Страница:
i прожила сiмдесят рокiв.
Багато зробив Поль для розвитку залiзорудно© промисловостi на
Катеринославщинi i для створення нового металургiйного центру на Укра©нi.
Недарма ж у Кривому Розi було споруджено бронзовий пам'ятник Полю з
написом:
"Новороссийскому Колумбу",- а в Катеринославi одну з вулиць у нагiрному
районi названо його iм'ям.
Хлопчиком Поль багато чув од матерi про славнi подвиги запорожцiв. В
його уявi вони поставали як хоробрi люди, якi не знали страху в боротьбi з
ворогами. З юнацьким запалом вiн став збирати старовиннi запорозькi речi.
Спочатку обшукав усi закутки будинку сво © бабусi. Поль знайшов на горищi
цiкавi залишки козацького причандалля.
Коли О. М. Поль закiнчив унiверситет i повернувся на батькiвщину, вiн
ще з бiльшою енергi ю взявся за улюблене дiло. Щоб краще пiзнати iсторiю
свого краю, вiн пiшки обiйшов степи Верхньоднiпровщини, потiм усю
Катеринославщину, оглянув i взяв на облiк усi могили, городища, урочища.
Мандруючи по степах, Олександр Миколайович якось зайшов у Дубову балку,
що бiля рiчки Саксагань на Криворiжжi. Дослiдниковi впали в очi столiтнi
дуби, величезнi скелi та глибокi печери.
Поль обслiдував цi мiсця як кра знавець i археолог, але випадково
натрапив на iншi скарби - на залiзну руду, яка виходила на поверхню грунту
бiля рiчки Саксагань.
Хоч залiзну руду на Криворiжжi знайшли ще до Поля, але нiхто не
поцiкавився багатством покладiв та вмiстом залiза в нiй. З великими
труднощами, за допомогою закордонних спецiалiстiв, йому пощастило
встановити, що залiзна руда ма величезнi поклади, до того ж вона найкраща
в свiтi, бо в нiй сiмдесят процентiв залiза.
Коли Поль узяв в оренду кам'янисту дiлянку землi, селяни говорили мiж
собою, розводячи руки: "Що воно за дивак? Купу землю, платить за не©
грошi, а на нiй нi бiса не родить: стирчить iз не© руде камiння, та й
годi".
Бiдолаха так витратився на ту руду, що свiй будинок з садком вiддав пiд
ресторан, а сам перейшов на квартиру. Селяни, було, побачать його та й
кажуть: "Он дивiться, пiшов бiдний пан у латанiй сорочцi, залiз в цю руду,
що й хати позбувся".
За сво недовге життя (58 рокiв) О. М. Поль зiбрав багатющий
археологiчний музей. В ньому було понад 5000 експонатiв. У той час його
оцiнювали в 200 тисяч карбованцiв. Здавалося б, сума чималенька. I все ж
останнi роки життя Поль зазнавав матерiально© окрути. Сво часно сплачуючи
селянам оренду за "неродючу" землю, вiн у той же час не шкодував нi
коштiв, нi себе, щоб видобути з-пiд землi залiзнi скарби. Все це призвело
до того, що вiн став постiйним боржником, позбувся свого майна, яке
коштувало менше, нiж було боргiв. О. Поль уже ладен був продати свiй
музей, аби тiльки вилiзти з боргiв. Про це прочули в Лондонi. Звiдти
прибули грошовитi покупцi. Але господар музею не захотiв, щоб колекцiя,
яку вiн зiбрав, стала здобутком чужоземцiв. Вiн вiдмовився вiд послуг
заморських гостей i залишив музей на рiднiй землi, для свого народу.
Величезна колекцiя старовини, яку зiбрав О. М. Поль, стосувалася до
кам'яного вiку - це були молотки, сокири, стрiли та iншi знаряддя,
зробленi з гранiту.
Надзвичайно багато експонатiв було зосереджено в бронзовому вiддiлi:
гончарнi вироби, ножi, мiдянi стрiли, списи, хатн начиння, чоловiчi та
жiночi прикраси. У вiддiлi залiзного вiку - мечi, ножi, кинджали, рiзнi
стрiли. Неабияку цiннiсть являв собою вiддiл вропейських культур, Японi©
та Китаю. Тут можна було побачити витонченi вироби Ц грецького,
генуезького, венецiанського мистецтва. Це рiзнi золотi речi- перснi,
брошки, ланцюжки, лавровi вiнки. Чимало з них були прикрашенi дiамантами.
Але особливо цiнну колекцiю Поль зiбрав у Запорозькiй Сiчi. На полях
колишнiх битв з чужоземцями знайдено бойову запорозьку зброю: шаблi,
рушницi, гакiвницi, гармати, пiстолi - всього вдосталь. Полю також вдалося
зiбрати клейноди - гетьманськi булави, бунчуки, навiть прикраси якогось
"лицаря" i його коня. Чимало збро© було прикрашено золотом i самоцвiтами -
бiрюзою, яшмою, опалами. В його колекцi© - чимало рiдкiсних картин,
малюнкiв старовинних пам'яток тощо.
Пiсля несподiвано© смертi О. М. Поля його дружина передала колекцiю
директоровi музею Д. I. Яворницькому. На честь цього патрiотичного вчинку
iм'я О. М. Поля було надано Катеринославському кра знавчому музею.
Зусиллями Яворницького музей збагатився численними цiнними експонатами
й перетворився в справжнiй народний храм культури. Пiсля смертi Дмитра
Iвановича музею надано iм'я його першого директора - Д. I. Яворницького.
_ПОМIЧНИКИ ВЧЕНОГО__ _
Читач уже зна , що Яворницький усе сво трудове життя збирав коштовнi
скарби матерiально© та духовно© культури народу. Щоб збирати народну
словотворчiсть, вiн мав чимало кореспондентiв - учителiв, агрономiв,
лiкарiв, письменних селян. Найактивнiшi з них були: О. Коваленко, М.
Сергi©в, Ф. Заболотний, I. Аутодаров, В. Патлань, М. Погрiбняк, О. Бiлаш
та В. Соляник. Вони систематично надсилали йому цiнний етнографiчний
матерiал - слова, пiснi, приказки тощо.
- Робили це вони,- казав Дмитро Iванович,- не з принуки, а з власного
бажання, бо знали, що скарби духовно© культури народу, якi вони збирають,
попадуть у певнi руки й стануть здобутком укра©нсько© культури.
Дмитро Iванович мав з ними тiсний зв'язок, часто листувався.
Вiдповiдаючи на листи, вiн одночасно iнструктував, давав дiловi поради, як
i що саме слiд записувати. Коли вiн звертався вперше до вчителя, то
посилав йому наперед виготовленого в друкарнi листа, з якого можна було
бачити, що саме збира i чим цiкавиться вчений.
Для молодих учителiв, якi бралися за цю благородну справу, це був
чудовий порадник, написаний живою, дохiдливою мовою. Ось цей лист:
"Вельмишановний колего!
Для складання укра©нського словника справжньо© народно© мови, над яким,
мiж iншим, працюю десятки лiт, менi потрiбнi всi слова, характернi взагалi
для укра©нсько© лексики, а надто матерiал з народного гумору, фантазi© та
побуту: оригiнальнi прiзвища (як дражнять по-вуличному), назви з
сiльськогосподарсько© економiки та технологi©, назви трав, лiкiв, слова,
що висловлюють чоловiчу та жiночу грубiсть, любов, кохання та iнше,
маловживанi слова до хатнього убору, приладдя та знаряддя; народна гiгi на
i все iнше, що стосу ться до людсько© словотворчостi.
Заранi, сподiваючись на вашу ласкавiсть, дякую i прошу весь цей
матерiал посилати на адресу: м. Днiпропетровськ, Крайовий музей, Жовтнева
площа, 2, професоровi Д. I. Яворницькому"[64].
Широко залучав Дмитро Iванович до цi © роботи i сво©х студентiв.
- Слухайте, голубчики,- звертався вiн до них перед канiкулами.- От ви
зараз роз'©детеся по всiй Укра©нi, ви побачите добрих старих людей, якi
знають рiзнi прислiв'я, приказки, приповiдки, пiснi. Записуйте цi скарби
народнi, а як повернетесь у Днiпропетровськ - занесiть сво© записи-до
мене. Дуже буду вам вдячний.
А студентiв було ж багато, i з рiзних областей, республiки - це було
невичерпне джерело. Ось один з них, Федiр Сап'ян, повернувшись з рiдно©
Петропавлiвки, завiтав до музею i вiддав Дмитровi Iвановичу записану
народну гумореску про те, як мужик правди шукав:
"Це було ще за царя. В одному селi посварилися два селянина. Свиня
одного сусiда та пролiзла до садиби iншого i там наробила багато шкоди:
картоплю вирила, цибулю зiпсувала, буряки по©ла. Розгнiваний господар
кинувся з скаргою до сiльського старости:
- Зайдiть,- просить вiн,- гляньте, що наробила сусiдська свиня на мо му
городi.
Староста був напiдпитку. Вiн глянув каламутними очима й гримнув:
- Iди пiд три чорти! У мене й без тво © свинi хвата всяких клопотiв.
- Ну, якщо так, я й до царя дiйду. Я знайду правду,погрожував селянин.
Пiшов дядько додому, взяв олiвець i щось намалював да паперi. Потiм
згорнув його, сховав у кишеню i гайнув з скаргою до царя.
До Петербурга йшов довго. Ось iде вiн через великий сад. А там в цей
час прогулювався якийсь пан. А насправдi - це був цар в простому одязi.
- Куди йдеш, чоловiче? - спитав пан.
- До царя,- вiдповiв мужик.
- А навiщо тобi цар? Що у тебе до нього?
- Правди шукаю, з скаргою до нього йду.
- З якою скаргою, може, розкажеш? Дядько вийняв папiрця, подав пановi.
- Дивись, там все сказано.
Той взяв до рук папiрця, покрутив, повертiв i каже:
- Якась мазня, нiчого не розумiю.
- Нi, не мазня, тут все ясно: дивись - ось двi хати, одна моя, друга
сусiда. Далi - тинок, а пiд ним дiрка, через не© лазе свиня й шкодить
мо му городовi. Що ж тут не зрозумiло? Тут як на долонi! Бачу, що не
второпа ш. Ось я до царя пiду, цар не дурак - все пойме...
Взяв мужик свого папiрця й пiшов далi по садовi. А цар кинувся до свого
палацу, швидко переодягся й наказав сво©й сторожi:
- Приведiть менi отого мужика, що по саду ходить, вiн до царя
пробива ться.
Вартовi розшукали мужика й привели його до царя. Той земно вклонився
царевi й каже:
- До вас, царю, прийшов правди шукати. Якщо словами казати - вийде
довго. Ось у мене папiрець, гляньте, поймете.
Цар взяв до рук знайомого папiрця i зразу ж проказав:
- Тут все ясно: намальовано двi хати пiд соломою, мiж ними тинок, пiд
ним дiрка, а Грицькова свиня пролазить до твого городу i робить шкоду. Так
чи нi?
- Точнiсiнько так! А я в саду зустрiв одного лана, показав цей малюнок,
довго йому пояснював, а вiн як свиня в апельсинах - нiчого не зрозумiв.
Тодi я йому й кажу: ось я пiду до царя. Цар не дурак - все пойме".
Найактивнiшим кореспондентом Яворницького був учитель з Томакiвки
Микола Костянтинович Сергi©в, з яким у вченого склалась щира й тепла
дружба.
Лiто 1928 року. Будiвництво Днiпрогесу в повному розпалi. Археологам не
можна гаяти часу. ©м треба якнайшвидше дослiдити острови та узбережжя
Днiпра, що будуть затопленi. До Кiчкаса ви©хала археологiчна експедицiя
Академi© наук УРСР. Голова експедицi© - академiк Яворницький. Йому
доручено скомплектувати експедицiю i провести всебiчнi археологiчнi
розкопки в тих мiсцях, де вiн десятки разiв ходив за сво життя. До цi ©
експедицi© Дмитро Iванович запрошу i вчителя М. К. Сергi©ва.
Але Сергi©в через тяжку хворобу не змiг ви©хати до Кiчкаса й узяти
участь в археологiчнiй експедицi©. Тому Яворницький порадив йому збирати
етнографiчний матерiал, яким був згодом дуже задоволений.
Надсилаючи зiбраний етнографiчний матерiал, М. Сергi©в просив професора
розiбратися в ньому - одiбрати краще, варте того, щоб його десь можна було
використати.
Iнколи Яворницький i сам не мiг розiбратися в надiсланому матерiалi й,
не соромлячись, просив допомогти. Отак в одному листi вчений просить
пояснити, що означають слова "попряхи" та "супрядок".
Сергi©в одразу ж вiдповiв:
"Попряхи - дiвки чи молодицi, що збираються в родичiв чи сусiдiв
прясти. Супрядок у Томакiвцi зараз нема , лишилося щось схоже на досвiтки,
тiльки дiвчата приходять туди без роботи, погуляти з парубками. Жiнок i
чоловiкiв там нема "[65].
Згодом М. Сергi©в, за клопотанням Яворницького, був призначений
уповноваженим у Томакiвському районi по охоронi пам'яток матерiально©
культури.
У ХРАМI КУЛЬТУРИ_ _
Кожного ранку о десятiй годинi Дмитро Iванович з'являвся в музе©. Вiд
свого будинку до музею вiн завжди йшов одною дорогою - повз собор, через
майдан Жовтнево© революцi©. Цей майдан тепер став розкiшним парком, а
ранiше вiн був майже голiсiнький - без дерев i квiтiв, тiльки де-не-де
острiвцями росла на ньому травичка.
Цю дорогу в Днiпропетровську так i називали: дорога Яворницького.
Вже зранку дiди-сторожi Федiр Iванович Бiлий або Олiмпiй Андрiйович
Щукiн чекали його бiля входу, щоб вчасно вiдчинити дверi й першими
привiтатися. Робилося це з щиро© поваги й приязнi до вченого.
Ступивши до дверей, Дмитро Iванович знiмав свого капелюха з широкими
крисами, тепло вiтався, заходив до кабiнету, вiшав пальто й ставив у куток
цiпок. Пiсля цього обходив музей. Тихою ходою, уважно придивляючись до
вiтрин, до знайомих експонатiв, директор проходив через усi кiмнати музею.
Оглядаючи господарським оком кожен закуток, вiн робив зауваження, давав
спiвробiтникам поради - де саме i як краще виставити новий експонат; тут
же й когось пiдбадьорить, того похвалять, кине на ходу живу реплiку, а
потiм, задоволений, поверта ться до свого кабiнету.
З його кабiнету часто можна було чути гучний смiх. Це Дмитро Iванович
комусь розповiда щось цiкаве й дотепне.
Одного разу, обходячи музей, Дмитро Iванович помiтив, що якiсь два
молодики ходять по музею в шапках. Вiн пiдiйшов до них i ввiчливо сказав:
- Знiмiть, молодi люди, шапки. Але юнаки невдоволено глянули на
старого, очевидно, сприйнявши його зауваження за образу.
- Що ми - в церквi, чи що! - забурчали вони.
- Нi, не в церквi, а в храмi культури. А це вище за церкву. Тут
зберiга ться те, що створив народ протягом багатьох вiкiв. Тут - iсторiя,
хлопцi, а перед нею i шапку не соромно скинути.
Та це не вплинуло: зухвальцi не зняли-таки шапок. Дмитро Iванович
повернувся до кабiнету розгнiваний, руки в нього тремтiли.
- Що з вами, чому ви так схвильованi? - спитали його.
- Та як же менi не хвилюватися, коли там якiсь два нахаби зайшли в
музей у шапках i не хочуть ©х зняти. Що це таке? Як можна?
Ми пiдiйшли до тих зарозумiлих молодикiв i сказали ©м, що з ними
розмовляв директор музею академiк Яворницький i що його дуже образило ©хн
зухвальство.
Пiсля цi © розмови хлопцi зняли шапки, а потiм погомонiли мiж собою,
зайшли до кабiнету директора.
- Вибачте нам, професоре, ми справдi недобре вчиняли.
- Гараздi А скажiть менi - вiдкiля ж ви?
- Ми самi з села, нещодавно влаштувалися працювати в прокатний цех
заводу iменi Петровського.
- А зна те, що сказав про музей Григорiй Iванович Петровський, iм'ям
якого зветься ваш завод?
- Нi, не зна мо, не чули.
- Вiн, як був у музе©, сказав менi: "Привчайте, Дмитре Iвановичу, нашу
молодь до культури. Музей - це скарб, велике надбання людства. Тому з
великою пошаною треба ставитися до пам'яток культури минулого..." Отже,
поважайте себе та й мене, старого, не ображайте. Я ж вам дав розумну
пораду, а ви грубо, безтактно вiдхилили ©© та ще й поглузували з мене,
старо© людини.
Хлопцi, почуваючи себе винними, ще раз попросили вибачити ©х,
подякували й розпрощалися з професором.
Пiсля цього випадку Дмитро Iванович наказав написати великими лiтерами
оголошення: "Знiмайте шапки".
Але звичай цей i без оголошення увiйшов у традицiю.
_ПУТIВКА В ЖИТТЯ__ _
Коли Сашко ще вчився в семирiчцi, його мати згадала якось добрим словом
музей. З того часу не покидала його думка побувати" в музе© й побачити на
власнi очi всю ту старовину, що зберiгалася там. Хотiлось глянути й на
збирача музейного добра Дмитра Iвановича Яворницького, про якого не раз
шанобливо казала мати.
Мандруючи на островi Хортиця, Сашко випадково знайшов орнаментований
горщик, шило та кремiнне вiстря. Цю знахiдку вiн показав сво©й матерi.
- От якби побачив професор Яворницький, який би вiн був радий! - весело
усмiхаючись, сказала мати.
Сашко зразу ж уявив собi радiсне обличчя вченого. Йому кортiло зробити
щось при мне для цi © людини. I вiн надумав написати до нього листа, а за
одним разом спитати, чи нема де поблизу археологiчного iнституту, куди б
можна поступити вчитися.
Дмитро Iванович не забарився з вiдповiддю юнаковi;
"У вас пiд боком, а саме на островi Хортиця, вже вiдомий археолог -
Петро Iванович Смоличiв, який мешка десь на лiвому боцi Днiпра, супроти
Кiчкаса. Ви до нього, якщо хочете, звернiться, i вiн вам дасть добру
пораду.
Тi невеличкi археологiчнi знахiдки - горщики та кремiнне знаряддя -
подаруйте або Днiпропетровському музею, або вашому мiсцевому, аби тiльки
вашi знахiдки десь не загубилися.
Оце все, що я можу сказати вам.
3/Х 1934
Академiк Дм. ©в, Яворницький"
Цей лист ще бiльше заохотив юнака по©хати в музей i побачити вченого.
Восени 1934 року здiйснилася ця мрiя. Шiстнадцятирiчний хлопець разом з
сво ю матiр'ю вирушив з хутора Петрополя, Новохортиць.кого району, до
Запорiжжя i пароплавом прибув до Днiпропетровська. Мати ще зранку повела
сина в музей. Юнака цiкавили насамперед археологiчнi знахiдки. До них його
й потягло, мов залiзо до магнiту.
З великою увагою i захопленням вiн розглядав кожну кiсточку, черепок,
вiстря. Двiчi пiдходила мати до Сашка, сiпала його за рукав i шепотiла на
вухо:
- Синку, час-бо й кiнчати! Вже скоро музей будуть замикати, а ти нiяк
не вiдiрвешся вiд вiтрин.
- Я ще трошки, мамо, ще одну-двi хвилини - i зразу ж вийду! - благав
Сашко свою матiр.
Почувся дзвiнок. Сивенький сторож оголосив:
- Громадяни! Музей зачиня ться, кiнчайте огляд!
Пiсля цих слiв Сашко з жалем залишив музей i вийшов надвiр, де його
давно вже чекала мати.
Другого дня, тiльки-но вiдчинили музей, Сашко вже бiля дверей. Купив
квитка i зразу ж попрямував до етнографiчного вiддiлу. I в цьому вiддiлi
вiн пробув майже весь день.
Оглядаючи музей, юнак дуже хотiв побачити Дмитра Iвановича, про якого
чув стiльки хорошого, i, коли кiнчив оглядати експонати, спитав одного
службовця:
- Скажiть, будь ласка, де ж Дмитро Iванович? Чому його не видно в
музе©?
- А навiщо вiн тобi?
- Я хотiв його побачити й поговорити з ним.
- Дмитро Iванович дуже рiдко бува в музе©: вiн уже не працю тут,-
вiдповiв йому сторож.
- Я при©жджий, порадьте менi, де його можна побачити?
- Тiльки дома, хлопче; пiди до нього-вiн там i прийме тебе.
Сашко довiдався адресу й подався до парку Шевченка, де жив Дмитро
Iванович. Хвилюючись, пiдiйшов хлопець до ворiт i смикнув за мотузочку.
Задзвонив дзвоник, загавкав собака Дружок, а за хвилину дверi вiдчинила
молода домробiтниця.
- Що тобi?
- Хочу до професора.
Домробiтниця провела хлопця до кабiнету вченого. Назустрiч вийшов бiлий
як снiг дiдусь у синiх окулярах. З-пiд окулярiв на гостя глянули глибокi,
ласкавi, розумнi очi.
- Що ти, хлопчику, хочеш? Мабуть, на козакiв прийшов подивитися? -
спитав Дмитро Iванович.
- Дуже хочу! - сказав Сашко.
- Тодi заходь сюди, будемо знайомитись. На освiтленiй сонцем стiнi
хлопець побачив Тараса Бульбу з синами. Баскi конi пiд ними потопали у
високiй степовiй травi. За широкими поясами стримiли пiстолi, а збоку
виблискували шаблi з рукiв'ями, оздобленими самоцвiтами.
До Дмитра Iвановича часто забiгали хлопчики подивитись на Тараса
Бульбу. Вiн охоче впускав ©х у будинок i швидко знаходив з ними спiльну
мову. Тому й цього разу впустив до себе незнайомого хлопця. А коли Сашко
сказав доброму дiдусевi, що йому вже час iти, бо чека мати, треба
збиратися в дорогу, Дмитро Iванович поцiкавився:
- А вiдкiля ж ти, молодий козаче, прибув сюди?
- Я при©хав iз Запорiжжя. Мо прiзвище Олександр Бодянський.
- Чекай, хлопче, пригадую! Чи не ти писав до мене листа?
- Я. Тодi я писав про сво© знахiдки й цiкавився, як можна стати
археологом.
- Пригадую. Я дав тобi вiдповiдь i, зда ться, порадив, що робити далi.
- Дякую. Листа вашого я одержав. Але я хотiв побачити вас та почути ваш
голос.
- Он як! Тодi ласкаво прошу до мого дому. Ким же ти хочеш бути, до чого
в тебе нахили, чого прагне твоя душа?
- Ще й сам добре не знаю. Але дуже люблю iсторiю, цiкавлюся старовиною.
В робочому кабiнетi, розмовляючи з хлопцем, Дмитро Iванович вiдчув, що
з цього юнака може бути археолог, але треба його повчити, познайомити з
цi ю справою. I вiн розповiв хлопцевi про археологiчнi розкопки, про те,
що багато рокiв працю над укра©нським словником, над збиранням пiсень,
казок, прислiв'©в, музейних речей.
- Ось бачиш, Сашку, якi стоси стоять,- показав вiн рукою на купи охайно
складеного паперу.
- А що то?
- Скарби народнi! Тут сорок тисяч карток: на кожне слово - картка. Отож
i тебе, Сашку, прошу - почу ш де хороше слово, не обходь його - запиши: де
почув, од кого почув, що те слово означа , а потiм - у конверт i шли до
мене, а я до словника запишу. Признаюся тобi по секрету: дуже шкодую, що
мало працював на цiй нивi, що не вiддав себе всього на розшуки цих
скарбiв.
Серйозна розмова подобалася хлопцевi. Вiн узяв кiлька карток, уважно
прочитав ©х i зрозумiв, чого хоче вiд нього вчений.
З того часу О. В. Бодянський став кореспондентом Явор-ницького, часто
листувався, радився з ним i поглиблював сво© знання з археологi©. До душi
вченому припав Сашко!
Через два роки Бодянський знову завiтав до музею, познайомився з новими
знахiдками археологiчно© експедицi©, а потiм провiдав Дмитра Iвановича в
його будинку. Молодого археолога цiкавила лiтература з археологi©, i
подарував йому чимало Дмитро Iванович з сво © бiблiотеки.
Якось по©хав О. В. Бодянський у Запорiжжя i там купив у букiнiста купу
старих журналiв "Всесвiт". В одному з них вiн побачив невеличку статтю й
фото археологiчне! експедицi©, яка пiд керiвництвом академiка Яворницького
працювала на Днiпрогесi.
- Яз радощiв поцiлував це фото i всiх археологiв на чолi з Дмитром
Iвановичем, бо любив i просто обожнював те дiло, якому присвятили себе
археологи,-згадував Бодянський.- Для мене було досить одного магiчного
слова такого знавця археологi©, як Дмитро Iванович, i я готовий був бiгти
за десятки кiлометрiв, щоб подивитися розкопки.
Замолоду, як це часто трапля ться з багатьма, Бодянський пробував сво©
сили у вiршуваннi, хоч не покидав захоплюватись i археологi ю. Вiн
звернувся листом до Дмитра Iвановича, в якому просив указати йому дорогу
до села Капулiвки, де сто©ть могила Сiрка, а за одним заходом поклав у
конверт сво© вiршi, щоб ©х оцiнив Дмитро Iванович. Невдовзi вiн одержав од
Яворницького такого листа:
"Якщо хочете, дорогий синашу, дiстатися до Капулiвки, то ©дьте до
Нiкополя, до станцi© Чортомлицько©. Вiд Чортомлицько© станцi© пiшки до
Капулiвки, з Капулiвки каюком по рiчцi Пiдпiльнiй чотири версти до села
Покровського, а можна й пiшки понад берегом Пiдпiльно©. Оце вам i все.
Дуже жалiю, що ви, будучи в Днiпропетровську, не передали костяного шила
кому-небудь iз тих, хто залишився в мо му будинку тодi, як мене не було
дома.
Про вашу поезiю скажу вам, що убитку не буде нiякого, копи ви не будете
писати вiршiв. Працюйте бiльше по науцi, то буде кориснiш.
З щирою та правдивою до вас любов'ю
22/VIII 1938
ваш Д. Яворницький"
Лист Дмитра Iвановича справив враження на юнака. Бодянський облишив
вiршування, а присвятив себе археологi© i став завзятим ентузiастом свого
дiла в Iнститутi археологi© АН УРСР.
Хоч Дмитро Iванович уже й вiдiйшов од музею, але не поривав зв'язку з
археологами, листувався з ними, давав цiннi поради, хвилювався за ©хню
роботу й тiшився з ©хнiх успiхiв.
Одного разу вiн почув, що почали розробляти козацькi кар' ри, де чимало
лишилося недослiджених мiсць. Вiн просить молодого археолога Бодянського
заглянути туди, розпитати робiтникiв, чи не знаходили там чого-небудь iз
старовинних речей.
Через два тижнi прибув туди Бодянський, а звiдти просто до Дмитра
Iвановича.
- Ось вам, Дмитре Iвановичу, подарунок iз Сiчi.
- Що там таке?
- Запорозька люлька!
Дмитро Iванович враз ожив, повеселiшав i радiсно прийняв цю дорогу для
нього знахiдку.
- Ти, Шурко, на п'ять рокiв менi життя додав. Вiд усього серця дякую
тобi, козаче! Бачу, що з тебе буде путящий археолог! За Старим Кодаком
багато дечого можна знайти.
Дмитро Iванович не помилився в сво©х здогадках. Про це свiдчить цей
його лист до Бодянського:
"Любий i дорогий мiй спiвробiтничку!
Я довго не вiдповiдав на вашого останнього листа через те, що кiлька
днiв прохворiв i тiльки оце трохи почув себе краще i пишу. Дуже, дуже
жалкую, що всi археологiчнi знахiдки, якi бачили коло Старого Кодака, не
попали до ваших власних рук, особливо запорозький пояс. А ще бiльше
жалкую, що не можу вас пристро©ти службовцем в музей. Вашого листа про
дорогоцiннi знахiдки в Старому Кодацi робiтниками я вiддам кореспондентовi
газети "Звезда" i, якщо вiн буде надрукований, надiшлю вам.
Iз вашого листа бачу, що ви вже в Запорiжжi, а що ж ви там поробля те?
Може, й там знаходять якi древностi? Напишiть.
Гаряче дякую вам за вашi дорогi звiстки.
17/1 1939
Ваш Д. Яворницькии" [66]
1940 року, за кiлька днiв до смертi Дмитра Iвановича, Бодянський
провiдав свого вчителя й наставника. Дмитро Iванович був тяжко хворий.
Наступного дня йому трохи полегшало. Вiн був спокiйний i в добрiй
пам'ятi. Пiднявшись з крiсла, Дмитро Iванович дiстав з-за шафи свого
супутника - клевець i сказав:
- Оце тобi, Шуро! Вiзьми цей клевець. Я з ним обходив усю Укра©ну,
розкопав сотнi могил. Нехай щастить тобi з ним!
- Велике спасибi, любий Дмитре Iвановичу! Бодянський обiйняв i
поцiлував Дмитра Iвановича.
- Прощай, Шуро, може, вже бiльше й не побачимося на цьому свiтi.
Це була остання розмова з Бодянським. За кiлька днiв Дмитра Iвановича
не стало.
Велику любов до науки, археологi© та етнографi© прищепив Бодянському
Дмитро Iванович - людина правдиво© i велико© душi.
_БУЛО, СЯДЕМО 3 НИМ...___
Пiд час Велико© Вiтчизняно© вiйни частину музейних експонатiв було
вивезено в глибокий тил кра©ни, а бiльшiсть залишилася в тимчасово
окупованому мiстi. Не раз на них зазiхали окупанти. Музейнi скарби
врятували тодi вiд фашистського пограбування тро : сорокап'ятилiтнiй
сторож музею Михайло Якович Бiлий, його дружина Ярина Наумiвна та
прибиральниця Параска Кузьмiвна Дузь.
Пiд загрозою смертi вони ховали експонати в пiдземеллях музею i в сво©х
знайомих. Пiсля звiльнення Днiпропетровська вiд окупантiв цiннi колекцi©
знову були виставленi в музе©.
Михайло Якович Бiлий вартував музей понад тридцять рокiв. З Дмитром
Iвановичем вiн працював понад дванадцять рокiв.
- Вiд небiжчика,- згаду Михайло Якович,- я багато дечого дiзнався про
тi експонати, що лежать у музейних вiтринах. Як тiльки побачу, було, що
вiн проводить екскурсiю, стаю до гурту, уважно прислухаюся до голосу
Дмитра Iвановича .i багато чого запам'ятав. Усе це стало менi потiм у
великiй пригодi. Iнколи в музей заходить людина, дивиться на експонати,
але, бачу, не все розумi . Тодi я пiдiйду до вiдвiдувача та й спитаю:
"Мабуть, вам тут щось. незрозумiле?" - "Та дещо й неясно. Я вперше в
Багато зробив Поль для розвитку залiзорудно© промисловостi на
Катеринославщинi i для створення нового металургiйного центру на Укра©нi.
Недарма ж у Кривому Розi було споруджено бронзовий пам'ятник Полю з
написом:
"Новороссийскому Колумбу",- а в Катеринославi одну з вулиць у нагiрному
районi названо його iм'ям.
Хлопчиком Поль багато чув од матерi про славнi подвиги запорожцiв. В
його уявi вони поставали як хоробрi люди, якi не знали страху в боротьбi з
ворогами. З юнацьким запалом вiн став збирати старовиннi запорозькi речi.
Спочатку обшукав усi закутки будинку сво © бабусi. Поль знайшов на горищi
цiкавi залишки козацького причандалля.
Коли О. М. Поль закiнчив унiверситет i повернувся на батькiвщину, вiн
ще з бiльшою енергi ю взявся за улюблене дiло. Щоб краще пiзнати iсторiю
свого краю, вiн пiшки обiйшов степи Верхньоднiпровщини, потiм усю
Катеринославщину, оглянув i взяв на облiк усi могили, городища, урочища.
Мандруючи по степах, Олександр Миколайович якось зайшов у Дубову балку,
що бiля рiчки Саксагань на Криворiжжi. Дослiдниковi впали в очi столiтнi
дуби, величезнi скелi та глибокi печери.
Поль обслiдував цi мiсця як кра знавець i археолог, але випадково
натрапив на iншi скарби - на залiзну руду, яка виходила на поверхню грунту
бiля рiчки Саксагань.
Хоч залiзну руду на Криворiжжi знайшли ще до Поля, але нiхто не
поцiкавився багатством покладiв та вмiстом залiза в нiй. З великими
труднощами, за допомогою закордонних спецiалiстiв, йому пощастило
встановити, що залiзна руда ма величезнi поклади, до того ж вона найкраща
в свiтi, бо в нiй сiмдесят процентiв залiза.
Коли Поль узяв в оренду кам'янисту дiлянку землi, селяни говорили мiж
собою, розводячи руки: "Що воно за дивак? Купу землю, платить за не©
грошi, а на нiй нi бiса не родить: стирчить iз не© руде камiння, та й
годi".
Бiдолаха так витратився на ту руду, що свiй будинок з садком вiддав пiд
ресторан, а сам перейшов на квартиру. Селяни, було, побачать його та й
кажуть: "Он дивiться, пiшов бiдний пан у латанiй сорочцi, залiз в цю руду,
що й хати позбувся".
За сво недовге життя (58 рокiв) О. М. Поль зiбрав багатющий
археологiчний музей. В ньому було понад 5000 експонатiв. У той час його
оцiнювали в 200 тисяч карбованцiв. Здавалося б, сума чималенька. I все ж
останнi роки життя Поль зазнавав матерiально© окрути. Сво часно сплачуючи
селянам оренду за "неродючу" землю, вiн у той же час не шкодував нi
коштiв, нi себе, щоб видобути з-пiд землi залiзнi скарби. Все це призвело
до того, що вiн став постiйним боржником, позбувся свого майна, яке
коштувало менше, нiж було боргiв. О. Поль уже ладен був продати свiй
музей, аби тiльки вилiзти з боргiв. Про це прочули в Лондонi. Звiдти
прибули грошовитi покупцi. Але господар музею не захотiв, щоб колекцiя,
яку вiн зiбрав, стала здобутком чужоземцiв. Вiн вiдмовився вiд послуг
заморських гостей i залишив музей на рiднiй землi, для свого народу.
Величезна колекцiя старовини, яку зiбрав О. М. Поль, стосувалася до
кам'яного вiку - це були молотки, сокири, стрiли та iншi знаряддя,
зробленi з гранiту.
Надзвичайно багато експонатiв було зосереджено в бронзовому вiддiлi:
гончарнi вироби, ножi, мiдянi стрiли, списи, хатн начиння, чоловiчi та
жiночi прикраси. У вiддiлi залiзного вiку - мечi, ножi, кинджали, рiзнi
стрiли. Неабияку цiннiсть являв собою вiддiл вропейських культур, Японi©
та Китаю. Тут можна було побачити витонченi вироби Ц грецького,
генуезького, венецiанського мистецтва. Це рiзнi золотi речi- перснi,
брошки, ланцюжки, лавровi вiнки. Чимало з них були прикрашенi дiамантами.
Але особливо цiнну колекцiю Поль зiбрав у Запорозькiй Сiчi. На полях
колишнiх битв з чужоземцями знайдено бойову запорозьку зброю: шаблi,
рушницi, гакiвницi, гармати, пiстолi - всього вдосталь. Полю також вдалося
зiбрати клейноди - гетьманськi булави, бунчуки, навiть прикраси якогось
"лицаря" i його коня. Чимало збро© було прикрашено золотом i самоцвiтами -
бiрюзою, яшмою, опалами. В його колекцi© - чимало рiдкiсних картин,
малюнкiв старовинних пам'яток тощо.
Пiсля несподiвано© смертi О. М. Поля його дружина передала колекцiю
директоровi музею Д. I. Яворницькому. На честь цього патрiотичного вчинку
iм'я О. М. Поля було надано Катеринославському кра знавчому музею.
Зусиллями Яворницького музей збагатився численними цiнними експонатами
й перетворився в справжнiй народний храм культури. Пiсля смертi Дмитра
Iвановича музею надано iм'я його першого директора - Д. I. Яворницького.
_ПОМIЧНИКИ ВЧЕНОГО__ _
Читач уже зна , що Яворницький усе сво трудове життя збирав коштовнi
скарби матерiально© та духовно© культури народу. Щоб збирати народну
словотворчiсть, вiн мав чимало кореспондентiв - учителiв, агрономiв,
лiкарiв, письменних селян. Найактивнiшi з них були: О. Коваленко, М.
Сергi©в, Ф. Заболотний, I. Аутодаров, В. Патлань, М. Погрiбняк, О. Бiлаш
та В. Соляник. Вони систематично надсилали йому цiнний етнографiчний
матерiал - слова, пiснi, приказки тощо.
- Робили це вони,- казав Дмитро Iванович,- не з принуки, а з власного
бажання, бо знали, що скарби духовно© культури народу, якi вони збирають,
попадуть у певнi руки й стануть здобутком укра©нсько© культури.
Дмитро Iванович мав з ними тiсний зв'язок, часто листувався.
Вiдповiдаючи на листи, вiн одночасно iнструктував, давав дiловi поради, як
i що саме слiд записувати. Коли вiн звертався вперше до вчителя, то
посилав йому наперед виготовленого в друкарнi листа, з якого можна було
бачити, що саме збира i чим цiкавиться вчений.
Для молодих учителiв, якi бралися за цю благородну справу, це був
чудовий порадник, написаний живою, дохiдливою мовою. Ось цей лист:
"Вельмишановний колего!
Для складання укра©нського словника справжньо© народно© мови, над яким,
мiж iншим, працюю десятки лiт, менi потрiбнi всi слова, характернi взагалi
для укра©нсько© лексики, а надто матерiал з народного гумору, фантазi© та
побуту: оригiнальнi прiзвища (як дражнять по-вуличному), назви з
сiльськогосподарсько© економiки та технологi©, назви трав, лiкiв, слова,
що висловлюють чоловiчу та жiночу грубiсть, любов, кохання та iнше,
маловживанi слова до хатнього убору, приладдя та знаряддя; народна гiгi на
i все iнше, що стосу ться до людсько© словотворчостi.
Заранi, сподiваючись на вашу ласкавiсть, дякую i прошу весь цей
матерiал посилати на адресу: м. Днiпропетровськ, Крайовий музей, Жовтнева
площа, 2, професоровi Д. I. Яворницькому"[64].
Широко залучав Дмитро Iванович до цi © роботи i сво©х студентiв.
- Слухайте, голубчики,- звертався вiн до них перед канiкулами.- От ви
зараз роз'©детеся по всiй Укра©нi, ви побачите добрих старих людей, якi
знають рiзнi прислiв'я, приказки, приповiдки, пiснi. Записуйте цi скарби
народнi, а як повернетесь у Днiпропетровськ - занесiть сво© записи-до
мене. Дуже буду вам вдячний.
А студентiв було ж багато, i з рiзних областей, республiки - це було
невичерпне джерело. Ось один з них, Федiр Сап'ян, повернувшись з рiдно©
Петропавлiвки, завiтав до музею i вiддав Дмитровi Iвановичу записану
народну гумореску про те, як мужик правди шукав:
"Це було ще за царя. В одному селi посварилися два селянина. Свиня
одного сусiда та пролiзла до садиби iншого i там наробила багато шкоди:
картоплю вирила, цибулю зiпсувала, буряки по©ла. Розгнiваний господар
кинувся з скаргою до сiльського старости:
- Зайдiть,- просить вiн,- гляньте, що наробила сусiдська свиня на мо му
городi.
Староста був напiдпитку. Вiн глянув каламутними очима й гримнув:
- Iди пiд три чорти! У мене й без тво © свинi хвата всяких клопотiв.
- Ну, якщо так, я й до царя дiйду. Я знайду правду,погрожував селянин.
Пiшов дядько додому, взяв олiвець i щось намалював да паперi. Потiм
згорнув його, сховав у кишеню i гайнув з скаргою до царя.
До Петербурга йшов довго. Ось iде вiн через великий сад. А там в цей
час прогулювався якийсь пан. А насправдi - це був цар в простому одязi.
- Куди йдеш, чоловiче? - спитав пан.
- До царя,- вiдповiв мужик.
- А навiщо тобi цар? Що у тебе до нього?
- Правди шукаю, з скаргою до нього йду.
- З якою скаргою, може, розкажеш? Дядько вийняв папiрця, подав пановi.
- Дивись, там все сказано.
Той взяв до рук папiрця, покрутив, повертiв i каже:
- Якась мазня, нiчого не розумiю.
- Нi, не мазня, тут все ясно: дивись - ось двi хати, одна моя, друга
сусiда. Далi - тинок, а пiд ним дiрка, через не© лазе свиня й шкодить
мо му городовi. Що ж тут не зрозумiло? Тут як на долонi! Бачу, що не
второпа ш. Ось я до царя пiду, цар не дурак - все пойме...
Взяв мужик свого папiрця й пiшов далi по садовi. А цар кинувся до свого
палацу, швидко переодягся й наказав сво©й сторожi:
- Приведiть менi отого мужика, що по саду ходить, вiн до царя
пробива ться.
Вартовi розшукали мужика й привели його до царя. Той земно вклонився
царевi й каже:
- До вас, царю, прийшов правди шукати. Якщо словами казати - вийде
довго. Ось у мене папiрець, гляньте, поймете.
Цар взяв до рук знайомого папiрця i зразу ж проказав:
- Тут все ясно: намальовано двi хати пiд соломою, мiж ними тинок, пiд
ним дiрка, а Грицькова свиня пролазить до твого городу i робить шкоду. Так
чи нi?
- Точнiсiнько так! А я в саду зустрiв одного лана, показав цей малюнок,
довго йому пояснював, а вiн як свиня в апельсинах - нiчого не зрозумiв.
Тодi я йому й кажу: ось я пiду до царя. Цар не дурак - все пойме".
Найактивнiшим кореспондентом Яворницького був учитель з Томакiвки
Микола Костянтинович Сергi©в, з яким у вченого склалась щира й тепла
дружба.
Лiто 1928 року. Будiвництво Днiпрогесу в повному розпалi. Археологам не
можна гаяти часу. ©м треба якнайшвидше дослiдити острови та узбережжя
Днiпра, що будуть затопленi. До Кiчкаса ви©хала археологiчна експедицiя
Академi© наук УРСР. Голова експедицi© - академiк Яворницький. Йому
доручено скомплектувати експедицiю i провести всебiчнi археологiчнi
розкопки в тих мiсцях, де вiн десятки разiв ходив за сво життя. До цi ©
експедицi© Дмитро Iванович запрошу i вчителя М. К. Сергi©ва.
Але Сергi©в через тяжку хворобу не змiг ви©хати до Кiчкаса й узяти
участь в археологiчнiй експедицi©. Тому Яворницький порадив йому збирати
етнографiчний матерiал, яким був згодом дуже задоволений.
Надсилаючи зiбраний етнографiчний матерiал, М. Сергi©в просив професора
розiбратися в ньому - одiбрати краще, варте того, щоб його десь можна було
використати.
Iнколи Яворницький i сам не мiг розiбратися в надiсланому матерiалi й,
не соромлячись, просив допомогти. Отак в одному листi вчений просить
пояснити, що означають слова "попряхи" та "супрядок".
Сергi©в одразу ж вiдповiв:
"Попряхи - дiвки чи молодицi, що збираються в родичiв чи сусiдiв
прясти. Супрядок у Томакiвцi зараз нема , лишилося щось схоже на досвiтки,
тiльки дiвчата приходять туди без роботи, погуляти з парубками. Жiнок i
чоловiкiв там нема "[65].
Згодом М. Сергi©в, за клопотанням Яворницького, був призначений
уповноваженим у Томакiвському районi по охоронi пам'яток матерiально©
культури.
У ХРАМI КУЛЬТУРИ_ _
Кожного ранку о десятiй годинi Дмитро Iванович з'являвся в музе©. Вiд
свого будинку до музею вiн завжди йшов одною дорогою - повз собор, через
майдан Жовтнево© революцi©. Цей майдан тепер став розкiшним парком, а
ранiше вiн був майже голiсiнький - без дерев i квiтiв, тiльки де-не-де
острiвцями росла на ньому травичка.
Цю дорогу в Днiпропетровську так i називали: дорога Яворницького.
Вже зранку дiди-сторожi Федiр Iванович Бiлий або Олiмпiй Андрiйович
Щукiн чекали його бiля входу, щоб вчасно вiдчинити дверi й першими
привiтатися. Робилося це з щиро© поваги й приязнi до вченого.
Ступивши до дверей, Дмитро Iванович знiмав свого капелюха з широкими
крисами, тепло вiтався, заходив до кабiнету, вiшав пальто й ставив у куток
цiпок. Пiсля цього обходив музей. Тихою ходою, уважно придивляючись до
вiтрин, до знайомих експонатiв, директор проходив через усi кiмнати музею.
Оглядаючи господарським оком кожен закуток, вiн робив зауваження, давав
спiвробiтникам поради - де саме i як краще виставити новий експонат; тут
же й когось пiдбадьорить, того похвалять, кине на ходу живу реплiку, а
потiм, задоволений, поверта ться до свого кабiнету.
З його кабiнету часто можна було чути гучний смiх. Це Дмитро Iванович
комусь розповiда щось цiкаве й дотепне.
Одного разу, обходячи музей, Дмитро Iванович помiтив, що якiсь два
молодики ходять по музею в шапках. Вiн пiдiйшов до них i ввiчливо сказав:
- Знiмiть, молодi люди, шапки. Але юнаки невдоволено глянули на
старого, очевидно, сприйнявши його зауваження за образу.
- Що ми - в церквi, чи що! - забурчали вони.
- Нi, не в церквi, а в храмi культури. А це вище за церкву. Тут
зберiга ться те, що створив народ протягом багатьох вiкiв. Тут - iсторiя,
хлопцi, а перед нею i шапку не соромно скинути.
Та це не вплинуло: зухвальцi не зняли-таки шапок. Дмитро Iванович
повернувся до кабiнету розгнiваний, руки в нього тремтiли.
- Що з вами, чому ви так схвильованi? - спитали його.
- Та як же менi не хвилюватися, коли там якiсь два нахаби зайшли в
музей у шапках i не хочуть ©х зняти. Що це таке? Як можна?
Ми пiдiйшли до тих зарозумiлих молодикiв i сказали ©м, що з ними
розмовляв директор музею академiк Яворницький i що його дуже образило ©хн
зухвальство.
Пiсля цi © розмови хлопцi зняли шапки, а потiм погомонiли мiж собою,
зайшли до кабiнету директора.
- Вибачте нам, професоре, ми справдi недобре вчиняли.
- Гараздi А скажiть менi - вiдкiля ж ви?
- Ми самi з села, нещодавно влаштувалися працювати в прокатний цех
заводу iменi Петровського.
- А зна те, що сказав про музей Григорiй Iванович Петровський, iм'ям
якого зветься ваш завод?
- Нi, не зна мо, не чули.
- Вiн, як був у музе©, сказав менi: "Привчайте, Дмитре Iвановичу, нашу
молодь до культури. Музей - це скарб, велике надбання людства. Тому з
великою пошаною треба ставитися до пам'яток культури минулого..." Отже,
поважайте себе та й мене, старого, не ображайте. Я ж вам дав розумну
пораду, а ви грубо, безтактно вiдхилили ©© та ще й поглузували з мене,
старо© людини.
Хлопцi, почуваючи себе винними, ще раз попросили вибачити ©х,
подякували й розпрощалися з професором.
Пiсля цього випадку Дмитро Iванович наказав написати великими лiтерами
оголошення: "Знiмайте шапки".
Але звичай цей i без оголошення увiйшов у традицiю.
_ПУТIВКА В ЖИТТЯ__ _
Коли Сашко ще вчився в семирiчцi, його мати згадала якось добрим словом
музей. З того часу не покидала його думка побувати" в музе© й побачити на
власнi очi всю ту старовину, що зберiгалася там. Хотiлось глянути й на
збирача музейного добра Дмитра Iвановича Яворницького, про якого не раз
шанобливо казала мати.
Мандруючи на островi Хортиця, Сашко випадково знайшов орнаментований
горщик, шило та кремiнне вiстря. Цю знахiдку вiн показав сво©й матерi.
- От якби побачив професор Яворницький, який би вiн був радий! - весело
усмiхаючись, сказала мати.
Сашко зразу ж уявив собi радiсне обличчя вченого. Йому кортiло зробити
щось при мне для цi © людини. I вiн надумав написати до нього листа, а за
одним разом спитати, чи нема де поблизу археологiчного iнституту, куди б
можна поступити вчитися.
Дмитро Iванович не забарився з вiдповiддю юнаковi;
"У вас пiд боком, а саме на островi Хортиця, вже вiдомий археолог -
Петро Iванович Смоличiв, який мешка десь на лiвому боцi Днiпра, супроти
Кiчкаса. Ви до нього, якщо хочете, звернiться, i вiн вам дасть добру
пораду.
Тi невеличкi археологiчнi знахiдки - горщики та кремiнне знаряддя -
подаруйте або Днiпропетровському музею, або вашому мiсцевому, аби тiльки
вашi знахiдки десь не загубилися.
Оце все, що я можу сказати вам.
3/Х 1934
Академiк Дм. ©в, Яворницький"
Цей лист ще бiльше заохотив юнака по©хати в музей i побачити вченого.
Восени 1934 року здiйснилася ця мрiя. Шiстнадцятирiчний хлопець разом з
сво ю матiр'ю вирушив з хутора Петрополя, Новохортиць.кого району, до
Запорiжжя i пароплавом прибув до Днiпропетровська. Мати ще зранку повела
сина в музей. Юнака цiкавили насамперед археологiчнi знахiдки. До них його
й потягло, мов залiзо до магнiту.
З великою увагою i захопленням вiн розглядав кожну кiсточку, черепок,
вiстря. Двiчi пiдходила мати до Сашка, сiпала його за рукав i шепотiла на
вухо:
- Синку, час-бо й кiнчати! Вже скоро музей будуть замикати, а ти нiяк
не вiдiрвешся вiд вiтрин.
- Я ще трошки, мамо, ще одну-двi хвилини - i зразу ж вийду! - благав
Сашко свою матiр.
Почувся дзвiнок. Сивенький сторож оголосив:
- Громадяни! Музей зачиня ться, кiнчайте огляд!
Пiсля цих слiв Сашко з жалем залишив музей i вийшов надвiр, де його
давно вже чекала мати.
Другого дня, тiльки-но вiдчинили музей, Сашко вже бiля дверей. Купив
квитка i зразу ж попрямував до етнографiчного вiддiлу. I в цьому вiддiлi
вiн пробув майже весь день.
Оглядаючи музей, юнак дуже хотiв побачити Дмитра Iвановича, про якого
чув стiльки хорошого, i, коли кiнчив оглядати експонати, спитав одного
службовця:
- Скажiть, будь ласка, де ж Дмитро Iванович? Чому його не видно в
музе©?
- А навiщо вiн тобi?
- Я хотiв його побачити й поговорити з ним.
- Дмитро Iванович дуже рiдко бува в музе©: вiн уже не працю тут,-
вiдповiв йому сторож.
- Я при©жджий, порадьте менi, де його можна побачити?
- Тiльки дома, хлопче; пiди до нього-вiн там i прийме тебе.
Сашко довiдався адресу й подався до парку Шевченка, де жив Дмитро
Iванович. Хвилюючись, пiдiйшов хлопець до ворiт i смикнув за мотузочку.
Задзвонив дзвоник, загавкав собака Дружок, а за хвилину дверi вiдчинила
молода домробiтниця.
- Що тобi?
- Хочу до професора.
Домробiтниця провела хлопця до кабiнету вченого. Назустрiч вийшов бiлий
як снiг дiдусь у синiх окулярах. З-пiд окулярiв на гостя глянули глибокi,
ласкавi, розумнi очi.
- Що ти, хлопчику, хочеш? Мабуть, на козакiв прийшов подивитися? -
спитав Дмитро Iванович.
- Дуже хочу! - сказав Сашко.
- Тодi заходь сюди, будемо знайомитись. На освiтленiй сонцем стiнi
хлопець побачив Тараса Бульбу з синами. Баскi конi пiд ними потопали у
високiй степовiй травi. За широкими поясами стримiли пiстолi, а збоку
виблискували шаблi з рукiв'ями, оздобленими самоцвiтами.
До Дмитра Iвановича часто забiгали хлопчики подивитись на Тараса
Бульбу. Вiн охоче впускав ©х у будинок i швидко знаходив з ними спiльну
мову. Тому й цього разу впустив до себе незнайомого хлопця. А коли Сашко
сказав доброму дiдусевi, що йому вже час iти, бо чека мати, треба
збиратися в дорогу, Дмитро Iванович поцiкавився:
- А вiдкiля ж ти, молодий козаче, прибув сюди?
- Я при©хав iз Запорiжжя. Мо прiзвище Олександр Бодянський.
- Чекай, хлопче, пригадую! Чи не ти писав до мене листа?
- Я. Тодi я писав про сво© знахiдки й цiкавився, як можна стати
археологом.
- Пригадую. Я дав тобi вiдповiдь i, зда ться, порадив, що робити далi.
- Дякую. Листа вашого я одержав. Але я хотiв побачити вас та почути ваш
голос.
- Он як! Тодi ласкаво прошу до мого дому. Ким же ти хочеш бути, до чого
в тебе нахили, чого прагне твоя душа?
- Ще й сам добре не знаю. Але дуже люблю iсторiю, цiкавлюся старовиною.
В робочому кабiнетi, розмовляючи з хлопцем, Дмитро Iванович вiдчув, що
з цього юнака може бути археолог, але треба його повчити, познайомити з
цi ю справою. I вiн розповiв хлопцевi про археологiчнi розкопки, про те,
що багато рокiв працю над укра©нським словником, над збиранням пiсень,
казок, прислiв'©в, музейних речей.
- Ось бачиш, Сашку, якi стоси стоять,- показав вiн рукою на купи охайно
складеного паперу.
- А що то?
- Скарби народнi! Тут сорок тисяч карток: на кожне слово - картка. Отож
i тебе, Сашку, прошу - почу ш де хороше слово, не обходь його - запиши: де
почув, од кого почув, що те слово означа , а потiм - у конверт i шли до
мене, а я до словника запишу. Признаюся тобi по секрету: дуже шкодую, що
мало працював на цiй нивi, що не вiддав себе всього на розшуки цих
скарбiв.
Серйозна розмова подобалася хлопцевi. Вiн узяв кiлька карток, уважно
прочитав ©х i зрозумiв, чого хоче вiд нього вчений.
З того часу О. В. Бодянський став кореспондентом Явор-ницького, часто
листувався, радився з ним i поглиблював сво© знання з археологi©. До душi
вченому припав Сашко!
Через два роки Бодянський знову завiтав до музею, познайомився з новими
знахiдками археологiчно© експедицi©, а потiм провiдав Дмитра Iвановича в
його будинку. Молодого археолога цiкавила лiтература з археологi©, i
подарував йому чимало Дмитро Iванович з сво © бiблiотеки.
Якось по©хав О. В. Бодянський у Запорiжжя i там купив у букiнiста купу
старих журналiв "Всесвiт". В одному з них вiн побачив невеличку статтю й
фото археологiчне! експедицi©, яка пiд керiвництвом академiка Яворницького
працювала на Днiпрогесi.
- Яз радощiв поцiлував це фото i всiх археологiв на чолi з Дмитром
Iвановичем, бо любив i просто обожнював те дiло, якому присвятили себе
археологи,-згадував Бодянський.- Для мене було досить одного магiчного
слова такого знавця археологi©, як Дмитро Iванович, i я готовий був бiгти
за десятки кiлометрiв, щоб подивитися розкопки.
Замолоду, як це часто трапля ться з багатьма, Бодянський пробував сво©
сили у вiршуваннi, хоч не покидав захоплюватись i археологi ю. Вiн
звернувся листом до Дмитра Iвановича, в якому просив указати йому дорогу
до села Капулiвки, де сто©ть могила Сiрка, а за одним заходом поклав у
конверт сво© вiршi, щоб ©х оцiнив Дмитро Iванович. Невдовзi вiн одержав од
Яворницького такого листа:
"Якщо хочете, дорогий синашу, дiстатися до Капулiвки, то ©дьте до
Нiкополя, до станцi© Чортомлицько©. Вiд Чортомлицько© станцi© пiшки до
Капулiвки, з Капулiвки каюком по рiчцi Пiдпiльнiй чотири версти до села
Покровського, а можна й пiшки понад берегом Пiдпiльно©. Оце вам i все.
Дуже жалiю, що ви, будучи в Днiпропетровську, не передали костяного шила
кому-небудь iз тих, хто залишився в мо му будинку тодi, як мене не було
дома.
Про вашу поезiю скажу вам, що убитку не буде нiякого, копи ви не будете
писати вiршiв. Працюйте бiльше по науцi, то буде кориснiш.
З щирою та правдивою до вас любов'ю
22/VIII 1938
ваш Д. Яворницький"
Лист Дмитра Iвановича справив враження на юнака. Бодянський облишив
вiршування, а присвятив себе археологi© i став завзятим ентузiастом свого
дiла в Iнститутi археологi© АН УРСР.
Хоч Дмитро Iванович уже й вiдiйшов од музею, але не поривав зв'язку з
археологами, листувався з ними, давав цiннi поради, хвилювався за ©хню
роботу й тiшився з ©хнiх успiхiв.
Одного разу вiн почув, що почали розробляти козацькi кар' ри, де чимало
лишилося недослiджених мiсць. Вiн просить молодого археолога Бодянського
заглянути туди, розпитати робiтникiв, чи не знаходили там чого-небудь iз
старовинних речей.
Через два тижнi прибув туди Бодянський, а звiдти просто до Дмитра
Iвановича.
- Ось вам, Дмитре Iвановичу, подарунок iз Сiчi.
- Що там таке?
- Запорозька люлька!
Дмитро Iванович враз ожив, повеселiшав i радiсно прийняв цю дорогу для
нього знахiдку.
- Ти, Шурко, на п'ять рокiв менi життя додав. Вiд усього серця дякую
тобi, козаче! Бачу, що з тебе буде путящий археолог! За Старим Кодаком
багато дечого можна знайти.
Дмитро Iванович не помилився в сво©х здогадках. Про це свiдчить цей
його лист до Бодянського:
"Любий i дорогий мiй спiвробiтничку!
Я довго не вiдповiдав на вашого останнього листа через те, що кiлька
днiв прохворiв i тiльки оце трохи почув себе краще i пишу. Дуже, дуже
жалкую, що всi археологiчнi знахiдки, якi бачили коло Старого Кодака, не
попали до ваших власних рук, особливо запорозький пояс. А ще бiльше
жалкую, що не можу вас пристро©ти службовцем в музей. Вашого листа про
дорогоцiннi знахiдки в Старому Кодацi робiтниками я вiддам кореспондентовi
газети "Звезда" i, якщо вiн буде надрукований, надiшлю вам.
Iз вашого листа бачу, що ви вже в Запорiжжi, а що ж ви там поробля те?
Може, й там знаходять якi древностi? Напишiть.
Гаряче дякую вам за вашi дорогi звiстки.
17/1 1939
Ваш Д. Яворницькии" [66]
1940 року, за кiлька днiв до смертi Дмитра Iвановича, Бодянський
провiдав свого вчителя й наставника. Дмитро Iванович був тяжко хворий.
Наступного дня йому трохи полегшало. Вiн був спокiйний i в добрiй
пам'ятi. Пiднявшись з крiсла, Дмитро Iванович дiстав з-за шафи свого
супутника - клевець i сказав:
- Оце тобi, Шуро! Вiзьми цей клевець. Я з ним обходив усю Укра©ну,
розкопав сотнi могил. Нехай щастить тобi з ним!
- Велике спасибi, любий Дмитре Iвановичу! Бодянський обiйняв i
поцiлував Дмитра Iвановича.
- Прощай, Шуро, може, вже бiльше й не побачимося на цьому свiтi.
Це була остання розмова з Бодянським. За кiлька днiв Дмитра Iвановича
не стало.
Велику любов до науки, археологi© та етнографi© прищепив Бодянському
Дмитро Iванович - людина правдиво© i велико© душi.
_БУЛО, СЯДЕМО 3 НИМ...___
Пiд час Велико© Вiтчизняно© вiйни частину музейних експонатiв було
вивезено в глибокий тил кра©ни, а бiльшiсть залишилася в тимчасово
окупованому мiстi. Не раз на них зазiхали окупанти. Музейнi скарби
врятували тодi вiд фашистського пограбування тро : сорокап'ятилiтнiй
сторож музею Михайло Якович Бiлий, його дружина Ярина Наумiвна та
прибиральниця Параска Кузьмiвна Дузь.
Пiд загрозою смертi вони ховали експонати в пiдземеллях музею i в сво©х
знайомих. Пiсля звiльнення Днiпропетровська вiд окупантiв цiннi колекцi©
знову були виставленi в музе©.
Михайло Якович Бiлий вартував музей понад тридцять рокiв. З Дмитром
Iвановичем вiн працював понад дванадцять рокiв.
- Вiд небiжчика,- згаду Михайло Якович,- я багато дечого дiзнався про
тi експонати, що лежать у музейних вiтринах. Як тiльки побачу, було, що
вiн проводить екскурсiю, стаю до гурту, уважно прислухаюся до голосу
Дмитра Iвановича .i багато чого запам'ятав. Усе це стало менi потiм у
великiй пригодi. Iнколи в музей заходить людина, дивиться на експонати,
але, бачу, не все розумi . Тодi я пiдiйду до вiдвiдувача та й спитаю:
"Мабуть, вам тут щось. незрозумiле?" - "Та дещо й неясно. Я вперше в