Олiйник М.. Леся

солдатських ротах...
Навколо знов залунали свистки, заметушилась полiцiя...
- Доведемо ж, товаришi, що й ми сильнi... Нашою згуртованiстю ску мо
той молот, що розiб' кайдани самодержавного гнiту!
Промовець пiрнув у натовп. Збуджена маса, прорвавши немiцний полiцiйний
кордон, ринула на Хрещатик i посунула до Думського майдану. По дорозi вона
з обох бокiв обiгнула трамвай, що стояв на зупинцi, вийшла на колiю.
Трамвай дзеленчав, худий, у форменцi й окулярах водiй раз у раз
висовувався у вiконце, кричав, погрожував, але нiчого вдiяти не мiг.
Зрештою, мабуть, на вимогу пасажирiв, вiн зупинив трамвай зовсiм.
Бiльшiсть тих, що ©хала, вискочила i одразу ж загубилася в юрбi, дехто
лишився сидiти.
Фундукле©вською i Прорiзною пiдходили новi загони. Це з Шулявки,
вокзалу, частково з Лук'янiвки iшли студенти Ки©всько© полiтехнiки.
Комерцiйного iнституту" робiтники Пiвденно-росiйського, Гретера i
Криване-ка, залiзничних майстерень. Вливаючись у загальний потiк, вони на
повнi груди пiдхоплювали почату кимось пiсню:
Отречемся от ста-а-рого ми-и-ра...
Леся i Горощенко стояли на розi Микола©всько© i Хрещатика. Тут зiбрався
чималий натовп цiкавих, дiтвори. Чулися то захопленi, то лайливi вигуки.
Звiдусiль натискували, та прорватися на головну артерiю не дозволяла
заслона з полiцi© i солдатiв.
Колона демонстрантiв наближалася до майдану. Переднi, де маяли червонi
полотна, - тiсно, плiч-о-плiч, а далi вiльнiше, ширше. Здалеку вулиця
нагадувала збурену рiку, яка загрожувала от-от вийти з берегiв. Лариса
Петрiвна схопила Горощенка за руку.
- Скiльки люду! - Очi ©© горiли завзяттям. - Титан пiднявся, розправля
плечi грiзнi...
"Яка б це була радiсть Сергi вi! - скинулась думка. - I йому, i
Ювеналiю Дмитровичу, що теж загинув десь в астраханських пiсках..."
©й чомусь пригадалися всi тi, хто полiг у нерiвнiй борнi: i Мельников,
i Ковалевський i багато-багато iнших вiдомих i маловiдомих геро©в.
Здавалося, дух ©хнiй вита сьогоднi тут, у лавах демонстрантiв.
Перед ними вiдкривалася частина майдану з трамвайним заворотом i лiнi ю
вгору, на Мало-Житомирську. Леся бачила, як бiля величезно© крамницi
Торлiна i напроти, коло кафе-шантану "Олiмп", купчився люд. Що дiялось у
глибинi, там, де громадилась споруда мiсько© думи, не було видно. Та ось
на майданi захвилювалися, забiгали; Лариса Петрiвна помiтила, як попiд
стiнами, розганяючи народ, шикувалися постатi в шинелях. Частина тих, що
стояли, ховалась у пiд'©здах, будинках, решта кинулась у бiк
Володи-мирського спуску й на Iнститутську, та, зустрiвшись з кiнною
полiцi ю, що поспiшала до думи, повернула назад, напроти демонстрацi©;
зiткнувшись iз нею, розiгнанi подiлилися на ще меншi потоки, аж поки не
змiшалися з загальною масою.
Переднi шеренги демонстрантiв уже виходили на майдан. Поминувши
крамницю, вони повертали лiворуч, до думи. За якихось кiльканадцять хвилин
щойно змертвiлий плац заряснiв постатями, зацвiв корогвами,
транспарантами, рiзноколiрними хустинами. Та не встигла вилитися на майдан
i половина процесi©, не встигли посланцi пiти i висловити властям сво©
вимоги, як у масу людей з ходу врiзалася кiнна полiцiя. На майданi
зчинилося безладдя, знявся галас. Закричали й поблизу. Леся i Горощенко
одiйшли вбiк.
- Як комiтетчики? - занепоко но спитала Лариса Петрiвна.
- Гiрше буде, коли тi, що оточили майдан, не зрушать з мiсця. Через
©хнi ряди не прослизнеш. На всякий випадок, у крамницi сидять нашi люди.
Валах попереджений.
Налiт кiнно©, очевидно, був сигналом i для пiшо© полiцi©. З пiд'©здiв
вискочили десятки "фараонiв" i зголоднiлими псами накинулись на середину i
хвiст колони. Демонстранти не витримали, кинулись врозтiч. Деякi
вiдбивались камiнням, держаками од транспарантiв. Чималий гурт робiтникiв
i студентiв прорвався на Микола©вську i помчав угору.
Горощенко одвiв Ларису Петрiвну в безпечнiше мiсце.
II
Лист од Кобилянсько© вже давно лежав на столi, нагадуючи про запрошення
i гостиннiсть його авторки. Та й сама Лариса Петрiвна вже кiлька разiв
призначала строки вiд'©зду, а от вибратися нiяк не могла. Причин
знаходилося чимало. Треба було владнати перед дорогою дещо особисте, трохи
перепочити пiсля Мiнська i останнiх домашнiх справ, головне ж - вона мала
виконати одне вельми важливе доручення Ки©вського комiтету РСДРП. Власне,
це доручення не було для не© новим; як i ранiше, мова йшла про видання
нелегально© лiтератури. Однак цього разу питання ставилося гострiше.
Змiцнений вiдданими iскрiвцями. Ки©вський комiтет провiв рiшучий наступ на
економiстiв. Для ведення широко© агiтацi© необхiдна була лiтература.
Нелегальнi друкарнi пiсля розгрому, що стався в мiстi кiлька рокiв тому,
повiльно вiдновлювали свою роботу. Треба було шукати виходу.
Довiдавшись, що Леся Укра©нка ви©здить за кордон, ки©вськi
соцiал-демократи доручили ©й органiзувати там видання потрiбних книг та
брошур. Частина з намiчених перекладiв ("Хто з чого жи " Дiкштейна,
"Манiфест Комунiстично© партi©" К. Маркса та Ф. Енгельса i ще деякi) вже
була зроблена самою Лесею або з ©© активною участю, iншi доводилось ждати:
товаришi, залученi до цi © справи, барилися...
Майже через мiсяць пiсля повернення з Мiнська, нiскiльки не вiдпочивши,
Лариса Петрiвна зрештою вирвалася з Ки ва. У подвiйному днi ©© чемодана
лежали рукописи майбутнiх видань, зверху - бiльше для маскування - деякi
власнi папери та книги; голова трiщала од утоми, думок, безперервних
балачок сусiдiв. Треба ж було ви©хати саме в недiлю! Тiснота, задуха.
У вагонi повернутися нiде. I так - яких-небудь шiстнадцять годин!..
У Львовi Косачiвну зустрiчав Труш - художник, чоловiк Ради
Драгоманово©. Дивак! За бiганиною переплутав днi i вчора аж тричi виходив
на вокзал. Сьогоднi все ж прибiг вчасно. I кiмната, яку приготував для не©
в готелi "Централь", поряд iз сво ю майстернею, гарна. Свiтла, затишна. Бо
зупинитися зараз з ©© настро м у когось iз знайомих - i собi горе, i людям
клопiт. А так - незалежна. Куди захотiла - пiшла, кого забажала -
побачила.
Пiсля короткого перепочинку вони зробили невелику прогулянку мiстом,
завiтали до редакцi© "Лiтературно-наукового вiсника". Ларисi Петрiвнi
хотiлося одразу ж побачити Франка, а знайти його в такий час можна було
тiльки на роботi.
Iван Якович справдi сидiв за сво©м столом. Забачивши гостю, спокiйно
пiдвiвся, пiшов назустрiч. На високiм, обрамленiм ясним буйним волоссям
чолi та ж постiйна задума; сумовитi, працею перевтомленi синi очi
засвiтилися радiстю.
- А-а, здоровi були, - обiзвався м'яким, лагiдним голосом i простягнув
обидвi руки - нiби хотiв обняти.
Довго не засиджувались: одне, що Леся не зовсiм добре себе почувала,
по-друге, перед Франком лежала якась нагальна робота. Домовилися
зустрiтись у нього вдома.
- Йване, - звернувся Франко до Труша, - а Лариса Петрiвна вже видiли
свiй портрет?
- Таж думка була, аби разом поглядiли, - мовив художник.
- Ну то йдемо.
- А де ж вiн? - запитала Леся.
- Ге! Ось побачите.
Вони спустилися на перший поверх, до просторо© зали, що нагадувала чи
то художню майстерню, чи то салон. На стiнах, пiдставках, просто на
мольбертах, у рамах i без рам висiли й стояли полотна - портрети,
кра види, вiйськовi баталi©.
- Ану-ну, чи вiдшука те себе, - жартував Франко. - Чи, може, доведеться
показувати?
- Ви ж бачили, Iване Яковичу, i, зда ться, були добро© думки, - не в
тон йому вiдповiв Труш.
- Е-е, то я, а це ж Лариса Петрiвна. Як ви не розумi те? Я за всеньке
сво життя пензля в руцi не тримав, а вона, вiдайте, студiювала цю штуку.
- Толку з мого студiювання, - скептично кинула гостя. - Та й що то були
за студi©? - Вона таки знайшла портрет, зупинилася. - Ну от... "З кого
вони портрети пишуть?" Нiби я i справдi якась визначна особа... Смiшнувато
на це дивитись.
- От, чули, маестро? - пiдхопив i по-сво му страк-тував Франко ©©
останнi слова. - Я ж вам казав.
Пожартували, подивилися iншi полотна i розiйшлися.
У себе в кiмнатi Лариса Петрiвна виклала перед Трушем усi, що ©й
дiсталися, фото Мержинського.
- Маю до вас, друже, прохання: напишiть портрет цi © людини. Ви зна те,
ким вiн для мене був...
Чотири днi провела Леся Укра©нка у Львовi. Погостила у Франкiв, навiть
з'©здила за мiсто, на Софi©вку, де Iван Якович закладав дiм та садив
чималий сад, одвi-дала деяких знайомих, а бiльше вiдсиджувалася в кiмнатi,
бо погода видалася ще гiрша, нiж колись у Мiнську. Проте i в готелi не
було спокою: заходили тi, в кого вона не побувала, Трушевi приятелi i
чимало iншого люду.
Другого чи третього вечора вiдбулася зустрiч з Ганкевичем. Лiдер
галицьких соцiал-демократiв прийняв ©х у сво©й розкiшно умебльованiй
вiтальнi. Слухав неуважно, через що Ларисi Петрiвнi доводилося терпеливо
повторювати одне й те ж пояснення чи прохання. Рукописи все ж прийняв,
пообiцявши незабаром повiдомити свою остаточну думку.
- Щось мене не захоплю цей Ганкевич, - одразу, як тiльки вийшли,
подiлилася сво©м враженням Леся.
- Справдi, вiн сьогоднi наче не в гуморi, - згодився Труш. - Та то
пусте, аби видрукував.
- Авжеж, а тiльки якесь внутрiшн чуття пiдказу менi, що справа тут не
зовсiм надiйна. Добре буде, коли ви та, може, ще й Iван Якович
нагадуватимете йому.
- Щодо мене - я не дам йому спокою. Повернувшись до готелю, Лариса
Петрiвна упала,
мов пiдтята: втома валила з нiг... Наступного дня кур' рський Варшава -
Бухарест мчав ©© до Чернiвцiв.

III
Ольга Юлiанiвна була старша за Ларису Петрiвну на вiсiм рокiв.
Незважаючи на цю все-таки значну вiкову рiзницю, вони любили одна одну
любов'ю, на яку були спроможнi лиш ©хнi великi - з огляду на те, скiльки
вмiщалося там горя людського i людських почуттiв, - серця, дiлилися
найiнтимнiшим.
В ©хнiх бiографiях чимало подiбного: обидвi народилися в сiм'ях дрiбних
урядовцiв; обидвi самотужки здобували освiту; обидвi кохались у книжках,
лiтературi, а ще бiльше - в самобутнiх пiснях та легендах, природi сво©х
казкових кра©в. Як i Леся, Кобилянська навiть здумати не могла свого
iснування без постiйного спiлкування з народом. Коли перша вздовж i
впоперек сходила та з'©здила рiдну Волинь, друга знала кожний мальовничий
куточок вiчнозелено© Буковини, чуйно дослухалася ©© гомону. I та, й друга
жадiбно припадали до спiльного джерела - життя народу, пили з нього цiлющi
соки, на яких таким крицевонезламним зростало ©хн полум'яне, ©хн
невмируще слово.
Писати почали теж майже разом. Одночасно, 1891 року, ©хнi твори читали
дво сердечних друзiв - Iван Франко та Михайло Павлик. Сталося так, що
тодi ж, перебуваючи у Вiднi, через Павлика ознайомилася з ©© "Лореляй" i
Леся. I як же тепло вiдiзвалася! Щоправда, Лариса Петрiвна приписала ©й
вплив Жорж Санд i ще декого з модних французьких письмовцiв, але подружили
вони з тих пiр назавжди. Молодша товаришка гаряче цiкавилась Кобилянською,
пiзнiше запросила ©© до себе, в Зелений Гай.
О, та по©здка! Новi друзi, палкi суперечки, розмови... Кобилянськiй
нiколи ©х не забути! Не померкнуть у пам'ятi Ки©в, Днiпро, Тарасова могила
на крутiй Чернечiй горi. Цiлий свiт - великий, до того незнаний -
розкрився тодi перед Ольгою, вона нiби народилася вдруге...
Кобилянськi мешкали аж на другiм кiнцi Чернiвцiв. Од вокзалу треба було
поминути центр мiста, спуститися вниз, до схiдно© околицi, де й звивалася
пагорками вулиця з трохи незвичайною назвою - Новий Свiт. Будинок N 61
однi ю сво ю стороною приставав до пологого пiдгiр'я, залишаючи зовсiм
мало мiсця для двору Щоб грунт не сповзав i не змивався дощами, господарi
закрiпили його високою кам'яною стiною, зробивши в нiй вузенькi, з арочним
перекриттям, схiдцi нагору, де зеленiв молодий невеликий садок.
Сiм'я - батько, сiмдесятип'ятилiтнiй патрiарх "староруського" напряму,
схожа на святу Анну з малюнкiв Леонардо да Вiнчi мати, два молодшi брати -
розмiщалася в чотирьох кiмнатах. Правда, одну з них недавно зайняли
квартиранти гiмназисти, але тiснiше вiд того не стало. Користалися ще й
верандою, де, звичайно влiтку, бажаючi проводили вечори, а то й днi, бо
веранда була засклена, тiниста, затишна.
Гостю Ольга Юлiанiвна взяла до себе. Та чи й могли вони бути десь
нарiзно! Стiльки не бачитися, стiльки пережити за цей час i розiйтись по
рiзних кiмнатах? Нi й нi! До того ж для двох Ольжина кiмната чудова. Можна
поставити друге лiжко, ще й буде де повернутися. Зрештою, хiба вони
збираються весь час сидiти в хатi, пiд дахом? Аби з вечора до ранку. А там
- на повiтря, на простiр! Одним мiстом зачаруватися можна. Яке ж воно,
справдi, чудове! Невелике, менше од Львова, зате все-все в буйнозеленi.
Парки, сквери, сади... Сади в кожнiм дворi, навiть у центрi. А про околицi
вже й казати нiчого. Це щось казкове, райське. Невисокi гори, геть-чисто
заллятi сонцем i зеленню, блакитна стрiчка Пруту, що, оточений густими
верболозами, грайливо скрада ться попiд самiсiньким мiстом, а далi -
широкi зарiнки, за гаями га©, мальовничi, мов писанки, села, - вся, як на
долонi, буковинська весна. Зацвiтають сади, рутою взялися клаптi полiв...
i над усiм - високе, чисте, прополоскане весняними грозами небо.
Скорiше б на те заманливе лоно.
- Так-то ми вас одразу й пустимо, - лагiдно заперечу Кобилянська. -
Звикнете, поправитесь пiсля всього того вештання по свiтах, тодi, прошу, i
я з вами.
Хiба посмi ш ©й заперечувати? ©й, любiй-найлюбiшiй, чарiвному
лотосовому квiту. Так обiв' тебе рученятами, так нiжно, зворушливо
заговорить та загляне у вiчi, що мусиш коритися. В усьому твердий
розпорядок. Мов у санаторi©: лягати ранiше одинадцято©, вставати лише до
снiдання, працi - три, щонайбiльше чотири години. Решта - гуляння. Добре,
хоч читати не заборонили. Та писати листи. А втiм, хiба багато напишеш,
коли в Ольги стiльки друзiв, знайомих. Шсля обiду i ввечерi мало не щодня
гостi. В Чернiвцях гастролю "Руська бесiда", а там таки чимало приятелiв
Кобилянських. Гостями Ольга багата. Першого ж дня були Стефаник, маляр
Iвасюк, Маковей, молода вчителька i письменниця Ярошинська.
Стефаник ©© рокiв. Зовнi здоровий, але нiби слабу нервами.
Небалакучий. В очах якась наче трагiчна зажура. Видно, живеться йому не
вельми - при©хав до мiста в буденнiм костюмi. Залишив, кажуть, унiверситет
через матерiальнi нестатки. Шкода чоловiка. До того ж написав оце драму
про Палiя, з поставою нiчого не вийшло.
Найцiкавiшим вида ться Маковей. Лiтами вiн якраз помiж ними: вiд Ольги
чотирма роками молодший, од не© - старший. На вiдмiну вiд Стефаника,
елегантний, хоч Ольга жартома й назива його ведмедем, веселий, любить
багато розповiдати про себе, свою роботу. Розповiдати ма що! Вже встиг
бути редактором "Буковини", секретарем "Лiтературно-наукового вiсника", а
нинi виклада укра©нську фiлологiю в учительськiй семiнарi©. Виступа як
новелiст i сатирик. Критики не забув, пригадав одразу. Не сподiвався,
мовляв, на такий розгром. Проте не злопам'ятний, доброзичливий. I
дотепний.
...Вони поверталися од Смаль-Стоцького. Лариса Петрiвна завiтала до
професора, сподiваючись найти в нього невiдомi ще листи Драгоманова.
По дорозi завернули до мiського парку. Дерева кидали легеньку тiнь. На
алеях нiкого не було.
- Ольга розповiдала менi, що ваша особистiсть вiдiграла немалу роль у
розвою ©© як письменницi, - мовила Леся. - Скажiть: як ви оцiню те ©©
талант?
Маковей глянув на не© запитливо, поправив пенсне.
- Не заперечую, хоча нiкому про це не хвалюсь. Панна Ольга далеко мене
обiгнала. Iм'я це© писательки не забудеться.
- ©© остання новела...
- "Пiд голим небом"?
- Так... Це рiч високого злету.
- А "Меланхолiйний вальс"? Менi вiн вида ться шедевром на нивi нашо©
сьогочасно© лiтератури. Читаючи ©© писання, я дивуюся: вiдколи ця авторка,
що, вважайте, крiм Кiмполунга та вашо© Полтавщини, нiде не бувала, вiдки
вона так глибоко зна життя? Де бере матерiал для сво©х повiстей i новел?
- Це вже ознака, чи, як у вас кажуть, цiха ©© таланту. Певне, для не©
досить одного поштовху, одно© риси, щоб народився образ.
- Менi часом шкода ©©, - несподiвано заявив Маковей.
- А то чого? - здивувалася Леся.
- Тадже гляньте, скiльки вона тратить часу i сил надаремне. Все на ©©
руках: i дiм, i старi батьки, i меншi брати.
- Хто зна , чи варто по сiм шкодувати. Умови, в котрих виробля ться
письменник, далеко неоднаковi, власне, ми зовсiм не зна мо, якi тi умови
потрiбнi.
На але© з'явилася молодь. Леся сказала, що притомилась, i вони помалу
пiшли з парку. Симович, який здибався ©м бiля Народного дому, попередив
Ларису Петрiвну, щоб готувалась до зустрiчi: громадськiсть, а надто
студенти вирiшили влаштувати на ©© честь вечiр.
Лариса Петрiвна прокинулася на свiтанку. Ольги поруч не було. Вона
сидiла, не запалюючи лампи, бiля вiкна, що вже яснiло наступаючим днем,
i... плакала. Леся вiд несподiванки широко розплющила очi. Перше, що
збiгло на думку, - встати, довiдатись, у чiм рiч, розважити подругу; та
ось ©© погляд упав на столик перед Ольгою, там лежали недбало розкиданi
аркушi паперу, в руцi у Кобилянсько© чорнiла ручка. "Працю ", -
заспоко©лась Леся i нечутно повернулася на бiк.
А Ольга нiчого не бачила, нiчого не чула - була зачарована творенням,
полонена думками i почуттями, якими жили народженi нею геро©.
...За снiданком Ольга Юлiанiвна була тиха, спокiйна, мов погiдний
лiтнiй ранок. Як завжди, по-простому зачесана - з продiлом на високе чоло,
уважна. Коли зосталися удвох, Леся запитала:
- А чому це хтось чорненький сю нiч не спав? Кобилянська здригнулася.
- Ви все бачили?.. Ох, панно Лесю... Це© ночi старий Iвонiка ховав
свого сина, Михайла. Чи могла ж я спати? - Вона дiстала з шухляди кiлька
дрiбно списаних аркушикiв, поглянула на них, мовби то було щось чуже. -
Послухайте, Лесю. - Спокiйним, розмiреним тоном стала читати: -"Нiч була
прекрасна, i вiдкритi голови чоловiкiв рисувалися виразно у магiчному
сяевi мiсяця, мiж тим як жiнки з головами, позавиваними в бiлi рушники,
нагадували сотки лiлей, що струнко стрiляли вгору. Свiтло свiчок
освiчувало iз долини кожде обличчя. На них було видно найглибшу повагу.
Докiя i Петро проводили пливучим кроком нещасну матiр за домовиною, а
Iвонiка сам ступав. Iз вiдкритою, набiк похиленою головою, не вiдвертаючи
нi на хвилину очей з домовини, так ступав вiн.
Зорi миготiли на висотi i, здавалося, сипали всiм сво©м свiтлом у
долину. Мiсяць розгорiвся палаючим свiтлом.
Далеко, широко на полях - тишина. Недалеко походу предивний танець тiнi
i голосiння двох плачниць. Вiд часу до часу продирався воздухом
розпучливий викрик напiвзбожеволiло© матерi..."
Голос Кобилянсько© набирав дедалi трагiчнiших ноток. Лице ©© оживилося,
очi загорiлись якимсь незвичним блиском. Здавалося, то вона, а не стара,
вбита горем мати голосила за сином:
" - Куди ти йдеш? Куди ти йдеш?.. - викрикувала, збиваючи долонями.
- В землю йде... в темну нiчечку йде... не поверне нiколи! -
вiдповiдали жалiсливим, протяжним голосом плачки, хитаючи головами, й
затягали далi сво .
- Вночi передаю тебе iншому свiтовi... вночi покида ш татка твойого!..
- крикнув раз болiсно Iвонiка..."
А перед Лесею враз постали Мiнськ, глибока весняна пiвнiч, маленька
церква на околицi...
" - Не гризiться, бадiко! Господь дав таку нiчечку, що i мак визбирав
би, а зорi гонором блищать! - потiшала Докiя..."
Ольга перестала читати. Аркуш дрiбно тремтiв у ©© руцi, i вона поклала
його. Сидiли мовчки - кожна думала про сво .
- Хто його вбив? - стиха запитала гостя.
- Сава, брат... за землю. Гадав, йому бiльше припаде, коли нi з ким
буде дiлитися. Знову мовчання. Леся:
- Це жахливо. Кобилянська:
- Це правда. Це трапилось кiлька рокiв тому недалечко Чернiвцiв, у
Димцi, в родинi Iвана Жижiана, - молодший брат убив старшого. Я тiльки
змiнила фамiлiю...
- Це справдi жахливо, - повторила гостя. - Жахливо те, до чого доводить
людину життя. Яка страшна доля!
- Хочу зладити ©©, цю свою працю, якнайретельнiше... з iнстинктом на
будучiсть, - пояснювала Коби-лянська. - Аби-сь поколiння, що прийдуть по
нас, читали i вiдали о життi сьогочаснiм...
- Багато вже ма те зробленого?
- Надумала я ©© в двох частинах, першу нiби викiнчую... Я просто
фiзично терплю пiд з'явиськом тих фактiв i нiяк не вспокоюся, аж доки не
виллю той бiль чорним по бiлому... а коли пишу, ох, як ридаю!
- А ми вчора лиш думкували з Осипом Степановичем: вiдкiля, мовляв,
Кобилянська бере матерiали для сво©х творiв?
Ольга Юлiанiвна осмiхнулася:
- Декотрим, хто не зна мене ближче, це справдi дивно. I, мабуть, через
те, що я не сходжуся нi з лiтераторами, нi з ученими... не маю найменшого
дару до бесiди. Знали б вони, що кожний голосок життя будить у менi цiлу
бурю уявлень, певне, не дивувалися б.
- Ну, то чийсь клопiт - дивуватися чи не дивуватися, - розважливо
мовила Леся. - Ви сво зна те.
- Самiй про себе судити доволi важко, а все ж скажу, вам скажу: кожна
моя рiч - найбiльша а чи зовсiм мiзерна - писана кровiю. Всi вони вийшли
дорогою серця. Бо пишу я, коли терплю - а цього чуття менi не браку , -
пишу, коли бачу кривду, заподiяну як людям, так i звiрятам, квiтам i
птахам, деревам i водам, пишу, захоплена великими iдеями визволення людей,
найперше - жiнки...
- Ще тодi, в Зеленому Гаю, слухаючи ваших речей про себе, свою кра©ну,
я вiдчула вас щирою, доброю...
Ольга Юлiанiвна зашарiлася, поспiшила заговорити про iнше.
- Розохотили ви мене, Лесю, до балачки, - сказала. - Взагалi не люблю
звертати на себе увагу. Тому нiкуди не ©ду, уникаю гучного товариства.
- Я теж не маю звички пiдпускати до свого серця кожного цiкавого. Те,
чого коштував менi Мiнськ, зна те хiба що тiльки ви дина. Але здумати
свого життя без раптових подорожей не можу. Митець ма час од часу
поновляти сво© враження, чуття, - додала i тут же обмовилась: - Власне, це
рiч чисто iндивiдуальна.
- Не знаю, - вiдповiла Кобилянська. - Для мене досить послухати наших
лiсiв, наших гiр, як щось у менi ожива , кудись кличе. I вже не буде
рятунку, поки не вирветься голосом серця... Музику, спiви люблю
пристрасно. Вони впливають на мене майже по-трясаюче.
День розгорявся, попiд вiкном на вулицi снував люд, i Ольга змушена
була перервати розмову: треба ж поприбирати i до базару збiгати, а по
дорозi до аптеки заскочити за лiками.
Вона заховала писання, швиденько прибрала в кiмнатах i почала
одягатися...
Вечiрку влаштували в просторому залi Народного дому. Зiбралося
переважно студентство, вся, як було казано, "Молода Укра©на" 26. Коли
Леся, супроводжувана Кобилянською, Ярошинською та Маковеем, з'явилась у
дверях, всi встали i довго ©й аплодували. Гостя, не чекаючи тако©
зустрiчi, аж розгубилася.
Василь Симович, закоханий в лiтературу студент i початкуючий науковець,
зробив доповiдь, у котрiй, окрiм красивих Франкових епiтетiв, сказаних у
спецiальнiй про не© статтi, не пошкодував i сво©х. Послухати, то й справдi
виходить, що вона "трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну
Укра©ну". "Ох, цi менi критики, - червонiла, слухаючи Симовича. -
Неодмiнно зроблять iз тебе iкону... Коли захочуть, звичайно".
Потiм декламували ©© вiршi. Та як же гарно, зворушливо! От уже не
сподiвалася, що ©© поезi© матимуть такий резонанс...
Взагалi це добре, саме цього - крицевостi, закличностi - вона прагне в
кожнiм рядку, в кожнiм словi... Що, тепер ©© черга? Розказати про себе?
- Ш, любi друзi, то справа критикiв - розбиратися в творчих, а часом i
не в творчих особливостях автора. До того ж зроблено мною дуже й дуже
мало, щоби хвалитися. - Подумала хвилину. - Поговорiмо лiпше о тих
рушеннях, що намiтилися в нашiм життi i що зачiпають нашi серця, нашi
мислi. Маю на увазi робiтницькi i студентськi поступи супроти соцiально©
кривди, котрi зачастили так на пiвночi - в Петербурзi, Ки вi, Мiнську,
Москвi та й ближче до нас - у Львовi. В чому ж сила? Пролетарi днаються
до спiльно© боротьби за велике визволення народiв... Зал зустрiв ©© слова
схвальним гулом.
- У Женевi зорганiзувався революцiйний осередок, до котрого входять
нашi найсвiдомiшi марксисти Плеханов i Володимир Ульянов, якi взяли на
себе керiвництво соцiал-демократичним рухом Росi©. З пiвроку минуло, як
вида ться ними газета "Искра", епiграфом котро© е вiдомi слова
декабристiв: "Из искры возгорится пламя..."
Вона розповiдала про труднощi боротьби, кликала не лякатися погроз i
тортур, на якi не скупиться царизм, згадала березневу демонстрацiю в Ки вi
i те, як до студентiв при дналися робiтники, - з усього було видно, що
промовля не просто свiдок, а активний учасник подiй.
- Погляди на новiтнiй, цебто соцiал-демократич-ний, рух, - вела далi
Леся Укра©нка при цiлковитiй увазi й мовчанцi, - подибуються рiзнi.
Декотрi не бачать у ньому iстотно© рiзницi вiд попереднiх, народницьких
рухiв, змiшують з боротьбою за економiчнi умови. А мiж тим це справдi
революцiйний, справдi марксистський рух. На Укра©нi i для Укра©ни вiн
конче потрiбний, як основа, на котрiй зростатимуть i наша воля, i наша
правда.
Проте декотрi полiтики - з ваших галицьких та буковинських у тiм числi
- вже тепер намагаються ревiзувати соцiал-демократичнi iде©, чорнити ©х.
Усi цi днi, вiдколи мешкаю у вашiм чудовiм мiстi, я маю змогу читати
"Гасло" - газетку чернiвецьких так званих со-цiал-революцiонерiв. З тоном
такого "Гасла", скажу прямо, погодитись не можу. Що тут говорити про
якийсь ревiзiонiзм, коли справжнього, послiдовного марксизму у нас,
вважайте, ще не було, вiн тiльки почина оволодiвати масами... Ну, а
програма "Гасла" - це взагалi якась маячня. Ось послухайте. - Леся
розгорнула газету, прочитала: - "Мета соцiалiзму для нас нiчим, рух -
усiм". Як це зрозумiти? Задля чого ж тодi рухатись, коли попереду нiяко©
мети? Та й взагалi такий рух неможливий, народ збагнув облуднiсть
соцiал-революцiйних проповiдей i рiшуче переходить на бiк
соцiал-демократiв. Далi: "Гасло", а отже, i люди, що стоять пiд ним,
обрали собi за метод боротьби терор i на всi лади його вихваляють. Це вже
не тiльки шкiдливо для справдi революцiйного руху, а й взагалi безглуздо.
Терор не да масам нiяко© свободи, замiсть одного вбитого тирана ста
iнший. Нам потрiбна широка полiтична робота в масах, щоби пiдготувати ©х