Олiйник М.. Леся

повернувся зi служби не сам. З ним прийшов молоденький, по-вiйськовому
одягнений чоловiк. Вiн передав ©й вiтання вiд брата, що перебував на той
час у Женевi. Тодi вони допiзна чаювали. Гiсть привiз чимало новин, був
добре обiзнаний з життям Ки ва, Петербурга, Варшави.
Пiзнiше чоловiк розповiв ©й, що Петровський - його давнiй приятель по
Петербургу, звiльнений з унiверситету за неблагонадiйнiсть. Петро
Антонович пiдтримував з ним постiйнi зв'язки.
Все це блискавкою промайнуло в думках. "Отже, багато чого жандармам
невiдомо, - вирiшила, - раз цей каже, що приятелюють вони всього рокiв зо
три". Це надало Ользi Петрiвнi впевненостi.
- Нi, такого в нашiй сiм'© не бува , - заперечила вона. - Може, й
заходив коли-небудь, хто його зна . До Петра Антоновича багато звертаються
в рiзних справах.
Лице ротмiстра побагровiло, очi налилися кров'ю.
- Нам достеменно вiдомо, панi Косачева, що Петровський бува тут не
випадково. I од того, що ви не скажете правди, вашому чоловiковi не
полегша ... Сто чортiв! Третiй день ганя мося, а тут... Та ви зна те, з
ким ма те справу?! Петровський - полiтичний злочинець.
Тихо рипнули дверi дитячо© спальнi, i в отворi показалися зляканi
обличчя Михайлика й Лесi. Тихо схлипнула Лiля.
- Це нас не цiкавить, пане ротмiстр, - мовила спокiйно Ольга Петрiвна.
- I прошу бути ввiчливiшим - дiтей розбудили.
Жандарм рвучко пiдвiвся, пройшов i зупинився перед книжковою шафою. Для
молодших чинiв це було знаком до дi©. Ротмiстр грубо ©х зупинив:
- Без вас обiйдуся. Робiть сво .
I тi метнулися по кiмнатах: заглядали пiд лiжка, порпалися в одязi,
зносили у вiтальню дитячi книжки, зошити. Мiж них потрапив i Лесин
записник. Притулившись до матерi, вона з острахом спостерiгала, як жандарм
перегорта сторiнки ©© записiв. Вiн, мабуть, не розумiв ©© почерку, бо
зрештою шпурнув зошит з такою злiстю, що той опинився пiд ногами. Леся
схопила його i притиснула до грудей.
Обшук закiнчився пiзно. Нiчого, крiм "Кобзаря" та ще деяко© лiтератури
укра©нською мовою, жандарми не знайшли. Ротмiстр наказав зв'язати книги,
сердито висякався i вийшов, кинувши на Ольгу Петрiвну злий погляд. За ним
поспiшили iншi.
Ольга Петрiвна замкнула дверi.
- Мамусю, нащо вони забрали нашi книжки? - крiзь сльози спитала Леся. -
Що я тепер читатиму?
- Не плач, доню. Пiдростеш - зрозумi ш. А зараз давайте спати. - Вона
знову повкладала дiтей i почала збирати розкидаю по пiдлозi книги.
Тi © ночi малi довго не спали - прислухалися до материного схлипування
та зiтхання, перешiптувалися.
- Ти не бо©шся ©х, Михайлику? Вони не повернуться?
- Що ©м у нас треба?.. Був би тато вдома - зразу випровадив би.
- Еге, чув, як отой гладкий казав мамi: "Не полегша вашому
чоловiковi". Михайлику, а що таке полi... полiтичний злочинець?..
Брат промовчав, мабуть не знаючи, як вiдповiсти, важко зiтхнув.
Деякий час обо мовчали.
- Я так боялася за свого зошита, - знову обiзвалася Леся.
- Потрiбен вiн комусь. Вони, бач, друковане беруть, по-нашому написане.
- А чому?
Тихо вiдчинилися дверi, зайшла мати. Вона наблизилась до Лесиного
лiжка, постояла, потiм нiжно погладила доччину голiвку. Леся схопила
материну руку, гаряче припала до не© лицем.
...Петро Антонович повернувся через кiлька днiв. Як завжди, вiн привiз
усiм гостинцi, дiлився новинами, проте Ольга Петрiвна помiтила його
стурбованiсть.
- Петре, що сталося? Чому не розповiда ш? - допитувалася вона.
Косач пiдiйшов i обняв дружину за плечi.
- Кепськi нашi справи, порадувати нiчим. Звинувачують у та мних
зв'язках з демократами... Навiть бiльше - в органiзацi© партi©, мета яко©
буцiмто вiдродити гайдамаччину, вирiзати всiх панiв...
- Це жахливо...
- Так, так... вирiзати панiв. Зна ш, Олю, слухав я це звинувачення i
шкодував... шкодував, що воно безпiдставне.
- Я боюся за тебе, любий.
- Чого ж тут боятися? - Петро Антонович болiсно посмiхнувся. - Гессе
обiцяв заслати мене туди, де Макар пасе худобу... Повiриш, я мало не
розсмiявся. Хотiв поправити, мовляв, де Макар i телят не пас, та, думаю,
хай тобi грець. Бридкий нiмець!..
Малих саме не було вдома. Вони, одержавши гостинцi, взяли з собою меншу
сестричку, подалися надвiр - i Ольга Петрiвна вирiшила поговорити з
чоловiком вiдверто:
- Не треба з цим жартувати, Петре. Скiльки то© кровi пролито! iншi
шляхи...
- Iншi?
- Так... Треба вмовити царя.
Петро Антонович пильно глянув дружинi в очi.
- От уже не сподiвався, не ждав од тебе. Чому ж тодi твiй гуманний цар
глухий до народного стогону? - Вiн говорив запально.
- Тихiше, Петре... Косач важко зiтхнув.
- Даруй, Оленько... стомився. - Вiн пiдiйшов до столу, налив з графина
склянку води i враз випив ©© до дна. - В Ки вi я зустрiв Петровського...
Не бiйся, нiхто не почу ... От людина! За ним десятки жандармiв полюють, а
вiн спокiйнiсiнько собi розгулю . Гарно вдягнений, у пенсне... справжнiй
тобi панич. Я б не пiзнав - сам пiдiйшов. Збира ться до Женеви - книжки
видаватиме, яких браку на Укра©нi. Казав, за©де колись.
- Воронь боже... коли тобi дорога сiм'я, дiти...
- Ти ж сама казала, що вiн порядна людина.
- Часи не тi. Як ти не зважа ш, Петре? Добре, коли вся ця iсторiя
кiнчиться легким переполохом - викликали, погримали - i кiнець. А якщо...
- А якщо не кiнець?
Ольга Петрiвна з жахом глянула на чоловiка.
- Головного я тобi ще не сказав: менi запропоновано змiнити мiсце
роботи. - Вiн чекав, опустивши додолу очi, що дружина вмить розрида ться,
впаде в розпач, але цього не сталося. Вона тiльки безсило опустилася на
стiлець i трохи згодом напiвбайдуже спитала:
- Куди?
- До Луцька... Пропонували ще кiлька мiст, але нiчого путнього.
Аж тепер Ольга Петрiвна збагнула, що сталося. Вона похилила голову на
стiл, плечi ©© затрусилися вiд нiмого плачу.
IV
Довгими журавлиними ключами спливало лiто. Iнколи воно мов зупинялося
перепочити, день-два щедро пестило теплом, а потiм знову клубочилися над
Случчю тумани, громаддя хмар цiдили на землю холодну мжичку. З дерев
нечутно спадало листя.
Нiхто в сiм'© бiльше не говорив про Ки©в, навчання - всi були
заклопотанi наступним пере©здом. Як-то буде на новому мiсцi, що чека там?
Петро Антонович помiтно схуд, ходив мовчазний, а Ольга Петрiвна частенько
плакала крадькома вiд чоловiка, нарiкаючи на свою гiрку долю.
Сумувала й Леся. ©й особливо не хотiлося залишати це невелике затишне
мiсто, друзiв, мальовничi навколишнi мiсця. А головне, ©й не доведеться
провести зиму в Ки вi, в Лисенкiв, слухати Миколу Вiталiйовича, гра якого
полонила й дитяче серце, сповняла його найнiжнiшими почуттями.
- Мамочко, а чого ми мусимо пере©жджати? - не раз допитувалася.
Мати лиш тяжко зiтхала:
- Так треба, доню.
- Тата посилають туди?
- Еге ж.
- Мишко каже, там навiть лiпше, в Луцьку. Тiльки далеко до Ки ва.
Дитячi розмови ще бiльше ятрили серце Ольги Петрiвни.
Настав час вiд'©зду. Звечора хатнi речi поскладали у важкi, окутi
залiзом скринi, якi поставили потiм на вiз, i наступного дня на свiтанку
Кароль вирушив з ними в дорогу.
Сiм'я ви©хала пiзнiше. Була саме недiля, i провести Косачiв зiбралося
чимало рiзного люду - колеги Петра Антоновича, дехто з мiсько© знатi,
друзi. Мiж ними нишпорили, прислухаючись до розмов, кiлька жандармiв,
проте нiхто на них не зважав.
Поки дорослi гомонiли мiж собою, Леся i Михайлик, зодягненi в новi
осiннi пальтечка, прощалися з дiтворою. Гуртом вони востанн збiгали в
садок, нарвали пахучих червонобоких яблук, квiток.
- Ми повернемося, - щебетала до подруг Леся. - Тато казав, що коли з
Луцька ©хати до Ки ва, то Звягель якраз по дорозi. От ми колись i за©демо.
Правда, Мишко?
Хлопчаки заклопотанi сво©м. У котрогось знайшовся складаний ножик, i
вiн пропонував його Михайликовi в обмiн на тоненький шкiряний ремiнець з
блискучою нiкельованою пряжкою.
- Давай, Мишко... Глянь, який ножик. Ним що завгодно можна зробити. А
що з то© попружки?
Ножик маленький, лиш на два леза, та ще й заiржавлений, i Михайлик не
зна , як його бути. Шкода ремiнця, але дружба дорожча. Ще, чого доброго,
подумають, що пожалiв. I хлопець неохоче почина розстiбатися, та в цю
хвилину до них долiта :
- Мишко, Лесю! Де ви там? Iдiть хутенько. Серед двору сто©ть великий,
запряжений четвериком фаетон, найнятий Петром Антоновичем для пере©зду.
- Сiдайте швидше, - пiдганя батько. Бiля нього неспокiйно крутиться
Джальма, жалiбно скавучить, наче бо©ться, щоб ©© не забули.
- Сюди, Джальмо! - схопив й за нашийника Михайлик. Собака плигнула у
фаетон i звично вмостилася бiля нiг.
У фаетонi, з Лiлею на руках, уже сидiла Ольга Петрiвна. Очi в не©
червонi, блищать вiд слiз.
- Не треба, мамочко, - припала до ©© плеча Леся.
- Нiчого... Це я так, доню... На лишень побався з сестричкою.
Леся садовить Лiлю на колiна, голубить, забавля цяцьками, примовляючи:
- Не плач, дам калач, медом помажу, тобi покажу, а сама з'©м!
До них пiдходять знайомi, бажають щасливо© дороги, радять не
засмучуватися, мовляв, якось там уже буде.
Нарештi Петро Антонович гука кучеровi: "Рушай!" - а сам iде обiч
фаетона, на ходу тиснучи руки друзям. За ворiтьми вiн низько всiм
вклоня ться, сiда поруч дружини. Частiша цокання пiдкiв по бруку . Леся
жалiбно вдивля ться в знайомi вузенькi провулочки, нiби назавжди
прощаючись iз мiстом.
хали, не поспiшаючи, з частими зупинками по дорозi. Леся вперше
подорожувала так далеко, тому все ©© цiкавило, до всього вона уважно
придивлялася.
В Корцi, коли про©здили повз старовинний замок, дiвчинка попросила
стати, вмовила батька пiти оглянути споруду.
А в Рiвному, де зупинилися на ночiвлю, Леся довiдалась, що недалеко
Дубно - мiсто, згадуване в "Тарасi Бульбi", - i заходилася:
- По©дьмо, тату.
© пiдтримав Михайлик:
- Це ж так цiкаво, по©дьмо.
Коли б не нiч, довелося б Петру Антоновичу везти дiтей на Дубенщину, а
так домовилися, що по©дуть колись туди спецiально, з Луцька.
- Морока менi з вами, - вдавано сердився батько. - Будете надокучати -
нiкуди не повезу.
Малi притихли, та наступного дня, як тiльки здалеку заблищали на сонцi
високi банi луцьких церков, знову сво ©:
- А ото що?
- А там? - тикали пальцями в простiр.
- Ой, скiльки хрестiв! Глянь, мамо.
- Та бачу, бачу, - вiдповiдала розчулена дитячим щебетанням Ольга
Петрiвна. Дорога, свiже повiтря трохи розвiяли ©© смуток. Вона з цiкавiстю
дивилася на обриси незнайомого мiста, де доведеться прожити хтозна-скiльки
рокiв.
- Ну от ми i вдома, - сказав Петро Антонович i нiжно стиснув гарячу,
мабуть вiд хвилювання, руку дружини.
Мiсто невелике, з зеленими околицями та острiвцями дерев i скверикiв
мiж низенькими будинками. Над усiм цим височать громаддя старезного замку,
собору, костьолiв, церков. Вони стоять, мов свiдки давноминулих часiв,
похмурi, мовчазнi...
В'©хали на рiвну, обсаджену молодими стрункими тополями Лубенську
вулицю, що вела до центру. Обабiч туляться низенькi дерев'янi хатинки,
часто з прогнилим гонтовим дахом. У тiсних, захаращених двориках 1 бiля
них, на морiжку, бавляться замурзанi дiтлахи.
Вони цiкавими оченятами проводжають фаетон, з якого, крiм Лесi i
Михайлика, вигляда капловуха Джальмина голова.
Лiворуч будиночкiв рiдше. Вузенькi клаптi городiв, що тягнуться за
ними, обриваються високим берегом. Там широкою заплавою звива ться рiчка.
Вона кида ться з боку на бiк, нiби шука вигiднiшого мiсця, але всюди
натика ться на загату i, вируючи, сердито тiка далi.
- Яка це рiчка, тату? - цiкавиться Леся.
- Не зна ... Стир! - поспiшив вiдповiсти Михайлик. - Правда ж, тату?
Петро Антонович ствердно кива головою, дода , показуючи на замок:
- А он там - старе мiсто, бачите? Там i будемо жити.
Дiти уважнiше придивляються до того мiсця. Воно зда ться острiвцем,
утвореним дугастим заворотом рiки i каналом. Здалеку це нагаду лук.
У центрi вулиця виходить прямо на скверик, напроти якого, за невисоким
муром, бiлiють крiзь густе плетиво каштанiв кам'янi стiни собору.
Ольга Петрiвна перехрестилася, важко зiтхнувши, глянула на чоловiка,
але той не помiтив ©© погляду.
- Петре, - обiзвалася вона згодом веселiше, - а мiсто чистеньке,
акуратне. Менi навiть подоба ться. Петро Антонович усмiхнувся вдячно.
- От i гаразд. Поживемо - звикнемо.
- А я вже звик, - обiзвався Михайлик. - Скорiше б лiто - купатися тут
де! Правда, Лесю, будемо купатися? А на зиму купите менi ковзани, тату?
- А нам з Лiлею санчата.
- Гаразд, гаразд. Тiльки не все зразу. I з умовою:
слухатися мами.
За мiсточком, що сполучав нове i старе мiсто, пряма брукована вулиця
розгалужувалася на кiлька покручених вузеньких провулкiв. Один з них вiв
до кафедрального собору, пiд високими мурами якого тулився чепурний
двоповерховий будиночок. Леся ще здалеку помiтила бiля нього Кароля,
показала Михайликовi, i обо радiсно замахали рученятами.
- Тут? - спитала тихо Ольга Петрiвна чоловiка.
- Другий поверх. Оце нашi вiкна, - показав Петро Антонович, коли
пiд'©хали до будинку. Вiн легко зiскочив i допомiг кучеровi за©хати до
двору, де вже стояла пiдвода з хатнiм майном. Пара зголоднiлих за дорогу
коней пожадливо ©ла отаву.
Як тiльки зупинилися, Джальма прожогом кинулася з фаетона i миттю
опинилась бiля Кароля, обнюхала його, неначе впевнюючись, чи це насправдi
вiн, зiп'ялася йому на груди, а потiм радiсно забiгала по двору.
Поки розпрягали коней. Косач допомiг зiйти дружинi, позсаджував дiтей i
повiв усiх до квартири. Широкими залiзними сходами пiднялися нагору,
пройшли невеличким коридорчиком i опинилися перед дверима.
Помешкання з трьох просторих кiмнат, вiкнами на захiд, на мiсто. В
кiмнатах було порожньо, лише в передпоко© лежали кiлька клункiв, дрiбнi
речi, якi встиг уже внести Кароль.
- Це ми тут будем жити? - допитувалася Леся. - Менi подоба ться, гарно.
Деякий час сiм'я милувалася мiстом, широкими луками, що тяглися вздовж
рiчки, мальовничими околицями в жовтавiй зеленi.
- Ну, любi мо©, скоро нiч, - мовив Петро Антонович. - Давай, Оленько,
влаштовувати сво©х пташенят...
Чоловiки вносили лiжка, Ольга Петрiвна з Лесею почали розкладати на них
перини, готувати постiль. Михайлик допомагав старшим. Тiльки маленька
Лiля, тримаючись за стiни, раз у раз падаючи i знов пiдводячись,
безтурботно гуляла по кiмнатах.
V
Першi днi минули в клопотах. Леся допомагала матерi порядкувати, бiгала
до крамницi, читала. Надходив час вiддавати дiтей до гiмназi©, але Ользi
Петрiвнi нiяк цього не хотiлося, вона вважала, що сухi науки вб'ють у них
всяку iндивiдуальнiсть. Тому порiшили, що Михайлик i Леся навчатимуться
вдома, з репетитором;
поки ж його не було - керувала навчанням мати.
Ольга Петрiвна дiстала пiдручники, виробила розпорядок дня, за яким
малi кiлька годин щодня вiддавали науцi.
Лесю бiльше цiкавили лiтература, мови й iсторiя, захоплювало все
геро©чне. Якось, почувши iм'я Жанни д'Арк, вона весь вечiр не давала
матерi спокою, аж поки та докладно не розповiла про подвиг юно©
француженки.
Ольга Петрiвна часто читала дiтям про Пугачова, Степана Разiна, Устима
Кармалюка. Про Кармалюка Леся чула багато - спогадами про народного героя
i про тi страшнi для панiв часи жила бiднота.
Одного разу, пiд час ярмарку, що збирався неподалiк ©хнього будинку на
просторому майданi, Леся побачила, як слiпий, висушений лiтами кобзар,
примостившись бiля чийогось воза, спiвав жартiвливих пiсень. Навколо
зiбралося чимало цiкавих - хто сидiв на морiжку, а хто зiпершись на воза,
попихкував люлькою. Леся й собi протиснулась i стала бiля старого.
Низькорослий, у брудному полотняному одязi i в личаках хлопець-поводир
сумно глянув на ©© чистеньке вбрання i перевiв погляд на свiй вилинялий
пiд дощами та сонцем кашкетик, в якому лежало кiлька мiдякiв.
Кобзар закiнчив "Ой що ж то за шум учинився", щось запитав у хлопця i
звернувся до присутнiх:
- А що, люди добрi, мов старий перебендя одспiвав сво , розносив голос
по шинках та панських хоромах?.. Чом не смi тесь? - Вiн водив бiльмами
незрячих очей" нiби вiдшукував того, хто мав вiдповiсти. - Гай-гай, та ви
наче понiмiли. Видно, одучили вас пани веселитися.
- Стривай, кобзарю, не кепкуй, - обiзвався високий, у засмальцьованiм
одязi ремiсник, що стояв поруч Лесi. - Не те спiва ш, от i мовчимо. Не до
жартiв. Тут угору не дають глянути, а ти про комарика.
Байдужно-веселе обличчя старого ураз споважнiло, на чолi поглибшали
зморшки.
- Спасибi, чоловiче, за правду. Кажеш, лютують пани? Випустили манiфест
про волю, а чесний люд у ярмо запрягають. Погибелi на них нема ...
- Знайдеться, дiду. Тягне вовк, потягнуть i вовка. Та так, що й дух з
нього вийде, - запевнив ремiсник.
- А звiсно, коли гуртом... громадою, - загули навколо, пожвавiшали
селяни.
Кобзар знову поставив на колiна бандуру i звично забiгав пальцями по
струнах:
За Сибiром сонце схо-о-о-дить,
Хлопцi, не зi-i-iвайте,

Ви на ме-е-не, Кармалгока,

Всю надi-i-ю май-те-е...
Леся намагалася вловити кожне слово, в ©© уявi поставав нескоримий
Кармель, що не раз мiряв з кайданами на ногах шлях сибiрський дальнiй.
Всi слухали, в задумi схиливши голови. Нiхто й не помiтив, як до гурту
пiдiйшов жандарм. Вiн постояв ззаду, прислухаючись, а потiм кинувся до
кобзаря:
- Ану геть, лайдаче! Ти що тут варняка ш? У буцегарню закортiло? - Вiн
узяв старого за плечi, сiпнув i грубо вилаявся.
- Божий я чоловiк, хiба не бачиш? - обiзвався старий. - Христа на тобi
нема .
- Ну, ну, побалакай менi! - гримнув жандарм. - Забирайся пiд три чорти.
А ви чого роти пороззявляли? - визвiрився на селян. Тi помалу почали
розходитись.
Лесi стало шкода кобзаря i хлопця, але як ©м допомогти - не знала. Вона
чомусь сподiвалася, що чоловiк, котрий стояв поруч не©, неодмiнно
заступиться за них. Оглянулася, але той десь уже зник.
Старий устав, перекинув бандуру за спину i почвалав, тримаючись за
поводиря. Леся дивилася на його сутулу, висохлу постать, i знову ©й чулася
пiсня.
"А чому жандарм гримав на нього?" - спливло на думку. Пригнiчена, пiшла
додому.
Ввечерi Леся довго не лягала спати. Батька саме не було - десь по©хав у
справах, i вона, влаштувавшись за його столиком, пригадувала подробицi
баченого, нерiвним дитячим почерком вписувала пiсню у свiй заповiтний
зошит.
"Зiбрав собi хлопцiв славних..."- виводила, роздумуючи над рядками. - А
чого ж тепер нiхто ©х не збере?"
Мати зайшла, нагадала, що час вiдпочивати, - Михайлик i Лiля вже давно
сплять.
- Матусю, - звернулась до не© Леся, - скажи менi:
чого на свiтi не всi люди однаковi? бiднi й багатi. Хiба не можна
всiм гарно жити?
Ольга Петрiвна кинула на доньку здивований погляд.
- А чому це тебе цiкавить?
Леся розповiла про випадок на ярмарку, додала, що часто бачить у мiстi
людей, якi випрошують собi шматок хлiба, ходять обшарпанi.
- То божi люди, доню, старцi, калiки нещаснi.
- А хiба iншi - не божi? I зовсiм вони не калiки. Тiльки худющi... Та
очi - страшнi, блискучi...
Спантеличена простою дитячою логiкою, Ольга Петрiвна не знала, що
сказати.
- В життi чого не бува , - мовила зрештою. - А зараз - лягай спати.
Та i в лiжку Леся не могла розлучитися зi сво©ми думками. Лежала з
широко розплющеними очима, втупивши погляд у темряву, що обзивалася за
вiкном сумним зiтханням вiтру i далеким незрозумiлим нiчним шарудiнням.
"...Надто вже багато тих старцiв, щоб на них не дивитися, - думала. -
Ходять, нiкому не потрiбнi... мов привиди. А вони ж люди... Що щось мама
вiд мене кри ... Треба зiбрати товариство... хлопцiв славних... Нiчого, що
всi малi. Мiж комунарами були й такi... А Жанна д'Арк хiба набагато
старша?.."
Незабаром Леся мала невеличке товариство. Це були сусiдськi хлопчики та
дiвчатка, переважно ровесники. Збиралися у дворi старого замку, що
бовванiв над мiстом напiвзруйнованими мурами. До нього було зовсiм
близенько перейти - невеличкий проти собору майдан, де дiтвора часто
бавилася, а за ним - глибокий рiв i мiсток, що вiв прямiсiнько в замок.
Вечорами крадькома, виставивши сторожу, сходилися в одному з глухих
закуткiв двору на раду. Нiхто з "великих" не мав сюди доступу, навiть не
повинен був знати про товариство - таку взяли врочисту обiтницю.
Правувала над усiма Леся. Вона обрала собi iм'я Жанни д'Арк, одначе
виявилося, що нiхто з малечi його не зна i не може як слiд вимовити.
Довелося затратити немало часу, щоб розказати про вiдважну француженку.
Оповiдала Леся захоплююче. Ото як зберуться всi, залазила - тоненька,
бiлолиця - в замкову бiйницю i мовила. Призахiдне сонце ©© голiвку
червонить, очицi блискавками сиплють, а голос бринить, немов дзвiночок.
Леся добре запам'ятала мотив "За Сибiром сонце сходить", розучила його,
i часто в надвечiр'© ця пiсня, вириваючись крiзь зубчастi стiни, котилася
широким берегом аж ген за рiчку.
Захопленi пiснями, не помiчали, як довшала тiнь вiд замкового муру i
небо у бiйницях ставало темно-синiм. Розходились аж тодi, коли сторожа
подавала умовний знак: "Гуси, додому, вовк за горою!" Все затихало вмить.
Нiхто не озивався. Мовчки, нiби дорослi, стискали одне одному руки на
прощання i розходилися потай.
Одного разу люди, що входили в замок, привернули Лесину увагу. Було в
них щось знайоме, ранiше бачене. Сутулi постатi, важка хода... Як вона не
впiзнала! Це ж кобзар, той, що спiвав на ярмарку. Он i бандура за спиною.
А другий, меншенький, то поводир. Старий iшов, човгаючи стоптаними
чобiтьми по бруку, а хлопчик ступав нечутно, бо в личаках.
Леся мимоволi потяглася за старцями. Назирцi, скрадаючись у вечiрнiх
сутiнках, вона дiйшла до найдальшо© вежi i сховалася за виступом муру.
Слiпий намацав патерицею камiнець, сiв i, перевiвши подих, почав
скидати з себе торби, бандуру. Поводир вiдразу зник у вежi. Незабаром вiн
з'явився, розстелив на травi ряденце i почав готувати вечерю: дiстав з
торбини кiлька огiркiв, пирiжок, розламав його i половинку подав старому.
Той мовчки став на колiна i, тримаючи ©жу перед собою в пригорщах, якийсь
час беззвучно молився на схiд. Потiм сiв, звично пiдiбгавши пiд себе ноги,
i почав обережно, щоб не розкришити, ©сти.
Розмовляли вони мало. Та ось старий з'©в свою порцiю i промовив:
- Може, в нас яблучко знайдеться? Прокислити б душу...
Поводир заглянув у торбу, понишпорив у нiй i сказав винувато:
- Нема. Було двiйко, то я ще вдень з'©в.
- На здоров'я тобi... -i змовк. А за хвилину: - Кепськi нашi з тобою
дiла, хлопче...
- Та чого ви, дiду? Яблук i на ярмарку було мало.
- Отож я й кажу... Убожiють люди. Ш нам подати не мають, нi самим
з'©сти.
- Вiзьмiть гiрочок солоний. Ви ж любите, - запропонував хлопець.
- Не про те я, голубе. Забiлiють скоро снiги, завихрить у полi, а в
тебе нi лейбика, нi шапчини.
Поводир, не перестаючи жувати, байдуже оглянув сво убоге вбрання i,
нiби мова йшла про зовсiм сторонню людину, сказав:
- Якось буде... розживемося.
- Авжеж, як та сорока на лозi. Охо-хо, життя наше... Хоч сядь та плач,
хоч стоячи кричи. - Кобзар потер долонями колiна, пiдвiвся. - Ще день
перебули, хвалити бога. - Обмацуючи костуром дорогу, вiн почвалав до вежi.
Незабаром, захопивши торби i бандуру, там зник i хлопець.
Леся, нiби зачарована, стояла, не зводячи погляду з отвору, який
тiльки-но поглинув людей i знову чорнiв хижо, зловiсно, мов паща
гiгантського звiра. Здавалося - в цих ру©нах i пiдземеллях ворушаться
десятки знедолених, знiвечених життям калiк. Зараз вони тремтять вiд
холоду i проклинають тих, хто позбавив ©х домiвки i примусив поневiрятись
по свiту. Мине нiч, зi сходом сонця знову виповзуть вони зi сво©х нiр i
бродитимуть вулицями, з сумною надi ю поглядаючи на перехожих.
Лесi раптом стало лячно, хотiлося покликати когось на помiч, та острах
сковував i рухи, i мову. Невидимi в сутiнках кажани шурхали над головою,
вiд Стиру тягло холодом.
- Лесю, Лесю! - загукав хтось оддалiк. - Де ти, Лесенько?..
Михацлик? Видно, чекав-чекав та й пiшов шукати.
Братова присутнiсть, хоч вона й не бачила його в темрявi, заспоко©ла
Лесю. Обережно, щоб не спiткнутися, попрямувала до виходу, раз у раз
здригаючись вiд дотикiв до холодного муру.
...Якось Ольга Петрiвна виявила, що з вiшалки, яка стояла в коридорi,
зник старий пiджак. Петро Антонович не одягав його вже давно, проте цiкаво
було, куди ж подiлася рiч. Стала розпитувати - нiхто нiкому не вiддавав.
Диво, та й годi. Адже нiкого з чужих у квартирi не було. Що б це означало?
Перешукала ще раз - даремно.
- Справдi загадка, - сказав за вечерею Петро Антонович i запитливо
глянув на дiтей. Леся, що сидiла напроти, не витримала того погляду,
опустила очi, зашарiлася i раптом, зiрвавшись з мiсця, кинулася до сво ©
кiмнати.
Всi знизали плечима. Тiльки Лiля, думаючи, що сестра з нею бавиться,
кинула ляльку, пiдвелася з пiдлоги i задрiботiла слiдом. Та одразу ж
повернулася засмучена.
- ся... тям, - жебонiла, показуючи на кiмнату, i терла кулачками
оченята.
Петро Антонович поспiшив до дочки. Вона лежала на лiжку ниць i
схлипувала. На лагiдний дотик батьково© руки обернулася.
- Даруй менi, таточку, - сказала благально. - Скоро зима, а вони...
Вони замерзнути можуть! - припала до грудей, обвила тоненькими рученятами
батькову шию. - Татусю, рiдненький...
- Стривай, донечко. Про кого ти, хто може замерзнути?
Пiдiйшли вкрай здивована Ольга Петрiвна i Ми хайлик.
- Вони... божi люди... старцi, - видавлювала слово за словом Леся. - Я
бачила ©х... там... у замчищi. I я взяла. - Вона затихла, зiтхнула з
полегкiстю, нiби ски нула з плечей важку ношу, запитливо глянула на
присутнiх iскристими вiд слiз очима.
Батьки мовчали. Петро Антонович гладив розгарячi лу доньчину голiвку i
думав, думав... Десь зовсiм близько обiзвався пугач. Вiд несподiваного
"пу-гу", "пу-гу" Леся здригнулася i знов благально глянула на батька.
- Не треба так хвилюватися, - заспоко©в той, голублячи дочку. - Вчинила
ти правильно. - Петро Антонович пильно подивився на дружину i ще раз
ствердив: - Справедливо.
Леся знову заплакала, вдячно обцiловуючи батькову руку, але то вже були
сльози радостi, свiдомостi першо©, хай незначно©, все ж допомоги
скривдженим. Потiм вона пiдбiгла до матерi, що сидiла на кра чку лiжка,
тримала Лiлю, поцiлувала ©©.
- От i гаразд, люба моя, - сказала Ольга Петрiвна, пригортаючи доньку.
- Тiльки ти бiльше так не роби. Коли що забажа ш, скажи менi чи батьковi.
- Авжеж, спитайся, попроси, - пiдтримав Петро Антонович. - Навiщо ж