Самчук У.. На тведiй землi

Парижу, Европи взагалi... Старих Атен. Режим мого дитинства не змiнив мо ©
природи, вiн лишень над нею знущався. Бiльше зiпсув мiй характер.
Полiтичне я зовсiм невтральна, безбарвна, нiяких сект, нiяких iдеологiй...
Круглий космополiт, а тому небезпечна.
Я був здивований. - Чому небезпечна? - спитав я ©© майже поважно.
- Я можу зрадити, видати, продати, не дотримати слова. Менi не можна
вiрити... Я не маю принципiв... Зо мною треба бути обережним.
Не дивлячись на всi цi страшнi слова, менi не було страшно, а скорiше
дивно, здавалося, що вона морально чиста, не любить себе такою i
намага ться маскуватись цинiзмом. Я нiчого не вiдповiдав, лишень взяв ©©
руку i поцiлував, чого я нiколи сливе не робив. Вона рiзко, як дiвчинка,
вирвала руку i глянула на мене насуплено. - Не лякайтесь... Нема потреби
боятися, - вiдповiв я на це з посмiшкою i одразу встав.
- Час обiду. Я голодний. Вибачте, - сказав я i в мо©м голосi звучала
погроза. Я залишив Лену i вийшов. I одразу вдався до кухнi.
Холодильник вiдкрив передо мною всi сво© скарби i по короткому часi на
електричнiй плитi шкварчало двi сковороди, булькотiв кофейник, а я, як
диригент опери, завзято орудував дерев'яною мiшалкою i витанцьовував при
тому якийсь патетичний канкан. Я мав добрий, ударний настрiй, менi вдалося
здобути кiлька консервiв вареникiв зi сиром фабрикацi© одного нашого
земляка з Гамiльтону, якi я негайно перетворив на звичайнi вареники iз
сметаною i мальовничо розложив на порцелянових тарiлочках зi золотими
обводками "мейд iн Джепен"...
Далебi, по короткому часi, на круглому столi головно© кiмнати,
покритому бiлим настiльником, стояло накриття на дво осiб для грибково©
юшки "кемпбел", вареникiв "есекс"', кави "юбан", молока "карнейшен" i
чорного житнього хлiба "бiвер". Краяна салата зi шматками червоно© редьки
доповнювала загальну атмосферу цього консервативного натюрморту.
Лени не прийшлося кликати, вона вiдчула i зрозумiла мою запопадливу
метушню i з'явилася на мо©й сценi саме в слушний час, переодягнута у чорнi
сатиновi штани i бiлу, найлонову, зi золотими обводками, безрукавку,
нагадуючи Одру Геббурн, яку я недавно бачив у журналi "Лайф" i з якою
познайомився на екранi кiно-театру "Одеон". Лена спокiйно, зi заложеними
назад руками, пiдiйшла до столу, глянула на цiлу декорацiю, клiпнула
задоволене довгими вiями, я лишень пiдставив ©й легкого, плетеного
стiльця, а сам засiв насупроти магiчного кругу i не чекаючи почав ©сти
грибкову юшку.
Лена не спiшилася, вона спокiйно, з легкою iронi ю, затискаючи руки в
пеленi, дивилася на стiл i питала: - А де ж квiти?
- Якi квiти? - вiдповiв я механiчно.
- Квiти. Букет. Рожi.
- О! В холодильнику не ростуть рожi.
- Це тi вареники?
- Це тi вареники.
- х можна ©сти?
- Будь ласка, спробуйте. I насолоджуйтесь. Настала коротка тиша, ми ©ли
i незабаром знов озвалася Лена. - А де ж музика?
Я мовчки встав i вiдкрив радiо-апарат, мав щастя натрапити на
полудневий концерт "сi-еф-ар-бi", i пiд цi ностальгiйнi мелодi© -
та-тарарам - та-тарарам - ми надхненно священнодiяли, але коли дiйшло до
кави, Лена примхливо знов запитала: - А де мiй японський чай?
- Наша "Коломия" визна лиш каву "юбан".
- Але ви прекрасно зна те, що я п'ю лишень японський.
- Вперше довiдуюсь. Але чому?
- Iз-за кольору. Люблю зелений кольор.
- Мистецтво. Врахую, врахую... Хвилина мовчанки, мелодiя з "Он гiна" i
знов Лена: - Але слухайте. Там в холодильнику курка. - Не курка, а
пiвень, - вiдповiв я монотоном.
- Яка рiзниця?
- Дуже iстотна. Курка несе яйця, а пiвень спiва в оперi.
- Звiдки зна те, що це такий Карузо?
- Вiн сам признався.
- Що за iнтимностi.
- Зворушливi. Товаришi по нещастю. Вiн заморожений, а я закоханий.
- Скажiть щось дотепнiше. О! Я зовсiм облилася i через вас.
- Ще не цiлком зовсiм. Може знайти нагрудника?
- Перестаньте нарештi!
- Вибачте. Я вже перестав. Бачите, моя тарiлка порожня.
- Бо ви не вмi те ©сти. Хапа те, як голодний.
- Я був голодний.
Наш улюблений тон мови, але наш настрiй чудовий, iнтригуючий, цiкавий,
ми довго огриза мось бiля столу, а коли отямились, була година третя. Лена
залишила все, як було, на столi, вiдiйшла на веранду, простягнулася
лiниво, як кицька, на гумовому лежаку, закурила свою "де мурь ", дивилася
в небо й мовчала. ©© солом'янi, стоптанi сандалики валялися на рогожцi,
мов би ©х розвiяв вiтер.
Я зложив до зливно© раковини на кухнi брудний посуд i долучився до
Лени. Було гаряче, тому я знов передягнувся до купальника. Мiй лежак лежав
поруч з ©© на вiддалi пари метрiв, ми мовчали, було сонно, перед нами гуло
моторами озеро, далеко в синьому туманi маячiв протилежний берег, на тлi
тепло-синього неба плавно гойдались в повiтрi бiлi птахи.
Мiцно припiкало сонце i я мусiв тiкати до води, вода була чиста, тепла,
по пахви глибока з пiсковим дном, Лена заздростила i намагалася вцiлити
мене лушпиною з помаранчi, я вiддячувався бризканням на не© водою, а потiм
я вилiз на помiст i танцював незграбно якийсь танець, обтрушував, як
мокрий пес, воду, яка швидко стiкала з мого рожевого, покритого волоссям,
тiла.
Лена також скаржилась на спеку, я роздобув в котеджi велику, смуглясту
парасолю i розпустив ©© над ©© лежаком, а потiм ми лежали побiч на рогожцi
горi-лицем, Лена робила менi збитки, намагалася запхати до нiздр мого носа
якусь шматку, це мене лоскотало, я обернувся горi-спиною, тодi вона
кошлала мо волосся, масувала мою спину i вискубувала на плечах волоски.
- Ай! Лено!
- Що, Павле?
- То ж болить.
- Помилково я взяла кiлька нараз. Я буду по одному.
Я швидко повернувся догори животом. - О! Це ще краще. У вас на грудях
справжнi джунглi.
Я пiймав ©© за руки. - Но! Це насильство! - казала вона спокiйно.
- Апелюйте!
- До кого?
- До Бога. До Об' днаних нацiй.
- А, пустiть.
- Не так скоро.
- Пустiть!
- Нема милосердя.
- милосердя.
- Де?
- Я вас вкушу.
- Кусають лишень собаки.
- I суки.
- Ну, добре. Кусайте! - я ще мiцнiше стиснув ©© зап'ястки.
- Ой! Не буду, не буду!
Я пустив ©© руки, на зап'ястках з'явились бiлi знаки, якi швидко
ставали червоними, Лена дмухала на них i бурчала: - Тиран! Будуть синяки.
Я зiрвався на ноги i пружно з розгону шубовстнув у воду, я поринав з
головою, я виринав, я порскав, як тюлень, менi було при мно, радiсно,
легко, але коли я вигулькнув з води в останн i зиркнув на веранду - Лени
там не було. - Лееено! - кликнув я, але вiдповiдi не дiстав. Я миттю
вистрибнув на помiст, бiг наверх, з мене текло, я лишав слiди, вбiг до
велико© кiмнати, все там мовчало, дверi до Ленино© кiмнати були зачиненi.
- Лено! - кликнув я ще раз, знов не дiстав вiдповiдi, збоку лиш бурчало
радiо, я шарпнув спонтанно за ручку дверей i побачив Лену перед дзеркалом,
як вона спокiйно натирала кремом обличчя. - Ви щось згубили? - питала вона
спокiйним тоном i додала: - Звичайно, до дверей треба застукати.
Я був по школярськи збентежений i зовсiм розгубився. - Я вас образив? -
вирвалося у мене.
- Як ви можете вриватись до мене у такому виглядi? - питала вона тим
самим тоном.
- Я вас образив? - повторяв я сво .
- Нi. Нii! Нiii!! - викрикнула вона до дзеркала i повернулась до мене.
Я втiк. Я отямився. Я вирвався з кiмнати, дверi яко© одразу за мною
зачинилися... Я був шалено вдоволений, почуття дво©лося, тро©лося,
множилося, хотiлося добро© музики, я почував себе обновленим, вiдсвiженим,
дужим. Я знов вийшов на веранду, перед мо©ми очима стелилася бурхлива
панорама води, неба, далеких берегiв. Все довкруги жило живим, хижим
ритмом, все гомонiло, рухалось, бiгло, летiло - молоде, свiже, пружне. Мо
тiло i мiй дух вливалися i доповняли загальний тон, ритм i настрiй.
Незабаром до мене долучилася Лена. Вона мала вiдсвiжене обличчя i
зачесане назад хвостом волосся. Виглядала дуже молодо, як школярка, вона
взяла мене машинально пiд руку i запитала: - Мiстер? Як справа з вечерею.
Ви готовили обiд, а я...
- Пропозицiя прийнята, - перебив я ©© в тон ©© мови.
- В такому разi переходимо до наступно© точки: що б ви бажали на
вечерю?
- Марципани!
- Кес-ке-се марципани?
- Одна казкова ©жа, яку готовлять з молока райських птахiв i ще з
якихсь небесних мадригалiв.
- Заскладний рецепт. Вернiмося до реальности.
- В такому разi курку.
- Ви ж казали, що там лиш пiвень.
- Завелика жертва. Iнша пропозицiя: краби, кетова iкра i сосиски. Це
номер один. Номер два: чорний хлiб, часник, шинка "ессекс" i кава "юбан".
Плюс масло i ецетера, ецетера...
- Докиньте до того вiтамiнiв i асортимент схвалю ться.
- Мультiвiтамiн "вiгор".
- Салата. Чи ма мо салату ? Редька...
- О, мiй Боже! Хай буде. Помiдори... Щось таке... Салера... Трава,
лопухи, кiнський щавель... Давайте краще пiдемо в лiс i перейдемо на меню
жираф. Го-го-го!
- В такому разi приступимо до виконання програми. - I вона вiдiйшла. Я
хотiв було йти за нею, але до кухнi мене не впущено, можу пiти собi на
коротку прогулянку.
На прогулянку я не пiшов, але з тi © само© зовнiшньо© веранди,
спостерiгав зграю малих човнiв, якi змовницьки згуртувалися в одному мiсцi
трохи далi вiд берега, мов мушки, бiля чогось ©стивного насупроти
випозичальнi човнiв " рiн бей". Це рибалки. Вони вийшли на вечiрню ловлю.
Сонце ще освiтлю ©х скiсним промiнням i вiдкида по водi довгi,
фантастичнi, забарвленi червоними вiдтiнками, рухливi тiнi. Це, мабуть, ©х
випробуване мiсце, цiкаво що там ловиться, бо я також належу до того
дивовижного сорту людей, якi можуть годинами чепiти в певному одному
мiсцi, слiдкувати за вудкою i вважати це за насолоду. Я ловив бички у
днiпровському лиманi, камбалу в затоцi Кiлу, лосося у протоцi Св. Юрiя
бiля Ванкуверу.. А що коли б так вiдновити цю зоологiчну гру i от хоч би
завтра до сходу сонця, коли все ще спатиме, при такiй рiвнiй
сентиментальнiй погодi, ви©хати в якийсь закуток цього чудового озера.
Ця iдея мене захопила i я рiшив ©© виконати, треба тiльки оглянути оте
рибальське знаряддя, яке я бачив у заднiй комiрцi котеджу, воно там
припало порохом, нiхто ним, мабуть, не цiкавиться, але тепер, можливо,
прийшов i його час. I коли я його оглянув - був здивований його
численнiстю й рiзноманiтнiстю, залишалось хiба розiбратися в ньому,
розплутати линви та запастися наживою. Прийдеться пройтися вечерком до
"грiн бею", щоб роздобути цього добра.
А десь по сьомiй годинi я почув з котеджу iндiянський оклик, - Агууа!
Це, розумi ться, Лена кличе на вечерю i коли я, переодягнутий у свiй бiлий
одяг, появився у бiчнiй, критiй верандi з виглядом на озеро, там стояв
критий квiтчастою скатертиною малий стiл, на якому нагромаджено безлiч
всiлякого посуду, включаючи сюди аж три вiдмiни ножiв, виделок, склянок,
як також великий, впотiлий дзбан якогось кольорового напою, який
самозадоволено височiв над цiлим столом. А крiм цього, тут пишався
вражаючий симбiоз всiляко© консервно© кулiнарi© - шинок, ковбас та риби,
кiлькiстю на добрих десять косарiв.
- Що хочете цим сказати? - вказав я на стiл.
- Чим саме?
- Цi ю ось масою.
- Живемо в епосi маси, - вiдповiла вона.
- Ви збира тесь все це подолати?
- Перше слово, очевидно, за вами.
- За якого звiря мене вважа те?
- За чоловiка.
- А що це таке? - вказав я на дзбан.
- Вiтамiни. Помаранчi, цитрини, ананаси. Прошу ласкаво сiдати i
наливати. Де ваша музика?
За хвилину ми мали i музику. Ми сидiли одне напроти одного, нашi
погляди зустрiчалися, нашi очi i уста посмiхалися, нашi думки напевно йшли
в унiсон. Ми були такi внутрiшньо зосередженi на цiй процедурi, по днанi
близкiстю, iнтимнiстю, спiвгрою i коли можна говорити про невловне почуття
вдоволення i щастя, то саме тодi ми почувалися елементарно щасливими.
Перед нашим зором за широким вiкном веранди, простягався розлогий
кра вид озера, внизу пiд живоплотом барвiв рiзними кольорами занедбаний
квiтник з його здичiлими мальвами, розрослими кущами фльоксiв, вiдцвiлими
iрисами i нерозцвiлими жоржинами. Усi вiкна наростiж вiдчиненi i шум озера
наповняв довкiлля...
Враз нас зацiкавила несподiвана поява двох дуже метких, маленьких
сотворiнь над квiтами, якi здавалось бренiли в повiтрi... х крильця так
швидко трiпотiли, що зовсiм зникали з зору i видавалось, що цi зеленi
потворки, на невидимiй ниточцi, висiли в повiтрi.
- Колiбрi! - зауважила Лена. Неймовiрне! - додав я. - Живi iскри, -
казала Лена. Ми захоплено спостерiгали тi iррацiональнi сотворiння i
разом, здавалось, були по сво му з ними по днанi незвичнiстю ситуацi©. -
Вони дуже непередбаченi, - казала Лена. - Як i ми, - додав я механiчно. -
Дума те? - питала Лена. - Ви нi? - Можливо. - Як ви ©х уявля те? - О!
Неуявне! А так хотiлося б. - Як дуже хотiлося б? Як зробити кругосвiтню
подорож? Мати суконку вiд Дiора? - питав я.
- О, Павле! Це цинiчне порiвнання.
- Чому? Погляньте на ©х виконання. На ©х одяги. Що можемо ми додати до
цього? Химеру? Зробити виставку на Медiсон авеню? Картини, якi ми
видушу мо з нашо© кволо© фантазi©?
- О, но-но-но! Не впадайте у мiзантропiю. х свiт хоча i дуже
недосяжний, зате незмiнно стабiльний. I прямолiнiйний. Наш - рiзкий,
дикий, крикливий. А головне - ми ©х бачимо, розумi мо i любу мось. Вони
наш об' кт.
- Ви дуже задоволенi.
- Розумi ться, задоволена, що я не колiбрi, а людина. Хоча по сутi, я
також колiбрi. Бо я жiнка.
- Непередбачене сотворiння.
- Як жiнка - так. Як людина - нi.
- Чи хотiли б зробити щось непередбачене? Як жiнка?
- Що наприклад?
- Наприклад... Наприклад одружитися зi мною!
Коротка перерва. Вона була приголомшена, але миттю отямилась.
- Друже мiй! Ви ж мене зовсiм не зна те.
- А хiба... Саме тому, - вiдповiв я.
- Що будете робити зi мною?
- Мучитись.
- Що за пасiя мучеництва? Для чого?
- Для... Хоч би тако© рацi©, як любов.
- Одначе... - I вона урвала мову на пiв словi, замовкла зайнялася
стурбовано ©жею. Я чекав на закiнчення речення, вперто дивився в ©©
обличчя, але закiнчення не прийшло. Мене це iнтригувало, я не видержав
мовчанки: - Надiюсь, що ваше "одначе" скаже щось бiльше. Хтось сказав, що
замовченi правди стають отруйними.
- Iнколи отруйними стають висловленi... На вашому мiсцi я б не шукала
правди.
- Не будьмо аж такими песимiстами.
- Що можете запропонувати iншого?
- Оправдання. Ну, любов. Ну, чому не сказати думку?
- На жаль... На жаль... Менi залиша ться мовчанка. Нема вибору. I вам
також.
Можливо, вона мала слушнiсть. Я замовк... Мовчанка. Тупа, невдоволена
мовчанка. Яка потрапить влазити у нутро сутi i спричиняти там найбридкiший
непорядок. Я далебi не знав, iцо казати, треба було знайтися, вимагати,
повчати, зробити сцену, але в нашому випадку це була б дуже недотепна
мова.
- Не робiть такого вигляду, - казала Лена. Це вам не личить.
- Нi-нi-нi! Це менi не личить! Нiяк не личить! Вибачте!
- Бо таки не личить. Ви не ма те нiякого виправдання... Те що ми тут з
вами ? Це експеримент. Можливо примха. Конвенцiоналiсти можуть вбачати в
цьому виклик моралi, але це не ма нiчого спiльного з мораллю. Конфлiкт,
пригода, авантюра. Чи ви не хотiли колись пережити шматок незвичного?
Вона звичайно не любила пояснювати свою поведiнку, а ще менше мала для
цього талант, але в даному випадку щось змушувало ©© до цього. - Ну,
добре, казала вона. Допустимо, ви ма те рацiю. Допустимо любов. А що поза
любов'ю? Тисячi протирiч. Я задихаюсь вiд бажання бути всiм, знати все,
мати безлiч. Я хотiла б малювати, як Гоген, продавати, як Пiкассо, жити на
скелях Гаванських островiв, стояти на вульканi, мати перед очима океан,
чутися, на землi i командувати, як небесне божество... Що ви на це ? Я
хотiла б мати чоловiка, але я не знаю якого... Адама без штанiв з раю,
ганстера з Чiкаго, чекiста з Москви. Це примхи звичайно© шельми, заражено©
ненаситнiстю незвичного, голодно© на гострi враження. Ви хотiли це знати -
ма те! Вдоволенi?
Я мовчав. Менi здавалося, що вона невдало шаржу , що це звичайна поза,
вульгарна недоречнiсть, що вона просто бреше сама на себе i не вiдомо
чому. Вона i сидiла не нормально, згорблено, незручно i враз вона змiнила
цю поставу, поставила лiвий лiкоть на столi, поклала на долоню свою гарну
голiвку i дивилася на мене з лукавою, визивною iронi ю з очарованими очима
дико©, але невинно© шельми, далеко не тигрицi i зовсiм не пантери, а
звичайного ретроградного амура. - А це значить, що ви крокодил. Ананас.
Паскудник.
Я прижмурив очi, знизнув плечима i висловив поволi одно ©© преславуте
твердження: - I це значить нiколи, нiколи.
- Бо нiколи! - вiдповiла вона визивно.
- Добре. Нiколи. Але все таки ми одружимось.
- Хто вам сказав?
- Старокрайова ворожка з Батерст.
- Дурепа!
- Будемо бачити.
Ми замовкли, наш дiялог вичерпався, Лена дивилася на мене з виразом
лукаво© i ©дко© iронi©, моя права рука, зi затиснутою в кулацi виделкою,
лежала на столi, здавалося, я збираюся когось прохромити i враз
несподiвано Лена простягнула свою руку i положила ©© на мою - ©© звичний
жест, коли намагалася направити якусь недоречнiсть. Я подивився на не©
довгим питальним поглядом, не сказав нiчого, деякий час ми держали разом
ту виделку, дивилися одне одному у вiчi, посмiхалися кривою посмiшкою i
загадково мовчали.
- Ну, добре, - порушив я мовчанку, вiдняв руку, положив виделку i
встав. Я вибачився i вiдiйшов. Вiдчував, що мiй попереднiй настрiй було
порушено. Менi треба пройтися i полагодити мо© душевнi проблеми, з якми я
не дуже звик давати собi раду. I не лишень душевнi. От хоч би справу
плянованого рибальства. Завтра раненько я вирiшив спробувати щастя з
рибою. Ну, ну... Це все можна легко зрозумiти i не робити аж завеликих
проблем. Надходив обережний, лагiдний, ласкавий вечiр, радiо передавало
вечiрнi вiстi про вiйну в Коре©, про зударення чорних з бiлими, про
страйки, про по©здки дипломатiв... На озерi вгавався рух, згра© чайок
вiдлiтали у сво© мiсця вiдпочинку.
- Чи дозволите запропонувати прохiдку? - запитав я Лену, коли вона
вийшла до мене на вiдкриту веранду. Мiй голос звучав обережнiше i
вiддаленiше.
- О, нi. Нi. Завтра. Йдiть самi, - вiдповiла вона вибачливо.
Я висловив ще кiлька невиразних i абстрактних зауважень з приводу
погоди, вибачився i вiдiйшов. Зараз за нашим котеджом проходила асфальтова
дорога без хiдникiв, далi злiва знаходилась "Орчад Лодж", перед ©© широкою
з великими вiкнами ©дальнею, на зеленому гарно стриженому травнику, пiд
широкими пасмужастими парасолями, бiля столикiв, а також окремо у
дерев'яних, бiлих, глибоких стiльцях, сидiли гуртами i поодиноко люди
переважно у бiлих, легких одягах; горiли барвистi свiтла i грала легка
музика з невидимих радiо-голосникiв. Дорогою, туди й назад ©здили авта i
проходили гурти молодi у купальняних одягах.
Я повернув вправо в напрямку випозичальнi човнiв, яка знаходилась трохи
далi над берегом, минув кiлька котеджiв з ©х легким, безжурним, розсмiяним
рухом i гамором, дiйшов до випозичальнi човнiв, роздобув наживи для риби i
вийшов трохи далi за " рiн бейом" на високий, обривний берег насупроти
того мiсця, де звичайно зупинялися рибалки, де вода була глибша i де ©©
дно було завалене великими каменюками, якi мiсцями виходили на поверхню.
Було тихо, i вода мала металевий вiдблиск i простягалася широким, рiвним
плесом аж до другого далекого берега, всiяного свiтлами вечора.
Звичайно в таких випадках я стаю невмолимо сентиментальним, думка
бентежливо шука надзвичайного, минуле висува ться з далеких схованок,
пригадуються рiзнi роки i рiзнi подi©, в даному випадку роки проведенi над
водою, чи то тi там над широким лиманом Пiвденного Бугу бiля Микола ва, а
чи то знов на другому кiнцi iмперi© над Фiнською затокою в Ленiнградi, де
я вчився свого корабельно-будiвничого мистецтва, або знов пiд час вiйни
мiсто Кiл в Нiмеччинi над широкою затокою Пiвнiчного моря. I нарештi
океани - Атлянтик i Пацифiк у зв'язку з мо ю Канадою.
Я завжди любив воду, ©© широти i глибини, ©© пасивну жорстоку
могутнiсть, ©© будуючу i руйнуючу стихiю, ©© житт дайну i смертоносну
силу. Я роджений в лютому, мо©м знаком Зодiяка риби, пригадую голоднi
роки мо © батькiвщини, коли будучи малим, босим i обiдраним, я цiлими
годинами просиджував у затоцi рiчки в очеретах намагаючись пiймати кiлька
рибок матерi на обiд. Нiяке почуття не врiзу ться так гостро i так
глибоко, як почуття води та ©© та мничо© незбагнуто© дi© в нашiй душi i
цiлiй нашiй природi. Саме в цих днях я прочитав прекрасну iсторiю, шiстьох
вiдважних норвежцiв, якi на малому плотi пересiкли Тихий океан вiд берегiв
Перу до островiв Та©тi. Така разюча близькiсть води, неба, така гостра
межа життя i смерти i разом таке необмежене почуття вiдокремлености людини
у всесвiтi.
Моя пропозицiя Ленi i ©© вiдповiдь дуже закономiрнi, я не сподiвався
iншого, моя нетерпеливiсть не виправдалась. Не знаю, чи може бути з не©
дружина, мати, чи хоч би коханка, але я знаю, що сама гра з цими силами
спричиня велику насолоду... Бо ж я ©© люблю i чому люблю? Хочу спати з
нею в одному лiжку.
Моя прохiдка тривала, можливо, довше, нiж треба було сподiватися, коли
вернувся, було темно, чи краще пiв темно, над озером висiв прозорий
пiв-мiсяць i не дивлячись на його мертве сяйво, довкруги було майже ясно,
на водi лежала довга вогняна, нiби огнений меч, смуга, трансформована вiд
самого сонця, що в цей час було закрите землею. Лена спокiйно лежала на
лежаку зовнiшньо© веранди, нагадуючи одну скульптуру Канови, освiтлена
свiтлом електрики, бiля не© лежала книжка, правдоподiбно той самий
"Бридотник", а в головнiй кiмнатi пiд рiзнобарвними абажурами свiтилося
кiлька лямп. х свiтла й тiнi надавали всьому довкруги вираз тасмничости й
приваби, пiд незгасле радiо в кутi, що надавало якусь притишену музику.
Я намагався було увiйти по-змозi непомiтно, щоб менше турбувати Лену,
але вона здалека почула мене, як тiльки я увiйшов заднiми дверима,
повернулася в мiй бiк, побачила в мо©й руцi пакуночок, i мiж iншим
спитала: - Що це ви там принесли?
- Динамiт, - вiдповiв я спокiйно.
- А що це таке? Порох?
- Можливо.
- А може це порошок? До зубiв? Я посмiхнувся, мо© хробаки для риби так
мало асоцiювалися з динамiтом, а ще менше зi зубним порошком, але моя
рибальська пригода мала зiстатися для Лени несподiванкою, тому я дав
пояснення. - Чита те? - запитав я i вказав на "Бридотника".
- Нi. Думаю. Мрiю. Сiдайте i думайте зi мною. Бачите отой другий берег
i те високе дерево? Його верхiв'я найдовше було освiтлене сонцем. А потiм
свiтло зiрвалось i вiдiйшло вверх. Де воно дiлось? Тож свiтло не зника ,
це енергiя. I цiкава боротьба кольорiв. Той делiкатний перехiд. Чи наша
смерть також перехiд. I куди? I чому? Дивiться... Те небо. Безконечна
просторiнь для безконечних уявлень. Чи в тих далечах спiр для думки?
Зорi, плянети - розумi ться, але думка. Чи там думка? Чи зорi й плянети
думають, як i ми? Але завтра буде буря.
Зважаючи на мо© рибальськi пляни, мене не вабило ©© передбачення. -
Чому? - запитав я.
- Небо. Дуже густе. Як гума. Гострота кольорiв.
- Тиснення атмосфери?
- Можливо. Вражливiсть кольорiв. Кольори це вiдчувають. Кольори, звуки.
х можна конденсувати. Як каву.
- В порошку?
- В нервах. В кровi. Ми можемо ©х чути.
- Уявно?
- Органiчно.
Було спокiйно в цьому засязi, Лена лежала вiльно, ©© силует справдi
нагадувал скульптуру - тиша, трохи задуми, трохи вдоволення, трохи
спротиву. I все довкруги пахло вiдпочинком, нiби парфумами, великий бог
спокоою розлiгся широко нагий i чистий, розкинув сво© вiдпруженi м'язистi
руки й ноги i вдихав у сво© широкi легенi велику безконечнiсть космосу з
масою золотих зернинок на бiрюзовому небозводi, а внизу - з масою вогникiв
й комарiв, якi в цей час видавалися менi примхливою витiвкою сотворителя.
Найфiлiграннiше сотворiння, кинуте на землю з його кровожерливим
дзеленчанням, що може бути не меншим пострахом, нiж ричання лева.
Мiж iншим, я ще раз пропонував Ленi прогулянку i вона ще раз
вiдмовилась. Також пiд час прогулянки я бачив оповiщення про танцi в
одному з клюбiв, але Лена i цим не цiкавилась. Так. Вона любить танець,
але iншим разом. Можемо танцювати дома. Пропонував про©хатись човном до
мiсточка Сатону, зайти до кав'ярнi, але i тут не мав успiху. Чому? ©
добре i тут, коли ж менi скучно - можу ©хати сам. Но-но-но, я так не
думав.
Пiзнiше, ми пили каву i слухали музику. На цей раз концерт з Монтреалу
- Стравiнський i Пер Буль . "Право весни" Стравiнського я ще сяко-тако
сприймав, але зойки i бряжчання Буль пiд його ж диригентурою, лишалися
поза мо ю сферою. Але Лена слухала i впевняла, що це багато краще нiж
Чайковський, я дивився здивовано, але не перечив, лише намагався вгадати,
чи ©© твердження було справжн , а чи тiльки одна з ©© примх спротиву.
Дивно, що я не можу розумiти... I не лише розумiти... Вiдчувати нелогiчних
звукiв. Бернард Шов мав сказати, що сила бритiпсько© раси та©ться в ©©
снобiзмi - вiсiмдесят процентiв яко© не може зносити нiчого нового, але
одночасно вперто, проти власно© волi, тягнеться за новим i тим самим
творить поступ. Чи не моя це засада також?
Концерт тривав до години десято©, а пiсля того, як звичайно, давали
вiстi, яких ми не слухали. Саме тепер тi вiстi переповненi дивовижною
вiйною в Коре©, яко© ми не розумiлi© так само, як i музики Буль . За нашим
розумiнням мордували невинну кра©ну за те, що ©© iншi, проти ©© волi,
пхнули на цю криваву авантюру. Але це абсолютно не наша справа i нам слiд
цс завжди пам'ятати. Для цього армi© полiтикiв, дипломатiв, генералiв i
воякiв. Але все таки, як так погодитися з такими звичайними,
нелогiчними... Нi-нi-нi! Рiшуче досить з цим...
Ось Лена i я, а мiж нами нашi справи. Дошкульнi, хвилюючi... Ось ми
збира мось йти спати - дво екзальтованих молодих людей. Коли ми
вибиралися на цю нашу авантюру - не думалось, що це буде ось таке, ми
намагалися не уявляти себе в ролi зацiкавлених цим, як рiшити проблему
спання пiд одним дахом. Ми маскувалися претекстами, вдавали байдужих, але
ось тепер все вийшло наверх, як олива, i ми безраднi.
Зараз пiсля концерту Лена несподiвано споважнiла, ©© очi нервово
поблискували, вона не знала, де сiсти, де стати i що сказати i аж згодом,
якимсь уривним, вiдчаяним тоном демонстративно заявила: - Павле! Я йду
спати! А ви?
Я сидiв у плетеному глибокому стiльцi, ноги витягнутi, руки заложенi за