Олiйник М.. Леся

"Легко сказати, - мiркував Петро Антонович, - Крим чи Одеса. А за що
везти? На заробiтки отi не на©здишся. Та й Колодяжне чимало бере..."
Кiлька днiв лiкування дали сподiванi наслiдки. Пухлина спала, хоч бiль
нiяк не проходив. Леся майже не пiдводилася з лiжка, з сумом дивилась у
вiкно, за яким слiпуче виблискував на сонцi снiжок, галасувала дiтвора.
Нерiдко й заскочить хтось iз друзiв довiдатись, чи скоро одужа , бо
товариство жде не дiждеться ©©.
Важко лежати хворiй. Безперестанно шумить у головi, ни тiло, а серце,
мов незаго на рана, щемить i терпне вiд туги. Що ж воно буде? Скоро два
тижнi, як занедужала, а кiнця не видно. Звiдки взялось те лихо, яка йому
рада? Нi вишивати, нi писати, нi грати. Все, чим жила, про що мрiяла, -
раптом утрачено. Невже це - кiнець? Ш, не бути цьому! Вона ще спiватиме,
гратиме. Як Микола Вiталiйович, як Ольга Олександрiвна. В не© ще вистачить
сил! Ось i зараз... захоче - встане, пiдiйде до фортепiано й зiгра . I
"Думи" зiгра ... Та так, щоб усi чули.
У кiмнатi саме нiкого не було, i Леся, тримаючись за лiжко й стiльцi,
насилу добралася до фортепiано. Легенько торкнула кiлька клавiшiв i тiльки
хотiла заграти, як шпигонуло в лiву долоню, пронизало все тiло.
Запаморочилась голова, глухим стогоном озвалося кiлька акордiв...
Стривожена, вбiгла Ольга Петрiвна. - Ой Лесю, Лесю!
Пiдхопила непритомну i обережно поклала в лiжко. ... А час iшов,
безрадiснi днi змiняли напiвбезсоннi ночi. В смутковi шати вдягнулись
Лесинi думи. Зробилася впертiшою, мов присягалася сво©м терпiнням подолати
недугу.

XVI
На початку травня Косачi, а з ними й Шимановська, ви©хали з Луцька. В
Колодяжному саме закiнчили головнi будинки, i кiмнат, щоб розмiстити сiм'ю
та гостей, вистачало. Незабаром, на Тамароччинi родини, сюди завiтала з
Гадяча й бабуня лизавета Iванiвна, з якою Леся часто листувалась.
З ранку до вечора в господарствi кипiло: садили город, розбивали
грядки, бiлили стiни... Петро Антонович (працював вiн тепер у Ковелi)
пiсля роботи порядкував у садку. Заклали його ще торiк восени, а тепер
дещо змiнювали, пiдсаджували. Великий буде садок! Вiд дороги аж ген до тих
верб, що над кадубом. Грушi й яблунi рiзних сортiв, малина, смородина...
По краях-вишнi й черешнi. Як ото в Шевченка: "Садок вишневий коло хати,
хрущi над вишнями..."
Леся нiби змiнилася. Чи то одужання на не© вплинуло, чи нове мiсце, а
стала жвавiшою. I таки добилася свого: Варку Ольга Петрiвна по при©здi
взяла до двору. Воно й допомоги там з не©, але стара ться дiвчина, весь
день товчеться: удвох з Лесею пiдмiтають та посипають пiском дорiжки в
дворi, пасуть гуси, плетуть вiночки. Там уже стiльки ©х наплели! I в
кiмнатах, i попiд хатою понавiшували. На пiвсела стане...
А це взялися за клумби. Старшим поки що нiколи, так вони самi. Хлопцi
копають i обкладають дерном та битою цеглою землю, а вони сiють i садять.
Чорнобривцi, королiв цвiт, нагiдки, любисток... Чого тiльки не придумали!
Однi грядки - як сонце: променями ростимуть квiтки, iншi - пiвмiсяцем,
зiрочками... Звiдки й береться таке в дитячiй уявi!
I все з пiснями.
Накопала корiння

З-пiд бiлого камiння,

Iще корiнь не вкипiв,

А вже козак прилетiв, -
приспiву Варка.
- Ти б i мене навчила, - просить подругу Леся.
- То слухай... А то, коли хочеш, пiдемо в суботу на сватання. До Марисi
Глущучки прийдуть свати.
- Звiдки?
- Аж iз Бiлина. Пiдемо? Це недалечке. Всi дiвчата там будуть... Я вже й
приспiвiв ©хнiх навчилась. - I з сумом у голосi: - Мене теж за дружку
взяли б, та мала виросла i платт не нове.
Зажурились обидвi. Повтикали кiлочки, якими борозенки для насiння
робили, сiли.
- Нiчого, Варуню, плаття я тобi дам.
- Щоб дома лаялись? Я так не хочу. От зароблю - тодi, як мати купл ть,
носитиму.
- Ш, нi... тво©й матерi я скажу. А плаття ще гарне, вишиване. Менi його
торiк бабуня на iменини подарували.
Подруга дивиться на Лесю скорботно-лагiдним поглядом i нiби аж
промовля . Так уже хочеться ©й того плаття! I бо©ться: бо що ж мати
скажуть? Випросила? Ю, так не можна. Хiба що Леся справдi пiде до них i
пояснить...
Прибiгли Павлик з Антоном, принесли малесеньку вишеньку.
- Он там бiля сажалки викопали... Давайте посадимо.
- Ай справдi, - захопилась Леся. - На клумбi, що пiд вiкном.
Розростеться, будуть пташки на вишнi спiвати... От добре! А ти, Павлику,
збiгай до кадуба, набери вiдерце води - одразу й полл мо.
Посадили вишеньку, а Варка й тут знайшла що заспiвати. Поливала й
приказувала:
Скопаю я грядочку

У вишневому садочку,

А посаджу вишеньки!

Не вродила вишенька,

А вродили ягiдки.
- Яка-бо ти. Варко, спiвуча.
- Iнак не можна. Мати кажуть, що то не дiвчина, котра спiвати не вмi .
- Ось почекай трохи, я зараз. - Леся побiгла в хату i за хвилину
вернулася з олiвцем та зошитом у руках, - Ти спiвай, а я буду записувать.
- Навiщо ©х записувати?
- Бо пiсень дуже багато, не запам'ята ш усiх.
- А я пам'ятаю. Всi, котрi в селi е, пам'ятаю. Грi весняне сонечко,
щебечуть пташки, пахне молодим листям, а дiвчатка сидять собi на травицi
та наспiвують стиха.
Ну й лiто ж видалось! Таке на Волинi рiдко бува . Сонця того, зеленi,
спiвiв. I навiщо тi зими та осенi? Цвiли б сади, витьохкували соловейки...
зрiли б ягоди - черешнi, вишнi, позьомки... Як от зараз, примiром. Досить
лишень злiзти з воза, ступити кiлька крокiв у лiс - i хоч нагрiбай тих
суниць. Скоро й малина поспi . Там, у Скулинi, кажуть, ©©
повно-повнiсiнько. А вже тiтка Килина напевне те зна . Не буде ж вона так
говорити...
Леся лежить горiлиць на запашному свiжому сiнi, заклавши пiд голову
руки, i дума . Порипу , перевалюючись на вибо©нах, вiз, попирхують конi,
аж луна йде лiсом, а ©й любо-прелюбо... "Все блукаю я по рiднiм краю"..
гаю..." Поруч сидить Михайлик, задумливо жу травинку. Вiдкусить -
виплюне. Уда з себе дорослого. Побув трохи в Ки вi i дума - велике
щастя. Вона теж по©де. I наздожене його. З мови вона й так попереду.
Шмецьку вже зна " французьку почала, польська ©й зовсiм легка. А в Ки вi
пiдучить iсторiю, лiтературу. Це ©й наймилiше - лiтература й iсторiя.
Читала б, слухала легенди та мiфи. Скiльки там цiкавого!..
I пiснi. Це теж iсторiя. I про турецьку неволю в них, i про
Хмельниччину, Кармалюка, Бондарiвну...
- Мамо, давайте до тiтки в Бiлин за©демо, - пропону Леся.
- ©©, доцю, нема , до Львова по©хала. Жаль. А то б завiтали - Бiлин по
дорозi - пiсень послухати. Скiльки ©х зна тiтка! Купальських, весiльних,
зажнивних. "Ой не мила нам та вечеронька, не мила, утомила нас та панська
нива", - спiвала, як була в них.
- А дядько Левко теж умi спiвати, мамо?
- Не доводилось чути. А чому це тебе цiкавить?
- Так... Дуже люблю слухати пiснi.
- Левко - той нi, спiвати не мастак, - обзива ться вiзник, -
розказувати вiн майстер. А от небiж його, Лукаш, диво - не хлопець! Де
тiльки навчився! На сопiлцi так виграв, що кращих вам музик не зиськати.
Що ж? I то гаразд. Вона давно хотiла послухати справжню гру на сопiлцi.
Що за чарiвний iнструмент! Шматочок дерева, а такi нiжнi мелодi©. Кажуть:
якщо ота з калини вирiзана дудочка та повисить на вiтрi пiд стрiхатою
хатою - голос у не© дзвiнкiшим ста , мелодiйнiшим.
- Мамо... - знову зверта ться Леся i змовка .
- Що тобi?
Скiльки тих бажань, що хто його зна, з котрого й почати!
- Купиш менi... сопiлку?.
- Дiвчатка ж на сопiлках не грають, - смi ться Ми-хайлик.
- А я гратиму... Навчуся i буду грати. Купиш, мамо?
- Та куплю вже, куплю... Попросиш дядька Левка - вiн тобi зробить.
Розмовляють про те, про iнше... Обабiч дороги стiною стоять предковiчнi
дерева, шепочуть галуззям, а над ними - блакитне, як суцвiття пролiскiв,
безхмарне небо.
Полiсся... Ясноводi озера!.. Спокiйнi в погоду i грiзнi в бурю га©!..
Хто не бачив тебе, рiдний краю, той не зна , нащо здатна i чим багата наша
природа.
Другу добу Леся в Нечiмному - нiби в казковому свiтi. Невеличка хатина,
обвiшана пучками сухих трав i калини, милiша ©й од усього; клокiчки -
дерев'янi дзвiночки, що белемкають на ши© в худоби i не дають ©й
загубитися в пущi, - замiнили дiвчинцi звуки фортепiано... Слухала б - не
переслухала ©х. Особливо коли дядько Левко i Лукаш зганяють товар до
обори. Тодi така незрiвнянна нi з чим розлива ться музика лiсом, що,
зда ться, глухий почув би ©©. Грають, стрибаючи з гiлки на гiлку, бiлицi,
в невидимi легенькi кувадла кують сивi зозульки, голосно вистукують суху
деревину дятли... Повiтря гуде оводами, комарнею i мушвою. Вони хмарами
кишать у болотяних випарах, не дають спочинку худобi. Вiдiгнати ©х можна
тiльки димом. На те дядько Левко i Лукаш розкладають навколо обори вогнi з
кiзякiв, а бiля само© хижки всю нiч не згаса багаття. На ньому вариться
страва, сушиться одяг, тут i грi ться дядько Левко, ночуючи надворi бiля
товару.
А скiльки коло то© ватри почуто оповiдань та легенд! Уже ввижаються
Лесi тi мавки, потерчата, водяники. Сам дядько зда ться лiсовиком..
Низенький, з борiдкою, в постолах i полотняному одязi, - наче завiтав оце
до ©хнього гурту пiсля цiлоденних блукань гаями, сiв на зваленому деревi,
посмокту люльку й воркоче, воркоче... Немов той потiчок. А от спати не
хочеться.
- Дядьку, - пита Леся, - а то правда, що дерево живе? Вдень я хотiла
вирiзати калини на сопiлку, а Лукаш не дав. "Не рiж, - каже, - йому
болить..." Чи правда то?
- Авжеж, дитино. Не треба живого рiзати - сухе. Бо лiсовик
розсердиться.
- I що тодi?
- Диви, яка цiкава! Розсердиться, i все. Завалить водопо© торiшнiм
листям, дорогу перетне стовбурами... Чи ж мало цього?
- А у вас iз ним дружба? - не вгава Леся. Дядько пiдлива в казанець з
коновки води, пiдкида в багаття хрусту. Вiн спалаху , пирска iскрами,
золотить довге волосся, що пасмами звива ться з-пiд старого бриля,
багрянцем обда сиву, аж бiлу, свитину, постоли.
- Он бачте - дуб за хатою? - показу Левко на могутн крислате дерево,
i всi звертають у той бiк погляди. - То гордiсть лiсу. Я врятував його.
Купцi вже мiряли, давали грошi, та я заклявся, що поки житиму, то й вiн
стоятиме. Вiдтодi i безпечно менi в лiсi.
- Ну, а од вiдьом, од водяникiв як бережетесь?
- То вже дiло iнше. Однi хреста бояться, заклинання, а iншi зiлля не
зносять духу. Пiд вiкнами ж недарма в нас мак посiяний - од вiдьом
захища ... А терлич навдивовижу велику силу ма , коли його зiбрати в нiч
купальську.
"Так он чого то в них терлич росте коло порога, - згадала Леся. - I кiл
осиковий забитий на подвiр'©..." Вона дивиться через огонь у сутiнки, що
налягають з усiх бокiв, i, зда ться, бачить, як звиваються в пiвтемрявi
русалки й вiдьми, мавки i перелесники та iнша лiсова, водяна i польова
сили.
- А де зимують мавки? - пита Михайлик дядька. Хлопчину теж захопили
розповiдi. Простягся поруч Лукаша на запашнiй травицi i мрi , мрi ...
- Та де ж? У дуплi верби старо© знаходять мiсце.
Встеляють його листом i порохном м'якеньким та й зимують... Та ви не
дуже те до серця все приймайте, бо ще присниться... Цур йому, дiти. Лiпше
не знати того. От розкажу вам iсторiю... вельми повчальна, для парубкiв
надто ж...
I знову спокiйно тече собi розповiдь: як сiльський парубок запiзнався з
мавкою, а мати стара - розлучниця злая - супроти того пiшла, оженила
хлопця на багатiй вдовi; як жили вони в гризотi щоденнiй i як лiсовi духи
вiдомстили за мавку, напустили на селюкiв злиднi та розорили ©хн кубло.
- ...Ну, йдiть собi спати, - закiнчу дядько, - на сьогоднi вже
досить... А я подивлюся на бидло. Веди дiтей, Лукашу. Чу ш? Гов, Лукашу! -
будить вiн хлопця, що задрiмав зморений.
Лукаш прокида ться, тре заспанi очi, пiдводиться. Гуртом вони йдуть у
шопу, де чека на них лiсове пахуче сiно i де ще довго не змовкатиме
перешiптування...
Шопа з трьох плетених iз лiщини сяк-так обмазаних стiн i низькою
стрiхою. Четверто© стiни нема , i, коли прокинутись рано та глянути в
отвiр, зда ться - пливе все кудись на казкових легких каравелах. Потiм, як
пiднiметься сонце i зiйде туман, вiдкрива ться дивовижна картина:
тиховоде, вкрите ряскою озеро, оточене зеленими берегами, за ним -
вiльшина, а далi лiс, що переходить у густий сосновий бiр i тягнеться
хтозна-куди... Кажуть, озеро те бездонне. I справдi, як випливали на нього
човном з дядьком Левком, то яку довжелезну не взяла вона жердину, а дна не
дiстала. Доточили весло, i все одно не вистачило.
Чудернацьке те озеро. Береги ма облуднi - так i ходять хвилями пiд
ногами, прориваються, не дають пiдступити до води. То теж нiби навмисне
так зроблено - щоб не длялися люди з-пiд солом'яних стрiх: не зносять
©хнього духу русалки-озерянки! I купатись не можна в озернiй водi. Хоч i
спокiйна вона, а вмить затягне баговинням, засмокче...
Сьогоднi вони останнiй день у Нечiмному. Вчора сусiд дядька Левка Тихiн
при©хав iз Скулина й переказав, що мама велiла вертатися. Жаль! Що тi три
днi i ночi? Ще б хоч iз тиждень... Щоб походити скрiзь, де бувають Лукаш з
дядьком Левком. А найперше - круг озера, подивитись на той потiчок, що
вибiга з нього. Там, кажуть, коли пiдiйти непомiтно i прича©тися десь в
очеретi, навiть уранцi можна побачити русалку.
- Михайлику, - шепоче Леся, боячись розбудить Лiлю. - Чу ш, Михайлику?
Ну й сонько ж ти... Ось я зараз тебе розбуджу. Ти в мене хутко проснешся.
Дiвчинка пiдвелась, щоб побiгти черпнути водицi й хлюпнути на Мишка, та
вiд подиву аж сплеснула руками: нi Лукаша, нi брата вже не було.
Залишились тiльки ямки в сiнi, де лежали, зiбгане стареньке ряденце, яким
укривались. От тобi й на! Сама, виходить, проспала... Та де ж вони,
невiрнi©?
Швидко сплигнула на землю, обтрусилась вiд сiна, що пристало до
платтячка, й метнулась до хижки. Нiкого. В оборi - теж нi душi. Що за
оказiя? Невже всi в лiс подалися? Прислухалась: десь недалеко глухо
бемкотiли клокiчки; мекнуло тихо телятко, до нього обiзвалась корова...
Коли це - аж стенулось серденько! - заграла сопiлка. Голосними ©©
переливами враз наповнився лiс - i спiвав, гомонiв та вiдлунював. Леся
завмерла. Стояла зачарована, легка, готова злетiти на крилах лiсових отих
спiвiв.
- Го-го-го-го! - покотилося лiсом. - Лесю-у-у-у...
- Я ту-та-а-а...
Тi спiви та перегуки збудили Лiлю. Прибiгла - розрум'янена, заспана- i
ну:
- Миш-ко-о-о!..
Аж на пальцi спина ться та витягу шийку. Голосок тоненький, писклявий
- одразу губиться в хащах.
- Давай удвох, - пропону .
I знову лящать перегуки, аж поки на галявину не виходять Михайлик i
Лукаш. Обо в брилях, по пояс зарошенi. В руках у Лукаша згорнута кловня,
на днi яко© ворушиться риба, на поясi метля ться ножик i кiвшик з лика на
мотузочку.
- Де ж ви були? - пита Леся.
- Дядько послав нас ятiрцi витягати.
- Човном аж он куди плавали, - хвалиться Михайлик. - Ви ще спали,
пожалiли вас будити... Зате ось вам що, - i пода букет жовтих i бiлих
лiлей. - Покладiть у воду, ввечерi повеземо додому...
Пiсля снiданку - по ягоди, а там знову на озеро, дивитись, як зграями
низько-низенько шугають дикi гуси й качки, як вишукують собi поживу
довгоногi чаплi й лелеки.
- Зна ш, я про це все напишу, - дiлиться думками Михайлик. - Оповiдання
чи й повiсть... На зразок Гоголевих... Я вже й назву обдумав -"Нечiмне".
Як гада ш, добре буде?
- Чого ж, пiдхожа... Пиши! А я на музику покладу. Як Микола Вiталiйович
"Тараса Бульбу". Гаразд, Ми-хайлику, домовились?
- Згода.
Нуртують у дитячих головах мрi©, бринять нiжними спiвами... I манять
кудись, i гукають - де шумливi бори, воркотливi потоки, тиховодi озера...
XVII
Рiк за роком - життя. Небагато й спливло ©х, а скiльки подiй... Знов
болiла рука - та сильнiше, нестерпнiше. В ©© тiло вгризався скальпель
хiрурга.
"О доле! За що ж ти кара ш? За те, що люблю я життя i пiснi? Що в
серденьку мо му пала любовi огонь?"
Пiдходила до фортепiано, торкала одноруч холоднi клавiшi - озивались
вони жалями.
Чуття виливались у рядки, лягали одна за одною на паперi поезi©... Горе
переплавлялось у спiв:
Ждiте, ждiте, любi дiти!
Лiто знов прилине,
Прийде мила годинонька,
Як зима та згине;
I заквiтне ваше поле,
I зазеленi , -
Знов його весна прекрасна
Квiточками вкри .
Як нiколи, дорогi були спомини. Мiсячнi ночi... Як тiкала самотою в
лiс. Вечiрнi години. Бiленькi хатки...
Вже засвiтились у небi зорi,
Усе заснуло, заснуло й горе...
Та нi, не заснуло! Крутить ©й рученьку... Часами нападала розпука:
"Навiщо цi вiршi, ця праця дрiбна?.. Яка з не© користь? Що я, слабосила,
проти горя й недолi?.." Та одразу перечила iнша ©м думка: "А може, мiй
спiв, щирi слова розважать хоч на хвилину кого?" I прибувало снаги;
забувши болi й тугу, Леся сiдала за працю.
Вже тих поезiй набрався добрий десяток. А коли закiнчили перекладати
"Вечори на хуторi бiля Диканьки" Гоголя, Михайлик порадив:
- Давай, Лесю, пошлемо до журналу.
Обом ця думка сподобалась. Матерi так само.
- Я й пiдкажу, куди саме, - обiцяла вона. - у Львовi журнал "Зоря".
Туди й пошлiть.
- А як пiдпишемо пiд перекладом? - зауважив Михайлик. - Незручно ж -
два Косачi одразу. Треба придумати псевдонiми.
- Якi ж бо? - задумалась Леся.
- Коли вже ти, Михайлику, такий обачний, то й будеш Обачним, - мовила
мати.
- А я? - нетерпеливилось Лесi. Ольга Петрiвна замислилась.
- Журнал галицький, - сказала зрештою, - доречно було б зазначити, що
авторка з Укра©ни, укра©нка.
- Леся Укра©нка! - радiсно пiдхопила дочка.
- Укра©нка, - повторив Михайлик. - Зда ться, добре.
- Що ж, нехай так i буде, - поклала Ольга Петрiвна.
А невдовзi в "Зорi" з'явились вiршi з пiдписом "Леся Укра©нка".
I пiшло те iм'я мiж людьми навiки.
I полинув той спiв шляхами тернистими... Сильний та мужнiй, вiн кликав:
До працi! До боротьби!
ЧАСТИНА ДРУГА
_
Досвiтнi огнi, переможнi, урочi, _
Прорiзали темряву ночi..._
Леся Укра©нка

I знову мандри. Скiльки пам'ята себе - все пере©зди... Луцьк, Ки©в,
Варшава, Друскенiк, Гадяч... знову Ки©в. Не встигла й на ноги стати як
слiд, а доля кида ©© з мiсця на мiсце.
Цього разу аж он куди! Де тая Одеса, лиман! Чому саме ©й випало таке
щастя? Чи найлiпша вона од усiх, чи найгарнiша? Така ж, як усi людськi
дiти... Хiба що любов у не© до цього краю сильнiша, нiж в iнших... Це так.
Любить вона Волинь. I що частiше доводиться покидати ©©, то глибше це
почуття. От Шура та, й Старицькi - i Маня, i Люда - тим якось однаково, чи
Ки©в, чи Гадяч, чи ще якесь мiсто. А вона Iйа що б не дивилася, де б не
гуляла - всюди ввижаються ©й дрiмучi волинськi пралiси, голубоводi,
оточенi очеретами i рогозою озерця, тихi, як вечiрня година, рiчечки, що
плинуть собi широкими долинами мiж верб. Заклиналася нiколи не
розлучатися, а от доводиться: лихо не свiй брат, домовитися з ним
неможливо. Тож i ©де не доброю волею - знову тривожить рука, та й ноги
чомусь починав судомити. Частенько, на непогоду або як тiльки скупа ться в
холоднiй водi, уста ранками з нестерпним болем у правiм стегнi. Але так
уже звикла до свого лиха, до сво © муки, що часто й мовчала, батькам
казала - пусте, а воно щораз сильнiше й сильнiше да про себе знати. Вже
скiльки тих лiкарiв перебрали, а всi погоджуються на одному: хвороба
серйозна, необхiдна хiрургiя.
При згадцi про операцiю аж мороз по спинi йде. Може, не така вже й
болюча, як жахливi ©© наслiдки: кiлька мiсяцiв нi грати, нi вишивати. "То
було з рукою, - роздуму Леся, - а це - нога... Все життя бути калiкою,
прикутою до лiжка... Не торкатися шовкових трав, не топтати стежечок,
якими бiгала змалку, не бачити, як розквiта природа - там, у темному гаю,
у лузi, серед полiв... Це ж справжня кара!"
Не забути останнього консилiуму в Ки вi, пiсля якого оце три мiсяцi
лежма провалялася у лiжку. Грiзним привидом досi сто©ть перед нею професор
Фаворський. А той, другий, - Яценко! Який вiн грубий, нетактовний! Навiть
не вислухав - нехай уже ©©, а то ж навiть батькiв. Оглядав, обмацував,
нiби перед ним була не людина, не жiнка... Модна борiдка, золотий ланцюжок
на пiвживота, надто ж - безапеляцiйний тон, яким розмовляв, пiдкреслюючи
зверхнiсть над хворим. Навiть тепер вчуваються пахощi його модних духiв
"©ланг-iланг". Як непри мно, до нудоти бридко лоскочуть нiздрi тi пахощi!
А батько! Бiдний татусь! Що вже вiн пережив за не©! Нi на хвилькУ не
сiв, поки там, за дверима, вирiшувалася ©© доля. А потiм ще й грошi мусив
усiм отим давати. Та як! Всовував непомiтно в кишеню, а вони вдавали, що
навiть не помiчають... I за що ж? За одним одну порадоньку: або розпеченою
голкою проти кати щомiсяця хворiй суглоб, або витягування. Погоди лись на
витягуваннi. Хоч не рiзатимуть, не штрикатимуть, мов у тому пеклi,
голками... А пiсля трьох мiсяцiв лiкування, яке мало не затягло ©© на той
свiт, нога нiби трохи й заспоко©лась, але ж ступати, як i ранiше, не можна
- щось так i шпига в стегнi. Знову були консультацi©, по©здки до знавцiв.
Оце недавно повернулася з мамою iз Варшави, од професора медицини Леона
Врублевського. I що ж? Витрати, огляд, спiвчування, - а порятунку нiякого.
Добре хоч те, що Вруб-левський не запропонував операцi©, порадив загальне
змiцнення органiзму та лiкування грязями. Пiсля цього, власне, й вирiшили
будь-що послати ©© до моря. Мова про це велася давно, але все впира ться в
грошi. Михайлик уже гiмназист, дай йому i на одяг, i на помешкання у
Хелмi, i - боже мiй! - скiльки тих дi рок знаходиться щоразу, як тiльки
починають говорити про витрати.
Та все-таки i тут знайшли вихiд: тато списався зi сво©м давнiм
приятелем. Комаровим, який iз Уманi пере©хав до Одеси, i той запрошу
неодмiнно при©хати - коли не всiм одразу, то хоч Лесi й Ользi Петрiвнi.
Поки що ©де одна, а там, можливо, прибуде й Михайлик, у нього незабаром
вакацi©...
До Козятина Лесю проводжала Ольга Петрiвна. Вона всю дорогу намагалася
розвiяти доччин смуток, розповiдала про цiлющi властивостi лиманських
грязей, про благотворний вплив моря i про те, як ©й, Лесi, поводитись мiж
чужими людьми.
А та слухала i думала сво , жила iншими почуттями.
"Прощай, Волинь, прощай, рiдний куточок. Недоля знов жене мене од
тебе..."
Думки, думки... одна сумнiша вiд одно©. Мов осiннiй туман, застилали
вони свiдомiсть, непри мним холодком лягали на серце.
А як сiла в по©зд i попливли за Козятином лiси та перелiски, аж лячно
стало, щось здавило у грудях i гарячим клубком пiдкотило до горла.
Вона багато наслухалась про Подiлля. Тут виростав Кармалюк, - он у тих,
певне, дiбровах гуляв вiн зi сво©ми славними хлопцями, наганяючи жах на
панiв.
Пригадався давнiй ярмарок у Луцьку, де вперше слухала вiд слiпого
кобзаря пiсню про Кармеля, i жандарм, що гримав тодi на старого. Тепер
вона вже зна , за що погрожував жандарм запроторити перебендю в холодну.
...Садки вишневi, бiленькi хатки, стрункi, мов сторожа, тополi - окраса
й гордiсть рiдного краю; знову бори, зелененькi ярочки, перевитi, мов
стрiчками, вузенькими стежинками... I все це в прозорому туманi - маревi,
такому ж спокiйному, тихому, як отi рiчки, що плинуть серед широких долин,
помiж невисоких узгiр'©в у невiдомi кра©, отi густi трави. Зда ться,
нiколи не ходило тут горе, нiколи не схлипував сум, - завше спiвають
соловейки весною, жайвори розсипають над полями дорогоцiннi перли.
Проте - це вона вже знала добре - не бракувало тут нi слiз, нi
нарiкань. I отi бiленькi, здалеку такi милi та любi хатиночки, коли
глянути на них зблизька, свiтять злиднями, як i на ©хнiй Волинi, на
Полтавщинi, де вона вже побувала...
Величним видався не бачений досi степ. Вiн почався, мабуть, уночi, бо
вранцi, коли прокинулася, - погляд потонув у безкрайому голубуватому
просторi. Степ i степ. Хiба десь далеко-далеко на виднокрузi заманячить
самотнiй вiтрячок. Сусiди по купе - низькоросла, у два обхвати дама i
високий, неймовiрно худий чоловiк - спочатку пробували заговорити з Лесею,
та потiм бiльше не турбували ©©, пили чай, снiдали, розповiдали якiсь
iсторi©. А Лесi хотiлося спокою. Кiлька разiв, прарда, скупо вiдповiла
настирливiй дамi i знову поринула в роздуми.
...Одеса прокида ться рано. Галасливим кигиканням ненажерливих чайок,
цокотом кiнських пiдкiв по погано забрукованих вулицях i голосами
перекупок розпочина вона свiй звичайний трудовий день. З раннього ранку
потоком пливуть на базар юрби при©жджих, набирають сво© валiзи, щоб потiм
на пляжах усе це пожерти з потро ним апетитом.
Це Одеса курортна. ще Одеса трудова - мiсто заводiв i фабрик,
численних майстерень, Одеса-порт. Ця не спочива нi вдень нi вночi. Змiну
за змiною виштовхують iз сво©х захаращених дворiв заводи i фабрики, група
за групою поспiшають понурi й сердитi вантажники"
Хоч i втомилася Леся з дороги, але пiсля обiду пiшла з Маргаритою,
старшою дочкою Комарових, гуляти мiстом.
- Воно навiть краще зараз, - згодилися Михайло Федорович i Ганна
Петрiвна, втративши найменшу надiю укласти гостю вiдпочивати, - i спека
вже не така, та й людей бiльше на вулицi.
Комарови мешкали на Ланжеронi. Дiвчата вийшли з дому й одразу ж
потрапили в людський потiк. Iти було важко, i Маргарита запропонувала,
коли вже Лесi так забажалося неодмiнно сьогоднi оглянути мiсто, - найняти
вiзника. Довелося пристати на це. Ходак з не© був нiкудишнiй, та й нога,
чи то з дороги, чи чого iншого, знову почала нити.
Маргарита зупинила однокiнного вiзника, i ось вони, нiби якiсь поважнi
панни, ©дуть широкою Дерiбасiв-ською вулицею. А там, через один-два
квартали, що губляться в зеленi розлогих акацiй i платанiв, - море.
- Куди подамося? - пита Маргарита. - До моря?
- Нi, Маргариточко, неввiчливо буде, коли ми спершу не поклонимось
мiсцям, де бував Пушкiн. По©хали до його будиночка.
За пiвгодини зупинилися пiд високим платаном, коло чепурного
триповерхового будинку.
- Гадаю, вiзник нам бiльше не потрiбен, - зверта ться Леся до
Маргарити, - тож хай собi ©де, далi помандру мо пiшки.
Пiдiйшли до дверей, Леся навiть трохи прочинила ©х, заглянула до
коридора. Нiчого особливого, але вже те, що цими ось сходами ступав
великий поет, за цi ось ручки вiн брався, надавало будинковi яко©сь
принадностi.
- Може, й нас надихне на щось путн , - жартувала Леся.
- В тебе й так гарнi вiршi, - зауважила Маргарита. - Тато кажуть, що
тво© поезi© навiть Франко похвалив.
Леся раптом уявила собi, як це Михайло Федорович, пристрасний
бiблiограф i бiблiофiл, вчиту ться у Франковi слова про не©, i ©й стало
якось не по собi.
- То, Маргарито, Iван Якович авансом, насправдi ж муза моя ще надто
слаба й безпомiчна.
- Ну, це вже ти даремно. Те, що я читала, написано таки мистецьки.