Олiйник М.. Леся

там, за Подолом, коли дивитися з Володимирсько© гiрки, вiльно тече
широченною заплавою Днiпро-Славутич. Який же вiн величний та гордий!
Недаремно стiльки пiсень про нього складено, стiльки легенд мiж людьми
ходить. "Стояла б отак i дивилась-дивилась", - дума Леся, мiряючи
поглядом пропахлий весною простiр.
- Мамочко, а якi рiчки впадають у Днiпро? - запиту вона.
Ольга Петрiвна вiдрива погляд вiд манливо© далини.
- Багато... он голубi Десна, а там, за отими лiсами, Прип'ять... У
Прип'ять впада Стир.
Он як! У голубих хвилях Днiпра плещуть i ©хнi волинськi води. Це якщо
сiсти в Луцьку на човен, то можна допливти до Ки ва.
- Чу ш, Михайлику? Як повернемося додому, зробимо такого човна i
подамося... до Ки ва, потiм у Канiв, на Тарасову могилу, гаразд?
Михайлик дивиться на сестричку насмiшкувато.
- Вигада ш... Хiба ж наш човен стiльки вдержиться на водi?
Як вона про це не подумала? Полонила ©© Днiпрова краса, зачарували отi
далекi га©, що ледь мрiють на обрi©, рутвянi луки з дзеркалами старих
рiчищ i верболозами.
- Мамо, а чого ми не живемо в Ки вi? Що ©й сказати? Це питання не менше
хвилю i Ольгу Петрiвну, а от вирiшити його вони з чоловiком не можуть. I,
мабуть, тому, що вiн у немилостi в начальства. Iншi давно вже обжилися
собi на мiсцi, а вони й досi не мають постiйного кутка...
- Всi не можуть тут жити, донечко. Колись i ми будемо.
- Хай тато при©здить, i зоставаймося. Йому ж там скучно без нас?
- А ми хутенько й подамося назад, будемо усi при купцi.
Так не хочеться. Вона ще не роздивилася як слiд мiста. "Лiпше
помовчать, а то мама справдi почне поспiшати", - мiрку Леся i зводить
розмову на iнше.
Находились досхочу. Повернулися стомленi, переповненi вражень.
Микола Вiталiйович Лисенко i його дружина Ольга Олександрiвна чекали ©х
уже з годину.
- Оце так гостi! - почав жартома докоряти Микола Вiталiйович. - Не
встигли при©хати - вже й не знайдеш ©х.
- Малi не дають посидiти, - виправдову ться Ольга Петрiвна. - То туди
ходiмо, то туди... I майже весь день згаяли...
- Ану ж бо, де вони, тi малi? Дiтей покликали до вiтальнi.
- Ольго Петрiвно! Та як же вони виросли! - захоплено вигукнув Лисенко,
коли Михайлик i Леся, мружачись од яскравого свiтла, несмiливо переступили
порiг. - Нi, ви подивiться, Петре Миколайовичу... Що зрiст, що врода...
Лесею тим часом зайнялася Ольга Олександрiвна. На ©© прохання дiвчина
декламувала "Русалку" Мiцкевича, час вiд часу зиркаючи на матiр.
Микола Вiталiйович мимоволi заслухався. В голосi дiвчинки було стiльки
зворушення i натхнення, що його серце забилося схвильовано. Коли Леся
скiнчила, вiн пiдiйшов, поклав на ©© плiчко широку долоню i поцiлував у
чоло.
- Молодчина. - Взявши Лесю на руки, Лисеико сiв на диванi. - А ще що ти
зна ш?
Леся засоромлено мовчала, перебирала пальцями кiску.
- Вона й грати вмi , - похвалився Михайлик.
- Та невже? На фортепiано? - щиро дивувався Микола Вiталiйович. - Ану
ж, ну. - Вiн перенiс Лесю на стiлець перед фортепiано i зупинився,
чекаючи, що буде далi.
Леся подумала хвилинку, звично взяла акорд i плавно почала
"Хлопцi-молодцi". Лисенко пiдiйшов до Косачево© i мовчки потиснув ©й руку.
У виразi його обличчя були i подив, i замилування.
Леся скiнчила грати, жiнки голосно заплескали в долонi, а Микола
Вiталiйович ледве стримував сльозу, що несамохiть викотилася. Вiн теж
зааплодував.
А Леся знову заграла. Товариство додавало ©й снаги i смiливостi.
Рученята легенько перебiгали по клавiшах, дiвчинка грала й грала,
викликаючи з пам'ятi напiвзабутi, давно розученi мелодi©. Кра чком вуха
дослухалася до розмов, ловила уривки фраз, та мало над ними задумувалась.
Але раптом вчулося ©й знайоме iм'я. Стишила гру, збилася з ритму i зрештою
перестала зовсiм... Так, говорили про тiточку. I яку ж страшну звiстку
принесли Лисенки! ©© кохану тiточку Оленочку заслали в далекi, незнанi
кра©, де й сонце свiтить по-iншому, де на кожному кроцi на людину чату
смерть.
"...Тiточко, люба моя", - кликала в думках Леся. Згадалися розповiдi
Ганни Iванiвни, Шура, смерть ©© батька... Все це так вразило, що Леся
непомiтно залишила дорослих.
Другого дня Леся нездужала. Вночi жахалася страшних привидiв, якi,
здавалося, кишiли в темрявi, а вдень усе нагадувало ©й про тiточку. Ще отi
фотокартки на стiнах, з яких усмiхаються великi, розумнi тiточчинi очi.
Хоч би познiмали ©х. "Хто ж менi пiсень заспiва тепер?.. А ще збиралися
разом до гаю - слухать пташок, збирати ягоди..."
- Матусенько, ©дьмо додому, - прохала.
Ольга Петрiвна й господарi, як могли, розважали ©©, та дiвчинка бiльше
вiдмовчувалась. Довелося Косаче-вiй так-сяк закiнчувати справи i поспiшати
до Луцька.
Дорога трохи розвiяла Лесину тугу. Проте ненадовго. Вдома, як тiльки
побачила Шимановських, - Павлик i Антiн уже були з матiр'ю в Луцьку, - це
почуття оволодiло Лесею з повною силою. В пам'ятi оживали тiточчинi
розповiдi, палкi пiснi, що ©х спiвали вечорами. Вони бринiли, ятрили
душевну рану. Леся ненавидiла тих далеких людей, якi осиротили Антона й
Пав-лика, забрали тiточку. То ж вони, видно, вкоротили вiку Шевченковi...
А що, коли й тiточку жде те саме? Декабристи... Серед них i Якiв, материн
дядько. Нiхто, мабуть, звiдти не поверта ться.
Вона готова була вступити в двобiй з катами. Тiльки ж далеко той
Петербург. А до Сибiру ©й взагалi не дiстатися. Це аж там, де сходить
сонце, за лiсами дрiмучими, за високими горами... Згадувала Кармалюка. От
мати б його силу й хоробрiсть. Пiшла б, вiдшукала дорогу ©й людину,
визволила. Вона ж, бiдна, му читься там, тiльки й надi ться, певне,
вернутись до рiдного краю-Думки, мов тi хмари перед грозою, клубочились,
туманом повивали свiдомiсть. Наче спалахи блискавок, рядки нанизувалися
разками добiрних слiв... Погля нуть iще раз на рiдну кра©ну...
Навколо темрява, нiч. Зморенi денними клопотами, сплять тато й мама,
щось незрозумiле бурмоче спросоння Михайлик. Тiльки од не© все вiдлiта ,
нiщо не цiкавить. Навiть книжки, що накупили в Ки вi. Хотiла було читати
ввечерi, та рядки плутались, i на кожнiй сторiнцi з-помiж них дивилися
зажуренi тiточчинi очi. Слiз у них не було - тiльки туга й бiль. I бажання
поглянуть iще раз на синiй Днiпро... на степ... могилки, серед яких
бiлоголовим дiвчатком промайнуло дитинство, де вперше народились палкi
гадки.
Щось нестримне охопило дiвчинку. Воно несло ©©, мов вiтер билиноньку, в
край далекий, суворий. I не хтось то вже сумував по Вкра©нi, а вона,
Леся... Нi долi, нi волi у не©, тiльки надiя грi зболiле серце... Надiя
вернутись! Там жити чи вмерти - ©й однаково. Аби на сво©й, на рiднiй
землi.
Коротка лiтня нiч танула. Звичною метушнею на вулицi народжувався день.
Вiн прийшов непомiтно, викупаний у росах, - свiжий, принадний. Лагiдно
заглянув у вiкна, дихнув прохолодою, змив тривожну дрiмоту. Леся пiдвелась
i сiла на лiжку. Вiд безсоння важкою здавалась голова, проте нi бiль ©©,
нi втома не заступали думок. Вони були яснi, хоч i безрадiснi.
Нечутно Леся пiдiйшла до столика i, щулячись вiд ранково© свiжостi,
поспiшно почала записувати:
Ш долi, нi волi у мене нема.

Зосталася тiльки надiя одна

Надiя вернутись ще раз на Вкра©ну..
Не помiтила, як до спальнi зайшла i стала позаду мати, - писала й
писала, мережила рядочками папiр. Лише як на плече лягла материна рука,
обернулася - Менi страшно, мамочко... А що, як ©© закатують..
Не вернеться тiточка. - Леся горнулась до матерi, тремтiла. Проте в
очах ©© не було нi сльозинки - тiльки розпач, i жах, i пекучий, немов сiль
на ранi, затамований бiль. Ольга Петрiвна дивилась на не© i не впiзнавала.
За нiч дочка нiби постаршала: не по-дитячому суворо зведенi брови, ледь
помiтна зморщечка хвилясто перетнула високе чоло.
- Вгамуйся, доню. Все з'ясу ться, i тiточка при©де жива-здорова... Не
можна так. Ходи одягайся. Он i Михайлик уже прокинувся.
Заглянув Петро Антонович.
- Що тут у вас? - Вiн узяв списаний Лесею папiрець i довго, уважно його
розглядав. - Вiрш?
Леся мовчала, з острахом дивилася на сво писання, нiби не папiр був у
батькових руках, а шматочок ©© зболiлого серця.
- Iсторiя з Оленою остаточно вивела ©© з рiвноваги, - вiдповiла Ольга
Петрiвна. - Всю нiч, каже, не спала.
- А для початку непогано, - глянув на дружину Петро Антонович. -"Нi
долi, нi волi у мене нема, зосталася тiльки надiя одна". - Вiн сiв у
задумi до столу, вдруге перечитав написане i перевiв погляд на Лесю. Вона
все ще тулилася до матерi, як дитинча, що злякалося свого першого кроку. I
десь за цi ю дев'ятилiтньою дiвчинкою, мов крiзь туман, Петро Антонович
бачив зимовий Новоград-Волинський, морозяну лютневу нiч i крихiтне,
закутане в пелюшки тiльце, що його винесла йому вiд породiллi мати,
лизавета Iванiвна. Чи думав у ту врочисту годину, що так рано заб' ться
тривогою дитяче серце? "Яка ж твоя доленька, доню, яка путь тобi
уготована?"
- Спасибi... Ларисо, - мовив зрештою i простягнув дочцi руки. Вона
постояла якусь мить у нерiшучостi, а потiм кинулась, обвила батькову шию,
й Петро Антонович вiдчув, як схвильовано б' ться ©© серце.
- Та годi-бо вам! Задушиш дитину, - сказала Ольга Петрiвна. - Менi за
всi мо© поезi© нi разу так не дякував, - жартома докоряла чоловiковi, - а
це ж тiльки початок вiрша.
- Нiчого, який початок, такий буде й кiнець, - упевнено мовив Петро
Антонович. - Еге ж, Лесенько? Вона лише кивнула на те i ще дужче
пригорнулася до батькових грудей, наче вперше зустрiла його пiсля розлуки
або ж прощалася на довгi роки.
XI
Час - добрий лiкар. Минуло кiлька тижнiв, i Лесине горе стишилося,
вгамувалося. Але не забулося. Дiвчинка виливала його сво©м друзям, коли
збиралися в замчищi, виспiвувала тужливими пiснями. Вона помiт но схудла,
стала вразливiшою. В ясних оченятах осе лилася постiйна задума.
- Ти б вiдпочила, Лесенько, - сказав якось дочцi Петро Антонович, коли
та вже надто засидiлася над книжками.
- Еге, то хай i Мишко гуля , щоб я не вiдстала вiд нього... А то вiн
усе учить i учить.
- Ну, це ми владна мо. Михайлику! - гукнув Петро Антонович. - Хочете,
одвезу вас до Колодяжного? На вакацi©.
- А де ж ми там будемо жити?
- От тобi й козак! Лiтом кожен кущик ночувати пустить.
- Та я - що? Менi однаково, - виправдовувався Михайлик. - От як Леся.
- ©дьмо, таточку, ©дьмо! - заплигала з радощiв Леся. - Зараз квiток
там, ягiд... ©дьмо!
- Треба маму спитати, як вона.
- Я хутко, - метнулася Леся на кухню по матiр. Ольга Петрiвна не
заперечувала. Вона вже й сама не раз думала, що дiтям необхiдна
прогулянка. Колодяжне, з його повними чарiвно© полiсько© краси
навколишнiми гаями та луками, напевне, дасть необхiдну ©м втiху.
Оселилися в iще не закiнченому великому будинку. Одна з трьох просторих
його кiмнат уже була готова, побiлена, а кухню Петро Антонович попросив
пiчникiв тимчасово зробити надворi. Пiд низеньким гонтовим накриттям тi
змурували плитку, вивели комина, i куховарка - чепурна, моторна молодиця,
яку Ольга Петрiвна найняла ще в Луцьку, -щодня готувала там страву.
Саме достигали вишнi, садки червонiли вiд ягiд. Ольга Петрiвна сушила
©х, насипала в бутлi. Весь день вона була заклопотана, порядкувала на
будiвництвi, бо Петро Антонович одразу ж повернувся до мiста. Леся й
Михайлик почували себе привiльно. Вони швидко подружили з сiльською
малечею i тiльки й чекали нагоди чкурнути з нею на пастiвень, де
сила-силенна квiток, чи до недалекого озерця, напiвзарослого ситнягом та
покритого зеленим килимом ряски. Скiльки там лiлей! Бiлих, жовтеньких...
Так i надять до себе. Хоч зiрвати ©х не так-то легко - драговина
засмокче... Та хлопчаки добираються. Скидають одяг, роблять iз ситнягу
кулики i пливуть на них на самiсiньку середину.
З заходу до села пiдступав дубовий пралiс. Вiн нагадував Лесi
звягельськi темнi бори, по©здки до навколишнiх сiл. I легенди. Про мавок,
лiсовикiв, русалок, водяникiв. Вони назавжди ввiйшли в ©© серце, жили в
уявi звичайним життям, як i всi iншi друзi. Скiльки разiв шукала зустрiчi
з ними, а все не щастило. Ще тодi, на Купала, як були в Жаборицi,
сподiвалась побачити причинних дiвчат, послухати ©х веселих пiсень, та
жодна не з'явилась тодi, не прийшла. Чи то година була не слушна, а чи
iнше що завадило... "А чому б тут не побачити мавки?" - спало якось на
думку. Це було погожого вечора, коли вони з Михайликом поверталися з
гулянки. Ще червонiло крайнебо на заходi, спадала збита чередою курява, а
над головами з приглушеним свистом шугали кажани. "Самотою проти ночi
страшно, - думала Леся. - Може, згодиться Михайлик? - Глянула на брата i
завагалася: - Ану, як сам не пiде ще й мене не пускатиме? Адже вночi
вештаються усякi сили - чистi й нечистi". Вирiшила обережно вивiдати
братову думку.
- Михайлику, тобi тут хороше? - закинула здалеку.
- Дуже! Стiльки простору, не треба скнiти над пiдручниками. А чому ти
спитала? Тобi не подоба ться?
- Ш, що ти? Я ладна тут назавше зостатися... Лiс, озера. Там-то, видно,
мавок га лiсовикiв! От побачити б!
- Чого заманулося! Таж вони тiльки вночi виходять.
- То й що! Хоч би i вночi? Михайлик глянув запитливо на сестричку.
- Чи ти ба, яка одважна! Гляди-но... Сперечатися було б зайвим, i Леся
промовчала. Ясно й так, що брат не складе ©й товариства. "Доведеться
самiй... Доберусь до тi © он вежi й назад", - думала.
З таким рiшенцем i лягла спочивати.
Не спалося. Та й чи до сну! У вiдчинене вiкно дихала п'янкими, на
лугових травах настояними пахощами лiтня нiч, та мниче шептались молодим
листям дерева, а на пастiвнi, у вiльшинi, що пiдступала до самiсiнького
подвiр'я, не вгавали соловейки. Леся пiдвела голiвку, виглянула у вiкно.
Поруч заворушилася Лiля.
- Що тобi, доню? Лежiть спокiйно... Спiть, - почувся сонний материн
голос.
Не озвалася на нього, принишкла. Лежала з заплющеними очима й
дослухалась. Недалеко, мабуть на вигонi, гуляла молодь: невгамовно
заливався голосний бубон у чи©хось дужих руках, то затихала, то знову
тонко виводила скрипка; часом зринала пiсня, проте ненадовго: видно, ще не
настав ©й час...
У кiмнатi тиша. Всiх здолав мiцний сон. Добре, що Джальми нема, а то
почула б i почала скавучати.
Затамувавши подих, Леся злiзла з полу, навшпиньки пiдiйшла до дверей.
"Що, як заскриплять?" Обережно натиснула клямку i пхнула боком дверi.
Вiдчинила - аби як-небудь просунутись - i стала в сiнцях, прислухаючись...
Тихо. Шхто й словом не обiзвався. Можна йти.
Поза хатою, минаючи обору, щоб, бува, не зустрiтись iз куховаркою -
вона ночувала надворi, - добралась до пастiвня, постояла в нерiшучостi i,
не тямлячи себе вiд страху, подалася стежкою, яку запримiтила ще вдень,
коли ходила до озера. Висока густа трава бризкала росою, при мно
остуджувала гаряче вiд хвилювання тiло. По небу блукали сивi хмари. Вони
то заступали жовтий молодик, вiд чого блiдi тiнi повiльно котилися полями,
то випускали його, i тодi м'яке сяйво розливалося над землею. Зiтхав
легенький вiтерець мiж галуззям.
Ось i узлiсся. Шд ногами затрiщав дрiбний хруст, ! його трiск легенько
покотивсь мiж деревами. В кущах, що темними купинками пiдступали до
стежки, застогнав пугач...
Леся здригнулась i зупинилася. Колодяжного не було видно, гiнкi тополi
ледь бовванiли в мiсячному свiтлi... "Може, вернутись?.." - спало на
думку. "Як, не побачивши мавки?" - заперечував iнший голос. Кому вiн
належав - не знала, лише вiдчувала в собi якусь роздво нiсть. Одна Леся
нестримно поривалася вперед, а iнша зупиняла ©©.
Перемогла все ж таки перша. Пiдкоряючись ©й, Леся перехрестилася i
сторожко ввiйшла в лiс. Кiсники ©й розмаялись, чiплялись за гiлки, та
дiвчинка цього не вiдчувала, пробиралась вiд стовбура до стовбура...
Нарештi перед нею вiдкрилося невеличке лiсове озерце iз тихим плесом.
Блищало воно - спокiйне, сонне. Могутнi дуби, що росли бiля нього, мовчки
милувались сво ю вродою. "Отут i ждатиму, - вирiшила Леся й щiльно
притулилась до дерева. - Вони найбiльше люблять купатися в мiсячнi ночi".
...Чекала, а нiчого не бачила. Понуро стояли в задумi дуби, кричало,
наганяючи страх, нiчне птаствi, i хоч би тобi на смiх що привидiлось.
"Видно, погане я мiсце вибрала: близько до села й до узлiсся. Зайти б
далi, та заблудити можна", - мiркувала Леся. Щемiли пожаленi кропивою
ноги, липла до тiла мокра спiдничка, хотiлось присiсти, зiгрiтися... "А
дома, певне, шукають... Мама й Михайлик бiгають, кличуть, - снували думки.
- Та де там! Вони собi сплять... Але чому ж нiчого нема ? Чи то нiч така
видалась, чи що iнше?"
Затихла молодь на вигонi. Заспiвали першi пiвнi. Леся постояла трохи,
все ще сподiваючись побачити мавку, а потiм нехотя, оглядаючись на озерце,
пiшла назад.
Коли виходила з лiсу, щось людським голосом закричало над головою,
зашелестiло в бур'янах, залопотiло. Заклякла на мiсцi, а потiм,
отямившись, щодуху кинулась додому.
XII
Швидко минали днi. Леся нiкому не розповiдала про сво© нiчнi пригоди,
тiльки ходила мов зачарована. Бачила тую мавку, високу на зрiст, з гарним
округлим лицем i довгими косами, що хвильками спадають на плечi, на
груди... Одяг мала прозорий, крiзь який просвiчувало утле тiло... То
купалась безгучно в прозорiм лiсовiм потiчку, то забавлялась, гойдаючись
на тонких березових вiтах, то легко, немов на крилах, бiгала горами й
долами, аж розвiвався ©й одяг, рвала квiти i заквiтчувалася ними...
Як жаль, що нема фортепiано! Поклала б усе це на музику, грала б i
грала - безперестанку... Музика завжди поверта бадьорiсть. Та й не лише
тому. Скiльки тут чудових мелодiй! Вони бринять у серденьку голосними
солов'©ними переспiвами, срiбними жайворонковими дзвiночками.
Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька...
Одну за одною вiдкладала у пам'ятi, берегла пiснi, як найкоштовнiший
скарб. "А Михайло Петрович радив записувати", - спав на думку недавнiй
лист вiд Драгоманова.
Випросила кiлька аркушiв паперу, зшила його i занотувала всi, що знала,
пiснi. Ще й Михайлик додав трохи.
Це було куди кориснiшим вiд щоденно© бiганини. Мама - й то похвалила!
Навiть попросила змальовувати для не© найцiкавiшi узори, що не так уже й
важко;
Варка, Йосипа Пирогового, зна , у кого в селi найкращi рушцики.
Ну й бiдова та Варка! Тоненька, пожовкла вiд пропасницi" а метка, мов
козеня. Щлий день вертiлася б дзигою, i ноги ©й не болять. I на город - по
бур'ян для кроликiв, i до сажалки - по ряску для качок, i на гойдалку -
скрiзь устигав. Коли б не оте мале на ©© ши© - хтозна-що б видумувала. А
то й забавляй його, i дивися, щоб пiску в рот не гребло... Морока, та й
годi! Вже скiльки Леся просила Федоську, Варчину матiр, частiше вiдпускати
©© гуляти, - де там! Слухати навiть не хоче. "Вам, - каже, - панно, вiльно
гул ти, бо за ким. А Варцi, коб ви те знали, вже заробл ти пора.
Дiвка... Хто на не© приробить? Нехтолиця отой прокл -тий, п' ниця
невсипущий?" Це вона про чоловiка так, про Йосипа" Варчиного батька...
Шкода його. "Слабий", - каже Варка. А люди подейкують, нiбито жiнка звела
так, аби не пив та не длявся без дiла... Мо', воно й правда, бо Леся сама
не раз чула, як Федоська взивала чоловiка неподобними словами, ще й
проклинала: "А бодай тебе заглумило!.. Щоб ти скопитiв!.. Ось я тобi!"
Чим би його допомогти Варцi? Не раз над цим думала, шкодувала, що не
взяла з собою копилки. Там, певне, вже рублiв кiлька набралося. Коли не
все, то половину можна було б вiддати. На новорiчнi подарунки ще
збереться, а Варцi на каптан якраз вистачило б. Бо так уже вона
задивлялася на ©© вбрання та допитувалася, почiм купляли, що жаль проймав.
А то, видно, не витримала. Це як вони пiд вербами бiля кадуба сидiли й
читали. Слухала-слухала i раптом: "А дай-но, Лесю, я помiряю твою
спiдничку".
Бiдна вона.
...Од мрiйних думок про мавок поверталася до буденного. Слухала жалi
селянськi, пiснi про зрадливую долю - i щось нило всерединi, у грудях.
Гей, та вирiс я в наймах, в неволi,
Та не знав я долi нiколи.

Та гей... -
спiвали парубки, йдучи на гуляння. Вразливий той спiв тужив над селом,
тягарем осiдав на серцi.
Леся щойно повернулася з гойдалки, розпрощалася з Варкою i сiла в дворi
на колодах. Сутенiло. Кiлька разiв прибiгала Лiля, кликала вечеряти, поки
й собi не вмостилася бiля сестри. Вiддалилася й стихла пiсня, i тодi
виразнiшим став скрип журавля над колодязем, брязкання вiдер, мекання
овець на оборах.
Зненацька серед цього звичного гамору пролунав дитячий зойк.
- Ой мамочко... не буду... не буду... Леся здригнулась: кричала Варка.
- Ти, холеро, ще й плакати? - надривалась Федоська. - На ж тобi, на...
а щоб знала.
Леся залишила сестру й метнулась на крик (Варчина хата - через двiр).
Федоська тримала дочку за руку i, раз по раз приказуючи, била скрученим
рушником.
Дiвчина звивалась з болю, намагалась обняти матiр за ноги, а та ще
дужче злилася.
- Оце тобi не слухатись... Ось тобi гул нн .
Не тямлячи себе, Леся кинулась виручати ровесницю.
- Не бийте ©©!.. То я пiдмовила... Не бийте! Жiнка завагалась i
випустила Варчину руку. Леся схопила подругу в обiйми, цiлувала i мало
сама не
плакала.
- Ходiмо до нас, Варочко... В нас ночуватимеш...
- А то чого вона ма по чужих хатах дл тись? - знов обiзвалась
Федоська. Вона стояла, все ще тримаючи напоготовi рушника, хоч на лицi i в
очах ©© помiтний був розпач.
Прибiгла Ольга Петрiвна з Михайликом i меншою донькою.
- Що тут у вас? Леся крiзь сльози розповiдала. Федоська не витримала,
схилилась на ворину, захлипала безгучно, здригаючись.
Ольга Петрiвна заспокоювала ©©, умовляла.
- Чи я не мати ©й? - зрештою обiзвалася жiнка, витираючи брудним, тим
же, яким лупцювала дочку, рушником сльози. - А що я зроблю?.. Терпцю вже
нема . Хоч живцем лiзь у землю. I нагодуй ©х, i взуй... Де ж його взети?
Той, - вона показала на клуню, де, мабуть, був чоловiк, - ядуха прокл тий,
все з дому та з дому т гне... Даруйте, тiльки дочка ваша най не водить
Варку. В не© робота, малу он гл дiти нiкому.
- Вона й так усе робить, а ви тiльки б' те, - вiдповiла Леся.
- Помовч, доню, - сказала Ольга Петрiвна. - А дитини не варто бити, цим
©©, Федосько, не навчите.
З прочинених хатнiх дверей вирачкувало замурзане по самiсiнькi вуха
дитинча i, чiпляючись за одвiрок, зiп'ялося на тоненькi рахiтичнi нiжки.
Федоська пiдхопила його на руки, почала обтирати подолом личко.
- Мо маленьке... Всi про не© забули. Скоро Моня прийде, поп' ш i
спатоньки л жеш.
Шби нiчого й не сталося, не було нi бiйки, нi слiз. Жiнка пестила свою
найменшеньку, примовляючи та прицмокуючи ©© в щiчки.
- Та й чого ж ми сто©мо? - збагнула вона. - Господи... Забили голову
оцi дiтлахи, що не зна ш i на якому свiтi жи ш. Прошу до хати... Варко, а
клич-но пан нок i панича в гостi.
Ольга Петрiвна завагалася, почала було вiдмовлятись, а потiм таки
пiшла.
В хатi стояла пiвтемрява. Бiля мисника ро©лись мухи.
Федоська запалила i поставила на припiчку, пiд комином, трiскучу
скалку. По долiвцi, стiнах заплигали тiнi.
- Як у вас душно! - зауважила Ольга Петрiвна. В не© починало стукотiти
в скронях, хотiлось на свiже повiтря, але одразу виходити незручно.
Хазяйка, посадивши малу на пiл, внесла i поставила на стiл миску
вишень.
- Куштуйте... сво©. Воно б годилося не цим пригощати, та вибачайте...
- Дякую, дякую, - заспокоювала Косачева, обережно, за корiнцi витягуючи
ягiдки.
- Оце коб менi Варку десь влаштувати, - вела далi селянка. - Хоч за
харчi й яку-небудь лахманину... Та де там! Здорових он скiльки. А воно
недолуге...
Дiти стояли мовчки, нiби й не було ©х в хатi. Леся i Варка все ще
трималися пари.
- Хай Варка зайде, я дам ©й хiни од хвороби, - мовила Ольга Петрiвна i
встала, - а про службу треба подумати. Може, в няньки? Вона дiтей любить?
- Ой панi!.. Та ви зна те, що це за дiвчина? Ходи-но сюди, Варуню. Ото
покину ©х на весь день, то й нагоду , i приспить... i забавить. Ви вже,
будьте ласкавi, не забудьте про не©.
Косачева попрощалася, а Федоська, проводячи ©© до ворiт, все вихваляла
дочку i розказувала, яка та в не© слухняна i роботяща.
Пiсля цього Варка стала забiгати до Лесi частiше...
- I як ото ти чита ш ту книжку? - пита , бувало. Леся показувала ©й
букви, розповiдала, що в книжках пишеться.
- Мама казали, що я могла би вчитися, та лихо - чобiт нема . От
зароблю, справлю i пiду, нехай учать.
- У вас тут i школи нема.
- Нiчого. Зате в Ковелi не ©дна.
- Ким же ти будеш, як вивчишся? Дiвчинка замислювалась. Справдi-бо!
Вона над цим не думала.
- Ким гинчi, то тим i я... щоб зароблети гарно, бо бiднi ми.
- А я теж, - казала Леся та мниче, напiвшепотом, - хочу мати
багато-багато грошей. I зна ш для чого? Роздаватиму ©х, щоб не було
бiдних...
Цi розмови велись один на один, найчастiше бiля кадуба. Леся любила цей
тихий, оточений кущуватими вербами куточок, де годинами можна сидiти
самiтно, дивитись, як невтомно б' з-пiд товстого дубового пня джерело, i
думати-мрiяти...
Несподiвано дружба була порушена. При©хав Кароль i сказав, що тато
велiв ©хати додому. Почали збиратися в дорогу. Лесi не хотiлося вертати до
мiста, кидати веселе сiльське товариство.
- Мам, а Варку не вiзьмемо? - несмiливо запитала.
- Таж не пустять ©©. Хай пiзнiше.
Засмучена, збирала сво© вiнки та букети, складала книжечки.
Нагодилася Варка. Вона тримала перед себе малу, весь час пiдпираючи ©©
колiньми, щоб не сповзала з рук.
- дете?
- Татко велiв... скучив за нами. Та ти не журись, ми скоро повернемось
сюди назавше.
- Коли то ще буде... Я, може, в найми пiду, то й не побачимось...
Обидвi замовкли. Пхинькнуло дитинча, та Варка не чула того, була
заглиблена в невеселi роздуми.
- На ось на пам'ять, - Леся пiднесла подрузi одну з кращих Лiлиних
ляльок, проте Варка не поспiшала брати ©©. Стояла i журно дивилась перед
себе. - Ну-бо, Варко, що ж ти мовчиш?
- Вiзьми, Варуню, - обiзвалася Ольга Петрiвна. Дiвчинка нехотя взяла
подарунок i дала його в руки сестричцi.
...От i готово. Речi всi складенi, можна рушати. Ольга Петрiвна да
останнi розпорядження по господарству. Кароль поправляв упряж, а Михайлик
господарем сидить спереду на бричцi. Тiльки Леся нiяк не розстанеться,
нiби назавше проща ться. То усмiхнеться, то похмурнi враз.
- Сiдай уже, Лесенько, - обзива ться мати.
- Прощай, Варко...
- дь щаслива.
Нiби дорослi.
Рушила бричка. Варка вийшла i довго стояла на вулицi, дивилась услiд.