Страница:
- Менi зоста ться тiльки подякувати тобi, посестро, за добре слово й
прихильнiсть.
- От i гаразд, Лесю, дорожи цi ю прихильнiстю, вона завжди щира.
- Ох, коли б ти тiльки знала... - Леся зiтхнула важко й ураз схопилася
за металеве плетиво парково© огорожi, бо в стегнi щось кольнуло так
гостро, так боляче, що аж потемнiло в очах.
- Що з тобою, Лесю? - злякалася Маргарита.
- Не хвилюйся... Мине... Все буде гаразд.
- От бачиш, вiдпустила вiзника...
Та за кiлька хвилин Леся знову була така ж балакуча, нiби нiчого й не
трапилось.
Вийшли до Приморського бульвару, де на чорному гранiтному постаментi
бронзовiла постать засновника мiста графа Рiщель .
Широкими сходами спустилися до порту. Мiж штабелями ящикiв, дощок,
горами вугiлля, мов сновиди, снували робiтники.
- Яка рiзка одмiна, - зауважила Леся. - I так, замiть собi, Маргарито,
скрiзь: однi п'янiють вiд багатства i шаленiють од неробства, а iншi теж
п'янiють, тiльки вiд утоми та безсоння.
Зiйшли аж на край набережно©. Зеленавi бруднi хвилi колихали на собi
рiзнi покидьки, лизали обсмоленi палi, нiби намагалися перегризти ©х i
пробитись до мiста. Неподалiк погойдувалось велетенське - певне, не
наське, як сказала Маргарита, - судно, а з берега, де на колi© стояли ряди
червоно-бурих вагонiв, зiгнутi, мов надломленi, постатi вантажили в його
трюми лантухи.
- Напевне, хлiб, - показала очима Леся. - От уже справдi зрадлива доля
- вантажити тисячi пудiв пшеницi, а самому бути голодному. Де ж тодi
правда? В небi високо чи, може, отут, у морськiй глибинi, шукати ©©?
Лесин настрiй, певне, передався Маргаритi, бо вона стояла задумана,
мовчазна.
- Вечiрнi вогнi... мерехтливi, манливi, - мрiйно мовила Лбся. - Гарно,
але зараз треба таких, щоб як блискавка рiзали темряву ночi i свiтили
людям до волi шлях.
Маргарита зачудовано дивилася на подругу, дивуючись незнаним досi рисам
©© вдачi.
...Михайло Федорович Комаров був пристрасним цiнителем старовини. В
побутi, у поведiнцi вiн ретельно дотримувався давнiх укра©нських звича©в,
що нерiдко викликало в декого з його знайомих неабиякий подив: як так
легковажно людина ризику сво©м становищем?
Однак Михайло Федорович не зважав на цi в одному випадку - поради, в
iншому - натяки на можливий гнiв з боку царських чиновникiв i робив, як
пiдказувало сумлiння. В сiм'© Комарових розмовляли тiльки по-укра©нськи,
одягалися теж. А сам Михайло Федорович одпустив пишнi вуса i не без
гордощiв хвацько пiдкручував ©х. Весь свiй вiльний час - працював Михайло
Федорович нотарем - вiн оддавав вишукуванню та збиранню рiдкiсних
укра©нських видань i бiблiографiчних даних про письменникiв. Одна з кiмнат
його помешкання була заставлена шафами та полицями, на яких акуратно
стояли найрiзноманiтнiшi видання свiтових i сво©х, як ©х називав господар,
росiйських та укра©нських авторiв.
Про закоханiсть Михайла Федоровича в друковане слово знали всi. I, коли
хтось хотiв пiддобритися до нього, книга була найкращим для цього засобом.
Досить було Комарову довiдатись про адресу якогось старого книголюба,
котрий через бiднiсть або ж перед смертю спродував сво багатство, як вiн
нетерпляче ждав кiнця роботи i, навiть не заходячи додому, мчав
розшукувати потрiбну квартиру. Траплялося, що ©хати доводилося аж на
Пересип чи Молдаванку, проте й це не зупиняло завзятого бiблiографа. В
такi днi Михайло Федорович повертався пiзно, втомлений, але веселий.
Переступивши порiг, гукав:
- Ганю! А що я сьогоднi дiстав?!
- Та вже ж! Знову якесь "Житi ". В iншо© дiстав би ти качалкою межи
плечi, - вiдказувала в тон йому Ганна Петрiвна. - В людей i чоловiки як
чоловiки, про сiм'ю дбають, а це - волоцюга, та й годi...
- Ну, Ганно... Ганнусю... серденько, - жартував Михайло Федорович, вiд
чого дружина розпалювалася ще бiльше. Тодi, поцiлувавши ©©, Михайло
Федорович зникав у сво му кабiнетi, розкладав на столi принесене i починав
милуватися ним.
Проте й тодi Ганна Петрiвна не давала йому спокою: то заглядала у
дверi, нiби ©й чогось бракувало, то щось перепитувала - аж поки чоловiк,
розсердившись, не залишав свого заняття i не виходив до вiтальнi.
- Що, вже натiшився? - знову бралася за сво дружина.
- Ну й ну, жiнко, ти гiрше реп'яха.
Справа, зрештою, набирала жартiвливого повороту, бо жили Комарови у
злагодi, любили одне одного.
Так було й сьогоднi. Леся i Маргарита повернулися, коли бурхлива сцена
скiнчилася. Михайло Федорович у довгому персидському халатi - дине, що вiн
дозволив собi всупереч правилам, - сидiв з меншими дiтьми за столом i
смачно посьорбував чай. Ганна Петрiвна поралася бiля посуду.
Коли дiвчата ввiйшли, Михайло Федорович, не перестаючи пити, та мниче
©м пiдморгнув. Маргарита, якiй був уже знайомий цей знак, одразу збагнула,
в чiм рiч, а Леся нiяково усмiхнулася, не знаючи, що ©й у такому випадку
робити.
- Тато дiстали для нас щось цiкаве, - шепнула ©й Маргарита i хотiла
було зайти до кабiнету.
- Е, нi, - зупинив ©© батько. - Сiдайте, вечеряйте, а тодi й покажу.
Коли дiвчата по©ли i взялися за чай, Михайло Федорович сказав:
- Тепер можна. Мати, а прибери-но зi столу та зiтри, щоб нiде нi
краплини.
- Ми самi, - кинулися малi. Вони миттю поприбирали, постелили
скатертину з вишитим посерединi променистим сонцем.
- Отак-так, - задоволене потер долонi господар. Вiн зник у кабiнетi i
за хвилину вийшов з двома невеличкими, гарно переплетеними книжками.
- Ма те! - поклав серед столу. Це були твори Шевченка.
- Де ж це ви ©х? - схопила Леся, вiдкрила палiтурку i прочитала:
-"Прага, 1888 рiк..."
- Аж он звiдки! - радiв Михайло Федорович.
- Це ж, вважайте, перше повне видання Тараса Григоровича.
- А перше! - I, прибравши артистично© пози, Михайло Федорович почав:
За горами гори, хмарами повитi,
Засiянi горем, кровiю политi
- Ото-то, - не витерпiла Ганна Петрiвна, - наче, крiм тебе, нiхто й
читати не вмi .
Та Михайло Федорович не зважав на дружинине кепкування, читав
натхненно, вкладаючи в кожне Тарасове слово сво© почуття, надаючи йому
якогось особливого звучання.
Сидiли допiзна.
- А зна те що, дiвчата? - сказав перед тим, як лягати спати. - Давайте
завтра вирушимр в мандри по морю. Тобi, Лесю, це буде надто при мно. Бо
як-таки так: жити бiля води i не поплавати?
Леся радо згодилася на пропозицiю. Прогулянка обiцяла бути цiкавою.
Одне дiло дивитися на море здалеку, а iнше - вiдчувати його з усiх бокiв,
дихати ним, п'янiти од його свiжостi та широти...
Недiля. Сонце пiднялося рано, зда ться, ранiше звичайного, щоб наситити
сво©м промiнням, сво©м теплом усiх, кому нiколи впиватися ним у будень.
Лагiдно плещуть хвилi об залiзну обшивку пароплава. Сьогоднi вони
голубi-голубi. З чим порiвняти ©х? З небом, фiалками?.. Нi, напевне, з
волошками. Коли ото зiбрати ©х у пучок - великий, великий.
Леся стала коло борту, поруч Маргарити, милувалася то морем, де зграями
носились чайки, то мiстом, що вiдсвiчувало на сонцi бiлими стiнами.
Далi, далi вiд нього! Хоч на хвилину дати спочинок нервам. Леся
поверта ться обличчям до сонця, що пестить ©© волосся, зблиску в ньому,
наче спалаху .
- Не стiй довго на сонцi, Лесю, - каже Ганна Петрiвна. - Шкiра у тебе
нiжна.
Ну й нехай! Нехай пече, палить, а вона стоятиме - море притягу думки,
уяву, ©© саму. Скiльки у ньому руху i заразом спокою! Навiть невгамовна
Ганна Петрiвна примовкла, слуха , як чоловiк розповiда про звитяжнi
козацькi походи за моря, про галери з прикутими навiчно до весел
козаками-невiльниками.
А хвиля гра , нiби мотають буйними гривами баскi конi, за кораблем
стелиться пiнистий шлях... Загубитися б у цьому безмежжi, забутися. Не на
вiчнiсть - на годину, на день, щоб набратися сил - i знову до працi...
Над Акерманом прозора голубувата iмла. Вона пiднiма ться з моря. Повитi
нею старовинне мiсто, ру©ни фортецi, з якою зв'язано стiльки подiй,
здаються ще Красивiшими.
- Подамося одразу туди, - каже Михайло Федорович.
За годину, петляючи вуличками, добралися до ру©н. Тут починався рiвний
широкий степ.
- Точнiсiнько як у Луцьку, - зауважила Леся.
- От чого не знаю, то не знаю, - пошкодував Михайло Федорович. - Чувати
про ваш замок чував, а от побувати не довелося.
Напiврозваленi, порослi бур'янами мури вражали суворiстю.
- Отут колись перемучилось нашого брата, - мовив Михайло Федорович,
дивлячись на розваленi "темнi темницi".
- Оце, певне, звiдси линули козаки-невiльники думами на Укра©ну, - в
тон йому Леся.
- Звiдси, дочко... Напилися цi мури кровi людсько© та слiз! О,
напились! Аж побурiли! - Михайло Федорович, як тiльки мiг i як дозволяла
присутнiсть дiтей, картав нехрещених.
З вежi одкривався гарний кра вид на Днiстровський лиман. Лесi ввижалися
десятки козацьких "чайок", запорожцi, що поспiшали визволяти сво©х
побратимiв з неволi.
Ось вони, вже пiд самiсiнькими мурами, йдуть крiзь вогонь i воду до
брам, за якими тремтять вороги...
Пiдступила Маргарита.
- Уявилося менi, Марго, те далеке минуле.
- Чи варто ще й цим журитися?
- Не тiльки варто... Без поваги до минулого немислима справжня любов до
вiтчизни.
- Так, так, Лесю, - похвалив Косачiвну Михайло Федорович, що стояв з
дружиною неподалiк i прислухався до ©хньо© розмови. - Святу правду
мовиш... Без цi © давнини нема Укра©ни. В нiй наша згуба, в нiй слава
наша, кров'ю обкипiла, слiзьми кривавими скроплена.
- От не розумiю я, дядьку, - вела далi Лариса, - за що Укра©на такi
муки терпiла. Невже за те, щоби знов стогнати в кайданах, щоправда,
надiтих уже не яничарами, а iншими поневолювачами?!
Михайло Федорович пiдiйшов, заклавши руки за спину, пильно глянув у
свiтло-сiрi Лесинi очi.
- Це добре, що ти, дочко, пита ш. Тiльки знай: не загинули марно i не
пропали безслiдно страждання наших дiдiв.
- Я теж чомусь не вiрю: на ©хнiх кiстках, на ©хнiй кровi з'являться
чудовi сходи.
- Саме так! - Михайло Федорович обняв за плечi дiвчаток i пригорнув. -
В усiх оцих болях, стражданнях народиться нова Укра©на... Зростуть сини,
якi помножать дiдiвську славу i понесуть у вiки... Он, бачите, - вiн
показав на пастушка, що стояв на сусiднiй вежi i, приклавши до чола
долоню, дивився на залитий сонцем степ, на лиман, що вигравав усiма сво©ми
незвичайними барвами, - хтозна, про що дума отой хлопчина. Але, я певен,
не про те, щоб довiку пасти чужу худобу! Мабуть, про волю, про свою землю,
про щедру та багату долю свою.
II
По закiнченнi гiмназi© Михайло був зарахований на перший курс
фiзико-математичного факультету Ки©вського унiверситету святого
Володимира. Пiдросли й сестри - Лiля та Дора. Косачi вирiшили вiдправити
©х на зиму до Ки ва.
По©хала й Леся. © вабила наука, якою вона досi успiшно оволодiвала
самотужки. Необхiдний був i постiйний квалiфiкований медичний нагляд.
Пiвдень, морськi ванни та лимановi грязi хоч i поправили трохи здоров'я,
проте остаточно на ноги не поставили.
Невеличка, з двох кiмнат, квартира, яку найняли Косачi на Тарасiвськiй
вулицi, одразу стала затишним куточком для молодi. Майже щодня тут
"пропадали", як казала Софiя Вiталi©вна, Маня, Люда i Оксана Старицькi,
Шура Судовщикова, що мешкала на Лабораторнiй, та чимало iнших ки©вських
знайомих. Збиралися переважно пiсля обiду, а до того Косачiвни кiлька
годин училися: студiювали мови, iсторiю, математику. Чимало допомагала
репетиторам Леся. Вона вiдвiдувала лекцi© в унiверситетi i залюбки
розповiдала потiм сестричкам про почуте, навiть написала для них пiдручник
iсторi© схiдних культур.
Та найцiкавiшими були вечори, коли сходились дорослi. Багато в сiм'©
говорили про дядька, материного брата, Михайла Драгоманова. Надто про те,
як на Першому всесвiтньому лiтературному конгресi, що вiдбувся 1878 року в
Парижi, головуючий Вiктор Гюго приязно вiтав молодого вченого, автора
щойно видрукувано© в Женевi брошури "Укра©нська лiтература, заборонена
росiйським урядом". Брошуру роздали всiм членам конгресу i прилучили до
протоколу. Там же Михайло Петрович познайомився з Турген вим, що був
заступником голови конгресу.
Часто збиралася в Косачiв студентська молодь. Говорили про рiзне, а
найбiльше - про робiтничi заворушення, що останнiм часом почастiшали на
заводах i фабриках Ки ва та iнших мiст.
Одного разу Михайло повернувся додому пiзнiше, нiж завжди. Леся цi днi
нiкуди не виходила - хорувала, i рiднi не були обiзнанi з останнiми
унiверситетськими подiями. Юнак якось дивно змiнився: став похмурий, на
запитання вiдповiдав стримано. Ольга Петрiвна i сяк i так пiдступала до
нього, але даремно: син вiдмовчувався.
Михайло недбало повiсив пальто, довго мив руки.
- Iди вже, йди! - гукнула йому Леся. - Вдруге тобi нiхто не
розiгрiватиме обiд.
- Пробач... А мама де?
- Ждала-ждала тебе та й пiшла.
- Знову на засiдання?
- Нi, зда ться, в бiблiотеку. Дядько Михайло уже давно просив зробити
для нього якiсь там виписки. А ти чого сьогоднi такий кислий? - Вона сiла
напроти. - Знову негаразд iз Шурою? Щось я ©© давненько не бачила. Чи не
пробiгла мiж вами чорна кiшка?
- Нi, сестро. Тут iнше. I далеко складнiше.
- Що ж, коли не та мниця?
- Навiщо ти так? - В його очах блиснув вогник докору. - Ти ж добре
зна ш, що вiд тебе в мене нема нiяких та мниць. - Вiн помовчав хвилину,
сьорбнув кiлька ложок борщу i вiв далi: - От i наста , Лесю, хвилина, коли
треба i нам братися до дiла. Або ж... або, склавши гордо на грудях руки,
вiдсиджуватися у запiчку, мов той цвiркун. Розумi ш?
- Нiчого не розумiю. Можеш ти розповiсти, що i до чого?
- Пригаду ш, я розказував тобi, що готу мося провести вечiр збору
коштiв?
- Пригадую.
- Так от: спецiальним наказом ректора вечiр вiдмiнено.
- Зовсiм? Можливо, перенесено?
- В тiм-то й рiч, що нi. Самим звичайнiсiньким чином за-бо-ро-не-но. Та
й що тебе диву ?
- Дивного, звiсно, тут мало, а все ж не сподiвалася я.
- Отож i ми не сподiвалися...
- Що ж вирiшили робити?
- Поки що нiчого. Кошти ми все ж таки зберемо.
Але як вiддячити ректоровi, як провчити його? - Вiн поклав ложку. -
Зараз сюди мають прийти хлопцi. Посидимо, погомонимо. Ти не заперечу ш?
- Що ти, Михайлику?! - поспiшила заспоко©ти його. - Тодi обiдай
скорiше, а то розмовою ситий не будеш. - Вона поставила на стiл вазу,
повну запашних червонобоких яблук. - ©ж, тато передав.
- Нi, краще давай поприбира мо. Особливого нiкого не буде, а все ж...
- А неособливий хто ж? ©хнi погляди зiйшлися.
- Ти ж i лисиця, Лесю. Зна ш напевно, а допиту шся.
- Гаразд, гаразд. Не хочеш говорити - не треба. Пiду скажу малим, щоб
не дуже галасували, - Леся вийшла в сусiдню кiмнату, де, скориставшись
вiдсутнiстю старших, дiвчата зняли справжнiй рейвах.
У коридорi теленькнув дзвоник, i Михайло поспiшив вiдчинити.
Прийшов Зюма.
- Отже, я перший? - звернувся вiн до Михайла.
- Проходь, проходь. I сiдай отут, - Михайло показав на стiлець. - На,
дивись поки що, - подав журнал.
Гiсть одразу ж заглибився в читання.
Трохи чудний вiн, цей Зюма, але розумний, товариський. Це всi
визначають, не поминаючи, однак, нагоди покепкувати з його неуважностi. За
цю рису ще на першому курсi хлопця прозвали ."Професором медицини", хоч
сам вiн про медицину нiколи й не мрiяв, бiльше захоплювався лiтературою.
Серед iнших Зюма вирiзнявся чорною, мов смоляною, чуприною. Вiн постiйно
закидав на потилицю непокiрнi пасма волосся, поправляв окуляри, якi раз у
раз сповзали, бо були, як кажуть, не з його носа - батьковi.
Жодно© хвилини Зюма не тратив марно. I коли вже брався за щось, чимось
захоплювався, то вiддавався йому до кiнця.
Ось i тепер вiн настiльки вняпився в журнал, що не почув Лесиного
вiтання. Михайло пiдiйшов, злегка взяв товариша за плечi. Той одiрвався
вiд читання i, уздрiвши дiвчину, знiяковiло, обережно потиснув простягнуту
руку.
- Зюма, - вiдрекомендувався i почервонiв.
- А менi про вас Михайло розповiдав, - мовила, аби вивести гостя з
нiяковостi, Леся. Та Зюма знiтився ще бiльше.
- Що ж вiн мiг про мене розповiдати?
- Про ваше захоплення лiтературою. Хiба цього замало? - Вона приязно
всмiхнулася, вiдкривши разочки бiлих зубiв, i ця усмiшка розтопила
хлопцеву сором'язливiсть.
- Тодi i я про вас знаю. Вашi поезi©, скажу по щиростi, захоплюють не
тiльки мене одного. Я ще знаю прихильникiв вашого таланту.
В коридорi знову задзвонили, i почата розмова урвалася.
Цього разу прийшли дво - Шура i високий, зодягнутий в тужурку з
офiцерського ясно-сiрого сукна юнак. Вiн артистично вклонився, провiв
рукою по гладко зачесаному волоссю, нiби переконуючись, чи на мiсцi воно i
чи нiхто не порушив звично©, з рiвненьким продiлом зачiски. Леся глянула
на нього, i вiдчуття чогось непри много охопило ©©, але вона сво часно
приховала те вiд стороннього ока: рiзна бува в людини зовнiшнiсть, по нiй
не можна судити.
А Шура тим часом рекомендувала свого знайомого:
- Прошу, студент юрфаку Максим Славинський. Гiсть знову вклонився,
якось роблено усмiхнувся, вiд чого його моднi куценькi вусики розтяглися
на тонкiй губi i зробилися ще вужчими.
- Тож я й думаю, - зрадiв Михайло. - Обличчя знайоме, а де стрiчав - не
пригадую.
- То, прошу пана, певне, десь-таки в унiверситетi, - вiдповiв
Славинський.
- Еге ж.
Лесину руку Максим тримав надто довго, навiть поцiлував. Вiн шкодував,
що не мав нагоди ранiше познайомитися, бо ж i сам пише - хе-хе - ль©ричнi
поезi©. Саме так, Лесi не здалося, вiн так i сказав: "ль©ричнi". I потiм,
називаючи ©© iм'я, теж гаркавив. Це вона почула досить виразно.
Пiдiйшла Шура, i пан Максим, вибачившись, при днався до чоловiчо©
компанi©.
- Як тобi, Шуро, не соромно, - звернулася до подруги Леся, - зна ш, що
лежу, i хоч би раз навiдалась.
- Даруй, сестро, але сама цими днями застудилася... Та й клопоти
рiзнi... Мала замовлення вiд одного журналу на оповiдання з сiльського
життя.
- Про мiсто ти, зда ться, не пишеш зовсiм? Шура крутнула головою, i
кiлька пасем ©© коротко
пiдстриженого волосся впало на очi. Дiвчина звично
одкинула ©х назад.
- Не люблю мiста. - Вона дiстала з невеличко© шкiряно© сумки портсигар,
вiдкрила його. - Мiсто псу людину, вбива в нiй усе найкраще, що вона ма
вiд природи. - Шура витягнула цигарку i, поспитавши в Лесi дозволу,
запалила. - Та й ти нiчого про нього доброго не сказала.
- Так. Живемо в мiстi, захоплю мося ним, а от писати не пишемо.
- Ну, це не така вже велика бiда, колись виправимось. Кого чека мо,
Мих? - звернулася Шура до Михайла.
Не було одного - Нестора Гамбарашвiлi. Вiн мешкав у цьому ж будинку,
наймаючи всього-навсього куток, де ледь ставало лiжко i плетена з лози
етажерка. Нестор був двома курсами старший за Михайла, проте в
унiверситетi його знали майже всi, вiн приваблював простотою i вiдданiстю
дружбi. З Косачами Гамбарашвiлi подружив одразу, як тiльки вони
зустрiлися, i одразу ж захопив ©х багатим знанням пiсенно© творчостi
грузинiв, ©хнiх самобутнiх легенд та переказiв. Нерiдко Нестор весь вечiр
був у центрi уваги, його з задоволенням слухали не тiльки Косачi, а й
Лисенки та Старицькi, якi мало не щодня одвiдували Ольгу Петрiвну i ©©
чад.
Батьки Гамбарашвiлi не дуже пiдтримували сина, бо жили скромно, тому
лiтнi вакацi© Нестор використовував для пiдробiткiв, жив ощадливо, багато
в чому собi вiдмовляючи. Всi це бачили, знали, а оскiльки таких, як вiн, в
унiверситетi було чимало, то й вирiшили органiзувати збирання коштiв для
допомоги.
Нестор запiзнився. Навiть Зюма, який вiдзначався терпеливiстю i
споко м, буркнув щось невдоволено.
- Друзi, - звернувся Гамбарашвiлi, - бiля унiверситету демонстрацiя.
Там багато студентiв, у примiщення нiкого не пускають.
- Якi пропозицi©? - спитав Михайло.
Всi притихли: справдi, як у такому разi дiяти?
- Там вирiшили, - вiв далi Нестор, - коли не дозволяють провести вечiр
- вимастити ректору дьогтем дверi.
Присутнi переглянулися.
- Це вже занадто, панове, - Славинський скривився i поправив модне, з
синiми скельцями пенсне, яке носив скорiш для фасону, нiж з необхiдностi.
- Я розумiю... Але перед нами храм науки. - Вiн покрутив головою, зморщив
носа, наче йому вдарив у нiс той запах дьогтю. - Соромно, панове, - додав.
- А ми й не знали, що серед нас такi легкодухi, - з погано прихованою
iронi ю сказав Зюма. - Дивуюся, як це пан Славинський не запропонував пiти
до ректора, впасти на колiна й слiзно просити вибачення.
- Ти m`offence, mais qu`importe! - Славинський пiдвiвся, обсмикнув
тужурку. - Невже Зюма претенду на незаперечнiсть сво©х доказiв?
- Я ще нiчого не доводив, - заперечив Зюма. - Пропоную: думку
Славинського не брати до уваги.
Мовчанка скiнчилася. Кожен хотiв висловитися, та Михайло враз обiрвав
розмови:
- От що! Розбалакувати тут особливо нiчого. Пан Максим висловився
просто необдумано. Моя пропозицiя: iти до унiверситету, дiяти гуртом.
- Заперечень нема, - пiдтримала його Шура. Леся мовчки кивнула. В ©©
очах блукала зажура. "Зараз устануть всi, пiдуть туди, де вже точиться
хоча й невелика, все ж боротьба, - думала. - А я? Знову жди, виглядай у
вiкно, поки прибiжить хтось i п'яте через десяте розповiсть..."
А друзi вже одягалися. Не поспiшав тiльки Славинський. Вiн поволi
пiдвiвся, надiв кашкета, непомiтно для iнших крутнувся перед дзеркалом.
Прощаючись, знову поцiлував Лесину руку, кокетливо усмiхнувся i задкуючи
вийшов.
- Що за один? - спитала Леся в Шури. - Де ти з ним запiзналася?
- Хлопець вiн порядний, живе в Липках, у графинi Трубецько©. Доводиться
©й рiднею. Та це, бач, не заважа йому знатися з нами i навiть брати
участь у студентських товариствах. Дивне в ньому щось , але нам вигiдно
мати з таким зв'язок.
- Гляди-но, Шуро.
- Не турбуйся. Ну, я пiшла. Бувай...
- Щасти вам, - провела подругу до порога. - Дивися ж за Михайлом.
Шура процокотiла каблучками по схiдцях, внизу лунко грюкнули дверi,
Леся, засмучена, повернулася до кiмнати. Тут усе ще стояв запах модних
парфумiв Славинського, змiшаний з цигарковим димом. Леся вiдчинила
кватирку. Вона з задоволенням вiдчула, що товариство добре на не© вплива
i що варто частiше отак збиратися, бо стiльки всюди вiдбува ться тих
подiй, що сама за всiм не встигнеш стежити. А з ©© здоров'ям i поготiв.
Незабаром повернулася Ольга Петрiвна.
- То там i Михайло! - здивувалася, коли Леся розповiла ©й. Вона йшла
повз унiверситет, бачила розгнiваних студентiв, але не звернула на це
особливо© уваги. - Що вiн собi дума ? - хвилювалася. - Накликати гнiв
начальства або пiдозру полiцi© простiше простого. А потiм? Що буде потiм?
Звiльнення з унiверситету, а може, й арешт... Чи довго в цi жахливi
часи?..
- Та не турбуйся, мамочко, - заспокоювала Леся. - Нiчого з ним не
станеться.
- Як я потiм стрiчатимусь з людьми? - не вгамовувалась Ольга Петрiвна.
- Менi зда ться, що ти перебiльшу ш. Адже, зрештою, Михайло не пiшов
грабувати.
- Завжди ти його захища ш, а не зна ш, чим це може скiнчитися.
Леся помовчала хвилину, затим вiдповiла:
- Рiч у тiм, мамо, що ти не розумi ш Михадлових захоплень. Або ж не
хочеш ©х визнавати. - Леся зняла з вiшалки легеньке осiнн пальтечко,
поспiхом накинула його на плечi. - Я теж туди. Удвох нам буде безпечнiше.
- I вже м'якше од порога додала: -Не думай тiльки про нас зле, мамочко.
Ось пiду й приведу твого неслухнянця.
- Тобi не можна виходити. - Ольга Петрiвна з докором глянула на дочку.
- Надворi не холодно. Я хутко.
Вечорiло. Ботанiчний сад, де Леся любила вiдпочивати в затiнку в'язiв
та каштанiв, потемнiв.
Швидко, наскiльки дозволяла ©й хвора нога, Леся вийшла на Володимирську
вулицю i, помiтивши бiля парадного входу в унiверситет групу молодi,
прискорила крок.
На схiдцях стояли кiлька жандармiв. Вони вправно орудували кулаками,
розштовхуючи та вiдкидаючи тих, що проривалися до дверей.
Ле ю побачили здалеку. Iз гурту назустрiч ©й вибiгла Шура.
- Чому ти тут? - запитала стурбовано. - Щось сталося?
- Нi. А що тут у вас?
Пiдiйшли Михайло i Славинський. Пан Максим був на диво збуджений,
зовсiм не схожий на того, яким бачила його Леся годину-двi тому. Зачiска
розкуйовджена, кiлька пасем довгого, намащеного рициновою олi ю волосся
кумедно стирчало з-пiд кашкета.
- Що ж далi? - поцiкавилась Леся. - По-мо му, зараз варто розiйтися.
- Як? - не розумiючи, глянув на сестру Михайло.
- Удати, що ми розiйшлися, - спокiйно пояснила, - а коли все
втихомириться, пробратися в примiщення з чорного ходу.
- Ай справдi! Леся ма рацiю! - пiдтримала Шура. - Бо iнакше
нiчогiсiнько не доб' мося. Викличуть ще один загiн жандармiв.
- Гаразд, - погодився i Михайло. - Треба порадитися з товаришами. Ви
тут зачекайте. - Вiн наблизився до гурту, вiдкликав Зюму, Нестора, ще
кiлькох юнакiв i вони запально почали один одному щось доводити, зиркаючи
в той бiк, де стояла Леся.
Через деякий час молодь почала розходитися. Жандарми, схрестивши на
грудях руки, переможно посмiхалися.
- Учинили так, як ти радиш, - сказав Михайло. - Але як тепер пройти?
Вони завернули за рiг Володимирсько©, потiм, нiби прогулюючись, у сад.
- Ось вам хiд. Уже темно, нiхто вас тут не помiтить. А там самi зна те,
що робити.
Леся i Шура повернули назад. Вони довгенько походжали, прислухаючись до
найменшого шерхоту за високим парканом. Але нiщо не порушувало спокою
цього затишного куточка. Тiльки пошелестував вiтер в осiнньому листi та на
стрiмких осокоринах галасливо вмощувались на нiчлiг галки.
А хлопцiв не було й не було. Чи не сталося, бува, чого? Зупинилися бiля
входу до саду. Та коли терпець ©м, здавалося, увiрвався, почулися
приглушенi голоси, i юнаки один за одним перемахнули через паркан.
...Другого дня в унiверситетi ко©лось щось неймовiрне: заняття на
багатьох факультетах було зiрвано, студенти групами снували коридорами;
викладачi хоч би й хотiли поскаржитись, так нiкому: ректор, довiдавшись,
що дверi його кабiнету вимащенi дьогтем, раптово захворiв.
Порядкували жандарми. Сам шеф - генерал Новицький - завiтав на мiсце
подi© i, ходили чутки, досить рiзко висловився про унiверситетське
начальство. З наказу Новицького одразу ж почалося слiдство: в кiлькох
кабiнетах засiли слiдчi i почали викликати на допит. Це ще бiльше вплинуло
на студентiв: аби уникнути непри мно© зустрiчi, багато взагалi пiшли
додому. Як не билися "охоронцi" порядку, дiзнатися прiзвищ смiливцiв ©м не
прихильнiсть.
- От i гаразд, Лесю, дорожи цi ю прихильнiстю, вона завжди щира.
- Ох, коли б ти тiльки знала... - Леся зiтхнула важко й ураз схопилася
за металеве плетиво парково© огорожi, бо в стегнi щось кольнуло так
гостро, так боляче, що аж потемнiло в очах.
- Що з тобою, Лесю? - злякалася Маргарита.
- Не хвилюйся... Мине... Все буде гаразд.
- От бачиш, вiдпустила вiзника...
Та за кiлька хвилин Леся знову була така ж балакуча, нiби нiчого й не
трапилось.
Вийшли до Приморського бульвару, де на чорному гранiтному постаментi
бронзовiла постать засновника мiста графа Рiщель .
Широкими сходами спустилися до порту. Мiж штабелями ящикiв, дощок,
горами вугiлля, мов сновиди, снували робiтники.
- Яка рiзка одмiна, - зауважила Леся. - I так, замiть собi, Маргарито,
скрiзь: однi п'янiють вiд багатства i шаленiють од неробства, а iншi теж
п'янiють, тiльки вiд утоми та безсоння.
Зiйшли аж на край набережно©. Зеленавi бруднi хвилi колихали на собi
рiзнi покидьки, лизали обсмоленi палi, нiби намагалися перегризти ©х i
пробитись до мiста. Неподалiк погойдувалось велетенське - певне, не
наське, як сказала Маргарита, - судно, а з берега, де на колi© стояли ряди
червоно-бурих вагонiв, зiгнутi, мов надломленi, постатi вантажили в його
трюми лантухи.
- Напевне, хлiб, - показала очима Леся. - От уже справдi зрадлива доля
- вантажити тисячi пудiв пшеницi, а самому бути голодному. Де ж тодi
правда? В небi високо чи, може, отут, у морськiй глибинi, шукати ©©?
Лесин настрiй, певне, передався Маргаритi, бо вона стояла задумана,
мовчазна.
- Вечiрнi вогнi... мерехтливi, манливi, - мрiйно мовила Лбся. - Гарно,
але зараз треба таких, щоб як блискавка рiзали темряву ночi i свiтили
людям до волi шлях.
Маргарита зачудовано дивилася на подругу, дивуючись незнаним досi рисам
©© вдачi.
...Михайло Федорович Комаров був пристрасним цiнителем старовини. В
побутi, у поведiнцi вiн ретельно дотримувався давнiх укра©нських звича©в,
що нерiдко викликало в декого з його знайомих неабиякий подив: як так
легковажно людина ризику сво©м становищем?
Однак Михайло Федорович не зважав на цi в одному випадку - поради, в
iншому - натяки на можливий гнiв з боку царських чиновникiв i робив, як
пiдказувало сумлiння. В сiм'© Комарових розмовляли тiльки по-укра©нськи,
одягалися теж. А сам Михайло Федорович одпустив пишнi вуса i не без
гордощiв хвацько пiдкручував ©х. Весь свiй вiльний час - працював Михайло
Федорович нотарем - вiн оддавав вишукуванню та збиранню рiдкiсних
укра©нських видань i бiблiографiчних даних про письменникiв. Одна з кiмнат
його помешкання була заставлена шафами та полицями, на яких акуратно
стояли найрiзноманiтнiшi видання свiтових i сво©х, як ©х називав господар,
росiйських та укра©нських авторiв.
Про закоханiсть Михайла Федоровича в друковане слово знали всi. I, коли
хтось хотiв пiддобритися до нього, книга була найкращим для цього засобом.
Досить було Комарову довiдатись про адресу якогось старого книголюба,
котрий через бiднiсть або ж перед смертю спродував сво багатство, як вiн
нетерпляче ждав кiнця роботи i, навiть не заходячи додому, мчав
розшукувати потрiбну квартиру. Траплялося, що ©хати доводилося аж на
Пересип чи Молдаванку, проте й це не зупиняло завзятого бiблiографа. В
такi днi Михайло Федорович повертався пiзно, втомлений, але веселий.
Переступивши порiг, гукав:
- Ганю! А що я сьогоднi дiстав?!
- Та вже ж! Знову якесь "Житi ". В iншо© дiстав би ти качалкою межи
плечi, - вiдказувала в тон йому Ганна Петрiвна. - В людей i чоловiки як
чоловiки, про сiм'ю дбають, а це - волоцюга, та й годi...
- Ну, Ганно... Ганнусю... серденько, - жартував Михайло Федорович, вiд
чого дружина розпалювалася ще бiльше. Тодi, поцiлувавши ©©, Михайло
Федорович зникав у сво му кабiнетi, розкладав на столi принесене i починав
милуватися ним.
Проте й тодi Ганна Петрiвна не давала йому спокою: то заглядала у
дверi, нiби ©й чогось бракувало, то щось перепитувала - аж поки чоловiк,
розсердившись, не залишав свого заняття i не виходив до вiтальнi.
- Що, вже натiшився? - знову бралася за сво дружина.
- Ну й ну, жiнко, ти гiрше реп'яха.
Справа, зрештою, набирала жартiвливого повороту, бо жили Комарови у
злагодi, любили одне одного.
Так було й сьогоднi. Леся i Маргарита повернулися, коли бурхлива сцена
скiнчилася. Михайло Федорович у довгому персидському халатi - дине, що вiн
дозволив собi всупереч правилам, - сидiв з меншими дiтьми за столом i
смачно посьорбував чай. Ганна Петрiвна поралася бiля посуду.
Коли дiвчата ввiйшли, Михайло Федорович, не перестаючи пити, та мниче
©м пiдморгнув. Маргарита, якiй був уже знайомий цей знак, одразу збагнула,
в чiм рiч, а Леся нiяково усмiхнулася, не знаючи, що ©й у такому випадку
робити.
- Тато дiстали для нас щось цiкаве, - шепнула ©й Маргарита i хотiла
було зайти до кабiнету.
- Е, нi, - зупинив ©© батько. - Сiдайте, вечеряйте, а тодi й покажу.
Коли дiвчата по©ли i взялися за чай, Михайло Федорович сказав:
- Тепер можна. Мати, а прибери-но зi столу та зiтри, щоб нiде нi
краплини.
- Ми самi, - кинулися малi. Вони миттю поприбирали, постелили
скатертину з вишитим посерединi променистим сонцем.
- Отак-так, - задоволене потер долонi господар. Вiн зник у кабiнетi i
за хвилину вийшов з двома невеличкими, гарно переплетеними книжками.
- Ма те! - поклав серед столу. Це були твори Шевченка.
- Де ж це ви ©х? - схопила Леся, вiдкрила палiтурку i прочитала:
-"Прага, 1888 рiк..."
- Аж он звiдки! - радiв Михайло Федорович.
- Це ж, вважайте, перше повне видання Тараса Григоровича.
- А перше! - I, прибравши артистично© пози, Михайло Федорович почав:
За горами гори, хмарами повитi,
Засiянi горем, кровiю политi
- Ото-то, - не витерпiла Ганна Петрiвна, - наче, крiм тебе, нiхто й
читати не вмi .
Та Михайло Федорович не зважав на дружинине кепкування, читав
натхненно, вкладаючи в кожне Тарасове слово сво© почуття, надаючи йому
якогось особливого звучання.
Сидiли допiзна.
- А зна те що, дiвчата? - сказав перед тим, як лягати спати. - Давайте
завтра вирушимр в мандри по морю. Тобi, Лесю, це буде надто при мно. Бо
як-таки так: жити бiля води i не поплавати?
Леся радо згодилася на пропозицiю. Прогулянка обiцяла бути цiкавою.
Одне дiло дивитися на море здалеку, а iнше - вiдчувати його з усiх бокiв,
дихати ним, п'янiти од його свiжостi та широти...
Недiля. Сонце пiднялося рано, зда ться, ранiше звичайного, щоб наситити
сво©м промiнням, сво©м теплом усiх, кому нiколи впиватися ним у будень.
Лагiдно плещуть хвилi об залiзну обшивку пароплава. Сьогоднi вони
голубi-голубi. З чим порiвняти ©х? З небом, фiалками?.. Нi, напевне, з
волошками. Коли ото зiбрати ©х у пучок - великий, великий.
Леся стала коло борту, поруч Маргарити, милувалася то морем, де зграями
носились чайки, то мiстом, що вiдсвiчувало на сонцi бiлими стiнами.
Далi, далi вiд нього! Хоч на хвилину дати спочинок нервам. Леся
поверта ться обличчям до сонця, що пестить ©© волосся, зблиску в ньому,
наче спалаху .
- Не стiй довго на сонцi, Лесю, - каже Ганна Петрiвна. - Шкiра у тебе
нiжна.
Ну й нехай! Нехай пече, палить, а вона стоятиме - море притягу думки,
уяву, ©© саму. Скiльки у ньому руху i заразом спокою! Навiть невгамовна
Ганна Петрiвна примовкла, слуха , як чоловiк розповiда про звитяжнi
козацькi походи за моря, про галери з прикутими навiчно до весел
козаками-невiльниками.
А хвиля гра , нiби мотають буйними гривами баскi конi, за кораблем
стелиться пiнистий шлях... Загубитися б у цьому безмежжi, забутися. Не на
вiчнiсть - на годину, на день, щоб набратися сил - i знову до працi...
Над Акерманом прозора голубувата iмла. Вона пiднiма ться з моря. Повитi
нею старовинне мiсто, ру©ни фортецi, з якою зв'язано стiльки подiй,
здаються ще Красивiшими.
- Подамося одразу туди, - каже Михайло Федорович.
За годину, петляючи вуличками, добралися до ру©н. Тут починався рiвний
широкий степ.
- Точнiсiнько як у Луцьку, - зауважила Леся.
- От чого не знаю, то не знаю, - пошкодував Михайло Федорович. - Чувати
про ваш замок чував, а от побувати не довелося.
Напiврозваленi, порослi бур'янами мури вражали суворiстю.
- Отут колись перемучилось нашого брата, - мовив Михайло Федорович,
дивлячись на розваленi "темнi темницi".
- Оце, певне, звiдси линули козаки-невiльники думами на Укра©ну, - в
тон йому Леся.
- Звiдси, дочко... Напилися цi мури кровi людсько© та слiз! О,
напились! Аж побурiли! - Михайло Федорович, як тiльки мiг i як дозволяла
присутнiсть дiтей, картав нехрещених.
З вежi одкривався гарний кра вид на Днiстровський лиман. Лесi ввижалися
десятки козацьких "чайок", запорожцi, що поспiшали визволяти сво©х
побратимiв з неволi.
Ось вони, вже пiд самiсiнькими мурами, йдуть крiзь вогонь i воду до
брам, за якими тремтять вороги...
Пiдступила Маргарита.
- Уявилося менi, Марго, те далеке минуле.
- Чи варто ще й цим журитися?
- Не тiльки варто... Без поваги до минулого немислима справжня любов до
вiтчизни.
- Так, так, Лесю, - похвалив Косачiвну Михайло Федорович, що стояв з
дружиною неподалiк i прислухався до ©хньо© розмови. - Святу правду
мовиш... Без цi © давнини нема Укра©ни. В нiй наша згуба, в нiй слава
наша, кров'ю обкипiла, слiзьми кривавими скроплена.
- От не розумiю я, дядьку, - вела далi Лариса, - за що Укра©на такi
муки терпiла. Невже за те, щоби знов стогнати в кайданах, щоправда,
надiтих уже не яничарами, а iншими поневолювачами?!
Михайло Федорович пiдiйшов, заклавши руки за спину, пильно глянув у
свiтло-сiрi Лесинi очi.
- Це добре, що ти, дочко, пита ш. Тiльки знай: не загинули марно i не
пропали безслiдно страждання наших дiдiв.
- Я теж чомусь не вiрю: на ©хнiх кiстках, на ©хнiй кровi з'являться
чудовi сходи.
- Саме так! - Михайло Федорович обняв за плечi дiвчаток i пригорнув. -
В усiх оцих болях, стражданнях народиться нова Укра©на... Зростуть сини,
якi помножать дiдiвську славу i понесуть у вiки... Он, бачите, - вiн
показав на пастушка, що стояв на сусiднiй вежi i, приклавши до чола
долоню, дивився на залитий сонцем степ, на лиман, що вигравав усiма сво©ми
незвичайними барвами, - хтозна, про що дума отой хлопчина. Але, я певен,
не про те, щоб довiку пасти чужу худобу! Мабуть, про волю, про свою землю,
про щедру та багату долю свою.
II
По закiнченнi гiмназi© Михайло був зарахований на перший курс
фiзико-математичного факультету Ки©вського унiверситету святого
Володимира. Пiдросли й сестри - Лiля та Дора. Косачi вирiшили вiдправити
©х на зиму до Ки ва.
По©хала й Леся. © вабила наука, якою вона досi успiшно оволодiвала
самотужки. Необхiдний був i постiйний квалiфiкований медичний нагляд.
Пiвдень, морськi ванни та лимановi грязi хоч i поправили трохи здоров'я,
проте остаточно на ноги не поставили.
Невеличка, з двох кiмнат, квартира, яку найняли Косачi на Тарасiвськiй
вулицi, одразу стала затишним куточком для молодi. Майже щодня тут
"пропадали", як казала Софiя Вiталi©вна, Маня, Люда i Оксана Старицькi,
Шура Судовщикова, що мешкала на Лабораторнiй, та чимало iнших ки©вських
знайомих. Збиралися переважно пiсля обiду, а до того Косачiвни кiлька
годин училися: студiювали мови, iсторiю, математику. Чимало допомагала
репетиторам Леся. Вона вiдвiдувала лекцi© в унiверситетi i залюбки
розповiдала потiм сестричкам про почуте, навiть написала для них пiдручник
iсторi© схiдних культур.
Та найцiкавiшими були вечори, коли сходились дорослi. Багато в сiм'©
говорили про дядька, материного брата, Михайла Драгоманова. Надто про те,
як на Першому всесвiтньому лiтературному конгресi, що вiдбувся 1878 року в
Парижi, головуючий Вiктор Гюго приязно вiтав молодого вченого, автора
щойно видрукувано© в Женевi брошури "Укра©нська лiтература, заборонена
росiйським урядом". Брошуру роздали всiм членам конгресу i прилучили до
протоколу. Там же Михайло Петрович познайомився з Турген вим, що був
заступником голови конгресу.
Часто збиралася в Косачiв студентська молодь. Говорили про рiзне, а
найбiльше - про робiтничi заворушення, що останнiм часом почастiшали на
заводах i фабриках Ки ва та iнших мiст.
Одного разу Михайло повернувся додому пiзнiше, нiж завжди. Леся цi днi
нiкуди не виходила - хорувала, i рiднi не були обiзнанi з останнiми
унiверситетськими подiями. Юнак якось дивно змiнився: став похмурий, на
запитання вiдповiдав стримано. Ольга Петрiвна i сяк i так пiдступала до
нього, але даремно: син вiдмовчувався.
Михайло недбало повiсив пальто, довго мив руки.
- Iди вже, йди! - гукнула йому Леся. - Вдруге тобi нiхто не
розiгрiватиме обiд.
- Пробач... А мама де?
- Ждала-ждала тебе та й пiшла.
- Знову на засiдання?
- Нi, зда ться, в бiблiотеку. Дядько Михайло уже давно просив зробити
для нього якiсь там виписки. А ти чого сьогоднi такий кислий? - Вона сiла
напроти. - Знову негаразд iз Шурою? Щось я ©© давненько не бачила. Чи не
пробiгла мiж вами чорна кiшка?
- Нi, сестро. Тут iнше. I далеко складнiше.
- Що ж, коли не та мниця?
- Навiщо ти так? - В його очах блиснув вогник докору. - Ти ж добре
зна ш, що вiд тебе в мене нема нiяких та мниць. - Вiн помовчав хвилину,
сьорбнув кiлька ложок борщу i вiв далi: - От i наста , Лесю, хвилина, коли
треба i нам братися до дiла. Або ж... або, склавши гордо на грудях руки,
вiдсиджуватися у запiчку, мов той цвiркун. Розумi ш?
- Нiчого не розумiю. Можеш ти розповiсти, що i до чого?
- Пригаду ш, я розказував тобi, що готу мося провести вечiр збору
коштiв?
- Пригадую.
- Так от: спецiальним наказом ректора вечiр вiдмiнено.
- Зовсiм? Можливо, перенесено?
- В тiм-то й рiч, що нi. Самим звичайнiсiньким чином за-бо-ро-не-но. Та
й що тебе диву ?
- Дивного, звiсно, тут мало, а все ж не сподiвалася я.
- Отож i ми не сподiвалися...
- Що ж вирiшили робити?
- Поки що нiчого. Кошти ми все ж таки зберемо.
Але як вiддячити ректоровi, як провчити його? - Вiн поклав ложку. -
Зараз сюди мають прийти хлопцi. Посидимо, погомонимо. Ти не заперечу ш?
- Що ти, Михайлику?! - поспiшила заспоко©ти його. - Тодi обiдай
скорiше, а то розмовою ситий не будеш. - Вона поставила на стiл вазу,
повну запашних червонобоких яблук. - ©ж, тато передав.
- Нi, краще давай поприбира мо. Особливого нiкого не буде, а все ж...
- А неособливий хто ж? ©хнi погляди зiйшлися.
- Ти ж i лисиця, Лесю. Зна ш напевно, а допиту шся.
- Гаразд, гаразд. Не хочеш говорити - не треба. Пiду скажу малим, щоб
не дуже галасували, - Леся вийшла в сусiдню кiмнату, де, скориставшись
вiдсутнiстю старших, дiвчата зняли справжнiй рейвах.
У коридорi теленькнув дзвоник, i Михайло поспiшив вiдчинити.
Прийшов Зюма.
- Отже, я перший? - звернувся вiн до Михайла.
- Проходь, проходь. I сiдай отут, - Михайло показав на стiлець. - На,
дивись поки що, - подав журнал.
Гiсть одразу ж заглибився в читання.
Трохи чудний вiн, цей Зюма, але розумний, товариський. Це всi
визначають, не поминаючи, однак, нагоди покепкувати з його неуважностi. За
цю рису ще на першому курсi хлопця прозвали ."Професором медицини", хоч
сам вiн про медицину нiколи й не мрiяв, бiльше захоплювався лiтературою.
Серед iнших Зюма вирiзнявся чорною, мов смоляною, чуприною. Вiн постiйно
закидав на потилицю непокiрнi пасма волосся, поправляв окуляри, якi раз у
раз сповзали, бо були, як кажуть, не з його носа - батьковi.
Жодно© хвилини Зюма не тратив марно. I коли вже брався за щось, чимось
захоплювався, то вiддавався йому до кiнця.
Ось i тепер вiн настiльки вняпився в журнал, що не почув Лесиного
вiтання. Михайло пiдiйшов, злегка взяв товариша за плечi. Той одiрвався
вiд читання i, уздрiвши дiвчину, знiяковiло, обережно потиснув простягнуту
руку.
- Зюма, - вiдрекомендувався i почервонiв.
- А менi про вас Михайло розповiдав, - мовила, аби вивести гостя з
нiяковостi, Леся. Та Зюма знiтився ще бiльше.
- Що ж вiн мiг про мене розповiдати?
- Про ваше захоплення лiтературою. Хiба цього замало? - Вона приязно
всмiхнулася, вiдкривши разочки бiлих зубiв, i ця усмiшка розтопила
хлопцеву сором'язливiсть.
- Тодi i я про вас знаю. Вашi поезi©, скажу по щиростi, захоплюють не
тiльки мене одного. Я ще знаю прихильникiв вашого таланту.
В коридорi знову задзвонили, i почата розмова урвалася.
Цього разу прийшли дво - Шура i високий, зодягнутий в тужурку з
офiцерського ясно-сiрого сукна юнак. Вiн артистично вклонився, провiв
рукою по гладко зачесаному волоссю, нiби переконуючись, чи на мiсцi воно i
чи нiхто не порушив звично©, з рiвненьким продiлом зачiски. Леся глянула
на нього, i вiдчуття чогось непри много охопило ©©, але вона сво часно
приховала те вiд стороннього ока: рiзна бува в людини зовнiшнiсть, по нiй
не можна судити.
А Шура тим часом рекомендувала свого знайомого:
- Прошу, студент юрфаку Максим Славинський. Гiсть знову вклонився,
якось роблено усмiхнувся, вiд чого його моднi куценькi вусики розтяглися
на тонкiй губi i зробилися ще вужчими.
- Тож я й думаю, - зрадiв Михайло. - Обличчя знайоме, а де стрiчав - не
пригадую.
- То, прошу пана, певне, десь-таки в унiверситетi, - вiдповiв
Славинський.
- Еге ж.
Лесину руку Максим тримав надто довго, навiть поцiлував. Вiн шкодував,
що не мав нагоди ранiше познайомитися, бо ж i сам пише - хе-хе - ль©ричнi
поезi©. Саме так, Лесi не здалося, вiн так i сказав: "ль©ричнi". I потiм,
називаючи ©© iм'я, теж гаркавив. Це вона почула досить виразно.
Пiдiйшла Шура, i пан Максим, вибачившись, при днався до чоловiчо©
компанi©.
- Як тобi, Шуро, не соромно, - звернулася до подруги Леся, - зна ш, що
лежу, i хоч би раз навiдалась.
- Даруй, сестро, але сама цими днями застудилася... Та й клопоти
рiзнi... Мала замовлення вiд одного журналу на оповiдання з сiльського
життя.
- Про мiсто ти, зда ться, не пишеш зовсiм? Шура крутнула головою, i
кiлька пасем ©© коротко
пiдстриженого волосся впало на очi. Дiвчина звично
одкинула ©х назад.
- Не люблю мiста. - Вона дiстала з невеличко© шкiряно© сумки портсигар,
вiдкрила його. - Мiсто псу людину, вбива в нiй усе найкраще, що вона ма
вiд природи. - Шура витягнула цигарку i, поспитавши в Лесi дозволу,
запалила. - Та й ти нiчого про нього доброго не сказала.
- Так. Живемо в мiстi, захоплю мося ним, а от писати не пишемо.
- Ну, це не така вже велика бiда, колись виправимось. Кого чека мо,
Мих? - звернулася Шура до Михайла.
Не було одного - Нестора Гамбарашвiлi. Вiн мешкав у цьому ж будинку,
наймаючи всього-навсього куток, де ледь ставало лiжко i плетена з лози
етажерка. Нестор був двома курсами старший за Михайла, проте в
унiверситетi його знали майже всi, вiн приваблював простотою i вiдданiстю
дружбi. З Косачами Гамбарашвiлi подружив одразу, як тiльки вони
зустрiлися, i одразу ж захопив ©х багатим знанням пiсенно© творчостi
грузинiв, ©хнiх самобутнiх легенд та переказiв. Нерiдко Нестор весь вечiр
був у центрi уваги, його з задоволенням слухали не тiльки Косачi, а й
Лисенки та Старицькi, якi мало не щодня одвiдували Ольгу Петрiвну i ©©
чад.
Батьки Гамбарашвiлi не дуже пiдтримували сина, бо жили скромно, тому
лiтнi вакацi© Нестор використовував для пiдробiткiв, жив ощадливо, багато
в чому собi вiдмовляючи. Всi це бачили, знали, а оскiльки таких, як вiн, в
унiверситетi було чимало, то й вирiшили органiзувати збирання коштiв для
допомоги.
Нестор запiзнився. Навiть Зюма, який вiдзначався терпеливiстю i
споко м, буркнув щось невдоволено.
- Друзi, - звернувся Гамбарашвiлi, - бiля унiверситету демонстрацiя.
Там багато студентiв, у примiщення нiкого не пускають.
- Якi пропозицi©? - спитав Михайло.
Всi притихли: справдi, як у такому разi дiяти?
- Там вирiшили, - вiв далi Нестор, - коли не дозволяють провести вечiр
- вимастити ректору дьогтем дверi.
Присутнi переглянулися.
- Це вже занадто, панове, - Славинський скривився i поправив модне, з
синiми скельцями пенсне, яке носив скорiш для фасону, нiж з необхiдностi.
- Я розумiю... Але перед нами храм науки. - Вiн покрутив головою, зморщив
носа, наче йому вдарив у нiс той запах дьогтю. - Соромно, панове, - додав.
- А ми й не знали, що серед нас такi легкодухi, - з погано прихованою
iронi ю сказав Зюма. - Дивуюся, як це пан Славинський не запропонував пiти
до ректора, впасти на колiна й слiзно просити вибачення.
- Ти m`offence, mais qu`importe! - Славинський пiдвiвся, обсмикнув
тужурку. - Невже Зюма претенду на незаперечнiсть сво©х доказiв?
- Я ще нiчого не доводив, - заперечив Зюма. - Пропоную: думку
Славинського не брати до уваги.
Мовчанка скiнчилася. Кожен хотiв висловитися, та Михайло враз обiрвав
розмови:
- От що! Розбалакувати тут особливо нiчого. Пан Максим висловився
просто необдумано. Моя пропозицiя: iти до унiверситету, дiяти гуртом.
- Заперечень нема, - пiдтримала його Шура. Леся мовчки кивнула. В ©©
очах блукала зажура. "Зараз устануть всi, пiдуть туди, де вже точиться
хоча й невелика, все ж боротьба, - думала. - А я? Знову жди, виглядай у
вiкно, поки прибiжить хтось i п'яте через десяте розповiсть..."
А друзi вже одягалися. Не поспiшав тiльки Славинський. Вiн поволi
пiдвiвся, надiв кашкета, непомiтно для iнших крутнувся перед дзеркалом.
Прощаючись, знову поцiлував Лесину руку, кокетливо усмiхнувся i задкуючи
вийшов.
- Що за один? - спитала Леся в Шури. - Де ти з ним запiзналася?
- Хлопець вiн порядний, живе в Липках, у графинi Трубецько©. Доводиться
©й рiднею. Та це, бач, не заважа йому знатися з нами i навiть брати
участь у студентських товариствах. Дивне в ньому щось , але нам вигiдно
мати з таким зв'язок.
- Гляди-но, Шуро.
- Не турбуйся. Ну, я пiшла. Бувай...
- Щасти вам, - провела подругу до порога. - Дивися ж за Михайлом.
Шура процокотiла каблучками по схiдцях, внизу лунко грюкнули дверi,
Леся, засмучена, повернулася до кiмнати. Тут усе ще стояв запах модних
парфумiв Славинського, змiшаний з цигарковим димом. Леся вiдчинила
кватирку. Вона з задоволенням вiдчула, що товариство добре на не© вплива
i що варто частiше отак збиратися, бо стiльки всюди вiдбува ться тих
подiй, що сама за всiм не встигнеш стежити. А з ©© здоров'ям i поготiв.
Незабаром повернулася Ольга Петрiвна.
- То там i Михайло! - здивувалася, коли Леся розповiла ©й. Вона йшла
повз унiверситет, бачила розгнiваних студентiв, але не звернула на це
особливо© уваги. - Що вiн собi дума ? - хвилювалася. - Накликати гнiв
начальства або пiдозру полiцi© простiше простого. А потiм? Що буде потiм?
Звiльнення з унiверситету, а може, й арешт... Чи довго в цi жахливi
часи?..
- Та не турбуйся, мамочко, - заспокоювала Леся. - Нiчого з ним не
станеться.
- Як я потiм стрiчатимусь з людьми? - не вгамовувалась Ольга Петрiвна.
- Менi зда ться, що ти перебiльшу ш. Адже, зрештою, Михайло не пiшов
грабувати.
- Завжди ти його захища ш, а не зна ш, чим це може скiнчитися.
Леся помовчала хвилину, затим вiдповiла:
- Рiч у тiм, мамо, що ти не розумi ш Михадлових захоплень. Або ж не
хочеш ©х визнавати. - Леся зняла з вiшалки легеньке осiнн пальтечко,
поспiхом накинула його на плечi. - Я теж туди. Удвох нам буде безпечнiше.
- I вже м'якше од порога додала: -Не думай тiльки про нас зле, мамочко.
Ось пiду й приведу твого неслухнянця.
- Тобi не можна виходити. - Ольга Петрiвна з докором глянула на дочку.
- Надворi не холодно. Я хутко.
Вечорiло. Ботанiчний сад, де Леся любила вiдпочивати в затiнку в'язiв
та каштанiв, потемнiв.
Швидко, наскiльки дозволяла ©й хвора нога, Леся вийшла на Володимирську
вулицю i, помiтивши бiля парадного входу в унiверситет групу молодi,
прискорила крок.
На схiдцях стояли кiлька жандармiв. Вони вправно орудували кулаками,
розштовхуючи та вiдкидаючи тих, що проривалися до дверей.
Ле ю побачили здалеку. Iз гурту назустрiч ©й вибiгла Шура.
- Чому ти тут? - запитала стурбовано. - Щось сталося?
- Нi. А що тут у вас?
Пiдiйшли Михайло i Славинський. Пан Максим був на диво збуджений,
зовсiм не схожий на того, яким бачила його Леся годину-двi тому. Зачiска
розкуйовджена, кiлька пасем довгого, намащеного рициновою олi ю волосся
кумедно стирчало з-пiд кашкета.
- Що ж далi? - поцiкавилась Леся. - По-мо му, зараз варто розiйтися.
- Як? - не розумiючи, глянув на сестру Михайло.
- Удати, що ми розiйшлися, - спокiйно пояснила, - а коли все
втихомириться, пробратися в примiщення з чорного ходу.
- Ай справдi! Леся ма рацiю! - пiдтримала Шура. - Бо iнакше
нiчогiсiнько не доб' мося. Викличуть ще один загiн жандармiв.
- Гаразд, - погодився i Михайло. - Треба порадитися з товаришами. Ви
тут зачекайте. - Вiн наблизився до гурту, вiдкликав Зюму, Нестора, ще
кiлькох юнакiв i вони запально почали один одному щось доводити, зиркаючи
в той бiк, де стояла Леся.
Через деякий час молодь почала розходитися. Жандарми, схрестивши на
грудях руки, переможно посмiхалися.
- Учинили так, як ти радиш, - сказав Михайло. - Але як тепер пройти?
Вони завернули за рiг Володимирсько©, потiм, нiби прогулюючись, у сад.
- Ось вам хiд. Уже темно, нiхто вас тут не помiтить. А там самi зна те,
що робити.
Леся i Шура повернули назад. Вони довгенько походжали, прислухаючись до
найменшого шерхоту за високим парканом. Але нiщо не порушувало спокою
цього затишного куточка. Тiльки пошелестував вiтер в осiнньому листi та на
стрiмких осокоринах галасливо вмощувались на нiчлiг галки.
А хлопцiв не було й не було. Чи не сталося, бува, чого? Зупинилися бiля
входу до саду. Та коли терпець ©м, здавалося, увiрвався, почулися
приглушенi голоси, i юнаки один за одним перемахнули через паркан.
...Другого дня в унiверситетi ко©лось щось неймовiрне: заняття на
багатьох факультетах було зiрвано, студенти групами снували коридорами;
викладачi хоч би й хотiли поскаржитись, так нiкому: ректор, довiдавшись,
що дверi його кабiнету вимащенi дьогтем, раптово захворiв.
Порядкували жандарми. Сам шеф - генерал Новицький - завiтав на мiсце
подi© i, ходили чутки, досить рiзко висловився про унiверситетське
начальство. З наказу Новицького одразу ж почалося слiдство: в кiлькох
кабiнетах засiли слiдчi i почали викликати на допит. Це ще бiльше вплинуло
на студентiв: аби уникнути непри мно© зустрiчi, багато взагалi пiшли
додому. Як не билися "охоронцi" порядку, дiзнатися прiзвищ смiливцiв ©м не