс звiдти якийсь журнал з
смiшними карикатурами й поклав на стiл перед Яворницьким. Той глянув на
якусь карикатуру й посмiхнувся.
- Стривай, стривай! Ось цей вираз менi й потрiбний! Не минуло й години,
як на картинi Яворницький уже сидiв за столом у ролi сiчового писаря.
Писар - одна з центральних постатей картини. Його лукава посмiшка
пробiга по всьому обличчi, утворюючи ледь помiтнi зморшки бiля очей i
неглибокi ямочки коло щiльно стулених губ. З усього видно, що це особа
хитра i, як кажуть, сам собi на умi. Писар добре чув всi цi крутi дотепи й
ущипливi, дошкульнi слова, якi йому диктують, але вiн не квапиться писати
©х на паперi довгим гусячим пером.
Треба було ще посадити когось за стiл, на вiльне, мiсце, проти писаря,
спиною до глядача. Р пiн уже наперед продумав, якою саме ма бути ця
постать. Потилиця повинна бути не абияка, а триповерхова, ©© не слiд
шукати нi в селах, нi в робочих кварталах - тiльки в панських хоромах. I
тут Р пiн пригадав, у кого така потилиця.
- Ви зна те, хто може бути придатний на таке мiсце?
- А хто?
- Георгiй Петрович Алексеев[46]. Коли вiн був у вас, я до нього добре
придивився. Сам вiн низенький, огрядний, дебелий, голова велика, голомоза,
а потилиця така, що треба сто рокiв, щоб ©© на©сти. Попросiть його, щоб
вiн дозволив менi зарисувати його спину й потилицю. Коли ви його побачите?
- Можу хоч i завтра.
- Так будь ласка! Я готовий написати йому безкоштовно його портрет, аби
тiльки вiн дозволив зарисувати для картини його потилицю...
Коли другого дня Яворницький передав Алексееву прохання Р пiна, той
категорично вiдмовився.
- Що це, на посмiх майбутнiм нащадкам? Нi! Яворницький поспiшив
повiдомити Р пiна про цю вiдповiдь. Але Р пiн усе ж таки наполягав
упросити Алексеева.
- Та влаштуйте ж це як-небудь! Чи вже ви, при вашiй винахiдливостi, не
придума те, як це зробити?
- А може, його спокусити старовинними монетами, вiн же нумiзмат? -
спитав Яворницький.- Зробимо це так: Георгiй Петрович запросить нас до
себе на снiданок. Пiсля снiданку ми пiдемо втрьох до його кабiнету, я
витягну з кишенi кiлька старовинних монет, i ми будемо розглядати ©х в
лупу, а ви сядете за спиною i тихенько занесете до сво © книжечки його
триповерхову потилицю безкоштовно.
Так вони й зробили. З квартири Алексеева вони вийшли разом.
Минув час. Картина "Запорожцi" була закiнчена й виставлена в
Третьяковськiй галере©. Генерал при©хав до Москви. Яворницький
запропонував йому й Р пiну пiти в Третьяковську галерею. Пiдiйшли до
картини.
- А гляньте, Георгiю Петровичу,- сказав Яворницький,така, як ваша,
потилиця.
- Як же ви насмiлилися зробити це без мого дозволу? Коли ж це ви
встигли змалювати?
Ренiн засмiявся:
- Це тодi, коли ви уважно розглядали монети.
Генерал покрутив сво© довгi й пишнi вуса, глянув на сво©х
спiвбесiдникiв i вже поблажливо проказав:
- Ну, гаразд, тепер уже нiчого не вдi ш. У мене до вас прохання: не
кажiть бiльше нiкому, що це моя потилиця,- засмiють старого дурня.
Вони пообiцяли, проте частенько i Р пiн, i Яворницький "по секрету"
розповiдали, з кого й що саме намальовано в цiй картинi.
Багато Р пiн зробив ескiзiв, щоб використати ©х на майбутньому полотнi.
Один з таких альбомiв е i в Днiпропетровському музе©. Його подарував Р пiн
сво му друговi Яворницькому, а трохи згодом Дмитро Iванович передав його
музе вi.
Крiм цього варiанта, розповiдав Яворницький, Р пiн зробив другу
картину. На нiй уже не було багатьох постатей, але зате з'явилися новi.
Писар - той же, тiльки вiд уже старий, в окулярах. У нього одне гусяче
перо в руцi, а друге за правим вухом. Без сорочки вже не один козак, а
два. Не було в картинi козака в кобеняку, що стояв спиною до глядача. Зник
козак з пов'язкою. Козак (Тарновський) вийшов на цьому варiантi
виразнiший. Тут вiн сидить без шапки, лисий; уся його постать -
зосереджена увага.
Ця iсторична картина нелегко давалася художниковi. Р пiн довго працював
над кожною постаттю, роками виношуючи в сво©й душi окремi образи. Iнколи
для яко©сь виразно© постатi йому були потрiбнi не один, а два-три типи
натурникiв, щоб з одного взяти вираз обличчя, зрiст, а з другого - очi, з
третього - пронизливий погляд, великi вусища, усмiшку тощо. Так було з
головним геро м - Сiрком. Портрета Iвана Сiрка не збереглося, тому Ренiн
мусив проявити свою творчу фантазiю. Довго вiн шукав пiдхожу людину для
Сiрка. I ось навеснi 1889 року Р пiну пощастило! Вiн зустрiвся з генералом
М. I. Драгомировим. Коли вперше його побачив, Р пiн аж вигукнув: "Живий
Сiрко!". Далi навколо Сiрка групувалися всi iншi персонажi.
Слава "Запорожцiв" облетiла всю Росiю, перейшла й кордони. На виставках
у Чiкаго, Будапештi, Мюнхенi, Стокгольмi картина мала великий успiх.
"Запорожцi" - один з найпопулярнiших творiв Р пiна. Численнi копi© i
репродукцi© ©х розiйшлися по всiй кра©нi. Про популярнiсть картини
свiдчить хоч би той випадок, який описав Р пiн у листi до Яворницького в
листопадi 1929 року: "Один мiй приятель привiз менi з Полтави куплену на
ярмарку скульптуру - копiю з вiдомо© мо © картини... Я радiю i тiшусь,
дивлячись на це вiдтворення".
В "Запорожцях" блискуче показано волелюбний характер, щиру душу й
непокiрнiсть сiчового козацтва. Автор картини пiдкреслив, що жорстока
реакцiя царсько© Росi© не смiв гнобити волелюбнi, але поневоленi народи
iмперi©. "Нiхто в свiтi не вiдчува так волю, рiвнiсть i братерство,-
писав свого часу Р пiн Стасову.- Все сво життя запорожцi залишалися
вiльними й нiкому не корилися. Нехай це буде й глумлива картина, я
все-таки напишу".
Дмитро Iванович давно збирався щиросердно подякувати Р пiну за його
"Запорожцiв". Така нагода випала. Як тiльки Яворницький повернувся з
Середньо© Азi© до Петербурга, друзi вченого вирiшили вшанувати
запорозького батька вечерею. Зiбралися в ресторан "Большой медведь". Туди
прийшли художники Р пiн, Сластiон, Бондаренко й багато iнших дiячiв
культури. Яворницький пiдвiвся з крiсла, щиро подякував за ту пошану, яку
виявило до нього все товариство, i, звертаючись до Р пiна, сказав:
- Любий i дорогий Iлля Юхимович! Ви зробили велику честь нашим предкам,
запорозьким козакам, а разом з ними й нам тим, що зобразили ©х на
прекраснiй картинi "Запорожцi", Хто б нас знав до вашо© картини? Нiхто. Ми
до того були маленькi - при землi, а тепер стали вище на голову! Низенько
вклоняюся вам i щиро дякую!..
Щедру допомогу Яворницького пiд час створення картини Р пiн дуже високо
цiнив. В перший рiк знайомства з Дмитром Iвановичем Р пiн подарував йому
дев'ять малюнкiв для його двотомника "Запорожье в остатках старины и
преданиях народа". Деякi з цих малюнкiв Р пiн зробив спецiально як
iлюстрацi© до цього видання, яке йому дуже сподобалося.
Дмитро Iванович у передмовi до першого тому писав:
"Автор не може. не висловити щиро© подяки глибокошановному Iллi
Юхимовичу Р пiну, що подав до цього твору кiлька малюнкiв з власно©
колекцi© i не вiдмовив у добрих порадах пiд час вибору ©х до видання".
Дружба Яворницького з Р пiним склалася на творчiй основi, й вона не
припинялася до само© смертi.
Великий росiйський художник палко любив Укра©ну, милувався ©© чарiвною
мовою, кохався в танцях i пiснях. Живучи в Петербурзi, вiн пiдтримував
постiйний зв'язок не тiльки з Яворницьким, а й з iншими дiячами культури,
часто бував на вечорах, якi влаштовували укра©нцi, що жили в тодiшнiй
столицi.
Особливо запам'яталася Дмитровi Iвановичу зустрiч Р пiна з корифеями
укра©нського театру, якi гастролювала в Петербурзi.
Одного разу, в суботу, на "збiговисько" до Дмитра Iвановича, який жив
тодi на Митнiй пристанi, завiтав Р пiн. у гостинного господаря вiн застав
землякiв з Укра©ни - артистiв М. Л. Кропивницького, М. К. Садовського, П.
К. Саксаганського, М. К. Заньковецьку, Г. П. Затиркевич та iнших. Згодом
прийшли туди давнi приятелi Яворницького - художники Панас Сластiон, який
до того ж пречудове спiвав i грав на кобзi, Хома Бондаренко - спiвак i
добрий танцюрист. Пiсля вечерi Сластiон узяв свою кобзу, сiв, склавши
ноги, на пiдлозi й заспiвав пiд акомпанемент кобзи думу "Плач бiдних
невольникiв у тяжкiй турецькiй неволi". Спiв глибоко вразив слухачiв.
Дмитро Iванович глянув на Р пiна i побачив, що з його очей капають сльози.
- Кобзарю, любий, дорогий кобзарю, ану, змахни з наших очей сльози, щоб
ми вдарили лихом об землю. Ушквар нам весело©!
I кобзар ушкварив гопака. Такого гопака, що всiх нiби жаром обпалило!
Тут як випурхне на середину зали Заньковецька, а слiдом за нею
Садовський! Взута в червонi черевички, вбрана в чудову барвисту плахту,
легка й грацiозна, Заньковецька, здавалося, лiтала у повiтрi, як метелик,
не торкаючись зовсiм ногами пiдлоги. До пари ©й як танцюрист був
Садовський. То повернеться одним боком, то другим, то скоком-боком, то
вихилясом та викрутасом, ще й навприсядки пiде!.. А кобзар, граючи, ще й
словами жару пiдда : "Подивися, дiвчино, який я моторний, подивись,
оглянься, який я удався!"
I раптом, на диво всiм, зненацька зрива ться з мiсця Iлля Юхимович
Р пiн, кида ться на середину зали в танок i як пiшов, як пiшов
"викозулювати" ногами, так куди там професiйним танцюристам!.. Кучерi в
нього розлiтаються врiзнобiч, а що тiльки ноги виробляють!.. То вiн стукне
по пiдлозi передком, то вдарить каблуком так, що весь посуд Дзвенить на
столi, то пiде рiвною "дрiбушкою" по пiдлозi... I пiсля всього того - враз
на канапу, сiв i сидить, нiби й не вiн! Грiм оплескiв - нагорода
танцюристовi[47].
Це "збiговисько" дуже подобалося Р пiну. На другий День Iлля Юхимович
прислав Яворницькому листа, в якому вiн дуже жалкував, що не здогадався
запросити до себе Дорогих його серцю гостей з сонячно© Укра©ни[48].
ГОПАК-ТАНОК ЗАПОРОЖЦIВ_ _
Листування мiж ученим i художником з деякими перервами тривало аж до
само© смертi. Яворницький не забував Р пiна, особливо тодi, коли вiн
радував громадськiсть виходом у свiт свого нового твору.
Як тiльки в Катеринославi вийшла книжка "За чужий грiх", Яворницький
зразу ж надiслав ©© Р пiну. 13 березня, 1908 року Р пiн писав
Яворницькому: "А вашу книжку "За чужий грiх" я дуже люблю, як i все, що ви
пишете: свiжо, правдиво й розумно".
Часто Р пiн звертався до Яворницького у власних справах. У листi з
Куоккала 9 травня 1909 року Iлля Юхимович просить Яворницького прислати
йому фото з гайдамацьких "свячених ножiв".
Цi ножi були потрiбнi Р пiну для ново© картини "Гайдамаки" .
В одному з листiв Яворницький просив Р пiна "при©хати з сином Юрком на
Укра©ну, побувати в музе©, а потiм стрiлою пролетiти через Днiпровi
пороги, повезти сина на старi мiсця Сiчi, показати правнука запорожцям, як
ото колись привiз i показав сво©х синiв Тарас Бульба".
Трохи згодом Дмитро Iванович знову блага свого земляка при©хати на
рiдну землю й подивитися музей, в якому багато можна знайти матерiалiв.
Тут же i "запорозький курiнь" - оселя Яворницького, де можна знайти
притулок i увагу господаря.
На запрошення Дмитра Iвановича Р пiн 18 жовтня 1910 року вiдповiв, що
готу сво©. картини на виставку в Рим i дуже шкоду , що не зможе побувати
на Днiпрi та в музе©, хоч "це часто виклика сором i тугу на серцi, але що
вдi ш!"
У зв'язку з сiмдесятирiччям Яворницького Р пiн прислав на його iм'я
сердечну телеграму: "Гаряче вiтаю маститого ювiляра. По-дружньому обiймаю
безсмертну душу Запорожжя".
Дмитро Iванович дуже хотiв збагатити музей деякими малюнками Р пiна.
Вiн зверта ться до художника, прохаючи прислати в музей хоч би один етюдик
од його цiнних i навiки безсмертних картин для музею Поля. Р пiн зважив на
щире прохання i надiслав Яворницькому кiлька малюнкiв з життя запорожцiв.
Р пiн у квiтнi 1925 року щиро дякував Дмитровi Iвановичу за присланий
йому автограф. "Ще здаля пiзнав ваш автограф i дуже зрадiв: значить,
живий, а казали, що хворий, що, може, й не виживе... Так, слава богу!
Живий, здоровий, i все така ж мила, молода, козацька душа, що любить свою
Укра©ну. I я все той же..."
Про свяченi ножi Р пiн писав, що фото з них вiн використав у картинi
"Гайдамаки", яка пiшла в Швецiю, до Стокгольма.
Трохи пiзнiше, 30 листопада 1926 року, Р пiн вiдкрив сво му Друговi
та мницю. Вiн повiдомив його, що задумав писати нову картину: "Пiд великим
секретом признаюся вам що я знову взявся за Запорожжя!" Iлля Юхимович мав
на увазi нову картину "Гопак". Знову вiн спрагло перечитував усе, що
зберiгалося в його бiблiотецi про Укра©ну. Читав перш за все твори
Яворницького, проглянув збiрку укра©нських пiсень. Згадав, як вiн,
при©хавши з С ровим на мiсце Сiчi, купався в Чортомлику, побував з ним на
запорозькому кладовищi, шукаючи пiдкiвок до козацьких чобiт, черепiв тощо.
Коли вони ходили по цьому кладовищу, пiшла чутка, що. пани шукають
запорозькi скарби. За ними гуртом бiгали селянськi дiти, повагом ходили
старi дiди й цiкавилися ©хнiми знахiдками.
Лист Р пiна про його новий творчий задум звеселив душу Яворницького.
Хоч обидва були вже в лiтах, ©м не бракувало ще пороху в порохiвницях.
Дмитро Iванович сiв за стiл, узяв перо i сво©м чiтким почерком написав до
Р пiна:
"Щоб малювати таку картину, як запорозький гопак, треба кинути чужий,
холодний край, який нiчого не да нi для розуму, нi для нашого серця,
треба пiрнути в свiтлi води Днiпра, пронестися через шумливi й грiзнi
пороги стрiлою, потiм пройтися пiшки до Сiчi. Тiльки пiсля того можна
братися за дiло й писати картину не чимраз холоднiшою i кволою, а сильною
i впевненою рукою".
З вiдповiддю Р пiн не забарився. "Милий i дорогий Дмитре Iвановичу! -
писав вiн 17 грудня 1926 року.- Я стою перед вами в позi того, що приймав
благословення. Як це добре ви сказали! Який би я був щасливий прийняти це
благословення саме вiд ваших рук".
Яворницький запалився бажанням допомогти Р пiну створити на старостi
лiт ще один шедевр з життя запорожцiв.
Щоб пiдтримати творчий вогник у душi Р пiна, Яворницький надсила йому
одну за одною сво© книжки: "Двi подорожi в Запорозьку Сiч монаха
Яценка-Зеленського", "Помiж панами", "Словник укра©нсько© мови". Згодом
послав йому запорозький прапор, фотознiмки запорозьких нащадкiв - лоцманiв
Якова Шрама, Грицька Шрама та Кузьми Казанця - цих звитяжцiв у боротьбi з
водною стихi ю. Надiслав i фото столiтнiх дiдiв, що доживали свого вiку в
селi Капулiвцi.
Усе це Р пiн прийняв з великою i щирою вдячнiстю.. Особливо дякував у
сво му листi вiд 7 сiчня 1927 року за книжку "Двi подорожi в Запорозьку
Сiч монаха Яценка-Зеленського". Вiн назвав ©© "чудом" - вiд не© не можна
вiдiрватися. Це - шедевр лiтературного мистецтва...
Але Ренiн не обмежу ться цими матерiалами. Картина, що вiн задумав,
вимагала багато рiзноманiтного матерiалу i Р пiну хочеться здобути якомога
бiльше експонатiв.
В одному листi Яворницький попередив художника, що навеснi 1927 року
вiн ви©здить з науковою експедицi ю дослiджувати Днiпро. I тут же запиту
Р пiна, якого саме порога фото вислати йому?
У вiдповiдь - радiсний лист: "Яке щастя! Яку радiсть принiс ваш лист!
Ви уявити собi не можете! I начебто для мо © роботи ви будете
фотографувати Днiпро в мiсцях останнього Запорожжя! Я готовий танцювати
вiд радощiв... О, саме зараз по©хати б до Вас! Та, на жаль, у мене вже й
хода тепер стала така, як у мого правнука Валентина. Все похитуюсь i вже
далеко вiд свого дому не ходжу. Ах, милий Дмитре Iвановичу, ви краще
зна те, в яких матерiалах я маю потребу. Так, i звитяжцi, i плавнi, i
очерет - усе це яке щастя! В якому б виглядi не вийшов знiмок - усе .це
матерiал; i гiллястий дуб над Днiпром, i все, що трапиться... О! Коли-то
цей лист дiйде, коли ж то вiдповiдь на нього? Ну, тепер уже веселiше менi
чекати. Ваш Iлля Р пiн, з глибоким поклоном вiд щирого серця. Тижнiв три я
дуже погано себе почував, але все ж, спираючись то на шафи, то на стiни,-
все ж не кидав Сiчi - пiдповзав i вiдповзав. Але закiнчити вже не зможу! А
шкода! Картина виходить гарна, весела - гопак. Навiть столiтнiй дiд пiшов
навприсядки. Напiдпитку танцюють... Навколо - веселий пейзаж... Ох,
розхвалився я... Боюсь".
Дмитро Iванович добре розумiв, як нетерпляче чекав вiд нього Р пiн цих
запорожцiв - днiпровських лоцманiв. Але цим не обмежився завзятий iсторик.
Вiн багато приводив до художника сво©х землякiв та знайомих - прототипiв,
якi позували йому пiд час створення картини, ©х постатi й риси обличчя
скидалися на запорозьких козакiв. Це була найголовнiша й найдорожча
допомога Р пiну.
Iлля Юхимович гаряче взявся за роботу. Працював вiн над "Запорожцями"
понад 12 рокiв (з 1880-го по 1891-й). На великому полотнi одна за одною
з'являлися все новi й новi козачi постатi. Вони здавалися Дмитровi
Iвановичу прекрасними, а художник запевняв, що до них треба ще "трохи
доторкнутися пензлем". Доторкнеться - i зовсiм iнакше виходить, краще,
виразнiше.
Яворницький став частим гостем у майстернi Р пiна, а воднораз i
натхненником та добрим порадником. Вiдтодi всe бiльше й бiльше мiцнiла
дружба мiж iсториком i художником. Майже щонедiлi Дмитро Iванович бував у
Iллi Юхимовича, а той по суботах заходив вечорами до Яворницького, коли
там збиралася петербурзька укра©нська молодь - спiваки, музики, артисти й
художники. Цi зустрiчi Дмитро Iванович називав жартома "збiговиськами", що
дуже сподобалося землякам, i незабаром це слiвце помандрувало з столицi
iмперi© на Укра©ну.
Але, перше нiж докладнiше оповiсти про створення "Запорожцiв", скажемо,
що архiви не зберегли оригiналу широко вiдомого листа вiдповiдi запорожцiв
турецькому султановi, який зажадав вiд запорожцiв, щоб вони припинили
наскоки.
Листа, мабуть, насправдi й не було в практицi дипломатичних зносин Сiчi
з iноземними державами. Гострi й дошкульно-образливi вислови, якими
сповненi варiанти цього листа, не вiдповiдають тодiшнiм правилам
дипломатичного листування, що звичайно вiдбувалося латинською мовою з
додержанням усiх вимог чемностi. Латинську мову знали не тiльки
канцеляристи Сiчi та гетьмани, але й козацька старшина, натяк про що ми
чита мо в "Тарасi Бульбi" Гоголя; а окремi гетьмани й кошовi отамани Сiчi
так добре володiли латиною, що вiльно промовляли нею пiд час офiцiйних
переговорiв.
Усе це не перечить тому, що запорозьке козацтво, яке любило крутi жарти
й дотепи, могло порядком розваги не. раз складати такi в'©дливi листи до
сво©х ворогiв, але навряд чи ©х надсилалося кудись далi сiчового коша.
Хоч самий лист-вiдповiдь у всiх сво©х варiантах , видимо, пiзнiший
лiтературний витвiр, а не iсторичний документ, проте вiн добре вiдбива
вдачу й дух тих одчайдушних i самовiдданих воякiв, якi, за висловом
Репiна, "прирекли себе... на захист усiх дорогих iнтересiв сво ©
вiтчизни"[39].
Текст цього листа експону ться й досi в Днiпропетровському музе©, i
коло нього завжди бува людно й весело.
Для Р пiна-художника цей лист мав значення також не стiльки за сво ю
документальною вiрогiднiстю, скiльки як уявний вiдбиток епохи, ©© подiй та
звича©в. Звiсно, художник не мiг обмежитися, готуючись малювати свою
картину, текстом цього листа, як не обмежився вiн i зразками збро© та
одягу, що передавав йому Яворницький. Р пiну треба було ще подивитися на
ту запорозьку землю.
Вiн тричi при©здив на Укра©ну та Кубань. Одного разу вiн ©здив на
Кубань з Яворницьким, де зустрiв козака-станичника Василя Олешка. В його
обличчi художник побачив риси, схожi з уявлюваним образом Iвана Сiрка.
Зiбранi матерiали дали змогу створити величезний фонд художнiх фрагментiв,
якi потiм так щедро прикрасили його "Запорожцiв". Як згаду Корнiй
Iванович Чуковський, Репiн самих тiльки етюдiв до "Запорожцiв" мав у сво©х
альбомах кiлькасот, бiльшiсть з яких попали за кордон, звiдки назад уже не
повернулися.
З кожною по©здкою робота над картиною вiдновлювалася художник працював
чимраз з бiльшою енергi ю та запалом.
З особливою любов ю згадував Дмитро Iванович перший ескiз майбутнiх
"Запорожцiв". Саме цей закiнчений ескiз (олiя) Репiн подарував 1887 року
сво му порадниковi i помiчниковi Д. I. Яворницькому.
Дмитро Iванович пишався ескiзом "Запорожцiв", вважав його за
"найдорожчий скарб". На жаль, з цим подарунком iсториковi довелося
незабаром розпрощатись. Р пiн, напевне, побоювався, що цей ескiз ще до
завершення картини може попасти до чужих рук i тодi сюжетом "Запорожцiв"
скористу ться iнший художник. Вiн звернувся до Яворницького, пропонуючи
продати ескiз Третьякову.
Саме в цей час Яворницький хворiв, був у великiй нуждi, навiть нiчим
було йому сплатити борг за друкування "Вольностей запорожских Козаков".
Пiсля довгих умовлянь Яворницький погодився з Репiним i предав ескiз
"Запорожцiв". Третьяков вивiсив його в сво©й вiдомiй галере© в Москвi.
На знак поваги до свого побратима Д. I. Яворницький подарував йому один
iз сво©х творiв, "Запорожье в остатках старины и преданиях народа",
виданий 1888 року в Петербурзi.
Цiннiсть цi © книги поляга в тому, що ©© iлюстрував сам Р пiн. Там
такi його малюнки, як запорозька кобза, баклажки, кинджал, шабля, сволок i
лутки запорозького куреня, портрети запорожцiв Iвана та Якова Шиянiв,
запорозьке вбрання тощо.
Р пiн високо цiнував допомогу знавця Запорозько© Сiчi в створеннi сво ©
картини. В одному з каталогiв до картини Р пiн зробив таке пояснення: "З
подробицями iсторi© запорозьких козакiв можна познайомитися по книзi Д. I.
Яворницького "Нариси з iсторi© запорозьких козакiв i Новоросiйського
краю".
В сво©х спогадах[40] Дмитро Iванович так розповiда про персонажiв
картини:
"Унизу, в самому куточку, з лiвого боку, сидить на землi по-турецькому
пресимпатичний хлопчик, рокiв семи-восьми; малий джура, тобто збро носець,
з чубчиком на голенiй головi, з роззявленим вiд смiху ротом, в якому
блищать Дрiбнi й густi зубки[41]. Вiн набива тютюном люльки для козакiв i
залива ться милим дитячим смiхом, ловлячи вухом дошкульнi слова, якими
запорозькi лицарi частували турецького султана: "козолуп, рiзницька
собака, нашого бога дурень". Вище хлопчика сидить на колодi бравий козак з
чорними довгими вусами, з великим оселедцем (чубом), закладеним за вухо.
Це художник Я. Ф. Цiонглинський. Вiн поклав величезний кулачище на спину
козака, що сiв бiля столу без сорочки, за Цiонглинським сто©ть молодий
красень з благородними рисами лиця i якось "по-панському" посмiха ться. Це
внучатий племiнник знаменитого композитора М. I. Глiнки. Далi, за Глiнкою,
сто©ть козарлюга, високий, чорний, з вилискуватим, як у негра, лицем i з
пов'язкою на пораненому в бою лобi. Це вiдомий в Одесi художник, силач М.
Д. Кузнецов. За Кузнецовим рудий, як вогонь, Нiкiшка - кучер В. В.
Тарновського, в якого нема кiлькох зубiв у верхнiй щелепi; в цього
щербатого найу©дливiший смiх".
Цiкава iсторiя цього прототипа. Якось Р пiн переправлявся з Яворницьким
поромом через Днiпро. Тут же переправлявся й помiщик В. Тарновський, який
сидiв у сво му фаетонi. Художник звернув увагу на кучера Тарновського -
Нiкiшку. Це був низенький, рудуватий чоловiк з кiлькома зубами в ротi.
Коли вiн смiявся Iлля Р пiн пильно вдивлявся в риси його обличчя. Адже
саме з таким веселим смiхом мав бути козак на його картинi, де запорожцi
складають листа до султана. Iлля Юхимович швидко розгорнув альбом i
зафiксував олiвцем основнi риси знайденого типу. Це був удалий фрагмент до
задумано© картини.
"За Нiкiшкою вигляда обличчя студента-татарина, якому художник
"запозичив" бiлi, густi, мiцнi зуби з запорозького черепа, викопаного в
могилi бiля Сiчi.
Спереду, праворуч студента-татарина, височить важка кремезна постать у
червоному жупанi, в смушевiй шапцi i з шаблюкою збоку. Це професор
петербурзько© консерваторi© А. I. Рубець[42].
За спиною Рубця стояв такий гладкий козак, з таким випнутим наперед
черевом, що здавалося, воно трясеться вiд смiху. Але згодом його зняв
художник з картини й поставив iншу постать, спиною до глядачiв, у сiрому
кобеняку, з так званою "богородицею" на спинi, з вiдкритою голеною головою
i з чубом, пiднятим догори.
Спереду А. I. Рубця сидить кошовий отаман Запорозького вiйська Iван
Сiрко з демонiчним виразом очей, з люлькою в ротi й у шапцi, критiй чорним
сукном i пiдбитiй сiрим смушком, з розрiзом попереду. Сiрка художник
малював з популярного свого часу генерала, дотепника й веселуна М. I.
Драгомирова.
Далi висува ться наперед типове обличчя бурсака, який не витримав у
бурсi суботньо© лози й утiк за пороги - на Сiч. У нього нi вусiв, нi
чуприни на головi нема ; чорне густе волосся пiдстрижене пiд
макiтерку[43]. Це художник П Д. Мартинович[44], який народився на
Полтавщинi.
А ось до голови Мартиновича схилив свою голову козак у високiй чорнiй
шапцi, схожiй на ту, що носив гетьман Сагайдачний. Це худорлявий чоловiк з
похмурим поглядом; вiн мало реагу на дошкульнi епiтети, що ©х щедро сипле
козацьке товариство турецькому султану. Для цi © постатi позував В. В.
Тарновський, помiщик, колекцiонер укра©нсько© старовини.
Поряд з Тарновським - дiдок з вусами, низько пiдчикриженими,
сухорлявий, зморщений, беззубий. Вiн широко, як вершу, розкрив рота, куди
направля люльку, якою, в разi потреби, можна i череп розтрощити[45]. Вiн
увесь заходиться смiхом, аж очi заплющив. Його малював Р пiн з випадкового
обличчя на пристанi коло мiста Олександрiвська".
Картину ще не закiнчено, як до Яворницького прийшов Р пiн. Це було
перед рiздвом. Вдарили великi морози.
- А я до вас! - звернувся Р пiн.
- Що сталося?
- дьмо до мене! Я хочу посадити вас на картинi за писаря.
- Iлля Юхимович, я нiде не люблю виставляти себе напоказ.
- Нi, нi! Я вiд вас не вiдстану! Кому ж бути писарем, як не вам?
Яворницький довго опирався, але пiд кiнець згодився, i вони по©хали до
Р пiна. Майстерня художника в той час була на четвертому поверсi, пiд
скляною покрiвлею. Коли вони ввiйшли, Iлля Юхимович глянув на Яворницького
й сказав:
- Що це ви такий похмурий?
- В дорозi промерз.
Тодi Р пiн вийшов у сусiдню кiмнату, винiс звiдти якийсь журнал з
смiшними карикатурами й поклав на стiл перед Яворницьким. Той глянув на
якусь карикатуру й посмiхнувся.
- Стривай, стривай! Ось цей вираз менi й потрiбний! Не минуло й години,
як на картинi Яворницький уже сидiв за столом у ролi сiчового писаря.
Писар - одна з центральних постатей картини. Його лукава посмiшка
пробiга по всьому обличчi, утворюючи ледь помiтнi зморшки бiля очей i
неглибокi ямочки коло щiльно стулених губ. З усього видно, що це особа
хитра i, як кажуть, сам собi на умi. Писар добре чув всi цi крутi дотепи й
ущипливi, дошкульнi слова, якi йому диктують, але вiн не квапиться писати
©х на паперi довгим гусячим пером.
Треба було ще посадити когось за стiл, на вiльне, мiсце, проти писаря,
спиною до глядача. Р пiн уже наперед продумав, якою саме ма бути ця
постать. Потилиця повинна бути не абияка, а триповерхова, ©© не слiд
шукати нi в селах, нi в робочих кварталах - тiльки в панських хоромах. I
тут Р пiн пригадав, у кого така потилиця.
- Ви зна те, хто може бути придатний на таке мiсце?
- А хто?
- Георгiй Петрович Алексеев[46]. Коли вiн був у вас, я до нього добре
придивився. Сам вiн низенький, огрядний, дебелий, голова велика, голомоза,
а потилиця така, що треба сто рокiв, щоб ©© на©сти. Попросiть його, щоб
вiн дозволив менi зарисувати його спину й потилицю. Коли ви його побачите?
- Можу хоч i завтра.
- Так будь ласка! Я готовий написати йому безкоштовно його портрет, аби
тiльки вiн дозволив зарисувати для картини його потилицю...
Коли другого дня Яворницький передав Алексееву прохання Р пiна, той
категорично вiдмовився.
- Що це, на посмiх майбутнiм нащадкам? Нi! Яворницький поспiшив
повiдомити Р пiна про цю вiдповiдь. Але Р пiн усе ж таки наполягав
упросити Алексеева.
- Та влаштуйте ж це як-небудь! Чи вже ви, при вашiй винахiдливостi, не
придума те, як це зробити?
- А може, його спокусити старовинними монетами, вiн же нумiзмат? -
спитав Яворницький.- Зробимо це так: Георгiй Петрович запросить нас до
себе на снiданок. Пiсля снiданку ми пiдемо втрьох до його кабiнету, я
витягну з кишенi кiлька старовинних монет, i ми будемо розглядати ©х в
лупу, а ви сядете за спиною i тихенько занесете до сво © книжечки його
триповерхову потилицю безкоштовно.
Так вони й зробили. З квартири Алексеева вони вийшли разом.
Минув час. Картина "Запорожцi" була закiнчена й виставлена в
Третьяковськiй галере©. Генерал при©хав до Москви. Яворницький
запропонував йому й Р пiну пiти в Третьяковську галерею. Пiдiйшли до
картини.
- А гляньте, Георгiю Петровичу,- сказав Яворницький,така, як ваша,
потилиця.
- Як же ви насмiлилися зробити це без мого дозволу? Коли ж це ви
встигли змалювати?
Ренiн засмiявся:
- Це тодi, коли ви уважно розглядали монети.
Генерал покрутив сво© довгi й пишнi вуса, глянув на сво©х
спiвбесiдникiв i вже поблажливо проказав:
- Ну, гаразд, тепер уже нiчого не вдi ш. У мене до вас прохання: не
кажiть бiльше нiкому, що це моя потилиця,- засмiють старого дурня.
Вони пообiцяли, проте частенько i Р пiн, i Яворницький "по секрету"
розповiдали, з кого й що саме намальовано в цiй картинi.
Багато Р пiн зробив ескiзiв, щоб використати ©х на майбутньому полотнi.
Один з таких альбомiв е i в Днiпропетровському музе©. Його подарував Р пiн
сво му друговi Яворницькому, а трохи згодом Дмитро Iванович передав його
музе вi.
Крiм цього варiанта, розповiдав Яворницький, Р пiн зробив другу
картину. На нiй уже не було багатьох постатей, але зате з'явилися новi.
Писар - той же, тiльки вiд уже старий, в окулярах. У нього одне гусяче
перо в руцi, а друге за правим вухом. Без сорочки вже не один козак, а
два. Не було в картинi козака в кобеняку, що стояв спиною до глядача. Зник
козак з пов'язкою. Козак (Тарновський) вийшов на цьому варiантi
виразнiший. Тут вiн сидить без шапки, лисий; уся його постать -
зосереджена увага.
Ця iсторична картина нелегко давалася художниковi. Р пiн довго працював
над кожною постаттю, роками виношуючи в сво©й душi окремi образи. Iнколи
для яко©сь виразно© постатi йому були потрiбнi не один, а два-три типи
натурникiв, щоб з одного взяти вираз обличчя, зрiст, а з другого - очi, з
третього - пронизливий погляд, великi вусища, усмiшку тощо. Так було з
головним геро м - Сiрком. Портрета Iвана Сiрка не збереглося, тому Ренiн
мусив проявити свою творчу фантазiю. Довго вiн шукав пiдхожу людину для
Сiрка. I ось навеснi 1889 року Р пiну пощастило! Вiн зустрiвся з генералом
М. I. Драгомировим. Коли вперше його побачив, Р пiн аж вигукнув: "Живий
Сiрко!". Далi навколо Сiрка групувалися всi iншi персонажi.
Слава "Запорожцiв" облетiла всю Росiю, перейшла й кордони. На виставках
у Чiкаго, Будапештi, Мюнхенi, Стокгольмi картина мала великий успiх.
"Запорожцi" - один з найпопулярнiших творiв Р пiна. Численнi копi© i
репродукцi© ©х розiйшлися по всiй кра©нi. Про популярнiсть картини
свiдчить хоч би той випадок, який описав Р пiн у листi до Яворницького в
листопадi 1929 року: "Один мiй приятель привiз менi з Полтави куплену на
ярмарку скульптуру - копiю з вiдомо© мо © картини... Я радiю i тiшусь,
дивлячись на це вiдтворення".
В "Запорожцях" блискуче показано волелюбний характер, щиру душу й
непокiрнiсть сiчового козацтва. Автор картини пiдкреслив, що жорстока
реакцiя царсько© Росi© не смiв гнобити волелюбнi, але поневоленi народи
iмперi©. "Нiхто в свiтi не вiдчува так волю, рiвнiсть i братерство,-
писав свого часу Р пiн Стасову.- Все сво життя запорожцi залишалися
вiльними й нiкому не корилися. Нехай це буде й глумлива картина, я
все-таки напишу".
Дмитро Iванович давно збирався щиросердно подякувати Р пiну за його
"Запорожцiв". Така нагода випала. Як тiльки Яворницький повернувся з
Середньо© Азi© до Петербурга, друзi вченого вирiшили вшанувати
запорозького батька вечерею. Зiбралися в ресторан "Большой медведь". Туди
прийшли художники Р пiн, Сластiон, Бондаренко й багато iнших дiячiв
культури. Яворницький пiдвiвся з крiсла, щиро подякував за ту пошану, яку
виявило до нього все товариство, i, звертаючись до Р пiна, сказав:
- Любий i дорогий Iлля Юхимович! Ви зробили велику честь нашим предкам,
запорозьким козакам, а разом з ними й нам тим, що зобразили ©х на
прекраснiй картинi "Запорожцi", Хто б нас знав до вашо© картини? Нiхто. Ми
до того були маленькi - при землi, а тепер стали вище на голову! Низенько
вклоняюся вам i щиро дякую!..
Щедру допомогу Яворницького пiд час створення картини Р пiн дуже високо
цiнив. В перший рiк знайомства з Дмитром Iвановичем Р пiн подарував йому
дев'ять малюнкiв для його двотомника "Запорожье в остатках старины и
преданиях народа". Деякi з цих малюнкiв Р пiн зробив спецiально як
iлюстрацi© до цього видання, яке йому дуже сподобалося.
Дмитро Iванович у передмовi до першого тому писав:
"Автор не може. не висловити щиро© подяки глибокошановному Iллi
Юхимовичу Р пiну, що подав до цього твору кiлька малюнкiв з власно©
колекцi© i не вiдмовив у добрих порадах пiд час вибору ©х до видання".
Дружба Яворницького з Р пiним склалася на творчiй основi, й вона не
припинялася до само© смертi.
Великий росiйський художник палко любив Укра©ну, милувався ©© чарiвною
мовою, кохався в танцях i пiснях. Живучи в Петербурзi, вiн пiдтримував
постiйний зв'язок не тiльки з Яворницьким, а й з iншими дiячами культури,
часто бував на вечорах, якi влаштовували укра©нцi, що жили в тодiшнiй
столицi.
Особливо запам'яталася Дмитровi Iвановичу зустрiч Р пiна з корифеями
укра©нського театру, якi гастролювала в Петербурзi.
Одного разу, в суботу, на "збiговисько" до Дмитра Iвановича, який жив
тодi на Митнiй пристанi, завiтав Р пiн. у гостинного господаря вiн застав
землякiв з Укра©ни - артистiв М. Л. Кропивницького, М. К. Садовського, П.
К. Саксаганського, М. К. Заньковецьку, Г. П. Затиркевич та iнших. Згодом
прийшли туди давнi приятелi Яворницького - художники Панас Сластiон, який
до того ж пречудове спiвав i грав на кобзi, Хома Бондаренко - спiвак i
добрий танцюрист. Пiсля вечерi Сластiон узяв свою кобзу, сiв, склавши
ноги, на пiдлозi й заспiвав пiд акомпанемент кобзи думу "Плач бiдних
невольникiв у тяжкiй турецькiй неволi". Спiв глибоко вразив слухачiв.
Дмитро Iванович глянув на Р пiна i побачив, що з його очей капають сльози.
- Кобзарю, любий, дорогий кобзарю, ану, змахни з наших очей сльози, щоб
ми вдарили лихом об землю. Ушквар нам весело©!
I кобзар ушкварив гопака. Такого гопака, що всiх нiби жаром обпалило!
Тут як випурхне на середину зали Заньковецька, а слiдом за нею
Садовський! Взута в червонi черевички, вбрана в чудову барвисту плахту,
легка й грацiозна, Заньковецька, здавалося, лiтала у повiтрi, як метелик,
не торкаючись зовсiм ногами пiдлоги. До пари ©й як танцюрист був
Садовський. То повернеться одним боком, то другим, то скоком-боком, то
вихилясом та викрутасом, ще й навприсядки пiде!.. А кобзар, граючи, ще й
словами жару пiдда : "Подивися, дiвчино, який я моторний, подивись,
оглянься, який я удався!"
I раптом, на диво всiм, зненацька зрива ться з мiсця Iлля Юхимович
Р пiн, кида ться на середину зали в танок i як пiшов, як пiшов
"викозулювати" ногами, так куди там професiйним танцюристам!.. Кучерi в
нього розлiтаються врiзнобiч, а що тiльки ноги виробляють!.. То вiн стукне
по пiдлозi передком, то вдарить каблуком так, що весь посуд Дзвенить на
столi, то пiде рiвною "дрiбушкою" по пiдлозi... I пiсля всього того - враз
на канапу, сiв i сидить, нiби й не вiн! Грiм оплескiв - нагорода
танцюристовi[47].
Це "збiговисько" дуже подобалося Р пiну. На другий День Iлля Юхимович
прислав Яворницькому листа, в якому вiн дуже жалкував, що не здогадався
запросити до себе Дорогих його серцю гостей з сонячно© Укра©ни[48].
ГОПАК-ТАНОК ЗАПОРОЖЦIВ_ _
Листування мiж ученим i художником з деякими перервами тривало аж до
само© смертi. Яворницький не забував Р пiна, особливо тодi, коли вiн
радував громадськiсть виходом у свiт свого нового твору.
Як тiльки в Катеринославi вийшла книжка "За чужий грiх", Яворницький
зразу ж надiслав ©© Р пiну. 13 березня, 1908 року Р пiн писав
Яворницькому: "А вашу книжку "За чужий грiх" я дуже люблю, як i все, що ви
пишете: свiжо, правдиво й розумно".
Часто Р пiн звертався до Яворницького у власних справах. У листi з
Куоккала 9 травня 1909 року Iлля Юхимович просить Яворницького прислати
йому фото з гайдамацьких "свячених ножiв".
Цi ножi були потрiбнi Р пiну для ново© картини "Гайдамаки" .
В одному з листiв Яворницький просив Р пiна "при©хати з сином Юрком на
Укра©ну, побувати в музе©, а потiм стрiлою пролетiти через Днiпровi
пороги, повезти сина на старi мiсця Сiчi, показати правнука запорожцям, як
ото колись привiз i показав сво©х синiв Тарас Бульба".
Трохи згодом Дмитро Iванович знову блага свого земляка при©хати на
рiдну землю й подивитися музей, в якому багато можна знайти матерiалiв.
Тут же i "запорозький курiнь" - оселя Яворницького, де можна знайти
притулок i увагу господаря.
На запрошення Дмитра Iвановича Р пiн 18 жовтня 1910 року вiдповiв, що
готу сво©. картини на виставку в Рим i дуже шкоду , що не зможе побувати
на Днiпрi та в музе©, хоч "це часто виклика сором i тугу на серцi, але що
вдi ш!"
У зв'язку з сiмдесятирiччям Яворницького Р пiн прислав на його iм'я
сердечну телеграму: "Гаряче вiтаю маститого ювiляра. По-дружньому обiймаю
безсмертну душу Запорожжя".
Дмитро Iванович дуже хотiв збагатити музей деякими малюнками Р пiна.
Вiн зверта ться до художника, прохаючи прислати в музей хоч би один етюдик
од його цiнних i навiки безсмертних картин для музею Поля. Р пiн зважив на
щире прохання i надiслав Яворницькому кiлька малюнкiв з життя запорожцiв.
Р пiн у квiтнi 1925 року щиро дякував Дмитровi Iвановичу за присланий
йому автограф. "Ще здаля пiзнав ваш автограф i дуже зрадiв: значить,
живий, а казали, що хворий, що, може, й не виживе... Так, слава богу!
Живий, здоровий, i все така ж мила, молода, козацька душа, що любить свою
Укра©ну. I я все той же..."
Про свяченi ножi Р пiн писав, що фото з них вiн використав у картинi
"Гайдамаки", яка пiшла в Швецiю, до Стокгольма.
Трохи пiзнiше, 30 листопада 1926 року, Р пiн вiдкрив сво му Друговi
та мницю. Вiн повiдомив його, що задумав писати нову картину: "Пiд великим
секретом признаюся вам що я знову взявся за Запорожжя!" Iлля Юхимович мав
на увазi нову картину "Гопак". Знову вiн спрагло перечитував усе, що
зберiгалося в його бiблiотецi про Укра©ну. Читав перш за все твори
Яворницького, проглянув збiрку укра©нських пiсень. Згадав, як вiн,
при©хавши з С ровим на мiсце Сiчi, купався в Чортомлику, побував з ним на
запорозькому кладовищi, шукаючи пiдкiвок до козацьких чобiт, черепiв тощо.
Коли вони ходили по цьому кладовищу, пiшла чутка, що. пани шукають
запорозькi скарби. За ними гуртом бiгали селянськi дiти, повагом ходили
старi дiди й цiкавилися ©хнiми знахiдками.
Лист Р пiна про його новий творчий задум звеселив душу Яворницького.
Хоч обидва були вже в лiтах, ©м не бракувало ще пороху в порохiвницях.
Дмитро Iванович сiв за стiл, узяв перо i сво©м чiтким почерком написав до
Р пiна:
"Щоб малювати таку картину, як запорозький гопак, треба кинути чужий,
холодний край, який нiчого не да нi для розуму, нi для нашого серця,
треба пiрнути в свiтлi води Днiпра, пронестися через шумливi й грiзнi
пороги стрiлою, потiм пройтися пiшки до Сiчi. Тiльки пiсля того можна
братися за дiло й писати картину не чимраз холоднiшою i кволою, а сильною
i впевненою рукою".
З вiдповiддю Р пiн не забарився. "Милий i дорогий Дмитре Iвановичу! -
писав вiн 17 грудня 1926 року.- Я стою перед вами в позi того, що приймав
благословення. Як це добре ви сказали! Який би я був щасливий прийняти це
благословення саме вiд ваших рук".
Яворницький запалився бажанням допомогти Р пiну створити на старостi
лiт ще один шедевр з життя запорожцiв.
Щоб пiдтримати творчий вогник у душi Р пiна, Яворницький надсила йому
одну за одною сво© книжки: "Двi подорожi в Запорозьку Сiч монаха
Яценка-Зеленського", "Помiж панами", "Словник укра©нсько© мови". Згодом
послав йому запорозький прапор, фотознiмки запорозьких нащадкiв - лоцманiв
Якова Шрама, Грицька Шрама та Кузьми Казанця - цих звитяжцiв у боротьбi з
водною стихi ю. Надiслав i фото столiтнiх дiдiв, що доживали свого вiку в
селi Капулiвцi.
Усе це Р пiн прийняв з великою i щирою вдячнiстю.. Особливо дякував у
сво му листi вiд 7 сiчня 1927 року за книжку "Двi подорожi в Запорозьку
Сiч монаха Яценка-Зеленського". Вiн назвав ©© "чудом" - вiд не© не можна
вiдiрватися. Це - шедевр лiтературного мистецтва...
Але Ренiн не обмежу ться цими матерiалами. Картина, що вiн задумав,
вимагала багато рiзноманiтного матерiалу i Р пiну хочеться здобути якомога
бiльше експонатiв.
В одному листi Яворницький попередив художника, що навеснi 1927 року
вiн ви©здить з науковою експедицi ю дослiджувати Днiпро. I тут же запиту
Р пiна, якого саме порога фото вислати йому?
У вiдповiдь - радiсний лист: "Яке щастя! Яку радiсть принiс ваш лист!
Ви уявити собi не можете! I начебто для мо © роботи ви будете
фотографувати Днiпро в мiсцях останнього Запорожжя! Я готовий танцювати
вiд радощiв... О, саме зараз по©хати б до Вас! Та, на жаль, у мене вже й
хода тепер стала така, як у мого правнука Валентина. Все похитуюсь i вже
далеко вiд свого дому не ходжу. Ах, милий Дмитре Iвановичу, ви краще
зна те, в яких матерiалах я маю потребу. Так, i звитяжцi, i плавнi, i
очерет - усе це яке щастя! В якому б виглядi не вийшов знiмок - усе .це
матерiал; i гiллястий дуб над Днiпром, i все, що трапиться... О! Коли-то
цей лист дiйде, коли ж то вiдповiдь на нього? Ну, тепер уже веселiше менi
чекати. Ваш Iлля Р пiн, з глибоким поклоном вiд щирого серця. Тижнiв три я
дуже погано себе почував, але все ж, спираючись то на шафи, то на стiни,-
все ж не кидав Сiчi - пiдповзав i вiдповзав. Але закiнчити вже не зможу! А
шкода! Картина виходить гарна, весела - гопак. Навiть столiтнiй дiд пiшов
навприсядки. Напiдпитку танцюють... Навколо - веселий пейзаж... Ох,
розхвалився я... Боюсь".
Дмитро Iванович добре розумiв, як нетерпляче чекав вiд нього Р пiн цих