Страница:
та мно?
- Така у нас обiтниця.
- Обiтниця? Та перед ким?
Леся зрозумiла, що сказала зайве, пробувала вiдма гатися, та було вже
пiзно: батьки вловили в ©© натяку значно бiльше, нiж вона сподiвалась.
Довелося розповi сти про товариство, про мiсце, де вечорами збираються.
VI
Довга, затяжна волинська осiнь. З вересня аж до початку грудня iдуть
дощi. Над болотами та озерами, в долинах рiк стоять тумани, важкi хмари
пливуть над селами i хутiрцями. Зрiдка вигляне сонце, пробiжить холодними
блiдими промiнчиками по пустих полях i знов схова ться, немов жахнувшись
побаченого.
Розмоклими шляхами, по бездорiжжю, чвалають заробiтчани. Однi до мiста,
на фабрики несуть сво© молодi, ще не спрацьованi руки, iншi понуро бредуть
назад, втративши i сили, й надi© на краще. В них тiльки одне бажання:
доплентатись як-небудь до домiвки, щоб хоч не вмерти на дорозi.
В такi днi Леся майже не виходила з дому - читала, писала бабунi листи
i через день вiдвiдувала уроки музики. Заняття ©й дуже подобалися. Вона
уже розумiлась на нотах, виконувала простенькi музичнi етюди.
- У вашо© доньки - незвичайний хист, - дiлився з Косачем сво©ми
враженнями вчитель.
Батьки й самi помiтили, як Леся швидко i бездоганно запам'ятову
почутий десь мотив, не раз милувались тоненьким доччиним голоском, що
бринiв то безтурботно, весело, то задумливо, тужливо. Часто сестричцi
пiдтягував Михайлик - дитячий спiв лунав напрочуд злагоджено, нерiдко
захоплював дорослих.
Одного разу батько повернувся зi служби у гарному настро©:
- Ну, Лесенько, нарештi знайшов тобi фортепiано. Не нове, правда, але
хороше.
Лесиним радощам не було меж. Вона одразу ж почала складати програму
свого першого концерту, розшукувала ноти, обiцяла Михайлику навчити його
грати. А коли наступного дня iнструмент привезли, не вiдходила вiд нього
нi на крок: радила, де краще поставити, витирала пил, навiть знайшла i
почепила на стiнi пучок сухих чорнобривцiв.
- Галасу тепер буде, хоч iз хати тiкай, - сказала Ольга Петрiвна.
Проте побоювання ©© були марнi. Як i досi, дiти поводилися чемно: вдень
училися, розважались, а вечорами, коли сходилась уся родина, Леся сiдала
за фортепiано. Це були для не© найкращi хвилини. В музицi виливала вона
свою дитячу радiсть, сво© думки, веселi й сумнi.
Перед рiздвяними святами вдарили морози. Замело, завихрило надворi.
Кiлька днiв вузенькими вулицями Луцька гуляв вiтер, змiтаючи з бруку
снiгову порошу. Вiн вривався в мiсто з-понад стирських невисоких горбiв,
кружляв на безлюдному майданчику бiля кафедрального собору, сердито грюкав
одiрваною iржавою бляхою.
А коли буря вщухла i в затишшi виразнiшими стали пискливi голосочки
снiгурiв i синиць, повалив густий лапатий снiг. Вiн сипнув зненацька,
зблизька, нiби збирався давно, та все ждав нагоди.
- Зима!.. Прийшла-таки, - радо потирав долонi i хукав у них Кароль.
Коли вiн заходив до кухнi, слiдом вривався мороз i безсило звивався по
кутках клубками холодно© пари.
- Чому ж ви радi те?
- Е-е-е, голубко... пiдростеш - не питатимеш. Мужицька прикмета вiрна:
зима без снiгу - лiто без хлiба. Он як!
Вiн хутко кiнчав сво© справи, накидав на голову потертого
жовтувато-зеленого башлика i зникав за дверима, де починався манливий,
пропахлий снiгом простiр. Лесi теж кортiло вибiгти, погратися з дiтворою,
з котрою через погану погоду давно не стрiчалася, або просто стати i
дивитись, дивитись, як кружляють у повiтрi й нечутно падають на землю, на
дахи будинкiв, на луг i рiчку легенькi зiрчастi снiжинки. Дiвчинка то
пiдбiгала до вiкна, вдивлялася в бiлий снiг, то щось нашiптувала Мишковi,
та так настирливо, що той зрештою не витримав, зiтхнув скрушно i,
зиркнувши спiдлоба на матiр, закрив пiдручника.
- Щось голова розболiлася, - вдав iз себе втомленого. - Мамусю, ми
пiдемо з Лесею погуля мо трiшечки. - I поки Ольга Петрiвна наказувала, як
поводитись на морозi, обо швидко вдягнулись i за мить були на подвiр'©.
Зима! Кого не чарувала ©© казкова краса, кому не пам'ятний отой галас,
коли качають снiгову бабу, де - i радiсть першого снiгу, i зашпори в
руках, i невдоволення тим, що комусь, а не тобi, вдалося першому причепити
тiй бабi голову. А катання на санчатках! Летиш, примруживши очi, тiльки
вiтер свище у вухах. А ззаду ще й ще дiтвора... Однi вже ©дуть, iншi
тiльки сiдають. Крик, смiх, плач - усе злива ться. I так з ранку до
пiзнього вечора. I нi втоми, нi болю нiякого, коли перекинешся i зненацька
на тебе наваляться "купою невеликою" кiльканадцять товаришiв. Тiльки вдома
виявля ться, що на тво му лейбику не всi гудзики, а руки аж тремтять вiд
утоми, розхлюпують на скатертину напрочуд смачний, правда, холодний уже
борщ.
Та хiба тiльки цим багата зима! Ваблять заснiженi далi, поля. Дивись на
них хоч до болю в очах, а нi межi не помiтиш, нi рiденько©, скупо посiяно©
озимини - все замело, зрiвняло до наступно© весни...
Поки Мишко дiставав з горища санчата, Леся бавилася з Джальмою. Собака
скавучала, тяглася до обличчя, кружляла довкола, збиваючи снiг. Од радощiв
вона трохи не звалила Лесю з нiг, за що та пригрозила ©й, пообiцяла
зачинити в будку. Тодi Джальма метнулася по подвiр'ю, розiгнала курей, що
греблися бiля порога, заскочила в хлiв i невдовзi вилетiла звiдти попереду
Мишка. За хвилину всi були за ворiтьми, поспiшали до гiрки, звiдки чути
було дитячi голоси.
На розi вулицi х зустрiв батько. Поруч нього iшла незнайома, тепло
одягнена жiнка, а за ними на санях везли небагатi пожитки, серед яких,
по-дорожньому закутана, сидiла дiвчинка.
- Ось, Ганно Iванiвно, i мо© пташенята: Михайло i Леся, - сказав батько
й додав: - Доведеться, Михай-лику, вам назад повертати - гостi до нас.
Ганна Iванiвна лагiдно обняла i пригорнула до себе малих, зняла з саней
дiвчинку.
- Познайомся, донечко. Це Мишко i Леся Косачевi. Я тобi розповiдала про
них, пригаду ш?
Дiвчинка злегка кивнула головою, поволi витягла з велико©, мабуть
материно©, потерто© муфти худеньку ручку i несмiло промовила:
- Мене звати Шура... Олександра.
- Сiдай, ми тебе пiдвеземо, - запропонувала Леся i допомогла дiвчинцi
сiсти на санчата.
- Вже й подружили... Що то дiти, - з ледь помiтним смутком у голосi
мовила Ганна Iванiвна. - А од мене всi вiдцуралися, забули...
Ганна Iванiвна приятелювала з Косачами давно. З Ольгою Петрiвною разом
училася в пансiонi, а через не© познайомилася з Петром Антоновичем.
По закiнченнi навчання ©хнi шляхи розiйшлися. Косача i його молоду
дружину направили до Новограда-Волинського пiд та мний нагляд начальства,
а Ганнi Iванiвнi випала труднiша дорога. Незабаром пiсля весiлля ©©
чоловiка, вгена Судовщикова, за "поширення бунтарських iдей" було
заарештовано й вислано до Костромсько© губернi©. Слiдом за ним по©хала i
Ганна Iванiвна, щоб хоч трохи полегшити його страждання* Разом терпiли
вони незлагоди, пiдтримували, як могли, одне одного. Там i знайшлася в них
донечка Шура. Росла вона кволою, в холодi, а нерiдко i в голодi. Подружжя
жило надiями на повернення в рiднi кра©. Та не збулися цi мрi©. Етапи,
заслання пiдiрвали й до того слабе здоров'я вгена Васильовича. Помер вiн,
не дочекавшись волi. А Ганна Iванiвна, поховавши чоловiка та наплакавшись
уволю на його могилi, по©хала з дитиною назад. Батькiв у не© вже не було,
а в чоловiкових жити не схотiла: зреклися вони сина, а отже i ©©. Та
притулок шукати треба було. Тодi й згадалася привiтнiсть та гостиннiсть
Косачiв. Довго не наважувалась вона входити в чужу сiм'ю, але нiчого не
вдi ш. А ще коли порожньо в кишенi... На ©© лист Косачi вiдповiли одразу.
Вони саме збиралися до Парижа, на Всесвiтню виставку, i пропонували побути
цей час на господарствi, вiдпочити, поки знайдеться десь робота й житло.
По при©здi гостей у Косачiв потiснiшало. Для Ганни Iванiвни i Шури у
вiтальнi поставили ще одне лiжко, бiля якого вечорами велись нескiнченнi
розмови. Розповiдала переважно при©жджа. Коли доходило до заслання, очi
туманили сльози. Витирала ©х, не соромлячись, гладила бiлявi голiвки
дiтей, що принишкло тулились одне до одного, i вела далi. З ©© оповiдi
Леся уперше почула слова, змiст яких тiльки-но розкривався перед нею,
глибоко зворушував дитяче серце. Якось, не в змозi затамувати пекучо©
туги, залишила товариство, заплакала й вибiгла до сусiдньо© кiмнати.
- Що тобi, моя пташко? - запитала стурбовано мати. - Болить що-небудь?
Дочка заперечливо похитала головою, витерла сльози.
- Не знаю... Щось нiби давить, не да менi дихати. Ольга Петрiвна
заспоко©ла доньку, повкладала дiтей спати й тодi звернулася до гостi:
- Я забула сказати тобi, Ганно: Леся надто до всього чутлива... Кожна
дрiбниця ©© вража . То ти розказала трохи - i досить, про щось iнше почни.
А то, бач, не знати що з дитиною дi ться.
Пiсля цього бiльше говорили про звiрiв, природу, що Лесю теж дуже
цiкавило. Дещо iз сво©х вражень вона пробувала навiть покласти на музику i
часто довше, нiж звичайно, засиджувалась бiля фортепiано. Воно то гримiло
вiд дотикiв ©© тоненьких пальцiв, то обзивалося ледве чутно, приглушено,
нiби десь далеко-далеко шумiла безкрая тайга, хлюпотiв по камiнню потiк.
- А це, - пояснювала Леся, починаючи щось маршове, - втiкач
поверта ться додому.
- Овва! - смiялась Ольга Петрiвна. - Та вiн мов iз походу верта ться...
Насправдi, Лесенько, так не бува .
- А як, як?!
- Ховаються вони там по лiсах, щоб не натрапити на сторожу. Бува , що й
гинуть без шматка хлiба...
Дiвчинка замислювалася, з веселого переходила на жалiбний тон, аж поки
Михайлик чи хтось iз дорослих не зупиняв ©©. Часто дiти зображували геро©в
улюблених книг - русалок, середньовiчних лицарiв чи персонажiв народних
казок. Здебiльшого це бувало, коли батьки йшли з дому на вистави Луцького
драматичного товариства чи на зiбрання.
VII
В кiнцi лютого морози спали, i Косачi почали готуватися до вiд'©зду на
виставку. Петро Антонович закiнчував розпочатi напередоднi службовi
справи, розпоряджався по господарству, а Ольга Петрiвна переписувала з
чернеток сво© вiршi, якi мала завезти до редакцiй львiвських журналiв,
приймала знайомих, що приходили з проханням передати комусь iз близьких за
кордоном листа чи просто уклiн.
Леся помiтно змiнилася. Спроба вблагати батькiв узяти ©© з собою
виявилася марною, i дiвчинка засумувала. Мовчазнiшим став i Михайлик.
Аби хоч трохи розвiяти хнiй пригнiчений настрiй, батьки вирiшили
повезти ©х до Дубна. Звiдти Косачi мали по©хати до Львова, що лежав по той
бiк кордону Росi© з Австро-Угорщиною, а малi - повернутися з Каролем
додому.
Звiстка про по©здку до стародавнього мiста звеселила дiтей. Все ж таки
це було принаднiшим, нiж просто сидiти вдома, очiкувати, поки тебе
поцiлують на прощання, скажуть слухатися старших, наобiцяють купу
гостинцiв i, зрештою, залишать бiля вiдчинених ворiт. Подорож мала бути
цiкавою хоч би тому, що всю дорогу старшi розповiдатимуть рiзнi пригоди й
бувальщини, та й що можна придумати кращого, нiж прогулянка погожого
зимового дня до мiсць, про якi стiльки чувано й читано!
- Татуню, а Шура теж з нами по©де? - допиту ться Леся.
- Вже як тобi так хочеться, то чого ж. дьте всi... От позастуджу теся
дорогою.
- Нiчого нам не станеться. В шубах та валянках, нехай хоч який
морозюка, - не страшно.
- Ну-ну, подивимось, якi з вас геро©, - жарту Петро Антонович. -
Хвалитись будете потiм.
У недiлю всi повставали рано, та поки зiбрались, поснiдали, сонце
пiдбилося височенько. Ви©хали, коли на базарi вже стояло десяткiв зо два
саней, а звiдусiль, пiшки i на пiдводах, сходився люд. Широкi, вимощенi
запашним сiном санки промчали заснiженою головною вулицею, потiм
Лубенською i незабаром - за мiсто.
Яка кругом дивна невимовна краса! Iскриться пiд сонцем стужавiлий снiг,
аж дивитися боляче, рiвно в'ються i тануть у морозному просторi рiденькi
димки над поодинокими хатинками понад шляхом, темно-коричневими клаптями
стеляться на обрi© гайки, хутiрцi...
Багато розмовляти на холодi мама не дозволя - ще, чого доброго,
застудяться. Тому доводиться бiльше мовчати, хоч так же хочеться виявити
сво захоплення. Леся всiляко намага ться заговорити з матiр'ю, але та
вiдповiда одним-двома словами й одразу ж застерiга :
- Гаразд, гаразд, Лесенько, ти лiпше помовч. Закутайся гарненько й
сиди.
Тiльки дорослi не зважають на стужу. Кароль знiчев'я погуку на коней,
коли тi уповiльнюють ходу, й розповiда якусь малоцiкаву пригоду з свого
колишнього солдатського життя.
Сухими бризками розлiта ться з-пiд копит, монотон-но пiдспiву ,
наганяючи дрiмоту, зустрiчний вiтер, а попереду, за невисоким пагорбом,
уже виднiють сторожовi вежi та церкви Дубна...
Невеликi одноповерховi будиночки з високими черепичними i гонтовими
дахами тiсно обступають просторий квадратний майдан у центрi мiста.
Посерединi його тягнуться ряди довжелезних дерев'яних столикiв, ятки, де в
базарнi днi прода ться рiзний крам.
Майдан безлюдний, завалений снiгом. В його найдальшому кутку, бiля стiн
кам'яних будинкiв, стоять ящики з покидьками, порпа ться, добуваючи
поживу, зграя галок.
Недалеко вiд центру височить над мiстом фортеця. З пiвночi та сходу й
надiйно заступа болотиста iква, од мiста вiдмежову глибокий, наповнений
водою рiв. Зайшли у фортецю через пiдйомний мiсток.
Дiтей цiкавить, коли та хто спорудив фортецю, якi точилися пiд ©©
стiнами битви, що в нiй тепер... Ольга Петрiвна ледве встига збагнути
все, про що ©© питають. А коли сказала, що колись тут був Тарас
Григорович, малi аж зупинились од несподiванки.
- А я вже хотiв вас розшукувати, - зустрiв ©х Петро Антонович. - Квитки
купили, незабаром ©хати, а вас нема .
Дорослi забрали валiзки i пiшли на перон. Слiдом Кароль нiс великого
дорожнього чемодана.
- Пильнуйте, Каролю, щоб не поморозили дитинчат, - наказу Ольга
Петрiвна. - А ви щоб не розкутувалися дорогою, - малим.
- Чи нам первина? - мовить Кароль. - Звiкували в дорозi.
- А одначе будьте уважнi, благаю вас.
- Воно звiсно... Береженого й бог береже. Усяко трапля ться.
Хтось гукнув, що йде потяг. I хоч на колi© ще нiчого не видно, опрiч
маленького клубка диму на обрi©, - натовп хвилю ться. Почали переставляти
скриньки, забряжчали вiдра, чоловiки поспiхом докурюють i вибивають чорнi
вiд кiптяви люльки.
А коли з-за повороту вихопивсь i несамовито, на всю мiць сво©х сталевих
грудей, заревiв паровоз, неспокiй охопив i Косачiв. Малi стоять,
розпачливо дивляться, не знаючи, плакати ©м чи радiти. Аж тодi, як батьки
поцiлували ©х на прощання, дiвчатка не витримали. Перша схлипнула Шура, а
потiм забринiли сльози i на очах у Лесi.
...З Дубна поверталися надвечiр.
Сани раз у раз на щось натикались, провалювалися. В дитячiй уявi
малювалися страхiтливi постатi, якi, здавалося, тiльки й ждали моменту,
щоб зненацька накинутись на людей. А завiрюха не вщухала - сипала й сипала
снiгом.
Малi сидiли, зiщулившись, слухали завивання хуги та незлобивi Каролевi
прокльони, якi той посилав не вiдь-кому Раптом Михайлик штовхнув Лесю i
шепнув та мниче:
- Вогник! Диви... он-он блима ...
Дiвчатка заворушилися, мов прокинулись од сну, напружили зiр,
вдивляючись у нiчну темряву, але нiчого не бачили.
- Село попереду! - зрадiло обiзвався i дужче загукав на коней Кароль.
- Та де ж воно? - Леся аж пiдвелася. - Ючого не видно...
- Ондечки, - тикав рукою перед себе Михайлик.
- А я вже бачу, - мовила Шура, - ось глянь. - Вона обняла Лесину
голiвку, притягла ближче до себе: - Дивись прямо туди...
Тiльки тепер Леся помiтила одинокий мерехтливий вогник, на який вони
прямували. На серцi враз одляг-ло, а коли з темряви проступили невиразнi
обриси села i, зачувши оселю, жвавiше пiшли конi, - всi повеселiшали,
загомонiли.
Сани спинились.
- Як ви тут? - пiдiйшов Кароль до дiтей i, зачувши бадьору вiдповiдь,
похвалив: - От молодцi... Тепереньки аби нiчлiг добрий знайти. Перебудемо
до ранку i подамося далi.
- А це село далеко вiд мiста? - поцiкавився Михайлик.
- Хто його зна . Ось розпита мо... Ну, по©хали, бо вже таки пiзнувато.
- Кароль абияк примостився скра чку саней, узяв до рук вiжки.
В'©хали в село. Низенькi, напiвзасипанi снiгом хатки стояли вiддалiк
одна вiд одно©, наче ©х розметав снiговiй. Кароль пильно придивлявся, куди
б його краще попроситися на нiч, та, певне, нiчого путнього не знаходив,
бо весь час то притримував, то поганяв коней i невдоволено бурмотiв.
Зрештою вiн зупинився бiля якихось похилених набiк ворiт, злiз i,
наказавши Михайлику пильнувати, зник у дворi. За кiлька хвилин там знявся
сердитий гавкiт, який скоро перейшов у жалiбне скавучання; рипнули дверi,
почулись голоси.
Кароль повернувся веселий.
- Ну, будемо ночувати в теплi. Не вельми, правда, розкiшно, та й то
гаразд. - Вiн провiв коней у двiр, пiд стареньку повiтку. - Злiзайте...
при©хали.
Малi неохоче вилiзли з кубельця i побрели до хати.
В сiнцях, звiдки вдарило гострим запахом гною, горбилася, тримаючись
обiруч за дверi, якась постать.
- Заходьте, заходьте, - прошамкотiла вона, коли дiти нерiшуче
зупинилися на порозi.
Долiвка, кiлька невеличких, геть-чисто заснованих морозом вiконець i
пiч, що займа майже половину хати; потрiску скалка. Вона то пригаса , то
яскраво спалаху , вихоплюючи промiнчиками хатнi речi. Попiд стiнами
тягнуться довгi тесанi лави, що сходяться у кутку, пiд божницею; там же
сто©ть не накритий нiчим, з масивними нiжками стiл; на полу пiд лахмiттям
спить дiвчатко; бiля лежанки висить колиска. Немовля, що лежить у нiй,
весь час ворушиться, схлипу увi снi.
Коли дiти зайшли, з печi злiзла i привiталася до них молода жiнка.
Звичним рухом вона одкинула назад волосся, що вибилося з-пiд очiпка, i
заходилася бiля гостей.
- Роздягайтеся, дiтки, скорiше нагрi тесь, - припрошувала. - До Луцька
чи звiдти ©дете?
- До мiста, - сказав Михайлик i перший почав скидати кожуха.
- От молодчина! - похвалила його жiнка. - Давай його лишень сюди. А ви,
панночки, чом сто©те? - Вона пiдiйшла до дiвчаток i стала допомагати ©м
роздягатися.
Зайшла старенька, перевалюючись, мов качка, з ноги на ногу, внесла з
сiней i поставила вiдро з водою, запалила нову скалку i, важко дихаючи,
прошкандибала до полу, сiла.
- Чи© ж ви будете? - спитала, дивлячись одразу на всiх. - Косачевi? А
вечерять вже похотiли?
Малi не наважувалися вiдповiсти. В дорозi про це забулося, - та й чи до
©жi було там! - а тепер, звiсно, не вадило б. Одначе як його тут ©сти? Шч,
пiвтемрява, душне повiтря.
- Ось я зараз наллю молочка... та з хлiбом... - подалася стара до
мисника.
- Вони його ©стимуть? - втрутилась молодиця. - Аби ото тiльки
морочитись.
- А чим кепська страва? Одними ласощами ситий не будеш... Сiдайте,
дiтки. - Старенька поставила кiлька череп'яних кухлiв з молоком, поклала
окрайчик хлiба. - Не соромтесь... Голод не свiй брат.
Михайлик почав було вiдмовлятися, але стара й слухати не хотiла.
- Сiдайте, не гордуйте, - припрошувала, а потiм взяла дiвчаток за руки
i пiдвела до столу. Малi, спiдлоба зиркаючи одне на одного, полiзли на
лаву.
- Ви вже й гостю те! - мовив, нагодившись, Кароль. - Хуткi! А я ось теж
дещо прихопив. - Вiн дiстав iз торбинки й поклав на стiл шинку, окра ць
промерзлого й тому крихкого хлiба, надрiзане кiльце ковбаси. Був у доброму
гуморi, мов господар, що скiнчив якусь нагальну роботу. - Коб це ще
чарочку, то й горе б забулося, - потер набряклi вiд холоду руки.
- Горе - море, чаркою, сину, не залл ш, - сказала на те бабуся. - Ти
лiпше сiдай, пригощайся, чим бог послав, та дiток нагодуй, а то якiсь вони
у вас вельми проханi.
- Зморилися... Ну, не гайте часу, - звернувся Кароль до малих, -
берiть, хто що бачить. Перше з'©жте ковбаски, а молочком зап' те...
Сiдайте й ви з нами, - запросив жiнок.
- Вечеряйте на здоров'я, - одказала стара, - та вибачайте, що хата ма ,
тим i прийма . Але тут уже встряли в розмову дiти.
- Бабуню, та йдiть же, - припрошував Михайлик. - I ви, тьотю.
- Сiдайте, сiдайте, - прохали дiвчатка, - ось тут, коло нас. - I
посунулись, даючи мiсце.
- Малих не послухати - грiх, - резонно зауважив Кароль.
- Авжеж, - згодилась стара. - Пiдемо, Килино. Жiнки примостились край
столу, взяли по шматочку шинки.
- Гарна ©да, та не на мо© зуби, - мовила скрушно бабуся.
- В городi он панам новi вставляють, - сказав Кароль.
- Панам усе можна... Вони багатi. А в нас багатства того - як у жаби
пiр'я. Корiвка ©дна на хазяйствi, та й ту, видно, за податки потягнуть.
Боргами так обросли, що далi вже нiкуди. Зборщик то перше кожного божого
дня сiкався, а це вже й не навiду ться. Подейкують, скоро все прийдуть
описувати.
Леся жадiбно ловила кожне бабусине слово, забувши недавнi дорожнi
страхи i втому. А старенька лила-виливала свiй жаль, мов спорожняла од
нього наболiле серце.
- ...Гадалося - самi того щастя не видiли, то, може, хоч дiтям
прийдеться... А воно десь уже на роду так написано: не вийти бiдному з
бiди, як каменю з води.
- Без господаря жи те чи по©хав куди? - запитав у молодицi Кароль. Та
зашарiлась, нiби провинилася чим, глянула на свекруху.
- По©хав, - сказала якось непевно.
- Еге ж, - зiтхнула важко бабуся, - на заробiтки подався та й
занапастив свою душу. - Вона змахнула сльозу, що нiколи, мабуть, не
висихала в старечих очах, втерлась землистого кольору хусткою i мовила: -
Зачинили синка мого, в тюрму посадили.
- Отако©! - вiд подиву навiть перестав жувати Кароль.
- Завiщо ж його в тюрму? - не втримавсь, щоб не спитати, Михайлик. А
дiвчатка аж принишкли обидвi.
- Тож i я питаю: за що? А пiди добийся правди. У волостi кажуть:
розбiйник твiй син, супроти властi пiшов... Хто його вiда , мов й сказав
що невгодне, серце ж не камiнь, - розвела розпачливо руками, як пiдбита
чайка крильми, нахилила сиву голову до столу.
- Нiчого, якось перебудете... Вернеться вiн, - розважливо мовив Кароль.
- Доки-сонце зiйде... Малих он двiйко, я вже нездужаю, хорую часто. Що
вона з ними вдi ? - Глянула на невiстку.
- Та чого ви, мамо?.. - втiшала молодиця. - Живемо, слава богу,
незгiрше людей.
Стара на те тiльки похитувала головою. Пiзня вечеря скiнчилася. Килина
почала готувати постiль, ладнаючи ©© з ряденець та свиток, а бабуся
прибирала зi столу. Малi все ще були пiд враженням розмови i з цiкавiстю
мовчки стежили за жiнками.
- Де ж вас покласти? - звернулась до Кароля Килина.
- Про мене. Я де приткнусь, там i спатиму. Ляжу отутечки на лавi, бо
доведеться до коней уставати, то щоб не будити нiкого.
- Змерзнете...
- А ти кожуха пiдстели, теплiше буде, - порадила стара.
- Справдi! - зрадiла невiстка. - Я й не здумала. - Вона приставила до
лави ослона, щоб ширше було, зняла з жердки i розстелила напiвоблiзлого
кожуха, поклала подушку. - Лягайте... Чи, може, ще що покласти?
- Та гаразд, досить... Дякую, не клопочiться. Менi не звикати... Як там
малi? Михайлику, як вам? - Кароль пiдiйшов до полу, де покотом уже лежали
дiти. - Мама й не догаду ться, як ми сьогоднi ночу мо.
- А вони вже далеко, мабуть, - засинаючи, мовила Леся.
- Далеко... Либонь, до Львова добираються. Ну, спiть собi, спiть. Я ще
до коней вийду.
Рипнули хатнi дверi, стиха мукнула в сiнях корова... Десь хтось
розмовляв... Усе це швидко розпливалося i зрештою пропало зовсiм у
солодкому мороцi.
...Дiвчатка прокинулись од чи©хось легеньких дотикiв. Михайлика вже не
було. Поруч сидiла розпатлана дiвчинка i бавилась ©хнiми кiсничками.
- Оленко, ось я тобi... Тiкай-но звiдти, - сварилась мати. Мала на
хвилинку смирнiла, а потiм, коли мати кудись одверталася чи виходила,
знову бралася за сво . Улучивши зручний момент, Леся схопила дiвчинку за
РУку.
- А що, пустухо, пiймалася? Мала враз похмурнiла, сiпнула руку,
намагаючись вирватись.
- Пусти, я бiльше не буду.
- Гаразд... Тiльки сiдай ближче.
- Мати лаятимуть... Лучче я тут...
- Ми ©й скажемо, - заспоко©ла Шура, - сiдай. Оленка недовiрливо
дивилась то на дiвчаток, то на матiр, що поралась коло печi.
- Та йди вже, йди, - обiзвалась Килина, яка, мабуть, чула дитячу
розмову, i додала: - Воно ж таке замурзане, хоч би вмилося.
Останнiх ©© слiв нiхто не слухав, бо Оленка, зачувши доброзичливий
материн тон, шмигнула i всiлася мiж Лесею та Шурою.
- Давай хоч носа витру, - пришкутильгала бабуся. - Мо', панночки ще б
поспали...
- Нi, бабусю, ми вже виспались.
- Ну, то бавтеся собi.
Поки тривала ця розмова, Оленка встигла одержати в подарунок вiд Шури
маленьку блакитну стрiчечку i тепер заклопотано вплутувала ©© в сво©
розкуйовдженi пiсля сну непiдрiзанi кiски.
- Розчесатися треба, - порадила ©й Леся. - в тебе гребiнчик?
Дiвчинка заперечливо покрутила голiвкою.
- Та киньте ви з нею морочитися, - обiзвалась Килина. - А то вiзьмiть
ось, - вона подала широку надщерблену гребiнку, i дiвчатка заходились
чепурити малу.
За цим i застали ©х, увiйшовши знадвору, Кароль та Михайлик.
- Повставали? Доброго ранку! - привiтались обидва.
- А ми вже виспались, - похвалилися дiвчатка. Були веселi пiсля
спочинку, рум'янощокi.
- Тепер одягайтесь хутенько, по©демо, бо ж нас чекають удома.
- Та поснiдайте! Скiльки там ©хати зосталось?.. Сiдайте до столу, я
зараз, - заметушилась Килина.
- Заким по©сте, дорогу проб'ють... Таке понамiтало, що з хати не
вилiзти, - додала стара.
В колисцi запхинькала дитинка, i Оленка кинулась колихати мале. Це,
видно, був ©© обов'язок.
- За ласку - спасибi, а одначе снiдать ми будемо вдома, - вiдмовив
Кароль.
- Воля ваша, силувати не можемо.
Михайлик тим часом допомiг дiвчаткам взутися, i тепер усi тро були
готовi в дорогу. Неспокiйними оченятами Леся обдивилась хатину, нiби щойно
в не© вступила. Блiде промiння, яке ледь пробивалося крiзь матовi од
морозу шибки, вiдкривало новi, не помiченi ввечерi речi: двi прядки,
дерев'яну ступку пiд лавою, пар зо двi постолiв, невелику дiжечку на
цеглинах коло мисника та ще чимало дрiбних хатнiх пожиткiв.
- То зоставайтеся здоровi! - почав прощатися Кароль. - Спасибi вам за
нiчлiг.
- Богу дякуйте.
- Заходьте, як будете в городi. З порога Леся ще раз глянула на Оленку.
Та сидiла, пiдiбгавши нiжки, i журно дивилась услiд гостям.
VIII
Ще в Новоград-Волинському Леся щиро заприятелювала з меншою батьковою
сестрою Оленою Антонiвною. Невисока, струнка, з вольовим обличчям i гарною
- Така у нас обiтниця.
- Обiтниця? Та перед ким?
Леся зрозумiла, що сказала зайве, пробувала вiдма гатися, та було вже
пiзно: батьки вловили в ©© натяку значно бiльше, нiж вона сподiвалась.
Довелося розповi сти про товариство, про мiсце, де вечорами збираються.
VI
Довга, затяжна волинська осiнь. З вересня аж до початку грудня iдуть
дощi. Над болотами та озерами, в долинах рiк стоять тумани, важкi хмари
пливуть над селами i хутiрцями. Зрiдка вигляне сонце, пробiжить холодними
блiдими промiнчиками по пустих полях i знов схова ться, немов жахнувшись
побаченого.
Розмоклими шляхами, по бездорiжжю, чвалають заробiтчани. Однi до мiста,
на фабрики несуть сво© молодi, ще не спрацьованi руки, iншi понуро бредуть
назад, втративши i сили, й надi© на краще. В них тiльки одне бажання:
доплентатись як-небудь до домiвки, щоб хоч не вмерти на дорозi.
В такi днi Леся майже не виходила з дому - читала, писала бабунi листи
i через день вiдвiдувала уроки музики. Заняття ©й дуже подобалися. Вона
уже розумiлась на нотах, виконувала простенькi музичнi етюди.
- У вашо© доньки - незвичайний хист, - дiлився з Косачем сво©ми
враженнями вчитель.
Батьки й самi помiтили, як Леся швидко i бездоганно запам'ятову
почутий десь мотив, не раз милувались тоненьким доччиним голоском, що
бринiв то безтурботно, весело, то задумливо, тужливо. Часто сестричцi
пiдтягував Михайлик - дитячий спiв лунав напрочуд злагоджено, нерiдко
захоплював дорослих.
Одного разу батько повернувся зi служби у гарному настро©:
- Ну, Лесенько, нарештi знайшов тобi фортепiано. Не нове, правда, але
хороше.
Лесиним радощам не було меж. Вона одразу ж почала складати програму
свого першого концерту, розшукувала ноти, обiцяла Михайлику навчити його
грати. А коли наступного дня iнструмент привезли, не вiдходила вiд нього
нi на крок: радила, де краще поставити, витирала пил, навiть знайшла i
почепила на стiнi пучок сухих чорнобривцiв.
- Галасу тепер буде, хоч iз хати тiкай, - сказала Ольга Петрiвна.
Проте побоювання ©© були марнi. Як i досi, дiти поводилися чемно: вдень
училися, розважались, а вечорами, коли сходилась уся родина, Леся сiдала
за фортепiано. Це були для не© найкращi хвилини. В музицi виливала вона
свою дитячу радiсть, сво© думки, веселi й сумнi.
Перед рiздвяними святами вдарили морози. Замело, завихрило надворi.
Кiлька днiв вузенькими вулицями Луцька гуляв вiтер, змiтаючи з бруку
снiгову порошу. Вiн вривався в мiсто з-понад стирських невисоких горбiв,
кружляв на безлюдному майданчику бiля кафедрального собору, сердито грюкав
одiрваною iржавою бляхою.
А коли буря вщухла i в затишшi виразнiшими стали пискливi голосочки
снiгурiв i синиць, повалив густий лапатий снiг. Вiн сипнув зненацька,
зблизька, нiби збирався давно, та все ждав нагоди.
- Зима!.. Прийшла-таки, - радо потирав долонi i хукав у них Кароль.
Коли вiн заходив до кухнi, слiдом вривався мороз i безсило звивався по
кутках клубками холодно© пари.
- Чому ж ви радi те?
- Е-е-е, голубко... пiдростеш - не питатимеш. Мужицька прикмета вiрна:
зима без снiгу - лiто без хлiба. Он як!
Вiн хутко кiнчав сво© справи, накидав на голову потертого
жовтувато-зеленого башлика i зникав за дверима, де починався манливий,
пропахлий снiгом простiр. Лесi теж кортiло вибiгти, погратися з дiтворою,
з котрою через погану погоду давно не стрiчалася, або просто стати i
дивитись, дивитись, як кружляють у повiтрi й нечутно падають на землю, на
дахи будинкiв, на луг i рiчку легенькi зiрчастi снiжинки. Дiвчинка то
пiдбiгала до вiкна, вдивлялася в бiлий снiг, то щось нашiптувала Мишковi,
та так настирливо, що той зрештою не витримав, зiтхнув скрушно i,
зиркнувши спiдлоба на матiр, закрив пiдручника.
- Щось голова розболiлася, - вдав iз себе втомленого. - Мамусю, ми
пiдемо з Лесею погуля мо трiшечки. - I поки Ольга Петрiвна наказувала, як
поводитись на морозi, обо швидко вдягнулись i за мить були на подвiр'©.
Зима! Кого не чарувала ©© казкова краса, кому не пам'ятний отой галас,
коли качають снiгову бабу, де - i радiсть першого снiгу, i зашпори в
руках, i невдоволення тим, що комусь, а не тобi, вдалося першому причепити
тiй бабi голову. А катання на санчатках! Летиш, примруживши очi, тiльки
вiтер свище у вухах. А ззаду ще й ще дiтвора... Однi вже ©дуть, iншi
тiльки сiдають. Крик, смiх, плач - усе злива ться. I так з ранку до
пiзнього вечора. I нi втоми, нi болю нiякого, коли перекинешся i зненацька
на тебе наваляться "купою невеликою" кiльканадцять товаришiв. Тiльки вдома
виявля ться, що на тво му лейбику не всi гудзики, а руки аж тремтять вiд
утоми, розхлюпують на скатертину напрочуд смачний, правда, холодний уже
борщ.
Та хiба тiльки цим багата зима! Ваблять заснiженi далi, поля. Дивись на
них хоч до болю в очах, а нi межi не помiтиш, нi рiденько©, скупо посiяно©
озимини - все замело, зрiвняло до наступно© весни...
Поки Мишко дiставав з горища санчата, Леся бавилася з Джальмою. Собака
скавучала, тяглася до обличчя, кружляла довкола, збиваючи снiг. Од радощiв
вона трохи не звалила Лесю з нiг, за що та пригрозила ©й, пообiцяла
зачинити в будку. Тодi Джальма метнулася по подвiр'ю, розiгнала курей, що
греблися бiля порога, заскочила в хлiв i невдовзi вилетiла звiдти попереду
Мишка. За хвилину всi були за ворiтьми, поспiшали до гiрки, звiдки чути
було дитячi голоси.
На розi вулицi х зустрiв батько. Поруч нього iшла незнайома, тепло
одягнена жiнка, а за ними на санях везли небагатi пожитки, серед яких,
по-дорожньому закутана, сидiла дiвчинка.
- Ось, Ганно Iванiвно, i мо© пташенята: Михайло i Леся, - сказав батько
й додав: - Доведеться, Михай-лику, вам назад повертати - гостi до нас.
Ганна Iванiвна лагiдно обняла i пригорнула до себе малих, зняла з саней
дiвчинку.
- Познайомся, донечко. Це Мишко i Леся Косачевi. Я тобi розповiдала про
них, пригаду ш?
Дiвчинка злегка кивнула головою, поволi витягла з велико©, мабуть
материно©, потерто© муфти худеньку ручку i несмiло промовила:
- Мене звати Шура... Олександра.
- Сiдай, ми тебе пiдвеземо, - запропонувала Леся i допомогла дiвчинцi
сiсти на санчата.
- Вже й подружили... Що то дiти, - з ледь помiтним смутком у голосi
мовила Ганна Iванiвна. - А од мене всi вiдцуралися, забули...
Ганна Iванiвна приятелювала з Косачами давно. З Ольгою Петрiвною разом
училася в пансiонi, а через не© познайомилася з Петром Антоновичем.
По закiнченнi навчання ©хнi шляхи розiйшлися. Косача i його молоду
дружину направили до Новограда-Волинського пiд та мний нагляд начальства,
а Ганнi Iванiвнi випала труднiша дорога. Незабаром пiсля весiлля ©©
чоловiка, вгена Судовщикова, за "поширення бунтарських iдей" було
заарештовано й вислано до Костромсько© губернi©. Слiдом за ним по©хала i
Ганна Iванiвна, щоб хоч трохи полегшити його страждання* Разом терпiли
вони незлагоди, пiдтримували, як могли, одне одного. Там i знайшлася в них
донечка Шура. Росла вона кволою, в холодi, а нерiдко i в голодi. Подружжя
жило надiями на повернення в рiднi кра©. Та не збулися цi мрi©. Етапи,
заслання пiдiрвали й до того слабе здоров'я вгена Васильовича. Помер вiн,
не дочекавшись волi. А Ганна Iванiвна, поховавши чоловiка та наплакавшись
уволю на його могилi, по©хала з дитиною назад. Батькiв у не© вже не було,
а в чоловiкових жити не схотiла: зреклися вони сина, а отже i ©©. Та
притулок шукати треба було. Тодi й згадалася привiтнiсть та гостиннiсть
Косачiв. Довго не наважувалась вона входити в чужу сiм'ю, але нiчого не
вдi ш. А ще коли порожньо в кишенi... На ©© лист Косачi вiдповiли одразу.
Вони саме збиралися до Парижа, на Всесвiтню виставку, i пропонували побути
цей час на господарствi, вiдпочити, поки знайдеться десь робота й житло.
По при©здi гостей у Косачiв потiснiшало. Для Ганни Iванiвни i Шури у
вiтальнi поставили ще одне лiжко, бiля якого вечорами велись нескiнченнi
розмови. Розповiдала переважно при©жджа. Коли доходило до заслання, очi
туманили сльози. Витирала ©х, не соромлячись, гладила бiлявi голiвки
дiтей, що принишкло тулились одне до одного, i вела далi. З ©© оповiдi
Леся уперше почула слова, змiст яких тiльки-но розкривався перед нею,
глибоко зворушував дитяче серце. Якось, не в змозi затамувати пекучо©
туги, залишила товариство, заплакала й вибiгла до сусiдньо© кiмнати.
- Що тобi, моя пташко? - запитала стурбовано мати. - Болить що-небудь?
Дочка заперечливо похитала головою, витерла сльози.
- Не знаю... Щось нiби давить, не да менi дихати. Ольга Петрiвна
заспоко©ла доньку, повкладала дiтей спати й тодi звернулася до гостi:
- Я забула сказати тобi, Ганно: Леся надто до всього чутлива... Кожна
дрiбниця ©© вража . То ти розказала трохи - i досить, про щось iнше почни.
А то, бач, не знати що з дитиною дi ться.
Пiсля цього бiльше говорили про звiрiв, природу, що Лесю теж дуже
цiкавило. Дещо iз сво©х вражень вона пробувала навiть покласти на музику i
часто довше, нiж звичайно, засиджувалась бiля фортепiано. Воно то гримiло
вiд дотикiв ©© тоненьких пальцiв, то обзивалося ледве чутно, приглушено,
нiби десь далеко-далеко шумiла безкрая тайга, хлюпотiв по камiнню потiк.
- А це, - пояснювала Леся, починаючи щось маршове, - втiкач
поверта ться додому.
- Овва! - смiялась Ольга Петрiвна. - Та вiн мов iз походу верта ться...
Насправдi, Лесенько, так не бува .
- А як, як?!
- Ховаються вони там по лiсах, щоб не натрапити на сторожу. Бува , що й
гинуть без шматка хлiба...
Дiвчинка замислювалася, з веселого переходила на жалiбний тон, аж поки
Михайлик чи хтось iз дорослих не зупиняв ©©. Часто дiти зображували геро©в
улюблених книг - русалок, середньовiчних лицарiв чи персонажiв народних
казок. Здебiльшого це бувало, коли батьки йшли з дому на вистави Луцького
драматичного товариства чи на зiбрання.
VII
В кiнцi лютого морози спали, i Косачi почали готуватися до вiд'©зду на
виставку. Петро Антонович закiнчував розпочатi напередоднi службовi
справи, розпоряджався по господарству, а Ольга Петрiвна переписувала з
чернеток сво© вiршi, якi мала завезти до редакцiй львiвських журналiв,
приймала знайомих, що приходили з проханням передати комусь iз близьких за
кордоном листа чи просто уклiн.
Леся помiтно змiнилася. Спроба вблагати батькiв узяти ©© з собою
виявилася марною, i дiвчинка засумувала. Мовчазнiшим став i Михайлик.
Аби хоч трохи розвiяти хнiй пригнiчений настрiй, батьки вирiшили
повезти ©х до Дубна. Звiдти Косачi мали по©хати до Львова, що лежав по той
бiк кордону Росi© з Австро-Угорщиною, а малi - повернутися з Каролем
додому.
Звiстка про по©здку до стародавнього мiста звеселила дiтей. Все ж таки
це було принаднiшим, нiж просто сидiти вдома, очiкувати, поки тебе
поцiлують на прощання, скажуть слухатися старших, наобiцяють купу
гостинцiв i, зрештою, залишать бiля вiдчинених ворiт. Подорож мала бути
цiкавою хоч би тому, що всю дорогу старшi розповiдатимуть рiзнi пригоди й
бувальщини, та й що можна придумати кращого, нiж прогулянка погожого
зимового дня до мiсць, про якi стiльки чувано й читано!
- Татуню, а Шура теж з нами по©де? - допиту ться Леся.
- Вже як тобi так хочеться, то чого ж. дьте всi... От позастуджу теся
дорогою.
- Нiчого нам не станеться. В шубах та валянках, нехай хоч який
морозюка, - не страшно.
- Ну-ну, подивимось, якi з вас геро©, - жарту Петро Антонович. -
Хвалитись будете потiм.
У недiлю всi повставали рано, та поки зiбрались, поснiдали, сонце
пiдбилося височенько. Ви©хали, коли на базарi вже стояло десяткiв зо два
саней, а звiдусiль, пiшки i на пiдводах, сходився люд. Широкi, вимощенi
запашним сiном санки промчали заснiженою головною вулицею, потiм
Лубенською i незабаром - за мiсто.
Яка кругом дивна невимовна краса! Iскриться пiд сонцем стужавiлий снiг,
аж дивитися боляче, рiвно в'ються i тануть у морозному просторi рiденькi
димки над поодинокими хатинками понад шляхом, темно-коричневими клаптями
стеляться на обрi© гайки, хутiрцi...
Багато розмовляти на холодi мама не дозволя - ще, чого доброго,
застудяться. Тому доводиться бiльше мовчати, хоч так же хочеться виявити
сво захоплення. Леся всiляко намага ться заговорити з матiр'ю, але та
вiдповiда одним-двома словами й одразу ж застерiга :
- Гаразд, гаразд, Лесенько, ти лiпше помовч. Закутайся гарненько й
сиди.
Тiльки дорослi не зважають на стужу. Кароль знiчев'я погуку на коней,
коли тi уповiльнюють ходу, й розповiда якусь малоцiкаву пригоду з свого
колишнього солдатського життя.
Сухими бризками розлiта ться з-пiд копит, монотон-но пiдспiву ,
наганяючи дрiмоту, зустрiчний вiтер, а попереду, за невисоким пагорбом,
уже виднiють сторожовi вежi та церкви Дубна...
Невеликi одноповерховi будиночки з високими черепичними i гонтовими
дахами тiсно обступають просторий квадратний майдан у центрi мiста.
Посерединi його тягнуться ряди довжелезних дерев'яних столикiв, ятки, де в
базарнi днi прода ться рiзний крам.
Майдан безлюдний, завалений снiгом. В його найдальшому кутку, бiля стiн
кам'яних будинкiв, стоять ящики з покидьками, порпа ться, добуваючи
поживу, зграя галок.
Недалеко вiд центру височить над мiстом фортеця. З пiвночi та сходу й
надiйно заступа болотиста iква, од мiста вiдмежову глибокий, наповнений
водою рiв. Зайшли у фортецю через пiдйомний мiсток.
Дiтей цiкавить, коли та хто спорудив фортецю, якi точилися пiд ©©
стiнами битви, що в нiй тепер... Ольга Петрiвна ледве встига збагнути
все, про що ©© питають. А коли сказала, що колись тут був Тарас
Григорович, малi аж зупинились од несподiванки.
- А я вже хотiв вас розшукувати, - зустрiв ©х Петро Антонович. - Квитки
купили, незабаром ©хати, а вас нема .
Дорослi забрали валiзки i пiшли на перон. Слiдом Кароль нiс великого
дорожнього чемодана.
- Пильнуйте, Каролю, щоб не поморозили дитинчат, - наказу Ольга
Петрiвна. - А ви щоб не розкутувалися дорогою, - малим.
- Чи нам первина? - мовить Кароль. - Звiкували в дорозi.
- А одначе будьте уважнi, благаю вас.
- Воно звiсно... Береженого й бог береже. Усяко трапля ться.
Хтось гукнув, що йде потяг. I хоч на колi© ще нiчого не видно, опрiч
маленького клубка диму на обрi©, - натовп хвилю ться. Почали переставляти
скриньки, забряжчали вiдра, чоловiки поспiхом докурюють i вибивають чорнi
вiд кiптяви люльки.
А коли з-за повороту вихопивсь i несамовито, на всю мiць сво©х сталевих
грудей, заревiв паровоз, неспокiй охопив i Косачiв. Малi стоять,
розпачливо дивляться, не знаючи, плакати ©м чи радiти. Аж тодi, як батьки
поцiлували ©х на прощання, дiвчатка не витримали. Перша схлипнула Шура, а
потiм забринiли сльози i на очах у Лесi.
...З Дубна поверталися надвечiр.
Сани раз у раз на щось натикались, провалювалися. В дитячiй уявi
малювалися страхiтливi постатi, якi, здавалося, тiльки й ждали моменту,
щоб зненацька накинутись на людей. А завiрюха не вщухала - сипала й сипала
снiгом.
Малi сидiли, зiщулившись, слухали завивання хуги та незлобивi Каролевi
прокльони, якi той посилав не вiдь-кому Раптом Михайлик штовхнув Лесю i
шепнув та мниче:
- Вогник! Диви... он-он блима ...
Дiвчатка заворушилися, мов прокинулись од сну, напружили зiр,
вдивляючись у нiчну темряву, але нiчого не бачили.
- Село попереду! - зрадiло обiзвався i дужче загукав на коней Кароль.
- Та де ж воно? - Леся аж пiдвелася. - Ючого не видно...
- Ондечки, - тикав рукою перед себе Михайлик.
- А я вже бачу, - мовила Шура, - ось глянь. - Вона обняла Лесину
голiвку, притягла ближче до себе: - Дивись прямо туди...
Тiльки тепер Леся помiтила одинокий мерехтливий вогник, на який вони
прямували. На серцi враз одляг-ло, а коли з темряви проступили невиразнi
обриси села i, зачувши оселю, жвавiше пiшли конi, - всi повеселiшали,
загомонiли.
Сани спинились.
- Як ви тут? - пiдiйшов Кароль до дiтей i, зачувши бадьору вiдповiдь,
похвалив: - От молодцi... Тепереньки аби нiчлiг добрий знайти. Перебудемо
до ранку i подамося далi.
- А це село далеко вiд мiста? - поцiкавився Михайлик.
- Хто його зна . Ось розпита мо... Ну, по©хали, бо вже таки пiзнувато.
- Кароль абияк примостився скра чку саней, узяв до рук вiжки.
В'©хали в село. Низенькi, напiвзасипанi снiгом хатки стояли вiддалiк
одна вiд одно©, наче ©х розметав снiговiй. Кароль пильно придивлявся, куди
б його краще попроситися на нiч, та, певне, нiчого путнього не знаходив,
бо весь час то притримував, то поганяв коней i невдоволено бурмотiв.
Зрештою вiн зупинився бiля якихось похилених набiк ворiт, злiз i,
наказавши Михайлику пильнувати, зник у дворi. За кiлька хвилин там знявся
сердитий гавкiт, який скоро перейшов у жалiбне скавучання; рипнули дверi,
почулись голоси.
Кароль повернувся веселий.
- Ну, будемо ночувати в теплi. Не вельми, правда, розкiшно, та й то
гаразд. - Вiн провiв коней у двiр, пiд стареньку повiтку. - Злiзайте...
при©хали.
Малi неохоче вилiзли з кубельця i побрели до хати.
В сiнцях, звiдки вдарило гострим запахом гною, горбилася, тримаючись
обiруч за дверi, якась постать.
- Заходьте, заходьте, - прошамкотiла вона, коли дiти нерiшуче
зупинилися на порозi.
Долiвка, кiлька невеличких, геть-чисто заснованих морозом вiконець i
пiч, що займа майже половину хати; потрiску скалка. Вона то пригаса , то
яскраво спалаху , вихоплюючи промiнчиками хатнi речi. Попiд стiнами
тягнуться довгi тесанi лави, що сходяться у кутку, пiд божницею; там же
сто©ть не накритий нiчим, з масивними нiжками стiл; на полу пiд лахмiттям
спить дiвчатко; бiля лежанки висить колиска. Немовля, що лежить у нiй,
весь час ворушиться, схлипу увi снi.
Коли дiти зайшли, з печi злiзла i привiталася до них молода жiнка.
Звичним рухом вона одкинула назад волосся, що вибилося з-пiд очiпка, i
заходилася бiля гостей.
- Роздягайтеся, дiтки, скорiше нагрi тесь, - припрошувала. - До Луцька
чи звiдти ©дете?
- До мiста, - сказав Михайлик i перший почав скидати кожуха.
- От молодчина! - похвалила його жiнка. - Давай його лишень сюди. А ви,
панночки, чом сто©те? - Вона пiдiйшла до дiвчаток i стала допомагати ©м
роздягатися.
Зайшла старенька, перевалюючись, мов качка, з ноги на ногу, внесла з
сiней i поставила вiдро з водою, запалила нову скалку i, важко дихаючи,
прошкандибала до полу, сiла.
- Чи© ж ви будете? - спитала, дивлячись одразу на всiх. - Косачевi? А
вечерять вже похотiли?
Малi не наважувалися вiдповiсти. В дорозi про це забулося, - та й чи до
©жi було там! - а тепер, звiсно, не вадило б. Одначе як його тут ©сти? Шч,
пiвтемрява, душне повiтря.
- Ось я зараз наллю молочка... та з хлiбом... - подалася стара до
мисника.
- Вони його ©стимуть? - втрутилась молодиця. - Аби ото тiльки
морочитись.
- А чим кепська страва? Одними ласощами ситий не будеш... Сiдайте,
дiтки. - Старенька поставила кiлька череп'яних кухлiв з молоком, поклала
окрайчик хлiба. - Не соромтесь... Голод не свiй брат.
Михайлик почав було вiдмовлятися, але стара й слухати не хотiла.
- Сiдайте, не гордуйте, - припрошувала, а потiм взяла дiвчаток за руки
i пiдвела до столу. Малi, спiдлоба зиркаючи одне на одного, полiзли на
лаву.
- Ви вже й гостю те! - мовив, нагодившись, Кароль. - Хуткi! А я ось теж
дещо прихопив. - Вiн дiстав iз торбинки й поклав на стiл шинку, окра ць
промерзлого й тому крихкого хлiба, надрiзане кiльце ковбаси. Був у доброму
гуморi, мов господар, що скiнчив якусь нагальну роботу. - Коб це ще
чарочку, то й горе б забулося, - потер набряклi вiд холоду руки.
- Горе - море, чаркою, сину, не залл ш, - сказала на те бабуся. - Ти
лiпше сiдай, пригощайся, чим бог послав, та дiток нагодуй, а то якiсь вони
у вас вельми проханi.
- Зморилися... Ну, не гайте часу, - звернувся Кароль до малих, -
берiть, хто що бачить. Перше з'©жте ковбаски, а молочком зап' те...
Сiдайте й ви з нами, - запросив жiнок.
- Вечеряйте на здоров'я, - одказала стара, - та вибачайте, що хата ма ,
тим i прийма . Але тут уже встряли в розмову дiти.
- Бабуню, та йдiть же, - припрошував Михайлик. - I ви, тьотю.
- Сiдайте, сiдайте, - прохали дiвчатка, - ось тут, коло нас. - I
посунулись, даючи мiсце.
- Малих не послухати - грiх, - резонно зауважив Кароль.
- Авжеж, - згодилась стара. - Пiдемо, Килино. Жiнки примостились край
столу, взяли по шматочку шинки.
- Гарна ©да, та не на мо© зуби, - мовила скрушно бабуся.
- В городi он панам новi вставляють, - сказав Кароль.
- Панам усе можна... Вони багатi. А в нас багатства того - як у жаби
пiр'я. Корiвка ©дна на хазяйствi, та й ту, видно, за податки потягнуть.
Боргами так обросли, що далi вже нiкуди. Зборщик то перше кожного божого
дня сiкався, а це вже й не навiду ться. Подейкують, скоро все прийдуть
описувати.
Леся жадiбно ловила кожне бабусине слово, забувши недавнi дорожнi
страхи i втому. А старенька лила-виливала свiй жаль, мов спорожняла од
нього наболiле серце.
- ...Гадалося - самi того щастя не видiли, то, може, хоч дiтям
прийдеться... А воно десь уже на роду так написано: не вийти бiдному з
бiди, як каменю з води.
- Без господаря жи те чи по©хав куди? - запитав у молодицi Кароль. Та
зашарiлась, нiби провинилася чим, глянула на свекруху.
- По©хав, - сказала якось непевно.
- Еге ж, - зiтхнула важко бабуся, - на заробiтки подався та й
занапастив свою душу. - Вона змахнула сльозу, що нiколи, мабуть, не
висихала в старечих очах, втерлась землистого кольору хусткою i мовила: -
Зачинили синка мого, в тюрму посадили.
- Отако©! - вiд подиву навiть перестав жувати Кароль.
- Завiщо ж його в тюрму? - не втримавсь, щоб не спитати, Михайлик. А
дiвчатка аж принишкли обидвi.
- Тож i я питаю: за що? А пiди добийся правди. У волостi кажуть:
розбiйник твiй син, супроти властi пiшов... Хто його вiда , мов й сказав
що невгодне, серце ж не камiнь, - розвела розпачливо руками, як пiдбита
чайка крильми, нахилила сиву голову до столу.
- Нiчого, якось перебудете... Вернеться вiн, - розважливо мовив Кароль.
- Доки-сонце зiйде... Малих он двiйко, я вже нездужаю, хорую часто. Що
вона з ними вдi ? - Глянула на невiстку.
- Та чого ви, мамо?.. - втiшала молодиця. - Живемо, слава богу,
незгiрше людей.
Стара на те тiльки похитувала головою. Пiзня вечеря скiнчилася. Килина
почала готувати постiль, ладнаючи ©© з ряденець та свиток, а бабуся
прибирала зi столу. Малi все ще були пiд враженням розмови i з цiкавiстю
мовчки стежили за жiнками.
- Де ж вас покласти? - звернулась до Кароля Килина.
- Про мене. Я де приткнусь, там i спатиму. Ляжу отутечки на лавi, бо
доведеться до коней уставати, то щоб не будити нiкого.
- Змерзнете...
- А ти кожуха пiдстели, теплiше буде, - порадила стара.
- Справдi! - зрадiла невiстка. - Я й не здумала. - Вона приставила до
лави ослона, щоб ширше було, зняла з жердки i розстелила напiвоблiзлого
кожуха, поклала подушку. - Лягайте... Чи, може, ще що покласти?
- Та гаразд, досить... Дякую, не клопочiться. Менi не звикати... Як там
малi? Михайлику, як вам? - Кароль пiдiйшов до полу, де покотом уже лежали
дiти. - Мама й не догаду ться, як ми сьогоднi ночу мо.
- А вони вже далеко, мабуть, - засинаючи, мовила Леся.
- Далеко... Либонь, до Львова добираються. Ну, спiть собi, спiть. Я ще
до коней вийду.
Рипнули хатнi дверi, стиха мукнула в сiнях корова... Десь хтось
розмовляв... Усе це швидко розпливалося i зрештою пропало зовсiм у
солодкому мороцi.
...Дiвчатка прокинулись од чи©хось легеньких дотикiв. Михайлика вже не
було. Поруч сидiла розпатлана дiвчинка i бавилась ©хнiми кiсничками.
- Оленко, ось я тобi... Тiкай-но звiдти, - сварилась мати. Мала на
хвилинку смирнiла, а потiм, коли мати кудись одверталася чи виходила,
знову бралася за сво . Улучивши зручний момент, Леся схопила дiвчинку за
РУку.
- А що, пустухо, пiймалася? Мала враз похмурнiла, сiпнула руку,
намагаючись вирватись.
- Пусти, я бiльше не буду.
- Гаразд... Тiльки сiдай ближче.
- Мати лаятимуть... Лучче я тут...
- Ми ©й скажемо, - заспоко©ла Шура, - сiдай. Оленка недовiрливо
дивилась то на дiвчаток, то на матiр, що поралась коло печi.
- Та йди вже, йди, - обiзвалась Килина, яка, мабуть, чула дитячу
розмову, i додала: - Воно ж таке замурзане, хоч би вмилося.
Останнiх ©© слiв нiхто не слухав, бо Оленка, зачувши доброзичливий
материн тон, шмигнула i всiлася мiж Лесею та Шурою.
- Давай хоч носа витру, - пришкутильгала бабуся. - Мо', панночки ще б
поспали...
- Нi, бабусю, ми вже виспались.
- Ну, то бавтеся собi.
Поки тривала ця розмова, Оленка встигла одержати в подарунок вiд Шури
маленьку блакитну стрiчечку i тепер заклопотано вплутувала ©© в сво©
розкуйовдженi пiсля сну непiдрiзанi кiски.
- Розчесатися треба, - порадила ©й Леся. - в тебе гребiнчик?
Дiвчинка заперечливо покрутила голiвкою.
- Та киньте ви з нею морочитися, - обiзвалась Килина. - А то вiзьмiть
ось, - вона подала широку надщерблену гребiнку, i дiвчатка заходились
чепурити малу.
За цим i застали ©х, увiйшовши знадвору, Кароль та Михайлик.
- Повставали? Доброго ранку! - привiтались обидва.
- А ми вже виспались, - похвалилися дiвчатка. Були веселi пiсля
спочинку, рум'янощокi.
- Тепер одягайтесь хутенько, по©демо, бо ж нас чекають удома.
- Та поснiдайте! Скiльки там ©хати зосталось?.. Сiдайте до столу, я
зараз, - заметушилась Килина.
- Заким по©сте, дорогу проб'ють... Таке понамiтало, що з хати не
вилiзти, - додала стара.
В колисцi запхинькала дитинка, i Оленка кинулась колихати мале. Це,
видно, був ©© обов'язок.
- За ласку - спасибi, а одначе снiдать ми будемо вдома, - вiдмовив
Кароль.
- Воля ваша, силувати не можемо.
Михайлик тим часом допомiг дiвчаткам взутися, i тепер усi тро були
готовi в дорогу. Неспокiйними оченятами Леся обдивилась хатину, нiби щойно
в не© вступила. Блiде промiння, яке ледь пробивалося крiзь матовi од
морозу шибки, вiдкривало новi, не помiченi ввечерi речi: двi прядки,
дерев'яну ступку пiд лавою, пар зо двi постолiв, невелику дiжечку на
цеглинах коло мисника та ще чимало дрiбних хатнiх пожиткiв.
- То зоставайтеся здоровi! - почав прощатися Кароль. - Спасибi вам за
нiчлiг.
- Богу дякуйте.
- Заходьте, як будете в городi. З порога Леся ще раз глянула на Оленку.
Та сидiла, пiдiбгавши нiжки, i журно дивилась услiд гостям.
VIII
Ще в Новоград-Волинському Леся щиро заприятелювала з меншою батьковою
сестрою Оленою Антонiвною. Невисока, струнка, з вольовим обличчям i гарною