Олiйник М.. Леся

темною косою, дiвчина приваблювала веселою вдачею. Наче й не було в не© нi
горя, нi смутку. При©здила неждано й одразу, навiть у найбiльшому
товариствi, звертала на себе увагу.
Олена Антонiвна прибула до Луцька через кiлька днiв по вiд'©здi
Косачiв.
- Добридень, я ваша тiтонька! - привiталася з дiтьми. Потiм
познайомилася з Ганною Iванiвною. - До вас тепер поки доберешся... I
по©здом, i поштовими, i чим тiльки не ©хали.
- Провiнцiя, - пояснила Ганна Iванiвна.
- Недарма кажуть: у тому Луцьку все не по-людськи: кругом вода, а
всерединi бiда... Це я дорогою почула, - жартувала гостя.
- Води тут вистача . Та й бiди, зда ться, немало.
- А де ©© браку ? - враз посерйознiшала Олена Антонiвна. - Ки©в он яке
мiсто! Зi всього свiту до нього з'©жджаються, а скiльки там голодних та
босих. На кожному кроцi руку до тебе простягають.
- Одне лихо товчеться що тут, що там... Ой, та чого ж ми сто©мо?
Заговорили ви мене. Проходьте, речi кладiть сюди.
Леся i Шура, що терпеливо чекали кiнця розмови, кинулись допомагати
при©жджiй роздягатися, запрошували в кiмнати, хвалились сво©м дитячим
багатством. Лiля не вiдставала вiд них. Лише одержавши вiд тiточки велику,
фабричного виробу ляльку з густими рум'янцями на щоках i короткими рудими
кiсками, вона, нi на кого не зважаючи, уважно почала розглядати гостинець.
Старших дiвчаток Олена Антонiвна обдiлила стрiчечками, а Михайликовi,
який спокiйно спостерiгав усю цю картину, подарувала книжечку вiршiв
Некрасова.
З при©здом тiточки Олени життя пiшло веселiше. Вона майже цiлими днями
ходила по мiсту, розповiдала малим цiкавi iсторi©.
Якось вони зупинилися бiля низенького цегляного будиночка, що стояв
осторонь головно© вулицi, на пагорбку. З-помiж iнших вiн видiлявся
невеликою верандою з схiдцями на обидва боки та двома маленькими колонами.
- Отут колись бував Петро Перший, - пояснила Олена Антонiвна. - Зна те,
певне, хто вiн?
- Цар! - не забарилася вiдповiсти Шура.
- От i не цар - iмператор, - поправила Леся. Вона чула це iм'я вiд
батька, коли той згадував Петербург, Петровську колегiю. - Правда ж,
тiточко Олено?
- Рiзниця в тiм незначна. Що цар, що iмператор.
Леся уважно оглядала будиночок, ©© цiкавили не тiльки причини, що
змусили його величнiсть вiдвiдати цей далекий глухий закуток, а й те, коли
i ким поставлена будова, хто в нiй живе i звiдки тiточцi про все вiдомо.
Вони ходили довгенько, аж поки не повалив густий мокрий снiг.
Повернулись змоклi, забрьоханi, за що Ганна Iванiвна пригрозила:
- От не пущу бiльше, сидiтимете вдома.
Вечорами Олена Антонiвна кудись зникала, а повернувшись, допiзна
шепталася з Ганною Iванiвною в сусiднiй кiмнатi. Леся прислухалася - i
чулися ©й iмена невiдомих людей, уривки розповiдей, буцiмто пiд
Володимиром пострiлом крiзь вiкно вбито панського прикажчика, а в
невеличкому селi Iвань , що бiля Дубна, невiдомi розбили панську комору й
забрали збiжжя...
Одного разу тiточка з обуренням розповiдала про якихось - Леся добре не
вчула - людей, що розтринькують сво© сили на банкети та не потрiбнi нiкому
чвари.
Майже щоразу дiвчинка засинала, не дочекавшись кiнця тих розмов.
У негоду Олена Антонiвна замикалася в кабiнетi i довго щось писала.
Виходила втомлена, блiда.
- Ось послухайте, що я тут натворила, - зверталась. Читала схвильовано
про бiдну селянську дiвчину - наймичку Ганну, обдурену i збезчещену
паничем"
Бувало, сходилися на квартиру до Косачiв незнайомi Лесi юнаки та
дiвчата.
- Попаде нам вiд Ольги Петрiвни, як при©де та довiда ться, -
застерiгала Ганна Iванiвна.
Олена Антонiвна на це не зважала. Щонедiлi в однiй iз кiмнат збирався
гурт молодi. Гостi дiлилися новинами, читали вiршi, а потiм грали на
фортепiано, спiвали. Особливо часто звучали тут "Варшавянка" i "Смело,
товарищи, в ногу".
- Зараз е нова гарна пiсня, - сказала якось Олена Антонiвна i стиха
проспiвала: -"Замучен тяжелой неволей..."
Нiхто з присутнiх не знав пiснi. Попросили виконати ©© до кiнця.
Тiточка сiла за фортепiано, взяла кiлька акордiв, нiби пробуючи голос,
а потiм вдарила по клавiшах. Кiмнату сповнила велична мелодiя, в яку
вплiтався голос Олени Антонiвни.
Коли вона закiнчила, всi деякий час сидiли мовчки, полоненi трагiчним
змiстом пiснi.
- А зна те, хто написав ©©? Наш земляк, лучанин, - з гордiстю мовила
Олена Антонiвна.
- Он як! Хто ж вiн, де тепер?
- Син мирового суддi - Григорiй Олександрович Мачтет...
Всi були враженi, слухали, затамувавши подих.
Слухала й Леся. В ©© уявi вимальовувався каземат - вiн чомусь був
подiбний до пiдземелля Луцького замку, i худий, змучений студент Чернишов,
якого закатували за те, що подав голос на захист правди... Страшним сном
проходила перед Лесею похоронна процесiя, попереду яко© робiтники i
студенти несли труну з тiлом замученого товариша. Вони твердо ступали
бруком, зi стиснутими кулаками i гнiвом в очах. ©м наказували розiйтись,
погрожували, а вони йшли i йшли...
I тодi вперше, спочатку несмiливо, а дедалi дружнiше, залунала пiсня:
Замучен тяжелой неволей,
Ты славною смертью почил...
В борьбе за народное дело
Ты голову честно сложил...
© заспiвував кароокий, у форменому костюмi студент, який iшов у перших
рядах. Сотнi людей пiдхоплювали пiсню, несли ©©, мов знамено. А вона -
повiльна, не дуже голосна - жахала жандармiв, хитала старi мури, кликала
до боротьби. З провулкiв виходили ще й ще люди, при днувалися до процесi©.
С тобою одна нам дорога:
Как ты, мы в острогах сгнием,
Как ты, для народного дела
Ми голови наши снесем...
Лютували охоронцi порядку. Мов пси, кидалися жандарми на людей,
намагалися зупинити натовп. Ось вони перегородили вулицю, зробили кiлька
залпiв у повiтря. Демонстранти скiнчили пiсню, звернули у про вулок i
пiшли грiзною мовчазною лавиною.
На кладовищi, коли труну опустили в могилу, в морознiй тишi чiтко,
надривно звучав голос Мачтета - друзi клялися вiдплатити ворогам...
- А через кiлька днiв того студента було заарештовано, - закiнчила
розповiдь Олена Антонiвна.
Леся мало не плаче, але трима ться, бо ж тiточка зауважила, що плакати
не личить, та ще при чужих.
Гостi попрощалися, Олена Антонiвна пiшла проводжати ©х, а Леся сидить i
сидить за фортепiано, вишукуючи пальчиками почуту мелодiю.
Вночi ©й снився сон: iде вона широкими вулицями в робiтничих лавах.
Супроти них жандарми з гострими багнетами, солдати, а робiтники -
незламнi, грiзнi - iдуть нестримно, впевнено назустрiч сонцю. Поруч не©
кароокий студент, а далi - дядько Михайло з пишною бородою i вусами - наче
зiйшов з фотографi©, що недавно надiслав ©м iз Софi©. Вiн трохи схудлий,
змучений, але гордий, незламний... Леся спiва . Слабенько бринить ©©
голосок, але, вплiтаючись у тисячоголосий хор демонстрантiв, вiн теж ста
могутнiм, дужим.

IX
Тихим гомоном струмочкiв, що звiдусiль дзюркотiли до рiчки, прощалася
зима. Щодень приносив лагiднiшi подихи вiтер i зеленiла на пагорбках
земля. Вiдкурли-кали в синьому небi журавлi, вiдгелготiли гуси, i
забродило повiтря весняними пахощами. Вони пробиваються крiзь набряклi
бруньки, стебельця трави, що встеля широкi надстирськi береги, крiзь
заростi конвалiй. Весна народжу в серцi незнанi сили.
Не сидиться Лесi. То на луг кортить, то бродила б попiд замком, собором
чи вузенькими, повними весняного клопоту вуличками. Та й що iнше робити,
коли в кiмнатi нудота? Книжки, що ©х батьки привезли iз Францi©, вже
прочитала, а за пiдручниками цiлий день не всидиш. Була б Шура, з нею
лiпше, - так по©хала. Десь у Ки вi наймають з матiр'ю кiмнатку, запрошують
у гостi.
Вiд'©хала й тiточка Олена. Вона тепер аж у Петербурзi. Як-то там, чи
безпечно ©й? Скоро й вони кудись вирушать з Луцька. Мама не раз уже
скаржилась на тутешнi умови, натякала на власний постiйний куточок. Куди ж
тiльки? Може, на Полтавщину, де бабуся? В кожному листi турбу ться вона
про здоров'я онукiв.
Там i добре було б, тiльки ж як розпрощатися з Волинню? ©©, Лесю,
вабитимуть сюди почутi пiснi та легенди, кликатимуть мавки. Навiть у снi
шумiтимуть й темнi волинськi бори, лагiдно хлюпотiтимуть ясноводi озера.
Де почув вона такий щирий спiв соловейка?
Нi, не кине вона цих кра©в! Коли й по©де, то вернеться.
Невiдоме непоко©ло дiвчинку. Леся частiше стала згадувати Звягельщину,
просила знову повезти ©© на село послухати веснянок.
А скоро й нагода трапилась. I не звичайна. Прийшов якось батько обiдати
i ще з порога сказав:
- Танцюй, Оленько.
- Чого б то? - байдуже спитала та, накриваючи стiл. - Лист який
надiйшов?
- Не вгадала, - радiв батько. - Куди цiкавiше.
- То що ж? Кажи швидше.
- Землю нам дають на викуп.
- А де, в якому мiсцi?
- Можна i тут, бiля Луцька, а то ще пiд Ковелем... Та ти давай
обiдати, я ж голоднiсiнький, - просив Петро Антонович, бачачи, що дружина
перестала подавати, захопившись розмовою.
- Ой пробач, Петре. Сам же винен - то танцювати змушу ш, а то... Ну,
сiдай, я зараз, хутенько.
За обiдом домовились, що наступно© недiлi по©дуть на оглядини до
Ковеля, бо тут, мовляв, незручно - далеко вiд залiзницi.
I ось вони знову в дорозi. Позаду лишився Луцьк, що проводжав ©х
розмiреним дзвоном соборiв i церков, а обабiч шляху потяглися близькi й
далекi села та хутiрцi...
Хороше ©хати отак - без турбот, i думати, й думати про все, що
потрапляв на очi. Поруч ведуть дiлову розмову батьки, ледве чутно мугиче
Кароль на передку, щебече Лiля, а навстрiч тягнуться на базар запряженi
волами вози. На них - збiжжя i всяке хатн начиння, а зверху, в кудлатих
баранячих шапках i з незмiнною люлькою в зубах, - статечнi господарi.
Подекуди за возом бреде нехотя корiвчина.
Селяни вiтаються, скидають поважно шапки, Петро Антонович вiдповiдав ©м
так же. Вигляд у нього нездоровий: поглибшали зморшки на широкiм чолi,
обважнiли повiки. I хоч веселий вiн, говiркий, а гляне на нього Леся, i
жаль аж стискав груди. "Нелегко йому, - думав. - Скорiше б вирости,
допомагатиму, як зможу. Шчого, що я квола, от пiдросту, наберуся сил, i
побачить тодi..."
- Ти чому невесела, Лесенько? - запитув мати. - Болить що-небудь?
- Нi, мамочко, то я так... задумалась.
- Про що ж ти дума ш?
- Про все. I про вас. От коли виросту, помагатиму всiм... а найперше
бiдним. Вони ж не виннi, що бiднi.
- Звичайно. Тiльки ти менше про це турбуйся, ще вистачить на твою
голову.
- А як воно саме думавться, що ж я зроблю?
- Так-так, Лесенько, думай... що думавться, те й думай... - втручавться
батько. - Вiд цього не вбережеш, - стиха додав вiн дружинi.
Спiвуче цокотять по бруковi пiдковами конi; схилились над шляхом
крислатi клени, нiби хочуть пiдслухати людську розмову, вгадати Лесинi
думи... Переспа... Голоби... Якi дивнi назви мають тут села!
- Тату, а як назива ться те село, куди ми ©демо? - запитув Леся.
- А тато ще вдома казав, треба було слухати, - втручавться Михайлик.
- Ото який! Як, татуню?
- Колодяжне...
- А чому воно - Колодяжне?
- Кажуть, колись там був великий громадський колодязь. Село якраз над
шляхом, хто ©хав - коло криницi тi © спинявся... Вiд того й назва пiшла.
"Певне, великий був той колодязь, коли з нього всi воду брали, - думав
Леся. - Якi-то там мусять бути могутнi джерела! Адже дорогою он скiльки
людей про©жджав i проходить?.. Цiкаво подивитися б на нього..."
А сонечко вже ген-ген пiдбилося, пестить теплом. Татусь аж задрiмав.
Кумедний такий: очi то заплющаться, то розплющаться. Голова мов нежива -
хита-вться на всi боки i часто падав на груди... Тодi тато стомлено
протирав очi, винувато дивиться на маму, i обов смiються.
- Хутко при©демо, - каже Кароль i показу в пужалном: - Он уже Ковель.
Справдi, за верхiв'ями придорожнiх дерев, за чагарями, що пiдступають
до шляху з обох бокiв, замаячiли якiсь вежi, хрести.
Всi пожвавились.
- Десь тут i Колод яжне, - пiдвiвся батько. - Он, зда ться, вже видно.
- Не вiдаю, - каже Кароль, - не бував у тутешнiх мiсцях.
Про©хали ще пiвкiлометра, i мiж рiденьких садочкiв виглянули першi
хатки. Низенькi, присадкуватi, вони скидалися на купи почорнiло© вiд
негоди торiшньо© соломи. Стiн майже не видно за кущами, самi димарi
повиставляли до неба широкi закопченi пащi, мов благають чогось.
Шякого колодязя поблизу не було. Зо два десятки хат тулилися вздовж
нешироко© вулички, що перетинала дорогу й обома кiнцями впиралася в лiс.
Вiн пiдступав до села майже впритул. Тiльки неширокi смужки ще не ораних
городiв роздiляли його i село. З протилежного боку, вiд Ковеля, простягся
широкий луг. На ньому паслися кiлька корiвок i з десяток овечок.
У дворi, що прилягав до шляху, старий полiщук у постолах i пiдперезанiй
широким поясом свитинi порався коло воза. Забачивши незнайомих,
по-мiському одягнених людей, вiн одiрвався од роботи, схилився на
полудрабок i спостерiгав.
- Агов, дiду! - гукнув йому Кароль, спиняючи коней. - Яке це село -
Колодяжне?
Старий не змiнив пози, поволi кивнув головою, не промовивши й слова.
- Воно, - сказав батько. - Бери лiворуч.
Кароль круто повернув коней, i вiз одразу заплигав, захитався на
вибо©нах. З дворiв, захаращених хмизом, виглядали селяни. Уважними
поглядами вони проводжали при©жджих, про щось мiж собою перемовлялися.
Дiтвора в довгих полотняних сорочках, босонiж лопотiла слiдом, аж поки
грiзним окликом батьки не завертали ©©.
Леся пильно придивлялася до всього. Шчого в селi особливого. Таке ж
брудне, обшарпане, як i на Звягель-щинi або Луччинi. Мамi, видно, не до
вподоби, бо чогось iз докором погляда на тата.
Околиця села, а за нею - берег, а далi - похмурий пралiс.
- Отут i зупинимось, - каже батько i перший зiскаку з воза.
Кароль порозгнуздував коней, лише Ольга Петрiвна сидить з Лiлею,
вагаючись, чи його злазити, чи й не варто.
Петро Антонович вiдiйшов кiлька крокiв, узяв грудку землi i в задумi
розтира ©© на долонi.
"Нiчого, родитиме... Та ще вiзьмемо берега", - мiрку вiн.
Поки батьки радяться, де якi ставити будiвлi, дiти розбрелися помiж
кущами, збирають квiти. Та й багато ж ©х тут! I ряст, i запашнi дрiбненькi
фiалки, i темно-зелений барвiнок.
- Лесю, де ти там? - почула братикiв голос, але промовчала. Хай
покричить. А вона тим часом посидить на самотi бiля джерельця. Цiкаве ж!
Б' просто з-пiд пенька.
Леся вибралася на пеньок, сiла, пiдiбгавши нiжки, i роздивля ться
навколо. Он кущ калини, повитий хмелем. Хмiль нiби сухий, та Леся зна :
мине трохи часу, i зазеленi вiн, укри калиноньку сво©ми шатами.
А далi - вiльхи, верби й верболози. Мiж ними блищить на сонечку вода...
Чиста, прозора, як кришталь. "Покуштую", - дума дiвчинка i нахиля ться
над джерельцем. З глибини глянули на не© замрiянi очi, всмiхнулося личко.
Леся поправила кiски, що вибилися з-пiд хустки, пригрозила пальцем тiй,
другiй, пустунцi, а коли та не послухалась, збовтала рукою воду. Видiння
розпливлося i стало ще кумеднiшим. Леся голосно засмiялася i ще раз ткнула
пальцем у воду... На днi пропливали бiленькi хмарки, блищав диск сонця.
- Ось ти де, - пролунав над самою головою голос, i поруч не© - там, у
водi - став Михайлик... - ©© шукають, а вона бавиться.
- А я тебе бачу, - не зважаючи на братiв докiр, мовила Леся.
- Та звiсно - бачиш. Ходiмо.
- Ш-нi, одну хвильку. Ось поглянь, який ти... як тут. - Вона схопила
брата за руку, нагнула, i обо замилувались сво©м вiдбитком у водi.
Як повертались, Леся помiтила, що мама трохи повеселiшала. Вона не
тiльки схвалювала батьковi плани, а й пропонувала сво , погоджувалась, що
будуватися треба негайно. "Бо поки все те зробиться..."
У Петербурзi йшли поголовнi арешти. Невдовзi вони перекинулись на Ки©в,
Москву, Катеринослав. Царська охранка з нiг збивалася, вишукуючи учасникiв
замаху на генерал-ад'ютанта Дрентельна.
Та не минуло й пiвмiсяця, як кинута смiливцем бомба знов похитнула
трухлявий iмператорський трон. Його величнiсть Олександр II дивом уникнув
смертi, та, казали, з переляку аж захворiв. Сатрапи розлютилися ще дужче.
- Ну й часи настали, - жахалася Ольга Петрiвна.
- Ще буде не те, - загадково додавав Петро Антонович.
Леся помiтила, що кожного разу, коли там, у столицi, щось було
негаразд, батько веселiшав i нiби молодiв.
- А що буде, таточку? - вибравши зручну хвилину, допитувалася вона.
Петро Антонович гладив дочку по голiвцi i, пильно дивлячись у ©© мрiйнi
оченята, казав:
- Велика буде робота.
- Ти бо©шся ©©, вона тяжка? Батько задумливо хитав головою:
- Нi, не боюся... Не менi вона випаде, доню, а, скорiше, тобi.
Дiвчинка замислювалась: яка ж то така робота? Видно, незвичайна, раз
батько так про не© говорить. Чи не той то шлях вiн ма на увазi, про який
спiвала тiточка Олена?.. "Груддю собi прокладайте шлях у кра©ни яснi", -
згадувала. Цiкаво, де тi кра©ни? Мабуть, далеко-далеко... Люди там, певне,
живуть щасливо, нема бiдних... як тут. Тiльки чому тато каже, що будувати
той шлях випаде ©й? Хiба це так довго триватиме, аж доки вона пiдросте?..
Думки настирливо обсiдали, не давали спокою. Леся стала зосередженiша,
все частiше не по-дитячому замислювалась, а вечорами довго переверталася з
боку на бiк у лiжку.
- Спи вже, Лесю, бо пiзно, всi дiти сплять, - заспокоювала ©© мати.
Дочка зiтхала й одверталася до стiни. Якось уранцi, коли Петро
Антонович був уже на службi, прийшов лист. Ольга Петрiвна прочитала його й
зблiдла, в очах ©© заiскрилися сльозинки. Нашвидку одягнувшись, вона
поспiшила до чоловiка.
- Чого то мама раптом заплакала? - допитувалась Леся в Михайлика.
- Листа якогось одержала. Я тiльки i встиг побачити, що з Петербурга.
- З Петербурга?.. Що б там могло бути? Невже... - Леся боялася навiть
припустити, що з тiточкою трапилася якась бiда.
Проте саме такою була звiстка. Про це дiти довiдались пiд час обiду,
коли повернувся батько. Цього разу вiн був засмучений, неговiркий, якийсь
неуважний. Лише як сiли за стiл, сказав мов не сво©м голосом:
- Тiточку Олену... арештували... Вона тепер у тюрмi. I Шимановський -
теж... Антiн i Павлик скоро до нас при©дуть.
- Самi? - зацiкавився Михайлик.
Леся тiльки вдавала, що ©сть, - нiщо ©й не йшло на душу. Ледь
дочекалася кiнця обiду й пiшла, самотньо засiла в спальнi. На очi
наверталися сльози, але трималась, не плакала: адже соромно розкисати в
години скрути, "©й, мабуть, ще важче, а все одно не плаче", - думала про
тiточку. Знову спливли в пам'ятi недавнi вечори, зiбрання i спiви... Все
це дналося з розповiдями Ганни Iванiвни про життя засланцiв i боляче
стискало серце, клубком пiдкочувалося i душило в горлi. Нiчим ставало
дихати, i Леся вiдчинила вiкно. Весняна свiжiсть заспоко©ла ©©. Стояла,
зiпершись на пiдвiконня, й дивилася, нiчого не бачачи, в блакитну
провесiнь. А в думках клубочились, мов ранковий туман, уривки розмов,
слова чутих пiсень, мелодiй... Ввижалася в неволi люто скатована тiтка...
А що, коли написати про це?! Щоб знали всi!
Тiточко люба!

Не плач, не журися.
Так i почати... Однак що ж далi? Слова повиннi звучати легко, як у тiй
пiснi, що ©© любила тiточка. Як це там? Ага: "...Ми ж не зляка мось. Гордо
та смiло стяг пiднесемо за праве дiло, стяг боротьби за свободу народу,
щоб панувала скрiзь воля та згода..."
Леся хутко дiстала зошит. "Смiло - дiло... народу - згода..." А в не©:
"Люба... тiточко люба..." - рими не знаходилось. А от до "журися" само
якось пристало - "борися". "Борися. За праве дiло борися..." Чудово!
Похапцем записала:
Тiточко люба!
Не плач, не журися.
За праве дiло борися.
Ото зрадi тiточка, коли дiзна ться, що вона написала про не© вiрш.
Потiм вона покладе слова на музику, i пiсню спiватимуть скрiзь, усi
довiдаються, хто така тiточка Олена.
Леся до того захопилася, що забула про все. Вона була там, у далекому
незнаному мiстi, де юрмиться люд, добиваючись правди, де шалiють у лютiй
злобi кати.
Порив вiтру грюкнув вiкном, i Леся здригнулася. Тiльки тепер помiтила,
що надворi нiби вечорi . Як зачиняла вiкна, побачила - то важкi хмари
заступили сонце, стемнили нiжну блакить ранньо© весни.
Зненацька щось рiзонуло обрiй, слiпуче осяяло хмари i з велетенською
силою загуркотiло над свiтом. До спальнi зайшли мати i Лiля.
- А ми гадали, що ти вiдпочива ш, доню, - Повiки в матерi були червонi,
вигляд змарнiлий, втомлений. Ольга Петрiвна пригорнула дiтей, пiдiйшла до
вiкна, де по шибках повiльно стiкали великi краплини.
- Перша гроза, - мовила вона. - Буде тепло. А блискавки рiзали сутiнь,
гроза вирувала, спускаючи на землю довгi смуги дощу.
Х
У сiм'© багато говорили про Ки©в. Часто надходили звiдти листи - од
Лисенкiв, Судовщиково©, рiдше - вiд Старицьких, якi мешкали в мiстi
переважно взимку, а лiто проводили на селi.
Леся бувала в Ки вi, ще коли жили в Новоград-Волинському, але за
давнiстю тi вiдвiдини пам'ятала невиразно. Як тiльки стало вiдомо про
наступну по©здку, дiти зрадiли.
- А в кого ми будемо жити? Чи довго туди ©хати? - посипалися запитання.
Кiлька днiв минуло в приготуваннях, i от вони всi тро з мамою - в
дорозi. Легенько одягненi, бо надворi вже теплi , виглядають з цiкавiстю у
вагонне вiкно.
При мно сидiти отак i милуватися зеленими луками й чагарниками,
маленькими рiчечками, що принадно блищать на сонцi, нiби усмiхаються,
радiють веснi...
Неспiшно повзе потяг. Вiн часто зупиня ться на полустанках, i тодi до
вагона заходить усе бiльше i бiльше люду. В свитках i коротеньких
кожушках, у постолах - жiнки й чоловiки. За плечима в них великi, чимось
наповненi короби. Селяни скидають ©х, полегшено зiтхають, розгинаючись.
Лiси й перелiски пливуть за вiкном. Зеленi, хiба що крiм дубiв. Цi ще
не прокинулись од зимово© сплячки, стоять, понуро звiсивши безлисте гiлля.
Чого воно так: однi дерева вже мають листки, а iншi чорнiють, наче
обпаленi. Адже всiх году одна земля.
Села... Хатинки розповзлися поодинцi по балках, пагорках i хуторах,
загубилися серед садкiв. Хати необ мазанi, свiтять мов ребрами стрiхи,
особливо з причiлкiв, обскубанi - на пiдпал. Подвiр'я розгородженi, лише
подекуди, де хати пiд бляхою або черепицею, стирчить високий мiцний
частокiл. А то - голо: зима все з'©ла. Добре тим, хто бiля лiсу, там не
треба хоч про дрова журитися.
Саме орють городи. На одному полустанку Леся побачила, як поруч iз
сухореброю конячиною, запряженою в рало, тягнув, зiгнувшись у три
погибелi, чоловiк. Це було над самiсiнькою колiйкою, i Лесi добре видно,
що й на селяниновi, як i на коневi, шлея, i напинався вiн не менше. Ралом
правила жiнка.
Леся глянула на матiр. Ольга Петрiвна теж спостерiгала за цим, i очi ©©
немов заволоклись туманом.
У вагонi не змовкають розмови. Уже й нерано, сутiнки залягли навкруги,
а подорожнi не сплять. Не спить i Леся, дослуха ться до тих балачок. Онде
кiлька жiнок, розпустивши хустя, неспiшно ведуть розмову, притакують одна
однiй; чоловiки ж - звiсно: чадять тютюном, аж синьо у вагонi, i гуторять
без кiнця-краю про сво© селянськi гаразди... Душно, шумить у вухах;
ритмiчно вистукують колеса.
- Як тобi, доцю? - пита мати.
Леся повернула до не© голiвку, клiпнула - усе, мовляв, добре - i знову
кида оченятами з одного кiнця вагона в iнший. Михайлик теж не спить,
крутиться i ненароком штовха сестру, бо ж вони на однiй лавi... Тiсно,
проте нiхто не скаржиться Батько попередив, що ©хатимуть у третьому класi.
Це - щоб "людей побачили". Справдi, тут на що подивитися. Яких тiльки
облич не забачиш!
У найдальшому кутку, - там, де пiвтемрява, звiдки час вiд часу
пробива ться приглушений дiвочий смiх, - зринула пiсня. Почали ©© два
голоси - несмiло якось, непевно, та поступово пiсня, мов птах, стрiпнувши
крильми" полинула над головами. Стихли розмови, ще голоснiше луна
пiсня.
Ой росла я, росла, як у борi сосна.
Дала ж мене мати та й за недоростка.
Леся силку ться запам'ятати слова, та сон i втома перемагають. Клiпне
очима, схопиться за якийсь рядочок...
- Спи вже, дитино, - мати ©й.
А за вiкнами темрява наляга з усiх бокiв...
Другого дня були в Ки вi. Мiсто зустрiло ©х ранковою перекличкою
заводських i фабричних гудкiв, ясним блиском сонця на золотих куполах
Печорсько© лаври та Софiйського собору, якимсь неспокiйним гулом. Гомонiв
натовп, що вивалився з по©зда i сiрою лавиною плив до вокзально© площi,
стугонiла пiд ногами земля.
Ольга Петрiвна найняла вiзника. Низенький, в начищених латаних чоботях
i довгому, з чужого, видно, плеча пiджаку, чоловiк допомiг ©м сiсти, i
висока бричка легко понесла ©х по Безакiвськiй. Лiворуч, над самiсiнькою
дорогою, - величезна будова.
- Завод, - пояснив Михайлик.
- А ти звiдки зна ш? - заперечила йому Леся.
- Чу ш, як тамечки стука та гуркоче? То машини.
Мама теж пiдтвердила, що завод. Який же вiн величезний! В Луцьку
жодного такого нема. Леся пильнiше придивля ться до вiкон - за ними снують
люди, стоять верстати, машини. От би поглянути на них! Та нi, конi несуть
усе далi й далi.
А це що? Видно, базар. Народу - не злiчити. Рядами i так, гуртом,
стоять, торгуються. Навiть вулицею важко про©хати. Кучер сердиться,
погуку , натягаючи вiжки. А натовп виру , мов рiка, що вийшла з берегiв.
Вузенька вуличка повела ©х угору, i незабаром, минувши Велику
Пiдвальну, вони зупинилися перед високим сiрим будинком на Стрiлецькiй.
- От i при©хали, - сказала Ольга Петрiвна. Михайлик i Леся хутко
позiскакували на брук i допомогли злiзти Лiлi. В коридорi почулися голоси,
поспiшнi кроки, i в дверях з'явився середнiх лiт чоловiк в окулярах, а за
ним - двi жiнки.
- Ольго Петрiвно, голубонько!.. Хоч би ж були телеграму дали. - Вiн
чемно цiлував Косачевiй руки, обiймав дiтей, метушився. - Ярино, бери
мерщiй речi... А ми ждали, ждали, та й надiю втратили...
Петро Миколайович Солонина був давнiм знайомим Косачiв. Вони часто в
нього зупинялися, при©жджаючи до Ки ва, i кожного разу при зустрiчi
господар прохав свого тезка привезти малих показати ©м мiсто.
Гостям вiдвели двi невеличкi кiмнати. В однiй помiстилися Михайлик i
Леся, в iншiй - Ольга Петрiвна з Лiлею, влаштувавши там щось на зразок
кабiнету. Мама саме взялася за видання "Спiвомовок" С. Руданського, i
робоче мiсце ©й було необхiдне.
Пiсля короткого перепочинку оглядали мiсто. Воно було чарiвне у сво©й
веснянiй красi. Залитi теплiнню широкi вулицi, чепурнi сквери i
палiсаднички мiж сiрим громаддям будинкiв, зеленi схили Печорську... А