Страница:
дiд дiстав - не питав. Та я з цих пiстолiв i не стрiляв, вони в мене так,
для розваги.
Башмак засмикався на стiльцi, йому не хотiлося казати, для чого вiн
трима , при собi зброю.
- Неправду кажете! - почав наступати Яворницький.- Ви цю священну
зброю, якою запорожцi боронили батькiвщину, зганьбили, стали лякати нею
людей, грабувати ©хн добро та пропивати. Знайте - хто краде чуже добро,
той краде чужi сили, чужий труд, чужий розум, чуже щастя?
- А Кармалюк хiба не так робив? - закинув раптом Башмак.
- Що кажете - Кармалюк? Е-е-е, чоловiче, далеко куцому до зайця!
Кармалюк вiдбирав добро вiд панiв i вiддавав його крiпакам, знедоленим
людям. А ви що робите? Ви грабу те бiдних людей, а потiм усе пропива те. А
як це зветься, подумайте! До чого ж ви дiйшли! Чи зна те, що про вашi
злочини вже вiдомо в губернi©? За вами вже слiдкують. Ой дорого ви за це
заплатите!..
Сталось дивне: простi слова Дмитра Iвановича якось дiйшли до серця й
розуму розбишаки, вiн зажурився, замислився, а потiм раптом пита :
- Що ж ви, професоре, хочете вiд мене? Що ви менi порадите?
- А от що: обидва пiстолi й шаблюку передайте менi для музею. Бiльше
нiчого не треба вiд вас.
У розмову втрутився дiд Кушпiль, який досi терпляче чекав, коли
закiнчаться переговори, бо його думка крутилася весь час коло обiцяного
вiдра горiлки i його вже почала розбирати нетерплячка.
-- Та це, мабуть, ще не все! - потупцяв на мiсцi Кушпiль.- Ви ж менi
щось обiцяли! Так буде чи нi?
- Так, правда, я обiцяв: ось вам, хлопцi, трояка на горiлку. Випийте
оту смердючку та й розпрощайтеся з нею навiки. Горiлка до пуття ще нiкого
не доводила, а на той свiт загнала багатьох. Шинок - це храм сатани!
Забудьте до нього дорогу!
- Та й то так! - погодився Кушпiль, аби швидше взятись за чарку.
Башмак зняв шаблюку, пiстолi й вiддав Яворницькому. Дмитро Iванович
оглянув старовиннi релiквi© i подумав: "Отака зброя, а була не в тих
руках!.."
- Ну, а як же буде зi мною? Що менi робити далi? - спитав "запорожець".
- За вас, Башмак, я замовлю сво слово де слiд. Скажу, що зброю вiддали
в музей i почнете чесно собi хлiб заробляти.
- Де ж його заробити, цей хлiб, куди пiти?
- Е-е-е, чоловiче, була б охота, а дiло завжди знайдеться. Хто захоче,
той i на гору скоче, а як не захоче, то й з гори не скотиться. Раджу вам
iти працювати на завод. Це буде правдивий шлях у вашому життi. Та
пам'ятайте, треба робити, а не лiнуватися, бо лiнощi спустошують душу
людини. Ледарство - гiрше вiд тяжко© хвороби,- закiнчив Яворницький.
- Спасибi професоре, за добре слово, за вашу розумну пораду.
- На все добре! - попрощався Дмитро Iванович.
Складенi в мiшок музейнi скарби Башмак i Кушпiль допомогли Яворницькому
донести до по©зда, який iшов на Катеринослав.
"ЦИБУЛИНА" 3 МУЗИКОЮ I ГОДИННИКИ_ _
Хоч музей, який очолював Яворницький, звався крайовим, але в ньому були
експонати культур рiзних народiв, часiв i галузей технiки, бо всi вони
являли великий iнтерес для глядачiв.
- Ну що з того, що музей крайовий! А хiба люди не цiкавляться культурою
Росi© або вропи? Безперечно, цiкавляться,- казав Дмитро Iванович.- Отож
треба збирати все, що може дати людям користь, збагатити ©х духовно.
I вiн збирав усе. Мiж тисячами рiзних музейних речей можна було
побачити венецiанський посуд, кинджали схiдних кра©н, речi рiзних
релiгiйних культiв.
Менi назавжди запам'ятався рiдкiсний годинник, який лежав у вiтринi
центрального музею. Бiля нього часто збирався натовп вiдвiдувачiв.
Що ж це за годинник? Звiдкiля вiн узявся? Ще до революцi© Дмитро
Iванович знав усiх дворян, купцiв, помiщикiв, якi жили на
Катеринославщинi, часто бував у панських покоях, бачив там рiдкiснi
колекцi©. Свiдомiшi з них, пiд впливом Яворницького, дарували сво©
колекцi© музе вi. Але таких було мало.
У помiщика Трипiльського Дмитро Iванович якось помiтив козацьку люльку
оригiнального зразка та iншi цiннi речi. Але найбiльше його зацiкавив
незвичайний годинник. Коли iсторик дiзнався про бiографiю цього рiдкiсного
годинника, вiн тiльки й думав про нього.
Ось i зараз вiн пильно розглядав унiкальний експонат у формi качиного
яйця, покритого зверху блакитною емаллю.
- Хто ж зробив це чудо? - спитав Дмитро Iванович у Трипiльського.
- Це витвiр генiального самоука Iвана Петровича Кулiбiна.
Iсторик стояв немов зачарований. Вiн пригадав, що в Петербурзi, в
Ермiтажi, зберiга ться годинник, який Кулiбiн зробив 1767 року, а потiм
1769 року подарував його Катеринi II. Той годинник являв собою складний
механiзм автоматично© дi©, накручувався один раз на добу, складався з
тисячi мiнiатюрних деталей. Вiн вiдбивав години, пiвгодини, чверть години
ще й виконував гiмн, який створив винахiдник. Умiлець вмонтував у ньому
малюсiнький театр-автомат, який дiяв за допомогою особливих стрiлок.
Кулiбiн здивував тодi увесь свiт складною системою механiзму, що
свiдчить про його великий винахiдницький талант i про його незвичайну волю
й терпiння.
Але генiальний творець на цьому не зупинився. Вiн тодi сконструював
багато iнших годинникiв i механiзмiв. Очевидно, годинникiв у формi яйця
вiн виготовив кiлька, з яких один пощастило добути колекцiонеровi
Трипiльському.
Яворницький цiнував природний дар Кулiбiна. Йому дуже хотiлося дiстати
для музею витвiр його вмiлих рук.
Та не так просто було дiстати будь-яку рiч у Трипiльського.
- От що, Iване Костянтиновичу,- сказав Яворницький,ви менi, будь ласка,
дайте оту "цибулину" днiв на десять у музей. Тут ма вiдбутись форум
iсторикiв, прибудуть гостi з-за кордону. Хотiлось би показати цей розумний
годинник. Нехай подивляться й знають, що слов'яни сво ю кмiтливiстю можуть
увесь свiт здивувати.
- Якщо тiльки для цього ви просите,- вiзьмiть, не перечу. Але...
- Не турбуйтесь. Буде все гаразд. Хочете - розписку дам.
- Не треба. Це ж тимчасово!
Годинник пiсля форуму затримався в музе©. Лежить вiн мiсяць, два, рiк.
А Дмитро Iванович не поспiша повертати його. Щоразу, зустрiчаючись з
Трипiльським, вiн доводив, що вiдвiдувачi рознесли таку славу про
"цибулину", що тепер люди плавом пливуть до музею. Всi хочуть подивитися
на це чудо та послухати музику годинника, коли вiн викону гiмн.
Дотяг Дмитро Iванович з цим годинником аж до Жовтнево© революцi©. А
тодi Трипiльському було вже не до годинника...
У Потьомкiнському палацi, який був у парку напроти будинку
Яворницького, стояв на дерев'яному постаментi так званий "стовповий"
годинник XVIII вiку. Вiдзначався вiн сво©м великим розмiром i гучним
дзвоном. Бувало, як бевкне цей годинник, так аж луна по Днiпру котиться.
От би його в музей!
Пiд час революцi© Дмитро Iванович забрав цей годинник з палацу й
перенiс до свого будинку, бо в музе© бракувало мiсця.
Цей годинник уже не дiяв, не дзвонив. Треба було полагодити i пустити
його. Почав Яворницький шукати в Катеринославi путящого механiка. Йому
порадили доброго знавця годинникових механiзмiв, до того ж нумiзмата,
Георгiя Федоровича Йосикова.
- Покличте, будь ласка, того Йосикова! - якось попросив Яворницький
спiвробiтника музею. Механiк незабаром прибув.
- Чув я, що ви добрий майстер. Скажiть, а чи не зможете ви полагодити
потьомкiнського стовпового годинника?
- А чому ж, можу. Доводилося менi в сво му життi бачити всякi
механiзми. Спробую,- сказав Йосиков.
- Тодi ходiмте до мене, будете працювати й харчуватися в мо му будинку,
бо я такi речi за дверi не виношу.
Перед Йосиковим, у вестибюлi будинку вченого, стояв здоровенний
годинник, що вже вiджив свiй вiк, так само як i його колишнiй господар
князь Потьомкiн.
- Зробiть, Георгiю Федоровичу, так, щоб вiн дзвонив. Люблю, коли в
кiмнатi видзвоню годинник, якось веселiше живеться тодi.
За кiлька днiв годинник ожив. Пролунали першi акорди. Яворницькому дуже
сподобався "голос" цього годинника.
- Вiн дзвонить тепер так, неначе на вокзалi дають сигнал перед
вiдправленням по©зда,- сказав Дмитро Iванович.
А коли складний механiзм почав уночi вiдбивати 10, 11, 12 годин,- загув
увесь будинок. Яворницький не витримав дзвону, пiдвiвся з лiжка, пiдiйшов
до годинника й зупинив його.
- Що сталося, чому сто©ть годинник? - тривожно спитав Йосиков, коли на
другий день прийшов перевiрити свою роботу.
- То я зупинив: вiн .не давав менi спати! Обидва засмiялися.
- Спасибi, Георгiю Федоровичу. Ви добрий майстер. Усi годинники, до
яких доторкнулися вашi руки, ожили, заговорили кожен сво ю мовою.
Одного разу Дмитро Iванович запросив Йосикова пройтися з ним на
веранду, яка виходила в сад. Там, на великому тарелi, лежав, як жар,
розрiзаний кавун.
- Сiдайте, Георгiю Федоровичу, за стiл - покуштуймо оцього трiскунця.
Кавун ©ли обидва. В цей час Дмитро Iванович повiв розмову з гостем на
iншу тему.
- Кажуть, Георгiю Федоровичу, що ви цiкавитесь старовинними монетами.
Це правда?
- Дуже цiкавлюся. Навiть захопив з собою кiлька монет, щоб з вами
розглянути.
- Покажiть!
Яворницький озбро©вся лупою, став розглядати монети. Обидва зразу ж
знайшли спiльну мову нумiзматiв.
- Може б, ви оцi п'ять штук подарували музе вi,ласкаво звернувся
професор.
- Прошу, вiзьмiть!
- А тепер ходiмте до мого кабiнету.
Дмитро Iванович дуже цiнував людей, якi хоч трохи любили музейну
справу. Такi люди були в нього найбiльшими друзями. Вiн ©х пiдтримував i
словом, i матерiально.
Пiдiйшов Дмитро Iванович до свого столу, взяв глиняний глечик i сказав
Йосикову:
- Ану, нумiзмате, наставляйте сво© пригорщi! Йосиков не знав, що
посиплеться з того глечика, а все ж наставив обидвi пригорщi, i враз вони
наповнилися срiбними монетами часiв Олексiя Михайловича й Петра I.
- Оце вам, Георгiю Федоровичу, дяка моя! Берiть i несiть ©х з собою.
Пригодяться!
ЯК "ЗАПОРОЖЕЦЬ НАПIДПИТКУ" ПОПАВ ДО МУЗЕЮ_ _
Дмитро Iванович ладен був усiм пожертвувати заради науки й музею. Не
шкодував вiн для цього сво©х особистих коштiв, вiдмовлявся вiд
елементарних побутових вигод. А там, де нiщо вже не дiяло, вдавався навiть
до сво рiдно© експропрiацi©. Так було i з картиною Миколи Струнникова
"Запорожець напiдпитку", яка належала помiщиковi А. I. Синельникову.
Яворницький дуже довго обходжував багатiя, щоб той продав картину
музе вi. Але пан уперто не погоджувався. Дмитро Iванович був з цим паном
на "ти", проте навiть близькi стосунки не допомогли йому забрати картину
до музею. Тодi Дмитро Iванович одверто заявив:
- Краще вiддай. Цiй картинi судилося бути в музе©. А якщо не вiддаси -
однаково заберу.
- А як ти забереш, коли я не вiддам?
- Це вже мо дiло. Запам'ятай: картина .буде в музе©.
Синельников посмiявся з нього та й забув про це. Якось вiн по©хав до
Харкова. Про це довiдався Яворницький. Недовго думаючи, сiв у по©зд i
гайда на станцiю Синельникове. Зайшов у панський будинок, тицьнув слугам
вiд Синельникова цидулку, а взамiн забрав картину Струнникова.
Повернувся пан з Харкова, зирк па стiну - нема картини!
- Де картина? - пита сво©х слуг.
- Як де? Ви ж прислали записку, щоб картину вiддати директоровi музею
Яворницькому. Схопився пан за голову.
- Нiяко© записки я не писав! Ану, покажiть ту записку. Подали пановi
записку. Чита ©© Синельников i очам сво©м не вiрить:
- Гм, письмо мо , але я тако© записки не писав. Ясно - це Дмитрова
робота.
Синельников ©де до Катеринослава й пряму в музей.
- Дмитре Iвановичу, що все це значить?
- А нiчого. Я ж казав тобi: не подару ш картину музе вi, я знайду
спосiб, що вона буде тут.
- Е-е-е, нi, жарти жартами, а картина моя; облиш це все, прошу тебе -
поверни картину.
- Та що ти, друже! Люди вже бачили цю картину в музе©. Що ж тепер
скажуть вiдвiдувачi, коли вона зникне? I потiм, ми ж з тобою умовилися:
зумiю взяти картину, значить, вона лиша ться в музе©.
Суперечки тривали довго. Перемiг Дмитро Iванович. Так i залишилася ця
картина назавжди в музе©.
ЗОЛОТИЙ ТАРIЛЬ_ _
Якось влiтку Дмитро Iванович ви©хав до села Степанiвки, що на лiвому
березi рiчки Орелi, i там розпочав археологiчнi розкопки могил. На цей час
вiн оселився у мiсцевого священика Микити Сомкiна. У нього борiдка була
руденька, пiдчикрижена, а голова така лиса, неначе злизана коров'ячим
язиком.
Священик радий був, що вчений зупинився саме в нього, i щовечора слухав
цiкавi розповiдi археолога про знахiдки в могилах та про iсторичний музей
в Катеринославi. Бесiди Яворницького з Сомкiним про старовину схилили
священика до того, що вiн охоче погодився допомагати в розшуках рiдкiсних
речей для музею.
В Сомкiна Дмитро Iванович зупинився на квартирi недарма. Вiн
передбачав, що саме вiн зна , в кого i що з старовини зберiга ться,
вважав, що такого священика можна використати при збираннi не тiльки
музейних релiквiй, але й етнографiчного матерiалу. В сво му передбаченнi
не помилився.
Не пройшло й тижня, як Сомкiн одержав вiд свого колеги - сусiдського
попа Iвана Скиби - запрошення прибути з матушкою до нього на iменини.
- Давайте разом по©демо до отця Iвана,- сказав Сомкiн, звертаючись до
Яворницького.- Там у нього побачите всяку всячину. Не пожалку те.
- Коли так - з радiстю по©ду.
При©хали. Зайшли в будинок. Яворницький познайомився з господарем.
Iменинник вiд радостi не знав, де посадовити гостя. Вiн заметушився по
хатi, ввiчливо запрошував до свiтлицi. Дмитро Iванович придивився до
Скиби. Це був здоровий, силенний чоловiк, бас його лунав, як i рихонська
труба. Дмитро Iванович кинув очима на стiни, помiтив картину, на якiй було
зображено Тараса Бульбу з синами. Iсторик вiдразу ж зрозумiв, що потрапив
сюди недаремно. А коли звернувся до нього по-укра©нськи, то почув у
вiдповiдь чисту рiдну мову. Це ще бiльше зближувало вченого з господарем
будинку.
- А чому це у вас тут запорожцi? - поцiкавився гiсть.
- Як чому? Я сам запорозького роду, то й шаную запорожцiв. Мiй
прапрадiд служив дяком у Покровському, де була запорозька церква.
- Цiкаво, дуже цiкаво. Тiльки ж, наскiльки менi вiдомо, запорозькi попи
були схожi на козакiв, а ви обросли бородою та вусами, неначе старий
пеньок мохом. Чи годиться так?
Всi чмихнули вiд такого трохи смiливого жарту. Смiявся i Скиба.
- Воно майже й не годиться, та вже так заведено, що той не пiп, хто без
бороди та довгого волосся на головi. Так вже повелось.
Стiл вже було накрито. В центрi, на золотому тарелi, лежала засмажена
iндичка. Сомкiн вибрав момент, коли господар - отець Iван - вийшов до
сусiдньо© кiмнати, шепнув Яворницькому:
- Подивiться на отой тарiль,- давня штука! Дмитро Iванович повагом
пiдiйшов i, нiбито нюхаючи iндичку, уважно обдивився золотий тарiль. На
ньому був напис: "Року божого 1770".
- Ну, що ви, професоре, там побачили?
- Те, чого шукав. Для iсторi© - це знахiдка. Ви менi тепер допоможiть
оцю штуку забрати для музею.
- Постараюсь. Тiльки знайте, що це майже неможливо. Коли вже трохи
випили, проголосили тост за здоров'я iменинника, Дмитро Iванович пiдсiв
поближче до Скиби i почав з ним розмову. Мовляв, не всi люди усвiдомлюють
велике значення музею для розвитку культури.
- У мене тут, зда ться, нема таких речей, якi пiдiйшли б для музею,-
ухильно сказав Скиба.
- Як нема ! А ось цей тарiль!
- Ви жарту те, Дмитре Iвановичу. Це ж родова рiч, вона з поколiння в
поколiння переходить. Нi, я нiколи цього тареля не винесу з хати, нiкому
не вiддам нi за якi грошi!
- Гм, чому ж це так категорично?
- А тому, що коли вiддам тарiль, то на цьому весь наш рiд обiрветься.
Отакий у нас заповiт предкiв. Тим-то бережу його, як родову святиню, як
золото.
- Ви кажете, що зберiга те, як золото. А я вбачаю цiннiсть не в золотi,
а в iсторi© цього тареля. Розумi те, вiн ма бути здобутком громадськостi,
в музе© для нього мiсце, а не тут.
Пiп Скиба стояв на сво му i нiзащо не погоджувався. Не допомогли нiякi
умовляння.
Пiсля добрячо© вечерi, пiд час яко© священики охоче припадали до чарки,
всi лягли спати. Не спалося лише Яворницькому. Йому не давав спокою
знайдений скарб. Ще до схiд сонця вiн пiдвiвся з свого лiжка, взяв тарiль,
вийшов з будинку, звелiв негайно запрягти тарантаса.
В Катеринославi, не за©жджаючи до музею, вiн попрямував до редакцi©
мiсцево© газети. Редактор ласкаво зустрiв професора, запросив сiсти i
спитав його:
- Щось цiкаве принесли нам, Дмитре Iвановичу, показуйте. Може, про
запорожцiв якусь статтю написали?
- Майже вгадали. Мова й справдi про запорожцiв. Тут ось в чому справа.
Я привiз показати вам запорозький тарiль. Його довго зберiгав сiльський
священик Iван Скиба. А ось зараз вiн розщедрився i подарував цю рiч для
нашого музею. Але Скиба дуже просив, щоб про це вся пархiя знала.
Редактор взяв тарiль, помилувався ним i поздоровив Дмитра Iвановича з
таким коштовним iсторичним здобутком.
- Так що ж ви хочете, Дмитре Iвановичу?
- Пiп Скиба дуже просив, щоб у газетi помiстили об'яву у формi подяки.
Мовляв, запорозький тарiль подаровано для музею за бажанням його власника.
- Ну що ж, це можна.
Другого дня в газетi появилась невеличка iнформацiя про те, що священик
Iван Скиба подарував музею запорозький тарiль, за що дирекцiя музею i вся
громадськiсть мiста висловлюють йому щиру подяку.
Дмитро Iванович пiдiйшов до газетного кiоска, придбав кiлька
примiрникiв свiжо© газети i вiдразу ж попрямував до архi рея.
Привiтавшись, витяг з кишенi газети i подав архi ре вi.
- Прочитайте, будь ласка, оцю замiтку.
Архi рей надiв окуляри в золотiй оправi, уважно прочитав i сказав:
- Ну що ж, хвалю отця за добрий вчинок. Отець Iван вiд цього не
обiднi , а музей збагатиться значним iсторичним експонатом. Та й нам
честь.
- От i добре. Тодi я прошу вас,- черкнiть Скибi пару слiв. Вiн буде
радий, що ви благословля те путь цьому тарелевi в музей.
- Добре, сьогоднi ж напишу.
З канцелярi© архi рея Дмитро Iванович вийшов в чудовому настро©.
Попрямував до музею. Взяв перо i написав ось такого листа поповi Скибi:
"Здоровенькi були, панотче!
Дуже вдячний за Вашу гостиннiсть. Пробачте менi за несподiваний
вiд'©зд. Я встав дуже рано, коли ще всi спали. Менi жаль було Вас будити i
порушувати мiцний сон пiсля добро© вечерi, та ще й з оковитою.
Сьогоднi був у Вашого архi рея. Розповiв йому про iменини i показав
запорозький тарiль. Вiн цiлком згоден зi мною i сказав, що йому мiсце в
музе©. А коли прочитав газету, в якiй згаду ться про Ваш дарунок, архi рей
похвально вiдгукнувся про Вас i молить бога, щоб Ви й далi були здоровi та
щедрi.
Посилаю Вам газету з подякою. Прочитайте. Знаменитий тарiль тепер
виставлено в музе©. Його побачать всi, хто цiкавиться культурою народу.
Спасибi Вам, що Ви його так довго зберiгали. Ви боялись, що коли зникне
тарiль, то й рiд ваш обiрветься. Раджу Вам не вiрити в талiсмани. Ви ж
людина начитана i написана.
З щирою пошаною - Дм. Яворницький
Днiв через п'ять священик Скиба прислав Дмитру Iвановичу вiдповiдь. У
сво му листi вiн жодним словом не обмовився про тарiль. Його турбувало
iнше; чи не розгнiвався часом архi рей, що на iменинах попи прикладалися
до зеленого змiя i добре перепилися? Чи не обславили вони цим вчинком
свого духовного сану? А то, чого доброго, скишкають з парафi©. Та
обiйшлось все гаразд. А коли Скиба прочитав замiтку Яворницького в
присланiй газетi, вiдразу повеселiшав. Адже яка честь! Яка слава! Тепер
вся пархiя буде знати, все духовенство прочита , що священик Скиба зробив
для музею таке добре дiло.
Показуючи цей експонат у музе©, Дмитро Iванович говорив:
- Оцей тарiль, як рiдкiсну й цiнну для науки рiч, я взяв у священика
без його згоди. Взяв i не повернув. Може, це трохи й негарно, хтось
подума - злочинство! А я вважаю злочинством те, коли такi речi ховають по
скринях. I лежать вони там вiками без будь-яко© користi. А ось тепер всi
бачать, всi милуються нею. От i судiть, хто тут правий, а хто винуватий!
_З ЖИВОГО ГОЛОСУ__ _
На одному лiтературному вечорi я познайомився з нашим мiсцевим
композитором Олександром Сергiйовичем Соловйовим. З дружньо© розмови я
довiдався, що Олександр Сергiйович добре знав Яворницького, часто бував у
нього вдома.
Знайомство з ученим вiдбулося 1920 року. Непосидючий Дмитро Iванович
пiшов по Катеринославу шукати установу, яка б допомогла йому залучити до
музею цiннi панськi речi. Вченому порадили зайти до вiддiлу народно©
освiти Катеринославського повiту.
Спiвробiтники вiддiлу знали професора Яворницького, вони привiтно
зустрiли його. Дмитро Iванович зняв капелюха, повiсив його на свiй цiпок i
сiв у крiсло.
- В якiй ви справi, Дмитре Iвановичу, завiтали до нас? - спитав
Соловйов, який тодi працював у вiддiлi народно© освiти.
- В дуже важливiй i невiдкладнiй. Уже минуло кiлька рокiв, як панiв
витурили з мiста. А чи зна те ви, що в ©хнiх хоромах лишилися без догляду
великi бiблiотеки, цiннi картини, рiдкiснi стату©?
Спiвробiтники поклали сво© пера.
- Так що ж вас хвилю , Дмитре Iвановичу?
- Як що? Я зайшов до вас, щоб дiзнатися, чи вжито заходiв по охоронi
цiнностей, чи все залишено напризволяще?
- Вжито. Ось вам наказ губнаросвiти, а ось iнструкцiя про охорону.-
"Хто про що, а Яворницький про музей!" - подумав Соловйов.
Дмитро Iванович глянув поверх окулярiв на Соловйова.
- Наказ бачу, це добре. А чи знають про нього тi, що виламують дверi й
вiкна та знищують цiннi речi? Мабуть, не знають або удають, що не знають.
Я прийшов, щоб ви дали менi iнспектора та мiлiцiонера, i ми разом
пройдемося по панських палацах. Менi вiдомо, в кого були цiннi старовиннi
речi.
Прохання Дмитра Iвановича задовольнили. На другий день вiн десь
роздобув воза, взяв з собою сторожа музею Iвана Попова та його десятирiчну
дочку Марiю i вирушив по скарби до панських палацiв.
- До кого ж ми спершу по©демо? - спитав сторож.
- До дворянки вецько©. Вона десь чкурнула, а добро ©© залишилося в
палацi напризволяще...
Сторож з дiвчинкою сидiв на возi i правив конячкою, а бiля воза
чимчикував Яворницький.
У нагiрному районi, що його овiва чисте днiпровське повiтря, бiля
парку Шевченка i досi красу ться двоповерховий будинок готичного стилю.
Тепер у ньому розмiстився дитячий садок, а до 1918 року цей будинок
належав багатiй дворянцi I. П. вецькiй. Дмитро Iванович не раз бував у
ньому i знав, що там е.
Чарiвна красуня панi вецька перед тим, як тiкати за кордон, забiгла до
музею.
- Милий Дмитре Iвановичу! - благала вона, хвилюючись.- Ось вам ключi
вiд мого дому. Довiряю вам оцi ключi, дiм i все, що в ньому е. Благаю вас,
прибережiть, я скоро повернусь...
Яворницький узяв ключi, а сам подумав: "Нi, не вертатися вже тобi до
свого палацу!"
I ось Дмитро Iванович, мов справжнiй господар, витяг з кишенi переданi
йому на схованку ключi, вiдчинив дверi палацу, зайшов туди з сво©ми
помiчниками. Сторож i Яворницький двiчi навантажували воза статуями,
картинами, книгами i перевозили ©х до музею. За останнiм рейсом захопили й
старовинний клавесин.
Ще раз Дмитро Iванович обiйшов кiмнати. Вiн помiтив альбом, палiтурки
якого були оздобленi срiблом. У них був вправлений коштовний дiамант.
- Бери, Марi , оцю штукенцiю,- сказав професор дiвчинцi,- i неси до
воза. Та гляди ж не впади з нею, бо це дуже дорога рiч. А будеш падати -
хапайся за землю.
Пiдвода, вщерть навантажена рiдкiсними скарбами, загуркотiла до музею.
Друга зустрiч, яка назавжди зблизила цих людей, вiдбулася 1924 року.
Тодi О. С. Соловйов працював у трудових школах викладачем спiву. До нього
пiдiйшла дружина Яворницького - вчителька Серафима Дмитрiвна - i спитала:
- Скажiть, Олександре Сергiйовичу, чи ви змогли б з голосу записати
укра©нськi народнi пiснi?
- А чому ж? З великою охотою зроблю запис. А з чийого я; голосу
записувати?
Дружина розповiла, що Дмитро Iванович дуже любить народнi пiснi, зiбрав
©х близько тисячi, багато зна на голос. Найулюбленiшi пiснi вiн часто
спiва i хоче, щоб вони збереглися. Серафима Дмитрiвна запросила Соловйова
завiтати до них додому, ближче познайомитись з професором-етнографом.
Дмитро Iванович зустрiв гостя дуже ласкаво. Вiн почав з ним розмовляти
росiйською мовою, але Соловйов, хоч сам i москвич, розумiв укра©нську
мову, тому вiн сказав:
- Ви, Дмитре Iвановичу, розмовляйте зi мною укра©нською мовою. До речi,
це менi пригодиться, бо саме тепер я вiдвiдую курси укра©нсько© мови.
Дмитро Iванович був дуже радий, коли дiзнався, що Соловйов працював у
1907-1912 роках у Чернiговi, особисто знав Михайла Коцюбинського.
Професоровi було при мно почути й про те, що Павло Тичина i Григорiй
Верьовка були його учнями в Чернiгiвськiй семiнарi©.
- Дмитро Iванович,- згаду Соловйов,- вибирав якусь iсторичну пiсню,
розкривав ©© змiст i казав, як треба ©© виконувати.
Дмитровi Iвановичу було тодi сiмдесят рокiв. Але вiн без будь-яко©
натуги виводив пiснi. Пiсля того, як вiн проспiвував якусь пiсню
двiчi-тричi, Соловйов записував ©© так, щоб не пропустити динамiчних
вiдтiнкiв, темпу й характеру виконання.
- Слiд зазначити,- казав Олександр Сергiйович,- що Дмитро Iванович
надзвичайно вдало й точно передавав народнi пiснi. Вiн дуже добре пам'ятав
©х мелодi©. Спiваючи вдруге, втрет , вiн нiколи не збивався й не
вiдхилявся вiд першого виконання. В нього була добра пам'ять i чудовий
музикальний слух.
Одного разу, в умовлений час, Соловйов прибув, щоб записувати далi
пiснi на голос. Дмитро Iванович хоч i привiтно зустрiв гостя, але чомусь
був похмурий.
- Сьогоднi, Олександре Сергiйовичу, я не зможу наспiвувати - нема
настрою. Щоб спiвати улюбленi пiснi, треба вкладати в них душу, а без
доброго настрою дiло не пiде.
Мабуть, вiдкладiмо на iнший час.
Через кiлька днiв вони знову взялися за роботу. До Дмитра Iвановича
повернувся бадьорий настрiй, вiн був веселий, балакучий, здавалося,
помолодшав рокiв на двадцять.
Спочатку Дмитро Iванович проспiвав мiнорну, але досить енергiйну пiсню
"Запорожцi, ви добрi молодцi". За нею другу - "А наш пан отаман".
- Цих пiсень,- сказав вiн,- у жодному збiрнику ви не знайдете, бо вони
ще нiде не записанi. Тим часом вони мають велику художню цiннiсть.
Олександр Сергiйович помiтив, що в Дмитра Iвановича була одна
найулюбленiша пiсня: "Ой за га м зелененьким брала дiвка льон
для розваги.
Башмак засмикався на стiльцi, йому не хотiлося казати, для чого вiн
трима , при собi зброю.
- Неправду кажете! - почав наступати Яворницький.- Ви цю священну
зброю, якою запорожцi боронили батькiвщину, зганьбили, стали лякати нею
людей, грабувати ©хн добро та пропивати. Знайте - хто краде чуже добро,
той краде чужi сили, чужий труд, чужий розум, чуже щастя?
- А Кармалюк хiба не так робив? - закинув раптом Башмак.
- Що кажете - Кармалюк? Е-е-е, чоловiче, далеко куцому до зайця!
Кармалюк вiдбирав добро вiд панiв i вiддавав його крiпакам, знедоленим
людям. А ви що робите? Ви грабу те бiдних людей, а потiм усе пропива те. А
як це зветься, подумайте! До чого ж ви дiйшли! Чи зна те, що про вашi
злочини вже вiдомо в губернi©? За вами вже слiдкують. Ой дорого ви за це
заплатите!..
Сталось дивне: простi слова Дмитра Iвановича якось дiйшли до серця й
розуму розбишаки, вiн зажурився, замислився, а потiм раптом пита :
- Що ж ви, професоре, хочете вiд мене? Що ви менi порадите?
- А от що: обидва пiстолi й шаблюку передайте менi для музею. Бiльше
нiчого не треба вiд вас.
У розмову втрутився дiд Кушпiль, який досi терпляче чекав, коли
закiнчаться переговори, бо його думка крутилася весь час коло обiцяного
вiдра горiлки i його вже почала розбирати нетерплячка.
-- Та це, мабуть, ще не все! - потупцяв на мiсцi Кушпiль.- Ви ж менi
щось обiцяли! Так буде чи нi?
- Так, правда, я обiцяв: ось вам, хлопцi, трояка на горiлку. Випийте
оту смердючку та й розпрощайтеся з нею навiки. Горiлка до пуття ще нiкого
не доводила, а на той свiт загнала багатьох. Шинок - це храм сатани!
Забудьте до нього дорогу!
- Та й то так! - погодився Кушпiль, аби швидше взятись за чарку.
Башмак зняв шаблюку, пiстолi й вiддав Яворницькому. Дмитро Iванович
оглянув старовиннi релiквi© i подумав: "Отака зброя, а була не в тих
руках!.."
- Ну, а як же буде зi мною? Що менi робити далi? - спитав "запорожець".
- За вас, Башмак, я замовлю сво слово де слiд. Скажу, що зброю вiддали
в музей i почнете чесно собi хлiб заробляти.
- Де ж його заробити, цей хлiб, куди пiти?
- Е-е-е, чоловiче, була б охота, а дiло завжди знайдеться. Хто захоче,
той i на гору скоче, а як не захоче, то й з гори не скотиться. Раджу вам
iти працювати на завод. Це буде правдивий шлях у вашому життi. Та
пам'ятайте, треба робити, а не лiнуватися, бо лiнощi спустошують душу
людини. Ледарство - гiрше вiд тяжко© хвороби,- закiнчив Яворницький.
- Спасибi професоре, за добре слово, за вашу розумну пораду.
- На все добре! - попрощався Дмитро Iванович.
Складенi в мiшок музейнi скарби Башмак i Кушпiль допомогли Яворницькому
донести до по©зда, який iшов на Катеринослав.
"ЦИБУЛИНА" 3 МУЗИКОЮ I ГОДИННИКИ_ _
Хоч музей, який очолював Яворницький, звався крайовим, але в ньому були
експонати культур рiзних народiв, часiв i галузей технiки, бо всi вони
являли великий iнтерес для глядачiв.
- Ну що з того, що музей крайовий! А хiба люди не цiкавляться культурою
Росi© або вропи? Безперечно, цiкавляться,- казав Дмитро Iванович.- Отож
треба збирати все, що може дати людям користь, збагатити ©х духовно.
I вiн збирав усе. Мiж тисячами рiзних музейних речей можна було
побачити венецiанський посуд, кинджали схiдних кра©н, речi рiзних
релiгiйних культiв.
Менi назавжди запам'ятався рiдкiсний годинник, який лежав у вiтринi
центрального музею. Бiля нього часто збирався натовп вiдвiдувачiв.
Що ж це за годинник? Звiдкiля вiн узявся? Ще до революцi© Дмитро
Iванович знав усiх дворян, купцiв, помiщикiв, якi жили на
Катеринославщинi, часто бував у панських покоях, бачив там рiдкiснi
колекцi©. Свiдомiшi з них, пiд впливом Яворницького, дарували сво©
колекцi© музе вi. Але таких було мало.
У помiщика Трипiльського Дмитро Iванович якось помiтив козацьку люльку
оригiнального зразка та iншi цiннi речi. Але найбiльше його зацiкавив
незвичайний годинник. Коли iсторик дiзнався про бiографiю цього рiдкiсного
годинника, вiн тiльки й думав про нього.
Ось i зараз вiн пильно розглядав унiкальний експонат у формi качиного
яйця, покритого зверху блакитною емаллю.
- Хто ж зробив це чудо? - спитав Дмитро Iванович у Трипiльського.
- Це витвiр генiального самоука Iвана Петровича Кулiбiна.
Iсторик стояв немов зачарований. Вiн пригадав, що в Петербурзi, в
Ермiтажi, зберiга ться годинник, який Кулiбiн зробив 1767 року, а потiм
1769 року подарував його Катеринi II. Той годинник являв собою складний
механiзм автоматично© дi©, накручувався один раз на добу, складався з
тисячi мiнiатюрних деталей. Вiн вiдбивав години, пiвгодини, чверть години
ще й виконував гiмн, який створив винахiдник. Умiлець вмонтував у ньому
малюсiнький театр-автомат, який дiяв за допомогою особливих стрiлок.
Кулiбiн здивував тодi увесь свiт складною системою механiзму, що
свiдчить про його великий винахiдницький талант i про його незвичайну волю
й терпiння.
Але генiальний творець на цьому не зупинився. Вiн тодi сконструював
багато iнших годинникiв i механiзмiв. Очевидно, годинникiв у формi яйця
вiн виготовив кiлька, з яких один пощастило добути колекцiонеровi
Трипiльському.
Яворницький цiнував природний дар Кулiбiна. Йому дуже хотiлося дiстати
для музею витвiр його вмiлих рук.
Та не так просто було дiстати будь-яку рiч у Трипiльського.
- От що, Iване Костянтиновичу,- сказав Яворницький,ви менi, будь ласка,
дайте оту "цибулину" днiв на десять у музей. Тут ма вiдбутись форум
iсторикiв, прибудуть гостi з-за кордону. Хотiлось би показати цей розумний
годинник. Нехай подивляться й знають, що слов'яни сво ю кмiтливiстю можуть
увесь свiт здивувати.
- Якщо тiльки для цього ви просите,- вiзьмiть, не перечу. Але...
- Не турбуйтесь. Буде все гаразд. Хочете - розписку дам.
- Не треба. Це ж тимчасово!
Годинник пiсля форуму затримався в музе©. Лежить вiн мiсяць, два, рiк.
А Дмитро Iванович не поспiша повертати його. Щоразу, зустрiчаючись з
Трипiльським, вiн доводив, що вiдвiдувачi рознесли таку славу про
"цибулину", що тепер люди плавом пливуть до музею. Всi хочуть подивитися
на це чудо та послухати музику годинника, коли вiн викону гiмн.
Дотяг Дмитро Iванович з цим годинником аж до Жовтнево© революцi©. А
тодi Трипiльському було вже не до годинника...
У Потьомкiнському палацi, який був у парку напроти будинку
Яворницького, стояв на дерев'яному постаментi так званий "стовповий"
годинник XVIII вiку. Вiдзначався вiн сво©м великим розмiром i гучним
дзвоном. Бувало, як бевкне цей годинник, так аж луна по Днiпру котиться.
От би його в музей!
Пiд час революцi© Дмитро Iванович забрав цей годинник з палацу й
перенiс до свого будинку, бо в музе© бракувало мiсця.
Цей годинник уже не дiяв, не дзвонив. Треба було полагодити i пустити
його. Почав Яворницький шукати в Катеринославi путящого механiка. Йому
порадили доброго знавця годинникових механiзмiв, до того ж нумiзмата,
Георгiя Федоровича Йосикова.
- Покличте, будь ласка, того Йосикова! - якось попросив Яворницький
спiвробiтника музею. Механiк незабаром прибув.
- Чув я, що ви добрий майстер. Скажiть, а чи не зможете ви полагодити
потьомкiнського стовпового годинника?
- А чому ж, можу. Доводилося менi в сво му життi бачити всякi
механiзми. Спробую,- сказав Йосиков.
- Тодi ходiмте до мене, будете працювати й харчуватися в мо му будинку,
бо я такi речi за дверi не виношу.
Перед Йосиковим, у вестибюлi будинку вченого, стояв здоровенний
годинник, що вже вiджив свiй вiк, так само як i його колишнiй господар
князь Потьомкiн.
- Зробiть, Георгiю Федоровичу, так, щоб вiн дзвонив. Люблю, коли в
кiмнатi видзвоню годинник, якось веселiше живеться тодi.
За кiлька днiв годинник ожив. Пролунали першi акорди. Яворницькому дуже
сподобався "голос" цього годинника.
- Вiн дзвонить тепер так, неначе на вокзалi дають сигнал перед
вiдправленням по©зда,- сказав Дмитро Iванович.
А коли складний механiзм почав уночi вiдбивати 10, 11, 12 годин,- загув
увесь будинок. Яворницький не витримав дзвону, пiдвiвся з лiжка, пiдiйшов
до годинника й зупинив його.
- Що сталося, чому сто©ть годинник? - тривожно спитав Йосиков, коли на
другий день прийшов перевiрити свою роботу.
- То я зупинив: вiн .не давав менi спати! Обидва засмiялися.
- Спасибi, Георгiю Федоровичу. Ви добрий майстер. Усi годинники, до
яких доторкнулися вашi руки, ожили, заговорили кожен сво ю мовою.
Одного разу Дмитро Iванович запросив Йосикова пройтися з ним на
веранду, яка виходила в сад. Там, на великому тарелi, лежав, як жар,
розрiзаний кавун.
- Сiдайте, Георгiю Федоровичу, за стiл - покуштуймо оцього трiскунця.
Кавун ©ли обидва. В цей час Дмитро Iванович повiв розмову з гостем на
iншу тему.
- Кажуть, Георгiю Федоровичу, що ви цiкавитесь старовинними монетами.
Це правда?
- Дуже цiкавлюся. Навiть захопив з собою кiлька монет, щоб з вами
розглянути.
- Покажiть!
Яворницький озбро©вся лупою, став розглядати монети. Обидва зразу ж
знайшли спiльну мову нумiзматiв.
- Може б, ви оцi п'ять штук подарували музе вi,ласкаво звернувся
професор.
- Прошу, вiзьмiть!
- А тепер ходiмте до мого кабiнету.
Дмитро Iванович дуже цiнував людей, якi хоч трохи любили музейну
справу. Такi люди були в нього найбiльшими друзями. Вiн ©х пiдтримував i
словом, i матерiально.
Пiдiйшов Дмитро Iванович до свого столу, взяв глиняний глечик i сказав
Йосикову:
- Ану, нумiзмате, наставляйте сво© пригорщi! Йосиков не знав, що
посиплеться з того глечика, а все ж наставив обидвi пригорщi, i враз вони
наповнилися срiбними монетами часiв Олексiя Михайловича й Петра I.
- Оце вам, Георгiю Федоровичу, дяка моя! Берiть i несiть ©х з собою.
Пригодяться!
ЯК "ЗАПОРОЖЕЦЬ НАПIДПИТКУ" ПОПАВ ДО МУЗЕЮ_ _
Дмитро Iванович ладен був усiм пожертвувати заради науки й музею. Не
шкодував вiн для цього сво©х особистих коштiв, вiдмовлявся вiд
елементарних побутових вигод. А там, де нiщо вже не дiяло, вдавався навiть
до сво рiдно© експропрiацi©. Так було i з картиною Миколи Струнникова
"Запорожець напiдпитку", яка належала помiщиковi А. I. Синельникову.
Яворницький дуже довго обходжував багатiя, щоб той продав картину
музе вi. Але пан уперто не погоджувався. Дмитро Iванович був з цим паном
на "ти", проте навiть близькi стосунки не допомогли йому забрати картину
до музею. Тодi Дмитро Iванович одверто заявив:
- Краще вiддай. Цiй картинi судилося бути в музе©. А якщо не вiддаси -
однаково заберу.
- А як ти забереш, коли я не вiддам?
- Це вже мо дiло. Запам'ятай: картина .буде в музе©.
Синельников посмiявся з нього та й забув про це. Якось вiн по©хав до
Харкова. Про це довiдався Яворницький. Недовго думаючи, сiв у по©зд i
гайда на станцiю Синельникове. Зайшов у панський будинок, тицьнув слугам
вiд Синельникова цидулку, а взамiн забрав картину Струнникова.
Повернувся пан з Харкова, зирк па стiну - нема картини!
- Де картина? - пита сво©х слуг.
- Як де? Ви ж прислали записку, щоб картину вiддати директоровi музею
Яворницькому. Схопився пан за голову.
- Нiяко© записки я не писав! Ану, покажiть ту записку. Подали пановi
записку. Чита ©© Синельников i очам сво©м не вiрить:
- Гм, письмо мо , але я тако© записки не писав. Ясно - це Дмитрова
робота.
Синельников ©де до Катеринослава й пряму в музей.
- Дмитре Iвановичу, що все це значить?
- А нiчого. Я ж казав тобi: не подару ш картину музе вi, я знайду
спосiб, що вона буде тут.
- Е-е-е, нi, жарти жартами, а картина моя; облиш це все, прошу тебе -
поверни картину.
- Та що ти, друже! Люди вже бачили цю картину в музе©. Що ж тепер
скажуть вiдвiдувачi, коли вона зникне? I потiм, ми ж з тобою умовилися:
зумiю взяти картину, значить, вона лиша ться в музе©.
Суперечки тривали довго. Перемiг Дмитро Iванович. Так i залишилася ця
картина назавжди в музе©.
ЗОЛОТИЙ ТАРIЛЬ_ _
Якось влiтку Дмитро Iванович ви©хав до села Степанiвки, що на лiвому
березi рiчки Орелi, i там розпочав археологiчнi розкопки могил. На цей час
вiн оселився у мiсцевого священика Микити Сомкiна. У нього борiдка була
руденька, пiдчикрижена, а голова така лиса, неначе злизана коров'ячим
язиком.
Священик радий був, що вчений зупинився саме в нього, i щовечора слухав
цiкавi розповiдi археолога про знахiдки в могилах та про iсторичний музей
в Катеринославi. Бесiди Яворницького з Сомкiним про старовину схилили
священика до того, що вiн охоче погодився допомагати в розшуках рiдкiсних
речей для музею.
В Сомкiна Дмитро Iванович зупинився на квартирi недарма. Вiн
передбачав, що саме вiн зна , в кого i що з старовини зберiга ться,
вважав, що такого священика можна використати при збираннi не тiльки
музейних релiквiй, але й етнографiчного матерiалу. В сво му передбаченнi
не помилився.
Не пройшло й тижня, як Сомкiн одержав вiд свого колеги - сусiдського
попа Iвана Скиби - запрошення прибути з матушкою до нього на iменини.
- Давайте разом по©демо до отця Iвана,- сказав Сомкiн, звертаючись до
Яворницького.- Там у нього побачите всяку всячину. Не пожалку те.
- Коли так - з радiстю по©ду.
При©хали. Зайшли в будинок. Яворницький познайомився з господарем.
Iменинник вiд радостi не знав, де посадовити гостя. Вiн заметушився по
хатi, ввiчливо запрошував до свiтлицi. Дмитро Iванович придивився до
Скиби. Це був здоровий, силенний чоловiк, бас його лунав, як i рихонська
труба. Дмитро Iванович кинув очима на стiни, помiтив картину, на якiй було
зображено Тараса Бульбу з синами. Iсторик вiдразу ж зрозумiв, що потрапив
сюди недаремно. А коли звернувся до нього по-укра©нськи, то почув у
вiдповiдь чисту рiдну мову. Це ще бiльше зближувало вченого з господарем
будинку.
- А чому це у вас тут запорожцi? - поцiкавився гiсть.
- Як чому? Я сам запорозького роду, то й шаную запорожцiв. Мiй
прапрадiд служив дяком у Покровському, де була запорозька церква.
- Цiкаво, дуже цiкаво. Тiльки ж, наскiльки менi вiдомо, запорозькi попи
були схожi на козакiв, а ви обросли бородою та вусами, неначе старий
пеньок мохом. Чи годиться так?
Всi чмихнули вiд такого трохи смiливого жарту. Смiявся i Скиба.
- Воно майже й не годиться, та вже так заведено, що той не пiп, хто без
бороди та довгого волосся на головi. Так вже повелось.
Стiл вже було накрито. В центрi, на золотому тарелi, лежала засмажена
iндичка. Сомкiн вибрав момент, коли господар - отець Iван - вийшов до
сусiдньо© кiмнати, шепнув Яворницькому:
- Подивiться на отой тарiль,- давня штука! Дмитро Iванович повагом
пiдiйшов i, нiбито нюхаючи iндичку, уважно обдивився золотий тарiль. На
ньому був напис: "Року божого 1770".
- Ну, що ви, професоре, там побачили?
- Те, чого шукав. Для iсторi© - це знахiдка. Ви менi тепер допоможiть
оцю штуку забрати для музею.
- Постараюсь. Тiльки знайте, що це майже неможливо. Коли вже трохи
випили, проголосили тост за здоров'я iменинника, Дмитро Iванович пiдсiв
поближче до Скиби i почав з ним розмову. Мовляв, не всi люди усвiдомлюють
велике значення музею для розвитку культури.
- У мене тут, зда ться, нема таких речей, якi пiдiйшли б для музею,-
ухильно сказав Скиба.
- Як нема ! А ось цей тарiль!
- Ви жарту те, Дмитре Iвановичу. Це ж родова рiч, вона з поколiння в
поколiння переходить. Нi, я нiколи цього тареля не винесу з хати, нiкому
не вiддам нi за якi грошi!
- Гм, чому ж це так категорично?
- А тому, що коли вiддам тарiль, то на цьому весь наш рiд обiрветься.
Отакий у нас заповiт предкiв. Тим-то бережу його, як родову святиню, як
золото.
- Ви кажете, що зберiга те, як золото. А я вбачаю цiннiсть не в золотi,
а в iсторi© цього тареля. Розумi те, вiн ма бути здобутком громадськостi,
в музе© для нього мiсце, а не тут.
Пiп Скиба стояв на сво му i нiзащо не погоджувався. Не допомогли нiякi
умовляння.
Пiсля добрячо© вечерi, пiд час яко© священики охоче припадали до чарки,
всi лягли спати. Не спалося лише Яворницькому. Йому не давав спокою
знайдений скарб. Ще до схiд сонця вiн пiдвiвся з свого лiжка, взяв тарiль,
вийшов з будинку, звелiв негайно запрягти тарантаса.
В Катеринославi, не за©жджаючи до музею, вiн попрямував до редакцi©
мiсцево© газети. Редактор ласкаво зустрiв професора, запросив сiсти i
спитав його:
- Щось цiкаве принесли нам, Дмитре Iвановичу, показуйте. Може, про
запорожцiв якусь статтю написали?
- Майже вгадали. Мова й справдi про запорожцiв. Тут ось в чому справа.
Я привiз показати вам запорозький тарiль. Його довго зберiгав сiльський
священик Iван Скиба. А ось зараз вiн розщедрився i подарував цю рiч для
нашого музею. Але Скиба дуже просив, щоб про це вся пархiя знала.
Редактор взяв тарiль, помилувався ним i поздоровив Дмитра Iвановича з
таким коштовним iсторичним здобутком.
- Так що ж ви хочете, Дмитре Iвановичу?
- Пiп Скиба дуже просив, щоб у газетi помiстили об'яву у формi подяки.
Мовляв, запорозький тарiль подаровано для музею за бажанням його власника.
- Ну що ж, це можна.
Другого дня в газетi появилась невеличка iнформацiя про те, що священик
Iван Скиба подарував музею запорозький тарiль, за що дирекцiя музею i вся
громадськiсть мiста висловлюють йому щиру подяку.
Дмитро Iванович пiдiйшов до газетного кiоска, придбав кiлька
примiрникiв свiжо© газети i вiдразу ж попрямував до архi рея.
Привiтавшись, витяг з кишенi газети i подав архi ре вi.
- Прочитайте, будь ласка, оцю замiтку.
Архi рей надiв окуляри в золотiй оправi, уважно прочитав i сказав:
- Ну що ж, хвалю отця за добрий вчинок. Отець Iван вiд цього не
обiднi , а музей збагатиться значним iсторичним експонатом. Та й нам
честь.
- От i добре. Тодi я прошу вас,- черкнiть Скибi пару слiв. Вiн буде
радий, що ви благословля те путь цьому тарелевi в музей.
- Добре, сьогоднi ж напишу.
З канцелярi© архi рея Дмитро Iванович вийшов в чудовому настро©.
Попрямував до музею. Взяв перо i написав ось такого листа поповi Скибi:
"Здоровенькi були, панотче!
Дуже вдячний за Вашу гостиннiсть. Пробачте менi за несподiваний
вiд'©зд. Я встав дуже рано, коли ще всi спали. Менi жаль було Вас будити i
порушувати мiцний сон пiсля добро© вечерi, та ще й з оковитою.
Сьогоднi був у Вашого архi рея. Розповiв йому про iменини i показав
запорозький тарiль. Вiн цiлком згоден зi мною i сказав, що йому мiсце в
музе©. А коли прочитав газету, в якiй згаду ться про Ваш дарунок, архi рей
похвально вiдгукнувся про Вас i молить бога, щоб Ви й далi були здоровi та
щедрi.
Посилаю Вам газету з подякою. Прочитайте. Знаменитий тарiль тепер
виставлено в музе©. Його побачать всi, хто цiкавиться культурою народу.
Спасибi Вам, що Ви його так довго зберiгали. Ви боялись, що коли зникне
тарiль, то й рiд ваш обiрветься. Раджу Вам не вiрити в талiсмани. Ви ж
людина начитана i написана.
З щирою пошаною - Дм. Яворницький
Днiв через п'ять священик Скиба прислав Дмитру Iвановичу вiдповiдь. У
сво му листi вiн жодним словом не обмовився про тарiль. Його турбувало
iнше; чи не розгнiвався часом архi рей, що на iменинах попи прикладалися
до зеленого змiя i добре перепилися? Чи не обславили вони цим вчинком
свого духовного сану? А то, чого доброго, скишкають з парафi©. Та
обiйшлось все гаразд. А коли Скиба прочитав замiтку Яворницького в
присланiй газетi, вiдразу повеселiшав. Адже яка честь! Яка слава! Тепер
вся пархiя буде знати, все духовенство прочита , що священик Скиба зробив
для музею таке добре дiло.
Показуючи цей експонат у музе©, Дмитро Iванович говорив:
- Оцей тарiль, як рiдкiсну й цiнну для науки рiч, я взяв у священика
без його згоди. Взяв i не повернув. Може, це трохи й негарно, хтось
подума - злочинство! А я вважаю злочинством те, коли такi речi ховають по
скринях. I лежать вони там вiками без будь-яко© користi. А ось тепер всi
бачать, всi милуються нею. От i судiть, хто тут правий, а хто винуватий!
_З ЖИВОГО ГОЛОСУ__ _
На одному лiтературному вечорi я познайомився з нашим мiсцевим
композитором Олександром Сергiйовичем Соловйовим. З дружньо© розмови я
довiдався, що Олександр Сергiйович добре знав Яворницького, часто бував у
нього вдома.
Знайомство з ученим вiдбулося 1920 року. Непосидючий Дмитро Iванович
пiшов по Катеринославу шукати установу, яка б допомогла йому залучити до
музею цiннi панськi речi. Вченому порадили зайти до вiддiлу народно©
освiти Катеринославського повiту.
Спiвробiтники вiддiлу знали професора Яворницького, вони привiтно
зустрiли його. Дмитро Iванович зняв капелюха, повiсив його на свiй цiпок i
сiв у крiсло.
- В якiй ви справi, Дмитре Iвановичу, завiтали до нас? - спитав
Соловйов, який тодi працював у вiддiлi народно© освiти.
- В дуже важливiй i невiдкладнiй. Уже минуло кiлька рокiв, як панiв
витурили з мiста. А чи зна те ви, що в ©хнiх хоромах лишилися без догляду
великi бiблiотеки, цiннi картини, рiдкiснi стату©?
Спiвробiтники поклали сво© пера.
- Так що ж вас хвилю , Дмитре Iвановичу?
- Як що? Я зайшов до вас, щоб дiзнатися, чи вжито заходiв по охоронi
цiнностей, чи все залишено напризволяще?
- Вжито. Ось вам наказ губнаросвiти, а ось iнструкцiя про охорону.-
"Хто про що, а Яворницький про музей!" - подумав Соловйов.
Дмитро Iванович глянув поверх окулярiв на Соловйова.
- Наказ бачу, це добре. А чи знають про нього тi, що виламують дверi й
вiкна та знищують цiннi речi? Мабуть, не знають або удають, що не знають.
Я прийшов, щоб ви дали менi iнспектора та мiлiцiонера, i ми разом
пройдемося по панських палацах. Менi вiдомо, в кого були цiннi старовиннi
речi.
Прохання Дмитра Iвановича задовольнили. На другий день вiн десь
роздобув воза, взяв з собою сторожа музею Iвана Попова та його десятирiчну
дочку Марiю i вирушив по скарби до панських палацiв.
- До кого ж ми спершу по©демо? - спитав сторож.
- До дворянки вецько©. Вона десь чкурнула, а добро ©© залишилося в
палацi напризволяще...
Сторож з дiвчинкою сидiв на возi i правив конячкою, а бiля воза
чимчикував Яворницький.
У нагiрному районi, що його овiва чисте днiпровське повiтря, бiля
парку Шевченка i досi красу ться двоповерховий будинок готичного стилю.
Тепер у ньому розмiстився дитячий садок, а до 1918 року цей будинок
належав багатiй дворянцi I. П. вецькiй. Дмитро Iванович не раз бував у
ньому i знав, що там е.
Чарiвна красуня панi вецька перед тим, як тiкати за кордон, забiгла до
музею.
- Милий Дмитре Iвановичу! - благала вона, хвилюючись.- Ось вам ключi
вiд мого дому. Довiряю вам оцi ключi, дiм i все, що в ньому е. Благаю вас,
прибережiть, я скоро повернусь...
Яворницький узяв ключi, а сам подумав: "Нi, не вертатися вже тобi до
свого палацу!"
I ось Дмитро Iванович, мов справжнiй господар, витяг з кишенi переданi
йому на схованку ключi, вiдчинив дверi палацу, зайшов туди з сво©ми
помiчниками. Сторож i Яворницький двiчi навантажували воза статуями,
картинами, книгами i перевозили ©х до музею. За останнiм рейсом захопили й
старовинний клавесин.
Ще раз Дмитро Iванович обiйшов кiмнати. Вiн помiтив альбом, палiтурки
якого були оздобленi срiблом. У них був вправлений коштовний дiамант.
- Бери, Марi , оцю штукенцiю,- сказав професор дiвчинцi,- i неси до
воза. Та гляди ж не впади з нею, бо це дуже дорога рiч. А будеш падати -
хапайся за землю.
Пiдвода, вщерть навантажена рiдкiсними скарбами, загуркотiла до музею.
Друга зустрiч, яка назавжди зблизила цих людей, вiдбулася 1924 року.
Тодi О. С. Соловйов працював у трудових школах викладачем спiву. До нього
пiдiйшла дружина Яворницького - вчителька Серафима Дмитрiвна - i спитала:
- Скажiть, Олександре Сергiйовичу, чи ви змогли б з голосу записати
укра©нськi народнi пiснi?
- А чому ж? З великою охотою зроблю запис. А з чийого я; голосу
записувати?
Дружина розповiла, що Дмитро Iванович дуже любить народнi пiснi, зiбрав
©х близько тисячi, багато зна на голос. Найулюбленiшi пiснi вiн часто
спiва i хоче, щоб вони збереглися. Серафима Дмитрiвна запросила Соловйова
завiтати до них додому, ближче познайомитись з професором-етнографом.
Дмитро Iванович зустрiв гостя дуже ласкаво. Вiн почав з ним розмовляти
росiйською мовою, але Соловйов, хоч сам i москвич, розумiв укра©нську
мову, тому вiн сказав:
- Ви, Дмитре Iвановичу, розмовляйте зi мною укра©нською мовою. До речi,
це менi пригодиться, бо саме тепер я вiдвiдую курси укра©нсько© мови.
Дмитро Iванович був дуже радий, коли дiзнався, що Соловйов працював у
1907-1912 роках у Чернiговi, особисто знав Михайла Коцюбинського.
Професоровi було при мно почути й про те, що Павло Тичина i Григорiй
Верьовка були його учнями в Чернiгiвськiй семiнарi©.
- Дмитро Iванович,- згаду Соловйов,- вибирав якусь iсторичну пiсню,
розкривав ©© змiст i казав, як треба ©© виконувати.
Дмитровi Iвановичу було тодi сiмдесят рокiв. Але вiн без будь-яко©
натуги виводив пiснi. Пiсля того, як вiн проспiвував якусь пiсню
двiчi-тричi, Соловйов записував ©© так, щоб не пропустити динамiчних
вiдтiнкiв, темпу й характеру виконання.
- Слiд зазначити,- казав Олександр Сергiйович,- що Дмитро Iванович
надзвичайно вдало й точно передавав народнi пiснi. Вiн дуже добре пам'ятав
©х мелодi©. Спiваючи вдруге, втрет , вiн нiколи не збивався й не
вiдхилявся вiд першого виконання. В нього була добра пам'ять i чудовий
музикальний слух.
Одного разу, в умовлений час, Соловйов прибув, щоб записувати далi
пiснi на голос. Дмитро Iванович хоч i привiтно зустрiв гостя, але чомусь
був похмурий.
- Сьогоднi, Олександре Сергiйовичу, я не зможу наспiвувати - нема
настрою. Щоб спiвати улюбленi пiснi, треба вкладати в них душу, а без
доброго настрою дiло не пiде.
Мабуть, вiдкладiмо на iнший час.
Через кiлька днiв вони знову взялися за роботу. До Дмитра Iвановича
повернувся бадьорий настрiй, вiн був веселий, балакучий, здавалося,
помолодшав рокiв на двадцять.
Спочатку Дмитро Iванович проспiвав мiнорну, але досить енергiйну пiсню
"Запорожцi, ви добрi молодцi". За нею другу - "А наш пан отаман".
- Цих пiсень,- сказав вiн,- у жодному збiрнику ви не знайдете, бо вони
ще нiде не записанi. Тим часом вони мають велику художню цiннiсть.
Олександр Сергiйович помiтив, що в Дмитра Iвановича була одна
найулюбленiша пiсня: "Ой за га м зелененьким брала дiвка льон