Страница:
на Укра©нi, де я родився, до цi © ось вулицi Глен в Торонтi, Онтарiо...
Через Микола©в на Чорному морi, через Ванкувер на Тихому океанi, ©©
найкраще простежити на глобусi здовж п'ятдесято© паралелi - Ванкувер,
Харкiв, десятки тисяч кiлометрiв вiддалi... Але справа тут не у вiддалi, а
в часi.
Мiй час - час анти - розуму, анти - правди, анти -людини, засадничого
проти, час коми. Невротичнi правди i гiстеричнi закони в клiматi
iнквiзицi© творили iнферно, в якому одно слово могло значити смерть. Життя
стало кредитовим бiлетом i ним платилося за кожний невчасний вислiв. Сорок
мiльйонiв батькiв, матерiв i сестер принесено цьому в жертву. А в тому
також мо©х батька й матiр.
Я ж опинився в порожнечi, мiж небом i землею, без права на власне
мiсце. Мо©м завданням було знайти таке мiсце i я його знайшов.
Третього жовтня 1948 року, вiйськове - пасажирське, бачу також i себе.
Менi тридцять чотири роки, у мо©х руках двi валiзи. Я легкий, молодий,
здоровий... Я на березi Америки, в Канадi з призначенням Ванкувер. Америка
для мене не просто Америка, а амбiцiя, фантазiя, iдеал. Належу до тих, що
шукали тут правди, свободи - кращi i гiршi, святi i грiшнi, але завжди
сильнi i завжди рiшучi.
Всiдаючи вечiрньою порою в Галiфаксi до довгого, окремого потягу, мене
розварювало почуття надмiрного зворушення. О шостiй годинi, пiд смеркання,
потяг рушив, вiсiмсот пасажирiв, десятки мов i рас i невiдомiсть простору.
Пригадувався Колумб, аргонавти, романи Купера, ковбойськi фiльми. С це
свiт, що виломився з iстокий корабель американсько© фльоти "Генерал
Стюарт" у годинах раннiх причалив до причалу мiста Галiфаксу. На його
покладi 810 пасажирiв з таборiв Дi-Пi Нiмеччини. Сiрий, туманний ранок,
скиглення мев, рев сирен, запах вугiльного диму, невиразнi зариси
побережжя.
Мiж цими прибульцями, у сiрому пом'ятому плащi, рi©, покинув традицiю,
знайшов сво© власнi дороги i пiшов далеко наперед у простори нових епох.
Так, далебi, не легко окреслити той насторожений настрiй, що весь
виповня мою iстоту. Можливо, жалiю, що я вже не належу до тих перших, якi
пройшли цей континент. Це було так недавно. Пралiси, озера, дикi рiки,
прерi©, iндiяни, комарi. Сьогоднi мене везуть вигiдним, теплим спальним
повозом, я не мушу знати дороги, шукати напрямку за зорями. Бiля мене все
солiдне, спокiйне, привiтливе. Увiйде людина у темно-синiй унiформi,
запита чи менi вигiдно, чи я чогось не потребую. У мене на грудях картка
з номерком i призначенням i за п'ять днiв i п'ять ночей, вона заведе мене
на другий кiнець континенту.
За вiкном вже нiч, потяг бiг i кричав, мов гiгантська потвора. Довкруги
втомленi, зiбганi, мовчазнi обличчя. Хотiлося б розгадати ©х думки, звiдки
вони i хто вони i чого залишили минуле. х очi зраджували пережите. Вони
не здивованi, байдужi, смутнi. Можливо вони все ще бачать табори Колими,
Авшвiцу, гарячi пристрастi, холоднi бункери, танки, лiтаючi фортецi.
Неймовiрнi свiдки неймовiрного суду, що його скликано судити вiки i епохи.
Потяг женеться далi, на ранок вiн перетяв границю Сполучених Стейтiв,
земля вкрита iне м, минають будови, га©, поля, ферми. Згодом знов
вернулися до Канади, а на вечiр зi зменшеним темпом, обережно в'©жджа мо
до великого мiста Монтреал.
Пiсля Европи, при мно бачити цiле, не зруйноване мiсто, нiде нiяких
ру©н, яскравi неоновi реклями, многолюднi вулицi i безконечна кiлькiсть
моторових возiв. На перонi чути англiйську, французьку, нiмецьку,
укра©нську мови, я пручаюсь з кожним написом, мо© настро© розгубленi,
почуття осамiтнення.
Пересiдання на нормальний "Кенедi н Пасифiк" - експрес, якого завданням
пересiкти континент i викинути мене на березi Тихого океану. Неймовiрнi
простори, гранiт, рiки, озера i лiс. Вони лежать спокiйно, вони стоять
задивлено, вони течуть задумано, вони чекають, виглядають, сподiваються.
Земля жива й насторожена, вона пляну свою казку майбутнього i розказу ©©
вiтрам, деревам, водi... I довга, провокуюча дорога крiзь гранiт i лiси до
людського серця i мiзку.
То знов появляються i розгортаються до обрi©в прерi©, покраянi ланами й
дорогами, де i звiдки взялися тi майстри, що зробили з цього таку
шахiвницю. Царство тракторiв, пшеницi i тяжких, дiйних коров. I широкого,
синього неба.
А далi велетнi гiр i сяючi снiгом шпилi. Бритiйська Колюмбiя з ©©
купами порвано© на кусся плянети. Цiла розпука, що пiсля Бенфу, нiч
закрила цей ма статичний катаклiзм вiд мого гарячково-ненаситного ока. Але
з ранком потяг елястично врива ться у стихiйно-величну долину Фризера, що
нагаду епоху динозаврiв. Ввижалося, що з ©© гiгантських га©в червоно©
сосни, неграбно висунуться бронтозаври, здiймуться почварнi ящурi й
заревуть мастодонти. Забувалося, що ©деш найдосконалiшим потягом нашо©
цивiлiзацi© i не вiрилось, що тут же поруч бiгли асфальтовi дороги, бiлi
будiвлi, телеграфнi стовпи i барвистi написи.
Останнiй ранок мо © дороги океану й континенту, два тижнi часу i
мiльйони вражiнь. На диво ясний, прозорий, рахманний, обiцюючий. Скорiше
встаю, уважнiше голюся, одягаю найкращий одяг, зав'язую найпривабливiшу
краватку. I готовий до найсудьбоноснiшо© зустрiчi.
Нарештi i сама зустрiч. Година дев'ята i сорок п'ять хвилин ранку.
Субота. Восьме жовтня. Цi дати, як граничнi, кам'янi стовпи, врiзались у
мою тямку. Величезний, впотiлий дiзелевий льокомотив зупиня ться. Багато
людей i мiж ними тро мiцних, повнолицих добродi©в, якi кинулись менi
назустрiч. Моя матiрна мова виразно зазвучала в повiтрi. Мiй на грудях
квиток нарештi виконав свою ролю. Добродi© кинулись до мене i ми
обiймались, нiби рiднi брати, якi цiлу вiчнiсть не бачились.
Далi, звичайно, ми ©хали просторим, не дуже новим автом, я сидiв
спереду з мо©м "спонзором" Сенишином, який вiв машину, а нашi друзi, зi
сво©ми власними машинами, творили нам ескорту. Минали багато вулиць,
багато машин i нарештi довга до само© затоки вулиця висаджена кленами й
каштанами з однородними будинками i бiля одного з таких будинкiв, ми
зупинилися. Не встигли ми висiсти з авта, як бiля нас набралося багато
iнших чоловiкiв i жiнок, всi мене голосно вiтали, я почувався геро м, який
вернувся переможцем з поля бою, ми гармiдерно входили до гарного, чистого,
просторого будинку, мене засипали питаннями, я почувався розгублено, пiд
мо©ми ногами все ще хитався Грунт. I вимагалося вiдпочинку.
Але про таке не було й мови. У просторiй ©дальнi препишно, незалежно i
визивно стояв широкий, бiлий, заставлений посудом стiл з парою тузинiв
стiльцiв, i все це разом з драпiжною гостиннiстю чекало на мою
настовбурчену iстоту. Згодом я опинився на головному мiсцi стола, я був
приголомшений стихiйною кiлькiстю ©жi, рiзноманiтнiстю пиття, чисельнiстю
гостей обох статей, ми пили, ми ©ли, ми пiдносили тости, ми виголошували
промови, з мене зроблено сенсацiю року, найбiльшу людину столiття, опiсля
все перейшло на вокальну частину церемонi© i нашi гордi, буйнi, степовi i
гiрськi пiснi розлягалися широко над затокою св. Георгiя i напевно
досягали Гавайських островiв.
I це протягнулося далеко до пiзньо© ночi, i коли я, десь по другiй
годинi, лягав до сво © бiло©, чисто©, просторо©, а головне не рухливо©,
постелi, я був не тiльки смертельно втомлений, але разом цiлковито
переконаний, що час мо © безцiльно© мандрiвки скiнчився, а почався час
шукання певного, остаточного мiсця на цiй благодатнiй, ситiй землi.
А згодом, з почуттям гордости i вдоволення, мене обвозили оглядати
пречудове, амфiбiйне зелено-iржаво-бронзове мiсто розложене на зазубнях
широкого побережжя зi снiжно-перламутровими верхiв'ями гiр, бiлими на
схилах будiвлями, гостроверхими секвоями, мiстерiйними тотемами,
дзеркальними водами. Я ще не бачив бiльш вражаючого по днання творчости
стихiйних сил природи i людського плянування, у якому б хмарочоси
природного гранiту i хмарочоси залiзо - бетону, на тлi сiро-синього моря,
творили таке панорамне зосередження краси i ма стату.
Одначе цей закуток нашого континенту, зо всiма його слiпучими далями
обрi©в, з його рухливими кораблями i спокiйними причалами, не став мiсцем
мого остаточного оселення. Не можу сказати чому. Коли нам визначаються
путi, нiхто не зна , чи ма це бути путь Магеляна, чи Емануеля Канта, а чи
звичайного волоцюги з пiд мостiв Парижу. Чоловiк, який вибрав мене з
таборiв, у якого я почав працювати, як механiк авто-майстернi на iм'я Iван
Сенишин, не дивлячись на його королiвську для мене зустрiч, не був
призначений долею на мого супутника життьових вимог. Ми зiйшлися з рiзних
бiгунiв плянети, з рiзних заложень душi, ми по рiзному бачили кольори, по
рiзному чули тони. А тому ми мусiли розiйтися.
Це мусiло статися з неухильнiстю смерти чи биття серця. Чи вмiв я
працювати i чи працював вистачально? За мо©ми поняттями вмiв i
вистачально, але нашi з Сенишином амбiцi© нiяк не мирились. Вiн нiяк не
хотiв повiрити, що я при©хав до Ванкуверу не тiльки "доробитися", не
тiльки мати "гавз", "кару", багато на стелi, багато в холодильнику, але
також довiдатись, хто був Джордж Ванкувер, чого вiн тут шукав, чого
смiявся Бернард Шов, чому плакав паяцо. Для Сенишина подiбнi проблеми
видавалися верхом безглуздя i я його розумiв... Але вiн не розумiв мене.
Взагалi, я не знайшов тут, чого шукав. За професi ю, я майстер
корабельного будiвництва, але закон вимагав i я на це погодився, перебути
рiк у мого ручителя. Я став авто-механiком, спочатку помiчним, а згодом
фаховим з намiром одного разу стати незалежним. I не кажу, що ця роля менi
не сприяла. Я мав що ©сти, у що одягнутися i не тiльки ладив авта, а й
ходив на засiдання "Народного дому", помагав ставити "Наталку Полтавку",
спiвав Петра, дописував до "Свободи", залицявся до всiх дiвчат i завiв
старого, надiйного, кремово© барви, "Олдсмобiля".
По роковi тако© чинности, я вже почав мiркувати про власнi дороги,
плянував власне пiдпри мство, Сенишиновi це не конче смакувало, вiн почав
дорiкати, скаржитись, не хотiв мене вiдпустити. Я не мав намiру з ним
сперечатися i щоб зiйти з очей, почав думати про iншi мiсця цi © широко©
землi.
Так чи iнакше, по двох несповна роках, пiсля не дуже дружньо© розмови з
мо©м господарем, навесну у кiнцi квiтня, я залишив Ванкувер. Для Торонта.
У Торонтi я мав приятеля таборових часiв Степана Снилика. Ми були з ним
у контактi, вiн писав менi пеани про сво Кольорадо, не мiг нахвалитися
сво©ми успiхами, повiдомляв, що туди з'©жджа ться чи не цiла нова
емiграцiя i, пiсля деякого вагання, я продав свого "Олдсмобiля", спакував
валiзи, заручився квитком Транс-Канадсько© повiтряно© лiнi© i пустився ще
раз через континент назад. Це була велична увертюра до мого Торонта. Я
вертався, як король з iноземних вiдвiдин, зав-зятюще ломав англiйську
мову, я читав "Лайф", я розмовляв з пасажирами про Котаею, я мав на собi
новенький одяг, а в кишенi книжку Канадсько-королiвського банку.
У Торонтi мене нiхто не зустрiчав, але на летовищi Малтон я взяв таксi
i направився просто на вулицю Маркгам, де Степан Снилик замовив для мене
примiщення у мого прекрасного земляка Пилипа Стецика, який вже встиг
обложитися гiпотеками i стати власником на десять кiмнат будинку, знизу до
верху виповненого, як дорожна валiза, такими ж, як я, мадрiвцями. Я заняв
кiмнатку розмiром пуделка сiрникiв, без вiкна, зi скляними дверима, що
виходили на маленький балькончик поруч з мiнiятюрною, зашкленою верандою.
Цим урочистим актом, я збiльшив цифру населення цього гостинного дому на
вiсiмнадцять, я мав заклопотаного земляка-господаря, пречудову його панi
господиню, ©х зворушливу донечку Оксанку i лiнивого, сивого кота
"Сталiна", який дiстав це грiзне iмення за те тiльки, що замордував
канарка мо © сусiдки, колишньо© акторки Лiдi© Парфен.
А сам будинок, як назовнi так i знутра, виглядав велично. Його пишнi
вхiднi дверi були зашкленi кольоровим склом, його сходи нагору були
застеленi м'яким, мишато© барви, килимком, вiн мав гомiнку, завжди заняту,
убиральню i завжди занятий, з двома вiдгалуженнями, телефон.
Ззаду за будинком красувався невеликий шматок тiнистого городу, там
цвiло чимало квiтiв, росли помiдори i буяв широкий, пишний кущ бозу.
Перший роздiл мо © епопе© був закiнчений. Починався другий. У пошуках
за працею, яка тривала пару тижнiв, я мав менше щастя нiж у Ванкуверi, з
автомеханiка, я став машинiсто-механiком чоколядно© фабрики "Ровнтрi", що
на вулицi Стерлiнг, з не дуже принадними умовами трьох рiзних змiн, якi
мiнялися що-три тижнi.
Вростання не тривало довго. Наша етнiчна група ряснiла безлiччю
потрiбних i менш потрiбних партiй, груп, парафiй, товариств, скрiзь
вимагалось дiлових людей i по короткому часi, я вже набув звання активного
громадянина i мо iм'я вимовлялося з певним акцентом.
I не лишень активного громадянина, але й не менш активного холостяка,
привабливого кандидата на жениха. З наших втiкацьких таборiв на©хало
чимало не лишень вовкiв-сiроманцiв, але й не менше сiроманок - вовчиць, на
забавах, на балях ро©лося вiд агресивних наречених i моя кiмнатка
штурмувалася армiями прекрасно© статi з не меншою наполегливiстю, нiж
англiйська фортеця Мальта за останньо© вiйни. Не знаю, чому любов втiлюють
у вигляд Венери, коли на дiлi, це жорстокий Тома де Торквемадо саме тодi,
коли вiн допиту i палить вiдьом.
I от на полях цих судьбоносних бо©в, в розгарi най-впертiших змагань за
бути чи не бути мого парубоцтва, на краю прiрви мого одруження, я
несподiвано, дивовижно i провокативно зустрiв Лену.
ЛЕНА
1
Моя Олена, яку буду звати автентичне Леною, не мала мiтологiчно©
бiографi©, за не© не змагалися царi i не було спалено Тро©, але ©© минуле
до певно© мiри оповите не менш фантастичною мiстикою, нiж i Олени дочки
Зевса i Леди, дружини царя Менелая, бо i вона належала до тих
загадково-чудодiйних сотворiнь, яким приречено творити легенди i приносити
в жертву не одну Трою.
Досить часто трапля ться, що химерне життя, нi з сього, нi з того, втне
з вами дивовижну штуку, напутать на химерне дiло, наведе затемнення думки,
оплута глузд i зробить з вас гротескового паяцика вашо© власно©
пристрасти. I це не мусить бути конче щось небажане. Навпаки. Це може бути
здiйснення вашо© най-припабливiшо© мрi©... Це може лишитися вашим
найкращим спогадом... Це може стати легендою вашого життя.
Мiстерiя мо © Лени почина ться з того факту, що вона народжена, як i я,
у мiстi Харковi i що ©© батька так само, як i мого, одного разу "не
стало", ©х серед ночi забрано з хати i кудись вивезено, з тi ю тiльки
рiзницею, що мого батька, народного учителя, "не стало" за "буржуазний
нацiоналiзм", тобто, що вiн трохи бiльше, нiж було урядове дозволено,
вживав укра©нсько© мови, а ©© батька, вiдомого iнженера, за будинок у
Харковi i вiллу в Криму, а до того чужинецьке прiзвище, що на мовi тi ©
доби значило "чужоземний шпигун". Саму ж Лену, з ©© матiр'ю i старшим
братом, пiсля арешту батька, так само, як i мене з мо ю матiр'ю, викинуто
з мешкання на вулицю i залишено на призволяще, лишень, що вони ви©хали, не
як ми, на село, а пере©хали до Одеси, де ©© мати стала кондукторкою i
десять рокiв водила одеський трамвай, що зберегло ©х при життi, а моя мати
на селi, пiдчас колективiзацi©, загинула з голоду.
I родилась Лена рiвно десять рокiв пiзнiше, нiж я, тобю вона вже не
знала "проклятого царського часу" взагалi, а я ще мав на собi маленьку
плямку "ганебного минулого", хоча дуже можливо, що ми не раз зустрiчалися
на вулицi Сумськiй, де стояв ©х злочинний дiм, а з ©© старшим, струнким,
бiлявим, ластовинястим братом, ми разом ходили до народно© школи, грали
"гилку" i вчилися курити.
... i напештi, ми однаково затратили пiв життя "для добра майбутнiх
поколiнь", об'©хали пiв свiту, щоб знов зустрiтися на перехрестi вулиць
Батерст - Дандес в Торонтi, Онтарiо, бiля зупинки трамваю насупроти
нiмецько© аптеки "Медiка".
Коли я приходив з нiчно© змiни роботи, я звичайно до обiда спав, а
потiм одягався i простував вниз по Маркгам до вулицi Квiн, де на розi
мiстилася харчiвня "Иорк", власником яко© був мiй господар Пилип Стецик.
Це була пiсна, одноманiтна вулиця, заселена переважно сiрим людом, з
численними синагогами, висаджена берестами, з будинками iсторично©
давности, зi всiлякими хитромудрими ганочками, балькончиками.
прнбудiвками, яких цегляна барва вiд часу перетворилася у брудно-буру,
яких малювання порепалось, а травники злисiлн за бпаком сонця. За повiр'ям
бiльшостi мешканцiв закутка, смiття значило грошi, тому до нього
ставились, як у Iндi© до святих корiв, гiгi на не вважалася чеснотою, а на
естетику не збувало часу. I дивно, чому саме в таких мiсцях водиться
стiльки дiтей. Можливо, рiд людський такi самi бактерi©, як i всi iншi, i
смiтники лля них найближчою стихi ю.
Я, звичайно, проходив сюдою не для розваги, це моя щоденна путь до
©дальнi, мiж дванадцятою i першою годиною. "Грiл Иорк" пишався численними
написами, неоновим свiтлом, реклямою цигарок "Прогрес". Це привабливий,
кольоритний, нiби з оповiдань Джека Лондона, вертеп зi запахами тютюну,
олi©, риби, цибулi, це стовковисько типiв й характерiв, це щедра долоня,
що за маленькi грошi, пропонувала вам ситiсть, це мiсце, де, крiм
"гамбургiв" i ''гот-догiв", ви дiстали рiднi борщi й вареники, а до того
зустрiлись "зi сво©ми" i наговорилися до хрипоти про найважливiшi проблеми
свiту.
Саме того часу це мальовниче пристановище iстотно поширялося,
подво©лась кiлькiсть стiльцiв бару, стiни змiнили свою тютюнову барву на
сiро-небесну, додано збоку кубiчну, без вiкон, оббиту фанерою кiмнату,
запроваджено мiкрофони з безконечною музикою i вiстями на рiзних мовах i
подво©лось кельнерок, якi заклопотано бiгали у сво©х ясно-кремових
халатиках, обвантаженi посудом i харчами.
З помiж них контрастове видiлялась звинна, елегантна русявка зi синiми
очима, червоними устами i вольовим, вражливим носом, родом з Донбасу, яка
часто до мене зверталася i звала мене Павлом Iвановичем.
Одного разу вона несподiвано мене запитала: - Павле Iвановичу. Чи ви
зна те Лену Глiдерс? - Нi, - вiдповiв я незучаснено - Не зна те Лени
Глiдерс? Це неможливо. Це ж вiдома малярка, - казала вона здивовано. - Нi,
- вiдповiв я тим же тоном. - Вона малю рiзнi такi... зна те... Модерна, -
вияснила вона. - А вона вас зна , - вияснила виразнiше. - Мене? Як i чому?
- питав я здивовано. - Як i чому. Ви ж парубок. Ми з нею разом живемо. I
про вас говоримо. Вас усi знають.
Аргумент був засильний, я замовчав, але моя спiврозмовниця не вмовкала.
- Дуже гарна, - казала вона, маючи на увазi ту саму Лену.
- Навiть дуже, - пробував я жартувати.
- Уявiть, що дуже. I шкода, що ви ©© не зна те.
- Можливо й шкода.
- А може б ви хотiли з нею познайомитись?
- А чому б нi.
- Вона недавно прибула з Монтреалу.
- О! З Монтреалу. Розумi ться. Ви, зда ться, також з Монтреалу.
- А ви, зда ться, з Ванкуверу.
- Ма те рацiю, - вiдповiв я з посмiшкою. - А чи мiг би я знати ваше
iмення?
- Зiна.
- А далi?
- Далi нема. Зiна.
На цьому наш дiялог на тим часом скiнчився, я був задавнений скептик,
вiдкриття Зiни мене не зворушувало, менi соромно признаватися, але
засадничо, я не належав до тих, якi легко загоряються, я вiрив в любов,
кохання, пристрастi, я читав про них, бачив ©х у (фiльмах, але лишень
бачив, не конче сприймав, мо тiло було на таке загартоване, душа iмунна,
гормони ситi. Лишалась мрiя, а в мрiю не вiрилось дослiвно. Хотiлося
чогось незвичайного, сильного, вражаючого, з глибоким, як казав один поет,
вiддихом.
Зовсiм недавно, я, було, щось подiбне зустрiв. I не так далеко. На тiй
самiй вулицi Дандес, повертаючи до лiва, де розбитi хiдники, бруднi
калюжi, жидiвськi й iталiйськi крамнички зi сушеною, солоною рибою,
оселедцями, прiсним запахом оливок, грушкоподiбних сирочкiв, майже в
перемiшку з червоними кожушками, цяцькованими поясками, спальними мiшками,
юхтовими черевиками... На самому розi при виходi на Баторст красу ться
запорошений кiоск журналiв, газет, кишенькових видань, курильного краму.
Тут я часто зупинявся, мене приваблювали вропейськi iлюстрованi журнали,
ремiнiсепцi© минулого, спогади вiйни, знайомi прiзвища...
I саме на цьому мiсцi, зовсiм ненароком i зовсiм випадково, я побачив
молоду, гнучко-струнку, в повiтряно-легкiй суконцi дiвчину, з римською, у
виглядi кiнського хвоста, зачiскою. Така мимолетна з'ява. Вона щойно
висiла з трамваю Дандес i чекала, видно, на Батерст. Унiкальне вражаюча i
безкомпромiсово гарна. I закоштовна, щоб зватись жiнкою, це просто
квiтка-самоцвiтка, не Мадонна i не господиня, а вияв мистецтва,
брильянтовий перстень на пальцi уяви.
Це можливо мариво гiперболiчне, можливо це просто шахрайська льоторся,
яку годi проглянути. За цiле мо рiзно-многогранне буття на цiй строкатiй
землi, не так часто приходилось бачити зблизька подiбнi явища, за
вийнятком на екранах голiвудських колекцiй... Але в самому автентичному,
доторкальному вимiрi, на брудних хiдниках давнтавнiв, на станцiях
транспортацi© i взагалi, пiд ясним синiм небом мо © домени, подiбнi
явивища зникаюче рiдкiснi. I тодi вони вражали, i наводили переполох i
пiдносили температуру.
Хоча звичайно - дяка Боговi, такi феномени появляються, торкаються,
вiддалюються i забуваються. Залиша ться далi те саме переконання
нездiйсненности, гiркий присмак невiри i нсвиразно-тьманне шукання ново©
точки у плоскому просторi. Але цi ого разу, це звичне правило було
порушене. По кiлькох, можливо, двох-трьох днях, на тому самому мiсцi, у
той. самий чаг, лишень з деякими несутт вими змiнами (сiра, обтiкальна, як
рукавиця, суконка зi загостреним пiдкресленням форм) я мав нагоду вдруге
переконатися, що мо© попереднi спостереження не були переяскравленням. Це
не була антика, нiяка Венера Мiлоська, але це була прекрасно витримана
синтетична субстанцiя жiночо© подоби нашо© атомово© епохи, продукт мейд iн
Ню Иорк, свiдомого по днання вiтамiнiв з аптечних баньочок i
контрольованих калорiй. Я б це назвав скромно, як Чорчiл назвав одну iз
сво©х книг - "Трiюмф i трагедiя". Трiюмф цивiлiзацi© i трагедiя мо ©
неспроможности.
Подяка творцевi, що i це минулося. Залишився довший, гострiший спогад i
трохи бурчливих фiлософських розважань за чашкою кави в кубiчнiй кiмнатi
"Иорку", солiдно© людини, яка вперто трима ться переконання, що судженого
не об'©деш конем, а не суджену не привабиш нiякими чарами чемлi. Я не
виявив панiки вiд пропозицi© Зiни минулого разу, але згодом ми цю справу
порушили наново. - Як ваша малярка з Монтреалу? - запитав я ©©. На це,
Зiна виняла з маленько© кишеньки свого бiлого плаща вiзитiвку одного
зубного лiкаря з годинами прийнять пацi нтiв i на ©© зворотi, енергiйним
письмом, написала: "Лена Глiдерс, 370 аве Шша, 00-4117". I подала менi.
Я прийняв картку i заховав ©© до кишенi сво © робочо© блюзи. Нiчого не
сталося... Нема заперечень. Але й нема запевнень. Цiлковита
безстороннiсть. I що це справдi за така мармуровiсть? Можливо наш
нуклеарний час трохи запересичений любов'ю - книги, радiо, телевiзiя,
рекляма... Зо всiх екранiв i гучномовцiв на нас женуть любов, нiби отари
худоби у ковбойських фiльмах, нагi жiнки переслiдували нас навiть у...
Вибачте. Не будемо рискувати словами. Не хочемо опинитися перед лавою
присяглих свято© iнквiзицi©.
Але де, скажiть, подiлася колишня, справжня, запашна з гiтарами,
соловейками, повним мiсяцем... I зiдханнями. Коли ще стрiлялися i вмирали
вiд отрути? Невчасне питання. Вибачте. Нема коментарiв.
У мо му випадку це перевантаження вiдчувалося досить виразно, моя
шановна господиня Надiя Петрiвна раз-пораз мусiла кликати мене знизу: -
Павле Iвановичу! Толехвон! (Вона полтавка). Я мусiв накидати халат i
прожогом бiгти до першо© площинки заднiх сходiв, де збоку у нiшi дискретно
мiстилось вiдгалуження телефону, який засадничо мав мiсце у кухнi i був
пiд неподiльною контролею генерального штабу Надi© Петрiвни. Вона менi
спiвчувала, але разом i скаржилась:
- Коли ви нарештi окрутитесь, - казала з виразом щирого докору. - Хоча
б залюбився... А то лиш зводить iнших.
А на початку травня, як звичайно рано, пiсля нiчно© змiни, я спав
довше, прокинувся без настрою, снилося нiби я садив дерева у якомусь
стадiонi, був розтрiпаний, як кiт пiсля нiчно© мандрiвки, лежав,
потягався, думав про це i те, а далi вставав, мився, голився, на дворi
було ясне сонце i спiвали робiни, я хотiв було посидiти на сво©й
верандочцi з томиком добро© лектури, коли знизу долетiв знайомий спiвочий
контральт Надi© Петрiвни: - Пане Пааавле! Телехвон! - Невдоволений,
вiдложив лектуру i вдався до вiдомо© нiшi на сходах. - Гальо! Данилiв! -
буркнув до слухавки.
- Добрий день, Павле Iвановичу! Тут Зiна! - почув я вiдповiдь.
- А! Дуже при мно! Чим можу служити?.. Слухайте, пане Данилiв...
- Слухаю.
- Але слухайте уважно!
- Уважно!
- Тут бiля мене гарна, атрактивна дiвчина...
- Винятково зворушений.
- Яка хоче з вами познайомитись...
- Чи не завелика честь для такого мрачного схимника, як ваш слуга?
- Нiяких коментарiв. Так чи нi?
- Розумi ться - так! До ваших послуг. Де i як можу бачити панну...
- Лену Глiдерс...
- Панну Лену Глiдерс?
- Вона навiда вас.
- Навiда мене? Чекайте, чекайте! У мене забилось дихання.
- Нiяке дихання, це абсолютно серйозно.
- Розумi ться. Абсолютно. Коли матиму шану ©© вiтати?
- Завтра. Будете дома?
- Хiба увечорi
- Розумi ться - увечорi.
- Година восьма?
- Домовлено!
Це для мене сливе удар, разючий шок. Та Зiна, та Зiна з ©© вольовим
носом. I що за агресiя, чому так спiшно, який сенс i що це за така малярка
i навiщо я ©й здався? Головокружна сенсацiя, загадкова тема, двадцять
чотири години роздумiв, огненний знак питання... Я ще нiколи не затратив
стiльки часу на подiбнi справи, як цього разу, а другого передвечора я
старанно збро©вся, щоб належно зустрiти iнвазiю i бути у формi, як
посадник Лондону, коли його урядово вiдвiду королева. Чисто голене
обличчя, легкий, ясно-сiрий, так званий тропiк, одяг винятково© елеганцi©,
в тон одягу краватка i легкий, ажурний, кокетливий загальний тон i вигляд.
Я так звик. Це ж бо либонь тiльки дiвчина... А я зiпсутий успiхами
Через Микола©в на Чорному морi, через Ванкувер на Тихому океанi, ©©
найкраще простежити на глобусi здовж п'ятдесято© паралелi - Ванкувер,
Харкiв, десятки тисяч кiлометрiв вiддалi... Але справа тут не у вiддалi, а
в часi.
Мiй час - час анти - розуму, анти - правди, анти -людини, засадничого
проти, час коми. Невротичнi правди i гiстеричнi закони в клiматi
iнквiзицi© творили iнферно, в якому одно слово могло значити смерть. Життя
стало кредитовим бiлетом i ним платилося за кожний невчасний вислiв. Сорок
мiльйонiв батькiв, матерiв i сестер принесено цьому в жертву. А в тому
також мо©х батька й матiр.
Я ж опинився в порожнечi, мiж небом i землею, без права на власне
мiсце. Мо©м завданням було знайти таке мiсце i я його знайшов.
Третього жовтня 1948 року, вiйськове - пасажирське, бачу також i себе.
Менi тридцять чотири роки, у мо©х руках двi валiзи. Я легкий, молодий,
здоровий... Я на березi Америки, в Канадi з призначенням Ванкувер. Америка
для мене не просто Америка, а амбiцiя, фантазiя, iдеал. Належу до тих, що
шукали тут правди, свободи - кращi i гiршi, святi i грiшнi, але завжди
сильнi i завжди рiшучi.
Всiдаючи вечiрньою порою в Галiфаксi до довгого, окремого потягу, мене
розварювало почуття надмiрного зворушення. О шостiй годинi, пiд смеркання,
потяг рушив, вiсiмсот пасажирiв, десятки мов i рас i невiдомiсть простору.
Пригадувався Колумб, аргонавти, романи Купера, ковбойськi фiльми. С це
свiт, що виломився з iстокий корабель американсько© фльоти "Генерал
Стюарт" у годинах раннiх причалив до причалу мiста Галiфаксу. На його
покладi 810 пасажирiв з таборiв Дi-Пi Нiмеччини. Сiрий, туманний ранок,
скиглення мев, рев сирен, запах вугiльного диму, невиразнi зариси
побережжя.
Мiж цими прибульцями, у сiрому пом'ятому плащi, рi©, покинув традицiю,
знайшов сво© власнi дороги i пiшов далеко наперед у простори нових епох.
Так, далебi, не легко окреслити той насторожений настрiй, що весь
виповня мою iстоту. Можливо, жалiю, що я вже не належу до тих перших, якi
пройшли цей континент. Це було так недавно. Пралiси, озера, дикi рiки,
прерi©, iндiяни, комарi. Сьогоднi мене везуть вигiдним, теплим спальним
повозом, я не мушу знати дороги, шукати напрямку за зорями. Бiля мене все
солiдне, спокiйне, привiтливе. Увiйде людина у темно-синiй унiформi,
запита чи менi вигiдно, чи я чогось не потребую. У мене на грудях картка
з номерком i призначенням i за п'ять днiв i п'ять ночей, вона заведе мене
на другий кiнець континенту.
За вiкном вже нiч, потяг бiг i кричав, мов гiгантська потвора. Довкруги
втомленi, зiбганi, мовчазнi обличчя. Хотiлося б розгадати ©х думки, звiдки
вони i хто вони i чого залишили минуле. х очi зраджували пережите. Вони
не здивованi, байдужi, смутнi. Можливо вони все ще бачать табори Колими,
Авшвiцу, гарячi пристрастi, холоднi бункери, танки, лiтаючi фортецi.
Неймовiрнi свiдки неймовiрного суду, що його скликано судити вiки i епохи.
Потяг женеться далi, на ранок вiн перетяв границю Сполучених Стейтiв,
земля вкрита iне м, минають будови, га©, поля, ферми. Згодом знов
вернулися до Канади, а на вечiр зi зменшеним темпом, обережно в'©жджа мо
до великого мiста Монтреал.
Пiсля Европи, при мно бачити цiле, не зруйноване мiсто, нiде нiяких
ру©н, яскравi неоновi реклями, многолюднi вулицi i безконечна кiлькiсть
моторових возiв. На перонi чути англiйську, французьку, нiмецьку,
укра©нську мови, я пручаюсь з кожним написом, мо© настро© розгубленi,
почуття осамiтнення.
Пересiдання на нормальний "Кенедi н Пасифiк" - експрес, якого завданням
пересiкти континент i викинути мене на березi Тихого океану. Неймовiрнi
простори, гранiт, рiки, озера i лiс. Вони лежать спокiйно, вони стоять
задивлено, вони течуть задумано, вони чекають, виглядають, сподiваються.
Земля жива й насторожена, вона пляну свою казку майбутнього i розказу ©©
вiтрам, деревам, водi... I довга, провокуюча дорога крiзь гранiт i лiси до
людського серця i мiзку.
То знов появляються i розгортаються до обрi©в прерi©, покраянi ланами й
дорогами, де i звiдки взялися тi майстри, що зробили з цього таку
шахiвницю. Царство тракторiв, пшеницi i тяжких, дiйних коров. I широкого,
синього неба.
А далi велетнi гiр i сяючi снiгом шпилi. Бритiйська Колюмбiя з ©©
купами порвано© на кусся плянети. Цiла розпука, що пiсля Бенфу, нiч
закрила цей ма статичний катаклiзм вiд мого гарячково-ненаситного ока. Але
з ранком потяг елястично врива ться у стихiйно-величну долину Фризера, що
нагаду епоху динозаврiв. Ввижалося, що з ©© гiгантських га©в червоно©
сосни, неграбно висунуться бронтозаври, здiймуться почварнi ящурi й
заревуть мастодонти. Забувалося, що ©деш найдосконалiшим потягом нашо©
цивiлiзацi© i не вiрилось, що тут же поруч бiгли асфальтовi дороги, бiлi
будiвлi, телеграфнi стовпи i барвистi написи.
Останнiй ранок мо © дороги океану й континенту, два тижнi часу i
мiльйони вражiнь. На диво ясний, прозорий, рахманний, обiцюючий. Скорiше
встаю, уважнiше голюся, одягаю найкращий одяг, зав'язую найпривабливiшу
краватку. I готовий до найсудьбоноснiшо© зустрiчi.
Нарештi i сама зустрiч. Година дев'ята i сорок п'ять хвилин ранку.
Субота. Восьме жовтня. Цi дати, як граничнi, кам'янi стовпи, врiзались у
мою тямку. Величезний, впотiлий дiзелевий льокомотив зупиня ться. Багато
людей i мiж ними тро мiцних, повнолицих добродi©в, якi кинулись менi
назустрiч. Моя матiрна мова виразно зазвучала в повiтрi. Мiй на грудях
квиток нарештi виконав свою ролю. Добродi© кинулись до мене i ми
обiймались, нiби рiднi брати, якi цiлу вiчнiсть не бачились.
Далi, звичайно, ми ©хали просторим, не дуже новим автом, я сидiв
спереду з мо©м "спонзором" Сенишином, який вiв машину, а нашi друзi, зi
сво©ми власними машинами, творили нам ескорту. Минали багато вулиць,
багато машин i нарештi довга до само© затоки вулиця висаджена кленами й
каштанами з однородними будинками i бiля одного з таких будинкiв, ми
зупинилися. Не встигли ми висiсти з авта, як бiля нас набралося багато
iнших чоловiкiв i жiнок, всi мене голосно вiтали, я почувався геро м, який
вернувся переможцем з поля бою, ми гармiдерно входили до гарного, чистого,
просторого будинку, мене засипали питаннями, я почувався розгублено, пiд
мо©ми ногами все ще хитався Грунт. I вимагалося вiдпочинку.
Але про таке не було й мови. У просторiй ©дальнi препишно, незалежно i
визивно стояв широкий, бiлий, заставлений посудом стiл з парою тузинiв
стiльцiв, i все це разом з драпiжною гостиннiстю чекало на мою
настовбурчену iстоту. Згодом я опинився на головному мiсцi стола, я був
приголомшений стихiйною кiлькiстю ©жi, рiзноманiтнiстю пиття, чисельнiстю
гостей обох статей, ми пили, ми ©ли, ми пiдносили тости, ми виголошували
промови, з мене зроблено сенсацiю року, найбiльшу людину столiття, опiсля
все перейшло на вокальну частину церемонi© i нашi гордi, буйнi, степовi i
гiрськi пiснi розлягалися широко над затокою св. Георгiя i напевно
досягали Гавайських островiв.
I це протягнулося далеко до пiзньо© ночi, i коли я, десь по другiй
годинi, лягав до сво © бiло©, чисто©, просторо©, а головне не рухливо©,
постелi, я був не тiльки смертельно втомлений, але разом цiлковито
переконаний, що час мо © безцiльно© мандрiвки скiнчився, а почався час
шукання певного, остаточного мiсця на цiй благодатнiй, ситiй землi.
А згодом, з почуттям гордости i вдоволення, мене обвозили оглядати
пречудове, амфiбiйне зелено-iржаво-бронзове мiсто розложене на зазубнях
широкого побережжя зi снiжно-перламутровими верхiв'ями гiр, бiлими на
схилах будiвлями, гостроверхими секвоями, мiстерiйними тотемами,
дзеркальними водами. Я ще не бачив бiльш вражаючого по днання творчости
стихiйних сил природи i людського плянування, у якому б хмарочоси
природного гранiту i хмарочоси залiзо - бетону, на тлi сiро-синього моря,
творили таке панорамне зосередження краси i ма стату.
Одначе цей закуток нашого континенту, зо всiма його слiпучими далями
обрi©в, з його рухливими кораблями i спокiйними причалами, не став мiсцем
мого остаточного оселення. Не можу сказати чому. Коли нам визначаються
путi, нiхто не зна , чи ма це бути путь Магеляна, чи Емануеля Канта, а чи
звичайного волоцюги з пiд мостiв Парижу. Чоловiк, який вибрав мене з
таборiв, у якого я почав працювати, як механiк авто-майстернi на iм'я Iван
Сенишин, не дивлячись на його королiвську для мене зустрiч, не був
призначений долею на мого супутника життьових вимог. Ми зiйшлися з рiзних
бiгунiв плянети, з рiзних заложень душi, ми по рiзному бачили кольори, по
рiзному чули тони. А тому ми мусiли розiйтися.
Це мусiло статися з неухильнiстю смерти чи биття серця. Чи вмiв я
працювати i чи працював вистачально? За мо©ми поняттями вмiв i
вистачально, але нашi з Сенишином амбiцi© нiяк не мирились. Вiн нiяк не
хотiв повiрити, що я при©хав до Ванкуверу не тiльки "доробитися", не
тiльки мати "гавз", "кару", багато на стелi, багато в холодильнику, але
також довiдатись, хто був Джордж Ванкувер, чого вiн тут шукав, чого
смiявся Бернард Шов, чому плакав паяцо. Для Сенишина подiбнi проблеми
видавалися верхом безглуздя i я його розумiв... Але вiн не розумiв мене.
Взагалi, я не знайшов тут, чого шукав. За професi ю, я майстер
корабельного будiвництва, але закон вимагав i я на це погодився, перебути
рiк у мого ручителя. Я став авто-механiком, спочатку помiчним, а згодом
фаховим з намiром одного разу стати незалежним. I не кажу, що ця роля менi
не сприяла. Я мав що ©сти, у що одягнутися i не тiльки ладив авта, а й
ходив на засiдання "Народного дому", помагав ставити "Наталку Полтавку",
спiвав Петра, дописував до "Свободи", залицявся до всiх дiвчат i завiв
старого, надiйного, кремово© барви, "Олдсмобiля".
По роковi тако© чинности, я вже почав мiркувати про власнi дороги,
плянував власне пiдпри мство, Сенишиновi це не конче смакувало, вiн почав
дорiкати, скаржитись, не хотiв мене вiдпустити. Я не мав намiру з ним
сперечатися i щоб зiйти з очей, почав думати про iншi мiсця цi © широко©
землi.
Так чи iнакше, по двох несповна роках, пiсля не дуже дружньо© розмови з
мо©м господарем, навесну у кiнцi квiтня, я залишив Ванкувер. Для Торонта.
У Торонтi я мав приятеля таборових часiв Степана Снилика. Ми були з ним
у контактi, вiн писав менi пеани про сво Кольорадо, не мiг нахвалитися
сво©ми успiхами, повiдомляв, що туди з'©жджа ться чи не цiла нова
емiграцiя i, пiсля деякого вагання, я продав свого "Олдсмобiля", спакував
валiзи, заручився квитком Транс-Канадсько© повiтряно© лiнi© i пустився ще
раз через континент назад. Це була велична увертюра до мого Торонта. Я
вертався, як король з iноземних вiдвiдин, зав-зятюще ломав англiйську
мову, я читав "Лайф", я розмовляв з пасажирами про Котаею, я мав на собi
новенький одяг, а в кишенi книжку Канадсько-королiвського банку.
У Торонтi мене нiхто не зустрiчав, але на летовищi Малтон я взяв таксi
i направився просто на вулицю Маркгам, де Степан Снилик замовив для мене
примiщення у мого прекрасного земляка Пилипа Стецика, який вже встиг
обложитися гiпотеками i стати власником на десять кiмнат будинку, знизу до
верху виповненого, як дорожна валiза, такими ж, як я, мадрiвцями. Я заняв
кiмнатку розмiром пуделка сiрникiв, без вiкна, зi скляними дверима, що
виходили на маленький балькончик поруч з мiнiятюрною, зашкленою верандою.
Цим урочистим актом, я збiльшив цифру населення цього гостинного дому на
вiсiмнадцять, я мав заклопотаного земляка-господаря, пречудову його панi
господиню, ©х зворушливу донечку Оксанку i лiнивого, сивого кота
"Сталiна", який дiстав це грiзне iмення за те тiльки, що замордував
канарка мо © сусiдки, колишньо© акторки Лiдi© Парфен.
А сам будинок, як назовнi так i знутра, виглядав велично. Його пишнi
вхiднi дверi були зашкленi кольоровим склом, його сходи нагору були
застеленi м'яким, мишато© барви, килимком, вiн мав гомiнку, завжди заняту,
убиральню i завжди занятий, з двома вiдгалуженнями, телефон.
Ззаду за будинком красувався невеликий шматок тiнистого городу, там
цвiло чимало квiтiв, росли помiдори i буяв широкий, пишний кущ бозу.
Перший роздiл мо © епопе© був закiнчений. Починався другий. У пошуках
за працею, яка тривала пару тижнiв, я мав менше щастя нiж у Ванкуверi, з
автомеханiка, я став машинiсто-механiком чоколядно© фабрики "Ровнтрi", що
на вулицi Стерлiнг, з не дуже принадними умовами трьох рiзних змiн, якi
мiнялися що-три тижнi.
Вростання не тривало довго. Наша етнiчна група ряснiла безлiччю
потрiбних i менш потрiбних партiй, груп, парафiй, товариств, скрiзь
вимагалось дiлових людей i по короткому часi, я вже набув звання активного
громадянина i мо iм'я вимовлялося з певним акцентом.
I не лишень активного громадянина, але й не менш активного холостяка,
привабливого кандидата на жениха. З наших втiкацьких таборiв на©хало
чимало не лишень вовкiв-сiроманцiв, але й не менше сiроманок - вовчиць, на
забавах, на балях ро©лося вiд агресивних наречених i моя кiмнатка
штурмувалася армiями прекрасно© статi з не меншою наполегливiстю, нiж
англiйська фортеця Мальта за останньо© вiйни. Не знаю, чому любов втiлюють
у вигляд Венери, коли на дiлi, це жорстокий Тома де Торквемадо саме тодi,
коли вiн допиту i палить вiдьом.
I от на полях цих судьбоносних бо©в, в розгарi най-впертiших змагань за
бути чи не бути мого парубоцтва, на краю прiрви мого одруження, я
несподiвано, дивовижно i провокативно зустрiв Лену.
ЛЕНА
1
Моя Олена, яку буду звати автентичне Леною, не мала мiтологiчно©
бiографi©, за не© не змагалися царi i не було спалено Тро©, але ©© минуле
до певно© мiри оповите не менш фантастичною мiстикою, нiж i Олени дочки
Зевса i Леди, дружини царя Менелая, бо i вона належала до тих
загадково-чудодiйних сотворiнь, яким приречено творити легенди i приносити
в жертву не одну Трою.
Досить часто трапля ться, що химерне життя, нi з сього, нi з того, втне
з вами дивовижну штуку, напутать на химерне дiло, наведе затемнення думки,
оплута глузд i зробить з вас гротескового паяцика вашо© власно©
пристрасти. I це не мусить бути конче щось небажане. Навпаки. Це може бути
здiйснення вашо© най-припабливiшо© мрi©... Це може лишитися вашим
найкращим спогадом... Це може стати легендою вашого життя.
Мiстерiя мо © Лени почина ться з того факту, що вона народжена, як i я,
у мiстi Харковi i що ©© батька так само, як i мого, одного разу "не
стало", ©х серед ночi забрано з хати i кудись вивезено, з тi ю тiльки
рiзницею, що мого батька, народного учителя, "не стало" за "буржуазний
нацiоналiзм", тобто, що вiн трохи бiльше, нiж було урядове дозволено,
вживав укра©нсько© мови, а ©© батька, вiдомого iнженера, за будинок у
Харковi i вiллу в Криму, а до того чужинецьке прiзвище, що на мовi тi ©
доби значило "чужоземний шпигун". Саму ж Лену, з ©© матiр'ю i старшим
братом, пiсля арешту батька, так само, як i мене з мо ю матiр'ю, викинуто
з мешкання на вулицю i залишено на призволяще, лишень, що вони ви©хали, не
як ми, на село, а пере©хали до Одеси, де ©© мати стала кондукторкою i
десять рокiв водила одеський трамвай, що зберегло ©х при життi, а моя мати
на селi, пiдчас колективiзацi©, загинула з голоду.
I родилась Лена рiвно десять рокiв пiзнiше, нiж я, тобю вона вже не
знала "проклятого царського часу" взагалi, а я ще мав на собi маленьку
плямку "ганебного минулого", хоча дуже можливо, що ми не раз зустрiчалися
на вулицi Сумськiй, де стояв ©х злочинний дiм, а з ©© старшим, струнким,
бiлявим, ластовинястим братом, ми разом ходили до народно© школи, грали
"гилку" i вчилися курити.
... i напештi, ми однаково затратили пiв життя "для добра майбутнiх
поколiнь", об'©хали пiв свiту, щоб знов зустрiтися на перехрестi вулиць
Батерст - Дандес в Торонтi, Онтарiо, бiля зупинки трамваю насупроти
нiмецько© аптеки "Медiка".
Коли я приходив з нiчно© змiни роботи, я звичайно до обiда спав, а
потiм одягався i простував вниз по Маркгам до вулицi Квiн, де на розi
мiстилася харчiвня "Иорк", власником яко© був мiй господар Пилип Стецик.
Це була пiсна, одноманiтна вулиця, заселена переважно сiрим людом, з
численними синагогами, висаджена берестами, з будинками iсторично©
давности, зi всiлякими хитромудрими ганочками, балькончиками.
прнбудiвками, яких цегляна барва вiд часу перетворилася у брудно-буру,
яких малювання порепалось, а травники злисiлн за бпаком сонця. За повiр'ям
бiльшостi мешканцiв закутка, смiття значило грошi, тому до нього
ставились, як у Iндi© до святих корiв, гiгi на не вважалася чеснотою, а на
естетику не збувало часу. I дивно, чому саме в таких мiсцях водиться
стiльки дiтей. Можливо, рiд людський такi самi бактерi©, як i всi iншi, i
смiтники лля них найближчою стихi ю.
Я, звичайно, проходив сюдою не для розваги, це моя щоденна путь до
©дальнi, мiж дванадцятою i першою годиною. "Грiл Иорк" пишався численними
написами, неоновим свiтлом, реклямою цигарок "Прогрес". Це привабливий,
кольоритний, нiби з оповiдань Джека Лондона, вертеп зi запахами тютюну,
олi©, риби, цибулi, це стовковисько типiв й характерiв, це щедра долоня,
що за маленькi грошi, пропонувала вам ситiсть, це мiсце, де, крiм
"гамбургiв" i ''гот-догiв", ви дiстали рiднi борщi й вареники, а до того
зустрiлись "зi сво©ми" i наговорилися до хрипоти про найважливiшi проблеми
свiту.
Саме того часу це мальовниче пристановище iстотно поширялося,
подво©лась кiлькiсть стiльцiв бару, стiни змiнили свою тютюнову барву на
сiро-небесну, додано збоку кубiчну, без вiкон, оббиту фанерою кiмнату,
запроваджено мiкрофони з безконечною музикою i вiстями на рiзних мовах i
подво©лось кельнерок, якi заклопотано бiгали у сво©х ясно-кремових
халатиках, обвантаженi посудом i харчами.
З помiж них контрастове видiлялась звинна, елегантна русявка зi синiми
очима, червоними устами i вольовим, вражливим носом, родом з Донбасу, яка
часто до мене зверталася i звала мене Павлом Iвановичем.
Одного разу вона несподiвано мене запитала: - Павле Iвановичу. Чи ви
зна те Лену Глiдерс? - Нi, - вiдповiв я незучаснено - Не зна те Лени
Глiдерс? Це неможливо. Це ж вiдома малярка, - казала вона здивовано. - Нi,
- вiдповiв я тим же тоном. - Вона малю рiзнi такi... зна те... Модерна, -
вияснила вона. - А вона вас зна , - вияснила виразнiше. - Мене? Як i чому?
- питав я здивовано. - Як i чому. Ви ж парубок. Ми з нею разом живемо. I
про вас говоримо. Вас усi знають.
Аргумент був засильний, я замовчав, але моя спiврозмовниця не вмовкала.
- Дуже гарна, - казала вона, маючи на увазi ту саму Лену.
- Навiть дуже, - пробував я жартувати.
- Уявiть, що дуже. I шкода, що ви ©© не зна те.
- Можливо й шкода.
- А може б ви хотiли з нею познайомитись?
- А чому б нi.
- Вона недавно прибула з Монтреалу.
- О! З Монтреалу. Розумi ться. Ви, зда ться, також з Монтреалу.
- А ви, зда ться, з Ванкуверу.
- Ма те рацiю, - вiдповiв я з посмiшкою. - А чи мiг би я знати ваше
iмення?
- Зiна.
- А далi?
- Далi нема. Зiна.
На цьому наш дiялог на тим часом скiнчився, я був задавнений скептик,
вiдкриття Зiни мене не зворушувало, менi соромно признаватися, але
засадничо, я не належав до тих, якi легко загоряються, я вiрив в любов,
кохання, пристрастi, я читав про них, бачив ©х у (фiльмах, але лишень
бачив, не конче сприймав, мо тiло було на таке загартоване, душа iмунна,
гормони ситi. Лишалась мрiя, а в мрiю не вiрилось дослiвно. Хотiлося
чогось незвичайного, сильного, вражаючого, з глибоким, як казав один поет,
вiддихом.
Зовсiм недавно, я, було, щось подiбне зустрiв. I не так далеко. На тiй
самiй вулицi Дандес, повертаючи до лiва, де розбитi хiдники, бруднi
калюжi, жидiвськi й iталiйськi крамнички зi сушеною, солоною рибою,
оселедцями, прiсним запахом оливок, грушкоподiбних сирочкiв, майже в
перемiшку з червоними кожушками, цяцькованими поясками, спальними мiшками,
юхтовими черевиками... На самому розi при виходi на Баторст красу ться
запорошений кiоск журналiв, газет, кишенькових видань, курильного краму.
Тут я часто зупинявся, мене приваблювали вропейськi iлюстрованi журнали,
ремiнiсепцi© минулого, спогади вiйни, знайомi прiзвища...
I саме на цьому мiсцi, зовсiм ненароком i зовсiм випадково, я побачив
молоду, гнучко-струнку, в повiтряно-легкiй суконцi дiвчину, з римською, у
виглядi кiнського хвоста, зачiскою. Така мимолетна з'ява. Вона щойно
висiла з трамваю Дандес i чекала, видно, на Батерст. Унiкальне вражаюча i
безкомпромiсово гарна. I закоштовна, щоб зватись жiнкою, це просто
квiтка-самоцвiтка, не Мадонна i не господиня, а вияв мистецтва,
брильянтовий перстень на пальцi уяви.
Це можливо мариво гiперболiчне, можливо це просто шахрайська льоторся,
яку годi проглянути. За цiле мо рiзно-многогранне буття на цiй строкатiй
землi, не так часто приходилось бачити зблизька подiбнi явища, за
вийнятком на екранах голiвудських колекцiй... Але в самому автентичному,
доторкальному вимiрi, на брудних хiдниках давнтавнiв, на станцiях
транспортацi© i взагалi, пiд ясним синiм небом мо © домени, подiбнi
явивища зникаюче рiдкiснi. I тодi вони вражали, i наводили переполох i
пiдносили температуру.
Хоча звичайно - дяка Боговi, такi феномени появляються, торкаються,
вiддалюються i забуваються. Залиша ться далi те саме переконання
нездiйсненности, гiркий присмак невiри i нсвиразно-тьманне шукання ново©
точки у плоскому просторi. Але цi ого разу, це звичне правило було
порушене. По кiлькох, можливо, двох-трьох днях, на тому самому мiсцi, у
той. самий чаг, лишень з деякими несутт вими змiнами (сiра, обтiкальна, як
рукавиця, суконка зi загостреним пiдкресленням форм) я мав нагоду вдруге
переконатися, що мо© попереднi спостереження не були переяскравленням. Це
не була антика, нiяка Венера Мiлоська, але це була прекрасно витримана
синтетична субстанцiя жiночо© подоби нашо© атомово© епохи, продукт мейд iн
Ню Иорк, свiдомого по днання вiтамiнiв з аптечних баньочок i
контрольованих калорiй. Я б це назвав скромно, як Чорчiл назвав одну iз
сво©х книг - "Трiюмф i трагедiя". Трiюмф цивiлiзацi© i трагедiя мо ©
неспроможности.
Подяка творцевi, що i це минулося. Залишився довший, гострiший спогад i
трохи бурчливих фiлософських розважань за чашкою кави в кубiчнiй кiмнатi
"Иорку", солiдно© людини, яка вперто трима ться переконання, що судженого
не об'©деш конем, а не суджену не привабиш нiякими чарами чемлi. Я не
виявив панiки вiд пропозицi© Зiни минулого разу, але згодом ми цю справу
порушили наново. - Як ваша малярка з Монтреалу? - запитав я ©©. На це,
Зiна виняла з маленько© кишеньки свого бiлого плаща вiзитiвку одного
зубного лiкаря з годинами прийнять пацi нтiв i на ©© зворотi, енергiйним
письмом, написала: "Лена Глiдерс, 370 аве Шша, 00-4117". I подала менi.
Я прийняв картку i заховав ©© до кишенi сво © робочо© блюзи. Нiчого не
сталося... Нема заперечень. Але й нема запевнень. Цiлковита
безстороннiсть. I що це справдi за така мармуровiсть? Можливо наш
нуклеарний час трохи запересичений любов'ю - книги, радiо, телевiзiя,
рекляма... Зо всiх екранiв i гучномовцiв на нас женуть любов, нiби отари
худоби у ковбойських фiльмах, нагi жiнки переслiдували нас навiть у...
Вибачте. Не будемо рискувати словами. Не хочемо опинитися перед лавою
присяглих свято© iнквiзицi©.
Але де, скажiть, подiлася колишня, справжня, запашна з гiтарами,
соловейками, повним мiсяцем... I зiдханнями. Коли ще стрiлялися i вмирали
вiд отрути? Невчасне питання. Вибачте. Нема коментарiв.
У мо му випадку це перевантаження вiдчувалося досить виразно, моя
шановна господиня Надiя Петрiвна раз-пораз мусiла кликати мене знизу: -
Павле Iвановичу! Толехвон! (Вона полтавка). Я мусiв накидати халат i
прожогом бiгти до першо© площинки заднiх сходiв, де збоку у нiшi дискретно
мiстилось вiдгалуження телефону, який засадничо мав мiсце у кухнi i був
пiд неподiльною контролею генерального штабу Надi© Петрiвни. Вона менi
спiвчувала, але разом i скаржилась:
- Коли ви нарештi окрутитесь, - казала з виразом щирого докору. - Хоча
б залюбився... А то лиш зводить iнших.
А на початку травня, як звичайно рано, пiсля нiчно© змiни, я спав
довше, прокинувся без настрою, снилося нiби я садив дерева у якомусь
стадiонi, був розтрiпаний, як кiт пiсля нiчно© мандрiвки, лежав,
потягався, думав про це i те, а далi вставав, мився, голився, на дворi
було ясне сонце i спiвали робiни, я хотiв було посидiти на сво©й
верандочцi з томиком добро© лектури, коли знизу долетiв знайомий спiвочий
контральт Надi© Петрiвни: - Пане Пааавле! Телехвон! - Невдоволений,
вiдложив лектуру i вдався до вiдомо© нiшi на сходах. - Гальо! Данилiв! -
буркнув до слухавки.
- Добрий день, Павле Iвановичу! Тут Зiна! - почув я вiдповiдь.
- А! Дуже при мно! Чим можу служити?.. Слухайте, пане Данилiв...
- Слухаю.
- Але слухайте уважно!
- Уважно!
- Тут бiля мене гарна, атрактивна дiвчина...
- Винятково зворушений.
- Яка хоче з вами познайомитись...
- Чи не завелика честь для такого мрачного схимника, як ваш слуга?
- Нiяких коментарiв. Так чи нi?
- Розумi ться - так! До ваших послуг. Де i як можу бачити панну...
- Лену Глiдерс...
- Панну Лену Глiдерс?
- Вона навiда вас.
- Навiда мене? Чекайте, чекайте! У мене забилось дихання.
- Нiяке дихання, це абсолютно серйозно.
- Розумi ться. Абсолютно. Коли матиму шану ©© вiтати?
- Завтра. Будете дома?
- Хiба увечорi
- Розумi ться - увечорi.
- Година восьма?
- Домовлено!
Це для мене сливе удар, разючий шок. Та Зiна, та Зiна з ©© вольовим
носом. I що за агресiя, чому так спiшно, який сенс i що це за така малярка
i навiщо я ©й здався? Головокружна сенсацiя, загадкова тема, двадцять
чотири години роздумiв, огненний знак питання... Я ще нiколи не затратив
стiльки часу на подiбнi справи, як цього разу, а другого передвечора я
старанно збро©вся, щоб належно зустрiти iнвазiю i бути у формi, як
посадник Лондону, коли його урядово вiдвiду королева. Чисто голене
обличчя, легкий, ясно-сiрий, так званий тропiк, одяг винятково© елеганцi©,
в тон одягу краватка i легкий, ажурний, кокетливий загальний тон i вигляд.
Я так звик. Це ж бо либонь тiльки дiвчина... А я зiпсутий успiхами