Страница:
- У Петербурзi також, - додала Лiля. - Унiверситет, полiтехнiка - всi
на вулицях. До студентiв при днуються робiтники...
- Ось воно - "Iз iскри полум'я", - мрiйно сказала Леся.
VI
Ще надворi Леся вiдчула, що в будинку не все гаразд. Дверi одчиненi, в
коридорi метушаться тiтки.
- Доброго ранку, - привiталися Косачiвни. Одна з тiток буркнула щось
невиразне i поспiшила до кiмнати, друга скорботно мовила:
- Сергiй... - i кивнула на дверi. Вона хотiла ще щось сказати, та Леся
не дослухала, рвонулася до Сергiево© кiмнати.
Бiля хворого було дво : батько i Борис Михайлович. Не роздягаючись,
нiчого не розпитуючи, Лариса з острахом подалася до лiжка. Елiасберг
мовчки зупинив ©©. "Куди ви, хiба не бачите?" - промовляв його погляд.
Сергiй Костянтинович лежав посинiлий, груди його не рухались. Лариса
Петрiвна судорожне схопила Елi асберга за полу. Лiкар заспокiйливо поклав
©й на плече руку.
- Спазми гортанi, - шепнув на вухо.
- Може, попробувати кисень, - порадила Лiля. Борис Михайлович
заперечив:
- Кисень при спазмах небезпечно.
Сергiй раптом шарпнувся, широко розкрив рота. Якийсь час iз горла
чулося глухе шипiння, та як тiльки хворий хотiв дихнути - там щось
хлипнуло. Мер-жинський ще бiльше темнiв, щелепи його весь час працювали,
нiби хотiли над силу розжувати якесь невидиме, незвичайне ©стиво.
- Боже мiй! - не витримав i затрясся од безгучного плачу старий. Лiля
посадила його, дала води.
Скарлюченi, синi пальцi хворого тяглися до горла. Зда ться, вiн хоче
розiрвати його. I вони таки були б вчепилися у випнутi сухожилля, коли б
не лiкар. Борис Михайлович нагнувся i притиснув Сергi вi руки до постелi.
Боротьба тривала хвилин десять- п'ятнадцять. Та ось конвульсi©
зменшились, тiло почало слабнути i зрештою нерухомо випросталося. Лице
хворого потроху стало набирати попереднього вигляду; повiки здригнулися,
одкривши налитi кров'ю, безтямнi очi.
Лариса Петрiвна заглянула в них. Нiяко© реакцi©! Хворий дивився, але
був настiльки безсилий, що не мiг нiкого пiзнати.
- Сергiю!
З хвилину мовчав, хрипко й уривчасто дихаючи, потiм, пересилюючи самого
себе, прошепотiв:
- Кiнець.
- Треба негайно сходити за ефiро-камфорним маслом, - не зважаючи на
його слова, мовив лiкар. Вiн пiдiйшов до столу, швидко виписав рецепт.
- Дозвольте я, - попросилася Лiля.
- Зна те куди?
- До тi © ж аптеки, - докинула Леся, коли сестра була вже бiля порога.
- Iдiть i ви, Костянтине Васильовичу, вiдпочивайте, - звернулася до
старого, який усе ще сидiв у крiслi. - Я вже тут буду. - Вона допомогла
йому пiднятися, вiдвела до сусiдньо© кiмнати.
Мержинському дали збiльшену дозу снотворного, i незабаром вiн
заспоко©вся.
- Борисе Михайловичу, любий... Я так далi не можу, - сказала Леся, як
тiльки вони залишились самi. - Треба щось робити... Не можемо ж ми отак
сидiти i ждати...
Вони стояли в найдальшому од лiжка кутку.
- Що ж ви радите? - сумно запитав лiкар. Лариса пiдняла на нього
смутнi, повнi благання очi. "Що ж я можу порадити?" - говорили вони.
- Зараз можна чекати всього, - сказав Елiасберг. - Сьогоднi спазми
гортанi, а завтра... Не виключена можливiсть, що завтра настане паралiч
заднiх крико-аритено©дних нервiв, тобто звуження горла до мiнiмуму. Не
треба втрачати надi©, Ларисо Петрiвно.
- Але ж... - вона для чогось, мабуть, несвiдомо, пiдняла кришку
пiанiно.
- Розумiю... Це вгадати трудно. Органiзм хоч i виснажений, але молодий,
бореться. У всякому разi, speriano bene. Агонiя, а це вже не що iнше,
триватиме недовго.
Елiасберг пiдiбрав волосся.
- I зна те, в чому секрет його витривалостi? Крововиливи допомагають,
так би мовити, полегшують функцi© серця. Одне врiвноважу iнше. - Вiн
поглянув на годинник. - Однак менi час до клiнiки. Навiдаюсь увечерi.
Постарайтеся змазати хворому горло. Тiльки обережно.
- Лiля зробить, не турбуйтеся, - вiдповiла, скидаючи пальто, Лариса
Петрiвна.
...Хворий спав, мабуть, годин двi. Розбудив його кашель. Коли кашель
минув, Лариса Петрiвна пiднесла Сергi вi теплого молока. Мержинський цiдив
довго i так усього й не випив, жестом дав зрозумiти, що досить.
- Я щось... говорив? - запитав.
- Нi. А що?
- Певне... кiнець...
- Навiщо ви так, Сергiю? - з мукою i докором впилася в нього очима.
Мержинський мовчав.
- Ми ж домовились про це не говорити. Хворий заперечливо махнув рукою.
- Ви... - вiн довго вагався, не знаходив потрiбних слiв. - Ви не...
втiша те... мене... Лесю?
Косачiвна здригнулася. Цього запитання вона ждала кожно© хвилини.
- Я знаю... я... тогi... in... ris 16.
Щоб не видати себе, Леся затиснула хустинкою рота. Звичайно, вона могла
здивуватися його словам, розцiнити як слабодухiсть, але навiщо, кому це
потрiбно?
Пiсля щойно перенесених мук Мержинським оволодiла зневiра: буде вiн
жити чи нi? Коли буде, вiн готовий на все, а нi - навiщо оцi тортури? Щоб
потiм, пiсля смертi, хтось мiг сказать: "Вiн боровся"? Нi! Досить!..
Досить лiкiв, уколiв, щоденно© мороки з ©жею. Що буде, те й буде! Однак в
душi вiн iще, певне, чогось ждав, на щось сподiвався, невтомно шукав
соломинки, яка винесла б його з бурхливо© Лети. Виливши Ларисi душу,
Сергiй насторожився: що вона вiдповiсть?
- Бачте, Сергiю, - спокiйно почала Леся, - ви поставили передi мною
найтруднiше з можливих запитань. Вiдповiсти на нього, зрозумiло, не змiг
би нiхто. Час - усьому суддя. Будемо вiрити... - ©й самiй забракло
повiтря, бо до горла пiдкотився i став якийсь давлючий клубок. - Краще про
це не думати. - .Вона рiшуче встала, пiдiйшла до кватирки, жадiбно
вдихнула свiжого повiтря. "Чи надовго ж вистачить мо©х сил, щоб
витримувати цi катування?" - запитала себе. А вголос, продовжуючи
попередню розмову, додала: - А коли думати, то тiльки про життя.
З його грудей вирвалося щось подiбне до стогону чи важкого зiтхання.
- Боротися?.. Я... дуже... втомлений... Я вiрив, що... - вiн знову
примовк, а тодi, напружившись, вимовив: - ще зможу щось зробити. - I знову
безсилля на деякий час нiмотою накрило його уста. Та це тривало недовго,
хворий десь видобував у собi рештки енергi© i вiв далi: - I ось я...
вмираю... вмираю, нiчого... не зумiвши.
Лариса Петрiвна рiзко повернулася, кольнула його проникливим поглядом.
- Ви не ма те права так говорити. .Вогонь, який ви i вашi однодумцi
запалили полум'ям власного серця, незабаром розгориться величезним
багаттям.
На якусь мить вiн погодився, перемiг у собi гнiтючий стан; в очах його
засвiтилася надiя... Але все це швидко минуло.
- Нi, нi, - незграбно замахав руками Мержинський, - не умовляйте...
Життя... не ма ... рацi©... воно - нiщо...
Леся просила його заспоко©тися, не розмовляти, та це ще сильнiше
розпалювало нетерпiння хворого висловитися до кiнця. I вiн говорив,
говорив, уже майже непритомний. Лариса Петрiвна швидко розвела хiну,
пiдвела Сергi вi голову, дала випити. Сьорбнув, але рiдина одразу
струменем пiшла назад - ледве встигла вiдхилитися, щоб не забризкало.
Рушником обережно витерла йому зраненi губи, бороду, на волосинах яко©
осiв порошок, зiбрала рештки води з ковдри.
- Не хочу... - борсався. - Я жити... жит... Вiн раптом замовк - знемiг
настiльки, що вже й шепотiти не було сил. Груди його ледве здiймалися.
Лариса Петрiвна поправила ковдру, причинила кватирку.
Було о пiв на четверту. Вiд нервового напруження знову розболiвся зуб,
вiдчувалося - набрякають ясна. Леся поглянула в дзеркало: права щока трохи
пiдпухла. Помивши руки, намочила у спиртi клаптик вати, поклала на хворе
мiсце. Бiль ущух. Зате голова не давала спокою - якось поважчала i нiби
давило в потилицi. Лариса Петрiвна знайшла в сумцi i розгорнула порошок
(останнiм часом вони в не© не вибували). Проте пити не стала. "Одне
лiку мо, iнше отрую м", - згадала чи©сь слова. А ©й нiяк не можна злягти,
вона зараз уiа таiог - вища сила. Сила, що ма тримати двох.
Щоб хоч трохи позбутися важких думок i переживань, взялася за лист.
Розпочала його ще вчора увечерi, та так i не закiнчила. "Одваги в тiм
нема, за що Ви мене хвалите", - перечитала останнi слова, аби нагадати
собi думку, на якiй обiрвалось писання. Так, так, панна Ольга захоплю ться
©© мужнiстю, назива сильною духом. Що ж, час покаже, наскiльки вона
сильна духом. Може, ще й злама ться... А коли нi, то в тiм заслуги нема,
не ©© в тiм заслуга.
Дiлилася сво©м горем-розпукою: "...З мо©м другом дуже зле, i вiн уже
сам не вiрить, щоб мiг видужати. Стан зовсiм розпачливий, i на поправку
нема надi©".
Лист виходив короткий i, здавалось, холодний. "Що ж я ще можу ©й
написати, - зупинилась, роздумуючи, - коли, окрiм туги, тепер нiчого не
маю? А нащо та туга ма бути ще й довга! В не© ж своя бiда з'явилася".
Згадавши, що Кобилянська скаржилася на хворобу Маковея, Лариса Петрiвна
додала: "Не давайте свого товариша на поталу недузi! Рятуйте його чим
тiльки можете, i не тратьте часу - в зародi, - пiдкреслила, - сю хворобу
можна викорувати. Борiться на життя, а не на смерть, бо iнакше се такий
розпач!.."
О, вона зна , що то за розпач! .Вiд нього - в землю ввiйти б, змовкнуть
навiки, аби не чути, не бачити. Хiба один такий день, одну нiч провела
вона наодинцi з жахом?! Навiть не маючи з ким подiлити його, бодай на
словах убавити собi пекельного лиха. Про те знають хiба що стiни - цi нiмi
свiдки людського вiдчаю - та дехто з найближчих друзiв. Нi батько, нi
мати, а лише - дехто. I то далеко не все. Бо надто воно жахливе, те ©©
горе, щоб про нього розказувать, - бiльше, мабуть, нiж можна розповiсти i
нiж варто розповiдати. почуття, яких навiть не слiд намагатися
розкривати, тому що слова iснують зовсiм не для них. До таких належать i
©© щоденнi страждання. Людям в нормальних умовах ©х не зрозумiти. Для
цього потрiбно бути як вона, - одержимою.
Леся надписала конверт, закле©ла i вiдклала. Мер-инський усе ще не
турбував. Дрiмав не дрiмав, спав не спав, а лежав на диво спокiйно. Лише
зрiдка губи його напiввiдкривалися, ворушилися - так, нiби щось вимовляли,
а потiм знов застигали, набряклi, у незаго них виразках. Час од часу
здригалися повiки, наче людина, чи© очi вони повивали, навмисне пробувала
©х вiдкрити, щоб пересвiдчитись: може вона те робити чи нi? Давно не
голений, з густим розпатланим чубом, неймовiрно худий i пожовклий, Сергiй
гнiтив сво©м виглядом. Це був мрець, здавалося, дивом воскреслий тiльки
для того, щоб домучитися призначеними йому, але чомусь до кiнця не
звiданими муками i щоб узяти з iнших кривавий викуп за свою смерть. Готова
вона, що лиша ться тут, на землi, сплатити цей борг мертвим? Так, вона в
цьому впевнена. Пiсля всього, що бачила i що муситиме ще побачити, вона
да аннiбалову клятву.
...Хворий здригнувся, миттю розплющив очi, довго нерозумiюче водив ними
по кiмнатi. Зрештою його погляд зупинився i завмер на годиннику. Лице
зморщилось у болiснiй гримасi.
- Що, Сергiю? - пiдiйшла i обдала його жарким диханням.
- Чу те? - полохливо запитав.
Лариса Петрiвна оглянулася, напружила слух.
- О... знов. Що це? Вона здогадалася.
- Годинник, Сергiю.
- Голосно! - з обличчя не сходила мука. - Тихше. Довелося зупинити
годинника.
- А тепер, - провiв рукою по головi, - зачешiть... мене.
Леся дiстала з верхньо© полицi етажерки флакончик одеколону, густо
покропила Сергi вi голову i взялася зачiсувати. Пахощi, видно, були для
нього при мними. Лежав з виразом задоволення.
- Ви не... сердитесь, Ларисо... на мене? - запитав, як тiльки вона
закiнчила.
- Чого б же? - щиро здивувалася. - Навiть з голови таке викиньте.
Ворухнув ногами, доправляючи ковдру, подивився вдячно.
- Я розумiю... це великий его©зм... але я... не в змозi... зостатись
без вас... повiрте... не в змозi.
Надвечiр свiдомiсть його прояснялася. I коли бачив, що Лариса Петрiвна
над чимось працю , не розмовляв, нiчим не турбував ©©, просив тiльки не
вiдходити, не залишати - сидiти за столиком побiля нього.
Сьогоднi, чи то пiсля отого зубовного скреготу, чи пiд впливом iнших
якихось чинникiв, його змордована душа благала музики. .Вiн так любить
Шопена! Не перестаючи слухав би зараз його легкi, мов лiтнi хмаринки,
мазурки. Нехай зiграють йому, вiн дуже просить, хоч кiлька... О, вони
просто чарiвнi!.. Вони винесуть його на сво©х чудо-крилятах з цього
жахливого лiгва... Туди - на простiр, де сонце, потоки, де квiти... Музика
й квiти! Що може бути прекраснiше?! Нiжнiсть i сонце! Витвiр душi i витвiр
природи!.. Грайте! Ще грайте!.. Навiщо все iнше, коли - музика й квiти?..
Скiльки можете, скiльки вистачить сил - грайте!..
Старе, погано настро не пiанiно злегка похитувалося, коли Лариса
натискала на педаль, порипувало, а все ж обзивалося до молящо© душi
нiжними, хоч i не завжди благозвучними голосами. Звичайно, вона б нiколи
не сiла за такий iнструмент - кожний неточний, вiрнiше, нечистий звук
непри мно рiзав ©й слух, але заради нього, задля його хоч хвилинного
забуття ладна була на все. Лесинi пальцi - ба! далеко не всi: хвора лiва
рука лежала майже без руху, лише iнколи незграбно пiдкоряючись волi митця,
- то шалено металися, то спокiйно, розмiрене лягали на клавiшi, сповнюючи
кiмнату радiстю, свiтлом. Нiби далеке море дохлюпнуло сюди плескотом
хвиль, пахощами сонця i вiтру; мовби сама квiтами-травами перевита
Мазурщина вдихнула ув оцi стiни всi сво© пiснi, весь свiй гомiн...
Вона гратиме! й самiй треба хоч на мить звiльнитися вiд страхiть,
одвести очi вiд смертi, щоб - так, так! не бiйсь, говори! - щоб не
прогледiти, коли занесе вона свою загребущу руку.
Хто сказав - "Прелюдiя смертi"? Леся навiть оглянулася. Нi, це
"Соната". Бетховенська, сонячна, та, яку вона найбiльше любила. Чому -
любила?! I любить! Любить! Любить!
Вечiр настав тихий та лагiдний- смерть, видно, теж ма спочинок.
Надворi пiдморозило, випав легенький снiжок. Дерева стояли в рясному iне©,
нiби цяцькованi. Дихне вiтерець, колихне гiлку - i посиплеться-попливе з
не© додолу срiбний пилок. Вибiгти б, упасти на крилатi санчата... як
колись у Колодяжнiм, в Луцьку...
Але де вони? Нi санчат, нi села, нi рокiв отих незабутнiх... Чотири
стiни, щоденна скорбота, щоденний по динок зi смертю. Страшно подумати!
Зайшов Костянтин Васильович. Млявий, стомлений, хоч i пiсля спочинку.
Час додому, нерано. А як на не©, то вона вже й нiч отут просидiла б.
Однаково не спатиме. Де вже тому спокiйним бути, хто покликаний мертвих
будити!
Леся почала одягатися. Мержинський мовчки стежив за нею, зрештою
поманив до себе.
- Надворi... певне... слизько, - прохрипiв, - не посковзнiться.
Усмiхнулись обо - щось далеке, дитяче обiзвалося в тому усмiху. Спогад,
надiя?
- ...Або краще... ось почекайте. - Вiн притримав ©© за полу, покликав
батька. - Тату, проведiть... Ларису Петрiвну...
- Навiщо? Тут же поряд, та й Лiля мене зустрiчатиме, - заперечила, та
згадала, що цього не варто робити, й погодилась.
- Я побуду... один... проведiть...
- Гаразд, гаразд, сину, ми пiдем удвох, - заспоко©в старий i вийшов до
сусiдньо© кiмнати за пальтом. Поки вiн там одягався, Сергiй допитувавсь:
- А вiконницi... не забува те... зачиняти? Правду кажучи, таки забува .
- ...А то... щоб часом... хто не влiз.
Лариса Петрiвна, рада такiй перемiнi, тiльки похитувала головою. "I
такого друга я маю втратити!" - не сходило з думки.
На прощання Мержинський слабо притис ©© руку до сво © заросло© худо©
щоки.
VII
Виступ мiнських студентiв, свiдком якого довелося стати Лесi Укра©нцi,
був лише вiдгомоном подiй, що вiдбувалися в центрi Росi©. Знекровлений
масовими арештами та репресiями, якi царський уряд провiв тут кiлька рокiв
тому у вiдповiдь на Перший з'©зд соцiал-демократiв, Мiнськ поки що тiльки
збирав, накопичу вав новi сили. Вогнищами революцiйно© боротьби, як i
ранiше, залишалися Петербург, Ки©в, Москва.
У Ки вi ось уже з мiсяць не працювали нормально вищi учбовi заклади.
Щодня збори, протести чи демонстрацi©; не в одному, так в iншому, хвиля за
хвилею, хвиля за хвилею...
А почалося з унiверситету, з то© ж таки горезвiсно© ейхельманiвсько©
справи. Начальство даремно намагалося загладити ©© чи й зовсiм замазати.
Звiльнення кiлькох, як воно квалiфiкувало, пiдбурювачiв виявилося iскрою в
пороховiй бочцi. Того ж дня ввечерi в однiй з найбiльших аудиторiй
зiбралося кiлькасот студентiв, щоб заявити свiй рiшучий протест.
Пропозицiю розiйтись по домiвках вони категорично вiдхилили, вимагаючи
пояснень самого ректора.
Звiстка про студентське заворушення швидко облетiла мiсто. Бiля
унiверситету зiбралася маса народу: робiтники, чиновники, гiмназисти -
спiвчуваючi i просто цiкавi. Переполохане можливими наслiдками, начальство
вдалося до останнього заходу - викликало полiцiю. Розлючений, готовий всiх
одягти в арештантськi мундири, до аудиторi© в супроводi високого
представника генерал-губернатора i доброго загону сво©х молодцiв увiрвався
сам Новицький. Але i його зустрiли холодний спокiй i вимога: пояснень
ректора! Вiдчувши свою силу, студентство стояло твердо. Доведений до
безсилля, шеф полiцi© змушений був запросити ректора. I поки мiж
начальством та молоддю тривали переговори, солдати оточили унiверситет,
розiгнали натовп, а явнi й та мнi агенти Новицького поспiхом брали на
замiтку найактивнiших учасникiв заворушення. Через кiлька днiв "злочинцiв"
настигне сувора кара: ©х позбавлять студентсько© форми, замiнивши ©©
солдатською.
Вiддача в солдати на кiлькарiчну муштру ста вiсiмдесяти трьох студентiв
була тi ю краплиною, що переповнила громадську чашу терпiння. Сам царський
уряд цим сво©м крайнiм заходом сприяв переростанню звичайно© студентсько©
iсторi© в значну полiтичну подiю. Офiцiйне урядове повiдомлення,
розраховане, зрозумiло, на те, щоб залякати iнших "вiльнодумцiв",
кiлькiсть яких зросла в мiру загострення кризи , виявилося прекрасним
звинувачувальним документом, спрямованим, мов бумеранг, проти його
творцiв. Повiдомлення читали з обуренням, кожен розцiнював його як вияв
слабостi царизму.
У вiдповiдь на розправу з киянами пiднялося студентство Петербурга,
Москви, Одеси, Львова... Воно вимагало вiдмiни ганебних "Тимчасових
правил". В рядi випадкiв до студентiв почали при днуватися робiтники.
Заворушення загрожували перерости у всенародний протест.
Уряд вживав термiнових заходiв.
Соцiал-демократи згуртовували маси, закликали ©х до вiдкрито© боротьби
проти самодержавства...
Незважаючи на постiйну зайнятiсть хворим i втому, яку цi клопоти
викликали, Лариса Петрiвна все ж працювала - лихо лихом, а робота роботою.
"Жизнь" чекала вiд не© нових оглядiв, i вона не могла не рахуватися з
такою прихильнiстю. До того ж становище, в якому опинилася, вимагало хоч
невеликих, та власних коштiв. Журнал цi кошти давав.
Слiдом за "Новiтньою соцiальною драмою", закiнченою тут-таки, в
Мiнську, i вiдiсланою редакцi© на початку сiчня ("Одержима" - мов стогiн,
мов зойк, - вирвалася за одну нiч), Леся приступила до розвiдки про
народовський напрям у нiмецькiй лiтературi. Треба було узагальнити все те
краще, чого досягли прогресивнi нiмецькi письменники. З ©хнiми творами
вона ознайомилася ще торiк, пiд час перебування в клiнiцi Бергмана, а
Гауптмана, найвидатнiшого з них, знала й ранiше. Його "Ткачi", так високо
оцiненi Iваном Франком, були подi ю справдi винятковою. Не герой-одинак,
обранець, а народ, з його муками i сподiваннями, - ось хто став у центрi
цi © та деяких iнших драм Гергарта Гауптмана. I не тiльки його. Масова
робiтнича органiзацiя приверта творчу увагу Б' рнсть рна, про злиденне
життя простолюдинiв оповiда в сво©х новелах Людвiг Якубовський. На
вiдмiну вiд писань буржуазних митцiв, лейтмотивом лiтератури, що
народжувалася, ста рiшуча боротьба проти визиску й експлуатацi©, а ©©
головним геро м - пролетарiат, маса.
Все це треба було обгрунтувати й показати як зразок служiння митця i
мистецтва народовi, протиставити всiм отим проповiдникам i ©х проповiдям
"штуки для штуки", примирителям i примиренцям. Лариса Петрiвна
перечитувала привезенi з собою i надiсланi пiзнiше книжки, переглядала
журнали, робила виписки. Була в не© i iнша робота.
...Ще торiк навеснi, коли при©здив Сергiй Костянтинович, ки©вськi
товаришi, мабуть, не без його рекомендацi©, доручили ©й органiзувати
видання ряду соцiал-демократичних, головним чином нелегальних, брошур.
Доручення вона виконала. Залучила до цi © роботи Читадзе i ще декого з
найближчих друзiв. Особисто переклала "Ткачiв". Твiр здали до набору, але
пiд час наскоку полiцi© друкарня знищила рукопис, i тепер треба було
починати заново. П' су чекали. I хто зна , коли довелося б за не© взятись,
аби не пiдштовхнули подi©.
Якось увечерi зайшов Чириков. вген Миколайович привiз масу вiтань,
серед них i вiд Поссе та iнших спiвробiтникiв " Жизни ".
- А це вам авторський, - подав примiрник журналу. - Ледве виштовхнули.
Цензура так було навалилася - зовсiм хотiла заборонити, та Володимир
Олександрович вiдвоював. Щоправда, кiлька статей таки зняли.
Леся бiгцем переглянула журнал.
- Книжка мовби нiчого.
- Навiть добра, - поправив Чириков. - Одна ваша стаття чого варта. А
попереднiй номер з "Новими перспективами i старими тiнями"! - захоплювався
далi. - Нi, колего, ви публiцист, справжнiй! Я на вашому мiсцi не залишав
би цього так необхiдного тепер жанру.
- Що, не те саме... я вам... казав? - пожвавiшав Мержинський.
- Досить вам, - байдуже махнула рукою Леся. Сергiй Костянтинович чи то
хотiв засмiятися, чи задихнувся - раптом почав хапати ротом повiтря. Леся
одноруч пiдвела його разом з подушкою, потримала, поки напад минув, i дала
випити молока.
- Еге! Мало не забув, - згадав вген Миколайович. - Ще одне визнання
вашого авторитету. I зна те ким? Горьким, Олексi м Максимовичем.
- Авжеж? - насторожилася Леся.
- Так-так! Поссе одержав вiд нього листа, де Олексiй Максимович пише:
"Чертовски нравятся мне обзоры Леси Украинки". Радить частiше вас залучати
до роботи не тiльки з оглядами, а й з белетристикою... Отож майте на
увазi.
- Правильно, - зашепотiв Сергiй Костянтинович. - Тiльки... зараз...
Лариса позбавлена... можливостi... мiй грiх.
- Ну от! - зупинився бiля нього Чириков. - Навiщо ти так? Нiхто тебе нi
в яких грiхах не звинувачу . Лариса Петрiвна зробила, як зробив би кожен
iз справжнiх друзiв.
Розмова могла викликати нове загострення, i Чириков, глянувши на Лесю,
почав збиратися.
- Iдiть i ви... Ларисо, - зажурено мовив Сергiй Костянтинович. -
Зараз... батько... зайде. вгене, проведи Ларису Петрiвну додому, -
попросив.
Надворi, прощаючись, Чирикрв сказав:
- Я не хотiв говорити при Сергi вi: завтра ввечерi, як будете вiльнi,
приходьте на склянку чаю.
"Склянка чаю" - було, звичайно, сказано умовно. Бентежила обстановка,
що склалась в iмперi©, подi© останнього часу, боротьба партiй.
- "Треба готувати людей, якi присвячують революцi© не тiльки вiльнi
вечори, а все сво життя, треба готувати органiзацiю..." - Чириков
перестав читати, запросив Ларису Петрiвну сiсти. - Ми вже гадали, що ви не
прийдете, та й почали. - В руках у нього була газета. Тонкий, з багатьма
складками, бувалий, видно, не в одних руках, папiр м'яко шарудiв навiть
при слабкому подиху. -"При мiцнiй, органiзованiй партi© - знову зазву чав
тихий голос читця, - повстання в окремiй мiсцевостi може розростись у
переможну революцiю..."
Лариса Петрiвна заглянула через стiл: "Искра". А нижче, меншими
лiтерами: "Россiйская соцiалть-демократическая рабочая партiя".
- "Перед нами сто©ть у всiй сво©й мiцi ворожа фортеця, звiдки засипають
нас хмари ядер i куль, що забирають кращих борцiв. Ми повиннi взяти цю
фортецю, i ми вiзьмемо ©©, якщо всi сили пролетарiату, який пробуджу ться,
з' дна мо з зусиллями росiйських революцiонерiв в одну партiю, до котро©
потягнеться все, що е в Росi© живого i чесного... - Читець зробив паузу i
закiнчив: - I тiльки тодi збудеться велике пророкування росiйського
робiтника-революцiонера Петра Алексеева: "Пiднiметься мускулиста рука
мiльйонiв робочого люду, i ярмо деспотизму, захищене солдатськими
багнетами, розлетиться в порох!"
Чириков випростався, закриваючись долонею од свiтла, що падало йому
прямiсiнько в очi.
Лариса Петрiвна пiдсунула до себе газету, що лишилася лежати на столi.
"Насущнi завдання нашого руху", - прочитала на першiй сторiнцi i почала
переглядати передовицю.
- Отже, ми не повиннi цуратися економiстiв? - почувся голос.
- Дивлячись у чому, - поправив iнший.
- Гасло "Органiзовуйтесь!" i нашим, соцiал-демократичним гаслом. -
Чириков одсунув лампу набiк. - Але економiсти мають на увазi товариства
вза модопомоги, страйковi каси i тому подiбне - тiльки не полiтичну
партiю, мета яко© - боротьба проти самодержавства, проти капiталiстичного
свiту взагалi.
Маленький, у золотому пенсне чоловiк, що сидiв поруч Лесi, невдоволено
засовався.
- Чи не вельми абстрактно? - кинув. - Самодержавство... капiталiзм...
Присутнi загомонiли.
- Робiтниковi потрiбнi матерiальнi блага, - вiв далi сусiда. - Вони
визначають свiдомiсть. I, наприклад, менi зовсiм байдуже, хто створить тi
блага - економiсти чи так званi соцiал-демократи. - Чоловiк попустив
краватку, що, мабуть, стягувала йому шию. - Чи не можна обiйтися без так
звано© революцiйно© полiтики, яка лише псу людей?
"Так звано©..." Знайома фраза. Де ©© чула, вiд кого? Сусiда витягнув
хусточку, почав витиратися. На Ларису Петрiвну вiйнуло гострим запахом
медикаментiв. "Та це ж фармацевт! - зрадiла несподiванiй розгадцi. "Ваш
так званий рецепт, - пригадалося, як вона вперше прийшла до аптеки з
нестандартним Елiасбер-говим папiрцем, - ми могли б не прийняти..." Вiн,
вiн. Ну, що ж, добродiю, стережiться. Розпалили ви мене сво ю так званою
теорi ю. Суперечка буде гарячою. У вiйнi духу не можна допускати нi ласки,
нi милосер дя, анi скидки на особистi вза мини".
Лариса Петрiвна попросила дозволу висловитись.
- Як же все-таки насправдi: полiтика псу людей чи, навпаки, люди
псують полiтику? Скажiть менi, добродiю, - нахилилася до сусiда, - як би
ви розцiнили такий факт: ви працю те, з вами трудиться ваш колега. Добрий,
ввiчливий, навiть гостинний. Мина рiк, два, три. За цей час вiдбуваються
змiни: ваш колега ста пiдпри мцем. Робить вiн - ви це бачите - менше, а
життя його куди краще. У вас сiм'я, вам трудно. Ви просите свого патрона
на вулицях. До студентiв при днуються робiтники...
- Ось воно - "Iз iскри полум'я", - мрiйно сказала Леся.
VI
Ще надворi Леся вiдчула, що в будинку не все гаразд. Дверi одчиненi, в
коридорi метушаться тiтки.
- Доброго ранку, - привiталися Косачiвни. Одна з тiток буркнула щось
невиразне i поспiшила до кiмнати, друга скорботно мовила:
- Сергiй... - i кивнула на дверi. Вона хотiла ще щось сказати, та Леся
не дослухала, рвонулася до Сергiево© кiмнати.
Бiля хворого було дво : батько i Борис Михайлович. Не роздягаючись,
нiчого не розпитуючи, Лариса з острахом подалася до лiжка. Елiасберг
мовчки зупинив ©©. "Куди ви, хiба не бачите?" - промовляв його погляд.
Сергiй Костянтинович лежав посинiлий, груди його не рухались. Лариса
Петрiвна судорожне схопила Елi асберга за полу. Лiкар заспокiйливо поклав
©й на плече руку.
- Спазми гортанi, - шепнув на вухо.
- Може, попробувати кисень, - порадила Лiля. Борис Михайлович
заперечив:
- Кисень при спазмах небезпечно.
Сергiй раптом шарпнувся, широко розкрив рота. Якийсь час iз горла
чулося глухе шипiння, та як тiльки хворий хотiв дихнути - там щось
хлипнуло. Мер-жинський ще бiльше темнiв, щелепи його весь час працювали,
нiби хотiли над силу розжувати якесь невидиме, незвичайне ©стиво.
- Боже мiй! - не витримав i затрясся од безгучного плачу старий. Лiля
посадила його, дала води.
Скарлюченi, синi пальцi хворого тяглися до горла. Зда ться, вiн хоче
розiрвати його. I вони таки були б вчепилися у випнутi сухожилля, коли б
не лiкар. Борис Михайлович нагнувся i притиснув Сергi вi руки до постелi.
Боротьба тривала хвилин десять- п'ятнадцять. Та ось конвульсi©
зменшились, тiло почало слабнути i зрештою нерухомо випросталося. Лице
хворого потроху стало набирати попереднього вигляду; повiки здригнулися,
одкривши налитi кров'ю, безтямнi очi.
Лариса Петрiвна заглянула в них. Нiяко© реакцi©! Хворий дивився, але
був настiльки безсилий, що не мiг нiкого пiзнати.
- Сергiю!
З хвилину мовчав, хрипко й уривчасто дихаючи, потiм, пересилюючи самого
себе, прошепотiв:
- Кiнець.
- Треба негайно сходити за ефiро-камфорним маслом, - не зважаючи на
його слова, мовив лiкар. Вiн пiдiйшов до столу, швидко виписав рецепт.
- Дозвольте я, - попросилася Лiля.
- Зна те куди?
- До тi © ж аптеки, - докинула Леся, коли сестра була вже бiля порога.
- Iдiть i ви, Костянтине Васильовичу, вiдпочивайте, - звернулася до
старого, який усе ще сидiв у крiслi. - Я вже тут буду. - Вона допомогла
йому пiднятися, вiдвела до сусiдньо© кiмнати.
Мержинському дали збiльшену дозу снотворного, i незабаром вiн
заспоко©вся.
- Борисе Михайловичу, любий... Я так далi не можу, - сказала Леся, як
тiльки вони залишились самi. - Треба щось робити... Не можемо ж ми отак
сидiти i ждати...
Вони стояли в найдальшому од лiжка кутку.
- Що ж ви радите? - сумно запитав лiкар. Лариса пiдняла на нього
смутнi, повнi благання очi. "Що ж я можу порадити?" - говорили вони.
- Зараз можна чекати всього, - сказав Елiасберг. - Сьогоднi спазми
гортанi, а завтра... Не виключена можливiсть, що завтра настане паралiч
заднiх крико-аритено©дних нервiв, тобто звуження горла до мiнiмуму. Не
треба втрачати надi©, Ларисо Петрiвно.
- Але ж... - вона для чогось, мабуть, несвiдомо, пiдняла кришку
пiанiно.
- Розумiю... Це вгадати трудно. Органiзм хоч i виснажений, але молодий,
бореться. У всякому разi, speriano bene. Агонiя, а це вже не що iнше,
триватиме недовго.
Елiасберг пiдiбрав волосся.
- I зна те, в чому секрет його витривалостi? Крововиливи допомагають,
так би мовити, полегшують функцi© серця. Одне врiвноважу iнше. - Вiн
поглянув на годинник. - Однак менi час до клiнiки. Навiдаюсь увечерi.
Постарайтеся змазати хворому горло. Тiльки обережно.
- Лiля зробить, не турбуйтеся, - вiдповiла, скидаючи пальто, Лариса
Петрiвна.
...Хворий спав, мабуть, годин двi. Розбудив його кашель. Коли кашель
минув, Лариса Петрiвна пiднесла Сергi вi теплого молока. Мержинський цiдив
довго i так усього й не випив, жестом дав зрозумiти, що досить.
- Я щось... говорив? - запитав.
- Нi. А що?
- Певне... кiнець...
- Навiщо ви так, Сергiю? - з мукою i докором впилася в нього очима.
Мержинський мовчав.
- Ми ж домовились про це не говорити. Хворий заперечливо махнув рукою.
- Ви... - вiн довго вагався, не знаходив потрiбних слiв. - Ви не...
втiша те... мене... Лесю?
Косачiвна здригнулася. Цього запитання вона ждала кожно© хвилини.
- Я знаю... я... тогi... in... ris 16.
Щоб не видати себе, Леся затиснула хустинкою рота. Звичайно, вона могла
здивуватися його словам, розцiнити як слабодухiсть, але навiщо, кому це
потрiбно?
Пiсля щойно перенесених мук Мержинським оволодiла зневiра: буде вiн
жити чи нi? Коли буде, вiн готовий на все, а нi - навiщо оцi тортури? Щоб
потiм, пiсля смертi, хтось мiг сказать: "Вiн боровся"? Нi! Досить!..
Досить лiкiв, уколiв, щоденно© мороки з ©жею. Що буде, те й буде! Однак в
душi вiн iще, певне, чогось ждав, на щось сподiвався, невтомно шукав
соломинки, яка винесла б його з бурхливо© Лети. Виливши Ларисi душу,
Сергiй насторожився: що вона вiдповiсть?
- Бачте, Сергiю, - спокiйно почала Леся, - ви поставили передi мною
найтруднiше з можливих запитань. Вiдповiсти на нього, зрозумiло, не змiг
би нiхто. Час - усьому суддя. Будемо вiрити... - ©й самiй забракло
повiтря, бо до горла пiдкотився i став якийсь давлючий клубок. - Краще про
це не думати. - .Вона рiшуче встала, пiдiйшла до кватирки, жадiбно
вдихнула свiжого повiтря. "Чи надовго ж вистачить мо©х сил, щоб
витримувати цi катування?" - запитала себе. А вголос, продовжуючи
попередню розмову, додала: - А коли думати, то тiльки про життя.
З його грудей вирвалося щось подiбне до стогону чи важкого зiтхання.
- Боротися?.. Я... дуже... втомлений... Я вiрив, що... - вiн знову
примовк, а тодi, напружившись, вимовив: - ще зможу щось зробити. - I знову
безсилля на деякий час нiмотою накрило його уста. Та це тривало недовго,
хворий десь видобував у собi рештки енергi© i вiв далi: - I ось я...
вмираю... вмираю, нiчого... не зумiвши.
Лариса Петрiвна рiзко повернулася, кольнула його проникливим поглядом.
- Ви не ма те права так говорити. .Вогонь, який ви i вашi однодумцi
запалили полум'ям власного серця, незабаром розгориться величезним
багаттям.
На якусь мить вiн погодився, перемiг у собi гнiтючий стан; в очах його
засвiтилася надiя... Але все це швидко минуло.
- Нi, нi, - незграбно замахав руками Мержинський, - не умовляйте...
Життя... не ма ... рацi©... воно - нiщо...
Леся просила його заспоко©тися, не розмовляти, та це ще сильнiше
розпалювало нетерпiння хворого висловитися до кiнця. I вiн говорив,
говорив, уже майже непритомний. Лариса Петрiвна швидко розвела хiну,
пiдвела Сергi вi голову, дала випити. Сьорбнув, але рiдина одразу
струменем пiшла назад - ледве встигла вiдхилитися, щоб не забризкало.
Рушником обережно витерла йому зраненi губи, бороду, на волосинах яко©
осiв порошок, зiбрала рештки води з ковдри.
- Не хочу... - борсався. - Я жити... жит... Вiн раптом замовк - знемiг
настiльки, що вже й шепотiти не було сил. Груди його ледве здiймалися.
Лариса Петрiвна поправила ковдру, причинила кватирку.
Було о пiв на четверту. Вiд нервового напруження знову розболiвся зуб,
вiдчувалося - набрякають ясна. Леся поглянула в дзеркало: права щока трохи
пiдпухла. Помивши руки, намочила у спиртi клаптик вати, поклала на хворе
мiсце. Бiль ущух. Зате голова не давала спокою - якось поважчала i нiби
давило в потилицi. Лариса Петрiвна знайшла в сумцi i розгорнула порошок
(останнiм часом вони в не© не вибували). Проте пити не стала. "Одне
лiку мо, iнше отрую м", - згадала чи©сь слова. А ©й нiяк не можна злягти,
вона зараз уiа таiог - вища сила. Сила, що ма тримати двох.
Щоб хоч трохи позбутися важких думок i переживань, взялася за лист.
Розпочала його ще вчора увечерi, та так i не закiнчила. "Одваги в тiм
нема, за що Ви мене хвалите", - перечитала останнi слова, аби нагадати
собi думку, на якiй обiрвалось писання. Так, так, панна Ольга захоплю ться
©© мужнiстю, назива сильною духом. Що ж, час покаже, наскiльки вона
сильна духом. Може, ще й злама ться... А коли нi, то в тiм заслуги нема,
не ©© в тiм заслуга.
Дiлилася сво©м горем-розпукою: "...З мо©м другом дуже зле, i вiн уже
сам не вiрить, щоб мiг видужати. Стан зовсiм розпачливий, i на поправку
нема надi©".
Лист виходив короткий i, здавалось, холодний. "Що ж я ще можу ©й
написати, - зупинилась, роздумуючи, - коли, окрiм туги, тепер нiчого не
маю? А нащо та туга ма бути ще й довга! В не© ж своя бiда з'явилася".
Згадавши, що Кобилянська скаржилася на хворобу Маковея, Лариса Петрiвна
додала: "Не давайте свого товариша на поталу недузi! Рятуйте його чим
тiльки можете, i не тратьте часу - в зародi, - пiдкреслила, - сю хворобу
можна викорувати. Борiться на життя, а не на смерть, бо iнакше се такий
розпач!.."
О, вона зна , що то за розпач! .Вiд нього - в землю ввiйти б, змовкнуть
навiки, аби не чути, не бачити. Хiба один такий день, одну нiч провела
вона наодинцi з жахом?! Навiть не маючи з ким подiлити його, бодай на
словах убавити собi пекельного лиха. Про те знають хiба що стiни - цi нiмi
свiдки людського вiдчаю - та дехто з найближчих друзiв. Нi батько, нi
мати, а лише - дехто. I то далеко не все. Бо надто воно жахливе, те ©©
горе, щоб про нього розказувать, - бiльше, мабуть, нiж можна розповiсти i
нiж варто розповiдати. почуття, яких навiть не слiд намагатися
розкривати, тому що слова iснують зовсiм не для них. До таких належать i
©© щоденнi страждання. Людям в нормальних умовах ©х не зрозумiти. Для
цього потрiбно бути як вона, - одержимою.
Леся надписала конверт, закле©ла i вiдклала. Мер-инський усе ще не
турбував. Дрiмав не дрiмав, спав не спав, а лежав на диво спокiйно. Лише
зрiдка губи його напiввiдкривалися, ворушилися - так, нiби щось вимовляли,
а потiм знов застигали, набряклi, у незаго них виразках. Час од часу
здригалися повiки, наче людина, чи© очi вони повивали, навмисне пробувала
©х вiдкрити, щоб пересвiдчитись: може вона те робити чи нi? Давно не
голений, з густим розпатланим чубом, неймовiрно худий i пожовклий, Сергiй
гнiтив сво©м виглядом. Це був мрець, здавалося, дивом воскреслий тiльки
для того, щоб домучитися призначеними йому, але чомусь до кiнця не
звiданими муками i щоб узяти з iнших кривавий викуп за свою смерть. Готова
вона, що лиша ться тут, на землi, сплатити цей борг мертвим? Так, вона в
цьому впевнена. Пiсля всього, що бачила i що муситиме ще побачити, вона
да аннiбалову клятву.
...Хворий здригнувся, миттю розплющив очi, довго нерозумiюче водив ними
по кiмнатi. Зрештою його погляд зупинився i завмер на годиннику. Лице
зморщилось у болiснiй гримасi.
- Що, Сергiю? - пiдiйшла i обдала його жарким диханням.
- Чу те? - полохливо запитав.
Лариса Петрiвна оглянулася, напружила слух.
- О... знов. Що це? Вона здогадалася.
- Годинник, Сергiю.
- Голосно! - з обличчя не сходила мука. - Тихше. Довелося зупинити
годинника.
- А тепер, - провiв рукою по головi, - зачешiть... мене.
Леся дiстала з верхньо© полицi етажерки флакончик одеколону, густо
покропила Сергi вi голову i взялася зачiсувати. Пахощi, видно, були для
нього при мними. Лежав з виразом задоволення.
- Ви не... сердитесь, Ларисо... на мене? - запитав, як тiльки вона
закiнчила.
- Чого б же? - щиро здивувалася. - Навiть з голови таке викиньте.
Ворухнув ногами, доправляючи ковдру, подивився вдячно.
- Я розумiю... це великий его©зм... але я... не в змозi... зостатись
без вас... повiрте... не в змозi.
Надвечiр свiдомiсть його прояснялася. I коли бачив, що Лариса Петрiвна
над чимось працю , не розмовляв, нiчим не турбував ©©, просив тiльки не
вiдходити, не залишати - сидiти за столиком побiля нього.
Сьогоднi, чи то пiсля отого зубовного скреготу, чи пiд впливом iнших
якихось чинникiв, його змордована душа благала музики. .Вiн так любить
Шопена! Не перестаючи слухав би зараз його легкi, мов лiтнi хмаринки,
мазурки. Нехай зiграють йому, вiн дуже просить, хоч кiлька... О, вони
просто чарiвнi!.. Вони винесуть його на сво©х чудо-крилятах з цього
жахливого лiгва... Туди - на простiр, де сонце, потоки, де квiти... Музика
й квiти! Що може бути прекраснiше?! Нiжнiсть i сонце! Витвiр душi i витвiр
природи!.. Грайте! Ще грайте!.. Навiщо все iнше, коли - музика й квiти?..
Скiльки можете, скiльки вистачить сил - грайте!..
Старе, погано настро не пiанiно злегка похитувалося, коли Лариса
натискала на педаль, порипувало, а все ж обзивалося до молящо© душi
нiжними, хоч i не завжди благозвучними голосами. Звичайно, вона б нiколи
не сiла за такий iнструмент - кожний неточний, вiрнiше, нечистий звук
непри мно рiзав ©й слух, але заради нього, задля його хоч хвилинного
забуття ладна була на все. Лесинi пальцi - ба! далеко не всi: хвора лiва
рука лежала майже без руху, лише iнколи незграбно пiдкоряючись волi митця,
- то шалено металися, то спокiйно, розмiрене лягали на клавiшi, сповнюючи
кiмнату радiстю, свiтлом. Нiби далеке море дохлюпнуло сюди плескотом
хвиль, пахощами сонця i вiтру; мовби сама квiтами-травами перевита
Мазурщина вдихнула ув оцi стiни всi сво© пiснi, весь свiй гомiн...
Вона гратиме! й самiй треба хоч на мить звiльнитися вiд страхiть,
одвести очi вiд смертi, щоб - так, так! не бiйсь, говори! - щоб не
прогледiти, коли занесе вона свою загребущу руку.
Хто сказав - "Прелюдiя смертi"? Леся навiть оглянулася. Нi, це
"Соната". Бетховенська, сонячна, та, яку вона найбiльше любила. Чому -
любила?! I любить! Любить! Любить!
Вечiр настав тихий та лагiдний- смерть, видно, теж ма спочинок.
Надворi пiдморозило, випав легенький снiжок. Дерева стояли в рясному iне©,
нiби цяцькованi. Дихне вiтерець, колихне гiлку - i посиплеться-попливе з
не© додолу срiбний пилок. Вибiгти б, упасти на крилатi санчата... як
колись у Колодяжнiм, в Луцьку...
Але де вони? Нi санчат, нi села, нi рокiв отих незабутнiх... Чотири
стiни, щоденна скорбота, щоденний по динок зi смертю. Страшно подумати!
Зайшов Костянтин Васильович. Млявий, стомлений, хоч i пiсля спочинку.
Час додому, нерано. А як на не©, то вона вже й нiч отут просидiла б.
Однаково не спатиме. Де вже тому спокiйним бути, хто покликаний мертвих
будити!
Леся почала одягатися. Мержинський мовчки стежив за нею, зрештою
поманив до себе.
- Надворi... певне... слизько, - прохрипiв, - не посковзнiться.
Усмiхнулись обо - щось далеке, дитяче обiзвалося в тому усмiху. Спогад,
надiя?
- ...Або краще... ось почекайте. - Вiн притримав ©© за полу, покликав
батька. - Тату, проведiть... Ларису Петрiвну...
- Навiщо? Тут же поряд, та й Лiля мене зустрiчатиме, - заперечила, та
згадала, що цього не варто робити, й погодилась.
- Я побуду... один... проведiть...
- Гаразд, гаразд, сину, ми пiдем удвох, - заспоко©в старий i вийшов до
сусiдньо© кiмнати за пальтом. Поки вiн там одягався, Сергiй допитувавсь:
- А вiконницi... не забува те... зачиняти? Правду кажучи, таки забува .
- ...А то... щоб часом... хто не влiз.
Лариса Петрiвна, рада такiй перемiнi, тiльки похитувала головою. "I
такого друга я маю втратити!" - не сходило з думки.
На прощання Мержинський слабо притис ©© руку до сво © заросло© худо©
щоки.
VII
Виступ мiнських студентiв, свiдком якого довелося стати Лесi Укра©нцi,
був лише вiдгомоном подiй, що вiдбувалися в центрi Росi©. Знекровлений
масовими арештами та репресiями, якi царський уряд провiв тут кiлька рокiв
тому у вiдповiдь на Перший з'©зд соцiал-демократiв, Мiнськ поки що тiльки
збирав, накопичу вав новi сили. Вогнищами революцiйно© боротьби, як i
ранiше, залишалися Петербург, Ки©в, Москва.
У Ки вi ось уже з мiсяць не працювали нормально вищi учбовi заклади.
Щодня збори, протести чи демонстрацi©; не в одному, так в iншому, хвиля за
хвилею, хвиля за хвилею...
А почалося з унiверситету, з то© ж таки горезвiсно© ейхельманiвсько©
справи. Начальство даремно намагалося загладити ©© чи й зовсiм замазати.
Звiльнення кiлькох, як воно квалiфiкувало, пiдбурювачiв виявилося iскрою в
пороховiй бочцi. Того ж дня ввечерi в однiй з найбiльших аудиторiй
зiбралося кiлькасот студентiв, щоб заявити свiй рiшучий протест.
Пропозицiю розiйтись по домiвках вони категорично вiдхилили, вимагаючи
пояснень самого ректора.
Звiстка про студентське заворушення швидко облетiла мiсто. Бiля
унiверситету зiбралася маса народу: робiтники, чиновники, гiмназисти -
спiвчуваючi i просто цiкавi. Переполохане можливими наслiдками, начальство
вдалося до останнього заходу - викликало полiцiю. Розлючений, готовий всiх
одягти в арештантськi мундири, до аудиторi© в супроводi високого
представника генерал-губернатора i доброго загону сво©х молодцiв увiрвався
сам Новицький. Але i його зустрiли холодний спокiй i вимога: пояснень
ректора! Вiдчувши свою силу, студентство стояло твердо. Доведений до
безсилля, шеф полiцi© змушений був запросити ректора. I поки мiж
начальством та молоддю тривали переговори, солдати оточили унiверситет,
розiгнали натовп, а явнi й та мнi агенти Новицького поспiхом брали на
замiтку найактивнiших учасникiв заворушення. Через кiлька днiв "злочинцiв"
настигне сувора кара: ©х позбавлять студентсько© форми, замiнивши ©©
солдатською.
Вiддача в солдати на кiлькарiчну муштру ста вiсiмдесяти трьох студентiв
була тi ю краплиною, що переповнила громадську чашу терпiння. Сам царський
уряд цим сво©м крайнiм заходом сприяв переростанню звичайно© студентсько©
iсторi© в значну полiтичну подiю. Офiцiйне урядове повiдомлення,
розраховане, зрозумiло, на те, щоб залякати iнших "вiльнодумцiв",
кiлькiсть яких зросла в мiру загострення кризи , виявилося прекрасним
звинувачувальним документом, спрямованим, мов бумеранг, проти його
творцiв. Повiдомлення читали з обуренням, кожен розцiнював його як вияв
слабостi царизму.
У вiдповiдь на розправу з киянами пiднялося студентство Петербурга,
Москви, Одеси, Львова... Воно вимагало вiдмiни ганебних "Тимчасових
правил". В рядi випадкiв до студентiв почали при днуватися робiтники.
Заворушення загрожували перерости у всенародний протест.
Уряд вживав термiнових заходiв.
Соцiал-демократи згуртовували маси, закликали ©х до вiдкрито© боротьби
проти самодержавства...
Незважаючи на постiйну зайнятiсть хворим i втому, яку цi клопоти
викликали, Лариса Петрiвна все ж працювала - лихо лихом, а робота роботою.
"Жизнь" чекала вiд не© нових оглядiв, i вона не могла не рахуватися з
такою прихильнiстю. До того ж становище, в якому опинилася, вимагало хоч
невеликих, та власних коштiв. Журнал цi кошти давав.
Слiдом за "Новiтньою соцiальною драмою", закiнченою тут-таки, в
Мiнську, i вiдiсланою редакцi© на початку сiчня ("Одержима" - мов стогiн,
мов зойк, - вирвалася за одну нiч), Леся приступила до розвiдки про
народовський напрям у нiмецькiй лiтературi. Треба було узагальнити все те
краще, чого досягли прогресивнi нiмецькi письменники. З ©хнiми творами
вона ознайомилася ще торiк, пiд час перебування в клiнiцi Бергмана, а
Гауптмана, найвидатнiшого з них, знала й ранiше. Його "Ткачi", так високо
оцiненi Iваном Франком, були подi ю справдi винятковою. Не герой-одинак,
обранець, а народ, з його муками i сподiваннями, - ось хто став у центрi
цi © та деяких iнших драм Гергарта Гауптмана. I не тiльки його. Масова
робiтнича органiзацiя приверта творчу увагу Б' рнсть рна, про злиденне
життя простолюдинiв оповiда в сво©х новелах Людвiг Якубовський. На
вiдмiну вiд писань буржуазних митцiв, лейтмотивом лiтератури, що
народжувалася, ста рiшуча боротьба проти визиску й експлуатацi©, а ©©
головним геро м - пролетарiат, маса.
Все це треба було обгрунтувати й показати як зразок служiння митця i
мистецтва народовi, протиставити всiм отим проповiдникам i ©х проповiдям
"штуки для штуки", примирителям i примиренцям. Лариса Петрiвна
перечитувала привезенi з собою i надiсланi пiзнiше книжки, переглядала
журнали, робила виписки. Була в не© i iнша робота.
...Ще торiк навеснi, коли при©здив Сергiй Костянтинович, ки©вськi
товаришi, мабуть, не без його рекомендацi©, доручили ©й органiзувати
видання ряду соцiал-демократичних, головним чином нелегальних, брошур.
Доручення вона виконала. Залучила до цi © роботи Читадзе i ще декого з
найближчих друзiв. Особисто переклала "Ткачiв". Твiр здали до набору, але
пiд час наскоку полiцi© друкарня знищила рукопис, i тепер треба було
починати заново. П' су чекали. I хто зна , коли довелося б за не© взятись,
аби не пiдштовхнули подi©.
Якось увечерi зайшов Чириков. вген Миколайович привiз масу вiтань,
серед них i вiд Поссе та iнших спiвробiтникiв " Жизни ".
- А це вам авторський, - подав примiрник журналу. - Ледве виштовхнули.
Цензура так було навалилася - зовсiм хотiла заборонити, та Володимир
Олександрович вiдвоював. Щоправда, кiлька статей таки зняли.
Леся бiгцем переглянула журнал.
- Книжка мовби нiчого.
- Навiть добра, - поправив Чириков. - Одна ваша стаття чого варта. А
попереднiй номер з "Новими перспективами i старими тiнями"! - захоплювався
далi. - Нi, колего, ви публiцист, справжнiй! Я на вашому мiсцi не залишав
би цього так необхiдного тепер жанру.
- Що, не те саме... я вам... казав? - пожвавiшав Мержинський.
- Досить вам, - байдуже махнула рукою Леся. Сергiй Костянтинович чи то
хотiв засмiятися, чи задихнувся - раптом почав хапати ротом повiтря. Леся
одноруч пiдвела його разом з подушкою, потримала, поки напад минув, i дала
випити молока.
- Еге! Мало не забув, - згадав вген Миколайович. - Ще одне визнання
вашого авторитету. I зна те ким? Горьким, Олексi м Максимовичем.
- Авжеж? - насторожилася Леся.
- Так-так! Поссе одержав вiд нього листа, де Олексiй Максимович пише:
"Чертовски нравятся мне обзоры Леси Украинки". Радить частiше вас залучати
до роботи не тiльки з оглядами, а й з белетристикою... Отож майте на
увазi.
- Правильно, - зашепотiв Сергiй Костянтинович. - Тiльки... зараз...
Лариса позбавлена... можливостi... мiй грiх.
- Ну от! - зупинився бiля нього Чириков. - Навiщо ти так? Нiхто тебе нi
в яких грiхах не звинувачу . Лариса Петрiвна зробила, як зробив би кожен
iз справжнiх друзiв.
Розмова могла викликати нове загострення, i Чириков, глянувши на Лесю,
почав збиратися.
- Iдiть i ви... Ларисо, - зажурено мовив Сергiй Костянтинович. -
Зараз... батько... зайде. вгене, проведи Ларису Петрiвну додому, -
попросив.
Надворi, прощаючись, Чирикрв сказав:
- Я не хотiв говорити при Сергi вi: завтра ввечерi, як будете вiльнi,
приходьте на склянку чаю.
"Склянка чаю" - було, звичайно, сказано умовно. Бентежила обстановка,
що склалась в iмперi©, подi© останнього часу, боротьба партiй.
- "Треба готувати людей, якi присвячують революцi© не тiльки вiльнi
вечори, а все сво життя, треба готувати органiзацiю..." - Чириков
перестав читати, запросив Ларису Петрiвну сiсти. - Ми вже гадали, що ви не
прийдете, та й почали. - В руках у нього була газета. Тонкий, з багатьма
складками, бувалий, видно, не в одних руках, папiр м'яко шарудiв навiть
при слабкому подиху. -"При мiцнiй, органiзованiй партi© - знову зазву чав
тихий голос читця, - повстання в окремiй мiсцевостi може розростись у
переможну революцiю..."
Лариса Петрiвна заглянула через стiл: "Искра". А нижче, меншими
лiтерами: "Россiйская соцiалть-демократическая рабочая партiя".
- "Перед нами сто©ть у всiй сво©й мiцi ворожа фортеця, звiдки засипають
нас хмари ядер i куль, що забирають кращих борцiв. Ми повиннi взяти цю
фортецю, i ми вiзьмемо ©©, якщо всi сили пролетарiату, який пробуджу ться,
з' дна мо з зусиллями росiйських революцiонерiв в одну партiю, до котро©
потягнеться все, що е в Росi© живого i чесного... - Читець зробив паузу i
закiнчив: - I тiльки тодi збудеться велике пророкування росiйського
робiтника-революцiонера Петра Алексеева: "Пiднiметься мускулиста рука
мiльйонiв робочого люду, i ярмо деспотизму, захищене солдатськими
багнетами, розлетиться в порох!"
Чириков випростався, закриваючись долонею од свiтла, що падало йому
прямiсiнько в очi.
Лариса Петрiвна пiдсунула до себе газету, що лишилася лежати на столi.
"Насущнi завдання нашого руху", - прочитала на першiй сторiнцi i почала
переглядати передовицю.
- Отже, ми не повиннi цуратися економiстiв? - почувся голос.
- Дивлячись у чому, - поправив iнший.
- Гасло "Органiзовуйтесь!" i нашим, соцiал-демократичним гаслом. -
Чириков одсунув лампу набiк. - Але економiсти мають на увазi товариства
вза модопомоги, страйковi каси i тому подiбне - тiльки не полiтичну
партiю, мета яко© - боротьба проти самодержавства, проти капiталiстичного
свiту взагалi.
Маленький, у золотому пенсне чоловiк, що сидiв поруч Лесi, невдоволено
засовався.
- Чи не вельми абстрактно? - кинув. - Самодержавство... капiталiзм...
Присутнi загомонiли.
- Робiтниковi потрiбнi матерiальнi блага, - вiв далi сусiда. - Вони
визначають свiдомiсть. I, наприклад, менi зовсiм байдуже, хто створить тi
блага - економiсти чи так званi соцiал-демократи. - Чоловiк попустив
краватку, що, мабуть, стягувала йому шию. - Чи не можна обiйтися без так
звано© революцiйно© полiтики, яка лише псу людей?
"Так звано©..." Знайома фраза. Де ©© чула, вiд кого? Сусiда витягнув
хусточку, почав витиратися. На Ларису Петрiвну вiйнуло гострим запахом
медикаментiв. "Та це ж фармацевт! - зрадiла несподiванiй розгадцi. "Ваш
так званий рецепт, - пригадалося, як вона вперше прийшла до аптеки з
нестандартним Елiасбер-говим папiрцем, - ми могли б не прийняти..." Вiн,
вiн. Ну, що ж, добродiю, стережiться. Розпалили ви мене сво ю так званою
теорi ю. Суперечка буде гарячою. У вiйнi духу не можна допускати нi ласки,
нi милосер дя, анi скидки на особистi вза мини".
Лариса Петрiвна попросила дозволу висловитись.
- Як же все-таки насправдi: полiтика псу людей чи, навпаки, люди
псують полiтику? Скажiть менi, добродiю, - нахилилася до сусiда, - як би
ви розцiнили такий факт: ви працю те, з вами трудиться ваш колега. Добрий,
ввiчливий, навiть гостинний. Мина рiк, два, три. За цей час вiдбуваються
змiни: ваш колега ста пiдпри мцем. Робить вiн - ви це бачите - менше, а
життя його куди краще. У вас сiм'я, вам трудно. Ви просите свого патрона