Страница:
не встиг привiтатися й одразу з докором: чом до журналу нiчого не вислала,
чому збiрку не подала, як домовлялися?.. "Нашiй лiтературi так браку
справжнiх талантiв, а ви, яка може зробити багато для ©© розвою, не
цiну те часу..."
"Не цiну те". Як гiрко слухати! Вона б нi дня нi ночi не знала, аби
здоров'я. А то що його зробиш, коли життя бува не любе?
Леся перечитувала поезi©. Кожен вiрш вона знала напам'ять, проте уважно
вдивлялася в рядки свого дрiбного письма, мов шукала в них чогось нового,
незнаного.
...Нi, я хочу крiзь сльози смiятись,
Серед лиха спiвати пiснi,
Без надi© таки сподiватись,
Жити хочу Геть думи сумнi!
Було при мно зустрiть цi рядки, перечитати ©х. Це ж про них сказали
Франко i Павлик тодi у Львовi: "Хай усi вашi поезi©, Лесю, будуть такими
пристрасними".
Багато дала ©й та зустрiчi Минуло вже кiлька мiсяцiв, а вона й досi
пам'ятав ту щиру розмову...
В кiмнату долинув дитячий гамiр, i Лариса Петрiвна вiдiрвалася од
роботи, виглянула у вiкно.
Стежкою до будиночка прямував оточений дiтворою Iван Якович. В руках
вiн тримав невеликого кошелика.
- Панно Лесю! - гукнув Франко, помiтивши ©©. - Ходiть-но гляньте на мiй
вилов. Файнi в'юни у вашому озерi.
Леся вийшла.
- Коли ж це ви встигли?
- Е-е, добрий рибалка завжди знайде час. В'юни звивалися, пищали, але
нiяк не могли вислизнути з цупких Франкових пальцiв.
Рибу вiднесли на кухню, а Франко, у високих мисливських чоботях,
позичених у Петра Антоновича, в старенькому тiснуватому пiджачку, зайшов
до кiмнати.
- Гарно у вас: затишно, зеленi стiльки, простору. А я от нiяк не
стягнуся на хатину. Дружина вже й докоряв, та й сам бачу - треба, а що
поробиш? - Вiн пройшовся, став бiля письмового столика, прочитав: -
"Укра©но! Плачу слiзьми над тобою..." Серцем сказано... Одначе мушу вам
зауважити, Ларисо Петрiвно: не слiз нам треба. Доволi вже ©х вилито.
"Втопить всiх iмператорiв би стало", - як писав Тарас Григорович.
Леся сидiла, поклавши хвору ногу на низенький ослiнчик, i уважно
слухала.
- Взагалi ж, - казав далi Франко, - останнi вашi поезi© - се такий
голосний та страшющ стогiн примучено© душi, якого не чулося давно.
- Пишу, бо не можу мовчати. Душа болить.
- Чимало розвелося в нас вiршомазiв, котрим нiчого не варто сьогоднi
хвалити одних, назавтра - дру гих. ©м аби грошi. А справжнiй митець ма
студiювати, шукати основу, на котрiй вироста i щоденне горе, i великi
iдеальнi стремлiння до свободи та рiвностi... Де правди не згас промiнь
пишний, там треба шукати любовi та миру..." Так, зда ться, у вас?
- Навiть напам'ять зна те? - знiяковiла Косачiвна. - Була б я дужа... а
з оцими-о кайданами далеко не пiдеш.
- Слово правди, Ларисо Петрiвно, то грiзна зброя. I байдуже, хто ©©
вигострив: велетень чи хвора, слабосила дiвчина.
- Для мене це вельми iстотно.
До ворiт пiдкотила парокiнна коляска. З не© вийшли Петро Антонович з
дружиною i Ольга Федорiвна. Малi кинулися ©м назустрiч.
- Он вони де! - зрадiла, помiтивши у вiкнi чоловiка, Франкова.
- Надворi так гарно, а ви сидите, - мовила Ольга Петрiвна.
- Я щойно з рибалки, завiтав до панни Лесi показати в'юнiв.
Косач i Франко сiли осторонь, бiля вiкна, а жiнки хвалились покупками.
- Тобi, Лесенько, нову валiзку в дорогу купила, - показувала Косачева.
- I парасольку... Бо ж на пiвднi тепер спека.
- Спасибi, мамочко, - дякувала дочка.
- Ти знову погано себе почува ш? Ляж одпочинь, - турбувалась мати.
Покликали до вечерi. Франко пiшов перевдягатись, а Ольга Петрiвна з
гостею допомогли Лесi лягти. Косачева звелiла подати дочцi вечерю в
постелю.
Гостей помiстили у великому будинку, в однiй з кiмнат, що вiкнами
дивилися в садок.
Та коли пiсля вечерi стали розходитись, Iван Якович запитав:
- А сiно у вас, Петре Антоновичу, ? Люблю спати надворi.
- Ще ж холодно, - зауважили жiнки. - Весна хоч i рання, та непривiтна
якась.
- Нiчого, здоровте буде, - мовив Iван Якович.
- Ну, тодi i я з вами, - пiдтримав гостя Петро Антонович. - Давай нам,
Олю, рядна, ковдру i ще що там.
- Ото менi чумаки? - сплеснула руками Косачева.
Винесла рядна, i чоловiки пiшли.
Було ще рано. Залiзницею прогуркотiв по©зд. Його довге скiсне промiння
прорiзало вечорову сутiнь i зникло. Прошумiли слiдом високi тополi та
приколiйнi кущi, i знову тиша.
Зненацька прямо над головою крикнув пугач, помовчав i обiзвався знову.
- Зловiсна птиця, - сказав Франко i запитав: - Як вам живеться, Петре
Антоновичу? Косач не поспiшав з вiдповiддю.
- Подивишся, як цього бiдного мужика мордують, то й у самого серце
кривавиться, - мовив зрештою. Вони дiйшли до клунi, спинилися.
- По правдi, спати менi не дуже-то хочеться. Сядьмо де-небудь, -
запропонував Iван Якович.
- Отут на возi хiба? - Вони посiдали, звiсивши ноги за полудрабок. -
Оце розглядав справу, - вiв далi Косач, - помiщик заборонив селянам
проганяти худобу повз його садибу. Курява, мовляв... Яка нелюдянiсть! А
спробуй доведи ©м!..
Десь зовсiм близько почулися голоси. Хтось когось про щось благав, а у
вiдповiдь сипались погрози i груба лайка. Раптом усе це - i недалеку
розмову, i густi вечоровi сутiнки - прорiзав голосний жiночий плач.
- Ой людоньки!.. Та що ж це робиться? - голосила жiнка. - Та де ж вона
тая правдонька в свiтi божому?..
Франко i Косач миттю опинилися за ворiтьми.
- Це в Блощука, - сказав Петро Антонович, - певне, староста порядку .
Обидва мовчки поспiшили на крик.
...Посеред вузенького двору стояла похнюплена черевата конячина. Висока
розпатлана жiнка одною рукою судорожне чiплялася за стареньку мотузяну
обротьку, що обвисала на лишаюватiй головi коняки, а другою тяглася до
огрядного, з довгим костуром чоловiка, намагаючись схопити його за рукав.
- Та пощадiть же хоч нашу старiсть... ой боже ж мiй, боже!.. - благала
жiнка. Вони пiдiйшли до гурту.
Посiпаки, що намагалися вирвати з зацiплених жiночих рук недоуздок,
вiдступили, забачивши Косача i незнайомого.
- Що тут у вас? - звернувся Петро Антонович до старости.
- Недо©мки, пане голова. Кiлька разiв попереджував, а далi вже нiкуди.
- Нiкуди?! - встряв у розмову Франко. Вiн ледве стримував гнiв.
-Нiкуди, кажете?! А ©м куди пiсля цього? З мосту та в воду?..
- Це, ласкавий пане, нас не стосу ться. Закон. Нiкому не дозволено його
порушувати.
- Ми ж заплатимо, людоньки, - знову заголосила жiнка, - заплатимо...
але пождiть ку днину. Бо де жг його вз ти одразу? Змилуйтесь!..
- Та цить ти! - обiрвав ©© чоловiчий голос. Щось знайоме вчулося в
ньому Франковi. Поглядом вiдшукав чоловiка, придивився - вiн, той самий,
що пiдвозив його сьогоднi зi станцi©. Стояв простоволосий, видно, давно
вже пiзнав його, бо з надi ю дивився в очi. "Справдi, що ж тепер? Чим
помогти неборацi?"
- Законом передбачено й iнше, - мовив, пiдступаючи впритул до старости.
- Насильство та грубiсть не склада вам честi.
Староста обм'як: з ним розмовляли мовою закону. Хтозна, що воно за пан,
ще попадеш у немилiсть. Косачi з будь-ким не знаються... Однак про це
треба рапортувати повiтовому начальству, як велено.
- Гаразд, з поваги до вас... панове, - сказав пiдкреслено ввiчливо
староста. Вiн махнув рукою, i посiпаки облишили змагатися з жiнкою. - Але
це не звiльня тебе вiд недо©мок, - звернувся до селянина. - Чу ш? За
тиждень навiдаюсь.
Вiн згорда кивнув Косачевi i незнайомому, повагом пiшов iз дврру. За
ним посунула його свита.
Конячина, коло яко© щойно точилася боротьба, враз лишилась сама, мовби
нiкому не потрiбна. Вона ступила кiлька крокiв, зупинилася i, широко
розставивши тонкi переднi ноги, байдуже почала скубати морiжок...
Франко i Косач побули в дворi, пбки все заспоко©лось, i тiльки тодi
попрощалися з господарем.
Над Колодяжним густiшала нiч.
От i закiнчилося коротке гостювання. До Ковеля Франка проводжали
дружина - вона з малими ще зоставалася, Ольга Петрiвна i Леся.
- Ви ж, Ларисо Петрiвно, не забудьте надiслати менi описання волинсько©
хати, - прохав Iван Якович.
- Чи встигну до вiд'©зду? Може, з Криму пришлю. В Ковелi, як про©жджали
головною вулицею, Франко не витримав:
- Дивуюся, чому не видно жандармiв.
- Тобi все жарти? - докiрливо мовила дружина.
- Якi там жарти? Я просто не звик без охоронцiв. Та й як iнакше?
Мужицький поет, бунтар вiльно роз'©жджа вулицями мiста!
- Аз Ки ва вже цiкавились вами, - додала Косачева.
- От бачите! - нiби зрадiв Iван Якович. - А ти кажеш, Олю, що я не
правий.
На вокзалi ©х уже чекав Косач. Вiн подав Франковi квиток.
- Викликають до Ки ва. I вельми спiшно. Пояснення доведеться писати.
- Яке пояснення?
- Питають, яким чином Франко опинився в Коло-дяжному?
- Ну от, я ж казав, що це так просто вам не обiйдеться.
- Та ну ©х, зрештою, пiд три чорти! - махнув рукою Косач.
Повз них пройшов гурт селян з клунками за плечима. В одному з дядькiв
Франко впiзнав Блощука. Вiн плiвся позаду, важко спираючись на сучкуватий
костур. Селяни зупинилися трохи осторонь, познiмали важку свою ношу.
- Таки по©хав? - звернувся Iван Якович до Косача. Той мовчки кивнув.
- Iване Яковичу, - попросила Леся, - друкуйте скорше отой мiй допис,
щоб хоч трохи зупинити цю повiнь. Вони ж згинуть там.
- Неодмiнно, Лесю, надруку мо. Вони стояли й дивилися, як переселенцi,
випереджаючи одне одного, кинулись до вагонiв.
- Поволокли сво© костi по свiту, - сумно сказав Iван Якович.
Леся дiстала хустинку i, стрiпнувши нею, витерла злегка набряклi
червонi повiки.
Це, мабуть, дине мiсце у свiтi, куди вона прагнула i куди досi не
могла потрапити. Все чекала слушного часу, нагоди, а вони нiяк не
приходили.
Була недiля. Невеличкий старий пароплав, на який Леся сiла в Ки вi
зранку, прибув до Канева надвечiр. Пасажирiв повiдомили, що зупинка
триватиме кiлька годин, бо треба щось там полагодити. Леся, яка мала намiр
переночувати в Каневi i ©хати далi iншим пароплавом, вельми зрадiла цiй
нагодi.
Пiднiматися крутими сходами було важко, i час од часу вона зупинялася,
оглядалася навколо. Он-он уже й могила, i високий хрест виднi ться на тлi
голубого, злегка захмареного неба. Швидше, швидше!.. Щось нiби тягло туди,
привертало погляд, змушувало схвильовано битись серце. I воно справдi-таки
розходилось, здавалось, от-от вирветься з грудей. Тодi Леся знову ставала,
милувалася селом, що бiлiло в зеленi садкiв та дiбров.
"Убогi© села сумнi, невеселi..." - згадалося. Справдi, здалеку нiби й
нiчого, а вона ж зна , що за тими садками та бiленькими стiнами - горе й
нужда нероз-раднi©. Як i колись, за життя Тарасового...
Стежиною минули кiлька чоловiк, i Леся поспiшила за ними.
Ось i могила. Високий горбок, густо порослий травою, хрест. Оце й усе.
Леся застигла, боячись навiть заговорити, аби не порушити врочисто© тишi.
Коли пiзнiше вона розповiдала про цi хвилини Михайликовi, то, що саме
думала, що вiдчувала тодi, - так i не могла пригадати. Стояла, дивилась, i
все. Потiм нахилилася, зiпершись на кийок, поцiлувала могилу. Так, так, це
вона пригаду добре - поцiлувала землю, поцiлувала траву...
А потiм ще пiдiйшли прочани, поклали бiля хреста невеличкий вiночок iз
прив'ялих степових квiтiв. I Леся згадала, що зробила непоправний грiх,
при©хавши сюди отак, з пустими руками. Вона почала й собi шукати, з чого б
зiбрати хоч невеличкий букетик, та квiток поблизу не було.
А люд валом валив - однi до могили, iншi назад. Малi й старi, батьки й
дiти. Ось один iз них - високий, зiгнутий, нiби пiдмитий водою явiр, -
поклав на траву торбу, став навколiшки, помолився на схiд сонця i сiв,
знесилений, на морiг.
Леся пройшла повз нього, глянула пильно у висуше не вiтрами обличчя,
всiяне глибокими зморшками.
- Сiдай, дочко, - запросив старий. - Бачу, й тобi нелегко ходить по
свiту... Сiдай. - Вiн навiть одкинув край свитини, даючи мiсце.
- Спасибi, дiду. Я не втомилася.
- А здалеку мандру ш?
- Iз Ки ва. А ви?
- Не питай. Що перекотиполе, то i я. Куди вiтер, туди мене й несе. У
Лавру, дочко, йду. А звiдки - сам не знаю. Було мене i в Таврi©, i на
Хортицi, i в Полтавi... i де тiльки не носило старого.
Чомусь у не© особливий потяг до бувалих людей. I, певне, вже до кiнця
вiку залишиться в не© особлива повага до старих, зношених життям людей. Та
й вони до не© обзиваються, немов бачать у © очах приязнь.
- Кажеш, iз Ки ва? Знаю, знаю це диво-мiсто. От скiльки не топчу землю,
а туди тягне. Так я ото помандрую та й повертаю на Ки©в. - Вiн глянув
знизу вверх на хрест, на могилу i поманив Лесю ближче до себе. Вона сiла
поруч на травi, витягнувши вперед хвору ногу.
- Давно це в тебе? - спiвчутливо запитав старий.
- Давно. Вважайте, з дитинства. Дiд скрушно похитав головою i,
прихилившись до Лесi, прошепотiв:
- Гада ш, даремно вони поклали той камiнь? - показав рукою на важку
кам'яну брилу, що лежала на могилi Тараса, оглянувся довкола i мовив: -
Бояться. Щоб люди ножiв отих не дiстали - бояться.
- Яких ножiв, дiду?
Старий пильно глянув на не© i додав:
- Ножi тi© - чу ш? - там, коло Тараса, лежать. Нагостренi. I сокира теж
там. Як умирав Тарас, то звелiв положити ©х коло себе. "Коли треба буде, -
сказав, - одкопа те i вiзьмете". От вони й бояться тепер, щоб люди не
дiстали тих ножiв, i камiнь оцей навалили. Та ще й вартують щоночi.
"Он про що мрi народ, - думала Леся. - А що ж тодi сказати про нас,
про всi отi суперечки та дискусi©? Бурi в склянцi води, та й годi".
Сонце сховалось за далекi гайки, i Леся почала збиратися.
- Iтимеш? - запитав дiд.
- Час уже.
- Шкода. Любиш, бачу, людей. - Вiн теж став збиратися: згорнув i кинув
на плече свитину, надiв торбу, перехрестився: - Ну, то бувай здорова. А
мою казку не забувай.
- Щасливо й вам, дiду. Не забуду.
Леся стала на високiм пагорбi й замилувалась голубою стрiчкою
Днiпра-Славутича, далекими, що ледве виднiлися в передвечiрньому серпанку,
курганами. А десь iз глибини пам'ятi звертанням зринали до не© Кобзаревi
слова:
Високi могили. Дивися, дитино:
Усi тi могили - усi отакi.
Начиненi нашим благородним трупом,
Начиненi туго. Оце воля спить!
Лягла вона славно, лягла вона вкупi
З нами, козаками! Бачиш, як лежить -
Неначе сповита...
- Бачу, батьку, - шепотiла Леся. - Я розкажу... i за що полягли
козацькi буйнi голови, i чому люд Укра©ни стогне в кайданах.
В гущавинi витьохкували соловейки, пахощами широкого степу дихало
надвечiр'я, а вона йшла, вперше, мабуть, не звертаючи на це уваги.
XI
Хвиля революцiйних заворушень котилась по Росi©. Розгойдувалася вона
десь там, на пiвночi, на берегах далеко© Неви, високим гребенем
здiймаючись аж на Уралi, у Пiдмосков'©, Катеринославi, Одесi...
Затиснута зусюди тiсними шеренгами синьомундирникiв, хвиля билася,
пiдмивала трухляву споруду, котру ось уже мало не триста лiт зводили омитi
потом i кров'ю народу руки Романових. Щодня убувало хвилi, всихало за
щiльними дверима глухих казематiв. Та струмочками, невеликими потiчками
набiгали новi ©© сили - i марно чекали сатрапи спокою...
Однак вони не тiльки чекали. Поки Леся ©здила на лiкування, чимало ©©
ки©вських друзiв було кинуто в темнi пiдземелля Косого капонiра, чимало
вислано...
В "Плеядi" теж настало затишшя. Вона так i завмерла - з нескiнченними
розмовами та суперечками на устах, з добрими пориваннями в серцi. По©хав
Михайло - йому запропоновано замiсть Ки©вського аж Дерптський унiверситет,
якоюсь холодною, байдужою зробилась Шура.
Збиралися тепер рiдко. Та коли й сходились, то бiльше говорили про
музику, "улiтали" (так називали писання), короткi оповiдання чи вiршi.
Та Лесине серце рвалось туди, де кипiло, до тих, хто в муках виборював
нове, поки ще не знане нiким, але до болю жадане життя. За нього вже
пiднiмалися не одиницi, не окремi, як ©хня "Плеяда", далекi вiд активно©
боротьби гурточки, а маси знедолених, напiвголодних. Щодня бредуть вони
через залiзнi брами Пiвденноросiйського, Гретера i Криванека, кубляться в
низеньких, наспiх злiплених хатинах десь поза мiстом, але духом незламнi.
Серед них i Галя Ковалевська, i Вiра Крижанiвська, i молодий, здiбний, як
розповiдають, пропагатор - студент Анатолiй Луначарський, i Богдан
Кистякiвський, з яким познайомив ©© листовно Павлик, i Тучапський.
Тучапський чомусь особливо ©© зацiкавив. Першого ж вечора, коли вони
зустрiлися в Галi (це було, зда ться, минулого тижня), високий, трохи
згорблений Павло Лукич полонив ©© увагу. Щось було привабливе i в його
манерi розмовляти з людьми - спокiйно, без нав'язування власно© думки, - i
в зовнiшнiй скромностi, навiть у худорлявому, оливкового кольору обличчi,
що свiтилося внутрiшнiм благородством.
Того вечора, пам'ята ться, вiн прийшов змоклий вiд дощу, зосереджений.
I з ним Вiра - як же ©©? - ага, Вiра Григорiвна. Вони, певне, близькi
друзi, навiть, зда ться, бiльше.
Щойно з'явився Тучапський, у невеликiй кiмнатi Ко-валевських одразу
пожвавiшало. Вiн дiстав iз внутрiшньо© кишенi зiм'яту книжечку i,
пiдступивши ближче до свiтла, прочитав: "Русская социал-революционная
библиотека. Книга третья. Манифест Коммунистической партии Карла Маркса и
Фридриха Энгельса. Перевод с немецкого, издана 1872 года с предисловием
авторов. Женева. Вольная русская типография. 1882 года".
Пригадалося, як Iван Якович розповiдав про женевську групу росiйських
емiгрантiв, котру зорганiзував Плеханов i яка ставить сво©м завданням
пропаганду революцiйних iдей у Росi©. Так-так, тодi згадували вони i
"Манiфест", i "Хто з чого жив" Дiкштейна, i ще кiлька книг, котрi конче
треба поширювати на Укра©нi.
То, отже, i цi - Тучапський, Вiра Григорiвна, Луначарський i ще,
кажуть, якийсь Мельников - тими самими пропагаторами!
"Вiдкриття" втiшило Лесю. Виходить, тепер, пiсля кiлькох вiдвiдин
©хнього гуртка, i вона належить якоюсь мiрою до них i навiть ма
доручення.
"Серед молодi чимало занепадницьких настро©в. х викликали арешти й
заслання. Декотрi подумують, чи не краще переждати цю бурю десь у
надiйному затишку... То чи не могли б ви, Ларисо Петрiвно, написати щось
проти цього?"
Цi слова, сказанi ©й на останньому зiбраннi Тучапським, знову зринули в
думках. Справдi, проти цього варто виступити. I не тiльки варто -
необхiдно!
Леся встала, пiдiйшла до етажерки, де серед iнших стояло кiлька
новеньких книжечок, взяла один томик.
- "На крилах пiсень", - прочитала вголос. - От i вийшла, народжена в
муках та безсоннi, перша збiрка. Далека ж ти, поетко, од землi, од людей.
Крила, пiснi... Нiби й цiнять тебе, а коли вчитатися в тво писання, -
бiдне воно, ой яке iще бiдне!
Леся взяла книжечку i в задумi почала гортати. "Надiя"... "Конвалiя"...
"Сафо"... Знову "Надiя"... "Подорож до моря"... "Сiм струн"... "Кримськi
спогади"... Оце й усi атрибути: крила, пiснi, струни, спогади... А де ж
сокира, де меч, що здiйма вражi голови з плеч, де "к топору зовите
Русь"?.. Ну, тут кiлька годящих поезiй, а життя он яке багате на болi й
страждання, на боротьбу?
У дверi постукали, раз i вдруге, i тiльки тепер Леся згадала, що вдома
вона сама, що мама з меншими пiшла до Лисенкiв.
Встала, м'яко постукуючи гумовою п'ятою апарата, вiдчинила дверi.
- Галя?! - здивувалася, побачивши перед собою Ковалевську, - Та ти ж у
вiд'©здi?
Ковалевська щiльно причинила дверi, приклала палець до уст.
- Не кричи, - мовила спокiйно, - стiни теж мають вуха. В тiм-то й рiч,
що мене в мiстi нема. - Вона стомлено сiла не канапку, уникаючи сонця, що
так i рвалося крiзь шибки. - Я сiла, а ти збирайся. Та хутко. I не
допитуйся: куди та чого. Збирайся, i все.
- Ну й ну, - тiльки й вiдповiла ©й Леся. Вона швидко дiстала з шафи
легеньке пальтечко, надiла капелюшок i стала.
- Тепер ходiмо.
На вулицi взяли вiзника i покотили Бiбiковським бульваром униз, повз
Галицький базар, на Святошино.
Леся, звичайно, догадувалася, куди везе ©© Галя, - та давно вже обiцяла
познайомити з Ювеналi м Мельниковим i його школою. Про цю школу, чи то пак
- слюсарню, органiзовану на зразок описаних у романi Чернишевського
кравецьких майстерень, Леся чула багато. Однi - i таких була бiльшiсть -
схвалювали це починання, вбачали в ньому зародок нових суспiльних
вiдносин, iншi вважали школу даремною затi ю, з яко© вийдуть хiба що добрi
ремiсники, слюсарi, котрi потiм робитимуть вiдра, лагодитимуть самовари i
чайники для того ж таки "вищого свiту".
Та якi б там скептичнi просторiкування не розходились, школа-майстерня
жила. Вiд легальних читань у нiй перейшли до недiльних лекцiй та бесiд про
подi© в iмперi© та за кордоном, про полiтичнi права, освiту i полiпшення
житт вих умов трудящих.
Таких шкiл i гурткiв у мiстi ставало все бiльше. I все бiльше виходило
з них не стiльки вмiлих майстрiв, як вiдмiнних пропагаторiв нового,
початого Марксом i Енгельсом вчення про комунiзм. Мов святиню, несли в
маси отi слюсарi, кравцi, ливарники, чоботарi iде© соцiалiстично©
перебудови свiту. Натхненнi, вони запалювали, гуртували народ i кликали до
борнi за краще майбутн . З невеличких iскорок поволi, але незгасно
розгорялося полум'я, що зiгрiвало надiями серця трудiвничi.
До©хавши до Святошина, до перехрестя дорiг, далi пiшли пiшки.
Малопомiтними стежинками добралися до Сирецького лiсу i десь усерединi
його вiдшукали зарослий лiщиною видолинок. За першими ж кущами ©х
зупинили, запитали пароль i спрямували далi.
В центрi видолинка, на невеликiй галявинi, вже були люди. Однi сидiли
на рутвянiм килимi, iншi стояли групами i розмовляли.
Галя пiдiйшла з Лесею до одного гурту. Вона просто i, як здалося, трохи
навiть грубувато, по-чоловiчому подала всiм руку i вiдрекомендувала
подругу:
- Оце нова наша товаришка, Лариса Косач.
- Або?.. - запитав невисокий, з довгим, посрiбленим густою сивиною
волоссям чоловiк.
- Або - Леся Укра©нка, - додала Галя.
- Гадаю, так буде краще, - стримано посмiхнувся сивий i подав Лесi
худорляву, зчорнiлу в долонi (мабуть, од металевого пилу) руку: -
Мельников.
- Ювеналiй Дмитрович, - додала Ковалевська.
- Для повноти анкети - можна й так.
Про Мельникова Леся вже чула, знала, що побував на засланнi i
повернувся звiдти ще бiльше переконаний у правотi сво©х поглядiв.
Та тут, виявля ться, i Луначарський, котрий теж цiкавив ©© не менше, i
Вiра Григорiвна, а отже, десь поблизу i Тучапський... Справдi, ледве
встигла Лариса Петрiвна обмiнятися кiлькома фразами, як з лiщини вийшли i
попрямували до них дво . В одному Леся одразу ж пiзнала Павла Лукича. Вiн
був у тому ж капелюсi, тiй легенькiй тужурочцi, в котрiй приходив тодi до
Ковалевських.
Тучапський теж, видно, пiзнав свою недавню знайому, бо перший подав ©й
руку.
- А це Мержинський, Сергiй Костянтинович, - пiдвiв вiн того, з ким
щойно прибув, i одразу почав якусь дiлову розмову з Мельниковим.
Мержинський був ©й невiдомий. Хто вiн, звiдки, чим займа ться? Чому
досi про нього нiхто не згадував? Розпитувати про це було незручно. Галя,
видно, теж нiчого не зна , бо Мержинський сам ©й вiдрекомендувався.
Народу на галявинi побiльшало, i Мельников, порадившись з товаришами,
закликав усiх до уваги, став посеред галявини.
- Товаришi!
Це слово вiн вимовив не вельми голосно, але так, що почули усi.
"Товаришi", - повторила вона в думках. То, виходить, вiднинi всi оцi
спрацьованi, загартованi життям робiтники, ота молода поросль, що
примощувалася попiд деревами, - всi вони ©© товаришi, друзi, побратими.
Яка ж вона багата, яка щаслива, яка мiцна!.. "Мiцна? - перепитав якийсь
внутрiшнiй голос. - Нi, ти хвора, ти слабосила, тобi з ними не по дорозi,
тут потрiбнi дужi руки..." -"Нi, нi! Не слухай, - обiзвався iнший голос, -
пам'ята ш, що сказав тобi Iван Якович? Народовi потрiбен меч. I байдуже,
хто його вигострив - здорова чи хвора людина. Ти теж пiдеш з ними, друзi
не дадуть тобi вiдстати..."
- То як наше замовлення, Ларисо Петрiвно? - нахилився до не©
Тучапський.
Вони сидiли пiд крислатим дубом, що одиноко здiймався над лiщиною. "Що
вiн ма на увазi? Ах, так! Оту поезiю, про котру говорили минулого разу".
- Певне, ще не готова? - перепитав Павло Лукич.
- Так. Але завтра буде, - вiдповiла впевнено. Тучапський бiльше не став
вiдволiкати ©© уваги, заслухався й сам, втупивши погляд у шматочок
прозорого неба, що голубiв мiж деревами.
А Ювеналiй Дмитрович уже розповiдав про недавню катастрофу на
криворiзьких копальнях, що належали французькiй залiзоруднiй компанi©, про
десятки загиблих робiтникiв та нелюдськi умови працi пiд землею, про
нечуваний визиск.
- Нам закидають, що бо©мося працi, - вiв далi Мельников. - Нi, панове!
Не праця ляка нас, ©© ми високо цiну мо, бо тiльки вона одна да право на
щастя в життi. Але ми проти здирства, ми проти працi на втiху одному, ми
за працю для спiльного блага. В цьому бачимо сво щастя.
Голос його спокiйний, рiвний, - таким бува вiн у людини чесно©,
впевнено© в правдивостi сво © справи. I чи то вiд простоти його думок, чи
пiд враженням яскраво мальовано© картини прийдешнього обличчя присутнiх
яснiшали, нiби зiгрiвав ©х якийсь невидимий промiнь, наче лагiдна
материнська рука розгладжувала зморшки на ©хнiх передчасно зiстарених
лицях.
- Але знаймо, - так учить Карл Маркс i Фрiдрiх Енгельс, - нiщо в
природi само по собi не виника , нiщо так просто не поступа ться новому, -
лунав голос Мельникова. - Капiталiзм - людське зло, вiн уже сво вiджив.
Собi ж на лихо вiн породив пролетарiат - свого могильника. Часто кажуть:
капiталiзм ще мiцний, у нього тверда опора. Так, мiцний. Але скажiть: чи
довго може триматися споруда, основа котро©, - тобто ми, народ, - хитка, а
вершина, цебто капiтал, переобтяжена золотом, в котре перелито пiт наш i
нашу кров?
- Розпадеться! - гукнув хтось.
- Од першо© ж бурi розлетиться!
- Правильно, розвалиться така будова. Але то© бурi не ждати треба, а
самим ©© накликати, готуватися до не©. Капiтал чiпля ться за все, аби
втриматись, над головою наших кращих синiв i дочок вiн заносить кривавий
меч, тисячi гно©ть у тюрмах, у казематах, у Сибiру. Тож не чекати нам
свов© черги! Всiм, хто живий, у кого серце гаряче, - до боротьби за
правду, за щастя!
Мельников закiнчив, а останнi його слова лунали й лунали в Лесиних
думах i якось нiби самi по собi переливалися там у поетичнi рядки:
Вставай, хто живий,
В кого думка повстала!
Як ©й ранiше бракувало цих слiв! Як вона шукала-вишукувала ©х у години
натхненно© працi! Вiрш народжувався - слово за словом, рядок за рядком;
Леся бачила, вiдчувала його серцем, вогонь якого так умiло i так непомiтно
чому збiрку не подала, як домовлялися?.. "Нашiй лiтературi так браку
справжнiх талантiв, а ви, яка може зробити багато для ©© розвою, не
цiну те часу..."
"Не цiну те". Як гiрко слухати! Вона б нi дня нi ночi не знала, аби
здоров'я. А то що його зробиш, коли життя бува не любе?
Леся перечитувала поезi©. Кожен вiрш вона знала напам'ять, проте уважно
вдивлялася в рядки свого дрiбного письма, мов шукала в них чогось нового,
незнаного.
...Нi, я хочу крiзь сльози смiятись,
Серед лиха спiвати пiснi,
Без надi© таки сподiватись,
Жити хочу Геть думи сумнi!
Було при мно зустрiть цi рядки, перечитати ©х. Це ж про них сказали
Франко i Павлик тодi у Львовi: "Хай усi вашi поезi©, Лесю, будуть такими
пристрасними".
Багато дала ©й та зустрiчi Минуло вже кiлька мiсяцiв, а вона й досi
пам'ятав ту щиру розмову...
В кiмнату долинув дитячий гамiр, i Лариса Петрiвна вiдiрвалася од
роботи, виглянула у вiкно.
Стежкою до будиночка прямував оточений дiтворою Iван Якович. В руках
вiн тримав невеликого кошелика.
- Панно Лесю! - гукнув Франко, помiтивши ©©. - Ходiть-но гляньте на мiй
вилов. Файнi в'юни у вашому озерi.
Леся вийшла.
- Коли ж це ви встигли?
- Е-е, добрий рибалка завжди знайде час. В'юни звивалися, пищали, але
нiяк не могли вислизнути з цупких Франкових пальцiв.
Рибу вiднесли на кухню, а Франко, у високих мисливських чоботях,
позичених у Петра Антоновича, в старенькому тiснуватому пiджачку, зайшов
до кiмнати.
- Гарно у вас: затишно, зеленi стiльки, простору. А я от нiяк не
стягнуся на хатину. Дружина вже й докоряв, та й сам бачу - треба, а що
поробиш? - Вiн пройшовся, став бiля письмового столика, прочитав: -
"Укра©но! Плачу слiзьми над тобою..." Серцем сказано... Одначе мушу вам
зауважити, Ларисо Петрiвно: не слiз нам треба. Доволi вже ©х вилито.
"Втопить всiх iмператорiв би стало", - як писав Тарас Григорович.
Леся сидiла, поклавши хвору ногу на низенький ослiнчик, i уважно
слухала.
- Взагалi ж, - казав далi Франко, - останнi вашi поезi© - се такий
голосний та страшющ стогiн примучено© душi, якого не чулося давно.
- Пишу, бо не можу мовчати. Душа болить.
- Чимало розвелося в нас вiршомазiв, котрим нiчого не варто сьогоднi
хвалити одних, назавтра - дру гих. ©м аби грошi. А справжнiй митець ма
студiювати, шукати основу, на котрiй вироста i щоденне горе, i великi
iдеальнi стремлiння до свободи та рiвностi... Де правди не згас промiнь
пишний, там треба шукати любовi та миру..." Так, зда ться, у вас?
- Навiть напам'ять зна те? - знiяковiла Косачiвна. - Була б я дужа... а
з оцими-о кайданами далеко не пiдеш.
- Слово правди, Ларисо Петрiвно, то грiзна зброя. I байдуже, хто ©©
вигострив: велетень чи хвора, слабосила дiвчина.
- Для мене це вельми iстотно.
До ворiт пiдкотила парокiнна коляска. З не© вийшли Петро Антонович з
дружиною i Ольга Федорiвна. Малi кинулися ©м назустрiч.
- Он вони де! - зрадiла, помiтивши у вiкнi чоловiка, Франкова.
- Надворi так гарно, а ви сидите, - мовила Ольга Петрiвна.
- Я щойно з рибалки, завiтав до панни Лесi показати в'юнiв.
Косач i Франко сiли осторонь, бiля вiкна, а жiнки хвалились покупками.
- Тобi, Лесенько, нову валiзку в дорогу купила, - показувала Косачева.
- I парасольку... Бо ж на пiвднi тепер спека.
- Спасибi, мамочко, - дякувала дочка.
- Ти знову погано себе почува ш? Ляж одпочинь, - турбувалась мати.
Покликали до вечерi. Франко пiшов перевдягатись, а Ольга Петрiвна з
гостею допомогли Лесi лягти. Косачева звелiла подати дочцi вечерю в
постелю.
Гостей помiстили у великому будинку, в однiй з кiмнат, що вiкнами
дивилися в садок.
Та коли пiсля вечерi стали розходитись, Iван Якович запитав:
- А сiно у вас, Петре Антоновичу, ? Люблю спати надворi.
- Ще ж холодно, - зауважили жiнки. - Весна хоч i рання, та непривiтна
якась.
- Нiчого, здоровте буде, - мовив Iван Якович.
- Ну, тодi i я з вами, - пiдтримав гостя Петро Антонович. - Давай нам,
Олю, рядна, ковдру i ще що там.
- Ото менi чумаки? - сплеснула руками Косачева.
Винесла рядна, i чоловiки пiшли.
Було ще рано. Залiзницею прогуркотiв по©зд. Його довге скiсне промiння
прорiзало вечорову сутiнь i зникло. Прошумiли слiдом високi тополi та
приколiйнi кущi, i знову тиша.
Зненацька прямо над головою крикнув пугач, помовчав i обiзвався знову.
- Зловiсна птиця, - сказав Франко i запитав: - Як вам живеться, Петре
Антоновичу? Косач не поспiшав з вiдповiддю.
- Подивишся, як цього бiдного мужика мордують, то й у самого серце
кривавиться, - мовив зрештою. Вони дiйшли до клунi, спинилися.
- По правдi, спати менi не дуже-то хочеться. Сядьмо де-небудь, -
запропонував Iван Якович.
- Отут на возi хiба? - Вони посiдали, звiсивши ноги за полудрабок. -
Оце розглядав справу, - вiв далi Косач, - помiщик заборонив селянам
проганяти худобу повз його садибу. Курява, мовляв... Яка нелюдянiсть! А
спробуй доведи ©м!..
Десь зовсiм близько почулися голоси. Хтось когось про щось благав, а у
вiдповiдь сипались погрози i груба лайка. Раптом усе це - i недалеку
розмову, i густi вечоровi сутiнки - прорiзав голосний жiночий плач.
- Ой людоньки!.. Та що ж це робиться? - голосила жiнка. - Та де ж вона
тая правдонька в свiтi божому?..
Франко i Косач миттю опинилися за ворiтьми.
- Це в Блощука, - сказав Петро Антонович, - певне, староста порядку .
Обидва мовчки поспiшили на крик.
...Посеред вузенького двору стояла похнюплена черевата конячина. Висока
розпатлана жiнка одною рукою судорожне чiплялася за стареньку мотузяну
обротьку, що обвисала на лишаюватiй головi коняки, а другою тяглася до
огрядного, з довгим костуром чоловiка, намагаючись схопити його за рукав.
- Та пощадiть же хоч нашу старiсть... ой боже ж мiй, боже!.. - благала
жiнка. Вони пiдiйшли до гурту.
Посiпаки, що намагалися вирвати з зацiплених жiночих рук недоуздок,
вiдступили, забачивши Косача i незнайомого.
- Що тут у вас? - звернувся Петро Антонович до старости.
- Недо©мки, пане голова. Кiлька разiв попереджував, а далi вже нiкуди.
- Нiкуди?! - встряв у розмову Франко. Вiн ледве стримував гнiв.
-Нiкуди, кажете?! А ©м куди пiсля цього? З мосту та в воду?..
- Це, ласкавий пане, нас не стосу ться. Закон. Нiкому не дозволено його
порушувати.
- Ми ж заплатимо, людоньки, - знову заголосила жiнка, - заплатимо...
але пождiть ку днину. Бо де жг його вз ти одразу? Змилуйтесь!..
- Та цить ти! - обiрвав ©© чоловiчий голос. Щось знайоме вчулося в
ньому Франковi. Поглядом вiдшукав чоловiка, придивився - вiн, той самий,
що пiдвозив його сьогоднi зi станцi©. Стояв простоволосий, видно, давно
вже пiзнав його, бо з надi ю дивився в очi. "Справдi, що ж тепер? Чим
помогти неборацi?"
- Законом передбачено й iнше, - мовив, пiдступаючи впритул до старости.
- Насильство та грубiсть не склада вам честi.
Староста обм'як: з ним розмовляли мовою закону. Хтозна, що воно за пан,
ще попадеш у немилiсть. Косачi з будь-ким не знаються... Однак про це
треба рапортувати повiтовому начальству, як велено.
- Гаразд, з поваги до вас... панове, - сказав пiдкреслено ввiчливо
староста. Вiн махнув рукою, i посiпаки облишили змагатися з жiнкою. - Але
це не звiльня тебе вiд недо©мок, - звернувся до селянина. - Чу ш? За
тиждень навiдаюсь.
Вiн згорда кивнув Косачевi i незнайомому, повагом пiшов iз дврру. За
ним посунула його свита.
Конячина, коло яко© щойно точилася боротьба, враз лишилась сама, мовби
нiкому не потрiбна. Вона ступила кiлька крокiв, зупинилася i, широко
розставивши тонкi переднi ноги, байдуже почала скубати морiжок...
Франко i Косач побули в дворi, пбки все заспоко©лось, i тiльки тодi
попрощалися з господарем.
Над Колодяжним густiшала нiч.
От i закiнчилося коротке гостювання. До Ковеля Франка проводжали
дружина - вона з малими ще зоставалася, Ольга Петрiвна i Леся.
- Ви ж, Ларисо Петрiвно, не забудьте надiслати менi описання волинсько©
хати, - прохав Iван Якович.
- Чи встигну до вiд'©зду? Може, з Криму пришлю. В Ковелi, як про©жджали
головною вулицею, Франко не витримав:
- Дивуюся, чому не видно жандармiв.
- Тобi все жарти? - докiрливо мовила дружина.
- Якi там жарти? Я просто не звик без охоронцiв. Та й як iнакше?
Мужицький поет, бунтар вiльно роз'©жджа вулицями мiста!
- Аз Ки ва вже цiкавились вами, - додала Косачева.
- От бачите! - нiби зрадiв Iван Якович. - А ти кажеш, Олю, що я не
правий.
На вокзалi ©х уже чекав Косач. Вiн подав Франковi квиток.
- Викликають до Ки ва. I вельми спiшно. Пояснення доведеться писати.
- Яке пояснення?
- Питають, яким чином Франко опинився в Коло-дяжному?
- Ну от, я ж казав, що це так просто вам не обiйдеться.
- Та ну ©х, зрештою, пiд три чорти! - махнув рукою Косач.
Повз них пройшов гурт селян з клунками за плечима. В одному з дядькiв
Франко впiзнав Блощука. Вiн плiвся позаду, важко спираючись на сучкуватий
костур. Селяни зупинилися трохи осторонь, познiмали важку свою ношу.
- Таки по©хав? - звернувся Iван Якович до Косача. Той мовчки кивнув.
- Iване Яковичу, - попросила Леся, - друкуйте скорше отой мiй допис,
щоб хоч трохи зупинити цю повiнь. Вони ж згинуть там.
- Неодмiнно, Лесю, надруку мо. Вони стояли й дивилися, як переселенцi,
випереджаючи одне одного, кинулись до вагонiв.
- Поволокли сво© костi по свiту, - сумно сказав Iван Якович.
Леся дiстала хустинку i, стрiпнувши нею, витерла злегка набряклi
червонi повiки.
Це, мабуть, дине мiсце у свiтi, куди вона прагнула i куди досi не
могла потрапити. Все чекала слушного часу, нагоди, а вони нiяк не
приходили.
Була недiля. Невеличкий старий пароплав, на який Леся сiла в Ки вi
зранку, прибув до Канева надвечiр. Пасажирiв повiдомили, що зупинка
триватиме кiлька годин, бо треба щось там полагодити. Леся, яка мала намiр
переночувати в Каневi i ©хати далi iншим пароплавом, вельми зрадiла цiй
нагодi.
Пiднiматися крутими сходами було важко, i час од часу вона зупинялася,
оглядалася навколо. Он-он уже й могила, i високий хрест виднi ться на тлi
голубого, злегка захмареного неба. Швидше, швидше!.. Щось нiби тягло туди,
привертало погляд, змушувало схвильовано битись серце. I воно справдi-таки
розходилось, здавалось, от-от вирветься з грудей. Тодi Леся знову ставала,
милувалася селом, що бiлiло в зеленi садкiв та дiбров.
"Убогi© села сумнi, невеселi..." - згадалося. Справдi, здалеку нiби й
нiчого, а вона ж зна , що за тими садками та бiленькими стiнами - горе й
нужда нероз-раднi©. Як i колись, за життя Тарасового...
Стежиною минули кiлька чоловiк, i Леся поспiшила за ними.
Ось i могила. Високий горбок, густо порослий травою, хрест. Оце й усе.
Леся застигла, боячись навiть заговорити, аби не порушити врочисто© тишi.
Коли пiзнiше вона розповiдала про цi хвилини Михайликовi, то, що саме
думала, що вiдчувала тодi, - так i не могла пригадати. Стояла, дивилась, i
все. Потiм нахилилася, зiпершись на кийок, поцiлувала могилу. Так, так, це
вона пригаду добре - поцiлувала землю, поцiлувала траву...
А потiм ще пiдiйшли прочани, поклали бiля хреста невеличкий вiночок iз
прив'ялих степових квiтiв. I Леся згадала, що зробила непоправний грiх,
при©хавши сюди отак, з пустими руками. Вона почала й собi шукати, з чого б
зiбрати хоч невеличкий букетик, та квiток поблизу не було.
А люд валом валив - однi до могили, iншi назад. Малi й старi, батьки й
дiти. Ось один iз них - високий, зiгнутий, нiби пiдмитий водою явiр, -
поклав на траву торбу, став навколiшки, помолився на схiд сонця i сiв,
знесилений, на морiг.
Леся пройшла повз нього, глянула пильно у висуше не вiтрами обличчя,
всiяне глибокими зморшками.
- Сiдай, дочко, - запросив старий. - Бачу, й тобi нелегко ходить по
свiту... Сiдай. - Вiн навiть одкинув край свитини, даючи мiсце.
- Спасибi, дiду. Я не втомилася.
- А здалеку мандру ш?
- Iз Ки ва. А ви?
- Не питай. Що перекотиполе, то i я. Куди вiтер, туди мене й несе. У
Лавру, дочко, йду. А звiдки - сам не знаю. Було мене i в Таврi©, i на
Хортицi, i в Полтавi... i де тiльки не носило старого.
Чомусь у не© особливий потяг до бувалих людей. I, певне, вже до кiнця
вiку залишиться в не© особлива повага до старих, зношених життям людей. Та
й вони до не© обзиваються, немов бачать у © очах приязнь.
- Кажеш, iз Ки ва? Знаю, знаю це диво-мiсто. От скiльки не топчу землю,
а туди тягне. Так я ото помандрую та й повертаю на Ки©в. - Вiн глянув
знизу вверх на хрест, на могилу i поманив Лесю ближче до себе. Вона сiла
поруч на травi, витягнувши вперед хвору ногу.
- Давно це в тебе? - спiвчутливо запитав старий.
- Давно. Вважайте, з дитинства. Дiд скрушно похитав головою i,
прихилившись до Лесi, прошепотiв:
- Гада ш, даремно вони поклали той камiнь? - показав рукою на важку
кам'яну брилу, що лежала на могилi Тараса, оглянувся довкола i мовив: -
Бояться. Щоб люди ножiв отих не дiстали - бояться.
- Яких ножiв, дiду?
Старий пильно глянув на не© i додав:
- Ножi тi© - чу ш? - там, коло Тараса, лежать. Нагостренi. I сокира теж
там. Як умирав Тарас, то звелiв положити ©х коло себе. "Коли треба буде, -
сказав, - одкопа те i вiзьмете". От вони й бояться тепер, щоб люди не
дiстали тих ножiв, i камiнь оцей навалили. Та ще й вартують щоночi.
"Он про що мрi народ, - думала Леся. - А що ж тодi сказати про нас,
про всi отi суперечки та дискусi©? Бурi в склянцi води, та й годi".
Сонце сховалось за далекi гайки, i Леся почала збиратися.
- Iтимеш? - запитав дiд.
- Час уже.
- Шкода. Любиш, бачу, людей. - Вiн теж став збиратися: згорнув i кинув
на плече свитину, надiв торбу, перехрестився: - Ну, то бувай здорова. А
мою казку не забувай.
- Щасливо й вам, дiду. Не забуду.
Леся стала на високiм пагорбi й замилувалась голубою стрiчкою
Днiпра-Славутича, далекими, що ледве виднiлися в передвечiрньому серпанку,
курганами. А десь iз глибини пам'ятi звертанням зринали до не© Кобзаревi
слова:
Високi могили. Дивися, дитино:
Усi тi могили - усi отакi.
Начиненi нашим благородним трупом,
Начиненi туго. Оце воля спить!
Лягла вона славно, лягла вона вкупi
З нами, козаками! Бачиш, як лежить -
Неначе сповита...
- Бачу, батьку, - шепотiла Леся. - Я розкажу... i за що полягли
козацькi буйнi голови, i чому люд Укра©ни стогне в кайданах.
В гущавинi витьохкували соловейки, пахощами широкого степу дихало
надвечiр'я, а вона йшла, вперше, мабуть, не звертаючи на це уваги.
XI
Хвиля революцiйних заворушень котилась по Росi©. Розгойдувалася вона
десь там, на пiвночi, на берегах далеко© Неви, високим гребенем
здiймаючись аж на Уралi, у Пiдмосков'©, Катеринославi, Одесi...
Затиснута зусюди тiсними шеренгами синьомундирникiв, хвиля билася,
пiдмивала трухляву споруду, котру ось уже мало не триста лiт зводили омитi
потом i кров'ю народу руки Романових. Щодня убувало хвилi, всихало за
щiльними дверима глухих казематiв. Та струмочками, невеликими потiчками
набiгали новi ©© сили - i марно чекали сатрапи спокою...
Однак вони не тiльки чекали. Поки Леся ©здила на лiкування, чимало ©©
ки©вських друзiв було кинуто в темнi пiдземелля Косого капонiра, чимало
вислано...
В "Плеядi" теж настало затишшя. Вона так i завмерла - з нескiнченними
розмовами та суперечками на устах, з добрими пориваннями в серцi. По©хав
Михайло - йому запропоновано замiсть Ки©вського аж Дерптський унiверситет,
якоюсь холодною, байдужою зробилась Шура.
Збиралися тепер рiдко. Та коли й сходились, то бiльше говорили про
музику, "улiтали" (так називали писання), короткi оповiдання чи вiршi.
Та Лесине серце рвалось туди, де кипiло, до тих, хто в муках виборював
нове, поки ще не знане нiким, але до болю жадане життя. За нього вже
пiднiмалися не одиницi, не окремi, як ©хня "Плеяда", далекi вiд активно©
боротьби гурточки, а маси знедолених, напiвголодних. Щодня бредуть вони
через залiзнi брами Пiвденноросiйського, Гретера i Криванека, кубляться в
низеньких, наспiх злiплених хатинах десь поза мiстом, але духом незламнi.
Серед них i Галя Ковалевська, i Вiра Крижанiвська, i молодий, здiбний, як
розповiдають, пропагатор - студент Анатолiй Луначарський, i Богдан
Кистякiвський, з яким познайомив ©© листовно Павлик, i Тучапський.
Тучапський чомусь особливо ©© зацiкавив. Першого ж вечора, коли вони
зустрiлися в Галi (це було, зда ться, минулого тижня), високий, трохи
згорблений Павло Лукич полонив ©© увагу. Щось було привабливе i в його
манерi розмовляти з людьми - спокiйно, без нав'язування власно© думки, - i
в зовнiшнiй скромностi, навiть у худорлявому, оливкового кольору обличчi,
що свiтилося внутрiшнiм благородством.
Того вечора, пам'ята ться, вiн прийшов змоклий вiд дощу, зосереджений.
I з ним Вiра - як же ©©? - ага, Вiра Григорiвна. Вони, певне, близькi
друзi, навiть, зда ться, бiльше.
Щойно з'явився Тучапський, у невеликiй кiмнатi Ко-валевських одразу
пожвавiшало. Вiн дiстав iз внутрiшньо© кишенi зiм'яту книжечку i,
пiдступивши ближче до свiтла, прочитав: "Русская социал-революционная
библиотека. Книга третья. Манифест Коммунистической партии Карла Маркса и
Фридриха Энгельса. Перевод с немецкого, издана 1872 года с предисловием
авторов. Женева. Вольная русская типография. 1882 года".
Пригадалося, як Iван Якович розповiдав про женевську групу росiйських
емiгрантiв, котру зорганiзував Плеханов i яка ставить сво©м завданням
пропаганду революцiйних iдей у Росi©. Так-так, тодi згадували вони i
"Манiфест", i "Хто з чого жив" Дiкштейна, i ще кiлька книг, котрi конче
треба поширювати на Укра©нi.
То, отже, i цi - Тучапський, Вiра Григорiвна, Луначарський i ще,
кажуть, якийсь Мельников - тими самими пропагаторами!
"Вiдкриття" втiшило Лесю. Виходить, тепер, пiсля кiлькох вiдвiдин
©хнього гуртка, i вона належить якоюсь мiрою до них i навiть ма
доручення.
"Серед молодi чимало занепадницьких настро©в. х викликали арешти й
заслання. Декотрi подумують, чи не краще переждати цю бурю десь у
надiйному затишку... То чи не могли б ви, Ларисо Петрiвно, написати щось
проти цього?"
Цi слова, сказанi ©й на останньому зiбраннi Тучапським, знову зринули в
думках. Справдi, проти цього варто виступити. I не тiльки варто -
необхiдно!
Леся встала, пiдiйшла до етажерки, де серед iнших стояло кiлька
новеньких книжечок, взяла один томик.
- "На крилах пiсень", - прочитала вголос. - От i вийшла, народжена в
муках та безсоннi, перша збiрка. Далека ж ти, поетко, од землi, од людей.
Крила, пiснi... Нiби й цiнять тебе, а коли вчитатися в тво писання, -
бiдне воно, ой яке iще бiдне!
Леся взяла книжечку i в задумi почала гортати. "Надiя"... "Конвалiя"...
"Сафо"... Знову "Надiя"... "Подорож до моря"... "Сiм струн"... "Кримськi
спогади"... Оце й усi атрибути: крила, пiснi, струни, спогади... А де ж
сокира, де меч, що здiйма вражi голови з плеч, де "к топору зовите
Русь"?.. Ну, тут кiлька годящих поезiй, а життя он яке багате на болi й
страждання, на боротьбу?
У дверi постукали, раз i вдруге, i тiльки тепер Леся згадала, що вдома
вона сама, що мама з меншими пiшла до Лисенкiв.
Встала, м'яко постукуючи гумовою п'ятою апарата, вiдчинила дверi.
- Галя?! - здивувалася, побачивши перед собою Ковалевську, - Та ти ж у
вiд'©здi?
Ковалевська щiльно причинила дверi, приклала палець до уст.
- Не кричи, - мовила спокiйно, - стiни теж мають вуха. В тiм-то й рiч,
що мене в мiстi нема. - Вона стомлено сiла не канапку, уникаючи сонця, що
так i рвалося крiзь шибки. - Я сiла, а ти збирайся. Та хутко. I не
допитуйся: куди та чого. Збирайся, i все.
- Ну й ну, - тiльки й вiдповiла ©й Леся. Вона швидко дiстала з шафи
легеньке пальтечко, надiла капелюшок i стала.
- Тепер ходiмо.
На вулицi взяли вiзника i покотили Бiбiковським бульваром униз, повз
Галицький базар, на Святошино.
Леся, звичайно, догадувалася, куди везе ©© Галя, - та давно вже обiцяла
познайомити з Ювеналi м Мельниковим i його школою. Про цю школу, чи то пак
- слюсарню, органiзовану на зразок описаних у романi Чернишевського
кравецьких майстерень, Леся чула багато. Однi - i таких була бiльшiсть -
схвалювали це починання, вбачали в ньому зародок нових суспiльних
вiдносин, iншi вважали школу даремною затi ю, з яко© вийдуть хiба що добрi
ремiсники, слюсарi, котрi потiм робитимуть вiдра, лагодитимуть самовари i
чайники для того ж таки "вищого свiту".
Та якi б там скептичнi просторiкування не розходились, школа-майстерня
жила. Вiд легальних читань у нiй перейшли до недiльних лекцiй та бесiд про
подi© в iмперi© та за кордоном, про полiтичнi права, освiту i полiпшення
житт вих умов трудящих.
Таких шкiл i гурткiв у мiстi ставало все бiльше. I все бiльше виходило
з них не стiльки вмiлих майстрiв, як вiдмiнних пропагаторiв нового,
початого Марксом i Енгельсом вчення про комунiзм. Мов святиню, несли в
маси отi слюсарi, кравцi, ливарники, чоботарi iде© соцiалiстично©
перебудови свiту. Натхненнi, вони запалювали, гуртували народ i кликали до
борнi за краще майбутн . З невеличких iскорок поволi, але незгасно
розгорялося полум'я, що зiгрiвало надiями серця трудiвничi.
До©хавши до Святошина, до перехрестя дорiг, далi пiшли пiшки.
Малопомiтними стежинками добралися до Сирецького лiсу i десь усерединi
його вiдшукали зарослий лiщиною видолинок. За першими ж кущами ©х
зупинили, запитали пароль i спрямували далi.
В центрi видолинка, на невеликiй галявинi, вже були люди. Однi сидiли
на рутвянiм килимi, iншi стояли групами i розмовляли.
Галя пiдiйшла з Лесею до одного гурту. Вона просто i, як здалося, трохи
навiть грубувато, по-чоловiчому подала всiм руку i вiдрекомендувала
подругу:
- Оце нова наша товаришка, Лариса Косач.
- Або?.. - запитав невисокий, з довгим, посрiбленим густою сивиною
волоссям чоловiк.
- Або - Леся Укра©нка, - додала Галя.
- Гадаю, так буде краще, - стримано посмiхнувся сивий i подав Лесi
худорляву, зчорнiлу в долонi (мабуть, од металевого пилу) руку: -
Мельников.
- Ювеналiй Дмитрович, - додала Ковалевська.
- Для повноти анкети - можна й так.
Про Мельникова Леся вже чула, знала, що побував на засланнi i
повернувся звiдти ще бiльше переконаний у правотi сво©х поглядiв.
Та тут, виявля ться, i Луначарський, котрий теж цiкавив ©© не менше, i
Вiра Григорiвна, а отже, десь поблизу i Тучапський... Справдi, ледве
встигла Лариса Петрiвна обмiнятися кiлькома фразами, як з лiщини вийшли i
попрямували до них дво . В одному Леся одразу ж пiзнала Павла Лукича. Вiн
був у тому ж капелюсi, тiй легенькiй тужурочцi, в котрiй приходив тодi до
Ковалевських.
Тучапський теж, видно, пiзнав свою недавню знайому, бо перший подав ©й
руку.
- А це Мержинський, Сергiй Костянтинович, - пiдвiв вiн того, з ким
щойно прибув, i одразу почав якусь дiлову розмову з Мельниковим.
Мержинський був ©й невiдомий. Хто вiн, звiдки, чим займа ться? Чому
досi про нього нiхто не згадував? Розпитувати про це було незручно. Галя,
видно, теж нiчого не зна , бо Мержинський сам ©й вiдрекомендувався.
Народу на галявинi побiльшало, i Мельников, порадившись з товаришами,
закликав усiх до уваги, став посеред галявини.
- Товаришi!
Це слово вiн вимовив не вельми голосно, але так, що почули усi.
"Товаришi", - повторила вона в думках. То, виходить, вiднинi всi оцi
спрацьованi, загартованi життям робiтники, ота молода поросль, що
примощувалася попiд деревами, - всi вони ©© товаришi, друзi, побратими.
Яка ж вона багата, яка щаслива, яка мiцна!.. "Мiцна? - перепитав якийсь
внутрiшнiй голос. - Нi, ти хвора, ти слабосила, тобi з ними не по дорозi,
тут потрiбнi дужi руки..." -"Нi, нi! Не слухай, - обiзвався iнший голос, -
пам'ята ш, що сказав тобi Iван Якович? Народовi потрiбен меч. I байдуже,
хто його вигострив - здорова чи хвора людина. Ти теж пiдеш з ними, друзi
не дадуть тобi вiдстати..."
- То як наше замовлення, Ларисо Петрiвно? - нахилився до не©
Тучапський.
Вони сидiли пiд крислатим дубом, що одиноко здiймався над лiщиною. "Що
вiн ма на увазi? Ах, так! Оту поезiю, про котру говорили минулого разу".
- Певне, ще не готова? - перепитав Павло Лукич.
- Так. Але завтра буде, - вiдповiла впевнено. Тучапський бiльше не став
вiдволiкати ©© уваги, заслухався й сам, втупивши погляд у шматочок
прозорого неба, що голубiв мiж деревами.
А Ювеналiй Дмитрович уже розповiдав про недавню катастрофу на
криворiзьких копальнях, що належали французькiй залiзоруднiй компанi©, про
десятки загиблих робiтникiв та нелюдськi умови працi пiд землею, про
нечуваний визиск.
- Нам закидають, що бо©мося працi, - вiв далi Мельников. - Нi, панове!
Не праця ляка нас, ©© ми високо цiну мо, бо тiльки вона одна да право на
щастя в життi. Але ми проти здирства, ми проти працi на втiху одному, ми
за працю для спiльного блага. В цьому бачимо сво щастя.
Голос його спокiйний, рiвний, - таким бува вiн у людини чесно©,
впевнено© в правдивостi сво © справи. I чи то вiд простоти його думок, чи
пiд враженням яскраво мальовано© картини прийдешнього обличчя присутнiх
яснiшали, нiби зiгрiвав ©х якийсь невидимий промiнь, наче лагiдна
материнська рука розгладжувала зморшки на ©хнiх передчасно зiстарених
лицях.
- Але знаймо, - так учить Карл Маркс i Фрiдрiх Енгельс, - нiщо в
природi само по собi не виника , нiщо так просто не поступа ться новому, -
лунав голос Мельникова. - Капiталiзм - людське зло, вiн уже сво вiджив.
Собi ж на лихо вiн породив пролетарiат - свого могильника. Часто кажуть:
капiталiзм ще мiцний, у нього тверда опора. Так, мiцний. Але скажiть: чи
довго може триматися споруда, основа котро©, - тобто ми, народ, - хитка, а
вершина, цебто капiтал, переобтяжена золотом, в котре перелито пiт наш i
нашу кров?
- Розпадеться! - гукнув хтось.
- Од першо© ж бурi розлетиться!
- Правильно, розвалиться така будова. Але то© бурi не ждати треба, а
самим ©© накликати, готуватися до не©. Капiтал чiпля ться за все, аби
втриматись, над головою наших кращих синiв i дочок вiн заносить кривавий
меч, тисячi гно©ть у тюрмах, у казематах, у Сибiру. Тож не чекати нам
свов© черги! Всiм, хто живий, у кого серце гаряче, - до боротьби за
правду, за щастя!
Мельников закiнчив, а останнi його слова лунали й лунали в Лесиних
думах i якось нiби самi по собi переливалися там у поетичнi рядки:
Вставай, хто живий,
В кого думка повстала!
Як ©й ранiше бракувало цих слiв! Як вона шукала-вишукувала ©х у години
натхненно© працi! Вiрш народжувався - слово за словом, рядок за рядком;
Леся бачила, вiдчувала його серцем, вогонь якого так умiло i так непомiтно