Олiйник М.. Леся

материнки. Чу ш-бо, нене? Це я, дочка твоя, Леся, що нареклася iм'ям тво©м
священним. Пам'ята ш мене? Пригаду ш заквiтчане волинське дiвчатко, що
вночi самотою бiгало в лiс, аби завидiти мавку, що завмирало при пiснях
тво©х та легендах, - пригаду ш? Я не забула тебе. I не забуду. Школи! У
найскрутнiшi хвилини, коли життя оберта ться менi лише мукою, я кличу
тебе, i менi ста легше. Так повелося здавна. Вiдтодi, як життя почало
брати мене, ще дитину, в лещата невилiковних хвороб, стало кидати мною по
чужих землях, манячи звабливою надi ю на одужання. Де б я не була, якою
красою не милувалася, - твоя краса, краса вишневих садiв i задумливих
пралiсiв, голубоводних озер i Славути ревучого, нiколи не блiдла в мо©х
очах. У Нiмеччинi i Болгарi©, тут, на Кавказi, i в Iталi©, навiть у
славнiм, гордiм сво©ми творiннями стародавнiм гиптi я снила тiльки тобою.
Тво©м сонцем i зорями, гомiнкими мiстами i вбогими селами, скупим щастям i
великою кривдою, минулим тво©м i майбутнiм.
Не суди мене, рiдна. Знаю: я мало зробила в iм'я твого майбутнього. Але
нiколи задля нього не шкодувала i не шкодую сил, навiть життя. Бери мене -
я твоя, тобою народжена, тво©м молоком випо на, тво©ми пiснями, словом
тво©м невмирущим наснажена. Треба - я сьогоднi, се© ж митi вiддам усе це
тобi... А хочеш - пiсню складу в твою честь, ясну, голосну та барвисту.
Вкладу в не© все, чим багатi мо© серце i думка, по днаю в нiй найчистiшi
поривання Людини. I назву - зна ш як? - Лiсовою... пiснею милих наших
полiських га©в. Я так скучаю за ними! Кажуть - це бува перед останньою
дорогою. Що ж, нехай буде й так. Нехай для мене вона буде лебединою
пiснею. Хай потому онiмiю i оглухну, тiло мо хай стане землею плодючою, -
не журися за те . Аби тобi було краще. Коли промiнь, в котрiм я згоратиму,
хоч на хвилину прискорить свiтанок дня, якого ти ждеш, Укра©но, я буду
безмiрно щаслива".
...Кута©сi тонув у млi. Лише подекуди, мов свiтляки, блимали на вулицях
лiхтарi.
Климентовi Квiтцi не спалося. Мучили безсоння i думки. Думки важкi та
безрадiснi. Про життя. Ось уже повернуло на четвертий десяток, а щастя,
бодай хоч краплю, певне, так i не доведеться звiдати. диним ясним
променем всi д цi © буденщини е вона, Леся. В нiй i розрада, i втiха. Три
роки, вiдколи побралися, - мов один день. А було ж, а доводиться всяко.
Найчастiше, звичайно, скрутно: зi службою нiяк не наладиться, кидають ним
то в Тифлiс, то в Телавi, Кута©сi... А це, кажуть, ма бути нове
призначення - в Хонi... Що не пере©зд - зайвi витрати, нервування, утома.
Сил i так браку , надто Лесi. Година iнтенсивно© працi кошту ©й надто
дорого. Весь день чи й два потiм головнi болi, нездужання. Власне, це вже
стало хронiчним. Необхiдне лiкування, режим, вiдпочинок, а звiдки його, за
що все те вiзьмеш?
За стiною в сусiднiй кiмнатi щось грюкнуло. Думки враз вiдлетiли.
Квiтка прислухався: тихо. Але що могло грюкнути? Леся завжди така
обережна... Дивно. I нiчого не чути.
Квiтка встав, квапливо вдягнув халат. Лариса Петрiвна скорчившись
лежала поперек лiжка. На пiдлозi валялись книжки, списанi аркушi.
- Лесю! Що таке? - кинувся до не©. Щось подiбне до здавленого стогону
почув у вiдповiдь. Климент Васильович обережно пiдняв дружину, поклав
зручнiше в постелi. Лосинi чоло, шия були вкритi рясним холодним потом.
Очi заплющенi, мiцно стуленi уста. Такого з нею ще не траплялося.
Однак - що ж робити? У Квiтки вiд хвилювання застукало в скронях. Хоч
би ж слово промовила, сказала - що, де саме болить. Невже знов уремiя?
Попереднi напади хоч були й тяжкими, все ж до непритомностi не доводили...
Климент Васильович покликав сестру. Вiн i сам зумiв би зробити укол,
ввести обезболююче, але... тiльки не Лесi.
...Незабаром Лариса Петрiвна опритомнiла. Лежала блiда, аж прозора, з
невимовним болем в очах. "Як вона змарнiла останнiм часом, - дивлячись на
не©, думав Квiтка. - Вилицi ще бiльш загострилися, пiдборiддя..."
- Може, поп' ш чого? - запитав. Хитнула головою.
- Менi вже легше.
- Що тобi болить, Лесю?
- Нiчого, все гаразд. Нирки чогось обiзвались. Дедалi голос ©© мiцнiв,
з обличчя сходила печать муки.
- А зна ш, Кльоню... Мавка не вмре... мрiя не повинна вмирати.
- Полеж спокiйно.
- Я оживлю Мавку, а з нею i Лукашеву людську надiю на краще, - говорила
Леся. - Таке кохання не повинно вмерти.
Чи ж то ганьба, що маю серце не скупе, що скарбiв воно сво©х не кри ,
тiльки гойно коханого обдарувало ними, не дожидаючи вперiд застави?
Чи можна ж умертвлять таке чуття?
- Не треба, не хвилюйся.
- Нi, ти подумай, - пiдвелася, - подумай тiльки!!
- Але ж, Ларисо, - заперечив Квiтка, - ця драма ось кiлька днiв не да
тобi спокою. Ти майже не ©си, не спиш.
- То й що? - Напад минув, i Лариса Петрiвна встала. - Хiба живемо
заради спокою? Я муку свою люблю, ти ж зна ш.
- Тому й хочу, щоб ти спочила.
- Я мушу кiнчать цю пiсню... Iнакше... iнакше збожеволiю. - Вона
поправила коси, що було розтрiпалися, взяла зi столу пiдiбранi ним аркушi.
-"По край лiсу та мнично бiлiють стовбури осик та берiз, - почала читати
знову, - весняний вiтер нетерпляче зiтха , оббiгаючи узлiсся та розвiваючи
гiлля плакучiй березi. Туман на озерi бiлими хвилями прибива до чорних
хащiв; очерет перешiпту ться з осокою, сховавшись у млi..." Ти бачиш ©х,
Кльоню, чу ш той шепiт? Як погано, що ти не побував на нашiй Волинi. Вона
нахлинула на мене, роздира менi серце сво©ми тужливими пiснями, чутими ще
в дитинствi. I я знаю: вони не вiдступлять, поки не вляжуться отуто, на
паперi. Через них я бiльше нiчого не можу нi думати, нi вiдчувати. Поза
цим я мертва, мовби мене нема на свiтi.
Климент Васильович вiдчинив вiкна. Дощ нiби ущух, надворi стояла
глибока тиша.
- Тобi шкiдливо перевтомлюватися. Зрозумiй же нарештi.
- Така, друже мiй, доля поетiв, що кров'ю власного серця мають поливати
собi шлях до безсмертя. Безсмертя мене не турбу . Менi болить сьогоднiшн
i майбутн мого народу. Задля цього жертвую всiм. Менi й так часами бува
незручно, що бiльшiсть мо©х партiйних товаришiв надто оберiгають мене,
затуляють од ворожого ока. I коли я не в силi переiнакшити цього, то хоч у
власному писаннi робитиму так, як вимага мо сумлiння. А з усiм iншим -
хай iсторiя розбира ться, це ©© клопiт. - Вона знову сидiла за столом,
переглядала рукопис. Квiтка вже знав: мине кiлька хвилин, i Лесю не
вiдiрвеш - забудеться i сидiтиме до... певне, тепер до чергового нападу
котро©сь iз хвороб.
Зiтхнув.
- Але чому ти саме цю драму так опiку ш? - спитав. - Наскiльки я знаю,
вона далека вiд того, об чiм тiльки що тобою говорено. Звичайний собi
фольклорний сюжет, яких не браку в лiтературi. Коли хочеш, - навiть
подiбно до Олеся.
- Ну, це вже вибач, - перебила нетерпляче. - Олесева "Над Днiпром" менi
вида ться убогою. Народного там тiльки фон... I потiм: невже ти гада ш, що
ця прадавня тема вичерпана? Кожне наступне поколiння шукатиме в народнiй
творчостi свого, нового. До того ж я глибоко переконана, що iсторiю Мавки
може написать тiльки жiнка.
- Хiба що, - всмiхнувся Квiтка.
- Так, так. А щодо значимостi це© речi, то я не ставлю ©© вище од
iнших. Просто iнакше писати ©© не можу. Потiм: чому ти вважа ш, що
революцiйним може бути твiр тiльки з брязкотом збро©, гулом розгнiвано©
маси?
- А Мавка? До чого кличе вона?
- До кращого, що в людськiй душi, в людинi i що так попрано в нiй
цi ю дiйснiстю, - до чистоти душевно©.
- Але ж подумай: нiколи ще ти не писала в такому станi.
- Правда твоя... хоч майже кожна з останнiх мо©х речей обходиться менi
занадто дорого. А що ж? Може, ця "Лiсова пiсня" буде лебединою пiснею Лесi
Укра©нки.
- Не говори... - Квiтка стримався i вже лагiднiше додав: - Ця нiчна
розмова, бачу, не до добра. Ходи краще спати.
- Я зараз... одну хвилину... - i рука ©© швидко забiгала по паперу.
Квiтка постояв трохи i, обережно ступаючи, щоб не рипiли пересохлi вiд
давнини мостини, вийшов.
Днi життя рахувалися тепер "Пiснею": сьомого дня закiнчено другу дiю;
восьмого - сцену зустрiчi Мавки з Лiсовиком; дев'ятого i десятого... цi
днi видалися найтяжчими. Болiла шия, голова, плечi, нiби вона не писала, а
вантажила мiшки чи довбала неподатливу скелю.
На сходi, погожий за весь цей час, займався ранок, мiсто купалося в
променях, пробуджувалося галасом вiзникiв i перекупок, що поспiшали
першими потрапити на базар, шарканням мiтел i чи©мись поспiшливими
кроками, а в ©© уявi, перед нею лежала полiська пуща, дрiбний снiг помалу
припорошував дерева, озеро, галявину, на якiй ще недавно стояла Лукашева
хата. А он i вiн: змарнiлий, давно не стрижений, напiвзодягнений, сидить
пiд старою вербою, що сонно поспускала сиве од снiгу вiття. Сидить i
блага свою зрадливу долю,'пита ться в не© поради.
Сп'янило тебе, Лукашу, кохання. Загубив ти його, загубив сво щастя.
Десь блука воно, мов туман га м... Але живе. Чу ш, живе! Бо нiщо в свiтi
не зника безслiдно, надто ж - кохання. Хай ти його зрадив через свою
безрозсуднiсть, хай знехтував, - раз тобою народжене, воно житиме вiчно,
не в тво му, так у чи мусь серцi, а житиме, садитиме дивоцвiти на землi
цiй окраденiй; тво , тiльки тво , - воно виросте у велику вселюдську
любов, яка знищить морок, розтопить кригу, що скову душi невiльних.
Чу ш голоси нового дня. Людино? Бачиш свiтанок? Вiн уже загорiвся.
Великий, кривавий. Запалав полум'ям сердець нужденних, голодних,
залюблених у майбутн , готових заради нього на велику потребу.
...До кiмнати зайшов Квiтка. Лариса Петрiвна чи не помiтила, чи не
звернула на це уваги. Климент Васильович знав цi хвилини: Леся не любила,
коли перешкоджали. Все ж влучив, здавалося б, слушну мить i сказав:
- Ти гориш уся, Лесю... Спочинь же.
- Горю?! Правда, любий, все життя мо - невпинне горiння. На мо©х очаз{
згорiло стiльки прекрасних сердець! То чому мо ма тлiти? Я ж -
Одержима... Я клялася ©хнiм життям, ©хньою мукою. Я мертвим дивилася в
очi.
Горить мо серце. Чу те, Люди? Його запалила iскра палко© до вас
любовi. Ви навчили мене нiжностi i жорстокостi, пiсням сво©м i плачам,
добру навчили i злу, радощам i стражданням. Спасибi вам. Люди! Я не
гнiваюсь за сво© муки, не нарiкаю на долю. Вони дали менi сил Прометеевих,
терпiння народного. Я ними житиму, я маю в серцi те, що не вмира .
Я йду до вас. Люди!

СТЕЖКАМИ "ЛIСОВО ПIСНI"
Одного лiта я багато подорожував по Волинi. Саме тривала робота над
"Лесею" - першою книжкою майбутньо© дилогi© про Лесю Укра©нку, i менi
необхiдно було поновити деякi враження про цей диво-край, побувати у
мiсцях, пов'язаних з iменем велико© поетеси, зустрiтися з людьми, якi ©©
знали, бачили, слухали.
Лiто було у розпалi, пора стояла погiдна, тепла, на луках косили трави
- над селами, над обiйстями стояли солодкi пахощi свiжого сiна, квiток,
повiтря бродило терпким ароматом молодо© глицi, ситнягу, очеретiв, що
зеленими островами виднiлися на тлi голубих волинських озер.
У Скулинi, далекому, загубленому серед дрiмучих лiсiв селi на
Ковельщинi, менi зустрiлася група учнiв, що так само подорожувала Лесиними
стежками. У розмовi - куди хто ©де далi - один з учнiв сказав не без
гордостi: "А ми в Нечiмне, туди, де Леся Укра©нка написала свою знамениту
"Лiсову пiсню"..." Я чекав, що хтось поправить хлопця, та нiхто й не
збирався цього робити, тож довелося взяти цю мiсiю на себе.
Яким же було здивування школярiв, коли вони почули, що нiчого
подiбного, "Лiсова пiсня" написана зовсiм не тут, не на Волинi, а далеко
вiд не©, аж по той бiк Кавказу, в Кута©сi. "Як же?" - тiльки й кинув
хтось, однак заперечувати не насмiлився, власне, заперечувати не було чим.
На жаль, це не перший випадок, коли написання шедевра укра©нсько©
лiтератури адресують на Волинь. I не тiльки дiти, а, бува , й дорослi,
навiть тi, хто мав справу зi школою, лiтературою.
Чому це так?
Насамперед, звичайно, вiд незнання iсторi© лiтератури, а головне, на
мiй погляд, вiд зачарованостi самою драмою. Краса описано© у нiй природи,
звича©в, побуту, багатство пiсень, легенд, повiр'©в та переказiв так
зачаровують, що справдi не залиша ться сумнiву щодо мiсця написання твору.
Мiсто Звягель - нинi Новоград-Волинський, де народилася Леся Укра©нка,
- сто©ть на мальовничiй полiськiй рiчцi Случ, серед га©в та дiбров, воно
не раз згадано у вiршах та листах поетеси. З Новоград-Волинського Лесинi
батьки змушенi були пере©хати до Луцька, а вже потiм вони оселилися пiд
Ковелем, де прикупили собi землi, посадили великий садок, завели сяке-таке
господарство. Село назива ться Колодяжне - вiд колодязя, що колись стояв
при дорозi.
Леся дуже любила Колодяжне та його околицi. Вона разом зi сво©ми
подругами, - одна з них. Варвара Йосипiвна Дмитрук, дожила до наших днiв i
багато розповiдала менi про малу Косачiвну, - купалася в тиховодих
озерцях, рвала квiти та плела вiночки, спiвала розважливих волинських
пiсень.
Ой чи так красне в якiй кра©нi,
Як тут, на нашiй рiднiй Волинi!
Нiч обгорнула бiленькi хати,
Немов маленьких дiточок мати,
Вiтрець весняний тихенько дише,
Немов дiток тих до сну колише...
...Одного разу Косачiв запросили до Скулина, що кiлометрiв за
п'ятнадцять вiд Колодяжного. Стояла чудова погода, лiто, Ольга Петрiвна
зiбрала сво©х малих i по©хала.
По кiлькох днях перебування в Скулинi Леся i Михайлик вiдпросилися в
матерi до Нечiмного - урочища за кiлька кiлометрiв од села. "Отам-то вже
напевно побачу ту мавку", - думала Леся. Мати вiдпустила малих разом з
пастухом, дядьком Левом. Яка то була радiсть для Лесi та Михайлика! У
дядька невелика хатина, геть уся обвiшана рiзним зiллям, неподалеку
криничка, де така смачна вода, навколо стiльки квiтiв, птахiв, бiлок, такi
могутнi тут дерева - очi розбiгаються, дух захоплю !
"Коли прокинутись рано та глянути - зда ться, все пливе кудись на
казкових легких каравелах. Потiм, як пiднiметься сонце i зiйде туман,
вiдкрива ться дивовижна картина: тиховоде, вкрите килимом з ряски озеро,
оточене зеленими, як рутвяний вiнок, берегами, за ним вiльшина, а далi
лiс, що переходить у густий сосновий бiр i тягнеться хтозна-куди..""
Я стояв, зачарований красою. Коли б зараз, через стiльки лiт, мене
запитали, що я бачив, уперше опинившись бiля озера, я вiдповiв би: тишу.
Так, насамперед побачив тишу. Вона була голубувато-зеленого кольору.
Нечiмне - одне з рiдкiсних в нашi часи мiсць, де не чути пострiлiв на
зорi. Сама природа потурбувалася про його захист - заховала далi вiд
людних мiсць, оточила непрохiдними лiсами та заростями. Та й вiдому тут
легенду про те, що той, хто прийде до урочища iз злими намiрами, буде або
затягнутий трясовиною, або залоскотаний русалками, по-мо му, створила так
само природа, аби застерегти людей од нерозумних вчинкiв.
...А в думках бринiло - з того ж таки листа: "I над Нечiмним вона менi
мрiла, як ми там ночували - пам'ята ш? - у дядька Лева Скулинського".
"У дядька Лева Скулинського". Що це: справжн прiзвище? В такому разi
нам буде вiдомий прототип одного з головних геро©в "Лiсово© пiснi" - там
теж "дядько Лев"; чи, може, звичайне означення мiсця мешкання знайомого
Косачiв?.. Тодi чому з велико© лiтери? Друкарська помилка? Нi - згадалося
- в оригiналi Лесиною рукою написано так само... Отже, прiзвище. Отже,
"дядько Лев" з п' си - це той же "дядько Лев Скулинський", у якого
ночували Косачi.
На Волинi рiдко зустрiчаються прiзвища, якi б походили вiд назви села
чи мiста. Там бiльше - за родом занять або за якоюсь iншою прикметою... Як
бути? Треба перевiрити.
До Скулина повернувся опiвднi.
- Скажiть, чи е у вашому селi Скулинський? - звернувся в сiльськiй Радi
до жiнки-виконавця.
- Аякже?! - здивувалась вона. - Всi ми Скулинськi.
Саме цього я найбiльше боявся. В роздумах скоротав нiч, поклав скорiше
добиратися додому, до архiвiв, аби з ©х допомогою уточнити.
Вранцi ми сидiли з головою колгоспу на ганку, чекали машину. День
видався ясний, безхмарний. Напередоднi почався сiнокiс, село здавалося
безлюдним - на свiтанку всi пiшли на луги, на ферми. Раптом долинули якiсь
звуки.
- Чу те? - насторожився я. - Десь грають.
- Грають, - пiдтвердив голова. - тут у нас один старий...
Тихiн - так звали старого - жив майже поруч iз сiльрадою. Коли ми
зайшли, вiн сидiв у "чорнiй" половинi хати. Перед ним на ослiнчику лежали
дуже схожi одна на одну сопiлки, ©х було, мабуть, з тридцять. Тихiн
перебирав ©х загрубiлими, неслухняними пальцями, клав на колiна i,
вихопивши iз жаровнi розпечену прутину, мистецьки пропалював у сопiлцi
дiрочки. Дiрочки були малесенькi, акуратнi - в рядок.
Ми привiталися, але вiдповiдь почули не одразу. Спочатку лягла на купку
ще одна готова сопiлочка, а вже потiм пiднялися на нас вицвiлi очi. Дiдусь
був сухий, щуплий.
- Драстуйте, - вiдповiв м'яким, глухуватим голосом.
- Майстру ш? - запитав голова.
- Майструю.
- А до тебе ось чоловiк. Здалеку.
- Коли з добром, то сiдайте, - запросив Тихiн. Голова незабаром пiшов,
i ми залишились удвох.
- I давно ви ©х робите, дiду? - запитав я.
- Хе! Давно. Лiт, певне, з пiвсотнi. Ще як пастушком у Левка Кукохи був
та й навчився... Пасем, бувало, в Нечiмному, то вiн все майстру , все
майстру ... Добрий був чоловiк Левко. Спiвучу мав душу. А що вже знав
усяко© всячини... - Розмова захоплювала старого. - То був чоловiк! - вiв
далi вiн. - Землю знав, як сво© п'ять пальцiв. Один пан кожне лiто ©здив
до нього. I з дiтьми, бувало.
- А як звали його, як прiзвище того пана? - запитав я, мабуть, дуже
хвилюючись, тому що Тихiн глянув на мене пiдозрiло, усе ж вiдповiв.
- Косачем звали. Зда ться, Петром...
У мене дух перехопило. От так несподiванка!
- Як, ви сказали, прiзвище Левкове?
- Кукоха. Левко Кукоха.
I вiн повiдав про нелегке життя хлiбороба. Левко був бiдняком. Земля
звiсно яка. Пiсок пiском. Але вiн i пiсок той любив. Нiхто в селi - та й
околицях - краще нього не мiг вгадати погоду, нiхто так не знав
властивостей трав i квiток, як знав ©х Левко. Але над усе захоплювала його
музика. Музика полiв i га©в. Вiн мiг годинами вiддаватися ©й. В iншi часи
з нього, напевне, вийшла б знаменитiсть...
Кожного лiта Левко наймався пасти худобу. Тiльки так вiн мiг прожити.
Громада годувала пастуха, одягала, вона була для нього i сiм' ю, i рiдним
домом. Вiд тепла до тепла був Левко або в полi, на пасовиську, або в лiсi,
лише зрiдка навiдуючись до села.
На той час, коли при©жджали до Скулина Косачi, Левко батракував у
мiсцевого батюшки. Там вони познайомилися, тодi, мабуть, i зародилося у
гостей бажання вiдвiдати Нечiмне.
- Що ж було далi? - нетерпляче запитав я.
- А що? Помер, та й усе, - вiдповiв старий. - Перед самою вiйною помер.
- Вiн задумався, дивлячись поперед себе, i сказав те, що, мабуть,
повторював не раз: - Добрий був чоловiк...
Цей лiтнiй оповiдач не знав, що вiн так само "добрий чоловiк", адже
зберiг у сво©й пам'ятi безцiннi для нас спомини.
Це було пiд час мо©х перших вiдвiдин Колодяжного. Надвечiр, пiсля
цiлоденного блукання, я повернувся на колишню садибу Косачiв.
На дорiжцi, що вела до хатини, показалась постать. Я одразу пiзнав у
нiй Варвару Йосипiвну Дмитрук, Лесину подругу, з якою стрiчався
напередоднi.
Старенька, мабуть, не помiчала мене, хазяйновито обдивлялась садибу,
щось на ходу пiдбирала, потiм довго зачиняла вiконницi в головному
(батькiвському) будинку, врештi надалася до "бiлого будиночка". Вона йшла
боса, майже нечутно ступаючи; висока, трохи надломлена старiстю та й
життям, у бiлiй-бiлiй рясно вишитiй сорочцi, здавалася якоюсь казковою...
- Сидите? -спитала. -Онука моя, Зоя, прийшла оце з поля, принесла букет
- нате, каже, понесiть Лесi.
В руцi вона справдi тримала квiти - материнку, сокирки, волошки, дуже
пахучi польовi ромашки i ще якiсь - розрiзнити якi вже заважали сутiнки.
- Тут недавно дiвчата були, - сказав я, аби пiдтримати розмову.
- Вони щолiта тут порядкують. Внучки Лесинi... Колись i ми були
отакими, - зiтхнула Варвара Йосипiвна. - Бувало, прибiжить до мене Леся -
жили ми тодi, вважайте, по-сусiдськи, наша хата стояла он тамечки, -
показала рукою на городи, - прибiжить i:
"Варко, ходiмо по квiти!" Тут роботи повнiсiнько - i менших гляди, i
миски-ложки помий, i зiлля нарви... еге ж, а вона: ходiм та ходiм.
Упора мось, поприбира мо удвох - i гайда. Недалеко ж, на пастовнi, квiток
тих - що зiрок у небi. Яких тiльки хоч... А Леся любила плести вiнки. Ото
назбира мо квiток, посiда м пiд вербами i ну плести, ну плести... Один
одного кращий. А в найкращому Леся могла i весь день проходити. Може,
бачили: ©© фотокартка, там вона як польова царiвна у стрiчках i у вiнку
з дикими рожами. З дикими рожами плести трудно - колючi, зате ж гарно
як!..
Варвара Йосипiвна оглянулась на дверi - так, нiби чекала, що вони
ось-ось розчиняться i на порозi стане сама господарка "будиночка", Леся, i
вона вручить ©й квiти. Але дверi нiмо бiлiли при мiсячнiм сяйвi, навколо
стояла тиша, тиша, яка бува в селi хiба що тiльки коротко© лiтньо© ночi
пiсля тяжко© денно© працi, i подруга Лесиних днiв, очевидно ще й тепер
бентежачись спогадами, не знесла мовчання.
- А що вже пiснi любила! - мовила знову. - Не спала б, не ©ла - аби
тiльки слухати. I слухав, i сама спiва . А то ще записувать почала. Нащо,
питаю, запису ш, адже й так пам'ять добру ма ш? "Е-е, - каже, - то я знаю
одна, а от коли будуть списанi та ще видрукуванi - всi знатимуть". Так
хотiла, щоб нашу пiсню всi знали! Щлу книжку про пiснi нашi лiсовi
написала. Читали, певне?
- Навiть оперу слухав, - похвалився я.
- Ну от. А я i вчитать незугарна.
- Зовсiм не вмi те?
- А не вмiю. Леся хотiла було навчити, вже скiлька лiтер i знала, та як
захорувала вона, як почали возити ©© по тих операцiях - пропала вся моя
грамота.
Менi хотiлося бiльше почути про минуле, про Лесю, i час од часу, як
тiльки мiг обережно, повертав розмову до того.
- I клуб у селi гарний, а от "Лiсово© пiснi" вашi аматори досi чомусь
не поставили. - Сказав i пошкодував було - досить уже чiтко прозвучав у
мо©х словах докiр. Але Варвара Йосипiвна чи не вловила його, чи, може,
мовчки, в душi, пробачила менi.
- Поставлять, - запевнила. - Смiхота! Кинулися по селу шукать постолiв
i, повiрте, насилу найшли скiлька пар... Iз мiста, з театру, тут на©жджа
один, - додала перегодя, - помага , то вже, напевне, поставлять. Був i в
мене - розпитував що й до чого. А я хiба вiдаю? Знаю тiльки, що Леся нi
свята, анi весiлля жодного не минала - все слухала та примiчала усе. По
людях ©здила. Чули, мабуть, про Нечiмне? Це за Скулином, кiлометрiв
п'ятнадцять вiдцiль. Був там у Косача, в Петра Антоновича, у батька
Лесиного, свiй чоловiк, то Леся й ©здила туди влiтi. I Михайло, братик ©©,
так само ©здив. Одного разу, як вернулися вiдти, Леся мало не всеньку нiч
розказувала про Нечiмне: про озеро, яке воно там драглисте й заросле, про
дуби, що ©х там видiла... i про якогось, - не пригадаю вже його ймення,
вони в нього ще ночували у лiсi, - дядька, котрий лiтував у Нечiмному з
худобою i знав багато усяко© всячини, самому лiсовиковi був приятелем,
багато розказувала. Еге ж...
Неспiшне оповiда Лесина подруга, а передi мною все чiткiше
вимальовуються чарiвнi картини "Лiсово© пiснi"; лугом пливе легенький
туманець, сну ться тиша на прохолоднi мiсячнi променi, а менi ввижаються
лiсовики та водяники, русалки i потерчата; чуються перебори сопiлки,
голоси невiдомих лiсових мешканцiв... Нагострюю слух, напружую зiр...
- Кажуть, про все це пишеться в Лесинiй пiснi. - Вона так i сказала:
Лесинiй пiснi.
- Еге ж, - пiдтакую, - про все це там е. Старенька задумалась - видно,
нахлинула сива вiкова давнина, полонила увагу. Нараз пiдвелася.
- Пiду поставлю букета.
У кiмнатах чисто, затишно. У вiкна пробива ться i м'яко ляга на
долiвку мiсячне свiтло. "От пiвнiч вдарила - найкращий працi час", -
згадалося Лесине, i я подумав, що, певне, отакими ночами творила Леся сво©
безсмертнi поезi©, обдумувала сво© драми i повiстi, мiркувала над гiркою
людською недолею...
Варвара Йосипiвна поралася, не запалюючи свiтла, - видно, ©й до
дрiбницi вiдомо було, де що лежить. Спорожнила чималу вазу, вийнявши
звiдти зiв'ялi квiтки, поставила свiжi.
- У цiй самiй вазi стояли квiтки й при Лесi. Я пiдступив, торкнувся
вази i нiби вiдчув легеньке тепло Лесиних рук.
- Бiльше нiчого i не лишилося, одна ваза, - мовби виправдуючись за
лихолiття i жорстоких людей, якi приходили i забирали з собою дорогоцiннi
Лесинi речi, сказала селянка. Видно, ©© часто про це розпитували, i цього
разу вона вирiшила попередити запитання. - Вiйна за вiйною - хiба що
удержиться? Мало й хатину саму не рознесли... Отут була ©© спальня, -
показувала кiмнати, - а отут, де ми з вами, - вiтальня. Отак стояв стiл,
отак фортеп'яно. Тут Леся приймала й гостей, i сво©х, сiльських. А бували
в не© люди щодня: того пан скривдив, того суд - всi до не© приходили... А
скiльки тут книжок прочитано! Скiльки просиджено вечорiв!.. Щовесни, як
тiльки Леся в селi, Шевченковi iменини справляли. Наскликав людей,
розсадовить отак-о на лавах i гра або читав - про гайдамакiв та про
Катерину... Гляди, й свого щось дiстане - Отут-о, як зараз бачу, портрет
Шевченкiв висiв. У рушнику та у вiнку iз колосся. Я сама не раз прибирала
Шевченка до свята. - Старенька навiть пiдiйшла до простiнка, звела
втомленi руки: мов рушник одхилився чи колосок надто вибався iз вiнка,
от-от упаде.
Варвара Йосипiвна розчинила вiкно, i кучерява вишнева гiлка нiчним
гостем впорхнула в кiмнату.
- Iч, яка прудка, - обiзвалась до не©, погладила галузку бабуня. - Того
й жде, аби тiльки вiкно одчинилося. Нема садка, - скрушно зiтхнула. - А
який же був густий та великий! Аж он куди, мало не до лiсу тягнувся.
Повсихали дерева, а якi й вирубали... Пiду вже, - несподiвано мовила
стара. - Бо й пiзно, та й вас же заговорила зовсiм.
...Десятки лiт оддiля сьогоднiшн вiд тих днiв. Багато води збiгло
невеликою рiчкою" що бере свiй початок в колодяжнянських околицях; багато
разiв устелялася барвiнком та рястом волинська земля... I коли дума ш про
все це - радi серце, радi з того, що такий куточок Землi, такий народ,
якi дали свiтовi Лесю.