Страница:
Давненько не збиралися отак. Прибули Старицькi i Лисенки, батькова i
материна рiдня, знайомi... З'©ха-лися старi й молодi, друзi i тi, кого
вона й не вельми хотiла б бачити. Що ж? Не ©© тут право порядкувати, вона
сама, по сутi, гостя...
Шкода, що не при©хав Сергiй. Що б це могло значити? Писав же, нiби
легше, обiцяв, а от нема . Та хiба лише його бракувало сьогоднi?! А
Тучапеький, Вiра Григорiвна, Галя Ковалевська, Гамбарашвiлi, Зюма...
Розкидала житт ва хвиля по всiх усюдах. Однi на волi мучаться, а iншi - в
тюрмах.
, правда, й такi, що за ласий шматок продали i свою гiднiсть, i сво©
переконання...
Лунали тости, дзвенiв кришталь, а Лесю, як i завжди, обсiдали думки.
Навiть коли смiялися з якогось дотепу - в очах незмiнно стояла зажура.
Дивилася на матiр, що сп'янiла од щастя, люб'язно всiм усмiхалася" на
батькову сивину" на тiточку Олену i молодших Старицьких" а в уявi чомусь
зринало дитинство, колодяжанськi зеленi луки i отой свiжий, росяний ранок
у Нечiмному... Глянула на Михайла. Чи той це мрiйний хлопчина, що зривав
тодi на озерi бiлi лiле©?.. Таки вiн. Хоч постарiв, бороду он яку ма ,
дочку вже гладить по русявiй голiвцi, а вiн: тi ж очi, той же погляд.
Тiльки голос погрубiшав. Як би то зараз вийшло в нього: "Лесью-у..."?
Усмiхнулася, i Михайло помiтив, нагнувся. Сказати? Нi, зараз не час...
Навiщо навiвати й на нього смуток? Нехай жарту , спiва ... Досить у нього
тих болiв та скарг. Та чи й потрiбнi вони отут? Не так уже часто
збираються, щоб i в такi днi печалитись. Нехай хоч батьки потiшаться
дiтьми та онуками. А вона... Ось уже й пiд тридцять береться...
...Хтось кинув з гостей: "Чи не час уже нам i честь знати?" Старицький
пiдтакнув: "Авжеж, авжеж?" - i перший пiдвiвся з-за столу. I як Ольга
Петрiвна не просила скуштувати того та сього ("бо навiщо ж воно пеклося та
варилося"), всi встали, подякували господарям.
- А все це ти, Михайле Верстовичу, - дорiкала Ольга Петрiвна
Старицькому. - Гостi б ще й посидiли, i з'©ли чого-небудь...
- Овва! Ти цим, Ольго, не журися. От ми перекуримо та побалака мо -
тодi й ще можна. Гляди, аби було чим пригощати. Бо ми зна ш якi!.. Он як!
- Михайло Петрович хвацько пiдкрутив вуса, пiдморгнув Лисенковi. - Ге ж
так, Миколо? Рай його батька!
- Так, та не зовсiм, - кинув фремов. Сказано було багатозначно, якось
з викликом. На устах Михайла Петровича згасла усмiшка.
- Дехто зраджу нашiй укра©нофiльськiй корогвi, - вiв далi фремов, -
друку ться в кацапщинi... i навiть, - вiн кинув погляд на Лесю, що стояла
поруч з жiнками, - навiть за наукою туди ©здить. - Вiн був напiдпитку,
щоки його пашiли.
- Навiщо про це зараз? - спробував зупинити його Старицький.
- А я, щоб ви, Михайле, знали, нiколи не цураюся нагоди виховувати нашу
молодь. Бо хто ж за нас це робитиме?
- Пiзно вже, добродiю, - пiдiйшла, залишивши жiноче товариство, Леся. -
Може, он тi, - вона показала на дiтей, що гралися на подвiр'©, - вас дещо
й послухають, а щодо мене - то пiзно. Даремно силку тесь.
фремов почервонiв ще дужче.
- Ну, коли вже ви, Ларисо Петрiвно, зашумiли, то чекайте громiв.
- На мою голову вже стiльки ©х падало, що навiть блискавки бува не
страшно.
З веранди долинула мелодiя вальсу. Шура i Людмила Старицька закружляли
в танцi. За ними пiшло ще кiлька пар.
Старицький, Леся й фремов одступили вбiк.
- Як-не-як, Лесю, - трохи змiнив тон фремов, - а вам, доньцi таких
статечних батькiв, племiнницi i ученицi Драгоманова, не личить ставати пiд
чужi знамена. Ви повиннi боронити чееть старо© корогви, а не зрiкатись ©©.
- А ми гада мо, - випередив сестру Михайло, що сам пiдiйшов i одразу
зрозумiв, про що мова, - краще зробити нову корогву, нiж латати стару i
ради того латання ризикувати власною честю.
- Отак?! Хай гiрше - аби iнше?
Старицький, бачачи, що суперечка розгоря ться, спробував пригасити ©©,
але нiхто не пiдтримав. Господарi десь порядкували на кухнi та у дворi,
Олена Антонiвна про щось розповiдала Кобилянськiй, а молодшi кружляли в
танцi...
- Нi, - вiв далi фремов, - ви, Ларисо Петрiвно, таки далеко сягнули.
Не знаю тiльки, за чим дивилася ваша матiнка, Ольга Петрiвна, що допустила
таке, а я... - вiн безнадiйно махнув рукою i зник.
- Отак буде лiпше, - мовив услiд йому Михайло. Пiдступили Олена
Антонiвна з Кобилянською, Микола Вiталiйович.
- Чим це ви так допекли старому, що скаржиться Ользi Петрiвнi? -
запитав Лисенко.
- Не зiйшлися характерами, - вiдбулася жартом Леся.
- Чи то пак, поглядами на корогву, - додав Михайло.
- Тут, Миколо, поки ти грав, цiла баталiя розгорiлася.
Ольга Петрiвна, що саме нагодилася до вiтальнi, не дала Старицькому
докiнчити розповiдi. Кинувши не-вдоволений погляд на Лесю та на Михайла,
Косачева запросила гостей на веранду, де все було готове до чаювання.
Леся побула трохи i, вiдчувши втому, вибачилась, подалася до сво ©
кiмнати. Ольгу Юлiанiвну попросила прийти одразу ж, як тiльки насидиться
та нагостю ться.
В кiмнатi, що була ©й i кабiнетом, i спальнею, на Лесю чекали новi
журнали, книги. Вони лежали нiмi, з розкритими сторiнками, наче
припрошували заглибитись у них. "Народ", "Жизнь", кiлька Франкових
оповiдань, котрi переклала для "Донской речи", Гауптмановi "Ткачi"...
"Ткачiв" замовили ©й перекласти для гурткiв соцiал-демократiв. А на
черзi-"Хто з чого жи " Дiкштейна... А там обiцяли переслати i "Манiфест".
Його неодмiнно треба видати укра©нською мовою - хай вчаться пролетарi
боротися й перемагати, жити по-людському. Надходить-бо новий, великий
день. Вже загорiлися зiрницi, а за ними, дивись, i сонце зiйде - велике,
променисте сонце правди i волi, щастя i радостi. Розступиться перед ним
одвiчна пiтьма, вiд сили його впадуть темницi, i звiльнений вiд пут народ
вийде на майдани i вулицi, щоб разом, однi ю сiм' ю, йти назустрiч сво му
майбутньому"
...Внесли i засвiтили лампу, i Леся, скинувши святкове вбрання, взялася
до роботи. Була на вершинi сво©х заповiтних дум, сягала мрi ю того
далекого свiтлого дня, коли на оновленiй землi врага не буде, супостата, а
будуть Люди, серед яких незгасно горiтиме вогник i ©© - нехай слабого,
зате палкого й щирого серця.
ОДЕРЖИМА__
КНИГА ДРУГА
ЧАСТИНА ПЕРША
Тiлько - життя за життя.
Леся Укра©нка
У Мiнську самотнiй умирав Мержинський. Для Лариси Петрiвни ця звiстка
не була несподiваною. Кiлька мiсяцiв тому Сергiй Костянтинович скаржився
©й на здоров'я, потiм писав, що стало ще гiрше. Та й сама вона бачила,
коли востанн стрiчалися, - хворий тане, мов свiчка...
Листа вiд Елiасберга одержали по обiдi. Леся пробiгла поглядом списанi
недбалим почерком лiкаря сторiнки, потiм перечитала уважнiше i безсило
опустилася в крiсло.
- Що з тобою? - зайшла i, помiтивши, як дочка зблiдла, занепоко©лась
мати. - Тобi зле? Лариса подала ©й листа.
- Сергiй при смертi, - насилу вимовила чужим голосом.
Ольга Петрiвна швидко переглянула листа.
- Цього слiд було ждати. Я тобi ще навеснi казала. Та й ранiше, у
Гадячi.
Дочка кинула на не© насторожений погляд, у якому Ольга Петрiвна вiдчула
докiр. "Я, мабуть, занадто холодно сприйняла цю звiстку", - подумала. Щоб
якось розвiяти непри мний холодок, що вiйнув помiж ними, чи то порадила,
чи то запитала:
- Може, нехай Лiля по дорозi за©де?
Лариса Петрiвна заперечливо покрутила головою.
- Мiй клопiт, менi й пектися ним.
- Ти хоч тямиш, що кажеш? Сама ледь стала на ноги.
- То й що, iнших можна забути? - Леся встала. Хвилинне зацiпенiння, що
було охопило ©©, вже минуло. - Нi, власне благополуччя для мене нiчого не
варте, коли друг у бiдi.
Ольга Петрiвна одiйшла до вiкна. В доччинiй вiдповiдi вона вiдчула
рiшимiсть i ту постiйну готовнiсть до самопожертви, що так одверто
проявлялась у Лесиних стосунках з Мержинським. Вона не схвалювала цього.
Мовчанка затягувалась. Ольга Петрiвна знов узялася за лист. Кiлька
хвилин читала безмовно, а потiм вголос:
- "...опять стал лихорадить (iм'я вона пропустила навмисне - з певного
часу не могла спокiйно його вимовляти)... потерял аппетит и значительно
ослабел... Хотя в легких нет еще угрожающих изменений, но при зтой
проклятой болезни нельзя полататься на объективные данные: бывает
скоротечная чахотка." - Час од часу вона зиркала на дочку" стежачи за
виразом ©© обличчя" i, не помiтивши будь-яких змiн (лише здавалося
закам'янiлим), читала далi: - Больной тает, как свеча... Вдобавок, он еще
охрип..."
Леся слухала, тримаючись за рiг столу. Очi ©© були напiвзаплющенi.
- Подумай, Лесю: кому потрiбна така жертва? По©деш, намучишся, змарну ш
здоров'я... Дочка обернулася.
- Може, й так. Я про це зовсiм не думаю. Ти ж зна ш, я люблю приносити
саме такi безкорисливi жертви.
Вона заходилася складати папери.
- А про нас - про мене, про батька - ви коли-небудь здума те? - Ользi
Петрiвнi, виднот урвався терпець. - Ми що ж, гiршого вам зичимо?
Лариса пiдступила до матерi.
- Навiщо ти завда ш сама собi жалю? Чи ми вже справдi такi невдячнi? -
©хнi погляди стрiлись, i Леся не витримала, пригорнулась до неньки. -
Прости мене, люба, я iнакше не можу.. Я мушу ©хати. Його треба рятувати.
- Що ж дасть йому твоя присутнiсть? - вже лагiднiше мовила Ольга
Петрiвна. - Хiба не ясно, що це вже кiнець?
- Але ж лiкар пише про можливе полiпшення. Ось послухай, ти, видно, не
дочитала. - Леся схопила листа, вiдшукала потрiбне мiсце: - "...Может
бьiть, й действительно ему станет лучше, когда установится зима". Чу ш?
- Я певна, що вiн сам у те не вiрить.
- I все-таки я по©ду.
- Що ж, силою тебе не втрима ш. От тiльки з грiшми зараз сутужно.
- Менi до цього не звикати. Краще збери мене в дорогу.
- Навiть батька не дочека шся?
Леся промовчала, ©й самiй хотiлось порадитися з батьком, та коли-то вiн
повернеться з того Колодяжного?
- Розкажеш йому, мамочко, вiн зрозумi . I не думайте, нiчого зi мною не
станеться. - Нею дедалi бiльше оволодiвав неспокiй. Спочатку вона старанно
укладала речi у валiзу, а потiм хапцем почала скидати туди бiлизну, книги,
журнали. Рахiтом спинилася: - Мало не забула! Як тiльки Брокгауз надiшле
лiтературу, негайно направте менi... Мабуть, на адресу Мержинського... А
Лiля, як при©де, хай сходить до Бердя ва, попросить для мене щось до теми
"Народництво в Нiмеччинi".
- Збира шся там працювати?
- Муситиму. Ти ж зна ш - я заборгувала "Жизни" статтю про новiтню
соцiальну драму.
- Гляди, надiрвеш себе.
- Не бiйсь. - Лариса Петрiвна оглянулася по кiмнатi. - Нiби все.
- Вiзьми ж хоч ©сти що-небудь. Такий свiт, а ти з порожнiми руками.
Нащо ж його все потiм купляти? - Мати поспiшила на кухню, i там одразу
заметушилися, застукали дверима.
Невдовзi до будинку N 97, на Марi©нсько-Благовiщенськiй, пiдлетiли
новенькi парокiннi глабцi. Вiзник гречно привiтався до жiнок, якi вже
чекали його, молодшiй, що накульгувала i здавалася надзвичайно чимось
ураженою, допомiг сiсти, i санки знову рушили заснiженим бруком.
Не до©жджаючи Галицького базару, вони круто повернули лiворуч i раннiм
присмерком помчали до вокзалу.
Лариса Петрiвна прибула до Мiнська надвечiр. Погода стояла на диво
тепла. Капало з дахiв, наче весною. Зрадiлi раптовiй вiдлизi горобцi
зграями пурхали мiж людьми, зухвало хапаючи з-пiд нiг то насiнину, то
кришку хлiба; деякi, очевидно, тi, що на©лися, нехотя хлюпалися в калюжах,
брижили й так неспокiйну од вiтру каламуть.
До квартири, де мешкав Мержинський, дiсталась не швидко. Це була майже
околиця мiста, з поганим, грязьким пiд'©здом. Будинок належав тiткам
Сергiя Костянтиновича. Його, вже тяжко хворого, перевiз сюди батько.
Бiля хвiртки Лариса Петрiвна зустрiла Елiасберга. Лiкар повертався од
хворого.
- Як вiн там, Борисе Михайловичу? - запитала з тривогою, ледь
привiтавшись. - Йому не краще?
- Боюся, що нi. Хвороба ускладню ться.
- А перспектива... сподiватися на щось можна? Елiасберг розвiв руками.
- У вас такий втомлений вигляд, Ларисо Петрiвно, - сказав замiсть
вiдповiдi. - Ходiмо, я вам допоможу. - Вiн узяв валiзку, вiдступив,
пропускаючи Косачiвну у двiр.
Похмурий зимовий день догоряв. У кiмнатi, де лежав Мержинський, ткалися
рiдкi вечоровi сутiнки, але хворий не запалював свiтла. Так, у пiвтемрявi,
йому було легше. Свiтло нагадувало про життя, а вiн ось уже пiвроку
вiдгороджений од нього чотирма стiнами, пiвроку не залиша лiжка, не зна
нi дня нi ночi. Його iснуванням тепер муки. Життя i тлi в ньому, певне,
для того, щоб завдавати ще бiльших страждань.
Години двi тому ввели морфiй, болi нiби притихли, i Сергiй
Костянтинович дрiмав. Вiн намагався заснути, однак сон пiшов од нього,
видно, назавше, лишивши як спогад немiцне забуття. Воно теж тривало
недовго. Сухий надсадний кашель, пiдкравшись зненацька, пiдкинув
Мержинського i почав ним трясти, як пропасниця. Сергiй хотiв розстебнути
сорочку, щоб легше дихати, але пальцi тремтiли, не слухались, i вiн рвонув
комiр, оголивши липкi од млостi запалi груди. Та це мало допомогло.
Вiн лежав непритомний, розбитий. Коло лiжка валялися подушка i ковдра,
один кiнець простирадла звисав до пiдлоги.
- Недавно був приступ, - пояснив Елiасберг. Не роздягаючись, ледве
стримуючи себе, щоб не кинутись до Сергiя, Лариса наблизилась до лiжка.
Ступила крок i жахнулася: перед нею лежала не людина, не той невгамовний,
житт радiсний Сергiй Костянтинович, якого вона знала ранiше, а, скорiш,
тiнь його. "Леле моя? - мало не зойкнула. - Що вiд нього лишилось?" Бачила
Мержинського кiлька мiсяцiв тому, але зараз вiн був невпiзнанний: ще
бiльше висох, пожовтiв, загострилися вилицi. Запалi очi прикривали
зчорнiлi, мабуть од безсоння, повiки.
Гуркнув зачеплений Елiасбергом стiлець, i хворий поворухнувся,
потрiсканими вустами прошепотiв:
- Пи-и-ти-и...
Лiкар пiдвiв йому голову, пiднiс до рота склянку з водою. Перш нiж
Мержинський розцiпив зуби, кiлька краплин скотилися на шию. Леся бачила,
як вони тремтiли, зупинившись у заглибинi ключицi.
Зрештою хворий блимнув очима. Якусь мить вiн нерозумiюче дивився перед
себе, потiм знову зiмкнув повiки.
- Доброго дня, Сергiю, - обдала його шепотом. - Це я, Лариса.
Мержинський напружив слух... У кiмнатi нiби хтось ? Вiн розплющив очi.
Наче в туманi блищали перед ним очi. Але що це - сльози? Чи, може, то зорi
одбились? Хто на нього так пильно дивиться?.. Сергiй Костянтинович провiв
рукою, мовби змахуючи з обличчя павутину, - зорi не гасли, навпаки,
зробились яснiшi, ближчi, i йому захотiлося дотягтись до них. Проте сил не
вистачило, руки знесилено впали на груди.
- Лежiть, Сергiю, - знов той же голос. Але тепер Мержинський пiзнав
його. То був ©© голос, Ларисин.
- При©хали... - видавив одним подихом. - Спасибi...
Вона тримала його жовту, нiби вилiплену з воску, руку i тремтiла вiд
болю, що обпiкав ©й душу i мозок.
- При©хала.
- То це вже я гин... - кашель не дав йому докiнчити.
- Що ви, друже? - щиро здивувалась Леся. - Ми ще з вами по©демо... От
потеплi , i гайнемо кудись на пiвдень. - А самiй хотiлося крикнути, щоб
небо почуло, гукнути, щоб блискавицi ударили, розiгнали цi зловорожi©
хмари.
- Зна ш, Сергiю, - обiзвався Елiасберг, - я все ж таки думаю, що
ускладнення в тебе тимчасове, результат, головним чином, погоди,
Щось подiбне до усмiшки болiсно скривило Мержинському губи. Йому стало
при мно: отже, не тiльки вiн сам, а й iншi вiрять в його одужання.
- Скорiш би поправитись, - мовив до Лесi. - Бо так... буде занадто...
клопоту в дорозi.
"Боже мiй! Вiн повiрив!.. Вiн не розумiв, що його вже нi в яку
санаторiю не приймуть".
А хворий, жадiбно ловлячи кожен порух Лесиних очей, рук, говорив
безгучним, як шелест, голосом:
- Треба тiльки... спитатися. Ви, Ларисо Петрiвно... - кашель знову
перервав його мову.
- Говори спокiйно, Сергiю, - втрутився лiкар i звернувся до гостi: -Вiн
зараз хвилю ться, краще б пiзнiше.
- Нi, нi, - заперечив Мержинський, - я зараз... Напишiть, Лесю...
напишiть у Швейцарiю... до того... як його?..
- До Борецького? - пiдказала Лариса Петрiвна.
- От-от...
Вiн раптом замовк, очi його закотилися. Нi, це були не тi чистi, з
ясним поглядом i зажурою очi, в якi вона так любила дивитися i так рiдко
дивилася. Леся миттю вiдвела Сергiеву руку, з жахом поглянула на лiкаря.
- Не бiйтеся: звичайна знемога, - заспоко©в Елiасберг. - Останнiм часом
бува часто... - Вiн узяв руку хворого, послухав пульс. - Робити нiчого не
треба. Можна натерти скронi нашатирним спиртом, але це його вже не вряту
- страшенне знесилення.
Борис Михайлович засвiтив лампу, що висiла на стiнi, вiдчинив кватирку.
Леся тiльки тепер вiдчула, яке тут важке повiтря.
- Та ви роздягайтеся, - запропонував лiкар. Вiн допомiг Ларисi Петрiвнi
зняти пальто i повiсив його на кiлочку бiля дверей.
До кiмнати зайшов лiтнiй чоловiк. Лариса одразу пiзнала в нiм старого
Мержинського. Та ж висока, трохи згорблена постать, та ж хода.
- До вас гостi, Костянтине Васильовичу, - вiдрекомендував Елiасберг. -
Прошу знайомитись: панна Лариса Косач.
- Мержинський, - сухо вiдповiв чоловiк, на ходу ткнувши Ларисi руку. -
Що з Сергi м?
- Зомлiв... Не чiпайте його будь ласка, вiн сам опритомнi .
- А я в аптеку ходив, - нiби виправдовуючись, сказав Костянтин
Васильович. - Важко одному.
- Тепер будемо вдвох, - мовила Леся.
- Ви хiба... не про©здом? Сергiй писав, що ви одвiду-вали його восени,
як ©хали з Петербурга.
- Нi, не про©здом.
Костянтин Васильович не виявив нi схвалення, нi осуду. Сидiв, звiсивши
втомлено голову.
- Я мушу йти, - порушив мовчанку лiкар. - Навiдаюсь завтра. А де ви
дума те зупинитися, Ларисо Петрiвно? Тут чи, може...
Лише тепер Леся згадала про нiчлiг.
- Чого ж, можна й тут, - зласкавiв старий.
- Спасибi. Проте, гадаю, менi буде зручнiше найняти кiмнату десь
поблизу.
- Як зна те.
Того ж вечора Лариса Петрiвна поселилася в сусiднiм - через двiр -
будинку на Михайлiвськiй вулицi.
II
Малюючи дочцi ймовiрнi й неймовiрнi бiди, якi, на ©© думку, неодмiнно
стануться пiсля, а то й пiд час перебування в Мiнську, Ольга Петрiвна
розраховувала, що Леся, переконавшись у приреченостi Мержинського,
повернеться додому. Вона, чи то забуваючи, чи з якихось iнших мiркувань,
не сповiщала Ларисi останнiх ки©вських новин - вiдбувалась головним чином
дрiбними порадами.
Звичайно, ©й, матерi, було важко. Сiм'я немала, вимага уваги. Кожного
треба забезпечити. А Колодяжне, це, по сутi, дине джерело ©хнiх
прибуткiв, з року в рiк хирiло.
Та яких би там зусиль не коштувало Косачам пiдтримання хоч видимостi
благополуччя, ©хня родина не була останньою, вважалася зразком чемностi та
гостинностi, вогнищем, до якого тягнулися всi, кому дорогi були
нацiональнi традицi©. Петро Антонович, а надто Ольга Петрiвна це знали i
не без гордощiв пiдкреслювали свою виняткову любов до всього укра©нського.
Властиво, таких родин-острiвцiв серед малого й великого панства у Ки вi
було кiлька. До них належали також Лисенки i Старицькi. Вони всiляко
пiдтримували i оберiгали давнi народнi звича©, чим нерiдко викликали
нарiкання, а то й прямi погрози новоспечено© мiщансько© знатi. Петровi
Антоновичу досi не забули його колишнього вiльнодумства, досi ганяли його
по перифе-рiях, хоч це, одверто кажучи, не дуже-то засмучувало старого.
Вiн давно вже примирився з сво ю суворою долею, не нарiкав на не© i не
благав чогось. Iнколи, правда, спогадувалися, ятрили душу студентськi
лiта^, але ненадовго. Згадки танули, як нетривкий березневий снiжок. Косач
розумiв, що кращi його роки давним-давно одгримiли. Залишалось одне -
змиритися, а Ольга Петрiвна нiяк не могла з цим погодитись. Вона
спереча ться, над усiм ставить власний контроль. От хоч би оця iсторiя з
Лесею. Як на його, батькiвське, розумiння, то чим Сергiй Костянтинович не
пара Лесi? Хворий? Та хiба ж це гандж? Тут iнше: Мержинський
соцiал-демократ, неблагонадiйний, з ним навряд чи знайдеш справжн родинне
щастя... А воно ж i Леся йде тими стежками. I як би хто не старався збити
©© - марна затiя. Та й навiщо втручатися в ©хнi справи? Окрiм завади, те
нiчого не дасть.
Цих сво©х заперечень Косач, однак, не висловлював. Його часта
вiдсутнiсть в родинi не давала йому морального права переiнакшувати
настанови й поради дружини. В сiм'© так уже повелося, що займалася дiтьми
бiльше Ольга Петрiвна. Можна собi уявити, скiльки це забирало в не© i сил,
i часу! Як не - шестеро, чотири дочки! I коли про менших, Оксану i Дору,
ще можна було якось помовчати, то Лiлине майбутн ставало на порядок дня.
Лiля збиралася замiж. Навчання в Петербурзi на Вищих жiночих медичних
курсах закiнчувалось, i дiвчина серйозно замислювалася над сво ю
будучнiстю. Ще в Ки вi вона потоваришувала з студентом унiверситету
Михайлом Кривинюком i всi цi роки, особливо вiдколи Михайла за участь у
заворушеннях було вислано до Астраханського краю, жила думками про нього.
Недавно Кривинюк повернувся. Неволя зробила його ще чутливiшим до людей.
Михайло став другом, якщо не сказати улюбленцем Косачiв. Безкорисливий,
завжди готовий допомогти, вiн швидко завоював симпатi© не лише Косачiвен,
а й само© Ольги Петрiвни. Але й тут не обiйшлося без вагань. Схвалюючи
Лiлин вибiр у цiлому, мати не забувала, що Кривинюк - людина з
незакiнченою освiтою, без надiйного фаху, ще й з полiтичних. А на таких
тепер дивляться косо, службу для них пiдшукати не так i легко. "Йому б
самому ще повчитися десь за кордоном", - наголошувала Ольга Петрiвна в
сво©х листах до молодшо©.
Збита з власно© думки, Лiля почала занадто над цим розмiрковувати,
всiляко уникати вирiшально© розмови. Кривинюк розцiнював це по-сво му.
Йому здавалося, що Лiля охолола до нього, що кiлька рокiв розлуки вбили ©©
колишнi почуття, залишивши, можливо, одну тiльки жалiсть.
Косачiвну таке непевне становище теж гнiтило. Iнколи вона навiть ловила
себе на думцi, що Кривинюк справдi став ©й нiби чужiшим, просто другом,
але не коханим; що нiчого в ньому нема особливого - звичайна людина, i
все. В Петербурзi чи й у Ки вi можна знайти пару куди кращу. До того ж
вони одне одному не присягалися... Але тут же Лiлi пригадувалася ©© нiким,
окрiм власного серця, не чута обiтниця, яку дала в день арешту Михайла i
якою вже тодi зобов'язала себе жити заради нього. В такi хвилини, а ©х
завжди набиралося бiльше, суджений поставав перед нею в iншому,
благородному свiтлi. Забувалася деяка розбiжнiсть у поглядах Михайла,
часом не виправдана, як здавалося дiвчинi, стриманiсть. Надто ж
похвальними були Лесинi думки про Михайла. Лариса вже давно назвала
Кривинюка сво©м братом i радила сестрi виходити за нього без вагання.
Мовляв, з часом усе перемелеться, забудеться, i Михайло зможе або вчитися,
або працювати.
А втiм, усi розумiли, що це не так просто. Перша ж Михайлова спроба
повернутися до унiверситету закiнчилась невдало. Ректор вiдмовив ще й -
мало того! - пообiцяв негативну характеристику. А куди з нею приймуть?
Така суворiсть у ставленнi до Кривинюка пояснювалася тим, що його
провина i пов'язана з нею iсторiя не були рядовими, буденними. Про них
пам'ятали. I не тiльки ректор. Генерал Новицький, у якого вже не вистачало
жандармiв, щоб вислiджувати i виловлювати всiх ненадiйних, над силу
старався навести в мiстi хоч видимiсть ладу i спокою. Спецiально виданим з
його iнiцiативи та мним наказом рекомендувалося запiдозрених у належностi
до соцiал-демократичних та всiх iнших нелегальних органiзацiй робiтникiв
(чиновникiв i студентiв) всiляко звiльняти, очищати вiд них пiдпривмства i
навчальнi заклади.
Крiм того, у ректора були й iншi побоювання, про якi вiн поки що не
доповiдав по iнстанцi©. Пiсля деякого затишшя в унiверситетi знов почалися
невдоволення. Цього разу причиною ©х стали лекцi© професора Ей-хельмана.
Недалекий у теоретичних знаннях, Ейхельман був таким же обмеженим у
поглядах на живу дiйснiсть. Незважаючи на соцiальнi подi©, що вiдбувалися
в свiтi i хвилювали громадську думку, вiн уперто стояв на старих, давно
пiдгнилих позицiях. Найбiльш прогресивна частина студентiв спочатку
провокувала професора рiзними "небажаними" запитаннями, вважаючи, що вiн
зробить з того певнi висновки, потiм його попередили - анонiмкою, а це вже
доходить до бiльшого. Намагання умовити, залякати неслухняних лиш
пiдсилювало реакцiю. Перед ректором стояла дилема: або ж не зважати на
вимоги студентiв, i тодi можуть виникнути новi заворушення, або звiльнити
професора. Останн , звичайно, не завдало б науцi нiяко© шкоди - таких, як
Ейхельман, сотнi, але ж... досить один раз пiддатися, як дiйде черга й до
нього, ректора.
Пiсля певних консультацiй було вирiшено найактивнiших пiдбурювачiв з
унiверситету звiльнити. Про поновлення Кривинюка, зрозумiло, не могло бути
й мови. Йому залишалось одне: ©хати за кордон i там здобувати собi шматок
хлiба.
Такими - дрiбними й великими, сiмейними i загальними - турботами жили
Косачi. Було i смутку i радощiв. Бiльше, звичайно, смутку.
"Що вдi ш? - час од часу примовляв Петро Антонович. - Нинi всi так
живуть". Останнiми роками вiн якось збайдужiв. Косач розумiв, що це
старiсть, можливо, результат невилiковно© сердечно© слабостi. дине, що
його ще хвилювало, - це дiти. хня доля. Найперше ж - Лосина. Вiдтодi, як
дочка заслабла, Петро Антонович думав про не© з тривогою, нiколи нi в чому
не вiдмовляв, не перечив. Саме тому не пiдтримував вiн i дружининих
наполягань на поверненнi дочки з Мiнська. Натомiсть запропонував: "Комусь
треба до не© по©хати".
III
Днi пiшли один одного безвiдраднiшi. Лариса Петрiвна, хоч i готувалася
до цього, знала, що бiля хворого буде нелегко, такого не сподiвалася.
Мержинський без сторонньо© допомоги не мiг уже нi пiдвестися, нi навiть
попо©сти - до всього потрiбнi були чи©сь руки, чиясь постiйна увага.
Щоправда, ©й нiчого втомливого робити не доводилося, вона - раз уже
при©хала - просто була при тому присутня.
Легко сказати - присутня. Дивитись, як найдорожча тобi людина
борса ться в пазурах смертi, i не мати змоги нiчим ©й зарадити, - яку ще
можна придумати пекельнiшу кару? I то не годину, не двi - по кiльканадцять
щодня, з ранку до вечора. Та якби ©© воля, якби можливо - свого здоров'я
вточила б хоч теж ним не багата, небо прихилила б, - тiльки одужуй,
Сергiю, живи...
Та чим зарадиш йому? Сподiватись хiба що на диво... Але див не бува .
Мрi© часто приносять розчарування, добрi намiри - гiрш наслiдки. Скiльки
материна рiдня, знайомi... З'©ха-лися старi й молодi, друзi i тi, кого
вона й не вельми хотiла б бачити. Що ж? Не ©© тут право порядкувати, вона
сама, по сутi, гостя...
Шкода, що не при©хав Сергiй. Що б це могло значити? Писав же, нiби
легше, обiцяв, а от нема . Та хiба лише його бракувало сьогоднi?! А
Тучапеький, Вiра Григорiвна, Галя Ковалевська, Гамбарашвiлi, Зюма...
Розкидала житт ва хвиля по всiх усюдах. Однi на волi мучаться, а iншi - в
тюрмах.
, правда, й такi, що за ласий шматок продали i свою гiднiсть, i сво©
переконання...
Лунали тости, дзвенiв кришталь, а Лесю, як i завжди, обсiдали думки.
Навiть коли смiялися з якогось дотепу - в очах незмiнно стояла зажура.
Дивилася на матiр, що сп'янiла од щастя, люб'язно всiм усмiхалася" на
батькову сивину" на тiточку Олену i молодших Старицьких" а в уявi чомусь
зринало дитинство, колодяжанськi зеленi луки i отой свiжий, росяний ранок
у Нечiмному... Глянула на Михайла. Чи той це мрiйний хлопчина, що зривав
тодi на озерi бiлi лiле©?.. Таки вiн. Хоч постарiв, бороду он яку ма ,
дочку вже гладить по русявiй голiвцi, а вiн: тi ж очi, той же погляд.
Тiльки голос погрубiшав. Як би то зараз вийшло в нього: "Лесью-у..."?
Усмiхнулася, i Михайло помiтив, нагнувся. Сказати? Нi, зараз не час...
Навiщо навiвати й на нього смуток? Нехай жарту , спiва ... Досить у нього
тих болiв та скарг. Та чи й потрiбнi вони отут? Не так уже часто
збираються, щоб i в такi днi печалитись. Нехай хоч батьки потiшаться
дiтьми та онуками. А вона... Ось уже й пiд тридцять береться...
...Хтось кинув з гостей: "Чи не час уже нам i честь знати?" Старицький
пiдтакнув: "Авжеж, авжеж?" - i перший пiдвiвся з-за столу. I як Ольга
Петрiвна не просила скуштувати того та сього ("бо навiщо ж воно пеклося та
варилося"), всi встали, подякували господарям.
- А все це ти, Михайле Верстовичу, - дорiкала Ольга Петрiвна
Старицькому. - Гостi б ще й посидiли, i з'©ли чого-небудь...
- Овва! Ти цим, Ольго, не журися. От ми перекуримо та побалака мо -
тодi й ще можна. Гляди, аби було чим пригощати. Бо ми зна ш якi!.. Он як!
- Михайло Петрович хвацько пiдкрутив вуса, пiдморгнув Лисенковi. - Ге ж
так, Миколо? Рай його батька!
- Так, та не зовсiм, - кинув фремов. Сказано було багатозначно, якось
з викликом. На устах Михайла Петровича згасла усмiшка.
- Дехто зраджу нашiй укра©нофiльськiй корогвi, - вiв далi фремов, -
друку ться в кацапщинi... i навiть, - вiн кинув погляд на Лесю, що стояла
поруч з жiнками, - навiть за наукою туди ©здить. - Вiн був напiдпитку,
щоки його пашiли.
- Навiщо про це зараз? - спробував зупинити його Старицький.
- А я, щоб ви, Михайле, знали, нiколи не цураюся нагоди виховувати нашу
молодь. Бо хто ж за нас це робитиме?
- Пiзно вже, добродiю, - пiдiйшла, залишивши жiноче товариство, Леся. -
Може, он тi, - вона показала на дiтей, що гралися на подвiр'©, - вас дещо
й послухають, а щодо мене - то пiзно. Даремно силку тесь.
фремов почервонiв ще дужче.
- Ну, коли вже ви, Ларисо Петрiвно, зашумiли, то чекайте громiв.
- На мою голову вже стiльки ©х падало, що навiть блискавки бува не
страшно.
З веранди долинула мелодiя вальсу. Шура i Людмила Старицька закружляли
в танцi. За ними пiшло ще кiлька пар.
Старицький, Леся й фремов одступили вбiк.
- Як-не-як, Лесю, - трохи змiнив тон фремов, - а вам, доньцi таких
статечних батькiв, племiнницi i ученицi Драгоманова, не личить ставати пiд
чужi знамена. Ви повиннi боронити чееть старо© корогви, а не зрiкатись ©©.
- А ми гада мо, - випередив сестру Михайло, що сам пiдiйшов i одразу
зрозумiв, про що мова, - краще зробити нову корогву, нiж латати стару i
ради того латання ризикувати власною честю.
- Отак?! Хай гiрше - аби iнше?
Старицький, бачачи, що суперечка розгоря ться, спробував пригасити ©©,
але нiхто не пiдтримав. Господарi десь порядкували на кухнi та у дворi,
Олена Антонiвна про щось розповiдала Кобилянськiй, а молодшi кружляли в
танцi...
- Нi, - вiв далi фремов, - ви, Ларисо Петрiвно, таки далеко сягнули.
Не знаю тiльки, за чим дивилася ваша матiнка, Ольга Петрiвна, що допустила
таке, а я... - вiн безнадiйно махнув рукою i зник.
- Отак буде лiпше, - мовив услiд йому Михайло. Пiдступили Олена
Антонiвна з Кобилянською, Микола Вiталiйович.
- Чим це ви так допекли старому, що скаржиться Ользi Петрiвнi? -
запитав Лисенко.
- Не зiйшлися характерами, - вiдбулася жартом Леся.
- Чи то пак, поглядами на корогву, - додав Михайло.
- Тут, Миколо, поки ти грав, цiла баталiя розгорiлася.
Ольга Петрiвна, що саме нагодилася до вiтальнi, не дала Старицькому
докiнчити розповiдi. Кинувши не-вдоволений погляд на Лесю та на Михайла,
Косачева запросила гостей на веранду, де все було готове до чаювання.
Леся побула трохи i, вiдчувши втому, вибачилась, подалася до сво ©
кiмнати. Ольгу Юлiанiвну попросила прийти одразу ж, як тiльки насидиться
та нагостю ться.
В кiмнатi, що була ©й i кабiнетом, i спальнею, на Лесю чекали новi
журнали, книги. Вони лежали нiмi, з розкритими сторiнками, наче
припрошували заглибитись у них. "Народ", "Жизнь", кiлька Франкових
оповiдань, котрi переклала для "Донской речи", Гауптмановi "Ткачi"...
"Ткачiв" замовили ©й перекласти для гурткiв соцiал-демократiв. А на
черзi-"Хто з чого жи " Дiкштейна... А там обiцяли переслати i "Манiфест".
Його неодмiнно треба видати укра©нською мовою - хай вчаться пролетарi
боротися й перемагати, жити по-людському. Надходить-бо новий, великий
день. Вже загорiлися зiрницi, а за ними, дивись, i сонце зiйде - велике,
променисте сонце правди i волi, щастя i радостi. Розступиться перед ним
одвiчна пiтьма, вiд сили його впадуть темницi, i звiльнений вiд пут народ
вийде на майдани i вулицi, щоб разом, однi ю сiм' ю, йти назустрiч сво му
майбутньому"
...Внесли i засвiтили лампу, i Леся, скинувши святкове вбрання, взялася
до роботи. Була на вершинi сво©х заповiтних дум, сягала мрi ю того
далекого свiтлого дня, коли на оновленiй землi врага не буде, супостата, а
будуть Люди, серед яких незгасно горiтиме вогник i ©© - нехай слабого,
зате палкого й щирого серця.
ОДЕРЖИМА__
КНИГА ДРУГА
ЧАСТИНА ПЕРША
Тiлько - життя за життя.
Леся Укра©нка
У Мiнську самотнiй умирав Мержинський. Для Лариси Петрiвни ця звiстка
не була несподiваною. Кiлька мiсяцiв тому Сергiй Костянтинович скаржився
©й на здоров'я, потiм писав, що стало ще гiрше. Та й сама вона бачила,
коли востанн стрiчалися, - хворий тане, мов свiчка...
Листа вiд Елiасберга одержали по обiдi. Леся пробiгла поглядом списанi
недбалим почерком лiкаря сторiнки, потiм перечитала уважнiше i безсило
опустилася в крiсло.
- Що з тобою? - зайшла i, помiтивши, як дочка зблiдла, занепоко©лась
мати. - Тобi зле? Лариса подала ©й листа.
- Сергiй при смертi, - насилу вимовила чужим голосом.
Ольга Петрiвна швидко переглянула листа.
- Цього слiд було ждати. Я тобi ще навеснi казала. Та й ранiше, у
Гадячi.
Дочка кинула на не© насторожений погляд, у якому Ольга Петрiвна вiдчула
докiр. "Я, мабуть, занадто холодно сприйняла цю звiстку", - подумала. Щоб
якось розвiяти непри мний холодок, що вiйнув помiж ними, чи то порадила,
чи то запитала:
- Може, нехай Лiля по дорозi за©де?
Лариса Петрiвна заперечливо покрутила головою.
- Мiй клопiт, менi й пектися ним.
- Ти хоч тямиш, що кажеш? Сама ледь стала на ноги.
- То й що, iнших можна забути? - Леся встала. Хвилинне зацiпенiння, що
було охопило ©©, вже минуло. - Нi, власне благополуччя для мене нiчого не
варте, коли друг у бiдi.
Ольга Петрiвна одiйшла до вiкна. В доччинiй вiдповiдi вона вiдчула
рiшимiсть i ту постiйну готовнiсть до самопожертви, що так одверто
проявлялась у Лесиних стосунках з Мержинським. Вона не схвалювала цього.
Мовчанка затягувалась. Ольга Петрiвна знов узялася за лист. Кiлька
хвилин читала безмовно, а потiм вголос:
- "...опять стал лихорадить (iм'я вона пропустила навмисне - з певного
часу не могла спокiйно його вимовляти)... потерял аппетит и значительно
ослабел... Хотя в легких нет еще угрожающих изменений, но при зтой
проклятой болезни нельзя полататься на объективные данные: бывает
скоротечная чахотка." - Час од часу вона зиркала на дочку" стежачи за
виразом ©© обличчя" i, не помiтивши будь-яких змiн (лише здавалося
закам'янiлим), читала далi: - Больной тает, как свеча... Вдобавок, он еще
охрип..."
Леся слухала, тримаючись за рiг столу. Очi ©© були напiвзаплющенi.
- Подумай, Лесю: кому потрiбна така жертва? По©деш, намучишся, змарну ш
здоров'я... Дочка обернулася.
- Може, й так. Я про це зовсiм не думаю. Ти ж зна ш, я люблю приносити
саме такi безкорисливi жертви.
Вона заходилася складати папери.
- А про нас - про мене, про батька - ви коли-небудь здума те? - Ользi
Петрiвнi, виднот урвався терпець. - Ми що ж, гiршого вам зичимо?
Лариса пiдступила до матерi.
- Навiщо ти завда ш сама собi жалю? Чи ми вже справдi такi невдячнi? -
©хнi погляди стрiлись, i Леся не витримала, пригорнулась до неньки. -
Прости мене, люба, я iнакше не можу.. Я мушу ©хати. Його треба рятувати.
- Що ж дасть йому твоя присутнiсть? - вже лагiднiше мовила Ольга
Петрiвна. - Хiба не ясно, що це вже кiнець?
- Але ж лiкар пише про можливе полiпшення. Ось послухай, ти, видно, не
дочитала. - Леся схопила листа, вiдшукала потрiбне мiсце: - "...Может
бьiть, й действительно ему станет лучше, когда установится зима". Чу ш?
- Я певна, що вiн сам у те не вiрить.
- I все-таки я по©ду.
- Що ж, силою тебе не втрима ш. От тiльки з грiшми зараз сутужно.
- Менi до цього не звикати. Краще збери мене в дорогу.
- Навiть батька не дочека шся?
Леся промовчала, ©й самiй хотiлось порадитися з батьком, та коли-то вiн
повернеться з того Колодяжного?
- Розкажеш йому, мамочко, вiн зрозумi . I не думайте, нiчого зi мною не
станеться. - Нею дедалi бiльше оволодiвав неспокiй. Спочатку вона старанно
укладала речi у валiзу, а потiм хапцем почала скидати туди бiлизну, книги,
журнали. Рахiтом спинилася: - Мало не забула! Як тiльки Брокгауз надiшле
лiтературу, негайно направте менi... Мабуть, на адресу Мержинського... А
Лiля, як при©де, хай сходить до Бердя ва, попросить для мене щось до теми
"Народництво в Нiмеччинi".
- Збира шся там працювати?
- Муситиму. Ти ж зна ш - я заборгувала "Жизни" статтю про новiтню
соцiальну драму.
- Гляди, надiрвеш себе.
- Не бiйсь. - Лариса Петрiвна оглянулася по кiмнатi. - Нiби все.
- Вiзьми ж хоч ©сти що-небудь. Такий свiт, а ти з порожнiми руками.
Нащо ж його все потiм купляти? - Мати поспiшила на кухню, i там одразу
заметушилися, застукали дверима.
Невдовзi до будинку N 97, на Марi©нсько-Благовiщенськiй, пiдлетiли
новенькi парокiннi глабцi. Вiзник гречно привiтався до жiнок, якi вже
чекали його, молодшiй, що накульгувала i здавалася надзвичайно чимось
ураженою, допомiг сiсти, i санки знову рушили заснiженим бруком.
Не до©жджаючи Галицького базару, вони круто повернули лiворуч i раннiм
присмерком помчали до вокзалу.
Лариса Петрiвна прибула до Мiнська надвечiр. Погода стояла на диво
тепла. Капало з дахiв, наче весною. Зрадiлi раптовiй вiдлизi горобцi
зграями пурхали мiж людьми, зухвало хапаючи з-пiд нiг то насiнину, то
кришку хлiба; деякi, очевидно, тi, що на©лися, нехотя хлюпалися в калюжах,
брижили й так неспокiйну од вiтру каламуть.
До квартири, де мешкав Мержинський, дiсталась не швидко. Це була майже
околиця мiста, з поганим, грязьким пiд'©здом. Будинок належав тiткам
Сергiя Костянтиновича. Його, вже тяжко хворого, перевiз сюди батько.
Бiля хвiртки Лариса Петрiвна зустрiла Елiасберга. Лiкар повертався од
хворого.
- Як вiн там, Борисе Михайловичу? - запитала з тривогою, ледь
привiтавшись. - Йому не краще?
- Боюся, що нi. Хвороба ускладню ться.
- А перспектива... сподiватися на щось можна? Елiасберг розвiв руками.
- У вас такий втомлений вигляд, Ларисо Петрiвно, - сказав замiсть
вiдповiдi. - Ходiмо, я вам допоможу. - Вiн узяв валiзку, вiдступив,
пропускаючи Косачiвну у двiр.
Похмурий зимовий день догоряв. У кiмнатi, де лежав Мержинський, ткалися
рiдкi вечоровi сутiнки, але хворий не запалював свiтла. Так, у пiвтемрявi,
йому було легше. Свiтло нагадувало про життя, а вiн ось уже пiвроку
вiдгороджений од нього чотирма стiнами, пiвроку не залиша лiжка, не зна
нi дня нi ночi. Його iснуванням тепер муки. Життя i тлi в ньому, певне,
для того, щоб завдавати ще бiльших страждань.
Години двi тому ввели морфiй, болi нiби притихли, i Сергiй
Костянтинович дрiмав. Вiн намагався заснути, однак сон пiшов од нього,
видно, назавше, лишивши як спогад немiцне забуття. Воно теж тривало
недовго. Сухий надсадний кашель, пiдкравшись зненацька, пiдкинув
Мержинського i почав ним трясти, як пропасниця. Сергiй хотiв розстебнути
сорочку, щоб легше дихати, але пальцi тремтiли, не слухались, i вiн рвонув
комiр, оголивши липкi од млостi запалi груди. Та це мало допомогло.
Вiн лежав непритомний, розбитий. Коло лiжка валялися подушка i ковдра,
один кiнець простирадла звисав до пiдлоги.
- Недавно був приступ, - пояснив Елiасберг. Не роздягаючись, ледве
стримуючи себе, щоб не кинутись до Сергiя, Лариса наблизилась до лiжка.
Ступила крок i жахнулася: перед нею лежала не людина, не той невгамовний,
житт радiсний Сергiй Костянтинович, якого вона знала ранiше, а, скорiш,
тiнь його. "Леле моя? - мало не зойкнула. - Що вiд нього лишилось?" Бачила
Мержинського кiлька мiсяцiв тому, але зараз вiн був невпiзнанний: ще
бiльше висох, пожовтiв, загострилися вилицi. Запалi очi прикривали
зчорнiлi, мабуть од безсоння, повiки.
Гуркнув зачеплений Елiасбергом стiлець, i хворий поворухнувся,
потрiсканими вустами прошепотiв:
- Пи-и-ти-и...
Лiкар пiдвiв йому голову, пiднiс до рота склянку з водою. Перш нiж
Мержинський розцiпив зуби, кiлька краплин скотилися на шию. Леся бачила,
як вони тремтiли, зупинившись у заглибинi ключицi.
Зрештою хворий блимнув очима. Якусь мить вiн нерозумiюче дивився перед
себе, потiм знову зiмкнув повiки.
- Доброго дня, Сергiю, - обдала його шепотом. - Це я, Лариса.
Мержинський напружив слух... У кiмнатi нiби хтось ? Вiн розплющив очi.
Наче в туманi блищали перед ним очi. Але що це - сльози? Чи, може, то зорi
одбились? Хто на нього так пильно дивиться?.. Сергiй Костянтинович провiв
рукою, мовби змахуючи з обличчя павутину, - зорi не гасли, навпаки,
зробились яснiшi, ближчi, i йому захотiлося дотягтись до них. Проте сил не
вистачило, руки знесилено впали на груди.
- Лежiть, Сергiю, - знов той же голос. Але тепер Мержинський пiзнав
його. То був ©© голос, Ларисин.
- При©хали... - видавив одним подихом. - Спасибi...
Вона тримала його жовту, нiби вилiплену з воску, руку i тремтiла вiд
болю, що обпiкав ©й душу i мозок.
- При©хала.
- То це вже я гин... - кашель не дав йому докiнчити.
- Що ви, друже? - щиро здивувалась Леся. - Ми ще з вами по©демо... От
потеплi , i гайнемо кудись на пiвдень. - А самiй хотiлося крикнути, щоб
небо почуло, гукнути, щоб блискавицi ударили, розiгнали цi зловорожi©
хмари.
- Зна ш, Сергiю, - обiзвався Елiасберг, - я все ж таки думаю, що
ускладнення в тебе тимчасове, результат, головним чином, погоди,
Щось подiбне до усмiшки болiсно скривило Мержинському губи. Йому стало
при мно: отже, не тiльки вiн сам, а й iншi вiрять в його одужання.
- Скорiш би поправитись, - мовив до Лесi. - Бо так... буде занадто...
клопоту в дорозi.
"Боже мiй! Вiн повiрив!.. Вiн не розумiв, що його вже нi в яку
санаторiю не приймуть".
А хворий, жадiбно ловлячи кожен порух Лесиних очей, рук, говорив
безгучним, як шелест, голосом:
- Треба тiльки... спитатися. Ви, Ларисо Петрiвно... - кашель знову
перервав його мову.
- Говори спокiйно, Сергiю, - втрутився лiкар i звернувся до гостi: -Вiн
зараз хвилю ться, краще б пiзнiше.
- Нi, нi, - заперечив Мержинський, - я зараз... Напишiть, Лесю...
напишiть у Швейцарiю... до того... як його?..
- До Борецького? - пiдказала Лариса Петрiвна.
- От-от...
Вiн раптом замовк, очi його закотилися. Нi, це були не тi чистi, з
ясним поглядом i зажурою очi, в якi вона так любила дивитися i так рiдко
дивилася. Леся миттю вiдвела Сергiеву руку, з жахом поглянула на лiкаря.
- Не бiйтеся: звичайна знемога, - заспоко©в Елiасберг. - Останнiм часом
бува часто... - Вiн узяв руку хворого, послухав пульс. - Робити нiчого не
треба. Можна натерти скронi нашатирним спиртом, але це його вже не вряту
- страшенне знесилення.
Борис Михайлович засвiтив лампу, що висiла на стiнi, вiдчинив кватирку.
Леся тiльки тепер вiдчула, яке тут важке повiтря.
- Та ви роздягайтеся, - запропонував лiкар. Вiн допомiг Ларисi Петрiвнi
зняти пальто i повiсив його на кiлочку бiля дверей.
До кiмнати зайшов лiтнiй чоловiк. Лариса одразу пiзнала в нiм старого
Мержинського. Та ж висока, трохи згорблена постать, та ж хода.
- До вас гостi, Костянтине Васильовичу, - вiдрекомендував Елiасберг. -
Прошу знайомитись: панна Лариса Косач.
- Мержинський, - сухо вiдповiв чоловiк, на ходу ткнувши Ларисi руку. -
Що з Сергi м?
- Зомлiв... Не чiпайте його будь ласка, вiн сам опритомнi .
- А я в аптеку ходив, - нiби виправдовуючись, сказав Костянтин
Васильович. - Важко одному.
- Тепер будемо вдвох, - мовила Леся.
- Ви хiба... не про©здом? Сергiй писав, що ви одвiду-вали його восени,
як ©хали з Петербурга.
- Нi, не про©здом.
Костянтин Васильович не виявив нi схвалення, нi осуду. Сидiв, звiсивши
втомлено голову.
- Я мушу йти, - порушив мовчанку лiкар. - Навiдаюсь завтра. А де ви
дума те зупинитися, Ларисо Петрiвно? Тут чи, може...
Лише тепер Леся згадала про нiчлiг.
- Чого ж, можна й тут, - зласкавiв старий.
- Спасибi. Проте, гадаю, менi буде зручнiше найняти кiмнату десь
поблизу.
- Як зна те.
Того ж вечора Лариса Петрiвна поселилася в сусiднiм - через двiр -
будинку на Михайлiвськiй вулицi.
II
Малюючи дочцi ймовiрнi й неймовiрнi бiди, якi, на ©© думку, неодмiнно
стануться пiсля, а то й пiд час перебування в Мiнську, Ольга Петрiвна
розраховувала, що Леся, переконавшись у приреченостi Мержинського,
повернеться додому. Вона, чи то забуваючи, чи з якихось iнших мiркувань,
не сповiщала Ларисi останнiх ки©вських новин - вiдбувалась головним чином
дрiбними порадами.
Звичайно, ©й, матерi, було важко. Сiм'я немала, вимага уваги. Кожного
треба забезпечити. А Колодяжне, це, по сутi, дине джерело ©хнiх
прибуткiв, з року в рiк хирiло.
Та яких би там зусиль не коштувало Косачам пiдтримання хоч видимостi
благополуччя, ©хня родина не була останньою, вважалася зразком чемностi та
гостинностi, вогнищем, до якого тягнулися всi, кому дорогi були
нацiональнi традицi©. Петро Антонович, а надто Ольга Петрiвна це знали i
не без гордощiв пiдкреслювали свою виняткову любов до всього укра©нського.
Властиво, таких родин-острiвцiв серед малого й великого панства у Ки вi
було кiлька. До них належали також Лисенки i Старицькi. Вони всiляко
пiдтримували i оберiгали давнi народнi звича©, чим нерiдко викликали
нарiкання, а то й прямi погрози новоспечено© мiщансько© знатi. Петровi
Антоновичу досi не забули його колишнього вiльнодумства, досi ганяли його
по перифе-рiях, хоч це, одверто кажучи, не дуже-то засмучувало старого.
Вiн давно вже примирився з сво ю суворою долею, не нарiкав на не© i не
благав чогось. Iнколи, правда, спогадувалися, ятрили душу студентськi
лiта^, але ненадовго. Згадки танули, як нетривкий березневий снiжок. Косач
розумiв, що кращi його роки давним-давно одгримiли. Залишалось одне -
змиритися, а Ольга Петрiвна нiяк не могла з цим погодитись. Вона
спереча ться, над усiм ставить власний контроль. От хоч би оця iсторiя з
Лесею. Як на його, батькiвське, розумiння, то чим Сергiй Костянтинович не
пара Лесi? Хворий? Та хiба ж це гандж? Тут iнше: Мержинський
соцiал-демократ, неблагонадiйний, з ним навряд чи знайдеш справжн родинне
щастя... А воно ж i Леся йде тими стежками. I як би хто не старався збити
©© - марна затiя. Та й навiщо втручатися в ©хнi справи? Окрiм завади, те
нiчого не дасть.
Цих сво©х заперечень Косач, однак, не висловлював. Його часта
вiдсутнiсть в родинi не давала йому морального права переiнакшувати
настанови й поради дружини. В сiм'© так уже повелося, що займалася дiтьми
бiльше Ольга Петрiвна. Можна собi уявити, скiльки це забирало в не© i сил,
i часу! Як не - шестеро, чотири дочки! I коли про менших, Оксану i Дору,
ще можна було якось помовчати, то Лiлине майбутн ставало на порядок дня.
Лiля збиралася замiж. Навчання в Петербурзi на Вищих жiночих медичних
курсах закiнчувалось, i дiвчина серйозно замислювалася над сво ю
будучнiстю. Ще в Ки вi вона потоваришувала з студентом унiверситету
Михайлом Кривинюком i всi цi роки, особливо вiдколи Михайла за участь у
заворушеннях було вислано до Астраханського краю, жила думками про нього.
Недавно Кривинюк повернувся. Неволя зробила його ще чутливiшим до людей.
Михайло став другом, якщо не сказати улюбленцем Косачiв. Безкорисливий,
завжди готовий допомогти, вiн швидко завоював симпатi© не лише Косачiвен,
а й само© Ольги Петрiвни. Але й тут не обiйшлося без вагань. Схвалюючи
Лiлин вибiр у цiлому, мати не забувала, що Кривинюк - людина з
незакiнченою освiтою, без надiйного фаху, ще й з полiтичних. А на таких
тепер дивляться косо, службу для них пiдшукати не так i легко. "Йому б
самому ще повчитися десь за кордоном", - наголошувала Ольга Петрiвна в
сво©х листах до молодшо©.
Збита з власно© думки, Лiля почала занадто над цим розмiрковувати,
всiляко уникати вирiшально© розмови. Кривинюк розцiнював це по-сво му.
Йому здавалося, що Лiля охолола до нього, що кiлька рокiв розлуки вбили ©©
колишнi почуття, залишивши, можливо, одну тiльки жалiсть.
Косачiвну таке непевне становище теж гнiтило. Iнколи вона навiть ловила
себе на думцi, що Кривинюк справдi став ©й нiби чужiшим, просто другом,
але не коханим; що нiчого в ньому нема особливого - звичайна людина, i
все. В Петербурзi чи й у Ки вi можна знайти пару куди кращу. До того ж
вони одне одному не присягалися... Але тут же Лiлi пригадувалася ©© нiким,
окрiм власного серця, не чута обiтниця, яку дала в день арешту Михайла i
якою вже тодi зобов'язала себе жити заради нього. В такi хвилини, а ©х
завжди набиралося бiльше, суджений поставав перед нею в iншому,
благородному свiтлi. Забувалася деяка розбiжнiсть у поглядах Михайла,
часом не виправдана, як здавалося дiвчинi, стриманiсть. Надто ж
похвальними були Лесинi думки про Михайла. Лариса вже давно назвала
Кривинюка сво©м братом i радила сестрi виходити за нього без вагання.
Мовляв, з часом усе перемелеться, забудеться, i Михайло зможе або вчитися,
або працювати.
А втiм, усi розумiли, що це не так просто. Перша ж Михайлова спроба
повернутися до унiверситету закiнчилась невдало. Ректор вiдмовив ще й -
мало того! - пообiцяв негативну характеристику. А куди з нею приймуть?
Така суворiсть у ставленнi до Кривинюка пояснювалася тим, що його
провина i пов'язана з нею iсторiя не були рядовими, буденними. Про них
пам'ятали. I не тiльки ректор. Генерал Новицький, у якого вже не вистачало
жандармiв, щоб вислiджувати i виловлювати всiх ненадiйних, над силу
старався навести в мiстi хоч видимiсть ладу i спокою. Спецiально виданим з
його iнiцiативи та мним наказом рекомендувалося запiдозрених у належностi
до соцiал-демократичних та всiх iнших нелегальних органiзацiй робiтникiв
(чиновникiв i студентiв) всiляко звiльняти, очищати вiд них пiдпривмства i
навчальнi заклади.
Крiм того, у ректора були й iншi побоювання, про якi вiн поки що не
доповiдав по iнстанцi©. Пiсля деякого затишшя в унiверситетi знов почалися
невдоволення. Цього разу причиною ©х стали лекцi© професора Ей-хельмана.
Недалекий у теоретичних знаннях, Ейхельман був таким же обмеженим у
поглядах на живу дiйснiсть. Незважаючи на соцiальнi подi©, що вiдбувалися
в свiтi i хвилювали громадську думку, вiн уперто стояв на старих, давно
пiдгнилих позицiях. Найбiльш прогресивна частина студентiв спочатку
провокувала професора рiзними "небажаними" запитаннями, вважаючи, що вiн
зробить з того певнi висновки, потiм його попередили - анонiмкою, а це вже
доходить до бiльшого. Намагання умовити, залякати неслухняних лиш
пiдсилювало реакцiю. Перед ректором стояла дилема: або ж не зважати на
вимоги студентiв, i тодi можуть виникнути новi заворушення, або звiльнити
професора. Останн , звичайно, не завдало б науцi нiяко© шкоди - таких, як
Ейхельман, сотнi, але ж... досить один раз пiддатися, як дiйде черга й до
нього, ректора.
Пiсля певних консультацiй було вирiшено найактивнiших пiдбурювачiв з
унiверситету звiльнити. Про поновлення Кривинюка, зрозумiло, не могло бути
й мови. Йому залишалось одне: ©хати за кордон i там здобувати собi шматок
хлiба.
Такими - дрiбними й великими, сiмейними i загальними - турботами жили
Косачi. Було i смутку i радощiв. Бiльше, звичайно, смутку.
"Що вдi ш? - час од часу примовляв Петро Антонович. - Нинi всi так
живуть". Останнiми роками вiн якось збайдужiв. Косач розумiв, що це
старiсть, можливо, результат невилiковно© сердечно© слабостi. дине, що
його ще хвилювало, - це дiти. хня доля. Найперше ж - Лосина. Вiдтодi, як
дочка заслабла, Петро Антонович думав про не© з тривогою, нiколи нi в чому
не вiдмовляв, не перечив. Саме тому не пiдтримував вiн i дружининих
наполягань на поверненнi дочки з Мiнська. Натомiсть запропонував: "Комусь
треба до не© по©хати".
III
Днi пiшли один одного безвiдраднiшi. Лариса Петрiвна, хоч i готувалася
до цього, знала, що бiля хворого буде нелегко, такого не сподiвалася.
Мержинський без сторонньо© допомоги не мiг уже нi пiдвестися, нi навiть
попо©сти - до всього потрiбнi були чи©сь руки, чиясь постiйна увага.
Щоправда, ©й нiчого втомливого робити не доводилося, вона - раз уже
при©хала - просто була при тому присутня.
Легко сказати - присутня. Дивитись, як найдорожча тобi людина
борса ться в пазурах смертi, i не мати змоги нiчим ©й зарадити, - яку ще
можна придумати пекельнiшу кару? I то не годину, не двi - по кiльканадцять
щодня, з ранку до вечора. Та якби ©© воля, якби можливо - свого здоров'я
вточила б хоч теж ним не багата, небо прихилила б, - тiльки одужуй,
Сергiю, живи...
Та чим зарадиш йому? Сподiватись хiба що на диво... Але див не бува .
Мрi© часто приносять розчарування, добрi намiри - гiрш наслiдки. Скiльки