Олiйник М.. Леся

маю се розумiти? Невже так, що в Галичинi я мала б ще "тихше" жити, нiж на
Укра©нi? Коли так, то се страшна жертва душi... Скинутися всяко© полiтики
в лiтературi i в мо©х зносинах з метрополi ю нiяк не можу, бо не тiльки
переконання, але темперамент мiй того не дозволя , а ще не дозволя -
зна те що? - дядькiв заповiт... Дядько хотiв, щоб i моя праця, i моя думка
росли i жили, щоб я нi лiтератури, нi полiтики не скидалась, щоб я шукала
свого шляху...
До М, Павлика, 10 квiтня
Радiсна i весела та година повороту додому. I дорога зда ться легшою та
прямiшою, i люди нiби кращають...
Цього разу вона поверталася залiзницею" перетнувши одразу аж
пiв- вропи. На кiлька днiв "причепилася павутинкою" до "чи ©сь" хати у
Чернiвцях, на тиждень - у Ки вi" i ось знову Гадяч, Зелений Гай...
...Про мою аферу з Трушем не буду Вам писати, бо, на мою думку, вона не
ма ширшого значення. Я вибираю собi не друзiв мо©х друзiв, але друзiв
мо©х iдей.
...Ви для мене друг свято© поезi©, найбiльшого i найпостiйнiшого з усiх
мо©х друзiв...
Для мене в Вас завжди щось таке, що сто©ть вище всяких кружкових
котерiйних та iнших справ от мира сего. Товаришування наше, зда ться менi,
власне, "не от мира сего".
До Iв. Франка, 1 серпня
Що-то хтось любий та чорненький дума , що не ©де до когось... Хтось уже
дожида когось так! Нехай би хтось при©хав таки сього мiсяця, то був би
мiг звiдати Полтаву з нагоди вiдкриття пам'ятника Котляревському... Хтось
замiря ви©хати на зиму на Кавказ...
До О. Кобилянськоi, 2-10 серпня XI
Кавказ... Рiвно через десять рокiв вiн стане ©© другою батькiвщиною,
мiсцем останнього притулку. А зараз вона ©хала тiльки "на зиму", на одну
лише зиму. Однак треба подаватися в якусь полудневу сторону -
полтавсько-ки©вський клiмат, видно, вже не для не©, то чому не звiдати ще
цього краю? Хвалить же його й Кримський, i Маня Биковська од нього в
захопленнi, й Квiтка... Клименту Васильовичу вiн хоч i не зда ться чимось
надзвичайним - гори як гори, i люди як люди, - все ж радить, запрошу .
Буде, мовляв, до кого сво©м словом озватися. Воно й правда. Бо поки вдома,
поки поблизу тебе друзi, батьки, якось не вiдчува ш тi © туги за рiдним,
котра охоплю тебе на чужинi. А це велике горе - буть одиноким, самiтним.

...На початку жовтня Леся була в Тифлiсi.
Тимчасово зупинилася в готелi, бо Маня, яка прийняла б ©© з дорогою
душею, сама жила в чоловiкових родичiв, а Квiтка на власне житло ще не
спромiгся - теж тулився по людях. Зрештою, добре, що вони хоч зустрiли ©©,
допомогли влаштуватись, не залишають одну. Климент Васильович так той
просто зi служби поспiша до не©... Бiдний вiн: двадцяти трьох рокiв, а як
вимучений життям! От тобi й унiверситет, коли нема "сво ©" руки в якiмсь
вiдомствi чи департаментi. Шматковi хлiба радiтимеш...
Климент Васильович працював помiчником секретаря окружного суду. Робота
не так i важка, але i безгрошова. Шiстдесят п'ять карбованцiв на мiсяць -
не вельми розбагатi ш. Бракувало не то що на одяг та матерi в Ки©в -
навiть на театр треба було економити.
Все ж у театрi вiн бував часто, не залишав нi музики, нi етнографi©. В
цьому значною мiрою допомiг Климен-товi добрий друг Лариси Петрiвни -
Агатангел Юхимович Кримський. Квiтка познайомився з ним давненько, ще в
Ки вi, i таки в них же, у Косачiв. Якою ж була його радiсть, коли,
при©хавши до Тифлiса, застав там славного земляка. Вчений працював над
давнiми схiдними рукописами, а поза тим вивчав живу мову, звича© грузинiв.
В мiстi в нього було чимало приятелiв. Якось, коли вони прогулювалися над
Курою, ©м зустрiвся лiтнiй уже, досить симпатичний чоловiк. Кримський
гречно з ним привiтався, вiдрекомендував Квiтку. Незнайомець виявився
етнографом i композитором Завадським.
Климент Васильович швидко завоював симпатiю Завадського, i той, бачачи
його незвичайний потяг до музики, ввiв юного краянина (сам теж був з
Укра©ни) в ширше мистецьке коло. Таким чином Квiтка запiзнався з Захарi м
Палiашвiлi - молодим представником новiтньо© грузинсько© музики - i
взагалi став сво ю людиною серед ©© дiячiв.
Десь через мiсяць пiсля при©зду Лариса Петрiвна i Квiтка гостили в
Завадського. Композитор вiдзначав якусь свою родинну подiю, власне, це був
лише привiд для широкого товариства. Зiйшовся переважно музичний свiт.
Довго сидiли, говорили про рiзне.
Ще на початку вечора господар, з яким Леся ранiше зустрiлася,
познайомив ©© з Палiашвiлi, той - зi сво ю дружиною, милою, тендiтною
Юлi ю Дмитрiвною.
Разом вони сидiли й за столом. Молода пара викликала симпатiю. Захарiй
Петрович, виявля ться, зна Читадзе. Як вiн там? Лариса Петрiвна
розповiла, що недавно з ним бачилась, що Шiо - як не дивно - досконало
опанував росiйську мову, вважа ться в Ки вi чи не одним з кращих ©©
викладачiв.
- Скоро ми його цi © честi позбавимо, - мовив Палiашвiлi.
- Як? - не зрозумiла Леся.
- Заберемо до себе. Досить йому там одсиджува-тись. Нехай при©здить i
учить тут... Так i скажiть йому, як побачите... Ви надовго до нас? -
поцiкавився.
- Не знаю, як далi, а зиму перебуду. Клiмат ваш менi пiдходить... I
люди до душi. Двiчi я була в Iталi©, у Сан-Ремо; добре там, але чужина...
А тут як дома.
- Значить, подоба ться? - серйозно перепитав Захарiй i голосно
звернувся до присутнiх: - Друзi! Нашiй дорогiй сестрi Лесi Укра©нцi
подобаються наш Кавказ, наша Грузiя, Кура, нашi гори... - Вiн був трохи
пiд чаркою. - За давнiм схiдним звича м, усе, що подоба ться гостевi,
хазя©н повинен йому дарувати.
Присутнi заплескали в долонi.
- В знак нашо© одностайно© згоди, - вiв далi Палiашвiлi - пропоную...
Зачекай, Юлi , - лагiдно обiрвав вiн дружину, що намагалася його стримати,
- тут таке дiло, а ти хочеш, щоб твiй Захарiй мовчав... пропоную пiдняти
бокали.
Гостi сипали жартами, дотепами. Лариса Петрiвна взяла бокал, наповнений
iскристим вином, пiдвелася.
- Ми, укра©нцi, теж гостиннi i щедрi, - мовила. - Я хочу, коли вже
вельмишановний Захарiй Петрович проголосив такий тост... хочу, щоб нашi
народи завжди дiлилися тiльки добром... Я вперше на вашiй землi, i менi
радiсно, що ми, такi далекi вiдстанню, близькi, рiднi серцями... Нехай же
вiчним буде наше днання!.. А за дарунок велике спасибi, - додала жартома.
- Я серйозно, - знову пiдвiвся Палiашвiлi. - Коли вам тут подоба ться -
залишайтесь... Пере©здiть назовсiм - все буде ваше... - повиннi ж ми
коли-небудь вiддячити Укра©нi за нашого Гурамiшвiлi...
- Спасибi" Тiльки без Укра©ни я не можу, тим бiльше зараз, коли над нею
забринiло свiтання нового дня. Там мене ждуть.
- Але ж писати ви зможете й тут.
- Одного лише писання зараз не досить.
- Розумiю. Як це в Шевченка? - Палiашвiлi замислився. -"Поховайте та
вставайте, кайдани порвiте..."
- Звiдки ви зна те "Заповiт"? - поцiкавилась Леся.
- Ваш "Заповiт", дорога сестро, з однаковою силою будить струни i в
наших серцях. А чув я його з уст нашого Акакiя. Вiн бачився з Шевченком
раз, у Петербурзi, але спогад про ту зустрiч Церетелi береже як святиню.
Пiдiйшов Вано, брат Палiашвiлi.
- Захарiю, тебе просять заграти. - I додав вибачливо: - Вечiр без
музики - що маран без вина. Палiашвiлi пiдiйшов до фортепiано.
- Легенди оповiдають, що Гурамiшвiлi дуже любив укра©нськi пiснi,
-мовив задумливо. -А одну-"Ой на гору козак воду носить", - зда ться, так
©© називають? - найбiльше. Ми вiримо легендам... Я вiддаю свою першiсть
нашим дорогим гостям i прошу виконати цю пiсню.
- Сiдайте, Кльоню, - шепнула Леся Клименту Васильовичу.
Квiтка подякував, сiв.
Пiсня про нероздiлене дiвоче кохання, про козака, що кида свою
наречену i ©де в далеку дорогу, зачарувала слухачiв. Не всi розумiли ©©
змiст, але мелодiя, музика, повнi задушевностi i тихого смутку, проймали
кожного.
Кажуть люди, що не буду я твоя!
Кажуть люди, сама бачу,
Не раз, не два на день плачу, -
стиха пiдспiвував Квiтка.
- Молодець! Добре гра ш! - похвалив Захарiй Петрович i додав: - Гарна
пiсня... Отак, мабуть, тужила десь i Давидова наречена - грузинка...
Грайте ще, будьте ласкавi.
Климент Васильович виконав варiацi© на теми народних пiсень - присутнiм
вони теж вельми сподобались - i уступив мiсце Захарiю. Тiснувата як на
таку компанiю кiмната завирувала звуками - шумом зелених картлiнських
долин, ревом водопадiв, задумою величних вершин гiрсько© Сванетi©.
Як вiн грав? Як легко, нiби стрiмкий потiк по камiнню, бiгали його
пальцi. Коли б ©й хоч трохи його вiртуозностi,.. Власне, коли б ©й...
Лариса Петрiвна аж повела плечем, - воно чомусь сiпнулося, i, щоб не
повторилося, схрестила, мiцно затиснувши, руки на грудях.
...Стало душно, i вони вийшли на веранду. Жовтень видався теплий. Гiрко
пахло пожухлим листям, з ущелини, де в темрявi сердито билась об скелi,
шумiла Кура, тягло холодком... Мiсто ще спало. Сотнi яскравих i слабших
вогникiв миготiли, переморгувались, п'ялися все вище на гору, що здалеку
нагадувала прибрану до свята ялинку. Нiч була сiра, i прадавнiй Метехський
замок на вершинi гори (Леся вже встигла побувать бiля нього) здавався ще
та мничiшим. Скiльки набудував ©х народ на цiй багатостраждальнiй землi!
На власне ж горе. Колись гинув на мурованих стiнах вiд рук чужоземцiв, а
нинi гни у вогких пiдземеллях, закинутий сво©ми ж динокровними катами...
Пiвтора мiсяця тому там обiрвалося прекрасне життя Кецховелi... Вона
пригаду цього безстрашного юнака, пам'ята ще по Ки ву.
Палiашвiлi спитав:
- Гарно тут, правда? А менi все хочеться осiдлати свого меранi,
пуститися по горах i долинах... Скiльки там ще не вiдомих пiсень! Зiбрати
б ©х, видати...
- Ми з Квiткою таку книжечку вже зладили.
- А я i фонографа з Москви привiз, - ©дьмо лiтом у гори? Вам ще нiхто
не розповiдав сказання про Абесалома i Етерi? О, це чудова легенда! Це,
коли хочете, другi Ромео i Джуль тта, Трiстан i Iзольда... Це - опера!
Наша, грузинська.
- Ви хочете ©© написати, Захарiю? - запитала Леся.
- Так. Але - мiж нами. Поки що я сам цього боюся. Перша нацiональна
опера!
- Тим бiльше, Захарiю, треба братися. Дорогу перших не завше встеляють
квiтки, частiше - терни, камiння, а все ж вони - першi. Я чомусь вiрю, що
вам опера вдасться... От послухала ваших речей, вашо© гри - i вiрю.
- Спасибi" Ларисо Петрiвно. Я писатиму... неодмiнно! Це буде опера про
нездоланну силу любовi, що може перемогти неправду i зло... i навiть
смерть... То як: ©демо влiтку в гори? - запитав зненацька.
- Зараз про це думати рано. А ваш фонограф можна використати й тут.
Климент Васильович хвалився, що вже зазнайомився з кiлькома старими
пiснярами, записати ©х було б цiкаво.
...Вечiрка закiнчувалася, гостi потроху розходились. Вони повернулися
до кiмнати i теж почали прощатися.
Це трапилося наступного дня. Лариса пробiгла очима телеграму,
захиталася i, щоб не впасти, прихилилась до стiни. Швейцар, що все ще
стояв у нерiшучостi, вагаючись - iти йому чи пiдождати, ледве встиг
пiдтримати ©©, посадити на диван, як Лариса Петрiвна втратила
свiдомiсть...
Опритомнiла вiд чогось терпкого, непри много: Маня Биковська терла ©й
скронi i давала нюхати намочену в нашатирному спиртi вату.
- Ох, Маню... - тремтячими устами мовила Леся. - За що на мою голову
стiльки нещасть?.. Краще б зо мною це сталося.
- Заспокойся, Лесю.
- Не можу... не можу цього збагнути... Як там рiднi?.. Тато хворий... А
Кльонi, - згадала раптом, - не було? Вiн ще не зна ?
- Не було.
- Котра година?.. Шоста... Зараз вiн прийде... Ох, сестро! Нема
бiльшого горя на свiтi, як смерть... Все можна перетерпiти, перебороти...
Я мушу ©хати...
- До Харкова? З тво©м здоров'ям тiльки в дорогу, на пох:орони...
Лариса Петрiвна лежала безсило. Очi ©й почервонiли, блiде лице взялося
плямами. Вона, здавалось, була десь в iншому свiтi.
Пiд дверима почулися поспiшнi кроки, хтось нервово постукав.
- Це Климент Васильович, - хотiла було схопитися Леся.
До кiмнати, не чекаючи дозволу, ввiйшов стривожений Квiтка.
Леся заплакала - безгучно, зцiпивши зуби.
- Не треба, Лесю... Сльозами горю не допоможеш. - Климент Васильович
узяв зi столу пом'яту телеграму, читав.
- Учора... коли ми були на вечорi - говорила Ле ся тремтячим голосом. -
Це вже над мо© сили... Ще нiколи не було менi так трудно... Михайле! -
розпачливо гукнула. - Нi, це неправда!.. Цього не може бути! Я не вiрю...
- I вона знову зайшлася плачем.
Незабаром почалася гарячка. Биковська i Климент Васильович поклали
хвору в лiжко. Лариса Петрiвна металася, марила спогадами далекого
дитинства, кликала й кликала брата.
...А невдовзi, як Лесi полiпшало. Квiтка перевiз ©© в будинок Хитрова,
по вулицi Тер-Гусакiвськiй, де мешкав сам. Тепер ©хнi кiмнати були поруч.
XII
Кiлька мiсяцiв пiсля братово© смертi Лариса Петрiвна не могла прийти до
нормального стану. Знову й знову були напади iстерi©, знову - вночi, а
нерiдко i вдень - "приходив" Михайло, сiдав мовчки або ж кликав ©© на
Волинь - у Колодяжне, в Нечiмне, - вистежувати мавок, слухати пiсень та
легенд. Чомусь не виходив з голови отой ранок у Нечiмному i вiн, Михайлик,
зарошений майже попiд руки, з букетом бiлих i жовтих лiлей...
Не працювалося, а втомi не було мiри. Дедалi бiльше переконувалася в
тому, що Квiтка i Маня мали рацiю, коли не пустили ©© тодi до Харкова чи
Ки ва, - там вона не витримала б напевне.
Днi минали без будь-яко© вiддачi.
"Чи не пора й менi пiдводити пiдсумок?" - питала сама себе Леся. Та
проти цих думок повставала iнша, та. Одержима Леся, i знову доводилося
коритися ©© волi, i знову серце нило вiд кривди, а руки просили роботи.
Поволi поверталася цiкавiсть до життя.
А воно вирувало. Тифлiс жив тривожними чутками про во ннi приготування
на Далекому Сходi.
...Лариса Петрiвна поспiшала на поштамт. Давно, ще при зустрiчi в
Полтавi, на вiдкриттi пам'ятника Котляревському, обiцяла Коцюбинському
вiршi для альманаху, та оце тiльки зiбралася. Не такi, правда, як хотiлося
б, але на кращi зараз вона неспроможна.
Надворi потеплiло. Розтанули рiденькi латки снiгу, з гiр помчали
струмки. На Курi почавсь льодохiд. Це було гарне видовище: внизу, пiд
мiстком, скаженiла, пiнилась рiчка, гнала наламану десь у верхiв'©
срiблисту кригу, а над ущелиною, над скелями та розвалинами прадавнiх
фортець висло син -син , мовби вицвiчене фiалками небо.
Леся постояла на мiстку - аж трохи змерзла - й пiшла. Бiля поштамту ©©
мало не збив з нiг рослий хлопчина. З криком: "Вiйна! Японцi напали на
Росiю!" - вiн вихором вилетiв з дверей i помчав вулицею.
На поштамтi панувала панiка. На мiсцi не було жодного чиновника - всi
збилися в гурт, посеред якого стояв чоловiк у форменцi - очевидно,
телеграфiст - i розгублено коментував щойно одержане повiдомлення.
Настраханi чуткою вiдвiдувачi, аби дiзнатися щось певнiше, напирали на
бар' р, що роздiляв залу, дослухалися до то© розмови, перекидаючи один
одному уривки фраз.
- ...Потопленi броненосцi.... "Ретвизан"... "Цесаревич"... "Паллада"...
- ...Не потопленi, тiльки пошкодженi.
Декотрi вiдразу ж зникали - несли ту страшну звiстку додому.
З трудом здавши листа, Лариса Петрiвна не стала затримуватись...
У мiстi з'явилися листiвки, якими комiтет РСДРП закликав робiтникiв у
недiлю вийти на демонстрацiю. Але сталося непередбачене: на станцiю
прибуло кiлька санiтарних вагонiв, i народ кинувся до них, щоб розпитати
поранених про останнi новини, а заразом довiдатись i про сво©х рiдних
(може, чули, стрiчалися). Вагони стояли в тупику, i незабаром коло них
зiбралося чимало люду. Кiлька полiца©в, що спробували розганяти людей,
були вiдтиснутi i освистанi. Робiтники майстерень, що саме покiнчали
змiну, жiнки слухали солдата. Вiн, здавалося, висiв на приступцi вагона -
одна забинтована рука на грудях, на пiдв'язцi, другою тримався за
поручень, - говорив мiшаною грузинсько-росiйською мовою. Розповiдь його
була невтiшна: фронт майже без бо припасiв, постачання погане, серед
начальства пияцтво.
Натовп гудiв.
Солдат-грузин закiнчив, сплигнув з приступки, на його мiсце став iнший.
В цього були цiлi i ноги, i руки, тiльки пiд розстебнутою гiмнастеркою на
грудях проглядало густе плетиво порудiлих вiд кровi i поту бинтiв.
- Товаришi! - гукнув солдат. - Нас посилають на смерть, а дiти нашi,
сiм'© сидять без хлiба... Виступайте проти вiйни! З вами робiтники i ми,
солдати...
- Геть вiйну!
- Геть тиранiв!
...А навколо вже скаженiла полiцiя... Раптом над усiм цим збуреним
натовпом пролунало сильне, всевладне:
- Геть самодержавство!!!
XIII
По кiлькох мiсяцях перебування на Укра©нi (Ки©в зустрiв ©© ще свiжою,
обсадженою барвiнком могилою Михайла Старицького) Лариса Петрiвна восени
знову повернулася до Тифлiса. Цього разу вона по©хала туди ще й тому, що
там був Квiтка. Климент Васильович без не© тепер не мiг. Та й Леся,
зда ться, вiдчувала те саме. Нiхто з них напевне не знав, якими стануть
©хнi стосунки в майбутньому, але обо розумiли: вони повиннi бути разом.
Тепер коло ©хнiх друзiв розширилось. Палiашвiлi, виявля ться, мав
рацiю: Читадзе таки потягнуло на батькiвщину. Залишив ©© зовсiм юним,
незнаним хлопчиною, а повернувся вiдомим, уславленим. Зерна багаторiчно©
приязнi Читадзе i Косачiв лягли на плiдну основу.
Лариса писала мало - недуги дедалi частiше змушували ©© вiдкладати
перо, шукати iнших шляхiв виходу слова. Удень, поки Климент Васильович був
на службi, читала, блукала в горах, зате ввечерi, вдома чи в гостях,
давала волю думкам. У центрi розмов була, звичайно, полiтика: ганебний
провал японсько© кампанi©, страйки i повстання, що могутнiм полум'ям
клекотiли по всiй Росi©.
"..Наставав 1905-й. Вiн розпочався новими революцiйними спалахами i
новими, ще жорстокiшими репресiями. 3 далекого Петербурга надiйшла звiстка
про розстрiл демонстрантiв бiля Зимового палацу, а слiдом - про арешт
Горького" Царськi сатрапи кинули письменника в пiдземелля Петропавловсько©
фортецi за те, що осмiлився подати голос за скривджених.
- Вони закували народ i хочуть закувати ще й думку, - обурювався
Читадзе. - Але на цьому вони зламають зуби. Можна заборонити страйки, але
нiякi укази - будь ©х хоч тисячi - не зупинять слова.
- До того ж заборонене слово пада на вагу iсторi© важче звичайного.
- Я пам'ятаю Олексiя Максимовича, вiн був другом Гоги, мого брата, i
мо©м другом. Ми часто стрiчалися... Яка вiн людина, Ларисо Петрiвно!
Мислитель! I таку людину за грати! Ш, це вже крайнiсть. А крайнiсть -
безсилля.
- Але царизм ще живе. Повалити його - наша справа. Опортунiсти, правда,
iншо© думки, але, на щастя, ©х значна меншiсть. Основна маса пролетарiв за
марксистами-iскрiвцями, в ©хнiх руках будучнiсть.
- Будучнiсть, - вголос мрiяв Читадзе. - Всi нашi помисли спрямованi в
завтра. Я часто задумуюсь над тим, якою буде людина в майбутньому. Адже
одна справа здiйснити революцiю, повалити царизм, але не менш важливо
прищепити нову мораль, новi етичнi норми.
- I зна те: нас, лiтераторiв, педагогiв, це стосу ться насамперед.
Партiйнi агiтатори роблять велике дiло, пропагуючи Марксовi iде©, проте
цього ще не досить. Треба й iнших засобiв, форм, щоб охопити по можливостi
всi верстви народнi. Вам, певне, вiдомо про органiзацiю на Укра©нi
"Просвiт"?
- Вони, по-мо му, надто замикаються в рамках суто культурницьких.
- Саме про це я i хотiла сказати.
- Мене бiльше цiкавить школа. От де непочатий край! Там, у центрi
Росi©, якось не так помiтна вiдiрванiсть навчання вiд насущних проблем, а
тут - мертвечина, та й годi.
I Шiо почав оповiдати про сво© плани. З того, як хвилювався, було
видно, що виношу ©х давно, в самiм серцi, i що, мабуть, саме вони,
неспокiйнi, звабливi, привели його назад на рiдну землю.
- Скажiть йому хоч ви, Ларисо Петрiвно, що все це маячня, - втрутилася
Устина Кирилiвна, дружина Шiо. - Де це видано, щоб дозволили навчати дiтей
материнською мовою? Чи хоч би й керувати гiмназi ю з участю представникiв
студентства?
- Людина шука кращого, дорога краянко. Постiйно прагнути значного,
великого для не© ма бути такою ж необхiднiстю, як дихати свiжим повiтрям
Хай не все те, про що вона мрi , здiйсниться за ©© життя, але воно
неодмiнно здiйсниться. Так зникло крiпосництво, хоч полягла за це не одна
буйна голова, так пiд тиском загальнолюдсько© сили упаде самодержавство.
Може, нам i не дiждати тих днiв, може, ми сво©ми кiстками лише вимостимо
дорогу iншим, але тi, iншi, не забудуть наших мрiй, наших заповiтiв.
Вони сидiли в затишному кабiнетi Читадзе i вже кiлька годин вели цю
розмову. Зрiдка заходила мати Шiо - висока, струнка i бадьора на сво©
немолодi лiта грузинка, частувала яблуками, запашним ча м.
- Ви говорите таке, що цур йому! - Добре, нiжне серце У стани Щербань
повнилось тривогою. - У свiтi стiльки страхiть, стiльки кривди... I все на
одну людину, на ©© голову. - Щаслива сво©м родинним щастям, вона не хотiла
бiльше нiчого знати.
- Такi часи. Мусимо ©х переiнакшити. "Краще смерть, та смерть у славi,
нiж безславних днiв ганьба!" Так же?
Лариса недаремно згадала саме цi слова великого Руставелi, - вони
найповнiше виражали настрiй мас, ©х мов гасло виголошували оратори на
мiтингах i демонстрацiях, що свiжим подувом знову завирували на вулицях i
майданах Тифлiса. В серединi сiчня застрайкували робiтники залiзничних
майстерень, механiчних i шкiряного заводiв, тютюново© фабрики та iнших
пiдпри мств, передмiстя Дiдубе.
До Тифлiса стягувалися вишкребки каральних загонiв i не добитих
японцями вiйськових частин; охранка проводила спiшнi арешти - в ©© лапи
знову потрапив безнадiйно хворий Олександр Цулукiдзе, вожак тифлiського
пролетарiату. Полiцiя одержала наказ: патронiв не шкодувати...
В Баку спалахнула спровокована царизмом кривава татаро-вiрменська
рiзня. Пiдступно пролита кров переповнила чашу народного терпiння.
Мiсто кипiло, чимало пiдпри мств страйкували. Полiцiя i мобiлiзованi
нею двiрники не встигали розганяти людей та зривати листiвки. Летучi
мiтинги, на яких оратори на весь голос закликали до боротьби проти
самодержавства, виникали в рiзних кiнцях мiста. На вулицi вийшли
гiмназисти - вони вимагали демократичних реформ, вiдставки найбiльш
реакцiйних викладачiв.
Лариса Петрiвна була всi цi днi в якiмсь пiднесенiм настро©, ©©
постiйно тягнуло на вулицю, до людей. Климент Васильович зауважив якось:
- Будьте обачнiшi, Лесю. В мiстi безпорядки.
- О, бiльше б таких безпорядкiв! - радо вiдiзвалася Леся. - 3 них
постане оновлений свiт, свiт правди i волi.
- Але ж... ви не вiзьмете участi в конкурсi... "Приязнь" лежить
недокiнчена... Стаття про Винниченка...
- Все це буденне, Кльоню. Ми живемо в такий час, коли кров закипа в
жилах. Чи до спокiйних тем? Мене хвилю це весняне пробудження серед зими.
Я була б хтозна-як рада, коли б створила для них, - кивнула за вiкно, -
хоч невелику, та справжню пiсню. Послухайте ©хнiх пiсень. Про що вони? В
них безнадiя, сум - панахида, а не пiснi про волю! Новi часи вимагають
нових пiсень, нових закликiв, - щоб громовицями гримiли над свiтом. А
створити ©х можна, тiльки наслухавшись гомону маси, понюхавши, як то
кажуть, пороху.
- Не забувайте, однак, що та маса розгнiвана, що бувають моменти, коли
вона може й не запитати вас, хто ви така.
- Даруйте, але з таким застереженням я рахуватись не буду.
- I все ж я прошу вас, - наполягав Квiтка. Лариса Петрiвна
згоджувалась, але як тiльки Квiтка iшов, поспiшала на вулицю.
...Солдатський ринок кипiв. Робiтники, студенти, виписанi з шпиталiв
легкопораненi тримали червонi знамена, гасла, з яких мало не пiвметровими
лiтерами кричали слова: "Геть самодержавство!"
Леся Укра©нка постояла оддалiк, нiчого не чуючи за гамором, потiм
пiдiйшла ближче. Бiля ворiт, на невисокiм пагорку, де юрмилося найбiльше
людей, розмахував рукою робiтник. Лариса Петрiвна бачила тiльки плечi i
голову оратора, зате голос його, незважаючи на галас i викрики, чула
добре.
- Свободи нiхто нам не дасть, - кидав вiн. - Свободу здобувають у
боротьбi.
Леся Укра©нка зiйшла на тротуар, покрокувала стороною. Гомiн, пiснi,
сонячнi спалахи знамен полонили ©© цiлком. Бентежно билося серце. Лариса
Петрiвна схаменулася лише тодi, як хтось узяв ©© за руку. Це був вiн,
Климент Васильович.
- Ходiть додому, Лесю.
- Але... чому я не можу бути на вулицi? Климент Васильович надто
хвилювався, щоб пояснити.
- Потiм побачите... зрозумi те.
А потiм...
Загiн солдатiв перетнув демонстрантам дорогу.
- Розiйдись! - верескнув високий, туго стягнутий портупе ю офiцер. Не
вступаючи в переговори, вiн хвацько обернувся, скомандував: - Гвинтiвки на
прицiл!
Десятки стальних цiвок зловiсними очима вп'ялися в натовп.
- Рятуйся! - розiтнув хвилинну тишу розпачливий крик.
- Спокiйно, товаришi!
Але вже було пiзно. Колона почала розпливатися. З-за солдатських шеренг
враз вискочили i накинулися на демонстрантiв двiрники. Палицями, короткими
гумовими трубками вони били по чiм попало.
Раптом бiля самiсiньких нiг офiцера упав, бризнувши iскрами, камiнь.
Хто його кинув, звiдки - нiхто не встиг помiтити. Офiцер зблiд, рвучко
скинув догори руку.
- Плi!
Сухо трiснули пострiли. Кiлька чоловiк повалились на брук. З дерев
полохливо, з криком знялися i закружляли в повiтрi галки...
Климент Васильович здригнувся.
- Там стрiляють, - пiдiйшла до вiкна Леся. Квiтка мовчав.
- Ви про це знали?
- Про це знали всi... окрiм вас. Леся похапцем накинула пальто.
- Я вас не пущу, - пiдступив Климрнт Васильович. В ©© мовчаннi вiдчув
невдоволення, осуд i зрештою сам почав одягатися.
Над мiстом, над Двiрцевим майданом, чулися стрiлянина, лемент.
- Не треба туди, Ларисо Петрiвно.
- Чому ви вважа те, що нас неодмiнно хтось або щось зачепить?
Вони наближалися до чоловiчо© гiмназi©. Бiля входу i попiд вiкнами
нижнього поверху стояли полiца© i кiлька цивiльних. На тротуарi валялося
скло. З верхнiх вiдчинених i повибиваних вiкон доносився галас. Лариса
Петрiвна i Квiтка перейшли на протилежний бiк вулицi. Незабаром ©х зупинив
Читадзе.
- Що ви, Ларисо Петрiвно! - заперечив, дiзнавшись про ©© намiр. -
Вертайте назад. Зараз там небезпечно.
Леся попробувала заперечувати, але Читадзе взяв ©© пiд руку.
...То© ночi Тифлiс не спав. Вулицями безугавно гасали загони полiцi©.
Кiнський тупiт то чiткiшав, то вiддалявся" завмирав; серед тривожно© тишi
вiн був диним звуком, голосом зникаючого свiту: в зрадливiм мовчаннi