Страница:
статую.
Подальша доля "мiдно© бабусi" така. Пiсля продажу У 1836 роцi вона
попала на ливарний завод Берда, де ©© випадково знайшов катеринославський
помiщик Коростовцев, що служив тодi в Петербурзi. Вiн повiдомив про свою
знахiдку новоросiйського генерал-губернатора князя Воронцова допомогою
якого статую Катерини придбали катеринославськi дворяни за 9818
карбованцiв 95 копiйок. Щоб перевезти статую з пiвночi на пiвдень,
знадобилось виготовити спецiального лафета, до якого впрягали три пари
коней. За добу вони рухались 15 - 20 верст, i 24 вересня 1846 року на
Соборному майданi (нинi Жовтневий) встановлено пам'ятник царицi. Пiзнiше
цю статую перенесли до будинку гiрничого iнституту.
У буремнi роки громадянсько© вiйни музей для огляду було зачинено. Але
його директор Д. I. Яворницький не мiг всидiти дома. Вiн часто заходив до
музею, замикався зсередини i довго просиджував над зiбраними скарбами.
Одного разу до його слуху долетiли дружнi вигуки. Яворницький глянув у
вiкно, що було навхрест перетнуте гратами, й побачив, що бiля стату©
Катерини II зiбрався натовп. Його зацiкавило, що ж буде далi. Довго не
довелося чекати: якiсь зайди накинули на голову царицi петлю i з реготом
та солоними слiвцями звалили iмператрицю з постаменту. Не обiйшлося там i
без глумлiння.
Не всидiв Яворницький в музе©. Схопив цiпок та й туди.
- Що це ви, хлопцi, затiва те?
- Як що? Ось зачепимо височайшу повiю зашию та в Днiпро.
- Нi, не в Днiпро. Якщо вона була така погана баба, то давайте ©©
виставимо бiля музею на позорище всiм людям. Нехай усi дивляться й
смiються з цi © вражо© баби. Оце буде для не© найбiльша кара.
I звалена статуя залишилась бiля постаменту. Вона чекала свого
господаря.
Десь навеснi 1920 року катеринославцi помiтили, що статуя Катерини
загадково зникла. В скверi бiля гiрничого iнституту лишився тiльки високий
постамент.
- В чому рiч? Де подiлася статуя? - питали люди. Загадкове зникнення
стату© турбувало ©х. Та було тодi не до Катерини. Пiд час громадянсько©
вiйни мiсто часто переходило з рук до рук: то бiлобандити в ньому
господарюють, то махновцi, то григор' вцi, то петлюрiвцi. Тiльки пiсля
того, як прийшли до мiста червонi, став налагоджуватися порядок i почалося
нормальне життя.
- А де ж усе-таки статуя Катерини? - турбувалися городяни. Та тiльки
одиницi знали, що зникнення пам'ятника - дiло рук Дмитра Iвановича
Яворницького.
Закiнчивши читати лекцiю в iнститутi народно© освiти, професор
Яворницький вiдiбрав гурт студентiв iсторикiв i сказав ©м:
- Сьогоднi о дванадцятiй годинi ночi всiм зiбратися бiля музею!
Стрiлка годинника показувала вже одинадцяту годину. Дмитро Iванович
стояв бiля музею i чекав сво©х помiчникiв.
Нарештi й вони прийшли.
- Ану, козаки, берiть оцi мотузки, ломи, кругляки, дошки, що я
приготував, та й гайда за мною!
Студенти взяли знаряддя.
- Все забрали? - спитав Дмитро Iванович.
- Усе! -дружно вiдгукнулися студенти.
- Пiшли!
Йти вiд музею довелося небагато - метрiв сто. Бiля постаменту студенти
побачили постать Катерини.
- От що, хлопцi, пiдкладiмо круглячки пiд оцi дошки, а поверх них
покладемо статую та гуртом вiдкотимо ©© туди куди я вкажу.
Дебелi руки студентiв пiдклали ломи, i вмить статуя зрушила з мiсця.
Дмитро Iванович уважно оглянув ©© i побачив: вказiвного пальця вже не
було. Певно, як статую звалювали з постаменту, палець зломився i зник.
- А тепер, хлопцi, берiть оту найгрубiшу мотузку,командував
Яворницькнй,- чiпляйте за шию статую i за мною.
По командi Дмитра Iвановича студенти дружно взялися за мотузки й
потягли царицю на кругляках до нового, недобудованого примiщення музею.
Там заздалегiдь, обрано для не© мiсце.
- От i добре, вiдпочиньмо,- сказав Дмитро Iванович.
Згодом студенти взялися за лопати, викопали яму бiля стiни музею i
обережно опустили туди свiй скарб. Пролежала вона там 2 роки.
Дмитро Iванович був спокiйний i задоволений. Вiн зберiг статую.
Прийшов час виставити статую для огляду.
"Де ж ©© притулити? - думав Дмитро Iванович.- У музе© вона багато мiсця
займе. Нi. треба пiдшукати iнше мiсце".
Вирiшили поставити статую Катерини II на подвiр'© музею, серед цiло©
армади кам'яних баб. Ось тут вона, на думку археолога, може стати об' ктом
для порiвняння еволюцi© мистецтва людини давнiх часiв з високим творiнням
людини пiзнiшо© доби.
Отож "цариця" знову з'явилася на свiт, тiльки цього разу не в оточеннi
сво©х фаворитiв, а в оточеннi кам'яних баб сиво© давнини.
"А де ж усе-таки подiвся вказiвний палець Катерини II, як його знайти?"
- ця думка весь час непоко©ла збирача скарбiв. Про це вiн часто казав у
музе©, розпитував мiсцевих людей, не раз ходив на старе мiсце, до
постаменту. Та Даремно - пальця не було.
Одного разу в музей зайшов якийсь громадянин i спитав Дмитра Iвановича:
- Я тiльки що розглядав статую Катерини. Де ж палець?
- Не знаю.
- А я знаю.
- Де? - схопився Дмитро Iванович.
- В однi © дами: вона ним горiхи лущить.
Через день палець уже лежав пiд склом у вiтринi музею. Принiс його сюди
Дмитро Iванович. Вiн довго клопотався, щоб знайти майстра i якось
приварити його.
Знавцi мистецтва дякували Дмитровi Iвановичу за те, що зберiг
пам'ятник.
Якось, жартуючи, Дмитро Iванович сказав:
- Цiкаво, що зробив би з, нами Потьомкiн, коли б побачив, як ми тягли
царицю, накинувши петлю на шию.
Пiд час окупацi© Укра©ни нiмецько-фашистськими загарбниками статуя
Катерини знову зникла, але цього разу назавжди: ©© вивезли в Нiмеччину i,
за певними даними, переплавили. У фашистiв пiд час вiйни не вистачало
кольорових металiв, i вони переплавляли на зброю навiть високохудожн
литво. Але ©м i це не допомогло.
ВТIКАЧI У ВIТРИНI_ _
Майже чверть вiку Iван Йосипович Попов працював у Днiпропетровському
крайовому iсторичному музе©. Вiн виконував там усяку роботу: був муляром,
вартовим, кочегаром.
До Жовтнево© революцi© та в першi роки ©© вся сiм'я Попова - дружина й
три дочки - жила при музе©, в пiдвальному примiщеннi. Вони й розповiли
менi, як Дмитро Iванович Яворницький переховував у вiтринi музею двох
революцiонерiв.
- Наша мати,- розповiдали сестри Марiя та Ольга Попови,- нишком вiд нас
i стороннiх людей готувала страву i щодня носила ©© нагору, в музей. Ми
зацiкавилися i одного разу спитали ©©:
"Мамо, кому ви щодня носите нагору обiд?" "А навiщо вам це знати?" -
невдоволено сказала мати.
"Та так, цiкаво",
"Ви, дiвчата, ще молодi; коли станете бiльшi, тодi й бiльше
знатимете",- ухильно вiдповiла мати.
Коли сестри стали дорослими, вони наважилися нагадати батькам про тi
обiди.
Старi переглянулися мiж собою, всмiхнулися.
- I не забули ж!
Iван Йосипович розповiв ©м тепер, кому готувалися тi обiди i чому ©х
та мно носили нагору.
Одного разу Дмитро Iванович закликав до себе в кабiнет Iвана
Йосиповича, щiльно причинив дверi й сказав йому:
- От що, Iване, я хотiв з вами тут, наодинцi, поговорити. Справа дуже
серйозна.
- Слухаю вас, Дмитре Iвановичу.
- Я сховав у музе© двох утiкачiв. Обидва вони - бiльшовики. х
розшукують бiлогвардiйцi: знайдуть - знищать Зрозумiло?
- Зрозумiло, професоре.
- Я одкрив вам велику та мницю. Бережiть ©©, Iване Йосиповичу, бо
довiдаються - нам те ж буде.
- Можете довiритися, Дмитре Iвановичу, не пiдведу.
- Тодi ходiмо.
Дмитро Iванович повiв Попова в музей i показав велику вiтрину пiд
склом, яка стояла поблизу кабiнету директора за каретою Катерини. У
вiтринi були вивiшенi розкiшнi укра©нськi килими, а за килимами ховалися
втiкачi.
- Думаю, що це найбiльш надiйне й безпечне мiсце,сказав професор.- Як
ви гада те?
- Та тут i гадати нiчого, кращого мiсця не знайти. Дмитро Iванович
витяг ключ з кишенi, вiдiмкнув вiтрину.
- Ану, хлопцi, виходьте звiдси, годi вам нудитися! Вiтрина тихенько
вiдчинилася, i з не© вийшли два молодики.
- Знайомтесь, хлопцi,- вiдрекомендував ©м Яворницький,- це вартовий
музею Iван Йосипович Попов. Можете йому вiрити, як менi. З цього дня вiн
або його дружина Уляна Карпiвна будуть приносити вам ©сти. А там, як
стихне "завiрюха", я вас виведу надвiр, та й пiдете сво ю дорогою.
Хлопцi повеселiшали. Познайомилися з вартовим.
Попови щодня носили ©м снiдати, а потiм, годинi о п'ятiй, коли
вiдвiдувачi залишали музей, несли обiд.
Удень цi люди сидiли у вiтринi, а вночi ходили з Поповим по музею,
розминали ноги.
Днiв через десять у мiстi заграв вiйськовий оркестр. Iван Йосипович
кинувся на вулицю i швидко повернувся назад.
- Чу ш, як грають марш? - весело сказав дружинi.
- Чую! А чи© ж то грають?
- Як чи©? Нашi, червонi, прийшли в мiсто. Тепер час i хлопцiв на волю
випускати.
Згодом у музей прийшов i Дмитро Iванович. Вiн звелiв Попову вiдчинити
вiтрину й випустити з не© тих, що переховувалися.
- Шкода, що ми не запам'ятали прiзвищ цих товаришiв,сказали сестри
Попови.- Можливо, вони живi й, прочитавши цi рядки, вiдгукнуться.
А нещодавно Г. Ф. Ватченко[26] повiдомила, як Д. I. Яворницький рятував
у музе© двох бiльшовичок - Федору Дорофi©вну Лукашенко-Шведову та Оксану
Чернову. Це було влiтку 1917 року.
- Якось у жовтнi з Оксаною Черновою,- згадувала Шведова-Лукашенко,-- ми
одержали листiвки, для розповсюдження ©х серед солдатiв. У нагiрнiй
частинi мiста за нами ув'язався шпик. Дiйшли до гiрничого . iнституту. Що
робити далi? Щоб якось збити з слiду шпика, ми швиденько зайшли у
кра знавчий музей прямо до директора Яворницького, який на запитання
шпика: "Що то за дiвчиська?" - не вагаючись, вiдповiв: "Це працiвники
музею".
Пiзнiше в музе© переховувалася й нелегальна лiтература, листiвки,
призначенi для солдатiв, що жили в Феодосi©вських казармах.
Сво©ми дiями стариш професор Яворницький ризикував, але не боявся
полiцi©" та ©© агентiв. Цим самим в якiйсь мiрi допомагав тим, хто йшов
проти монархi©.
переконливi свiдчення, що Д. I. Яворницький допомагав i iншим
полiтичним дiячам. Дослiдниця Марiя Шубравська[27] за допомогою) М. .
Гончарова виявила в Донецькому обласному партархiвi цiкавi факти про
зв'язки Д. I. Яворницького з робiтником легендарно© "Брянки" -
революцiонером Григорiем Федоровичем Ткаченком-Петренком, який в 1905 роцi
очолював у Катеринославi страйк робiтникiв. За те, що вiн зберiгав
нелегальну соцiал-демократичну лiтературу, сидiв у тюрмi, а потiм
перебував пiд особливим наглядом полiцi©. Щоб зникнути з недремних очей
жандармiв, вiн, очевидно, за допомогою i порадою Яворницького, почав
поблизу Днiпра провадити археологiчнi розкопки. Все те, що йому щастило
знайти в могилах, вiн приносив до музею i передавав вченому-археологу
Яворницькому. Не раз металург-революцiонер у кабiнетi Яворницького
розмовляв з ним про гiрку долю трударiв, консультувався з ним про
археологiчнi методи дослiдження i, як сам про це згаду , "от него многое
почерпнул". У сво©й передсмертнiй записцi i з катеринославсько© тюрми в
сiчнi 1909 року Г. Ф. Ткаченко-Петренко просить, щоб всi археологiчнi
знахiдки вiддали Яворницькому в музей iм. Поля.
ДОЛЯ
"КОБЗАРЯ" З АВТОГРАФОМ ШЕВЧЕНКА
Перед Великою Вiтчизняною вiйною в Днiпропетровському крайовому
iсторичному музе© було придiлено для експонатiв, пов'язаних: з iменем
Тараса Шевченка, спецiальну вiтрину. Серед експонатiв був i рiдкiсний
"Кобзар"
Т. Г. Шевченка в темно-коричневiй палiтурцi, видання 1860 року.
Для Яворницького ця знахiдка була чи не найбiльшим скарбом, бо на
першiй сторiнцi "Кобзаря" - власноручний напис поета: "Марi© Степанiвнi
Козачковськiй з чоловiком та дiтками".
Наприкiнцi книжки вкле но листи Т. Г. Шевченка, якi посилав вiн з
Орсько© фортецi до свого близького друга Андрiя Осиповича
Козачковського[28].
Як попав цей "Кобзар" до музею? Тут цiлий калейдоскоп пригод. Ось що
розповiдав про це Дмитро Iванович Яворницький:
- У базарнi днi я любив ходити на ринок. Там я бачив при©жджих селян,
прислухався до ©хньо© мови, заглядав до крамниць знайомих букiнiстiв,
придивлявся, чи не трапиться де часом якась iсторична книжка чи музейна
рiч. Менi щастило. Одного разу я натрапив на цiнний архiв часiв Катерини
II, який стосувався iсторi© мiсцевого краю. Це було 1927 року.
Повертаючись додому, я зайшов до приватно© крамницi купити пару оселедцiв.
Крамар зважив оселедцi, вирвав з яко©сь грубо© папки аркуш зеленуватого
паперу й загорнув у нього мою покупку. Менi впав у очi колiр паперу й
письмо на ньому. Проглядаючи написане, я одразу ж збагнув, що це важливi
архiвнi документи. Тодi я витяг з кишенi два карбованцi й купив у продавця
весь архiв, який складався з двох грубих папок.
Пiзнiше цей матерiал професор Д. Яворницький опублiкував окремою
книжкою пiд назвою: "До iсторi© степово© Укра©ни".
Отак само вiн натрапив i на "Кобзаря" з автографом Тараса Шевченка.
Зайшов на той же базар, тiльки не до торговця оселедцями, а до книгаря, що
торгував старими книжками.
- Ну, що у вас новенького? - як завжди весело спитав Яворницький.
Книгар мовчки пiдвiвся з стiльця, дiстав з верхньо© полицi книжку й
подав директоровi музею.
- Подивiться, Дмитре Iвановичу, на цю стару книжку, може, вона вас
зацiкавить.
- Давайте, подивлюся.
Глянувши на книжку, Яворняцький мало не скрикнув: до його рук попав
справжнiй скарб. Мало того, що "Кобзар" мав дарчий напис самого Тараса
Шевченка,- в ньому були пiдкле нi листи поета з Орсько© фортецi.
- Скiльки ж вам дати за це?
- Двадцять копiйок!
Д. I. Яворницький витяг з кишенi двадцять копiйок, вpyчив ©х книгаревi
й, потиснувши на прощання руку, пiшов, не оглядаючись, додому. Власне, не
пiшов, а полетiв, бо така цiнна знахiдка навiть йому не часто потрапляла
до рук.
Розглядаючи дома "Кобзаря" та листя Тараса Шевченка до лiкаря А. О.
Козачковського, вчений, зрозумiло, цiкавився, як це "Кобзар", що був,
безперечно, власнiстю переяславського лiкаря Козачковського, попав на
катеринославський базар.
Але вченому не поталанило тодi встановити це. Тодi я звернувся листом
до внука А. О. Козачковського Андрiя Йосиповича Козачковського, який
учителював у Переяславi, й попрохав його сказати з цього приводу сво
слово.
Ось що вiдповiв менi А. Й. Козачковський:
"Мiй дядько, Iван Андрiйович Козачковський, полковник старо© армi©,
пiсля вiйни 1914 - 1918 pp. жив деякий;
час у Переяславi, а у вереснi 1919 року ви©хав додому - в Севастополь.
В дорогу взяв з собою подарований колись. дiдовi "Кобзар". Дядько добрався
пароплавом до Катеринослава, потiм пересiв на по©зд. На станцi©
Синельникове на цей по©зд наскочила банда махновцiв i пограбувала його
"Кобзар" лежав у невеличкiй дорожнiй скриньцi.
Звiсно, махновцi найменше цiкавилися книжками, i, мабуть, цей "Кобзар"
пiшов по руках.
Дядько мiй, у чому стояв, добрався до Севастополя i незабаром там
помер. Наскiльки я пригадую, книжка була в червонiй палiтурцi. В кiнцi
книжки вплетено два листи (на цигарковому паперi), якi писав Тарас
Шевченко мо му дiдовi iз Орсько© фортецi. Цi листи опублiковано...
З пошаною А. Козачковський
Який шлях пройшов "Кобзар" Тараса Шевченка, поки потрапив до
Катеринослава,важко сказати. Згаданий вище книгар купив його за безцiнь в
замурзаного хлопчиська, який бiгав по базару й вигукував: "Кому "Кобзаря",
дешево вiддам!"
Дмитро Iванович довго зберiгав заповiтну книжку в себе дома, а потiм
принiс ©© в музей i поклав у вiтрину.
З особливою любов'ю збирав професор Яворницький усе, що стосувалося
життя й творчостi поета. Поряд з "Кобзарем" у вiтринi лежали також iншi
документи.
Найцiннiшi з них були - автобiографiя Кобзаря, яку написав Т. Г.
Шевченко 1860 року росiйською мовою, а бiля не© - лист з Борзни вiд П. О.
Кулiша, доданий до цi © автобiографi© i надiсланий до катеринославського
приятеля П. I. Зуйченка[29]. Були там i оригiнали документiв про заслання
Тараса Шевченка та лист поета до свого побратима - артиста М. С. Щепкiна.
1909 року видано книжку Д. I. Яворницького пiд назвою "Матерiали до
бiографi© Т. Г. Шевченка", в якiй автор зазначив, що виторг вiд продажу
цi © книжки пiде на спорудження пам'ятника великому Кобзаревi.
Мандруючи по Укра©нi й далеких закутках Росi©, Дмитро Iванович нiколи
не забував про Т. Г. Шевченка i розшукував у старих людей та букiнiстiв
матерiали, пов'язанi з життям генiального спiвця.
Неоцiненну знахiдку - документи-оригiнали про заслання Т. Г. Шевченка в
далекий Закаспiйський край - Д. I. Яворницький дiстав 1905 року в
завзятого антиквара Ф. С. Романовича, що працював тодi в Ростовi-на-Дону,
й заплатив за них 150 карбованцiв.
Цi документи, як розповiдав Яворницькяй, Ф. С. Романович придбав у
свого товариша - офiцера, який ©здив у Новопетровске приймати справи пiсля
закриття цi © фортецi[30].
Заслугову на увагу також iсторiя уривка справи про переведення Т. Г.
Шевченка з одного заслання до вiддаленiшого й гiршого.
1883 року в м. Оренбурзi викладач Оренбурзького iнституту благородних
дiвиць, а пiзнiше директор першого реального училища в Катеринославi
Микола Павлович Вавилов якось зайшов в одну крамничку купити собi тютюну.
Хлопчик, даючи йому тютюн, загорнув його в пiваркуш паперу, писаного з
обох бокiв моторною писарською рукою[31]. Вдома М. П. Вавилов, розглядаючи
цей аркуш, натрапив на рядки, що стосуються слiдства "рядового Тараса
Шевченка", про сувору заборону писати й малювати, а також переведення його
у вiддаленi райони Оренбурзького краю.
Прочитавши цього папiрця, М. Вавилов затремтiв од хвилювання. Вiн
одразу ж кинувся до тi © крамнички, де годину тому купував тютюн, щоб
докладно розпитати, як цей папiрець попав до господаря крамницi та чи не
збереглося в нього ще якихось документiв.
На жаль, крамар нiчим не порадував. Розводячи руками, Д вiн сказав: "Цi
папери ми купили у фортецi на пуди для обгортання товару; багато з них
розiйшлося, а ця, в яку хлопчина загорнув вам тютюн, була остання".
Чверть вiку цей iсторичний уривок лежав у М. П. Вавилова. Пiсля його
смертi Д. I. Яворницький довiдався, що цей документ не пропав i
зберiга ться в дружини небiжчика.
У сiчнi 1908 року Дмитро Iванович пiшов на квартиру Вавилово©.
- Шановна Катерино Федорiвно, ви зробите велике дiло, коли отой
папiрець про Шевченка вiддасте до музею. Ваше iм'я повiк не забудуть.
Додому Дмитро Iванович повертався з новим дорогим скарбом. Згодом i цей
уривок вiн поклав назавжди у Шевченкову вiтрину.
У фондах та експозицiях Днiпропетровського музею зберiга ться також 12
портретiв поета, намальованих на полотнi олi ю. Деякi з них були
виготовленi до революцi©, а частина - в радянський перiод. Автори
бiльшостi оригiнальних портретiв Шевченка - невiдомi.
Приверта увагу картина "Т. Г. Шевченко", яку випалив на деревi один iз
народних умiльцiв. Гадають, що ця робота належить петрикiвським майстрам i
ще за життя Дмитра Iвановича була подарована йому, а вiн од себе потiм
подарував музе вi.
Зберiга ться в музе© також бюст Тараса Шевченка заслуженого дiяча
мистецтв республiки А. Й. Страхова i оригiнальний бюст невiдомого автора.
Коли Тарас Шевченко мандрував по рiчцi Орелi, що недалеко вiд
Верхньоднiпровська впада в Днiпро, вiн зробив там кiлька малюнкiв. На
двох iз них змальовано узбережжя рiчки, на третьому малюнку зображено двi
кам'янi баби з свiтильниками. Цi кам'янi баби довго стояли в гирлi рiчки
Орелi, а потiм, за клопотанням Яворницького, ©х перевезли в iсторичний
музей.
Дмитро Iванович часто органiзовував концерти кобзарiв, виступав в
учбових закладах з лекцiями про життя й творчiсть поета.
Дослiдники[32] знайшли матерiали, якi свiдчать про невтомну дiяльнiсть
Д. I. Яворницького пiд час Шевченкiвського ювiлею - сторiччя з дня
народження поета. Так, до мiсько© управи за участю iсторика надiйшла заява
вiд громадян мiста, щоб дозволили розпочати органiзацiйнi роботи
шевченкiвського ювiлейного комiтету. Пiд нею стояло 800 пiдписiв. Знайдено
й прохання Д. I. Яворницького до мiсько© думи про асигнування 500
карбованцiв для видання альбому пам'ятi Шевченка з документiв i
матерiалiв, якi мав вчений в сво му архiвi. Однак прохання вченого було
вiдхилено.
В ювiлейнiй статтi, присвяченiй Кобзаревi, Яворницькйй писав:
"Шевченко буде жити, поки свiтитиме сонце, поки сяятимуть зорi, поки
стоятиме свiт увесь, поки житиме люд на землi, а iм'я його було, й буде
святе для всiх тих, у кого в жива душа й живе серце в грудях"[33].
Д. I. Яворницький ще здавна був невтомний пропагандист Шевченка. 1886
року в Петербурзi з його iнiцiативи вийшла в свiт поема Шевченка
"Гайдамаки" ©© пречудесно iлюстрував побратим iсторика О. I. Сластiон
зворушливу передмову до не© написав Яворницький.
В особистому архiвi Дмитра Iвановича Яворницького зберiгався довгий час
ескiз пам'ятника Шевченковi. Iсторiя цього ескiза така.
Ще на початку XX сторiччя Яворницький, за порадою членiв комiсi© по
спорудженню пам'ятника поетовi, звернувся до I. Ю, Репiна з проханням
зробити ескiз пам'ятника. Але до революцi© цей благородний задум не мiг
здiйснитися, Однак Яворницького не покидала думка про спорудження
пам'ятника Шевченковi, i вiн зверта ться з цим проханням до Р пiна знову,
вже в радянський час. Це було в останнi роки життя художника. Р пiн гаряче
сприйняв цю пропозицiю i вже почав працювати над збиранням матерiалiв та
виготовленням ескiзiв.
1928 року Дмитро Iванович одержав вiд Р пiна листа й невеличкий
малюнок, на якому зображено Кобзаря в солдатськiй безкозирцi; вiн замрiяно
схилився бiля перекинуто© тачки,- певно, щось дума писати.
Тiльки кволе здоров'я Р пiна, а згодом i смерть, завадили йому
здiйснити свiй творчий задум. Але ескiзи пам'ятника й понинi зберiгаються
в музе© Т. Г. Шевченка в Ки вi як свiдки глибоко© пошани I. Ю. Р пiна та
Д. I. Яворницького до генiального сина укра©нського народу. Любов i повагу
до великого Кобзаря Д. I. Яворпицький пронiс через усе сво життя.
_ВIД ЛИСТА ДО ПАМ'ЯТНИКА[34]__ _
Пасiчник Тихiн Iванович Дудка познайомився з професором Яворницьким
восени 1922 року трохи незвичайним способом. Тодi вiн уперше завiтав до
Днiпропетровського музею. Бiля виходу з примiщення зустрiлася йому група
студентiв, а серед них сивий середнiй на зрiст чоловiк.
- Як жалко,- сказав вiн, дивлячись на Дудку,- що . люди недооцiнюють
користi вiд того, що носять сво© голови непокритими, а в примiщеннi
особливо.
Тихiн Iванович був тодi в шапцi i догадався, що зауваження стосу ться
не когось iншого, а саме його. Знявши шапку, Дудка не розгубився й
запитав:
- Скажiть, будь ласка, чи не ви будете професор Яворницький?
- Я.
- Так дозвольте менi, селяниновi, який давно хотiв побачитися з вами,
потиснути вашу руку. Дмитро Iванович привiтався з ним.
- Хто ж ви такий будете? Звiдкiля ви?
- Я родом з Солонянського району,- вiдповiв Дудка. Тодi Дмитро Iванович
обернувся до студентiв, якi групою юрмилися бiля нього, i сказав:
- Ну, хлопцi, тепер ви самi йдiть по музею, а я займусь оцим вусатим
гостем.
Коли вони залишилися на самотi, професор спитав:
- Що ж вас найбiльше цiкавить у музе©?
- Мене все цiкавить, що тут , що зiбрано вашими руками. Одне тiльки
менi не подоба ться.
- Що саме?
- Навiщо ви портрет Катерини виставили? Скiльки ж горя й слiз вона
завдала селянам!
- Бачите, голубе,- сказав Дмитро Iванович,- так не слiд розглядати
експонати. На них треба дивитися з iсторичного погляду. Одне дiло -
портрет, а друге - послухайте, що розповiдають нашi екскурсоводи. Ось тодi
ви й зрозумi те як слiд.
Потiм Дмитро Iванович повiв пасiчника Дудку по музею, а пiд кiнець
запросив до свого кабiнету й подарував йому копiю листа запорожцiв до
турецького султана.
- Це вiзьмiть собi на пам'ять,- сказав вiн.
- Е, нi. Ви менi, будьте ласкавi, пiдпишiть, од кого й для кого,-
попросив Дудка.
- Це можна.
Дмитро Iванович узяв перо й написав: "На добрий спомин вiд Д. I.
Яворницького Тихонов! Iвановичу Дудцi".
В селi до дiрок зачитали той веселий подарунок.
Незабаром обставини знову звели Дудку з Яворницьким. Селяни села
Олександрополя (Лугове), Новопокровського району, з iнiцiативи Т. I. Дудки
та О. М. Лаврушка надумали спорудити в себе пам'ятник Тарасовi Шевченку.
Вiдповiдальним за збирання коштiв i побудову пам'ятника призначено голову
кооперативу демобiлiзованого червоноармiйця Олександра Михайловича
Лаврушка.
Характерно, що це дiялося пiсля во нно© розрухи, селяни були бiднi,
напiвголоднi, але любов до генiального спiвця Укра©ни була вища за
особистi потреби. Люди охоче вносили грошi, борошно, просо, навiть насiння
свирiпи. Зiбрано всяко© всячини на 400 карбованцiв. До них додали ще 300
карбованцiв з культфонду кооперацi©. Цi грошi селяни довiрили Т. I. Дудцi
та О. М. Лаврушку й вiдрядили ©х до Катеринослава, щоб придбати погруддя
Т. Г. Шевченка.
I ось Дудка й Лаврушко в Катеринославi. Пошуки майстернi, яка
виготувала б погруддя, кiнчилися невдачно - спецiально© майстернi в мiстi
не було. Тодi Дудка згадав про Д. I. Яворницького i вирiшив порадитися з
ним, де можна було б придбати погруддя Шевченка.
Дмитро Iванович схвилювався, почувши про ©хнi заходи.
- Велике дiло робите ви, люди. Велике й благородне.
- Порадьте ж нам, Дмитре Iвановичу, до кого звернутися, в кого шукати
пiдтримки? - прохали селяни з далекого села.
- Раджу вам зайти спершу до художнього музею. Там в майстерня, можливо,
в нiй i виготовлять для вас погруддя Шевченка.
Вони послухали поради вченого. Зайшли в художнiй музей, а там з них
заправили за погруддя Шевченка 2000 карбованцiв. Бракувало, виходить, 1300
карбованцiв. Де ж ©х узяти? Що робити?
Побiдкалися селяни й вирiшили знову пiти до Дмитра Iвановича - ану,
порадить i допоможе! Вiн уважно ©х вислухав i сказав:
- Гаразд, ©дьте додому, а я з ними сам побалакаю.
Т. I. Дудка i О. М. Лаврушко подякували професоровi й по©хали додому.
Через тиждень вони одержали вiд професора Яворницького листiвку, в якiй
вiн писав:
"Шановний Тихоне Iвановичу!
Вашi з Лаврушком клопоти про придбання погруддя Тараса Шевченка не
пропали даром. Я все тут улаштував. При©здiть i забирайте погруддя
Подальша доля "мiдно© бабусi" така. Пiсля продажу У 1836 роцi вона
попала на ливарний завод Берда, де ©© випадково знайшов катеринославський
помiщик Коростовцев, що служив тодi в Петербурзi. Вiн повiдомив про свою
знахiдку новоросiйського генерал-губернатора князя Воронцова допомогою
якого статую Катерини придбали катеринославськi дворяни за 9818
карбованцiв 95 копiйок. Щоб перевезти статую з пiвночi на пiвдень,
знадобилось виготовити спецiального лафета, до якого впрягали три пари
коней. За добу вони рухались 15 - 20 верст, i 24 вересня 1846 року на
Соборному майданi (нинi Жовтневий) встановлено пам'ятник царицi. Пiзнiше
цю статую перенесли до будинку гiрничого iнституту.
У буремнi роки громадянсько© вiйни музей для огляду було зачинено. Але
його директор Д. I. Яворницький не мiг всидiти дома. Вiн часто заходив до
музею, замикався зсередини i довго просиджував над зiбраними скарбами.
Одного разу до його слуху долетiли дружнi вигуки. Яворницький глянув у
вiкно, що було навхрест перетнуте гратами, й побачив, що бiля стату©
Катерини II зiбрався натовп. Його зацiкавило, що ж буде далi. Довго не
довелося чекати: якiсь зайди накинули на голову царицi петлю i з реготом
та солоними слiвцями звалили iмператрицю з постаменту. Не обiйшлося там i
без глумлiння.
Не всидiв Яворницький в музе©. Схопив цiпок та й туди.
- Що це ви, хлопцi, затiва те?
- Як що? Ось зачепимо височайшу повiю зашию та в Днiпро.
- Нi, не в Днiпро. Якщо вона була така погана баба, то давайте ©©
виставимо бiля музею на позорище всiм людям. Нехай усi дивляться й
смiються з цi © вражо© баби. Оце буде для не© найбiльша кара.
I звалена статуя залишилась бiля постаменту. Вона чекала свого
господаря.
Десь навеснi 1920 року катеринославцi помiтили, що статуя Катерини
загадково зникла. В скверi бiля гiрничого iнституту лишився тiльки високий
постамент.
- В чому рiч? Де подiлася статуя? - питали люди. Загадкове зникнення
стату© турбувало ©х. Та було тодi не до Катерини. Пiд час громадянсько©
вiйни мiсто часто переходило з рук до рук: то бiлобандити в ньому
господарюють, то махновцi, то григор' вцi, то петлюрiвцi. Тiльки пiсля
того, як прийшли до мiста червонi, став налагоджуватися порядок i почалося
нормальне життя.
- А де ж усе-таки статуя Катерини? - турбувалися городяни. Та тiльки
одиницi знали, що зникнення пам'ятника - дiло рук Дмитра Iвановича
Яворницького.
Закiнчивши читати лекцiю в iнститутi народно© освiти, професор
Яворницький вiдiбрав гурт студентiв iсторикiв i сказав ©м:
- Сьогоднi о дванадцятiй годинi ночi всiм зiбратися бiля музею!
Стрiлка годинника показувала вже одинадцяту годину. Дмитро Iванович
стояв бiля музею i чекав сво©х помiчникiв.
Нарештi й вони прийшли.
- Ану, козаки, берiть оцi мотузки, ломи, кругляки, дошки, що я
приготував, та й гайда за мною!
Студенти взяли знаряддя.
- Все забрали? - спитав Дмитро Iванович.
- Усе! -дружно вiдгукнулися студенти.
- Пiшли!
Йти вiд музею довелося небагато - метрiв сто. Бiля постаменту студенти
побачили постать Катерини.
- От що, хлопцi, пiдкладiмо круглячки пiд оцi дошки, а поверх них
покладемо статую та гуртом вiдкотимо ©© туди куди я вкажу.
Дебелi руки студентiв пiдклали ломи, i вмить статуя зрушила з мiсця.
Дмитро Iванович уважно оглянув ©© i побачив: вказiвного пальця вже не
було. Певно, як статую звалювали з постаменту, палець зломився i зник.
- А тепер, хлопцi, берiть оту найгрубiшу мотузку,командував
Яворницькнй,- чiпляйте за шию статую i за мною.
По командi Дмитра Iвановича студенти дружно взялися за мотузки й
потягли царицю на кругляках до нового, недобудованого примiщення музею.
Там заздалегiдь, обрано для не© мiсце.
- От i добре, вiдпочиньмо,- сказав Дмитро Iванович.
Згодом студенти взялися за лопати, викопали яму бiля стiни музею i
обережно опустили туди свiй скарб. Пролежала вона там 2 роки.
Дмитро Iванович був спокiйний i задоволений. Вiн зберiг статую.
Прийшов час виставити статую для огляду.
"Де ж ©© притулити? - думав Дмитро Iванович.- У музе© вона багато мiсця
займе. Нi. треба пiдшукати iнше мiсце".
Вирiшили поставити статую Катерини II на подвiр'© музею, серед цiло©
армади кам'яних баб. Ось тут вона, на думку археолога, може стати об' ктом
для порiвняння еволюцi© мистецтва людини давнiх часiв з високим творiнням
людини пiзнiшо© доби.
Отож "цариця" знову з'явилася на свiт, тiльки цього разу не в оточеннi
сво©х фаворитiв, а в оточеннi кам'яних баб сиво© давнини.
"А де ж усе-таки подiвся вказiвний палець Катерини II, як його знайти?"
- ця думка весь час непоко©ла збирача скарбiв. Про це вiн часто казав у
музе©, розпитував мiсцевих людей, не раз ходив на старе мiсце, до
постаменту. Та Даремно - пальця не було.
Одного разу в музей зайшов якийсь громадянин i спитав Дмитра Iвановича:
- Я тiльки що розглядав статую Катерини. Де ж палець?
- Не знаю.
- А я знаю.
- Де? - схопився Дмитро Iванович.
- В однi © дами: вона ним горiхи лущить.
Через день палець уже лежав пiд склом у вiтринi музею. Принiс його сюди
Дмитро Iванович. Вiн довго клопотався, щоб знайти майстра i якось
приварити його.
Знавцi мистецтва дякували Дмитровi Iвановичу за те, що зберiг
пам'ятник.
Якось, жартуючи, Дмитро Iванович сказав:
- Цiкаво, що зробив би з, нами Потьомкiн, коли б побачив, як ми тягли
царицю, накинувши петлю на шию.
Пiд час окупацi© Укра©ни нiмецько-фашистськими загарбниками статуя
Катерини знову зникла, але цього разу назавжди: ©© вивезли в Нiмеччину i,
за певними даними, переплавили. У фашистiв пiд час вiйни не вистачало
кольорових металiв, i вони переплавляли на зброю навiть високохудожн
литво. Але ©м i це не допомогло.
ВТIКАЧI У ВIТРИНI_ _
Майже чверть вiку Iван Йосипович Попов працював у Днiпропетровському
крайовому iсторичному музе©. Вiн виконував там усяку роботу: був муляром,
вартовим, кочегаром.
До Жовтнево© революцi© та в першi роки ©© вся сiм'я Попова - дружина й
три дочки - жила при музе©, в пiдвальному примiщеннi. Вони й розповiли
менi, як Дмитро Iванович Яворницький переховував у вiтринi музею двох
революцiонерiв.
- Наша мати,- розповiдали сестри Марiя та Ольга Попови,- нишком вiд нас
i стороннiх людей готувала страву i щодня носила ©© нагору, в музей. Ми
зацiкавилися i одного разу спитали ©©:
"Мамо, кому ви щодня носите нагору обiд?" "А навiщо вам це знати?" -
невдоволено сказала мати.
"Та так, цiкаво",
"Ви, дiвчата, ще молодi; коли станете бiльшi, тодi й бiльше
знатимете",- ухильно вiдповiла мати.
Коли сестри стали дорослими, вони наважилися нагадати батькам про тi
обiди.
Старi переглянулися мiж собою, всмiхнулися.
- I не забули ж!
Iван Йосипович розповiв ©м тепер, кому готувалися тi обiди i чому ©х
та мно носили нагору.
Одного разу Дмитро Iванович закликав до себе в кабiнет Iвана
Йосиповича, щiльно причинив дверi й сказав йому:
- От що, Iване, я хотiв з вами тут, наодинцi, поговорити. Справа дуже
серйозна.
- Слухаю вас, Дмитре Iвановичу.
- Я сховав у музе© двох утiкачiв. Обидва вони - бiльшовики. х
розшукують бiлогвардiйцi: знайдуть - знищать Зрозумiло?
- Зрозумiло, професоре.
- Я одкрив вам велику та мницю. Бережiть ©©, Iване Йосиповичу, бо
довiдаються - нам те ж буде.
- Можете довiритися, Дмитре Iвановичу, не пiдведу.
- Тодi ходiмо.
Дмитро Iванович повiв Попова в музей i показав велику вiтрину пiд
склом, яка стояла поблизу кабiнету директора за каретою Катерини. У
вiтринi були вивiшенi розкiшнi укра©нськi килими, а за килимами ховалися
втiкачi.
- Думаю, що це найбiльш надiйне й безпечне мiсце,сказав професор.- Як
ви гада те?
- Та тут i гадати нiчого, кращого мiсця не знайти. Дмитро Iванович
витяг ключ з кишенi, вiдiмкнув вiтрину.
- Ану, хлопцi, виходьте звiдси, годi вам нудитися! Вiтрина тихенько
вiдчинилася, i з не© вийшли два молодики.
- Знайомтесь, хлопцi,- вiдрекомендував ©м Яворницький,- це вартовий
музею Iван Йосипович Попов. Можете йому вiрити, як менi. З цього дня вiн
або його дружина Уляна Карпiвна будуть приносити вам ©сти. А там, як
стихне "завiрюха", я вас виведу надвiр, та й пiдете сво ю дорогою.
Хлопцi повеселiшали. Познайомилися з вартовим.
Попови щодня носили ©м снiдати, а потiм, годинi о п'ятiй, коли
вiдвiдувачi залишали музей, несли обiд.
Удень цi люди сидiли у вiтринi, а вночi ходили з Поповим по музею,
розминали ноги.
Днiв через десять у мiстi заграв вiйськовий оркестр. Iван Йосипович
кинувся на вулицю i швидко повернувся назад.
- Чу ш, як грають марш? - весело сказав дружинi.
- Чую! А чи© ж то грають?
- Як чи©? Нашi, червонi, прийшли в мiсто. Тепер час i хлопцiв на волю
випускати.
Згодом у музей прийшов i Дмитро Iванович. Вiн звелiв Попову вiдчинити
вiтрину й випустити з не© тих, що переховувалися.
- Шкода, що ми не запам'ятали прiзвищ цих товаришiв,сказали сестри
Попови.- Можливо, вони живi й, прочитавши цi рядки, вiдгукнуться.
А нещодавно Г. Ф. Ватченко[26] повiдомила, як Д. I. Яворницький рятував
у музе© двох бiльшовичок - Федору Дорофi©вну Лукашенко-Шведову та Оксану
Чернову. Це було влiтку 1917 року.
- Якось у жовтнi з Оксаною Черновою,- згадувала Шведова-Лукашенко,-- ми
одержали листiвки, для розповсюдження ©х серед солдатiв. У нагiрнiй
частинi мiста за нами ув'язався шпик. Дiйшли до гiрничого . iнституту. Що
робити далi? Щоб якось збити з слiду шпика, ми швиденько зайшли у
кра знавчий музей прямо до директора Яворницького, який на запитання
шпика: "Що то за дiвчиська?" - не вагаючись, вiдповiв: "Це працiвники
музею".
Пiзнiше в музе© переховувалася й нелегальна лiтература, листiвки,
призначенi для солдатiв, що жили в Феодосi©вських казармах.
Сво©ми дiями стариш професор Яворницький ризикував, але не боявся
полiцi©" та ©© агентiв. Цим самим в якiйсь мiрi допомагав тим, хто йшов
проти монархi©.
переконливi свiдчення, що Д. I. Яворницький допомагав i iншим
полiтичним дiячам. Дослiдниця Марiя Шубравська[27] за допомогою) М. .
Гончарова виявила в Донецькому обласному партархiвi цiкавi факти про
зв'язки Д. I. Яворницького з робiтником легендарно© "Брянки" -
революцiонером Григорiем Федоровичем Ткаченком-Петренком, який в 1905 роцi
очолював у Катеринославi страйк робiтникiв. За те, що вiн зберiгав
нелегальну соцiал-демократичну лiтературу, сидiв у тюрмi, а потiм
перебував пiд особливим наглядом полiцi©. Щоб зникнути з недремних очей
жандармiв, вiн, очевидно, за допомогою i порадою Яворницького, почав
поблизу Днiпра провадити археологiчнi розкопки. Все те, що йому щастило
знайти в могилах, вiн приносив до музею i передавав вченому-археологу
Яворницькому. Не раз металург-революцiонер у кабiнетi Яворницького
розмовляв з ним про гiрку долю трударiв, консультувався з ним про
археологiчнi методи дослiдження i, як сам про це згаду , "от него многое
почерпнул". У сво©й передсмертнiй записцi i з катеринославсько© тюрми в
сiчнi 1909 року Г. Ф. Ткаченко-Петренко просить, щоб всi археологiчнi
знахiдки вiддали Яворницькому в музей iм. Поля.
ДОЛЯ
"КОБЗАРЯ" З АВТОГРАФОМ ШЕВЧЕНКА
Перед Великою Вiтчизняною вiйною в Днiпропетровському крайовому
iсторичному музе© було придiлено для експонатiв, пов'язаних: з iменем
Тараса Шевченка, спецiальну вiтрину. Серед експонатiв був i рiдкiсний
"Кобзар"
Т. Г. Шевченка в темно-коричневiй палiтурцi, видання 1860 року.
Для Яворницького ця знахiдка була чи не найбiльшим скарбом, бо на
першiй сторiнцi "Кобзаря" - власноручний напис поета: "Марi© Степанiвнi
Козачковськiй з чоловiком та дiтками".
Наприкiнцi книжки вкле но листи Т. Г. Шевченка, якi посилав вiн з
Орсько© фортецi до свого близького друга Андрiя Осиповича
Козачковського[28].
Як попав цей "Кобзар" до музею? Тут цiлий калейдоскоп пригод. Ось що
розповiдав про це Дмитро Iванович Яворницький:
- У базарнi днi я любив ходити на ринок. Там я бачив при©жджих селян,
прислухався до ©хньо© мови, заглядав до крамниць знайомих букiнiстiв,
придивлявся, чи не трапиться де часом якась iсторична книжка чи музейна
рiч. Менi щастило. Одного разу я натрапив на цiнний архiв часiв Катерини
II, який стосувався iсторi© мiсцевого краю. Це було 1927 року.
Повертаючись додому, я зайшов до приватно© крамницi купити пару оселедцiв.
Крамар зважив оселедцi, вирвав з яко©сь грубо© папки аркуш зеленуватого
паперу й загорнув у нього мою покупку. Менi впав у очi колiр паперу й
письмо на ньому. Проглядаючи написане, я одразу ж збагнув, що це важливi
архiвнi документи. Тодi я витяг з кишенi два карбованцi й купив у продавця
весь архiв, який складався з двох грубих папок.
Пiзнiше цей матерiал професор Д. Яворницький опублiкував окремою
книжкою пiд назвою: "До iсторi© степово© Укра©ни".
Отак само вiн натрапив i на "Кобзаря" з автографом Тараса Шевченка.
Зайшов на той же базар, тiльки не до торговця оселедцями, а до книгаря, що
торгував старими книжками.
- Ну, що у вас новенького? - як завжди весело спитав Яворницький.
Книгар мовчки пiдвiвся з стiльця, дiстав з верхньо© полицi книжку й
подав директоровi музею.
- Подивiться, Дмитре Iвановичу, на цю стару книжку, може, вона вас
зацiкавить.
- Давайте, подивлюся.
Глянувши на книжку, Яворняцький мало не скрикнув: до його рук попав
справжнiй скарб. Мало того, що "Кобзар" мав дарчий напис самого Тараса
Шевченка,- в ньому були пiдкле нi листи поета з Орсько© фортецi.
- Скiльки ж вам дати за це?
- Двадцять копiйок!
Д. I. Яворницький витяг з кишенi двадцять копiйок, вpyчив ©х книгаревi
й, потиснувши на прощання руку, пiшов, не оглядаючись, додому. Власне, не
пiшов, а полетiв, бо така цiнна знахiдка навiть йому не часто потрапляла
до рук.
Розглядаючи дома "Кобзаря" та листя Тараса Шевченка до лiкаря А. О.
Козачковського, вчений, зрозумiло, цiкавився, як це "Кобзар", що був,
безперечно, власнiстю переяславського лiкаря Козачковського, попав на
катеринославський базар.
Але вченому не поталанило тодi встановити це. Тодi я звернувся листом
до внука А. О. Козачковського Андрiя Йосиповича Козачковського, який
учителював у Переяславi, й попрохав його сказати з цього приводу сво
слово.
Ось що вiдповiв менi А. Й. Козачковський:
"Мiй дядько, Iван Андрiйович Козачковський, полковник старо© армi©,
пiсля вiйни 1914 - 1918 pp. жив деякий;
час у Переяславi, а у вереснi 1919 року ви©хав додому - в Севастополь.
В дорогу взяв з собою подарований колись. дiдовi "Кобзар". Дядько добрався
пароплавом до Катеринослава, потiм пересiв на по©зд. На станцi©
Синельникове на цей по©зд наскочила банда махновцiв i пограбувала його
"Кобзар" лежав у невеличкiй дорожнiй скриньцi.
Звiсно, махновцi найменше цiкавилися книжками, i, мабуть, цей "Кобзар"
пiшов по руках.
Дядько мiй, у чому стояв, добрався до Севастополя i незабаром там
помер. Наскiльки я пригадую, книжка була в червонiй палiтурцi. В кiнцi
книжки вплетено два листи (на цигарковому паперi), якi писав Тарас
Шевченко мо му дiдовi iз Орсько© фортецi. Цi листи опублiковано...
З пошаною А. Козачковський
Який шлях пройшов "Кобзар" Тараса Шевченка, поки потрапив до
Катеринослава,важко сказати. Згаданий вище книгар купив його за безцiнь в
замурзаного хлопчиська, який бiгав по базару й вигукував: "Кому "Кобзаря",
дешево вiддам!"
Дмитро Iванович довго зберiгав заповiтну книжку в себе дома, а потiм
принiс ©© в музей i поклав у вiтрину.
З особливою любов'ю збирав професор Яворницький усе, що стосувалося
життя й творчостi поета. Поряд з "Кобзарем" у вiтринi лежали також iншi
документи.
Найцiннiшi з них були - автобiографiя Кобзаря, яку написав Т. Г.
Шевченко 1860 року росiйською мовою, а бiля не© - лист з Борзни вiд П. О.
Кулiша, доданий до цi © автобiографi© i надiсланий до катеринославського
приятеля П. I. Зуйченка[29]. Були там i оригiнали документiв про заслання
Тараса Шевченка та лист поета до свого побратима - артиста М. С. Щепкiна.
1909 року видано книжку Д. I. Яворницького пiд назвою "Матерiали до
бiографi© Т. Г. Шевченка", в якiй автор зазначив, що виторг вiд продажу
цi © книжки пiде на спорудження пам'ятника великому Кобзаревi.
Мандруючи по Укра©нi й далеких закутках Росi©, Дмитро Iванович нiколи
не забував про Т. Г. Шевченка i розшукував у старих людей та букiнiстiв
матерiали, пов'язанi з життям генiального спiвця.
Неоцiненну знахiдку - документи-оригiнали про заслання Т. Г. Шевченка в
далекий Закаспiйський край - Д. I. Яворницький дiстав 1905 року в
завзятого антиквара Ф. С. Романовича, що працював тодi в Ростовi-на-Дону,
й заплатив за них 150 карбованцiв.
Цi документи, як розповiдав Яворницькяй, Ф. С. Романович придбав у
свого товариша - офiцера, який ©здив у Новопетровске приймати справи пiсля
закриття цi © фортецi[30].
Заслугову на увагу також iсторiя уривка справи про переведення Т. Г.
Шевченка з одного заслання до вiддаленiшого й гiршого.
1883 року в м. Оренбурзi викладач Оренбурзького iнституту благородних
дiвиць, а пiзнiше директор першого реального училища в Катеринославi
Микола Павлович Вавилов якось зайшов в одну крамничку купити собi тютюну.
Хлопчик, даючи йому тютюн, загорнув його в пiваркуш паперу, писаного з
обох бокiв моторною писарською рукою[31]. Вдома М. П. Вавилов, розглядаючи
цей аркуш, натрапив на рядки, що стосуються слiдства "рядового Тараса
Шевченка", про сувору заборону писати й малювати, а також переведення його
у вiддаленi райони Оренбурзького краю.
Прочитавши цього папiрця, М. Вавилов затремтiв од хвилювання. Вiн
одразу ж кинувся до тi © крамнички, де годину тому купував тютюн, щоб
докладно розпитати, як цей папiрець попав до господаря крамницi та чи не
збереглося в нього ще якихось документiв.
На жаль, крамар нiчим не порадував. Розводячи руками, Д вiн сказав: "Цi
папери ми купили у фортецi на пуди для обгортання товару; багато з них
розiйшлося, а ця, в яку хлопчина загорнув вам тютюн, була остання".
Чверть вiку цей iсторичний уривок лежав у М. П. Вавилова. Пiсля його
смертi Д. I. Яворницький довiдався, що цей документ не пропав i
зберiга ться в дружини небiжчика.
У сiчнi 1908 року Дмитро Iванович пiшов на квартиру Вавилово©.
- Шановна Катерино Федорiвно, ви зробите велике дiло, коли отой
папiрець про Шевченка вiддасте до музею. Ваше iм'я повiк не забудуть.
Додому Дмитро Iванович повертався з новим дорогим скарбом. Згодом i цей
уривок вiн поклав назавжди у Шевченкову вiтрину.
У фондах та експозицiях Днiпропетровського музею зберiга ться також 12
портретiв поета, намальованих на полотнi олi ю. Деякi з них були
виготовленi до революцi©, а частина - в радянський перiод. Автори
бiльшостi оригiнальних портретiв Шевченка - невiдомi.
Приверта увагу картина "Т. Г. Шевченко", яку випалив на деревi один iз
народних умiльцiв. Гадають, що ця робота належить петрикiвським майстрам i
ще за життя Дмитра Iвановича була подарована йому, а вiн од себе потiм
подарував музе вi.
Зберiга ться в музе© також бюст Тараса Шевченка заслуженого дiяча
мистецтв республiки А. Й. Страхова i оригiнальний бюст невiдомого автора.
Коли Тарас Шевченко мандрував по рiчцi Орелi, що недалеко вiд
Верхньоднiпровська впада в Днiпро, вiн зробив там кiлька малюнкiв. На
двох iз них змальовано узбережжя рiчки, на третьому малюнку зображено двi
кам'янi баби з свiтильниками. Цi кам'янi баби довго стояли в гирлi рiчки
Орелi, а потiм, за клопотанням Яворницького, ©х перевезли в iсторичний
музей.
Дмитро Iванович часто органiзовував концерти кобзарiв, виступав в
учбових закладах з лекцiями про життя й творчiсть поета.
Дослiдники[32] знайшли матерiали, якi свiдчать про невтомну дiяльнiсть
Д. I. Яворницького пiд час Шевченкiвського ювiлею - сторiччя з дня
народження поета. Так, до мiсько© управи за участю iсторика надiйшла заява
вiд громадян мiста, щоб дозволили розпочати органiзацiйнi роботи
шевченкiвського ювiлейного комiтету. Пiд нею стояло 800 пiдписiв. Знайдено
й прохання Д. I. Яворницького до мiсько© думи про асигнування 500
карбованцiв для видання альбому пам'ятi Шевченка з документiв i
матерiалiв, якi мав вчений в сво му архiвi. Однак прохання вченого було
вiдхилено.
В ювiлейнiй статтi, присвяченiй Кобзаревi, Яворницькйй писав:
"Шевченко буде жити, поки свiтитиме сонце, поки сяятимуть зорi, поки
стоятиме свiт увесь, поки житиме люд на землi, а iм'я його було, й буде
святе для всiх тих, у кого в жива душа й живе серце в грудях"[33].
Д. I. Яворницький ще здавна був невтомний пропагандист Шевченка. 1886
року в Петербурзi з його iнiцiативи вийшла в свiт поема Шевченка
"Гайдамаки" ©© пречудесно iлюстрував побратим iсторика О. I. Сластiон
зворушливу передмову до не© написав Яворницький.
В особистому архiвi Дмитра Iвановича Яворницького зберiгався довгий час
ескiз пам'ятника Шевченковi. Iсторiя цього ескiза така.
Ще на початку XX сторiччя Яворницький, за порадою членiв комiсi© по
спорудженню пам'ятника поетовi, звернувся до I. Ю, Репiна з проханням
зробити ескiз пам'ятника. Але до революцi© цей благородний задум не мiг
здiйснитися, Однак Яворницького не покидала думка про спорудження
пам'ятника Шевченковi, i вiн зверта ться з цим проханням до Р пiна знову,
вже в радянський час. Це було в останнi роки життя художника. Р пiн гаряче
сприйняв цю пропозицiю i вже почав працювати над збиранням матерiалiв та
виготовленням ескiзiв.
1928 року Дмитро Iванович одержав вiд Р пiна листа й невеличкий
малюнок, на якому зображено Кобзаря в солдатськiй безкозирцi; вiн замрiяно
схилився бiля перекинуто© тачки,- певно, щось дума писати.
Тiльки кволе здоров'я Р пiна, а згодом i смерть, завадили йому
здiйснити свiй творчий задум. Але ескiзи пам'ятника й понинi зберiгаються
в музе© Т. Г. Шевченка в Ки вi як свiдки глибоко© пошани I. Ю. Р пiна та
Д. I. Яворницького до генiального сина укра©нського народу. Любов i повагу
до великого Кобзаря Д. I. Яворпицький пронiс через усе сво життя.
_ВIД ЛИСТА ДО ПАМ'ЯТНИКА[34]__ _
Пасiчник Тихiн Iванович Дудка познайомився з професором Яворницьким
восени 1922 року трохи незвичайним способом. Тодi вiн уперше завiтав до
Днiпропетровського музею. Бiля виходу з примiщення зустрiлася йому група
студентiв, а серед них сивий середнiй на зрiст чоловiк.
- Як жалко,- сказав вiн, дивлячись на Дудку,- що . люди недооцiнюють
користi вiд того, що носять сво© голови непокритими, а в примiщеннi
особливо.
Тихiн Iванович був тодi в шапцi i догадався, що зауваження стосу ться
не когось iншого, а саме його. Знявши шапку, Дудка не розгубився й
запитав:
- Скажiть, будь ласка, чи не ви будете професор Яворницький?
- Я.
- Так дозвольте менi, селяниновi, який давно хотiв побачитися з вами,
потиснути вашу руку. Дмитро Iванович привiтався з ним.
- Хто ж ви такий будете? Звiдкiля ви?
- Я родом з Солонянського району,- вiдповiв Дудка. Тодi Дмитро Iванович
обернувся до студентiв, якi групою юрмилися бiля нього, i сказав:
- Ну, хлопцi, тепер ви самi йдiть по музею, а я займусь оцим вусатим
гостем.
Коли вони залишилися на самотi, професор спитав:
- Що ж вас найбiльше цiкавить у музе©?
- Мене все цiкавить, що тут , що зiбрано вашими руками. Одне тiльки
менi не подоба ться.
- Що саме?
- Навiщо ви портрет Катерини виставили? Скiльки ж горя й слiз вона
завдала селянам!
- Бачите, голубе,- сказав Дмитро Iванович,- так не слiд розглядати
експонати. На них треба дивитися з iсторичного погляду. Одне дiло -
портрет, а друге - послухайте, що розповiдають нашi екскурсоводи. Ось тодi
ви й зрозумi те як слiд.
Потiм Дмитро Iванович повiв пасiчника Дудку по музею, а пiд кiнець
запросив до свого кабiнету й подарував йому копiю листа запорожцiв до
турецького султана.
- Це вiзьмiть собi на пам'ять,- сказав вiн.
- Е, нi. Ви менi, будьте ласкавi, пiдпишiть, од кого й для кого,-
попросив Дудка.
- Це можна.
Дмитро Iванович узяв перо й написав: "На добрий спомин вiд Д. I.
Яворницького Тихонов! Iвановичу Дудцi".
В селi до дiрок зачитали той веселий подарунок.
Незабаром обставини знову звели Дудку з Яворницьким. Селяни села
Олександрополя (Лугове), Новопокровського району, з iнiцiативи Т. I. Дудки
та О. М. Лаврушка надумали спорудити в себе пам'ятник Тарасовi Шевченку.
Вiдповiдальним за збирання коштiв i побудову пам'ятника призначено голову
кооперативу демобiлiзованого червоноармiйця Олександра Михайловича
Лаврушка.
Характерно, що це дiялося пiсля во нно© розрухи, селяни були бiднi,
напiвголоднi, але любов до генiального спiвця Укра©ни була вища за
особистi потреби. Люди охоче вносили грошi, борошно, просо, навiть насiння
свирiпи. Зiбрано всяко© всячини на 400 карбованцiв. До них додали ще 300
карбованцiв з культфонду кооперацi©. Цi грошi селяни довiрили Т. I. Дудцi
та О. М. Лаврушку й вiдрядили ©х до Катеринослава, щоб придбати погруддя
Т. Г. Шевченка.
I ось Дудка й Лаврушко в Катеринославi. Пошуки майстернi, яка
виготувала б погруддя, кiнчилися невдачно - спецiально© майстернi в мiстi
не було. Тодi Дудка згадав про Д. I. Яворницького i вирiшив порадитися з
ним, де можна було б придбати погруддя Шевченка.
Дмитро Iванович схвилювався, почувши про ©хнi заходи.
- Велике дiло робите ви, люди. Велике й благородне.
- Порадьте ж нам, Дмитре Iвановичу, до кого звернутися, в кого шукати
пiдтримки? - прохали селяни з далекого села.
- Раджу вам зайти спершу до художнього музею. Там в майстерня, можливо,
в нiй i виготовлять для вас погруддя Шевченка.
Вони послухали поради вченого. Зайшли в художнiй музей, а там з них
заправили за погруддя Шевченка 2000 карбованцiв. Бракувало, виходить, 1300
карбованцiв. Де ж ©х узяти? Що робити?
Побiдкалися селяни й вирiшили знову пiти до Дмитра Iвановича - ану,
порадить i допоможе! Вiн уважно ©х вислухав i сказав:
- Гаразд, ©дьте додому, а я з ними сам побалакаю.
Т. I. Дудка i О. М. Лаврушко подякували професоровi й по©хали додому.
Через тиждень вони одержали вiд професора Яворницького листiвку, в якiй
вiн писав:
"Шановний Тихоне Iвановичу!
Вашi з Лаврушком клопоти про придбання погруддя Тараса Шевченка не
пропали даром. Я все тут улаштував. При©здiть i забирайте погруддя