Страница:
- Тут же багато, Дмитре Iвановичу, я не встигну за такий строк
переписати.
- Нiчого, голубе, потрудiться! Я бiльше над ним сидiв! Через два днi
рукописа повернуто.
- Ну, от бачите, i встигли! А я вам тут книжечку приготував - "За чужий
грiх". Вiзьмiть прочитайте собi на дозвiллi.
Циганенко подякував i вже хотiв було виходити з будинку, але Дмитро
Iванович пiдвiвся з крiсла, дiстав з шафи великий альбом i показав
гостевi. Циганенко взяв у руки i прочитав назву: "Украинская старина.
Рисунки академика Н. С. Самокиша. Пояснительный текст С. И. Васильковского
и профессора Д. И. Эварницкого. 1900 г. СПб. На русском и французском
языках".
- Дозвольте менi, Дмитре Iвановичу, взяти на кiлька днiв?
- Берiть, читайте! Тут ви дещо й про кобзарiв дiзна теся.
Почувся дзвiнок. Дмитро Iванович перервав розмову i, вибачившись, пiшов
до дверей. В цей час гiсть звернув увагу на фотокартку, що висiла перед
столом ученого. На нiй сфотографовано кобзаря в чумарцi й з кобзою. Коли
господар повернувся, гiсть спитав:
- Скажiть, Дмитре Iвановичу, що то за кобзар на картцi?
- На фото,- сказав Дмитро Iванович,- кобзар Iван Йович
Кучугура-Кучеренко. Познайомився я з ним навеснi, десь 1906 року. Ходив я
по катеринославському базару й придивлявся, чи не трапиться для музею
якась цiкава старовина. Аж чую, спiва кобзар. Пiдiйшов ближче. Бачу,
сидить на стiльцi моложава людина, з невеличкими вусами та борiдкою, без
шапки. Голова в кобзаря причесана в продiл, поряд, на землi, лежала шапка
з мiдяками. Послухав я одну, другу пiсню - сподобалися менi: голос у нього
вiд природи - чудовий, тiльки потребу доброго шлiфування. Я запросив його
до себе. Прожив Iван Йович у мене три днi. Як виявилося, це був
талановитий кобзар. Народився вiн 1878 року в селi Мерефi, Богодухiвського
повiту, на Харкiвщинi. Ще з дитинства його спiткала гiрка доля: коли йому
було дев'ять рокiв, помер батько, коло матерi залишилась купа малих дiток.
Через великi злиднi в сiм'© та хворобу очей Iван Йович на все життя
залишився мало-видющим. Вiн здебiльшого ходив з поводирем, бо ледве
помiчав людей та бачив стежку. Дванадцятирiчним юнаком вiн навчився грати
на бандурi в свого земляка-кобзаря. Природа нагородила Iвана чудовим
баритоном.
- I давно цей кобзар мандру ? - спитав Циганенко.
- Це було ще тисяча дев'ятсотого року. Як тiльки почув у собi силу
спiвака, не всидiв, помандрував спочатку по Укра©нi, а далi побував i в
Росi©. Вiн щедро демонстрував перед людьми скарби духовно© культури свого
народу. Його чарiвнi пiснi слухали в Ки вi, Харковi, Полтавi, Мiнську й
Катеринославi. Пiзнiше вiн побував у Москвi, в Петербурзi й Ростовi. Менi
вiн видавався коштовним дiамантом, що тiльки тодi загра всiма барвами,
коли його вiдшлiфу вмiлий майстер. Ось такого шлiфування й потребував
Кучугура-Кучеренко. Менi дуже хотiлося, щоб голос цього кобзаря почули не
тiльки на Укра©нi, а й по всiй Росi©. Я тодi сказав йому: "Вам треба трохи
пiдучитися". В той час була тiльки дина людина, яка б могла допомогти
кобзаревi вийти в люди, на широкий шлях. Це художник Опанас Георгiйович
Сластiон. Вiн сам i грав, i спiвав, i малював. Я написав до нього листа, в
якому просив допомогти дуже обдарованому спiваковi. Листа вiддав
кобзаревi, поклав у його кишеню грошi на квиток до Миргорода, де жив тодi
Сластiон, зав'язав у хусточку харчiв на дорогу й побажав йому щасливо©
дороги.
Дмитро Iванович пiдiйшов до стiни, де висiло фото, i раптом спитав:
- До речi, ви бачили коли-небудь Сластiона?
- На жаль, не бачив!- трохи нiяково вiдповiв Циганенко.
Дмитро Iванович зняв з стiни рамочку i показав гостевi фотокартку
Сластiона. Це була вже лiтня людина з довгими, звислими сивими вусами, але
ще бадьора, з творчим вогником в очах.
- Прощаючись з Кучугурою-Кучеренком, я сказав йому: "©дьте до цього
чоловiка i не пожалку те: вiн вас так навчить спiвати пiд кобзу, що про
вас далеко лунатиме слава".
Сластiон щиро зрадiв листовi вiд свого друга й тепло прийняв кобзаря.
Послухавши його двi-три пiснi, вiн згодився навчити Iвана
Кучугуру-Кучеренка добре спiвати. Три мiсяцi Iван навчався в художника,
старанно оволодiвав майстернiстю спiву. Закiнчивши навчання, вiн при©хав
до Яворницького, щоб сердечно подякувати за допомогу. Дмитро Iванович
радiсно зустрiв свого посланця, обiйняв i мiцно притиснув його до себе.
- Ну, козаче, розповiдайте: чи пiшла вам наука на користь?
- Пiшла, батьку, добре пiшла! Спочатку було важкувато, а далi стало
легше.
- Чому ж спочатку було важкувато?
- Та я ж тiльки оте "Гей-гей!" вчив цiлий тиждень, Я думав, що гейкнути
можна як заманеться, аж воно - нi. Опанас Гергiйович, спасибi йому, навчив
спiвати це слово аж п'ятьма переливами. Коля я спитав його: "А навiщо це?"
- вiн вiдповiв: "Вiд того, любий, як ви почнете свою пiсню, багато
залежить. Слухачi враз оцiнять, що за спiвак перед ними". Ось послухайте,
як воно тепер виходить.
Кобзар вдарив по струнах та як заспiвав "Гей-гей!", так у Дмитра
Iвановича аж сльози виступили на очах.
- Оце, Iване, те, чого я хотiв од вас, коли посилав до Сластiона. Тепер
ви не загинете .в життi, не пропадете. Я радий за вашi успiхи.
Батькiвске втручання Дмитра Iвановича в життя кобзаря на цьому не
закiнчилося. Вiн вирiшив допомогти йому ще й матерiально, та так, щоб уже
не сидiв бiльше кобзар на базарi, а щоб мав свiй власний притулок. На
четвертий день гостювання кобзаря Дмитро Iванович пiшов до губернатора,
добився в нього дозволу на концерт молодого кобзаря. Пiсля цього Дмитро
Iванович зайшов до адмiнiстрацi© зимового театру й склав умову, за якою 50
% виторгу йшло театровi, а решта кобзаревi.
На концерт прийшло все мiське панство на чолi з губернатором, були й
представники трудово© iнтелiгенцi© та простi люди. Вони з афiш дiзналися,
що вступне слово скаже професор Яворницький. Усi квитки були швидко
розпроданi. В театрi не вистачало мiсць. Дмитро Iванович сам пiд руку
привiв кобзаря до театру. Почався концерт. Перша пiсня "Думи мо©" вийшла
не зовсiм вдало. Слухачiв вона не захопила. Дмитро Iванович стурбувався:
"Що сталося з Кучугурою-Кучеренком?" Вiн пiдiйшов до кобзаря й спитав:
- Чому це ви, Iване Йовичу, так непевно спiва те? Що з вами?
- Та он попереду, зда ться, сидить губернатор: вилупив баньки i не
зводить ©х з мене. Не можу, не переношу його чортячого погляду. Цi
губернатори в печiнках менi сидять.
- А ви не дивiться на нього! - по-дружньому порадив професор.- Дивiться
на мене. Я сиджу в ложi, праворуч. Усе буде гаразд!
Пiдбадьоривши кобзаря, Дмитро Iванович повернувся до свого мiсця в
ложу. Кобзар глянув на професора, помiтив, як той махнув хусточкою, i
почав на повний голос свою улюблену "Думу про бурю на Чорному морi". Вона
полонила слухачiв бурхливою музикою i чарiвним звучанням лiричного
баритона.
Дмитро Iванович засяяв: гучнi оплески публiки були для нього щедрою
нагородою за турботи про бiдну людину. А кобзар, пiдбадьорений аудиторi ю
i сво©м наставником, далi вкладав у пiснi всю душу. Вiн одну за одною
спiвав:
"Гей, гук, мати, гук", "Зоре моя вечiрняя", "У Царградi на риночку"
тощо.
Важко передати захоплення слухачiв. Тi, що сидiли з Яворницьким поблизу
естради, на власнi очi бачили, як сам кобзар переживав, виконуючи трагiчнi
пiснi. Сльози текли по його щоках, а вiн спiвав, чаруючи слухачiв гучним,
чудовим голосом. Багато хто в залi плакав, коли вiн заспiвав: "Та не жур
мене, моя мати, бо я й сам журюся" та "Ой пущу я кониченька в саду".
Виконання цих пiсень було надзвичайно зворушливе й дохiдливе.
З особливою майстернiстю й великим почуттям виконав кобзар пiсню "Ой
пiду я лугом", в якiй що не слово - то гiрке людське горе. А коли на
закiнчення проспiвав "Усi гори зеленiють", Кучугура-Кучеренко сам утирав
хустиною ряснi сльози на очах.
- Гра Кучугури-Кучеренка,- казав Дмитро Iванович,була настiльки
зворушлива, що пiсля кожно© пiснi публiка викликала його на "бiс".
Пiсля концерту Яворницький з кобзарем зайшли до адмiнiстратора театру.
Вiн вручив спiваку пакет, в якому було 500 карбованцiв. Таких грошей
кобзар ще нiколи не бачив i не тримав у сво©х руках. Тремтячими руками вiн
узяв пакет i низько вклонився, але не директоровi, а Дмитровi Iвановичу.
Незабаром кобзар по©хав у мандри в Галичину.
Минуло два роки, i Кучугура-Кучеренко повернувся до Катеринослава. На
ньому була синя чумарчина, шаровари, дебелi чоботи й кобза через плече.
Яворницький зустрiв його як рiдного сина.
- Ну, Iване Йовичу, як ви тепер живете? Розповiдайте.
- Як бачите, батьку, я добре зодягнений, взутий, придбав собi хатину з
садочком i зажив по-людському. Тепер мене вже не побачать на базарi з
шапкою на мiдяки. Ви на свiт мене народили! Отож при©хав ще раз подякувати
вам за все, за все, дорогий батьку.
- Радiю всiм серцем i я, що все пiшло гаразд. А тепер заспiвайте
що-небудь для душi.
Срiбно забринiли струни, дзвiнко залунав лiричний баритон. Зiйшлися в
садочок сусiди, музейнi працiвники.
- Хотiлося б послухати "Ой у полi могила з вiтром говорила",- попросив
Дмитро Iванович.
- Добре, спробую!
I забринiла журно кобза, i полилася сумна пiсня про степову могилу.
Потiм кобзар проспiвав "Плач невольникiв", думу "Про смерть Богдана
Хмельницького" i, нарештi, зворушливо-лiричну "Ой чого ти, дубе, на яр
похилився", i в голосi кобзаря чулася невимовна туга й водночас
прохоплювалася надiя розвiяти смуток у запеклому бою з ворогами свого
волелюбного народу.
- Ану, голубчику, повеселiть нас трохи, бо щось серце защемiло,-
попросив Яворницький, витираючи хусткою сльози.
- Можна й веселiшо©. Слухайте!
Переходячи на жартiвливi пiснi, кобзар буквально перевтiлювався в iншу
людину: де й дiвся смуток на його обличчi. Вiн враз став веселуном, яким
часто був i сам Яворницький. Гучний регiт стояв у садку, коли виконувалося
"Удовицю я любив", "Казав менi батько", "Била жiнка мужика" та iншi пiснi.
Коли концерт закiнчився, Яворницький обiйняв i поцiлував кобзаря.
- Дозвольте, пане професоре, вашу ручку поцiлувати - кинувся кобзар до
рук Дмитра Iвановича.
- Е-е-е, нi! Я не пан i не пiп, щоб менi руки цiлувати. Цього, Iване,
не треба, це вже не по-козацькому! Ось краще слухайте, що я вам скажу.
Несiть тепер славнi народнi пiснi по всiй землi нашiй. Нехай почують вашу
кобзу, вашi думи, ваш голос усi, хто шану наш народ!
I понiс Кучугура-Кучеренко народну пiсню по селах i мiстах, по курних
дорогах степових. То нiжна й лагiдна, то гнiвна й сувора, вона глибоко
западала в серця людей.
Нагостювавшись у Яворницького, в 1916 роцi кобзар по©хав до Канева, щоб
уклонитися могилi Тараса Шевченка. Там завжди збиралося багато людей, i
вiн грав дуже довго. З його вуст не сходила пiсня "Думи мо©, думи мо©".
Пiзнiше Кучугура створив кiлька пiсень, серед яких була "На високiй дуже
кручi", присвячена пам'ятi Тараса Шевченка.
Iван Йович мав при собi двi кобзи: одна була настро на на мiнорний, а
друга - на мажорний лад. Обидвi були виготовленi з великих окоренкiв добре
висохло© грушi, вiдзначалися високою мелодiйнiстю.
Репертуар талановитого кобзаря був надзвичайно багатий - понад п'ятсот
пiсень рiзних жанрiв. Знавцi твердять, що нiхто до Кучугури-Кучеренка й
пiсля нього не виконував так майстерно народних пiсень, як вiн. I недарма
йому одному з перших на Укра©нi було надано високе звання народного
артиста УРСР. Це був вiрний син свого народу, який ще в темну нiч
самодержавства будив народною пiснею трудящих i кликав ©х до боротьби за
свiтле майбутн . I те, що Iван Йович став неперевершеним виконавцем
народних дум та пiсень,- велика заслуга Дмитра Iвановича Яворницького.
Закiнчивши розповiдь про талановитого кобзаря, Дмитро Iванович повагом
пiднявся з мiсця i пiдiйшов ближче до фотокартки. Вiн пильно вдивлявся в
обличчя людини, кожна рисочка яко© до болю йому знайома й рiдна.
- Так, це був справжнiй скарб!.. - тихо промовив вiн..
Циганенко весь час уважно слухав Яворницького й думав: "Як добре, що
люди, якi простягають руку тому, хто вскочив у бiду, допомагають бiдоласi
вийти на широкий; шлях!"
Цю дружню руку вiдчував i сам Циганенко. Кожну нову кобзу вiн приносив
i показував Дмитровi Iвановичу, а той розглядав ©© i пробував на звучання
струни, iнколи на прохання Яворницького Циганенко грав пiсню,
прислухаючись" як йому тихенько пiдспiву старий професор.
НА
УЛЮБЛЕНIЙ АЛЕ
В парку Шевченка щодня чергував один i той же мiлiцiонер. Це був
здоровий чолов'яга, з синiми очима й широкими плечима. Звали його Микола
Ярошенко. Дмитро-Iванович поважав його за ввiчливiсть та за прояви
цiкавостi до iсторi© рiдного краю.
Проходячи якось по центральнiй але© парку, Ярошенко присiв бiля
Яворницького, з яким вiн не раз тут зустрiчався.
- Вiтаю вас, професоре!
- Здоровенькi були.
Дмитро Iванович повернувся до нього, глянув у вiчi.
- Що, Миколо, чергу те?
- Чергую, професоре.
- Дивлюсь я на вас, Миколо, та й думаю: ну яка ж у вас нудна робота -
ходи та й ходи цiлий день без дiла. Хоч би суху гiлку з дерева зрiзати, то
й то б якась користь була, а так - пропащий час!
Мiлiцiонер усмiхнувся. Вiн знав, що Дмитро Iванович без жартiв не може.
- Така моя служба - дивись, щоб порядок був.Ярошенко трохи пом'явся,
почухав потилицю, а потiм спитав:
- Я все хочу вас спитати, Дмитре Iвановичу, яку саме запорожцi носили
зброю?
Професор зразу ж повеселiшав. Присiв ближче до Ярошенка.
- А чому це ви так цiкавитеся запорозькою збро ю? Хiба вам своя не
надокучила?
- Нi, Дмитре Iвановичу, тут рiч ось у чому. Кажуть, що запорожцi були
добрi вояки, непереможнi люди. То яку ж вони мали зброю?
- Е-е-е, голубе, не в збро© сила. Зброя - одне, а хоробрiсть - друге.
Недарма ж кажуть: до булави треба й голови. Зброя була в, них проста:
шабля, пiстоль, гакiвниця, спис та невеличкi гармати. А вояки вони були
смiливi, одчайдушнi, завзятi. Б музе© виставлено дверi з картиною
Струнникова "Козак у бою". Якщо не бачили - подивiться, якi то звитяжцi
були.
Але мiлiцiонера все ж таки найбiльше цiкавила зброя.
- От якби побачити запорозький пiстоль! - замрiяно промовив вiн.
- А ви пiдiть у музей та й побачите пiстолi.
- Ходив, та дарма - був зачинений. Другого дня на тому ж мiсцi в парку
знову сидiв мiлiцiонер, а коло нього лiтнiй професор з старовинними
пiстолями в руках.
Тут проходив студент медiнституту В. Ляшенко. Вiн часто пiдсiдав з
книжками в руках до професора, щоб погомонiти з ним. Цього разу студент
побачив, що Дмитро Iванович, тримаючи в руках два пiстолi, розповiда
мiлiцiонеровi про запорозькi походи.
Яворницького не брала втома - про давнину вiн ладен був оповiдати,
зсунувши капелюха на потилицю, хоч i цiлу добу.
Тим часом коло них зiбрався чималий гурт людей, якi теж уважно слухали
вiдомого професора.
- А чи правда, що тут, де ми сидимо, колись був пiдземний хiд? - хтось
спитав з гурту.
- Правда, був хiд.
- Розкажiть, що то за хiд i для чого вiн.
Дмитро Iванович узяв свого цiпка в праву руку i став креслити ним на
землi схему ходу.
- Цей пiдземний хiд знайшли бiля палацу Потьомкiна, коли тисяча
дев'ятсот чотирнадцятого року прокладали каналiзацiйнi труби. Копають
хлопцi землю, коли це чують, що лопати заскреготiли об цеглу. Що за знак?
Туди, а там пiдземний хiд. Кажуть, що як добралися до нього та змiряли, то
там вiльно могла пройти людина на весь зрiст. Викликали
iнженерiв-будiвельникiв, учених, запросили i мене до комiсi©. Оглянули ми
цей хiд: склепiння було викладено iз цегли у вiсiмнадцятому сторiччi, пiд
ходом була нiша, викладена вже не з цегли, а з мiцного дикого камiння.
В нiшi ходити на повний зрiст уже не можна було, зате було зручно
сидiти або стояти навколiшках. Пiдземний хiд виявлено якраз напроти
парадних дверей потьомкiнського палацу. Ми поцiкавилися, куди ж веде цей
хiд. Вiн простягнувся на захiд i йшов поряд з садом. Вихiд його зникав
десь у глибокому яру. Нам дуже хотiлося розкопати цей пiдземний хiд, щоб
дiзнатися його довжину, побачити, що в ньому було, хто його збудував i для
чого. Але зайшла iмперiалiстична вiйна, коштiв на обстеження й розкопки не
знайшлося тодi. Довелося обмежитися невеликим: скласти план i передати
його на схов у музей. А жалко, що непощастило нам завершити розкопки.
Може, пiзнiше ще вернуться до цього й доведуть дiло до кiнця...
Погода рiзко змiнилася. Над Днiпром громадилися грозовi хмари, ось-ось
пiде дощ. Дехто з слухачiв став збиратися додому. Дмитро Iванович витяг з
кишенi старовинного? годинника й глянув на циферблат. Стрiлки показували
третю годину.
- Ну, хлопцi, бувайте здоровенькi. Менi треба ще спуститися до Днiпра,
бо там чека група вчителiв, якi зiбралися на дубi вирушити вниз по
Днiпру.
- Ви б почекали, Дмитре Iвановичу: скоро дощ полл , застудитеся,-
турботливо радили слухачi.
- Нiчого, не розкисну! Я пообiцяв ©м дещо розповiсти тож незручно буде
не прийти.
I почимчикував старий Яворницький з цiпком у руках. до Днiпра.
Мiсцевий фiолог О. Б. Бунько, приятель Яворницького, розповiв менi про
дальшу розмову з учительською екскурсi ю.
- Ми вже стали думати, де б його сховатися на березi вiд дощу, коли
прийшов Дмитро Iванович, посадив нас усiх У навколо себе й став докладно
розповiдати, що ми побачимо, ©дучи вниз Днiпром, на що саме слiд звернути
увагу. В цей час ударив грiм, слiпуча блискавка розколола небо, i одразу
вперiщила страшна злива. А Дмитровi Iвановичу й за вухом не свербить!
Сидить собi, як нiде нiчого, й розповiда далi. Вчителi змокли, дехто з
них уже й морщиться, озираючись. навколо,- де б це сховатися вiд зливи,
але як ти пiдеш, коли старий професор сидить i промовля , хоч би там що!..
Отак вони просидiли доти, доки Дмитро Iванович не закiнчив нарештi свого
слова.
- Ну, от i все. А тепер, колеги, сiдайте на дуба i в дорогу. Нехай
щастить вам! - на прощання побажав Дмитро Iванович i, обережно обминаючи
свiжi калюжi, тихенька подався додому.
РОБIТНИЧИЙ АРТИСТ__
Старий рибалка Iван Iванович беручкими, засмаглими руками наполiг на
весла. Вiн поспiшав на сво му човнi прибути рiвно о десятiй годинi до
Потьомкiнського парку (тепер iм. Шевченка). Тут вiн на когось чекав.
Незабаром з'явився енергiйний чоловiк у бiлому костюмi, з гарними, трошки
звислими додолу вусами. На ньому був солом'яний бриль i вишита укра©нська
сорочка, на вигляд йому можна було дати рокiв п'ятдесят.
- Здоровенькi були, Iване Iвановичу! Ви вже тут?
- Вiтаю вас, професоре! Доброго ранку!
- Ну що ж, про©демося до Шевського острова?
- Гаразд!
Човен легко вiдiрвався вiд берега й поплив. Наближаючись до острова,
Дмитро Iванович почув, що хтось у гущавинi спiва . Прислухався. Невiдомий
спiвак виразно й лунко виводив: "Дивлюсь я на небо".
- Ану, Iване Iвановичу, ще, будь ласка, дужче на весла,- попросив
Яворницький.
Дмитро Iванович устав з човна i тiльки ступив на берег, як побачив
невеличкого хлопчика. Вiн бiгав, метушився, щось, видно, шукаючи в пiску.
Шукав i гiрко плакав, витираючи замурзаними руками ряснi сльози.
- А чого це ти плачеш? Чи не скривдив тебе хтось?
- Нi, я двадцять копiйок загубив,- ледве вимовив хлопець, шукаючи й
далi й заливаючись слiзьми.
- На тобi сорок копiйок, тiльки не плач! Дмитро Iванович сво©м
носовичком витер сльози на обличчi бiдолахи й ласкаво погладив його по
голiвцi. Хлопчина повеселiшав. Сльози де й подiлися.
- Як тебе звати? - спитав професор.
- Вiтя!
- На якiй же ти вулицi живеш?
- Бiля Потьомкiнського парку.
- О-о-о! Так ми з тобою сусiди. Так от, приходь завтра до мене на
майдан Шевченка, номер п'ять. Я тобi щось цiкаве покажу. Прийдеш?
- Прийду!
- А скажи, Вiтю, хто це там, пiд вербами, так голосно спiва ?
- Та то ж дядько Гордiй!
- А як його прiзвище?
- Дзябенко. Вiн слюсар з депо. Дмитро Iванович зразу ж подався до
гурту, звiдки чулася весела розмова, пiснi, гра на баянi.
Тут зiбралися робiтники вiдпочити на лонi природи.
- Рибалите чи так собi гуля те? - поцiкавився професор.
- Та вже порибалили, а це юшку варимо. А потiм дума мо що трохи
повеселитися.
Дмитра Iвановича запросили до юшки. Вiн подякував i сказав:
- Зразу видно, що ви добрi й гостиннi люди. А скажiть менi, хто тут у
вас тiльки що виводив "Дивлюсь я на небо"? Всi глянули на Дзябенка.
- Це, мабуть, Гордiй Федорович,- весело вiдповiли з гурту.
- Добре, козаче, спiва те! Може б, ви ще яко©сь втнули, га? - звернувся
гiсть до Дзябенка.
Гордiй, видно, трохи засоромився. Сам вiн не наважувався спiвати.
Глянувши на iнших, вiн сказав:
- Краще всi гуртом!
- Ну що ж, гуртом так гуртом.
- Яко© ж?
Тут iнiцiативу взяв у сво© руки Дмитро Iванович:
- Заспiваймо "Реве та стогне Днiпр широкий". I полилась могутня, як
днiпровi хвилi в негоду, широка, як укра©нський степ, пiсня на Шевченковi
слова, що стала народною. Дмитро Iванович теж пiдтягував тенором. Та
найвиразнiше за всiх чувся в хорi чудовий баритон Гордiя Дзябенка.
Яворницький уважно прислухався до його голосу, вдивлявся в мужн й
вродливе слюсареве обличчя, думаючи: "Талант, справжнiй талант!"
- Дуже подобаються менi вашi пiснi. Ну що ж, гуляйте собi, хлопцi, а я
пiду: в мене сво© дiла!..
Прощаючись, Дмитро Iванович нiби згадав щось, круто повернувся до
Дзябенка й сказав йому:
- А до вас, друже, в мене прохання. Чи не змогли б ви зайти вiльним
часом до музею? У мене до вас важливе дiло.
- Добре, зайду!
Якось у недiлю Гордiй Федорович прибув до музею, знайшов Яворницького й
пiдiйшов до нього.
- Професоре, я до вас!
- А-а-а! Голубчику, попався. Добре, що прийшли, а то я вже гнiвався на
вас. Думаю, чи не пiдведе? Ходiмо зi мною.
Дмитро Iванович сiв бiля столу в сво му твердому крiслi, а проти себе
посадив гостя. Вперше знайомлячись з людиною, вiн завжди цiкавився
бiографi ю та всякими подробицями.
Гордiй Федорович охоче розповiв про себе.
- Сам я з Полтавщини. Мiй батько - бiдняк. Сiм'я в батька - велика,
живе в злиднях, в нуждi.
- А як ви пiшли з села до мiста: з власного бажання, чи що?
Дзябенко трохи знiяковiв. У головi промайнула думка: "Невже професор
щось зна про це?" Йому дуже не хотiлося розповiдати про одну прикру
iсторiю. Але професор так приваблював до себе сво ю добродушнiстю, що
змовчати було нiяк, i Гордiй, як на сповiдi, розповiв про сумний випадок в
його життi.
- З свого села я, певно, нiколи б не ви©хав, та спiткала мене лиха
година. Менi було тринадцять рокiв. Я залiз з одним хлопцем у попiвський
сад, натрусив груш, а пiп застукав нас i пiшов до батька скаржитися на
мене. Ну й попало ж менi тодi, як сiрковi на перелазi! Батько одлупцював
мене, ще й сказав: "Ось тобi, Гордiю, три карбованцi - бери ©х та йди з
мо©х очей, щоб я тебе бiльше й не бачив!" Я поплакав та й пiшов з хати.
Прибився до Катеринослава. Тут i став працювати учнем у депо. А тепер -
слюсар.
- Ну що ж, лихо не без добра: в життi всяко бува ! - втiшав його Дмитро
Iванович.- А все ж таки жалко, що ваш батько так жорстоко поставився до
вас за жменю попiвських груш! Ну, нiчого, вам ще всмiхнеться доля. А чи не
догаду тесь, навiщо, я вас запросив?
- Нi, не догадуюся.
- Сюди при©хала трупа вiдомих укра©нських артистiв Тобiлевичiв. Я хочу
вас до них прилаштувати. Як ви на це?
У вас же голос який!
Гордiй зрадiв цiй звiстцi, але трохи злякався. Думка: "Тут, у депо,
мене добре прийняли - я швидко стоваришувався з робiтниками, а як-то воно
буде там, серед артистiв?"
- У вас охота до цього дiла чи нi? - допитувався вчений.
- Та е, Дмитре Iвановичу, тiльки боюся. Це ж треба подорожувати,
виступати на сценi! А якщо вийде щось не так - затюкають i геть зi сцени!
- Е-е-е, друже: вовкiв боятися - в лiс не ходити! Який же ви
полтавський козак, що людей бо©теся? - I засмiявся.
- Ну, гаразд, що буде, те й буде, спробую! Другого дня в музе©
зустрiлись Яворницький i Карпенко-Карий. Дмитро Iванович познайомив Гордiя
Дзябенка з корифе м укра©нсько© сцени, пiсля розмови з яким Дзябенко
покинув майстерню й пiшов iншим шляхом - служити народовi пiснею. Пробув
Дзябенко в трупi кiлька рокiв, але йому не поталанило. Якось застудився,
захворiв i облишив сво© мандри. Повернувся до Катеринослава й знову став
працювати слюсарем на залiзницi. Про це дiзнався Яворницький i запросив
його зайти до себе. Вчений не мiг заспоко©тися - гине талант! Подумав i
знайшов слюсаревi нову роботу за покликом душi.
Ще напередоднi першо© свiтово© вiйни у Дмитра Iвановича виникла думка -
органiзувати з аматорiв пересувний укра©нський театр. Але треба було
знайти десь для нього таку людину, яка б була i органiзатором, i
керiвником, i артистом. Кращо© кандидатури, як Гордiй Федорович Дзябенко,
Яворницький не бачив.
- От що, чоловiче,- сказав вiн Дзябенку,- пiдберiть собi добрий
колектив та й починайте роботу. Справжнiй народний театр - це велике дiло!
За пiвроку самодiяльний творчий колектив був створений. До нього
Дзябенко залучив чимало сво©х товаришiв з депо. Яворницький викликав до
себе Дзябенка й спитав:
- Ну, як справи з театром?
- Люди вже е, та от бiда - нема костюмiв. Що робити - нiяк не
придумаю!
- Не турбуйтеся, знайдемо.
Самовидцi розповiдають, що Дмитро Iванович власним коштом придбав для
колективу самодiяльного театру двадцять костюмiв, десь дiстав червонi та
зеленi шкiрянi чоботи, барвистi шовковi пояси, плахти тощо.
Щедра допомога вченого окрилила аматорiв-робiтникiв. Першi виступи
вiдбулися в примiських селах Катеринославщини. Успiх був надзвичайний.
Через рiк, коли цей колектив набув уже певного досвiду, Дмитро Iванович
запропонував по©хати на Кубань.
На Кубанi, пiд проводом Гордiя Дзябенка, молодий пересувний театр
поставив "Сватання на Гончарiвцi", "Сто тисяч", "Марусю Богусдавку", "Доки
сонце зiйде - роса очi ви©сть".
Репертуар театру з року в рiк збiльшувався. Наступного разу, коли театр
при©хав на Кубань, вiн уже не обмежився тiльки цими виставами. Тепер
виставлялося ще й "Запорожця за Дуна м" та "Наталку Полтавку". В ролях
Карася й Виборного виступав Гордiй Дзябенко, що мав уже театральний
псевдонiм - Гамалiя.
Колектив театру звичайно ви©здив на гастролi влiтку, а на зиму театр
тимчасово припиняв свою дiяльнiсть, i артисти ставали до роботи за давнiм
переписати.
- Нiчого, голубе, потрудiться! Я бiльше над ним сидiв! Через два днi
рукописа повернуто.
- Ну, от бачите, i встигли! А я вам тут книжечку приготував - "За чужий
грiх". Вiзьмiть прочитайте собi на дозвiллi.
Циганенко подякував i вже хотiв було виходити з будинку, але Дмитро
Iванович пiдвiвся з крiсла, дiстав з шафи великий альбом i показав
гостевi. Циганенко взяв у руки i прочитав назву: "Украинская старина.
Рисунки академика Н. С. Самокиша. Пояснительный текст С. И. Васильковского
и профессора Д. И. Эварницкого. 1900 г. СПб. На русском и французском
языках".
- Дозвольте менi, Дмитре Iвановичу, взяти на кiлька днiв?
- Берiть, читайте! Тут ви дещо й про кобзарiв дiзна теся.
Почувся дзвiнок. Дмитро Iванович перервав розмову i, вибачившись, пiшов
до дверей. В цей час гiсть звернув увагу на фотокартку, що висiла перед
столом ученого. На нiй сфотографовано кобзаря в чумарцi й з кобзою. Коли
господар повернувся, гiсть спитав:
- Скажiть, Дмитре Iвановичу, що то за кобзар на картцi?
- На фото,- сказав Дмитро Iванович,- кобзар Iван Йович
Кучугура-Кучеренко. Познайомився я з ним навеснi, десь 1906 року. Ходив я
по катеринославському базару й придивлявся, чи не трапиться для музею
якась цiкава старовина. Аж чую, спiва кобзар. Пiдiйшов ближче. Бачу,
сидить на стiльцi моложава людина, з невеличкими вусами та борiдкою, без
шапки. Голова в кобзаря причесана в продiл, поряд, на землi, лежала шапка
з мiдяками. Послухав я одну, другу пiсню - сподобалися менi: голос у нього
вiд природи - чудовий, тiльки потребу доброго шлiфування. Я запросив його
до себе. Прожив Iван Йович у мене три днi. Як виявилося, це був
талановитий кобзар. Народився вiн 1878 року в селi Мерефi, Богодухiвського
повiту, на Харкiвщинi. Ще з дитинства його спiткала гiрка доля: коли йому
було дев'ять рокiв, помер батько, коло матерi залишилась купа малих дiток.
Через великi злиднi в сiм'© та хворобу очей Iван Йович на все життя
залишився мало-видющим. Вiн здебiльшого ходив з поводирем, бо ледве
помiчав людей та бачив стежку. Дванадцятирiчним юнаком вiн навчився грати
на бандурi в свого земляка-кобзаря. Природа нагородила Iвана чудовим
баритоном.
- I давно цей кобзар мандру ? - спитав Циганенко.
- Це було ще тисяча дев'ятсотого року. Як тiльки почув у собi силу
спiвака, не всидiв, помандрував спочатку по Укра©нi, а далi побував i в
Росi©. Вiн щедро демонстрував перед людьми скарби духовно© культури свого
народу. Його чарiвнi пiснi слухали в Ки вi, Харковi, Полтавi, Мiнську й
Катеринославi. Пiзнiше вiн побував у Москвi, в Петербурзi й Ростовi. Менi
вiн видавався коштовним дiамантом, що тiльки тодi загра всiма барвами,
коли його вiдшлiфу вмiлий майстер. Ось такого шлiфування й потребував
Кучугура-Кучеренко. Менi дуже хотiлося, щоб голос цього кобзаря почули не
тiльки на Укра©нi, а й по всiй Росi©. Я тодi сказав йому: "Вам треба трохи
пiдучитися". В той час була тiльки дина людина, яка б могла допомогти
кобзаревi вийти в люди, на широкий шлях. Це художник Опанас Георгiйович
Сластiон. Вiн сам i грав, i спiвав, i малював. Я написав до нього листа, в
якому просив допомогти дуже обдарованому спiваковi. Листа вiддав
кобзаревi, поклав у його кишеню грошi на квиток до Миргорода, де жив тодi
Сластiон, зав'язав у хусточку харчiв на дорогу й побажав йому щасливо©
дороги.
Дмитро Iванович пiдiйшов до стiни, де висiло фото, i раптом спитав:
- До речi, ви бачили коли-небудь Сластiона?
- На жаль, не бачив!- трохи нiяково вiдповiв Циганенко.
Дмитро Iванович зняв з стiни рамочку i показав гостевi фотокартку
Сластiона. Це була вже лiтня людина з довгими, звислими сивими вусами, але
ще бадьора, з творчим вогником в очах.
- Прощаючись з Кучугурою-Кучеренком, я сказав йому: "©дьте до цього
чоловiка i не пожалку те: вiн вас так навчить спiвати пiд кобзу, що про
вас далеко лунатиме слава".
Сластiон щиро зрадiв листовi вiд свого друга й тепло прийняв кобзаря.
Послухавши його двi-три пiснi, вiн згодився навчити Iвана
Кучугуру-Кучеренка добре спiвати. Три мiсяцi Iван навчався в художника,
старанно оволодiвав майстернiстю спiву. Закiнчивши навчання, вiн при©хав
до Яворницького, щоб сердечно подякувати за допомогу. Дмитро Iванович
радiсно зустрiв свого посланця, обiйняв i мiцно притиснув його до себе.
- Ну, козаче, розповiдайте: чи пiшла вам наука на користь?
- Пiшла, батьку, добре пiшла! Спочатку було важкувато, а далi стало
легше.
- Чому ж спочатку було важкувато?
- Та я ж тiльки оте "Гей-гей!" вчив цiлий тиждень, Я думав, що гейкнути
можна як заманеться, аж воно - нi. Опанас Гергiйович, спасибi йому, навчив
спiвати це слово аж п'ятьма переливами. Коля я спитав його: "А навiщо це?"
- вiн вiдповiв: "Вiд того, любий, як ви почнете свою пiсню, багато
залежить. Слухачi враз оцiнять, що за спiвак перед ними". Ось послухайте,
як воно тепер виходить.
Кобзар вдарив по струнах та як заспiвав "Гей-гей!", так у Дмитра
Iвановича аж сльози виступили на очах.
- Оце, Iване, те, чого я хотiв од вас, коли посилав до Сластiона. Тепер
ви не загинете .в життi, не пропадете. Я радий за вашi успiхи.
Батькiвске втручання Дмитра Iвановича в життя кобзаря на цьому не
закiнчилося. Вiн вирiшив допомогти йому ще й матерiально, та так, щоб уже
не сидiв бiльше кобзар на базарi, а щоб мав свiй власний притулок. На
четвертий день гостювання кобзаря Дмитро Iванович пiшов до губернатора,
добився в нього дозволу на концерт молодого кобзаря. Пiсля цього Дмитро
Iванович зайшов до адмiнiстрацi© зимового театру й склав умову, за якою 50
% виторгу йшло театровi, а решта кобзаревi.
На концерт прийшло все мiське панство на чолi з губернатором, були й
представники трудово© iнтелiгенцi© та простi люди. Вони з афiш дiзналися,
що вступне слово скаже професор Яворницький. Усi квитки були швидко
розпроданi. В театрi не вистачало мiсць. Дмитро Iванович сам пiд руку
привiв кобзаря до театру. Почався концерт. Перша пiсня "Думи мо©" вийшла
не зовсiм вдало. Слухачiв вона не захопила. Дмитро Iванович стурбувався:
"Що сталося з Кучугурою-Кучеренком?" Вiн пiдiйшов до кобзаря й спитав:
- Чому це ви, Iване Йовичу, так непевно спiва те? Що з вами?
- Та он попереду, зда ться, сидить губернатор: вилупив баньки i не
зводить ©х з мене. Не можу, не переношу його чортячого погляду. Цi
губернатори в печiнках менi сидять.
- А ви не дивiться на нього! - по-дружньому порадив професор.- Дивiться
на мене. Я сиджу в ложi, праворуч. Усе буде гаразд!
Пiдбадьоривши кобзаря, Дмитро Iванович повернувся до свого мiсця в
ложу. Кобзар глянув на професора, помiтив, як той махнув хусточкою, i
почав на повний голос свою улюблену "Думу про бурю на Чорному морi". Вона
полонила слухачiв бурхливою музикою i чарiвним звучанням лiричного
баритона.
Дмитро Iванович засяяв: гучнi оплески публiки були для нього щедрою
нагородою за турботи про бiдну людину. А кобзар, пiдбадьорений аудиторi ю
i сво©м наставником, далi вкладав у пiснi всю душу. Вiн одну за одною
спiвав:
"Гей, гук, мати, гук", "Зоре моя вечiрняя", "У Царградi на риночку"
тощо.
Важко передати захоплення слухачiв. Тi, що сидiли з Яворницьким поблизу
естради, на власнi очi бачили, як сам кобзар переживав, виконуючи трагiчнi
пiснi. Сльози текли по його щоках, а вiн спiвав, чаруючи слухачiв гучним,
чудовим голосом. Багато хто в залi плакав, коли вiн заспiвав: "Та не жур
мене, моя мати, бо я й сам журюся" та "Ой пущу я кониченька в саду".
Виконання цих пiсень було надзвичайно зворушливе й дохiдливе.
З особливою майстернiстю й великим почуттям виконав кобзар пiсню "Ой
пiду я лугом", в якiй що не слово - то гiрке людське горе. А коли на
закiнчення проспiвав "Усi гори зеленiють", Кучугура-Кучеренко сам утирав
хустиною ряснi сльози на очах.
- Гра Кучугури-Кучеренка,- казав Дмитро Iванович,була настiльки
зворушлива, що пiсля кожно© пiснi публiка викликала його на "бiс".
Пiсля концерту Яворницький з кобзарем зайшли до адмiнiстратора театру.
Вiн вручив спiваку пакет, в якому було 500 карбованцiв. Таких грошей
кобзар ще нiколи не бачив i не тримав у сво©х руках. Тремтячими руками вiн
узяв пакет i низько вклонився, але не директоровi, а Дмитровi Iвановичу.
Незабаром кобзар по©хав у мандри в Галичину.
Минуло два роки, i Кучугура-Кучеренко повернувся до Катеринослава. На
ньому була синя чумарчина, шаровари, дебелi чоботи й кобза через плече.
Яворницький зустрiв його як рiдного сина.
- Ну, Iване Йовичу, як ви тепер живете? Розповiдайте.
- Як бачите, батьку, я добре зодягнений, взутий, придбав собi хатину з
садочком i зажив по-людському. Тепер мене вже не побачать на базарi з
шапкою на мiдяки. Ви на свiт мене народили! Отож при©хав ще раз подякувати
вам за все, за все, дорогий батьку.
- Радiю всiм серцем i я, що все пiшло гаразд. А тепер заспiвайте
що-небудь для душi.
Срiбно забринiли струни, дзвiнко залунав лiричний баритон. Зiйшлися в
садочок сусiди, музейнi працiвники.
- Хотiлося б послухати "Ой у полi могила з вiтром говорила",- попросив
Дмитро Iванович.
- Добре, спробую!
I забринiла журно кобза, i полилася сумна пiсня про степову могилу.
Потiм кобзар проспiвав "Плач невольникiв", думу "Про смерть Богдана
Хмельницького" i, нарештi, зворушливо-лiричну "Ой чого ти, дубе, на яр
похилився", i в голосi кобзаря чулася невимовна туга й водночас
прохоплювалася надiя розвiяти смуток у запеклому бою з ворогами свого
волелюбного народу.
- Ану, голубчику, повеселiть нас трохи, бо щось серце защемiло,-
попросив Яворницький, витираючи хусткою сльози.
- Можна й веселiшо©. Слухайте!
Переходячи на жартiвливi пiснi, кобзар буквально перевтiлювався в iншу
людину: де й дiвся смуток на його обличчi. Вiн враз став веселуном, яким
часто був i сам Яворницький. Гучний регiт стояв у садку, коли виконувалося
"Удовицю я любив", "Казав менi батько", "Била жiнка мужика" та iншi пiснi.
Коли концерт закiнчився, Яворницький обiйняв i поцiлував кобзаря.
- Дозвольте, пане професоре, вашу ручку поцiлувати - кинувся кобзар до
рук Дмитра Iвановича.
- Е-е-е, нi! Я не пан i не пiп, щоб менi руки цiлувати. Цього, Iване,
не треба, це вже не по-козацькому! Ось краще слухайте, що я вам скажу.
Несiть тепер славнi народнi пiснi по всiй землi нашiй. Нехай почують вашу
кобзу, вашi думи, ваш голос усi, хто шану наш народ!
I понiс Кучугура-Кучеренко народну пiсню по селах i мiстах, по курних
дорогах степових. То нiжна й лагiдна, то гнiвна й сувора, вона глибоко
западала в серця людей.
Нагостювавшись у Яворницького, в 1916 роцi кобзар по©хав до Канева, щоб
уклонитися могилi Тараса Шевченка. Там завжди збиралося багато людей, i
вiн грав дуже довго. З його вуст не сходила пiсня "Думи мо©, думи мо©".
Пiзнiше Кучугура створив кiлька пiсень, серед яких була "На високiй дуже
кручi", присвячена пам'ятi Тараса Шевченка.
Iван Йович мав при собi двi кобзи: одна була настро на на мiнорний, а
друга - на мажорний лад. Обидвi були виготовленi з великих окоренкiв добре
висохло© грушi, вiдзначалися високою мелодiйнiстю.
Репертуар талановитого кобзаря був надзвичайно багатий - понад п'ятсот
пiсень рiзних жанрiв. Знавцi твердять, що нiхто до Кучугури-Кучеренка й
пiсля нього не виконував так майстерно народних пiсень, як вiн. I недарма
йому одному з перших на Укра©нi було надано високе звання народного
артиста УРСР. Це був вiрний син свого народу, який ще в темну нiч
самодержавства будив народною пiснею трудящих i кликав ©х до боротьби за
свiтле майбутн . I те, що Iван Йович став неперевершеним виконавцем
народних дум та пiсень,- велика заслуга Дмитра Iвановича Яворницького.
Закiнчивши розповiдь про талановитого кобзаря, Дмитро Iванович повагом
пiднявся з мiсця i пiдiйшов ближче до фотокартки. Вiн пильно вдивлявся в
обличчя людини, кожна рисочка яко© до болю йому знайома й рiдна.
- Так, це був справжнiй скарб!.. - тихо промовив вiн..
Циганенко весь час уважно слухав Яворницького й думав: "Як добре, що
люди, якi простягають руку тому, хто вскочив у бiду, допомагають бiдоласi
вийти на широкий; шлях!"
Цю дружню руку вiдчував i сам Циганенко. Кожну нову кобзу вiн приносив
i показував Дмитровi Iвановичу, а той розглядав ©© i пробував на звучання
струни, iнколи на прохання Яворницького Циганенко грав пiсню,
прислухаючись" як йому тихенько пiдспiву старий професор.
НА
УЛЮБЛЕНIЙ АЛЕ
В парку Шевченка щодня чергував один i той же мiлiцiонер. Це був
здоровий чолов'яга, з синiми очима й широкими плечима. Звали його Микола
Ярошенко. Дмитро-Iванович поважав його за ввiчливiсть та за прояви
цiкавостi до iсторi© рiдного краю.
Проходячи якось по центральнiй але© парку, Ярошенко присiв бiля
Яворницького, з яким вiн не раз тут зустрiчався.
- Вiтаю вас, професоре!
- Здоровенькi були.
Дмитро Iванович повернувся до нього, глянув у вiчi.
- Що, Миколо, чергу те?
- Чергую, професоре.
- Дивлюсь я на вас, Миколо, та й думаю: ну яка ж у вас нудна робота -
ходи та й ходи цiлий день без дiла. Хоч би суху гiлку з дерева зрiзати, то
й то б якась користь була, а так - пропащий час!
Мiлiцiонер усмiхнувся. Вiн знав, що Дмитро Iванович без жартiв не може.
- Така моя служба - дивись, щоб порядок був.Ярошенко трохи пом'явся,
почухав потилицю, а потiм спитав:
- Я все хочу вас спитати, Дмитре Iвановичу, яку саме запорожцi носили
зброю?
Професор зразу ж повеселiшав. Присiв ближче до Ярошенка.
- А чому це ви так цiкавитеся запорозькою збро ю? Хiба вам своя не
надокучила?
- Нi, Дмитре Iвановичу, тут рiч ось у чому. Кажуть, що запорожцi були
добрi вояки, непереможнi люди. То яку ж вони мали зброю?
- Е-е-е, голубе, не в збро© сила. Зброя - одне, а хоробрiсть - друге.
Недарма ж кажуть: до булави треба й голови. Зброя була в, них проста:
шабля, пiстоль, гакiвниця, спис та невеличкi гармати. А вояки вони були
смiливi, одчайдушнi, завзятi. Б музе© виставлено дверi з картиною
Струнникова "Козак у бою". Якщо не бачили - подивiться, якi то звитяжцi
були.
Але мiлiцiонера все ж таки найбiльше цiкавила зброя.
- От якби побачити запорозький пiстоль! - замрiяно промовив вiн.
- А ви пiдiть у музей та й побачите пiстолi.
- Ходив, та дарма - був зачинений. Другого дня на тому ж мiсцi в парку
знову сидiв мiлiцiонер, а коло нього лiтнiй професор з старовинними
пiстолями в руках.
Тут проходив студент медiнституту В. Ляшенко. Вiн часто пiдсiдав з
книжками в руках до професора, щоб погомонiти з ним. Цього разу студент
побачив, що Дмитро Iванович, тримаючи в руках два пiстолi, розповiда
мiлiцiонеровi про запорозькi походи.
Яворницького не брала втома - про давнину вiн ладен був оповiдати,
зсунувши капелюха на потилицю, хоч i цiлу добу.
Тим часом коло них зiбрався чималий гурт людей, якi теж уважно слухали
вiдомого професора.
- А чи правда, що тут, де ми сидимо, колись був пiдземний хiд? - хтось
спитав з гурту.
- Правда, був хiд.
- Розкажiть, що то за хiд i для чого вiн.
Дмитро Iванович узяв свого цiпка в праву руку i став креслити ним на
землi схему ходу.
- Цей пiдземний хiд знайшли бiля палацу Потьомкiна, коли тисяча
дев'ятсот чотирнадцятого року прокладали каналiзацiйнi труби. Копають
хлопцi землю, коли це чують, що лопати заскреготiли об цеглу. Що за знак?
Туди, а там пiдземний хiд. Кажуть, що як добралися до нього та змiряли, то
там вiльно могла пройти людина на весь зрiст. Викликали
iнженерiв-будiвельникiв, учених, запросили i мене до комiсi©. Оглянули ми
цей хiд: склепiння було викладено iз цегли у вiсiмнадцятому сторiччi, пiд
ходом була нiша, викладена вже не з цегли, а з мiцного дикого камiння.
В нiшi ходити на повний зрiст уже не можна було, зате було зручно
сидiти або стояти навколiшках. Пiдземний хiд виявлено якраз напроти
парадних дверей потьомкiнського палацу. Ми поцiкавилися, куди ж веде цей
хiд. Вiн простягнувся на захiд i йшов поряд з садом. Вихiд його зникав
десь у глибокому яру. Нам дуже хотiлося розкопати цей пiдземний хiд, щоб
дiзнатися його довжину, побачити, що в ньому було, хто його збудував i для
чого. Але зайшла iмперiалiстична вiйна, коштiв на обстеження й розкопки не
знайшлося тодi. Довелося обмежитися невеликим: скласти план i передати
його на схов у музей. А жалко, що непощастило нам завершити розкопки.
Може, пiзнiше ще вернуться до цього й доведуть дiло до кiнця...
Погода рiзко змiнилася. Над Днiпром громадилися грозовi хмари, ось-ось
пiде дощ. Дехто з слухачiв став збиратися додому. Дмитро Iванович витяг з
кишенi старовинного? годинника й глянув на циферблат. Стрiлки показували
третю годину.
- Ну, хлопцi, бувайте здоровенькi. Менi треба ще спуститися до Днiпра,
бо там чека група вчителiв, якi зiбралися на дубi вирушити вниз по
Днiпру.
- Ви б почекали, Дмитре Iвановичу: скоро дощ полл , застудитеся,-
турботливо радили слухачi.
- Нiчого, не розкисну! Я пообiцяв ©м дещо розповiсти тож незручно буде
не прийти.
I почимчикував старий Яворницький з цiпком у руках. до Днiпра.
Мiсцевий фiолог О. Б. Бунько, приятель Яворницького, розповiв менi про
дальшу розмову з учительською екскурсi ю.
- Ми вже стали думати, де б його сховатися на березi вiд дощу, коли
прийшов Дмитро Iванович, посадив нас усiх У навколо себе й став докладно
розповiдати, що ми побачимо, ©дучи вниз Днiпром, на що саме слiд звернути
увагу. В цей час ударив грiм, слiпуча блискавка розколола небо, i одразу
вперiщила страшна злива. А Дмитровi Iвановичу й за вухом не свербить!
Сидить собi, як нiде нiчого, й розповiда далi. Вчителi змокли, дехто з
них уже й морщиться, озираючись. навколо,- де б це сховатися вiд зливи,
але як ти пiдеш, коли старий професор сидить i промовля , хоч би там що!..
Отак вони просидiли доти, доки Дмитро Iванович не закiнчив нарештi свого
слова.
- Ну, от i все. А тепер, колеги, сiдайте на дуба i в дорогу. Нехай
щастить вам! - на прощання побажав Дмитро Iванович i, обережно обминаючи
свiжi калюжi, тихенька подався додому.
РОБIТНИЧИЙ АРТИСТ__
Старий рибалка Iван Iванович беручкими, засмаглими руками наполiг на
весла. Вiн поспiшав на сво му човнi прибути рiвно о десятiй годинi до
Потьомкiнського парку (тепер iм. Шевченка). Тут вiн на когось чекав.
Незабаром з'явився енергiйний чоловiк у бiлому костюмi, з гарними, трошки
звислими додолу вусами. На ньому був солом'яний бриль i вишита укра©нська
сорочка, на вигляд йому можна було дати рокiв п'ятдесят.
- Здоровенькi були, Iване Iвановичу! Ви вже тут?
- Вiтаю вас, професоре! Доброго ранку!
- Ну що ж, про©демося до Шевського острова?
- Гаразд!
Човен легко вiдiрвався вiд берега й поплив. Наближаючись до острова,
Дмитро Iванович почув, що хтось у гущавинi спiва . Прислухався. Невiдомий
спiвак виразно й лунко виводив: "Дивлюсь я на небо".
- Ану, Iване Iвановичу, ще, будь ласка, дужче на весла,- попросив
Яворницький.
Дмитро Iванович устав з човна i тiльки ступив на берег, як побачив
невеличкого хлопчика. Вiн бiгав, метушився, щось, видно, шукаючи в пiску.
Шукав i гiрко плакав, витираючи замурзаними руками ряснi сльози.
- А чого це ти плачеш? Чи не скривдив тебе хтось?
- Нi, я двадцять копiйок загубив,- ледве вимовив хлопець, шукаючи й
далi й заливаючись слiзьми.
- На тобi сорок копiйок, тiльки не плач! Дмитро Iванович сво©м
носовичком витер сльози на обличчi бiдолахи й ласкаво погладив його по
голiвцi. Хлопчина повеселiшав. Сльози де й подiлися.
- Як тебе звати? - спитав професор.
- Вiтя!
- На якiй же ти вулицi живеш?
- Бiля Потьомкiнського парку.
- О-о-о! Так ми з тобою сусiди. Так от, приходь завтра до мене на
майдан Шевченка, номер п'ять. Я тобi щось цiкаве покажу. Прийдеш?
- Прийду!
- А скажи, Вiтю, хто це там, пiд вербами, так голосно спiва ?
- Та то ж дядько Гордiй!
- А як його прiзвище?
- Дзябенко. Вiн слюсар з депо. Дмитро Iванович зразу ж подався до
гурту, звiдки чулася весела розмова, пiснi, гра на баянi.
Тут зiбралися робiтники вiдпочити на лонi природи.
- Рибалите чи так собi гуля те? - поцiкавився професор.
- Та вже порибалили, а це юшку варимо. А потiм дума мо що трохи
повеселитися.
Дмитра Iвановича запросили до юшки. Вiн подякував i сказав:
- Зразу видно, що ви добрi й гостиннi люди. А скажiть менi, хто тут у
вас тiльки що виводив "Дивлюсь я на небо"? Всi глянули на Дзябенка.
- Це, мабуть, Гордiй Федорович,- весело вiдповiли з гурту.
- Добре, козаче, спiва те! Може б, ви ще яко©сь втнули, га? - звернувся
гiсть до Дзябенка.
Гордiй, видно, трохи засоромився. Сам вiн не наважувався спiвати.
Глянувши на iнших, вiн сказав:
- Краще всi гуртом!
- Ну що ж, гуртом так гуртом.
- Яко© ж?
Тут iнiцiативу взяв у сво© руки Дмитро Iванович:
- Заспiваймо "Реве та стогне Днiпр широкий". I полилась могутня, як
днiпровi хвилi в негоду, широка, як укра©нський степ, пiсня на Шевченковi
слова, що стала народною. Дмитро Iванович теж пiдтягував тенором. Та
найвиразнiше за всiх чувся в хорi чудовий баритон Гордiя Дзябенка.
Яворницький уважно прислухався до його голосу, вдивлявся в мужн й
вродливе слюсареве обличчя, думаючи: "Талант, справжнiй талант!"
- Дуже подобаються менi вашi пiснi. Ну що ж, гуляйте собi, хлопцi, а я
пiду: в мене сво© дiла!..
Прощаючись, Дмитро Iванович нiби згадав щось, круто повернувся до
Дзябенка й сказав йому:
- А до вас, друже, в мене прохання. Чи не змогли б ви зайти вiльним
часом до музею? У мене до вас важливе дiло.
- Добре, зайду!
Якось у недiлю Гордiй Федорович прибув до музею, знайшов Яворницького й
пiдiйшов до нього.
- Професоре, я до вас!
- А-а-а! Голубчику, попався. Добре, що прийшли, а то я вже гнiвався на
вас. Думаю, чи не пiдведе? Ходiмо зi мною.
Дмитро Iванович сiв бiля столу в сво му твердому крiслi, а проти себе
посадив гостя. Вперше знайомлячись з людиною, вiн завжди цiкавився
бiографi ю та всякими подробицями.
Гордiй Федорович охоче розповiв про себе.
- Сам я з Полтавщини. Мiй батько - бiдняк. Сiм'я в батька - велика,
живе в злиднях, в нуждi.
- А як ви пiшли з села до мiста: з власного бажання, чи що?
Дзябенко трохи знiяковiв. У головi промайнула думка: "Невже професор
щось зна про це?" Йому дуже не хотiлося розповiдати про одну прикру
iсторiю. Але професор так приваблював до себе сво ю добродушнiстю, що
змовчати було нiяк, i Гордiй, як на сповiдi, розповiв про сумний випадок в
його життi.
- З свого села я, певно, нiколи б не ви©хав, та спiткала мене лиха
година. Менi було тринадцять рокiв. Я залiз з одним хлопцем у попiвський
сад, натрусив груш, а пiп застукав нас i пiшов до батька скаржитися на
мене. Ну й попало ж менi тодi, як сiрковi на перелазi! Батько одлупцював
мене, ще й сказав: "Ось тобi, Гордiю, три карбованцi - бери ©х та йди з
мо©х очей, щоб я тебе бiльше й не бачив!" Я поплакав та й пiшов з хати.
Прибився до Катеринослава. Тут i став працювати учнем у депо. А тепер -
слюсар.
- Ну що ж, лихо не без добра: в життi всяко бува ! - втiшав його Дмитро
Iванович.- А все ж таки жалко, що ваш батько так жорстоко поставився до
вас за жменю попiвських груш! Ну, нiчого, вам ще всмiхнеться доля. А чи не
догаду тесь, навiщо, я вас запросив?
- Нi, не догадуюся.
- Сюди при©хала трупа вiдомих укра©нських артистiв Тобiлевичiв. Я хочу
вас до них прилаштувати. Як ви на це?
У вас же голос який!
Гордiй зрадiв цiй звiстцi, але трохи злякався. Думка: "Тут, у депо,
мене добре прийняли - я швидко стоваришувався з робiтниками, а як-то воно
буде там, серед артистiв?"
- У вас охота до цього дiла чи нi? - допитувався вчений.
- Та е, Дмитре Iвановичу, тiльки боюся. Це ж треба подорожувати,
виступати на сценi! А якщо вийде щось не так - затюкають i геть зi сцени!
- Е-е-е, друже: вовкiв боятися - в лiс не ходити! Який же ви
полтавський козак, що людей бо©теся? - I засмiявся.
- Ну, гаразд, що буде, те й буде, спробую! Другого дня в музе©
зустрiлись Яворницький i Карпенко-Карий. Дмитро Iванович познайомив Гордiя
Дзябенка з корифе м укра©нсько© сцени, пiсля розмови з яким Дзябенко
покинув майстерню й пiшов iншим шляхом - служити народовi пiснею. Пробув
Дзябенко в трупi кiлька рокiв, але йому не поталанило. Якось застудився,
захворiв i облишив сво© мандри. Повернувся до Катеринослава й знову став
працювати слюсарем на залiзницi. Про це дiзнався Яворницький i запросив
його зайти до себе. Вчений не мiг заспоко©тися - гине талант! Подумав i
знайшов слюсаревi нову роботу за покликом душi.
Ще напередоднi першо© свiтово© вiйни у Дмитра Iвановича виникла думка -
органiзувати з аматорiв пересувний укра©нський театр. Але треба було
знайти десь для нього таку людину, яка б була i органiзатором, i
керiвником, i артистом. Кращо© кандидатури, як Гордiй Федорович Дзябенко,
Яворницький не бачив.
- От що, чоловiче,- сказав вiн Дзябенку,- пiдберiть собi добрий
колектив та й починайте роботу. Справжнiй народний театр - це велике дiло!
За пiвроку самодiяльний творчий колектив був створений. До нього
Дзябенко залучив чимало сво©х товаришiв з депо. Яворницький викликав до
себе Дзябенка й спитав:
- Ну, як справи з театром?
- Люди вже е, та от бiда - нема костюмiв. Що робити - нiяк не
придумаю!
- Не турбуйтеся, знайдемо.
Самовидцi розповiдають, що Дмитро Iванович власним коштом придбав для
колективу самодiяльного театру двадцять костюмiв, десь дiстав червонi та
зеленi шкiрянi чоботи, барвистi шовковi пояси, плахти тощо.
Щедра допомога вченого окрилила аматорiв-робiтникiв. Першi виступи
вiдбулися в примiських селах Катеринославщини. Успiх був надзвичайний.
Через рiк, коли цей колектив набув уже певного досвiду, Дмитро Iванович
запропонував по©хати на Кубань.
На Кубанi, пiд проводом Гордiя Дзябенка, молодий пересувний театр
поставив "Сватання на Гончарiвцi", "Сто тисяч", "Марусю Богусдавку", "Доки
сонце зiйде - роса очi ви©сть".
Репертуар театру з року в рiк збiльшувався. Наступного разу, коли театр
при©хав на Кубань, вiн уже не обмежився тiльки цими виставами. Тепер
виставлялося ще й "Запорожця за Дуна м" та "Наталку Полтавку". В ролях
Карася й Виборного виступав Гордiй Дзябенко, що мав уже театральний
псевдонiм - Гамалiя.
Колектив театру звичайно ви©здив на гастролi влiтку, а на зиму театр
тимчасово припиняв свою дiяльнiсть, i артисти ставали до роботи за давнiм