Страница:
пiдказу особисте спостереження, визнача ться допитливим розумом. З
природи вiн дуже чепурний, охайний, завжди голить сво© вуса й бороду,
робить усе це сам - навпомацки. Народився Хома Провора зрячим, але
зробився слiпцем через нещастя, яке сталося з ним на шостому тижнi пiсля
народження. Це було так: його мати дуже натопила пiч i поклала малятко на
черiнь, де було насипано сушитися просо, а сама пiшла на панщину. Дитину
залишила пiд догляд сво © маленько© дочки, яка зразу ж, коли мати пiшла з
хати, побiгла до рiчки купатися. В цей час дитина прокинулася вiд сильно©
спеки, стала кричати, пручатися й вимахувати рученятами, вiд чого гаряче
просо понабивалось ©й в рота, вуха i в очi. Коли мати прибiгла з панщини,
то вона змогла очистити дитинi рота й вуха, а з очима, хоч як вона
старалася, нiчого не змогла вдiяти. Пiсля цього випадку почали в дитини
гно©тися очi, i гно©лися вони доти, доки зовсiм не вигнили.
Ось така нещасна дитина стала навiки слiпцем, i, як сам вiн сказав:
"Так добре й не роздивився нi батька, нi матерi".
Хлопчик вирiс, став здоровий i навiть гарний парубок, але так i
залишився нежонатий. Вiн ще з дитинства вирiшив жити в селi Богодарi, при
панському дворi, раз назавжди вiдмовився брати на плечi торбу i йти по
свiту старцювати. Це було йому не до душi, i вiн вважав за краще бути
останнiм рабом, нiж волочитися по свiту з торбою та костуром i простягати
руку за милостинею: вiн був занадто гордий для такого низького дiла. До
того ж вiн дуже любив свiй куточок, де Гайчур сходився з Вовчою, i нi за
що в свiтi не хотiв розлучитися з ним. Зате вiн далi свого Богодара й далi
найближчого до нього села Покровського нiде на сво му вiку не бував.
Проживши стiльки часу в Богодарi, вiн добре знав кожний рiвчак, кожний
камiнець i завжди ходив i по двору, й до рiчки, й у сад, i в лiс без
палицi, без поводиря. Знаючи всi заулки, куточки Богодара, вiн знав всiх
мешканцiв - живих i тих, що давно повмирали. Хома Провора - це живий
лiтописець, досить тiльки його думки навести на минуле, як вiн розповiсть
усе до дрiбниць. Та це ще не все. Хома Провора зна багато переказiв про
кожну рiчку, про кожну балочку, про кожний шлях, що з одного чи з другого
боку пiдходить до Богодара; вiн зна безлiч казок, багато всякого роду
оповiдань, примовок, прислiв'©в, приказок, нарештi, вiн чудово гра
народних укра©нських пiсень, а ще краще гра на сопiлцi.
- Скрипку та гармонiю нечистий видумав, а сопiлочку... Е, на сопiлку
сам святий Петро грав,- казав Провора.
Такого витонченого артиста, такого дотепного вiртуоза гри на сопiлцi,
як Хома Провора, важко знайти по всiй губернi©. А вся цiна його сопiлцi -
три копiйки! Але що вiн на нiй тiльки не висвистував, якi тiльки на нiй не
виводив трелi,- цього не передати, не розповiсти: для цього треба
послухати самого артиста-вiртуоза. То вiн насвисту задушевно мелодiйну
козацьку пiсню, то вдарить на сопiлцi пальцями й утне козачка, зорьку,
катеринку, полтавчанку або горлицю, комара, циганочку, то вшкварить
закаблуками врейського триндика, метелицю, то протягне яку-небудь
божественну, то виведе росiйську "Сашеньку", яку вiн тiльки що,
напередоднi, слухав вiд захожо© людини i яку вже з усiма вiдтiнками
виводить на сво©й сопiлчиночцi.
Грати на сопiлцi для Хоми Провори було не тiльки розвагою, але й
високим, нiчим iншим не замiнним естетичним вдоволенням i насолодою: вiн
вкладав у сопiлку свою душу, всi сво© думки, всi сво© почуття. Тут вiн
ставав вищий за самого себе, тут вiн справдi пiдiймався до рiвня артиста i
забував увесь свiт, забував свого гiрку долю, свою самотнiсть, свою
вбогiсть, забував навiть страшне "слiпе" горе сво , яке iншим часом
давалося взнаки на кожному кроцi.
В тиху мiсячну нiч, коли всi на селi пiсля важко© працi пiдуть спати,
коли парубки й дiвчата, що гуляють до пiзньо© ночi, розбредуться з вулиць
по сво©х домiвках, коли степовi рiчки впадуть у тихий i легкий напiвсон,
коли навiть степовi коники припинять свою завзяту трiскотняву i коли
мiсяць уже високо-високо пiдiб' ться пiд яснi зорi й залл сво©м свiтлом
увесь степ, тодi Хома Провора вилiзе з великого, зробленого над дверима
стайнi слухового вiкна, спустить униз сво© ноги, вiзьме до рук сопiлочку й
почина тихо й протяжно насвистувати яку-небудь пiсеньку. I журливий мотив
тi © пiснi йде назустрiч соннiй рiчцi, злива ться з легеньким шелестом
високого очерету по берегах, долина до невеликого берестового гаю, який
поставав чорною плямою з правого берега рiчки, пада на вершини близьких
могил i потiм губиться десь далеко-далеко, в безмежно широкому степу...
Сопiлочка спочатку свистить тихо, але потiм ©© свист дедалi дужча ; сам
гравець усе частiше перебира пальцями i бiльше й бiльше ожива . Iнший
чоловiк уже й виспиться, вже кiлька разiв пiдiйметься з свого лiжка, а
Хома Провора все насвисту i насвисту , i що далi, то свист його
здiйма ться все вище й вище, i натхнення його зроста все сильнiше й
сильнiше.
- I коли тiльки цей Хома спить? - спита iнший чоловiк, довго
прислухаючись до гри Хоми Провори.
- Е, то ж йому, бiдоласi, тiльки й утiхи, що погра на сопiлочцi та
повеселить душу свою музикою...
Та ось сопiлочка затихла, i на змiну ©й понеслися з гаю дивнi трелi
солов'я - цього диного i неповторного артиста-вiртуоза, але не в царствi
людей, а в царствi пташок. Соловейко також забув увесь свiт, забув самого
себе, весь вiддався сво му спiвовi, i його чарiвнi, його грацiознi, його
дивнi й чарiвно-нiжнi переливи голосу стеляться по тому ж широкому степу,
падають на ту ж напiвсонну рiчку i потiм поступово затихають i поступово
вiддаляються вiд спiвця, стають все менше й менше чутними i пiд кiнець
зовсiм зникають у неосяжному морi безмежних степiв i в прохолодних
струменях плавно© i вiльно© рiчки...
I змагаються мiж собою два солов'©, i сперечаються доти, доки на
небосхилi не появиться ранкова зоря.
Опрiч гри на сопiлцi, Хома Провора дуже любив пiснi. Таким уже, мабуть,
i народився спiвучим. "Тут у нас одна дiвчина жила - брава така була! -
кухарева дочка. Так вона оце, як заспiваю я, бувало, пiсню: "Та як вийду
за ворота, та луги, та болота, та як вийду за новi©, а трава зеленi , та
трава зеленi , мо серденько ни , ни -понива , а що милого нема ",- так,
кажу, як заспiваю я цю пiсню, то вона обiйме мене руками за шию,
слуха-слуха, а далi й каже: "I що б я тобi, Хомушко, якби ти молодий був,
за цю пiсню сказала, що б я тобi зробила!"
I таке захоплення дiвчини пiснями Хоми Провори цiлком зрозумiле: в
пiснi, як i в грi на сопiлцi, Хома Провора вилива все сво горе, в пiснi
вiн переда всi сво© душевнi страждання, переда всi сво© сердечнi
занепоко ння, свою тривогу. Пiсня для нього не тiльки розрада, а справжн
життя, де вiн уявля собi живих людей, чу ©хню розмову, входить в ©хнi
думки, розумi хнi почуття. Бiльш за все припали до серця Хомi Проворi
пiснi жалiбного тону й широкого розмаху; це тi пiснi, якi тепер уже
вiдходять у давнину i яких спiвають тiльки старi люди.
Ото, було, сидить Яворницький вночi проти вiдчинених вiкон, що-небудь
пише в сво©й кiмнатi. Прямо з вiдчинених вiкон будинку вiдкрива ться
далекий кра вид на степ, на могили, на шлях, який проходить повз могили.
Чисте, наповнене пахощами степових трав повiтря врива ться через розчинене
вiкно в невеличку кiмнату i всю заповню ©© собою. Тихо, ледве чути
вiдчиняються дверi, i через тi дверi до кiмнати входить Хома Провора.
- А що - ви все шкряба те?
- Усе шкрябаю!
- Мабуть, так, що все про запорожцiв?
- Та, мабуть, так, що все про запорожцiв!
- А не чули ж ви оцi © пiснi?
- А яко© там пiснi?
Породила мати сина Василя,
А iспородивши, вигодувала,
А вигодувавши, та й iзростила,
А iзростивши, та й оженила.
Та взяла невiсточку не до любовi,
Та не бiле личенько, не чорнi© брови.
Посилав сина та в путь-дорогу,
Молоду невiсточку полоти льону:
"Не виполеш льону - не йди додому,
Стань же ти в полi хоч билиною,
Тонкою, високою, кучерявою".
Як при©хав син Василь з путi-дороги
Та вклонився матерi низенько у ноги:
"0й що ж то я бачив же в полi билину,
Тонкую, високую, кучерявую".
"Ой вiзьми ти, синку, гостру сокирку
Та й iзрубай, синку, та ту билинку,
Тонкую, високую, кучерявую!"
Як по©хав син Василь рубать билину,
Та як кинув син Василь гостру сокиру,
Та як кинув внерше вiн, кинув - прокинув,
А в другий раз кинув вiн, кинув, не вдарив,
А в третiй раз кинув вiн - заговорила:
"Не бий мене, миленький, я твоя мила,
Це ж твоя матусенька так наробила,
Що я в полi стала та билинонька,
Тонкая, високая, кучерявая".
- Так чули, кажу, цi © пiснi?
- Нi, не чув i не знаю! Спiвай, я ©© зараз же i на голое запишу.
Хома Провора сiда навпочiпки, впершись спиною в стiну, вийма з рукава
сво © сорочки сопiлочку i почина в не© свистiти i пiсля кожного свисту
виводить пiсню на голос. Яворницький запису слова i помiча мотив пiснi,
Але дивна рiч: як тiльки спiвець дiйде до того мiсця пiснi, де говориться,
як билиночка здригнула й заговорила, так несподiвано й розрида ться. Тут
вiн i сопiлочку свою з рук випустить, i спiвати перестане, i одне тiльки
те й робить, що сльози рукавом сорочки витира , i тут же сам себе соромить
i вмовля : "Ото! Дивись, пiсню спiва та й плаче! Хоч би що путн , а то
пiсню!.."
Заспоко©вшись, Хома Провора витирав сльози i знову почина все з самого
початку, як вiн каже, "з краю", насвистуючи на сопiлцi й виводячи на
голос. I знову, коли дiйшов до того самого мiсця, проти сво © волi, проти
свого-бажання, став плакати, i плаче, як мала дитина...
- Що це таке? Ото козак так козак! А ще, кажуть, прадiд мiй запорожець!
Добрий запорожець, що вiд пiснi плаче! Тьфу ти, на самого себе! Хоч би очi
були, а то й зовсiм нема, а плачу... Ну, слухайте ж далi: берiть у руки
перо та виводьте.
Яворницький бере в руки перо, але почува , що в нього самого руки
тремтять вiд хвилювання. Хома Провора пiдбадьорю ться, пiднiма тон вище й
заспiву : "Гей, та породила мати сина Василя, а iспородивши,
вигодувала..."
Але цього разу вiн i до половини пiснi не дiйшов, i чути з тону голосу
й з нерiвного свисту сопiлки, що вiн знову не витрима .
- Слухай, Хомо, що я тобi скажу: хай уже цю пiсню ти виведеш менi на
голос iншим разом, а тепер заспiвай менi яко©-небудь або запорозько©, або
гайдамацько©.
I Хома Провора заспiву нову пiсню. I отак скiльки пiсень попало в
записну книжку Яворницького вiд Хоми Провори! I яких пiсень! Як тiльки вiн
почне виводити голосом яку-небудь пiсню, як тiльки вiн загра на сво©й
сопiлцi, так уже й чути, що то стародавня, самобутня i нi з чим не
зрiвняна пiсня. Багато цiлих годин i цiлих тижнiв, веселих i сумних (бiльш
за все сумних), провiв Яворницький з Хомою Проворою, заслухуючись його
грою на сопiлцi i тiшачись його мелодiйними пiснями, якi за душу брали,
але нiколи не бачив його, щоб вiн плакав вiд iншо© пiснi, опрiч наведено©.
Чому саме ця пiсня розхвилювала до слiз Хому Провору - так i лишилося
невiдомо: Дмитро Iванович не став сво©ми розпитуваннями тривожити його
хвору душу, сам же вiн з приводу цього завжди залишався нiмим як риба.
Крiм пiсень, Хома Провора багато знав переказiв, легенд, рiзних
оповiдань про минуле. Розповiдав вiн захоплююче, цiкаво, дохiдливе. Багато
можна знайти на Укра©нi, в рiзних закутках, розповiдачiв-боянiв, але
далеко не всякий з них володiв даром передавати сво© розповiдi в таких
художнiх образах, з такою живою мiмiкою i з таким неудавано веселим
гумором, як це передавав i зображував Хома Провора. Мало того: Хома
Провора розповiдав не тiльки художньо, але й оригiнальне.
- У якомусь царствi, у якомусь государств! була царiвна, така начитана,
така написана...
- Як же то "написана"? Хiба так можна казати?
- А чому ж не можна? Як кажуть "начитана", то повиннi казати i
"написана".
- Ну добре: "Така начитана, така написана".
- Така, кажу, начитана, така написана, що он яка! Зробила вона собi
корабель, iзгрузила його грузом, сiла в нього та й гайда по морю, по
окiяну. Тут де не взялася буря! Як пiдхопила вона той корабель та як
х-у-р-к-н-у-л-а! Та й викинула аж у Гамазонське царство... А як ви там
записали?
- А ось як: "Тут де не взялась буря! Як пiдхопила вона той корабель та
як хуркнула!.."
- Не так!
- А як?
- Де не взялася буря! Як пiдхопила вона той-корабель та як
х-у-р-к-н-у-л-а! Та й викинула корабель аж у Гамазонське царство!
Розповiдач саме домагався того, щоб записувач так само роздiльно й з
такою ж iнтонацi ю i наголосом записав "хуркнула" та iншi подiбнi слова,
як вимовляв вiн сам. Тiльки тодi, за його словами, казка буде записана
"настоящим манiром".
У Хоми Провори... шахрай - не шахрай, а "митець"; не почервонiла, а
"зашарiлася"; не розсердився, а "заярився"; не заручилися, а "порукалися";
не обтесався чоловiк, а "охмолостився" ("помiж людей став бувати, то й
охмолостився трошки, а то був такий патика та матула, що й казати
нiчого"). У Хоми Провори коняка не пiшла в руки од того, що за нею
"зажалковано". У нього... якщо Вода в рiчцi, то "вода як серебро", а коли
степ чи лiс, то неодмiнно "дрiмливий лiс, сонливий лiс". У нього царiвна
не на©хала, а "налучила на скелю", i не заплакала, а "ударилась у великий
плач". Хмарка не нахмарила, а "хмарка засмутилася". Казку вiн найчастiше
закiнчував так: "Задав пир на весь мир, i я там був, а не бачив того аж
нiяк..."
УКРА НСЬКI ЧОРТИ_ __
Дорогою з Бердянська Дмитро Iванович за©хав до старого мiста Ногайська,
щоб познайомитися з художником Анастасом Гордiйовичем Смоктi м i
поговорити з ним про запорозьку старовину.
Смоктiй зустрiв професора з великою радiстю: обнялися й поцiлувалися,
за старовинним звича м.
- А, голубчику, так он який ви з себе! Знаю, добре знаю ваше прiзвище,
чував i читав вас!
Цiлий тиждень iсторик прогостював у Смоктiя. Вiн дуже любив народнi
пiснi, старовину, чудово спiвав старовинних запорозьких пiсень, знав
козацькi думи, грав на кiлькох музичних iнструментах, особливо на сопiлцi.
А скiльки вiн знав казок, прислiв'©в, народних оповiдань! Для Дмитра
Iвановича це - скарб. Гостюючи в Смоктiя, вiн записував усе.
Ось до них пiдходить лiтнiй уже сусiда Антiн Павлович Пiдлужний. Босий,
без шапки, в грубiй сорочцi i в нанкових штанях. Почина ться розмова.
Дмитро Iванович бере iнiцiативу до сво©х рук.
- Скажiть, голубчики мо©, яких ви зна те укра©нських чортiв?
- Укра©нських чортiв?
- Еге ж, укра©нських чортiв? Якi вони е?
- Я знаю одного Безп'ятого чорта.
- А який же той Безп'ятий чорт?
- Чорт як чорт, а Безп'ятий зветься тому, що вовк йому п'яту вiдкусив.
Ну, як хочете ви знати, то чорти бувають водянi, степовi, хатнi й лiсовi.
З водяних найголовнiший - анциболот. Це головне начальство над усiма
водяними чортами; потiм водяний чорт - це той, що греблi рве; далi
синько-водяний - це старий бородатий чорт, такий, що вночi хапа людей та
топить ©х мiж потоками у водяному млинi; ще з водяних рябий бiс - це
дуже злий чорт; моя баба, було, як ла ться, то каже: "А щоб тебе рябий бiс
узяв". Iз степових чортiв найголовнiший - куцак (у шкодi десь був та й
хвоста збувсь); далi танцюристий чорт: у вихорi танцю та б' ться з iншими
чортами; кажуть, як кинути в той вихор ножа, то вiн увесь у кровi буде.
ще шут-чорт: цей украде або оброть, або путо в хлопця чи в дядька, що пасе
коней у степу, та й закине геть. То хлопець ходить-ходить, а далi й каже:
"Ну, годi вже, пошутив, i годi",- то вiн i пiдкине, 3 хатнiх чортiв
найперший чорт - це дiдько. От, було, в старовину так лаялися:
"Що ти робиш? дiдько б шанував твого батька!" Або: "Щоб тебе Дiдько
взяв!" Цей дiдько як удень, то все на горищi сидить, а як уночi, то шаста
по сiнях та по коморах. Так от, для того щоб вiн не шастав уночi, треба
ляду на горищi на нiч закривати, бо вiн спуститься з горища до дiжки, що в
сiнях сто©ть, та й локоче воду, як той пес. Так баба моя, було, щовечора й
каже: "Хвесько, га, Хвесько, чи ти закрила ляду на горищi?" З хатнiх же
чортiв ще бiситель-чорт. Отож i лаються ним: "Бiситель тво му батьковi!"
Потiм того - луканька. Це дуже капосний лукавий чорт. Вiн, якщо треба кому
капость яку-небудь учинити, так уже так пiдстрою , що будеш чмихати увесь
день: той так пiдведе, що й не найдеш вночi дверей спросонку та й
учха шся; одне слово, дуже капосний бiс. Хатнi чорти плохi, а степовi
дикi. Отож i птиця домашня плоха, а степова дика. Iз лiсових чортiв
лiсовик-чорт; вiн сам бiлий, а п'ятки смаленi; цей крiпко дурить людей:
вiн оце скинеться чоловiком та й ©де по лiсу на такому возi, що так
полудрабки й сиплються з нього, а вiн знай лупить та торохтить, як
скажений, по лiсу; то лiсовий сторож дума, що воно злодюга якийсь забрався
в лiс, та давай за ним гнатися, аж то чорт.
Один дiд, на прiзвище Попенко, оповiдав про того лiсового чорта таке:
"Iду, каже, раз я по лiсi й доходжу до рiчки, а в нашому лiсi та, бачите,
рiчка Озниця протiка ; доходжу до рiчки, дивлюся, сто©ть бiля берега
човен. Я сiв у той човен та й давай гребтись до другого берега. Гребуся
собi та й гребуся, коли це вибрався на середину, аж тут човен як
розколихався, як розколихався, i хто його зна вiд чого. Дивлюсь я, аж на
днi човника лежить якесь собачатко, так, як ото шарча, лежить, i п'ятка в
нього на однiй нозi обсмалена, звернулося в клубочок та мугиче. Та не знаю
вже, чи воно в мене була на головi шапка, чи не було, а тiльки я й весло з
рук випустив. Тiльки що човен став пiдходити до другого берега, а воно з
човна бульк! Та так у воду й булькнуло. Отож воно й був настоящий
лiсовик..."
Окрiм цих чортiв, ще чорт Люципер. Це вже страшенний чортюга. Усiм
чортам чорт! Це, мабуть, той, що в нiмцiв зветься Люцихвер. Ще е якiсь
чорти, нашi-таки, укра©нськi, та тепер я нiяк не пригадую всiх, а чув, як
малим був.
- Зна те, Анастасе Гордiйовичу, що я думаю? - сказав Яворницький.
- А що?
- Я думаю, як би так, щоб намалювати в картинах усiх наших укра©нських
чортiв.
- А що ж, це чудова думка.
Незабаром той задум було здiйснено: в музе© з'явилася вiтрина, а в нiй
були виставленi всi чорти. Були там i намальованi, i вилiпленi, та так
майстерно, що бiля "чортячо©" вiтрини завжди було весело.
МАНДРIВКА В СIЧ[16]_ __
Дмитро Iванович часом казав: "Днiпровськi скелi, острови та кручi -
найкращi в свiтi". Особливо привертав його увагу сво©м мальовничим
кра видом великий острiв Хортиця. Тут вiн був частим гостем, бо саме сюди
колись злiталися запорозькi козаки на сво©х улюблених чайках. Звiдси вони
вирушали в походи на турецького султана i кримського хана. Саме сюди
колись з усi © Укра©ни збiгалися всi нездоленi й пригнобленi, хто не хотiв
коритися польським та сво©м панам i глитаям.
На цьому островi велика скеля, яка ма назву Диван. Якось Дмитро
Iванович зiйшов на цю скелю, глянув навколо себе i сказав: "Яка чарiвна
краса!"
I справдi, звiдси, як на долонi, було видно Велику Хортицю, Новий i
Старий Днiпро, село Кiчкас.
- Це мiсце цiкаве ще й тим,- розповiдав Дмитро Iванович,- що коли
пiднятися на цей Диван i крикнути, то вiд того крику виразно, з повною
iнтонацi ю, залунають голоси по всiй окрузi. Крикнеш басом - луна
вiдповiсть басом, крикнеш дискантом - луна вiдгукнеться тим же.
Вчений спустився нижче. I ось бiля цього Дивану вiн побачив цiкаву
заглибину, зроблену у великiй брилi гранiту.
Вiд рибалок дослiдник дiзнався, що це мiсце тут зветься Запорозькою
мискою. Змiряв цю "миску", вона ма 3 аршини в дiаметрi i 1,5 аршина в
глибину. Оце так миска! Вчений уважно розглянув ©© i прийшов до висновку:
ця "миска" виникла вiд того, що в заглибину скелi з м'яко© породи якось
попав камiнь з твердо© породи. Цей камiнь, напевно, виром почало крутити.
Заглибина поступово розширювалася й поглиблювалася. Отак i виникла
велетенська "миска".
Дмитро Iванович спустився ще нижче i побачив двох дiдiв, якi мовчки
сидiли на сво©х човнах i ловили рибу.
- Здоровенькi були, рибалки!
- Здрастуйте!
- А чи зна те, чого я до вас прийшов?
- Скажете, то й взна мо!
- Чи не зна те ви, чому цю миску названо Запорозькою?
- Зна мо!
- А чого?
- Та того, що з не© ©ли запорожцi!
- А як же вони ©ли з тако© миски?
- Та, мабуть, так, як ©ли в царицi Катерини в Петербурзi. Посiдали один
проти одного та через миску i годуються: цей того, а той цього!
Кажуть, що коли запорожцi гостювали в царицi Катерини II, так ©м подали
такi ложки, що держалки були довшi вiд руки (а треба за самий кiнець
держати). Щоб не бути голодними, вони почали цими довжелезними ложками
один одного годувати, та й були ситi.
- Ну, спасибi вам за цiкаву розповiдь. Бувайте здоровi.
Бувайте, пане, здоровi,
Як воли та корови!
Бувайте, пане, здоровi,
Та й нас не забувайте!..
Етнограф хутко дiстав з кишенi записну книжечку i зразу ж занотував цi
слова.
Майже щороку, влiтку, Дмитро Iванович вiдвiдував iсторичнi мiсця, де
була Запорозька Сiч. Туди вiн ©здив не просто для прогулянки, а проводив
науковi дослiдження, вивчав села, що розкинулися навколо Сiчi.
Найчастiше такi мандрiвки i пошуки скарбiв минувшини проходили не в
одинцi, а в дружбi з вiрним побратимом, укра©нським фольклористом,
етнографом i педагогом Яковом Павловичем Новицьким (1847-1925). х днала
щира любов до iсторi©, фольклору, етнографi©, культури свого народу;
днало пристрасне бажання пройтись "слiдами запорожцiв".
Д. I. Яворницький любив Якова Павловича, як рiдного брата. У сво©х
листах вiн його назива найласкавiшими словами: "душевним", "сердечним",
"коханим", "любимим" i "голубчиком сивим".
"Мо життя,- писав вiн до Я. П. Новицького 18 сiчня 1885 року,- в
науцi. В нiй мо життя, в нiй мо серце, в нiй моя пристрасть, увесь мiй
юнацький запал"[17].
Якось iсторик помандрував у мiстечко Покровське, що на правому березi
рiчки Пiдпiльно©. Саме тут була остання
Запорозька Сiч. Обходив Дмитро Iванович це мiсце вздовж i впоперек, але
нiчого не знайшов. Вiд тако© невдачi засумував Дмитро Iванович. Iшов по
Сiчi з опущеною головою, з торбою за плечима. Глянь, а бiля нього, як
з-пiд землi, вирiс дебелий засмаглий дiд з бiлою головою, за плечима в
нього висiв ятiр, а в руках - палиця. Яворницький зрадiв i зразу ж кинувся
до нього.
- Скажiть, дiдуню, ви тутешнiй?
- Тутешнiй!
- Де ж ви були, куди йдете?
- Рибу ловив, а це пора й додому!
- Звiдкiля ж ви, як вас звати?
- Яз Покровського, а звати мене Митрофан Чорний! А ви тут що
поробля те? - поцiкавився дiд, оглядаючи незнайомого чоловiка в капелюсi.
- Я шукаю запорозьку старовину. Та не пощастило менi: окрiм глиняних
черепочкiв та люльки, нiчого путящого не знайшов.
- Погано, мабуть, шукали!
- Чому ви так дума те?
- А тому, що тут нашi покровчани пiсля великих дощiв i весняно© поводi
багато всяко© всячини пiдбирали.
- Що ж саме пiдбирали?
- Тут знаходили пiстолi, кинджали, шаблюки, рушницi, гармати, ядра,
кулi, свинець, дрiт, глечики, кахель, перснi, бочки з смолою, прошарки
вугiлля, склепи сухарiв, купки пшеницi, гудзики, пряжки, намисто, грошi,
люльки-носогрiйки та людьки-буруньки.
- А де ж усе це подiлося? Може, вкажете, в кого воно зберiга ться?
- Е-е-е, де тепер його знайдеш! - журився дiд.Багато чого розгубили, а
то порозкидали, розламали, бо ми люди темнi; не зумiли зберегти, а бачу,
що цi штуки, мабуть, потрiбнi для чогось.
Обидва повагом iшли по Сiчi, гомонiли мiж собою, непомiтно й до села
дiсталися.
- Ось i моя хата! - вказав палицею Митрофан Чорний. Пiдiйшли ближче.
Хата стояла бiля само© запорозько© церкви. Яворницький придивився до хати,
обiйшов ©© з усiх бокiв, а потiм спитав Чорного:
- Ви свою хату добре зна те?
- Та начебто добре. Мiй батько розповiдав, що в цiй хатi 1747 року
запорожцi раду радили.
- Ти бач! Та ви живете в iсторичнiй хатi! Це добре. Раджу вам, дiду
Митрофане, зберiгати цю хатину, доглядати ©©. А я вiзьму ©© на облiк, як
дорогий пам'ятник минувшини.
Митрофан Чорний, як виявилося, був гостинна людина. Вiн запросив
iсторика до хати, нагодував його i залишив у себе переночувати. Господар
приготував для вченого добре лiжко, але Дмитро Iванович категорично
вiдмовився вiд такого комфорту, вiн попросив господаря принести в хату
оберемок соломи. На цю солому кинув просте рядно, поклав укривало.
- Запорожцi не любили нiжитися,- кинув Яворницький. Другого дня Дмитро
Iванович за допомогою Чорного знайшов у селянина Корнiя Забари чотири
сволоки, якi збереглися вiд запорозьких хат ще з 1710 року. Таку ж
знахiдку виявив i в другого мешканця Покровського - Клима Пироговського.
Повернувшись пiсля довгих мандрувань знову до Митрофана Чорного,
Яворницький сказав йому:
- А що, дiду, як ми завтра сходимо з вами на Сiч?
- А чого ж, я охоче пiду. Тiльки що ми там будемо робити?
- Пошука мо козацьких могил.
- Добре, деякi могили i я знаю. Чого ж - ходiмо!
Мандрiвники взяли собi на пiдмогу ще трьох чоловiкiв з лопатами. За
кiлька днiв вони розкопали шiсть невеличких запорозьких могил. Але тiльки
в останнiй, сьомiй, натрапили на знахiдки. На цiй могилi стояв невеличкий
хрест з написом: "Раб божий Иоанн - Титаровского куреня".
Заглибившись у могилу на один сажень, Яворницький знайшов соснову
труну, а в нiй великий кiстяк запорожця, з чубом на головi, тричi
обмотаним на тому мiсцi, де було лiве вухо, з довгими рудими вусами над
верхнiми зубами, з сукняною шапкою з барашковою околицею, з зеленим поясом
та двома монетами в кишенi: одна з них мiдна - росiйська подушка 1731
року, друга - срiбна турецька монета. В iнших могилах Яворницький знайшов
кiстяки, якi добре збереглися, бiля них були монети 1763 року, жупан,
мiднi гудзики, кулi, ядра тощо.
Але дослiдник на цьому не зупинився. В селi Грушiвцi вiн знайшов сволок
з чудовим рiзьбленням, який зберiгався в хатi селянина Онуфрiя Петровича
Метельченка. Етнограф запевняв, що кращого рiзьблення йому ще не
доводилось бачити. Цей сволок був завдовжки 7 аршин, зроблений з осокора,
розмальований рiзними фарбами. На всю довжину сволока був зроблений напис,
який свiдчив, що цей будинок збудував 1747 року 12 квiтня козак
Щербинiвського куреня Трохим Киян. Усе, що було на сволоцi, етнограф
замалював у свою записну книжечку.
Пiсля цього Дмитро Iванович рушив до Нiкополя. Вiн знав, що в цьому
iсторичному мiстi збереглася запорозька церква.
природи вiн дуже чепурний, охайний, завжди голить сво© вуса й бороду,
робить усе це сам - навпомацки. Народився Хома Провора зрячим, але
зробився слiпцем через нещастя, яке сталося з ним на шостому тижнi пiсля
народження. Це було так: його мати дуже натопила пiч i поклала малятко на
черiнь, де було насипано сушитися просо, а сама пiшла на панщину. Дитину
залишила пiд догляд сво © маленько© дочки, яка зразу ж, коли мати пiшла з
хати, побiгла до рiчки купатися. В цей час дитина прокинулася вiд сильно©
спеки, стала кричати, пручатися й вимахувати рученятами, вiд чого гаряче
просо понабивалось ©й в рота, вуха i в очi. Коли мати прибiгла з панщини,
то вона змогла очистити дитинi рота й вуха, а з очима, хоч як вона
старалася, нiчого не змогла вдiяти. Пiсля цього випадку почали в дитини
гно©тися очi, i гно©лися вони доти, доки зовсiм не вигнили.
Ось така нещасна дитина стала навiки слiпцем, i, як сам вiн сказав:
"Так добре й не роздивився нi батька, нi матерi".
Хлопчик вирiс, став здоровий i навiть гарний парубок, але так i
залишився нежонатий. Вiн ще з дитинства вирiшив жити в селi Богодарi, при
панському дворi, раз назавжди вiдмовився брати на плечi торбу i йти по
свiту старцювати. Це було йому не до душi, i вiн вважав за краще бути
останнiм рабом, нiж волочитися по свiту з торбою та костуром i простягати
руку за милостинею: вiн був занадто гордий для такого низького дiла. До
того ж вiн дуже любив свiй куточок, де Гайчур сходився з Вовчою, i нi за
що в свiтi не хотiв розлучитися з ним. Зате вiн далi свого Богодара й далi
найближчого до нього села Покровського нiде на сво му вiку не бував.
Проживши стiльки часу в Богодарi, вiн добре знав кожний рiвчак, кожний
камiнець i завжди ходив i по двору, й до рiчки, й у сад, i в лiс без
палицi, без поводиря. Знаючи всi заулки, куточки Богодара, вiн знав всiх
мешканцiв - живих i тих, що давно повмирали. Хома Провора - це живий
лiтописець, досить тiльки його думки навести на минуле, як вiн розповiсть
усе до дрiбниць. Та це ще не все. Хома Провора зна багато переказiв про
кожну рiчку, про кожну балочку, про кожний шлях, що з одного чи з другого
боку пiдходить до Богодара; вiн зна безлiч казок, багато всякого роду
оповiдань, примовок, прислiв'©в, приказок, нарештi, вiн чудово гра
народних укра©нських пiсень, а ще краще гра на сопiлцi.
- Скрипку та гармонiю нечистий видумав, а сопiлочку... Е, на сопiлку
сам святий Петро грав,- казав Провора.
Такого витонченого артиста, такого дотепного вiртуоза гри на сопiлцi,
як Хома Провора, важко знайти по всiй губернi©. А вся цiна його сопiлцi -
три копiйки! Але що вiн на нiй тiльки не висвистував, якi тiльки на нiй не
виводив трелi,- цього не передати, не розповiсти: для цього треба
послухати самого артиста-вiртуоза. То вiн насвисту задушевно мелодiйну
козацьку пiсню, то вдарить на сопiлцi пальцями й утне козачка, зорьку,
катеринку, полтавчанку або горлицю, комара, циганочку, то вшкварить
закаблуками врейського триндика, метелицю, то протягне яку-небудь
божественну, то виведе росiйську "Сашеньку", яку вiн тiльки що,
напередоднi, слухав вiд захожо© людини i яку вже з усiма вiдтiнками
виводить на сво©й сопiлчиночцi.
Грати на сопiлцi для Хоми Провори було не тiльки розвагою, але й
високим, нiчим iншим не замiнним естетичним вдоволенням i насолодою: вiн
вкладав у сопiлку свою душу, всi сво© думки, всi сво© почуття. Тут вiн
ставав вищий за самого себе, тут вiн справдi пiдiймався до рiвня артиста i
забував увесь свiт, забував свого гiрку долю, свою самотнiсть, свою
вбогiсть, забував навiть страшне "слiпе" горе сво , яке iншим часом
давалося взнаки на кожному кроцi.
В тиху мiсячну нiч, коли всi на селi пiсля важко© працi пiдуть спати,
коли парубки й дiвчата, що гуляють до пiзньо© ночi, розбредуться з вулиць
по сво©х домiвках, коли степовi рiчки впадуть у тихий i легкий напiвсон,
коли навiть степовi коники припинять свою завзяту трiскотняву i коли
мiсяць уже високо-високо пiдiб' ться пiд яснi зорi й залл сво©м свiтлом
увесь степ, тодi Хома Провора вилiзе з великого, зробленого над дверима
стайнi слухового вiкна, спустить униз сво© ноги, вiзьме до рук сопiлочку й
почина тихо й протяжно насвистувати яку-небудь пiсеньку. I журливий мотив
тi © пiснi йде назустрiч соннiй рiчцi, злива ться з легеньким шелестом
високого очерету по берегах, долина до невеликого берестового гаю, який
поставав чорною плямою з правого берега рiчки, пада на вершини близьких
могил i потiм губиться десь далеко-далеко, в безмежно широкому степу...
Сопiлочка спочатку свистить тихо, але потiм ©© свист дедалi дужча ; сам
гравець усе частiше перебира пальцями i бiльше й бiльше ожива . Iнший
чоловiк уже й виспиться, вже кiлька разiв пiдiйметься з свого лiжка, а
Хома Провора все насвисту i насвисту , i що далi, то свист його
здiйма ться все вище й вище, i натхнення його зроста все сильнiше й
сильнiше.
- I коли тiльки цей Хома спить? - спита iнший чоловiк, довго
прислухаючись до гри Хоми Провори.
- Е, то ж йому, бiдоласi, тiльки й утiхи, що погра на сопiлочцi та
повеселить душу свою музикою...
Та ось сопiлочка затихла, i на змiну ©й понеслися з гаю дивнi трелi
солов'я - цього диного i неповторного артиста-вiртуоза, але не в царствi
людей, а в царствi пташок. Соловейко також забув увесь свiт, забув самого
себе, весь вiддався сво му спiвовi, i його чарiвнi, його грацiознi, його
дивнi й чарiвно-нiжнi переливи голосу стеляться по тому ж широкому степу,
падають на ту ж напiвсонну рiчку i потiм поступово затихають i поступово
вiддаляються вiд спiвця, стають все менше й менше чутними i пiд кiнець
зовсiм зникають у неосяжному морi безмежних степiв i в прохолодних
струменях плавно© i вiльно© рiчки...
I змагаються мiж собою два солов'©, i сперечаються доти, доки на
небосхилi не появиться ранкова зоря.
Опрiч гри на сопiлцi, Хома Провора дуже любив пiснi. Таким уже, мабуть,
i народився спiвучим. "Тут у нас одна дiвчина жила - брава така була! -
кухарева дочка. Так вона оце, як заспiваю я, бувало, пiсню: "Та як вийду
за ворота, та луги, та болота, та як вийду за новi©, а трава зеленi , та
трава зеленi , мо серденько ни , ни -понива , а що милого нема ",- так,
кажу, як заспiваю я цю пiсню, то вона обiйме мене руками за шию,
слуха-слуха, а далi й каже: "I що б я тобi, Хомушко, якби ти молодий був,
за цю пiсню сказала, що б я тобi зробила!"
I таке захоплення дiвчини пiснями Хоми Провори цiлком зрозумiле: в
пiснi, як i в грi на сопiлцi, Хома Провора вилива все сво горе, в пiснi
вiн переда всi сво© душевнi страждання, переда всi сво© сердечнi
занепоко ння, свою тривогу. Пiсня для нього не тiльки розрада, а справжн
життя, де вiн уявля собi живих людей, чу ©хню розмову, входить в ©хнi
думки, розумi хнi почуття. Бiльш за все припали до серця Хомi Проворi
пiснi жалiбного тону й широкого розмаху; це тi пiснi, якi тепер уже
вiдходять у давнину i яких спiвають тiльки старi люди.
Ото, було, сидить Яворницький вночi проти вiдчинених вiкон, що-небудь
пише в сво©й кiмнатi. Прямо з вiдчинених вiкон будинку вiдкрива ться
далекий кра вид на степ, на могили, на шлях, який проходить повз могили.
Чисте, наповнене пахощами степових трав повiтря врива ться через розчинене
вiкно в невеличку кiмнату i всю заповню ©© собою. Тихо, ледве чути
вiдчиняються дверi, i через тi дверi до кiмнати входить Хома Провора.
- А що - ви все шкряба те?
- Усе шкрябаю!
- Мабуть, так, що все про запорожцiв?
- Та, мабуть, так, що все про запорожцiв!
- А не чули ж ви оцi © пiснi?
- А яко© там пiснi?
Породила мати сина Василя,
А iспородивши, вигодувала,
А вигодувавши, та й iзростила,
А iзростивши, та й оженила.
Та взяла невiсточку не до любовi,
Та не бiле личенько, не чорнi© брови.
Посилав сина та в путь-дорогу,
Молоду невiсточку полоти льону:
"Не виполеш льону - не йди додому,
Стань же ти в полi хоч билиною,
Тонкою, високою, кучерявою".
Як при©хав син Василь з путi-дороги
Та вклонився матерi низенько у ноги:
"0й що ж то я бачив же в полi билину,
Тонкую, високую, кучерявую".
"Ой вiзьми ти, синку, гостру сокирку
Та й iзрубай, синку, та ту билинку,
Тонкую, високую, кучерявую!"
Як по©хав син Василь рубать билину,
Та як кинув син Василь гостру сокиру,
Та як кинув внерше вiн, кинув - прокинув,
А в другий раз кинув вiн, кинув, не вдарив,
А в третiй раз кинув вiн - заговорила:
"Не бий мене, миленький, я твоя мила,
Це ж твоя матусенька так наробила,
Що я в полi стала та билинонька,
Тонкая, високая, кучерявая".
- Так чули, кажу, цi © пiснi?
- Нi, не чув i не знаю! Спiвай, я ©© зараз же i на голое запишу.
Хома Провора сiда навпочiпки, впершись спиною в стiну, вийма з рукава
сво © сорочки сопiлочку i почина в не© свистiти i пiсля кожного свисту
виводить пiсню на голос. Яворницький запису слова i помiча мотив пiснi,
Але дивна рiч: як тiльки спiвець дiйде до того мiсця пiснi, де говориться,
як билиночка здригнула й заговорила, так несподiвано й розрида ться. Тут
вiн i сопiлочку свою з рук випустить, i спiвати перестане, i одне тiльки
те й робить, що сльози рукавом сорочки витира , i тут же сам себе соромить
i вмовля : "Ото! Дивись, пiсню спiва та й плаче! Хоч би що путн , а то
пiсню!.."
Заспоко©вшись, Хома Провора витирав сльози i знову почина все з самого
початку, як вiн каже, "з краю", насвистуючи на сопiлцi й виводячи на
голос. I знову, коли дiйшов до того самого мiсця, проти сво © волi, проти
свого-бажання, став плакати, i плаче, як мала дитина...
- Що це таке? Ото козак так козак! А ще, кажуть, прадiд мiй запорожець!
Добрий запорожець, що вiд пiснi плаче! Тьфу ти, на самого себе! Хоч би очi
були, а то й зовсiм нема, а плачу... Ну, слухайте ж далi: берiть у руки
перо та виводьте.
Яворницький бере в руки перо, але почува , що в нього самого руки
тремтять вiд хвилювання. Хома Провора пiдбадьорю ться, пiднiма тон вище й
заспiву : "Гей, та породила мати сина Василя, а iспородивши,
вигодувала..."
Але цього разу вiн i до половини пiснi не дiйшов, i чути з тону голосу
й з нерiвного свисту сопiлки, що вiн знову не витрима .
- Слухай, Хомо, що я тобi скажу: хай уже цю пiсню ти виведеш менi на
голос iншим разом, а тепер заспiвай менi яко©-небудь або запорозько©, або
гайдамацько©.
I Хома Провора заспiву нову пiсню. I отак скiльки пiсень попало в
записну книжку Яворницького вiд Хоми Провори! I яких пiсень! Як тiльки вiн
почне виводити голосом яку-небудь пiсню, як тiльки вiн загра на сво©й
сопiлцi, так уже й чути, що то стародавня, самобутня i нi з чим не
зрiвняна пiсня. Багато цiлих годин i цiлих тижнiв, веселих i сумних (бiльш
за все сумних), провiв Яворницький з Хомою Проворою, заслухуючись його
грою на сопiлцi i тiшачись його мелодiйними пiснями, якi за душу брали,
але нiколи не бачив його, щоб вiн плакав вiд iншо© пiснi, опрiч наведено©.
Чому саме ця пiсня розхвилювала до слiз Хому Провору - так i лишилося
невiдомо: Дмитро Iванович не став сво©ми розпитуваннями тривожити його
хвору душу, сам же вiн з приводу цього завжди залишався нiмим як риба.
Крiм пiсень, Хома Провора багато знав переказiв, легенд, рiзних
оповiдань про минуле. Розповiдав вiн захоплююче, цiкаво, дохiдливе. Багато
можна знайти на Укра©нi, в рiзних закутках, розповiдачiв-боянiв, але
далеко не всякий з них володiв даром передавати сво© розповiдi в таких
художнiх образах, з такою живою мiмiкою i з таким неудавано веселим
гумором, як це передавав i зображував Хома Провора. Мало того: Хома
Провора розповiдав не тiльки художньо, але й оригiнальне.
- У якомусь царствi, у якомусь государств! була царiвна, така начитана,
така написана...
- Як же то "написана"? Хiба так можна казати?
- А чому ж не можна? Як кажуть "начитана", то повиннi казати i
"написана".
- Ну добре: "Така начитана, така написана".
- Така, кажу, начитана, така написана, що он яка! Зробила вона собi
корабель, iзгрузила його грузом, сiла в нього та й гайда по морю, по
окiяну. Тут де не взялася буря! Як пiдхопила вона той корабель та як
х-у-р-к-н-у-л-а! Та й викинула аж у Гамазонське царство... А як ви там
записали?
- А ось як: "Тут де не взялась буря! Як пiдхопила вона той корабель та
як хуркнула!.."
- Не так!
- А як?
- Де не взялася буря! Як пiдхопила вона той-корабель та як
х-у-р-к-н-у-л-а! Та й викинула корабель аж у Гамазонське царство!
Розповiдач саме домагався того, щоб записувач так само роздiльно й з
такою ж iнтонацi ю i наголосом записав "хуркнула" та iншi подiбнi слова,
як вимовляв вiн сам. Тiльки тодi, за його словами, казка буде записана
"настоящим манiром".
У Хоми Провори... шахрай - не шахрай, а "митець"; не почервонiла, а
"зашарiлася"; не розсердився, а "заярився"; не заручилися, а "порукалися";
не обтесався чоловiк, а "охмолостився" ("помiж людей став бувати, то й
охмолостився трошки, а то був такий патика та матула, що й казати
нiчого"). У Хоми Провори коняка не пiшла в руки од того, що за нею
"зажалковано". У нього... якщо Вода в рiчцi, то "вода як серебро", а коли
степ чи лiс, то неодмiнно "дрiмливий лiс, сонливий лiс". У нього царiвна
не на©хала, а "налучила на скелю", i не заплакала, а "ударилась у великий
плач". Хмарка не нахмарила, а "хмарка засмутилася". Казку вiн найчастiше
закiнчував так: "Задав пир на весь мир, i я там був, а не бачив того аж
нiяк..."
УКРА НСЬКI ЧОРТИ_ __
Дорогою з Бердянська Дмитро Iванович за©хав до старого мiста Ногайська,
щоб познайомитися з художником Анастасом Гордiйовичем Смоктi м i
поговорити з ним про запорозьку старовину.
Смоктiй зустрiв професора з великою радiстю: обнялися й поцiлувалися,
за старовинним звича м.
- А, голубчику, так он який ви з себе! Знаю, добре знаю ваше прiзвище,
чував i читав вас!
Цiлий тиждень iсторик прогостював у Смоктiя. Вiн дуже любив народнi
пiснi, старовину, чудово спiвав старовинних запорозьких пiсень, знав
козацькi думи, грав на кiлькох музичних iнструментах, особливо на сопiлцi.
А скiльки вiн знав казок, прислiв'©в, народних оповiдань! Для Дмитра
Iвановича це - скарб. Гостюючи в Смоктiя, вiн записував усе.
Ось до них пiдходить лiтнiй уже сусiда Антiн Павлович Пiдлужний. Босий,
без шапки, в грубiй сорочцi i в нанкових штанях. Почина ться розмова.
Дмитро Iванович бере iнiцiативу до сво©х рук.
- Скажiть, голубчики мо©, яких ви зна те укра©нських чортiв?
- Укра©нських чортiв?
- Еге ж, укра©нських чортiв? Якi вони е?
- Я знаю одного Безп'ятого чорта.
- А який же той Безп'ятий чорт?
- Чорт як чорт, а Безп'ятий зветься тому, що вовк йому п'яту вiдкусив.
Ну, як хочете ви знати, то чорти бувають водянi, степовi, хатнi й лiсовi.
З водяних найголовнiший - анциболот. Це головне начальство над усiма
водяними чортами; потiм водяний чорт - це той, що греблi рве; далi
синько-водяний - це старий бородатий чорт, такий, що вночi хапа людей та
топить ©х мiж потоками у водяному млинi; ще з водяних рябий бiс - це
дуже злий чорт; моя баба, було, як ла ться, то каже: "А щоб тебе рябий бiс
узяв". Iз степових чортiв найголовнiший - куцак (у шкодi десь був та й
хвоста збувсь); далi танцюристий чорт: у вихорi танцю та б' ться з iншими
чортами; кажуть, як кинути в той вихор ножа, то вiн увесь у кровi буде.
ще шут-чорт: цей украде або оброть, або путо в хлопця чи в дядька, що пасе
коней у степу, та й закине геть. То хлопець ходить-ходить, а далi й каже:
"Ну, годi вже, пошутив, i годi",- то вiн i пiдкине, 3 хатнiх чортiв
найперший чорт - це дiдько. От, було, в старовину так лаялися:
"Що ти робиш? дiдько б шанував твого батька!" Або: "Щоб тебе Дiдько
взяв!" Цей дiдько як удень, то все на горищi сидить, а як уночi, то шаста
по сiнях та по коморах. Так от, для того щоб вiн не шастав уночi, треба
ляду на горищi на нiч закривати, бо вiн спуститься з горища до дiжки, що в
сiнях сто©ть, та й локоче воду, як той пес. Так баба моя, було, щовечора й
каже: "Хвесько, га, Хвесько, чи ти закрила ляду на горищi?" З хатнiх же
чортiв ще бiситель-чорт. Отож i лаються ним: "Бiситель тво му батьковi!"
Потiм того - луканька. Це дуже капосний лукавий чорт. Вiн, якщо треба кому
капость яку-небудь учинити, так уже так пiдстрою , що будеш чмихати увесь
день: той так пiдведе, що й не найдеш вночi дверей спросонку та й
учха шся; одне слово, дуже капосний бiс. Хатнi чорти плохi, а степовi
дикi. Отож i птиця домашня плоха, а степова дика. Iз лiсових чортiв
лiсовик-чорт; вiн сам бiлий, а п'ятки смаленi; цей крiпко дурить людей:
вiн оце скинеться чоловiком та й ©де по лiсу на такому возi, що так
полудрабки й сиплються з нього, а вiн знай лупить та торохтить, як
скажений, по лiсу; то лiсовий сторож дума, що воно злодюга якийсь забрався
в лiс, та давай за ним гнатися, аж то чорт.
Один дiд, на прiзвище Попенко, оповiдав про того лiсового чорта таке:
"Iду, каже, раз я по лiсi й доходжу до рiчки, а в нашому лiсi та, бачите,
рiчка Озниця протiка ; доходжу до рiчки, дивлюся, сто©ть бiля берега
човен. Я сiв у той човен та й давай гребтись до другого берега. Гребуся
собi та й гребуся, коли це вибрався на середину, аж тут човен як
розколихався, як розколихався, i хто його зна вiд чого. Дивлюсь я, аж на
днi човника лежить якесь собачатко, так, як ото шарча, лежить, i п'ятка в
нього на однiй нозi обсмалена, звернулося в клубочок та мугиче. Та не знаю
вже, чи воно в мене була на головi шапка, чи не було, а тiльки я й весло з
рук випустив. Тiльки що човен став пiдходити до другого берега, а воно з
човна бульк! Та так у воду й булькнуло. Отож воно й був настоящий
лiсовик..."
Окрiм цих чортiв, ще чорт Люципер. Це вже страшенний чортюга. Усiм
чортам чорт! Це, мабуть, той, що в нiмцiв зветься Люцихвер. Ще е якiсь
чорти, нашi-таки, укра©нськi, та тепер я нiяк не пригадую всiх, а чув, як
малим був.
- Зна те, Анастасе Гордiйовичу, що я думаю? - сказав Яворницький.
- А що?
- Я думаю, як би так, щоб намалювати в картинах усiх наших укра©нських
чортiв.
- А що ж, це чудова думка.
Незабаром той задум було здiйснено: в музе© з'явилася вiтрина, а в нiй
були виставленi всi чорти. Були там i намальованi, i вилiпленi, та так
майстерно, що бiля "чортячо©" вiтрини завжди було весело.
МАНДРIВКА В СIЧ[16]_ __
Дмитро Iванович часом казав: "Днiпровськi скелi, острови та кручi -
найкращi в свiтi". Особливо привертав його увагу сво©м мальовничим
кра видом великий острiв Хортиця. Тут вiн був частим гостем, бо саме сюди
колись злiталися запорозькi козаки на сво©х улюблених чайках. Звiдси вони
вирушали в походи на турецького султана i кримського хана. Саме сюди
колись з усi © Укра©ни збiгалися всi нездоленi й пригнобленi, хто не хотiв
коритися польським та сво©м панам i глитаям.
На цьому островi велика скеля, яка ма назву Диван. Якось Дмитро
Iванович зiйшов на цю скелю, глянув навколо себе i сказав: "Яка чарiвна
краса!"
I справдi, звiдси, як на долонi, було видно Велику Хортицю, Новий i
Старий Днiпро, село Кiчкас.
- Це мiсце цiкаве ще й тим,- розповiдав Дмитро Iванович,- що коли
пiднятися на цей Диван i крикнути, то вiд того крику виразно, з повною
iнтонацi ю, залунають голоси по всiй окрузi. Крикнеш басом - луна
вiдповiсть басом, крикнеш дискантом - луна вiдгукнеться тим же.
Вчений спустився нижче. I ось бiля цього Дивану вiн побачив цiкаву
заглибину, зроблену у великiй брилi гранiту.
Вiд рибалок дослiдник дiзнався, що це мiсце тут зветься Запорозькою
мискою. Змiряв цю "миску", вона ма 3 аршини в дiаметрi i 1,5 аршина в
глибину. Оце так миска! Вчений уважно розглянув ©© i прийшов до висновку:
ця "миска" виникла вiд того, що в заглибину скелi з м'яко© породи якось
попав камiнь з твердо© породи. Цей камiнь, напевно, виром почало крутити.
Заглибина поступово розширювалася й поглиблювалася. Отак i виникла
велетенська "миска".
Дмитро Iванович спустився ще нижче i побачив двох дiдiв, якi мовчки
сидiли на сво©х човнах i ловили рибу.
- Здоровенькi були, рибалки!
- Здрастуйте!
- А чи зна те, чого я до вас прийшов?
- Скажете, то й взна мо!
- Чи не зна те ви, чому цю миску названо Запорозькою?
- Зна мо!
- А чого?
- Та того, що з не© ©ли запорожцi!
- А як же вони ©ли з тако© миски?
- Та, мабуть, так, як ©ли в царицi Катерини в Петербурзi. Посiдали один
проти одного та через миску i годуються: цей того, а той цього!
Кажуть, що коли запорожцi гостювали в царицi Катерини II, так ©м подали
такi ложки, що держалки були довшi вiд руки (а треба за самий кiнець
держати). Щоб не бути голодними, вони почали цими довжелезними ложками
один одного годувати, та й були ситi.
- Ну, спасибi вам за цiкаву розповiдь. Бувайте здоровi.
Бувайте, пане, здоровi,
Як воли та корови!
Бувайте, пане, здоровi,
Та й нас не забувайте!..
Етнограф хутко дiстав з кишенi записну книжечку i зразу ж занотував цi
слова.
Майже щороку, влiтку, Дмитро Iванович вiдвiдував iсторичнi мiсця, де
була Запорозька Сiч. Туди вiн ©здив не просто для прогулянки, а проводив
науковi дослiдження, вивчав села, що розкинулися навколо Сiчi.
Найчастiше такi мандрiвки i пошуки скарбiв минувшини проходили не в
одинцi, а в дружбi з вiрним побратимом, укра©нським фольклористом,
етнографом i педагогом Яковом Павловичем Новицьким (1847-1925). х днала
щира любов до iсторi©, фольклору, етнографi©, культури свого народу;
днало пристрасне бажання пройтись "слiдами запорожцiв".
Д. I. Яворницький любив Якова Павловича, як рiдного брата. У сво©х
листах вiн його назива найласкавiшими словами: "душевним", "сердечним",
"коханим", "любимим" i "голубчиком сивим".
"Мо життя,- писав вiн до Я. П. Новицького 18 сiчня 1885 року,- в
науцi. В нiй мо життя, в нiй мо серце, в нiй моя пристрасть, увесь мiй
юнацький запал"[17].
Якось iсторик помандрував у мiстечко Покровське, що на правому березi
рiчки Пiдпiльно©. Саме тут була остання
Запорозька Сiч. Обходив Дмитро Iванович це мiсце вздовж i впоперек, але
нiчого не знайшов. Вiд тако© невдачi засумував Дмитро Iванович. Iшов по
Сiчi з опущеною головою, з торбою за плечима. Глянь, а бiля нього, як
з-пiд землi, вирiс дебелий засмаглий дiд з бiлою головою, за плечима в
нього висiв ятiр, а в руках - палиця. Яворницький зрадiв i зразу ж кинувся
до нього.
- Скажiть, дiдуню, ви тутешнiй?
- Тутешнiй!
- Де ж ви були, куди йдете?
- Рибу ловив, а це пора й додому!
- Звiдкiля ж ви, як вас звати?
- Яз Покровського, а звати мене Митрофан Чорний! А ви тут що
поробля те? - поцiкавився дiд, оглядаючи незнайомого чоловiка в капелюсi.
- Я шукаю запорозьку старовину. Та не пощастило менi: окрiм глиняних
черепочкiв та люльки, нiчого путящого не знайшов.
- Погано, мабуть, шукали!
- Чому ви так дума те?
- А тому, що тут нашi покровчани пiсля великих дощiв i весняно© поводi
багато всяко© всячини пiдбирали.
- Що ж саме пiдбирали?
- Тут знаходили пiстолi, кинджали, шаблюки, рушницi, гармати, ядра,
кулi, свинець, дрiт, глечики, кахель, перснi, бочки з смолою, прошарки
вугiлля, склепи сухарiв, купки пшеницi, гудзики, пряжки, намисто, грошi,
люльки-носогрiйки та людьки-буруньки.
- А де ж усе це подiлося? Може, вкажете, в кого воно зберiга ться?
- Е-е-е, де тепер його знайдеш! - журився дiд.Багато чого розгубили, а
то порозкидали, розламали, бо ми люди темнi; не зумiли зберегти, а бачу,
що цi штуки, мабуть, потрiбнi для чогось.
Обидва повагом iшли по Сiчi, гомонiли мiж собою, непомiтно й до села
дiсталися.
- Ось i моя хата! - вказав палицею Митрофан Чорний. Пiдiйшли ближче.
Хата стояла бiля само© запорозько© церкви. Яворницький придивився до хати,
обiйшов ©© з усiх бокiв, а потiм спитав Чорного:
- Ви свою хату добре зна те?
- Та начебто добре. Мiй батько розповiдав, що в цiй хатi 1747 року
запорожцi раду радили.
- Ти бач! Та ви живете в iсторичнiй хатi! Це добре. Раджу вам, дiду
Митрофане, зберiгати цю хатину, доглядати ©©. А я вiзьму ©© на облiк, як
дорогий пам'ятник минувшини.
Митрофан Чорний, як виявилося, був гостинна людина. Вiн запросив
iсторика до хати, нагодував його i залишив у себе переночувати. Господар
приготував для вченого добре лiжко, але Дмитро Iванович категорично
вiдмовився вiд такого комфорту, вiн попросив господаря принести в хату
оберемок соломи. На цю солому кинув просте рядно, поклав укривало.
- Запорожцi не любили нiжитися,- кинув Яворницький. Другого дня Дмитро
Iванович за допомогою Чорного знайшов у селянина Корнiя Забари чотири
сволоки, якi збереглися вiд запорозьких хат ще з 1710 року. Таку ж
знахiдку виявив i в другого мешканця Покровського - Клима Пироговського.
Повернувшись пiсля довгих мандрувань знову до Митрофана Чорного,
Яворницький сказав йому:
- А що, дiду, як ми завтра сходимо з вами на Сiч?
- А чого ж, я охоче пiду. Тiльки що ми там будемо робити?
- Пошука мо козацьких могил.
- Добре, деякi могили i я знаю. Чого ж - ходiмо!
Мандрiвники взяли собi на пiдмогу ще трьох чоловiкiв з лопатами. За
кiлька днiв вони розкопали шiсть невеличких запорозьких могил. Але тiльки
в останнiй, сьомiй, натрапили на знахiдки. На цiй могилi стояв невеличкий
хрест з написом: "Раб божий Иоанн - Титаровского куреня".
Заглибившись у могилу на один сажень, Яворницький знайшов соснову
труну, а в нiй великий кiстяк запорожця, з чубом на головi, тричi
обмотаним на тому мiсцi, де було лiве вухо, з довгими рудими вусами над
верхнiми зубами, з сукняною шапкою з барашковою околицею, з зеленим поясом
та двома монетами в кишенi: одна з них мiдна - росiйська подушка 1731
року, друга - срiбна турецька монета. В iнших могилах Яворницький знайшов
кiстяки, якi добре збереглися, бiля них були монети 1763 року, жупан,
мiднi гудзики, кулi, ядра тощо.
Але дослiдник на цьому не зупинився. В селi Грушiвцi вiн знайшов сволок
з чудовим рiзьбленням, який зберiгався в хатi селянина Онуфрiя Петровича
Метельченка. Етнограф запевняв, що кращого рiзьблення йому ще не
доводилось бачити. Цей сволок був завдовжки 7 аршин, зроблений з осокора,
розмальований рiзними фарбами. На всю довжину сволока був зроблений напис,
який свiдчив, що цей будинок збудував 1747 року 12 квiтня козак
Щербинiвського куреня Трохим Киян. Усе, що було на сволоцi, етнограф
замалював у свою записну книжечку.
Пiсля цього Дмитро Iванович рушив до Нiкополя. Вiн знав, що в цьому
iсторичному мiстi збереглася запорозька церква.