Олiйник М.. Леся

мною придибашка. Iду оце недавнечко селом, а назустрiч менi газда. "Слава
Ису". - "День добрий", - кажу. Балака мо про се та про те, а вiн i пита :
"То ви оце й нас усiх спишете?" - "Авжеж". - "I, кажуть, всякою нечистою
силою iнтересу тесь?" - "Iнтересуюсь, бо без того справдешнього вашого
життя не вийде!" -"Ая, ая, - зрадiв, - то прийдiть, прошу вас, до мене,
увидите, що за дна моя жiнка. На всiй Гуцульщинi тако© чередницi не
знайдете".
Iван Якович iшов попереду. Важкувата хода, трохи зiгнута постать. На
плечi - сак... Взагалi, чим бiльше Леся придивля ться, тим бiльше бачить у
ньому рис робiтника. Постав його зараз до машини - спокiйно, упевнено
зладить з машиною, сiвачем нiби весь вiк те й робив, що засiвав ниву. "А
воно й справдi, поду мала, - вiчний сiятель. Сiятель правди, добра.."
А вiн, користаючись перервою в жартах, мугикав уже якусь мелодiю, з
котро© незабаром пробились слова:
Не по правдi жи
Чоловiк з жоною.
Леся згадала: вона ж зна той мотив, це Франкова улюблена.
Ой там за горою,
Там за кремiнною
Не по правдi жи
Чоловiк з жоною...
Журлива пiсня. Як i сама жiноча доля.
Ой мужу мiй, мужу,
Не бий мене дуже...
Як це по-тутешньому називають жiнок?.. Ага, челядь! А на Волинi челядь
- худоба...
В мене тiло бiле -
Болить мене дуже.
Пусти мене, мужу,
В вишневий садочок,
Най я собi урву
Рожевих квiточок.





А ще
челядь наймити та прислуга.
Ой урву, урву,

Та й пущу на воду:
Плини, ружо-квiтко,
Аж до мого роду...
Гiрка ж твоя, жiнко, доля, коли такi сумнi про тебе
пiснi...
- Далi не йдемо, - зупинився Франко i почав роззуватися.
Мiсцина гарна: з низькими берегами, спокiйними
плесами.
- Iдiть он туди, вище, - показав чоловiкам Iван Якович, - а я в оцих
ямах попробую. - Вiн пiдкачав штани, зайшов у воду i почав шарити саком.
Попадалась дрiбнота. Франко обережно витрушував ©© назад, примовляючи
лагiдно:
- Пливiть, пливiть, бiднички...
Та ось за якимсь разом у саку забилася чимала срiблиста рибина. Вона
звивалася, намагаючись порвати тонкi тенета.
- Ну, ну, не дурiй, - засяяв майже дитячою усмiшкою Франко. - Попалася
- сиди нишком. - Вiн пiдняв поперед себе сак i, тримаючи його обiруч,
почалапав до берега.
Пiдбiгли Квiтка й Кульчицький.
- А що! Глядiть-но, як треба ловити, - кольнув ©х.
- Так ви ж саком! I одна рибина - це ще не риба!
- одна, буде й друга. А пструг добрячий! Фунтiв, певне, два. - Iван
Якович узяв рибу за зябра, пiдняв. - Довгенько ж ти мене, бiдашечко,
ждала. - Намилувавшись, кинув ©© до кошика i знову подався до рiчки.
У тiй же самiсiнькiй ямi вiн пiймав ще кiлька пстругiв. По одному-два
принесли й iншi. Кошик ворушився срiбним плетiнням, яке то переставало
витися, то з кожною свiжою рибиною знов оживало.
- Дивiться, Лесю, за кошиком, не становiть над водою, бо хибнеться - i
по рибi, - зауважив Франко.
Рибалка з нього був завзятий. Де не брало саком, Iван Якович нишпорив
так, талапаючи обiруч попiд камiнням, старими пнями, знесеними з гiр
весняними чи дощовими водами. Ларисi Петрiвнi пригадалося, як десяток
рокiв тому, в Колодяжному, Франко не раз дивував усiх багатими вловами
в'юнiв. Спогад настiльки повернув те лiто, що вона не витримала, запитала:
- Пригаду те колодяжнянських в'юнiв, Iване Яковичу?
- О! То була прегарна годинка. I мiсця чудеснi! ...Юшка справдi вийшла
смачна. Хоч i клопоталися допiзна, зате хвалили всi, хто куштував.
А потiм були пiснi. I не абиякi, а "свого краю". Леся також спiвала.
Франковi над усе припала до серця ©© спiванка. Сидiв, ворушив палицею
пригаслу ватру i слухав.
Ой не шуми буйним листом,
Зелений катране,
Тяжко-важко на серденьку,
Як вечiр настане...
Коли порозходились, до свiтання не змикала очей. Рiдне Колодяжне,
Нечiмне, тихоплиннi полiськi рiчки перешiптувалися з нею всю нiчку. Усю
нiч спiвали ©й соловейки, смiялися мавки, гойдаючись на березовiм вiттi,
кували зозулi...
. . . . . . . . . минуле
Не раз менi ста перед очима,
I я дивлюсь так пильно, мов боюся,
Що бiльш менi не прийдеться побачить
Того садочка спогадiв мо©х...
Дивно: серед тако© природи, в такiм товариствi якийсь далекий дитячий
спогад раптом полонить усе - увагу, розум, думку. Мабуть, це i оте тихе,
сумирне, зовсiм безкорисливе почуття, яке iмену мо любов'ю до рiдно©
землi. Нiхто не зна , коли вона народжу ться, чим живиться, але кожен
вiдчува ©© велике, благотворне горiння, що да наснагу i силу життя.
VI
У кiнцi серпня Карпатами поповзли важкi хмари, потягли з собою ряснi
дощовi пасма. В непрогляднiй iмлi потонула Чорногора, заклекотiли потоки,
стрiмкою бурою каламуттю задзвенiли крутi пла©. Враз стало холодно,
непривiтно. Лiтники один за одним тiкали додому.
Прощалася з Буркутом i Леся. У хвилини просвiту виходила до потокiв,
над Черемош, що за кiлька днiв стали невпiзнанними, потемнiли ще бiльше, -
невiдомо на кого, - озлилися. Дивилась на похмурнiле смерекове царство,
слухала - назавше вбирала у серце його тривожну прощальну пiсню.
Поверталися через Ватинарку. Чого, власне, тим шляхом - нi вона, нi
Климент Васильович не знали. Зда ться, фiрман порадив... Ледве добралися
до Гриня-ви, перепочили трохи, а там обо здалися на ласку отця Попеля
(повезло ж ©й цього разу на священнослужителiв!), який i пiдкинув ©х у
Довгополе. По дорозi, правда, за©здили в Уст -Путилiв, на батькiвщину
Федьковича.
У Довгополi застали Франка, який пере©хав туди з Криворiвнi, i Труша.
Художник саме докiнчував портрет поета. Гостювання затяглеся. За
розмовами, книжками (бiблiотека в Попеля була куди багатша, нiж у
Волянських), милуванням (гуцули це називали - "мiсити багно") Бiлим
Черемошем i його безстрашними бокорашами, що, мов на скелях орли, владно
стояли на швидкоплинних дарабах, непомiтно минув десяток днiв. Тим часом
трохи випогодилось, i Леся (Квiтка зостався дочитувати вiдшукану
кра знавчу лiтературу), завiтавши ще у Вижницю, до Ганни Москви, зрештою
добралася до Чернiвцiв.
Кобилянська зустрiла подругу радо. Вона помiтно змарнiла. Ота iсторiя,
про котру писала в Буркут, зовсiм вивела ©© з рiвноваги. Стала ще
мовчазнiшою i нiби аж непривiтною до свого чернiвецького товариства, мовби
воно чимось винне в тiм горi. Окуневська запропонувала ©й мандрiвку до
Вiдня, i Ольга Юлiанiвна погодилась. Звичайно, краще було б, аби вони
по©хали разом до Ки ва...
Розсталися наприкiнцi вересня.
Лариса Петрiвна з вiкна вагона довго i з жалем дивилася на далекi
верхи, прощалася з незабутнiм барвiнковим кра м, що хоч i забрав пiвроку
©© життя, зате щедро надiлив i силою, i наснагою.
...У Ки вi змiн майже нiяких. Та ж метушня, той же щоденний гамiр. Хiба
що полiцi© збiльшилось. Куди не ткнешся, всюди натрапиш. Поодинцi, а то й
цiлими нарядами шпацiрують вулицями, парками, заникують у двори. Товаришi
з комiтету попередили, щоб була обережною: у мiстi з'явилося чимало
та мно© агентури. З Петербурга, нiбито вiд "Товариства робiтникiв",
при©хали якiсь Ма вський i Лопир, виступають на мiтингах, агiтують:
полiтика, мовляв, справа iнтелiгенцi©, а нам, роботягам, аби грошi та
харчi хорошi... З усього видно - штрейкбрехери... Отже, умови
ускладнюються. Хоча бiльшiсть робiтникiв не пiдда ться брехням.
Розповiдають, як недавно на Демi©вцi освистали шефа жандармiв Новицького.
Знайшов чим хвалитися: уряд збавив цiну на горiлку! "Можете пить тепер
добру i дешеву горiлку". Однак на цьому вони не зупиняться. Легальнi
робiтничi артiлi, гуртки, якi почали органiзовуватися з вiдома полiцi© i
©© ставлениками на зразок Зубатова, - це лиш облуда, спроба погратися в
демократiю. Справжн дiло попереду. Сили гуртуються...
Сили збираються. А що ж вона? Не минуло й мiсяця, як повернулася з
Буковини, а вже застудилася. Спочатку нежить, потiм сухий кашель...
Поболю в грудях. Знову консультацi©, ради... Однi наполягають, щоб ©хала
до Iталi© (там якраз тiточка Олена), де тепло, iншi радять сидiти вдома,
бо, мовляв, коли у нас холод но зимою надворi, то в Iталi© - в хатах. Кого
слуха тись?.. Зрештою, не така вже й страшна та по©здка, щоб ©© цуратись,
не так часто доводиться бувати в Iталi©...
Чужина. Хаос хтозна-ким i коли навалених скель, кам'янистi поля,
купками, нiби гнiздами, села... Далеко ©м до рiдних, волинських чи
полiських, оточених зеленим шумом, уцяткованих озеречками та струмочками.
Там що не ранок - дими димляться над оселями, наче розцвiтають хати, реве
худоба, скриплять протяжно журавлi над криницями; вечорами легкi тумани
стеляться дiбровами, на колодах допiзна не змовкають веселощi, спiви та
музики... "У нас у рiднiм краю навiть дим солодкий та коханий..." -
згадалося. А цей.., який ©дучий! Очi випiка . Навiть в курнiй полiськiй
хатi, зда ться, легший...
...Сан-Ремо розташований у крайнiй захiднiй частинi Iталi©, на березi
Лiгурiйського моря. Щоб добратися до нього сушею, треба перетнути всю
кра©ну - через Трi ст, Венецiю, Геную. З усiх сторiн мiсто вiдгороджене
горами, лиш з пiвдня до нього вiльно вриваються середземноморськi та
африканськi вiтри, приносять з собою теплий подих Сахари. Майже весь рiк
тут сто©ть суха, сонячна погода i не зменшу ться потiк курортникiв. ©дуть
iз Англi©, Скандiнавi©, Польщi, Росi©, - вся пiвнiч, надто восени та
взимку, кида сюди висмоктане та висушене життям - звичайно ж, заможнiше -
плем'я. Воно осiда - на мiсяць, два а чи й бiльше;
частина його зцiля ться, верта додому, iнша назавжди лиша ться.
Леся Укра©нка поселилася в материних знайомих. Люди бiднi. Чоловiк ось
уже скiльки лiт слабу на сухоти хребта, не руха ться; дружина, власне, й
трима на собi все господарство, крутиться, як бiлка в колесi. ж долi!
Батька навiть не пам'ята , мати весь вiк хорувала на iстерiю, потiм -
шiсть лiт! - лежала розбита паралiчем, нiма... I все це на одну голову, на
однi звичайнi жiночi руки.
Лесi видiлили окрему кiмнату на другому поверсi. Перед вiкнами нi
будов, нi вулиць - город, а за ним море. Весь день загляда до не©
голубими очима, шумить, мов дитина, гра ться галькою. Широке, далеке...






Цi яхти на морi - наче метелики. А баркаси з ритмi-лiми помахами весел
подiбнi до жучкiв, що повзуть у безмежному килиму. Часом, коли тиша, важко
бува Дiдрiзнити море вiд неба, вони нiби переливаються одне в одне.
Найлiпше милуватися ним уранцi, з балкона. Коли з-за Апеннiн, що ледь-ледь
мрiють на сходi, витика ться сонце i стеле на водi багрянi тiнi; коли з
порту i з бухточок виходять ескадри човнiв i човникiв i поволi тонуть у
легкiм туманi; коли мiсто ожива цокотiнням пiдкiв, стукотом дерев'яних
пiдошов, протяжними голосами носi©в i, звичайно ж, неодмiнним плачем
вiслюкiв. Тодi i люди, i вода, i небо трудяться. Навiть рослини, квiти
поспiшають напитися вологи, щоб потiм, вдень, не всохнути вiд палючого
сонця.
А воно розчервонiлим колом котиться все вище й вище, нагрiва безформнi
скелi, срiблистi пiски, на якi незабаром виповзуть сотнi людей, нарештi
висне посеред неба одвiчним факелом земного буття. Од його жару спалаху
повiтря i гоготить. Завмирають голоси, порожнiють вулицi, лише на пляжах
чуються сплески води, лiнивi а чи слабi голоси. Проте невдовзi i там
затиха .
Так, ©й не дозволено бiльше нiчого. Тiльки сидiти, ходити, милуватись.
Писати - крий боже! Навiть читання обмежено. Це вже, звичайно, занадто.
Тут нiякi авторитети не стануть ©й на завадi. Бути в такiй славетнiй,
такiй багатiй великими умами кра©нi i не торкнутися того багатства?
Слухати таку мелодiйну, таку прекрасну мову, мову, котрою кликали до бою
безстрашнi Гарiбальдi i Мадзiнi, котрою спiвали Дайте, Леопардi, Ада
Негрi, i мовчати? Тодi навiщо ж дбати про здоров'я? Аби лиш скнiти?
Одразу по при©здi Лариса Петрiвна списалася з бiблiотеками Мiлана та
Гену©, i за кiлька тижнiв звiдти на ©© адресу почала надходити лiтература.
Однак усього бiблiотеки не надсилали, книги часто запiзнювались.
Випадок звiв ©© з Альбiною Вiзi - вiдомою i досить впливовою мiсцевою
поеткою. Вiзi навiть запропонувала Лесi перебратися до не© яйити, але,
довiдавшись, що там постiйно збира ться мистецька публiка, гостя вирiшила
за краще лишитися хай у гiршiй, зате спокiйнiшiй оселi. Дружби, однак, не
цуралася. В Альбiни чудова бiблiотека, там завжди довiда шся про новини
лiтературного свiту, зустрiнешся з цiкавими людьми. Якось завiтавши до
Вiзi, Лариса Петрiвна застала там двох незнайомих - чоловiка й жiнку. Вiн
хворобливий, знервований, вона - тиха, спокiйна, з печаттю смутку на
блiдому лицi. Очi променистi, з зеленуватим вiдтiнком, погляд вiдвертий,
уважний, лагiдний. Красивi невеликi уста рiзко окресленi. Вони злегка
стиснутi, мовби ця людина терпить якийсь постiйний бiль. Над високим чолом
хвильками пiдiйма ться i спада назад гарне русяве волосся.
Коли Леся зайшла до двору, Альбiна показувала гостям сво© квiтники i
садок. Був полудень. Земля дихала спекою, але тут, у затiнку дерев, стояла
нiжна прохолода.
Вiзi познайомила ©х.
От так несподiванка! Перед нею, виявля ться, Войничi. Той самий Войнич,
що листу ться з Павликом, i та Лiлiя, чи Етель, яка пiсля сво©х вiдвiдин
Львова залишила i в Михайла Iвановича, i у Франка найкращi спогади.
Виходить, вони заочно знайомi давно, адже Павлик розповiдав
Етель-Лiлiан про Лесю, а Лесi - про Войнич...
Проте будь-яких ознак цього "знайомства" Войнич не подавала. Iм'я
Лариси Косач нiчого особливого ©й не говорило. Лесi ж, якiй добре
затямилось Павликове захоплення англiйкою, було незручно одразу виявляти
цю свою обiзнанiсть.
Михайло Войнич здавався цiкавiшим. Балакучий, iнколи навiть занадто,
вiн засипав спiвбесiдницю запитаннями про подi© в Росi© та Малоросi©, а
довiдавшись, що вона родом з Волинi, бувала в його рiднiй Варшавi, та ще й
розмовля по-польськи, зрадiв, як тiльки може радiти людина, далеко на
чужинi зустрiвшись iз краянином.
- Як ви ©хали?.. Через Львiв? - допевнявся. - У Львовi мешка наш
добрий друг Михайло Павлик.
- Не тiльки ваш, - осмiхнулася Леся.
- Ви теж з ним знайомi?
- Навiть добре.
- Лiлi, - звернувся Войнич до дружини, що саме захопилася якоюсь
квiткою, - панна Лариса близька товаришка Павлика.
Етель з цiкавiстю глянула на Лесю.
- Як давно ви бачили Михайла Iвановича? - запитала.
- Зо два мiсяцi тому.
- Лiлi так iнтересу ться, бо сама зустрiчалася з ним, - додав Войнич. -
Павлик просто зачарував ©©. Правда, це було давно...
- Взимку дев'яносто п'ятого, - пiдказала Лариса Петрiвна.
- О, ви навiть це зна те? - при мно здивувалась Етель.
- Так, Михайло Iванович розповiдав. Я була тодi в Софi©...
- Заждiть, заждiть, - перебила ©© Етель. - Чи не вас часом згадував
Павлик... рекомендував менi? - Вона замислилась. - Говорив вiн тодi про
укра©нку. От уже не пам'ятаю, чи то було прiзвище тi © особи, чи просто
так... але, пригадую, iшлося про якусь родичку Драгоманова.
Леся осмiхнулася знов.
- За всiма ознаками - йшлося про мене: я i Укра©нка - це мiй псевдонiм,
i родичка, власне, племiнниця Михайла Драгоманова.
- Я дуже рада нашiй зустрiчi, - Етель щиро потиснула Лесi руку. -
Альбiно, ви навiть не уявля те, кого ма те в себе за гостю, - звернулася
до Бiзi.
- Я давно захоплена панною Лесею, - вiдiзвалася та, - навiть
пропонувала ©й одну з кiмнат свого дому, та що ж?.. Проте я не злопам'ятна
i пропоную в честь тако© зустрiчi випити по склянцi вина. Для добрих людей
у мене завжди знайдеться пляшка холодного шампанського.
Хазяйка провела гостей в тiнисту, обвиту виноградом веранду, попросила
принести вина.
Розмова пожвавiшала. Етель з при мнiстю згадувала подробицi сво ©
по©здки до Львова, тамтешнi знайомства.
- Михайло Iванович, певне, розповiдав про першу нашу зустрiч? -
звернулась до Лесi. - Комедiя! При©хала я до Львова змучена, втомлена. На
вокзалi холод, скрiзь повно снiгу. I жодного вiзника. Довелося йти пiшки.
Адреса в мене була. Правда, довго блукати не довелося - Михайло Iванович
жив недалеко. Знайшла будинок, квартиру - аж зрадiла: зараз, думаю,
нагрiюся, вiдпочину.
Дзвоню. Дверi вiдчинили одразу, нiби за ними хто на мене чекав.
Високий, з блiдим чолом i допитливими очима (Павлик! - зрадiла я,
пригадавши, як змальовував його Степняк) чоловiк став передi мною. Не
встигла я i рота розкрити, як вiн мало не одiпхнув мене вiд дверей, почав
кричати, лаятись... "Геть! Геть! Нiяких парижан я не знаю... не хочу
знати. Забирайтеся!" Я подаю йому листа, а вiн в лютi навiть не
бачить-Оговталась я, i зло мене взяло: чого, думаю, вiн кричить? - i теж з
серцем: нiяка, мовляв, я не парижанка, перше хоч розпитатися треба, а тодi
вже виганяти людину... Очевидно, тон мiй трохи його остудив, - узяв листа.
Прочитав, глянув на мене, на пiдпис - Степнякiв пiдпис Михайло Iванович
знав добре - i обм'як. "Так ви з Лондона? - перепитав. - А чому... чому на
вас сiре вбрання?" -"А яке це, - кажу, - ма значення. Ви ненавидите сiрий
колiр?" Бачу, мiй грiзний незнайомець почина всмiхатися. Ще по хвилинi -
широко розчинив дверi, взяв мого чемодана, запросив до кiмнати. I раптом
став невпiзнанним, справдi добрим, лагiдним, таким, як про нього
розказували.
- Чому ж вiн так спершу повiвся? - запитала Бiзi.
- Всьому вина - сiрий колiр мого пальта. Друзi попередили Михайла
Iвановича, що до нього ма з'явитися жiнка-провокатор з Парижа, одягнена в
сiре. Вiн i прийняв мене за не©... Довго ми потiм згадували ту зустрiч.
Розказала Франковi - той мало не вмер зо смiху.
- Зате подружилися вони пiсля того! - додав Михайло Войнич. - Я мало
знаю людей, яких Лiлi так швидко могла полюбити. От i скажiть пiсля цього,
що потрiбнi роки, аби по-справжньому потоваришувати.
- Це стосу ться особливих людей, - мовила Етель. - А Павлика, Франка я
вважаю саме такими. Коли познайомилася з матiр'ю та сестрою Михайла
Iвановича, ще бiльше зрозумiла, що це винятковi люди.
- Я не раз дивувалася його вмiнню ставитись до iнших, - зауважила Леся.
- Це, певне, якийсь природжений талант.
- Павлик як нiхто допомiг нашому дiлу. Будете бачитись - щиро
привiтайте Михайла Iвановича, - попросив Войнич. - I передайте велике
спасибi. Ми дуже шкоду мо, що вiн нi разу не скористався нашим запрошенням
при©хати до Лондона.
- Вiчна занятiсть, - пояснила Лариса Петрiвна. - Я навiть не пригадую,
щоб вiн коли-небудь ви©здив тiльки помандрувати.
Войнич, видно, стомився. Вiн попрощався i пiшов вiдпочивати.
- Михайло до того перевiв сво© нерви, що навiть незначне розумове
зусилля чи хвилювання виводить його з рiвноваги, - пояснила Етель-Лiлiан.
Вони все ще сидiли на верандi. З дальшо© розмови Леся довiдалася, що
Войничi повертаються з Францi©, з Провансу, де найкращий для лiкування
Михайла клiмат, по дорозi за©здили в Нiццу подивитися на могилу Герцена, а
тепер Етель хоче заглянути в Пiзу, Флоренцiю, ще раз походити дорогами,
якими ходив Артур, ©© залiзний Рiварес.
- Це зовсiм близько, - пояснила Альбiна. - Пiза на протилежнiм березi
затоки.
- Хвилю мене цей образ, не да спокою навiть тепер, - промовила Етель.
- Смерть Овода я пережила як смерть рiдного сина. Дорогий вiн менi i сво ю
ранньою мрiйнiстю, а ще бiльше сво ю безстрашнiстю.
- В Росi© роман викликав сенсацiю, - сказала Леся.
- Спасибi Степняковi - вiн перший переклав "Овода". Та й росiйського
духу в нiм чимало. Я далеко не схильна розцiнювати художнi образи як бiльш
чи менш вдалi копi© прототипiв, а все ж, пишучи книгу, мала перед очима i
Гарiбальдi, i Желябова, i Кропоткiна, про якого так багато розповiдала
менi Шарлотта У©лсон, його найближча помiчниця, i, звичайно ж, Степняка.
Який це, Ларисо Петрiвно, колосi Яка непоправна втрата для Росi© - його
передчасна смерть. - Альбiна пiдлила ©й вина, i Етель надпила трохи. - Я
саме лежала хвора - пiсля iнфлюенци i пiсля "Овода". Почувала себе зовсiм
виснаженою. Одного дня вбiга Михайло: "Сергiй загинув! Вiн потрапив пiд
по©зд!.." Така несподiвана смерть... Убила його в найкращi роки. А
жартував: сто п'ятдесят рокiв житиму, Лiлi!.. Так невчасно. - Вона
помовчала- Все це, дорога товаришко, зримо чи незримо присутн в романi.
Взагалi ж, походження Овода зв'язане з мо©м давнiм захопленням Мадзiнi. -
Вона глянула на Ларису. - А ви знайомi з "Оводом" у читали?
- На жаль, не повнiстю. В Петербурзi вчилася моя сестра, то якось
привозила на канiкули один чи два журнали "Мир божий" - там я й читала
роздiли вашо© книги.
Войнич на те нiчого не сказала.
- А ви бували у Петербурзi? - поцiкавилась. - Навiть двiчi? Скiльки
менi довелося там пережити! - зiтхнула.
Так, Петербург, Росiя... Величезна, багатюща i така нещасна кра©на.
Скоро п'ятнадцять лiт, як вона з нею розсталася... Пiвтора десятка? А нiби
зараз бачить перед собою неозорi заснiженi далi, дрiмучi лiси... молоду
пiвнiчну столицю... Вона жила там на Сьомiй вулицi Пiскiв, дiм 17.
Петербург зустрiв ©© тривогою: напередоднi було викрито нову змову проти
царя. Арештовано групу терористiв-студентiв, серед них було дво
Улья-нових: Анна i Олександр, брат i сестра... Олександра потiм
стратили...
Петербург... Вона годинами блукала мiстом, понад Невою, слухала
невiдому ©й мову. Вона вивчала ©©, мову безстрашних декабристiв,
народовольцiв, вивчала з живого слова, з книжок, ©й подобаються
Досто вський, Гаршин, Глiб Успенський, захопив Салтиков-Щедрiн. ©хнi твори
допомогли зрозумiти цей народ. Зрозумiти i ще бiльш полюбити. Пiд кiнець
свого перебування в Росi© вона вже знала, в iм'я чого загинули Олександр
Ульянов i його друзi, на вiвтар чого поклали сво© таланти Плеханов,
Засулич, Степняк i багато-багато iнших.
- ...А через рiк ховали Щедрiна. Вiн жив на Литейному проспектi. Властi
заборонили процесiю, вулицi заповнили голубi мундири. Проте людей
зiбралось чимало. То була справжня демонстрацiя... - Усмiшка ледь
торкнулася уст оповiдачки. - Я несла з собою малюсiнький букетик раннiх
квiтiв. Думала покласти на труну, але не добралася. По дорозi чую, хтось
шепоче до мене: "Давайте квiти. Для букета..." Так i лягли мо© квiти на
труну Щедрiна...
Вони помовчали.
Альбiну кудись покликали - вона пробачилась, вийшла.
- Останнього разу я була в Петербурзi рiк тому, - пiсля паузи
заговорила Леся. - Столиця виру . Росiя пережива добу революцiйного
пiднесення. Скоро, дуже скоро гряне буря.
- Я вiрю в прекрасне майбутн вашо© вiтчизни, - вiдповiла Етель. -
Такий народ не може бути рабом.
VII
Якось надвечiр Лариса Петрiвна й Етель прогулювалися мiстом. Денна
спека вже спала, i Сан-Ремо ожив знову. Iз санаторi©в, розкiшних
особнякiв, будинкiв i халуп, що нерiдко тулилися навiть у центрi, виповзли
аборигени й при©жджi, "власть iмущi" i люмпени. Вони пливли в однiм
людськiм плавi - модно одягненi, са-мовдоволенi i скривдженi життям, ситi
й напiвголоднi. З вулиць i курних покручених вуличок брели на набережну.
Тут потiк був найгустiший, бо кожний поспiшав саме сюди, до моря, нiби мав
неодмiнно вклонитися його величнiй красi. Загорiлi до чорноти хлопчаки
сновигали помiж дорослими, пропонували букетики прив'ялих гвоздик чи
пом'ятих, очевидно десь крадькома нарваних, iрисiв, канючили в iноземцiв
недокурки сигар, коробки з-пiд них чи ще якусь зайвину. Мiшались люди,
мiшались мови.
Море дихало прохолодою. Бiля одного з причалiв погойдувалося величезне,
певно океанське, судно. Згра© крикливих чайок вилися навколо нього, на
льоту спритно вихоплюючи з води рiзнi покидьки. Трапом, спущеним з
корабля, безперервно снували вантажники в широких, брудного кольору
блузах. Вони то зникали в трюмi, то, похитуючись пiд важкою ношею,
виринали звiдти i один за одним понуро брели на берег.
- Факiно, - задумливо мовила Войнич. - В ©хнiх зiгнутих постатях я бачу
приреченiсть, вони викликають в менi якийсь невимовний жаль. Звичайно це
колишнi ув'язненi, каторжани... колишнi люди.
Шби на пiдтвердження ©© слiв, з-за довжелезного дерев'яного складу,
куди вантажники зносили лантухи, вийшов, ледь тримаючись на ногах, п'яний
факiно. Чорним замащеним беретом вiн раз по раз витирав спiтнiле обличчя,
заточувався з боку на бiк, штовхаючи перехожих, i бурмотiв якусь пiсеньку.
Забачивши двох рослих жандармiв, факiно примовк, спробував
випростатись, проте ноги його не слухались, i вiн захитався ще дужче.
Жандарми пiдiйшли, звично пiдхопили його пiд руки й поволокли.
- От i розвеселився, сердега, - поспiвчувала Леся. А меви плакали,
випрошуючи собi поживи... А трапом важко ступали натомленi ноги, i вiн
вгинався, поскрипував - так само жалiбно...
Вони взяли фiакр i по©хали за мiсто. Тут було тихо. Терасами спускалися
до моря закучерявленi дикими оливами гори. Подекуди на рiвнинках палали
маки, кривавили землю, на скелях золотився дрок. Пахло морем, полином, що
густо рiс мiж камiнням i робив його ще сивiшим.
- Як тут гарно! - на повнi груди вдихнула Леся цiлюще повiтря й
закашлялась.
- Коли менi важко або тривожно на серцi, я завжди звертаюся до природи,
- сказала Етель. - Вона мiй вiрний розрадник.
- I я завдячна ©й усiм, що маю найкращого. З любовi до натури
народилися мо© найпершi поезi©. Шкода, що вам не довелося побувати на
Укра©нi.
- Не пощастило. Проте кра©ну Днiпра я знаю й люблю... - I зовсiм
неждано, трохи плутаною вкра©нською мовою Етель спокiйно продекламувала: -
"Садок вишневий коло хати, хрущi над вишнями гудуть..."- i глянула на
Укра©нку променистими очима.
Лариса Петрiвна стояла зачарована. Аж ось куди проникло Тарасове слово!
Та й як же гарно, мелодiйно звучить воно в устах цi © мило© англiйки!
- Не дивуйтесь, - промовила Войнич. - Шевченка я люблю, як i Бернса чи
Шеллi.
- Заждiть, шановна, - не втрималась Лариса Петрiвна. - Вiдкiля ж ви
зна те нашого Тараса Григоровича?
- Дивно було б, якби не знала, - вiдповiла Войнич. - Степняк багато
менi про нього розповiдав. I читав. Шевченко був його богом.
Вони неспiшно йшли розчищеною помiж уламками скель дорогою. У травах та
бур'янах дзвiнко стрекотiли цикади, легкий вiтерець матляв срiблистими
полинами, бадьорив потомленi мiською су тою серця.
- I мови укра©нсько© вчив теж вiн? - Лариса Петрiвна не зводила з Етель
погляду.
- Так. Я вельми вдячна Сергiю Михайловичу за те, що порiднив мене з
вашою мовою, вашими чудовими пiснями. Геро©чна i така трагiчна iсторiя
Укра©ни виклика в менi ще бiльше бажання допомагати у вашiй священнiй
боротьбi. Я дуже шкодую, що не все намiчене вдалося i вда ться здiйснити.