Страница:
кишенi ключi, вiдчинив дверi й повiв ©х по музею. Водив години двi. Давав
пояснення, як звичайно, цiкаво, дохiдливе й з жартами. Але одна жiнка
пита його:
- А звiдки ви все це зна те?
- Та давненько тут служу: наслухався, надивився та й запам'ятав собi,
що воно й до чого.
- Добре ви поясню те, все у вас до ладу. А скажiть - це ж тут працю
професор Яворницький?
- Тут.
- А як би це його побачити? Вiн бува в музе©?
- Щодня бува . Ось вiн перед вами й зараз. Жiнки переглянулися,
знiяковiли, почервонiли й розгубилися вкрай. Одна з них шепнула другiй:
- А ми ж кинули сво© калошi де-будь, на чай наобiцяли! Кому?
Яворницькому!..- А потiм схвильовано до Дмитра Iвановича: - Ви нас
пробачте за нашу необачнiсть i... те , як його?.. одне слово: не
розiбрались як слiд, з ким ма мо дiло. Щиро, вiд усi © душi дяку мо вам за
те, що поводили нас по музею. Повiк пам'ятатимемо це...
Жiнки попрощались i, виходячи з подвiр'я музею, промовили, зачудовано
хитаючи головами:
- От тобi й дiд...
ГОСТI 3
ГРУЗI
В останнi роки життя Дмитра Iвановича, коли вiн був уже слабий,
доглядала Катерина Iванiвна Литвиненко. Вона зберегла в пам'ятi iмена
багатьох шанувальникiв академiка Яворницького й допомогла менi розшукати
тих людей, якi здалека при©здили до нашого iсторика.
- А чи ви чули, як до Дмитра Iвановича при©здили артисти з Грузi©? -
якось спитала вона мене.
- Нi, про це я не чув. Що ж то були за люди?
- Хто саме - не знаю, але добре пам'ятаю, що вони все про Богдана
Хмельницького його розпитували.
Кинувся я розшукувати цих людей. Написав листа в Тбiлiсi до народного
артиста СРСР Акакiя Олексiйовича Хорави. Вiд нього я одержав таку при мну
вiдповiдь:
"Шановний Iване Максимовичу!
Вiдповiдаю з великим запiзненням. Прошу пробачити. Був за кордоном. На
жаль, я не був знайомий з Д. I. Яворницьким. З ним зустрiчався А. Васадзе,
який ©здив до нього в справi постановки в нашому театрi "Богдана
Хмельницького". Васадзе працю в Кута©ському театрi iм. Л. Месхiшвiлi
художнiм керiвником. Нiяк не вдалося менi з ним зустрiтися. Скоро я по©ду
до нього в Кута©сi й попрошу написати про Яворницького. Було б добре, якби
i ви йому написали. Бажаю вам успiху у великому патрiотичному дiлi -
увiчненнi пам'ятi видатного художника, вченого, дiяча укра©нсько© культури
Д. I. Яворницького. З щирою пошаною до вас А. Хорава".
Цей лист пiдказав стежку, якою треба було простувати в дальших пошуках.
I ось передi мною спогади, якi надiслав народний артист СРСР лауреат
Державно© премi© Акакiй Олексiйович Васадзе. З них я дiзнався, що 1939
року грузинськi артисти надумали поставити п' су Корнiйчука "Богдан
Хмельницький". Переклав п' су ПIалва Дадiанi, режисуру й постановку взяв
на себе Ак. Васадзе, художн оформлення готував Iраклiй Гамрекелi, музику
- Реваз Габiчвадзе...
Поки розподiляли ролi, знайомилися з текстом, усе йшло гаразд, усi були
захопленi. Коли ж узялися безпосередньо втiлювати авторський задум у
сценiчнi образи й готувати декорацi©, виявилося, що артистам i режисеровi
браку конкретного уявлення про Укра©ну та ©© геро©чну iсторiю, не все в
нiй зрозумiле. I ось грузинськi митцi надумали по©хати на Укра©ну,
побувати в Харковi, Одесi й Ки вi. Тут вони жадiбно кинулися вивчати
старовиннi зразки матерiально© i духовно© культури укра©нського народу,
перед ними широко розчинили сво© дверi столичнi музе©;
артисти зустрiлися з автором п' си О. Корнiйчуком, завiтали й до Гната
Юри.
- Скажiть, будь ласка,- звернулись вони до Гната Петровича,- де б нам
знайти знавця Запорозько© Сiчi?
- А що вас цiкавить?
- Для ново© вистави нам треба все, що вiдбивав укра©нський нацiональний
колорит. Ми вже добре вивчили шевченкiвського "Кобзаря", зна мо р пiнських
"Запорожцiв". Але цього замало.
Гнат Петрович подумав трохи i сказав:
- От що, друзi мо©, берiть квитки на пароплав та рушайте до
Днiпропетровська. Там живе iсторик Яворницький. Вiн зна запорожцiв, як
сво© п'ять пальцiв. Передайте йому земний уклiн вiд мене.
На пароплавi ©хали Васадзе, Гамрекелi разом з сво©ми дружинами. Вони
вперше бачили Днiпро.
"Незабутн враження справила на нас подорож вiд Ки ва до
Днiпропетровська,- пише в сво©х спогадах Васадзе.- Тридцять шiсть годин ми
майже не покидали палубу, милуючись мальовничими берегами велико©
укра©нсько© рiки".
Пароплав прибув о 3 годинi ночi, а рано-вранцi гостi були вже на порозi
будинку Яворницького. Назустрiч ©м вийшов посивiлий господар. Перед ним
стояли дво засмаглих молодих людей, акцент яких одразу виказував ©хн
нацiональне походження.
Професор сказав жартома:
- Я думав, що ви прийшли вiдiбрати мiй останнiй, курiнь, але бачу, що
ви милi люди, тож прошу до господи. На жарт Яворницького грузини теж
вiдповiли жартом:
- Шановний професоре! Запорожцi були такi ж хоробрi лицарi, як i
грузини,- тим-то вам, запорозькому батьковi, нема чого нас боятися.
Всi засмiялись, i одразу запанувала атмосфера невимушеностi й щиростi,
нiби господар i гостi давно знають одне одного.
- Що ж вас, друзi мо©, привело сюди аж iз Кавказу?
- Допоможiть нам, професоре, поставити на грузинськiй сценi "Богдана
Хмельницького".
- Так-таки й допомогти! Та я ж не артист!
- Ви, Дмитре Iвановичу, бiльше нiж артист. Ми багато чули про вас i в
Ки вi, i в Харковi. До вас, як бджоли на нектар, линуть з усiх усюд
письменники, артисти, музиканти. Всi до вас iдуть за добрим словом. Не
вiдмовте й нам.
Дмитро Iванович охоче вiдчинив дверi сво©х кiмнат, повiв гостей до
вiтрин, познайомив ©х з численними картинами, якими були прикрашенi стiни
в домi, й до кожного експоната вiн давав вичерпнi пояснення. Потiм Дмитро
Iванович присiв у крiсло, склав руки на грудях i спитав:
- А чому це ви зацiкавилися Богданом? Хiба у вас нема сво©х геро©в?
- Як нема! А Георгiй Саакадзе! Вiн майже в той же час, як i Богдан
Хмельницький, боровся за об' днання Грузi©. Але нам хочеться бiльше знати
про славного укра©нського гетьмана, щоб гiдно вiдтворити його образ на
грузинськiй сценi.
- Ну що ж, добре дiло задумали. Допоможу чим зможу. Допитливi митцi
Васадзе й Гамрекелi знайшли у Яворницького багатий матерiал, що мiг надати
майбутнiй виставi укра©нського нацiонального колориту. Гостей насамперед
зацiкавили знаменитi малюнки дубових ворiт Запорозько© Сiчi, якi були так
окованi залiзом, що, здавалося, й з гармати ©х не проб' ш. Художник зразу
ж дiстав блокнот i змалював цi ворота олiвцем.
Потiм Дмитро Iванович пiшов до друго© кiмнати й принiс звiдти
запорозьку шаблюку, пiстоль i булаву.
- Ось, мо© генацвалi,так, зда ться, називають у вас друзiв,-
розглядайте i малюйте. Все це вам знадобиться.
В блокнотi художника швидко з'явилися гетьманське вбрання, люлька,
булава. Не забув Дмитро Iванович показати гостям i посуд, орнаменти
укра©нсько© вишивки.
А коли iсторик показав гостям репродукцi© малюнкiв Василькiвського й
Самокиша з унiкального альбому "Украинская старина", в гостей аж очi
розбiглися. Найбiльше ©х зацiкавили там типи козакiв, ©х костюми й
побутовi речi.
Кiлька годин просидiли грузинськi артисти над цим рiдкiсним альбомом.
Це була для них справжня знахiдка.
Блокноти були вже заповненi, але гостi не поспiшали йти.
- А який був дяк у Сiчi? - спитали вченого. Дмитро Iванович усмiхнувся.
Вiн пригадав комедiйнi епiзоди дяка-запорожця.
- Дяк у Сiчi був незвичайний. Вiн ходив у пiдряснику, але за поясом
носив пiстоля, а збоку в нього висiла шаблюка, й на ши© телiпався хрест.
Коли треба було послужити козакам, дяк не шкодував сво © голови. Вiн i в
розвiдку ходив, i в бою не пас заднiх. Перед тим, як прийняти прибулого в
Сiч новака, вiн звичайно питав:
"У бога вiру ш?"
"Вiрю!"
"Перехрестися! А горiлку п' ш?"
"П'ю!"
"Зразу видно, що iстинно християнська душа!"
Пiсля цього дяк наливав у кiвш горiлки й пiдносив новому сiчовиковi, а
на закуску тикав йому тараньку. Коли горiлки було мало, то берiг ©© для
себе, а новаковi давав нюхати тiльки хвоста таранi.
Хоч сiчовий дяк i побожна людина, та до горiлки був дуже швидкий.
Iнколи так надудлиться, що всю свою духовну одежу й хрест у корчмi проп' .
Але козаки прощали йому це; бо вважали дяка за свого вiрного побратима...
- За п'ять годин,- згаду Васадзе,- ми тiльки побiжно познайомились з
дуже цiнними для нас матерiалами, зiбраними невтомними руками вченого.
Професоровi дуже подобались гостi з Грузi©. Вiн не хотiв ©х вiдпускати,
пропонував почаювати з ним, але гостi помiтили, що господар утомився, й
стали прощатися.
Повернувшись до Тбiлiсi, артисти гаряче взялися готувати прем' ру
"Богдан Хмельницький". 5 лютого 1939 року в Тбiлiсi вiдбулася ця вистава,
що пройшла дуже успiшно. Грузинськi митцi надiслали Дмитровi Iвановичу
листа, в якому сердечно дякували за теплу зустрiч у будинку бiля Днiпра й
за щедру допомогу.
I
ЧОРТ У МОНАХИ ПIШОВ
Одного разу я був очевидцем, як академiк Д. I. Яворницький записував
народнi легенди про чортiв.
Ми втрьох - Дмитро Iванович, молодий поет Федiр Петлиця i я - сидiли в
кабiнетi директора музею.
- То про якого чорта, молодий чоловiче, ви менi ще хотiли розповiсти? -
спитав Яворницький мiсцевого поета-початкiвця, котрий носив при собi
повний портфель легенд про чортiв, вiдьом, упирiв та всяку iншу нечисть.
- У мене легенда про такого чорта, що ви, Дмитре Iвановичу, ахнете! -
похвалився Петлиця.
Вчений-етнограф витяг з кишенi маленького блокнота, олiвця i поклав на
стiл. Вiн радiв, коли його кореспонденти приносили новi записи народно©
мудростi.
- Цiкаво, розкажiть, послухаю.
- Жив на свiтi чорт-душогуб. Вiн усе життя пiдкусював людей: одного
утопив у Днiпрi, другому допомiг у зашморг шию закласти, третього довiв до
самогубства; багато душ загубив. А вже пiд кiнець свого життя став
немiчний, малоздатний на лихе дiло. Тодi найстарший в них - Вельзевул -
покликав його до свого кабiнету та як гаркне:
"Геть з мого пекла, дармо©де, з тебе тут нiяко© користi!" Вийшов чорт з
пекла та й задумався: що робити, куди йти? Та й подався безробiтний дiдько
на старiсть лiт до монастиря. Там вiн переодягся в ченця, став смирненький
раб божий i ввiйшов у довiр'я до духовно© братi©. Йому повiрили, мовляв,
старий дiд причвалав сюди на покаяння. Одвели для нього келiю, взяли на
харчi.
Прожив чорт у монастирi пiвроку; од'©вся на дармових харчах, аж
вилиску . Все йшло гаразд. Але так тривало недовго. Вiд неробства чортяку
нудьга за©ла. Тодi згадав свою колишню професiю i взявся за дiло: почав
спокушати ченцiв. Одного схимника довiв до того, що той кинув монастир.
Другого все пригощав самогоном, поки зробив з нього п'яницю-буяна.
Третього штовхнув на крадiжку грошей у богомольцiв.
Бiс так закрутив сво чортяче колесо, що добрався аж до самого iгумена
- пiдкинув йому в келiю молоду красуню. I той спокусився. Знелюбили за це
iгумена, позбавили його сану. Однi © пiзньо© ночi iгумен з досади втопився
в монастирському ставку.
Чорт зробив сво дiло, скинув чернече вбрання i гайнув знову до
Вельзевула:
"Ти мене вигнав як ледацюгу,- докiрливо кинув тому,а я не такий!"
"Що ж ти таке добре зробив для нас?" - поцiкавився Вельзевул.
"Пролiз до монастиря i там такого нако©в, що ченцi з глузду з'©хали,
почали пиячити, кидати сво© келi© i вже скоро всi поженяться. Монастир
став корчмою, службу божу нема кому правити, iгумен закрутився з молодицею
i втопився".
Похвалив його Вельзевул за добрi дiла i знову прийняв капосного чортяку
до свого штату...
- Е-е-е, бачу, що це не простий у вас чорт, закадишний,- сказав
Яворницький i засмiявся у сво© козацькi вуса.
- Нi, Дмитре Iвановичу, не простий, вислужений чорт! Коли Федiр Петлиця
розпрощався й вийшов з кабiнету, я запитав iсторика-фольклориста:
- Скажiть, Дмитре Iвановичу, чого ви смiялись, коли Петлиця розповiдав
свою легенду?
- Скажу: про цього чорта вiн менi вже розказував, але забув. Але тепер
чую, що по-новому, тонше пряде... Бачу, що бреше, але бреше до ладу,
художньо, а це вже - творчiсть! Оцей варiант його домислу я й записав, щоб
додати до того чорта, про якого вiн менi розповiдав пiвроку тому...
ДОБРI
СУСIДИ
...До революцi© та й у роки громадянсько© вiйни перед будинком Дмитра
Iвановича весь майдан зарiс дикими хащами густого бур'яну. Нiхто тодi не
розводив квiтiв, не вирощував декоративних дерев, як це робиться тепер.
1921 року Дмитро Iванович порадився з сво©м сусiдою Ларивоном Омеляновичем
Подолинним i вирiшив засiяти майдан просом.
- А чим же ми будемо орати? - спитав Ларивон Омелянович.
- Як чим? Волами та плугом!
- Де ж ми ©х вiзьмемо?
- Ви про це не турбуйтесь, я вже подбав. Дмитро Iванович звернувся до
Катеринославського окрпродкому по допомогу. Другого дня в його
розпорядження передано на цiлу добу двi пари дужих волiв, плуг i борону.
Дмитро Iванович сам ходив за плугом, орав землю, а потiм почепив через
плече мiшок з просом i засiяв ним бороновану землю.
Зiбраний врожай Дмитро Iванович подiлив так: частину дав сво му
сусiдовi, меншу частину залишив собi, а решту проса зшеретував i вiддав до
обласно© лiкарнi на харчування хворим, бiдним вдовам та сиротам.
- Мiй батько,- згаду син Подолинного Володимир Ларивонович,- мав шiсть
колодок бджiл, виростив садочок. Дмитро Iванович щонедiлi заходив до нас -
милувався пасiкою, давав цiннi поради, як доглядати бджiл та садок. Вiн
дуже цiкавився всi ю нашою сiм' ю.
Мати Володимира Ларивоновича Подолинного - Ганна Олександрiвна - була
родом полтавка, смуглява, чорноока, вродлива жiнка, вмiла спiвати
старовинних укра©нських пiсень. Часто вчений просив ©© заспiвати, й вона
охоче спiвала, а Дмитро Iванович записував пiсню на слова й на голос.
Одного разу Яворницький принiс з музею жiноче укра©нське убрання, що його
носили на Полтавщинi, попросив Ганну Олександрiвну надiти. Господиня
вбралася й причепурилася, стала як квiтонька.
- А ви вмi те танцювати?поцiкавився Дмитро Iванович.
- Аякже, вмiю, не забула.
- Ану, спробуйте, будь ласка, укра©нського гопачка. Де не взявся
баянiст, заграв гопака. Враз Ганна Олександрiвна вдарила об землю
закаблуками i вихором закрутилася навколо поважного гостя. Дмитро Iванович
задоволене всмiхнувся.
- Досить, досить. Це добре, що ви не розучилися танцювати.
Потiм вiн сфотографував ©© i цi фотознiмки надiслав Ренiну для яко©сь
картини.
Через деякий час коштом та за вказiвками Дмитра Iвановича пошили
укра©нський костюм i Володi: червонi з пiдкiвками чоботи, козацькi широкi
штани, вишиту сорочку та сиву смушеву шапку з червоним верхом, а до того ж
оперезали кашемiровим поясом. Коли Володю одягли, прийшов Яворницький з
фотографом i кiлька разiв сфотографував парубка в рiзних позах. Цi фото
Яворницький теж надiслав Репiну.
...Одного разу, будучи в запорозькому вiддiлi музею, старий сусiда
спитав Дмитра Iвановича:
- Скажiть, що це за прапор, де ви його здобули?
- Е, козаче, любий, це запорозький прапор, тiльки це копiя. Оригiнал
прапора - в Ленiнградi, в Ермiтажi.
- А хiба не можна оригiнал сюди привезти?
- Та я хотiв був доскочити того прапора, та не дали. Я вже вiддав для
Ермiтажу кiлька десяткiв дублетних експонатiв з археологiчних розкопiв,
але й це не допомогло. Довелося погодитись на копiю, а на додачу взяв од
них кiлька запорозьких пiстолiв, шабель тощо.
Дмитро Iванович пiдвiв гостя до вiтрини й показав цiкаву знахiдку, яку
йому пощастило здобути пiд час розкопування могил,бронзове люстерко з
держальцем. Хоч це люстерко пролежало в могилi тисячолiття, але воно добре
збереглося. Археолог пишався ним i частенько розповiдав вiдвiдувачам
iсторiю, як це люстерко хотiли в нього забрати в Петербург.
- Якось у столицi чиновники з мiнiстерства освiти дiзналися, що я
викопав оце люстерко. Прийшов лист - негайно вишлiть бронзове люстерко в
Петербург на огляд. Що тут робити? Я й подумав: "Як тiльки вишлю, то вже
не побачу його, як свого вуха",- а мовчати не можна: начальство ж вимага !
Покликав я сторожа музею та й кажу: "Ось тобi, Iване, тридцять копiйок,
пiди на базар i купи старе вiдро". На другий день iржаве дно з цього вiдра
я послав у мiнiстерство. I що ж? Через п'ять днiв мою посилочку повернули
назад, а слiдом за нею - лист. У ньому чиновники писали: "Поверта мо через
непотрiбнiсть!"
Дружба з добрими сусiдами була в нього щира й мiцна. Про не© не забув
Яворницький i в останнi години свого життя.
За день перед смертю Дмитро Iванович послав хатню робiтницю Катерину
Iванiвну до Подолинного, щоб зразу ж вiн прийшов до нього.
- Здрастуйте, Дмитре Iвановичу! - шанобливо вклонився сусiда.
- А-а-а! Це ви, Ларивоне Омеляновичу... От i добре, що ви прийшли. А я
вже вмираю... Попрощаймося.
На очах слюсаря виступили Сльози. Академiй обняв його.
- Перекажiть, Ларивоне Омеляновичу, щоб зайшли до мене Ганна
Олександрiвна й Володя, треба й з ними попрощатися, бо вже нiколи не
побачимося.
Другого дня не стало Дмитра Iвановича.
МУЗЕЙ ПРИ МУЗЕ _ _
Ще напередоднi революцi© в Катеринославi, з iнiцiативи вченого-хiмiка
Л. В. Писаржевського, утворилася група професорiв та викладачiв, якi
поставили собi на метi - органiзувати в мiстi Вищi жiночi курси. До цi ©
групи входив i Дмитро Iванович Яворницький. Створення жiночих курсiв було
викликано тим, що царський мiнiстр Кассо видав наказ - вигнати всiх жiнок
з унiверситетiв. Отже, вчитись ©м нiде було.
Iнiцiативна група багато зробила для того, щоб пiдiбрати викладачiв,
опрацювати плани й програми навчання. Жiночi курси мали давати жiнкам
освiту, яка прирiвнювалась би до вищо©. Здавалося, все йшло гаразд, та
коли постало питання про кошти на утримання курсiв, iнiцiативна група
зайшла в безвихiдь.
Виручив Дмитро Iванович Яворницький.
Одного разу вiн сказав професоровi М. О. Лебедеву, який потiм став
директором жiночих курсiв:
- Ходiмо до Копилова. В нього грошей - хоч лопатою горни! Я спробую
його умовити, щоб вiн трошки потрусив сво©м гаманцем.
Дмитро Iванович частенько знаходив ключi до таких жмикрутiв - то вiн
випросить у них грошi на обладнання музею, то на археологiчнi розкопки, то
на видання потрiбно© лiтератури.
Курси почали дiяти. З Харкова було запрошено професора Л. В. Рейнгарда
читати на цих курсах лекцi© з зоологi©. Леонiд Володимирович вважав за
честь собi зробити вiзит Яворницькому i ближчим часом пiшов до музею iм.
Поля.
Дмитро Iванович, дiзнавшись, що гiсть - зоолог, повiв його в
екологiчний вiддiл музею, де була виставлена мiсцева флора й фауна.
Знайомлячись з цим вiддiлом, створеним з iнiцiативи Дмитра Iвановича,
професор Рейнгард побачив, який широкий дiапазон iнтересiв у Дмитра
Iвановича: цiкавила його не тiльки iсторiя народу, його вабили до себе i
тварини, рослини та птахи рiдного краю.
Гостевi-зоологу було при мно дiзнатися, що до його при©зду в
Катеринослав тут знайшлася людина, яка подбала про створення в музе©
екологiчного вiддiлу.
- А ось перед вами i сам завiдувач цього вiддiлу - Микола Iванович
Подосинников. Знайомтеся! - вiдрекомендував Яворницький.- В нього золотi
руки. Бачите, скiльки тут вiтрин, чучел,- усе це витвiр його рук.
Довгенько менi довелося його шукати для нашого музею, а все ж таки
надибав!
Коли в Яворницького визрiла iдея вiдкрити в музе© вiддiл флори й фауни,
вiн обiйшов майже всiх мiських природознавцiв та мисливцiв. Йому пощастило
натрапити на рiдкiсного знавця природи i неабиякого майстра виготовляти
чучела звiрiв та птахiв.
Подосинников був так закоханий у фауну, як Яворницький в iсторiю.
Певно, це й зблизило ©х. У Подосинникова цiкава бiографiя. Вчився вiн у
Харкiвському технологiчному iнститутi, але з другого курсу його виключили
за участь у страйках. Трохи пiзнiше вiн здобув природничу освiту, й це
дало йому можливiсть стати викладачем природознавства в гiмназiях та
реальному училищi.
Знайомство з Дмитром Iвановичем вiдкрило йому новi перспективи в життi.
- От що, Миколо Iвановичу, кидайте, мабуть, свою педагогiку та
переходьте до мене в музей. Тут ви таке зробите, що увiчнить ваше iм'я.
Згода?
I Дмитро Iванович не помилився. Подосинников став одержимим
колекцiонером i збирачем, великим любителем природи. Таких, як вiн, iнколи
називають диваками: коли доросла людина з сачком бiга за метеликами або
навпочiпки повза по травi, щоб знайти комашку, а потiм до дрiбниць
описати ©©. Багатьом невдогад, що такi люди залишають для поколiння
неоцiниму спадщину: експонати i науковi працi.
Директор музею знав, що природничий вiддiл - це не археологiя, туди
готовеньких експонатiв не покладеш, треба виготовити чимало чучел i
макетiв. А як це зробити? I Яворницький надумав органiзувати на Басейнiй
вулицi (нинi iм. Писаржевського) спецiальну майстерню. Привiв туди
Подосинникова й каже:
- Тут буде майстерня й лабораторiя з усiма приладами. Тепер слово за
вами. Берiться, не гайте часу!
I майбутнiй помiчник усю душу вклав у нову, але улюблену роботу.
Яворницький розповiв професоровi Рейнгарду, як Подосинпиков сам знiмав
iз забитих птахiв i звiрiв шкурки, робив чучела, готував ескiзи для
вiтрин.
Усi тi звiрi, птахи, гадюки, комахи виставленi в музе© не механiчно, як
звичайно,- одне за одним, порода за породою, а так, як вони живуть в сво©х
природних умовах,- в лiсi, в травi, в норi, в дуплi дерева, на гiлочках
дерева, па скелi, в рiчках, озерах. I вся та обстава коло звiра, чи птицi,
а чи гадюки - зроблена не тiльки гарно, а, можна сказати, артистично,
рукою талановитого, щирого, невтомного Миколи Iвановича.
- Ви тiльки гляньте, Леонiде Володимировичу, на оцього зайчика, або на
оту качку, чи на орла. Вони ж як живi, все в них на сво му мiсцi. Щоб так
зробити чучело - треба мати велику любов до природи й покликання
ентузiаста!
I справдi, Подосипников зробив 120 художньо оформлених вiтрин,
виготував 700 чучел рiзних тварин i птахiв, зробив понад тисячу зразкiв
молюскiв.
У природничому вiддiлi дуже багато було зразкiв руди, вугiлля та iнших
мiнералiв, якими багатий наш край.
- А тепер гляньмо ще на отi великi вiтрини,запропонував гостевi Дмитро
Iванович.- Там ви побачите саме те, що приваблю сюди зоологiв.
Перед очима гостя вiдкрилася величезна палеонтологiчна колекцiя.
Цiкавий був, зокрема, повний комплект кiсток мамонта, голова первiсного
бугая та чучело триметрового полоза.
- Мiж iншим, цей полоз ма свою кумедну iсторiю,зауважив, посмiхаючись,
Дмитро Iванович.- До катеринославського полiцмейстера дiйшли чутки, що
десь на околицi мiста об'явилося страховище, яке... пожирав людей. Ця
звiстка наполохала начальство. Негайно споряджено цiлу експедицiю
озбро них полiца©в i кинуто на розшуки "страшного змiя". Шукали його,
капосного, три днi й нарештi таки надибали i спiльними зусиллями хвацьких
полiца©в якось там убили гадину. Але того ж дня до полiцi© звернувся
адмiнiстратор звiринця i заявив, що кiлька днiв тому з клiтки втiк
рiдкiсний полоз, i просив допомогти розшукати його.
- Ви не хвилюйтесь! - заспоко©в полiцмейстер адмiнiстратора звiринця.-
Ми вже його вбили.
- Як убили?- жахнувся адмiнiстратор.- Таж полоз цей мирний, вiн нiкому
нiяко© шкоди не чинив!
- Е, це ви так дума те, а до нас дiйшли чутки, що змiй людей пожира .
Нам нiколи розбиратися, з'©в вiн там кого чи не з'©в,бахнули по ньому з
гвинтiвок, баста! Ми вже й вищому начальству рапортували про це! -
гордовито сказав полiцмейстер.
Коли я почув, що вбили полоза, прибув до полiцмейстера i сказав йому:
- А полоза ви дарма знищили. Вiн зовсiм не шкiдливий.
- Як не шкiдливий? Усi кажуть, що вiн людей ©сть. От ми й убили його.
- Адмiнiстратор звiринця хоче подати на вас скаргу губернаторовi. Може
бути велика прикрiсть. Полiцмейстер зблiд i розгублено пита :
- Що ж тепер робити?
- З губернатором я сам поговорю, а ви, поки не пiзно, накажiть зробити
з забитого полоза чучело й передати його в музей.
Полiцмейстер одразу пристав на пропозицiю вченого. Викликав свого
помiчника, й через два днi в музе© було вже виставлене величезне чучело
полоза.
Вза мне почуття приязнi дедалi бiльше зближувало двох учених -
археолога й зоолога.
1918 року у Катеринославi вiдкрито державний унiверситет з чотирма
факультетами: iсторико-фiлологiчним, юридичним, медичним та математичним.
Першим ректором унiверситету призначено професора Лебедева. Яворницького
запрошено читати курс лекцiй з iсторi© Укра©ни. Проiснував унiверситет до
1920 року, а потiм його перетворено в iнститут народно© освiти. 1933 року
знову засновано унiверситет.
Яворницький i Рейнгард були членами Всеукра©нського комiтету охорони
пам'яток старовини. Багато пам'яток вони взяли на облiк i зберегли вiд
руйнацi©. Часто ©м доводилося ви©здити в далекi села оглядати пам'ятки i
просити людей, щоб зберiгали надбання предкiв.
Один учитель з Кам'янського (нинi Днiпродзержинськ) написав
Яворницькому листа, де повiдомляв, що мiсцевi селяни знайшли кiстки
мамонта й топлять ними сво© печi.
- Що ж будемо робити? - спитав Рейнгард Дмитра Iвановича.
- Як - що? Негайно треба ви©хати!
Сiли на по©зд i через годину були вже на мiсцi. Зайшли до вчителя, а
потiм пiшли до ями, де викопано рештки мамонта. Частину кiсток i справдi
вже спалено, але бiльшiсть лишилась цiла. Того ж дня знахiдку вiдправили
до музею.
Час вiд часу музей поповнювався новими експонатами. Але вiльного мiсця
в залах уже не було. Дмитро Iванович вирiшив тимчасово, поки добудують
нове музейне примiщення, передати всi експонати екологiчного вiддiлу
бiологiчному факультету державного унiверситету.
- Усе це багатство, Леонiде Володимировичу, я можу
Довiрити тiльки вам, декановi бiологiчного факультету. Певен, що ви
збережете цi експонати.
- Спасибi, Дмитре Iвановичу, за довiр'я. Ми з цих експонатiв вiдкри мо
при факультетi спецiальний музей. Усе буде збережене.
Дмитро Iванович узяв пiд руку свого друга:
- Майте ж на увазi, Леонiде Володимировичу, передаю тимчасово. Я вiрю,
що прийде час i ви це повернете в нове примiщення музею.
На жаль, сподiванки Дмитра Iвановича об' днати iсторичний музей з
екологiчним не здiйснилися.
Згодом у музе© вiдкрили два новi вiддiли: "Промисловi тварини" й
пояснення, як звичайно, цiкаво, дохiдливе й з жартами. Але одна жiнка
пита його:
- А звiдки ви все це зна те?
- Та давненько тут служу: наслухався, надивився та й запам'ятав собi,
що воно й до чого.
- Добре ви поясню те, все у вас до ладу. А скажiть - це ж тут працю
професор Яворницький?
- Тут.
- А як би це його побачити? Вiн бува в музе©?
- Щодня бува . Ось вiн перед вами й зараз. Жiнки переглянулися,
знiяковiли, почервонiли й розгубилися вкрай. Одна з них шепнула другiй:
- А ми ж кинули сво© калошi де-будь, на чай наобiцяли! Кому?
Яворницькому!..- А потiм схвильовано до Дмитра Iвановича: - Ви нас
пробачте за нашу необачнiсть i... те , як його?.. одне слово: не
розiбрались як слiд, з ким ма мо дiло. Щиро, вiд усi © душi дяку мо вам за
те, що поводили нас по музею. Повiк пам'ятатимемо це...
Жiнки попрощались i, виходячи з подвiр'я музею, промовили, зачудовано
хитаючи головами:
- От тобi й дiд...
ГОСТI 3
ГРУЗI
В останнi роки життя Дмитра Iвановича, коли вiн був уже слабий,
доглядала Катерина Iванiвна Литвиненко. Вона зберегла в пам'ятi iмена
багатьох шанувальникiв академiка Яворницького й допомогла менi розшукати
тих людей, якi здалека при©здили до нашого iсторика.
- А чи ви чули, як до Дмитра Iвановича при©здили артисти з Грузi©? -
якось спитала вона мене.
- Нi, про це я не чув. Що ж то були за люди?
- Хто саме - не знаю, але добре пам'ятаю, що вони все про Богдана
Хмельницького його розпитували.
Кинувся я розшукувати цих людей. Написав листа в Тбiлiсi до народного
артиста СРСР Акакiя Олексiйовича Хорави. Вiд нього я одержав таку при мну
вiдповiдь:
"Шановний Iване Максимовичу!
Вiдповiдаю з великим запiзненням. Прошу пробачити. Був за кордоном. На
жаль, я не був знайомий з Д. I. Яворницьким. З ним зустрiчався А. Васадзе,
який ©здив до нього в справi постановки в нашому театрi "Богдана
Хмельницького". Васадзе працю в Кута©ському театрi iм. Л. Месхiшвiлi
художнiм керiвником. Нiяк не вдалося менi з ним зустрiтися. Скоро я по©ду
до нього в Кута©сi й попрошу написати про Яворницького. Було б добре, якби
i ви йому написали. Бажаю вам успiху у великому патрiотичному дiлi -
увiчненнi пам'ятi видатного художника, вченого, дiяча укра©нсько© культури
Д. I. Яворницького. З щирою пошаною до вас А. Хорава".
Цей лист пiдказав стежку, якою треба було простувати в дальших пошуках.
I ось передi мною спогади, якi надiслав народний артист СРСР лауреат
Державно© премi© Акакiй Олексiйович Васадзе. З них я дiзнався, що 1939
року грузинськi артисти надумали поставити п' су Корнiйчука "Богдан
Хмельницький". Переклав п' су ПIалва Дадiанi, режисуру й постановку взяв
на себе Ак. Васадзе, художн оформлення готував Iраклiй Гамрекелi, музику
- Реваз Габiчвадзе...
Поки розподiляли ролi, знайомилися з текстом, усе йшло гаразд, усi були
захопленi. Коли ж узялися безпосередньо втiлювати авторський задум у
сценiчнi образи й готувати декорацi©, виявилося, що артистам i режисеровi
браку конкретного уявлення про Укра©ну та ©© геро©чну iсторiю, не все в
нiй зрозумiле. I ось грузинськi митцi надумали по©хати на Укра©ну,
побувати в Харковi, Одесi й Ки вi. Тут вони жадiбно кинулися вивчати
старовиннi зразки матерiально© i духовно© культури укра©нського народу,
перед ними широко розчинили сво© дверi столичнi музе©;
артисти зустрiлися з автором п' си О. Корнiйчуком, завiтали й до Гната
Юри.
- Скажiть, будь ласка,- звернулись вони до Гната Петровича,- де б нам
знайти знавця Запорозько© Сiчi?
- А що вас цiкавить?
- Для ново© вистави нам треба все, що вiдбивав укра©нський нацiональний
колорит. Ми вже добре вивчили шевченкiвського "Кобзаря", зна мо р пiнських
"Запорожцiв". Але цього замало.
Гнат Петрович подумав трохи i сказав:
- От що, друзi мо©, берiть квитки на пароплав та рушайте до
Днiпропетровська. Там живе iсторик Яворницький. Вiн зна запорожцiв, як
сво© п'ять пальцiв. Передайте йому земний уклiн вiд мене.
На пароплавi ©хали Васадзе, Гамрекелi разом з сво©ми дружинами. Вони
вперше бачили Днiпро.
"Незабутн враження справила на нас подорож вiд Ки ва до
Днiпропетровська,- пише в сво©х спогадах Васадзе.- Тридцять шiсть годин ми
майже не покидали палубу, милуючись мальовничими берегами велико©
укра©нсько© рiки".
Пароплав прибув о 3 годинi ночi, а рано-вранцi гостi були вже на порозi
будинку Яворницького. Назустрiч ©м вийшов посивiлий господар. Перед ним
стояли дво засмаглих молодих людей, акцент яких одразу виказував ©хн
нацiональне походження.
Професор сказав жартома:
- Я думав, що ви прийшли вiдiбрати мiй останнiй, курiнь, але бачу, що
ви милi люди, тож прошу до господи. На жарт Яворницького грузини теж
вiдповiли жартом:
- Шановний професоре! Запорожцi були такi ж хоробрi лицарi, як i
грузини,- тим-то вам, запорозькому батьковi, нема чого нас боятися.
Всi засмiялись, i одразу запанувала атмосфера невимушеностi й щиростi,
нiби господар i гостi давно знають одне одного.
- Що ж вас, друзi мо©, привело сюди аж iз Кавказу?
- Допоможiть нам, професоре, поставити на грузинськiй сценi "Богдана
Хмельницького".
- Так-таки й допомогти! Та я ж не артист!
- Ви, Дмитре Iвановичу, бiльше нiж артист. Ми багато чули про вас i в
Ки вi, i в Харковi. До вас, як бджоли на нектар, линуть з усiх усюд
письменники, артисти, музиканти. Всi до вас iдуть за добрим словом. Не
вiдмовте й нам.
Дмитро Iванович охоче вiдчинив дверi сво©х кiмнат, повiв гостей до
вiтрин, познайомив ©х з численними картинами, якими були прикрашенi стiни
в домi, й до кожного експоната вiн давав вичерпнi пояснення. Потiм Дмитро
Iванович присiв у крiсло, склав руки на грудях i спитав:
- А чому це ви зацiкавилися Богданом? Хiба у вас нема сво©х геро©в?
- Як нема! А Георгiй Саакадзе! Вiн майже в той же час, як i Богдан
Хмельницький, боровся за об' днання Грузi©. Але нам хочеться бiльше знати
про славного укра©нського гетьмана, щоб гiдно вiдтворити його образ на
грузинськiй сценi.
- Ну що ж, добре дiло задумали. Допоможу чим зможу. Допитливi митцi
Васадзе й Гамрекелi знайшли у Яворницького багатий матерiал, що мiг надати
майбутнiй виставi укра©нського нацiонального колориту. Гостей насамперед
зацiкавили знаменитi малюнки дубових ворiт Запорозько© Сiчi, якi були так
окованi залiзом, що, здавалося, й з гармати ©х не проб' ш. Художник зразу
ж дiстав блокнот i змалював цi ворота олiвцем.
Потiм Дмитро Iванович пiшов до друго© кiмнати й принiс звiдти
запорозьку шаблюку, пiстоль i булаву.
- Ось, мо© генацвалi,так, зда ться, називають у вас друзiв,-
розглядайте i малюйте. Все це вам знадобиться.
В блокнотi художника швидко з'явилися гетьманське вбрання, люлька,
булава. Не забув Дмитро Iванович показати гостям i посуд, орнаменти
укра©нсько© вишивки.
А коли iсторик показав гостям репродукцi© малюнкiв Василькiвського й
Самокиша з унiкального альбому "Украинская старина", в гостей аж очi
розбiглися. Найбiльше ©х зацiкавили там типи козакiв, ©х костюми й
побутовi речi.
Кiлька годин просидiли грузинськi артисти над цим рiдкiсним альбомом.
Це була для них справжня знахiдка.
Блокноти були вже заповненi, але гостi не поспiшали йти.
- А який був дяк у Сiчi? - спитали вченого. Дмитро Iванович усмiхнувся.
Вiн пригадав комедiйнi епiзоди дяка-запорожця.
- Дяк у Сiчi був незвичайний. Вiн ходив у пiдряснику, але за поясом
носив пiстоля, а збоку в нього висiла шаблюка, й на ши© телiпався хрест.
Коли треба було послужити козакам, дяк не шкодував сво © голови. Вiн i в
розвiдку ходив, i в бою не пас заднiх. Перед тим, як прийняти прибулого в
Сiч новака, вiн звичайно питав:
"У бога вiру ш?"
"Вiрю!"
"Перехрестися! А горiлку п' ш?"
"П'ю!"
"Зразу видно, що iстинно християнська душа!"
Пiсля цього дяк наливав у кiвш горiлки й пiдносив новому сiчовиковi, а
на закуску тикав йому тараньку. Коли горiлки було мало, то берiг ©© для
себе, а новаковi давав нюхати тiльки хвоста таранi.
Хоч сiчовий дяк i побожна людина, та до горiлки був дуже швидкий.
Iнколи так надудлиться, що всю свою духовну одежу й хрест у корчмi проп' .
Але козаки прощали йому це; бо вважали дяка за свого вiрного побратима...
- За п'ять годин,- згаду Васадзе,- ми тiльки побiжно познайомились з
дуже цiнними для нас матерiалами, зiбраними невтомними руками вченого.
Професоровi дуже подобались гостi з Грузi©. Вiн не хотiв ©х вiдпускати,
пропонував почаювати з ним, але гостi помiтили, що господар утомився, й
стали прощатися.
Повернувшись до Тбiлiсi, артисти гаряче взялися готувати прем' ру
"Богдан Хмельницький". 5 лютого 1939 року в Тбiлiсi вiдбулася ця вистава,
що пройшла дуже успiшно. Грузинськi митцi надiслали Дмитровi Iвановичу
листа, в якому сердечно дякували за теплу зустрiч у будинку бiля Днiпра й
за щедру допомогу.
I
ЧОРТ У МОНАХИ ПIШОВ
Одного разу я був очевидцем, як академiк Д. I. Яворницький записував
народнi легенди про чортiв.
Ми втрьох - Дмитро Iванович, молодий поет Федiр Петлиця i я - сидiли в
кабiнетi директора музею.
- То про якого чорта, молодий чоловiче, ви менi ще хотiли розповiсти? -
спитав Яворницький мiсцевого поета-початкiвця, котрий носив при собi
повний портфель легенд про чортiв, вiдьом, упирiв та всяку iншу нечисть.
- У мене легенда про такого чорта, що ви, Дмитре Iвановичу, ахнете! -
похвалився Петлиця.
Вчений-етнограф витяг з кишенi маленького блокнота, олiвця i поклав на
стiл. Вiн радiв, коли його кореспонденти приносили новi записи народно©
мудростi.
- Цiкаво, розкажiть, послухаю.
- Жив на свiтi чорт-душогуб. Вiн усе життя пiдкусював людей: одного
утопив у Днiпрi, другому допомiг у зашморг шию закласти, третього довiв до
самогубства; багато душ загубив. А вже пiд кiнець свого життя став
немiчний, малоздатний на лихе дiло. Тодi найстарший в них - Вельзевул -
покликав його до свого кабiнету та як гаркне:
"Геть з мого пекла, дармо©де, з тебе тут нiяко© користi!" Вийшов чорт з
пекла та й задумався: що робити, куди йти? Та й подався безробiтний дiдько
на старiсть лiт до монастиря. Там вiн переодягся в ченця, став смирненький
раб божий i ввiйшов у довiр'я до духовно© братi©. Йому повiрили, мовляв,
старий дiд причвалав сюди на покаяння. Одвели для нього келiю, взяли на
харчi.
Прожив чорт у монастирi пiвроку; од'©вся на дармових харчах, аж
вилиску . Все йшло гаразд. Але так тривало недовго. Вiд неробства чортяку
нудьга за©ла. Тодi згадав свою колишню професiю i взявся за дiло: почав
спокушати ченцiв. Одного схимника довiв до того, що той кинув монастир.
Другого все пригощав самогоном, поки зробив з нього п'яницю-буяна.
Третього штовхнув на крадiжку грошей у богомольцiв.
Бiс так закрутив сво чортяче колесо, що добрався аж до самого iгумена
- пiдкинув йому в келiю молоду красуню. I той спокусився. Знелюбили за це
iгумена, позбавили його сану. Однi © пiзньо© ночi iгумен з досади втопився
в монастирському ставку.
Чорт зробив сво дiло, скинув чернече вбрання i гайнув знову до
Вельзевула:
"Ти мене вигнав як ледацюгу,- докiрливо кинув тому,а я не такий!"
"Що ж ти таке добре зробив для нас?" - поцiкавився Вельзевул.
"Пролiз до монастиря i там такого нако©в, що ченцi з глузду з'©хали,
почали пиячити, кидати сво© келi© i вже скоро всi поженяться. Монастир
став корчмою, службу божу нема кому правити, iгумен закрутився з молодицею
i втопився".
Похвалив його Вельзевул за добрi дiла i знову прийняв капосного чортяку
до свого штату...
- Е-е-е, бачу, що це не простий у вас чорт, закадишний,- сказав
Яворницький i засмiявся у сво© козацькi вуса.
- Нi, Дмитре Iвановичу, не простий, вислужений чорт! Коли Федiр Петлиця
розпрощався й вийшов з кабiнету, я запитав iсторика-фольклориста:
- Скажiть, Дмитре Iвановичу, чого ви смiялись, коли Петлиця розповiдав
свою легенду?
- Скажу: про цього чорта вiн менi вже розказував, але забув. Але тепер
чую, що по-новому, тонше пряде... Бачу, що бреше, але бреше до ладу,
художньо, а це вже - творчiсть! Оцей варiант його домислу я й записав, щоб
додати до того чорта, про якого вiн менi розповiдав пiвроку тому...
ДОБРI
СУСIДИ
...До революцi© та й у роки громадянсько© вiйни перед будинком Дмитра
Iвановича весь майдан зарiс дикими хащами густого бур'яну. Нiхто тодi не
розводив квiтiв, не вирощував декоративних дерев, як це робиться тепер.
1921 року Дмитро Iванович порадився з сво©м сусiдою Ларивоном Омеляновичем
Подолинним i вирiшив засiяти майдан просом.
- А чим же ми будемо орати? - спитав Ларивон Омелянович.
- Як чим? Волами та плугом!
- Де ж ми ©х вiзьмемо?
- Ви про це не турбуйтесь, я вже подбав. Дмитро Iванович звернувся до
Катеринославського окрпродкому по допомогу. Другого дня в його
розпорядження передано на цiлу добу двi пари дужих волiв, плуг i борону.
Дмитро Iванович сам ходив за плугом, орав землю, а потiм почепив через
плече мiшок з просом i засiяв ним бороновану землю.
Зiбраний врожай Дмитро Iванович подiлив так: частину дав сво му
сусiдовi, меншу частину залишив собi, а решту проса зшеретував i вiддав до
обласно© лiкарнi на харчування хворим, бiдним вдовам та сиротам.
- Мiй батько,- згаду син Подолинного Володимир Ларивонович,- мав шiсть
колодок бджiл, виростив садочок. Дмитро Iванович щонедiлi заходив до нас -
милувався пасiкою, давав цiннi поради, як доглядати бджiл та садок. Вiн
дуже цiкавився всi ю нашою сiм' ю.
Мати Володимира Ларивоновича Подолинного - Ганна Олександрiвна - була
родом полтавка, смуглява, чорноока, вродлива жiнка, вмiла спiвати
старовинних укра©нських пiсень. Часто вчений просив ©© заспiвати, й вона
охоче спiвала, а Дмитро Iванович записував пiсню на слова й на голос.
Одного разу Яворницький принiс з музею жiноче укра©нське убрання, що його
носили на Полтавщинi, попросив Ганну Олександрiвну надiти. Господиня
вбралася й причепурилася, стала як квiтонька.
- А ви вмi те танцювати?поцiкавився Дмитро Iванович.
- Аякже, вмiю, не забула.
- Ану, спробуйте, будь ласка, укра©нського гопачка. Де не взявся
баянiст, заграв гопака. Враз Ганна Олександрiвна вдарила об землю
закаблуками i вихором закрутилася навколо поважного гостя. Дмитро Iванович
задоволене всмiхнувся.
- Досить, досить. Це добре, що ви не розучилися танцювати.
Потiм вiн сфотографував ©© i цi фотознiмки надiслав Ренiну для яко©сь
картини.
Через деякий час коштом та за вказiвками Дмитра Iвановича пошили
укра©нський костюм i Володi: червонi з пiдкiвками чоботи, козацькi широкi
штани, вишиту сорочку та сиву смушеву шапку з червоним верхом, а до того ж
оперезали кашемiровим поясом. Коли Володю одягли, прийшов Яворницький з
фотографом i кiлька разiв сфотографував парубка в рiзних позах. Цi фото
Яворницький теж надiслав Репiну.
...Одного разу, будучи в запорозькому вiддiлi музею, старий сусiда
спитав Дмитра Iвановича:
- Скажiть, що це за прапор, де ви його здобули?
- Е, козаче, любий, це запорозький прапор, тiльки це копiя. Оригiнал
прапора - в Ленiнградi, в Ермiтажi.
- А хiба не можна оригiнал сюди привезти?
- Та я хотiв був доскочити того прапора, та не дали. Я вже вiддав для
Ермiтажу кiлька десяткiв дублетних експонатiв з археологiчних розкопiв,
але й це не допомогло. Довелося погодитись на копiю, а на додачу взяв од
них кiлька запорозьких пiстолiв, шабель тощо.
Дмитро Iванович пiдвiв гостя до вiтрини й показав цiкаву знахiдку, яку
йому пощастило здобути пiд час розкопування могил,бронзове люстерко з
держальцем. Хоч це люстерко пролежало в могилi тисячолiття, але воно добре
збереглося. Археолог пишався ним i частенько розповiдав вiдвiдувачам
iсторiю, як це люстерко хотiли в нього забрати в Петербург.
- Якось у столицi чиновники з мiнiстерства освiти дiзналися, що я
викопав оце люстерко. Прийшов лист - негайно вишлiть бронзове люстерко в
Петербург на огляд. Що тут робити? Я й подумав: "Як тiльки вишлю, то вже
не побачу його, як свого вуха",- а мовчати не можна: начальство ж вимага !
Покликав я сторожа музею та й кажу: "Ось тобi, Iване, тридцять копiйок,
пiди на базар i купи старе вiдро". На другий день iржаве дно з цього вiдра
я послав у мiнiстерство. I що ж? Через п'ять днiв мою посилочку повернули
назад, а слiдом за нею - лист. У ньому чиновники писали: "Поверта мо через
непотрiбнiсть!"
Дружба з добрими сусiдами була в нього щира й мiцна. Про не© не забув
Яворницький i в останнi години свого життя.
За день перед смертю Дмитро Iванович послав хатню робiтницю Катерину
Iванiвну до Подолинного, щоб зразу ж вiн прийшов до нього.
- Здрастуйте, Дмитре Iвановичу! - шанобливо вклонився сусiда.
- А-а-а! Це ви, Ларивоне Омеляновичу... От i добре, що ви прийшли. А я
вже вмираю... Попрощаймося.
На очах слюсаря виступили Сльози. Академiй обняв його.
- Перекажiть, Ларивоне Омеляновичу, щоб зайшли до мене Ганна
Олександрiвна й Володя, треба й з ними попрощатися, бо вже нiколи не
побачимося.
Другого дня не стало Дмитра Iвановича.
МУЗЕЙ ПРИ МУЗЕ _ _
Ще напередоднi революцi© в Катеринославi, з iнiцiативи вченого-хiмiка
Л. В. Писаржевського, утворилася група професорiв та викладачiв, якi
поставили собi на метi - органiзувати в мiстi Вищi жiночi курси. До цi ©
групи входив i Дмитро Iванович Яворницький. Створення жiночих курсiв було
викликано тим, що царський мiнiстр Кассо видав наказ - вигнати всiх жiнок
з унiверситетiв. Отже, вчитись ©м нiде було.
Iнiцiативна група багато зробила для того, щоб пiдiбрати викладачiв,
опрацювати плани й програми навчання. Жiночi курси мали давати жiнкам
освiту, яка прирiвнювалась би до вищо©. Здавалося, все йшло гаразд, та
коли постало питання про кошти на утримання курсiв, iнiцiативна група
зайшла в безвихiдь.
Виручив Дмитро Iванович Яворницький.
Одного разу вiн сказав професоровi М. О. Лебедеву, який потiм став
директором жiночих курсiв:
- Ходiмо до Копилова. В нього грошей - хоч лопатою горни! Я спробую
його умовити, щоб вiн трошки потрусив сво©м гаманцем.
Дмитро Iванович частенько знаходив ключi до таких жмикрутiв - то вiн
випросить у них грошi на обладнання музею, то на археологiчнi розкопки, то
на видання потрiбно© лiтератури.
Курси почали дiяти. З Харкова було запрошено професора Л. В. Рейнгарда
читати на цих курсах лекцi© з зоологi©. Леонiд Володимирович вважав за
честь собi зробити вiзит Яворницькому i ближчим часом пiшов до музею iм.
Поля.
Дмитро Iванович, дiзнавшись, що гiсть - зоолог, повiв його в
екологiчний вiддiл музею, де була виставлена мiсцева флора й фауна.
Знайомлячись з цим вiддiлом, створеним з iнiцiативи Дмитра Iвановича,
професор Рейнгард побачив, який широкий дiапазон iнтересiв у Дмитра
Iвановича: цiкавила його не тiльки iсторiя народу, його вабили до себе i
тварини, рослини та птахи рiдного краю.
Гостевi-зоологу було при мно дiзнатися, що до його при©зду в
Катеринослав тут знайшлася людина, яка подбала про створення в музе©
екологiчного вiддiлу.
- А ось перед вами i сам завiдувач цього вiддiлу - Микола Iванович
Подосинников. Знайомтеся! - вiдрекомендував Яворницький.- В нього золотi
руки. Бачите, скiльки тут вiтрин, чучел,- усе це витвiр його рук.
Довгенько менi довелося його шукати для нашого музею, а все ж таки
надибав!
Коли в Яворницького визрiла iдея вiдкрити в музе© вiддiл флори й фауни,
вiн обiйшов майже всiх мiських природознавцiв та мисливцiв. Йому пощастило
натрапити на рiдкiсного знавця природи i неабиякого майстра виготовляти
чучела звiрiв та птахiв.
Подосинников був так закоханий у фауну, як Яворницький в iсторiю.
Певно, це й зблизило ©х. У Подосинникова цiкава бiографiя. Вчився вiн у
Харкiвському технологiчному iнститутi, але з другого курсу його виключили
за участь у страйках. Трохи пiзнiше вiн здобув природничу освiту, й це
дало йому можливiсть стати викладачем природознавства в гiмназiях та
реальному училищi.
Знайомство з Дмитром Iвановичем вiдкрило йому новi перспективи в життi.
- От що, Миколо Iвановичу, кидайте, мабуть, свою педагогiку та
переходьте до мене в музей. Тут ви таке зробите, що увiчнить ваше iм'я.
Згода?
I Дмитро Iванович не помилився. Подосинников став одержимим
колекцiонером i збирачем, великим любителем природи. Таких, як вiн, iнколи
називають диваками: коли доросла людина з сачком бiга за метеликами або
навпочiпки повза по травi, щоб знайти комашку, а потiм до дрiбниць
описати ©©. Багатьом невдогад, що такi люди залишають для поколiння
неоцiниму спадщину: експонати i науковi працi.
Директор музею знав, що природничий вiддiл - це не археологiя, туди
готовеньких експонатiв не покладеш, треба виготовити чимало чучел i
макетiв. А як це зробити? I Яворницький надумав органiзувати на Басейнiй
вулицi (нинi iм. Писаржевського) спецiальну майстерню. Привiв туди
Подосинникова й каже:
- Тут буде майстерня й лабораторiя з усiма приладами. Тепер слово за
вами. Берiться, не гайте часу!
I майбутнiй помiчник усю душу вклав у нову, але улюблену роботу.
Яворницький розповiв професоровi Рейнгарду, як Подосинпиков сам знiмав
iз забитих птахiв i звiрiв шкурки, робив чучела, готував ескiзи для
вiтрин.
Усi тi звiрi, птахи, гадюки, комахи виставленi в музе© не механiчно, як
звичайно,- одне за одним, порода за породою, а так, як вони живуть в сво©х
природних умовах,- в лiсi, в травi, в норi, в дуплi дерева, на гiлочках
дерева, па скелi, в рiчках, озерах. I вся та обстава коло звiра, чи птицi,
а чи гадюки - зроблена не тiльки гарно, а, можна сказати, артистично,
рукою талановитого, щирого, невтомного Миколи Iвановича.
- Ви тiльки гляньте, Леонiде Володимировичу, на оцього зайчика, або на
оту качку, чи на орла. Вони ж як живi, все в них на сво му мiсцi. Щоб так
зробити чучело - треба мати велику любов до природи й покликання
ентузiаста!
I справдi, Подосипников зробив 120 художньо оформлених вiтрин,
виготував 700 чучел рiзних тварин i птахiв, зробив понад тисячу зразкiв
молюскiв.
У природничому вiддiлi дуже багато було зразкiв руди, вугiлля та iнших
мiнералiв, якими багатий наш край.
- А тепер гляньмо ще на отi великi вiтрини,запропонував гостевi Дмитро
Iванович.- Там ви побачите саме те, що приваблю сюди зоологiв.
Перед очима гостя вiдкрилася величезна палеонтологiчна колекцiя.
Цiкавий був, зокрема, повний комплект кiсток мамонта, голова первiсного
бугая та чучело триметрового полоза.
- Мiж iншим, цей полоз ма свою кумедну iсторiю,зауважив, посмiхаючись,
Дмитро Iванович.- До катеринославського полiцмейстера дiйшли чутки, що
десь на околицi мiста об'явилося страховище, яке... пожирав людей. Ця
звiстка наполохала начальство. Негайно споряджено цiлу експедицiю
озбро них полiца©в i кинуто на розшуки "страшного змiя". Шукали його,
капосного, три днi й нарештi таки надибали i спiльними зусиллями хвацьких
полiца©в якось там убили гадину. Але того ж дня до полiцi© звернувся
адмiнiстратор звiринця i заявив, що кiлька днiв тому з клiтки втiк
рiдкiсний полоз, i просив допомогти розшукати його.
- Ви не хвилюйтесь! - заспоко©в полiцмейстер адмiнiстратора звiринця.-
Ми вже його вбили.
- Як убили?- жахнувся адмiнiстратор.- Таж полоз цей мирний, вiн нiкому
нiяко© шкоди не чинив!
- Е, це ви так дума те, а до нас дiйшли чутки, що змiй людей пожира .
Нам нiколи розбиратися, з'©в вiн там кого чи не з'©в,бахнули по ньому з
гвинтiвок, баста! Ми вже й вищому начальству рапортували про це! -
гордовито сказав полiцмейстер.
Коли я почув, що вбили полоза, прибув до полiцмейстера i сказав йому:
- А полоза ви дарма знищили. Вiн зовсiм не шкiдливий.
- Як не шкiдливий? Усi кажуть, що вiн людей ©сть. От ми й убили його.
- Адмiнiстратор звiринця хоче подати на вас скаргу губернаторовi. Може
бути велика прикрiсть. Полiцмейстер зблiд i розгублено пита :
- Що ж тепер робити?
- З губернатором я сам поговорю, а ви, поки не пiзно, накажiть зробити
з забитого полоза чучело й передати його в музей.
Полiцмейстер одразу пристав на пропозицiю вченого. Викликав свого
помiчника, й через два днi в музе© було вже виставлене величезне чучело
полоза.
Вза мне почуття приязнi дедалi бiльше зближувало двох учених -
археолога й зоолога.
1918 року у Катеринославi вiдкрито державний унiверситет з чотирма
факультетами: iсторико-фiлологiчним, юридичним, медичним та математичним.
Першим ректором унiверситету призначено професора Лебедева. Яворницького
запрошено читати курс лекцiй з iсторi© Укра©ни. Проiснував унiверситет до
1920 року, а потiм його перетворено в iнститут народно© освiти. 1933 року
знову засновано унiверситет.
Яворницький i Рейнгард були членами Всеукра©нського комiтету охорони
пам'яток старовини. Багато пам'яток вони взяли на облiк i зберегли вiд
руйнацi©. Часто ©м доводилося ви©здити в далекi села оглядати пам'ятки i
просити людей, щоб зберiгали надбання предкiв.
Один учитель з Кам'янського (нинi Днiпродзержинськ) написав
Яворницькому листа, де повiдомляв, що мiсцевi селяни знайшли кiстки
мамонта й топлять ними сво© печi.
- Що ж будемо робити? - спитав Рейнгард Дмитра Iвановича.
- Як - що? Негайно треба ви©хати!
Сiли на по©зд i через годину були вже на мiсцi. Зайшли до вчителя, а
потiм пiшли до ями, де викопано рештки мамонта. Частину кiсток i справдi
вже спалено, але бiльшiсть лишилась цiла. Того ж дня знахiдку вiдправили
до музею.
Час вiд часу музей поповнювався новими експонатами. Але вiльного мiсця
в залах уже не було. Дмитро Iванович вирiшив тимчасово, поки добудують
нове музейне примiщення, передати всi експонати екологiчного вiддiлу
бiологiчному факультету державного унiверситету.
- Усе це багатство, Леонiде Володимировичу, я можу
Довiрити тiльки вам, декановi бiологiчного факультету. Певен, що ви
збережете цi експонати.
- Спасибi, Дмитре Iвановичу, за довiр'я. Ми з цих експонатiв вiдкри мо
при факультетi спецiальний музей. Усе буде збережене.
Дмитро Iванович узяв пiд руку свого друга:
- Майте ж на увазi, Леонiде Володимировичу, передаю тимчасово. Я вiрю,
що прийде час i ви це повернете в нове примiщення музею.
На жаль, сподiванки Дмитра Iвановича об' днати iсторичний музей з
екологiчним не здiйснилися.
Згодом у музе© вiдкрили два новi вiддiли: "Промисловi тварини" й