Олiйник М.. Леся

до спiльного рiшучого удару. Це якраз i вiдповiда духовi
соцiал-демократично© партi©, котра дина справдi народною i котра
боронить iнтереси народу. Що б не чинив уряд, в руках якого поки що сила -
полiцiя, вiйсько, зброя, - все йде до кращого, час працю на нас. Треба
лиш, мов отi Франковi каменярi, прокладати дорогу прийдешньому, мостити
йому мости, дружно, як то писав буковинський соловiй Федькович, братися
"однов силов до одно© справи".
I ще раз присутнi зустрiли ©© слова оплесками. Потiм виступали iз зали.
Леся слухала промовцiв, i серце ©© повнилось гордiстю: яка любов, яка
увага! До лiтератури, полiтичних подiй - там, на великiй Укра©нi... "Нi, -
заперечила в думках, - нiколи i нiякими кордонами не розмежувати землi
укра©нсько©".
Котрийсь iз студентiв запропонував видати поезi© Лесi Укра©нки на
громадськi кошти. Лариса Петрiвна не встигла навiть словом заперечити, як
пропозицiю - знову пiд оплески! - прийняли. Лишалося тiльки подякувати.
Вечiрка закiнчилася пiзно. Додому Ларису Петрiвну i Кобилянську
проводили, окрiм Осипа Степановича, Симович i ще кiлька шанувальникiв.
- Я оце нiяк не заспокоюся пiсля вашо© затi©, - вже котрий раз
признавалася Леся. - Незручно якось друкуватися на таких засадах.
Симович запевняв, що це з винятково© поваги до гостi, що цим пишатися
треба, а не печалитись.
- Ви ж бачили: молодь сама забажала.
- У вас он сво©м нiяк видаватися. Тим же Стефаниковi, Черемшинi.
- Не бiдкайтесь, i Черемшину видруку мо.
- Та вже ж! Що з вами вдi ш? - згодилася Леся. - Видавайте, коли на
те палке бажання. Дещо вiзьмемо друкованого, а бiльше нового, що встигну
тут написати... Догляньте лише, щоб те виданнячко було чепурненьке.
На тому й розiйшлися.
IV
Гей, пiду я в тi зеленi гори,
Де смереки гомонять високi,

Понесу я жалi одинокi

Та й пущу ©х у гiрськi простори...
Так думалося, так бажалося... А вони - хоч би один куди подiвся,
розвiявся чи заглух навiки. Печуть ©© i ранять невидимо. Чи дивиться на
гiр легку мережу, вбира подих ©х смолисто-фiалковий, чи слуха шум
потокiв, спiв флояри, - завжди i всюди жалi, жалi, жалi... Вони ©©
вдягають у смутковi шати, гартують у вогнi пекельнiм. Ще й родять пiсню!
"Гей, шалена пiсне! Чому тобi нi впину, нi зупину? На серцi радiсть - ти
рида ш, плачеш, а смуток - то смi шся-чу ш, пiсне? Чи ти менi помститись
хочеш? Так за вiщо?! Хiба тебе я стримувала в летi, хiба з тобою ми були
нещирi? Навiщо ж нинi кра ш менi душу? Поглянь, я тиха, я спокiйна... Я
зовсiм втомлена. Iди над Черемош, на Рунг чи на Магуру, знайди собi там
пару, а я спочину. Попереду ще досить працi i змагання - тож сил браку ".
Та пiснi не слухалися, бiль не вщухав. Мiсяць, поки жила в Кiмполунзi,
вони - як змовились - творили одне одного, терзали думку й тiло. Бралася
за "Миха-©ла Крамера", хоч "Жизнь" - вона того не знала - уже й була
закрита, а на папiр лилося: "Ти не хтiв мене взять...", "Квiток, квiток,
якомога бiльше квiтiв..."; прагнула писати про Вiлу-посестру-уста
вимовляли: "Вiн навiки згинув!"...
..Хто мене поставив

Сторожею серед ру©н i смутку?
Вiдповiдi не було. Та й хто мiг знати? Хто мiг подумати, що години, днi
вона марну в спогадах та мрiях? Про вiщо? А про те, про що взагалi не
варто б думати. Хоча б тому, що дiйснiстю воно нiколи не було й не буде.
Стративши отак-от червень, Леся на початку липня повернулася з
Кiмполунга до Чернiвцiв. Нерви нiби й наладились, i сил нiби побiльшало,
та - лихо! - материному пророкуванню, мабуть, таки судилося збутись: у не©
з'явилася нова якась хвороба. Рипить у грудях, зрiдка йде кров. За всiма
ознаками - сухоти. Видно, мало ©й було отих ночей, тих страхiть
сiчнево-березневих, треба ще й цього спiзнати. Ольга Юлiанiв-на одразу ж
повела до лiкаря. Той вислухав, оглянув.
- Сказати правду, справа кепська. Легенi враженi. Катастрофи ще можна
уникнути, але нi в якiм разi не запускати хвороби.
Кобринський був знайомий Кобилянсько©. Вiн знав, що панна Леся добра
приятелька Ольги, йому хотiлося допомогти по щиростi.
- От що, яснi панни, - звернувся до обох, - вам треба в гори. Далеко,
чи то пак, високо в гори. Де нi пилинки i де багато смерек... Я незабаром
ви©жджаю в Буркут. Це майже в Чорногорi©, понад тисячу метрiв над рiвнем
моря. Там щось на взiрець маленького курорту. Ви, панно Ольго, напевне,
чули?.. Так от, ви могли б туди дiстатись? Я обiцяю вам нагляд. Одне лиш
кепсько: там нiде жити. Кiлька будиночкiв у таку пору звичайно зайнятi. А
все ж спробуйте. Спишiться, запитайте, не тепер, так пiзнiше щось
знайдеться. диний вихiд, - розвiв руками.
Вiн ма рацiю: диний вихiд. Заявись вона зараз додому - вся ©© з
трудом здобута незалежнiсть лусне, як мильна булька... Так, але як туди
©хати? Свiт не близький. А з ©© здоров'ям тiльки в мандри. Та ще в
гiрськi. Весь вечiр, повернувшись од лiкаря, мiркували, як його краще
влаштувати ту по©здку. Ользi Юлiа-нiвнi ©хати - щоб допомогти - не
випадало, було ряд причин, зриватися ж самiй...
- А зна те, о чiм я думаю, Лесю? - сказала зрештою Кобилянська. - Що,
як удатися до Квiтки? Пощо ма л шувати тамтою Швейцарi ю, коли тут не
згiр-ше. Легiнь вiн, як по менi, файний.
Климента Квiтку Лариса Петрiвна знала вже кiлька рокiв по Ки ву, проте
не настiльки, щоб запропонувати йому сво товариство. В Чернiвцях вiн
майже випадково - за©хав з друзями, теж студентами. Хоче податися до
Швейцарi© на лiкування. У нього теж, зда ться, сухоти чи доведена до краю
анемiя. Виснажений, нервовий, а до роботи ще беручкий! Молодiсть! Коли б
©й одняти зараз дев'ять лiт - ого, що б то було!.. Звiдкiлясь, певно од
студентiв, довiдався, що вона тут, - розшукав. Обiцяв ще зайти...
Нi, його таки сама доля послала, цього Климента Квiтку. Погодився - лиш
Кобилянська натякнула. Виявля ться, у нього вже й грошей замало, i
взагалi, чував, карпатський клiмат нiскiльки не поступа ться
швейцарському. А коли там будуть ще й купелi...
- Так це ж чудово! - захоплювався Квiтка. - Мов санаторiя!
Чи вiн завжди такий пiднесений, чи уда ?.. Але - навiщо б, заради
кого?.. Чому такий завбачливий, уважний? Багато ж ©й доводилося стрiчати
краян, та цей якийсь... незвичайний. Щадить ©©, немов сестру чи... яке
безглуздя!.. Навiть не розказу ©й ки©вських новин.
- Нiчого нового.
Навмисне кри чи й справдi далекий того? Але i нi. Вона пригаду , вiн
був активним. Та й по тому, як тут усiм цiкавиться, можна судити... Отже,
жалi , оберiга . З якого дива?
Все ж було при мно. При мно i бентежно якось. Щоправда, не обiйшлося i
без прикростей. Невiдомо (ще одна загадка!), навiщо було Квiтцi писати ©©
рiдним усю правду. Отак нi сiло нi впало узяв та й виклав. Буцiмто вона
вже й справдi при смертi... Спробуй довести тепер татовi, що нiяко©
причини для тривоги нема , що в не© катар - i бiльш нiчого, i що з вигляду
вона здорова, навiть поправилась... ©м тiльки дай привiд! Уже, будь ласка:
"Не затримуй Квiтку, нехай ©де в Швейцарiю". Хай собi ©де. Вiн не
маленький, зна , де йому i як лiпше. I нiкого вона не затриму . Але,
звичайно, й не забороня бути коло не©. Це взагалi було б безглуздо -
сказати людинi: не стiйте, не сидiть i не ходiть коло мене, зрештою, не
дихайте повiтрям, яким я дихаю... Виходить, так. I взагалi яке тут
"втручання в нашi сiмейнi справи"?
Поки вiдповiдь з такими мiркуваннями йшла до Ки ва, до рук Петра
Антоновича, якого Квiтчин лист i схвилював, i цього разу чомусь розсердив,
Лариса, владнавши все необхiдне, ви©хала на Буркут. Квiтка вирушив
кiлькома днями ранiше.
Зустрiлися вони у Вижницi, у Ганни Москви. Москва доводилась Квiтцi чи
то далекою родичкою, чи просто знайомою його батькiв. Зрештою, як би там
не було, а гостей вона прийняла радо, Лесi видiлила кiмнатку,
по-материнському про не© турбувалась. Тиждень, який подорожнi провели у
Вижницi, чекаючи вiдповiдi з Буркута, залишив при мнi враження. У хляпавку
- ©© тут не бракувало - сидiли вдома, читали або писали листи, в погiддя
гуляли, переважно за мiстом, над Черемошем, у горах. Одного надвечiр'я,
коли стояли високо на горi Нiмчич, вона побачила щось таке неви-мовно
красиве, як мрiя: на фонi зелено-голубих верхiв - поодинокi будиночки.
Вони здавалися пiднятими кимось до сонця... Казали, що то Ростоки, але чи
може село бути таким казковим? Скорiш усього то мiраж, i вона певна - таке
не повторю ться, як би того не хотiв.
Вiдповiдь з Буркута була невтiшною: кiмнати до першого серпня не
передбачалося. А ще ж тiльки середина липня! Ганна Семенiвна радила
перечекати цей час у не©; Квiтцi не терпiлося ©хати. Остаточне слово було
за нею. I Лариса Петрiвна вирiшила ©хати. Одне, що Вижниця - все-таки не
гори, хоч тут i гарно, i люди куди привiтнiшi, нiж у Кiмполунзi, а головне
- ©© вабили майбутнi зустрiчi з Франком та Гнатюком, якi вже були в
Криворiвнi.
Дорогою, в Кутах, ©х наздогнала телеграма: Ганна Москва (вони так i
домовилися) сповiщала, що в Буркутi на них чека кiмната.
- От бачите, - радiв Квiтка, - поки до©демо - буде й Друга.
- А як не буде?
- Мала бiда! Пiд смерекою ляжу та й спатиму. По-гуцульськи.
Фiакр погойдувало. Пара вгодованих коненят несла його легко i швидко.
Опiвднi були в Косовi.
- Батькiвщина Михайла Iвановича, - повiдомила Леся.
- Павлика?
- Так...
Вони посходили, поки вiзник пiдгодовував коней, стояли в центрi
мiстечка.
- Щось вiн менi, цей Косiв, не вельми подоба ться... Нiби в ямi.
Мiсто лежало в глибокiй ущелинi, на днi яко© шумiла рiчка. З бокiв його
стискували скелястi гори, випинаючи, мов ребра, сво© могутнi кам'янi
схили. Правий берег трохи нижчий, пологiший, але також утиканий
гостроверхими пагорками, якi дедалi густiшали, вищали. Вулиця, мабуть,
одним одна в мiстi, тяглась попiд скелями. Обiч не© ряди низеньких та
зрiдка двоповерхових будинкiв, дворики, що впиралися з одного боку у воду,
з другого - в голе камiння. Садкiв майже нема. Вони виднiють десь аж
звiдти, з-за Косова, де рiчка, ткнувшись у непорушну скелю, робить крутий
заворот. Там широка заплава, ряснiють хатки... Косiв, кажуть, славен
сво©ми торгами. Базарного дня за©жджаються сюди з усiх навколишнiх сiл i
мiстечок. Ведуть на продаж маржину, везуть кукурудзу, бринзу та будз,
усяку сушеницю, вино; мiсцевi майстри виставляють щонайкращу упряж,
бл хiвки31 та iнший ходовий крам... Збираються поважнi газди й газдинi,
легiнi й дiвчата, стрiмкими плаями спускаються з-пiд самiсiньких хмар
вiвчарi; не обходиться i без кала©в... Гомонить тодi мiсто! Торгу ться,
плаче, трембiтить, спiва . Нiде на всiй Гуцульщинi не придба те такого
убору, як на косiвськiм торжищi! Вiд сардака до дiвчачих уплiток - все, що
забажа те, знайдете. Теплi фарбованi гачi, рясно гаптованi киптарi, легкi
крисанi... Чого тiльки не бува у Косовi!
...А зараз мiсто було до нудного спокiйне, задушне. Лариса Петрiвна з
нетерпiнням чекала, поки фiакр рушить далi. дине, що ©© захопило, -
водоспад. Назва-бо яка - Гук!
Вода в нiм шумiла, пiнилась, вирувала. Легкi смереки, що тiсними
гурточками пiдступали до берега, стрiмкий потiк творили мальовничу
картину.
За кiлька годин дiсталися до Яворова. Гадали - перепочинуть трохи i
знову в дорогу, та Окуневськi запротестували: як це так! Скiльки не
бачились - i не посидiти хоч один вечiр? Довелося доплатити вiзниковi за
простiй i залишитися на нiч.
Ольга, вiдколи бачилися у Вiднi, а ще бiльше - у Ки вi, погарнiшала. Та
й грати стала куди краще. Ще б пак! Минув добрий десяток лiт. Цiлий
десяток! Як невмолимо швидко минають днi! Наче ж недавно бiлявими
дiвчатками бiгали на уроки до Миколи Вiталiйовича, а вже... страшно
подумати! Як прожито i що пережито.
За вечерею, влаштованою з нагоди ©хнього при©зду, старий Окуневський
розпитувався про здоров'я батькiв, напрошувався на широку балачку з
приводу останнiх полiтичних подiй у Ки вi. Проте Лариса Петрiвна, а тим
паче Квiтка не пiдтримали його, i весь вечiр минув у буденних розмовах.
Кiлька разiв Окуневська сiдала до фортеп'яно, i це були найкращi хвилини.
Легкi (грала бiльше розважальнi п' си) мелодiйнi звуки, такi незвичайнi в
цiй гiрськiй та лiсовiй далечинi, виповнювали серце якимись прекрасними
почуттями, вертали далекi, милi роки, коли не треба було анi ©хати свiт за
очi за здоров'ям, анi думати про заробiток, анi шукати форми, в яку б
вилити свiй бiль i свiй гнiв...
Сидiли допiзна. Мiж розмовами виходили послухати, як дихають гори,
сонно зiтхають дерева, як, наганяючи страх, кричать нiчнi птахи. Знизу
тягло прохолодою. I Леся швидко верталася; i знову не вмовкали трохи
журливi жiночi голоси. Климент Васильович, якого Окуневськi поклали в
сусiднiй кiмнатi, за передiлкою, так i не дiждався, коли вони стихнуть,
заснув...
За Ясеновом Горiшнiм дорога почала спадати в долину, де безклопiтне
шумiв Черемош. Фiакр то оддалявся вiд нього, обминаючи гладкi скелi, якi
нараз виростали посеред шляху i лежали, мов годованi бики в спеку, то
спускався так близько, що чулося прохолодне дихання рiчки, сонне хчюпання
хвиль та заспокiйливий шерхiт перекочуваного водою дрiбного камiння.
День видався погiдний. Лариса Петрiвна, думками все ще гостюючи в
Яворовi, частiше й частiше затримувала свою увагу на чудових гiрських
кра видах. Як вона ранiше не вибралася в це фе ричне царство краси? Як
смiла стiльки рокiв не зважати на запросини Павлика, Ольги Юлiанiвни?
Може, й не було б тодi оцих кашлiв, головно© болi, iстерiй, котрi,
зда ться, доконають ©© остаточно...
Долина звужувалася мiж двома пасмами скель, i тодi вiяло чимсь
та мничим, казковим; ущелина повнилася зеленавим мороком, у котрiм,
здавалось, iснують тiнi далеких предкiв, лунають голоси загадкових
створiнь, од яких ставало моторошно. Лиш угорi, де, роздiленi широкою
смугою фiалкового неба, дрiмали вiковi пралiси, було вiльно i радiсно. На
бiлених подолках берiз там грало сонце, упо нi пахощами квiток та живицi,
млiли столiтнi смереки, ©хн корiння мертво сплiталося з камiнням, а на
скелях, порослих мохом, вилось, мов гадина... Та ось гори одходили,
розступалися, небо над ними ширшало, i ширшали обiч рiки зеленi зарiнки.
Схили кичер, утиканi хатинами, гурточками дерев, кущами терну та гложжя,
ставали пологiшi: то тут, то там виднiлися на них клаптi озимини, обнесенi
сивуватим воринням сiножатi. Косовиця трав була в розпалi - на пiдгiр'ях
порались люди. Однi косили, iншi гребли, громадили сiно в копицi,
прикриваючи ©х - щоб не роздувало вiтром - важкою в'яззю iз сиро© вiльшини
а чи лiщини.
За думками та розмовами - хоч i скупими, короткими - незчулися, як i
в'©хали в Криворiвню. Фiакр зупинився на невеличкому, вигарцюваному на
самiсiнькiм березi майданчику, захищеному од води товстою кам'яною
кашицею.
- Ну, слава Ису, дiстались, - важко ступив на землю вiзник. - Най
будете здоровi, - побажав подорожнiм.
Це був центр села. Зусiбiч сюди збiгалися стежини;
тут же тулилися чималий, критий гонтом шинок, а трохи вище, обнесена
добрячою огорожею, плебанiя отця Олекси Волянського. Як не , а Криворiвня
вважалася не останнiм з навколишнiх сiл, до того ж лежала на битiм шляху,
од Косова, Вижницi, Кут, а навiть од самих Чернiвцiв - на Жаб' i далi в
Карпати. Сюди часто заникували цiсарськi урядовцi, а влiтi на©жджало
чимало панства зi Станiслава, Львова та навiть iз Вiдня.
Зупинитися довелось у Волянських. Незважаючи на свiй сан, отець Олексiй
був людиною широко© вдачi, любив товариство, цiкавих людей. Прочувши, що
до Криворiвнi ©де Лариса Косач, вiн упросив Франка, якому симпатизував i з
яким пiдтримував тiснi стосунки, направити гостю до нього на постiй. Про
це Лесi було сповiщено заздалегiдь, ще у Вижницi, так що компанiя
Волянських не викликала в не© здивування. Зрештою, який це матиме на не©
вплив? Не збираються ж вони мешкати мiсяць, бодай половину, переночують -
i до побачення. Симпатi© до нових знайомих навiть збiльшились, коли
оглянули чималу, зi смаком пiдiбрану бiблiотеку. Книжки свiдчили, що ©хнiй
власник - людина демократичних поглядiв, цiкавиться значно ширшим колом
питань, анiж належить по службi. Климент Васильович, якого захоплювала
самобутня усна творчiсть гуцулiв, знайшов для себе в бiблiотецi справжнiй
скарб - масу етнографiчних журналiв та рiзних посiбникiв. На його прохання
господарi охоче дозволили взяти все те з собою, звичайно, з умовою на
зворотнiм шляху повернути.
А втiм, справа була не в Волянських, хоч Лариса Петрiвна пройнялася до
них сердечною щирiстю, ©© вабив Франко. При мно було знати, що вiн поруч,
за якихось кiлька дворiв. Пообiдавши та вiддавши належне гостинностi
господарiв, Леся i ©© попутник зiбралися до Iвана Яковича. Наймолодша
Волянська, Цьопа, радо зголосилася провести.
Франко мешкав тут же, на Зарiччi, по лiвiм боцi Черемошу, в хатi Проця
Мiтчука.
Був полудень. Липневе сонце палило щедро. Незважаючи на близькiсть
рiки, повiтря дихало спекою. Сiно, складене на дворах, сушилося на вор'©,
трохи скрадало ©©, бентежило груди тонким ароматом рiзнотрав'я, ромашок,
дзвоникiв, кашки.
На Мiтчуковiм обiйстi кипiла робота. Гуцул щойно привiз фiру пахучо©
пашi, скинув ©© i тепер сидiв на призьбi, попихкував закiптюженою люлькою,
дивлячись, як жiнка та дiтвора укладають сiно пiд оборiг.
- Помагай бiг! - привiталися гостi.
- Вiтайте, вiтайте !- скинув порудiлу крисаню i вклонився, не встаючи,
газда. - Чей, пана Йвана хочете видiти? - вгадав ©хнiй намiр i погукав.
З-за оборогу, з вилами в руках, вийшов Франко. У шкiряних постолах,
благеньких штанях i такiй же сорочцi; блiдаве, зрiдка вкрите веснянками
обличчя заросле; на головi, в рудуватих вусах заплуталися дрiбнi зiлинки.
"Газда, чистiсiнький газда! - мало не вихопилося в Лесi. - Надiти
крисаню - таку, як у Проця, дати люльку - й не вiдрiзниш".
- Мо шанування, - зоддаля мовив Iван Якович. - Як ©халось? -
Перекинувши з право© долонi в лiву вила, вiн цупко потиснув Лесину, затим,
коли Косачiв-на вiдрекомендувала Климента Васильовича, Квiтчину руку. За
батьком пiдбiгли меншi - Тарас, Петро i Ганнуся, привiтались до знайомо©
панни i поставали - цiкавi. Iван Якович вiдправив ©х до роботи, ткнув вила
в землю, запросив при©жджих до господи.
Хата була чимала, з двох половин, рублена. Дерево, щоб не псувалось,
помастили зверху олi ю, тому стiни мали червонуватий колiр.
На порозi гостей зустрiла Ольга Федорiвна. Посвiжiла на гiрських вiтрах
та на сонцi, була i привiтнiша, i щирiша, нiж удома. Ларисi мимоволi
згадалися ©© постiйнi нарiкання на долю, на сво невезiння, якими, бувало,
i стрiчала, i проводжала гостей Франкова. Нинi од того, здавалося, не
лишилося й слiду. Навпаки, тепер Iван Якович справляв якесь дивне
враження: був мовби чим приголомшений, постiйна зажура глибше залягла на
чолi, зiбрала його в ще густiшi зморшки; погляд, що звик проймати
спiвбесiдника, блукав десь у далечiнi... Дивно: так ждали обо цi ©
зустрiчi, збиралися обговорити так багато питань, а вiдчувалось - розмови
не вийде. Франко ставив запитання й одразу ж об нiм забував, тонув у
глибинах власних думок.
Лариса Петрiвна завела мову про Кобилянську, передала од не© вiтання.
Iван Якович трохи пожвавiшав, почав розпитувати, що в не© нового та як
себе почува ...
- Читали ©© "Пiд голим небом"? - поцiкавився. - Гарне оповiдання. Так
мистецьки змалювати душу iдiота, котрому навiть смерть рiдно© неньки -
нiщо, певне, може тiльки одна Кобилянська. Щоправда, як на мене, то я
менше подав би тих людцiв у такiм невеликiм творi. Занадто вже багато в
новелi тих iдiотiв. Навiть дитина якась iдiотична... А все ж добре.
Чита ш, i мороз по шкiрi йде... Властиве, я нiколи не сумнiвався в талантi
Кобилянсько©, - додав пiсля паузи. - Вже пiсля першо© появи ©© на нивi
нашо© лiтератури було видно, що йде великий майстер. Добре, що вона вчасно
порвала з отим солодкаво-сентиментальним стилем, котрий властивий ©©
першим оповiданням. I вже "Людина", "Битва" та й це, "Пiд голим небом",
наповняють мене щирою повагою до цi © писательки.
- Еге, коли б не забути, - згадала Леся. - Ось вам спис новел, -
дiстала i подала аркуш паперу, - котрi Ольга Юлiанiвна переклала з
укра©нсько© на нiмецьку i збира ться видавати в Дрезденi, у Якубовського.
Просить, аби ви написали до них передмову.
Франко напiвбайдуже переглянув список, поскуб короткого вуса.
- Нехай, пiзнiше подумаю, - мовив i поклав папiр. - Будете вiдповiдати
- привiтайте од нас, - вiн раптом знеохотився до розмови. Щось важке,
безвiдрадне ще бiльше заслало йому очi. Здавалося, вiн нiкого не бачить:
нiщо його не цiкавить. - Та скажiть, що попробую написати ту передмову, -
додав перегодя. Край столу лежали розгорнутi книжки i журнали. Франко
пiдiйшов, узяв одну з них i зачав гортати. Скоро, однак, облишив, зиркнув
на Квiтку.
- А ви, кажете, юрист? - запитав.
- Студент останнього курсу, - радий увазi, вiдповiв Климент Васильович.
- Не знаю, що саме потягло його до юриспруденцi© - вiн весь у музицi,
етнографi©, - додала Леся.
- Це й гаразд. Чей, хоч один правник буде не з кам'яною душею. З
Гнатюком ще не запiзналися?.. Вiн якраз тут. О, то добрий знавець
людського буття. Ось вiн прийде... То що там чувати у Ки вi, на великiй
Укра©нi? - нараз поцiкавився.
Ольга Федорiвна тим часом поставила на стiл плетеницю черешень.
Господар перший узяв кiлька штук - видно, щоб заохотити гостей, довго
вертiв у цупких пальцях, а потiм по однiй почав кидати до рота.
Лариса Петрiвна розказувала про березневу демонстрацiю, студентськi
заворушення в Ки вi, про те, якого серйозного значення надають ки©вськi
соцiал-демократи, головно iскрiвцi ("Знаю, знаю таких", - пiдтакнув
Франко), боротьбi з економiстами.
- Як там Ганкевич, - спитала, - дума що робити? Товаришi вже
цiкавляться, чи скоро буде лiтература. Не знаю, що ©м i вiдповiдати.
Пiдводить вiн мене дуже. Лiпше одразу вiдмовив би.
- Не такий вiн, той Ганкевич, щоби говорити з вами по щиростi. Я вiрив
йому, та бачу - це не нашого поля ягода. Не туди вiн обернений, очиська
його не туди глядять. От що! - Вiн потроху захоплювався розмовою. - Куди
вони вернуть наше робiтництво? Куди прямують? Гада те, з усiма
пролетарями? Овва! Австро-Угорщина, Вiдень, - ось ©хнiй маяк. Iде©,
котрими живе сьогоднi весь свiт, для них iснують яко предмет ревiзi©, по
якiй можна виголошувати власнi теорiйки. Нi, такi не приведуть робочий
народ до кращого, такi лиш будуть розладнувать наше дiло. Укра©нi - i
Захiднiй, i Схiднiй - потрiбнi справжнi проводирi. А таких... - вiн рiзко
вiдмахнув рукою, не скiнчив думки i змовк.
- Даремно я оддала йому тi рукописи, - пошкодувала Леся, та Франко
нiчого на те не сказав. Вiн знову зосередився на чомусь сво му,
помовчував. Навiть Квiт-чина розповiдь про багатолюдну першотравневу
демонстрацiю в Ки вi не викликала з його боку будь-яко© реакцi©.
Бачачи, що справжньо© бесiди сьогоднi не вийде, Лариса Петрiвна
вирiшила за краще ознайомитися з побутом господарiв. Ольга Федорiвна
провела гостей через сiни на другу половину хати.
Досить простора кiмната, в правiм закутi яко©, бiля дверей, громадилась
пiч, була воднораз i кухнею, i спальнею, i свiтлицею. По тiм же боцi, де й
пiч, пiд стiною дибився пiл на високих пiдставках; на ньому зiсподу лежав
товстий сiнник, а зверху пiл прикривала широка новенька верета, поверх
яко©, в кутку - кiлька пухких подушок. Поперек кiмнати, майже впритул до
полу, стояв стiл. Над ним, на покутi, за рушниками виднiлися образи.
Образи були давнi, лиця богiв вицвiли. Вздовж стiн тяглися широкi тесанi
лави.
- Сiдайте, гостоньки милi, сiдайте, - запросила Мiтчукова. Вона була
середнiх лiт, видно, значно молодша свого чоловiка. - Дай бiг вам
здоров чко, що ви оте такi добрi чи чемнi, що й нас не забули одвiдати.
Лариса Петрiвна щиро пошкодувала, що нiчого не ма для подарунка.
- Авжеж, - сказала жартома, - вам i так нiколи, а тут ще ми.
- Иой, що ви, панечко молода! Таж, хвалити бога, видите, кiлько ма мо
легiнiв, - показала на подвiр'я, де пiд Процевою орудою метушились
Франковi. - Було би що складати. Такi звиннi робiтники... Чей, попробу те
нашого молочка? - Не дожидаючись згоди, вона метнулася в сiни, внесла i
поставила на столi гладишку молока, кварту. Поклала шмат тонкого житнього
коржа. - ©жте на здоров`я.
Леся вiдломила коржа, покуштувала.
- Чи ста ж у вас, тiтко, свого хлiба на весь рiк? - запитала.
- Ей, де там! Коби хоч хлiба, а то й картоплi. Торiк був уродив
хлiбець, та як пiшли дощi, то позносило половину снопiв, позносило й сiно.
Пропало збiжжячко десь на iзворах, а решта погнило, бо лило зо два тижнi й
не можна було нiчого висушити. Та ви пийте, я ще пiдоллю.
Вона була говiрка, жвава. Видно, любила порядок: у хатi чисто, долiвка
змазана, рушники бiлi-бiлiсiнькi.
- Житт наше як листочок лелi , - зiтхнула. - О, вже й пан Володимир
прийшли, - виглянула у вiкно.
Бiля ворiт справдi стояв Гнатюк. Невисокий, в солом'янiм капелюсi,
клинцювата борiдка, пiдкрученi вуса.
Подякувавши Мiтчуковiй за гостиннiсть, Леся i Квiтка вийшли на
подвiр'я.
- Панно Лесю! - щиро здивувався Гнатюк. - Чого ж ти мовчиш, Iване? -
дорiкнув Франковi.
- А пощо маю лементувати? - спокiйно, пiдгрiбаючи пiд оборiг рештки
сiна, мовив Франко. - Посилали до тебе, та нiхто ж не винен, що ти з
гостей не вилазиш.
Гнатюк чемно вклонився Ларисi Петрiвнi, поцiлував руку, з Квiткою теж
поручкався.
- Як ся мають панi Ольга Петрiвна, батечко? - почав цiкавитись. -
Чував, слабу потроху.
- Всяко трапля ться.
Спека вже спала, од рiчки, що вигравала зовсiм недалеко, дихало
прохолодою.
Мiтчукова винесла стареньку веретку, постелила на призьбi.
- Сiдайте, прошу вас. Кияни i Гнатюк посiдали.
- Iване, досить тобi вже там грабати, ходи-но спочинь! - гукнув
Франковi Гнатюк.
Iван Якович промовчав, докiнчив сво i лиш тодi пiдiйшов.
- Усяке дiло любить лад, - сказав, сiдаючи втомлено. Пахнув сiном.
З-за оборогу вискочила дiтвора, серед не© i Франковi.
- Гаду, гаду! Дiдько ззаду! - кричали однi, на що iншi вiдгукнулися:
- Веред, веред! Дiдько вперед!
Малеча бiгала навколо воза, двiр сповнився галасом.
- Андрiю! Гов, Андрiю! - покликав Iван Якович найстаршого. - А
ходiть-но на вулицю та й кричiть там.
- Будьте тихо! - обiзвався суворо й Проць. Дiтвора через перелаз