Страница:
Iвановичу, за вашу гостиннiсть, за добре й ласкаве слово.
ЗНАЙДЕНИЙ ТАЛАНТ, АБО ЩЕ ОДИН СКАРБ_ _
Знайомство мандрикiвського тесляра Михайла Тимофiйовича Овчаренка з
професором Д. I. Яворницьким почалося Ще з перших рокiв створення музею.
Вiн i його брат Василь були добрi теслi - робили чудовi меблi й вiтрини.
Про це Довiдався Дмитро Iванович. Одного разу професор Яворницький прийшов
у Мандрикiвку, знайшов Михайла Тимофiйовича й запросив його до музею на
постiйну роботу. Найбiльше йому доводилося там робити вiтрини на
експонати. Цi вiтрини сво ю красою були неперевершенi.
Майстерня, де виготовлялися вiтрини, мiстилася в пiдвальному примiщеннi
музею. Тесляр М. Т. Овчаренко мав таку звичку: працю i спiва . Якось його
дзвiнкий голос почув Дмитро Iванович. Вiн спустився в пiдвал, став за
дверима i уважно слухав пiсню тесляра. Потiм вiдчинив дверi й зайшов до
майстернi.
- Ви, я чую, спiва те добре? - усмiхаючись, сказав Дмитро Iванович.
- Та трошки спiваю. Це, так би мовити, для душi. У нас весь рiд
спiвучий. Ось ми три брати - всi спiва мо,- вiдповiв Овчаренко.
- Он як! Це добре. Ану, прошу вас, Михаиле Тимофiйовичу, утнiть менi
яко©-небудь.
- Яку б ви хотiли?
- Та ту, що ви найбiльш любите.
- Я проспiваю для вас улюблену пiсню "Мiж горами вiтер вi ".
- Добре, послухаю. Спiвайте!
Дмитро Iванович присiв на ослонi, а тесляр став бiля свого верстата. I
полилась чудова мелодiя. Спiвав Михайло Тимофiйович Овчаренко тенором,
ледь примружуючи карi очi. Голос його силою й тембром був скорiше
лiрико-драматичний.
Вчений слухав його пiсню i радiв, що знайшов доброго майстра, а ще
кращого спiвака.
- Добре ви спiва те. Ану, спробуймо вдвох проспiвати,- запропонував
професор.
- Добре! - згодився Михайло Тимофiйович.- Тiльки ж яко©? Може, "Дивлюсь
я на небо"?
- Хай буде "Дивлюсь я на небо".
Обидва вони пiдхопили знайому мелодiю i дружно вивели ©© до кiнця.
Дмитро Iванович став частiше зустрiчатися з спiвучим теслею. Професор
запрошував його додому i там слухав пiснi, якi тесля виконував пiд
акомпанемент кобзи.
Дмитро Iванович ще бiльше полюбив Михайла Тимофiйовича, коли довiдався
про його дружбу з вiдомими артистами - близькими друзями Яворницького I.
С. Паторжинським та П. I. Цесевичем.
В 30-х роках артист Паторжинський керував у Днiпропетровську хором iм.
Лисенка. До складу цього хору входили три брати Овчаренки - Михайло, Iван
та Василь. А з Цесевичем вони часто виступали на концертах у мiстi та в
примiських селах. У Василя Овчаренка ще й досi збереглося фото капели, на
якому видно Паторжинського, багато мандрикiвчан, а серед них i братiв
Овчаренкiв.
- У нас тут,- сказав Василь Тимофiйович Овчаренко,вся Мандрикiвка
спiва . Так здавна повелося.
- Я нiколи не забуду,- згаду Ольга Михайлiвна Овчаренко,- як мого
батька хотiв Дмитро Iванович вивести в люди. А це було так.
В музей, до професора Яворницького, прибув з Петербурга великий
росiйський спiвак - артист Леонiд Вiталiйович Собiнов. Дмитро Iванович
весь день водив гостя по музею, а пiд кiнець сказав йому:
- Я вам, голубе, ще не все показав.
- А що ж тут у вас цiкавого, чого я не бачив?
- Тут у нас скарб. Хочете його побачити?
- Аякже, з великою радiстю. Мабуть, той скарб не простий - золотий? -
цiкавився Леонiд Вiталiйович.
- Нi, не золотий, а, мабуть, дорожчий! - вiдповiв Дмитро Iванович.
Тодi професор Яворницький покликав доглядачку музею бабусю Дiброву i
шепнув ©й на вухо: "Швиденько покличте сюди Михайла Тимофiйовича".
Хвилин через п'ять перед Дмитром Iвановичем i гостем стояв тесляр в
полотняному фартусi, зi стамескою в руцi, готовий виконати будь-який
ремонт вiтрини.
- Оце той скарб, що я хотiв показати вам. Знайомтесь,- вiдрекомендував
Дмитро Iванович теслю.
Собiнов подав руку й здивовано дивився то на Дмитра Iвановича, то на
теслю, не розумiючи, в чому рiч, що за жарти. Вiн чекав, що перед ним
вiдкриють скриню з старовинним скарбом, а тут сто©ть проста робоча людина
з чорними вусиками, охайно причесана на продiл, iз стамескою в руцi.
- Тут ось яка справа, Михайло Тимофiйовичу,- почав Дмитро Iванович,
звертаючись до теслi.- Перед вами чоловiк велико© культури, людина
впливова. Це гiсть з само© столицi - з Петербурга. Вiн дуже любить пiснi.
Заспiвайте йому що-небудь.
У той час музей уже скiнчив свою роботу i дверi для вiдвiдувачiв були
зачиненi. Михайло Тимофiйович трошки знiяковiв, завагався перед незнайомою
людиною, потiм згодився. Вiн заспiвав свою другу улюблену пiсню - "Повiй,
вiтре, на Вкра©ну".
Гiсть стояв мов зачарований. Вiн уважно вслухався в усi вiдтiнки пiснi,
яку виконував тесля. Його обличчя свiдчило про те, що виконання пiснi не
тiльки подоба ться, а що його вразив спiв.
- Ну, це ви проспiвали нам укра©нську пiсню, а, може, тепер для гостя
щось з росiйських пiсень зможете виконати? - попросив Дмитро Iванович.
- Спробую.
- А яку ж ви нам тепер заспiва те?
- Якщо шановному гостевi до вподоби, то я проспiваю "Ночь сошла на
землю, тихо все кругом".
- Просимо, Михаиле Тимофiйовичу,- сказав поважний гiсть,- проспiвайте,
послуха мо охоче.
Михайло Тимофiйович виконав i цю пiсню.
- Ну як? - звернувся тодi Дмитро Iванович до гостя.
- Бачу, що ви не жарту те зi мною: це таки скарб! - сказав гiсть.- А
чому ж ви не вчитеся далi? - зацiкавився столичний гiсть.
- Куди менi вчитися! Я скiнчив тiльки двокласну школу. А тепер -
сокира, пилка, фуганок - от i вся моя наука! У розмову втрутився професор
Яворницький.
- Я навмисне показав Михайла Тимофiйовича, щоб ви, Леонiде
Вiталiйовичу, почули голос цi © людини, визнали ©© обдарованiсть i
допомогли ©й якось улаштуватися в столичнiй театральнiй школi. От що менi
дуже хотiлося! - пiдкреслив Дмитро Iванович.- Ви ж гляньте: талант гине!
- Добре, я поклопочусь!
Iшов час. Михайло Тимофiйович уже й забув про ту зустрiч. А гiсть i
Дмитро Iванович не забули, вони робили сво . Тижнiв через три-чотири з
Петербурга на iм'я Дмитра Iвановича надiслано пакет, а в ньому - виклик
обдарованому спiваковi до столицi.
- От що,- сказав Дмитро Iванович, звертаючись до теслi,- даю три днi
строку, а потiм збирайтеся в дорогу i гайда до Петербурга вчитися. А там,
як вийдете в люди, будете спiвати у столичних театрах, то й мене, старого,
згада те.
- Спасибi вам, Дмитре Iвановичу, дуже дякую за вашi чутливi,
батькiвськi турботи, за щиру допомогу,- вiдповiв йому тесля.
Та радiсть була недовга. Повернувшись додому, Михайло Тимофiйович
розповiв дружинi про пакет з Петербурга i про наказ Яворницького негайно
©хати до столицi. Дружина в сльози:
- Куди ти по©деш? На кого нас покинеш? Нi, облиш,благала вона,- не з
нашими достатками ©хати до Петербурга, ми тут загинемо без тебе, як мухи в
окропi.
Сльози дружини, бiля яко© було тро дiтей, докази, благання зробили
сво . Михайло Тимофiйович Овчаренко пожурився, посумував, що так склалися
обставини, i змушений був забути про свою подорож до столицi.
Дмитро Iванович дуже розгнiвався на Михайла Тимофiйовича i його
дружину.
- Отак i гинуть народнi таланти! - сумно сказав вiн, нарiкаючи чи то на
Овчаренка, чи то на тi обставини, що не .дозволили теслi скористатися його
допомогою - стати артистом за покликом душi.
НЕЗВИЧАЙНЕ ПОЛОТНО_ _
Вiдвiдувачi Днiпропетровського iсторичного музею iм. Яворницького часто
затримуються бiля загадково© картини, намальовано© на дверях.
Iсторiя цi © картини незвичайна.
Одного разу Р пiн прислав до Яворницького свого талановитого учня
Миколу Iвановича Струнникова. Дмитро Iванович цiкаво й захоплююче розповiв
Струнвикову про численнi геро©чнi подвиги хоробрих запорожцiв. Оповiдач
так захопив художника, що в нього виникла думка - увiчнити запорожця в
бою. Одбираючи з колекцi© вченого потрiбнi експонати, художник,
розговорившись, уподобав талановитого збирача народних скарбiв. Бажаючи
вiддячити чимось Дмитровi Iвановичу, Струнников спитав:
- Скажiть, Дмитре Iвановичу, що б вам намалювати на спогад?
- От що, голубчику. Намалюйте менi страшного запорожця. Покажiть у
ньому силу, мужнiсть, вiдвагу, щоб люди вiрили, що ворог не тiльки козака,
а й погляду його боявся.
Молодий художник швидко зрозумiв задум iсторика i виконав свою роботу
на масивних дверях тi © кiмнати, в якiй жив Д. I. Яворницький. Картину
названо "Козак у бою". Обличчя козака на цiй картинi налите кров'ю, очi
горять ненавистю до ворогiв, вiн сам поранений, але не може простити
ворогам спустошливих нападiв на рiдну землю, великого горя, завданого
укра©нському народовi.
Коли вчений перебирався з Москви на постiйне мешкання в Катеринослав,
вiн захотiв був узяти з собою i цю картину - дверi. Але театральний
колекцiонер Бахрушин О. О.- господар будинку - не поступився сво©м добром.
- Дверi мо©! - твердив вiн, гарячкуючи.
- А козак мiй! - пояснював Яворницький. Ця суперечка тривала довго.
Мирним способом ©© не вдалося розв'язати, i справу передано в судовi
органи. А там суддi ухвалили так: оскiльки на дверi з картиною е два
претенденти, то розпиляти ©х на двi рiвнi частини, а потiм кинути жеребки:
кому що випаде, той тим i повинен задовольнитися.
Так i зробили. Яворницькому, на щастя, дiсталася верхня частина дверей
iз зображенням козака, а колекцiонеровi Бахрушину - нижня.
1905 року картину "Козак у бою" Яворницький подарував музе вi.
Коли Дмитро Iванович водив по залах чоловiкiв, то, жартуючи, пояснював
так:
- Менi дiстався по жеребку козак, а Бахрушину - штани й те, що в
штанях.
Кожного разу це пояснення кiнчалося вибухом дружного смiху.
Вiдвiдувачi меморiально© кiмнати Д. I. Яворницького також часто
затримувались бiля двох портретiв запорожцiв Шиянiв.
Брати Шияни, Якiв, та Iван, у 1783 роцi за сво© кошти поставили в
запорозькiй церквi Нiкополя новий коштовний iконостас, а пiзнiше сво©ми
руками виготовили жертовник i рукомийник. Трохи згодом, в 1790 роцi, вони
купили й подарували церквi дзвiн вагою 45 пудiв i 18 фунтiв. За все це
нiкопольчани вiддячили ©м благоговiйним увiчненням: портрети цих
запорожцiв майже на весь зрiст були виставленi не де-небудь, а в самiй
церквi - на iконостасi. Один з них стояв з правого, а другий з лiвого боку
iконостаса.
На портретах був такий напис: "Сей портрет снято с ктитора Якова Шияна
и поставлен здесь при том месте, где труды его всему обществу на
иконостасе видны. 1784 года генваря 9 дня". Такий самий напис зроблено i
на другому портретi, але замiсть Якова названо iм'я Iвана: "Сей портрет
снято с ктитора Ивана Шияна..."
Брати Щияни намальованi в запорозькому одязi, з довгими чубами та
вусами.
Якось у цю церкву наскочив мiсцевий архi рей, який , про©здив по сво©й
пархi©. Наблизився вiн до iконостаса, щоб поцiлувати iкони. Глядь, а там
замiсть ликiв святих - запорожцi з чубами.
Архi рей скипiв:
- Православнi, кому ви молитесь?
- Боговi, ваше преосвященство,- вiдповiли вiруючi.
- Кому ви молитесь, ще раз запитую вас?
- Боговi, ваше преосвященство.
- Не боговi, а запорожцям! Що це, iдолопоклонство! Геть, заберiть ©х
звiдцiль!
Того ж дня портрети Шиянiв зняли з iконостаса. Оригiнали цих портретiв,
розповiдав Д. I. Яворницький, забрав вiдомий археолог М. М. Мурзакевич для
Одеського музею iсторi© та старожитностей.
Д. I. Яворницький вжив заходiв, щоб зробити на полотнi копi© з
портретiв запорожцiв Шиянiв, i виставив ©х для огляду в Катеринославському
iсторичному музе© iм. Поля.
Якось вчений показав портрети Шиянiв I. Ю. Р пiну. Великий творець
"Запорожцiв" зацiкавився козаками Шиянами. Вiн зробив з них чудеснi
малюнки - iлюстрацi© для книги Яворницького "Запорожье в остатках старины
и преданиях народа".
Зараз портрети Шиянiв зберiгаються у фондах Днiпропетровського
iсторичного музею iменi Д. I. Яворницького.
ВИПАДОК ПIД ГIЛЛЯСТИМ ДУБОМ_ _
Дворянин I. Магденко часто хвалився, що вiн i його предки - козацького
роду. В зв'язку з цим вiн вiдпускав довгi вуса, носив вишиту сорочку,
жупан i червонi штани.
У святковi днi Магденко одягав козацьке вбрання i заходив до крайового
музею, де пишався перед професором Яворницьким сво©м родом та одягом.
Це дратувало Дмитра Iвановича, тим бiльше що йому давно кортiло
придбати до жупана ще й сукнянi запорозькi штани i виставити ©х у музе©.
Та його прохання продати штани для музею Магденко категорично вiдхиляв.
Довелося дiяти iншим способом.
Яворницький дiзнався, що Магденко ласий до горiлки: пив ©© не чарками,
а келихами. Зустрiвшися з ним, учений сказав:
- Зна те, що я придумав?
- Скажете.
- Прогуляймося в недiлю по Днiпру. Я розкажу вам iсторiю мiста, покажу
красу берегiв i островiв днiпрових.
- Що ж, чудово, згоден!
- Тiльки ж ви приходьте в запорозьких штанях. На козацькi мiсця треба i
©хати в козацькому одязi.
- Добре, одягнусь у вишиту сорочку i запорозькi штани. Все, Дмитре
Iвановичу, буде як слiд.
Запрошуючи панка на прогулянку, Дмитро Iванович виробив наперед хитрий
план, в якому ковбаса та чарка мали вiдiграти першорядну роль.
Ви©хали човном. Спустилися за Старi Кодаки.
- Ну, ось тут, бiля Микольського, пора нам i вiдпочити,- запропонував
Дмитро Iванович.
Зiйшли з човна, сiли пiд гiллястим дубом. Яворницький одразу ж
"атакував" пана iсторi ю. Розповiдав йому про минуле краю, про козацькi
походи, а потiм вийняв з торби харч, горiлку й розклав усе те на рушнику.
- Кажуть люди: нема нiчого кращого, як ковбаса та чарка! Випиймо та
перекусiмо на лонi природи!
- Давайте! - охоче погодився Магденко, побачивши горiлку.- Люблю отак,
по-запорозькому.
- Запорожцi любили випити, любили й погуляти, i про померлих не
забували. Як умре козак, то в могилу клали кварту горiлки, щоб i на тiм
свiтi не сумував, веселився. Он як! - усмiхаючись, каже Дмитро Iванович.
- Ну, будьмо!
- Будьмо, пийте на здоров'ячко!
Випили по однiй. Дмитро Iванович налив по другiй. Удаючи з себе людину
напiдпитку, Яворницький заспiвав свою улюблену пiсню:
А Самара рiчка неглибока
I на перевозi неширока.
А луги з берегами
Не проходять з кораблями.
А колись було проходили
I бурлаченкiв проводили,
А тепер не проходять
I бурлакiв не проводять,-
Все за вражими панами.
Йому пiдспiвував Магденко.
Щедро частуючи панка, Дмитро Iванович виливав непомiтно свою пайку
горiлки через плече. Не минуло й пiвгодини, як Магденко вже добре сп'янiв.
Сонце припiкало. Стало нестерпно жарко. Тягло до води.
- Ану, козаче, скидаймо одяг та в Днiпро! - вигукнув Дмитро Iванович.
Магденко скинув титани, сорочку, пiрнув у Днiпро. Довго вiн борсався в
прохолоднiй водi. Пiсля купання хмiль трохи пройшов. Магденко, не
одягаючись, попросив ще випити. Дмитро Iванович охоче передав в його руки
всю горiлку.
Допився Магденко до того, що звалився через деякий час на пiсок i
захропiв.
Цього тiльки й ждав його "гiд".
"Ну що ж,- подумав Дмитро Iванович,- пора й за дiло!"
Не довго думаючи, Яворницький узяв козацькi штани пана Магденка i
поклав ©х у свою торбу, а збоку залишив iншi штани. Потiм, подумавши
трохи, вирвав з блокнота аркуш паперу, щось написав на ньому i засунув
цидулку в кишеню.
- По©хали,- гукнув до лоцмана.- По©хали до мiста, а пiзнiше, годин
через три, повернешся i забереш пана. Вiн дуже просив, щоб його не
турбували: заснув козак...
До пiзнього вечора лежав пан Магденко на узбережжi Днiпра без штанiв.
Прокинувся - лап, а штанiв нема . Схопився за голову, та вже пiзно.
Дивиться: бiля нього лежать вузенькi чорнi штани. В них знайшов i цидулку.
"Шановний пане Магденко! - писав Яворницький.- Щиро дякую вам за те, що
виконали свою давню обiцянку - подарували козацькi штани музею. Д. Я."
Другого дня широкi червонi запорозькi штани були вже в музе©.
Передбачливий Яворницький надрукував у мiсцевiй газетi подяку пановi
Магденку за те, що вiн "з власного бажання" принiс у музей i подарував
запорозькi штани.
Проводячи екскурсiю по музею, Дмитро Iванович частенько розповiдав
iсторiю придбання цих штанiв.
- Гляньте! - казав вiн.- В оцi штани влiзе цiла гарба кавунiв!
А на дозвiллi не обходив i подробиць.
- Магденко образився на мене, хотiв був у суд подати, та побоявся: адже
всi тодi дiзнаються, що пан залишився на березi без штанiв. Та й з газети
люди вже довiдалися, що штани пан сам принiс до музею як дар. Отже, судовi
тут i робити нiчого було.
Тепер у музе© був жупан, якого Дмитро Iванович ранiше дiстав у князя
Урусова, i штани - повний комплект одягу запорозького козака.
В архiвi музею багато зберiга ться афiш, з яких видно, що Яворницький
часто виступав з лекцiями на концертах кобзарiв, перед селянами,
робiтниками та вчителями.
Одного разу я спитав його:
- Скажiть, Дмитре Iвановичу, ви сво© лекцi© про запорожцiв чита те по
писаному, чи як?
Замiсть вiдповiдi Дмитро Iванович розповiв про один конфлiкт з
губернатором В. В. Якунiним. У Катеринославi зiбралися вчителi земських
шкiл. Вони забажали, щоб професор Яворницький розповiв ©м про славних
запорожцiв. Для тако© лекцi© треба було мати дозвiл губернатора. Довелося
Дмитровi Iвановичу йти до губернатора.
- Дозвольте менi прочитати для вчителiв лекцiю про запорозьких козакiв.
Губернатор насторожився:
- Покажiть вашi тези, про що будете розповiдати.
- У мене ©х нема . Я нiколи не виступав за тезами.
- А як же ви без них чита те лекцi©?
Дмитро Iванович розгорнув свого портфеля, витяг звiдти широченнi
запорозькi шаровари й потрусив ними перед самим губернаторським носом:
- Ось мо© тези! З них я читаю публiчну лекцiю. Губернатор здивовано
вилупив очi на незвичайнi "тези". Вiн не знав, як йому повестися,- дати
дозвiл чи нi? Але Яворницький напосiдав на сво му. Вiн доводив, що вже
прочитав сотнi лекцiй з цими "тезами".
Повагавшись якусь хвилину, губернатор дав-таки згоду, але застерiг:
- Читайте, тiльки глядiть, щоб у тих шароварах не було полiтики!
Але в сво©х лекцiях Яворницький завжди додавав щось таке, що
губернаторовi й полiцi© було не до смаку.
НАЩАДОК ЗАПОРОЖЦIВ
Ларивон Омелянович Подолинний, який жив неподалiк вiд Д. I.
Яворницького i весь час працював у музе© як слюсар, розповiв, як йому
довелося бути свiдком тепло© зустрiчi професора Яворницького з вiдомим
борцем Iваном Максимовичем Пiддубним[22].
- Дивлюсь, до мо © хати наближа ться велика, кремезна людина - в
капелюсi, з палицею в руках. Порiвнявшись з мо©м будинком, незнайомий
спитав:
"Скажiть, будь ласка, де тут живе професор Яворницький?"
"Ходiмо, покажу".
Я повiв незнайомого до професора. Натиснув кнопку. Бiля дверей появився
Дмитро Iванович. Вiн, напевне, чекав уже гостя, бо весело вигукнув:
"А, козарлюга прибув! Мо шанування!" - Обидва дружньо обнялись i тричi
поцiлувалися. В обiймах велетня Пiддубного Дмитро Iванович видавався
наполовину меншим. Це була радiсна, бажана зустрiч ученого з борцем.
I. М. Пiддубного Дмитро Iванович добре знав, бо слава борця-чемпiона
неслась тодi по всьому свiтi. Адже недарма його вважали за непереможного
борця в свiтi.
Знав Дмитро Iванович i те, що I. М. Пiддубний - нащадок запорозьких
козакiв.
Iсторiя розповiда , що один з Пiддубних бився у вiйську Петра Першого з
шведами, в роду Пiддубних i тепер згадують цього предка. Коли Мазепа
пристав до шведiв i вiсiм тисяч запорозьких козакiв на чолi з кошовим
отаманом Костем Гордi нком пiшли на з' днання з вiйськом Карла XII, козак
Пiддубний не захотiв порушувати дану свого часу присягу i перейшов до
росiян.
Дмитро Iванович вбачав у Пiддубному справжнього звитяжця, що був
гордiстю нашо© Батькiвщини.
Гостював Пiддубний у Яворницького кiлька днiв. Щодня вони вдвох iшли в
музей, де Дмитро Iванович водив гостя по залах i показував йому старовину.
Особливо затримувався вiн на iсторi© запорозьких козакiв. Будучи в
запорозькому вiддiлi, Дмитро Iванович нiколи не пропускав листа запорожцiв
до турецького султана.
- Це були такi силачi, як i ви, Iване Максимовичу.
- Та й ви, Дмитре Iвановичу, не з слабких.
- Е, була колись сила, як мати на руках носила! Незабаром пiсля вiзиту
Пiддубного до Яворницького в музе© з'явилася картина М. Струнникова, на
якiй був зображений I. М. Пiддубний. Цей портрет i досi перебува в музе©.
Пензель Струнникова вже не вперше змальовував запорожцiв. У будинку Д.
I. Яворницького можна побачити його картини "Тарас Бульба з синами в
походi", "Козак напiдпитку", в музе© - "Козак в бою".
Струнников зобразив I. М. Пiддубного на повний зрiст. 3 приводу цього
художник писав до Яворницького:
"Дорогий Дмитре Iвановичу! Дуже радий, що портрет Вам сподобався. Я Вам
послав копiю з деякими змiнами, а оригiнал знаходиться у I. М. Пiддубного.
Написано його з натури й краще, нiж копiя. На оригiналi вiн без чуба, вуса
закрученi, замiсть штанiв - трико. Лише однi груди на Вашому портретi
залишились без змiн. Зрiст на обох портретах натуральний. Шлю Вам
щиросердний привiт. Ваш М._ Струнников_. Херсон.
29 травня 1907 р."[23]
ВЕСЕЛИЙ КУТОК НА ВИСТАВЦI_ _
Важко пригадати якiсь культурнi заходи, що були б у старому
Катеринославi без участi Дмитра Iвановича. Його, як громадського дiяча,
часто запрошували до рiзних комiсiй, на урочистi збори, читати лекцi© про
iсторiю мiста тощо.
Не забули про нього i 1910 року, коли на мiсцi нинiшнього парку iм.
Чкалова була органiзована велика Пiвденноросiйська
промислово-сiльськогосподарська виставка.
Переглядаючи звiт про виставку, ми натрапили на такi слова: "Щоб
якнайповнiше опрацювати проект садиби, була органiзована особлива комiсiя,
до яко© запрошено професора, Д. I. Яворницького".[24]
- От що, любий Дмитре Iвановичу,- звернувся до нього голова комiсi©,-
нам на виставцi треба показати заможного господаря. Як ви гада те, це
можна зробити? - Я так гадаю, що на виставцi слiд показати типового
господаря звичайного укра©нського села.
Голова комiсi© поморщився, покрутив свого крутого вуса й сказав:
- Бачите, Дмитре Iвановичу, на виставцi поряд з хутором буде показано
американського фермера. Отже, незручно якось бiдненьку хатину пiд
солом'яною стрiхою ставити бiля американця.
- А я вважаю, що це буде зручно й правдиво, бо хата простого селянина
характернiша для нас, нiж будинок хуторянина. Пiсля цi © суперечки голова
комiсi© махнув рукою i сказав:
- Робiть, Дмитре Iвановичу, так, щоб вийшло все гаразд.
- Добре.
I Яворницький заходився органiзовувати укра©нську садибу на виставцi.
Вiн запропонував взяти за зразок типове господарство. одного селянина з
Мишуриного Рога. На виставцi вiдвели площу в 300 квадратних сажнiв. На цiй
дiлянцi була вiдтворена садиба, до яко© входили хата, комора, сiнник, хлiв
для тварин i свинарня. Бiля хати - город з картоплею, соняшники, баштан,
помiдори i капуста. Навколо хати красувався вишневий садочок i найбiльш
розповсюдженi на Укра©нi квiти: чорнобривцi, рута-м'ята, любисток, королiв
цвiт, троянди. Тут, поблизу хати, стояли вулики з солом'яними дашками i
криниця з характерним бiля не© журавлем.
Усе це господарство огороджено тином з перелазами. Всерединi хата була
обставлена вiдповiдним скарбом, уквiтчана зеленими гiлочками та квiтами.
Пiч розмальовано чудовими квiтами укра©нського орнаменту, бiля печi -
дощатий пiл, який правив за лiжко, над ним висiла дитяча колиска, поряд -
ткацький верстат, за яким увесь час працював ткач. На стiнах - квiтчастi
укра©нськi рушники, люстерко, на полицях - рiзний посуд i взагалi все, що
була в селянському вжитку. У дворi лежав плуг та iнший
сiльськогосподарський реманент.
Але цим Дмитро Iванович не обмежився. Укра©нський народ з природи
веселий, жартiвливий, любить гумор, пiснi, музику. Щоб доповнити цю
картину ще з побутового боку, вiн запросив на виставку бандуриста М.
Пасюгу. Спiвав Пасюга протяжно, журливо, пiд акомпанемент бандури. Час вiд
часу бiля нього з'являвся Дмитро Iванович i замовляв йому думи про
запорозьких козакiв, просив ушкварити веселого гопака тощо. Завжди бiля
бандуриста, що сидiв пiд бiлою хатою, збиралося багато вiдвiдувачiв
виставки, якi з великою увагою слухали сердечнi пiснi й думи про народних
геро©в Укра©ни.
На виставцi було багато друзiв i приятелiв Яворницького, але найбiльш
вiн шанував свого давнього приятеля професора О. М. Терпигор ва, що
керував тут гiрничним i соляним вiддiлами.
Якось, прогулюючись з професором Терпигоревим, Дмитро Iванович узяв
його пiд руку й повiв до бiло© хати, де сидiв бандурист Пасюга, оточений
натовпом.
- Чу те, Олександре Митрофановичу?
- Чую i люблю народну музику. А Пасюга все грав i грав. Слова його
пiснi, звук бандури глибоко западали в серце, брали за душу.
- От що значить народна музика! - сказав Дмитро Iванович, проводячи
рукою по сво©х сивих козацьких вусах.- Кобзар - це вiдголосок життя
знедолених: з його вуст ви почу те i страждання голоти, i хоробрiсть
козачу, i смiх та жарти - все, чим живе людина.
Даремно боявся голова комiсi© по органiзацi© виставки, що укра©нська
садиба буде виглядати бiдною порiвняно з американською: вона була багатшою
сво©ми духовними достатками. Про це свiдчила постiйна увага до не©
вiдвiдувачiв.
Виставка вже наближалася до кiнця. Професор запримiтив, що в
сiльськогосподарському вiддiлi поставленi пречудеснi роги сiрих волiв.
Iсторик почав клопотати, щоб цi експонати потрапили не в помiщицькi
хороми, а до музею. Хоч керiвники виставки неохоче йшли на це, але Дмитро
Iванович не вiдступав i домiгся свого. Незабаром чучела волячих голiв з
крутими рогами з'явилися в музе©. Вони стояли попереду чумацького воза.
Дмитро Iванович говорив: "Хай нашi нащадки дивляться на сiрих
укра©нських волiв, щоб знали, якими волами чумаки ©здили в Крим по рибу та
сiль".
На цю виставку земська управа органiзувала екскурсiю вчителiв. Дмитро
Iванович вмiло скористався цi ю нагодою. Вiн зустрiвся з вчителями i
запросив ©х до музею.
- Дорогi колеги,- звернувся вчений до них.- Ви живете серед трудiвникiв
села, ви щодня бачитесь з ними, чу те цiкавi пiснi, легенди, казки, якi
народились i зберiгаються в незамулених джерелах,- записуйте ©х, збирайте
ЗНАЙДЕНИЙ ТАЛАНТ, АБО ЩЕ ОДИН СКАРБ_ _
Знайомство мандрикiвського тесляра Михайла Тимофiйовича Овчаренка з
професором Д. I. Яворницьким почалося Ще з перших рокiв створення музею.
Вiн i його брат Василь були добрi теслi - робили чудовi меблi й вiтрини.
Про це Довiдався Дмитро Iванович. Одного разу професор Яворницький прийшов
у Мандрикiвку, знайшов Михайла Тимофiйовича й запросив його до музею на
постiйну роботу. Найбiльше йому доводилося там робити вiтрини на
експонати. Цi вiтрини сво ю красою були неперевершенi.
Майстерня, де виготовлялися вiтрини, мiстилася в пiдвальному примiщеннi
музею. Тесляр М. Т. Овчаренко мав таку звичку: працю i спiва . Якось його
дзвiнкий голос почув Дмитро Iванович. Вiн спустився в пiдвал, став за
дверима i уважно слухав пiсню тесляра. Потiм вiдчинив дверi й зайшов до
майстернi.
- Ви, я чую, спiва те добре? - усмiхаючись, сказав Дмитро Iванович.
- Та трошки спiваю. Це, так би мовити, для душi. У нас весь рiд
спiвучий. Ось ми три брати - всi спiва мо,- вiдповiв Овчаренко.
- Он як! Це добре. Ану, прошу вас, Михаиле Тимофiйовичу, утнiть менi
яко©-небудь.
- Яку б ви хотiли?
- Та ту, що ви найбiльш любите.
- Я проспiваю для вас улюблену пiсню "Мiж горами вiтер вi ".
- Добре, послухаю. Спiвайте!
Дмитро Iванович присiв на ослонi, а тесляр став бiля свого верстата. I
полилась чудова мелодiя. Спiвав Михайло Тимофiйович Овчаренко тенором,
ледь примружуючи карi очi. Голос його силою й тембром був скорiше
лiрико-драматичний.
Вчений слухав його пiсню i радiв, що знайшов доброго майстра, а ще
кращого спiвака.
- Добре ви спiва те. Ану, спробуймо вдвох проспiвати,- запропонував
професор.
- Добре! - згодився Михайло Тимофiйович.- Тiльки ж яко©? Може, "Дивлюсь
я на небо"?
- Хай буде "Дивлюсь я на небо".
Обидва вони пiдхопили знайому мелодiю i дружно вивели ©© до кiнця.
Дмитро Iванович став частiше зустрiчатися з спiвучим теслею. Професор
запрошував його додому i там слухав пiснi, якi тесля виконував пiд
акомпанемент кобзи.
Дмитро Iванович ще бiльше полюбив Михайла Тимофiйовича, коли довiдався
про його дружбу з вiдомими артистами - близькими друзями Яворницького I.
С. Паторжинським та П. I. Цесевичем.
В 30-х роках артист Паторжинський керував у Днiпропетровську хором iм.
Лисенка. До складу цього хору входили три брати Овчаренки - Михайло, Iван
та Василь. А з Цесевичем вони часто виступали на концертах у мiстi та в
примiських селах. У Василя Овчаренка ще й досi збереглося фото капели, на
якому видно Паторжинського, багато мандрикiвчан, а серед них i братiв
Овчаренкiв.
- У нас тут,- сказав Василь Тимофiйович Овчаренко,вся Мандрикiвка
спiва . Так здавна повелося.
- Я нiколи не забуду,- згаду Ольга Михайлiвна Овчаренко,- як мого
батька хотiв Дмитро Iванович вивести в люди. А це було так.
В музей, до професора Яворницького, прибув з Петербурга великий
росiйський спiвак - артист Леонiд Вiталiйович Собiнов. Дмитро Iванович
весь день водив гостя по музею, а пiд кiнець сказав йому:
- Я вам, голубе, ще не все показав.
- А що ж тут у вас цiкавого, чого я не бачив?
- Тут у нас скарб. Хочете його побачити?
- Аякже, з великою радiстю. Мабуть, той скарб не простий - золотий? -
цiкавився Леонiд Вiталiйович.
- Нi, не золотий, а, мабуть, дорожчий! - вiдповiв Дмитро Iванович.
Тодi професор Яворницький покликав доглядачку музею бабусю Дiброву i
шепнув ©й на вухо: "Швиденько покличте сюди Михайла Тимофiйовича".
Хвилин через п'ять перед Дмитром Iвановичем i гостем стояв тесляр в
полотняному фартусi, зi стамескою в руцi, готовий виконати будь-який
ремонт вiтрини.
- Оце той скарб, що я хотiв показати вам. Знайомтесь,- вiдрекомендував
Дмитро Iванович теслю.
Собiнов подав руку й здивовано дивився то на Дмитра Iвановича, то на
теслю, не розумiючи, в чому рiч, що за жарти. Вiн чекав, що перед ним
вiдкриють скриню з старовинним скарбом, а тут сто©ть проста робоча людина
з чорними вусиками, охайно причесана на продiл, iз стамескою в руцi.
- Тут ось яка справа, Михайло Тимофiйовичу,- почав Дмитро Iванович,
звертаючись до теслi.- Перед вами чоловiк велико© культури, людина
впливова. Це гiсть з само© столицi - з Петербурга. Вiн дуже любить пiснi.
Заспiвайте йому що-небудь.
У той час музей уже скiнчив свою роботу i дверi для вiдвiдувачiв були
зачиненi. Михайло Тимофiйович трошки знiяковiв, завагався перед незнайомою
людиною, потiм згодився. Вiн заспiвав свою другу улюблену пiсню - "Повiй,
вiтре, на Вкра©ну".
Гiсть стояв мов зачарований. Вiн уважно вслухався в усi вiдтiнки пiснi,
яку виконував тесля. Його обличчя свiдчило про те, що виконання пiснi не
тiльки подоба ться, а що його вразив спiв.
- Ну, це ви проспiвали нам укра©нську пiсню, а, може, тепер для гостя
щось з росiйських пiсень зможете виконати? - попросив Дмитро Iванович.
- Спробую.
- А яку ж ви нам тепер заспiва те?
- Якщо шановному гостевi до вподоби, то я проспiваю "Ночь сошла на
землю, тихо все кругом".
- Просимо, Михаиле Тимофiйовичу,- сказав поважний гiсть,- проспiвайте,
послуха мо охоче.
Михайло Тимофiйович виконав i цю пiсню.
- Ну як? - звернувся тодi Дмитро Iванович до гостя.
- Бачу, що ви не жарту те зi мною: це таки скарб! - сказав гiсть.- А
чому ж ви не вчитеся далi? - зацiкавився столичний гiсть.
- Куди менi вчитися! Я скiнчив тiльки двокласну школу. А тепер -
сокира, пилка, фуганок - от i вся моя наука! У розмову втрутився професор
Яворницький.
- Я навмисне показав Михайла Тимофiйовича, щоб ви, Леонiде
Вiталiйовичу, почули голос цi © людини, визнали ©© обдарованiсть i
допомогли ©й якось улаштуватися в столичнiй театральнiй школi. От що менi
дуже хотiлося! - пiдкреслив Дмитро Iванович.- Ви ж гляньте: талант гине!
- Добре, я поклопочусь!
Iшов час. Михайло Тимофiйович уже й забув про ту зустрiч. А гiсть i
Дмитро Iванович не забули, вони робили сво . Тижнiв через три-чотири з
Петербурга на iм'я Дмитра Iвановича надiслано пакет, а в ньому - виклик
обдарованому спiваковi до столицi.
- От що,- сказав Дмитро Iванович, звертаючись до теслi,- даю три днi
строку, а потiм збирайтеся в дорогу i гайда до Петербурга вчитися. А там,
як вийдете в люди, будете спiвати у столичних театрах, то й мене, старого,
згада те.
- Спасибi вам, Дмитре Iвановичу, дуже дякую за вашi чутливi,
батькiвськi турботи, за щиру допомогу,- вiдповiв йому тесля.
Та радiсть була недовга. Повернувшись додому, Михайло Тимофiйович
розповiв дружинi про пакет з Петербурга i про наказ Яворницького негайно
©хати до столицi. Дружина в сльози:
- Куди ти по©деш? На кого нас покинеш? Нi, облиш,благала вона,- не з
нашими достатками ©хати до Петербурга, ми тут загинемо без тебе, як мухи в
окропi.
Сльози дружини, бiля яко© було тро дiтей, докази, благання зробили
сво . Михайло Тимофiйович Овчаренко пожурився, посумував, що так склалися
обставини, i змушений був забути про свою подорож до столицi.
Дмитро Iванович дуже розгнiвався на Михайла Тимофiйовича i його
дружину.
- Отак i гинуть народнi таланти! - сумно сказав вiн, нарiкаючи чи то на
Овчаренка, чи то на тi обставини, що не .дозволили теслi скористатися його
допомогою - стати артистом за покликом душi.
НЕЗВИЧАЙНЕ ПОЛОТНО_ _
Вiдвiдувачi Днiпропетровського iсторичного музею iм. Яворницького часто
затримуються бiля загадково© картини, намальовано© на дверях.
Iсторiя цi © картини незвичайна.
Одного разу Р пiн прислав до Яворницького свого талановитого учня
Миколу Iвановича Струнникова. Дмитро Iванович цiкаво й захоплююче розповiв
Струнвикову про численнi геро©чнi подвиги хоробрих запорожцiв. Оповiдач
так захопив художника, що в нього виникла думка - увiчнити запорожця в
бою. Одбираючи з колекцi© вченого потрiбнi експонати, художник,
розговорившись, уподобав талановитого збирача народних скарбiв. Бажаючи
вiддячити чимось Дмитровi Iвановичу, Струнников спитав:
- Скажiть, Дмитре Iвановичу, що б вам намалювати на спогад?
- От що, голубчику. Намалюйте менi страшного запорожця. Покажiть у
ньому силу, мужнiсть, вiдвагу, щоб люди вiрили, що ворог не тiльки козака,
а й погляду його боявся.
Молодий художник швидко зрозумiв задум iсторика i виконав свою роботу
на масивних дверях тi © кiмнати, в якiй жив Д. I. Яворницький. Картину
названо "Козак у бою". Обличчя козака на цiй картинi налите кров'ю, очi
горять ненавистю до ворогiв, вiн сам поранений, але не може простити
ворогам спустошливих нападiв на рiдну землю, великого горя, завданого
укра©нському народовi.
Коли вчений перебирався з Москви на постiйне мешкання в Катеринослав,
вiн захотiв був узяти з собою i цю картину - дверi. Але театральний
колекцiонер Бахрушин О. О.- господар будинку - не поступився сво©м добром.
- Дверi мо©! - твердив вiн, гарячкуючи.
- А козак мiй! - пояснював Яворницький. Ця суперечка тривала довго.
Мирним способом ©© не вдалося розв'язати, i справу передано в судовi
органи. А там суддi ухвалили так: оскiльки на дверi з картиною е два
претенденти, то розпиляти ©х на двi рiвнi частини, а потiм кинути жеребки:
кому що випаде, той тим i повинен задовольнитися.
Так i зробили. Яворницькому, на щастя, дiсталася верхня частина дверей
iз зображенням козака, а колекцiонеровi Бахрушину - нижня.
1905 року картину "Козак у бою" Яворницький подарував музе вi.
Коли Дмитро Iванович водив по залах чоловiкiв, то, жартуючи, пояснював
так:
- Менi дiстався по жеребку козак, а Бахрушину - штани й те, що в
штанях.
Кожного разу це пояснення кiнчалося вибухом дружного смiху.
Вiдвiдувачi меморiально© кiмнати Д. I. Яворницького також часто
затримувались бiля двох портретiв запорожцiв Шиянiв.
Брати Шияни, Якiв, та Iван, у 1783 роцi за сво© кошти поставили в
запорозькiй церквi Нiкополя новий коштовний iконостас, а пiзнiше сво©ми
руками виготовили жертовник i рукомийник. Трохи згодом, в 1790 роцi, вони
купили й подарували церквi дзвiн вагою 45 пудiв i 18 фунтiв. За все це
нiкопольчани вiддячили ©м благоговiйним увiчненням: портрети цих
запорожцiв майже на весь зрiст були виставленi не де-небудь, а в самiй
церквi - на iконостасi. Один з них стояв з правого, а другий з лiвого боку
iконостаса.
На портретах був такий напис: "Сей портрет снято с ктитора Якова Шияна
и поставлен здесь при том месте, где труды его всему обществу на
иконостасе видны. 1784 года генваря 9 дня". Такий самий напис зроблено i
на другому портретi, але замiсть Якова названо iм'я Iвана: "Сей портрет
снято с ктитора Ивана Шияна..."
Брати Щияни намальованi в запорозькому одязi, з довгими чубами та
вусами.
Якось у цю церкву наскочив мiсцевий архi рей, який , про©здив по сво©й
пархi©. Наблизився вiн до iконостаса, щоб поцiлувати iкони. Глядь, а там
замiсть ликiв святих - запорожцi з чубами.
Архi рей скипiв:
- Православнi, кому ви молитесь?
- Боговi, ваше преосвященство,- вiдповiли вiруючi.
- Кому ви молитесь, ще раз запитую вас?
- Боговi, ваше преосвященство.
- Не боговi, а запорожцям! Що це, iдолопоклонство! Геть, заберiть ©х
звiдцiль!
Того ж дня портрети Шиянiв зняли з iконостаса. Оригiнали цих портретiв,
розповiдав Д. I. Яворницький, забрав вiдомий археолог М. М. Мурзакевич для
Одеського музею iсторi© та старожитностей.
Д. I. Яворницький вжив заходiв, щоб зробити на полотнi копi© з
портретiв запорожцiв Шиянiв, i виставив ©х для огляду в Катеринославському
iсторичному музе© iм. Поля.
Якось вчений показав портрети Шиянiв I. Ю. Р пiну. Великий творець
"Запорожцiв" зацiкавився козаками Шиянами. Вiн зробив з них чудеснi
малюнки - iлюстрацi© для книги Яворницького "Запорожье в остатках старины
и преданиях народа".
Зараз портрети Шиянiв зберiгаються у фондах Днiпропетровського
iсторичного музею iменi Д. I. Яворницького.
ВИПАДОК ПIД ГIЛЛЯСТИМ ДУБОМ_ _
Дворянин I. Магденко часто хвалився, що вiн i його предки - козацького
роду. В зв'язку з цим вiн вiдпускав довгi вуса, носив вишиту сорочку,
жупан i червонi штани.
У святковi днi Магденко одягав козацьке вбрання i заходив до крайового
музею, де пишався перед професором Яворницьким сво©м родом та одягом.
Це дратувало Дмитра Iвановича, тим бiльше що йому давно кортiло
придбати до жупана ще й сукнянi запорозькi штани i виставити ©х у музе©.
Та його прохання продати штани для музею Магденко категорично вiдхиляв.
Довелося дiяти iншим способом.
Яворницький дiзнався, що Магденко ласий до горiлки: пив ©© не чарками,
а келихами. Зустрiвшися з ним, учений сказав:
- Зна те, що я придумав?
- Скажете.
- Прогуляймося в недiлю по Днiпру. Я розкажу вам iсторiю мiста, покажу
красу берегiв i островiв днiпрових.
- Що ж, чудово, згоден!
- Тiльки ж ви приходьте в запорозьких штанях. На козацькi мiсця треба i
©хати в козацькому одязi.
- Добре, одягнусь у вишиту сорочку i запорозькi штани. Все, Дмитре
Iвановичу, буде як слiд.
Запрошуючи панка на прогулянку, Дмитро Iванович виробив наперед хитрий
план, в якому ковбаса та чарка мали вiдiграти першорядну роль.
Ви©хали човном. Спустилися за Старi Кодаки.
- Ну, ось тут, бiля Микольського, пора нам i вiдпочити,- запропонував
Дмитро Iванович.
Зiйшли з човна, сiли пiд гiллястим дубом. Яворницький одразу ж
"атакував" пана iсторi ю. Розповiдав йому про минуле краю, про козацькi
походи, а потiм вийняв з торби харч, горiлку й розклав усе те на рушнику.
- Кажуть люди: нема нiчого кращого, як ковбаса та чарка! Випиймо та
перекусiмо на лонi природи!
- Давайте! - охоче погодився Магденко, побачивши горiлку.- Люблю отак,
по-запорозькому.
- Запорожцi любили випити, любили й погуляти, i про померлих не
забували. Як умре козак, то в могилу клали кварту горiлки, щоб i на тiм
свiтi не сумував, веселився. Он як! - усмiхаючись, каже Дмитро Iванович.
- Ну, будьмо!
- Будьмо, пийте на здоров'ячко!
Випили по однiй. Дмитро Iванович налив по другiй. Удаючи з себе людину
напiдпитку, Яворницький заспiвав свою улюблену пiсню:
А Самара рiчка неглибока
I на перевозi неширока.
А луги з берегами
Не проходять з кораблями.
А колись було проходили
I бурлаченкiв проводили,
А тепер не проходять
I бурлакiв не проводять,-
Все за вражими панами.
Йому пiдспiвував Магденко.
Щедро частуючи панка, Дмитро Iванович виливав непомiтно свою пайку
горiлки через плече. Не минуло й пiвгодини, як Магденко вже добре сп'янiв.
Сонце припiкало. Стало нестерпно жарко. Тягло до води.
- Ану, козаче, скидаймо одяг та в Днiпро! - вигукнув Дмитро Iванович.
Магденко скинув титани, сорочку, пiрнув у Днiпро. Довго вiн борсався в
прохолоднiй водi. Пiсля купання хмiль трохи пройшов. Магденко, не
одягаючись, попросив ще випити. Дмитро Iванович охоче передав в його руки
всю горiлку.
Допився Магденко до того, що звалився через деякий час на пiсок i
захропiв.
Цього тiльки й ждав його "гiд".
"Ну що ж,- подумав Дмитро Iванович,- пора й за дiло!"
Не довго думаючи, Яворницький узяв козацькi штани пана Магденка i
поклав ©х у свою торбу, а збоку залишив iншi штани. Потiм, подумавши
трохи, вирвав з блокнота аркуш паперу, щось написав на ньому i засунув
цидулку в кишеню.
- По©хали,- гукнув до лоцмана.- По©хали до мiста, а пiзнiше, годин
через три, повернешся i забереш пана. Вiн дуже просив, щоб його не
турбували: заснув козак...
До пiзнього вечора лежав пан Магденко на узбережжi Днiпра без штанiв.
Прокинувся - лап, а штанiв нема . Схопився за голову, та вже пiзно.
Дивиться: бiля нього лежать вузенькi чорнi штани. В них знайшов i цидулку.
"Шановний пане Магденко! - писав Яворницький.- Щиро дякую вам за те, що
виконали свою давню обiцянку - подарували козацькi штани музею. Д. Я."
Другого дня широкi червонi запорозькi штани були вже в музе©.
Передбачливий Яворницький надрукував у мiсцевiй газетi подяку пановi
Магденку за те, що вiн "з власного бажання" принiс у музей i подарував
запорозькi штани.
Проводячи екскурсiю по музею, Дмитро Iванович частенько розповiдав
iсторiю придбання цих штанiв.
- Гляньте! - казав вiн.- В оцi штани влiзе цiла гарба кавунiв!
А на дозвiллi не обходив i подробиць.
- Магденко образився на мене, хотiв був у суд подати, та побоявся: адже
всi тодi дiзнаються, що пан залишився на березi без штанiв. Та й з газети
люди вже довiдалися, що штани пан сам принiс до музею як дар. Отже, судовi
тут i робити нiчого було.
Тепер у музе© був жупан, якого Дмитро Iванович ранiше дiстав у князя
Урусова, i штани - повний комплект одягу запорозького козака.
В архiвi музею багато зберiга ться афiш, з яких видно, що Яворницький
часто виступав з лекцiями на концертах кобзарiв, перед селянами,
робiтниками та вчителями.
Одного разу я спитав його:
- Скажiть, Дмитре Iвановичу, ви сво© лекцi© про запорожцiв чита те по
писаному, чи як?
Замiсть вiдповiдi Дмитро Iванович розповiв про один конфлiкт з
губернатором В. В. Якунiним. У Катеринославi зiбралися вчителi земських
шкiл. Вони забажали, щоб професор Яворницький розповiв ©м про славних
запорожцiв. Для тако© лекцi© треба було мати дозвiл губернатора. Довелося
Дмитровi Iвановичу йти до губернатора.
- Дозвольте менi прочитати для вчителiв лекцiю про запорозьких козакiв.
Губернатор насторожився:
- Покажiть вашi тези, про що будете розповiдати.
- У мене ©х нема . Я нiколи не виступав за тезами.
- А як же ви без них чита те лекцi©?
Дмитро Iванович розгорнув свого портфеля, витяг звiдти широченнi
запорозькi шаровари й потрусив ними перед самим губернаторським носом:
- Ось мо© тези! З них я читаю публiчну лекцiю. Губернатор здивовано
вилупив очi на незвичайнi "тези". Вiн не знав, як йому повестися,- дати
дозвiл чи нi? Але Яворницький напосiдав на сво му. Вiн доводив, що вже
прочитав сотнi лекцiй з цими "тезами".
Повагавшись якусь хвилину, губернатор дав-таки згоду, але застерiг:
- Читайте, тiльки глядiть, щоб у тих шароварах не було полiтики!
Але в сво©х лекцiях Яворницький завжди додавав щось таке, що
губернаторовi й полiцi© було не до смаку.
НАЩАДОК ЗАПОРОЖЦIВ
Ларивон Омелянович Подолинний, який жив неподалiк вiд Д. I.
Яворницького i весь час працював у музе© як слюсар, розповiв, як йому
довелося бути свiдком тепло© зустрiчi професора Яворницького з вiдомим
борцем Iваном Максимовичем Пiддубним[22].
- Дивлюсь, до мо © хати наближа ться велика, кремезна людина - в
капелюсi, з палицею в руках. Порiвнявшись з мо©м будинком, незнайомий
спитав:
"Скажiть, будь ласка, де тут живе професор Яворницький?"
"Ходiмо, покажу".
Я повiв незнайомого до професора. Натиснув кнопку. Бiля дверей появився
Дмитро Iванович. Вiн, напевне, чекав уже гостя, бо весело вигукнув:
"А, козарлюга прибув! Мо шанування!" - Обидва дружньо обнялись i тричi
поцiлувалися. В обiймах велетня Пiддубного Дмитро Iванович видавався
наполовину меншим. Це була радiсна, бажана зустрiч ученого з борцем.
I. М. Пiддубного Дмитро Iванович добре знав, бо слава борця-чемпiона
неслась тодi по всьому свiтi. Адже недарма його вважали за непереможного
борця в свiтi.
Знав Дмитро Iванович i те, що I. М. Пiддубний - нащадок запорозьких
козакiв.
Iсторiя розповiда , що один з Пiддубних бився у вiйську Петра Першого з
шведами, в роду Пiддубних i тепер згадують цього предка. Коли Мазепа
пристав до шведiв i вiсiм тисяч запорозьких козакiв на чолi з кошовим
отаманом Костем Гордi нком пiшли на з' днання з вiйськом Карла XII, козак
Пiддубний не захотiв порушувати дану свого часу присягу i перейшов до
росiян.
Дмитро Iванович вбачав у Пiддубному справжнього звитяжця, що був
гордiстю нашо© Батькiвщини.
Гостював Пiддубний у Яворницького кiлька днiв. Щодня вони вдвох iшли в
музей, де Дмитро Iванович водив гостя по залах i показував йому старовину.
Особливо затримувався вiн на iсторi© запорозьких козакiв. Будучи в
запорозькому вiддiлi, Дмитро Iванович нiколи не пропускав листа запорожцiв
до турецького султана.
- Це були такi силачi, як i ви, Iване Максимовичу.
- Та й ви, Дмитре Iвановичу, не з слабких.
- Е, була колись сила, як мати на руках носила! Незабаром пiсля вiзиту
Пiддубного до Яворницького в музе© з'явилася картина М. Струнникова, на
якiй був зображений I. М. Пiддубний. Цей портрет i досi перебува в музе©.
Пензель Струнникова вже не вперше змальовував запорожцiв. У будинку Д.
I. Яворницького можна побачити його картини "Тарас Бульба з синами в
походi", "Козак напiдпитку", в музе© - "Козак в бою".
Струнников зобразив I. М. Пiддубного на повний зрiст. 3 приводу цього
художник писав до Яворницького:
"Дорогий Дмитре Iвановичу! Дуже радий, що портрет Вам сподобався. Я Вам
послав копiю з деякими змiнами, а оригiнал знаходиться у I. М. Пiддубного.
Написано його з натури й краще, нiж копiя. На оригiналi вiн без чуба, вуса
закрученi, замiсть штанiв - трико. Лише однi груди на Вашому портретi
залишились без змiн. Зрiст на обох портретах натуральний. Шлю Вам
щиросердний привiт. Ваш М._ Струнников_. Херсон.
29 травня 1907 р."[23]
ВЕСЕЛИЙ КУТОК НА ВИСТАВЦI_ _
Важко пригадати якiсь культурнi заходи, що були б у старому
Катеринославi без участi Дмитра Iвановича. Його, як громадського дiяча,
часто запрошували до рiзних комiсiй, на урочистi збори, читати лекцi© про
iсторiю мiста тощо.
Не забули про нього i 1910 року, коли на мiсцi нинiшнього парку iм.
Чкалова була органiзована велика Пiвденноросiйська
промислово-сiльськогосподарська виставка.
Переглядаючи звiт про виставку, ми натрапили на такi слова: "Щоб
якнайповнiше опрацювати проект садиби, була органiзована особлива комiсiя,
до яко© запрошено професора, Д. I. Яворницького".[24]
- От що, любий Дмитре Iвановичу,- звернувся до нього голова комiсi©,-
нам на виставцi треба показати заможного господаря. Як ви гада те, це
можна зробити? - Я так гадаю, що на виставцi слiд показати типового
господаря звичайного укра©нського села.
Голова комiсi© поморщився, покрутив свого крутого вуса й сказав:
- Бачите, Дмитре Iвановичу, на виставцi поряд з хутором буде показано
американського фермера. Отже, незручно якось бiдненьку хатину пiд
солом'яною стрiхою ставити бiля американця.
- А я вважаю, що це буде зручно й правдиво, бо хата простого селянина
характернiша для нас, нiж будинок хуторянина. Пiсля цi © суперечки голова
комiсi© махнув рукою i сказав:
- Робiть, Дмитре Iвановичу, так, щоб вийшло все гаразд.
- Добре.
I Яворницький заходився органiзовувати укра©нську садибу на виставцi.
Вiн запропонував взяти за зразок типове господарство. одного селянина з
Мишуриного Рога. На виставцi вiдвели площу в 300 квадратних сажнiв. На цiй
дiлянцi була вiдтворена садиба, до яко© входили хата, комора, сiнник, хлiв
для тварин i свинарня. Бiля хати - город з картоплею, соняшники, баштан,
помiдори i капуста. Навколо хати красувався вишневий садочок i найбiльш
розповсюдженi на Укра©нi квiти: чорнобривцi, рута-м'ята, любисток, королiв
цвiт, троянди. Тут, поблизу хати, стояли вулики з солом'яними дашками i
криниця з характерним бiля не© журавлем.
Усе це господарство огороджено тином з перелазами. Всерединi хата була
обставлена вiдповiдним скарбом, уквiтчана зеленими гiлочками та квiтами.
Пiч розмальовано чудовими квiтами укра©нського орнаменту, бiля печi -
дощатий пiл, який правив за лiжко, над ним висiла дитяча колиска, поряд -
ткацький верстат, за яким увесь час працював ткач. На стiнах - квiтчастi
укра©нськi рушники, люстерко, на полицях - рiзний посуд i взагалi все, що
була в селянському вжитку. У дворi лежав плуг та iнший
сiльськогосподарський реманент.
Але цим Дмитро Iванович не обмежився. Укра©нський народ з природи
веселий, жартiвливий, любить гумор, пiснi, музику. Щоб доповнити цю
картину ще з побутового боку, вiн запросив на виставку бандуриста М.
Пасюгу. Спiвав Пасюга протяжно, журливо, пiд акомпанемент бандури. Час вiд
часу бiля нього з'являвся Дмитро Iванович i замовляв йому думи про
запорозьких козакiв, просив ушкварити веселого гопака тощо. Завжди бiля
бандуриста, що сидiв пiд бiлою хатою, збиралося багато вiдвiдувачiв
виставки, якi з великою увагою слухали сердечнi пiснi й думи про народних
геро©в Укра©ни.
На виставцi було багато друзiв i приятелiв Яворницького, але найбiльш
вiн шанував свого давнього приятеля професора О. М. Терпигор ва, що
керував тут гiрничним i соляним вiддiлами.
Якось, прогулюючись з професором Терпигоревим, Дмитро Iванович узяв
його пiд руку й повiв до бiло© хати, де сидiв бандурист Пасюга, оточений
натовпом.
- Чу те, Олександре Митрофановичу?
- Чую i люблю народну музику. А Пасюга все грав i грав. Слова його
пiснi, звук бандури глибоко западали в серце, брали за душу.
- От що значить народна музика! - сказав Дмитро Iванович, проводячи
рукою по сво©х сивих козацьких вусах.- Кобзар - це вiдголосок життя
знедолених: з його вуст ви почу те i страждання голоти, i хоробрiсть
козачу, i смiх та жарти - все, чим живе людина.
Даремно боявся голова комiсi© по органiзацi© виставки, що укра©нська
садиба буде виглядати бiдною порiвняно з американською: вона була багатшою
сво©ми духовними достатками. Про це свiдчила постiйна увага до не©
вiдвiдувачiв.
Виставка вже наближалася до кiнця. Професор запримiтив, що в
сiльськогосподарському вiддiлi поставленi пречудеснi роги сiрих волiв.
Iсторик почав клопотати, щоб цi експонати потрапили не в помiщицькi
хороми, а до музею. Хоч керiвники виставки неохоче йшли на це, але Дмитро
Iванович не вiдступав i домiгся свого. Незабаром чучела волячих голiв з
крутими рогами з'явилися в музе©. Вони стояли попереду чумацького воза.
Дмитро Iванович говорив: "Хай нашi нащадки дивляться на сiрих
укра©нських волiв, щоб знали, якими волами чумаки ©здили в Крим по рибу та
сiль".
На цю виставку земська управа органiзувала екскурсiю вчителiв. Дмитро
Iванович вмiло скористався цi ю нагодою. Вiн зустрiвся з вчителями i
запросив ©х до музею.
- Дорогi колеги,- звернувся вчений до них.- Ви живете серед трудiвникiв
села, ви щодня бачитесь з ними, чу те цiкавi пiснi, легенди, казки, якi
народились i зберiгаються в незамулених джерелах,- записуйте ©х, збирайте