Олiйник М.. Леся

розпалив оцей звичайний слюсар. Вона ладна була встати i тут же, при всiх,
читати - хоч не всю, не до кiнця зроблену, зате виношену в серцi поезiю.
Але хай вона одшлiфу , вигострить ©© i вже тодi, мов крицевий двосiчний
меч, вiддасть сво©м друзям-товаришам.
Хто це говорить? Так-так, це Мержинський, Сергiй Костянтинович.
Соцiал-демократи Мiнська вiтають ки©вських сябрiв i бажають ©м успiхiв.
Вони послали його сюди, щоб налагодити тiснi зв'язки, бо мета у них
спiльна i шляхи однi.
Який у нього сухий, надсадний кашель, як важко йому говорити! Чому вiн
так кашля ? I чому й вiн - як i Тучапський, i Мельников - худий, блiдий?
Чому так палають у нього очi?
- Вiн теж недавно з тюрми.
Хiба вона питала про це у Вiри Григорiвни? Певне, та сама вирiшила
сказати.
Мержинський говорив недовго: кашель зовсiм знемiг його. Сергiй
Костянтинович затулив рота хустинкою, обличчя його побагровiло, очi
налилися слiзьми i пойнялися ще яскравiшим блиском.
Сходку оголосили закритою, робiтники невеличкими групками пiдходили до
Мельникова, Павла Лукича, обмiнювалися якимись книжечками, брошурами i
розходились - поодинцi, по два зникали в гущавинi.
Десь воркувала горлиця, вистукував дятел, в лагiднiм промiннi, наче
дитина в купелi, пливла небом хмаринка...
Та раптом од мiста долинув могутнiй голос заводського гудка, заглушив
чарiвнi звуки весни. Вiн лунав довго, мов кликав кудись в iнший свiт - i
далекий, i невiдомий...

XII
Наче й не багато минуло тих лiт, а скiльки подiй на тернистiй житт вiй
дорозi. Одружились Михайло i Шура (от уже несподiвана пара!), написано
новi поезi©, п' си, оповiдання... Демонстрацi©, обшуки, арешти... А ще ж i
ота ганебна для всiх чесних людей коронацiя Миколи II. Сам бог вiда ,
скiльки ця подiя вточила ©й i так слабкого здоров'я! Особливо лицемiрство
отих плазунiв-писак, що курили фiмiам росiйському катовi. Треба ж
уродитись i жити отаким - без серця, без душi, без власно© гiдностi.
Ганьба, та й годi!..
Проте найуразливiша з-помiж усiх подiй цього часу - смерть дорогого
Михайла Петровича. Ось уже скiльки минуло рокiв, а перед ©© очима, чи
закри ©х, чи розплющить, зжовтiле, все в зморшках обличчя, геть посивiле
волосся, довга, на пiвгрудей, сивувата дядькова борода... Скiнчилися
незгоди, суперечки, страждання. Навiки змовк голос, назавжди перестало
завмирати в жалях по рiдному кра вi невгамовне серце. I вже не почу вона
нi жартiвливого "Леся-Сафо", нi сердечних порад, нi суворих, але щирих
осудiв... Коли б хоч не була на той час бiля нього, не торкалась його рук,
його речей, може, не так було б жалiсно. А то ж (десь уже все життя на
таких рiзних контрастах) - чудова Софiя, квiтуча, оточена буковими гаями
та полонинами, сповнена шуму срiблястих потокiв Владая i - недуга, щоденне
згасання, нарештi невблаганна, немилосердна смерть...
Хто вiда , може, i вона ©де оце в останнi сво© мандри, може, отут, на
випаленiй сонцем, потрiсканiй далекiй землi знайде собi вiчний спочинок.
Хто зна ?.. Все може бути. Бо доки ж то зноситиме ©© серце, доки
витримуватимуть нерви всi отi операцi©, кровнi i безкровнi, всi отi
процедури, од яких ©© вже просто нудить i кiнця яким, видно по всьому,
нiчого й ждати? ж таки якась мiра, якась межа?..
Нi незаймана краса Пiвденного Криму, нi раптова свiжiсть, нi навiть
увага кохано© тiточки Олени, доля яко© колись спричинила написання першого
вiрша, - нiщо не радувало Лесиного серця. Думки полонили, сповнили ©© душу
знайомими вже напiврозпачем, байдужiстю, бажанням диного - спокою.
Леся сидiла мовчазна i лише зрiдка, коли товстий, балакучий пасажир, що
раз у раз пiдскакував напроти, вигукуючи: "Море! Дивiться, море!" -
виглядала в маленьке, затягнене легкою завiсою ранкового туману вiконце.
Машталiр, якого Леся ще не встигла розгледiти, бо ви©здили рано, на
свiтанку, не гнав коней, i коляска м'яко котилася розмитою дощами
кам'янистою дорогою, заколисувала. Двiчi, а може, й бiльше задрiмала
сидячи, i тодi, наче марево, перед ©© очима зринали то зовсiм далекi, то,
навпаки, недавнi, свiжi картини життя. Десь нiби спiвали, вигойдуючись на
довгих березових косах, чарiвнi мавки; веселий гурт молодi водив
купальськi таночки... Мiсячнi ночi у Гадячi, срiблястий Псьол... А то
раптом привидiлись ки©вськi вулицi, якiсь крики... I все це поглинав
могутнiй заспокiйливий шум! Який вiн при мний, лагiдний! Так тiльки
гомонiли ©й могутнi дуби. Одначе - що ж це, хто спiва ©й колискову? Леся
розплющила очi: на вiконцi вигравали яснi сонячнi променi, а поруч, за
десяток метрiв, шумiло море. Здавалося, вони ©дуть по ньому, бiлогривi
конi везуть ©х у якусь казкову кра©ну, де мир, i спокiй, i вiдрада для
душi.
Хтось прочинив дверцята, i гомiн моря линув у тiсну коляску. Розвiялись
галюцинацi© (останнiм часом вони почастiшали). Леся навiть запропонувала
вийти зустрiти свiтанок. Вiзник порадив, що найкраще це зробити на горi.
Вiн гукнув на коненят, замахав над ©хнiми спинами довгим батогом, i пiд
колесами зашурхотiла дорога.
Коляска насилу ви©хала на пiдгiр'я, спинилась. Пасажири посходили.
- Ялос! Ялос! - загукав, показуючи рукою вперед, неспокiйний попутник.
- Так назвали мiсто прадавнi греки, - пояснив вiн. - Вони пливли морем,
довго блукали в туманi, а коли одного ранку побачили зелений берег, радо
закричали: "Ялос, Ялос!.." Вiдтодi й пiшло. Ну, а нашi вже переiнакшили i
з Ялоса зробили Ялту.
В широкiй долинi, оточене з трьох бокiв горами, над самiсiньким морем
лежало мiсто. Власне, воно нiби виходило з моря чи, навпаки, входило в
нього. Будинки стояли так близько бiля води, нiби справдi збиралися
викупатись, наче бавились хвилями, що котилися в затоку з неосяжно© далини
- аж вiд берегiв Анатолi©"
- Боже, яка краса! - обiзвалась, нi до кого не звер гаючись, тiточка
Олена.
Леся не вiдповiла ©й. Та й що було казати? Вона волiла в таких випадках
мовчати - нехай говорять струни серця, нехай плетуться думки. Бо що отi
буденнi слова про красу! Хiба збагнеш одразу замисленiсть струнких
кипарисiв i суворiсть нагромадженого всесильною рукою природи камiння,
ледве вловимий шепiт розкiшно© зеленi i оту вiльну, нi вiд кого не залежну
широчiнь моря! В Одесi та й тодi в впаторi© воно чомусь здавалось не
таким. Близькiсть гiр, вiдсутнiсть людей робили його якимсь величнiшим,
недоступнiшим, та мничiшим.
Навiть сонце замилувалось цi ю красою. Пiднялося i задивилось на
стрiмкi скелi Ай-Петрi, на широке, що справдi нагадувало спину ведмедя,
погiр'я Аюдагу, на виплеканi промiнням розкiшнi сади й виноградники,
обперезанi, мов рушником, звивистою гiрською дорогою.
А Ялта очищалася вiд туману, наче дитина вмивалася пiсля сну свiжою
криничною водою. Марево ховалось в ущелинах, блякло на сонцi, вiдкриваючи
очам новi й новi чудовi витвори натури-матiнки...
Сонце, гiрське повiтря, морськi прогулянки незабаром поставили Лесю на
ноги. Вернулась бадьорiсть, майже вгамувались нерви, а щоденнi купання -
от наче й звичайна справа! - додавали сил, наснаги.
Жити б отут роками, то, може" й утопилося б ©© горе в морськiй безоднi,
а може, й не було б його зовсiм.
Та вже! Минулого не вернеш, плачем та скиглiнням бiдi не поможеш.
Цiлими днями Леся була на морi. Зранку, як тiльки пiднiмалося сонце,
брала з собою куплену колись матiр'ю парасольку, книгу або журнал i
пускалася в мандри. Мешкала в Чукурларi - невеличкому передмiстi Ялти, i
дорога до моря була доброю ранковою прогулянкою.
Друзiв чомусь не знаходилось. Певне, ©© хворобливий вигляд, скромнi
достатки не викликали особливого бажання знайомитись. До того ж i
одягалася вона не так, як отi розбещенi московськi панночки, в котрих
тiльки й на думцi розваги, флiрти, знайомства. Нi нових суконь, нi модних
кофточок в ©© гардеробi. Дещо поперешивала, поперелицьовувала, та так i
буде. Бо де ж його набрати отих карбованцiв, коли куди не кинь - грошi i
грошi... Гаразд, хоч трапився оцей пiдробiток - уроки з французько©. Як не
, а на харчi собi заробля . Все ж легше батьковi. Рада б i зовсiм у нього
не брати, час уже сво©м хлiбом жити, та що вдi ш? Мусиш. А так би хотiлося
послати додому кiлька десяткiв карбованцiв - порадувати намучене щоденними
клопотами батькове серце. Бо ж у нього, крiм не©, он уже пiднялися i Лiля,
й Оксана, i Микось. I кожному дай, кожного зодягни, взуй, ще й на учобу
найди...
Намагалася заощаджувати, скорочувала сво© витрати навiть на дрiбному.
Iншi при©жджi понаймали кiмнатиу центрi мiста, поблизу моря, харчуються в
ресторанах i кафе, щодня ходять у театр, а в не© маленька кiмнатка на
околицi, сама варить собi ©сти, а в театрi за кiлька тижнiв була
всього-на-всього двiчi, та й то на тiточчинi грошi.
З тiточкою Оленою було куди краще. Вона й на базар збiга , i
поторгу ться, i зварить, i попере, а тепер, як по©хала, - важкувато самiй.
Обiця при©хати Михайло з Шурою i Ганною Iванiвною. Та й мама казала, що
десь пiзнiше од вiда , а нема , нема поки що нiкого.
Леся поверталася з моря. В однiй руцi тримала валiзку i парасольку, в
другiй - палицю, без котро© тепер уже не могла. Дорога крутилась,
збираючись вище i вище на пiдгiр'я, i Леся часто зупинялася, вiдпочивала i
знову рушала далi.
Неподалеку будинку, в котрiм мешкала, ще оддалiк помiтила знайому
людину. Десь бачила ©©, а от де i коли - не пригаду .
Наблизилась. Чоловiк ступив назустрiч. "Та це ж той, що на сходцi
виступав, на Сирцi... Як же його?.. Ще й привiт передавав од мiнських
соцiал-демократiв. Ну, як-бо його?" Та роздумувати вже було нiколи. Гiсть
став на дорозi.
- Пiзна те, Ларисо Петрiвно?
- Ви зна те навiть мо iм'я?
- А ви, певне, забули? Лариса Петрiвна знiяковiла.
- Мержинський, Сергiй...
- ...Костянтинович, - додала Леся. - Не забула, а просто не сподiвалася
тут зустрiти.
Вони привiталися i все ще стояли в нерiшучостi.
- Сердечне вдм вiтання од Вiри Григорiвни, Галi i од Тучапського. Це
вiн направив мене до вас.
-Спасибi. А то я вже починаю занепадати духом.
-Чого б то?
- Сама... кругом чужина...
-Даремно. Я вам i гостинцiв привiз. А це... - дiстав кiлька асигнацiй i
простягнув Лесi, - це вам допомога. I ради бога не вiдмовляйтесь. Таке
доручення маю:
передати у власнi руки.
Лариса Петрiвна не знала, що ©й робити.
- Вiзьмiть... товаришко Лесю.
- Змусили ви мене розгубитися, Сергiю Костянтиновичу. Сто©мо обо серед
дороги... Ходiмо до хати, осьдечки вона, там i поговоримо.
Маленька, на два вiкна кiмната, в кутку старомодне, акуратно прибране
лiжко. На столi - книги, папери, записники. А поряд з чорнильницею, в
малюсiнькiй чарочцi, - пучечок дрiбненьких гiрських квiточок.
- Оце такi умови митця? - спiвчутливо спитав Мержинський. - Скромно,
навiть занадто.
- Добре, хоч це знайшлося. В центрi таку цiну луплять, що жах.
- Про це ми й догадувались. То прошу, Ларисо Петрiвно. - Вiн знову
дiстав i поклав на столi грошi.
Що з ними робити? Вiдмовитись - незручно, адже товаришi справдi
проявили до не© увагу, взяти - теж якось... Зрештою, пiсля при©зду в Ки©в
©х можна повернути, внести до тi © ж таки каси.
Леся подякувала.
- Розказуйте, що там нового, як iдуть справи? - Вона посадовила гостя
на диний старенький стiлець i почала готувати пiдвечiрок. Невдовзi
принесла низенького дитячого стiльчика i сiла, впершись спиною в лiжко.
Хвору ногу незручно випростала.
- Може, вам тут краще? - встав iз стiльця Мержинський.
- Нi, нi, не турбуйтеся... Менi краще, як нога не висить. Так новини,
кажете? При мнi, багато?
- чимало i при мних. Насамперед мушу вас повiдомити: всi
соцiал-демократи Ки ва злились в один "Союз боротьби за визволення
робiтничого класу". Такий союз ще ранiше органiзований Володимиром
Улья-новим у Петербурзi, незабаром будев Мiнську та iнших мiстах.
Назрiва , Лесю, - вiн вимовив ©© iм'я якось по-особливому, нiжно, -
необхiднiсть з'©зду. Передбача ться скликати його десь на початку
наступного року,
- Славно, бачу, працю те, - мовила Леся, - а я... а менi, мабуть, не
судилося...
- Ну, що ви, Лесю! Одужуйте швидше, повертайтеся i - до роботи. А стане
©© всiм... "хто живий, в кого думка повстала". Хороший, скажу вам, вiрш!
Його часто цитують на зiбраннях, а деякi оратори так i закiнчують сво©
виступи: "Вставай, хто живий, в кого думка повстала!"
- Не перехвалюйте, Сергiю Костянтиновичу. Щ слова я вихопила з промови
Ювеналiя Дмитровича, тодi - пам'ята те? - на сходi, де ми познайомились.
- Пригадую, - пожвавiшав Мержинський. На запа-лих щоках його виступив
слабенький рум'янець. - А я щось не чув у нього таких слiв.
- Ну, не такi точнiсiнько.
- То iнша рiч. Зна те, цю поезiю добре було б перекласти
по-росiйськи... "Вставай, кто живой..."
- Далi? - засмiялася Леся. - Читайте далi. Мержинський задумався на
мить.
- Нi, не виходить. Рожденнмй ползать, летать не может.
- А ви мене втiша те: одужуйте, при©жджайте... I що з того? З мо©м
смутком хiба що на цвинтар, щоб не морочити голови нi собi, нi людям.
- Не сподiвався я, що ви така вразлива. А хiба вашi поезi©, ваше слово
не служать загальнiй справi?
- Та знаю, знаю. I не од вас першого чую. Але як подумаю, скiльки вже
тих мук перенесено i скiльки ще попереду, - жити не хочеться.
- Це вже просто-таки, даруйте, нерозумно.
- Облишмо краще цю тему... Я зараз. - Вона вийшла i незабаром
повернулася.
- Еге ж, ще забувся вам про газету сказати. Випустили вже кiлька
номерiв. Правда, на гектографi, малого формату, але все-таки газета.
"Вперед".
- Отут, можливо, я б таки справдi стала в пригодi.
- Так воно й передбача ться. Будете першим ©© лiтературним працiвником.
- Мержинського, видно, й самого хвилювала ця думка, бо говорив запальне. -
А там, як матимемо справжню друкарню i газета стане солiдною, вестимете
питання, скажiмо, лiтератури, публiцистики.
- Гаразд, Сергiю Костянтиновичу, я готова хоч зараз. А повернуся на
тихi води - з охотою помагатиму. Тiльки публiцист з мене абиякий. Та й
теоретик нiкудишнiй. Простудiювала оце половину першого тому "Капiталу" -
Тучапський дав менi перед вiд'©здом - i, зна те, чим далi читаю, тим
бiльше зоста ться для мене незрозумiлого. Що ви на це скажете?
- Скажу, що ви надто поспiша те з висновками, не прочитавши книги. Адже
це не белетристика.
- Можливо, й так. Одначе заговорила я вас. Коли ж ви при©хали?
- З тиждень тому. А зупинився в Сергiя Васильовича Стаханова.
- В завiдувача народною бiблiотекою?
- Еге ж. Вiн i допомiг менi знайти вас. Ви ж, зда ться, активний читач
його бiблiотеки?
- Так-так!.. То-то вiн i розпитувався в мене... Отже, вiн теж...
- Це свiй чоловiк, надiйний. I зна те, об чiм я вас одразу ж, щоб не
забути, проситиму? Треба допомогти бiблiотецi придбати хоч один-два
примiрники "Кобзаря". В них нема жодного. Як це зробити - подумайте.
Спишiться, з ким необхiдно, попросiть, щоб прислали або краще передали.
- Гадаю, що зроблю те без особливих труднощiв. В Одесi живе наш добрий
приятель бiблiограф Кома-ров. У нього що завгодно можна дiстати.
- Ото й напишiть йому i неодмiнно познайомте листовно з Сергi м
Васильовичем... Бачте, а ви все: "Що я можу та куди я iз сво©м здоров'ям?"
А такi люди, як Комаров, нам конче потрiбнi. Ви розумi те? З Болгарi©, з
Женеви лiтература йде до Львова, Одеси, а звiдти недалеко Донбас,
Катеринослав... Уявля те, як це зручно?
В кiмнатi стемнiло, i Леся засвiтила лампу. За ча м Мержинський
розповiв ©й ще чимало цiкавого. Ранiше вiн чомусь здавався ©й мовчазним, а
тут - чи вплив моря, чи щось iнше спричинилось до цього - виявився гарним
спiврозмовником, Леся навiть пошкодувала, що ранiше, в Ки вi, не
запiзналася з ним ближче.
Погостювали та й по©хали собi Михайло з Шурою, Ганна Iванiвна, i Леся
знову залишилася сама. Доробляла розпочату ще в Колодяжнiм "Блакитну
троянду", писала новi поезi©, читала.
Читала й читала "Капiтал", "Кримськi легенди", "Новое слово" - журнал,
в котрiм привертали ©© увагу фiлософськi трактати Володимира Ульянова та
Георгiя Плеханова, переклала Гете i Байрона... А поза тим - щирi бесiди,
товариськi розмови. А друзiв у не© побiльшало. Крiм Сергiя
Костянтиновича--той же Стаханов, Руденко, молодий i здiбний лiкар
Дерижанов з дружиною. Можливо, вiн таки ма рацiю, цей Дерижанов. Може,
справдi хоч на кiлька лiт позбавити себе отого шарваркового життя, тi ©
бiганини, нескiнченних турбот, аби поправитись, одужати. Може? Та чи варто
задля експерименту тратити дорогий час? Не так, зда ться, багато лиша ться
до кiнця, щоб на кiлька лiт поставити себе поза громадським життям,
боротьбою. Нi, на це вона не пiде. Не тихе життя ©© покликання, а стихiя,
ота вiльна, незборима, лагiдна при сонцi i грiзна в бурю.
Такi думки обсiдали Лесю не вперше. I закiнчувалися вони подiбними ж
висновками. Проте останнiм часом, - певне, пiд впливом материних (та й не
тiльки ©©!) листiв, у котрих тiльки й новин, що арешти та обшуки в Ки вi,
- знову й знову поверталась до них, нiби звiряла з часом вiрнiсть сво©х
почуттiв i переконань.
Це помiтив Сергiй Костянтинович. Якось вiн запитав:
- Чи ви завжди, Лесю, в такiй глибокiй задумi? Вiдколи знаю вас - iншою
ще не бачив.
Що могла сказати йому? Що в ©© життi так мало радiсного, що сушить ©©
безправнiсть рiдного люду? Чи, може, про особисту недолю? Нi. Бо й сам вiн
живе тими ж болями. Як треба йому вiдпочити, полiкуватися, а от не сидить,
не терпиться йому - вже ©де. Побув якийсь мiсяць i ©де. А там знову
чекають його холоднi безсоннi ночi, недо©дання i праця. Тяжка, виснажлива
праця пiдпiльника. I нiчого не вдi ш. Хтось ма жертвувати собою в iм'я
майбутнього, хтось же повинен жаром серця свого розпалювати полум'я
боротьби...
де. Вiн уже ©де. Сьогоднi востанн сидiтимуть вони бiля моря,
слухатимуть зiтхання прибою, дивитимуться, як падають зорi. О вечоре
нiжний, о зоре вечiрня! Скажiть йому, любi, шепнiть йому стиха. Яка
лагiдна його щира розмовонька, який милий погляд очей... Про все, все
розкажiть. I як завмира ©© серце при ньому, i як бачить його увi снi
неспокiйно© ночi, i як шепоче на самотi його iм'я... Чуеш-бо, вечоре,
чу ш, зiронько?
- Ларисо Петрiвно...
Аж здригнулася. Знову той голос. Насправдi чи, може, привидiлось?
- Бачу, мина те, то й вирiшив зупинити... Заходьте...
Ну от. Хiба вiн сам не догада ться? Вiчно в роботi, завжди в
пориваннях, у мрiях... Про все, звичайно, лищ не про не©.
Леся зайшла у двiр, привiталася.
- А я вже заждався. Що, думаю, сталося? Збирався одвiдати. Не було б ще
кiлька хвилин- i пiшов би.
- Спасибi, Сергiю Костянтиновичу. Зустрiла оце по дорозi одну знайому,
москвичку, - Лариса Петрiвна ковтнула води з подано© Мержинським склянки.
- Чого тiльки не трапля ться на бiлому свiтi! Розумi те, довiдалася, що я
знаю французьку, i причепилась:
навчiть та навчiть. Хоч кiлька фраз.
- I що ж у цьому поганого? - засмiявся Мержин-ський. -Навпаки, треба
вiтати.
- Вiтати? А знали б ви, якi вона пiдiбрала фрази! "Я вас обожнюю... Я
вас люблю... Мiй дорогий..." Аж бридко! Нiби сво ю, рiдною мовою не можна
освiдчитися.
Мержинський смiявся. Вiн був у доброму гуморi, посвiжiлий - пiвдень
повернув йому сили i бадьорiсть.
- Та хай ©й грець, тiй вашiй знайомiй, - мовив вiн зрештою. - Зна те,
що я надумав? От вiдгадайте! Не можете? Зараз при©де татарин, i ми
подамося аж он туди, на Ай-Петрi. Хто не бував на Ай-Петрi, той не бачив
Криму.
- Довго ж туди добиратися.
- Ну то що? На нiч повернемося - i добре. Може, ви пiдобiда те трохи?
- Спасибi, я щойно по©ла.
- Гаразд. Ось вам газети, читайте, а я зберу дещо. Що ж, навiть цей,
останнiй день вони проведуть у дорозi. Так уже треба, так судилося - нi
хвилини спокою, нi митi самозабуття. Може, це й краще, може, це й вигарту
в нiй таку зброю, яко© не мають iншi.
Кривими вулицями та завулками вибралися за мiсто i покрученою дорiжкою
посунули вгору. Власне, одразу важко було зрозумiти, куди ©хати, бо
спочатку пiднiмалися на пригiрок, потiм стрiмко покотили вниз, трохи
про©хали рiвним, а далi конi знову натягували посторонки, напиналися,
витягуючи вiзок над якесь урвище. Орi нтуватися можна було хiба що по
рослинностi. Внизу стелився густий зелений килим, зiтканий iз плюща,
лаврiв, магнолi©, ховаючи пiд собою камiння, а тут стрiчалися ще дуби та
явори, та й тих щоразу меншало i меншало, - пiшли рiдкуватi терни,
низенькi кущики запашного полину i ще якесь рiзнотрав'я.
- Диво, та й годi, -дивувалася Леся, -внизу, по гляньте, наче в раю, а
тут - пустеля. Нащо вже забута богом Волинь, а такого не стрiнеш. Там лiс
- так лiс, а поле - так поле... Зна те, Сергiю Костянтиновичу, от скiльки
вже об'©здила кра©в, а найрiднiшою все-таки лиша ться для мене Волинь. Хоч
i недуга моя звiдти, а все одно люблю ©©.
- Ви завше так про не© гарно говорите, що й менi кортить там побувати.
- То й що? При©здiть до нас у Колодяжне. Будьте певнi, не пошкоду те.
- Мiсяць-два на лонi природи... А що?! Тiльки де ж його урвати того
часу? Незабаром, напевне, доведеться ©хати до Мiнська, а там уже думати
про це нiколи буде. То ви прямiсiнько звiдси. Я напишу додому. Заперечень
не буде.
- Може, вiд когось i не буде, а сам я проти. В такий час вiдсиджуватись
десь у глухому селi? Нi...
Леся глянула на нього лукаво, обо однаково зрозумiли цей погляд.
- Не вдалося?
- Де вже вас переконати! Ну, гаразд, але майте на увазi: наша домiвка
завжди до ваших послуг.
- Спасибi, неодмiнно скористаюсь вашою гостиннiстю.
Тим часом з'©хали на вершину гори. Це була широка рiвнина без дерев,
без трави, навiть невибагливого до вологи кримського полину й того не було
на голiй, мовби навмисне вистеленiй гранiтом пустелi.
Вiзник зупинився. Леся i Мержинський зiйшли. Камiння, камiння. Рiвне,
вигладжене часом, i гостре, безформне, хаотично накидане. I тiльки в
затiнках, в широких трiщинах - мох.
- Зате навколо яка краса! Шкода, що я не художник, хоч колись i вчилася
цьому мистецтву.
- А ви словами, Лесю, малюйте, у вас гарно виходить.
На човнi нас було тiльки дво
Хвилi скрiзь вколо нас колихались,
I такi ми самотнi обо
Серед того простору здавались...
- Може, й гарно, але не так. Перевага художника в тому, що його твiр
бачать, а поезiю треба читати вмiючи.
- Це так. Але ж хто не уявить собi картини величного моря, послухавши
оцi ось пушкiнськi слова:
Прощай, свобод ная стихия!
Последний раз передо мной
Ти катишь волни голубые
И блещешь гордою красой.
- Еге ж. Для цього треба небагато: бути Пушкiним... Або Шевченком, щоб
написати справдi мистецьку картину грiзного Днiпра.
- Це вже iнша тема, облишмо ©©. Ходiмо краще глянемо вниз. -
Мержинський узяв Лесю пiд руку i помаленьку, боячись, аби вона не
спiткнулася, повiв до кручi. Лесi було при мно вiд цi © уваги, вона
вiдчувала тепло його руки - воно неначе переливалося в не©. Хотiлося так
йти i йти, нi про що не думаючи, нi на що не зважаючи. Якесь незнане,
зовсiм одмiнне вiд усiх iнших почуття хвилювало, виповнювало душу
безмiрним щастям.
- Погляньте, Лесю! Ще одне диво, - зупинився чимсь уражений
Мержинський.
Над урвищем майже висiла гранiтна брила. Коло ©© пiднiжжя кучерявилося
щось подiбне до моху, валялись обмитi дощами i пожовклi на палючому сонцi
кiстки. Видно, орли частенько трапезували в цьому недосяжному людському
зоровi мiсцi, не одну розшматовували тут жертву.
Але не це здивувало Мержинського. Трохи вище, з вузенько©, запорошено©
вiтровими наносами щiлини, витикалася велика, червона, мов пломiнь,
квiтка. На чому вона трималася, як росла - не було видно, нiби квiтка
пробивалася до свiтла крiзь все оце нiме громаддя, що панувало над свiтом,
що скинуло iз себе i людей, i рослин, i навiть неподатливi терни.
Лариса Петрiвна i Мержинський стояли, враженi незвичайним видовищем.
- Чи не здалося нам? - стиха мовила Леся. Сергiй Костянтинович пiдiйшов
i простяг до квiтки
руку.
- Жива! - Вiн пiдклав пiд ©© пелюстки пальцi, i ©© квiтка похитнулась.
- Ходiть сюди, гляньте на ©© стебло.
Стебельце у квiтки справдi було незвичайне - товсте, покрите
малюсiнькими волосинками-голочками.
- Диво, та й годi: така мертвечина, така суворiсть - i раптом нiжна,
майже неприродна краса.
- Зiрвемо?
- Що ви? Нехай росте. .
- А я хочу для вас... на пам'ять.
"На пам'ять... О друже! Знав би ти, як увiйшов ти менi в серце. Не
квiткою i не дарунками коштовними, не пестощами - скромнiстю сво ю та
людянiстю, лю бов'ю щирою до всього земного i неземного, ненавистю до
неправди, що запанувала над свiтом. I не треба менi iншо© пам'ятки -
довiку свiтитимуть менi тво© очi, вчуватиметься твiй голос, твоя хода".
- То як? - знову перепитав Мержинський. - Не ми, то хтось iнший зiрве.
Не вiкувати ж ©й тут? - Вiн висмикнув квiтку i подав Лесi. - Забув, у
якого народу звичай: хлопець, коли вiн хоче одружитись, повинен
розшукати щонайкращу гiрську квiтку. Леся зашарiлась, опустила повiки й
промовчала. Вони стояли, милуючись гiрським пейзажем i морем, що голубiло
неосяжною широчiнню i десь далеко-далеко зливалося з обрi м.
- Уже сутенi , Сергiю, - вона вперше назвала його на iм'я, та,
зда ться, вiн не помiтив цього - говорив, захоплювався квiткою, а ©©, що
була зараз найближче, почуттiв не розумiв.
- Будемо ©хати. - Вiн знову взяв Ларису Петрiвну пiд руку. - Цiкаво, як
називають цю квiтку?
- А от ми зараз спита мо.
Проте й татарин-вiзник не знав ©© назви. Вiн тiльки покрутив головою i
сказав, що вперше бачить таку дивну квiтку.
- Тодi я назву ©©, - мовила Леся, - ломикамiнь. Як, пiдходить?
- Справдi, вона таки варта цього наймення.
- Поставлю ©© в себе на столi - як символ нескоримостi, твердостi...
Хай нагаду i цю подорож, i вашу
увагу-Леся не докiнчила думки: Сергiй Костянтинович
узяв ©© руку, поцiлував сухими, спраглими устами.
- Спасибi, Лесю. Я теж не забуду. Мов оцей ломикамiнь, пробиватимусь до
сонця, до свiтла. - Вiн стиснув ©© слабеньку долоню i так тримав у сво©й -
теплiй та нiжнiй.
Назустрiч ©м пливла дорога, за тернами - дуби, явори, а там знову
гордi, непорушнi кипариси, духмянi магнолi©, пишнi лаври, в'юнкий та
мiцний сво©ми обiймами плющ...

XIII
Майже рiк, як вона в цьому добровiльному i водночас вимушеному
засланнi. Промайнули лiто i осiнь, схо дить зима. Природа знову розкрива
сво© незлiченнi скарби, знову манить, знов розпалю в душi вогонь
неспокою, творiння, шукань.