Страница:
махновцi! Тенькнуло у мене пiд серцем, а знаку не подаю. Мовчу. Може,
про©дуть далi. Коли вони, песиголовцi, як почали гамселити в дверi ногами
та кулаками, то аж глина з стелi стала сипатися. Бачу, не витримаю облоги.
Вiдчинив. Вони без будь-якого дозволу всi натовпом ввалилися до
передпокою, а з ними вбiгла й невеличка куца собачка - така ласкава та
втiшна.
- Що вам треба, хто ви такi? - спитав ©х професор.
- Махновцi!
- Добре! Так i запишемо!- взяв книжечку i почав Яворницький щось
записувати.- Чого ж ви хочете вiд мене?
- Ключi вiд музею у вас?
- Перш за все треба привiтати господаря, коли до нього в хату зайшли, а
потiм говорити з ним по-людському, а не гримати! - зауважив Дмитро
Iванович.
- Ми з буржуями не вiта мось! Iч, чого захотiв! Може, накажеш ще шапку
зняти перед тобою?
- Як ви сказали - буржуй? I вам не соромно! Що ж у мене ? У мене
книги та будинок, а життя сво я вiддав людям, науцi. А ви мене, стару
людину, обража те, буржу м взива те! - докоряв ©м учений.
- Давай, старий, ключi, нiчого нам мораль читати! - загримали махновцi.
У цей час собачка визвiрилася й кинулася на махновцiв.
- А навiщо вам ключi, коли музей не працю ?
- То вже нам знати - навiщо. Гайда з нами! - наказали вони.
Дмитро Iванович мусив був узяти ключi i ©хати до музею. де й дума
собi: "Е, нi, тут не до жартiв. Чи ж довго ©м, шибайголовам, взяти та й
пустити кулю старому в потилицю! Зiпхнуть труп з тачанки, i нiхто не
знатиме, де подiвся Яворницький..."
I тут Дмитро Iванович дав собi раду у бiдi.
- Хлопцi, га, хлопцi! - звернувся вiн до махновцiв.- А що, як ви мене
вiдвезете в штаб до Нестора Iвановича? Хлопцi й отетерiли.
- А звiдкiль ви зна те батька? - пита один.
- Та то мiй давнiй приятель, одвезiть,- благав професор, хитруючи.
- Ну, гаразд, побачимо, який ви приятель. Тачанка круто повернула до
готелю "Асторiя", де розташувався штаб самого батька Махна.
У супроводi махновцiв Дмитро Iванович пiднявся на верхнiй поверх.
- Здоровенькi були! - звернувся Яворницький до Махна.
- Здрастуйте! Хто ви такий, в якiй справi до мене? - клiпаючи
каламутними очима, спитав Махно.
- Хто я? Та мене, Несторе Iвановичу, весь свiт зна ! Я професор
Яворницький, iсторик, директор музею.
- Так, так, чув...невпевнено промимрив, Махно.- А що вас привело до
мене?
- Серйозна й невiдкладна справа: вашi синки дуже бiдовi хлопцi, та бiда
з ними...
- Яка бiда? В чому рiч?
- При©хали до мене п'янi, буржу м назвали, вимагають ключi вiд музею.
Що це таке? Як можна? Музей - це святиня, храм культури! Ключiв я не дав
©м, а попросив, щоб завезли до вас. Думаю, що ви зрозумi те мене: музей не
для п'яних. Те, що в музе©, Несторе Iвановичу, не мо й не ваше - це
народне добро. Вiдчинити музей для ваших п'яних хлопцiв - це значить
вiддати на поталу й глум пам'ятники вiковiчно© культури, якi я збирав усе
сво життя.
Цього не можна допустити.
- Чого ж ви вiд мене хочете? - роздратовано спитав Махно, насупивши
волохатi брови й пiдвiвшись з мiсця.
- Я прошу видати менi охоронну записку для музею.
- Гаразд, записку видамо! - вiдповiв Махно. А далi пом'якшав i спитав:
- А що там е цiкавого у вашому музе©?
- Та дещо .
- Я хочу з'©здити туди i побачити музей.
- Це ваша справа.
Махно наказав ад'ютантовi подати фаетона, а далi запропонував
професоровi Яворницькому i сво му тiлохранителевi ©хати з ним у музей.
При©хали. Дiдусь - вартовий музею - спочатку злякався Махна, а коли
побачив Яворницького з ключами, заспоко©вся.
- От що, Несторе Iвановичу,- звернувся до Махна Яворницький,- перед тим
як оглянутi© музей, напишiть менi охоронну записку, що обiцяли в штабi.
З наказу Махна 27 листопада 1919 року було надруковано на паперi з
блокнота охоронну записку. Ось ©© текст:
ОХРАНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА
Штамп
27.ХI.1919г.
N
190
Дана сия
записка
Военно-Революционным
Советом и Командармом
директору
музея имени Поля Эварницкому в том,
что арестовать или конфисковать что-либо из имущества музея никто не имеет права
без особого на то разрешения КОМАНДАРМА БАТЬКА МАХНО, что подписями и
приложением печати удостоверяется.
Председатель (подпись)
Секретарь (подпись)
КОМАНДАРМ Батько МАХНО
До охоронно© записки прикладено двi круглi печатки: одна штабна, а
друга особиста, ©© приклав сам Махно.
Пiсля цього пiшли оглядати експонати музею. Ходили години двi.
- Ось бачте,- показав Дмитро Iванович на двi пляшки з горiлкою, що
стояли у вiтринi.- Це запорозька, найкраща в свiтi горiлка! Я викопав ©© в
могилi аж три пляшки, так копачi одну розпили, а двi я привiз до музею.
У Махна загорiлись очi, ковта слину i нiяк не вiдiрве очей вiд
спокусливо© горiлки.
- Давайте вип' мо одну пляшку! - сказав Махно,
- Е, нi, цього не можна.
- Чому не можна?
- Це для iсторi©!
- А хiба для iсторi© мало однi © пляшки горiлки?
Бачить Яворницький, що бiда: не дати горiлки - охоронну записку
вiдбере, а вiдбере записку, музей пограбують. Що робити? Жалко запорозько©
горiлки, а ще бiльше жалко музейних скарбiв! Щоб пiддобритись до Махна,
вiддав йому одну пляшку запорозько© горiлки, а друга лишилася в музе© для
iсторi©.
Та конфлiкт з горiлкою ще не закiнчився, як Махно враз щось пригадав,
зупинився, насупився.
- Ану, покажiть менi шаблюку кошового Задунайсько© Сiчi Гладкого.
- Ходiмте, покажу.
Дмитро Iванович провiв Махна до однi © вiтрини й каже:
- Ось вона, вже старенька, та яка . Дивiться!
- Ви дурницi менi не кажiть. Шаблюка Гладкого, про яку я чув,
iнкрустована коштовними камiннями, золотом, срiблом оздоблена, з дамасько©
сталi виготовлена, а ви менi якусь поiржавлену трухлявину показу те!
- Нi, Несторе Iвановичу, не трухлявину, а святиню - скарб музею!
Махно пiдозрiло глянув на Яворницького i начебто повiрив. А хитрун
Яворницький заздалегiдь сховав справжню шаблюку Гладкого в пiдземеллi
свого музею.
Махно, кажуть, був людиною непостiйною, запальною, гарячою, гнiвною: то
спалахне, а то й втихомириться - тодi може проявити якусь гуманнiсть. Ось
i на цей раз вiн, вже лагiдно, спитав Яворницького:
- Може, вашому музею в чомусь треба допомогти, кажiть?
Дмитро Iванович зрадiв i вмить скористався нагодою:
- така потреба. Бачите, надходить зима, а холод - ворог експонатiв.
От якби вугiлька нам пiдкинули...
- Гаразд. Допоможу. Вугiлля буде для музею. Махно, на диво всiм,
дотримав свого слова: через день-два на подвiр'я музею було завезено 14
пiдвiд з вугiллям.
I, вже прощаючись з гостем, Яворницький сказав:
- Я завiв у музе© такий порядок, що знаменитi люди лишають у книзi
якийсь запис. Може, й ви напишете щось?
Подали книгу. Махно розгорнув i почав перегортати сторiнки, а коли
побачив пiдпис царя Миколи II, сказав:
- Ось тут, вище царя, напишу.
- Е, нi, тут не можна,- сказав Яворницький.
- Тодi ось тут, нижче пiдпису царя.
- I нижче не можна.
- А чому не можна? - допитувався Махно.
- Та ви ж зна те, яко© люди думки про царя. Невже нам личить ставати а
ним поруч? Напишiть ось тут, на чистому паперi.
Пiзнiше Дмитро Iванович переказував цей дiалог ще в гострiшiй формi.
- Бачите, Несторе Iвановичу, люди, що читатимуть ваш горiшнiй напис на
царському аркушi, скажуть: "Цар був г...о, а Махно ще бiльше", а як нижче
напишете, то скажуть: "Цар г...о, а нижче його покидьки".
Виходячи з музею, Махно звернувся до Яворницького:
- Виникла потреба, щоб ви для мого командування прочитали лекцiю про
iсторiю запорожцiв та мiсцевого краю. Як, зможете?
Вiдповiдь треба було давати негайно.
- Чому ж, можна. А коли ви хочете?
- Завтра, о дев'ятiй годинi ранку. Наступного дня до будинку Дмитра
Iвановича пiд'©хала тачанка з двома озбро ними махновцями. Знову тенькнуло
бiля серця. А коли дiзнався, що вони при©хали по лектора, трохи
одпустило... Хоч i не хотiлось Яворницькому бiльше бачитися з Махном, та
обставини змусили по©хати: боявся за музей.
- Тiльки-но я злiз з тачанки,- розповiдав Дмитро Iванович,- як у готелi
почулися пострiли: один, другий, третiй. От, думаю, попав у пекло. З
острахом заходжу в готель, дивдюсь, а в передпоко© лежить, розпластавшись,
здоровенний махновець, одягнений у коштовну шубу.
- Що це? - питаю Махна.
- Не лякайтесь, професоре, це мiй вирок за компрометацiю анархi©.
- Так от що, Несторе Iвановичу,- наважився Яворницький.- Пiд таким
враженням я зараз не можу читати к лекцi©. Прошу вас, вiдпустiть мене.
Махно був роздратований i п'яний. Йому самому, певно, було не до
лекцi©.
- Гаразд, iдiть додому. Iншим разом прочита те.
- Добре.
А сам собi Дмитро Iванович подумав: "Де вже ©м лекцiю слухати, коли пiд
ними земля горить".
Так воно й сталося. Ще вдосвiта професор почув приглушений гуркiт
гармат. Незабаром у Катеринославi вiд махновцiв i слiду не лишилося.
Дмитро Iванович полегшено зiтхнув: "Добре,- подумав собi,- що так
щасливо обiйшлося: не вигнали б його звiдси - пропав би музей, а в ньому ж
золотi й срiбнi речi, багатi народнi скарби".
Та радiсть виявилася передчасною: музейний сторож Попов доповiв, що
поки Дмитро Iванович ©здив у штаб "читати" лекцiю, махновцi таки пошарпали
музей.
- От мерзотники! Махно дав охоронну записку, а його ж "синки" нишпорять
по музею!
_СЕРЕД ЗЕМЛЯКIВ_
БУДИНОК
БIЛЯ ПАРКУ
Цей чепурненький будиночок з мезонiном бiля парку Шевченка знали колись
не тiльки мiсцевi жителi, а й люди з сiл i навiть далеких мiст - у наших i
в чужих землях.
Дмитро Iванович, господар цього будинку, любив природу, любив Днiпро,
його скелi, його шумливi пороги.
Ще здавна вiн виклопотав собi садибу в нагiрнiй частинi мiста i
збудував невеличкий будинок. Звiдси добре видно сивий Днiпро, а на ньому
плоти й пароплави, мальовничий парк Шевченка, в якому вiн частенько
вiдпочивав, видно також i металургiйнi велетнi мiста.
"З цi © "башти",- писав Яворницький до свого колеги академiка Д. I.
Багалiя, запрошуючи його в гостi,- видно все: i Днiпро, i степ, i
Самару-рiку - усе як на долонi" [59].
Коло будинку - скромний садочок, який сам Дмитро Iванович садив, сво©ми
руками вiн виростив тут яблунi, грушi, абрикоси, рiзнi квiти.
В його бiблiотецi знайдено брошуру за 1894 рiк "Як самому виростити
плодовий садок". Цими порадами користувався Дмитро Iванович, коли,
засукавши рукави, брав у руки лопату, копав ямки, розпушував родючу чорну
землю.
В робочому кабiнетi професора Яворницького - безлiч книжок з
археологi©, етнографi©, iсторi© Росi©, Укра©ни, твори класикiв. Багато з
них - подарунки вiд авторiв.
Тут же була невеличка дерев'яна трибуна. Вiн часто пiдводився з-за
столу, ставав бiля не© i продовжував працювати. Любив добротний папiр,
завжди писав пером "рондо" i обов'язково чорним чорнилом, яке для нього
готував один знайомий хiмiк. Оцi речi - папiр, перо, чорнило - були для
Дмитра Iвановича спiвучасниками його щоденно© творчо© працi.
На робочому столi пiд склом - портрет професора О. Потебнi, його
вчителя, людини великого розуму, сильно© волi й широко© ерудицi©. На стiнi
- портрет Тараса Григоровича Шевченка, обрамлений квiтчастим укра©нським
рушником.
У вiтальнi будинку, на стiнi, ще й досi зберiгся монументальний розпис.
Його створив художник Микола Iванович Струнников. На цiй картинi художник
зобразив Тараса Бульбу з синами в походi.
Iсторiя цього розпису така. В 1920 роцi митець жив i працював у
Катеринославi. За проханням Дмитра Iвановича, з яким його пов'язувала
давня дружба, вiн при©хав до нього, щоб попрацювати в iсторичному музе©.
Жив Струнников у будинку вченого.
Дмитро Iванович надихав художника взяти пензель та написати "Тараса
Бульбу з синами", "Козака з бандурою", "Автопортрета".
- Дивлюсь, як ви ото пензлем доторка тесь до полотна,- каже вчений,- i
впiзнаю р пiнську школу. Щасливий ви, Миколо Iвановичу, що працювали з
генiальною людиною.
Микола Iванович радiсно усмiхнувся.
- Та вже стараюсь, щоб не потьмарити iм'я свого вчителя i наставника...
- Бачу, Миколо Iвановичу, що ви все бiльше й бiльше захоплю тесь
запорожцями. То, кажу, було б добре, якби ви про©хались в козацькi села
Покровське та Бiленьке.
Микола Iванович послухав Яворницького, по©хав у с. Бiленьке. В тому
старовинному селi чимало вiн написав портретiв. Художник на тлi
укра©нського кра виду змалював сво©х геро©в: М. Бiлого, П. Макаренка, Я.
Пазюка, укра©нську жiнку Одарку Пазюк та "Козака на дозвiллi". Твори
Струнникова й сьогоднi радують сво ю майстернiстю.
Iнколи через хворобу Дмитро Iванович не приходив у музей, тодi
спiвробiтники йшли до нього додому, кожен, звiсно, тiльки з невiдкладними
справами.
Пiдписуючи будь-який офiцiйний документ - грошовий чек чи листа до
вищих iнстанцiй, Дмитро Iванович рiдко коли користувався бiбулою, а
найчастiше присипав свiй пiдпис на документi днiпровським бiлим пiском,
який швидко вбирав чорнило, а потiм здував цей пiсок i повертав документ.
- Так робили в Запорозькiй Сiчi,- чи то жартома, чи то серйозно
зауважував господар.
- Так-то так, Дмитре Iвановичу,- звернувся до нього вартовий i водночас
касир музею дiдусь Олiмпiй Андрiйович Щукiн.- А от скажiть, у чому менi
носити зарплату з Держбанку для спiвробiтникiв музею? Збро© у мене нема ,
охорони не дають, хоч би портфель був...
- А навiщо вам портфель? Краще без нього, бо хтось i справдi подума ,
що ви грошi носите.
- Та воно конешно, а все ж таки, в чому приносити з банку грошi? -
допитувався дiдок.
- А я вже подумав про це. Ось гляньте, що це в мо©х руках?
- Начеб псалтир!
- Так, правильно. А тепер загляньте всередину, що ви тут бачите?
- Нiчого не бачу: наче якась коробка, чи що?
- От i добре, що ви побачили коробку. Оце вам буде портфель.
Дмитро Iванович вирiзав усе священне писання зсередини церковно© книги
i зробив з не© скриньку. Отже, коли збоку глянути - псалтир, а всерединi -
потайне сховище на грошi.
- Оце добре, Дмитре Iвановичу! А я б до цього й не додумався.
- Це певне сховище! Отож берiть цей "портфель" i спокiйно в ньому
носiть музейнi грошi; запевняю, нiхто на вас не накинеться...
I справдi, дiдок Щукiн з цим псалтирем-"портфелем" безпечно ходив
кiлька рокiв. Нiкому навiть на думку не спадало, що богобоязливий дiдок
носить у псалтирi грошi...
До Яворницького раз у раз зверталося багато людей в найрiзноманiтнiших
справах - етнографi©, мови, вiдтворення образу iсторичних постатей,- i
кожний завжди одержував вичерпну висококвалiфiковану вiдповiдь.
Вiдомий укра©нський драматург М. П. Старицький, працюючи над драмою
"Богдан Хмельницький", звернувся 15 сiчня 1899 року до Дмитра Iвановича й
просив допомогти йому "...познайомитися зi звичаями тогочасно© придворно©
польсько© магнаторi©. Де б знайти джерела iсторичнi i романтичнi - чи не
пригаду те?"[60].
У другому листi, датованому 7 грудня 1899 року, Старицький дуже просить
Дмитра Iвановича "...порекомендувати, де дiстати театральнi реквiзити -
жiночi та чоловiчi: гетьмана, генерального суддi, генерального писаря та
iнших".
Не обiйшовся без допомоги iсторика i другий корифей укра©нського театру
П. К. Саксаганський. З квiтня 1915 року вiн зверта ться до Д. I.
Яворницького, як до великого знавця укра©нського побуту:
"Бачиш,- пише вiн,- я тiльки й знаю, що Возного - це щось нагаду
сучасного судебного пристава. Возний вибирався дворянством, i приводив
тяжущихся до суду, i назначав iмущество в продаж. Оце й усе, що я знаю. А
от яка його була одежа? Чи ти, голубе, нiколи не находив десь тi © одежi?
Якщо ма ш, то або намалюй, або опиши, яка то мусить бути одiж. Зостаюсь,
як i перше, вiрний Опанас Саксаганський".[61]
Частенько листувався з Дмитром Iвановичем i Марко Кропивницький. Одного
листа вiн почав iмпровiзованим вiршем:
Ой Дмитре мiй, Дмитре,
Прихильник ти щирий!
Багато ти, друже,
У душу мою
Перелив сво ©
Тепло©, палко©
I браво© душi:
Розпалахав мрi©,
Зогрiв мо© думи
I в серцевi хворому
Виго©в надi©.
А закiнчив свого листа словами: "Лiтом хоч тижнiв зо два поблука мо з
тобою понад Днiпром".
До будинку Яворницького часто заходили академiки, професори, художники,
письменники, вчителi, кобзарi, чабани, що з сопiлкою в руках складали й
спiвали тут укра©нських народних пiсень. Не минали його будинку й
композитори М. В. Лисенко та К. Г. Стеценко, артисти П. I. Цесевич та Г.
В. Маринич, вченi О. М. Терпигор в, С. Б. Шарбе, А. П. Виноградов,
фольклорист i лiтературознавець В. В. Данилов.
Був у нього Олександр Корнiйчук, щоб порадитись, як краще й правдивiше
показати на сценi Богдана Хмельницького, при©здили артисти з Тбiлiсi.
Частенько приходили й адмiнiстратори укра©нських театрiв Днiпропетровська,
Ки ва, Харкова, прохаючи поради, як краще поставити iсторичну або побутову
п' су та пошити для не© укра©нський одяг.
Любив Дмитро Iванович i фiзичну працю. Взимку можна було бачити, як вiн
у чорнiй смушевiй шапцi та рукавицях прочищав стежки, обмiтав ганок вiд
снiгу. В його дворi завжди було чисто й охайно. Такий порядок був у нього
скрiзь, починаючи з двору й кiнчаючи робочим кабiнетом.
Тi, хто знав Дмитра Iвановича, завжди дивувались його працьовитостi й
наполегливостi. Вiн цiлими днями й вечорами писав, доповнював свiй
словник, звiряв окремi слова з iншими словниками та довiдниками, давав
коментарi до кожного слова.
Яворницький знаходив собi роботу i пiд час вiдпочинку; пiдрiзав зайвi
гiлочки на деревах, i не тiльки бiля свого будинку, але й у громадському
скверi, вiдносив подалi каменючку, що лежала на дорозi, палицею згрiбав i
прикопував смiття, бо в усьому любив чистоту й охайнiсть.
Одного разу Дмитро Iванович сидiв з книжкою в руках на верандi й
пiдслухав таку розмову:
- Скажи, Степане, ти зна ш, чий це будинок?
- Нi. Не знаю. А чий?
- Яворницького. А зна ш, де вiн грошей узяв, щоб збудувати цей будинок?
- Не знаю. А де?
- Накопав - от де! Кажуть, що вiн сотнi могил розкопав, усе шукав
скарбiв, поки знайшов-таки. Отож за той скарб вiн i будинок собi збудував.
- Бреши, та влад! - вигукнув з двору Яворницький.- Не в могилах
накопав, а "запорожцi" менi дали: написав три томи "Iсторi© запорозьких
козакiв" та й збудував собi будинок.
...При собi, в кишенi, Дмитро Iванович завжди носив маленьку книжечку й
олiвець. Уважно слухаючи яку-не-будь розповiдь, вiн тихенько виймав свою
книжечку й записував цiкавi слова, оригiнальнi вислови, думки оповiдача.
Дмитро Iванович часто бував на ярмарках, де вмiв уважно слухати людей,
не перебиваючи ©х i лише пiд час паузи iнколи закидаючи слiвце. Особливо
це вiн робив тодi, коли розмова йшла з простими людьми.
Одного разу Дмитро Iванович закликав усiх спiвробiтникiв музею до свого
кабiнету й сказав:
- Слухайте, що я вам прочитаю. Це мiй твiр, а зветься вiн - "Ярмарок".
Я написав його пiсля того, як побував у Котiвцi на величезному ярмарку.
Був там п'ять днiв. Чого тiльки я не чув, чого тiльки не бачив! Отож
захотiлося менi почитати вам, а ви послухайте,може, дещо й виправите.
Майже двi години ми з великим захопленням слухали цей твiр. Написаний
вiн був чистою народною мовою, в ньому подано влучнi образи, цiкавi штрихи
кипучого народного життя. Наш дружний смiх часто переривав читання цього
дотепного твору.
За довгi роки життя Дмитро Iванович виробив собi режим працi,
харчування та вiдпочинку. Спав мало: лягав о 12 годинi ночi, вставав о 5
ранку i зразу ж iшов на прогулянку - в сквер або в парк Шевченка. Пiсля
снiдання, годинi о 9-й, помаленьку чимчикував до музею. На снiданок - чай
з медом, а ввечерi - кисле молоко та бiлi сухарi. Нiколи за все сво життя
не ©здив на курорти, не курив, не вживав спиртних напо©в. Знаючи це, в
музе© нiхто при ньому не курив цигарок, нiде, було, не почу ш запаху
тютюну.
Коли Дмитро Iванович втомлювався, вiн клав перо, тихенько сiдав у
кабiнетi на канапу, вiдпочивав. Потiм знову брався за роботу.
Влiтку Дмитро Iванович часто ходив до парку Шевченка. Любив послухати
музику. Вiн заздалегiдь сiдав бiля естради, спершись на цiпка, й чекав
початку концерту.
Диригент обласного симфонiчного оркестру М. М. Заржевський, який
керував оркестром у парку, добре знав Дмитра Iвановича й одразу, як тiльки
помiчав, що прийшов Яворницький, пiдходив i шанобливо питав його:
- Що для вас, Дмитре Iвановичу, сьогоднi виконати?
- Що-небудь для душi.
- А все ж?
- Люблю Чайковського. З великим задоволенням послухав би П'яту
симфонiю, якщо можна.
Керiвник оркестру пiднiмався на естраду, i звiдти лилась знайома
мелодiя улюблено© симфонi©. Iнколи Дмитро Iванович просив диригента
виконати танцювально-пiсенну сю©ту "Укра©нський вiночок" або фрагменти з
опери "Запорожець за Дуна м".
I це його прохання одразу ж викопували.
Вiн мав незвичайну пам'ять: добре знав, коли й з ким зустрiчався, як
звали вiзника, з яким тридцять рокiв тому ©здив, знав iм'я та по батьковi
багатьох учителiв, простих людей - кобзарiв, лiрникiв, чередникiв,
чабанiв, складачiв народних пiсень i рiзних цiкавих оповiдачiв.
Дуже любив Дмитро Iванович молодь. В його будинок часто заходили
студенти, часом вони зустрiчалися з ним на прогулянцi.
Тепла й творча дружба склалась мiж ученими Д. I. Яворницьким i
професором Ю. О. Фохтом. Вони обидва дуже захоплювалися вивченням народно©
творчостi, мови, звича©в.
Професор Фохт, вiдпочиваючи з Яворницьким у парку Шевченка, похвалився
якось, що вiн багато зна укра©нських пiсень i зна таку, що Дмитро
Iванович ще, мабуть, i не чув.
- Цiкаво,- сказав Яворницький,- ану, проспiвайте ©©, послухаю.
I Фохт тихенько проспiвав. Дмитро Iванович уважно вислухав, а потiм
вiдповiв:
- Я знаю ©©, тiльки у вашiй пiснi такий варiант, що в мене не
записано. Прошу повторити: я запишу цей варiант.
Фохт знову заспiвав, а Дмитро Iванович записав новi слова пiснi й
занотував ©© на голос.
27 листопада 1925 року, коли громадськiсть вiдзначила сiмдесятирiччя
ювiляра, Остап Вишня надiслав Яворницькому теплого листа:
"Низько кланяюсь, високоповажний i дорогий батьку Дмитре Iвановичу. Не
менi цiнувати сiмдесят лiт Вашого прекрасного життя й працi велико©. Од
усього серця вiтаю Вас, Щоб жиди Ви крiпко, щоб жили Ви довго, щоб
збагачували культуру рiдну на радiсть, на втiху, на користь грядущих
поколiнь. Щирий i низький уклiн од вашого Остапа Вишнi"[62].
I пошана, i похвала ця - цiлком заслуженi.
Д. I. Яворницький належав до то© трудово© iнтелiгенцi©, яка, пройшовши
складний шлях розвитку, чесно працювала на нивi ново©, радянсько©
культури.
_НОВОРОСIЙСЬКИЙ__ КОЛУМБ__ _
У сво©х промовах на зборах, у приватних розмовах i листах Дмитро
Iванович часто згадував добрим словом iм'я Олександра Миколайовича Поля,
якого вiн глибоко поважав i шанував.
Дружня приязнь до цi © людини в Яворницького народилася здавна, ще пiд
час перших подорожей по Укра©нi.
Коли Дмитро Iванович при©здив з Петербурга на пiвдень шукати запорозьку
старовину, спочатку вiн побував у Ки вi, Полтавi, Одесi й Катеринодарi. Це
були цiкавi подорожi, але вони не давали iсториковi того матерiалу, якого
вiн увесь час шукав. Пiсля цього Дмитро Iванович помандрував на
Катеринославщину. I тут йому пощастило. Вiн натрапив на багатющi колекцi©
козацько© старовини, якi зберiгались у генерала Г. П. Алексеева та
громадського дiяча О. М. Поля. Саме тут вiн, власне, вперше познайомився з
запорозькими релiквiями i назавжди полюбив ©х.
О. М. Поль по-дружньому ставився до молодого археолога, чуйно
вiдгукувався на його прохання. Вiн часто допомагав Яворницькому проводити
археологiчнi розкопки та збирати експонати минувшини. Навiть давав йому на
цiле лiто робочу силу за свiй рахунок. Дружба мiж ними була чесна й
безкорисна.
У листi вiд 5 травня 1889 року Поль писав Яворницькому:
"Глибокошановний Дмитре Iвановичу!
Листа й депешу Вашi одержав. Повiдомити депешею розмiри гармат i
мортир, щоб уникнути непорозумiнь, вважаю за неможливе й тому додаю ©х Вам
тепер у малюнках.
Олександр Петрович Вам кланя ться, зайнятий зараз змалюванням плану
порогiв i вишле його Вам разом з описом розкопок сво©х бронзового вiку...
Тисну Вашу руку, дорогий козаче, бажаю всього доброго.
Душевно вiдданий, ваш О. Поль"[63]
Iм'я О. М. Поля (1832 - 1890) ввiйшло в iсторiю розвитку залiзорудно©
промисловостi Криворiжжя та розвитку культури на Катеринославщинi. Це був
активний громадський дiяч, пристрасний кра знавець, археолог. Його
цiкавила технiка, освiта, iсторiя. Де б вiн не був, завжди знаходив
коштовнi скарби матерiально© культури рiдного краю.
Народився О. М. Поль в с. Малоолександрiвському, Верхньоднiпровського
повiту. Катеринославсько© губернi©, в сiм'© помiщика. Середню освiту
здобув у Полтавськiй гiмназi©, а 1854 року закiнчив юридичний факультет
Дерптського унiверситету з присво нням права кандидата дипломатичних наук.
Для свого часу Олександр Поль був прогресивна люднiм на. Вiн був членом
кiлькох наукових товариств, активно | працював у комiсi© впорядкування
побуту селян Верхньоднiпровського повiту. Будучи гласним у губернському
земствi, вiн щиро захищав принижених i допомагав простим людям в ©хнiй
нуждi, надавав допомогу жiночiй гiмназi© та реальному училищу. За все це
спiвгромадяни дуже шанували О. М. Поля i обрали його почесним громадянином
мiста Катеринослава.
Старожили розповiдають, що Олександр Поль - людина скромна, турботлива,
чуйна, житт радiсна. Вiн часто зустрiчався зi сво©ми земляками-селянами,
допомагав ©м грiшми й розумними порадами. Майстер-друкар
Днiпропетровського сiльськогосподарського iнституту Кирило Михайлович
Гаращенко, родом з Криничанського району, переповiв менi цiкавi спогади
дiда Якова Котенка, який колись пас овець бiля садиби Поля.
- Поль,- казав вiн,- був не тiльки вiдкривачем руди та збирачем скарбiв
народних, вiн добре знався i в медицинi, багато збирав рiзних трав i
лiкував ними людей. Якось у дiда Якова захворiла донька Марiя. У не© був
коксит. Батьки бiдкалися, безпорадно розводили руками, не могли нiчим ©й
допомогти. Про це горе взнав Поль. Вiн зайшов до хатини чабана Котенка,
розпитав про хворобу дiвчини, приготував з якихось трав п'ять лiтрiв
настоянки i порадив: "Оце хай ваша донька вип' мою настойку,- видужа ".
I справдi, дiвчина швидко видужала, стала на ноги, згодом вийшла замiж
про©дуть далi. Коли вони, песиголовцi, як почали гамселити в дверi ногами
та кулаками, то аж глина з стелi стала сипатися. Бачу, не витримаю облоги.
Вiдчинив. Вони без будь-якого дозволу всi натовпом ввалилися до
передпокою, а з ними вбiгла й невеличка куца собачка - така ласкава та
втiшна.
- Що вам треба, хто ви такi? - спитав ©х професор.
- Махновцi!
- Добре! Так i запишемо!- взяв книжечку i почав Яворницький щось
записувати.- Чого ж ви хочете вiд мене?
- Ключi вiд музею у вас?
- Перш за все треба привiтати господаря, коли до нього в хату зайшли, а
потiм говорити з ним по-людському, а не гримати! - зауважив Дмитро
Iванович.
- Ми з буржуями не вiта мось! Iч, чого захотiв! Може, накажеш ще шапку
зняти перед тобою?
- Як ви сказали - буржуй? I вам не соромно! Що ж у мене ? У мене
книги та будинок, а життя сво я вiддав людям, науцi. А ви мене, стару
людину, обража те, буржу м взива те! - докоряв ©м учений.
- Давай, старий, ключi, нiчого нам мораль читати! - загримали махновцi.
У цей час собачка визвiрилася й кинулася на махновцiв.
- А навiщо вам ключi, коли музей не працю ?
- То вже нам знати - навiщо. Гайда з нами! - наказали вони.
Дмитро Iванович мусив був узяти ключi i ©хати до музею. де й дума
собi: "Е, нi, тут не до жартiв. Чи ж довго ©м, шибайголовам, взяти та й
пустити кулю старому в потилицю! Зiпхнуть труп з тачанки, i нiхто не
знатиме, де подiвся Яворницький..."
I тут Дмитро Iванович дав собi раду у бiдi.
- Хлопцi, га, хлопцi! - звернувся вiн до махновцiв.- А що, як ви мене
вiдвезете в штаб до Нестора Iвановича? Хлопцi й отетерiли.
- А звiдкiль ви зна те батька? - пита один.
- Та то мiй давнiй приятель, одвезiть,- благав професор, хитруючи.
- Ну, гаразд, побачимо, який ви приятель. Тачанка круто повернула до
готелю "Асторiя", де розташувався штаб самого батька Махна.
У супроводi махновцiв Дмитро Iванович пiднявся на верхнiй поверх.
- Здоровенькi були! - звернувся Яворницький до Махна.
- Здрастуйте! Хто ви такий, в якiй справi до мене? - клiпаючи
каламутними очима, спитав Махно.
- Хто я? Та мене, Несторе Iвановичу, весь свiт зна ! Я професор
Яворницький, iсторик, директор музею.
- Так, так, чув...невпевнено промимрив, Махно.- А що вас привело до
мене?
- Серйозна й невiдкладна справа: вашi синки дуже бiдовi хлопцi, та бiда
з ними...
- Яка бiда? В чому рiч?
- При©хали до мене п'янi, буржу м назвали, вимагають ключi вiд музею.
Що це таке? Як можна? Музей - це святиня, храм культури! Ключiв я не дав
©м, а попросив, щоб завезли до вас. Думаю, що ви зрозумi те мене: музей не
для п'яних. Те, що в музе©, Несторе Iвановичу, не мо й не ваше - це
народне добро. Вiдчинити музей для ваших п'яних хлопцiв - це значить
вiддати на поталу й глум пам'ятники вiковiчно© культури, якi я збирав усе
сво життя.
Цього не можна допустити.
- Чого ж ви вiд мене хочете? - роздратовано спитав Махно, насупивши
волохатi брови й пiдвiвшись з мiсця.
- Я прошу видати менi охоронну записку для музею.
- Гаразд, записку видамо! - вiдповiв Махно. А далi пом'якшав i спитав:
- А що там е цiкавого у вашому музе©?
- Та дещо .
- Я хочу з'©здити туди i побачити музей.
- Це ваша справа.
Махно наказав ад'ютантовi подати фаетона, а далi запропонував
професоровi Яворницькому i сво му тiлохранителевi ©хати з ним у музей.
При©хали. Дiдусь - вартовий музею - спочатку злякався Махна, а коли
побачив Яворницького з ключами, заспоко©вся.
- От що, Несторе Iвановичу,- звернувся до Махна Яворницький,- перед тим
як оглянутi© музей, напишiть менi охоронну записку, що обiцяли в штабi.
З наказу Махна 27 листопада 1919 року було надруковано на паперi з
блокнота охоронну записку. Ось ©© текст:
ОХРАНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА
Штамп
27.ХI.1919г.
N
190
Дана сия
записка
Военно-Революционным
Советом и Командармом
директору
музея имени Поля Эварницкому в том,
что арестовать или конфисковать что-либо из имущества музея никто не имеет права
без особого на то разрешения КОМАНДАРМА БАТЬКА МАХНО, что подписями и
приложением печати удостоверяется.
Председатель (подпись)
Секретарь (подпись)
КОМАНДАРМ Батько МАХНО
До охоронно© записки прикладено двi круглi печатки: одна штабна, а
друга особиста, ©© приклав сам Махно.
Пiсля цього пiшли оглядати експонати музею. Ходили години двi.
- Ось бачте,- показав Дмитро Iванович на двi пляшки з горiлкою, що
стояли у вiтринi.- Це запорозька, найкраща в свiтi горiлка! Я викопав ©© в
могилi аж три пляшки, так копачi одну розпили, а двi я привiз до музею.
У Махна загорiлись очi, ковта слину i нiяк не вiдiрве очей вiд
спокусливо© горiлки.
- Давайте вип' мо одну пляшку! - сказав Махно,
- Е, нi, цього не можна.
- Чому не можна?
- Це для iсторi©!
- А хiба для iсторi© мало однi © пляшки горiлки?
Бачить Яворницький, що бiда: не дати горiлки - охоронну записку
вiдбере, а вiдбере записку, музей пограбують. Що робити? Жалко запорозько©
горiлки, а ще бiльше жалко музейних скарбiв! Щоб пiддобритись до Махна,
вiддав йому одну пляшку запорозько© горiлки, а друга лишилася в музе© для
iсторi©.
Та конфлiкт з горiлкою ще не закiнчився, як Махно враз щось пригадав,
зупинився, насупився.
- Ану, покажiть менi шаблюку кошового Задунайсько© Сiчi Гладкого.
- Ходiмте, покажу.
Дмитро Iванович провiв Махна до однi © вiтрини й каже:
- Ось вона, вже старенька, та яка . Дивiться!
- Ви дурницi менi не кажiть. Шаблюка Гладкого, про яку я чув,
iнкрустована коштовними камiннями, золотом, срiблом оздоблена, з дамасько©
сталi виготовлена, а ви менi якусь поiржавлену трухлявину показу те!
- Нi, Несторе Iвановичу, не трухлявину, а святиню - скарб музею!
Махно пiдозрiло глянув на Яворницького i начебто повiрив. А хитрун
Яворницький заздалегiдь сховав справжню шаблюку Гладкого в пiдземеллi
свого музею.
Махно, кажуть, був людиною непостiйною, запальною, гарячою, гнiвною: то
спалахне, а то й втихомириться - тодi може проявити якусь гуманнiсть. Ось
i на цей раз вiн, вже лагiдно, спитав Яворницького:
- Може, вашому музею в чомусь треба допомогти, кажiть?
Дмитро Iванович зрадiв i вмить скористався нагодою:
- така потреба. Бачите, надходить зима, а холод - ворог експонатiв.
От якби вугiлька нам пiдкинули...
- Гаразд. Допоможу. Вугiлля буде для музею. Махно, на диво всiм,
дотримав свого слова: через день-два на подвiр'я музею було завезено 14
пiдвiд з вугiллям.
I, вже прощаючись з гостем, Яворницький сказав:
- Я завiв у музе© такий порядок, що знаменитi люди лишають у книзi
якийсь запис. Може, й ви напишете щось?
Подали книгу. Махно розгорнув i почав перегортати сторiнки, а коли
побачив пiдпис царя Миколи II, сказав:
- Ось тут, вище царя, напишу.
- Е, нi, тут не можна,- сказав Яворницький.
- Тодi ось тут, нижче пiдпису царя.
- I нижче не можна.
- А чому не можна? - допитувався Махно.
- Та ви ж зна те, яко© люди думки про царя. Невже нам личить ставати а
ним поруч? Напишiть ось тут, на чистому паперi.
Пiзнiше Дмитро Iванович переказував цей дiалог ще в гострiшiй формi.
- Бачите, Несторе Iвановичу, люди, що читатимуть ваш горiшнiй напис на
царському аркушi, скажуть: "Цар був г...о, а Махно ще бiльше", а як нижче
напишете, то скажуть: "Цар г...о, а нижче його покидьки".
Виходячи з музею, Махно звернувся до Яворницького:
- Виникла потреба, щоб ви для мого командування прочитали лекцiю про
iсторiю запорожцiв та мiсцевого краю. Як, зможете?
Вiдповiдь треба було давати негайно.
- Чому ж, можна. А коли ви хочете?
- Завтра, о дев'ятiй годинi ранку. Наступного дня до будинку Дмитра
Iвановича пiд'©хала тачанка з двома озбро ними махновцями. Знову тенькнуло
бiля серця. А коли дiзнався, що вони при©хали по лектора, трохи
одпустило... Хоч i не хотiлось Яворницькому бiльше бачитися з Махном, та
обставини змусили по©хати: боявся за музей.
- Тiльки-но я злiз з тачанки,- розповiдав Дмитро Iванович,- як у готелi
почулися пострiли: один, другий, третiй. От, думаю, попав у пекло. З
острахом заходжу в готель, дивдюсь, а в передпоко© лежить, розпластавшись,
здоровенний махновець, одягнений у коштовну шубу.
- Що це? - питаю Махна.
- Не лякайтесь, професоре, це мiй вирок за компрометацiю анархi©.
- Так от що, Несторе Iвановичу,- наважився Яворницький.- Пiд таким
враженням я зараз не можу читати к лекцi©. Прошу вас, вiдпустiть мене.
Махно був роздратований i п'яний. Йому самому, певно, було не до
лекцi©.
- Гаразд, iдiть додому. Iншим разом прочита те.
- Добре.
А сам собi Дмитро Iванович подумав: "Де вже ©м лекцiю слухати, коли пiд
ними земля горить".
Так воно й сталося. Ще вдосвiта професор почув приглушений гуркiт
гармат. Незабаром у Катеринославi вiд махновцiв i слiду не лишилося.
Дмитро Iванович полегшено зiтхнув: "Добре,- подумав собi,- що так
щасливо обiйшлося: не вигнали б його звiдси - пропав би музей, а в ньому ж
золотi й срiбнi речi, багатi народнi скарби".
Та радiсть виявилася передчасною: музейний сторож Попов доповiв, що
поки Дмитро Iванович ©здив у штаб "читати" лекцiю, махновцi таки пошарпали
музей.
- От мерзотники! Махно дав охоронну записку, а його ж "синки" нишпорять
по музею!
_СЕРЕД ЗЕМЛЯКIВ_
БУДИНОК
БIЛЯ ПАРКУ
Цей чепурненький будиночок з мезонiном бiля парку Шевченка знали колись
не тiльки мiсцевi жителi, а й люди з сiл i навiть далеких мiст - у наших i
в чужих землях.
Дмитро Iванович, господар цього будинку, любив природу, любив Днiпро,
його скелi, його шумливi пороги.
Ще здавна вiн виклопотав собi садибу в нагiрнiй частинi мiста i
збудував невеличкий будинок. Звiдси добре видно сивий Днiпро, а на ньому
плоти й пароплави, мальовничий парк Шевченка, в якому вiн частенько
вiдпочивав, видно також i металургiйнi велетнi мiста.
"З цi © "башти",- писав Яворницький до свого колеги академiка Д. I.
Багалiя, запрошуючи його в гостi,- видно все: i Днiпро, i степ, i
Самару-рiку - усе як на долонi" [59].
Коло будинку - скромний садочок, який сам Дмитро Iванович садив, сво©ми
руками вiн виростив тут яблунi, грушi, абрикоси, рiзнi квiти.
В його бiблiотецi знайдено брошуру за 1894 рiк "Як самому виростити
плодовий садок". Цими порадами користувався Дмитро Iванович, коли,
засукавши рукави, брав у руки лопату, копав ямки, розпушував родючу чорну
землю.
В робочому кабiнетi професора Яворницького - безлiч книжок з
археологi©, етнографi©, iсторi© Росi©, Укра©ни, твори класикiв. Багато з
них - подарунки вiд авторiв.
Тут же була невеличка дерев'яна трибуна. Вiн часто пiдводився з-за
столу, ставав бiля не© i продовжував працювати. Любив добротний папiр,
завжди писав пером "рондо" i обов'язково чорним чорнилом, яке для нього
готував один знайомий хiмiк. Оцi речi - папiр, перо, чорнило - були для
Дмитра Iвановича спiвучасниками його щоденно© творчо© працi.
На робочому столi пiд склом - портрет професора О. Потебнi, його
вчителя, людини великого розуму, сильно© волi й широко© ерудицi©. На стiнi
- портрет Тараса Григоровича Шевченка, обрамлений квiтчастим укра©нським
рушником.
У вiтальнi будинку, на стiнi, ще й досi зберiгся монументальний розпис.
Його створив художник Микола Iванович Струнников. На цiй картинi художник
зобразив Тараса Бульбу з синами в походi.
Iсторiя цього розпису така. В 1920 роцi митець жив i працював у
Катеринославi. За проханням Дмитра Iвановича, з яким його пов'язувала
давня дружба, вiн при©хав до нього, щоб попрацювати в iсторичному музе©.
Жив Струнников у будинку вченого.
Дмитро Iванович надихав художника взяти пензель та написати "Тараса
Бульбу з синами", "Козака з бандурою", "Автопортрета".
- Дивлюсь, як ви ото пензлем доторка тесь до полотна,- каже вчений,- i
впiзнаю р пiнську школу. Щасливий ви, Миколо Iвановичу, що працювали з
генiальною людиною.
Микола Iванович радiсно усмiхнувся.
- Та вже стараюсь, щоб не потьмарити iм'я свого вчителя i наставника...
- Бачу, Миколо Iвановичу, що ви все бiльше й бiльше захоплю тесь
запорожцями. То, кажу, було б добре, якби ви про©хались в козацькi села
Покровське та Бiленьке.
Микола Iванович послухав Яворницького, по©хав у с. Бiленьке. В тому
старовинному селi чимало вiн написав портретiв. Художник на тлi
укра©нського кра виду змалював сво©х геро©в: М. Бiлого, П. Макаренка, Я.
Пазюка, укра©нську жiнку Одарку Пазюк та "Козака на дозвiллi". Твори
Струнникова й сьогоднi радують сво ю майстернiстю.
Iнколи через хворобу Дмитро Iванович не приходив у музей, тодi
спiвробiтники йшли до нього додому, кожен, звiсно, тiльки з невiдкладними
справами.
Пiдписуючи будь-який офiцiйний документ - грошовий чек чи листа до
вищих iнстанцiй, Дмитро Iванович рiдко коли користувався бiбулою, а
найчастiше присипав свiй пiдпис на документi днiпровським бiлим пiском,
який швидко вбирав чорнило, а потiм здував цей пiсок i повертав документ.
- Так робили в Запорозькiй Сiчi,- чи то жартома, чи то серйозно
зауважував господар.
- Так-то так, Дмитре Iвановичу,- звернувся до нього вартовий i водночас
касир музею дiдусь Олiмпiй Андрiйович Щукiн.- А от скажiть, у чому менi
носити зарплату з Держбанку для спiвробiтникiв музею? Збро© у мене нема ,
охорони не дають, хоч би портфель був...
- А навiщо вам портфель? Краще без нього, бо хтось i справдi подума ,
що ви грошi носите.
- Та воно конешно, а все ж таки, в чому приносити з банку грошi? -
допитувався дiдок.
- А я вже подумав про це. Ось гляньте, що це в мо©х руках?
- Начеб псалтир!
- Так, правильно. А тепер загляньте всередину, що ви тут бачите?
- Нiчого не бачу: наче якась коробка, чи що?
- От i добре, що ви побачили коробку. Оце вам буде портфель.
Дмитро Iванович вирiзав усе священне писання зсередини церковно© книги
i зробив з не© скриньку. Отже, коли збоку глянути - псалтир, а всерединi -
потайне сховище на грошi.
- Оце добре, Дмитре Iвановичу! А я б до цього й не додумався.
- Це певне сховище! Отож берiть цей "портфель" i спокiйно в ньому
носiть музейнi грошi; запевняю, нiхто на вас не накинеться...
I справдi, дiдок Щукiн з цим псалтирем-"портфелем" безпечно ходив
кiлька рокiв. Нiкому навiть на думку не спадало, що богобоязливий дiдок
носить у псалтирi грошi...
До Яворницького раз у раз зверталося багато людей в найрiзноманiтнiших
справах - етнографi©, мови, вiдтворення образу iсторичних постатей,- i
кожний завжди одержував вичерпну висококвалiфiковану вiдповiдь.
Вiдомий укра©нський драматург М. П. Старицький, працюючи над драмою
"Богдан Хмельницький", звернувся 15 сiчня 1899 року до Дмитра Iвановича й
просив допомогти йому "...познайомитися зi звичаями тогочасно© придворно©
польсько© магнаторi©. Де б знайти джерела iсторичнi i романтичнi - чи не
пригаду те?"[60].
У другому листi, датованому 7 грудня 1899 року, Старицький дуже просить
Дмитра Iвановича "...порекомендувати, де дiстати театральнi реквiзити -
жiночi та чоловiчi: гетьмана, генерального суддi, генерального писаря та
iнших".
Не обiйшовся без допомоги iсторика i другий корифей укра©нського театру
П. К. Саксаганський. З квiтня 1915 року вiн зверта ться до Д. I.
Яворницького, як до великого знавця укра©нського побуту:
"Бачиш,- пише вiн,- я тiльки й знаю, що Возного - це щось нагаду
сучасного судебного пристава. Возний вибирався дворянством, i приводив
тяжущихся до суду, i назначав iмущество в продаж. Оце й усе, що я знаю. А
от яка його була одежа? Чи ти, голубе, нiколи не находив десь тi © одежi?
Якщо ма ш, то або намалюй, або опиши, яка то мусить бути одiж. Зостаюсь,
як i перше, вiрний Опанас Саксаганський".[61]
Частенько листувався з Дмитром Iвановичем i Марко Кропивницький. Одного
листа вiн почав iмпровiзованим вiршем:
Ой Дмитре мiй, Дмитре,
Прихильник ти щирий!
Багато ти, друже,
У душу мою
Перелив сво ©
Тепло©, палко©
I браво© душi:
Розпалахав мрi©,
Зогрiв мо© думи
I в серцевi хворому
Виго©в надi©.
А закiнчив свого листа словами: "Лiтом хоч тижнiв зо два поблука мо з
тобою понад Днiпром".
До будинку Яворницького часто заходили академiки, професори, художники,
письменники, вчителi, кобзарi, чабани, що з сопiлкою в руках складали й
спiвали тут укра©нських народних пiсень. Не минали його будинку й
композитори М. В. Лисенко та К. Г. Стеценко, артисти П. I. Цесевич та Г.
В. Маринич, вченi О. М. Терпигор в, С. Б. Шарбе, А. П. Виноградов,
фольклорист i лiтературознавець В. В. Данилов.
Був у нього Олександр Корнiйчук, щоб порадитись, як краще й правдивiше
показати на сценi Богдана Хмельницького, при©здили артисти з Тбiлiсi.
Частенько приходили й адмiнiстратори укра©нських театрiв Днiпропетровська,
Ки ва, Харкова, прохаючи поради, як краще поставити iсторичну або побутову
п' су та пошити для не© укра©нський одяг.
Любив Дмитро Iванович i фiзичну працю. Взимку можна було бачити, як вiн
у чорнiй смушевiй шапцi та рукавицях прочищав стежки, обмiтав ганок вiд
снiгу. В його дворi завжди було чисто й охайно. Такий порядок був у нього
скрiзь, починаючи з двору й кiнчаючи робочим кабiнетом.
Тi, хто знав Дмитра Iвановича, завжди дивувались його працьовитостi й
наполегливостi. Вiн цiлими днями й вечорами писав, доповнював свiй
словник, звiряв окремi слова з iншими словниками та довiдниками, давав
коментарi до кожного слова.
Яворницький знаходив собi роботу i пiд час вiдпочинку; пiдрiзав зайвi
гiлочки на деревах, i не тiльки бiля свого будинку, але й у громадському
скверi, вiдносив подалi каменючку, що лежала на дорозi, палицею згрiбав i
прикопував смiття, бо в усьому любив чистоту й охайнiсть.
Одного разу Дмитро Iванович сидiв з книжкою в руках на верандi й
пiдслухав таку розмову:
- Скажи, Степане, ти зна ш, чий це будинок?
- Нi. Не знаю. А чий?
- Яворницького. А зна ш, де вiн грошей узяв, щоб збудувати цей будинок?
- Не знаю. А де?
- Накопав - от де! Кажуть, що вiн сотнi могил розкопав, усе шукав
скарбiв, поки знайшов-таки. Отож за той скарб вiн i будинок собi збудував.
- Бреши, та влад! - вигукнув з двору Яворницький.- Не в могилах
накопав, а "запорожцi" менi дали: написав три томи "Iсторi© запорозьких
козакiв" та й збудував собi будинок.
...При собi, в кишенi, Дмитро Iванович завжди носив маленьку книжечку й
олiвець. Уважно слухаючи яку-не-будь розповiдь, вiн тихенько виймав свою
книжечку й записував цiкавi слова, оригiнальнi вислови, думки оповiдача.
Дмитро Iванович часто бував на ярмарках, де вмiв уважно слухати людей,
не перебиваючи ©х i лише пiд час паузи iнколи закидаючи слiвце. Особливо
це вiн робив тодi, коли розмова йшла з простими людьми.
Одного разу Дмитро Iванович закликав усiх спiвробiтникiв музею до свого
кабiнету й сказав:
- Слухайте, що я вам прочитаю. Це мiй твiр, а зветься вiн - "Ярмарок".
Я написав його пiсля того, як побував у Котiвцi на величезному ярмарку.
Був там п'ять днiв. Чого тiльки я не чув, чого тiльки не бачив! Отож
захотiлося менi почитати вам, а ви послухайте,може, дещо й виправите.
Майже двi години ми з великим захопленням слухали цей твiр. Написаний
вiн був чистою народною мовою, в ньому подано влучнi образи, цiкавi штрихи
кипучого народного життя. Наш дружний смiх часто переривав читання цього
дотепного твору.
За довгi роки життя Дмитро Iванович виробив собi режим працi,
харчування та вiдпочинку. Спав мало: лягав о 12 годинi ночi, вставав о 5
ранку i зразу ж iшов на прогулянку - в сквер або в парк Шевченка. Пiсля
снiдання, годинi о 9-й, помаленьку чимчикував до музею. На снiданок - чай
з медом, а ввечерi - кисле молоко та бiлi сухарi. Нiколи за все сво життя
не ©здив на курорти, не курив, не вживав спиртних напо©в. Знаючи це, в
музе© нiхто при ньому не курив цигарок, нiде, було, не почу ш запаху
тютюну.
Коли Дмитро Iванович втомлювався, вiн клав перо, тихенько сiдав у
кабiнетi на канапу, вiдпочивав. Потiм знову брався за роботу.
Влiтку Дмитро Iванович часто ходив до парку Шевченка. Любив послухати
музику. Вiн заздалегiдь сiдав бiля естради, спершись на цiпка, й чекав
початку концерту.
Диригент обласного симфонiчного оркестру М. М. Заржевський, який
керував оркестром у парку, добре знав Дмитра Iвановича й одразу, як тiльки
помiчав, що прийшов Яворницький, пiдходив i шанобливо питав його:
- Що для вас, Дмитре Iвановичу, сьогоднi виконати?
- Що-небудь для душi.
- А все ж?
- Люблю Чайковського. З великим задоволенням послухав би П'яту
симфонiю, якщо можна.
Керiвник оркестру пiднiмався на естраду, i звiдти лилась знайома
мелодiя улюблено© симфонi©. Iнколи Дмитро Iванович просив диригента
виконати танцювально-пiсенну сю©ту "Укра©нський вiночок" або фрагменти з
опери "Запорожець за Дуна м".
I це його прохання одразу ж викопували.
Вiн мав незвичайну пам'ять: добре знав, коли й з ким зустрiчався, як
звали вiзника, з яким тридцять рокiв тому ©здив, знав iм'я та по батьковi
багатьох учителiв, простих людей - кобзарiв, лiрникiв, чередникiв,
чабанiв, складачiв народних пiсень i рiзних цiкавих оповiдачiв.
Дуже любив Дмитро Iванович молодь. В його будинок часто заходили
студенти, часом вони зустрiчалися з ним на прогулянцi.
Тепла й творча дружба склалась мiж ученими Д. I. Яворницьким i
професором Ю. О. Фохтом. Вони обидва дуже захоплювалися вивченням народно©
творчостi, мови, звича©в.
Професор Фохт, вiдпочиваючи з Яворницьким у парку Шевченка, похвалився
якось, що вiн багато зна укра©нських пiсень i зна таку, що Дмитро
Iванович ще, мабуть, i не чув.
- Цiкаво,- сказав Яворницький,- ану, проспiвайте ©©, послухаю.
I Фохт тихенько проспiвав. Дмитро Iванович уважно вислухав, а потiм
вiдповiв:
- Я знаю ©©, тiльки у вашiй пiснi такий варiант, що в мене не
записано. Прошу повторити: я запишу цей варiант.
Фохт знову заспiвав, а Дмитро Iванович записав новi слова пiснi й
занотував ©© на голос.
27 листопада 1925 року, коли громадськiсть вiдзначила сiмдесятирiччя
ювiляра, Остап Вишня надiслав Яворницькому теплого листа:
"Низько кланяюсь, високоповажний i дорогий батьку Дмитре Iвановичу. Не
менi цiнувати сiмдесят лiт Вашого прекрасного життя й працi велико©. Од
усього серця вiтаю Вас, Щоб жиди Ви крiпко, щоб жили Ви довго, щоб
збагачували культуру рiдну на радiсть, на втiху, на користь грядущих
поколiнь. Щирий i низький уклiн од вашого Остапа Вишнi"[62].
I пошана, i похвала ця - цiлком заслуженi.
Д. I. Яворницький належав до то© трудово© iнтелiгенцi©, яка, пройшовши
складний шлях розвитку, чесно працювала на нивi ново©, радянсько©
культури.
_НОВОРОСIЙСЬКИЙ__ КОЛУМБ__ _
У сво©х промовах на зборах, у приватних розмовах i листах Дмитро
Iванович часто згадував добрим словом iм'я Олександра Миколайовича Поля,
якого вiн глибоко поважав i шанував.
Дружня приязнь до цi © людини в Яворницького народилася здавна, ще пiд
час перших подорожей по Укра©нi.
Коли Дмитро Iванович при©здив з Петербурга на пiвдень шукати запорозьку
старовину, спочатку вiн побував у Ки вi, Полтавi, Одесi й Катеринодарi. Це
були цiкавi подорожi, але вони не давали iсториковi того матерiалу, якого
вiн увесь час шукав. Пiсля цього Дмитро Iванович помандрував на
Катеринославщину. I тут йому пощастило. Вiн натрапив на багатющi колекцi©
козацько© старовини, якi зберiгались у генерала Г. П. Алексеева та
громадського дiяча О. М. Поля. Саме тут вiн, власне, вперше познайомився з
запорозькими релiквiями i назавжди полюбив ©х.
О. М. Поль по-дружньому ставився до молодого археолога, чуйно
вiдгукувався на його прохання. Вiн часто допомагав Яворницькому проводити
археологiчнi розкопки та збирати експонати минувшини. Навiть давав йому на
цiле лiто робочу силу за свiй рахунок. Дружба мiж ними була чесна й
безкорисна.
У листi вiд 5 травня 1889 року Поль писав Яворницькому:
"Глибокошановний Дмитре Iвановичу!
Листа й депешу Вашi одержав. Повiдомити депешею розмiри гармат i
мортир, щоб уникнути непорозумiнь, вважаю за неможливе й тому додаю ©х Вам
тепер у малюнках.
Олександр Петрович Вам кланя ться, зайнятий зараз змалюванням плану
порогiв i вишле його Вам разом з описом розкопок сво©х бронзового вiку...
Тисну Вашу руку, дорогий козаче, бажаю всього доброго.
Душевно вiдданий, ваш О. Поль"[63]
Iм'я О. М. Поля (1832 - 1890) ввiйшло в iсторiю розвитку залiзорудно©
промисловостi Криворiжжя та розвитку культури на Катеринославщинi. Це був
активний громадський дiяч, пристрасний кра знавець, археолог. Його
цiкавила технiка, освiта, iсторiя. Де б вiн не був, завжди знаходив
коштовнi скарби матерiально© культури рiдного краю.
Народився О. М. Поль в с. Малоолександрiвському, Верхньоднiпровського
повiту. Катеринославсько© губернi©, в сiм'© помiщика. Середню освiту
здобув у Полтавськiй гiмназi©, а 1854 року закiнчив юридичний факультет
Дерптського унiверситету з присво нням права кандидата дипломатичних наук.
Для свого часу Олександр Поль був прогресивна люднiм на. Вiн був членом
кiлькох наукових товариств, активно | працював у комiсi© впорядкування
побуту селян Верхньоднiпровського повiту. Будучи гласним у губернському
земствi, вiн щиро захищав принижених i допомагав простим людям в ©хнiй
нуждi, надавав допомогу жiночiй гiмназi© та реальному училищу. За все це
спiвгромадяни дуже шанували О. М. Поля i обрали його почесним громадянином
мiста Катеринослава.
Старожили розповiдають, що Олександр Поль - людина скромна, турботлива,
чуйна, житт радiсна. Вiн часто зустрiчався зi сво©ми земляками-селянами,
допомагав ©м грiшми й розумними порадами. Майстер-друкар
Днiпропетровського сiльськогосподарського iнституту Кирило Михайлович
Гаращенко, родом з Криничанського району, переповiв менi цiкавi спогади
дiда Якова Котенка, який колись пас овець бiля садиби Поля.
- Поль,- казав вiн,- був не тiльки вiдкривачем руди та збирачем скарбiв
народних, вiн добре знався i в медицинi, багато збирав рiзних трав i
лiкував ними людей. Якось у дiда Якова захворiла донька Марiя. У не© був
коксит. Батьки бiдкалися, безпорадно розводили руками, не могли нiчим ©й
допомогти. Про це горе взнав Поль. Вiн зайшов до хатини чабана Котенка,
розпитав про хворобу дiвчини, приготував з якихось трав п'ять лiтрiв
настоянки i порадив: "Оце хай ваша донька вип' мою настойку,- видужа ".
I справдi, дiвчина швидко видужала, стала на ноги, згодом вийшла замiж