Шаповал I.. Слiдами запорожцiв

розповiда ться про подорож братiв Охрiменкiв i мешканцiв готелю
"Континенталь" до ка©рського iсторико-археологiчного музею "Булаг".
За порадою Лесi Укра©нки, що екскурсiю очолював Яворницький, який ще до
цього бував у музе© разом з поетесою.

7 лютого 1910 року всi вирушили до музею. Дмитро Iванович ще дорогою
почав розповiдати про багатющi скарби, зiбранi в цьому храмi культури.
По залах музею проходили поволi, бо екскурсовод намагався розповiсти
якомога бiльше. Ще не встигли дiйти до яко©-небудь стату© або вiтрини, а
Яворницький уже повiдомляв, яку iсторичну цiннiсть ма той чи той
експонат. Склалося враження, наче вiн сам роздобував i добре знав зiбранi
тут експонати.
8 пам'ятi Миколи Охрiменка залишилися казковi гробницi фараонiв,
саркофаги, мумi©, стародавнi стату©.
Коли зайшли в iнший вiддiл, Дмитро Iванович сказав вiдвiдувачам:
- Звернiть увагу - на кожнiй гробницi намальовано обличчя фараона.
Бiля мумiй зупинилися недовго. Вони справляли гнiтюче враження. Це
помiтив Яворницький i сказав:
- Хоч i прикро дивитись на цi мумi©, але майте на" увазi, що саме в
гиптi ©х уперше навчилися робити i зберiгати. Я, мiж iншим, теж мрiю
роздобути для свого музею-хоч одну таку дивовижну штуковину.

Кмiтливий та наполегливий керiвник нашо© екскурсi? добився, щоб його
екскурсантiв повели у вiддiл музею, який охоронявся особливо ретельно. Там
зберiгалися дуже коштовнi речi, виготовленi iз золота та рiдкiсних
дiамантiв..
У сусiдньому вiддiлi Яворницький показав сво©м слухачам бiлоснiжнi
статуетки богiв, фараонiв та зображення святих тварин.

У музе© пробули майже весь день. Нiкому не хотiлося розлучатися нi з
чудовими експонатами, нi з екскурсоводом - знавцем гипетсько© старовини.
Увечерi Охрiменко про все, що побачив у музе©, а також про талановитого
оповiдача, розповiв сво©й матерi й Ларисi Петрiвнi. Вони обидвi дуже,
жалкували, що цього разу не змогли побути на цiй цiкавiй екскурсi©.
Пiзнiшi дослiдження стосункiв Яворницького с поетесою свiдчать, що ця
зустрiч Дмитра Iвановича з Лесею Укра©нкою була не першою. Знайомство з
нею, напевне, почалося ще з Катеринослава, де свого часу жила сестра
поетеса Ольга Косач-Кривенюк з сво©м чоловiком.
1933 року Днiпропетровський кра знавчий музей вiдвiдав; письменник А.
I. Костенко. Тодi вiн познайомився з Яворницьким i розмовляв з ним про
Лесю Укра©нку. Ось що пише А. I. Костенко:

"Незважаючи на дуже тяжкi обставини життя, що склалися для нього саме
на той час, вiн залишився людиною" навдивовижу оптимiстичною. За три днi,
прожитих у нього, вiн показав та розповiв менi надзвичайно багато цiкавих:
речей. Серед унiкальних лiтографiй, книг, гравюр тощо, на яких часто
траплялись дарчi автографи видатних дiячiв, була фотографiя Лесi Укра©нки
з ©© власноручним написом на пам'ять Дмитровi Iвановичу про зустрiчi в
кра©нi пiрамiд. Ось тодi вiн i розповiв менi про знайомство з поетесою.
Зда ться, двiчi вiн бачив Лесю Укра©нку в Ки вi. Один раз на вечорi
лiтературно-артистичного товариства, а вдруге У Косачiв дома, на
Назарiвськiй вулицi, куди вiн заходив До Олени Пчiлки у видавничiй справi.
А ще один раз довелося бачити Лесю Укра©нку, казав Дмитро Iванович, на
Ка-теринославщинi, коли вона на запросини кооператора Миколи Левитського
вiдвiдала разом iз сестрою, зда ться, Ольгою, хлiборобськi артiлi"[51].

Читаючи твори Лесi Укра©нки, я нещодавно натрапив ва цiкавий документ -
лист поетеси, в якому вона з великою теплотою й сердечнiстю згаду iм'я Д.
I. Яворницького.
В листi вiд 15 лютого 1910 року з Гелуана до М. В. Кривенюка Леся
Укра©нка писала:
"Дорогий Михаиле! Вчора був у мене Яворницький, що ледве знайшов мене,
бо шукав у пансiонi в Бiлiнсько©,- казав, що це ви йому таку адресу дали,
але це вiн, певно, щось наплутав, бо я ж усi сво© адреси подавала додому i
ви ©х мали знати. Ну, та дарма, все ж вiн мене знайшов, i це дуже
.при мно, бо взагалi тут не часто укра©нця побачиш, а крiм того, вiн
видався менi симпатичним i iнтересним чоловiком. Тепер вiн по©хав у
горiшнiй гипет оглядати тамошнi ру©ни, а на поворотi проживе тут з
тиждень на нашiй вiллi .для вiдпочинку. Вiн завзятий дiд - лазив i на
пiрамiди, i в пiрамiди, i де його тiльки не носило! Це в шiстдесят[52] лiт
i з ревматизмом! Ну-ну! Треба з ним ще раз в гипетський музей по©хати-на
"панi з золотим обличчям" подивитись (там е така одна красавиця). А поки
що сиджу грибом i нiкуди не рипаюсь..."[53]

Як видно з цього листа, Дмитро Iванович разом з Лесею Укра©нкою бував у
музе©, розглядав з нею музейнi експонати, що являли iнтерес для них обох.
Коли Яворницький прощався з поетесою, Леся Укра©нка взяла зi столу сво
фото, пiдписала його й подарувала гостевi на добру згадку про зустрiч на
чужинi. Це фото Дмитро Iванович зберiгав у себе дома як коштовний скарб i
при нагодi показував сво©м друзям i приятелям.

ДЯДЬКО ГIЛЯЙ_ _

Розглядаючи в кабiнетi Яворницького фотокартки й малюнки, його друг i
помiчник О. П. Корсуновський побачив на стiнi фото людини, дуже схожо© на
запорожця. На фотографi© був дебелий чоловiк у чумарцi, смушевiй шапцi, з
довгими вусами, а плечi мав такi широкi, що ©х вистачило б на двох.

- Дмитре Iвановичу, скажiть, хто це такий?

- Це цiкавий козарлюга - дядько Гiляй, як його всi звуть. Його дiд по
матерi походив з укра©нських козакiв. Дядько Гiляй - письменник. Щоправда,
твори його за царя не дуже пускали в свiт. Першу його книжку "Люди
нетрiв", у якiй показано тяжке життя людей за часiв царату, спалила
царська цензура. Писав Гiляй i про Степана Разiна, i про запорожцiв. Менi
часто доводилося з ним бачитися в Москвi й на Укра©нi. Вiн зiбрав цiкавий
матерiал на Укра©нi й написав хорошу книжку "На батькiвщинi Гоголя". Добре
знав укра©нську мову, перекладав вiршi Тараса Шевченка.
- А як його справжн прiзвище?
_ Гiляровський Володимир Олексiйович. До речi, вiв;

мiй давнiй приятель, я з ним бував у Льва Толстого. В будинку дядька
Гiляя менi довелося бачити багатьох дiячiв росiйсько© та укра©нсько©
культури. Це розумний, дужий i вродливий чоловiк. Ким тiльки, йому не
доводилося бувати: бурлакою, табунником, артистом, цирковим борцем. А
здоров'я в нього - дай бог кожному. Недарма ж кажуть: козацькому роду нема
переводу. Рука в нього як лопата; пiдкову розгинав жартома, без будь-яких
зусиль.
Одного разу при©хав Володимир до батька погостювати Пройшовся по хатi
сюди-туди, глядь, а в кутку - кочерга. Вiн узяв ©© i, наче бавлячись,
зав'язав вузлом. Це побачив старий батько i скипiв, розсердився на сина за
те, що той зiпсував кочергу. Тодi син пiдвiвся повагом iз стiльця, взяв
кочергу та й розв'язав, як вона була перше. Отакий був i весь рiд
Гiляровських. Дужий народ!
Замружившись, Яворницький раптом усмiхнувся.

- Чого ви смi теся, Дмитре Iвановичу?

- Та згадав одну iсторiю. Було це в Москвi. Одного вечора сиджу я за
столом, працюю. Вже пiзно було. Коли це вбiга Гiляй, шапка в нього на
потилицi, збентежений. Думаю собi: випив неборака. Аж бачу - не те: кладе
вiн на мiй стiл жмут волосся, та ще й у кровi.
"Що це таке?" - здивувався я.
"Тут, брате, цiла iсторiя. Оце ось борода, а оце пасмо волосся з
голови".
"Не розумiю! Що за борода, що за волосся?" - схвильовано спитав я його.
"Розкажу, все буде зрозумiло. Слухай же. Iду собi по Хитровцi. Раптом,
як iз-пiд землi, вискочило дво та до. мене: "Руки вгору!" Я покiрливо
пiдняв руки, а потiм схопив одного за бороду, а другого за голову та й ну
©х, песиголовцiв, стукати лобами, аж поки вони, знесиленi, попадали передi
мною навколiшки. Стоять на колiнах з розбитими лобами й благають: "Пусти!"
Що, думаю, з ними робити? Вирiшив пустити, а щоб не забули, в чи©х руках
вопи побували, смикнув того й того за волосся так, що в руках залишилося
вiд одного пiвбороди, а вiд другого, "хоробрiшого" - пасмо волосся з
голови. Отака була оказiя!"
У Москвi в тi часи була сила-силенна всяких злодi©в, грабiжникiв та
розбишак, i ходити поночi спокiйно мiг тiльки Гiляровський. За сво життя
вiн не боявся: нi вдень, нi вночi його нiхто не посмiв чiпати.

Дмитро Iванович розповiв допитливому гостевi ще й про те, як вiн з
Гiляровським був у Празi.
- Пригадую, як тiльки настане вечiр, так вiн мене я тягне до цирку. До
опери чи там концерту Гiляй був не .дуже охочий, а от без цирку жити не
мiг. Якось сидимо ми з ним у празькому цирку. На аренi - по динок борцiв.
Один поборов другого. Вийшов на замiну третiй. I цього здолав перший
сипань. Тодi вiн зверта ться до публiки: "Хто хоче зi мною позмагатися -
виходь сюди! Умова така: хто мене подужа - одержить сто крон, а як нi -
то з його сто крон!"
Володимир Олексiйович мовчки схопився з свого мiсця i як ошпарений
кинувся на арену. Я не встиг навiть за чумарку його схопити. "Куди тебе
несе нечиста сила? Вiн же тебе вб' , облиш!" Гiляй тiльки рукою махнув i
рiшуче перескочив через бар' р ложi. Дивлюсь, а Володимир уже виходить
з-за лаштункiв, одягнений у трико. Поклав на стiл сто крон, потиснув руку
сво му суперниковi й зчепився з ним. За столом сидiли суворi суддi. I що ж
ви дума те? Не пройшло й п'яти хвилин, як Гiляй сидiв верхи на тому
"неперевершеному" борцевi. Чую, суддi зняли галас: "Неправильно! Це
порушення правил!" Володимир Олексiйович, як нiде нiчого, подав борцевi
свою руку, допомiг йому встати. А тодi пошепки й пита його: "Ну як? I ви
вважа те, що не по правилу вас повалив? Тодi переборiмося". Борець знехотя
вiдповiв: "Та чого там неправильно, есе йшло правильно".
Переможець Гiляровський пiдiйшов до столу, узяв двiстi крон i зник за
лаштунками. За якусь хвилину вiн знову видiв у нашiй ложi. Оплескам не
було кiнця...
В. О. Гiляровський зблизив Д. I. Яворницького у Москвi з прогресивною
iнтелiгенцi ю, вiдвiдував з ним лiтературнi вечори вiдомого в той час
педагога Д. I. Тихомирова. Про це тепло згадують у сво©х спогадах
письменники I. О. Бiлоусов i М. Д. Телешов. Зокрема, Телешов пише, що на
цих вечорах "читцiв було чимало, але в пам'ятi залишився тiльки один,
професор Яворницький Дмитро Iванович, правовiрний укра©нець, з веселими
запорозькими розповiдями, якi я слухав, бувало, завжди iз
задоволенням"[54]. Про те, що Яворницький познайомився на цих вечорах з
вiдомими дiячами культури, свiдчить i лист I. С. Лаптева до М. Д. Телешова
вiд 15 березня 1945 року: "Важливу роль у той час вiдiграв тихомировський
лiтературний гурток з журналом "Детское чтение". Тут ви одержали багато, а
головне, познайомилися з А. П. Чеховим, В. О. Гiляровським, який викликав
вас на "бiй пiвнiв", Т. Л. Щепкiною-Куперник, братами Юлi м та Iваном
Бунiними, Д. I. Яворницьким, якого Р пiн зарисував писарем у картинi "Лист
турецькому султану".

Цей лiтературний гурток, де читав лекцi© Д. I. Яворницький, вiдвiдували
такi вiдомi артисти, як В. I. Немирович-Данченко, С. Г. Власов, Л. В.
Собiнов, письменники I. О. Бiлоусов, К. М. Станюкович, Г. I. Успенський та
багато iнших видатних дiячiв культури.
Як уже згадувалось, Д. I. Яворницький зi сво©ми лекцiями виступав не
лише в колi столично© iнтелiгенцi©. Вiн часто ви©здив у вiддаленi мiста i
села Укра©ни i там розповiдав простим людям про козаччину, про гiрку долю
селян i з гострим гумором критикував самодержавний лад i царських
чиновникiв. Отже, не диво, що лекцi© Яворницького проходили пiд та мним
наглядом полiцi©.
В одному московському архiвi менi пощастило дiстати фотокопiю дось
(номер 4407), що заведено департаментом полiцi© на iсторика Запорозько©
Сiчi Д. I. Яворницького. В цьому дось чита мо донос чернiгiвського
губернатора про те, що 16 - 17 грудня 1900 року iсторик, з дозволу
попечителя Ки©вського навчального округу, мав прочитати двi публiчнi
лекцi© на користь мiсцево© громадсько© бiблiотеки. Одну лекцiю вiн
прочитав, а другу - заборонив губернатор. Бо Дмитро Iванович у першiй
лекцi©, як iлюстрацiю, наводив приклад з козацько© минувшини, зачитував
народнi легенди, якi, за висновком губернатора, "не сприяли любовi
народних мас до царизму".
Найбiльшу реакцiю викликала легенда про те, як цариця Катерина приймала
делегацiю вiд Запорозько© Сiчi. Глянула вона на широкоплечих, вусатих,
засмаглих козакiв, розкiшно одягнених у жупани, при шаблях з позолотою та
самоцвiтами, й наказала почастувати ©х сметаною. Кебетливi запорожцi вмить
зрозумiли: цариця хоче посмiятися з них - та й кажуть ©й: "Матушка цариця,
у нас, простих людей, здавна заведено звичай: найперше ©дять мед, а вже
далi - все iнше, що буде на столi. То велiть подати нам медку".

Цариця iронiчно усмiхнулася i наказала подати на стiл меду. А козаки не
дурнi, вмочили в нього сво© довгi вуса, пiдкрутили ©х, заклали за вуха та
й заходились вплiтати сметану. Ви©ли все: i мед, i сметану.
Губернаторовi не сподобалось, що Яворницький показав мудрiшими козакiв
за царицю, адже вони ©© перехитрили. Але ще бiльше вразило губернатора те,
що iсторик в лекцi© Доводив, що придворнi, якi оточували iмператрицю,
займалися лише iнтригами.
Та лекцi© на цьому не закiнчувалися. Яворницький розповiдав про
соловецьких в'язнiв, якi в тяжких муках гинули в ямах.

Чернiгiвський губернатор вбачав у лекцiях iсторика крамолу i в сво му
доносi писав: "Я визнав за необхiдне i вирiшив не дозволити читання друго©
лекцi©, про що без оголошення причин цього мого розпорядження наказав
повiдомити п. Яворницькому..."[55].


БIЛЯ
ДЖЕРЕЛ ОПЕРИ "ТАРАС БУЛЬБА"

Яворницький був добре знайомий також з великим укра©нським
композитором, основоположником укра©нсько© класично© музики М. В.
Лисенком.
З листування видно, що дружба вченого з композитором зародилася ще
тодi, коли Лисенко задумав написати оперу "Тарас Бульба" й мандрував разом
з Яворницьким по мiсцях колишньо© Запорозько© Сiчi. Подорож ця лишила
велике й незабутн враження. Як свiдчив син композитора Остап Лисенко,
Микола Вiталiйович до останнiх днiв сво©х згадував тi мандри, а надто
по©здку на дубах через бурхливi Днiпровi пороги, на яких, за висловом
композитора, можна було "i дуба дати".
"Треба було в цi хвилини бачити нашого лоцмана Мусiя Бойка. Сто©ть як
укопаний на носi дуба. Високий, плечистий, у бiлiй сорочцi. Обличчя в
нього мускулясте, наче викуване з бронзи. Вуса довгi, побурiлi вiд
мiцнющого самосаду. Хвилi оскаженiло, з диким ревом кидаються на нас, а
вiн хоч би моргнув. Тiльки очi, прикутi до кипучо© безоднi, видають його
напруження й тривогу. Один тiльки хибний рух стерном - i всiй би нашiй
ученiй компанi© ракiв годувати.
- Вiриш, Остапе,- казав Микола Вiталiйович,- глянув я на Мусiя i бачу
його батька, дiда й прадiда. На таких же дубах за Святослава й за Богдана
йшли через пороги. Бились на смерть з ворогами. Не випускаючи меча з рук,
сiяли жито; будували фортецi, мiста, села отi Мусi© та Iвани, Максими та
Остапи. Мучили ©х ординцi в тяжкiй неволi, пани-шляхтичi розпинали на
хрестах, "сво ", православне панство душило крiпаччиною, цькувало
собаками. А Мусiй - ось вiн на дубi сво му - сам дуб! Усiма бурями
овiяний, сонцем i морозом загартований, днiпровою водою напо ний,
весняними грозами обмитий. Живий, нескорений, з руками звитяжця й з чистою
душею дитини. Завойовникiв пережив i панство пережива . Бо - сила! Бо -
народ"[56]
Дуб, на якому сидiли Яворницький, Лисенко та багато iнших друзiв,
тихенько спускався каналом повз грiзний Ненаситець, або, як лоцмани його
назвали, Дiд-порiг.

- Чу те,- показавши праворуч, вигукнув Яворницький,як той Дiд меле, що
аж гримить усе, що аж земля трясеться! На нього як тiльки подивишся, то й
у тебе дух займа ться.
Тодi на берегах Днiпра народилася музична сцена Запорозько© Сiчi, яку
талановитий композитор увiв потiм до сво © опери "Тарас Бульба".
Видатний дiяч росiйського театрального мистецтва К. С. Станiславський
назвав М. В. Лисенка "сонцем укра©нсько© музики". Багатограннiсть музично©
дiяльностi Лисенка гiдна подвигу. Вiн був не тiльки визначний композитор,
а й етнограф, збирач i дослiдник народних пiсенних скарбiв. Це зближувало
Лисенка та Яворницького, який сам добре спiвав i записував народнi пiснi
на ноти.
В Iнститутi мистецтвознавства, фольклору та етнографi© Академi© наук
УРСР зберiгаються матерiали, з яких видно, що Дмитро Iванович 1904 року
записав од кобзаря I. Кравченка пiсню про Морозенка, вiд другого кобзаря,
Л. Шевченка, занотував пiснi: "Ой скажи ти, пташко" та "Ой пiду я понад
морем".
На могилi Iвана Сiрка Яворницький зустрiвся з столiтнiм дiдом Федором
Кузьмичем Забутним i вiд нього записав пiсню "Красне, ясне сонечко
сходить". У цих же матерiалах згаду ться, що пiснi вiд N 1 до N 107
наспiвав Яворницький.
Композитор Лисенко скористувався послугою Яворницького i позаписував
мелодi© укра©нських пiсень, що ©х проспiвав вiн, коли бував у композитора.

Дружба й листування мiж iсториком i композитором тривали довго.
Ви©жджаючи з хором по Укра©нi, Лисенко раз у раз натрапляв на всiлякi
перепони. Царськi чиновники заборонили йому давати концерти, бо боялися
навiть пiсень укра©нського народу. Часто ця заборона виходила
безпосередньо вiд губернаторiв. Так було, наприклад, на Полтавщинi. Тодi
М. Лисенко звертався за допомогою до Яворницького.

У сво му листi вiд 6 червня 1902 року вiн схвильовано пише до Дмитра
Iвановича;
"Женуся за вами по слiдах ваших i добре, як потраплю вас тамечки, куди
листую, коли ж не потраплю,пропала моя справа".
В цьому листi вiн дуже просить Дмитра Iвановича допомогти йому -
написати листа до полтавського губернатора, щоб той "дав дозвiл на
концерт"[57].

I Яворницький допомiг сво му друговi.


З НАРКОМОМ НА ДНIПРОВСЬКИХ ПОРОГАХ_ _

Одного сонячного серпневого дня 1926 року до Днiпропетровського
iсторичного музею пiдкотила легкова автомашина. З не© вийшов енергiйний,
середнiй на зрiст, з гострою борiдкою чоловiк. Вiн вiдчинив заднi дверцята
i подав руку вродливiй чорнявiй жiнцi, допомагаючи ©й вийти з машини.

Дмитра Iвановича заздалегiдь попередили, що до музею прибуде нарком
освiти РРФСР А. В. Луначарський. Професор, хвилюючись, чекав цього
видатного дiяча культури, людину, яка багато зробила, щоб налагодити
музейну справу в Радянському Союзi.
Коли в дверях вестибюля музею з'явився Луначарський разом iз сво ю
дружиною, директор шанобливо зустрiв ©х. Гостi були у веселому й бадьорому
настро©.
Дмитро Iванович казав якось працiвникам музею, що вiн давно хотiв би
побачитися з Луначарським. З такою всебiчно освiченою людиною, блискучим
публiцистом i трибуном при мно було ближче познайомитися й поговорити.

Напевне, i Луначарський хотiв на власнi очi побачити вiдомого iсторика,
давнього приятеля Р пiна, почути живе, соковите слово Яворницького.
Луначарського i його дружину запрошено пройти прямо в запорозький
вiддiл.
Дмитро Iванович знав, що Луначарський, сам полтавчанин, добре володi
укра©нською мовою, зна культуру, захоплю ться укра©нською народною
творчiстю i поезi ю, тому пояснення робив укра©нською мовою.
Серед багатьох експонатiв гостям впала в очi насамперед славнозвiсна
картина "Запорожцi".
- А-а, знайомi обличчя! - усмiхнувся нарком. Дмитро Iванович напам'ять
знав усiх прототипiв, з яких Р пiн малював окремих персонажiв цi ©
iсторично© картини. Луначарський тут же поцiкавився:
- Чи правда, що оцього писаря Р пiн малював з вас?

- Так, це правда!
Дмитро Iванович розповiв багато подробиць, якi Стосувалися створення
"Запорожцiв".
- А ось i той знаменитий лист, який запорожцi гуртом складали до
турецького султана.
Яворницький виразно, з наголосом на окремих словах, прочитав листа.
Смiявся нарком, смiялись всi, хто був тодi бiля них.

- А що це у вас за сволоки лежать? В чому ©х цiннiсть?
- Це, Анатолiю Васильовичу, сволоки з запорозьких куренiв. Привiз ©х з
Нiкополя нащадок запорожцiв Захар Бородай. Ви ж тiльки подивiться на них,
як тут добре вирiзано лiтери. Можете прочитати: "Цей курiнь 1751 року
збудували запорозькi козаки Самардак та Киян".
Далi Дмитро Iванович показав iншi запорозькi речi - жупан, штани, пояс,
пiстолi, гакiвницi, розповiв, як та за яких обставин вiн "доскочив"
експонатiв. Показав глинянi люльки, з яких курили козаки такий мiцний
тютюн, "що як потягнеш, так i десятому закажеш".
- Тепер, прошу вас, пiдiйдiть сюди. Бачите оцей череп?
- Що ж це за череп, чим вiн знаменитий?

- Це запорозький.
- А звiдкiля це видно, що вiн запорозький? - спитав гiсть.
- А в нього, бачите, зверху зберiгся чуб - оселедець. Це вже безперечна
ознака сiчовика.
- Де ж вам пощастило здобути цей унiкум?

- Викопав його в могилi села Покровського, бiля рiчки Пiдпильно©, де
була остання Сiч. А про те, що це був таки запорожець, в мене й iншi
докази: бiля черепа стояла кварта горiлки, яку я теж виставив у вiтринi.

Екскурсiя повагом посувалася далi. Ось пiдiйшли до велико© картини, де
на весь зрiст намальовано якогось велетня.

- А що це за богатир? - спитав Луначарський.

- А-а-а, то нащадок запорожцiв, вiдомий борець Пiддубний. Коли вiн
гостював у мене, я попросив художника Струнникова намалювати цього
козарлюгу. Попадись отакому в лапи, так вiн на порошок зiтре...

Пiд кiнець огляду запорозько© старовини Дмитро Iванович пiдвiв гостей
до картини "Ненаситецький порiг". Бiля не© вони пробули довгенько.
Яворницький пiднесено розповiдав про грiзнi Днiпровськi пороги та козацькi
ходи на Днiпрi. Особливо цiкава була розповiдь про найстрашнiший
Дiд-порiг.
- Та що там картина! От якби ви самi побачили та почули, як реве
Ненаситець. Ото iнша рiч!
- Ви, Дмитре Iвановичу, так зацiкавили нас романтикою Днiпра, що ми з
дружиною хоч i зараз ладнi по©хати з вами на пороги. Ви згоднi?
- Прошу! Я готовий.
В автомашинi сидiло четверо: бiля шофера - дружина наркома, а за ними -
Луначарський i Яворницький. Не до©жджаючи десять кiлометрiв до Ненаситця,
Яворницький легенько торкнув рукою плече водiя, дав знак зупинити
автомашину й перший вийшов з не©.
- Прошу вас, Анатолiю Васильовичу, вийдiть сюди на хвилинку.
Нарком вийшов, зняв окуляри i протер ©х.
- Чу те, як реве?
- Чую, що ж то?
- Отож той самий Ненаситець: реве i стогне, шумить i ви - залежно вiд
погоди. Його можна почути за тридцять кiлометрiв. От яка сила!
- Це справдi могутня сила,- пiдтвердив Луначарський.

- Сюди, до грiзного Ненаситця, восени тисяча вiсiмсот сорок третього
року приходив Тарас Шевченко,- сказав Яворницький.- Багато чого тут
побачив великий Кобзар: вiдвiдав тодi Хортицю, був у Олександрiвську, в
Нiкополi, в селi Покровському. А тепер сiдайте, по©демо далi.

Автомашина форкнула й курною дорогою помчала ближче до порогiв.
Через кiлька хвилин ©зди мандрiвники побачили велику гранiтну скелю,
яка нависала над самим Ненаситцем. Перед порогом повiльно струмувала
прозора вода - синя-синя, як чисте небо в ясний день. I в той же час - що
тiльки дiялося на Ненаситцi! Тут вода клекотiла, крутими хвилями
здiймалася над вiковiчними скелями, розбризкуючи клаптi бiло© пiни.
Днiпровськi чайки зграями кружляли над порогом, вишукуючи собi поживу.
- Ось вам, Анатолiю Васильовичу, i той красень, до якого ми ©хали.
Милуйтеся з нього.
Всi зiйшли на скелю. З не© було видно i далекий степ, i широке плесо
повноводного Днiпра. Луначарський зняв кашкета. Легенький вiтерець,
зволожений бризками з порога, при мно лоскотав його волосся. Дорожньо©
втоми як i не було.
- З усiх порогiв, що на Днiпрi,- казав далi оповiдач,- Ненаситець
найбiльший i найстрашнiший. Вiн ма довжину бiльше двох кiлометрiв, пада
дванадцятьма лавами, весь укритий водяною пiною, а взимку не замерза . Це
якась могутня, страшна стихiйна сила i разом з тим чарiвна, разюча.

- А де ж хiд, яким спускаються на човнах? - спитав Луначарський.

- Той хiд коло правого берега, його зроблено тисяча сiмсот дев'яносто
дев'ятого року. З лiвого боку вiн був обгороджений кам'яною загатою. Там
i другий канал. Його проклали через гранiт тисяча вiсiмсот п'ятого року.
Такi канали потiм збудували на Кодацькому, Сурському та Лоханському
порогах. Але всi вони були недосконалi й незручнi, щоб ними спускати плоти
й судна. Отож сплавляли вантажi, як i перше,- "козацьким" ходом, через
пороги. Хоробрi лоцмани - нащадки запорожцiв - через цi пороги i плоти
водили. Через Ненаситець плоти проходили за одну хвилину!
- А цiкаво, чому цей порiг зветься Ненаситець? - спитала дружина
Луначарського.
- Тому, кажуть мiсцевi люди, що вiн нiяк не насититься: "Все ©сть та
©сть, все лопа та лопа , а нiяк не на©сться й не налопа ться".
I справдi, чого тiльки вiн не ковтав?! Щолiта часто понад пiвсотнi
людей тут гинуло: лоцмани майже всi рятувалися, а плотогони здебiльше
гинули.
Потiм Дмитро Iванович запросив наркома пройтись з ним трохи далi, де
показав йому ще одну важливу "штуку".
- Дивiться на оту скелю, що виступа з води Ненаситця. На нiй
прикрiплено чавунну плиту, де напис про загибель у бою з печенiгами
ки©вського князя Святослава Iгоровича, коли вiн повертався з походу. Якщо
хочете, ми зможемо добратися до не©.
- Так там же виру порiг!
- Не турбуйтесь, Анатолiю Васильовичу, менi тут не вперше плавати. Ми,
як кажуть, i сами з вусами!
- Та ще й запорозькими! - кинув Луначарський реплiку, усмiхаючись.
- Отож. Я ось гукну дiда-рибалку, вiн i переправить нас.
На сигнал Дмитра Iвановича дiд швидко причалив до берега, всi сiли в
човна й пiдпливли до само© скелi з плитою.

- Прочитайте, будь ласка, ви краще бачите, нiж я, бо менi вже минув
сiмдесятий рiк.
- Та хiба вам уже стiльки рокiв? Ви ж мов юнак стриба те по скелях.
Нарком протер свое пенсне. Чита вголос:
- "В 972 году у Днепровских порогов погиб в неравном бою с печенегами
русский витязь - князь Святослав Игоревич"[58].
- Ну, як вам подоба ться наш Днiпро?

- Чарiвна краса, дивишся на не© й не надивишся!

- Так-то воно так, а все ж надходить час, коли загнуздають Днiпро i
навiки закриють пороги. Вже йдуть чутки, що незабаром у Кiчкасi почнуть
будувати греблю.
Це правда? - спитав професор.
- Правда, Дмитре Iвановичу, тут незабаром почнуть будувати найпотужнiшу
електростанцiю.
- Отже, мине рiк-два, i днiпровi води пiдiпре могутня гребля. Скiльки ж