Олiйник М.. Леся

збiльшити частку прибутку, а у вiдповiдь одержу те, вибачте, не частку, а
дулю. Що б ви на це сказали? I хто, по-вашому, зiпсував тут стосунки,
тобто в даному разi - полiтику?
- Я не маю на увазi окремих осiб, - заперечив фармацевт.
- Чому ж? Даремно! Саме з них склада ться суспiльство. I те, що виника
мiж двома людьми, може статися мiж багатьма, мiж певними соцiальними
групами. А щоб пiдтвердити це, звернiмося до життя. Хiба вiдносини мiж
робiтниками й капiталiстами не те саме? По якому праву ця кiлькiсно
незначна каста присвою собi "й труд, й собственность" мiльйонiв? По
якому, скажiть, праву обкрада ©х, тисячами гно©ть на каторзi, у
казематах? З любовi, чи що, до ближнього? I що ж у такому разi лиша ться
робити народовi? Просити милостинi? Дайте, мовляв, менi бiльше, бо в мене
дiти голоднi? Згляньтеся, пани-капiталiсти?
Нi! Час уже покласти край цьому свавiллю! Трудiвник - ось хто диний i
повноправний господар на землi. Бо вiн - творець, бо все, що довкола нас,
- витвiр його енергi©, його невтомних рук.
- Правильно!
Шепiт, у якому вона вгадала схвалення, шелеснув мiж присутнiми.
Вiд не© чекали - це вона бачила по зосереджених обличчя - продовження.
- Як це зробити? - повторила ©хн нiме запитання. - Тiльки не методами
панiв економiстiв i ©м подiбних. Тiльки шляхом революцiйно© боротьби. -
Леся надпила трохи iз склянки, яку пiдсунув ©й Чириков. - Для цього
робiтникам i селянам треба по днатись межи собою. Повсюдно закладаються
нинi такi об' днання i товариства. вони i в нас - у Ки вi, Мiнську та по
iнших мiстах.
- Еге! А як же ©м спiлкувалися? - вихопився моложавий чоловiк, що сидiв
на розi столу навпроти. - Я, примiром, тутешнiй, мiнський, а ви - з Ки ва.
Не ©здити ж нам туди-сюди, а ©здити, то хто за нас хлiб зароблятиме?
- От-от! - пiдтакнув iнший.
- Багачi якось спiлкуються, щоб душити пролетарiв? Нехай же й пролетарi
знайдуть вихiд. - Вона згадала тiльки що прочитане в газетi. - А вихiд
цей, товаришi, . Вiн у партi©. В мiцнiй, добре зорганiзованiй
робiтницькiй партi©, яка мала б свiй центр, сво© кошти, пресу. Спробу
утворити такий центр ми вже мали кiлька рокiв тому тут-таки, в Мiнську.
З'©зд наших товаришiв, як сказано в цьому виданнi, - Леся пiдняла "Искру",
- правильно поставив завдання. I ми повиннi рiшуче взятися за здiйснення
його.
- У багачiв грошi, - зiтхнув бiлорус. - 3 ними цар. А в царя полiцiя,
вiйсько.
- така примовка: "Вовкiв боятися - в лiс не ходити". Вiйсько, яким
уряд намага ться залякати маси, - це тi ж самi робiтники, селяни, одiрванi
од свого дiла та зодягнутi в солдатськi шинелi. Соцiал-демократи мають
допомогти ©м уяснити мету революцiйного поступу, i тодi вiйсько пiде за
ними. Гвинтiвки i гармати самi не стрiляють. Для цього потрiбнi люди. Коли
ж вони, цi люди, вiдмовляться стрiляти в страйкуючих або, ще краще,
повернуть зброю проти спiльного ворога - тодi вже нiчого не вдiють нi цар,
анi герой. Усю цю роботу i повинна здiйснити партiя.
- Одна для всiх? - скептично глянув з-пiд пенсне фармацевт. - Щоб
росiянин, укра©нець з поляком чи жидом? Мiстика!
Ларисi Петрiвнi стало погано. На мить вона мовби знепритомнiла, але це
тривало лише мить ("Я ж сьогоднi майже не ©ла", - скинулась думка),
наступно© хвилини вона вже опанувала себе i сказала:
- Перед лицем смертельно© небезпеки люди усвiдомлять свою днiсть i
свою силу i подадуть одне одному руки. I тодi прийде велике визволення.
Цей час гряне! Тим-то для кожного ма бути священним гасло:
"Робiтники всiх кра©н, днайтесь! днайтесь, як вiльний з вiльним,
рiвний з рiвним! " - Вона зробила паузу i докинула: - Чия правда, того
буде й сила.
Збудженi ©© словами, присутнi загомонiли, пiдводились. Дехто, дiйшовши
до порога, закурив, i гiркуватий, ©дкий димок незабаром повис пiд стелею.
- Ви стомилися? - запитав Чириков. - Валю, - звернувся до дружини, -
налий Ларисi Петрiвнi склянку чаю. Та мiцнiшого! - Вiн ширше розчинив
кватирку. Свiжий потiк повiтря при мно остудив лице.
Подали чай з цитриною. Косачiвна сьорбнула ложечку-другу, а потiм
випила весь одразу. В головi прояснилося, стало легше.
...Сидiли, знову читали, гуторили. Виявля ться, уже й центр
росiйських соцiал-демократiв. Тiльки не тут - за кордоном. Володимир
Ульянов (Iль©н), Плеханов, Мартов, Засулич. Це ж, зда ться, про них
розповiдали колись у Львовi Франко i Павлик? Так-так... А статтю Iль©на
"Капiталiзм у сiльському господарствi" навiть читала. Торiк, як була в
Петербурзi... Еге ж, у тому номерi "Жизни", де ©© переклади Стефаникових
оповiдань.
Слухала, а думками витала у Ки вi, де друзi, де чекають ©© палкого
слова. "А я за "Ткачiв" ще й не бралася", - дорiкнула сама собi.
...Додому дiсталася пiзно. Зайшла на подвiр'я Нарей-ка, прислухалась:
як там у хатi, тихо, спокiйно? - а вже потiм до себе. Витягла з-пiд лiжка
великий важкий чемодан, добула - аж з дна, з-пiд речей - невеличку
тоненьку книжечку, зверху на палiтурцi яко© чужими лiтерами було
витиснуто- Diе Wеbеr".

VIII
Хворий опритомнiв лише увечерi, та й то ненадовго. З обривкiв фраз i
слiв, якi вiн над силу видавив, Леся зрозумiла, що вночi мiж батьком i
сином вiдбулася непри мна розмова чи й суперечка. Тепер ©й стала
зрозумiлою ота ранкова Сергi ва вiдраза до старого. Очевидно, користуючись
тимчасовим вiдступом хвороби, Костянтин Васильович вирiшив знову
погомонiти з сином. Про що саме - вона знала. Якось Мержинський
проговорився: рiдня не може простити його революцiйних переконань. Себе
загубив i нас, мовляв, занапастив... Навiть ©© звинуватили. За те, бачте,
що не вiдмовляла його, а й сама виявилася такою ж... Зрештою, для не© це
було зрозумiло ще восени, коли вперше при©здила сюди. З отих-таки натякiв
i косих поглядiв тiточок. Ну, та лихо з ними! Коли б тiльки його, Сергiя,
не дратували...
I от - весь день напад за нападом... Як не гарячка, то кашель, не
кашель, то спазми. Знову була кровотеча. Хворому без кiнця давали хiну,
антифiбрин - аби хоч пал його не палив. Кiлька разiв вводили морфiй.
Зрештою i лiки збезсилiли i не могли вже стримати цього оскаженiлого
вулкана нелюдських мук. Хворий метався, непритомнiв. Важко було зрозумiти,
коли кiнчався i починався напад. Мордування iшли одне за одним з якоюсь
невмолимою послiдовнiстю, якимись пекельними хвилями. Людськi руки вже не
могли будь-що зарадити - нi зупинити ©х, нi бодай зменшити. Лишалось -
терпiти. I тут уже не можна було напевне сказати, кому важче: хворому чи
тому, хто догляда за ним. Обо розумiли, що це кiнець, у всякому разi,
його зримий початок. Бiльшого Лесина голова уже не сприймала. Голова до
того отупiла, що видобути з не© будь-яку iншу думку було неможливо. Сил
ставало тiльки на те, щоб усвiдомити фатальну неминучiсть смертi.
Виснажена цiлоденною мотаниною, i не так нею, як марнiстю всiх тих
турбот, Лариса Петрiвна жадала хоча б хвилинного спокою. Розв'язка, видно,
настане все ж не сьогоднi, пiзнiше - ще ж не до дна випита чаша! - то хоч
би мить, бодай капелиночку забуття. Там хай буде, що буде, - забутися!
Нагодився Костянтин Васильович, i Леся почала одягатися. Думала вийти
хоч перекусити що-небудь. Накинувши пальто, вона ще раз пiдступила до
хворого, наче надивлялася на нього востанн . В цю мить Сергiй розплющив
повiки. Сп'янiлi вiд болю очi якийсь час нерозумiюче глядiли на не©.
Раптом у них з'явилося щось подiбне до страху.
- Нi... Нi... - замотав головою, - зостаньтеся... Не можна було без
жаху слухати це хрипiння. Ларису Петрiвну охопило передчуття бiди.
- ...не ходiть, - Мержинський силкувався пiдвестися, та батько
утримував його. - Прошу вас... зостаньтеся.
- Я коло тебе, сину, - обiзвався Костянтин Васильович, - нехай Лариса
спочине.
Хворого мовби пересмикнуло. Вiн заплющив очi i нетерпляче замахав
руками. Щось хворобливо-дитяче було в цiй його поведiнцi.
Старий устав. Двi дрiбнi сльозини заблищали на його вiях. Не витираючи
©х, Костянтин Васильович подивився на Косачiвну. "Робiть як зна те", -
говорив той нiмий погляд. Жаль здавив Лесине серце. "Чи вiн винен? Хiба
винен батько, заслiплений любов'ю до сво © дитини?"
- Костянтине Васильовичу, ходiть спочиньте, - сказала благально, - коли
що, я покличу. - I почала роздягатися.
- А... - вiн нiби забув, про що хотiв мовити, потер долонею лоба i
раптом, збагнувши, спитав: - А як же вечеря? Ви ж голоднiсiнькi.
- Нiчого. Коли можете, приготуйте, будь ласка, чай.
- Чому ж? - пожвавiшав старий. - Я зараз... хутенько.
Коли батько вийшов, щось подiбне до зiтхання вирвалося з Сергi вих
грудей.
- Не треба так, друже, - лагiдно обiзвалася Леся Блiда, смертельно
втомлена, сiла побiля хворого, погладила напахчене волосся. Сергiй
принишк, жодним м'язом не реагуючи на пестощi. Проте вони не були йому
байдужi, вони нагадували йому щось давн , безмежно далеке. Але незабутн .
Кра м свiдомостi, що з кожним днем гасла, мов покинуте вогнище, вiн iнколи
бачив те "безмежно далеке". I тодi, як от зараз, воно з'являлося то
худеньким хлопчам, що нiяк не встигало за швидкою в ходi матiр'ю, то
широким розлунням гудка на лiсовiм полустанку, то тихим, нiби озерне
плесо, лiтнiм свiтанком...
Гарячi сльозинки зросили сухi, запаленi очi. Сергiй зрадiв ©м. Як давно
вiн не плакав!.. Значить, вiн ще живе, вiдчува .
- Пам'ята те, Лесю... - ворухнув спраглими устами.
Вона не вiдiзвалася, рука ©© застигла на подушцi. Мержинський повернув
голову, глянув: Лариса Петрiвна, спершись на лiжко, дрiмала. Солодка
радiсть на мить витиснула усi його болi. На одну лише мить. Бо наступна
гарячим клубком застряла десь у горлi, сперла повiтря i почала давити. Як
не силкувався стримати кашель, щоб не сполохать ©©, все ж вибухнув ним,
застогнав.
Леся кинулась.
- Ой, що це я?
Схопила i пiднесла йому склянку.
- Зна те, Лесю, - поглядом потягнувся до не©, як вiдкашлявся, - я
згадав... пам'ята те... оту галявину... з ромашками... над дорогою... -
Голос ледве вловимий, щоб почути його, Лариса Петрiвна нагнулась. -
Багато-багато ромашок...
Аякже! Вона пам'ята , вона нiчого не забула з того лiта у Зеленому Гаю.
Не забула й ромашок. Густих-пре-густих! Нiби хто навмисне насiяв ©х над
самiсiньким шляхом. Вони ще посидiли там, у тих п'янких, чарiвних пахощах.
Був полудень. Обiч дороги шелестiли перевитi берiзкою та утиканi волошками
жита, а ромашки, мовби хмариночки, пливли попiд житами. Бiлi-бiлiсiнькi!..
Чи вони всмiхалися сонцю, чи сонце ©м. Смiх бринiв - лився з душi в душу.
- Так, то було щастя, - прошепотiла Леся, а в думцi додала: "I я житиму
ним. Житиму спогадами про нього, пахощами квiтiв, якi ти любив i не
долюбив". - Сергiю, ви плачете? - помiтила його сльози. Вони скотилися з
вiй i нiяк не могли випасти з глибоких очниць.
- Нi, вам здалося...
- Може, вам прочитати що-небудь? Чи зiграти? Мержинський заперечив:
- Нехай... пiзнiше.
Сьогоднiшня розмова, солодкi спогади, видно, дорого йому обiйдуться.
Сергiй вiдчував, як усi його клiтини поволi просотуються болем. Вiн
тримався, але дедалi опiр слабшав i слабшав. Ось уже запекло в пролежнях,
гостро зашпигало в ногах, у суглобах... Полум'я пiдбиралося вище й вище, i
нiчим ставало дихати; Сергiй стрепенувся, наче хотiв збити те полум'я, а
воно вдарило ще тугiше, загоготiло, i вiн спалахнув, нiби суха гiлляста
ялиця на ватрi.
- Ой... гасiть... - забився в гарячцi, - ромашки... ромашки... гасiть.
Набряклi вiд нерухомостi ноги випросталися з-пiд ковдри i заметляли
холошами" ©й важко було стримати це палаюче тiло, що безпорадно тiпалося i
от-от могло рухнути на пiдлогу. Ларисi Петрiвнi стало моторошно.
Вона тривожно постукала в стiну сусiдньо© кiмнати. За хвилину прибiгли
обидвi тiтки.
- А де Костянтин Васильович?
Жiнки зойкнули, побачивши, що ко©ться, i з галасом подалися назад.
Лариса намагалася обвити тiло ковдрою - так було б легше його утримувати,
- однак це не вдавалося, i вона лягла Сергi вi на ноги.
Ускочив батько. Застогнав болiсно i кинувся вгамовувати сина...
Пiсля опiуму (за весь час Лесиного перебування до нього вдались оце
вперше) хворий впав у забуття. Костянтин Васильович узяв синову руку,
попробував пульс i пустив. Рука немiчне зламалась у зап'ястi, хитнулася,
впала. Вона була оголена i до того тонка, що здавалася погано обструганою
палицею, невiдомо для чого обтягненою шкiрою. В лiктевому суглобi темнiло
напiвпорожн i в'яле, мов вичавленi п'явки, жил-ля. Звiдси тонкими
синюватими шнурочками воно тяг-лось до пальцiв.
- Ларисо Петрiвно, - благальне, крiзь сльози мовив Костянтин
Васильович, - розважте хоч ви мене... Скажiть правду: довго ще все це
триватиме? - Вiн дивився з надi ю, повiки його тремтiли.
- Що ж вам сказати, Костянтине Васильовичу? Дума те, менi легше?
- А Борис Михайлович, лiкар... що ж вiн? З вами вiн, певне, одвертiший.
- За його висновками, кiнець уже мав наступити ще тиждень тому... Серце
бореться.
Старий покивував головою. Останнiм часом вiн дуже змiнився, побрезк,
пiд очима з'явилися жовтуватi мiшечки. Нiчне сидiння бiля вмираючого
довело його до безсоння, виснажило й без того слабi нерви.
Руки його тремтiли, помiтно частiше почали сочити-ся сльози... Йому
самому слiд було б лiкуватися, а не порати-збирати в останню дорогу
диного сина.
- Я бiльше не можу, - стояв i, схлипуючи, дививсь на свою колишню
надiю. - Сергiйку, любий... за вiщо нам така покара? Чи ми зло яке
вчинили?..
- Iдiть, Костянтине Васильовичу... зробiть ласку. Вiн, зда ться,
заснув. - ©© саму пекли невиплаканi сльози; ще трохи, i вона не витрима ,
дасть ©м повну волю... Хоча нi, цього допустити не можна. На все дано ©й
право - на втому, на муки, навiть не скрегiт зубов-ний, коли тiльки вiн
чомусь помага , а на сльози - нi, не дано. Вона мусить гасити ними вогонь
сво © душi, мусить бути гордою - iнакше не витрима . Iнакше хрест,
добровiльно взятий на плечi, придавить ©© до землi i не даватиме звестись,
аж поки не вжене в землю.
- Ходiть. Нате ось, випийте... може, заснете, - подала старому порошок.
Той узяв байдуже i, заплiтаючи ногами, пiшов. Лариса Петрiвна
залишилась вiч-на-вiч з жахом. Хворий прокинувся серед ночi. Була четверта
година. Найперше, що подiяло на свiдомiсть, збудило ©©, - свiт ло. Чому
його нiхто не погасить? Надворi темрява, вiтер, а воно горить так
яскраво... Не розплющуючи очей, Сергiй став пригадувати подробицi
вчорашнього. З якого боку до нього не пiдступав - воно обривалось одним:
чиясь рука пiдпалила ромашки, i той вогонь завдав йому пекельного гарту.
Але... чому саме ромашки? До чого тут квiти? Вiн напружував пам'ять i
насилу примусив ©© вирвати з забуття ще один образ - галяву з ромашками...
Так-так, це було влiтку в Зеленому Гаю.
Однак чого йому зробилось так легко? Нi задишки, нi болю, навiть
гарячка пропала. Що б це могло значити?.. А що, коли справдi?! Кажуть,
перед тим завжди наста полегкiсть... Авжеж, це - кiнець. Як вiн одразу не
збагнув? А просвiток у муках - щоб попрощатися... Жахливий здогад обпiк
мозок хворого. Вiн шарпнувся, нiби хотiв розiрвати на собi тенета смертi,
вмить розплющив очi, кинув ними по кiмнатi. Вона сидить! Вона ще нiчого не
зна !.. Треба спiшити. Це може настати швидко, в одну мить...
- Швидше, - прохрипiв натужно.
- Що, Сергiю?
- Прощ... - йому забракло повiтря, i вiн задихнувся.
Але цього разу вiдпустило. Смерть, видно, пильно стежить за ним,
бачить, що вiн не докiнчив.
- Прощайте, - втративши надiю вiддихатись, повторив могильним голосом -
аж самому зробилося моторошно. - Дайте... вашу... - Леся зрозумiла
-"руку", i подала здорову правицю.
- Що ви, Сергiю? Заспокойтеся.
- Нi, нi... я знаю... чую... вже недовго... нiчого менi... не болить...
так бува ... перед тим... так бува . - Вiн шепотiв поспiхом, пропускаючи
слова, наче боявся, що не встигне усього сказати.
Минали хвилини, спливло пiвгодини, а йому нiскiльки не гiршало "Чи не
поспiшив я?" - подумав Сергiй i одразу ж вiдiгнав цю думку, бо вона
здалася йому зрадливою i пiдступною. Вiн таки ма вмерти. Не зараз, то
через годину-другу. А попрощатися заранi - не грiшно: хто зна , яким буде
його кiнець, повiльним чи, може, раптовим.
- Сiдайте, - попросив, не випускаючи ©© руки, - слухайте...
Лариса нiби закам'янiла. Не вiдчувала нi страху, нi болю, що в подiбних
випадках завжди виповнювали ©© серце. Якась нечутт вiсть притупила ©й
нерви. Чи тому, що все ж не вiрила його передчуттю, чи, може, що давно
приготувалася до удару зрадливо© долi. Була на диво спокiйна, покiрна його
вимогам.
- ...слухайте, - шепотiв Мержинський, i вона чула той шепiт мовби крiзь
сон. - Батька не треба... потiм-пiзнiше... одразу телеграму... Вiрi...
Григорiвнi... Чирикову... як не при©де... всiм телеграми. - Вiн утомився,
трохи перепочив i знову заговорив: - Папери... перегляньте... вiдберiть...
речi хай... батько... - Косачiвна ствердно кивнула головою. - Шкода...
нема Бориса Мих... - щоб не закашлятись, Сергiй затулив рота хустинкою,
почекав, поки напад минув. - Вiн допоможе... похорони, - лиш при цьому
словi Лариса Петрiвна жахнулась, але внутрiшньо, серцем, зовнi була така ж
спокiйна, зосереджена, як i досi. - Та не забудьте... квiтiв... бiльше
квiтiв... Я так люблю... - Зморшки навколо його очей погустiшали,
затремтiли; невдовзi те сiпання перекинулось на обличчя. А ще за кiлька
хвилин - сильнiше, вiдчутнiше - затiпалось усе тiло.

IX
Лiля розказала рiдним усе, що бачила в Мiнську, i так, як бачила.
Картина виходила неприваблива, в усякому разi, далеко вiдмiнна вiд то©, що
змальовувала в сво©х листах Леся. Зовсiм не бажаючи сестрi зла, а,
навпаки, з добрих намiрiв Лiля розповiла батькам i про ©© недосипання та
недо©дання, i, звичайно ж, про безгрошiв'я.
- Ти тiльки подумай, - сплеснула руками Ольга Петрiвна, - а казала ж -
iз "Жизни" ©й переслали. Нi, як собi хочеш, - вона зверталася до чоловiка,
- я по©ду. Або заберу ©© звiдти, або... Звiдки ця кара на мою голову?
- Не гарячкуй. Лариса вже не маленька, - урезонював Петро Антонович. -
Твiй при©зд, тво нервування нароблять ще бiльше лиха.
- Тодi ©дь сам. Чи вже забувся, скiльки довелось поневiрятись, поки
поставив ©© на ноги? Хочеш, щоб все це так змарнувалось?
- Говори, говори... А ©хати тобi я все ж не раджу.
Обважнiлою, непевною ходою Петро Антонович вийшов до сусiдньо© кiмнати.
Ольга Петрiвна схопила аркуш паперу i одним духом випалила дочцi все,
що накипiло на серцi. У кiнцi додала: "Наступного тижня хтось iз нас
(напевне, я) буде".
За кiлька днiв поштовий агент вручив Косачам телеграму. Вона вражала
категоричнiстю: "Не при©здiть. Леся". А наступного ранку був лист. Вiн
надiйшов швидше, нiж завжди. На конвертi стояв лише ки©вський штамп -
очевидно, Леся вкинула його у поштовий вагон або передала кимсь попутно. В
кiлькох реченнях було стiльки притамованого болю, молiння, що Ольга
Петрiвна мусила погодитися з застереженнями чоловiка. "Сво ю присутнiстю
я, мабуть, справдi лише пiдсилю тi муки, - мiркувала. - До того ж Леся
пише, що можемо розминутися. Отже, десь цими днями усе закiнчиться".
I все ж таки до Лесi по©хали. I саме завдяки Лiлиним наполяганням.
Прочитавши листа, вона з усiма подробицями уявила сестрине становище.
Умовила Михайла Кривинюка принагiдне висловити бажання вiдвiдати Мiнськ.
Мовляв, дiла у Ки вi все одно нема, то, може, там що знайдеться.
Нагода, звичайно, трапилася. Косачi навiть зрадiли його бажанню. I того
ж дня Кривинюк вiдбув до Бiлорусi©.
Коли Лариса Петрiвна писала матерi, що в не© браку слiв, щоб передати
сво© почуття, тодi ще не все було нею звiдане. Незабаром пiсля тi ©
пам'ятно© ночi (вiдтодi вона перебралася жити в будинок Нарейка) злiг
Костянтин Васильович, i всi турботи про хворого, вiрнiше про обох ©х,
повнiстю лягли на ©© руки. День i нiч тепер для не© були поняттями
тотожними i виражали одне - муку. Терпiння, нелюдське напруження нервiв
стали символами ©© буття, мiрилами, якими вона вiдмiрювала свою криваву
платню за те, щоб завтра, позавтра знову й знову терпiти нестерпне.
Агонiя все ще тривала. Тортури варiювалися, слабшали, гострiшали, проте
не настiльки, щоб вийти за межу можливого i покласти самим собi край.
Якась нiкому не пiдвладна рука старанно дозувала ©х i в цiй сво©й
пекельнiй роботi була несхибна, не прорахувалася жодного разу. Коли
вмираючому ставало краще, вона добавляла мук, а як бачила, що
переборщувала, потроху знiмала ©х, давала хвилинний перепочинок.
Мержинський був уже не житець на цьому с©вiтi. Свiдомостi йому ставало
тiльки на те, щоб розумiти свою безнадiйнiсть. Бiльшiсть часу вiн уже
перебував десь по той бiк життя. Години минали в могильнiй тишi або ж у
хрипiннi, кашлi, од яких мороз iшов по спинi.
Розв'язка насувалася. Елiасберг уже нiчого й не радив, лише
констатував: набрякають легенi, товщають (опухають) голосовi зв'язки -
Сергi вi загрожу повна нiмота. Винятком, як i ранiш, було тiльки серце. З
якоюсь незвичайною затятiстю воно вело по динок зi смертю: всупереч
передбаченням, сподiванням, навiть бажанням, вiдтягувало й вiдтягувало
кiнець, аж поки не вiдiгнало смерть невiдомо на який час -власне,
настiльки, щоб дати Ларисi Петрiвнi змогу пережити ще одну особисту
трагедiю.
У розпал кризи несподiвано надiйшов лист од Вiри Григорiвни.
Крижанiвська-Тучапська обзивалася аж з Вологодського краю, де перебував на
засланнi ©© чоловiк, Павло Тучапський. Писала, що дуже вразила ©© звiстка
про Сергiя, коли б можна було, при©хала б, але i далеко, i коштiв на таку
подорож обмаль. Натомiсть посила свою фотокартку, бажа якнайшвидше
одужати. "А мого великого листа Ви одержали?" -запитувала.
З цього листа Мержинського найбiльше зворушили не зовсiм зрозумiлi
Ларисi Петрiвнi слова про те, що в ©©. Вiри Григорiвни, серцi знов ожили
троянди ©хньо© колишньо© дружби. Сергiй Костянтинович просив ще i ще раз
перечитати це мiсце, задумувався слухаючи. Надiслане фото вiн притис до
грудей i час од часу подевгу в нього вдивлявся, i тодi в його очах щось
оживало, змертвiле лице освiтлювалося вiдблиском далеко© радостi.
Листа читали увечерi, а вранцi, коли Сергi вi трохи полегшало, вiн
заявив:
- Треба ©й... вiдповiсти. Прошу вас... Лесю.
До писання приступили десь опiвднi. Мержинський довго мучився,
вишукуючи в пам'ятi потрiбнi слова. Йому хотiлося буть якнайнiжнiшим. "Мiй
друже Вiро Григорiвно!.." Та чи й скажеш бiльше рукою iншо© людини,
людини, яка теж стала тобi не те що близькою - рiдною, любою, на яку
насправдi вiн повинен молитися. "Я... я так ослаб пiсля шестимiсячного
лежання з високою температурою..." А хотiлося б згадати колишнi зустрiчi,
розмови, суперечки... Все ж те було!
Мержинський надовго забувся. "Мабуть, оцей перепочинок даний менi для
того, щоб востанн зустрiтися з юнiстю", - думав. Паралiзована болями уява
нехотя повертала тi безмежно далекi роки. Вдивляючись у них зараз iз свого
смертного ложа, Сергiй навiть не вiрив, що все те колись вiдбувалося. Що
вiн, залiзничного майстра син, пробивсь до училища, щоб продовжити
батькiвську лiнiю; що були сходки, вечiрки, студентськi бунти; що,
зрештою, йому вручали "вовчий квиток" з погрозою запакувати в таке мiсце,
де не тiльки правди не чутиме, а свiтла сонця не бачитиме...
Яка давнина!.. Ки©в, Мiнськ... Ки©в. Робiтничi гуртки, нелегальнi
зiбрання, палкi розмови про майбутн ... Там - на однiй з таких сходок - i
зустрiв ©©. Вiру. I Тучапського...
- "Мене переслiду якась невдача в листуваннi з Вами", - вишiптував
слово по слову. Лариса Петрiвна низько схилилась, бачачи, що його уста
починають ворушитися, дослухалася до найслабшого звуку, а потiм швидко
дрiбним, нерiвним почерком викладала все на папiр. Перед нею на столi
лежали кiлька вирваних з блокнота аркушикiв. Аркушики були маленькi, в
клiтинку. Ось уже минуло понад двi години, а написано всього-на-всього
кiлька плутаних речень. Зате кашлю, глухих зiтхань, гарячого й холодного
поту було скiльки завгодно! Хворий сам попросив дати йому опiум - щоб не
так вiдчувалися болi. Та й сама вона не вiдмовилася б од будь-чого, аби
звiльнитися вiд цих мук. Не вiдмовилася б, коли б не вiн. А поки вiн е,
поки диха , дивиться на не© сво©ми незрячими очима, поки мучиться, - вона
теж мусить бути. Не маючи права навiть на звичайне жiноче зiтхання.
- Не звик... диктувати, - засмутився Мержинський, - даруйте, Ларисо...
- Ми ж домовились, - з легким докором вiдповiла Леся. - Спочиньте
трохи.
Сергiй нiби всмiхнувся вибачливо. Шкода, що вiн так пiзно зустрiвся з
Лесею! I взагалi, чого б вiн от зараз, в такому сво му жахливому станi,
без не© був би вартий? Вона ж йому й мати, i товариш, i друг
найсердечнiший. Страшно подумати, що з такою людиною доведеться
розлучитися.
Разом з жiнкою, яку недавно найняли, Лариса Петрiвна сяк-так погодувала
Сергiя, i десь надвечiр вони знову взялися за лист. Леся нотувала по
буквi, по складах, бо вiд початку до кiнця фрази минала, здавалося, цiла
вiчнiсть.
Пiзнього вечора писання припинили. Лариса з полегкiстю вiдклала перо.
За якихось десяток годин вони спромоглися на двi невеличкi сторiнки,
всього на тридцять (вона навмисне порахувала) коротюсiньких рядкiв!
- А тепер спочивайте, - поправила йому подушки, - завтра докiнчимо.
- Допишiть iще, - обiзвався Мержинський, i Лариса Петрiвна швидко сiла
за стiл, - допишiть: "Висловлюючись Вашою ж... символiчною... мовою, я
можу сказати... троянди... дружнiх (як би вiн хотiв поставити тут iнше,
вагомiше слово!) почувань до Вас... нiколи в мене... не в'янули, а тому...
©м нiчого... оживати". - Видно, ця фраза була заготовлена в нього
заздалегiдь, i вiн продиктував ©© значно швидше. - Ну, досить, - мовив по
тому. А Лариса Петрiвна, вгадуючи цiну Листiв од Вiри Григорiвни, тут же
дописала: "Дуже хотiв би, щоб Ви не затримались вiдповiддю на мiй лист".
Прочитала Сергi вi, той на знак згоди клiпнув очима. -Треба ще,
-прошепотiв: -"Дружньо тисну Вашу... руку".
Лист можна вважати закiнченим. Його треба пiдписати. Та як? Сергiй
Костянтинович знову впав у забуття,
Лариса Петрiвна вийшла, а повернувшись, помiтила, що Сергiй уже чека
на не©.
- Давайте, - простягнув руку.
Це було видовище, якого навiть ©й не доводилося бачити. Пальцi хворого
не згиналися, тремтiли, ручка випорскувала з них, мов крижана бурулька з
рук немовляти. Леся звела Сергi вi пальцi, спрямувала перо, вiн