Страница:
пiстоля"[12].
Вперше на iсторичну арену Сiрко виступив як вiнницький полковник, а вже
через три роки вiн очолював Запорозьку Сiч. Вiн брав найактивнiшу участь у
визвольнiй вiйнi укра©нського народу 1648-1654 рокiв проти iноземного
поневолення i за возз' днання Укра©ни з Росi ю, боронив Укра©ну вiд лихих
на©зникiв. Сiрко був непримиренний не тiльки до зовнiшнiх ворогiв, але й
до сво©х зрадникiв гетьманiв, якi виступали за вiдрив Укра©ни вiд Росi©. У
1670 роцi Сiрко порвав з ставлеником султансько© Туреччини правобережним
гетьманом П. Дорошенком, але боротьби iз завойовниками не припиняв i до
кiнця свого життя виступав за змiцнення братерсько© дружби росiйського i
укра©нського народiв.
За сво вiйськове життя Сiрко брав участь у 55 битвах i завжди, за
винятком однi ©, виходив переможцем.
Тут хотiлося хоч би коротко розповiсти про те, як Сiрко штурмував
Дюнкерк.
Десь опiвночi мiсто розбудила гарматна стрiлянина. По брукiвцi
вузеньких середньовiчних вуличок лунко вицокували кiнськi пiдкови. Помiж
будинками бiгли химернi iноземцi в широких червоних, синiх, зелених
шароварах та жупанах. Розмахуючи кривими шаблюками, вони полонили
iспанських вiйськових, однак цивiльного люду не чiпали. Так у жовтнi 1645
року запорозькi козаки захопили фортецю Дюнкерк.
Справа в тому, що п'ятитисячна iспанська залога Дюнкерка весь час
чинила нечуване свавiлля на сушi й на морi. Вiйськовi кораблi iспанцiв
нападали на французькi й голландськi торговельнi судна. Нiдерланди, стаючи
могутньою морською державою, боролися за свою незалежнiсть. Та навiть
об' днавши сили з Англi ю i Францi ю, не зразу спромоглися вигнати
колонiзаторiв. Тодi Францiя запросила на пiдмогу запорозьких козакiв на
чолi з Сiрком.
Дослiдники[13] зазначали, що у березнi 1645 року Хмельницький, Сiрко i
Солтенко через порт Гданська морем вiдпливли до Францi©, де й пiдписали
угоду. Французьке командування взяло 1800 пiших козакiв i 800 кiнних,
зобов'язавшись платити по 12 талерiв на озбро ного козака та по 120
талерiв полковникам i сотникам. Запорожцi дiстали право виступити сво©ми
окремими з' днаннями. До ©хньо© стратегi© й тактики французи погодилися не
втручатися. Важливим об' ктом штурму було визначено фортецю Дюнкерк.
Система оборонних споруд Дюнкерка робила його на той час неприступним з
суходолу. Ось чому Сiрко вдався до хитрощiв. За його наказом, козаки
рушили в обхiд фортецi. Невдовзi за мiстом запалали вiтряки, освiтлюючи
театр во нних дiй. Захопивши судна нiчного патруля, Сiрко з сво©ми
козаками проплив у мiсто повз буй з лiхтарем, мол i грiзну лоцманську
башту. А французький фронт стояв тодi аж за сiмдесят миль вiд Дюнкерка.
Кажуть, що французьке командування було невдоволене "самоуправством"
запорожцiв. Сiрка звинувачували в тому, що вiн порушив правила ведення
вiйни, усталенi в вропi ще з часiв Александра Македонського. Проте це не
завадило сучасникам гiдно оцiнити геро©зм i вiйськову майстернiсть
козакiв.
На французькому березi Ла-Маншу було поставлено бюст Iвана Сiрка. Д. I.
Яворницький у свiй час радив I. Ю. Репiну подивитися на той бюст i
використати його для картини "Запорожцi". Р пiну не пiдiйшов цей бюст, бо
його вiдлито по пам'ятi, як писав про це художник.
Захищаючи рiдну землю вiд iнтервентiв, Сiрко не був байдужим до кривди,
яку iнколи зазнавали козаки вiд царських поплiчникiв. На Слобiдськiй
Укра©нi 1668 року Iван Сiрко очолив повстання укра©нських козакiв i
росiйських ратних людей у борнi з царськими во водами. В цiй жорстокiй
сутичцi загинув син Сiрка Петро, сам же отаман попав у царську опалу.
Коли 1672 року Сiрко очолив старшинську опозицiю, що не бажала обирати
на гетьмана Укра©ни Самойловича, царський уряд з намови Самойловича заслав
Сiрка в Сибiр (до Тобольська).
Хоч цар Олексiй Михайлович i недолюблював Сiрка за його волелюбство,
проте в грiзний час згадав свого засланця. .Як тiльки 300 тисяч туркiв
перейшли Дунай i хмарою кинулися на Подiлля, а потiм взяли курс на Ки©в,
що загрожувало Росi©, запорожцi зажадали вiд царя Олексiя повернути на Сiч
грозу бусурманiв - Сiрка. Цар був змушений вiдпустити запорозького ватажка
на Сiч.
Але, перед тим як вiдпустити Сiрка, цар запросив до сво©х палат
патрiарха i в його присутностi змусив запорозького отамана дати присягу на
вiрнiсть царськiй величностi.
Повернувшись iз заслання. Сiрко здiйснив кiлька походiв на Кримське
ханство i причорноморськi турецькi фортецi. Пiд його керiвництвом
запорожцi визволили з неволi багато укра©нських i росiйських полонених.
Запорозька Сiч для завойовникiв була бiльмом на оцi, вона сковувала
орду, не давала ©й розгулятися на широких просторах Укра©ни й Росi©.
Низовi козаки часом завдавали кримському хановi й турецькому султановi
великих прикростей.
Султан Магомет IV ще здавна виношував план пiдкорити собi Запорозьку
Сiч. Спочатку вiн спробував схилити запорожцiв до покори, але з цього
нiчого не вийшло. Тодi вiн надумав будь-що знищити Сiч, а за одним заходом
i покiнчити з козацтвом.
Султан викликав до себе кримського хана, щоб у великiй та мницi
розробити з ним план нападу на Сiч. Цей план обговорювали також на
спецiальнiй нарадi з кримськими агами й мурзами.
Восени 1674 року, коли вже план визрiв, султан дав наказ вiдправити на
кораблях з Константинополя в Крим п'ятнадцять тисяч добiрних стамбульських
яничарiв. Кримський хан пiдняв сорокатисячну орду i вирiшив, як настане
зима, стерти з землi Запорозьку Сiч.
Цю пiдступну операцiю надумали провести на рiздво, саме тодi, коли
козаки пiсля добро© вечерi у святвечiр поснуть. Задум був такий -
заскочити сiчовикiв зненацька й вигубити ©х.
Настала зима. Морози скували Днiпро. Хан посадив 15 тисяч яничарiв на
добрих коней, узяв свою сорокатисячну орду й, тримаючись далi вiд Днiпра,
щоб не помiтили запорожцi, повiв вiйсько на Укра©ну.
Як оповiда iсторик, на третю нiч рiздва, пiзньо© пори, хан пiдiйшов до
Сiчi й несподiвано захопив варту, що була на вiддалi вiд коша. Старi
загартованi козаки, що стояли на вартi, хоч i зазнали тяжких тортур, усе ж
нiчого не виказали. Але мiж ними був один молодий козак, який спокусився
тим, що хан пообiцяв йому волю й нагороду, розповiв, що всi запорожцi
перепилися й сплять по куренях. У Сiч можна пройти через диний вiдкритий
перелаз.
Хан зрадiв цiй звiстцi, вирядив з козаком усiх яничарiв у Сiч i наказав
©м вирубати сонних запорожцiв усiх до диного, а Сiрка схопити живцем.
Вiддавши такий наказ, хан оточив сво©м вiйськом усю Сiч i пильнував,
щоб нiхто з козацтва не втiк пiд час рiзанини. Але султан i хан пошились в
дурнi з сво ю стратегi ю. Вони не знали, що саме на рiздво, за старим
звича м, багато козакiв, якi зимували по днiпровських низових лугах та
островах, прибували до коша обирати вiйськову старшину. Всi цi козаки, якi
теж ночували в куренях, були тверезi.
Стояла морозна нiч. Запорожцi й гадки не мали про лихий намiр ворога,
вони зашпунтували сво© куренi й безжурно вiдпочивали в них. Яничари через
вiдчинену хвiртку тихо зайшли на територiю Сiчi, захопили виходи, гармати
i вже були готовi кинутися на сонних козакiв.
Саме в цей час в одному куренi, де було 150 чоловiк, прокинувся козак
Шевчик. Вiн виглянув i не пойняв вiри сво©м очам: усi вулицi Сiчi густо
заповнили турки.
Кмiтливий козак не розгубився, а тихенько свиснув тим, що не спали й
грали в карти, збудив iнших сво©х товаришiв. Про пiдступний напад дiзнався
курiнний отаман; вiн наказав частинi козакiв узяти мушкети й стати бiля
вiкон, щоб безперервно стрiляти просто в натовп туркiв, iншим - заряджати
рушницi та подавати стрiльцям. Усе це робилося тихо й швидко. Коли всi вже
були напоготовi, курiнний наказав вiдчинити вiкна й стрiляти в яничарiв.
Одностайнi пострiли збудили всiх i осяяли спалахами всю Сiч. Почали
стрiляти й з iнших куренiв. Пострiлами скошували враз по два-три яничари.
Вороги розгублено стояли перед запорожцями, як на долонi. А з вiкон по них
безупинно поливали свинцем. Яничари метушилися, панiчно бiгали по вулицях,
шукаючи порятунку. Але всюди наскакували на смертоносний вогонь.
Коли живих яничар лишилося мало, запорожцi за командою Сiрка припинили
вогонь з вiкон. Вони вискочили з куренiв, озбро нi мушкетами, луками,
списами, шаблюками, а то й дрюччям, i зав'язався бiй врукопаш.
Настав ранок. Сонце освiтило жахливу картину, вулицi були заваленi
замороженими трупами. З 15 тисяч яничарiв лише пiвтори тисячi втекло з
Сiчi через дину вiдчинену хвiртку. Непроханi гостi, як навiженi, бiгли
свiт за очi. В полон було взято 150 яничарiв i чотири аги, а полягло ©х 13
500. У нiчному бою загинуло 50 козакiв i 80 поранено.
Коли хан, який стояв бiля Сiчi, почув про страшну поразку, вiн поспiшно
зняв облогу i щодуху помчав у Крим, увесь час оглядаючись, чи не женуться
за ним запорожцi.
Сiрко швидко спорядив двохтисячний загiн козакiв, сам скочив на коня й
кинувся навздогiн хановi, але наляканий хан так швидко накивав п'ятами, що
наздогнати його запорожцям не вдалося.
- Що ж, батьку, нам робити з трупами яничарiв: закопувати ©х у землю,
чи як? - спитали козаки Сiрка.
- Нi, в нашу святу землю бусурменiв не треба ховати. Прорубайте
побiльше ополонок i - в Днiпро ©х: звiдкiль прийшли, нехай туди й пливуть!
Звiстка про безславну загибель яничарiв у Сiчi швидко долетiла до
турецького султана. Вiн страшенно розгнiвався на свого вiзира, який
напоумив його на цю безглузду операцiю. Спочатку султан хотiв скарати
вiзира на горло, а потiм зглянувся: дарував йому життя, але загарбав усе
його майно, а самого вiзира назавжди заслав на острiв Родос.
Пiсля цi © поразки турки довго не насмiлювалися затiвати походи проти
запорожцiв. Зате Сiрко не залишився в боргу.
1675 року в кiнцi липня вiн скликав раду запорозького товариства, на
якiй було вирiшено: помотатись хановi за харцизький наскок на Сiч, за
тривоги й шкоду, завдану низовому товариству. Нехай зна хан, що запорожцi
не стерплять кривди й зневаги. Кошовий отаман наказав сво му вiйську
пiдготуватися в похiд, запастися харчами й вiйськовим спорядженням на три
тижнi.
Сiрко вiдiбрав 20 тисяч найхоробрiших козакiв, перейшов Днiпро i швидко
повiв сво вiйсько на Крим. А щоб не помiтили його вороги, вiн пiшов не
просто на Перекоп, а взяв лiворуч - степом, а потiм швидко пройшов
знайомий йому брiд через Сиваш.
Усе робилося за наперед розробленим планом. Сам Сiрко з чотирма
тисячами козакiв зупинився бiля ворiт Криму - броду Сиваша, решту вiйська
подiлив на кiлька загонiв i пiд керiвництвом досвiдчених ватажкiв вiдрядив
у Крим, щоб "пiдпустити диму" хановi. На п'ятий день усiм загонам наказано
повернутись до броду. За п'ять днiв вони потрясли весь Крим: мiста й села
вiддано вогню й мечу. Хан ледве встиг вискочити з сво © столицi Бахчисарая
i разом з агами та мурзами сховався в горах. За ним бiгли татари,
рятуючись вiд запорожцiв. Коли хан почув, з яким невеликим вiйськом Сiрко
наполохав увесь Крим та яким шляхом вiн проскочив у його царство, зiбрав
50 тисяч татар i кинувся з сво ю ордою до Гнилого моря - до сиваського
броду, щоб замкнути козакiв.
Хоч який хитрий був старий хан, та Сiрко був ще хитрiший. Кошовий
отаман розгадав намiри хана ще тодi, як досилав козакiв у Крим. Вiн не
тiльки не кинув броду напризволяще, а навпаки - сам засiв там.
Запорожцi поверталися з трофеями до броду. I ось тут натрапили вони на
орду, що пiдступала до Сiрка. Враз ударили з тилу, розбили вiйськовi
загони хана, взяли кiлька тисяч у полон татар i туркiв, навiть мало не
схопили самого хана.
Пiсля цi © блискучо© перемоги Запорозьке вiйсько забрало великi
татарськi табуни овець i визволило з полону сво©х братiв-невiльникiв.
Потiм перейшли сиваський брiд, а далi подались на Запорожжя.
В Сiчi ухвалили гучно вiдсвяткувати перемогу над давнiм ворогом. Два
днi бенкетувало сiчове товариство пiд безугавний грiм гармат i випали
мушкетiв.
А коли вiдлунали святковi салюти, Сiрко разом з козацького громадою
написав 23 вересня 1675 року кримському хановi глумливого й дошкульного
листа, в якому кошовий отаман повiдомляв бахчисарайського володаря, що
наскок козакiв на Крим зроблено з вини самих же татар, за пiдступний
рiздвяний наступ на Сiч.
Ось цей лист у скороченому варiантi:
"Ясновельможний мосце хане кримський со многими ордами, близький наш
сусiде! Не мислили би ми, войско низово Запорожсько , входить в войну i
неприязь вашею ханською милостiю i со всiм кримським панством, если би не
увидiли начала ея с вашей сторони; ваша ханская милость, послушав дурного
совiта сумасбродного i безумного цареградського вiзиря, а по цiм i
приказанiя найяснiшого найвельможнiшого султана своего, начали с нами
войну прошлой зими. Ви приходили к нам, низовому Запорожському войську, с
султанськими яничарами i со многими кримськими ордами; подкравшись ночним
временем к нашей Сiчi i сняв стоявшую за нею нашу стражу, ви отправили в
Сiч п'ятнадцять тисяч яничар, которим приказали (что стидно било вам
дiлать) не "по-кавалерству" вибить i iстребить всiх нас, молодцов, войско
Запорожськов, сонних i не чующих нiкакой бiди, а кучу нашу сiчввую до
основ анiя раскопать i разорить; сами же ви с ордами стали било около
Сiчi, что-би i духа уходивших молодцов не упустить. Но ваше намiр нi i
замисле Христос бог i премилосерднiйший наш спаситель обратил на благо, а
болiзнь i бiдствiя на голови турецьких яничар, о чем ваша ханськая мосць
хорошо знает. Не предвидя от вас нiкакового злого умисла i скритнаго
дiйствiя (iбо ви хотiли дiйствовать тайно в отношенi© тих людей, котори
занiмаються рицарським дiлом), ми нiгде не ожидали вас, не брали
предосторожностi i не були готовi к тому, чтоби дать вам отпор. Один
господь бог спаситель сохранил i защитил нас от вашей напастi i нашего
б дствiя. I так как ваш поступок огорчил нас i причинил нам, войску
Запорожському, досаду, то ми, по примiру древнiх предкiв i братьев наших,
рiшили постараться за обiду i огор-ченiв воздать i отомстить вашей ханской
мосцi i всему ханству ровним за ровное, но не тайно, како ви поступили, а
явно, по-рицарськи... I если та "гостина" наша в вашем панствi показалась
нам "недишкретною", то, бить может, так оно i сть, iбо козаки, как не
одной матерi дiти, так i не одного нрава: однi стрiляли направо, другiе
налiво, а третi прямо, но так добре, что всi в цiль попадали. Да i
"недишкрецi©" той ми от вас научились, а не сами видумали... I сли ми в
том торжествi чим-небудь обезпоко©ли вашу ханськую мосць i вам показалось
что-нибудь с нашей сторони "недишкретним", то iзвiнi нас на том, ваша
ханская мосць; не забивай, однако, что всякая "недишкрецiя" обикновенно
платиться за такую же "недишкрецiю". Не iзволь, ваша ханская мосць,
смотрiть на сраженiб, как на пугало, i нас, войско Запорожсько , нi во что
ставить, а впредь на нас откритой войной наступать; в противном же случаi,
сли будеш поступать iначе, то i ми, взаiмно собравшись уже гораздо лучше
i в большей силi, явимся в кримское панство не на сивашськую переправу, а
прямо в самий Перекоп, виломав у нiй i отворив для себе ворота, на что
iмi м все средства, i до тих пор iз него не вийдем, пока, при всесильной
божьей домощi, не увидим конца свого дiла. Iтак, ми, войсько Запорожсько
низовое, не желаем воевать i бить в распрi с вашею милостiю i со всiм
кримским панством; однако, сли снова увидiм с вашей сторони повод к
войнi, то ми вза©мно яе побо©мся напасть на кримское панство. Iзложив все
то, желаем вашей ханской мосцi доброго здоров'я i счастливой жизнi. Вашей
ясновельможной ханской мосцi доброжелательние приятелi Iван Сiрко, атаман
кошевой, со всiм войска низового Запорожського товариством"[14].
Як бачимо, i цього листа написано з у©дливою дошкульнiстю й дотепнiстю,
властивою запорожцям. З його сторiнок поста образ розумного, хороброго,
далекоглядного й чесного ватажка низового вiйська Запорозького.
I. Д. Сiрко помер 1 серпня 1680 року в запорозькому селi Грушiвцi, на
сво©й пасiцi.
Велична могила, пiд якою поховано прах козацького полководця, сотнi
рокiв стояла в Капулiвцi на високiй прямовиснiй кручi, об яку бились
невтомнi хвилi Славутича.
Бiля пiднiжжя могили, обнесено© гарною ажурною огорожею, влiтку було
багато квiтiв. Пiд задумливими акацiями на гранiтному п' десталi в 1954
роцi, в днi святкування 300-рiччя возз' днання Укра©ни з Росi ю, було
встановлено погруддя (за малюнком Р пiна) запорозького ватага Iвана Сiрка.
На гранiтнiй плитi навiчно викарбуванi слова: "Тут похований кошовий
отаман вiйська Запорозького Iван Дмитрович Сiрко - 1.VIII.1680 р." А нижче
могили - ще одна плита з написом; "На цiй мiсцевостi знаходилась
Запорозька Сiч, яка була центром запорозького козацтва i вiдiграла
прогресивну роль в iсторi© укра©нського народу".
Могила Сiрка зберiгалася в Капулiвцi й до наших днiв. Та з'явилась
загроза розмиву могили. Води Каховського моря з роками почали все ближче
пiдступати до берега. Отже, могилу Iвана Сiрка треба було рятувати.
Громадськiсть республiки висловилася за перенесення праху колишнього
отамана в iнше мiсце.
У квiтнi 1967 року Днiпропетровський облвиконком прийняв постанову про
перенесення останкiв кошового отамана Iвана Сiрка на так звану Сторожову
могилу, що сто©ть поблизу колишньо© Сiчi, неподалiк села Капулiвки.
Виконання цi © постанови було покладено на комiсiю в складi 9 осiб. При
розкопцi могили 23 - 24 листопада 1967 року виявилось, що Сiрко лежав у
дубовiй трунi, на ньому була шапка, виготовлена з соболиного хутра,
частина одягу, червона китайка, якою за звича м вкривали козака свого
отамана, проводжаючи в останню путь. Фахiвцi встановили, що Сiрко помер
вiком 70 - 75 рокiв, мав зрiст 174 - 175 сантиметрiв.
Зараз Сторожова могила умiлими руками обладнана, височить погруддя
Сiрка, зробленi схiдцi. Тут же сто©ть i старий пам'ятник, який запорожцi
поставили на першiй могилi Сiрка. Навколо могили шумлять гiлчастi акацi©.
На великий жаль, портретного зображення отамана Сiрка iсторiя нам не
залишила. Отож було вирiшено звернутися в Iнститут етнографi© iменi
Миклухи-Маклая АН СРСР.
27 листопада 1967 року череп I. Д. Сiрка було передано в лабораторiю
пластично© антропологiчно© реконструкцi© вiдомому вченому М. М.
Герасимову, Та смерть професора перешкодила виконати цю складну працю.
Вiдтворити риси обличчя нацiонального героя укра©нського народу взялася
талановита учениця М. М. Герасимова, кандидат бiологiчних наук Г. В.
Лебединська. "I. Д. Сiрко,- зазначала вона,- помер зовсiм не молодим. Про
це свiдчать зарослi шви черепа та вiдсутнiсть зубiв. Нам бажано б
вiдтворити риси обличчя в молодому вiцi. На це, звичайно, потрiбен час. А
поки що вже вiдтворено риси Iвана Сiрка в профiль та анфас - саме такими,
якими вони були в останнi днi його життя".
Вже пiзнiше погруддя, виконане за портретом Р пiна, було замiнено.
Майстри ливарного цеху Нiкопольсько© райсiльгосптехнiки М. А. Брей та I.
К. Мелешко вiдлили нове погруддя Сiрка за портретом, присланим з Iнституту
iменi Миклухи-Маклая. Погруддя ма висоту 1 метр 25 сантиметрiв. Унизу
чита мо напис: "Кошевому атаману войска Запорожского И. Д. Сирко. Умер
1680 г.".
Так на Днiпропетровщинi у зв'язку з 300-рiччям возз' днання Укра©ни з
Росi ю увiчнено пам'ять про Iвана Сiрка.
У СТЕПУ ШИРОКОМУ_ _
I я вирiшив поповнити мiй архiвний
матерiал матерiалом археологiчним.
З промови Д. I. Яворницького на ювiле©
Д. I. Яворницький пiд час археологiчних розкопок часто зустрiчався з
простими людьми, якi сво©ми розповiдями збагачували його матерiальну та
духовну скарбницю. Про цi зустрiчi з людьми багато залишилось цiкавих
спогадiв. Але нiхто краще не мiг розповiсти про них, як сам Дмитро
Iванович.
Отож i переповiмо окремi фрагменти з його книжки "По следам
запорожцев", в якiй свого часу були опублiкованi цi розповiдi.
Був лiтнiй день. Сонце так пекло, що копачi познiмали з себе сорочки й
пiдставили спини пiд слабенький вiтерець, щоб прохолодити тiло й зiгнати
рясний пiт з обличчя. Копачi примiтили, що до них шкутильга степом якийсь
дiд. Його, видно, зацiкавило, що то люди тут роблять. Вiн, не довго
думаючи, пiдходить до могили, забира ться на високий бiчний гребiнь,
дивиться вниз i кричить:
- Пани, здоровi були!
- Здоров був, дiду! Що доброго скажеш?
- Скажу вам, що не тут ви копа те!
- А де ж би нам копати?
- Копати б вам у Нешкребiвцi!
- А що ж у тiй Нешкребiвцi ?
- Що у тiй Нешкребiвцi ? Там могила i поверх тi © могили орел сiда,
а всерединi ©© дванадцять ставникiв сто©ть, у тих ставниках дванадцять
свiчок горить, а пiд ставниками дванадцять пiстолiв лежить, а пiд тими
пiстолями дванадцять бочок з золотом закопано. Так от де б вам копать!
- Чого ж ти, дiду, сам не копа ш, як зна ш, що там дванадцять бочок з
золотом заховано?
- Еге, менi очi повилазять, бо там таке заклятi лежить, що хто викопа,
то в того й очi повилазять на лоба.
- А як у нас повилазять?
- Вам нiчого - ви пани!
Дружним вибухом смiху вiдповiли копачi на такi слова дiда. Цей
гомеричний регiт увесь час то в одному, то в iншому мiсцi проривався з
великою силою. А дiдок, винуватець смiху, давно вже пошкутильгав од могили
в степ.
Жарти, дотепи, примовки, що ©х охоче пiдтримував Дмитро Iванович, усе
бiльше й бiльше поширюються серед людей, що копають могилу.
- Пане, що я вас хотiв оце спитати,- звернувся до Яворницького рудий
кремезний селянин.
- А що ти хотiв мене спитати?
- Я хотiв вас спитати, чи багато ви получаете жалування?
- Тисячу карбованцiв! - вiдповiв Дмитро Iванович навмання.
- Не маленьке й жалування! Чув, Грицьку? - каже другому селяниновi.
- Чув.
- А який на вас чин?
- Археолог!
- Не маленький же й чин! Архангел! Чув, Грицьку?
- Чув.
- А як же ви копа те - од царя?
- Од царя!
- Од самого Царя?
- Од самого царя!
- Од правительства?
- Од правительства!
- Од самого правительства?
- Од самого правительства!
- Од самiсiнького?
- Од самiсiнького!
- Ото яке дурне правительство!
- Як так?
- А так: могили копати, так грошi в нього , а ховрашкiв iз нiр
виганяти, щоб врятувати наш хлiб, так для цього нема,невоспотребним дiлом
занiмаються...
Розкопки могили тривають далi. Ось випав один, другий дощик, i всi
стали надiятись на добрий урожай. Але поля сусiднiх сiл дощ не захопив,
там посуха погрожу неврожа м.
- Чи добрим ми дiлом займа мось, що могили копа мо? Може, за те бог i
врожаю не да , що ми викида мо з могил християнськi кiстки так, що аж
шумлять? - сказав найстарiший богобоязливий дiдок.
- А чи ти зна ш, що ми копа мо? - втрутився в розмову Яворницький.
- А що?
- Скiфiв.
- Що ж вона за скехва така?
- Та це така, що вона не вмивалася, богу не молилася церков не знала i
без штанiв ходила.
- Отака вона падлюка?
- Отака ж вона i падлюка!
- Ну, так маслуй же ©х лопатками, коли так! Добрий настрiй знову
вiдновлю ться, i робота трива . Якось улiтку 1883 року Дмитро Iванович
©хав у село Славгород. Його вiзник, на прiзвище Чорний, виявився людиною
балакучою i багато чого розповiв про селянськi звича©, про попiв i панiв
та ©хнi примхи.
- Ну, як ти такий знаючий чоловiк, то, може, розповiси менi, чому у вас
село зветься Гнидиним? - спитав Яворницький з прихованою посмiшкою.
- Та вже, мабуть, од якогось запорожця Гниди пiшло, вiд такого, що,
мабуть, паршивий та миршавий був, на гниду схожий. Тепер тут живе пан, од
того ж таки Гниди поколiння; тiльки вiн себе зве Гн дiн, а народ усе-таки
по-старому велича - Гнида та й Гнида. Вiн за крiпосного права скiльки
перепоров сво©х людей, щоб не смiли казати Гнида, а казали б Гн дiн, так
де там! Гнидою так i зоставсь ! А ото як уже мужики вийшли на волю, так
один? гнидiвський чоловiк, такий, що чумакував у Крим по сiль, вернувшись
додому з дороги, прийшов до пана та й каже:
"Оце я, папочку, чумакував у Крим та бачив там по дорозi вашого
родича".- "Якого?" - пита пан. "Та пана Вошу. Побачив мене та й пита: "Ти
звiдкiля, чоловiче?" - "I" Гнидиного!" - "А, це звiдтiля, де мiй родич
живе, пан Гнида. Ну, так скажи ж йому, що кланя ться йому Воша..."
- I що ж тому чоловiку за таку рiч од пана було?
- А що? Вигнав у потилицю вiд себе.
СЛIПИЙ БОЯН[15]_ _
Одначе для повноти зображення
iсторi© запорiзьких козакiв менi й
цього здавалося мало: я вирiшив...
зiбрати етнографiчний матерiал у
виглядi народного повiр'я, iсторичних
дум, пiсень, приказок, прислiв'©в.
Iз виступу Д. I. Яворницького на ювiле©
Хто хоче знати духовне життя простих людей, хоче почути стародавнi
пiснi, казки, перекази, прислiв'я, тому слiд звертатися до старих людей, i
насамперед до слiпцiв. Слiпець не бачить сонця, позбавлений днання з
оточенням i утворю в собi особливий свiт.
Бiльшiсть слiпцiв, замiсть втраченого чуття зору, винагороджуються
сильним розвитком чуття слуху, пам'ятi, музикальних здiбностей i творчо©
уяви. Слiпець, особливо той, що вешта ться помiж людьми, це багатющий
скарб рiзноманiтного духовного матерiалу. Треба тiльки зумiти до нього
пiдiйти, а головне, треба з ним зжитися, треба викликати в нього до себе
довiр'я i прихильнiсть. Для цього iнколи доводиться позбавляти себе так
званих культурних вигод життя, спати з ним в однiй хатi, вiддавати себе на
з'©дання тим же паразитам, яким часто вiдда себе слiпець, ©сти з ним
убогий харч, а iнколи випити з ним смердючо© торiлки, вiд яко© очi рогом
лiзуть з лоба й душа назовнi проситься. За таких умов можна що-небудь
вивудити вiд слiпця i подiлитися здобутими матерiалами з тими людьми, якi
цiкавляться внутрiшнiм життям простолюдина, але самi не зможуть знайти до
нього путi, зблизитися з ним.
З усiх слiпцiв, з якими Яворницькому довелося зустрiчатися в сво му
життi, бiльш за все запам'ятався йому слiпець Хома Васильович Провора, що
жив у селi Богодарi, Юлександрiвського повiту, на Катеринославщинi. Йому
було понад 55 рокiв. Це людина вище середнього зросту, з лисою головою, що
мала великий обсяг i оригiнальну форму - таку, яку на Укра©нi називають:
голова як коробка. Така голова вмiщу в собi дуже багато мозку, як це
Вперше на iсторичну арену Сiрко виступив як вiнницький полковник, а вже
через три роки вiн очолював Запорозьку Сiч. Вiн брав найактивнiшу участь у
визвольнiй вiйнi укра©нського народу 1648-1654 рокiв проти iноземного
поневолення i за возз' днання Укра©ни з Росi ю, боронив Укра©ну вiд лихих
на©зникiв. Сiрко був непримиренний не тiльки до зовнiшнiх ворогiв, але й
до сво©х зрадникiв гетьманiв, якi виступали за вiдрив Укра©ни вiд Росi©. У
1670 роцi Сiрко порвав з ставлеником султансько© Туреччини правобережним
гетьманом П. Дорошенком, але боротьби iз завойовниками не припиняв i до
кiнця свого життя виступав за змiцнення братерсько© дружби росiйського i
укра©нського народiв.
За сво вiйськове життя Сiрко брав участь у 55 битвах i завжди, за
винятком однi ©, виходив переможцем.
Тут хотiлося хоч би коротко розповiсти про те, як Сiрко штурмував
Дюнкерк.
Десь опiвночi мiсто розбудила гарматна стрiлянина. По брукiвцi
вузеньких середньовiчних вуличок лунко вицокували кiнськi пiдкови. Помiж
будинками бiгли химернi iноземцi в широких червоних, синiх, зелених
шароварах та жупанах. Розмахуючи кривими шаблюками, вони полонили
iспанських вiйськових, однак цивiльного люду не чiпали. Так у жовтнi 1645
року запорозькi козаки захопили фортецю Дюнкерк.
Справа в тому, що п'ятитисячна iспанська залога Дюнкерка весь час
чинила нечуване свавiлля на сушi й на морi. Вiйськовi кораблi iспанцiв
нападали на французькi й голландськi торговельнi судна. Нiдерланди, стаючи
могутньою морською державою, боролися за свою незалежнiсть. Та навiть
об' днавши сили з Англi ю i Францi ю, не зразу спромоглися вигнати
колонiзаторiв. Тодi Францiя запросила на пiдмогу запорозьких козакiв на
чолi з Сiрком.
Дослiдники[13] зазначали, що у березнi 1645 року Хмельницький, Сiрко i
Солтенко через порт Гданська морем вiдпливли до Францi©, де й пiдписали
угоду. Французьке командування взяло 1800 пiших козакiв i 800 кiнних,
зобов'язавшись платити по 12 талерiв на озбро ного козака та по 120
талерiв полковникам i сотникам. Запорожцi дiстали право виступити сво©ми
окремими з' днаннями. До ©хньо© стратегi© й тактики французи погодилися не
втручатися. Важливим об' ктом штурму було визначено фортецю Дюнкерк.
Система оборонних споруд Дюнкерка робила його на той час неприступним з
суходолу. Ось чому Сiрко вдався до хитрощiв. За його наказом, козаки
рушили в обхiд фортецi. Невдовзi за мiстом запалали вiтряки, освiтлюючи
театр во нних дiй. Захопивши судна нiчного патруля, Сiрко з сво©ми
козаками проплив у мiсто повз буй з лiхтарем, мол i грiзну лоцманську
башту. А французький фронт стояв тодi аж за сiмдесят миль вiд Дюнкерка.
Кажуть, що французьке командування було невдоволене "самоуправством"
запорожцiв. Сiрка звинувачували в тому, що вiн порушив правила ведення
вiйни, усталенi в вропi ще з часiв Александра Македонського. Проте це не
завадило сучасникам гiдно оцiнити геро©зм i вiйськову майстернiсть
козакiв.
На французькому березi Ла-Маншу було поставлено бюст Iвана Сiрка. Д. I.
Яворницький у свiй час радив I. Ю. Репiну подивитися на той бюст i
використати його для картини "Запорожцi". Р пiну не пiдiйшов цей бюст, бо
його вiдлито по пам'ятi, як писав про це художник.
Захищаючи рiдну землю вiд iнтервентiв, Сiрко не був байдужим до кривди,
яку iнколи зазнавали козаки вiд царських поплiчникiв. На Слобiдськiй
Укра©нi 1668 року Iван Сiрко очолив повстання укра©нських козакiв i
росiйських ратних людей у борнi з царськими во водами. В цiй жорстокiй
сутичцi загинув син Сiрка Петро, сам же отаман попав у царську опалу.
Коли 1672 року Сiрко очолив старшинську опозицiю, що не бажала обирати
на гетьмана Укра©ни Самойловича, царський уряд з намови Самойловича заслав
Сiрка в Сибiр (до Тобольська).
Хоч цар Олексiй Михайлович i недолюблював Сiрка за його волелюбство,
проте в грiзний час згадав свого засланця. .Як тiльки 300 тисяч туркiв
перейшли Дунай i хмарою кинулися на Подiлля, а потiм взяли курс на Ки©в,
що загрожувало Росi©, запорожцi зажадали вiд царя Олексiя повернути на Сiч
грозу бусурманiв - Сiрка. Цар був змушений вiдпустити запорозького ватажка
на Сiч.
Але, перед тим як вiдпустити Сiрка, цар запросив до сво©х палат
патрiарха i в його присутностi змусив запорозького отамана дати присягу на
вiрнiсть царськiй величностi.
Повернувшись iз заслання. Сiрко здiйснив кiлька походiв на Кримське
ханство i причорноморськi турецькi фортецi. Пiд його керiвництвом
запорожцi визволили з неволi багато укра©нських i росiйських полонених.
Запорозька Сiч для завойовникiв була бiльмом на оцi, вона сковувала
орду, не давала ©й розгулятися на широких просторах Укра©ни й Росi©.
Низовi козаки часом завдавали кримському хановi й турецькому султановi
великих прикростей.
Султан Магомет IV ще здавна виношував план пiдкорити собi Запорозьку
Сiч. Спочатку вiн спробував схилити запорожцiв до покори, але з цього
нiчого не вийшло. Тодi вiн надумав будь-що знищити Сiч, а за одним заходом
i покiнчити з козацтвом.
Султан викликав до себе кримського хана, щоб у великiй та мницi
розробити з ним план нападу на Сiч. Цей план обговорювали також на
спецiальнiй нарадi з кримськими агами й мурзами.
Восени 1674 року, коли вже план визрiв, султан дав наказ вiдправити на
кораблях з Константинополя в Крим п'ятнадцять тисяч добiрних стамбульських
яничарiв. Кримський хан пiдняв сорокатисячну орду i вирiшив, як настане
зима, стерти з землi Запорозьку Сiч.
Цю пiдступну операцiю надумали провести на рiздво, саме тодi, коли
козаки пiсля добро© вечерi у святвечiр поснуть. Задум був такий -
заскочити сiчовикiв зненацька й вигубити ©х.
Настала зима. Морози скували Днiпро. Хан посадив 15 тисяч яничарiв на
добрих коней, узяв свою сорокатисячну орду й, тримаючись далi вiд Днiпра,
щоб не помiтили запорожцi, повiв вiйсько на Укра©ну.
Як оповiда iсторик, на третю нiч рiздва, пiзньо© пори, хан пiдiйшов до
Сiчi й несподiвано захопив варту, що була на вiддалi вiд коша. Старi
загартованi козаки, що стояли на вартi, хоч i зазнали тяжких тортур, усе ж
нiчого не виказали. Але мiж ними був один молодий козак, який спокусився
тим, що хан пообiцяв йому волю й нагороду, розповiв, що всi запорожцi
перепилися й сплять по куренях. У Сiч можна пройти через диний вiдкритий
перелаз.
Хан зрадiв цiй звiстцi, вирядив з козаком усiх яничарiв у Сiч i наказав
©м вирубати сонних запорожцiв усiх до диного, а Сiрка схопити живцем.
Вiддавши такий наказ, хан оточив сво©м вiйськом усю Сiч i пильнував,
щоб нiхто з козацтва не втiк пiд час рiзанини. Але султан i хан пошились в
дурнi з сво ю стратегi ю. Вони не знали, що саме на рiздво, за старим
звича м, багато козакiв, якi зимували по днiпровських низових лугах та
островах, прибували до коша обирати вiйськову старшину. Всi цi козаки, якi
теж ночували в куренях, були тверезi.
Стояла морозна нiч. Запорожцi й гадки не мали про лихий намiр ворога,
вони зашпунтували сво© куренi й безжурно вiдпочивали в них. Яничари через
вiдчинену хвiртку тихо зайшли на територiю Сiчi, захопили виходи, гармати
i вже були готовi кинутися на сонних козакiв.
Саме в цей час в одному куренi, де було 150 чоловiк, прокинувся козак
Шевчик. Вiн виглянув i не пойняв вiри сво©м очам: усi вулицi Сiчi густо
заповнили турки.
Кмiтливий козак не розгубився, а тихенько свиснув тим, що не спали й
грали в карти, збудив iнших сво©х товаришiв. Про пiдступний напад дiзнався
курiнний отаман; вiн наказав частинi козакiв узяти мушкети й стати бiля
вiкон, щоб безперервно стрiляти просто в натовп туркiв, iншим - заряджати
рушницi та подавати стрiльцям. Усе це робилося тихо й швидко. Коли всi вже
були напоготовi, курiнний наказав вiдчинити вiкна й стрiляти в яничарiв.
Одностайнi пострiли збудили всiх i осяяли спалахами всю Сiч. Почали
стрiляти й з iнших куренiв. Пострiлами скошували враз по два-три яничари.
Вороги розгублено стояли перед запорожцями, як на долонi. А з вiкон по них
безупинно поливали свинцем. Яничари метушилися, панiчно бiгали по вулицях,
шукаючи порятунку. Але всюди наскакували на смертоносний вогонь.
Коли живих яничар лишилося мало, запорожцi за командою Сiрка припинили
вогонь з вiкон. Вони вискочили з куренiв, озбро нi мушкетами, луками,
списами, шаблюками, а то й дрюччям, i зав'язався бiй врукопаш.
Настав ранок. Сонце освiтило жахливу картину, вулицi були заваленi
замороженими трупами. З 15 тисяч яничарiв лише пiвтори тисячi втекло з
Сiчi через дину вiдчинену хвiртку. Непроханi гостi, як навiженi, бiгли
свiт за очi. В полон було взято 150 яничарiв i чотири аги, а полягло ©х 13
500. У нiчному бою загинуло 50 козакiв i 80 поранено.
Коли хан, який стояв бiля Сiчi, почув про страшну поразку, вiн поспiшно
зняв облогу i щодуху помчав у Крим, увесь час оглядаючись, чи не женуться
за ним запорожцi.
Сiрко швидко спорядив двохтисячний загiн козакiв, сам скочив на коня й
кинувся навздогiн хановi, але наляканий хан так швидко накивав п'ятами, що
наздогнати його запорожцям не вдалося.
- Що ж, батьку, нам робити з трупами яничарiв: закопувати ©х у землю,
чи як? - спитали козаки Сiрка.
- Нi, в нашу святу землю бусурменiв не треба ховати. Прорубайте
побiльше ополонок i - в Днiпро ©х: звiдкiль прийшли, нехай туди й пливуть!
Звiстка про безславну загибель яничарiв у Сiчi швидко долетiла до
турецького султана. Вiн страшенно розгнiвався на свого вiзира, який
напоумив його на цю безглузду операцiю. Спочатку султан хотiв скарати
вiзира на горло, а потiм зглянувся: дарував йому життя, але загарбав усе
його майно, а самого вiзира назавжди заслав на острiв Родос.
Пiсля цi © поразки турки довго не насмiлювалися затiвати походи проти
запорожцiв. Зате Сiрко не залишився в боргу.
1675 року в кiнцi липня вiн скликав раду запорозького товариства, на
якiй було вирiшено: помотатись хановi за харцизький наскок на Сiч, за
тривоги й шкоду, завдану низовому товариству. Нехай зна хан, що запорожцi
не стерплять кривди й зневаги. Кошовий отаман наказав сво му вiйську
пiдготуватися в похiд, запастися харчами й вiйськовим спорядженням на три
тижнi.
Сiрко вiдiбрав 20 тисяч найхоробрiших козакiв, перейшов Днiпро i швидко
повiв сво вiйсько на Крим. А щоб не помiтили його вороги, вiн пiшов не
просто на Перекоп, а взяв лiворуч - степом, а потiм швидко пройшов
знайомий йому брiд через Сиваш.
Усе робилося за наперед розробленим планом. Сам Сiрко з чотирма
тисячами козакiв зупинився бiля ворiт Криму - броду Сиваша, решту вiйська
подiлив на кiлька загонiв i пiд керiвництвом досвiдчених ватажкiв вiдрядив
у Крим, щоб "пiдпустити диму" хановi. На п'ятий день усiм загонам наказано
повернутись до броду. За п'ять днiв вони потрясли весь Крим: мiста й села
вiддано вогню й мечу. Хан ледве встиг вискочити з сво © столицi Бахчисарая
i разом з агами та мурзами сховався в горах. За ним бiгли татари,
рятуючись вiд запорожцiв. Коли хан почув, з яким невеликим вiйськом Сiрко
наполохав увесь Крим та яким шляхом вiн проскочив у його царство, зiбрав
50 тисяч татар i кинувся з сво ю ордою до Гнилого моря - до сиваського
броду, щоб замкнути козакiв.
Хоч який хитрий був старий хан, та Сiрко був ще хитрiший. Кошовий
отаман розгадав намiри хана ще тодi, як досилав козакiв у Крим. Вiн не
тiльки не кинув броду напризволяще, а навпаки - сам засiв там.
Запорожцi поверталися з трофеями до броду. I ось тут натрапили вони на
орду, що пiдступала до Сiрка. Враз ударили з тилу, розбили вiйськовi
загони хана, взяли кiлька тисяч у полон татар i туркiв, навiть мало не
схопили самого хана.
Пiсля цi © блискучо© перемоги Запорозьке вiйсько забрало великi
татарськi табуни овець i визволило з полону сво©х братiв-невiльникiв.
Потiм перейшли сиваський брiд, а далi подались на Запорожжя.
В Сiчi ухвалили гучно вiдсвяткувати перемогу над давнiм ворогом. Два
днi бенкетувало сiчове товариство пiд безугавний грiм гармат i випали
мушкетiв.
А коли вiдлунали святковi салюти, Сiрко разом з козацького громадою
написав 23 вересня 1675 року кримському хановi глумливого й дошкульного
листа, в якому кошовий отаман повiдомляв бахчисарайського володаря, що
наскок козакiв на Крим зроблено з вини самих же татар, за пiдступний
рiздвяний наступ на Сiч.
Ось цей лист у скороченому варiантi:
"Ясновельможний мосце хане кримський со многими ордами, близький наш
сусiде! Не мислили би ми, войско низово Запорожсько , входить в войну i
неприязь вашею ханською милостiю i со всiм кримським панством, если би не
увидiли начала ея с вашей сторони; ваша ханская милость, послушав дурного
совiта сумасбродного i безумного цареградського вiзиря, а по цiм i
приказанiя найяснiшого найвельможнiшого султана своего, начали с нами
войну прошлой зими. Ви приходили к нам, низовому Запорожському войську, с
султанськими яничарами i со многими кримськими ордами; подкравшись ночним
временем к нашей Сiчi i сняв стоявшую за нею нашу стражу, ви отправили в
Сiч п'ятнадцять тисяч яничар, которим приказали (что стидно било вам
дiлать) не "по-кавалерству" вибить i iстребить всiх нас, молодцов, войско
Запорожськов, сонних i не чующих нiкакой бiди, а кучу нашу сiчввую до
основ анiя раскопать i разорить; сами же ви с ордами стали било около
Сiчi, что-би i духа уходивших молодцов не упустить. Но ваше намiр нi i
замисле Христос бог i премилосерднiйший наш спаситель обратил на благо, а
болiзнь i бiдствiя на голови турецьких яничар, о чем ваша ханськая мосць
хорошо знает. Не предвидя от вас нiкакового злого умисла i скритнаго
дiйствiя (iбо ви хотiли дiйствовать тайно в отношенi© тих людей, котори
занiмаються рицарським дiлом), ми нiгде не ожидали вас, не брали
предосторожностi i не були готовi к тому, чтоби дать вам отпор. Один
господь бог спаситель сохранил i защитил нас от вашей напастi i нашего
б дствiя. I так как ваш поступок огорчил нас i причинил нам, войску
Запорожському, досаду, то ми, по примiру древнiх предкiв i братьев наших,
рiшили постараться за обiду i огор-ченiв воздать i отомстить вашей ханской
мосцi i всему ханству ровним за ровное, но не тайно, како ви поступили, а
явно, по-рицарськи... I если та "гостина" наша в вашем панствi показалась
нам "недишкретною", то, бить может, так оно i сть, iбо козаки, как не
одной матерi дiти, так i не одного нрава: однi стрiляли направо, другiе
налiво, а третi прямо, но так добре, что всi в цiль попадали. Да i
"недишкрецi©" той ми от вас научились, а не сами видумали... I сли ми в
том торжествi чим-небудь обезпоко©ли вашу ханськую мосць i вам показалось
что-нибудь с нашей сторони "недишкретним", то iзвiнi нас на том, ваша
ханская мосць; не забивай, однако, что всякая "недишкрецiя" обикновенно
платиться за такую же "недишкрецiю". Не iзволь, ваша ханская мосць,
смотрiть на сраженiб, как на пугало, i нас, войско Запорожсько , нi во что
ставить, а впредь на нас откритой войной наступать; в противном же случаi,
сли будеш поступать iначе, то i ми, взаiмно собравшись уже гораздо лучше
i в большей силi, явимся в кримское панство не на сивашськую переправу, а
прямо в самий Перекоп, виломав у нiй i отворив для себе ворота, на что
iмi м все средства, i до тих пор iз него не вийдем, пока, при всесильной
божьей домощi, не увидим конца свого дiла. Iтак, ми, войсько Запорожсько
низовое, не желаем воевать i бить в распрi с вашею милостiю i со всiм
кримским панством; однако, сли снова увидiм с вашей сторони повод к
войнi, то ми вза©мно яе побо©мся напасть на кримское панство. Iзложив все
то, желаем вашей ханской мосцi доброго здоров'я i счастливой жизнi. Вашей
ясновельможной ханской мосцi доброжелательние приятелi Iван Сiрко, атаман
кошевой, со всiм войска низового Запорожського товариством"[14].
Як бачимо, i цього листа написано з у©дливою дошкульнiстю й дотепнiстю,
властивою запорожцям. З його сторiнок поста образ розумного, хороброго,
далекоглядного й чесного ватажка низового вiйська Запорозького.
I. Д. Сiрко помер 1 серпня 1680 року в запорозькому селi Грушiвцi, на
сво©й пасiцi.
Велична могила, пiд якою поховано прах козацького полководця, сотнi
рокiв стояла в Капулiвцi на високiй прямовиснiй кручi, об яку бились
невтомнi хвилi Славутича.
Бiля пiднiжжя могили, обнесено© гарною ажурною огорожею, влiтку було
багато квiтiв. Пiд задумливими акацiями на гранiтному п' десталi в 1954
роцi, в днi святкування 300-рiччя возз' днання Укра©ни з Росi ю, було
встановлено погруддя (за малюнком Р пiна) запорозького ватага Iвана Сiрка.
На гранiтнiй плитi навiчно викарбуванi слова: "Тут похований кошовий
отаман вiйська Запорозького Iван Дмитрович Сiрко - 1.VIII.1680 р." А нижче
могили - ще одна плита з написом; "На цiй мiсцевостi знаходилась
Запорозька Сiч, яка була центром запорозького козацтва i вiдiграла
прогресивну роль в iсторi© укра©нського народу".
Могила Сiрка зберiгалася в Капулiвцi й до наших днiв. Та з'явилась
загроза розмиву могили. Води Каховського моря з роками почали все ближче
пiдступати до берега. Отже, могилу Iвана Сiрка треба було рятувати.
Громадськiсть республiки висловилася за перенесення праху колишнього
отамана в iнше мiсце.
У квiтнi 1967 року Днiпропетровський облвиконком прийняв постанову про
перенесення останкiв кошового отамана Iвана Сiрка на так звану Сторожову
могилу, що сто©ть поблизу колишньо© Сiчi, неподалiк села Капулiвки.
Виконання цi © постанови було покладено на комiсiю в складi 9 осiб. При
розкопцi могили 23 - 24 листопада 1967 року виявилось, що Сiрко лежав у
дубовiй трунi, на ньому була шапка, виготовлена з соболиного хутра,
частина одягу, червона китайка, якою за звича м вкривали козака свого
отамана, проводжаючи в останню путь. Фахiвцi встановили, що Сiрко помер
вiком 70 - 75 рокiв, мав зрiст 174 - 175 сантиметрiв.
Зараз Сторожова могила умiлими руками обладнана, височить погруддя
Сiрка, зробленi схiдцi. Тут же сто©ть i старий пам'ятник, який запорожцi
поставили на першiй могилi Сiрка. Навколо могили шумлять гiлчастi акацi©.
На великий жаль, портретного зображення отамана Сiрка iсторiя нам не
залишила. Отож було вирiшено звернутися в Iнститут етнографi© iменi
Миклухи-Маклая АН СРСР.
27 листопада 1967 року череп I. Д. Сiрка було передано в лабораторiю
пластично© антропологiчно© реконструкцi© вiдомому вченому М. М.
Герасимову, Та смерть професора перешкодила виконати цю складну працю.
Вiдтворити риси обличчя нацiонального героя укра©нського народу взялася
талановита учениця М. М. Герасимова, кандидат бiологiчних наук Г. В.
Лебединська. "I. Д. Сiрко,- зазначала вона,- помер зовсiм не молодим. Про
це свiдчать зарослi шви черепа та вiдсутнiсть зубiв. Нам бажано б
вiдтворити риси обличчя в молодому вiцi. На це, звичайно, потрiбен час. А
поки що вже вiдтворено риси Iвана Сiрка в профiль та анфас - саме такими,
якими вони були в останнi днi його життя".
Вже пiзнiше погруддя, виконане за портретом Р пiна, було замiнено.
Майстри ливарного цеху Нiкопольсько© райсiльгосптехнiки М. А. Брей та I.
К. Мелешко вiдлили нове погруддя Сiрка за портретом, присланим з Iнституту
iменi Миклухи-Маклая. Погруддя ма висоту 1 метр 25 сантиметрiв. Унизу
чита мо напис: "Кошевому атаману войска Запорожского И. Д. Сирко. Умер
1680 г.".
Так на Днiпропетровщинi у зв'язку з 300-рiччям возз' днання Укра©ни з
Росi ю увiчнено пам'ять про Iвана Сiрка.
У СТЕПУ ШИРОКОМУ_ _
I я вирiшив поповнити мiй архiвний
матерiал матерiалом археологiчним.
З промови Д. I. Яворницького на ювiле©
Д. I. Яворницький пiд час археологiчних розкопок часто зустрiчався з
простими людьми, якi сво©ми розповiдями збагачували його матерiальну та
духовну скарбницю. Про цi зустрiчi з людьми багато залишилось цiкавих
спогадiв. Але нiхто краще не мiг розповiсти про них, як сам Дмитро
Iванович.
Отож i переповiмо окремi фрагменти з його книжки "По следам
запорожцев", в якiй свого часу були опублiкованi цi розповiдi.
Був лiтнiй день. Сонце так пекло, що копачi познiмали з себе сорочки й
пiдставили спини пiд слабенький вiтерець, щоб прохолодити тiло й зiгнати
рясний пiт з обличчя. Копачi примiтили, що до них шкутильга степом якийсь
дiд. Його, видно, зацiкавило, що то люди тут роблять. Вiн, не довго
думаючи, пiдходить до могили, забира ться на високий бiчний гребiнь,
дивиться вниз i кричить:
- Пани, здоровi були!
- Здоров був, дiду! Що доброго скажеш?
- Скажу вам, що не тут ви копа те!
- А де ж би нам копати?
- Копати б вам у Нешкребiвцi!
- А що ж у тiй Нешкребiвцi ?
- Що у тiй Нешкребiвцi ? Там могила i поверх тi © могили орел сiда,
а всерединi ©© дванадцять ставникiв сто©ть, у тих ставниках дванадцять
свiчок горить, а пiд ставниками дванадцять пiстолiв лежить, а пiд тими
пiстолями дванадцять бочок з золотом закопано. Так от де б вам копать!
- Чого ж ти, дiду, сам не копа ш, як зна ш, що там дванадцять бочок з
золотом заховано?
- Еге, менi очi повилазять, бо там таке заклятi лежить, що хто викопа,
то в того й очi повилазять на лоба.
- А як у нас повилазять?
- Вам нiчого - ви пани!
Дружним вибухом смiху вiдповiли копачi на такi слова дiда. Цей
гомеричний регiт увесь час то в одному, то в iншому мiсцi проривався з
великою силою. А дiдок, винуватець смiху, давно вже пошкутильгав од могили
в степ.
Жарти, дотепи, примовки, що ©х охоче пiдтримував Дмитро Iванович, усе
бiльше й бiльше поширюються серед людей, що копають могилу.
- Пане, що я вас хотiв оце спитати,- звернувся до Яворницького рудий
кремезний селянин.
- А що ти хотiв мене спитати?
- Я хотiв вас спитати, чи багато ви получаете жалування?
- Тисячу карбованцiв! - вiдповiв Дмитро Iванович навмання.
- Не маленьке й жалування! Чув, Грицьку? - каже другому селяниновi.
- Чув.
- А який на вас чин?
- Археолог!
- Не маленький же й чин! Архангел! Чув, Грицьку?
- Чув.
- А як же ви копа те - од царя?
- Од царя!
- Од самого Царя?
- Од самого царя!
- Од правительства?
- Од правительства!
- Од самого правительства?
- Од самого правительства!
- Од самiсiнького?
- Од самiсiнького!
- Ото яке дурне правительство!
- Як так?
- А так: могили копати, так грошi в нього , а ховрашкiв iз нiр
виганяти, щоб врятувати наш хлiб, так для цього нема,невоспотребним дiлом
занiмаються...
Розкопки могили тривають далi. Ось випав один, другий дощик, i всi
стали надiятись на добрий урожай. Але поля сусiднiх сiл дощ не захопив,
там посуха погрожу неврожа м.
- Чи добрим ми дiлом займа мось, що могили копа мо? Може, за те бог i
врожаю не да , що ми викида мо з могил християнськi кiстки так, що аж
шумлять? - сказав найстарiший богобоязливий дiдок.
- А чи ти зна ш, що ми копа мо? - втрутився в розмову Яворницький.
- А що?
- Скiфiв.
- Що ж вона за скехва така?
- Та це така, що вона не вмивалася, богу не молилася церков не знала i
без штанiв ходила.
- Отака вона падлюка?
- Отака ж вона i падлюка!
- Ну, так маслуй же ©х лопатками, коли так! Добрий настрiй знову
вiдновлю ться, i робота трива . Якось улiтку 1883 року Дмитро Iванович
©хав у село Славгород. Його вiзник, на прiзвище Чорний, виявився людиною
балакучою i багато чого розповiв про селянськi звича©, про попiв i панiв
та ©хнi примхи.
- Ну, як ти такий знаючий чоловiк, то, може, розповiси менi, чому у вас
село зветься Гнидиним? - спитав Яворницький з прихованою посмiшкою.
- Та вже, мабуть, од якогось запорожця Гниди пiшло, вiд такого, що,
мабуть, паршивий та миршавий був, на гниду схожий. Тепер тут живе пан, од
того ж таки Гниди поколiння; тiльки вiн себе зве Гн дiн, а народ усе-таки
по-старому велича - Гнида та й Гнида. Вiн за крiпосного права скiльки
перепоров сво©х людей, щоб не смiли казати Гнида, а казали б Гн дiн, так
де там! Гнидою так i зоставсь ! А ото як уже мужики вийшли на волю, так
один? гнидiвський чоловiк, такий, що чумакував у Крим по сiль, вернувшись
додому з дороги, прийшов до пана та й каже:
"Оце я, папочку, чумакував у Крим та бачив там по дорозi вашого
родича".- "Якого?" - пита пан. "Та пана Вошу. Побачив мене та й пита: "Ти
звiдкiля, чоловiче?" - "I" Гнидиного!" - "А, це звiдтiля, де мiй родич
живе, пан Гнида. Ну, так скажи ж йому, що кланя ться йому Воша..."
- I що ж тому чоловiку за таку рiч од пана було?
- А що? Вигнав у потилицю вiд себе.
СЛIПИЙ БОЯН[15]_ _
Одначе для повноти зображення
iсторi© запорiзьких козакiв менi й
цього здавалося мало: я вирiшив...
зiбрати етнографiчний матерiал у
виглядi народного повiр'я, iсторичних
дум, пiсень, приказок, прислiв'©в.
Iз виступу Д. I. Яворницького на ювiле©
Хто хоче знати духовне життя простих людей, хоче почути стародавнi
пiснi, казки, перекази, прислiв'я, тому слiд звертатися до старих людей, i
насамперед до слiпцiв. Слiпець не бачить сонця, позбавлений днання з
оточенням i утворю в собi особливий свiт.
Бiльшiсть слiпцiв, замiсть втраченого чуття зору, винагороджуються
сильним розвитком чуття слуху, пам'ятi, музикальних здiбностей i творчо©
уяви. Слiпець, особливо той, що вешта ться помiж людьми, це багатющий
скарб рiзноманiтного духовного матерiалу. Треба тiльки зумiти до нього
пiдiйти, а головне, треба з ним зжитися, треба викликати в нього до себе
довiр'я i прихильнiсть. Для цього iнколи доводиться позбавляти себе так
званих культурних вигод життя, спати з ним в однiй хатi, вiддавати себе на
з'©дання тим же паразитам, яким часто вiдда себе слiпець, ©сти з ним
убогий харч, а iнколи випити з ним смердючо© торiлки, вiд яко© очi рогом
лiзуть з лоба й душа назовнi проситься. За таких умов можна що-небудь
вивудити вiд слiпця i подiлитися здобутими матерiалами з тими людьми, якi
цiкавляться внутрiшнiм життям простолюдина, але самi не зможуть знайти до
нього путi, зблизитися з ним.
З усiх слiпцiв, з якими Яворницькому довелося зустрiчатися в сво му
життi, бiльш за все запам'ятався йому слiпець Хома Васильович Провора, що
жив у селi Богодарi, Юлександрiвського повiту, на Катеринославщинi. Йому
було понад 55 рокiв. Це людина вище середнього зросту, з лисою головою, що
мала великий обсяг i оригiнальну форму - таку, яку на Укра©нi називають:
голова як коробка. Така голова вмiщу в собi дуже багато мозку, як це