Страница:
Леся переглядала один за одним щойно одержанi листи.
В Ки вi - масовi арешти. Аж в астраханськi степи заслали Кривинюка,
©хнього доброго приятеля. Що ж, це все-таки лiпше Лук'янiвки. От тiльки
Лiля - вони, зда ться, кохаються - так i не бачилася з ним: не встигла
повернутися з Криму.
Мама турбу ться про ©© "Блакитну троянду", пише, нiби Заньковецька
збира ться грати в нiй Любу. Це було б дуже добре, кращо© од не©
укра©нсько© артистки зараз i не знайти...
А це, чий же це лист? Iз Львова? Невже Франко?.. Вiн! Сповiща про
заснування "Лiтературно-наукового вiсника" i запрошу до спiвробiтництва.
Отже, вiн на не© не гнiва ться за ту коротку публiцистичну суперечку з
приводу укра©нцiв Желябова i Кибальчича в росiйському революцiйному русi!
Звичайно, вона ма рацiю: тiльки спiльною боротьбою можна добитися волi i
правди... Iван Якович це зрозумiв, вона певна. I нiхто iз львiвських
лiтераторiв не симпатичнiший ©й од Франка. Хiба що Павлик? Нi скорiше
обидва однаково ©й рiднi по духовi... А жаль усе-таки "Життя i слова". У
"Вiснику", напевне, Грушевський навряд чи допустить друкування матерiалiв
про робiтничий рух. Та й автура там буде, з усього видно, не та.
Але ж спасибi - не забув Iван Якович. Треба негайно йому одписати,
подякувати.
Леся вiдклала коротке Франкове послання i взяла iнший конверт. Вона
нiколи не читала кореспонденцiю вибiрково, кожен лист цiнний, за кожним -
близька ©й людина.
Цей був iз Мiнська, од Мержинського. Всього-на-всього третiй, вiдколи
по©хав Сергiй отодi, восени. Що там у нього, як?
Лариса Петрiвна швидко розiрвала конверт, пробiгла нерозбiрливо
написанi рядки. Вiн знову хворий, скаржиться на кляту недугу, що пiд'©да
здоров'я, не дозволя (i в такий час!) вiддатись роботi. Вона уявля його
стан, його муки - душевнi й фiзичнi. Вiн же спокiйно анi долежить" анi
посидить.
Скаржиться, що пишуть мало. Тож i вона в тому винна.
Леся дiстала аркушик паперу, вмокнула перо i на хвилину задумалась. Чи
не занадто сухо: "Вельмишановний Сергiю Костянтиновичу!" - як зверталася
вона ранiше? Адже йому, хворому, самотньому, так браку ласки, лагiдних,
слiв. А скiльки ©х у ©© серцi! Скiльки щодня на устах - звернених до
нього, далекого, рiдного.
"Мiй милий друже!" - рука, нiби сама, мимоволi вивела цi слова.
Леся дивилася на них, перечитувала, як перечитувала сотнi рядкiв сво©х
творiв. У цю мить i вiн, цей коротенький рядок, був голосом ©© душi, ©©
зраненого серця.
"Тво© такi нечастi листи чомусь завжди пахнуть менi зов'ялими
трояндами. Легкi, тонкi пахощi, мов спогад про якусь любу, минулу мрiю..."
Так-так. То була нiби мрiя, немов сон.
"...I нiщо так не вража тепер мого серця, як сi© пахощi; тонко, але
невiд-мiнно, невiдборонно нагадують вони менi про те, що мо серце
вiщу ..."
А може, не треба цих слiв? Хай серце його не вража неспокiй. Нi,
скаже" напише, бо не може далi стримувати голосу серця.
"...Мiй друже, любий мiй друже! Як можна, щоб я жила сама тепер, коли я
знаю iнше життя? О, я знала ще iнше життя, повне якогось рiзкого,
пройнятого жалем i тугою щастя, що палило мене, i мучило, i заставляло
заламувати руки i битись, битись об землю, в бажаннi згинути, зникнути з
цього свiту, де щастя i горе так божевiльне сплелись..."
Чи так вiн ©© зрозумi ? Чи не осудить за цей розпачливий тон? Зрештою,
хай буде, як буде. Може ж вона висловити сво© почуття, сво© болi i жалi?
Вони не перешкодять ©й, коли треба, знову сказати: "Убий, не здамся!" -
вони лиш гартують та вигострюють ©© зброю.
"Я бачила тебе i ранiше, але не так прозоро, а тепер я ©ду до тебе, як
сплакана дитина iде в обiйми того, хто ©© жалу . Се нiчого, що ти не
обiймав мене нiколи, що помiж нами не було i спогаду про поцiлунки. О
друже! Я пiду до тебе з найщiльнiших обiймiв, вiд найсолодших поцiлункiв.
Тiлько з тобою я не сама, тiлько з тобою я не на чужинi. Тiлько ти вмi ш
рятувати мене вiд само© себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я
знаю, ти здiймеш сво ю тонкою тремтячою рукою, - вона все тремтить, як
струна, - все, що тьмарить менi душу, ти проженеш променем сво©х блискучих
очей..."
Цих слiв вона не казала i, мабуть, не скаже йому нiколи. Тож нехай хоч
прочитав, хоч побачить.
"Мiй друже, нащо тво© листи так пахнуть, як зов'ялi троянди? Чому я не
можу, коли так, облити рук тво©х, що, мов струни, тремтять, сво©ми
гарячими слiзьми? Мiй друже, мiй друже! Я ж для тебе почала нову мрiю
життя. Пи шеш про смерть? Я так боюся без тебе. Бери, бери й мене з собою.
Ми пiдемо тихо посеред цiлого лiсу мрiй i згуби мось обо помалу... А на
тiм мiсцi, де ми були колись у життi, нехай троянди в'януть i пахнуть, як
тво© любi листи, мiй друже. Я простягаю до тебе руки, я благаю:
вiзьми! I нехай в'януть бiлi й рожевi, червонi й блакитнi троянди..."
Леся докiнчила писати i, безсила, вiдкинулась на стiльцi.
Може, не варто вiдправляти цього листа, може, вiн не застане його! Нi,
швидше! Швидше послати. Сергiй почув ©© слова, вловить ©х серед людського
гомону - так, як i вона чу його тихий, як шелест осiннього листя, голос,
навiть бачить його - зажуреного, з холодним блиском палаючих очей...
Леся швидко накинула пальто, взяла паличку i вийшла.
Здавши листа, вона довго, до втоми, ходила набережною, гамувала сво©
розбурханi почуття. Хиталися розгойданi вiтром кипариси, шумiло море,
спалахували блискавки, i десь далеко-далеко вчувалися перекати першого
весняного грому.
Скоро вона розпроща ться з усiм оцим i тiльки в згадках буде вертатися
до далеких берегiв, до цих духмяних ночей, що принесли ©й стiльки доброго
i лихого.
XIV
Ще в Ялтi Мержинський обiцяв Лесi познайомити ©© з працiвниками щойно
заснованого в Петербурзi журналу "Жизнь", а не минуло й пiвроку, як до не©
звернулися з офiцiйним запрошенням спiвробiтничати в цьому виданнi.
Листування, що зав'язалося, посилило бажання якнайшвидше зустрiтися з
невiдомими друзями, а надто - з авторами, котрi друкувалися в "Жизни", -
Ульяновим, Горьким, Чеховим, Скитальцем. ©хнi полiтичнi й лiтературнi
твори захоплювали Лесю, допомагали глибокому пiзнанню й розумiнню життя.
До того ж це була нагода за©хати до Мiнська, до Сергiя Костянтиновича, а в
самiм Петербурзi - вiдвiдати Лiлю, яка вчилася там на Вищих жiночих
курсах.
Тож, вiдпочивши пiсля Берлiна, куди ©здила на лiкування, Леся знову
вирушила в дорогу.
По©зд приходить до Петербурга о шостiй вечора. Тiльки-но встиг вiн
зупинитися, як до вагона, випереджаючи носi©в, влетiла Лiля.
- Та обережнiше ти... задушиш, - вiдмагалася од ©© палких обiймiв Леся.
- Сили в тебе - як у доброго парубка.
Вони стояли в тiснiм, погано освiтленiм купе i милувалися одна одною.
- Видно, балують вас на тих курсах.
- Як кого, - лукаво посмiхнулася Лiля.
- Гаразд, гаразд. Ось я роздивлюся, розпитаюся, i коли що, такого задам
тобi перцю...
- Овва! - Лiля знову мiцно обхопила за плечi та пригорнула сестру. - Не
вдавай iз себе, будь ласка, тирана.
- Облиш, - розсмiялася i Леся. Вагон тим часом спорожнiв, сестри
зiбрали речi i вийшли.
- Ти лiпше закутайся, - поправляла Лiля на Лесi хустку. - Це тобi не
Волинь.
Надворi справдi було холодно. Палючий вiтер обпiкав лице, забирався в
рукава, за комiр, непри мно холодив плечi. В бiлому свiтлi лiхтарiв
кружляли поодинокi снiжинки.
- Шукай хутчiше вiзника, нехай ©й грець, цiй пiвночi. В нас уже весною
пахне, а тут... хай бог боронить, можна дуба дати.
Дорога втомила Лесю. I не так ©зда, як думки - важкi, нерозраднi,
невiдступнi. Гадала - хоч трохи розвi ©х, розгубить у подорожi, а
виходить зовсiм по-iншому. Видно, не втекти ©й вiд себе, вiд свого смутку,
не сховатись нiде. Лiзе в голову, свердлить мозок усяка всячина.
- Як там Шура, Михайлик? - спитала Лiля, як тiльки вони всiлися в сани
i вiзник накинув ©м на плечi важкого, що, незважаючи на давнiсть, ще тхнув
овечим потом, кожуха. - Певне, марить сво©ми дослiдами.
- А я його й не бачила. Сестра рiзко повернулася до не©.
- Як так, чому?
- Не за©здила в Тарту. Буду повертатися - тодi. В Мiнську довелося
затриматись.
- У Сергiя Костянтиновича?
Леся ствердно кивнула головою.
- У нього. Пробула там три днi. Одне, що себе почувала не зовсiм добре,
а друге - Сергiй просив залишитись, i менi не хотiлось робити йому
прикростi.
- Йому зле?
- Коли б хоч зле, а то ж... не знаю, як тобi й сказати... Вiн настiльки
кволий, що не може навiть вiльно триматися на ногах. Лiкарi пророкують -
звичайно, не при ньому - швидкий кiнець, а вiн бадьориться, запевня , що
поправля ться...
Леся примовкла.
- Скоро й наш монастир, - заговорила Лiля. - Це ми так назива мо житло
сво .
- Багато у вас дiвчат? - байдуже, аби не дати смутку повнiстю оволодiти
собою, запитала Леся.
- Певне, з двiстi.
- Ти б менi хоч розповiла, де ми ©демо i що тут цiкавого?
- Таж зараз нiчого не видко, нехай завтра вдень. Правду кажучи, я ще й
сама тут як слiд не роздивилася. Знаю Невський - разiв зо три там
ходила... Мiдного вершника бачила. Ермiтаж... Оце й усе, де встигла
побувати. Правда, ще на Сенатськiй площi, де розстрiлювали декабристiв,
була... А ©демо ми вже Петербурзькою стороною - найстарiшою частиною
мiста. Незабаром Архi рейська вулиця - там i домiвка.
Санки летiли попiд високими, що бовванiли в розрiдженiй лiхтарями
темрявi, будинками, черкали, аж повискували, кутими полозками об тротуари,
губилися в завихрених вузеньких провулках.
...Кiмнатка в Лiлi невелика, проте затишна. де спокiйно попрацювати i
вiдпочити. Першi два днi Леся так i робила: зранку, як сестра йшла на
лекцi©, писала, а по обiдi читала. Але скоро цей розпорядок набрид, i
Лариса Петрiвна, наскiльки дозволяло ©й здоров'я, взялася за справи.
Насамперед - задля цього, власне, i ©хала такий свiт - треба було
знайти редакцiю "Жизни", зустрiтися з ©© працiвниками. Судячи з адреси,
редакцiя мiстилася не так далеко, а все ж дорога туди, кажуть, забере
добрих пiвтори-двi години.
Вирiшила по©хати опiвднi.
День видався морозний, непривiтний. Над мiстом висiло суцiльне снiгове
хмариво i час од часу сипало на землю дрiбною порошею. Рiзкий вiтер, що
налiтав з пiвнiчного заходу, з Фiнсько© затоки, зривав бiлу намiтку снiгу,
вихрив нею у тiсних, мов криницi, двориках i, вибравшись на волю, нiс
геть. Купи покидькiв, опала штукатурка так i чорнiли неприбранi й нiчим не
прикритi. Особливо це впало в очi, щойно Леся пересiла з конки на
"звощика" i той погнав свою цибату конячину провулками. "Ось воно,
справжн тво нутро, Петербург, - думала Леся. - Виставля ш напоказ
Невськi та Сенатськi проспекти й майдани, диву ш красою Адмiралтейства та
Iсаакiя, а досить звернути на кiлькасот метрiв убiк, як од усього того й
слiду не лиша ться..." Стало тоскне вiд тих думок, i Леся, щоб вiдiгнати
©х, не псувати собi перед зустрiччю настрiй, заговорила з вiзником. Вона й
не подумала б, що везе ©© не старожил-петербуржець, а звичайнiсiнький
селянин-ест. Так-так, вони щозими при©здять у мiсто катати панiв. Удома в
цей час роботи майже нiяко©, а тут, дивись, потроху й назбира ться якийсь
десяток карбованцiв.
Санки зрештою зупинилися бiля масивних, пофарбованих у темно-коричневий
колiр дерев'яних ворiт. Вiзник повернув назад, i Леся зосталася одна. Вона
стояла в нерiшучостi, розглядала кам'яний будинок, що був тут чи не диною
високого спорудою, сподiваючись когось зустрiти, розпитати. Проте поблизу
нiхто не з'являвся, i вона наважилась зайти у двiр. В ньому було просторо
i чисто. У глибинi - обшитий почорнiлими вiд негоди дошками дерев'яний
будиночок. "Певне, там, - подумала Леся, - бо навряд, щоб у цьому,
великому..."- вирiшила i подалася розчищеного вiд снiгу дорiжкою. Проте
редакцiя "Жизни" мiстилася таки у великому будинку, що вiкнами виходив на
вулицю. Молода привiтна жiнка, до яко© Леся звернулася, завела ©© до
пiд'©зду, показала дверi I попередила, що схiдцями треба спускатися трохи
вниз, у пiвпiдвал. Лариса Петрiвна пройшла в кiнець пiвтемного коридорчика
i зупинилася перед широкими оббитими дверима. На стук нiхто не вiдiзвався.
Почекавши з хвилину, Леся ввiйшла до просторо© свiтло© кiмнати. Нiкого.
Кiлька робочих столiв, шафи, старенькi стiльцi. За напiвпричиненими
дверима, що вели, певно, до сумiжно© кiмнати, чути було спокiйнi чоловiчi
голоси. Злегка постукала в одвiрок i не встигла вiдняти руку, як дверi -
туди, всередину - розчинилися i високий, худорлявий чоловiк став на
порозi.
- Вам до кого? - запитав, жестом запрошуючи ввiйти.
- Насамперед скажiть, будьте ласкавi, чи тут редакцiя "Жизни"?
- Тут, тут, товаришко, - вийшов з-за столу лисий, в окулярах чоловiк. -
Судячи з усього, друзi, - звернувся до працiвникiв, - до нас гостi... i
далекi.
Леся всмiхнулася i хотiла було назвати себе, але той, в окулярах,
зупинив ©©.
- Даруйте, дозвольте менi познайомити вас... не дивуйтесь: всiм
присутнiм вiдоме ваше iм'я. Еге ж? - звернувся вiн до товаришiв i,
помiтивши в декого на обличчi подив, вiдрекомендував: - Леся Укра©нка.
Поетеса, перекладачка, критик. Що, правда, вгадав? - звернувся вiн до
Лариси Петрiвни.
- Так. Але мушу дещо спростувати. Критиком я себе не наважуюсь
називати. I потiм, звiдки вам вiдомо, що це саме я? Хiба мало до вас
заходять.
- О-о, це вже iнша рiч. Сiдайте, будь ласка, роздягайтеся, в нас тепло,
i поговоримо.
Дво наймолодших допомогли Лесi скинути пальто, пiдставили ©й стiлець.
- Про це неважко було здогадатися, - вiв далi, вiдповiдаючи на Лесине
запитання, чоловiк в окулярах, - хоча б тому, що позавчора я одержав iз
Мiнська листа...
- Ви Володимир Олександрович Поссе, редактор "Жизни"? - поспiшила з
запитаннями Леся.
- Вгадали. Я той самий злий дух, що ось уже - скiльки ж це? - вiдай, з
пiвроку не да вам спокою сво©ми листами та вимогами писати.
Вони ще раз потиснули руки, i Леся вiдчула в тому потиску тепло добро©,
сердечно© людини.
- Я, певне, зашкодила вашiй бесiдi? Може, зайти пiзнiше?
- Полюбуйтеся на не©! - розвiв руками Володимир Олександрович. - Тут ©©
ждуть кiлька днiв, а вона...
- Простiть, ради бога, - вибачилася Леся. - Я ж по щиростi.
- Ми теж по щиростi. Розповiдайте, що там у Ки вi, чим живе
лiтературний свiт?
Лариса Петрiвна пригадувала останнi подi© лiтературно-мистецького життя
на Укра©нi, розповiла про масовi арешти соцiал-демократiв, про заворушення
серед робiтникiв i селянсько© бiдноти. Поссе час од часу щось занотовував
до маленького блокнота.
- Тепер я розумiю захоплення Мержинського i Чирикова, - мовив вiн. - Ви
ж справжня ходяча енциклопедiя. Нi, нi, тепер я од вас вимагатиму... Крiм
статей-оглядiв, рецензiй, давайте переклади. Франко, Стефаник,
Коцюбинський, Ольга Кобилянська. Що зна про них росiйський читач? Хiба що
фальсифiкаторськi рецензi© в лояльних журналах.
Володимир Олександрович говорив так, нiби знав гостю принаймнi з
десяток рокiв, наче вона щойно повернулася з по©здки за його дорученням.
Лесi подобалася ця дiловитiсть, приваблював якийсь ледве вловимий, але,
видно, постiйний гумор у розмовi редактора.
- Шкода, що ви так скоро збира тесь назад, - жалкував Поссе, -
незабаром ма при©хати Горький - вiн у нас веде белетристику. Дуже хотiв з
вами познайомитись. Навiть радив якось запросити вас до редакцi©, та часи
такi, що - самi бачите - не зна ш, де будеш завтра. Та нiчого, наше все
попереду.
Зайшло ще дво молодих людей. Прiзвища ©хнi Леся чула вперше, i Поссе,
вибачившись, перейшов до редакцiйних питань. Мовилося про наступний номер.
Серед авторiв, твори яких пропонувалися до журналу, Чехов, Скиталець i
Горький.
- З Укра©ни знову нiчого? - поцiкавився Поссе i, не чекаючи вiдповiдi,
звернувся до Лесi: - Бачте, Ларисо Петрiвно? - Нiби те сталося з ©© вини.
- Може, Лариса Петрiвна щось привезла або напише, поки гостюватиме тут?
- кинув хтось iз спiвробiтникiв.
- Справдi.
- Нi, товаришi, на жаль, нiчого не можу запропонувати, - вiдповiла
Леся, - а за кiлька днiв, що буду в мiстi, також не встигну. Прислати -
пришлю... на осiнь.
- Гаразд, - погодився Володимир Олександрович. - Домовля мося твердо:
на дев'ятий номер. Цiкаво було б щось про творчiсть галицько-укра©нських
письменникiв.
- Мiсяцiв за два чекайте таку статтю.
- Оце по-дiловому.
Говорили про зростаючу популярнiсть "Жизни", цензурнi утиски; Леся
бачила з тих розмов, яких надзвичайних зусиль вимага од спiвробiтникiв
кожен випуск журналу. "Дiло тут справжн , - констатувала, - треба буде
загiтувати ще когось iз киян". Люди потроху розходились.
- Вам далеко добиратися, Ларисо Петрiвно? - пiдiйшов до Лесi секретар.
- Не так, мабуть, далеко, як довго. Поки випетля ш тими завулками...
- А в чiм рiч? - поцiкавився Поссе.
- Питаю, чи далеко додому нашiй гостi.
- А в гостях вона ще й не була. Хiба це гостювання - посидiти бiля
робочого столу? Зараз пiдемо до мене, поп' мо чаю - погостю мо
по-справжньому, - сказав Поссе. - Одягайтеся, Ларисо Петрiвно. Прошу, -
подав пальто.
Поссе мешкав тут же, в дворi, у тому невеличкому дерев'яному будиночку,
до котрого, шукаючи редакцiю, спочатку подалась була Леся. Дружина його,
досить молода жiнка, привiтавшись, поспiшила на кухню, а Володимир
Олександрович почав знову розпитувати про ки©вське життя.
- тут вашi - Кистякiвський, Славинський, заходять iнколи, пропонують
сво© опуси. Але, скажу вiдверто, не те, що нам потрiбно. До речi, ви,
певне, з ними знайомi? Зда ться, Славинський, коли ми надрукували першу
вашу статтю, хвалився, що зна вас.
- Так. Але я волила б не знатися з ним.
- От-от. Якийсь вiн дивний. Служить при дворi, вважа себе
соцiал-демократом. Ми взагалi намага мось бути вiд нього подалi.
- добре робите. Непевна вiн людина. Володимир Олександрович дiстав з
книжково© шафи i поклав перед Лесею два останнi номери "Жизни".
- Раджу прочитати в них статтi Володимира Ульянова. Особливо звернiть
увагу на "Капiталiзм у сiльському господарствi". Це найновiша його робота.
Добре було б перекласти ©© i видати на Укра©нi. Взагалi ж, майте на увазi,
Ульянов найсильнiший зараз теоретик марксизму в Росi©.
- Дякую, я вже чула про цю людину, - Леся перегортала сторiнки "Жизни",
зупиняючись на окремих мiсцях, - Погано тiльки, що видавничу справу у нас
поки що не налагоджено. Лiпше - у Львовi. Дума мо видавати там "Манiфест"
i ще дещо.
За частi говорили бiльше про родиннi справи, i Лесi,на прохання його
дружини, довелося розповiсти про свiй родовiд, сiм'ю. Довiдавшись, що одна
з ©© сестер тут, у Петербурзi, подружжя виявило бажання познайомитися з
Лiлею.
Лариса Петрiвна подякувала за гостиннiсть i почала збиратися. Було вже
пiзно, надворi знову починалась хурделиця. Володимир Олександрович з
дружиною провели ©©, знайшли вiзника i розпрощалися.
- Вiтайте Мержинського i Чирикова, - почула вже в санках Леся i,
обернувшись, злегка помахала рукою.
За годину вона була в Лiлi, де чекали на не© давнi ки©вськi подруги.
...Через кiлька неспокiйних, проведених у зустрiчах та розмовах днiв
Леся вiд'©здила з Петербурга.
XV
Iменини Ольги Петрiвни вирiшили святкувати в Зеленiм Гаю, що поблизу
Гадяча. Цей невеличкий хутiрець манив затишком, широкими луками та старим
дубовим га м, що спускався до самого Псла.
Леся при©хала сюди разом з Михайлом, Шурою та ©хньою донькою вцею
прямо з Тарту. Останнi мiсяцi ©й притьмом не сидiлося - чи то надолужувала
сво лежання в Берлiнi, чи це завдяки полегшенню, яке дало тамтешн
лiкування, весь час манило ©© на новi мiсця, - а побувала i в Сергiя
Костянтиновича в Мiнську, i у брата, i навiть у далекому Петербурзi.
Спогадами про Петербург жила довго. Часто розповiдала про сво©х нових
друзiв iз "Жнзнн". Та й як не розповiдати, коли всяк, хто не зустрiне,
цiкавиться. Такий нинi Час настав, що кожен живе тривогами i сподiваннями.
От i вона, нова приятелька, Кобилянська, що вперше гостю в ©хнiй
родинi, не встигла вiдпочити з дороги, а вже: "Як вам мандрувалося, що
нового чувати в свiтi?"
- Один тiльки раз про©хала нашою Укра©ною, а стiльки побачила! -
розповiда захоплено. - Яка ж вона велика та красна! Сидиш собi у сво©м
закутку i, зда ться, лiпшого на свiтi нема . А по©здиш, подивишся,
поговориш з людьми - i такий перед тобою свiт вiдкрива ться!..
Вони сидiли над рiчкою, що слiпуче вигравала пiд сонцем, i з цiкавiстю
слухали одна одну.
- Пригаду ться менi ваiп перший лист...
- Котрого вам переслав Павлик?
- Еге... "©© писання не дилетантство, а справжня лiтература..." Не
звикла я до похвали, а пiдтримали ви мене дуже. Бо, признаюся щиро, отi
фремовськi i ©м подiбнi докори, буцiм я аристократка, вороже ставлюся до
соцiальне пригноблених i оспiвую буржуазну мораль, - нiчого спiльного з
критикою не мають... Анi я сама, анi предки мо© не цурались хоч би
найтяжчо© працi, не одвертались, як дехто з тих "праведникiв", од нижче
соцiальне поставленого, коли цей простягав руку.
- Саме щирiсть i сердечнiсть помiтила я у вашiй "Лореляй". А пiзнiшi
писання все глибше переконують, що йдуть вiд серця. - Леся глянула на
Кобилян-ську, на ©© тонкi пальцi, що якось, нiби самi по собi, за звичкою
сплiтали у вiночок зiрванi ромашки.
Ольга Юлiанiвна допомогла Лесi встати, i обидвi пiшли понад рiчкою.
- Ота моя вiддаленiсть од великого свiту все ж, бачте, да себе взнаки,
- мовила Кобилянська. - Чита ш усе, що потрапля пiд руки. А сама не
завжди розумi ш, що до чого. Коли б не Франко та Павлик, то хоч вовком
вий. А то, спасибi ©м, допомагають i совi-том, i лiтературою. Не знаю, як
вам, а менi так бува важко без друзiв, без нових книг... Так хочеться
вправятися в укра©нськiй мовi, а, на жаль, нема в нас що читати. Вашi
"Думи i мрi©" я таки дiстала.
- Дещо я вам обiцяю. Але поруч з нами росiйська лiтература. I коли б
вам було цiкаво познайомитися з нею, то я з великою охо гою, в чiм можу,
послужу.
- Щиро буду вам вдячна, Лесю. Дещо я вже читала. А Чернишевський
справив на мене разюче враження. Ви, певно, чули про наше "Товариство
руських жiнок на Буковинi"?
- Так. Михайло Iванович писав. Затiя вельми похвальна. Взагалi увага до
жiноцтва, в якiй би формi вона не виявлялася, варта всiляко© пiдтримки.
- То слухайте ж: щодо iде© нашого товариства - то вона i народилася
саме пiд впливом роману "Що робити?" Кравецькi майстернi, освiта жiнок -
все те спричиня ться до одного: прилучити жiнку до громадсько© працi. I
зна те, Лесю, послiднiм часом ця робота пiдупала, зате я до кiнця вiку
лишуся вiдданою жiночiй темi - так прив'язала вона до себе.
Стежка пiднiмалася на горбок, i Леся зупинилася перепочити.
- Благородне зробите дiло, дорога товаришко Ольго, коли присвятите свiй
талант, свою працю полiпшенню гiрко© жiночо© долi. Бо скiльки я не ©здила,
де не бувала - всюди вона однаковiсiнька, що в Росi©, що в Нiмеччинi, що в
Австрi©. Болгарiя, цей чудовий сво ю природою край, зосталася в мо©й
пам'ятi кра©ною жiночо© неволi-Бони пiднялися на невисоке узгiр'ячко i
знову стали.
- Отаке мо ходiння, - мовила Леся. - Надiли на мене цей апарат - i як
хочеш. Хоч живи, а хоч - як хоч... Символiчно, правда? Точнiсiнько як наша
доля. I вмирати не да , i жити нема сил... А гарно ж тута! - Леся обводила
жадiбним поглядом навколишнi поля, зеленi луки, наче хотiла ввiбрати в
себе всю ©хню красу. Здавалося, ще мить, iще один порив - i вона злетить,
горлицею полине понад гаями й дiбровами.
- А в нас куди красивiше! - додала гостя. - Зiйдеш на гору - i вся як
зелена Буковина перед тобою. При©здiть улiтi. Покажу вам i полонини, i
смерiчки, про котрих ви так допитувались у Павлика...
©х помiтили з веранди i замахали хустинкою. Вузенькою стежкою, що вела
вiд будинку до пагорбка, назустрiч побiгла дiвчинка. Леся загукала до не©:
- вцю! Не бiжи так, вцю!.. Чи й ми ото були колись такими, Ольго
Юлiанiвно?
- А певне, що були! Пригадую, як заберусь, бувало, в гори, то
попошукають неньо...
вця пiдбiгла задихана i пригорнулась до Лариси Петрiвни.
- Чи ж можна так, вцю? - вдавано суворо озвалась до племiнницi Леся. -
А якби впала та забилася?
- I не впала б, i не забилася, тiточко! - щебетала дiвчинка. - А
вгадайте, хто до нас при©хав?
- Та хто ж? Певне, хтось ки©вський...
- От i не вгадали! Не вгадали! - пiдстрибнула з радостi вця. - I
погляньте, якого вiнка менi подарували.
Леся збагнула:
- Олена Антонiвна?! Правда?
- Еге... А як ви вгадали? - допитувалася дiвчинка.
- Бо теж була маленькою, такою, як оце ти... i подарунки такi ж
одержувала вiд тiточки Олени. - Вони пiшли стежиною, i тепер уже поспiшала
не вця, а Лариса Петрiвна. - Я давно вже не бачила Олени Антонiвни, -
пояснювала Ользi Юлiанiвнi.
- Це та, що ви менi про не© писали? Що була в Сибiру?
- Так. ©й тепер не дозволяють жити в Ки вi, тому бачимося ми рiдко.
Назустрiч ©м вийшли Михайло, Шура i Олена Антонiвна. Леся першою
кинулась обнiмати та цiлувати тiтку, в ©© очах заблищали сльози.
- Не треба, Лесю, тобi не можна хвилюватися, - умовляла ©©, голублячи,
Олена Антонiвна. Вона помiтно постарiла, в косах з'явилася сивина, але
погляд, як i замолоду, був гострий, а на обличчi лежав спокiй.
Леся познайомила тiтку з Кобилянською.
- А де ж мати? - запитала Михайла.
- Мама залишилась чекати батька i гостей у Гадячi. А тобi, сестричко,
лист. Аж iз Петербурга.
- Правда?! Давай же!
Лариса Петрiвна швидко розiрвала конверт, пробiгла очима лист.
- Ну от, А ви, Ольго Юлiанiвно, кажете: до вас ©хати. "Жизнь" просить
негайно надсилати статтю. А я ©© тiльки розпочала писати... До речi, Ольго
Юлiанiвно, я вам ще не казала, тема цi © статтi зна те яка?
Кобилянська знизала плечима.
- Ви ось скаржилися на несправедливу оцiнку вашо© творчостi i творчостi
iнших буковинських лiтераторiв. А що ви скажете, коли я виступлю в "Жизни"
i розповiм про все, як воно ? Публiцист iз мене абиякий, а все ж напишу.
I ви менi в цьому допоможете.
Кобилянську дещо здивувало таке раптове Лесине рiшеная.
- А написати справдi варто. I про кого, - додала Шура.
- От-от, - пiдхопила Леся. Вона ще раз переглянула лист, прочитала
вголос: "Русским небезынтересно творчество украинских писателей..," Чу те?
"Небезынтересно"... Редактор пише, що Горький - вiн якраз керу
лiтературним вiддiлом - схвально поставився до мо © теми.
- Домовились: Леся виступае з статтею про малоруських письменникiв на
Буковинi, - резюмував Михайло. - Рiщенець прийнято. Гайда полуднувати,
Лесю? Запрошуй гостей, сама йди...
В ©дальнi вже давно чекав накритий стiл.
В Ки вi - масовi арешти. Аж в астраханськi степи заслали Кривинюка,
©хнього доброго приятеля. Що ж, це все-таки лiпше Лук'янiвки. От тiльки
Лiля - вони, зда ться, кохаються - так i не бачилася з ним: не встигла
повернутися з Криму.
Мама турбу ться про ©© "Блакитну троянду", пише, нiби Заньковецька
збира ться грати в нiй Любу. Це було б дуже добре, кращо© од не©
укра©нсько© артистки зараз i не знайти...
А це, чий же це лист? Iз Львова? Невже Франко?.. Вiн! Сповiща про
заснування "Лiтературно-наукового вiсника" i запрошу до спiвробiтництва.
Отже, вiн на не© не гнiва ться за ту коротку публiцистичну суперечку з
приводу укра©нцiв Желябова i Кибальчича в росiйському революцiйному русi!
Звичайно, вона ма рацiю: тiльки спiльною боротьбою можна добитися волi i
правди... Iван Якович це зрозумiв, вона певна. I нiхто iз львiвських
лiтераторiв не симпатичнiший ©й од Франка. Хiба що Павлик? Нi скорiше
обидва однаково ©й рiднi по духовi... А жаль усе-таки "Життя i слова". У
"Вiснику", напевне, Грушевський навряд чи допустить друкування матерiалiв
про робiтничий рух. Та й автура там буде, з усього видно, не та.
Але ж спасибi - не забув Iван Якович. Треба негайно йому одписати,
подякувати.
Леся вiдклала коротке Франкове послання i взяла iнший конверт. Вона
нiколи не читала кореспонденцiю вибiрково, кожен лист цiнний, за кожним -
близька ©й людина.
Цей був iз Мiнська, од Мержинського. Всього-на-всього третiй, вiдколи
по©хав Сергiй отодi, восени. Що там у нього, як?
Лариса Петрiвна швидко розiрвала конверт, пробiгла нерозбiрливо
написанi рядки. Вiн знову хворий, скаржиться на кляту недугу, що пiд'©да
здоров'я, не дозволя (i в такий час!) вiддатись роботi. Вона уявля його
стан, його муки - душевнi й фiзичнi. Вiн же спокiйно анi долежить" анi
посидить.
Скаржиться, що пишуть мало. Тож i вона в тому винна.
Леся дiстала аркушик паперу, вмокнула перо i на хвилину задумалась. Чи
не занадто сухо: "Вельмишановний Сергiю Костянтиновичу!" - як зверталася
вона ранiше? Адже йому, хворому, самотньому, так браку ласки, лагiдних,
слiв. А скiльки ©х у ©© серцi! Скiльки щодня на устах - звернених до
нього, далекого, рiдного.
"Мiй милий друже!" - рука, нiби сама, мимоволi вивела цi слова.
Леся дивилася на них, перечитувала, як перечитувала сотнi рядкiв сво©х
творiв. У цю мить i вiн, цей коротенький рядок, був голосом ©© душi, ©©
зраненого серця.
"Тво© такi нечастi листи чомусь завжди пахнуть менi зов'ялими
трояндами. Легкi, тонкi пахощi, мов спогад про якусь любу, минулу мрiю..."
Так-так. То була нiби мрiя, немов сон.
"...I нiщо так не вража тепер мого серця, як сi© пахощi; тонко, але
невiд-мiнно, невiдборонно нагадують вони менi про те, що мо серце
вiщу ..."
А може, не треба цих слiв? Хай серце його не вража неспокiй. Нi,
скаже" напише, бо не може далi стримувати голосу серця.
"...Мiй друже, любий мiй друже! Як можна, щоб я жила сама тепер, коли я
знаю iнше життя? О, я знала ще iнше життя, повне якогось рiзкого,
пройнятого жалем i тугою щастя, що палило мене, i мучило, i заставляло
заламувати руки i битись, битись об землю, в бажаннi згинути, зникнути з
цього свiту, де щастя i горе так божевiльне сплелись..."
Чи так вiн ©© зрозумi ? Чи не осудить за цей розпачливий тон? Зрештою,
хай буде, як буде. Може ж вона висловити сво© почуття, сво© болi i жалi?
Вони не перешкодять ©й, коли треба, знову сказати: "Убий, не здамся!" -
вони лиш гартують та вигострюють ©© зброю.
"Я бачила тебе i ранiше, але не так прозоро, а тепер я ©ду до тебе, як
сплакана дитина iде в обiйми того, хто ©© жалу . Се нiчого, що ти не
обiймав мене нiколи, що помiж нами не було i спогаду про поцiлунки. О
друже! Я пiду до тебе з найщiльнiших обiймiв, вiд найсолодших поцiлункiв.
Тiлько з тобою я не сама, тiлько з тобою я не на чужинi. Тiлько ти вмi ш
рятувати мене вiд само© себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я
знаю, ти здiймеш сво ю тонкою тремтячою рукою, - вона все тремтить, як
струна, - все, що тьмарить менi душу, ти проженеш променем сво©х блискучих
очей..."
Цих слiв вона не казала i, мабуть, не скаже йому нiколи. Тож нехай хоч
прочитав, хоч побачить.
"Мiй друже, нащо тво© листи так пахнуть, як зов'ялi троянди? Чому я не
можу, коли так, облити рук тво©х, що, мов струни, тремтять, сво©ми
гарячими слiзьми? Мiй друже, мiй друже! Я ж для тебе почала нову мрiю
життя. Пи шеш про смерть? Я так боюся без тебе. Бери, бери й мене з собою.
Ми пiдемо тихо посеред цiлого лiсу мрiй i згуби мось обо помалу... А на
тiм мiсцi, де ми були колись у життi, нехай троянди в'януть i пахнуть, як
тво© любi листи, мiй друже. Я простягаю до тебе руки, я благаю:
вiзьми! I нехай в'януть бiлi й рожевi, червонi й блакитнi троянди..."
Леся докiнчила писати i, безсила, вiдкинулась на стiльцi.
Може, не варто вiдправляти цього листа, може, вiн не застане його! Нi,
швидше! Швидше послати. Сергiй почув ©© слова, вловить ©х серед людського
гомону - так, як i вона чу його тихий, як шелест осiннього листя, голос,
навiть бачить його - зажуреного, з холодним блиском палаючих очей...
Леся швидко накинула пальто, взяла паличку i вийшла.
Здавши листа, вона довго, до втоми, ходила набережною, гамувала сво©
розбурханi почуття. Хиталися розгойданi вiтром кипариси, шумiло море,
спалахували блискавки, i десь далеко-далеко вчувалися перекати першого
весняного грому.
Скоро вона розпроща ться з усiм оцим i тiльки в згадках буде вертатися
до далеких берегiв, до цих духмяних ночей, що принесли ©й стiльки доброго
i лихого.
XIV
Ще в Ялтi Мержинський обiцяв Лесi познайомити ©© з працiвниками щойно
заснованого в Петербурзi журналу "Жизнь", а не минуло й пiвроку, як до не©
звернулися з офiцiйним запрошенням спiвробiтничати в цьому виданнi.
Листування, що зав'язалося, посилило бажання якнайшвидше зустрiтися з
невiдомими друзями, а надто - з авторами, котрi друкувалися в "Жизни", -
Ульяновим, Горьким, Чеховим, Скитальцем. ©хнi полiтичнi й лiтературнi
твори захоплювали Лесю, допомагали глибокому пiзнанню й розумiнню життя.
До того ж це була нагода за©хати до Мiнська, до Сергiя Костянтиновича, а в
самiм Петербурзi - вiдвiдати Лiлю, яка вчилася там на Вищих жiночих
курсах.
Тож, вiдпочивши пiсля Берлiна, куди ©здила на лiкування, Леся знову
вирушила в дорогу.
По©зд приходить до Петербурга о шостiй вечора. Тiльки-но встиг вiн
зупинитися, як до вагона, випереджаючи носi©в, влетiла Лiля.
- Та обережнiше ти... задушиш, - вiдмагалася од ©© палких обiймiв Леся.
- Сили в тебе - як у доброго парубка.
Вони стояли в тiснiм, погано освiтленiм купе i милувалися одна одною.
- Видно, балують вас на тих курсах.
- Як кого, - лукаво посмiхнулася Лiля.
- Гаразд, гаразд. Ось я роздивлюся, розпитаюся, i коли що, такого задам
тобi перцю...
- Овва! - Лiля знову мiцно обхопила за плечi та пригорнула сестру. - Не
вдавай iз себе, будь ласка, тирана.
- Облиш, - розсмiялася i Леся. Вагон тим часом спорожнiв, сестри
зiбрали речi i вийшли.
- Ти лiпше закутайся, - поправляла Лiля на Лесi хустку. - Це тобi не
Волинь.
Надворi справдi було холодно. Палючий вiтер обпiкав лице, забирався в
рукава, за комiр, непри мно холодив плечi. В бiлому свiтлi лiхтарiв
кружляли поодинокi снiжинки.
- Шукай хутчiше вiзника, нехай ©й грець, цiй пiвночi. В нас уже весною
пахне, а тут... хай бог боронить, можна дуба дати.
Дорога втомила Лесю. I не так ©зда, як думки - важкi, нерозраднi,
невiдступнi. Гадала - хоч трохи розвi ©х, розгубить у подорожi, а
виходить зовсiм по-iншому. Видно, не втекти ©й вiд себе, вiд свого смутку,
не сховатись нiде. Лiзе в голову, свердлить мозок усяка всячина.
- Як там Шура, Михайлик? - спитала Лiля, як тiльки вони всiлися в сани
i вiзник накинув ©м на плечi важкого, що, незважаючи на давнiсть, ще тхнув
овечим потом, кожуха. - Певне, марить сво©ми дослiдами.
- А я його й не бачила. Сестра рiзко повернулася до не©.
- Як так, чому?
- Не за©здила в Тарту. Буду повертатися - тодi. В Мiнську довелося
затриматись.
- У Сергiя Костянтиновича?
Леся ствердно кивнула головою.
- У нього. Пробула там три днi. Одне, що себе почувала не зовсiм добре,
а друге - Сергiй просив залишитись, i менi не хотiлось робити йому
прикростi.
- Йому зле?
- Коли б хоч зле, а то ж... не знаю, як тобi й сказати... Вiн настiльки
кволий, що не може навiть вiльно триматися на ногах. Лiкарi пророкують -
звичайно, не при ньому - швидкий кiнець, а вiн бадьориться, запевня , що
поправля ться...
Леся примовкла.
- Скоро й наш монастир, - заговорила Лiля. - Це ми так назива мо житло
сво .
- Багато у вас дiвчат? - байдуже, аби не дати смутку повнiстю оволодiти
собою, запитала Леся.
- Певне, з двiстi.
- Ти б менi хоч розповiла, де ми ©демо i що тут цiкавого?
- Таж зараз нiчого не видко, нехай завтра вдень. Правду кажучи, я ще й
сама тут як слiд не роздивилася. Знаю Невський - разiв зо три там
ходила... Мiдного вершника бачила. Ермiтаж... Оце й усе, де встигла
побувати. Правда, ще на Сенатськiй площi, де розстрiлювали декабристiв,
була... А ©демо ми вже Петербурзькою стороною - найстарiшою частиною
мiста. Незабаром Архi рейська вулиця - там i домiвка.
Санки летiли попiд високими, що бовванiли в розрiдженiй лiхтарями
темрявi, будинками, черкали, аж повискували, кутими полозками об тротуари,
губилися в завихрених вузеньких провулках.
...Кiмнатка в Лiлi невелика, проте затишна. де спокiйно попрацювати i
вiдпочити. Першi два днi Леся так i робила: зранку, як сестра йшла на
лекцi©, писала, а по обiдi читала. Але скоро цей розпорядок набрид, i
Лариса Петрiвна, наскiльки дозволяло ©й здоров'я, взялася за справи.
Насамперед - задля цього, власне, i ©хала такий свiт - треба було
знайти редакцiю "Жизни", зустрiтися з ©© працiвниками. Судячи з адреси,
редакцiя мiстилася не так далеко, а все ж дорога туди, кажуть, забере
добрих пiвтори-двi години.
Вирiшила по©хати опiвднi.
День видався морозний, непривiтний. Над мiстом висiло суцiльне снiгове
хмариво i час од часу сипало на землю дрiбною порошею. Рiзкий вiтер, що
налiтав з пiвнiчного заходу, з Фiнсько© затоки, зривав бiлу намiтку снiгу,
вихрив нею у тiсних, мов криницi, двориках i, вибравшись на волю, нiс
геть. Купи покидькiв, опала штукатурка так i чорнiли неприбранi й нiчим не
прикритi. Особливо це впало в очi, щойно Леся пересiла з конки на
"звощика" i той погнав свою цибату конячину провулками. "Ось воно,
справжн тво нутро, Петербург, - думала Леся. - Виставля ш напоказ
Невськi та Сенатськi проспекти й майдани, диву ш красою Адмiралтейства та
Iсаакiя, а досить звернути на кiлькасот метрiв убiк, як од усього того й
слiду не лиша ться..." Стало тоскне вiд тих думок, i Леся, щоб вiдiгнати
©х, не псувати собi перед зустрiччю настрiй, заговорила з вiзником. Вона й
не подумала б, що везе ©© не старожил-петербуржець, а звичайнiсiнький
селянин-ест. Так-так, вони щозими при©здять у мiсто катати панiв. Удома в
цей час роботи майже нiяко©, а тут, дивись, потроху й назбира ться якийсь
десяток карбованцiв.
Санки зрештою зупинилися бiля масивних, пофарбованих у темно-коричневий
колiр дерев'яних ворiт. Вiзник повернув назад, i Леся зосталася одна. Вона
стояла в нерiшучостi, розглядала кам'яний будинок, що був тут чи не диною
високого спорудою, сподiваючись когось зустрiти, розпитати. Проте поблизу
нiхто не з'являвся, i вона наважилась зайти у двiр. В ньому було просторо
i чисто. У глибинi - обшитий почорнiлими вiд негоди дошками дерев'яний
будиночок. "Певне, там, - подумала Леся, - бо навряд, щоб у цьому,
великому..."- вирiшила i подалася розчищеного вiд снiгу дорiжкою. Проте
редакцiя "Жизни" мiстилася таки у великому будинку, що вiкнами виходив на
вулицю. Молода привiтна жiнка, до яко© Леся звернулася, завела ©© до
пiд'©зду, показала дверi I попередила, що схiдцями треба спускатися трохи
вниз, у пiвпiдвал. Лариса Петрiвна пройшла в кiнець пiвтемного коридорчика
i зупинилася перед широкими оббитими дверима. На стук нiхто не вiдiзвався.
Почекавши з хвилину, Леся ввiйшла до просторо© свiтло© кiмнати. Нiкого.
Кiлька робочих столiв, шафи, старенькi стiльцi. За напiвпричиненими
дверима, що вели, певно, до сумiжно© кiмнати, чути було спокiйнi чоловiчi
голоси. Злегка постукала в одвiрок i не встигла вiдняти руку, як дверi -
туди, всередину - розчинилися i високий, худорлявий чоловiк став на
порозi.
- Вам до кого? - запитав, жестом запрошуючи ввiйти.
- Насамперед скажiть, будьте ласкавi, чи тут редакцiя "Жизни"?
- Тут, тут, товаришко, - вийшов з-за столу лисий, в окулярах чоловiк. -
Судячи з усього, друзi, - звернувся до працiвникiв, - до нас гостi... i
далекi.
Леся всмiхнулася i хотiла було назвати себе, але той, в окулярах,
зупинив ©©.
- Даруйте, дозвольте менi познайомити вас... не дивуйтесь: всiм
присутнiм вiдоме ваше iм'я. Еге ж? - звернувся вiн до товаришiв i,
помiтивши в декого на обличчi подив, вiдрекомендував: - Леся Укра©нка.
Поетеса, перекладачка, критик. Що, правда, вгадав? - звернувся вiн до
Лариси Петрiвни.
- Так. Але мушу дещо спростувати. Критиком я себе не наважуюсь
називати. I потiм, звiдки вам вiдомо, що це саме я? Хiба мало до вас
заходять.
- О-о, це вже iнша рiч. Сiдайте, будь ласка, роздягайтеся, в нас тепло,
i поговоримо.
Дво наймолодших допомогли Лесi скинути пальто, пiдставили ©й стiлець.
- Про це неважко було здогадатися, - вiв далi, вiдповiдаючи на Лесине
запитання, чоловiк в окулярах, - хоча б тому, що позавчора я одержав iз
Мiнська листа...
- Ви Володимир Олександрович Поссе, редактор "Жизни"? - поспiшила з
запитаннями Леся.
- Вгадали. Я той самий злий дух, що ось уже - скiльки ж це? - вiдай, з
пiвроку не да вам спокою сво©ми листами та вимогами писати.
Вони ще раз потиснули руки, i Леся вiдчула в тому потиску тепло добро©,
сердечно© людини.
- Я, певне, зашкодила вашiй бесiдi? Може, зайти пiзнiше?
- Полюбуйтеся на не©! - розвiв руками Володимир Олександрович. - Тут ©©
ждуть кiлька днiв, а вона...
- Простiть, ради бога, - вибачилася Леся. - Я ж по щиростi.
- Ми теж по щиростi. Розповiдайте, що там у Ки вi, чим живе
лiтературний свiт?
Лариса Петрiвна пригадувала останнi подi© лiтературно-мистецького життя
на Укра©нi, розповiла про масовi арешти соцiал-демократiв, про заворушення
серед робiтникiв i селянсько© бiдноти. Поссе час од часу щось занотовував
до маленького блокнота.
- Тепер я розумiю захоплення Мержинського i Чирикова, - мовив вiн. - Ви
ж справжня ходяча енциклопедiя. Нi, нi, тепер я од вас вимагатиму... Крiм
статей-оглядiв, рецензiй, давайте переклади. Франко, Стефаник,
Коцюбинський, Ольга Кобилянська. Що зна про них росiйський читач? Хiба що
фальсифiкаторськi рецензi© в лояльних журналах.
Володимир Олександрович говорив так, нiби знав гостю принаймнi з
десяток рокiв, наче вона щойно повернулася з по©здки за його дорученням.
Лесi подобалася ця дiловитiсть, приваблював якийсь ледве вловимий, але,
видно, постiйний гумор у розмовi редактора.
- Шкода, що ви так скоро збира тесь назад, - жалкував Поссе, -
незабаром ма при©хати Горький - вiн у нас веде белетристику. Дуже хотiв з
вами познайомитись. Навiть радив якось запросити вас до редакцi©, та часи
такi, що - самi бачите - не зна ш, де будеш завтра. Та нiчого, наше все
попереду.
Зайшло ще дво молодих людей. Прiзвища ©хнi Леся чула вперше, i Поссе,
вибачившись, перейшов до редакцiйних питань. Мовилося про наступний номер.
Серед авторiв, твори яких пропонувалися до журналу, Чехов, Скиталець i
Горький.
- З Укра©ни знову нiчого? - поцiкавився Поссе i, не чекаючи вiдповiдi,
звернувся до Лесi: - Бачте, Ларисо Петрiвно? - Нiби те сталося з ©© вини.
- Може, Лариса Петрiвна щось привезла або напише, поки гостюватиме тут?
- кинув хтось iз спiвробiтникiв.
- Справдi.
- Нi, товаришi, на жаль, нiчого не можу запропонувати, - вiдповiла
Леся, - а за кiлька днiв, що буду в мiстi, також не встигну. Прислати -
пришлю... на осiнь.
- Гаразд, - погодився Володимир Олександрович. - Домовля мося твердо:
на дев'ятий номер. Цiкаво було б щось про творчiсть галицько-укра©нських
письменникiв.
- Мiсяцiв за два чекайте таку статтю.
- Оце по-дiловому.
Говорили про зростаючу популярнiсть "Жизни", цензурнi утиски; Леся
бачила з тих розмов, яких надзвичайних зусиль вимага од спiвробiтникiв
кожен випуск журналу. "Дiло тут справжн , - констатувала, - треба буде
загiтувати ще когось iз киян". Люди потроху розходились.
- Вам далеко добиратися, Ларисо Петрiвно? - пiдiйшов до Лесi секретар.
- Не так, мабуть, далеко, як довго. Поки випетля ш тими завулками...
- А в чiм рiч? - поцiкавився Поссе.
- Питаю, чи далеко додому нашiй гостi.
- А в гостях вона ще й не була. Хiба це гостювання - посидiти бiля
робочого столу? Зараз пiдемо до мене, поп' мо чаю - погостю мо
по-справжньому, - сказав Поссе. - Одягайтеся, Ларисо Петрiвно. Прошу, -
подав пальто.
Поссе мешкав тут же, в дворi, у тому невеличкому дерев'яному будиночку,
до котрого, шукаючи редакцiю, спочатку подалась була Леся. Дружина його,
досить молода жiнка, привiтавшись, поспiшила на кухню, а Володимир
Олександрович почав знову розпитувати про ки©вське життя.
- тут вашi - Кистякiвський, Славинський, заходять iнколи, пропонують
сво© опуси. Але, скажу вiдверто, не те, що нам потрiбно. До речi, ви,
певне, з ними знайомi? Зда ться, Славинський, коли ми надрукували першу
вашу статтю, хвалився, що зна вас.
- Так. Але я волила б не знатися з ним.
- От-от. Якийсь вiн дивний. Служить при дворi, вважа себе
соцiал-демократом. Ми взагалi намага мось бути вiд нього подалi.
- добре робите. Непевна вiн людина. Володимир Олександрович дiстав з
книжково© шафи i поклав перед Лесею два останнi номери "Жизни".
- Раджу прочитати в них статтi Володимира Ульянова. Особливо звернiть
увагу на "Капiталiзм у сiльському господарствi". Це найновiша його робота.
Добре було б перекласти ©© i видати на Укра©нi. Взагалi ж, майте на увазi,
Ульянов найсильнiший зараз теоретик марксизму в Росi©.
- Дякую, я вже чула про цю людину, - Леся перегортала сторiнки "Жизни",
зупиняючись на окремих мiсцях, - Погано тiльки, що видавничу справу у нас
поки що не налагоджено. Лiпше - у Львовi. Дума мо видавати там "Манiфест"
i ще дещо.
За частi говорили бiльше про родиннi справи, i Лесi,на прохання його
дружини, довелося розповiсти про свiй родовiд, сiм'ю. Довiдавшись, що одна
з ©© сестер тут, у Петербурзi, подружжя виявило бажання познайомитися з
Лiлею.
Лариса Петрiвна подякувала за гостиннiсть i почала збиратися. Було вже
пiзно, надворi знову починалась хурделиця. Володимир Олександрович з
дружиною провели ©©, знайшли вiзника i розпрощалися.
- Вiтайте Мержинського i Чирикова, - почула вже в санках Леся i,
обернувшись, злегка помахала рукою.
За годину вона була в Лiлi, де чекали на не© давнi ки©вськi подруги.
...Через кiлька неспокiйних, проведених у зустрiчах та розмовах днiв
Леся вiд'©здила з Петербурга.
XV
Iменини Ольги Петрiвни вирiшили святкувати в Зеленiм Гаю, що поблизу
Гадяча. Цей невеличкий хутiрець манив затишком, широкими луками та старим
дубовим га м, що спускався до самого Псла.
Леся при©хала сюди разом з Михайлом, Шурою та ©хньою донькою вцею
прямо з Тарту. Останнi мiсяцi ©й притьмом не сидiлося - чи то надолужувала
сво лежання в Берлiнi, чи це завдяки полегшенню, яке дало тамтешн
лiкування, весь час манило ©© на новi мiсця, - а побувала i в Сергiя
Костянтиновича в Мiнську, i у брата, i навiть у далекому Петербурзi.
Спогадами про Петербург жила довго. Часто розповiдала про сво©х нових
друзiв iз "Жнзнн". Та й як не розповiдати, коли всяк, хто не зустрiне,
цiкавиться. Такий нинi Час настав, що кожен живе тривогами i сподiваннями.
От i вона, нова приятелька, Кобилянська, що вперше гостю в ©хнiй
родинi, не встигла вiдпочити з дороги, а вже: "Як вам мандрувалося, що
нового чувати в свiтi?"
- Один тiльки раз про©хала нашою Укра©ною, а стiльки побачила! -
розповiда захоплено. - Яка ж вона велика та красна! Сидиш собi у сво©м
закутку i, зда ться, лiпшого на свiтi нема . А по©здиш, подивишся,
поговориш з людьми - i такий перед тобою свiт вiдкрива ться!..
Вони сидiли над рiчкою, що слiпуче вигравала пiд сонцем, i з цiкавiстю
слухали одна одну.
- Пригаду ться менi ваiп перший лист...
- Котрого вам переслав Павлик?
- Еге... "©© писання не дилетантство, а справжня лiтература..." Не
звикла я до похвали, а пiдтримали ви мене дуже. Бо, признаюся щиро, отi
фремовськi i ©м подiбнi докори, буцiм я аристократка, вороже ставлюся до
соцiальне пригноблених i оспiвую буржуазну мораль, - нiчого спiльного з
критикою не мають... Анi я сама, анi предки мо© не цурались хоч би
найтяжчо© працi, не одвертались, як дехто з тих "праведникiв", од нижче
соцiальне поставленого, коли цей простягав руку.
- Саме щирiсть i сердечнiсть помiтила я у вашiй "Лореляй". А пiзнiшi
писання все глибше переконують, що йдуть вiд серця. - Леся глянула на
Кобилян-ську, на ©© тонкi пальцi, що якось, нiби самi по собi, за звичкою
сплiтали у вiночок зiрванi ромашки.
Ольга Юлiанiвна допомогла Лесi встати, i обидвi пiшли понад рiчкою.
- Ота моя вiддаленiсть од великого свiту все ж, бачте, да себе взнаки,
- мовила Кобилянська. - Чита ш усе, що потрапля пiд руки. А сама не
завжди розумi ш, що до чого. Коли б не Франко та Павлик, то хоч вовком
вий. А то, спасибi ©м, допомагають i совi-том, i лiтературою. Не знаю, як
вам, а менi так бува важко без друзiв, без нових книг... Так хочеться
вправятися в укра©нськiй мовi, а, на жаль, нема в нас що читати. Вашi
"Думи i мрi©" я таки дiстала.
- Дещо я вам обiцяю. Але поруч з нами росiйська лiтература. I коли б
вам було цiкаво познайомитися з нею, то я з великою охо гою, в чiм можу,
послужу.
- Щиро буду вам вдячна, Лесю. Дещо я вже читала. А Чернишевський
справив на мене разюче враження. Ви, певно, чули про наше "Товариство
руських жiнок на Буковинi"?
- Так. Михайло Iванович писав. Затiя вельми похвальна. Взагалi увага до
жiноцтва, в якiй би формi вона не виявлялася, варта всiляко© пiдтримки.
- То слухайте ж: щодо iде© нашого товариства - то вона i народилася
саме пiд впливом роману "Що робити?" Кравецькi майстернi, освiта жiнок -
все те спричиня ться до одного: прилучити жiнку до громадсько© працi. I
зна те, Лесю, послiднiм часом ця робота пiдупала, зате я до кiнця вiку
лишуся вiдданою жiночiй темi - так прив'язала вона до себе.
Стежка пiднiмалася на горбок, i Леся зупинилася перепочити.
- Благородне зробите дiло, дорога товаришко Ольго, коли присвятите свiй
талант, свою працю полiпшенню гiрко© жiночо© долi. Бо скiльки я не ©здила,
де не бувала - всюди вона однаковiсiнька, що в Росi©, що в Нiмеччинi, що в
Австрi©. Болгарiя, цей чудовий сво ю природою край, зосталася в мо©й
пам'ятi кра©ною жiночо© неволi-Бони пiднялися на невисоке узгiр'ячко i
знову стали.
- Отаке мо ходiння, - мовила Леся. - Надiли на мене цей апарат - i як
хочеш. Хоч живи, а хоч - як хоч... Символiчно, правда? Точнiсiнько як наша
доля. I вмирати не да , i жити нема сил... А гарно ж тута! - Леся обводила
жадiбним поглядом навколишнi поля, зеленi луки, наче хотiла ввiбрати в
себе всю ©хню красу. Здавалося, ще мить, iще один порив - i вона злетить,
горлицею полине понад гаями й дiбровами.
- А в нас куди красивiше! - додала гостя. - Зiйдеш на гору - i вся як
зелена Буковина перед тобою. При©здiть улiтi. Покажу вам i полонини, i
смерiчки, про котрих ви так допитувались у Павлика...
©х помiтили з веранди i замахали хустинкою. Вузенькою стежкою, що вела
вiд будинку до пагорбка, назустрiч побiгла дiвчинка. Леся загукала до не©:
- вцю! Не бiжи так, вцю!.. Чи й ми ото були колись такими, Ольго
Юлiанiвно?
- А певне, що були! Пригадую, як заберусь, бувало, в гори, то
попошукають неньо...
вця пiдбiгла задихана i пригорнулась до Лариси Петрiвни.
- Чи ж можна так, вцю? - вдавано суворо озвалась до племiнницi Леся. -
А якби впала та забилася?
- I не впала б, i не забилася, тiточко! - щебетала дiвчинка. - А
вгадайте, хто до нас при©хав?
- Та хто ж? Певне, хтось ки©вський...
- От i не вгадали! Не вгадали! - пiдстрибнула з радостi вця. - I
погляньте, якого вiнка менi подарували.
Леся збагнула:
- Олена Антонiвна?! Правда?
- Еге... А як ви вгадали? - допитувалася дiвчинка.
- Бо теж була маленькою, такою, як оце ти... i подарунки такi ж
одержувала вiд тiточки Олени. - Вони пiшли стежиною, i тепер уже поспiшала
не вця, а Лариса Петрiвна. - Я давно вже не бачила Олени Антонiвни, -
пояснювала Ользi Юлiанiвнi.
- Це та, що ви менi про не© писали? Що була в Сибiру?
- Так. ©й тепер не дозволяють жити в Ки вi, тому бачимося ми рiдко.
Назустрiч ©м вийшли Михайло, Шура i Олена Антонiвна. Леся першою
кинулась обнiмати та цiлувати тiтку, в ©© очах заблищали сльози.
- Не треба, Лесю, тобi не можна хвилюватися, - умовляла ©©, голублячи,
Олена Антонiвна. Вона помiтно постарiла, в косах з'явилася сивина, але
погляд, як i замолоду, був гострий, а на обличчi лежав спокiй.
Леся познайомила тiтку з Кобилянською.
- А де ж мати? - запитала Михайла.
- Мама залишилась чекати батька i гостей у Гадячi. А тобi, сестричко,
лист. Аж iз Петербурга.
- Правда?! Давай же!
Лариса Петрiвна швидко розiрвала конверт, пробiгла очима лист.
- Ну от, А ви, Ольго Юлiанiвно, кажете: до вас ©хати. "Жизнь" просить
негайно надсилати статтю. А я ©© тiльки розпочала писати... До речi, Ольго
Юлiанiвно, я вам ще не казала, тема цi © статтi зна те яка?
Кобилянська знизала плечима.
- Ви ось скаржилися на несправедливу оцiнку вашо© творчостi i творчостi
iнших буковинських лiтераторiв. А що ви скажете, коли я виступлю в "Жизни"
i розповiм про все, як воно ? Публiцист iз мене абиякий, а все ж напишу.
I ви менi в цьому допоможете.
Кобилянську дещо здивувало таке раптове Лесине рiшеная.
- А написати справдi варто. I про кого, - додала Шура.
- От-от, - пiдхопила Леся. Вона ще раз переглянула лист, прочитала
вголос: "Русским небезынтересно творчество украинских писателей..," Чу те?
"Небезынтересно"... Редактор пише, що Горький - вiн якраз керу
лiтературним вiддiлом - схвально поставився до мо © теми.
- Домовились: Леся виступае з статтею про малоруських письменникiв на
Буковинi, - резюмував Михайло. - Рiщенець прийнято. Гайда полуднувати,
Лесю? Запрошуй гостей, сама йди...
В ©дальнi вже давно чекав накритий стiл.