Шаповал I.. Слiдами запорожцiв

дрiбненький". То тексту народно© пiснi Яворницький ставився не тiльки як
iсторик, але й як поет, художник. Вiн часто наводив дуже влучнi вислови
вiдомих композиторiв про цiннiсть i значення народно© пiснi.
Запам'ятав Соловйов ще один цiкавий епiзод, який характеризу
Яворницького як людину глибоко обiзнану, цiлком вiддану справi розвитку
культури серед широких народних мас.
Десь 1925 року в Катеринославi була органiзована укра©нська хорова
капела "Зоря". На перший виступ капели запросили i Дмитра Iвановича. В
програмi були твори композиторiв Козицького, Верикiвського, Богуславського
та iнших. Дмитро Iванович сидiв у ложi, дуже уважно слухав. Пiсля
закiнчення концерту до нього пiдiйшов керiвник капели и спитав:
- Наш хор молодий, мене дуже цiкавить ваше враження вiд першого
концерту.
- Капела спiвала добре. Я тут слухав такi пiснi, яких ще нiде не чув.
Дякую за це. Добре, що ви не вiдрива теся вiд життя й несете нове в народ.
Але як ви могли допустити, щоб укра©нська капела обiйшлася без укра©нсько©
народно© пiснi? На мою думку, слiд було включити до програми твори
Лисенка, Стеценка, Степового, Леонтовича.

Близькi зв'язки композитора з ученим дали добрi наслiдки. Олександр
Сергiйович зробив велике дiло. Вiн записав з живого голосу Д. I.
Яворницького шiсть рiдкiсних iсторичних пiсень. Спасибi йому за те, що
донiс до сучасникiв голос минувшини.
Ось цi пiснi:
"Ой по горах, по долинах", "Не ходи, козаче, понад берегами", "А наш
пан отаман", "Запорожцi, ви добрi молодцi", "Ой за га м зелененьким", "Ой
з-за броду".

З ХАТИ ПО НИТЦI _

ЗАПОРОЗЬКА СКРИНЯ_ _

До музею прибула комiсiя вiд мiськради перевiряти роботу. Серед членiв
комiсi© був молодий iсторик Сергiй Андрiйович Данилов, який свого часу
слухав лекцi© професора Яворницького i складав йому iспити з iсторi©
Укра©ни. Коли Дмитро Iванович побачив свого знайомого, вiн повеселiшав,
розмова вийшла за офiцiйнi рамка.

Знаючи Дмитра Iвановича як дотепного оповiдача, Данилов попросив його
показати, чим цiкавим збагатився музей. Дмитро Iванович охоче повiв
прибулих по залах, показав новi речi й розповiв про те, як вiн добув
окремi експонати.

- Коштiв нам дають дуже мало,- сказав Дмитро Iванович.- Тому доводиться
добувати музейнi речi всякими правдами й неправдами. Розповiм вам, як менi
випало добувати запорозьку скриню.
- Охоче послуха мо.
- Тисяча дев'ятсот тринадцятого року поблизу ма тку генерала Г. П.
Алексеева я розкопував могили. Бачу, один знайомий селянин везе на бричцi
запорозьку скриню, оздоблену перламутром. "Куди ви везете ©©?" - питаю.
"До генерала Алексеева".
Яворницький знав, що Алексеев скуповував старовиннi речi для власного
музею. Звiсно, генерал не пожалку нiяких коштiв, щоб придбати цю скриню.
Але вiн знав ще й iнше: дружина колекцiонера не виявляла нiякого iнтересу
до релiквiй i часто чинила чоловiковi всякi перешкоди щодо цього. Коли
генерала не було вдома, вона втришия виганяла з двору всiх, хто приносив
рiдкiснi речi.

Дмитро Iванович не пропустив нагоди скористатися з конфлiкту мiж
генералом i його обмеженою дружиною.
Селянин пiд'©хав до Яворницького, привiтався з ним.

- Так везете до генерала, кажете?

- Еге ж!
Дмитро Iванович iронiчно посмiхнувся й махнув рукою.

- Ну що ж, везiть. Там вас генеральша так зустрiне, що й пiр'я
посиплеться.
- А хiба генерала нема дома?
- Та вiн же вмер, хiба ви не чули?

- Нi, про це не чув! - отетерiв дядько.

- Помер ще два днi тому. Та нiчого, ви таки везiть скриню до
генеральшi, може, вона купить.
Дядько розгубився. Вiн дiстав з кишенi тютюн, скрутив самокрутку. Потiм
благальне глянув у вiчi Дмитровi Iвановичу й сказав:

- Дмитре Iвановичу, купiть краще ви цю скриню, бо менi як ото ©хати до
генеральшi, то однаково що в пекло.
- Скiльки ж ви хочете за не©?
- Четвертну дасте?
- Я б купив, так у мене таких грошей нема . Дядько пом'явся, потупцяв
бiля брички.
- Яз вас небагато вiзьму.
- Скiльки?
Десятку дасте, то й берiть.
- Нi, тодi везiть До генеральшi, в не© грошей - хоч лопатою горни.
- А може, вiзьмете за троячку?
- Добре, тiльки умова - вiдвезiть скриню до Катеринослава.
Дядько погодився:
- В недiлю, коли буду ©хати на базар, то й скриню завезу до музею.
- Отак я придбав запорозьку скриню. А генерал у той Час ще й гадки не
мав умирати.

ПРОВЧИВ_ _

Дмитро Iванович пiдвiв комiсiю до вiтрини, в якiй лежав невеличкий
метеорит.
- Хочете, розкажу вам iсторiю цього залiзного камiнця.
- Будь ласка, послуха мо вас.
- При©хав до мене з Томакiвки земський начальник, Гаркушевський. У
нього була така червона пика, що притулити до не© кiзяка, то вiн так i
пчиркне. Витяг, вiн з кишенi маленького камiнця й показу . "Де ви його
пiдчепили?" - "Знайшов один селянин з Томакiвки. Я йому за це дав
карбованця".

Дмитро Iванович дуже хотiв, щоб цей уламок небесного тiла земський
начальник подарував музе вi, але Гаркушевський уперто не хотiв дурно
давати, а правив за нього п'ять карбованцiв.
Яворницький спершу присоромив земського скнару, а потiм сплатив йому
карбованця. Проте лихваревi це так не минулося. Дмитро Iванович вирiшив
провчити його, щоб знав, як зазiхати на музейнi копiйки.

Вiн спитав Гаркушевського:
- Чи не було у вашому роду запорожцiв?

- А чому це ви пита те?
- Нещодавно я читав журнал "Киевская старица", i там згадувалося про
якогось запорозького сотника Гаркущу.
Гаркушевський аж пiдскочив, коли почув про це. Йому дуже хотiлося бути
нащадком запорожцiв.
- В якому ж номерi журналу ви читали про цього сотника?
- Бачите, давненько це було. Зараз не можу пригадати, в якому саме
номерi.
- Що ж ви порадите?
- Раджу вам купити комплект цього журналу за тисяча вiсiмсот
дев'яностий - тисяча вiсiмсот дев'яносто п'ятий роки. Там в одному з
номерiв ви напевне знайдете статтю про свого предка Гаркушу.

Пiзнiше Яворницький почув, що Гаркушевський купив комплект "Киевской
старины" аж за п'ять рокiв. Заплатив великi грошi, а згадки про свого
"предка" так i не знайшов, бо ©© нiколи там не друкували.

ВIДГОМIН ВIКIВ_ _

Наша дума, наша пiсня
не вмре, не загине.
Т. Г. Шевченко
Укра©нська пiсня! То замрiяно-журлива, як самотня тополя край села, то
весела й дзвiнка, мов той струмочок весняний, то гнiвна, як розбурханий
Днiпро. Хто ©© не любить! Але, мабуть, нiхто так не кохався в нiй, як
Дмитро Iванович.
Особливо його серцю були милi старовиннi козацькi пiснi, i коли Дмитро
Iванович дiзнавався, що в якомусь бодай найвiддаленiшому селi старий дiд
чи кобзар, який зна не вiдомi ще йому пiснi, вiн негайно вирушав до
нього.
У пошуках пiсенного фольклору, так само як i музейних скарбiв, вiн
обiйшов майже всю Укра©ну. Мандрував по селах Катеринославщини,
Харькiвщини й Полтавщини, побував на Херсонщинi i в Таврi©, подорожував на
Ки©вщинi та Чернiгiвщинi.
Нелегкими були цi пошуки, доводилося багато в чому собi вiдмовляти, а
то й лишатися без копiйки в кишенi, але пiсня вела все далi й далi.
Дмитро Iванович швидко знаходив стежку до серця простих людей, особливо
кобзарiв, пастухiв, старих селян. Вiн вважав за найкраще робити записи
пiсень та iсторичних дум з уст народних. Але ще краще, казав вiн, коли
пiсню одразу записати й на голос. Тодi вона зберiга свiй нацiональний
колорит, свою неповторну чарiвнiсть.
Дмитро Iванович, бувало, запише пiсню на голос, а потiм i сам кiлька
разiв проспiва , щоб добре запам'ятати мелодiю, зберегти всi нюанси пiснi
такими, якими почув од спiвака.
В сво му життi вiн часто зустрiчав людей, якi не могли передати пiсню
словами: "Проказати - не прокажу, а проспiвати, то доведу", ©м краще
вдавалося вiдтворити пiсенну красу на голос, коли ©© проспiвають.
Траплялося й таке: запише якусь пiсню зi слiв, а коли виконавець спiва
©©, деякi слова замiню . Тодi в записнiй книжечцi з'являлося два, а то й
три варiанти однi © i тi © ж пiснi.
За сво життя Дмитро Iванович списав десятки записних книжок, до яких
занотував крилатi вислови, прислiв'я, пiснi.

Його дуже сердило, коли вiн чув зiпсовану пiсню, в яку вскочили слова,
що засмiчували й перекручували ©© змiст. Тодi вчений вдавався до старих
людей, сивоусих бандуристiв, лiтнiх пастухiв i отак добирався до чистих,
незамулених джерел народно© творчостi.
Дуже боляче реагував Дмитро Iванович на те, коди хто-небудь iз селян
виконував пiснi "без смаку, без складу i без ладу", а намагався спiвати
рiднi пiснi "по-панському".
В таких випадках Дмитро Iванович клав перо й просив спiвака:
- Ти менi, козаче, заспiвай старовинно© - чумацько© або козацько©,
тако©, щоб аж за серце взяло.
Коли таке прохання дивувало спiвака, Дмитро Iванович пiдказував йому:
- А ви, голубчику, чули таку пiсню:


Ой не знав, не знав козак Супрун,
Як славоньки зажити,

Зiбрав вiйсько славне

Запорозьке Та й пiшов вiн орду бити.


- Чув, та забув на голос.
- Тодi слухайте - я заспiваю.
I вiн спiвав, та ще так, що в того "голубчика" аж сльози виступали на
очах. Слухав вiн i думав: "От тобi й пан, а спiва по-нашому,
по-мужицькому!" I серце вiдгукнулося саме тi ю пiснею, по яку при©хав "пан
у капелюсi".
Ось так рядок за рядком, строфу за строфою i збирав Яворницький
невмирущi скарби народно© творчостi. А 1906 року вiн видав у Катеринославi
збiрку "Малоросiйськi народнi пiснi", до яко© ввiйшло понад 800 пiсень та
iсторичних дум.
Аналiзуючи зiбранi перлини, професор Яворницький помiтив, що найбiльше
збереглося укра©нських пiсень на Полтавщинi. Полтавськi наймити йшли на
заробiтки в Таврiю, на Катеринославщину, Харкiвщину i довгими та курними
шляхами несли з собою рiднi пiснi, сповненi смутку й гiркоти. Цi пiснi
переходили з роду в рiд, тужливо линули над степовим безмежжям.

Зiбранi скарби Яворницький розподiлив на колядки й Щедрiвки, веснянки
та гулянки, пiснi, що вiдображали щасливе й нещасливе кохання, пiснi з
родинного життя, весiльнi й колисковi, пiснi, що характеризують економiчне
життя людей, пiснi iсторичнi, сатиричнi, жартiвливi.

В багатьох iз них оспiву ться боротьба проти соцiального i
нацiонального гноблення, крiпацтва, бiдування наймитiв, чумакiв... У цих
пiснях вчува ться вiдгомiн вiкiв.
Записанi пiснi вiд людей рiзного вiку, стану й фаху, От, скажiмо, пiд
однi ю з щедрiвок чита мо позначку;
"С. Черевки, Полтавсько© губ., Миргор. повiту, с-ка Палажка Цапченкова,
17 р. 1904 р.".
До деяких пiсень автор збiрки дав пояснення, з яко© нагоди i для кого
ця пiсня спiвалася. Так, пiсля короткого тексту:

А в пана, пана

Собака п'яна,

Лежить на санях

В червоних штанях,

I люльку курить,

Та й пана дурить,-

записано: "Хутiр Будаково, Полтавськ. губ., Миргор. у., мала дитина, 4
роки, поздоровляла пана на Новий 1904 рiк".

Перед роздiлом "Веснянки" Дмитро Iванович робить таку коротеньку
передмову: "Цi пiснi спiвають з того дня, як почне кувати зозуля, i аж до
самого Петра, цебто 27 червня".
Багато вчений записав пiсень з уст людей рiдно© Сонцiвки, Харкiвського
повiту. Односелець Iван Пухан продиктував йому цiкаву щедрiвку. "Цю
щедрiвку,- писав Дмитро Iванович,спiвають тiльки великi хлопцi, щоб
виходило дуже гучно й товсто".

Часто надибу мо на легенди й пiснi, записанi вiд талановитого селянина
- слiпця Хоми Провори, який жив у селi Богодарi, Олександрiвського повiту,
Катеринославсько© губернi©.
Не всi пiснi, що зiбрав Яворницький, увiйшли до книжки. Крiм того,
треба сказати, що й пiсля виходу цi © збiрки Дмитро Iванович збирав далi
витвори пiсенного фольклору. Вiн зiбрав понад двi тисячi пiсень.


СУПРОТИ НЕНАСИТЦЯ_ _

На Днiпрових порогах, куди Д. I. Яворницький не раз при©жджав з
екскурсiями, вiдвiдувачiв найбiльше вабив Ненаситець, або Дiд-порiг. Щоб
його добре розглянути; Дмитро Iванович завжди виводив прибулих на високу
скелю, яка звалася Монастирка. Звiдси все було видно як на долонi.

Перед тим як спуститися з скелi, Дмитро Iванович не забував розповiсти
про одну багату землевласницю-скнару, яка зберiгала рiдкiснi й коштовнi
речi музейного значення.
- До останнiх рокiв супроти Ненаситця красувався пишний сад, а в тому
саду височiв палац з мезонiном та колонами.

- Чий же це був палац? - спитали вчителi-екскурсанти.

- В ньому жила помiщиця В. I. Малама - далека родичка гетьмана Данила
Апостола. В тому палацi зберiгалося безлiч коштовно© старовини. Там були
двi гетьманськi булави - одна з слоново© костi, друга оздоблена золотом,
сукняний червоний жупан, три шовковi гетьманськi каптани та гетьманське
сiдло, оздоблене рiдкiсними, блискучими камiнцями. Та вся бiда в тому, що
власниця нiзащо не хотiла розлучатися з сво©ми скарбами.
Дмитро Iванович тут же розповiв, як вiн хотiв забрати до музею
гетьманське сiдло й булаву. Тiльки вiн ступив до садиби Малами, як ©©
зразу ж сповiстили, що прийшов невiдомий чоловiк. Вона замкнулася й
наказала сво©м вiрним слугам бути на сторожi, нiкого не впускати до ©©
поко©в. А коли ©© повiдомили, що прибув професор, вона насторожено
спитала, вiдкiля вiн при©хав i в яких справах, ©й вiдповiли - з губернi©.
Помiщиця-вiдлюдок, яка до невiдомих завжди ставилася пiдозрiло,
зажадала вiд гостя документа.
Дмитро Iванович витяг з валiзи сво посвiдчення, загорнув його у
клаптик газети й просунув цей документ у щiлину, що свiтилася знизу дверей
кiмнати Малами.
Чути було, як господиня боязко наближалася до дверей, нахилилась i з
острахом узяла в руки документ, потiм почала ним шелестiти. Довго вона
шарудiла тим посвiдченням, а потiм просунула його в щiлину назад. Хвилини
через двi дверi в кiмнатi одчинилися. Помiщиця вийшла в приймальню до
гостя.

- Що ви, професоре, хочете?
- Глянути на старовину, на вашi древностi. Малама змiряла гостя з нiг
до голови недоброзичливим поглядом, ©© пожовкле обличчя густо зморщилося.
- Нiчого я вам не покажу.
- Чому ж ви так недовiрливо ставитесь до науки?

- А що менi ваша наука! - грюкнула дверима злюка - та й по тому!.
Незабаром на Катеринославщину при©хав Iлля Р пiн - давнiй побратим
Яворницького. Вiн побував на мiсцях Запорозько© Сiчi, де збирав матерiали
про запорожцiв. Дмитро Iванович розповiв йому про Маламу й про тi рiдкiснi
експонати, якi лежать в ©© хоромах.
- З'©здимо, Iлля Юхимович, до не© вдвох, може, нам пощастить щось
здобути.
При©хали вони до скупо© землевласницi, яка мала сорок вiсiм тисяч
десятин землi. Коли вона побачила, що до двору пiдкотив фаетон з двома
чоловiками в капелюхах,- зразу ж по всiх кiмнатах загримiли замки,
забряжчали мiцнi засуви. Трохи згодом господиня виглянула з вiкна другого
поверху.
- Що вам треба вiд мене? - вигукнула вона з вiкна.

- Покажiть нам, будь ласка, гетьманську булаву та сiдло.
- I не думайте, i в руки не дам!

Р пiн пiдiйшов до Яворницького i шепнув йому:

- Просiть - нехай хоч у вiкно покаже.

- Ви, панi, нас не бiйтеся. Нам не потрiбнi вашi релiквi©,- умовляв
Яворницький.- Якщо вже не можна взяти ©х до рук, то дозвольте хоч
змалювати на вiдстанi.
Малама трохи пом'якшала. Вона звелiла гостям подалi вiдiйти вiд будинку
©© стати посеред подвiр'я, а сама боязко пiднесла до вiкна булаву й сiдло
i виставила ©х напоказ.
Поки Дмитро Iванович ласкаво розпитував, як вона здобула цi речi, Р пiн
у цей час швиденько змалював булаву й сiдло з усiх бокiв.

Оце й усе, що вдалося виканючити в неприступно© помiщицi. Де тi
неоцiненнi релiквi© подiлися - нiхто не зна й досi...


КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА
ПЕРЕВОДУ

У сво©й подвижницькiй працi вчений завжди знаходив собi помiчникiв,
людей, закоханих у рiдну культуру, i залучав ©х до доброго дiла.
У 1960 роцi менi пощастило знайти одного приятеля Дмитра Iвановича -
Захара Семеновича Бородая. Вiн жив у Червонопартизанському провулку в
Днiпропетровську. Зайшов я по данiй менi адресi до маленько© хатини над
яром. Сивовусий господар, чисто поголений, в окулярах, сидiв за невеличким
столом i читав "Кобзаря". В хатi чепурно, на стiнах - портрет Тараса
Шевченка, прикрашений широким квiтчастим рушником, двi картини - одна
Самокиша "Богдан Хмельницький в'©здить в Ки©в 1648 р.", друга -
Красицького "Гiсть iз Запорожжя". Захар Семенович за свое життя зiбрав
чималу бiблiотеку, якою вiн не без пiдстав пишався. Вiн багато рокiв
працював листоношею i за довгорiчну та сумлiнну працю на поштi був
нагороджений орденом Ленiна.
Погомонiвши якусь хвилину з господарем, я спитав його:
- Кажуть, що ви були знайомi з Дмитром Iвановичем. Це правда?
Коли Захар Семенович почув iм'я Яворницького, його обличчя одразу ж
повеселiшало, й вiн приязно усмiхнувся.
- Це правда. Я з ним познайомився ще напередоднi першо© свiтово© вiйни.
З тринадцятого року я став працювати в Катеринославському головному
поштамтi - листоношею. До району, який я тодi обслуговував, входив i
будинок професора Яворницького. Добре пам'ятаю - вперше я занiс йому
кореспонденцiю влiтку 1915 року.
"Ви часом не з Полтавщини?" - спитав мене Дмитро Iванович, приймаючи
вiд мене листи та газети.
"Так, з Полтавщини! А як ви вгадали?"

"Вгадати не важко: ваша мова сама про себе це сказала".
Листоноша i вчений сiли на верандi. Дмитро Iванович наказав подати чаю.
Йому на колiна звичним рухом зiскочив невеличкий сiренький котик, якого
вiн завжди пестив, коли розмовляв з гостем.
- Де ж ви народилися, з якого роду, розповiдайте, будь ласка! -
поцiкавився ввiчливий господар.
- Яз мiстечка Жовнино, Золотонiського повiту. А роду - козацького.
- Он як! Вiдкiля ж ви дiзналися про свiй козацький рiд?
- Мiй дiд водив мене на старовинне кладовище у Жовнинi. Там вiн показав
менi кам'янiти хрест на могилi мого прадiда. Дiд пiдвiв до хреста та й
каже: "Читай, хлопче, що за слова там!" Я прочитав напис: "Тут поховано
прах козака Лазаря Бородая". Отож вiд цього козака i йде наш рiд.
- Ну що ж, це добре, що ви зацiкавилися сво©м родом. А скажiть, чи вам
часом не доводилося в Жовнинi бачити мого побратима Миколу Лисенка?
- Як не доводилося! Бачив його тисяча дев'ятсот третього року, коли вiн
з Старицьким при©здив до Жовнина провiдати свою рiдню та землякiв.
- Що ж ви пригаду те з того при©зду?

- У нас його поважали й дуже шанобливо зустрiчали. Людина вiн проста й
доступна. У мо©й пам'ятi зберiгся такий факт: Лисенко подарував тодi двi
тисячi карбованцiв i двi десятини землi з сво © садиби, щоб збудувати в
Жовнинi школу.
- Ну й збудували ту школу?
- Де там! Грошi й земельку забрали до сво©х рук старшина й писар.
Кажуть - захарлали, пропили, барбоси! - з гнiвом розповiв Бородай.- А
шкода! Яка б оце пам'ять була про таку людину.

Прощаючись з листоношею, Яворницький сказав:

- От що, голубе, ви зайдiть днiв через два до мене в музей: ми там
поговоримо про одне важливе дiло...
Бородай ранiше чув про Яворницького. Вiн був радий, що йому,
шанувальниковi вченого, пощастило познайомитися з ним, i чекав недiлi, щоб
у вiльний вiд роботи час пiти до музею.
В недiлю Захар Семенович надiв укра©нську вишиту сорочку, синю
чумарчину, козацькi штани, смушеву шапку i в такому виглядi прибув до
музею.
- Ану, козарлюго, пiдiйди поближче!-покликав Яворницький, як тiльки
побачив Бородая.
Дмитро Iванович оглянув гостя з нiг до голови. Його обличчя осяяла
тепла, щира усмiшка.
- Ну, запорозький лицарю, ходiмо зi мною. Якщо гiсть подобався Дмитровi
Iвановичу, вiн шанобливо брав його пiд руку, водив по залах музею, йшов з
ним на прогулянку. Так було й з Борода м, якого потiм Дмитро Iванович
запросив до свого кабiнету.
- Чи зна те ви, Захаре Семеновичу, навiщо я вас закликав?
- Ще не знаю, але з великою охотою послухаю вас i готовий виконати
будь-яке ваше прохання.
- От що, добрий чоловiче, я хочу послати вас в мандри по скарби
народнi. Думаю, що козаковi це доручення пiд силу. Як, справитеся?

Захаровi Семеновичу було при мно виконати прохання вченого, але вiн
хвилювався: чи ж впора ться з його завданням?

- Куди ж менi доведеться ©хати, в який край?

- У ваш рiдний край, на Полтавщину. В музе©, як бачите, в нас мало
експонатiв з побуту полтавчан. Менi б дуже хотiлося, щоб ви зiбрали
характерний одяг, який носили старi люди. Ось я тут усе записав.

Дмитро Iванович подав цидулку, в якiй було перелiчено: вишиванi
сорочки, плахти, спiдницi, керсетки, квiти, якi надiвали дiвчата на
голову, дукачi, намисто, чоботи дiвочi й парубочi. Наприкiнцi було
дописано: "Як попадуться iкони грецького письма,- теж берiть!"

- А як же з мо ю роботою? Хто ж мене пустить?

- Ви про це не турбуйтеся. Головне, щоб у вас була охота, любов до
цього дiла.
Через два днi Бородая викликав начальник пошти й спитав:

- Ви зна те професора Яворницького?

- Знаю.
- Тодi зразу ж сходiть до нього й передайте, що я не перечу проти
по©здки листоношi Бородая в Жовнино на десять днiв.

Захар Семенович миттю помчав до музею. Дмитро Iванович дав йому
тридцять карбованцiв i сказав:
- Попадуться коштовнi речi - купуйте, не скупiться, це для музею, для
народу!
Частину коштiв вiн дав срiбними карбованцями.

- Може, в дорогу краще взяти паперовi грошi, нiж срiбнi?
- Нi, голубе, навпаки: берiть бiльше срiбних. Повiрте менi: на них там
кидаються, як бджоли на нектар.
I вирушив Захар Семенович у путь, знайому ще з дитинства.
У рiдному селi його зустрiли приязно. А коли дiзнались, що вiн прибув
купувати для музею старовиннi речi, його охоче запрошували до хат,
розглядали з ним одяг, взуття, яке з давнiх часiв лежало в скринях.
Захар Семенович пройшов добрий iнструктаж у Яворницького, вмiло
розбирався в речах, вiдбирав найцiннiшi з них i складав собi в мiшок. В
одно© старенько© бабусi вiн побачив на покутi цiкаву iкону грецького
письма. Хотiв був узяти в руки i детальнiше роздивитися, але бабуся
гримнула на нього:
- Не чiпай, то iкона давнiх часiв, пам'ять вiд батькiв, не вiддам, i не
думай!
- Та у вас же таких iкон сила-силенна, продайте менi цю стареньку! -
благав Бородай.- Ось вам карбованець,- i пошелестiв кредиткою.

- Е-е-е! Хоч би путящi грошi давав, а то якийсь папiрець,- невдоволено
буркнула бабуся.
- А може, ось такого хочете! - повертiв Бородай срiбним карбованцем.
- Ну, бог з тобою, бери вже, бо бачу - не вiдчепишся! Наступного дня
посланець ученого закiнчив сво© справи й повернувся до музею.

- Ну, козаче, з урожа м вiтати, чи як? - усмiхаючись, спитав
Яворницький.- Ану, викладайте з свого мiшка!
Дмитро Iванович уважно розглядав кожну рiч, прицмокував, схвально кивав
головою. Особливо дякував сво му помiчниковi за iкону, яка виявилася
рiдкiсним i цiнним експонатом для музею. Бородай з честю склав iспита.
Iншого разу Яворницький умовився з начальником пошти, щоб листоношу
пустив на два днi для дуже важливого дiла. На цей раз Бородая вiдряджено
по скарби в село Петрикiвку. Тут вiн дiзнався, що в дiда Iвана Луценка
лежать у клунi два сволоки з хати якогось запорозького козака. Про це
свiдчили вирiзанi лiтери на сволоках. Господар швидко поступився i майже
за безцiнь вiддав ©х для музею.
Бородай навантажив сволоки на пiдводу i волами Привiз ©х до
Катеринослава.
Пiсля повернення з цi © подорожi Дмитро Iванович попередив Бородая, щоб
вiн свою лiтню вiдпустку не гаяв без дiла, а готувався в черговi мандри -
в мiсця Запорозько© Сiчi.
- Ви по©дете до легендарного краю - туди, де я не раз був, де сходив
уздовж i впоперек, вiдвiдав усi закутки, багато розшукав цiнних речей
запорожцiв. Ну, а поки що ось вам моя книга "Запорожье в остатках старины
и преданиях народа". Вiзьмiть i прочитайте. Вам буде легше розшукувати
музейнi речi, по якi ви по©дете.
Захар Семенович узяв грубу книгу петербурзького видання 1888 року й
загорнув ©© в газету. Вiн з величезною насолодою прочитав восьмирiчне
дослiдження вченого, побачив, з якою любов'ю i захопленням Дмитро Iванович
розшукував у старих людей стародавнi пам'ятки. В книзi було записано, в
якого дiда чи баби i що саме зберiга ться. Отже, посланцевi лишалося
пройтись слiдами Яворницького, зiбрати речi й доставити ©х у музей.

Восени 1916 року Бородай, за порадою Яворницького, ви©хав у Нiкополь.
Там вiн знайшов у Оксани Панченко рублену хату, яка належала колись
запорозькiй старшинi. На сосновому сволоцi був напис, який свiдчив, що цей
будинок зробили 1751 року курiннi козаки Онуфрiй та Гаврило. Сволок i
одвiрки цi © хати стояли колись у запорозькому куренi.
Розпитуючи дiдiв про запорозьку старовину, Бородай пiшов селом на
дальшi розшуки. У дворi купчихи Ганни Гончарово© вiн побачив справжнiй
запорозький курiнь, рублений з дерева. Вiн мав довжину десять аршин, а
ширину - п'ять. Цей курiнь мав дво дверей з рiзьбленими одвiрками,
пофарбованими в зелений та червоний кольори. На одному одвiрку був
вирiзаний такий напис: "1763 года июня 6 д. построин курень пол..."
У цi © ж таки господинi Бородай придбав для музею два видовбанi з
дерева коряки (миски), з яких запорожцi ©ли саламаху.

Закiнчивши сво© дiла в Нiкополi, Бородай помандрував у село Капулiвку,
вклонився могилi Iвана Сiрка, а потiм пiшов шукати старих дiдiв.
Йому сказали, що в дiда Iвана Батиченка зберiгаються запорозькi речi, й
Бородай одразу ж поспiшив до нього. У дворi, пiд повiткою, сидiв старий
дiд в широких полотняних штанях i солом'яному брилi.

- Здоровенькi були, дiдуню!
Драстуй! Що скажеш, добрий чоловiче?

- Чув я, що у вас е запорозькi речi - шаблюка й гакiвниця. Чи правду
люди кажуть, чи, може, жартують?
- Мабуть, правду. А навiщо вам цi штуки? - насторожено спитав дiд.
- Для музею збираю. Яворницький мене послав, щоб зiбрати козацьку
старовину.
- От що я вам скажу, чоловiче: цi штуки в мене справдi в, але я вам ©х
не вiддам.
- Чому? Не довiря те, чи що?
- А тому, що я вас вперше бачу, боюсь, щоб не загинули цi речi. Тут уже
були однi моторнi хлопцi, повидурювали всяку всячину, та й слiд за ними
запався.
- Якщо ви сумнiва тесь, то самi привезiть до музею.

- Гаразд! До Яворницького я сам про©дуся, ми давнi знайомi!
Незабаром гакiвниця й шаблюка стояли в запорозькому вiддiлi музею.
У цьому селi Бородай зiбрав добрий врожай. В одного дiда вiн купив дво
запорозьких шароварiв - однi червонi, а другi синi, зiбрав понад пiвсотнi
старовинних монет. I все це привiз до музею.