Страница:
"Мiчурiнський куток". Музей збагатився на фауну Антарктики - тут появився
кiстяк когатки, череп кашалота, чучела бобра, бiлого ведмедя, зебри, а
також буревiсника й пiнгвiна.
- Дмитро Iванович,- сказав професор Рейнгард,- пiшов од нас тепер на
вiчний спокiй, але його iдея - якомога ширше показати людям усi скарби
нашого краю - не вмерла. Ми не тiльки зберегли те, що вiн зiбрав, а й
поповнили екологiчний музей новими цiнними експонатами.
" ХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ"_ _
Серпневого сонячного дня до будинку Яворницького пiдiйшло дво лiтнiх
людей з цiпками в руках. Один з них в окулярах i капелюсi - народний
артист УРСР А. П. Хорошун, другий, з голеною головою, трохи шкутильгав на
одну ногу,- кларнетист М. М. Саблiн. х здивувало, що дверi до будинку,
порiг якого понад двадцять рокiв нiхто не переступав, були вiдчиненi. "Що
сталося?" - подумали вони й зайшли всередину. Назустрiч вийшов високий,
сухорлявий завгосп музею.
- Що тут у вас робиться? - поцiкавилися гостi.
- Впорядкову мо будинок Яворницького, який тепер стане фiлiалом музею:
поновлю мо робочий кабiнет ученого, ремонту мо всi кiмнати, дах, мезонiн.
Усе буде так, як за життя Дмитра Iвановича.
- А як тут картини Струнникова - чи цiлi?
- х треба трохи реставрувати, бо гiтлерiвцi подзьобали. Приходьте в
травнi на вiдкриття,ласкаво запросив завгосп.
Саме в цей час я йшов у парк Шевченка i, випадково зустрiвшись з двома
знайомими, якi оце стояли на ганку, поцiкавився, що вони там пильно
розглядають.
- Чому ви тут ходите? - спитав я ©х.
- Як чому? Ми ж давнi приятелi Дмитра Iвановича! Зiбралися в парк, аж
бачимо - дверi вiдчиненi, от i завiтали сюди.
До парку ми попрямували всi разом. Знайшли лаву, присiли пiд гiллястою
акацi ю, i зразу ж почалися спогади.
- Тисяча дев'ятсот двадцять четвертого року,- сказав Антон Панасович,-
я ©здив у Запорiжжя, де грав тодi наш театр. Якось зайшов я до
реквiзиторсько© i там, у мотлосi, натрапив на одну грубу й дуже стару
книгу. Це було вангелi XVI вiку, написане рукою. Я щось там заплатив за
нього й привiз у Днiпропетровськ. Зайшов до музею, щоб показати Дмитровi
Iвановичу, але менi сказали, що вiн зараз удома. Пiшов просто додому.
Подзвонив. За якусь хвилину вийшов Дмитро Iванович.
"А-а-а, козарлюга Хорошун прийшов. Здоровенькi були". "Здрастуйте,
Дмитре Iвановичу".
"Мабуть, щось принесли, Антоне Панасовичу? - спитав господар, коли
вгледiв пакунок у мо©х руках.- Симо! - звернувся вiн до сво © дружини.- Ти
б нам наливочки приготувала та яблучок свiженьких на стiл поклала. Гiсть
же прийшов!"
Хорошун розпакував книгу й показав Яворницькому. Той узяв ©©, надiв
окуляри, перегорнув кiлька сторiнок i зразу ж понiс у другу кiмнату, де
лежали музейнi експона ти у вiтринах. Згодом повернувся звiдти вже без
книги.
- Ну що, Дмитре Iвановичу, як моя книга? Де вона?
- Та там... Навiщо вона вам? Нехай побуде в мене. Хорошун усмiхнувся,
мовляв, все зрозумiло: рiдкiсна книга сподобалась Яворницькому i попала в
надiйнi руки. 11 вiн не помилився: вангелi залишилося в музе© назавжди.
Пригадався менi ще й такий випадок. Одного разу до i Дмитра Iвановича
при©хав з Полтавщини його знайомий лiкар-хiрург Олекса Сидорович Будай.
Гiсть привiз з собою рiдкiсну книжку "История Русов" (1846).
- Подивiться, Дмитре Iвановичу, на цю книжку! - похвалився гiсть.
Дмитро Iванович схопив ©©, глянув на титульний лист i сховав за спину,
наче боячись, щоб у нього не забрали ©© назад.
- Я подивлюся на не©, а ви навiдуйтесь...
Кiлька разiв Будай навiдувався до Яворницького, але розмова про книжку
нiяк не кле©лась. Тодi Будай обережно спитав:
- А як там пожива моя книжечка?
- Нiчого собi, живе. Вам ©©, Олексо Сидоровичу, бiльше вже не бачити.
- Чому?
- Ваша книжка збагатила нашу музейну бiблiотеку. Така штука нам дуже
потрiбна.
- Я так i думав, що вже бiльше не побачу ©©. Тодi, може, я зроблю на
нiй дарчий напис для музею? Давайте напишу.
Дмитро Iванович насторожився, глянув на Будая i сказав:
- Ось вам, Олексо Сидоровичу, папiр - пишiть, а ми перенесемо його в
книжку...
Ця рiдкiсна книжка й досi зберiга ться в бiблiотецi музею. На нiй
позначено iнвентарний номер, але без дарчого напису...
Слухаючи Хорошуна, кларнетист Саблiн i собi встряв у нашу розмову. Йому
теж було що сказати.
Микола Михайлович Саблiн до Велико© Вiтчизняно© вiйни працював у
симфонiчному оркестрi Днiпропетровського радiокомiтету. Одного разу вiн
виконував на кларнетi соло пiд акомпанемент рояля. Дмитро Iванович почув
по радiо, що варiацiю "©хав козак за Дунай" з опери Гулака-Артемовського
"Запорожець за Дуна м" викону солiст Саблiн.
Професоровi подобалося це виконання. Вiн добре запам'ятав прiзвище
кларнетиста i незабаром пiшов у радiокомiтет i попросив:
- Покажiть менi отого Шаблю, що вчора по радiо грав на кларнетi "©хав
козак за Дунай"!
- На жаль, його зараз тут нема.
- А де ж вiн? Де його можна знайти?
- Шукайте в парку Шевченка. Там вiн працю солiстом у духовому
оркестрi.
Дмитро Iванович дуже любив класичну музику Чайковського, Шопена, Гуно,
але особливо захоплювався творами укра©нських класикiв -
Гулака-Артемовського, Лисенка, Леонтовича, Стеценка, Ревуцького. Твори цих
композиторiв вiн майже щовечора слухав у парку Шевченка, навпроти свого
будинку.
I ось одного вечора Дмитро Iванович зайшов до парку, сiв на лавцi
вiдпочити, коли це оголошують початок концерту. "Зараз артист Саблiн
викона соло з концерту композитора Божарда".
Дмитро Iванович пiдвiвся й попрямував до естради. Пiд час антракту
пiдiйшов до групи музикантiв i спитав:
- А де той Шабля, який щойно грав на кларнетi?
- Десь тут.
- Покажiть менi його, будь ласка.
Кларнетиста швидко розшукали й шепнули: "Там хтось поважний тебе
чека !" Саблiн кинув недокурену цигарку, пiдiйшов до незнайомого дiдуся в
капелюсi й вiдрекомендувався:
- Я Саблiн. Ви мене шука те?
- Так. Саме вас шукаю. Нарештi таки спiймав. Мо прiзвище Яворницький.
Саблiн був дуже радий познайомитися з вiдомим ученим. Вiн пишався, що
саме ним зацiкавився професор-iсторик.
- Менi хотiлося з вами погомонiти. Ви зараз вiльнi?
- Хвилин через сорок закiнчиться концерт, i я до ваших послуг.
- Добре, почекаю.
Саблiн нетерпляче дивився на годинника. Як тiльки капельмейстер
оголосив: "Концерт закiнчено!" - вiн зразу ж кинувся до Яворницького. За
старою звичкою Дмитро Iванович почав сво знайомство з традицiйного
питання:
- Скажiть, вiдкiля ви родом?
- Я народився у Мандрикiвцi.
- Гм, цiкаво. А чи зна те ви, чому це селище зветься Мандрикiвкою?
- Нi, не знаю. Буду вдячний, коли поясните.
- Саме тут, на березi Днiпра, ще тисяча сiмсот сiмдесят дев'ятого року
перший оселився запорозький осавул Андрiй Мандрика. Отож, голубе, вiд його
прiзвища й пiшла назва - Мандрикiвка.
Саблiн з великим iнтересом вислухав розповiдь, як другий запорожець -
полковий осавул Лазар Глоба - заснував у Катеринославi, за допомогою
запорожцiв Микити Коржа та Гната Каплуна, чудесний мiський сад. Цей сад
займав площу вiсiмдесят сiм тисяч п'ятсот квадратних сажнiв i був один iз
кращих на пiвднi Укра©ни. Пiсля смертi Глоби сад перейшов до казни. Могила
Глоби сто©ть у парку iм. Чкалова.
Далi Дмитро Iванович поцiкавився:
- А ваше прiзвище часом не перекручене?
- Як вам сказати, мiй батько колись писався Шабля, а як попав у
солдати, став Саблiн. Отак воно i залишилося.
- Я теж так думаю i, як бачите, не помилився, коли вас уперше назвав
Шаблею.
Дмитро Iванович похвалив Саблiна за його вмiле виконання соло на
кларнетi, яке вже не вперше слухав по радiо i в парку.
- Миколо Михайловичу, до вас прохання: зберiть увесь колектив духового
оркестру та приходьте до мене додому в гостi. Я живу ось навпроти парку.
Музикант був трохи здивований таким несподiваним запрошенням, та ще й
не одного чоловiка, а всiх двадцяти п'яти учасникiв оркестру.
В призначений час вони прийшли. Дмитро Iванович гостинно прийняв ©х i
розсадив на верандi. На столi з'явилися соковитi грушi та яблука з
власного садка.
- Пригощайтеся, друзi, будьте як у себе дома,- запрошував господар.
Гостям у будинку Яворницького одразу впали в очi .розмальованi стiни у
приймальнiй кiмнатi. Саблiн перший пiдiйшов до одно© картини й спитав:
- Скажiть, Дмитре Iвановичу, що це за вусатий дiд сидить бiля воза?
- То чумак. Вiн ©де в Крим по сiль. У дорозi втомився, випрiг волiв i
пустив ©х пастись, а сам вирiшив трохи пiдкрiпитися...
Музиканти зачаровано слухали оповiдача, поки той не скiнчив попросив
©х:
- Ну, хлопцi, може, що-небудь загра те?
- Коли ма те бажання, будь ласка. Що б ви хотiли?
- Для початку що-небудь iз "Запорожця за Дуна м", а потiм "Вечорницi".
Музиканти старалися з усiх сил. На обличчi Дмитра Iвановича то яснiла
радiсна усмiшка, то лягала ледь помiтна тiнь смутку.
Потiм Дмитро Iванович попросив Саблiна виконати "©хав козак за Дунай".
Слухав вiн цю пiсню з якоюсь особливою насолодою, мов тiльки дивився на
прудкi пальцi кларнетиста, а сам думками був десь далеко-далеко...
- Ну, порадували ви, Шабле, старого! Повiк не забуду,- сказав
зворушений Дмитро Iванович, коли затихла музика.
Саблiн пiдвiвся i пiдiйшов до розкiшного куща троянд, що росли бiля
паркана. Милуючись ними, вiн захоплено промовив:
- Якi ж у вас, Дмитре Iвановичу, гарнi троянди!
- Сам сво©ми руками викохав! - похвалився господар.Може, зiрвати оту
квiточку?
- Нi, не зривайте: нехай вона чару i веселить ваше серце, аж поки сама
не зiв'яне.
Наступного дня, тiльки-но почув Дмитро Iванович, що в парку заграла
музика, вiн зiрвав найпишнiшу троянду, взяв з собою три великi жовтобокi
грушi й подався до парку. Пiд час антракту вiн пiдiйшов до музикантiв i
попросив викликати Шаблю. За якусь мить кларнетист стояв перед ним.
- Здрастуйте, професоре!
- Вiтаю вас i щирим словом, i чарiвною трояндою, яка вам учора дуже
сподобалася. Приймайте ©© вiд щирого серця.
Саблiн узяв загорнуту в газету вогнисту квiтку. В цей час Дмитро
Iванович, непомiтно для музиканта, поклав у його кишеню грушi.
- Дуже дякую вам, Дмитре Iвановичу. Якщо дозволите, я цю троянду вiд
вас i вiд себе пiднесу мо©й землячцi, талановитiй пiанiстцi Лiдi©
Афанась вiй. Вона завжди акомпану менi, коли я виконую "©хав козак за
Дунай".
- Я не перечу, будь ласка!
Про цей дарунок Саблiн i досi згаду тепло i вдячно. Вiн розповiда i
про те, як йому довелося проводити Яворницького на сесiю Академi© наук до
Ки ва.
- Це було десь тисяча дев'ятсот тридцять п'ятого року. Дмитровi
Iвановичу тодi минав восьмий десяток. Здоров'я в нього було вже слабке. З
дому в далеку дорогу його самого не пускали. Але вiн вирiшив усе ж таки
©хати. В Ки вi, на вокзалi, його мали зустрiти спiвробiтники академi©, i
треба було тiльки посадовити його на катеринославському вокзалi в по©зд.
Саблiн узяв це на себе. Вiн заздалегiдь придбав квитка, пiд'©хав з
Яворницьким до вокзалу й привiв професора до м'якого купе. Потiм викликав
провiдника й попросив:
- У цьому купе ©де патрiарх науки академiк Яворницький, йому вже
вiсiмдесят рокiв, бережiть його.
- Все буде гаразд, не турбуйтеся!
В купе з ним був академiк О. М. Динник та iншi вченi. Кажуть, що нiхто
з них у дорозi не спав, коли Яворницький починав розповiдати окремi
епiзоди з iсторi© Сiчi.
- Розкажiть, Дмитре Iвановичу, що то за "стовпова смерть" була в
запорожцiв? - попросив Динник.
- У запорожцiв був такий звичай, що як хто вб' товариша, то зараз його
ведуть карати па палю. Оце вам i стовпова смерть! Перед тим, як посадовити
злодiя па палю, оголошували по всiй окрузi, чи не знайдеться де така
дiвка, щоб вийшла за стовповика замiж. Як знайдеться, тодi його звiльняли
вiд страти, а тiльки висилали геть за Сiч, на зимiвник. От i зголосилася
якась одного разу. Прийшла вся пов'язана хустками. Стовповик насторожився,
пiдiйшов до не© та й каже: "А розкрийся, я подивлюся па тебе, яка ти ".
Вона розкрилася. Глянув вiн, аж вона ряба, як петрiвська зозуля. "Як з
такою вiнчатися,- сказав стовповик,- так лучче на палi мотатися!" Та й
пiшов на палю, на страту.
Коли Дмитро Iванович повертався з сесi© до Днiпропетровська, на перонi
його знову зустрiв Саблiн.
- Ну, як ви себе почували в дорозi?
- Ви зна те, Миколо Михайловичу, мене так доглядали, як малу дитину. Я
навiть не второпав: чи я був дома, чи в дорозi. Одне слово: " хав козак за
Дунай!.."
БIЛЯ
ДЗВОНЕЦЬКОГО ПОРОГА
Найближчим другом Яворницького з мiсцевих митцiв був артист
Днiпропетровського укра©нського драматичного театру iм. Шевченка Володимир
Филимонович Патлань.
- Я нiколи не забуду тих щасливих годин,- розповiдав вiн,- якi менi
випало провести разом з Дмитром Iвановичем,- пливти по днiпровських
хвилях, ©сти з одного казана степову пшоняну кашу, вкриватися одним
укривалом i слухати його неповторнi оповiдання.
Вперше Патлань побачив i почув Дмитра Iвановича, коли зайшов до музею
ще десь 1925 року. Директор музею, що давав у той день пояснення,
зупинявся бiля кожного експоната i з таким захопленням розповiдав
"бiографiю" експонатiв, що, здавалося, всi ми слухали якусь чарiвну казку.
Вдруге Патлань побачив Дмитра Iвановича через рiк на днiпровому березi
коло Дзвонецького порога. Зустрiлись вони ввечерi коло багаття, на якому
варили юшку. Яворницький сидiв у гуртi лоцманiв i розповiдав про
Запорозьку Сiч, про козацькi походи на Крим та визволення укра©нських
бранцiв. Тут, бiля багаття, й познайомилися вони. В той вечiр Дмитро
Iванович залюбки спiвав разом з ними старовинних пiсень, а коли один
лоцман узяв свою стареньку кобзу, вдарив по струнах i заспiвав "Ой пiду я
понад морем", Дмитро Iванович зразу ж записав цю пiсню на голос.
Кобзар замовк. Дмитро Iванович раптом спитав:
- Ось ми з вами сидимо бiля Дзвонецького порога. А чи зна те ви, чому
вiн так зветься?
- Нi, не зна мо, розкажiть.
Дмитро Iванович розповiв цiкаву легенду.
- По Днiпру на дубi везли великого дзвона. На порозi дуб розбився об
скелю, i дзвiн потонув. Кажуть, якщо пiрнути у воду та прислухатися, то
почу ш, як той дзвiн гуде. Ось тому його й назвали Дзвонецьким.
Пiсля першого знайомства на Дзвонецькому порозi Патланевi пощастило ще
кiлька разiв зустрiчатися з Дмитром Iвановичем. Вони спускалися разом
через пороги на
Запорожжя, пiднiмалися з лоцманами до Днiпропетровська.
- Дмитро Iванович добре знав мо iм'я й прiзвище, але завжди звертався
до мене не iнакше, як "козаче",- згадував артист.- Йому, мабуть, було
при мно так мене кликати. Я до цього звик i не заперечував.
Останнiй раз Патлань бачив Дмитра Iвановича пiд час гастролей свого
театру в Ки вi 1938 року. Зустрiлися вони на Хрещатику, i Яворницький
попросив провести його до будинку Академi© наук, на Володимирську вулицю.
Дорогою вони згадали вечiр на Дзвонецькому порозi, засмаглих, веселих
днiпровських лоцманiв, ревучi пороги...
- Ех, майнути б туди ще раз! - зiтхнув Дмитро Iванович.- Та, мабуть,
уже не доведеться...
- Ми довго не могли розлучитися тодi,- згаду Патлань,- нiби вiдчували,
що бiльше вже не побачимося.
БIЛЯ ЧЕСНО МОГИЛИ_ _
Сторож музею дiд Бiлий оглянув подвiр'я i вже було попрямував до сво ©
кiмнати, аж глядь, бiля могили Д. I. Яворницького навколiшках сто©ть якась
людина. Сторож тихою ходою пiдiйшов ближче.
- Що з вами, добрий чоловiче?
- Та згадав Дмитра Iвановича...
- Ви тутешнiй чи прибулий?
- Яз Мiсхора. Познайомимося - Корсуновський Олександр Павлович. Колись
жив тут, у Днiпропетровську, але за станом здоров'я пере©хав до Криму. Та
оце й при©хав, щоб вклонитися його могилi.
Дiд Бiлий дiзнався, що Корсуновський - iнженер-фiзик, йому тодi вже
перевалило за 60 рокiв.
Сторож i прибулий сiли на скамницi i довго гомонiли про Дмитра
Iвановича, ©м було що згадати, бо обидва добре знали вченого.
Згодом i менi вдалося познайомитися з Олександром Павловичем. Ми почали
з ним листуватись, а незабаром i зустрiлися. В його пам'ятi збереглося
багато цiкавих епiзодiв з життя Яворницького.
В 1918 роцi до рук юнака Корсуновського, який тодi жив у селi
Ковпакiвцi, Новомосковського повiту, випадково потрапила книжка Д. I.
Яворницького "По следам запорожцев". Вiн почав ©© читати i не вiдiрвався,
поки не закiнчив.
Тодi ж вiд мiсцевого вчителя Корсуновський дiзнався, що автор цi ©
книжки - живий, працю в Катеринославi директором iсторичного музею.
Через три роки Корсуновський став студентом iнституту народно© освiти.
Там вiн i побачив Яворницького. I хоч юнак спецiалiзувався на фiзицi, але
йому кортiло послухати лекцi© Дмитра Iвановича. Потрапив на одну з них,
яку професор читав перед самими канiкулами.
Ось Дмитро Iванович зайшов до аудиторi© - трошки сутулий, сивий. Всi
встали й шанобливо привiталися. В залi вiдразу запанувала тиша. ©© нiхто
не насмiлився порушити бодай найменшим рухом протягом усi © лекцi©.
Пролунав дзвiнок на перерву, але з мiсць нiхто не пiдводився.
Кiнчаючи свою лекцiю, Дмитро Iванович звернувся до студентiв з
особистою просьбою, щоб записували вони духовнi скарби народу.
Яворницький не вперше звертався до сво©х вихованцiв з таким закликом. I
вони з великою охотою збирали зразки народно© мудростi i пам'ятки
iсторично© минувшини.
Другого дня Корсуновський зайшов до музею, розшукав директора i почав
розпитувати про iсторiю експонатiв.
Яворницькому сподобався допитливий юнак. Вчений охоче розповiв йому про
найцiкавiшi речi, а потiм спитав його:
- А чому ви так цiкавитесь музе м?
- Хочеться знати iсторiю рiдного краю. Ой як хочеться!
- Це дуже похвально, юначе. Минуле допомага краще зрозумiти сучасне.
Приходьте, коли матимете час, я вам багато дечого розповiм.
Зустрiвши iншого разу Корсуновського, Дмитро Iванович несподiвано
спитав його:
- Ви укра©нську мову добре зна те?
- Та наче знаю.
- Тодi ось вам аркуш паперу, напишiть, будь ласка, що-небудь, ну хоча б
сво враження про музей.
Корсуновський сiв за стiл i написав. Яворницький пробiг очима папiрець,
задоволене усмiхнувся i сказав:
- А тепер у мене буде до вас прохання. Допоможiть менi словника
переписати. Ви зможете це зробити, у вас вiльний час?
- А чому ж, допоможу!
Дмитро Iванович запросив юнака до себе додому. Вiн узяв з полицi паку
списаних аркушiв i поклав перед собою.
- Оце, Олександре Павловичу, мiй найголовнiший скарб.
Трапилось так, що я сво© розкопки почав з могил. А треба було починати
не з могил, а з оцих коштовних перлин. Адже мова людей - найцiннiше
багатство. Я часто жалкую i не можу собi простити, що так пiзно взявся за
цю роботу. Коли б ранiше я кинувся, давно б уже написав укра©нського
словника. А тепер наздоганяю, та, мабуть, уже не встигну надолужити
прогаяне. Ось бачите, якi гори я зiбрав! А кiнця ще не видно. Ви ж уявiть
собi, скiльки Ще не зiбрано невмирущо© народно© мудростi! Життя не чека ,
треба поспiшати...
Дмитро Iванович брав чверть аркуша, читав з нього, вимовляючи кожне
слово з великою любов'ю, з якимсь особливим смаком.
- Оцi аркушi, Олександре Павловичу, треба переписати для друку.
Молодий помiчник гаряче взявся за дiло. Завзятий ентузiаст переписував
словник близько семи рокiв.
Дмитро Iванович був веселий i дотепний спiврозмовник. Вечорами вiн
частував гостя розповiдями з сво © "бувальщини". Коли в нього був особливо
гарний настрiй, вiн артистично зображував царя, мiнiстра, урядника або
попа - будь-якого типа, з яким йому доводилося зустрiчатися в життi.
Якось зайшла розмова про походження пiсень. Дмитро Iванович спитав
.свого помiчника:
- Ви любите пiснi?
- Дуже люблю.
- Ану, проспiвайте яку-небудь народну укра©нську. Корсуновський згадав,
що вчора був на концертi i чув пiсню "За Нiман iду я". Вiн заспiвав ©©.
Дмитро Iванович уважно прослухав, а потiм несподiвано засмiявся.
- Хiба ж це народна пiсня? Це ж, голубчику, романс, пiдробка пiд
народну творчiсть. А чули ви, Олександре Павловичу, пiсню про вдовиного
сина?
- Нi, але з радiстю послухаю i для себе запам'ятаю. Дмитро Iванович
старечим, але при мним голосом протяжно виводив:
0-о-ой у полi билинонька колиха-а-а ться,
А-а-а в шиночку вдовин сип напива-а-а ться...
- Чули таку? - перепитав Дмитро Iванович гостя.- Оце вам справдi
народна.
Якось навеснi 1925 року Корсуновський спитав Яворницького:
- В цьому роцi вам, зда ться, мина сiмдесят рокiв. Чи не збираються
вiдмiчати цю дату?
- Чув, що збираються. Але я - проти. Навiщо нагадувати ювiляровi про
його старiсть, про те, що вже час-бо й честь знати. Мало радощiв од таких
шанувань.
Але ювiлей все-таки вiдбувся.
I коли Дмитро Iванович вийшов на трибуну, всi пiдвелися з мiсць i довго
аплодували йому.
- Дорогi друзi мо©! - Почав свiй виступ учений.- Ви сьогоднi менi
вiдкрили мене. Я ще не зробив пiдсумкiв свого життя. Це ви зробили. Як
добрий господар восени збира з сво © ниви зерно i подову, так i я в
сво му життi збирав усе. В мо©х лiтературних працях i зерно, i полова.
Мине який час, i все це забудеться. Зерно ж мо - зерно чисте , вiдбiрне,
яке я збирав усе сво життя,- це музей! Блаженно© пам'ятi Олександра
Миколайовича Поля, який перший поклав цеглину в заснування музею, а менi
випало велике щастя довершити це добре дiло. Радiсно менi на серцi, що мою
працю в музе© ви тут високо цiнували. Це окрилю мене, дода сил, виклика
бажання щедро служити народовi, сво©й рiднiй Вiтчизнi. Пам'ятайте - музе©
iснуватимуть вiчно, бо вони показуватимуть майбутнiм поколiнням, чим
людство в сво©й творчостi було i чим воно стало.
З нагоди ювiлею його тепло вiтали численнi радянськi установи i
органiзацi©, науковi товариства, письменники, артисти, художники, друзi й
побратими. В катеринославському робiтничому журналi "Мартен" була
опублiкована стаття про ювiляра. В нiй вiдзначалося, що науковi працi Д.
I. Яворницького написанi "настiльки популярно, художньо i разом з тим
науково, що, читаючи ©х, мимоволi переносишся в тi давнi часи боротьби
народу за свою незалежнiсть". Вiдзначалась також велика громадська
дiяльнiсть, його внесок у музей та виховання студентiв вузу. "Як лектор у
робiтничих районах, професор вузу, керiвник екскурсiй, спiвробiтник i
розповiдач Дмитро Iванович користу ться повагою i любов'ю"[70].
Пiсля зборiв до Дмитра Iвановича пiдiйшов Корсуновський. Яворницький
взяв його пiд руку, i вони разом попрямували додому. Того вечора Дмитро
Iванович довго не мiг заснути.
Ось про все це i думав Олександр Павлович, коли стояв навколiшки бiля
могили.
"УЛАМОК ФЕОДАЛIЗМУ"_ _
Цей ярлик з "легко© руки" недолугих журналiстiв переслiдував у 30-тi
роки академiка Д. I. Яворницького. I ось до музею зайшла трiйка - комiсiя
по чистцi апарату музею. Засiли в кабiнетi директора. Всiх звiдти вигнали.
Потiм через деякий час вийшов голова трiйки й каже:
- Яворницький, заходьте...
Той зайшов, став перед ними. Нiхто не запросив присiсти.
- Розкажiть, з ким ви мали зв'язок? - почав голова. Яворницький
зрозумiв, чого вони добиваються, й сказав:
"Пишiть: - з графом Толстим, Р пiним, Махном, до якого ходив у штаб,
щоб врятувати музейнi скарби...
- Досить! Нам усе зрозумiло. Та-а-ак... значить, з графом, виходить? I
з тим, що царя малював?! Усе ясно. Досить: ми вас виганя мо з музею. Такий
директор тут не потрiбний.
Дмитро Iванович пишався сво©м знайомством зi Львом Миколайовичем
Толстим та Iллею Юхимовичем Р пiним, а тут раптом... Та спантеличило
академiка iнше. Нiхто в цiлому свiтi не мiг винайти для Яворницького
покарання жорстокiшого, нiж цi тро - комiсiя, В сво©й беззастережнiй
глухiй жорстокостi вони нагадували скорiше трибунал войовничих невiгласiв.
Де ж ©м, отим псевдопролетарським ревнителям, було знати, що
викорчовують мало не останн з могутнiх розлогих дерев народно©
культури?..
З Яворницьким чинили поза всiма правилами поваги до вiку, до особи
вченого i його справи. Швидкорукi газетярi вiдчули вiтер кампанi©.
Навздогiн трибунальним звинуваченням запiстрявiли розмашистi рядки. Ми й
досi сором'язливо обмина мо цi сторiнки з iсторi© обласно© преси.
А було ж... I "феодальнi концепцi©", i "не зовсiм марксистськi
погляди". Цi звинувачення на той час були чи не страхiтливiшi за
кримiнальнi. Стати на захист академiка журналiсти не наважилися. Основну
справу Дмитра Iвановича було вже завершено. Музей iснував, жив сво©м
життям, залишаючись способом життя й мислення академiка. Саме цього
вирiшила позбавити його комiсiя, що бiльше нагадувала трибунал.
Однак через три мiсяцi з Наркомату освiти республiки надiйшов
вибачливий лист: вченого поновили на роботi. Та пошана й можливостi для
плiдно© роботи так i не вiдновилися повною мiрою. Не без допомоги мiсцевих
писак колеги-спiвробiтники почали зводити на професора наклеп за наклепом.
Саме через подiбне "благодiяння" Дмитро Iванович i опинився у
приймальнi по розгляду скарг, пропозицiй i побажань трудящих Окружного
виконкому, де на той час завiдуючим був Захар Борисович Гутчин. Серед
багатьох того дня вiдвiдувачiв Гутчин упiзнав сивi вуса й окуляри
академiка.
- Що трапилося, Дмитре Iвановичу?
- Образили мене, Захаре Борисовичу. Ось тут усе написано. Гляньте.
- Ми обов'язково розберемося в усьому. А ви, професоре, iдiть собi й
заспокойтесь. Ми вас про все повiдомимо.
Вчений пiшов, а Гутчин, вибравши час, узявся до його справи. В листi
йшлося про речi дуже й дуже тривожнi. На Дмитра Iвановича зводив бруднi
наклепи новий директор заснованого ним музею. Яворницького, цього
невгамовного збирача старовини, звинуватили у викраденнi музейних
експонатiв.
Захаровi Борисовичу належало взяти на себе весь тягар: довести очевидне
безглуздя наклепiв. Попередн знайомство з академiком надавало Гутчину
певно© переваги в боротьбi за чесне iм'я Яворницького. Голова Окружного
виконкому, старий бiльшовик Iван Андрiйович Гаврилов без вагань прийняв
правоту вченого й вагу доказiв завiдуючого приймальнею.
Але музей...
Вимагати спростування, бодай вибачення перед його засновником вiд
тогочасних начальникiв вiд науки було б безглуздо. Лише вказiвка з Ки ва,
кiстяк когатки, череп кашалота, чучела бобра, бiлого ведмедя, зебри, а
також буревiсника й пiнгвiна.
- Дмитро Iванович,- сказав професор Рейнгард,- пiшов од нас тепер на
вiчний спокiй, але його iдея - якомога ширше показати людям усi скарби
нашого краю - не вмерла. Ми не тiльки зберегли те, що вiн зiбрав, а й
поповнили екологiчний музей новими цiнними експонатами.
" ХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ"_ _
Серпневого сонячного дня до будинку Яворницького пiдiйшло дво лiтнiх
людей з цiпками в руках. Один з них в окулярах i капелюсi - народний
артист УРСР А. П. Хорошун, другий, з голеною головою, трохи шкутильгав на
одну ногу,- кларнетист М. М. Саблiн. х здивувало, що дверi до будинку,
порiг якого понад двадцять рокiв нiхто не переступав, були вiдчиненi. "Що
сталося?" - подумали вони й зайшли всередину. Назустрiч вийшов високий,
сухорлявий завгосп музею.
- Що тут у вас робиться? - поцiкавилися гостi.
- Впорядкову мо будинок Яворницького, який тепер стане фiлiалом музею:
поновлю мо робочий кабiнет ученого, ремонту мо всi кiмнати, дах, мезонiн.
Усе буде так, як за життя Дмитра Iвановича.
- А як тут картини Струнникова - чи цiлi?
- х треба трохи реставрувати, бо гiтлерiвцi подзьобали. Приходьте в
травнi на вiдкриття,ласкаво запросив завгосп.
Саме в цей час я йшов у парк Шевченка i, випадково зустрiвшись з двома
знайомими, якi оце стояли на ганку, поцiкавився, що вони там пильно
розглядають.
- Чому ви тут ходите? - спитав я ©х.
- Як чому? Ми ж давнi приятелi Дмитра Iвановича! Зiбралися в парк, аж
бачимо - дверi вiдчиненi, от i завiтали сюди.
До парку ми попрямували всi разом. Знайшли лаву, присiли пiд гiллястою
акацi ю, i зразу ж почалися спогади.
- Тисяча дев'ятсот двадцять четвертого року,- сказав Антон Панасович,-
я ©здив у Запорiжжя, де грав тодi наш театр. Якось зайшов я до
реквiзиторсько© i там, у мотлосi, натрапив на одну грубу й дуже стару
книгу. Це було вангелi XVI вiку, написане рукою. Я щось там заплатив за
нього й привiз у Днiпропетровськ. Зайшов до музею, щоб показати Дмитровi
Iвановичу, але менi сказали, що вiн зараз удома. Пiшов просто додому.
Подзвонив. За якусь хвилину вийшов Дмитро Iванович.
"А-а-а, козарлюга Хорошун прийшов. Здоровенькi були". "Здрастуйте,
Дмитре Iвановичу".
"Мабуть, щось принесли, Антоне Панасовичу? - спитав господар, коли
вгледiв пакунок у мо©х руках.- Симо! - звернувся вiн до сво © дружини.- Ти
б нам наливочки приготувала та яблучок свiженьких на стiл поклала. Гiсть
же прийшов!"
Хорошун розпакував книгу й показав Яворницькому. Той узяв ©©, надiв
окуляри, перегорнув кiлька сторiнок i зразу ж понiс у другу кiмнату, де
лежали музейнi експона ти у вiтринах. Згодом повернувся звiдти вже без
книги.
- Ну що, Дмитре Iвановичу, як моя книга? Де вона?
- Та там... Навiщо вона вам? Нехай побуде в мене. Хорошун усмiхнувся,
мовляв, все зрозумiло: рiдкiсна книга сподобалась Яворницькому i попала в
надiйнi руки. 11 вiн не помилився: вангелi залишилося в музе© назавжди.
Пригадався менi ще й такий випадок. Одного разу до i Дмитра Iвановича
при©хав з Полтавщини його знайомий лiкар-хiрург Олекса Сидорович Будай.
Гiсть привiз з собою рiдкiсну книжку "История Русов" (1846).
- Подивiться, Дмитре Iвановичу, на цю книжку! - похвалився гiсть.
Дмитро Iванович схопив ©©, глянув на титульний лист i сховав за спину,
наче боячись, щоб у нього не забрали ©© назад.
- Я подивлюся на не©, а ви навiдуйтесь...
Кiлька разiв Будай навiдувався до Яворницького, але розмова про книжку
нiяк не кле©лась. Тодi Будай обережно спитав:
- А як там пожива моя книжечка?
- Нiчого собi, живе. Вам ©©, Олексо Сидоровичу, бiльше вже не бачити.
- Чому?
- Ваша книжка збагатила нашу музейну бiблiотеку. Така штука нам дуже
потрiбна.
- Я так i думав, що вже бiльше не побачу ©©. Тодi, може, я зроблю на
нiй дарчий напис для музею? Давайте напишу.
Дмитро Iванович насторожився, глянув на Будая i сказав:
- Ось вам, Олексо Сидоровичу, папiр - пишiть, а ми перенесемо його в
книжку...
Ця рiдкiсна книжка й досi зберiга ться в бiблiотецi музею. На нiй
позначено iнвентарний номер, але без дарчого напису...
Слухаючи Хорошуна, кларнетист Саблiн i собi встряв у нашу розмову. Йому
теж було що сказати.
Микола Михайлович Саблiн до Велико© Вiтчизняно© вiйни працював у
симфонiчному оркестрi Днiпропетровського радiокомiтету. Одного разу вiн
виконував на кларнетi соло пiд акомпанемент рояля. Дмитро Iванович почув
по радiо, що варiацiю "©хав козак за Дунай" з опери Гулака-Артемовського
"Запорожець за Дуна м" викону солiст Саблiн.
Професоровi подобалося це виконання. Вiн добре запам'ятав прiзвище
кларнетиста i незабаром пiшов у радiокомiтет i попросив:
- Покажiть менi отого Шаблю, що вчора по радiо грав на кларнетi "©хав
козак за Дунай"!
- На жаль, його зараз тут нема.
- А де ж вiн? Де його можна знайти?
- Шукайте в парку Шевченка. Там вiн працю солiстом у духовому
оркестрi.
Дмитро Iванович дуже любив класичну музику Чайковського, Шопена, Гуно,
але особливо захоплювався творами укра©нських класикiв -
Гулака-Артемовського, Лисенка, Леонтовича, Стеценка, Ревуцького. Твори цих
композиторiв вiн майже щовечора слухав у парку Шевченка, навпроти свого
будинку.
I ось одного вечора Дмитро Iванович зайшов до парку, сiв на лавцi
вiдпочити, коли це оголошують початок концерту. "Зараз артист Саблiн
викона соло з концерту композитора Божарда".
Дмитро Iванович пiдвiвся й попрямував до естради. Пiд час антракту
пiдiйшов до групи музикантiв i спитав:
- А де той Шабля, який щойно грав на кларнетi?
- Десь тут.
- Покажiть менi його, будь ласка.
Кларнетиста швидко розшукали й шепнули: "Там хтось поважний тебе
чека !" Саблiн кинув недокурену цигарку, пiдiйшов до незнайомого дiдуся в
капелюсi й вiдрекомендувався:
- Я Саблiн. Ви мене шука те?
- Так. Саме вас шукаю. Нарештi таки спiймав. Мо прiзвище Яворницький.
Саблiн був дуже радий познайомитися з вiдомим ученим. Вiн пишався, що
саме ним зацiкавився професор-iсторик.
- Менi хотiлося з вами погомонiти. Ви зараз вiльнi?
- Хвилин через сорок закiнчиться концерт, i я до ваших послуг.
- Добре, почекаю.
Саблiн нетерпляче дивився на годинника. Як тiльки капельмейстер
оголосив: "Концерт закiнчено!" - вiн зразу ж кинувся до Яворницького. За
старою звичкою Дмитро Iванович почав сво знайомство з традицiйного
питання:
- Скажiть, вiдкiля ви родом?
- Я народився у Мандрикiвцi.
- Гм, цiкаво. А чи зна те ви, чому це селище зветься Мандрикiвкою?
- Нi, не знаю. Буду вдячний, коли поясните.
- Саме тут, на березi Днiпра, ще тисяча сiмсот сiмдесят дев'ятого року
перший оселився запорозький осавул Андрiй Мандрика. Отож, голубе, вiд його
прiзвища й пiшла назва - Мандрикiвка.
Саблiн з великим iнтересом вислухав розповiдь, як другий запорожець -
полковий осавул Лазар Глоба - заснував у Катеринославi, за допомогою
запорожцiв Микити Коржа та Гната Каплуна, чудесний мiський сад. Цей сад
займав площу вiсiмдесят сiм тисяч п'ятсот квадратних сажнiв i був один iз
кращих на пiвднi Укра©ни. Пiсля смертi Глоби сад перейшов до казни. Могила
Глоби сто©ть у парку iм. Чкалова.
Далi Дмитро Iванович поцiкавився:
- А ваше прiзвище часом не перекручене?
- Як вам сказати, мiй батько колись писався Шабля, а як попав у
солдати, став Саблiн. Отак воно i залишилося.
- Я теж так думаю i, як бачите, не помилився, коли вас уперше назвав
Шаблею.
Дмитро Iванович похвалив Саблiна за його вмiле виконання соло на
кларнетi, яке вже не вперше слухав по радiо i в парку.
- Миколо Михайловичу, до вас прохання: зберiть увесь колектив духового
оркестру та приходьте до мене додому в гостi. Я живу ось навпроти парку.
Музикант був трохи здивований таким несподiваним запрошенням, та ще й
не одного чоловiка, а всiх двадцяти п'яти учасникiв оркестру.
В призначений час вони прийшли. Дмитро Iванович гостинно прийняв ©х i
розсадив на верандi. На столi з'явилися соковитi грушi та яблука з
власного садка.
- Пригощайтеся, друзi, будьте як у себе дома,- запрошував господар.
Гостям у будинку Яворницького одразу впали в очi .розмальованi стiни у
приймальнiй кiмнатi. Саблiн перший пiдiйшов до одно© картини й спитав:
- Скажiть, Дмитре Iвановичу, що це за вусатий дiд сидить бiля воза?
- То чумак. Вiн ©де в Крим по сiль. У дорозi втомився, випрiг волiв i
пустив ©х пастись, а сам вирiшив трохи пiдкрiпитися...
Музиканти зачаровано слухали оповiдача, поки той не скiнчив попросив
©х:
- Ну, хлопцi, може, що-небудь загра те?
- Коли ма те бажання, будь ласка. Що б ви хотiли?
- Для початку що-небудь iз "Запорожця за Дуна м", а потiм "Вечорницi".
Музиканти старалися з усiх сил. На обличчi Дмитра Iвановича то яснiла
радiсна усмiшка, то лягала ледь помiтна тiнь смутку.
Потiм Дмитро Iванович попросив Саблiна виконати "©хав козак за Дунай".
Слухав вiн цю пiсню з якоюсь особливою насолодою, мов тiльки дивився на
прудкi пальцi кларнетиста, а сам думками був десь далеко-далеко...
- Ну, порадували ви, Шабле, старого! Повiк не забуду,- сказав
зворушений Дмитро Iванович, коли затихла музика.
Саблiн пiдвiвся i пiдiйшов до розкiшного куща троянд, що росли бiля
паркана. Милуючись ними, вiн захоплено промовив:
- Якi ж у вас, Дмитре Iвановичу, гарнi троянди!
- Сам сво©ми руками викохав! - похвалився господар.Може, зiрвати оту
квiточку?
- Нi, не зривайте: нехай вона чару i веселить ваше серце, аж поки сама
не зiв'яне.
Наступного дня, тiльки-но почув Дмитро Iванович, що в парку заграла
музика, вiн зiрвав найпишнiшу троянду, взяв з собою три великi жовтобокi
грушi й подався до парку. Пiд час антракту вiн пiдiйшов до музикантiв i
попросив викликати Шаблю. За якусь мить кларнетист стояв перед ним.
- Здрастуйте, професоре!
- Вiтаю вас i щирим словом, i чарiвною трояндою, яка вам учора дуже
сподобалася. Приймайте ©© вiд щирого серця.
Саблiн узяв загорнуту в газету вогнисту квiтку. В цей час Дмитро
Iванович, непомiтно для музиканта, поклав у його кишеню грушi.
- Дуже дякую вам, Дмитре Iвановичу. Якщо дозволите, я цю троянду вiд
вас i вiд себе пiднесу мо©й землячцi, талановитiй пiанiстцi Лiдi©
Афанась вiй. Вона завжди акомпану менi, коли я виконую "©хав козак за
Дунай".
- Я не перечу, будь ласка!
Про цей дарунок Саблiн i досi згаду тепло i вдячно. Вiн розповiда i
про те, як йому довелося проводити Яворницького на сесiю Академi© наук до
Ки ва.
- Це було десь тисяча дев'ятсот тридцять п'ятого року. Дмитровi
Iвановичу тодi минав восьмий десяток. Здоров'я в нього було вже слабке. З
дому в далеку дорогу його самого не пускали. Але вiн вирiшив усе ж таки
©хати. В Ки вi, на вокзалi, його мали зустрiти спiвробiтники академi©, i
треба було тiльки посадовити його на катеринославському вокзалi в по©зд.
Саблiн узяв це на себе. Вiн заздалегiдь придбав квитка, пiд'©хав з
Яворницьким до вокзалу й привiв професора до м'якого купе. Потiм викликав
провiдника й попросив:
- У цьому купе ©де патрiарх науки академiк Яворницький, йому вже
вiсiмдесят рокiв, бережiть його.
- Все буде гаразд, не турбуйтеся!
В купе з ним був академiк О. М. Динник та iншi вченi. Кажуть, що нiхто
з них у дорозi не спав, коли Яворницький починав розповiдати окремi
епiзоди з iсторi© Сiчi.
- Розкажiть, Дмитре Iвановичу, що то за "стовпова смерть" була в
запорожцiв? - попросив Динник.
- У запорожцiв був такий звичай, що як хто вб' товариша, то зараз його
ведуть карати па палю. Оце вам i стовпова смерть! Перед тим, як посадовити
злодiя па палю, оголошували по всiй окрузi, чи не знайдеться де така
дiвка, щоб вийшла за стовповика замiж. Як знайдеться, тодi його звiльняли
вiд страти, а тiльки висилали геть за Сiч, на зимiвник. От i зголосилася
якась одного разу. Прийшла вся пов'язана хустками. Стовповик насторожився,
пiдiйшов до не© та й каже: "А розкрийся, я подивлюся па тебе, яка ти ".
Вона розкрилася. Глянув вiн, аж вона ряба, як петрiвська зозуля. "Як з
такою вiнчатися,- сказав стовповик,- так лучче на палi мотатися!" Та й
пiшов на палю, на страту.
Коли Дмитро Iванович повертався з сесi© до Днiпропетровська, на перонi
його знову зустрiв Саблiн.
- Ну, як ви себе почували в дорозi?
- Ви зна те, Миколо Михайловичу, мене так доглядали, як малу дитину. Я
навiть не второпав: чи я був дома, чи в дорозi. Одне слово: " хав козак за
Дунай!.."
БIЛЯ
ДЗВОНЕЦЬКОГО ПОРОГА
Найближчим другом Яворницького з мiсцевих митцiв був артист
Днiпропетровського укра©нського драматичного театру iм. Шевченка Володимир
Филимонович Патлань.
- Я нiколи не забуду тих щасливих годин,- розповiдав вiн,- якi менi
випало провести разом з Дмитром Iвановичем,- пливти по днiпровських
хвилях, ©сти з одного казана степову пшоняну кашу, вкриватися одним
укривалом i слухати його неповторнi оповiдання.
Вперше Патлань побачив i почув Дмитра Iвановича, коли зайшов до музею
ще десь 1925 року. Директор музею, що давав у той день пояснення,
зупинявся бiля кожного експоната i з таким захопленням розповiдав
"бiографiю" експонатiв, що, здавалося, всi ми слухали якусь чарiвну казку.
Вдруге Патлань побачив Дмитра Iвановича через рiк на днiпровому березi
коло Дзвонецького порога. Зустрiлись вони ввечерi коло багаття, на якому
варили юшку. Яворницький сидiв у гуртi лоцманiв i розповiдав про
Запорозьку Сiч, про козацькi походи на Крим та визволення укра©нських
бранцiв. Тут, бiля багаття, й познайомилися вони. В той вечiр Дмитро
Iванович залюбки спiвав разом з ними старовинних пiсень, а коли один
лоцман узяв свою стареньку кобзу, вдарив по струнах i заспiвав "Ой пiду я
понад морем", Дмитро Iванович зразу ж записав цю пiсню на голос.
Кобзар замовк. Дмитро Iванович раптом спитав:
- Ось ми з вами сидимо бiля Дзвонецького порога. А чи зна те ви, чому
вiн так зветься?
- Нi, не зна мо, розкажiть.
Дмитро Iванович розповiв цiкаву легенду.
- По Днiпру на дубi везли великого дзвона. На порозi дуб розбився об
скелю, i дзвiн потонув. Кажуть, якщо пiрнути у воду та прислухатися, то
почу ш, як той дзвiн гуде. Ось тому його й назвали Дзвонецьким.
Пiсля першого знайомства на Дзвонецькому порозi Патланевi пощастило ще
кiлька разiв зустрiчатися з Дмитром Iвановичем. Вони спускалися разом
через пороги на
Запорожжя, пiднiмалися з лоцманами до Днiпропетровська.
- Дмитро Iванович добре знав мо iм'я й прiзвище, але завжди звертався
до мене не iнакше, як "козаче",- згадував артист.- Йому, мабуть, було
при мно так мене кликати. Я до цього звик i не заперечував.
Останнiй раз Патлань бачив Дмитра Iвановича пiд час гастролей свого
театру в Ки вi 1938 року. Зустрiлися вони на Хрещатику, i Яворницький
попросив провести його до будинку Академi© наук, на Володимирську вулицю.
Дорогою вони згадали вечiр на Дзвонецькому порозi, засмаглих, веселих
днiпровських лоцманiв, ревучi пороги...
- Ех, майнути б туди ще раз! - зiтхнув Дмитро Iванович.- Та, мабуть,
уже не доведеться...
- Ми довго не могли розлучитися тодi,- згаду Патлань,- нiби вiдчували,
що бiльше вже не побачимося.
БIЛЯ ЧЕСНО МОГИЛИ_ _
Сторож музею дiд Бiлий оглянув подвiр'я i вже було попрямував до сво ©
кiмнати, аж глядь, бiля могили Д. I. Яворницького навколiшках сто©ть якась
людина. Сторож тихою ходою пiдiйшов ближче.
- Що з вами, добрий чоловiче?
- Та згадав Дмитра Iвановича...
- Ви тутешнiй чи прибулий?
- Яз Мiсхора. Познайомимося - Корсуновський Олександр Павлович. Колись
жив тут, у Днiпропетровську, але за станом здоров'я пере©хав до Криму. Та
оце й при©хав, щоб вклонитися його могилi.
Дiд Бiлий дiзнався, що Корсуновський - iнженер-фiзик, йому тодi вже
перевалило за 60 рокiв.
Сторож i прибулий сiли на скамницi i довго гомонiли про Дмитра
Iвановича, ©м було що згадати, бо обидва добре знали вченого.
Згодом i менi вдалося познайомитися з Олександром Павловичем. Ми почали
з ним листуватись, а незабаром i зустрiлися. В його пам'ятi збереглося
багато цiкавих епiзодiв з життя Яворницького.
В 1918 роцi до рук юнака Корсуновського, який тодi жив у селi
Ковпакiвцi, Новомосковського повiту, випадково потрапила книжка Д. I.
Яворницького "По следам запорожцев". Вiн почав ©© читати i не вiдiрвався,
поки не закiнчив.
Тодi ж вiд мiсцевого вчителя Корсуновський дiзнався, що автор цi ©
книжки - живий, працю в Катеринославi директором iсторичного музею.
Через три роки Корсуновський став студентом iнституту народно© освiти.
Там вiн i побачив Яворницького. I хоч юнак спецiалiзувався на фiзицi, але
йому кортiло послухати лекцi© Дмитра Iвановича. Потрапив на одну з них,
яку професор читав перед самими канiкулами.
Ось Дмитро Iванович зайшов до аудиторi© - трошки сутулий, сивий. Всi
встали й шанобливо привiталися. В залi вiдразу запанувала тиша. ©© нiхто
не насмiлився порушити бодай найменшим рухом протягом усi © лекцi©.
Пролунав дзвiнок на перерву, але з мiсць нiхто не пiдводився.
Кiнчаючи свою лекцiю, Дмитро Iванович звернувся до студентiв з
особистою просьбою, щоб записували вони духовнi скарби народу.
Яворницький не вперше звертався до сво©х вихованцiв з таким закликом. I
вони з великою охотою збирали зразки народно© мудростi i пам'ятки
iсторично© минувшини.
Другого дня Корсуновський зайшов до музею, розшукав директора i почав
розпитувати про iсторiю експонатiв.
Яворницькому сподобався допитливий юнак. Вчений охоче розповiв йому про
найцiкавiшi речi, а потiм спитав його:
- А чому ви так цiкавитесь музе м?
- Хочеться знати iсторiю рiдного краю. Ой як хочеться!
- Це дуже похвально, юначе. Минуле допомага краще зрозумiти сучасне.
Приходьте, коли матимете час, я вам багато дечого розповiм.
Зустрiвши iншого разу Корсуновського, Дмитро Iванович несподiвано
спитав його:
- Ви укра©нську мову добре зна те?
- Та наче знаю.
- Тодi ось вам аркуш паперу, напишiть, будь ласка, що-небудь, ну хоча б
сво враження про музей.
Корсуновський сiв за стiл i написав. Яворницький пробiг очима папiрець,
задоволене усмiхнувся i сказав:
- А тепер у мене буде до вас прохання. Допоможiть менi словника
переписати. Ви зможете це зробити, у вас вiльний час?
- А чому ж, допоможу!
Дмитро Iванович запросив юнака до себе додому. Вiн узяв з полицi паку
списаних аркушiв i поклав перед собою.
- Оце, Олександре Павловичу, мiй найголовнiший скарб.
Трапилось так, що я сво© розкопки почав з могил. А треба було починати
не з могил, а з оцих коштовних перлин. Адже мова людей - найцiннiше
багатство. Я часто жалкую i не можу собi простити, що так пiзно взявся за
цю роботу. Коли б ранiше я кинувся, давно б уже написав укра©нського
словника. А тепер наздоганяю, та, мабуть, уже не встигну надолужити
прогаяне. Ось бачите, якi гори я зiбрав! А кiнця ще не видно. Ви ж уявiть
собi, скiльки Ще не зiбрано невмирущо© народно© мудростi! Життя не чека ,
треба поспiшати...
Дмитро Iванович брав чверть аркуша, читав з нього, вимовляючи кожне
слово з великою любов'ю, з якимсь особливим смаком.
- Оцi аркушi, Олександре Павловичу, треба переписати для друку.
Молодий помiчник гаряче взявся за дiло. Завзятий ентузiаст переписував
словник близько семи рокiв.
Дмитро Iванович був веселий i дотепний спiврозмовник. Вечорами вiн
частував гостя розповiдями з сво © "бувальщини". Коли в нього був особливо
гарний настрiй, вiн артистично зображував царя, мiнiстра, урядника або
попа - будь-якого типа, з яким йому доводилося зустрiчатися в життi.
Якось зайшла розмова про походження пiсень. Дмитро Iванович спитав
.свого помiчника:
- Ви любите пiснi?
- Дуже люблю.
- Ану, проспiвайте яку-небудь народну укра©нську. Корсуновський згадав,
що вчора був на концертi i чув пiсню "За Нiман iду я". Вiн заспiвав ©©.
Дмитро Iванович уважно прослухав, а потiм несподiвано засмiявся.
- Хiба ж це народна пiсня? Це ж, голубчику, романс, пiдробка пiд
народну творчiсть. А чули ви, Олександре Павловичу, пiсню про вдовиного
сина?
- Нi, але з радiстю послухаю i для себе запам'ятаю. Дмитро Iванович
старечим, але при мним голосом протяжно виводив:
0-о-ой у полi билинонька колиха-а-а ться,
А-а-а в шиночку вдовин сип напива-а-а ться...
- Чули таку? - перепитав Дмитро Iванович гостя.- Оце вам справдi
народна.
Якось навеснi 1925 року Корсуновський спитав Яворницького:
- В цьому роцi вам, зда ться, мина сiмдесят рокiв. Чи не збираються
вiдмiчати цю дату?
- Чув, що збираються. Але я - проти. Навiщо нагадувати ювiляровi про
його старiсть, про те, що вже час-бо й честь знати. Мало радощiв од таких
шанувань.
Але ювiлей все-таки вiдбувся.
I коли Дмитро Iванович вийшов на трибуну, всi пiдвелися з мiсць i довго
аплодували йому.
- Дорогi друзi мо©! - Почав свiй виступ учений.- Ви сьогоднi менi
вiдкрили мене. Я ще не зробив пiдсумкiв свого життя. Це ви зробили. Як
добрий господар восени збира з сво © ниви зерно i подову, так i я в
сво му життi збирав усе. В мо©х лiтературних працях i зерно, i полова.
Мине який час, i все це забудеться. Зерно ж мо - зерно чисте , вiдбiрне,
яке я збирав усе сво життя,- це музей! Блаженно© пам'ятi Олександра
Миколайовича Поля, який перший поклав цеглину в заснування музею, а менi
випало велике щастя довершити це добре дiло. Радiсно менi на серцi, що мою
працю в музе© ви тут високо цiнували. Це окрилю мене, дода сил, виклика
бажання щедро служити народовi, сво©й рiднiй Вiтчизнi. Пам'ятайте - музе©
iснуватимуть вiчно, бо вони показуватимуть майбутнiм поколiнням, чим
людство в сво©й творчостi було i чим воно стало.
З нагоди ювiлею його тепло вiтали численнi радянськi установи i
органiзацi©, науковi товариства, письменники, артисти, художники, друзi й
побратими. В катеринославському робiтничому журналi "Мартен" була
опублiкована стаття про ювiляра. В нiй вiдзначалося, що науковi працi Д.
I. Яворницького написанi "настiльки популярно, художньо i разом з тим
науково, що, читаючи ©х, мимоволi переносишся в тi давнi часи боротьби
народу за свою незалежнiсть". Вiдзначалась також велика громадська
дiяльнiсть, його внесок у музей та виховання студентiв вузу. "Як лектор у
робiтничих районах, професор вузу, керiвник екскурсiй, спiвробiтник i
розповiдач Дмитро Iванович користу ться повагою i любов'ю"[70].
Пiсля зборiв до Дмитра Iвановича пiдiйшов Корсуновський. Яворницький
взяв його пiд руку, i вони разом попрямували додому. Того вечора Дмитро
Iванович довго не мiг заснути.
Ось про все це i думав Олександр Павлович, коли стояв навколiшки бiля
могили.
"УЛАМОК ФЕОДАЛIЗМУ"_ _
Цей ярлик з "легко© руки" недолугих журналiстiв переслiдував у 30-тi
роки академiка Д. I. Яворницького. I ось до музею зайшла трiйка - комiсiя
по чистцi апарату музею. Засiли в кабiнетi директора. Всiх звiдти вигнали.
Потiм через деякий час вийшов голова трiйки й каже:
- Яворницький, заходьте...
Той зайшов, став перед ними. Нiхто не запросив присiсти.
- Розкажiть, з ким ви мали зв'язок? - почав голова. Яворницький
зрозумiв, чого вони добиваються, й сказав:
"Пишiть: - з графом Толстим, Р пiним, Махном, до якого ходив у штаб,
щоб врятувати музейнi скарби...
- Досить! Нам усе зрозумiло. Та-а-ак... значить, з графом, виходить? I
з тим, що царя малював?! Усе ясно. Досить: ми вас виганя мо з музею. Такий
директор тут не потрiбний.
Дмитро Iванович пишався сво©м знайомством зi Львом Миколайовичем
Толстим та Iллею Юхимовичем Р пiним, а тут раптом... Та спантеличило
академiка iнше. Нiхто в цiлому свiтi не мiг винайти для Яворницького
покарання жорстокiшого, нiж цi тро - комiсiя, В сво©й беззастережнiй
глухiй жорстокостi вони нагадували скорiше трибунал войовничих невiгласiв.
Де ж ©м, отим псевдопролетарським ревнителям, було знати, що
викорчовують мало не останн з могутнiх розлогих дерев народно©
культури?..
З Яворницьким чинили поза всiма правилами поваги до вiку, до особи
вченого i його справи. Швидкорукi газетярi вiдчули вiтер кампанi©.
Навздогiн трибунальним звинуваченням запiстрявiли розмашистi рядки. Ми й
досi сором'язливо обмина мо цi сторiнки з iсторi© обласно© преси.
А було ж... I "феодальнi концепцi©", i "не зовсiм марксистськi
погляди". Цi звинувачення на той час були чи не страхiтливiшi за
кримiнальнi. Стати на захист академiка журналiсти не наважилися. Основну
справу Дмитра Iвановича було вже завершено. Музей iснував, жив сво©м
життям, залишаючись способом життя й мислення академiка. Саме цього
вирiшила позбавити його комiсiя, що бiльше нагадувала трибунал.
Однак через три мiсяцi з Наркомату освiти республiки надiйшов
вибачливий лист: вченого поновили на роботi. Та пошана й можливостi для
плiдно© роботи так i не вiдновилися повною мiрою. Не без допомоги мiсцевих
писак колеги-спiвробiтники почали зводити на професора наклеп за наклепом.
Саме через подiбне "благодiяння" Дмитро Iванович i опинився у
приймальнi по розгляду скарг, пропозицiй i побажань трудящих Окружного
виконкому, де на той час завiдуючим був Захар Борисович Гутчин. Серед
багатьох того дня вiдвiдувачiв Гутчин упiзнав сивi вуса й окуляри
академiка.
- Що трапилося, Дмитре Iвановичу?
- Образили мене, Захаре Борисовичу. Ось тут усе написано. Гляньте.
- Ми обов'язково розберемося в усьому. А ви, професоре, iдiть собi й
заспокойтесь. Ми вас про все повiдомимо.
Вчений пiшов, а Гутчин, вибравши час, узявся до його справи. В листi
йшлося про речi дуже й дуже тривожнi. На Дмитра Iвановича зводив бруднi
наклепи новий директор заснованого ним музею. Яворницького, цього
невгамовного збирача старовини, звинуватили у викраденнi музейних
експонатiв.
Захаровi Борисовичу належало взяти на себе весь тягар: довести очевидне
безглуздя наклепiв. Попередн знайомство з академiком надавало Гутчину
певно© переваги в боротьбi за чесне iм'я Яворницького. Голова Окружного
виконкому, старий бiльшовик Iван Андрiйович Гаврилов без вагань прийняв
правоту вченого й вагу доказiв завiдуючого приймальнею.
Але музей...
Вимагати спростування, бодай вибачення перед його засновником вiд
тогочасних начальникiв вiд науки було б безглуздо. Лише вказiвка з Ки ва,