Страница:
речi - пiстоль i срiбний пояс.
Iсторик витяг з кишенi книжечку й щось записав туди.
Дiдусь попередив, що в Лигуна цi речi нелегко здобути, бо вiн ©х трима
пiд надiйними замками.
Через кiлька днiв Яворницький з'явився в Тритузному. Та не одразу вiн
кинувся розшукувати дiда Лигуна, а спершу зайшов до мiсцевого попа й почав
з ним раду радити, як найкраще пiдiйти до дiда Остапа.
Пiп знав Яворницького, бо вiн i ранiше бував у мiсцевих церквах i все,
що стосувалося старовини, забирав до музею. Пiп думав, що професор, маючи
мандат вiд синоду, i цього разу почне нишпорити по церквi, вилучати з не©
iсторичнi речi. А коли почув, що мова йде про якогось дiда Лигуна, про
запорозькi речi,- в нього вiдразу ж вiдлягло вiд серця, i вiн охоче
погодився пiти разом з Дмитром Iвановичем до побожного дiда Остапа i
вплинути на нього, щоб той поступився сво©ми скарбами.
Пiшли. Пiп був старенький, невеличкого зросту, сухорлявий, з
рудувато-попелястою довгою борiдкою, в золотих окулярах i з високою
патерицею в правiй руцi. Яворницький мав поважний вигляд - в осiнньому
пальтi, в капелюсi, окулярах, з маленькою дорожньою валiзкою в руках.
- Здоровенькi були, бабусю! - чемно привiтався до господинi професор.
- Здрастуйте! Заходьте до хати.
На порозi пiп перехрестився. Зайшли. Посiдали бiля столу. Бабуся
знiяковiла: несподiвана поява попа i якогось незнайомого чоловiка трохи
лякала ©©.
- Де ж це ваш дiд Остап? - спитав Яворницький.
- Та десь пiшов отави накосити для корови.
- Скажiть, бабусю, чи правда, що у вас е запорозький пiстоль та пояс? -
спитав Дмитро Iванович.
- Не знаю, що вам i сказати: i нема .
- А це як слiд розумiти?
- Та так: бiля скринi, де зберiгаються пiстоль та пояс, висять два
замки. Вiд одного замка ключ у дiда, а вiд другого в мене. Отож нiхто з
нас поодинцi не вiдкри скринi. Такий порядок дiд наш завiв ще здавна.
- Он як! - пiдморгнув Яворницький.- Добрий порядок завiв дiд. А що ж це
вiн, не довiря вам, чи що?
- Та нi, вiн, бачите, хоче, щоб ми вдвох хазяйнували. Он i сало у нас у
боднi лежить пiд двома замками. Так, каже, буде надiйнiше.
Через пiвгодини щось у сiнях зашарудiло. До хати ввiйшов дiд Остап.
Привiтався. А коли побачив, що тут i пiп, зняв шапку i пiдiйшов до нього
пiд благословення. Дiд хоч i старий вiком, та ще дебелий: видно, що з
дужого роду.
- Ми до вас, дiду Остапе, ось в якiй справi,- почав Яворницький.- Чули
ми, що ви зберiга те запорозьке причандалля. Хотiлося нам побачити, яке
воно, що за речi. Може, покажете?
- Та чому ж, можна й показати. Це дiло просте. Дiд Остап пошукав у
сво©й глибокiй кишенi, витяг ключа, вiдiмкнув один замок, а потiм глянув
на бабу. Та швидко зрозумiла дiда, мовчки пiдiйшла до скринi, вiдiмкнула
сво©м ключем другий замок. Тодi дiд обережно вийняв пiстоль з кремiнним
запалом та срiбний пояс.
- Ось вони, подивiться.
Яворницький, як великий знавець укра©нсько© старовини, одним поглядом
оцiнив речi.
- От що, добрий чоловiче, я директор Катеринославського iсторичного
музею Яворницький. Хочу вас просити, голубчику, щоб оцi речi ви подарували
музею. Це буде дуже благородно з вашого боку! Чи згода?
Пiп уже був пiдготовлений до розмови з дiдом, сидiв мовчки й вичiкував
слушного часу, коли буде зручнiше вплинути божим словом на дiда Остапа.
Видно було, що дiд i баба вагаються, не хочуть розлучатися з коштовними
речами предкiв-запорожцiв.
- Та воно, конешно, нiчого,- сказав дiд Остап,тiльки... От якби
продати, тодi друге дiло! Ви купiть, ми дешево вiддамо.
- Скiльки ж ви хочете за них?
- 50 карбованцiв!
- Та ви бога б побоялися! Що це ви? Де це видано,казав Дмитро Iванович,
пронизуючи дiда гострим поглядом,- щоб за старовину отакi грошi цупити!
Тут озвався пiп.
- Раб божий Остапе i раба божа Уляно! - сказав пiп.Не забувайте
всемогутнього господа бога: вiн дав, вiн i вiзьме - в цьому його сила! Не
будьте срiблолюбцями: грошi вiд лукавого, тiльки вiн спокуша вас на це. А
дающого рука не зубожi .
- Правильно батюшка каже,- не впускав нагоди Яворницький,- грошi -
полова: сьогоднi , завтра ©х нема. А от совiсть, честь людська - дорожча
за все!
Дiд i баба трохи вагалися, а потiм тихенько пошептались i сказали:
- Ми порiшили так: не треба нам ваших грошей. Раз це для музею, берiть
пiстоль i пояс безкоштовно. Нехай назавжди йде в музей. Може, й нас
коли-небудь люди згадають.
- Спасибi вам, добрi люди,- сказав Яворницький, потиснувши руки старим
i поцiлувавши дiда Остапа.- Ви зробили велике й добре дiло. Тепер вашi
iмена навiки занесенi в музейну книгу. Про вас будуть знати поколiння,
будуть вiками згадувати добрим словом.
ШУКАЧI СКАРБIВ_ _
1915 року до музею дiйшла чутка, що в Юр'©вському районi, недалеко вiд
Катеринослава, селяни розкопують могили i шукають у них скарби. Не
гаючись, Дмитро Iванович Яворницький спiшно спорядився й ви©хав на мiсце
подi©. Ще здаля побачив вiн розриту могилу. Але туди одразу не пiшов.
Спочатку вивiдав усi подробицi про розриту могилу в селян.
- Тут у нас дiд Охрiм з сво©м сином та жiнкою цiлими ночами розкопу
могили, шука якогось золота,- розповiдали селяни.- Ми йому кажемо: облиш,
Охрiме, кинь цю дурну затiю.
- Ну й що ж вiн там викопав? - спитав ©х Дмитро Iванович.
- Скарбiв так i не знайшов, а все попадаються якiсь череп'я, кiсточки,
старовинна iржава зброя тощо,- вiдповiли дiди.
- А де ж вiн живе, той дiд Охрiм?
- Он, бачите, стара хата пiд соломою, друга вiд краю,- показали дiди.
Професор попрямував до двору дiда Охрiма. У дворi - тиша, вiконницi
зачиненi. "Значить, спить дiд",- подумав археолог. Постукав у вiкно - не
чути. Тiльки пiсля другого, дужого стукоту вiдчинилися дверi й на порозi
з'явився невеличкий сивий дiдок iз заспаними очима, з розкуйовдженою
чуприною на головi.
- Здрастуйте, дiду Охрiме!
- Здрастуйте! А звiдки ви мене зна те? - трохи злякано запитав старий.
- Як не знати! Чутка пройшла по всiй губернi©, що ви тут золотий скарб
викопали. Чи правда?
- Ну, якi ж тепер люди пiшли: тiльки взявся за лопату, тут уже й скарб
викопав, начебто це картоплю копати!
- А що ж ви там викопали?
- Та он лежить череп'я, кiсточки, бронзове вiстрячко i всякi там
залiзячки, а скарбу так-таки й не викопав,- бiдкався дiд Охрiм.
- У вас водички можна напитися? - спитав Дмитро Iванович.
- Та чого ж, можна! А хто ви будете, вiдкiля йдете i куди пряму те? -
поцiкавився дiдок.
- Та я сам з Катеринослава, при©хав сюди, щоб оглянути пам'ятки, та й
могилами зацiкавився,- вiдповiв Яворницький.- А добра у вас водичка.
Спасибi. Цiкаво все-таки, покажiть, що ви викопали.
Дiд Охрiм розсортував накопанi речi на двi купки: в одну з них вiн
склав, як йому здавалося, малоцiннi речi - кiсточки, а в другу - коштовнi
речi: залiзнi стремена бронзовi наконечники стрiл, кинджал тощо.
- Чув я,- каже дiд Охрiм,- що отакi штуки, як я накопав, можна продати.
Чи не купите?
- Дозвольте менi, добрий чоловiче, розглянути ©х.
- Прошу, дивiться.
- А цiкаво, скiльки б ви, голубчику, хотiли взяти за оцi маслачки та
залiзячки? - спитав археолог.
- Четвертну дасте?
- Та що це ви, добрий чоловiче, воли продаете, чи що? Хiба ж таку цiну
можна правити?
- Я ж скiльки ночей не спав, усе копав, трудився, а вас цiна моя диву !
- Нi, тут дива нема . Бачите, я директор музею професор Яворницький.
Може, ви чули?
- Чути не чув, а в музе© був. Бачив там отакi штуки, як i в мене. А
коли повернувся - i думаю; вiзьму лопату, попробую, може, що-небудь i я
викопаю. От i викопав, бачите?
- Копати, сизий голубе, так не можна. Це не по закону. Копають не так,
кому як заманеться. Цим займаються археологи - люди, якi вивчають пам'ятки
минувшини. Ви ж копали без пуття, що, мовляв, знайду, те й вiзьму. Цього
вам не слiд було робити. А якщо ви хотiли золото викопати i розбагатiти,
то, повiрте менi,- не в могилах його шукають. Викиньте з сво © голови цi
нiкчемнi мрi©. Скажiть менi, дiдусю милий, ви письменний?
- Нi!
- От бачите, i розписатись не зможете?
- Не вмiю.
- Так от: письменнiсть неоцiненний скарб для людини. Оцей вам скарб
треба шукати. I його не в могилi шукають, а в книзi.
- Та я розумiю. Так злиднi за©ли, темнота наша... Не до грамоти!
Дмитро Iванович присiв на призьбi, склав акта про розриту могилу i
занотував туди всi речi, що ©х викопав дiд Охрiм.
- Тут слiд вам розписатись, дорогий друже,- звернувся Яворницький,- та
жалко, що не вмi те. Як же бути?
- Та я хрестика ставлю: ото й уся моя грамота.
- Тодi ось тут ставте хрестика,- показав професор.Так от що, жалко менi
вашо© марно© працi. Всi оцi речi, що ви викопали, я заберу до музею: у вас
вони будуть без дiла, а там ми ©х виставимо для огляду.
- А як же мiй труд? - спитав дiд Охрiм.
- Бачите, за цей труд держава не платить, бо ви по сво©й несвiдомостi
зруйнували пам'ятку старовини, зiпсували деякi речi. Я вам трохи дам
грошенят за це, та раджу бiльше не шукати в могилах золота.
Дмитро Iванович не мав грошей, щоб оплачувати таку роботу, не мав ©х i
на придбання експонатiв. Однак вiн пожалiв працю дiда Охрiма i, скiльки
мiг, заплатив iз сво © кишенi.
- Ось вiзьмiть десятку. Це вiд себе даю.
- Спасибi й за це.
- Ну, бувайте здоровенькi. Дякую, що приберегли, не розгубили викопанi
речi.
- Бувайте, щасти вам!
- Ось що,- згадав Дмитро Iванович.- Виберiть у недiлю час i при©здiть
до музею. Та не самi, а вiзьмiть з собою побiльше селян. Там, у музе©, я
багато чого розповiм вам: i про археологiю, i про скарби, i про таке, що
ви й не чули.
- Дякую! Постара мося при©хати.
З ЙОГО ПЕРЕПУСТКОЮ_ _
У селi Вовнiгах, що розкинулося на березi Днiпра нижче
Днiпропетровська, Дмитро Iванович бував дуже частим гостем. Там чимало в
нього було приятелiв, до яких учений заходив вiдпочити, живе слово почути,
якусь рiч розшукати.
Уперше вiн заглянув туди 1904 року. Десь довiдався вчений, що в дiда
Корнiя Пиндича - старого рибалки - зберiгаються двi коштовнi речi:
козацька шаблюка та пiстоль з кремiнним запалом. Зайшов Дмитро Iванович до
хати, привiтався, розпитав, як живуть. Його цiкавило все - де, чим i як
ловлять рибу, розпитував про вбрання на селi, про весiлля, уважно
прислухався до мови, цiкавився звичаями, побутом. Сидiв з господарями до
пiзнього вечора, а потiм спитав:
- А чи зна те, чого не я до вас прийшов?
- Скажете!
- Чув я, що у вас i досi зберiга ться старовинна зброя. Чи можна на не©
глянути?
- Можна! - вiдповiв дiд Корнiй.- Зараз покажу цю зброю.
Пиндич дiстав шаблю й пiстоль, передав ©х Дмитровi Iвановичу. Було
видно, що речi сподобалися гостевi. Вiн уважно оглядав ©х, обережно
торкався до них руками. Господарi дивилися на нього i чекали, що ж далi
буде, чого хоче вчений? Нарештi вiн, усмiхнувшись, ввiчливо сказав дiдовi
Корнi вi:
- Дивлюсь я на цю шаблюку та на пiстоль i думаю, як би вони прикрасили
наш музей. Саме таких зразкiв збро© у нас i не вистача . I хочу я вас,
голубе сизокрилий, дуже просити: подаруйте цi речi музею. Повiк вам буде
честь i слава!
Дiд Корнiй дуже любив цю зброю, часто показував сво©м приятелям,
гостям, пишався, що вiн зберiг таку старовину. Тугий був дiд Корнiй на
подарунки. А цього разу зрадив себе. На превеликий подив усiй сiм'©,
вiдповiв:
- Ну що ж, берiть! Нехай i мiй внесок буде в народному музе©.
Дмитро Iванович щиро потиснув руки дiдовi Корнi вi, дружинi та ©хньому
синовi Андрi вi, а потiм, виходячи з хати, сказав:
- Я напишу на всю вашу сiм'ю i ваших найближчих родичiв постiйнi
перепустки: заходьте по них до музею безплатно.
З того часу Пиндичi стали частими вiдвiдувачами музею.
...В iншого селянина того ж села Дмитро Iванович роздобув чумарку.
При мно, що цi речi i досi зберiгаються в музе©.
- Одного разу,- згаду Андрiй Пиндич,- я знайшов на околицi мiста
Катеринослава старовинну монету. Зразу ж вiднiс ©© в музей. Дмитро
Iванович спершу очистив, потiм узяв лупу, розглянув i визнав, що це дуже
рiдкiсна й цiнна монета. Вiн виставив ©© у спецiальному вiддiлi музею, а
менi щиро подякував.
Яворницький дуже поважав тих людей, якi допомагали йому розшукувати
старовину, приносили сво© знахiдки до музею. I, навпаки, гнiвався на тих,
хто не розумiв велико© любовi вченого до музейних скарбiв, ставився до них
байдуже.
З приводу одного невдахи Дмитро Iванович записав до "Хронiки подiй у
будинку Яворницького": "Прибув з Капулiвки Васька Кривоший. Хлопець
виявився просто погань. Скiльки часу прожив на мiсцi преславно©
Запорозько© Сiчi,. жодного черепка на нiй, жодного цвяха, жодно© люльки не
знайшов, жодно© пiснi не записав, жодного хатнього малюнка не привiз.
Повна нiкчема!"
Часто Андрi вi Пиндичу доводилося супроводжувати Дмитра Iвановича, коли
той ©здив на археологiчнi розкопки, вивчати пороги, острови Днiпра.
- Iнколи мене питають,- каже Андрiй Пиндич,- а чи багато ми, копачi,
заробля мо грошей? Декому, мабуть, зда ться неймовiрним, коли я скажу, що
ми робили зовсiм безплатно, просто з власного бажання. Чому? А тому, що
той, хто хоч раз побував з Дмитром Iвановичем на березi Днiпра, хто хоч
раз почув його мову, його цiкавi оповiдання, той не вiдстане вiд нього.
Такий був i я, без грошей ходив на роботу. Правда, за харчi вже вiн сам
турбувався: голодними ми нiколи не були. Найчастiше вiн готував для нас
юшку. А яка то була смачна юшка! Ви собi уявити не можете. Дмитро Iванович
клав у казан на десять чоловiк свiжу рибу, яку ми ловили в Днiпрi, додавав
туди лаврового листу, перцю запашного, картоплi. Так ви зна те, було, так
©си, так ©си, що й вуха не вiдiрвеш од казана. Ото була юшка!
Якось на дозвiллi, звертаючись до археологiв, Дмитро Iванович сказав:
- Хочете, я почастую вас козацькою картоплею? Зна те;, як ©© готують?
- Нi, не зна мо; приготуйте, будь ласка.
Дмитро Iванович попросив господаря, в якого квартирували археологи, щоб
вiн принiс чавунчик i пiдiгрiв духовку. Потiм узяв кiлограмiв два
звичайно© картоплi, висипав у чавунчик i облив ©© теплою водою. Далi взяв
щiточку i старанно почистив нею кожну картоплину, помастив олi ю i посипав
сiллю. Чавунчик з картоплею поставив у духовку, а через сорок хвилин
козацька картопля вже була готова.
- А як же цю картоплю ©сти - треба чистити чи просто не обчищеною?
- Нi, цю картоплю ©дять необчищеною. Ось так! I Дмитро Iванович перший
з'©в свою картоплину. За ним - археологи й копачi.
- Ну, як? - усмiхаючись, спитав Яворницький.
- Дуже смачна. Виходить, що запорожцi вмiли готувати таку картоплю, вiд
яко© не можна вiдiрватися.
- Так! Голота хитра на вигадки!
Пiсля вечерi - цiкавi розповiдi, пiснi. Нiхто з нас нiколи не сумував,
бо Дмитро Iванович завжди частував нас веселими дотепами. Ми й роти,
бувало, роззявимо та слуха мо, не вiдриваючи вiд старого очей.
- Одразу за Ненаситецьким порогом,- казав вiн,- iде Вовнiгiвський
порiг. У народi його звуть Внук-порiг, а Ненаситця - Дiд-порiг. На погоду
вони мiж собою часто перегукувалися. Один час чути було, як реве, шумить,
гуде, струшу землю Дiд-порiг; потiм замовкне раптом, тяжко застогнавши.
Тодi почина Внук-порiг: реве, шумить, гуде. I знову тиць - i обiрвалось
усе, аж застогнало.
Одного разу до копачiв пiд'©хали на волах два чоловiки iз сусiднього
села. Привiталися з професором, а потiм кажуть:
- Ми оце до вас, Дмитре Iвановичу, в такiй справi: завтра ©демо до
Катеринослава. Якщо в вантаж чи якiсь iншi речi, зможемо безкоштовно
доставити до музею.
- в мене до вас прохання,- сказав Дмитро Iванович,завезiть до музею
кам'яну бабу i п'ять ящикiв з речами, що ми тут накопали бiля Вовнiг.
Де б не був Дмитро Iванович, селяни скрiзь допомагали йому чи то копати
могили, чи приставити здобутi експонати до музею. Це робилося дурно, з
поваги до вченого i любовi до музею. Андрi вi Пиндичу доводилося бувати з
Дмитром Iвановичем на всiх порогах. Але найбiльше вiн запам'ятав
Ненаситепький порiг. Це найстрашнiший i найцiкавiший з усiх порогiв. I
дорослi, й учнi великими валками сунули лiтньо© пори на цей порiг, щоб
побачити дивне явище природи, щоб помилуватись його дикою, а разом з тим i
чарiвною красою. Мета всiх подорожей - скеля Монастирка. Бо кожному
при мно було посидiти на каменi, подивитися на пiнявi струменi води, що з
ревом та грюкотом перебiгають каменем. На тому каменi видно двi ямки, якi
скидаються на миски. Про них розповiдають усякi легенди. Кажуть, що тут
стояла 1787 року пiд час подорожi Днiпром цариця Катерина. Вона сходила на
цей камiнь i пила чай. Ямки лишилися нiби вiд ©© нiг. За iншою легендою,
обидвi тi ямки були для запорожцiв замiсть мисок.
Коли Пиндич був з Дмитром Iвановичем на цьому порозi, учений показав
йому видовбанi на скелi тарiлку, виделку i порося. Розповiдають, що ©х теж
видовбали запорожцi. Над зображенням був нiби й напис: "Пий та ©ж, добрий
чоловiче".
До Ненаситця добиралися рiзними шляхами: водою i суходолом. Коли ©хали
суходолом, то зараз за мiськими дачами дорогу перерiзував тунель ново©
Мерефо-Херсонсько© залiзницi. Далi доводилося про©жджати бiля двох
високих. могил-близнят; одна могила лежала лiворуч од шляху, друга -
праворуч.
ЩОБ БУЛО ЧУТИ НА ВСЮ УКРА НУ
Влiтку 1925 року на вулицях Катеринослава замайорiла велика кольорова
афiша. В нiй повiдомлялося, що до мiста при©хала перша ки©вська капела
кобзарiв, яка виступить в оперному театрi з концертом. Далi в афiшi
повiдомлялося, що перед початком концерту лекцiю про кобзу та кобзарiв
прочита професор Д. I. Яворницький.
Iм'я Дмитра Iвановича викликало великий iнтерес до концерту, i квитки
розкуплено ще за кiлька днiв до концерту.
Коли оголосили, що слово для лекцi© ма Дмитро Iванович, у залi
вибухнули гучнi оплески. Лектор говорив цiлу годину.
Спершу вiн виклав iсторiю кобзи, потiм докладно розповiв про
славнозвiсного кобзаря Михайла Кравченка, який створив думи "Про
Сорочинськi подi© 1905 року" та "Про чорну недiлю в Сорочинцях".
У театрi стояла така тиша, що чути було, як муха пролетить. Кожен
намагався не пропустити жодного слова лектора.
- Тут, у Катеринославi, проходив у 1905 роцi археологiчний з'©зд,-
сказав Дмитро Iванович.- Я розшукав ь зiбрав на той з'©зд тiльки дев'ять
слiпих кобзарiв. Ходили вони по базарах та ярмарках, спiвали всякi псалми,
випрошуючи тим копiйки на свiй прожиток. Бiльше кобзарiв не знайшлося, бо
кобзарство, на жаль, завмирало. А колись, за Давнiх часiв, кобза була
найулюбленiшим i найрозповсюдженiшим у запорозьких козакiв музичним
iнструментом. Пiд ©© звуки запорожцi любили спiвати й танцювати. Вони так
танцювали, що земля гримiла, пилюка стовпом пiдiймалася.
Грай, грай! От закину зараз ноги аж за спину,
Щоб свiт здивувався, який козак вдався!
Кобзарi, що грали в цiй капелi, та присутнiй на концертi науковець М.
А. Федченко особливо запам'ятали один цiкавий фрагмент iз лекцi© Дмитра
Iвановича.
- Я зiбрався ранком iти в музей,- розповiдав Яворницький.- Вiдчиняю
дверi, а вони не пiддаються. Глядь, а там на схiдцях сидить якесь хлоп'я
рокiв п'ятнадцяти. Я й питаю його:
"Звiдкiля ти, хлопче?"
"З Солоного".
"Так, а чого ж ти тут сидиш, кого чека ш?"
"Я розшукую Яворницького! Чи не ви це будете?"
"Я. А що в тебе за дiло до мене?"
"Я хочу навчитися грати на кобзi, а кобзи нема !"
"Добре дiло задумав, хлопче. А як же тебе звати?"
"Микола Петренко".
Тодi Дмитро Iванович запросив Миколу до себе, нагодував його, дав
грошей i вручив йому листа до свого приятеля Гната Мартиновича
Хоткевича[19]. Дмитро Iванович писав до свого друга:
"Чолом тобi, сизокрилий голубе!
Посилаю до тебе хлопця з села Солоного Миколу Петренка. Чу мо серце,
що з нього вийде путящий кобзар. Отож, любий друже, прийми його
по-батькiвському, допоможи сердешному: зроби з нього такого кобзаря, що
коли загра , так щоб чути було на всю Укра©ну.
Назавжди твiй Д. Яворницький"
"Ось тобi, Миколо, десятка й лист. Сiдай тепер на по©зд i гайда з цi ю
цидулкою на Харкiвщину, до мого давнього приятеля Гната Хоткевича. Вiн
допоможе тобi стати кобзарем i навчить грати".
Минуло два роки. Дмитро Iванович уже й забув про того хлопця. Аж чу
одного разу - хтось дзвонить бiля дверей. Вийшов Дмитро Iванович,
придивля ться - не впiзна . Перед ним стояв хвацький молодий красень з
кобзою пiд рукою. Звернувшись до Дмитра Iвановича, юнак спитав:
"Чи вже, професоре, не впiзна те мене?"
"Щось не пригадую!"
"Ви ж мене з листом до Хоткевича посилали. От я маю тепер кобзу i вже
дещо навчився грати на нiй".
"Ти бач! А я й забув. Тодi ходiм до мене... Ану, козаче, ушквар менi
тако©, щоб земля затряслася".
Микола Петренко щиро подякував Дмитровi Iвановичу за допомогу стати
добрим кобзарем. I заграв, розумi ться. Та так заграв, що в господаря аж
сльози на очах виступили - пiзнав науку Хоткевича.
Коли закiнчився концерт, Дмитро Iванович вийшов на сцену, обняв кожного
з кобзарiв, подякував ©м за добру гру на кобзах, за ©хнi щирi пiснi.
- От що, друзi мо©, прошу вас усiх завтра до мене на обiд!
Наступного дня Дмитро Iванович гостинно прийняв у себе кобзарiв.
Частував ©х добрим обiдом та домашнiми наливками. Пiсля обiду Дмитро
Iванович звернувся до гостей:
- Ну, козаки, заграйте менi на сво©х кобзах думи народнi! А перш за все
заспiвайте менi, синки, запорозький марш!
Забринiли струни - i полилася бадьора пiсня запорозького маршу:
Ой зiбралися орли чайку рятувати, славу здобувати.
Ой чи то пан, чи пропав - двiчi не вмирати,
Гей, нумо, хлопцi, до збро©! На герць погуляти,
слави здобувати!
Ой чи то пан, чи пропав, вдруге не вмирати.
Гей, нумо, хлопцi, до збро©!
Нам поможе святий Юрiй, ще й пречиста мати турка звоювати.
Ой чи то пан, чи пропав, вдруге не вмирати.
А Дмитро Iванович слуха та витира хустинкою непроханi сльози.
- Бачите, синки, цього марша спiвали запорожцi, коли виступали в похiд.
Пiсля маршу кобзарi на замовлення господаря виконали похiдну пiсню
"Заспiвали козаченьки". До душi прийшлась i ця пiсня. Далi кобзар Г. I.
Комаренко вдарив по струнах i почав заспiвувати "Ой лiта орел, лiта
сизий". Його пiдтримали iншi кобзарi. Потiм виконали "Думи мо©, думи мо©",
за Шевченком. Заспiвали про Морозенка, а далi пiшли кобзарськi думи: "Плач
невольникiв" (М. П. Полотай) та "Про вдову" (Ф. М. Дорошко)[20].
- Спасибi вам, синки, що повеселили мою душу. Ви нiби цiлий кiвш сили
влили в мене. Дуже й дуже дякую! Дмитро Iванович обняв усiх кобзарiв i
розцiлував.
- Синки! От що хотiв сказати вам: завтра понедiлок. Усi приходьте в
музей. Буду чекати вас о дев'ятiй годинi ранку.
- Добре, Дмитре Iвановичу, прийдемо Дяку мо за вашу ласку, за
запрошення.
В умовлений час усi кобзарi були вже бiля музею. Прийшов i Дмитро
Iванович. Вiн був радiсний, у чудовому настро©. Взяв кобзарiв i повiв ©х
сам по музею. Зупиняючись перед кожним експонатом, давав пояснення - де й
коли знайшов ту чи iншу рiч.
Зайшли до вiддiлу релiгiйних культiв.
- Скажiть, професоре, що це за дверi, чому вони тут? - спитали кобзарi.
Дмитро Iванович щось пригадав, усмiхнувся в бiлi вуса, провiв по них
рукою i розповiв ось що:
- Цi дверi я добув 1913 року в жiночому монастирi, що бiля станцi©
Кiльченi. Як бачите, з одного боку цих дверей намальовано апостола Петра,
а з другого боку - просту людину, обдарованого майстра, що колись у
запорозькому стилi будував Новомосковський монастир. Цi дверi стояли з
правого боку вiвтаря жiночого монастиря. Довго я благав iгуменю вiддати
дверi музею, так вона, клята баба, i слухати не хотiла. "Це святий вiвтар,
як можна дверi знiмати? Не дозволю!" - репетувала iгуменя.
Та через кiлька днiв цi дверi були вже тут, у музе©.
З великою майстернiстю вiн розповiв кобзарям про картину "Козак у бою",
з коментарями прочитав листа запорожцiв до турецького султана, а потiм
розповiв ©м цiкаву згадку про славнозвiсного кобзаря М. С. Кравченка, який
був частим гостем у Дмитра Iвановича.
...1935 року Дмитровi Iвановичу минуло 80 рокiв. Дружина спекла
традицiйний пирiг, а ювiляр запросив до себе, щоб повеселити душу,
мiсцевого кобзаря В. I. Носачевського. Цей кобзар добре володiв лiричним
тенором i спершу почастував Дмитра Iвановича пiснею "Думи мо©, думи мо©".
- А чи зна те ви пiсню "Зоре моя вечiрняя"? - спитав Дмитро Iванович.
- Знаю! Проспiвати?
- Будьте ласкавi, проспiвайте цю пiсню.
Дмитро Iванович - спiвуча людина з природи. Сам знав багато пiсень на
слова й на голос.
Пiсля цих двох пiсень кобзар виконав ще й про Байду, Кармелюка,
Морозенка, Супруна i багато iнших пiсень та гуморесок.
Пiд час перепочинку кобзар Носачевський звернувся до Дмитра Iвановича з
проханням:
- Розкажiть менi, Дмитре Iвановичу, хоч коротенько про iсторiю кобзи та
видатних кобзарiв. Це мене дуже цiкавить.
- Якщо ви ма те велику охоту послухати про це, то розкажу.
Цiлу годину Дмитро Iванович розповiдав йому, як виникла й розвивалася
кобза, про кобзарiв як творчу силу народу, про розвиток цього музичного
мистецтва.
- А чи знали ви кобзаря Вересая?[21]спитав Ноеачевський.
- Остапа Микитовича Вересая знав, чув його пiснi i розмовляв з ним.
Мене з ним познайомив Микола Вiталiйович Лисенко. Сам Вересай дуже
обдарована людина, добре грав i спiвав, але на вроду був негарний. А
дружина в нього була велика красуня крiпачка Прiська. От одного разу я й
спитав ©©: "Скажiть, як сталося, що ви, така красуня, вийшли замiж за
такого старого, незрячого й негарного Остапа?" - "Скажу! - вiдповiда
вона.- Коли Остап сватався до мене, то я багато разiв проганяла його. А
вiн, було, прийде з кобзою, сяде бiля хати та як загра , як заспiва , ну,
вiрите,- душу розрива . Розтопив мою вiн душу... заволодiв мо©м серцем. От
i пiшла за нього замiж".
Дмитро Iванович розповiв сво му гостевi, що свого часу багато
укра©нських спiвакiв та кобзарiв славились i в Росi©, навiть при царському
дворi. Вiн назвав прiзвище кобзаря Григорiя Любистка, який ще замолоду був
узятий до царського двору, де грав на кобзi, спiвав народних пiсень -
утiшав молоду царицю лизавету, а коли вона була вже дорослою, то з
грамотою вiдпустила Любистка на рiдну Полтавщину.
- Зна те що,- вийшов Дмитро Iванович з-за столу,ходiмо зi мною в
садочок. Треба ж вас пригостити свiженькими фруктами з мого саду.
Вийшли в сад. Дмитро Iванович нарвав груш, яблук, абрикосiв i пiднiс
гостевi.
- Ну, як на смак?
- Чудовi! - похвалив кобзар Носачевський.- Спасибi вам, Дмитре
Iсторик витяг з кишенi книжечку й щось записав туди.
Дiдусь попередив, що в Лигуна цi речi нелегко здобути, бо вiн ©х трима
пiд надiйними замками.
Через кiлька днiв Яворницький з'явився в Тритузному. Та не одразу вiн
кинувся розшукувати дiда Лигуна, а спершу зайшов до мiсцевого попа й почав
з ним раду радити, як найкраще пiдiйти до дiда Остапа.
Пiп знав Яворницького, бо вiн i ранiше бував у мiсцевих церквах i все,
що стосувалося старовини, забирав до музею. Пiп думав, що професор, маючи
мандат вiд синоду, i цього разу почне нишпорити по церквi, вилучати з не©
iсторичнi речi. А коли почув, що мова йде про якогось дiда Лигуна, про
запорозькi речi,- в нього вiдразу ж вiдлягло вiд серця, i вiн охоче
погодився пiти разом з Дмитром Iвановичем до побожного дiда Остапа i
вплинути на нього, щоб той поступився сво©ми скарбами.
Пiшли. Пiп був старенький, невеличкого зросту, сухорлявий, з
рудувато-попелястою довгою борiдкою, в золотих окулярах i з високою
патерицею в правiй руцi. Яворницький мав поважний вигляд - в осiнньому
пальтi, в капелюсi, окулярах, з маленькою дорожньою валiзкою в руках.
- Здоровенькi були, бабусю! - чемно привiтався до господинi професор.
- Здрастуйте! Заходьте до хати.
На порозi пiп перехрестився. Зайшли. Посiдали бiля столу. Бабуся
знiяковiла: несподiвана поява попа i якогось незнайомого чоловiка трохи
лякала ©©.
- Де ж це ваш дiд Остап? - спитав Яворницький.
- Та десь пiшов отави накосити для корови.
- Скажiть, бабусю, чи правда, що у вас е запорозький пiстоль та пояс? -
спитав Дмитро Iванович.
- Не знаю, що вам i сказати: i нема .
- А це як слiд розумiти?
- Та так: бiля скринi, де зберiгаються пiстоль та пояс, висять два
замки. Вiд одного замка ключ у дiда, а вiд другого в мене. Отож нiхто з
нас поодинцi не вiдкри скринi. Такий порядок дiд наш завiв ще здавна.
- Он як! - пiдморгнув Яворницький.- Добрий порядок завiв дiд. А що ж це
вiн, не довiря вам, чи що?
- Та нi, вiн, бачите, хоче, щоб ми вдвох хазяйнували. Он i сало у нас у
боднi лежить пiд двома замками. Так, каже, буде надiйнiше.
Через пiвгодини щось у сiнях зашарудiло. До хати ввiйшов дiд Остап.
Привiтався. А коли побачив, що тут i пiп, зняв шапку i пiдiйшов до нього
пiд благословення. Дiд хоч i старий вiком, та ще дебелий: видно, що з
дужого роду.
- Ми до вас, дiду Остапе, ось в якiй справi,- почав Яворницький.- Чули
ми, що ви зберiга те запорозьке причандалля. Хотiлося нам побачити, яке
воно, що за речi. Може, покажете?
- Та чому ж, можна й показати. Це дiло просте. Дiд Остап пошукав у
сво©й глибокiй кишенi, витяг ключа, вiдiмкнув один замок, а потiм глянув
на бабу. Та швидко зрозумiла дiда, мовчки пiдiйшла до скринi, вiдiмкнула
сво©м ключем другий замок. Тодi дiд обережно вийняв пiстоль з кремiнним
запалом та срiбний пояс.
- Ось вони, подивiться.
Яворницький, як великий знавець укра©нсько© старовини, одним поглядом
оцiнив речi.
- От що, добрий чоловiче, я директор Катеринославського iсторичного
музею Яворницький. Хочу вас просити, голубчику, щоб оцi речi ви подарували
музею. Це буде дуже благородно з вашого боку! Чи згода?
Пiп уже був пiдготовлений до розмови з дiдом, сидiв мовчки й вичiкував
слушного часу, коли буде зручнiше вплинути божим словом на дiда Остапа.
Видно було, що дiд i баба вагаються, не хочуть розлучатися з коштовними
речами предкiв-запорожцiв.
- Та воно, конешно, нiчого,- сказав дiд Остап,тiльки... От якби
продати, тодi друге дiло! Ви купiть, ми дешево вiддамо.
- Скiльки ж ви хочете за них?
- 50 карбованцiв!
- Та ви бога б побоялися! Що це ви? Де це видано,казав Дмитро Iванович,
пронизуючи дiда гострим поглядом,- щоб за старовину отакi грошi цупити!
Тут озвався пiп.
- Раб божий Остапе i раба божа Уляно! - сказав пiп.Не забувайте
всемогутнього господа бога: вiн дав, вiн i вiзьме - в цьому його сила! Не
будьте срiблолюбцями: грошi вiд лукавого, тiльки вiн спокуша вас на це. А
дающого рука не зубожi .
- Правильно батюшка каже,- не впускав нагоди Яворницький,- грошi -
полова: сьогоднi , завтра ©х нема. А от совiсть, честь людська - дорожча
за все!
Дiд i баба трохи вагалися, а потiм тихенько пошептались i сказали:
- Ми порiшили так: не треба нам ваших грошей. Раз це для музею, берiть
пiстоль i пояс безкоштовно. Нехай назавжди йде в музей. Може, й нас
коли-небудь люди згадають.
- Спасибi вам, добрi люди,- сказав Яворницький, потиснувши руки старим
i поцiлувавши дiда Остапа.- Ви зробили велике й добре дiло. Тепер вашi
iмена навiки занесенi в музейну книгу. Про вас будуть знати поколiння,
будуть вiками згадувати добрим словом.
ШУКАЧI СКАРБIВ_ _
1915 року до музею дiйшла чутка, що в Юр'©вському районi, недалеко вiд
Катеринослава, селяни розкопують могили i шукають у них скарби. Не
гаючись, Дмитро Iванович Яворницький спiшно спорядився й ви©хав на мiсце
подi©. Ще здаля побачив вiн розриту могилу. Але туди одразу не пiшов.
Спочатку вивiдав усi подробицi про розриту могилу в селян.
- Тут у нас дiд Охрiм з сво©м сином та жiнкою цiлими ночами розкопу
могили, шука якогось золота,- розповiдали селяни.- Ми йому кажемо: облиш,
Охрiме, кинь цю дурну затiю.
- Ну й що ж вiн там викопав? - спитав ©х Дмитро Iванович.
- Скарбiв так i не знайшов, а все попадаються якiсь череп'я, кiсточки,
старовинна iржава зброя тощо,- вiдповiли дiди.
- А де ж вiн живе, той дiд Охрiм?
- Он, бачите, стара хата пiд соломою, друга вiд краю,- показали дiди.
Професор попрямував до двору дiда Охрiма. У дворi - тиша, вiконницi
зачиненi. "Значить, спить дiд",- подумав археолог. Постукав у вiкно - не
чути. Тiльки пiсля другого, дужого стукоту вiдчинилися дверi й на порозi
з'явився невеличкий сивий дiдок iз заспаними очима, з розкуйовдженою
чуприною на головi.
- Здрастуйте, дiду Охрiме!
- Здрастуйте! А звiдки ви мене зна те? - трохи злякано запитав старий.
- Як не знати! Чутка пройшла по всiй губернi©, що ви тут золотий скарб
викопали. Чи правда?
- Ну, якi ж тепер люди пiшли: тiльки взявся за лопату, тут уже й скарб
викопав, начебто це картоплю копати!
- А що ж ви там викопали?
- Та он лежить череп'я, кiсточки, бронзове вiстрячко i всякi там
залiзячки, а скарбу так-таки й не викопав,- бiдкався дiд Охрiм.
- У вас водички можна напитися? - спитав Дмитро Iванович.
- Та чого ж, можна! А хто ви будете, вiдкiля йдете i куди пряму те? -
поцiкавився дiдок.
- Та я сам з Катеринослава, при©хав сюди, щоб оглянути пам'ятки, та й
могилами зацiкавився,- вiдповiв Яворницький.- А добра у вас водичка.
Спасибi. Цiкаво все-таки, покажiть, що ви викопали.
Дiд Охрiм розсортував накопанi речi на двi купки: в одну з них вiн
склав, як йому здавалося, малоцiннi речi - кiсточки, а в другу - коштовнi
речi: залiзнi стремена бронзовi наконечники стрiл, кинджал тощо.
- Чув я,- каже дiд Охрiм,- що отакi штуки, як я накопав, можна продати.
Чи не купите?
- Дозвольте менi, добрий чоловiче, розглянути ©х.
- Прошу, дивiться.
- А цiкаво, скiльки б ви, голубчику, хотiли взяти за оцi маслачки та
залiзячки? - спитав археолог.
- Четвертну дасте?
- Та що це ви, добрий чоловiче, воли продаете, чи що? Хiба ж таку цiну
можна правити?
- Я ж скiльки ночей не спав, усе копав, трудився, а вас цiна моя диву !
- Нi, тут дива нема . Бачите, я директор музею професор Яворницький.
Може, ви чули?
- Чути не чув, а в музе© був. Бачив там отакi штуки, як i в мене. А
коли повернувся - i думаю; вiзьму лопату, попробую, може, що-небудь i я
викопаю. От i викопав, бачите?
- Копати, сизий голубе, так не можна. Це не по закону. Копають не так,
кому як заманеться. Цим займаються археологи - люди, якi вивчають пам'ятки
минувшини. Ви ж копали без пуття, що, мовляв, знайду, те й вiзьму. Цього
вам не слiд було робити. А якщо ви хотiли золото викопати i розбагатiти,
то, повiрте менi,- не в могилах його шукають. Викиньте з сво © голови цi
нiкчемнi мрi©. Скажiть менi, дiдусю милий, ви письменний?
- Нi!
- От бачите, i розписатись не зможете?
- Не вмiю.
- Так от: письменнiсть неоцiненний скарб для людини. Оцей вам скарб
треба шукати. I його не в могилi шукають, а в книзi.
- Та я розумiю. Так злиднi за©ли, темнота наша... Не до грамоти!
Дмитро Iванович присiв на призьбi, склав акта про розриту могилу i
занотував туди всi речi, що ©х викопав дiд Охрiм.
- Тут слiд вам розписатись, дорогий друже,- звернувся Яворницький,- та
жалко, що не вмi те. Як же бути?
- Та я хрестика ставлю: ото й уся моя грамота.
- Тодi ось тут ставте хрестика,- показав професор.Так от що, жалко менi
вашо© марно© працi. Всi оцi речi, що ви викопали, я заберу до музею: у вас
вони будуть без дiла, а там ми ©х виставимо для огляду.
- А як же мiй труд? - спитав дiд Охрiм.
- Бачите, за цей труд держава не платить, бо ви по сво©й несвiдомостi
зруйнували пам'ятку старовини, зiпсували деякi речi. Я вам трохи дам
грошенят за це, та раджу бiльше не шукати в могилах золота.
Дмитро Iванович не мав грошей, щоб оплачувати таку роботу, не мав ©х i
на придбання експонатiв. Однак вiн пожалiв працю дiда Охрiма i, скiльки
мiг, заплатив iз сво © кишенi.
- Ось вiзьмiть десятку. Це вiд себе даю.
- Спасибi й за це.
- Ну, бувайте здоровенькi. Дякую, що приберегли, не розгубили викопанi
речi.
- Бувайте, щасти вам!
- Ось що,- згадав Дмитро Iванович.- Виберiть у недiлю час i при©здiть
до музею. Та не самi, а вiзьмiть з собою побiльше селян. Там, у музе©, я
багато чого розповiм вам: i про археологiю, i про скарби, i про таке, що
ви й не чули.
- Дякую! Постара мося при©хати.
З ЙОГО ПЕРЕПУСТКОЮ_ _
У селi Вовнiгах, що розкинулося на березi Днiпра нижче
Днiпропетровська, Дмитро Iванович бував дуже частим гостем. Там чимало в
нього було приятелiв, до яких учений заходив вiдпочити, живе слово почути,
якусь рiч розшукати.
Уперше вiн заглянув туди 1904 року. Десь довiдався вчений, що в дiда
Корнiя Пиндича - старого рибалки - зберiгаються двi коштовнi речi:
козацька шаблюка та пiстоль з кремiнним запалом. Зайшов Дмитро Iванович до
хати, привiтався, розпитав, як живуть. Його цiкавило все - де, чим i як
ловлять рибу, розпитував про вбрання на селi, про весiлля, уважно
прислухався до мови, цiкавився звичаями, побутом. Сидiв з господарями до
пiзнього вечора, а потiм спитав:
- А чи зна те, чого не я до вас прийшов?
- Скажете!
- Чув я, що у вас i досi зберiга ться старовинна зброя. Чи можна на не©
глянути?
- Можна! - вiдповiв дiд Корнiй.- Зараз покажу цю зброю.
Пиндич дiстав шаблю й пiстоль, передав ©х Дмитровi Iвановичу. Було
видно, що речi сподобалися гостевi. Вiн уважно оглядав ©х, обережно
торкався до них руками. Господарi дивилися на нього i чекали, що ж далi
буде, чого хоче вчений? Нарештi вiн, усмiхнувшись, ввiчливо сказав дiдовi
Корнi вi:
- Дивлюсь я на цю шаблюку та на пiстоль i думаю, як би вони прикрасили
наш музей. Саме таких зразкiв збро© у нас i не вистача . I хочу я вас,
голубе сизокрилий, дуже просити: подаруйте цi речi музею. Повiк вам буде
честь i слава!
Дiд Корнiй дуже любив цю зброю, часто показував сво©м приятелям,
гостям, пишався, що вiн зберiг таку старовину. Тугий був дiд Корнiй на
подарунки. А цього разу зрадив себе. На превеликий подив усiй сiм'©,
вiдповiв:
- Ну що ж, берiть! Нехай i мiй внесок буде в народному музе©.
Дмитро Iванович щиро потиснув руки дiдовi Корнi вi, дружинi та ©хньому
синовi Андрi вi, а потiм, виходячи з хати, сказав:
- Я напишу на всю вашу сiм'ю i ваших найближчих родичiв постiйнi
перепустки: заходьте по них до музею безплатно.
З того часу Пиндичi стали частими вiдвiдувачами музею.
...В iншого селянина того ж села Дмитро Iванович роздобув чумарку.
При мно, що цi речi i досi зберiгаються в музе©.
- Одного разу,- згаду Андрiй Пиндич,- я знайшов на околицi мiста
Катеринослава старовинну монету. Зразу ж вiднiс ©© в музей. Дмитро
Iванович спершу очистив, потiм узяв лупу, розглянув i визнав, що це дуже
рiдкiсна й цiнна монета. Вiн виставив ©© у спецiальному вiддiлi музею, а
менi щиро подякував.
Яворницький дуже поважав тих людей, якi допомагали йому розшукувати
старовину, приносили сво© знахiдки до музею. I, навпаки, гнiвався на тих,
хто не розумiв велико© любовi вченого до музейних скарбiв, ставився до них
байдуже.
З приводу одного невдахи Дмитро Iванович записав до "Хронiки подiй у
будинку Яворницького": "Прибув з Капулiвки Васька Кривоший. Хлопець
виявився просто погань. Скiльки часу прожив на мiсцi преславно©
Запорозько© Сiчi,. жодного черепка на нiй, жодного цвяха, жодно© люльки не
знайшов, жодно© пiснi не записав, жодного хатнього малюнка не привiз.
Повна нiкчема!"
Часто Андрi вi Пиндичу доводилося супроводжувати Дмитра Iвановича, коли
той ©здив на археологiчнi розкопки, вивчати пороги, острови Днiпра.
- Iнколи мене питають,- каже Андрiй Пиндич,- а чи багато ми, копачi,
заробля мо грошей? Декому, мабуть, зда ться неймовiрним, коли я скажу, що
ми робили зовсiм безплатно, просто з власного бажання. Чому? А тому, що
той, хто хоч раз побував з Дмитром Iвановичем на березi Днiпра, хто хоч
раз почув його мову, його цiкавi оповiдання, той не вiдстане вiд нього.
Такий був i я, без грошей ходив на роботу. Правда, за харчi вже вiн сам
турбувався: голодними ми нiколи не були. Найчастiше вiн готував для нас
юшку. А яка то була смачна юшка! Ви собi уявити не можете. Дмитро Iванович
клав у казан на десять чоловiк свiжу рибу, яку ми ловили в Днiпрi, додавав
туди лаврового листу, перцю запашного, картоплi. Так ви зна те, було, так
©си, так ©си, що й вуха не вiдiрвеш од казана. Ото була юшка!
Якось на дозвiллi, звертаючись до археологiв, Дмитро Iванович сказав:
- Хочете, я почастую вас козацькою картоплею? Зна те;, як ©© готують?
- Нi, не зна мо; приготуйте, будь ласка.
Дмитро Iванович попросив господаря, в якого квартирували археологи, щоб
вiн принiс чавунчик i пiдiгрiв духовку. Потiм узяв кiлограмiв два
звичайно© картоплi, висипав у чавунчик i облив ©© теплою водою. Далi взяв
щiточку i старанно почистив нею кожну картоплину, помастив олi ю i посипав
сiллю. Чавунчик з картоплею поставив у духовку, а через сорок хвилин
козацька картопля вже була готова.
- А як же цю картоплю ©сти - треба чистити чи просто не обчищеною?
- Нi, цю картоплю ©дять необчищеною. Ось так! I Дмитро Iванович перший
з'©в свою картоплину. За ним - археологи й копачi.
- Ну, як? - усмiхаючись, спитав Яворницький.
- Дуже смачна. Виходить, що запорожцi вмiли готувати таку картоплю, вiд
яко© не можна вiдiрватися.
- Так! Голота хитра на вигадки!
Пiсля вечерi - цiкавi розповiдi, пiснi. Нiхто з нас нiколи не сумував,
бо Дмитро Iванович завжди частував нас веселими дотепами. Ми й роти,
бувало, роззявимо та слуха мо, не вiдриваючи вiд старого очей.
- Одразу за Ненаситецьким порогом,- казав вiн,- iде Вовнiгiвський
порiг. У народi його звуть Внук-порiг, а Ненаситця - Дiд-порiг. На погоду
вони мiж собою часто перегукувалися. Один час чути було, як реве, шумить,
гуде, струшу землю Дiд-порiг; потiм замовкне раптом, тяжко застогнавши.
Тодi почина Внук-порiг: реве, шумить, гуде. I знову тиць - i обiрвалось
усе, аж застогнало.
Одного разу до копачiв пiд'©хали на волах два чоловiки iз сусiднього
села. Привiталися з професором, а потiм кажуть:
- Ми оце до вас, Дмитре Iвановичу, в такiй справi: завтра ©демо до
Катеринослава. Якщо в вантаж чи якiсь iншi речi, зможемо безкоштовно
доставити до музею.
- в мене до вас прохання,- сказав Дмитро Iванович,завезiть до музею
кам'яну бабу i п'ять ящикiв з речами, що ми тут накопали бiля Вовнiг.
Де б не був Дмитро Iванович, селяни скрiзь допомагали йому чи то копати
могили, чи приставити здобутi експонати до музею. Це робилося дурно, з
поваги до вченого i любовi до музею. Андрi вi Пиндичу доводилося бувати з
Дмитром Iвановичем на всiх порогах. Але найбiльше вiн запам'ятав
Ненаситепький порiг. Це найстрашнiший i найцiкавiший з усiх порогiв. I
дорослi, й учнi великими валками сунули лiтньо© пори на цей порiг, щоб
побачити дивне явище природи, щоб помилуватись його дикою, а разом з тим i
чарiвною красою. Мета всiх подорожей - скеля Монастирка. Бо кожному
при мно було посидiти на каменi, подивитися на пiнявi струменi води, що з
ревом та грюкотом перебiгають каменем. На тому каменi видно двi ямки, якi
скидаються на миски. Про них розповiдають усякi легенди. Кажуть, що тут
стояла 1787 року пiд час подорожi Днiпром цариця Катерина. Вона сходила на
цей камiнь i пила чай. Ямки лишилися нiби вiд ©© нiг. За iншою легендою,
обидвi тi ямки були для запорожцiв замiсть мисок.
Коли Пиндич був з Дмитром Iвановичем на цьому порозi, учений показав
йому видовбанi на скелi тарiлку, виделку i порося. Розповiдають, що ©х теж
видовбали запорожцi. Над зображенням був нiби й напис: "Пий та ©ж, добрий
чоловiче".
До Ненаситця добиралися рiзними шляхами: водою i суходолом. Коли ©хали
суходолом, то зараз за мiськими дачами дорогу перерiзував тунель ново©
Мерефо-Херсонсько© залiзницi. Далi доводилося про©жджати бiля двох
високих. могил-близнят; одна могила лежала лiворуч од шляху, друга -
праворуч.
ЩОБ БУЛО ЧУТИ НА ВСЮ УКРА НУ
Влiтку 1925 року на вулицях Катеринослава замайорiла велика кольорова
афiша. В нiй повiдомлялося, що до мiста при©хала перша ки©вська капела
кобзарiв, яка виступить в оперному театрi з концертом. Далi в афiшi
повiдомлялося, що перед початком концерту лекцiю про кобзу та кобзарiв
прочита професор Д. I. Яворницький.
Iм'я Дмитра Iвановича викликало великий iнтерес до концерту, i квитки
розкуплено ще за кiлька днiв до концерту.
Коли оголосили, що слово для лекцi© ма Дмитро Iванович, у залi
вибухнули гучнi оплески. Лектор говорив цiлу годину.
Спершу вiн виклав iсторiю кобзи, потiм докладно розповiв про
славнозвiсного кобзаря Михайла Кравченка, який створив думи "Про
Сорочинськi подi© 1905 року" та "Про чорну недiлю в Сорочинцях".
У театрi стояла така тиша, що чути було, як муха пролетить. Кожен
намагався не пропустити жодного слова лектора.
- Тут, у Катеринославi, проходив у 1905 роцi археологiчний з'©зд,-
сказав Дмитро Iванович.- Я розшукав ь зiбрав на той з'©зд тiльки дев'ять
слiпих кобзарiв. Ходили вони по базарах та ярмарках, спiвали всякi псалми,
випрошуючи тим копiйки на свiй прожиток. Бiльше кобзарiв не знайшлося, бо
кобзарство, на жаль, завмирало. А колись, за Давнiх часiв, кобза була
найулюбленiшим i найрозповсюдженiшим у запорозьких козакiв музичним
iнструментом. Пiд ©© звуки запорожцi любили спiвати й танцювати. Вони так
танцювали, що земля гримiла, пилюка стовпом пiдiймалася.
Грай, грай! От закину зараз ноги аж за спину,
Щоб свiт здивувався, який козак вдався!
Кобзарi, що грали в цiй капелi, та присутнiй на концертi науковець М.
А. Федченко особливо запам'ятали один цiкавий фрагмент iз лекцi© Дмитра
Iвановича.
- Я зiбрався ранком iти в музей,- розповiдав Яворницький.- Вiдчиняю
дверi, а вони не пiддаються. Глядь, а там на схiдцях сидить якесь хлоп'я
рокiв п'ятнадцяти. Я й питаю його:
"Звiдкiля ти, хлопче?"
"З Солоного".
"Так, а чого ж ти тут сидиш, кого чека ш?"
"Я розшукую Яворницького! Чи не ви це будете?"
"Я. А що в тебе за дiло до мене?"
"Я хочу навчитися грати на кобзi, а кобзи нема !"
"Добре дiло задумав, хлопче. А як же тебе звати?"
"Микола Петренко".
Тодi Дмитро Iванович запросив Миколу до себе, нагодував його, дав
грошей i вручив йому листа до свого приятеля Гната Мартиновича
Хоткевича[19]. Дмитро Iванович писав до свого друга:
"Чолом тобi, сизокрилий голубе!
Посилаю до тебе хлопця з села Солоного Миколу Петренка. Чу мо серце,
що з нього вийде путящий кобзар. Отож, любий друже, прийми його
по-батькiвському, допоможи сердешному: зроби з нього такого кобзаря, що
коли загра , так щоб чути було на всю Укра©ну.
Назавжди твiй Д. Яворницький"
"Ось тобi, Миколо, десятка й лист. Сiдай тепер на по©зд i гайда з цi ю
цидулкою на Харкiвщину, до мого давнього приятеля Гната Хоткевича. Вiн
допоможе тобi стати кобзарем i навчить грати".
Минуло два роки. Дмитро Iванович уже й забув про того хлопця. Аж чу
одного разу - хтось дзвонить бiля дверей. Вийшов Дмитро Iванович,
придивля ться - не впiзна . Перед ним стояв хвацький молодий красень з
кобзою пiд рукою. Звернувшись до Дмитра Iвановича, юнак спитав:
"Чи вже, професоре, не впiзна те мене?"
"Щось не пригадую!"
"Ви ж мене з листом до Хоткевича посилали. От я маю тепер кобзу i вже
дещо навчився грати на нiй".
"Ти бач! А я й забув. Тодi ходiм до мене... Ану, козаче, ушквар менi
тако©, щоб земля затряслася".
Микола Петренко щиро подякував Дмитровi Iвановичу за допомогу стати
добрим кобзарем. I заграв, розумi ться. Та так заграв, що в господаря аж
сльози на очах виступили - пiзнав науку Хоткевича.
Коли закiнчився концерт, Дмитро Iванович вийшов на сцену, обняв кожного
з кобзарiв, подякував ©м за добру гру на кобзах, за ©хнi щирi пiснi.
- От що, друзi мо©, прошу вас усiх завтра до мене на обiд!
Наступного дня Дмитро Iванович гостинно прийняв у себе кобзарiв.
Частував ©х добрим обiдом та домашнiми наливками. Пiсля обiду Дмитро
Iванович звернувся до гостей:
- Ну, козаки, заграйте менi на сво©х кобзах думи народнi! А перш за все
заспiвайте менi, синки, запорозький марш!
Забринiли струни - i полилася бадьора пiсня запорозького маршу:
Ой зiбралися орли чайку рятувати, славу здобувати.
Ой чи то пан, чи пропав - двiчi не вмирати,
Гей, нумо, хлопцi, до збро©! На герць погуляти,
слави здобувати!
Ой чи то пан, чи пропав, вдруге не вмирати.
Гей, нумо, хлопцi, до збро©!
Нам поможе святий Юрiй, ще й пречиста мати турка звоювати.
Ой чи то пан, чи пропав, вдруге не вмирати.
А Дмитро Iванович слуха та витира хустинкою непроханi сльози.
- Бачите, синки, цього марша спiвали запорожцi, коли виступали в похiд.
Пiсля маршу кобзарi на замовлення господаря виконали похiдну пiсню
"Заспiвали козаченьки". До душi прийшлась i ця пiсня. Далi кобзар Г. I.
Комаренко вдарив по струнах i почав заспiвувати "Ой лiта орел, лiта
сизий". Його пiдтримали iншi кобзарi. Потiм виконали "Думи мо©, думи мо©",
за Шевченком. Заспiвали про Морозенка, а далi пiшли кобзарськi думи: "Плач
невольникiв" (М. П. Полотай) та "Про вдову" (Ф. М. Дорошко)[20].
- Спасибi вам, синки, що повеселили мою душу. Ви нiби цiлий кiвш сили
влили в мене. Дуже й дуже дякую! Дмитро Iванович обняв усiх кобзарiв i
розцiлував.
- Синки! От що хотiв сказати вам: завтра понедiлок. Усi приходьте в
музей. Буду чекати вас о дев'ятiй годинi ранку.
- Добре, Дмитре Iвановичу, прийдемо Дяку мо за вашу ласку, за
запрошення.
В умовлений час усi кобзарi були вже бiля музею. Прийшов i Дмитро
Iванович. Вiн був радiсний, у чудовому настро©. Взяв кобзарiв i повiв ©х
сам по музею. Зупиняючись перед кожним експонатом, давав пояснення - де й
коли знайшов ту чи iншу рiч.
Зайшли до вiддiлу релiгiйних культiв.
- Скажiть, професоре, що це за дверi, чому вони тут? - спитали кобзарi.
Дмитро Iванович щось пригадав, усмiхнувся в бiлi вуса, провiв по них
рукою i розповiв ось що:
- Цi дверi я добув 1913 року в жiночому монастирi, що бiля станцi©
Кiльченi. Як бачите, з одного боку цих дверей намальовано апостола Петра,
а з другого боку - просту людину, обдарованого майстра, що колись у
запорозькому стилi будував Новомосковський монастир. Цi дверi стояли з
правого боку вiвтаря жiночого монастиря. Довго я благав iгуменю вiддати
дверi музею, так вона, клята баба, i слухати не хотiла. "Це святий вiвтар,
як можна дверi знiмати? Не дозволю!" - репетувала iгуменя.
Та через кiлька днiв цi дверi були вже тут, у музе©.
З великою майстернiстю вiн розповiв кобзарям про картину "Козак у бою",
з коментарями прочитав листа запорожцiв до турецького султана, а потiм
розповiв ©м цiкаву згадку про славнозвiсного кобзаря М. С. Кравченка, який
був частим гостем у Дмитра Iвановича.
...1935 року Дмитровi Iвановичу минуло 80 рокiв. Дружина спекла
традицiйний пирiг, а ювiляр запросив до себе, щоб повеселити душу,
мiсцевого кобзаря В. I. Носачевського. Цей кобзар добре володiв лiричним
тенором i спершу почастував Дмитра Iвановича пiснею "Думи мо©, думи мо©".
- А чи зна те ви пiсню "Зоре моя вечiрняя"? - спитав Дмитро Iванович.
- Знаю! Проспiвати?
- Будьте ласкавi, проспiвайте цю пiсню.
Дмитро Iванович - спiвуча людина з природи. Сам знав багато пiсень на
слова й на голос.
Пiсля цих двох пiсень кобзар виконав ще й про Байду, Кармелюка,
Морозенка, Супруна i багато iнших пiсень та гуморесок.
Пiд час перепочинку кобзар Носачевський звернувся до Дмитра Iвановича з
проханням:
- Розкажiть менi, Дмитре Iвановичу, хоч коротенько про iсторiю кобзи та
видатних кобзарiв. Це мене дуже цiкавить.
- Якщо ви ма те велику охоту послухати про це, то розкажу.
Цiлу годину Дмитро Iванович розповiдав йому, як виникла й розвивалася
кобза, про кобзарiв як творчу силу народу, про розвиток цього музичного
мистецтва.
- А чи знали ви кобзаря Вересая?[21]спитав Ноеачевський.
- Остапа Микитовича Вересая знав, чув його пiснi i розмовляв з ним.
Мене з ним познайомив Микола Вiталiйович Лисенко. Сам Вересай дуже
обдарована людина, добре грав i спiвав, але на вроду був негарний. А
дружина в нього була велика красуня крiпачка Прiська. От одного разу я й
спитав ©©: "Скажiть, як сталося, що ви, така красуня, вийшли замiж за
такого старого, незрячого й негарного Остапа?" - "Скажу! - вiдповiда
вона.- Коли Остап сватався до мене, то я багато разiв проганяла його. А
вiн, було, прийде з кобзою, сяде бiля хати та як загра , як заспiва , ну,
вiрите,- душу розрива . Розтопив мою вiн душу... заволодiв мо©м серцем. От
i пiшла за нього замiж".
Дмитро Iванович розповiв сво му гостевi, що свого часу багато
укра©нських спiвакiв та кобзарiв славились i в Росi©, навiть при царському
дворi. Вiн назвав прiзвище кобзаря Григорiя Любистка, який ще замолоду був
узятий до царського двору, де грав на кобзi, спiвав народних пiсень -
утiшав молоду царицю лизавету, а коли вона була вже дорослою, то з
грамотою вiдпустила Любистка на рiдну Полтавщину.
- Зна те що,- вийшов Дмитро Iванович з-за столу,ходiмо зi мною в
садочок. Треба ж вас пригостити свiженькими фруктами з мого саду.
Вийшли в сад. Дмитро Iванович нарвав груш, яблук, абрикосiв i пiднiс
гостевi.
- Ну, як на смак?
- Чудовi! - похвалив кобзар Носачевський.- Спасибi вам, Дмитре