Олiйник М.. Леся

повалила на вулицю.***
- Люблю порати сiно, - сказав Iван Якович. - Аби не воно менi пахне, а
сама та робота.
- Тобi б газдою бути, - мовив Гнатюк.
- То нiби що? Хлiб робити умiю, лемешi кувати - теж умiю... Гада ш, не
впорався б! Ого!..
- А все ж?
- Прецiнь маю стояти коло того дiла, з котрого найбiльше зиску мо му
народовi. Пiдiйшов Мiтчук.
- Сiдайте, газдо, - посунулася Лариса Петрiвна, даючи мiсце на верстцi.
- В ногах правди нема .
- Скажiть, де вона ? - пiймав ©© на словi господар. З глибоко© кишенi
дiстав шкiряного кисета, набив люльку, що й досi стримiла в зубах. Сiв.
- А ви шукали ©©, газдо? - пiдхопив Гнатюк. Селянин розкурив люльку,
затягнувся, крекнув.
- Чей, i не я, а були легiнi, - вiдповiв. - Довбу ш он усю як
Чорногору та й Гуцульщину нашу сходив, а й то не видiв ©©, то© правди. Був
гуцул забитий, загуканий, таким i зостався. Як рубав скарбовi лiси та
перся дiдьковi в пельку, ганяючи плоти, то так воно, чу те, й досi. Хiба
що данина зробилася тяжча.
- А скажiть, вуйку, - обiзвався Квiтка, - чому з-помiж ваших так багато
пияк?
- Тому й багато, тому й п'ють, - не задумуючись, зiтхнувши, вiдповiв
Мiтчук.
- Ма те рацiю... пильно пiдмiтили, - пiдтримав Климента Васильовича
Франко. - Це страшне лихо гуцулiв. такi, що послiдню вiвцю за горiлку
вiддасть. Потiм бiйки.
- Ая, - ствердив Мiтчук, - вiд горiлки до бiйки ру-ков подати. У гуцула
кров гаряча. Махне один другов топiрцем, скалiчить або й заб' - вже й
бiда! А той тому мстить... Так i жи мо.
Сонце сiдало за лiсистi верхи. Пурпуровою загравою палали заснiженi
шпилi далеко© Чорногори. Мiтчук летiв туди негаснучим поглядом горця -
нiби там, на високих кичерах, i досi гуляли вiльнi, як птахи, i гордi, мов
буки. Довбу шевi опришки; нiби то не захiд горiв, а полум'янiла на
пiвсвiту розпалена ними гiгантська ватра...
Гуцул одiрвав погляд, натис на очi крисаню, устав.
- Пiду, маржину час порати. Пiдвiвся i Франко.
- Ви, Лесю, коли збира тесь у дорогу? - спитався.
- Та, певне, завтра... вранцi по©демо.
- Ну, то ще будемо бачитись. Ольга Федорiвна просила посидiти ще, та
Гнатюк запобiг:
- Раз ви дума те вранцi ©хати, то хоч пройдiмо селом. На гори сьогоднi
вже пiзнувато, а селом, понад рiчкою, самий час.
Вони попрощалися.
- Iван сьогоднi наче оспаний, - завважив Гнатюк на вулицi. - Кажу йому,
аби вже хоч тут, на вакацiях, не сидiв ночами, так де там? До всього йому
клопiт... взявся дослiджувати якийсь волос.
- А це ще що таке? - поцiкавилась Лариса Петрiвна.
- Та, розумi те, водиться тут по рiчках та джерельцях щось таке схоже
до грубого волоса, довжиною отак з пiвлiктя. Селяни показали нам.
Твердять, що коли випити його, то виросте воло - тобто прикинеться
базедова хвороба. Правда чи нi, а Франко назбирав тих волосiв у пляшку,
хоче везти до Львова, професоровi Верхратському... Мало йому, бачте,
мороки.
Вони поминули майданчик, зiйшли на мiсток. Стиснений кашицями, Черемош
сердито бився, клекотiв, гнався вперед, на просторiнь, а вирвавшись з
мертвих обiймiв, радо плигав по камiнню, крутивсь у ковбанях, плюскотiв на
мiлкотi.
- Отакий вiн од початку до кiнця - неспокiйний, мiнливий, - мовив
Гнатюк. - Як характер гуцула.
- А менi вони видаються лагiдними, - роздумувала Леся.
- Черемош теж лагiдний, - Гнатюк кивнув на рiчку, - поки його не
затиснуть, поки нiщо не ста на завадi. Iнакше - бережись! Бачте, як
пiниться. А поглядiли б на нього весною, як тануть снiги, чи в негоду,
коли реве кругом, стогне. О, з ним не жартуй!
Саме поверталися з сiножатей селяни. Хто ©хав фiрою, хто - бiльше жiнки
- йшов. Засмаглi, в картатих запасках, декотрi в киптариках, гуцулки,
поскидавши ростоли та пiдiбравши вище колiн одiж, заходили в воду, мили
ноги; коли з'являлися парубки, серед жiнок зчинявся переполох, дiвочий
вереск котився долиною.
Лариса дивилася на молодечi жарти, слухала повнi юно© бадьоростi голоси
та ненастанний гук Черемошу, i з серця ©© мов упливала щоденна житт ва
втома - його виповнювало щось легке, при мне, як бува , коли зiйдеш на
високу - найвищу! - гору та глянеш навкруг.
...Ой напий си, бiдашечко,

До мене горiвки -

Ти не ма ш чоловiка,

Я не маю жiнки, -
долинуло парубоче. На невеличкiм зарiнку - його було добре видно з
мiстка - стояв гурт молодi.
Ци я тобi не казала,
Не казали й люде,
Що з нашого коханнячка
Та нiчьо не буде, -
обiзвалася дiвчина.
- Зараз танцювати почнуть, - знаюче сказав Гна-тюк.
- Отак-таки? - здивувався Квiтка.
- Еге ж.
I справдi: не минуло й десятка хвилин, як звiдти почулась флояра,
хлопцi й дiвчата стали в коло, поклали одне одному руки на плечi й
пустилися в танець. Це було так просто, природно, що Леся аж осмiхнулася.
На не© дихнуло рiдним, волинським. Хiба ж не отак збиралися колодяжнянськi
парубки та дiвчата? Хiба не такими веселощами виспiвалося ©© коротке
дитинство?..
А флояра вифiвкувала, молодi ноги дужо витупува-ли та вибивали танець.
- I-i-©х-ха! - дружно, в один голос пiдгукували ле-гiнi, додаючи собi
сили й завзяття. Пiсля кожного ©хнього викрику шпаркiше ходили ноги, дужче
розвiвалися запаски...
Гуляння стихло раптово. Молодь побрала тайстри, вила, граблi - що хто
нiс - i почала розходитись. Легiнi ще закурили, погомонiли.
А що у тiй Чорногорi

За воронi конi.. -
котрийсь попробував голос.
- Далася ©м та Чорногора, - зi смутком мовив Гнатюк. - От народ, пiд
силу якому були i Чiнгiсхан, i Туреччина, i Жовтi Води, Берестечко - та
чого тiльки не траплялося на його путi! - а нiяк не здобуде сво ©
державностi. Подумати страшно. То вiн гне спину на орду та шляхту, тепер
навiть двом служить - царизмовi та австрiйському монарховi, а сам собою
правувати не може. Зродити таких велетнiв, як Довбуш, Кармалюк,
Хмельницький, Шевченко, - i молитися чужим богам! Усiх захищати - i бути
беззахисному, пiдставляти за когось груди - i стогнати в кайданах... I як
плата за все це - палi, четвертування, галери, Сибiр.
Леся стиха продекламувала:
Народ наш, мов дитя слiпе зроду,
Нiколи свiта-сонця не видав,
За ворогiв iде в огонь i в воду,
Катам сво©х поводирiв оддав...
- Iронiя долi!
- Проте я певна, не в державностi справа. Народи, котрими кермують сво©
ж таки, доморощенi царi та пани, страждають не менше. Я згодна: над
Укра©ною якийсь зосiбний фатум, але й тi потерпають. Так буде доти, поки
Велет не зiрве з себе пута й не заку в них ворогiв, доки не розтрощить,
не рознесе i монархiю, i царизм та не заживе новою, вольною, як завiщав
батько Тарас, сiм' ю.
- Доки сонце зiйде...
- Воно вже сходить. Чу те, що по свiтi дi ться? I на великiй Укра©нi, i
в Галичинi. Тут, помiж гiр, може, ще й не так голосно луна марсельська
пiсня, зате дух непокори, ви самi твердите, не покида гуцула. Рано чи
пiзно вiн зiлл ться з могутнiм рушенням мас, i тодi не стрима його нiяка
монархiя.
- Ви так певно говорите, що й менi хочеться вiрити.
- А ви повiрте.
- Хто зна , кому тепер вiрити. Надто вже багато тих вiр. Та кличе за
одне, друга за iнше...
Майданом прямував до них Волянський з доньками.
- У того, хто поклявся вiддати себе служiнню простому людовi, а вас я
числю до таких, ма бути одна вiра - вiра в народ i в його кращу
будучнiсть, - вiдповiла Лариса Петрiвна, шкодуючи, що поява отця Олексiя
перешкодить розпочатiй розмовi.
- Попробуй знайти ©х, - здаля обiзвався Волянсь-кий. - Гадав, у Франка,
а вони осьдечки... Чим ви тута займа тесь?
- Так, сто©мо, - кинув Гнатюк.
- Щось добродiй Франко нинi смутний. Не заслаб часом, не зна те?
- Хто його вiда ? Та то, певне, так...
- Жаль, що ви хутко вiд'©здите, - Волинський звертавсь до киян, -
навiть по рибу з нами не сходите.
- При©здiть до нас у Буркут, - розважила Леся, - там i половимо.
- Мандрiвка заманлива, та чи вдасться вибратись. Говорили про всяку
всячину. Тим часом звечорiло. Чорногора i ближчi кичери пойнялися мороком.
Вiн швидко спускався, вкутував дерева, будiвлi, залягав пiд камiнням, i
ось уже вся долина зап'ялася темрявою. Зрiдка по хатах заблимали вогники.
Бiля рiчки похолоднiшало. Волянськi, а з ними i гостi, пiшли додому.
V
Ну й дороги, чи, як ©х по-тутешньому, пла©! здила волинськими,
полтавськими, кримськими, а такими ще не доводилось. Крутi, звивистi, нiби
невмiло вимощенi здоровенними шматками камiння. Бiля Криворiвнi, надто вiд
Жабйого, до самiсiнького Буркута фiра гойдалася, часами так нахилялась, що
здавалося, от-от перекинеться, скрипiла всi ю сво ю в'яззю; колеса
пiдстрибували, пнулися з каменя на камiнь i знову стрибали далi та далi...
Трясло немилосердно. В найтруднiших мiсцях, коли зуб на зуб не попадав
i всерединi мов щось обривалося, Леся вставала, спотикаючись, обдираючи
черевики, йшла пiшки.
Все це було б нестерпно, якби не дивовижнi гiрськi кра види. Вони
чарували, захоплювали, i тодi забувались незручностi.
Плай майже весь час тягся над Черемошем. Потiк то вiддалявся, то знов
бiг назустрiч. У спокiйних мiсцях вiн наче завмирав, дрiмав на осоннi, але
досить було йому натрапити на камiняччя, як закипав холодним кипiнням,
плигав, плескався здичавiлими хвилями. Врослi густим, шапкастим мохом,
поверх якого пробивалися кущики афини, вилися широкi пруття ожини, узбiччя
гiр скидали до рiчки тихий смерековий смуток, i Черемош нiс його помiж
скелями та зарiнками аж до моря далекого. Щось величне було в тому
одвiчному гомонi. Мовби злилися в ньому i шум потокiв, i орлиний клекiт, i
спокiйне дихання гiр, стрiмкi пориви вiтру й неголосна, завжди ледь-ледь
журлива вiвчарська пiсня:
Чорногора хлiб не родить,

Не родить пшеницю...
Потомленi коненята ковзалися розбитими копитами на ослизлому камiннi,
напиналися - аж вигиналась хребтина: фiрман покрикував на них, стьобав
пiтнi, кiстлявi крупи.
- Та не гонiть ви ©х, бога ради, хоч на гору, - не витримала Леся.
Фiра вибралася на рiвнину, просунулась ще кiлька метрiв, стала. I
одразу облягла тиша, врочиста, рухлива й дзвiнка, нiби наспiвана вiтрами
сопiлка. Вiн аж п`янив, той спокiй, вiд нього шумiло в вухах.
- Говорiть, бо оглухнути можна, - обiзвалася Лариса Петрiвна до Квiтки.
Климент Васильович тихо заспiвав:
Черемоше, Черемоше,
Бистра твоя вода...
- Треба дуже полюбити цю землю, щоб так просто i сильно передати й
красу, - мовив задумливо i знову заспiвав:
Як iгри вод, плине ту час,
Свобiдно, шумно, весело...
- Все, що найкращого в свiтi, друже, насамперед витвiр палко© любовi,
- озвалась Косачiвна. - I от замiтьте, Кльоню, творенню найгарнiшо© пiснi
чомусь неодмiнно ма акомпанувати дзвiн кайданiв. Такi нашi невмирущi
iсторичнi думи, такi поезi© Тараса Шевченка, Франка. Вам, як музицi i
фольклористу, це варто знати.
Хмари спустилися низько-низько i, мов отари овечок, посунули горами.
Гострi верхи враз притупилися, нiби ©х хто поодрiзував i понiс небом.
Сiйнув дощик, дрiбненький, теплий.
Узгiр'ями промчав легiт, напнув зеленi вiтрила смерек. Вони натяглися,
стали пружнiшими, здавалося, от-от попливуть...
В одному мiсцi дорога йшла через потiк. Вiн виривався з-за скелi, що
висла над неглибоким проваллям, i, незважаючи нi на що, турботно мчав
донизу, до Черемошу. Вода була дзеркально чиста! На рухливому днi струмка
виднiлися дрiбненькi, мов креймахи, камiнцi. Зеленавi, темно-сiрi,
коричневi... Коненята пили, i камiнцi перекочувалися пiд самiсiнькими
©хнiми губами, стиха шерхотiли об колеса.
Дорога непомiтно забиралася вище i вище. Наступного дня (заночувати
довелося в якiйсь придорожнiй хатi) в полудень, нарештi, добралися до
Бурку-та. Кiлька будиночкiв, таких, як у Криворiвнi чи Жаб' му, -
необмазаних, складених у зруб, - розбрелися крутуватим пiдгiр'ям. Нi
церковки, нi корчомки... ба навiть вулицi! Дорога так-сяк приткнулась до
скель i розповзлася стежинами до одного двору, до другого... Кiнець свiту,
та й годi! Людей теж десь не видно.
- Куди подамося? - стояла в нерiшучостi Леся.
- Щоб не блукати, ви, певне, постiйте чи посидьте, а я сходжу
розпитаюся, - сказав Квiтка.
- Ходiть отуди, - махнув пужалном фiрман. - Чей, пани обiдать пiшли.
I справдi, не встиг Климент Васильович зробити й десяти крокiв, як з
будинку, на який показував селянин, вибiгла дiтвора.
- Лiтники! Лiтники при©хали! - закричали всi враз.
Видно, поява кожно© ново© людини була тут надзвичайною подi ю.
Леся i Квiтка забрали речi й пiшли на той гук.
Бiля будинку ©х зустрiв лiкар Кобринський i ще кiлька вiдпочиваючих.
Добре все-таки серед чужих, та ще в такiй пущi, зустрiти хоч трохи
знану людину! Кобринський завiв прибулих до просторого залу - це справдi
була ©дальня, - вiдрекомендував. "Лiтники" - чоловiк сорок! - обступили,
почалися знайомства, розпитування. Вiдiрваним од свiту, зголоднiлим по
свiтському життю, ©м хотiлося одразу вивiдати все.
- Та заждiть же, дайте ©м хоч пообiдати, - став на захист Кобринський.
Вiдпочиваючi неохоче розiйшлись, заручившись правом розпитати потiм,
пiзнiше.
...Воля! Хто його видумав, хто вперше вимовив оце слово! Благословен
хай буде навiки!.. Скiльки тут простоти, скiльки величi! Який безмежний,
незбагненне широкий змiст! Скiльки кровi пролилося - i ще пролл ться? -
щоб звучало воно повноцiнно, гордо, на весь голос.
Воля! Це клекiт орла, що ширя там, в недосяжнiй висотi, гучний поклик
трембiти, непорочнiсть смерек, що вiками ждуть не дiждуться обiймiв сонця;
це буяння дико© ружi, переливи роси, плин потоку: це - Чорногора з ©©
незабутньою Довбушевою вольницею...
Як порива мене палке бажання
Пiти туди пiсками, чагарями,
Послухати гiрсько© пущi гомiн,
Заглянути в та мную безодню,
З потоками прудкими сперечатись,
Помiж льоди дiстатись самоцвiтнi,
Збудити в горах пiснею луну!..
Нi перед чим не зупинятись, не хилитись - пiти! Аж на те далеке
верхiв'я. Зiйти й поставити червону корогву - нехай ма ! Хай буде знаком,
ясним дороговказом.
Вони стояли на самiсiнькiй вершинi Лукавицi, безмовнi, зачарованi
красою бескидiв. Перед ними у всiй сво©й мальовничостi лежало царство гiр
i лiсiв. Буйнi вiтри чесали зеленi коси смерек, полоскали ущелини, в якi
не пробивалося й сонце. Гори спiвали - потоками, птаством, голосами звiрiв
i худоби. Все це перевивалося пахощами полонинських квiток, нiжною
голубiнню височини, злiтало до сонця. Проте не зникало. Мiж землею i небом
лунала якась могутня i воднораз на диво спокiйна мелодiя - гiмн життю, як
у думках нарекла ©© Леся. Спiв бентежив молодi груди, родив у них
нестримний потяг до творення.
Ой гори, гори, золотi верхiв'я!..
Спiвало серце, ©© змучене, стомлене серце! Чого хотiло? Спокою,
забуття? В такий час? У краю, де гнiздяться орли, де в кам'яних ложах
набираються сили громи?.. Ш, серце! Нам з тобою iще стояти супроти бурi,
будити мертвих. Чу ш-бо? Хай навiть ота лавина з гiр впаде на голову, мов
доля злая, - стояти ма м! Стояти будем!..
Пiсля всього пережитого останнiм часом, суперечок та зустрiчей Буркут
здавався райською тимчасовою житт вою пристанню, звiдки мало початися нове
велике плавання. Нi пишноти курортних залiв, анi гучного товариства...
Природа, ©© могутн , незбагненне царство. З ранку до вечора, з вечора до
погiдного ранку - природа, природа... нею дихала, снила. Нею i скупим
вiдгомоном життя, що долiтав сюди через глибокi iзвори й стрiмкi вершини.
Леся мешкала в будинку лiсничого, в невеличкiй кiмнатi. Вона i ще одна
при©жджа - iз Кут. Хатина стояла над потоком, на одвойованiй у гiр
кам'янистiй дiлянцi. Однi ю, подовжньою, стороною вона майже торкалася
скелi - ©х роздiляв лише вузенький прохiд, другою, передньою, видивлялася
в струмок. Сюди ж виходило й Лесине вiкно. Рано-вранцi вона розчиняла
його, i в кiмнату вiсником нi на мить не стихаючо© пiснi життя залiтав
неспокiйний плескiт води. Внизу, на самiсiнькiм днi ущелини, шумiв
Черемош, - Буркут летiв до нього з височини, мов пустотливе дитя. Радiсно
було дивитися на нього в сонячну пору. Прудкий, невгамовний, вiн смiявся,
вигравав усiма можливими барвами. Так i хотiлося пiрнути в його срiблястi
розсипи... Але Кобринський радив не поспiшати з купанням, обмежитись поки
що ваннами.
- Ви лiпше пийте ©©, цю воду, - рекомендував. - I якнайбiльше.
Метрiв за кiлькасот угору з-пiд камiння било джерело. На його мiсцi
зроблене щось на зразок рублено© криницi, звiдки Буркут поступав до
купелi, пити ж ходили просто сюди. Терпка, нiби злегка пiдiгрiта вода мала
якусь чудернацьку властивiсть: вип' ш - i такий з'явля ться апетит, що, як
то кажуть, собаку з'©в би. Нащо вже вона байдужа до постiйних снiданкiв,
обiдiв, i то через кожних двi години мовби щось пiд грудьми смокче. Не
минуло й пiвмiсяця, а вже почала поправлятися.
- От на зло вiзьму й розповнiю, - жартувала Леся. - При©ду, i нiхто не
пiзна .
- Поправитись вам треба, Ларисо Петрiвно. I зовсiм не на зло, не для
когось, - вiдповiдав Квiтка.
Який розсудливий!.. I взагалi... чому вiн так про не© турбу ться? Не
да засиджуватись, захоплюватися розмовами, що майже кожного разу
виникають у них за вечерею. Нiби вона справдi так безнадiйно хвора.
Втомилась, i все. А що кров зрiдка йде горлом, так у мами теж те бува . I
нiчого... Проте знала: Квiтчинi поради й прохання були щиросердi. Та й сам
вiн тримався з нею коректно, не зважати на його турботи було б принаймнi
неввiчливо.
Щоранку пiсля снiдання вони йшли гуляти. Коли траплявся хто-небудь iще
- гуртом, а частiше удвох. Блукали над потоками, помiж смерiччям, збирали
лiсовi ягоди, квiти. Одного разу забралися так далеко, що заблудились.
Iшли якимись ледь помiтними стежечками, переходили провалля, на днi яких
стояла непорушна зеленава пiтьма, дряпались об сухе смерiччя, а кiнця лiсу
не було. Та ось десь поблизу заспiвала трембiта. Раз, удруге...
- Пiдемо туди, - прислухалася Леся, - то, мабуть, вiвчарi.
Стежина намiтилася чiткiше, а незабаром перед ними вiдкрилася
горбкувата, залита сонцем полонина. Посеред не© стояла - нiби давним-давно
виросла тут - старенька колиба. В загородi бiля хатини лежали вiвцi, а
бiля входу - кiлька вiвчарок. Собаки скоса глянули на незнайомих, стиха
загарчали.
Климент Васильович погукав. На голос вийшов гуцул.
- Iгiй на вас! - вiдiгнав собак.
Зрозумiвши, в чiм рiч, вiн засмiявся i запросив до колиби. Вiвчарi саме
обiдали. Просто на столi, на голих, почорнiлих дошках, парувала кулеша.
Запах ©© виповнював житло, лоскотав нiздрi. Лесi нiколи ще так не хотiлося
©сти, як зараз. Вона була щиро вдячна господарям, коли тi запросили ©х до
компанi©.
- Ачей, пани з жентицею хочуть? - запитав найстарший, певно, ватаг.
Що ж, частуватися так частуватися!
З бербеницi, що, накрита дерев'яним кружком, стояла в кутку, вiвчар
набрав i поставив двi чашки жентицi. Вона одгонила овечим потом. Поволi
цей запах витiснив усi iншi. Ним вiддавала й кулеша, i одяг людей, i ©хнi
руки. В колибi не вельми стежили за чистотою - долiвка давно не
пiдмiталася, вiконця закопченi. Лариса Петрiвна перевела погляд на ©©
мешканцiв. Обвiтренi, жилавi, вони нагадували стовбури якихось дерев.
"Дiти природи, - подумала, - вирви ©х з цi © землi - i зiв'януть, коли
зовсiм не загинуть".
- Як живете-ма те? Як маржина? - цiкавився Квiтка, ставлячи запитання,
без яких не обходилася жодна розмова гуцулiв.
- Богу дякувати, полiття нинi файне, то й маржин-ка нiчьо, - набивав
люльку ватаг. - Абис iще сiна зробити, то й зовсiм було би... - Вiн не
сказав, як саме було б, а натомiсть вiв далi: - Без маржини гуцул що?
Калай, i тiльки. В маржинi вся наша сила. Зна те, як межи нас рахують?
Котрий газда у двадцятеро чи хоч у п'ятнадцятеро сiн сто©ть, то й
заможний.
- А багато у вас таких? - запитала Леся.
- Була б овечка - клiщ знайдеться. - Вiвчар дiстав з ватри, що жеврiла
тут-таки, в колибi, жарину i став припалювати люльку, допитливим оком
окидаю-чи незнайомих. "Хто вiда , що ви за гостi", - говорив той погляд.
Але розмова, видно, заiнтересувала його, бо, пахнувши раз-другий димком,
вiн заговорив знову: - Гуцул пiвлiта жи вiдлюдно, на полонинi, бо так на
маржину лiпше, пiвзими сидить у зимарцi, бо году ©©, а що йому за то? Все
ма пановi цiсарю здати. Коби могли, з самого шкуру iздерли б...
Вiвчарi - ©х було четверо - скiнчили обiдати. Один змiв зi столу
недо©дки, винiс собакам, iншi мовчки почали збиратися - пiдв'язували
старенькi череси, неквапливо натягували крисанi, дiставали гирлиги.
Затурбувався й ватаг. Вiн хоч i не гнав зараз отари, мусив випровадити
пастухiв.
Встали й Леся та Климент Васильович. Вiдпочинок ©х пiдбадьорив, тепер
швидше добратися б до Буркута.
- Лукин, - гукнув старий до одного з вiвчарiв, - наставиш панiв на плай
до Буркута. А там пiдете осюда та от сюди, - показав жартуючи, - та й
дiстанетесь.
Пастухи поодчиняли хиткi ворiтця кошар, i отари висипали на полонину.
Вiвчарi та собаки скеровували ©х у потрiбному напрямку.
Попрощавшись iз старим, Лариса Петрiвна i Квiтка пiшли за Лукином.
Вiтер розчiсував потолоченi трави, гойдав дрiбненькi сонечка
ромен-зiлля... Лиш на густих чебрецях вiн затихав, пив ©хнi пахощi i,
сп'янiлий, мчав далi.
...Несподiвано при©хав Франко. Лариса Петрiвна саме поверталася з
©дальнi, поспiшала, щоб закiнчити розпочатого ще вчора листа Кобилянськiй,
коли на дорозi, як i вони ото колись iз Квiткою, показався Iван Якович, а
з ним ще дво . Забачивши ©©, гукнули, замахали руками. Були веселi i
голоднiсiнькi.
Пiсля вечерi Франковi попутники пiшли до Квiтки вiдпочивати, а Iван
Якович i Леся залишились удвох.
- Ларисо Петрiвно, - одразу ж заговорив Iван Якович, - ви даруйте менi
отой мiй настрiй.
- А я i не в претензi©. Хоч, правду кажучи, здивувалася, бо вперше
побачила вас таким.
- Були причини. Вони, правда, нiкуди й не дiвалися, вiдколи з'явився на
мо©м горизонтi пан Грушевсь-кий... Мало, що в редакцi© тягну всю чорну
роботу, надумався ще й сюди закинути цiлу паку рукописiв.
- Порвали б ви з ним, нiж ма те отак псувати нерви.
- Не такий наш лiтерацький зарiбок, щоб одмовитись вiд постiйно©
служби. "Вiсник" хоч трохи мене пiдтриму .
Iшли понад потоком, угору. Iван Якович якось кумедно закидав лiву ногу,
згинався сво ю невисокою постаттю, час од часу пiдбираючи то камiнцi, то
якiсь квiточки, що росли обiч стежки. На ньому був приношений бронзуватого
кольору костюм, такий же - завеликий, з ввiгнутим дном - капелюх,
широконосi, далеко не моднi черевики. Сорочка, як завжди, вишивана.
Розмова, зв'язанi з нею спогади помiтно змiнили настрiй Франка. Щоб
вiдвернути його од непри мних думок, Лариса Петрiвна почала з захопленням
дiлитися сво©ми буркутськими враженнями. Не пропустила, звичайно, й
недавнього гостювання у вiвчарiв.
- Бачу, природа вам не байдужа, - пiдсумував ©© розповiдь Франко. - А
як ви дивитесь на не© в книжках?
- В лiтературi менi завше браку вмiлого описання природи. Гоголь,
властиве, i привернув мене сво©ми психологiчними пейзажами. Його "Вечори"
- це щось чарiвне! Це казка. А мiж тим - яка глибока правдивiсть, яке
тонке вiдчуття i слова, i барви!
- Я не мислю собi твору, в якому митець зображав би особу виключно поза
натурою. Чоловiк з дитячих лiт чу в собi потяг до землi, ©© лона, i
вирвати його з того свiту, як чинять деякi змодернiзованi письмовцi, чисте
безголов'я.
Сьогоднi був, як звичайно, запальний, все хвилювало його.
- Мене - дiдько б його вхопив! - вiв далi, - виводять з терпцю оцi нашi
австрофiли, котрi мiряють все на чужинський копил i галасують о любвi до
рiдного люду. Ось i Кулiш. Твердить о рiвностi вкра©нцiв i полякiв, а як
умову замирення вимага од перших зректися сво©х норовiв.
Надворi поночiло. Голубувате шатро над ущелиною швидко темнiло, по
краях його блiдими вогниками засвiчувалися зорi.
- Дивнi ми з вами, - мовив Франко. - I дивно те, що, як вас побачу,
думки менi пливуть якимсь невпинним потоком. Чого б то, не вiда те?
- Певне, тому, що я завжди приходжу невчасно, коли ви працю те, -
сказала напiвжартома. Iван Якович засмiявся.
- Нинi ж я у вас гiсть.
- I однак працю те. Я нiскiльки не здивуюся, коли через кiлька мiсяцiв
зустрiну сьогоднiшнi думки в якiйсь вашiй статтi.
Франко мимоволi кивнув головою.
- То аби не говорили, що Франко i в Буркутi годував вас сво©ми iдеями,
- сказав, - готовтесь на пструги. Погода нiби стоятиме, - окинув поглядом
небо, - пiдемо на лови.
Пiзнього вечора, розпрощавшись з Франком, Лариса Петрiвна сiла
докiнчувати листа Кобилянськiй. Лист виходив довгий. Та i як його кiлькома
рядками розраяти ту людську тугу? Як помогти нiжному лотосовому квiту, аби
не в'яв, не марнiв?.. Ольга, мабуть, помиля ться. Не може ж Маковей
одружуватися на зло ©й. Зрештою, як би там не трапилось, а вона не ма
права впадати у вiдчай...
Чи сь горе розворушило i ©© власне. У розчинене вiкно дихала нiч,
смужка неба мерехтiла дрiбними зорями. "Мрi ... за що менi ти журбою
великою очi i серце покрила?.. Чу ш-бо, мрi ? Таж ми вже навiк
розпрощалися, гострим ножем розрiзнились... Не докоряй менi, мрi
загублена, i не хились надо мною!.."
Пише, що хотiла б не дожити до того весiлля. О, як люди iнколи необачно
розкидаються словами! Замiсть того щоб стати над усiм, - катують себе,
проклинають. От i вона, Ольга. Що мала б вигартувати себе на цiм огнi, -
лама ться. Нiби не зна , що все на свiтi минуче, зоста ться одна лише
суть.
Однак що слова? Була б вона тут, посидiли б разом, послухали, як вигра
Черемош... Помовчали б. А вдень рознесли б свою журбу по крутих плаях,
пустили б на вiтри легкокрилi...
Нiч була. Пiзнiй мiсяць як млинове коло. Темнi обриси гiр. I при мна
самотнiсть. Коли спогади витають довкола прудкими роями, не дають заснути,
коли дума ться легко-легко...
Форель, чи як ©© називають гуцули, пструги, - риба переважно гiрських
рiчок. Удень, коли сонце сто©ть в зенiтi, пструги дрiмають, забившись у
корчi, пiд камiння, а вранцi, увечерi шугають супроти потоку, шукаючи ©жу.
Ловити ©х важко, що, власне, й принаджу рибалок, зате на смак вони
напрочуд добрi.
Вибралися опiвднi, коли сонце почало сiдати i на долини впали тiнi.
Франко роздав чоловiкам знаряддя, для себе взяв сак. Лесi вручив
позиченого в господарiв кошика. Iшли, не поспiшаючи, час од часу знаходячи
привiд посмiятися. То Iван Якович розповiдав якусь пригоду, то Кульчицький
жартома допитувавсь, як це Ольга Федорiвна вiдпустила його одного до
Буркута, на що Франко вiдповiдав коректно, але дотепно.
- Коли вже мова про жiноцтво, - сказав, - то слухайте, яка трапилась зi