Страница:
- Це рекляма, - казав я.
- Все рекляма. Ви рекляма, я рекляма. Гелена Рубiнштайн. Перi Комо...
Налийте менi чарку... I собi...
- Я не маю, - казав я.
- Але я маю. Михайле! - гукала вона вниз. Налий нам по чарцi... Що
хоч... Я хочу мати настрiй.
- Ви ж ма те настрiй.
- Я хочу мати... Над... Над... Наднастрiй. Як вам подобаються мо©
парфуми? Правда? Чудовi! Пахнуть весною. Пiвднем. Ви ж були на пiвднi...
- Нi. Я був лише на заходi.
- Давайте по©демо на пiвдень.
- Давайте.
- А ви б зi мною по©хали?
- Куди хочете. До гипту... В Сагару.
- Нi. На Флориду... Лежати пiд пальмами на березi океану. Ви ще нiколи
не лежали пiд пальмами на березi океану.
- А ви?
- Я багато разiв.
- Я й забув. А правда. Легкий бриз, чудова фiгура.
- Ха-ха-ха! А правда? Чи я вам подобаюсь?
- Бiльше, нiж дозволено.
- Ха-ха-ха! Не питайте дозволу!
Вона схопила мене за руку i ми, невiдомо чому смiючись, пiшли вниз
сходами. Марта сво ю широкою сукнею виповняла весь простiр, для мене
залишалось лиш окра ць сходiв, внизу у кухнi, переодягнутий у вечiрнiй
одяг, Михайло наливав чарки "канадського клюбу" з джiнджiрелом i льодом.
- Зна ш, Михаиле, що вiн менi обiця ? Брильянтовий перстень за тисячу
двiстi долярiв i по©здку на Флориду. За брильянти! За Флориду! - пiдняла
вона чарку.
Вона була втiленням запашно©, рожево© радости i запашного, рожевого
щастя, Михайло спокiйно смiявся, я достосувався до загально© атмосфери, ми
всi тро випили i почали збиратися до вiдходу. Марта, дарма що цiлий день
приготовлялась, все ще не була готова, побiгла ще раз нагору до спальнi i
довго там барилася... А мене Михайло покликав до телефону, дзвонила одна
мало знайома панi i питала, чи я буду на балi, я був трохи здивований, а
одночасно вдоволений - хтось десь i для чогось цiкавиться мною.
Ми з Михайлом чека мо. Але ось, у всiй сво©й стихi©, як пишний
розпущений павич, сходить вниз Марта, я подав ©й тепле, легке, зi сiрим
каракулевим комiром пальто i ми, нiби тро жрецiв, якi збираються
приносити криваву жертву, урочисто виходимо i сходимо вниз, де нас чека
нове, блискуче чудо з назвою Шевролет. - То я маю сидiти сама? Нiколи! -
протестувала Марта, коли ми намiрялися примiстити ©© на задньому сидженнi.
- Але вашi роби, - перечили ми. - Но-но-но! Це вам не вигорить, Павле, ви
тут зi мною, - протестувала вона.
- До ваших послуг, мадам! - вiдповiв я. Ми заняли задн сидження,
Мартина сукня, як лютий звiр, загнала мене в самий кут, Михайло залишився
сам за керiвницею.
Вiдчувався пiднесений, густо-рожево-оксамiтний настрiй свята, змiшаний
iз запахом французького одеколону, все бундючно настобурчене, вулиця, як
звичайно в суботу, завантажена машинами, наше слухняне авто терпеливо i
вперто продиралося крiзь гущу механiки, розливно й невротичне мигали
неоновi реклями, був, мабуть, вiтер, бо хiдниками пiд ногами пiшоходiв,
металось зграйками сухе листя.
Ми з Мартою сидiли рiвно, як фараонська пара вирiзьблена на кольонах
святинi, ©© вольовий профiль з вольовим носом, час до часу обливався
сяйвом свiтел, в темнотi зо всiх бокiв мигали кольори. Ми мовчали, але моя
безбожницька думка бавилась спокусами уяви, нервова рука Марти мордувала
мене сво©ми дотиками, ©© сукня наводила терор i я не мав сили розiрвати
цi © течi© днання з чемности, з приемности, з легковажности, ця гра
виразно нас бавила i ми просувалися крiзь ту масу настрою i чим ми бiльше
наближалися до готелю Парк-Плаза, що на розi вулиць Блур i Авеню Роуд, тим
та маса ставала густiшою, гарячiшою, бентежливiшою.
I ось нарештi вiсiмнадцять поверхiв готелю, а з ним не менша проблема
паркування. Його офiцiйна паркувальна площа цiлковито вичерпана,
залишалось шукати мiсця де iнде. Машини поволi пiд'©жджали до входу
готелю, висипали на хiдники одягнених у бальовi сукнi жiнок i вiд'©жджали
в невiдоме шукати для себе пристановища.
Ми вирiшили не розбивати нашого товариства, одразу ©хати за пошуками
паркування, а потiм пiшки вертатися до готелю. За чверть години нам це
пощастило осягнути, ми залишили нашу машину на однiй з бiчних вулиць i
почали боротьбу з вiтром, що дув нам напроти. Особливо терпiли сукня й
зачiска Марти, ©© легкi, на високих тонких закаблуках атласовi черевички
вимагали милосердя, ми з Михайлом дивилися на цей садизм природи, нас
гризло сумлiння, щб ми все таки не залишили ©© одразу в готелi, але ради
не було i ми наполегливо прокладали нашу путь назустрiч слiпучому фасаду
кiна "Унiверсiтi", яке горiло пожежею реклями фiльму "Антонiй i
Клеопатра". Цiкаво чи гипет мав сво© кiна? Нi. Але вiн напевно мав сво©х
жрецiв моди, чарiвну Марту, боротьбу з вiтром i готель Плазу з балем
iнженерiв. Чому я не родився одночасно тодi i тепер, щоб мiг порiвняти.
Другу чверть години ми затратили, щоб добитися до середини готелю, але
ми цього доконали, заля була вщерть заповнена, зо всiх бокiв чулися
нарiкання, було тiсно, пiвтемно, чорнi мармуровi стiни, висока заля, ряд
свiтляних дискiв, що звисали з темноти, блискуча, освiтлена прожектором
оркестра в далинi i безпервний, повiльний, густий танець в атмосферi диму,
алькоголю, парфумiв.
Знайти мiсце при столику не було надi©, наша трiйця розгублено, без
напрямку продиралася крiзь масу, траплялися знайомi, мiнялися привiтаннями
i серед тi © гущi облич я побачив одно, яке мене бiльше зацiкавило -
округле, ластовинясте з мiцно пiдмальованими устами, обличчя Манi
Зарубовсько©, приятельки Лени, яка звичайно на мене гнiвалась i уникала
зустрiчi. Але на цей раз, помiтивши мене, вона залишила свого партнера,
протиснулася навпрост до мене i шепнула менi на вухо: - Лена. - I не
чекаючи вiдповiдi, знов поринула у розтанцьовану стихiю.
- Що вона вам сказала, - швидко й сполохано запитала мене Марта i
схопила мене за руку. - Комплiмент, - вiдповiв я механiчно. - Кого ви
шука те? - питала далi Марта. Я не вiдповiв, я дивився понад голови людей
i менi здавалося, що я помiтив одно особливе обличчя, яке мене вразило,
але воно дуже швидко знов розчинилося в масi. Терпка, гарячкова
напруженiсть, требаб зiрватися й бiгти. - Ей, паничу! Що з вами? Чи ви
мене чу те? - непоко©лась Марта. - Чую. Я вас чую, - вiдповiдав я
непритомно.
Оркестра зробила малу перерву, танцююча маса зупинилася, але не
розходилась, чекаючи на другу половину танцю. За хвилину з глибини залi
донеслась проймаюча мелодiя танго-роз i маса знов почала рухатись. -
Вiдкривайте баль, - звернувся я до Михайла. Вiн запросив Марту, вона з
ваганням погодилася, докiрливо глянула на мене i я залишився сам у гущi
людей.
Вiдчувалось багато надзвичайного, я любив феномени, фантастичнi
реклями, лiтаючi тарiлки, любив гру серця. Вимагалось бiльшого ефекту i я
почав шукати буфету. Продираючись крiзь масу людей, я ще раз наткнувся на
Маню Зарубовську з ©© гарними, оголеними плечима, якi пiд штучним сяйвом
свiтляних дискiв, мали кольор старо© бронзи. - Вона вас шука ! - шепнула
вона знов i так само зникла.
Я рiшуче не мiг дати зi собою ради, це обурювало. Не пiти ж i не
кинутись у прiрву. Я ще збiльшив зусилля, щоб прорватися до буфету,
знайшов його у вiдлеглому кутi злiва вiд голосно© оркестри, обложеного
армi ю людей iз склянками ситого, лукулiвського настрою. Моя поява
викликала сенсацiю, знайшлося багато знайомих. А! О! Давно не бачились!
Купили нову хату! Гратулюю! Виклики, оклики, гратуляцi©, нiби я перемiг
боксера Лю©са. У мо©й руцi механiчно з'явилася склянка з рай-вiскi,
появився друг i приятель ще з Европи Степан Снилик, той самий що "оформив
мою хату", який встиг оформитись також i виглядав, як американський
футбольний м'яч з округлим теплим носом i бiлою пiнгвiновою манiжкою на
тлi чорного, англiйського одягу.
- Прогресу мо, - казав Снилик. Як хата? Не бери цього поважно. Маю для
тебе солiднiше дiло. Випий ось чарку i бери другу. Я сьогоднi "целебрую".
А все таки в Роял Иорку було краще. Цей готель... Нiчого, нiчого. Мода...
Щось, як вiршi Полусонцево©, але там було де розгорнутись. Наша громада
множиться. Хати йдуть, як нейлоновi панчохи, купив - двадцять, продав -
тридцять. Раджу i тобi ворушитися.
До нас пiдходили, вiдходили, творили гурти, реготали. Власник "Луцiв
енд Брос Ко.", власник "Дженерал Клiнiнг", власник "Дженерал Вуд Стор".
Безодня власникiв, мо© кишенi заповнились вiзитiвками, колишнi хлiбороби
Укра©ни, всiлякi в'язнi всiляких тюрем, таборяни Дi-Пi, нацiоналiсти,
соцiялiсти, монархiсти, правi, лiвi, об' днанi залею Парк Плаза, надхненнi
рай-вiски i оркестрою Ябця Яблонського.
Мене замотали у вир алькоголю i бiзнесу, нiби медальйон ватою, мо
обличчя набрало кольору полуницi, язик розв'язався i молов, як жорна, що
лиш не сип, здавалось я потрапив на iншу плянету i закрутився солодким
крутiжем блаженного буддiйського раю.
Та все таки я не зрiкався туманного намiру вирватися з цього
буфетно-бiзнесового едему, бо десь там у непрогляднiй далечi майорiла одна
згадка, яку я намагався пiймати рукою. Я робив зусилля прорватися i знайти
щiлину у мурi бiлих манiжок, можливо я зробив щось в цьому напрямку i
зовсiм не помiтив, коли i як, знечев'я, як привид, як царiвна пiдводного
царства, з модерно-атомовою, сiро-попелястою зачiскою, появилася
передiмною Лена.
Наскiльки все таки жiнка вiдважнiше вiд нас, чоловiкiв, ство, вона
стояла передi мною у моднiй, сiрiй, мiшкуватiй, а ля Париж, сукенцi, зi
сартрiвською екзестенцiялiстичною усмiшкою, зовсiм незалежно i виразно
дивувалася виглядом мо © спантеличено© подоби. I дине, що мене рятувало
вiд загибелi, це алькоголь з його чудодiйними властивостями позбавляти
людину людського вигляду. Лена невмолимо стояла передо мною, нiби кат зi
сокирою, ©© широкi уста розтягалися у знiяковiлу посмiшку i я почув, нiби
з-за стiни, ©© гаркавий голос: - Не пiзна те мене, Павле? - i простягнула
менi руку, яка видалась менi неймовiрно довгою.
- Чи я пiзнаю? О! Це ©й-богу вона! Звiдки? Як? Коли? Лено! - я
захлинався, нiби потопельник.
- Шукаю вас цiлий вечiр, - далi чую ©© намацально - реальний голос,
нiби я чув його учора. - Де ви пропада те?
- Де пропадаю? П'ю. Ось з тими капiталiстичними акулами .А де ви тут
взялися? Чи можна торкнутися? Так! Лена! - театрально казав я, що ©©
бавило i вона-поблажливо пiдсмiхалася.
- При©хала навiдати друзiв, - казала вона.
- А як з недрузями? Наприклад, я? А де ваш шановний чоловiк? Як при мно
звучить: чоловiк, газбенд, ман, муж!
- Чоловiк, газбенд, ман - дома, - казала вона. - А ви, бачу, виключа те
себе з числа мо©х друзiв.
- Це хочете сказати - я? Провокацiя.
- Ви так поставили питання... Не я.
- Горда невиннiсть. Вибачте. А газбенд дома. I як ви могли? Забува те
куди ви попали. Чи ви зна те, що ви мiж пiратами? Професiйними
контрабандистами? Насильниками й людожерами?
- Не забуваю. Менi саме такс товариство iмпону .
- Що вас тут розiрвуть?
- Готова на розтерзання.
- А коли ви з'явилися ? Маю на увазi Торонто.
- Учора.
- Грiшниця! Мiй телефон Джi-Ю 3252.
- Звiдки могла знати? В телефоннiй книзi вас ще не ма .
Цiле Торонто зна . Спитайте на вулицi першого газетяра. А де ви
зупинилися?
- У Манi.
- Зарубовсько© ? Та що вперто мене бойкоту ? I не каже, за що.
- А може ви зна те, за що.
- Я ще не аж такий ясновидець.
- Цiле Торонто зна .
- То кажiть! То кажiть! Щаслива i радiсна, мадам...
- Соренсен.
- Ясно - Соренсен. Нарештi. I щаслива.
- Ясно, щаслива. Може запропону те якийсь коктейль... Для бiльшого
щастя, - казала Лена.
- Вибачте! Розумi ться. Що ви п' те? Чи по старому?
- На цей раз звичайна вiски. Без нiчого.
- Пам'ятайте, що ви мiж пiратами. Розiрвуть.
Я кинувся в атаку на вiски, проломив буфетну чергу, роздобув двi
склянки "рай" зi содою i льодом (дабл i ще раз дабл!) i вирвався назад -
переможний i радiсний, по дорозi натрапив на Михайла, який прибув сюди,
мабуть, з тi ю самою мiсi ю, нагадав менi Марту, побачив Лену, все
зрозумiв, вдоволено посмiхнувся i зайняв мiсце у лавах буфету.
- Павле. Але я просила... - кинулась до мене Лена.
- Чисто©. Розумiю. Зараз дiстанемо ще. Вибачте.
- Добре й так.
- Зараз! Зараз! - метушився я невiдомо чому, зi склянками в обох руках,
оглядався за мiсцем i на диво нам пощастило - столик залитий кольоровою
рiдиною i заставлений порожнiми пляшками з дуже бурхливим кра видом у кутi
пiд чорною стiною. Я згорнув набiк пляшки, паперовою серветкою витер
калюжi "севен-ап"-у... - Чи ж не чарiвне гнiздечко, - захоплено казав я.
- Iдеальне, - смiялась Лена.
- Лиш погляньте, що отам дi ться, - вказав я на публiку.
- Веселяться.
- Чи ж не бурхлива радiсть? Бачите, що дi ться з нашим Торонтом ? Чу те
? Розтяжна, степова... Чудово! Отже за радiсть! - i ми пiдняли склянки.
- За радiсть, - казала Лена.
- Ох, та безбожна флейта. I як вона баламутить "Розпрягайте, хлопцi,
конi". Тож ви також з Харкова!
- З Харкова - казала Лена.
- I скажiть... Признайтеся. За яким таким циганським законом, ви так
ганебно мене залишили? Чи вас не мучить сумлiння? Отже за зустрiч! - i я
пiдняв склянку. Лена пила також.
- Павле, - казала вона по хвилинi надуми. - Я нiколи вас не залишила.
- Мовчiть! - стукнув я по столi кулаком.
- Я вас не залишила, - спокiйно повторила вона сво i зосереджено
дивилась на мене. I я раптом замовк. Менi видалось, що вона говорить якусь
правду. Я вiдчув знайомi нотки ©© мови... Нашi очi визивно зустрiлися,
було замало свiтла, щоб бачити ©х вираз, але я вiдчував. Наступило раптове
вiдпруження.
- Менi хочеться когось вдарити, - вирвалось у мене.
- Перед вами стiл, - вiдповiла Лена.
- Чортова справа! I кому це потрiбно? - лютував я.
- Ви ж тодi обiцяли, - казала далi Лена.
- До чорта ясного... Коли i що обiцяв ?
- Телефонувати.
- Куди i кому?
- Ви! Менi! Пiсля балю в Каса - Ломi. Я ж просила. I дала вам телефон.
I чекала цiлий день. I чому ви не телефонували?
Я був п'яний, моя голова варилася, як котел з брагою, але я враз
задубiв. Що справдi сталося? Чому я задубiв? Чому менi занiмiв язик? I я
враз пригадав.
- Я ж телефонував! - вирвалось у мене сливе розпачливо. Цiлий день.
- Але куди i кому?
- На Шша!
- На Шша! Я ж вам... - i вона замовкла. Я мовчав також. Я зрозумiв.
Вона дала менi телефон Зарубовсько©, а я переплутав.
- Леночко! Зна те! Мене мало повiсити! Мене треба розiрвати на шматки!
- викрикнув я, схопив свою склянку i випив до дна. Але мо оп'янiння
швидко проходило, я був приголомшений, не мав нiяких слiв пояснення. Анi
виправдання. Я вперше зрозумiв цiлу цю винятково безглузду, безмiрно
судьбоносну ситуацiю.
- Фу! - вирвалось у мене. Чи ви будете тут ще завтра?
Вона подумала i вiдповiла: - Нi.
- Прокляття! - вiдповiв я. Чому б вам не зiстатися? Один тiльки день.
- Який сенс?
- Сенс? - вирвалось у мене.
- Як би ви це назвали?
- Ма те рацiю, ма те рацiю. Вибачте.
- Ви ж мене так добре знали.
- Як i ви мене. Що власне сталося?
- Мабуть помилка, - казала вона.
- I ви не могли... перевiрити ?
- Як було перевiрити? - казала вона. Не було часу. Не було сили. Я
боролася... До останнього. Ви зна те, що все це... Все це важилось роками.
Зрештою, я не хочу сподiватися.
- Не треба. Я зрозумiв. Вина за мною i тiльки за мною. Я був ганчiрка.
Сам не знаю... Я... Я... не раз! У мене завжди так складалося, це моя
якась патологiчна хиба. Ви зна те, що я був... Зрештою, ви це добре
зна те. Я був ненормальний i я тепер ненормальний, я був вирваний... Я
вас люблю! Я вас... вами хорий. Я хорий! Я хорий! Лено! - Я мав руки
спертi лiктями на стiл, голову обняту долонями, дивився невiдомо куди.
Лена мовчала.
- Можливо нiчого не сталося, - проговорила вона по часi.
- Як ви це розумi те? - глянув я на не©.
- Бо я ще та сама, - вiдповiла вона.
- Як це справдi розумiти? Я це вдруге чую. Вперше, коли ви вернулися з
Ню Иорку.
- Бо це правда, - казала вона. Не знаю, як ви, але я та сама, направду
та сама... Мене виповня мистецтво, iнакше я б... здохла.
Я глянув на не© i хотiв вгадати ©© справжню думку. Вона дивилася на
мене довгим, впертим, рiвним поглядом. - Так. Я та сама. Ви для мене той
самий, - казала вона.
- Можете працювати? - запитав я спокiйнiшим тоном.
- Дуже добре.
- Вiн розумi ?
- Дуже.
- А як мама? Вдоволена? Напевно.
- Не знаю, Можливо. Вона в нас нiма. Говоримо на митах.
У цей час хотiлося сказати дуже i дуже багато, сказати все повною,
ясною, чистою мовою, висказати невисказане, пояснити непояснсне. Але не
було нiяко© для цього сили. Я бачив перед собою Лену, вона на досяг мо ©
долонi, але вона була поза межами досягнення i я не мiг ©й нiчого,
абсолютно нiчого сказати. Як знайти доступ, або вихiд, або вхiд, або
вiдхiд, щоб вона зрозумiла. I я знав, що вона розумiла, i напевно так
само, як я, i так само нiчого, крiм коротких, холодних, сухих слiв не
могла сказати. Ми замовкли. За нами i бiля нас бушувало те чорне море
музики, танцю, спiву, розкритi i закритi пристрастi гойдалися, як хвилi
великого окоану, набридлi та одноманiтнi. Ми сидiли в кутi, пiд стiною,
заваленi i заставленi масою нiг, спин, животiв, голiв, рук, нами на щастя
нiхто не цiкавився i ми на щастя нiким не цiкавились. Я вигнав з пам'ятi
все, що було до цього, я заставив всi входи сторожею сво©х най iнтимнiших
проблем, я мав на досяг долонi Лену... I завтра ©© не буде.
- На якiй мовi говорите? Дома. - запитав я ©©.
- Англiйська. Трохи нiмецька.
- Лена Соренсон, - вiдповiв я.
- Вам це подоба ться?
- Це так . Iнтернацiональне. Ми проти Iнтернацiоналу.
- Можливо проти. Але ми Iнтернацiонал.
- А як там мiй портрет?
- Висить на стiнi.
- Поруч з вашим?
- Нi.
- I не скаржиться?
- Iнодi.
- Як саме?
- По рiзному. Я з ним воюю. Дуже настирливий.
- I ма те успiх.
- Не дуже.
- А чому?
- Ах, Павле!
- То може затанцю мо? Така грiзна Ча -Ча.
- Зна те, що я ©© не зношу. А ви без музики?
- О, нi. Маю "Фiлiпса".
- О... Зачекайте. То ж ви власник ново© хати! Гратулюю.
- Дякую. Хто вас iнформував?
- Маю розвiдку. Тепер лиш женитися. Чи запросите на весiлля?
- Не маю наречено©.
- Наречених безлiч. Он у тiй гущi...
- А як по вашому з любов'ю?
- Виберiть християнську. До ближнього.
- Може подумати.
- А до речi... Ви писали чудовi листи. Чому перестали ?
- Бо я не письменник, а механiк. I стратег.
- Стратег чого?
- Бо©в за одну... мрiю.
- О, я вас знаю... Хороший Павло... апостол. Проповiдник любови.
- Не конче до ближнього.
- Будемо мати i це на увазi.
- Лено Сопенсен.
- Вам сподобалося мое прiзвище.
- Щоб не забути.
- Це заучить, як погроза, що можете забути. Але я не забуду.
Пам'ятайте.
- Для мене цього не досить, - казав я.
- Ми купили дорогий спогад... А все решта можливо не таке сутт ве.
Iнколи люди каються, що не вмiли зберегти вартостей, а по-мо му найбiльшою
нашою вартiстю все те, що ми з вами пережили.
- Для мене цього не досить, - повторив я вже сказане.
- Ви гарно вмi те писати... листи. Згода ?
- Але ж ви "не вмi те писати".
- Зате вмiю читати... I розумiти.
- Це значить говорити з порожнечею.
- О, як це суворо сказано. Пам'ятайте, що де б я не була i що б че
робила, я буду з вами. Може це звучить сентиментально, але разом правдиво.
Павле! Одружiння це найбанальнiша справа.
- Не для мене.
- Знаю, знаю. Тому ви й затягнули цю справу так безжалiсно. Коли б всi
люди так на це дивилися - не було б сiмсот мiльйонiв китайцiв на землi, а
в небi не було б спасiння... вiд цi © повенi грiха.
- Таким я . Я вибрав спротив. Не кiлькiсть, а якiсть.
- Кiлькiсть, якiсть - яка рiзниця. Головне... Не знаю, як це назвати.
Чи це може бути "щастя"? Якщо це взагалi.
- По-мо му . За далекими свiтами, за глибокими морями, за високими
горами. Чи наша зустрiч не був гарний доказ?
- Ви були зi мною щасливi ? - питала вона по надумi.
- Нi.
- А чому ?
- Бо ми не скiнчили початого.
- В такому разi ми ма мо ще надiю. Коли б скiнчили - що далi ?
- Розумi ться, коли б дивитися крiзь такi окуляри. Для мене не лишень
пристрасть. Для мене по днання, злиття. Маю на увазi два бiгуни. Якась
умовна вiчнiсть, ще одно людське життя. Я знайшов початок, але не знайшов
кiнця. I не це хотiв сказати... Не кiнця, а закiнчення, чи продовження, чи
тривання. До кiнця всiх кiнцiв, у межах нашого тривання. Не погоджуюсь на
цю хвилеву зустрiч з вами, з першо© хвилини нашого знайовмства, я вiдчув
приречення. Ми мусiли бути цiлiстю. Мене не треба переконувати, що ви не
були б iдеальною жiнкою, матiр'ю, дружиною, я не шукав у вас саме
iдеального iдеалу, але я шукав i знайшов щось значно бiльше, чого не
висловиш словами, але що виповня мене по самi вiнця i що робить мене
щасливим. Може це i любов. В кожному разi це одна з найбiльших
дорогоцiнностей, за яку безконечнi поколiння людей вели, ведуть i будуть
вести безконечну боротьбу. Для мене це основне.
- О. як це гарно, Павле! - вирвалось у не© ©© знане речення, яким вона
звичайно висловлювала сво захоплення.
Нашi очi зустрiлися, ми дивилися крiзь морок одне одному в глибину
глибин i хотiли сказати правду правд... Мiж нами запала мовчанка, яка
тривала деякий час, нашi склянки були допитi, збоку далi, бушувала
цiлковито п'яна заля, мiж нами лишалася недосказанiсть.
- Чи мiг би просити? - перебив я мовчанку.
- А чи ви вже все сказали? - запитала вона. Менi здавалося, що вона не
наставлена на танець.
- Пригаду те, як ви часто казали: я це вже чула? Чи ми вже все сказали?
- Я помилялася.
- Не можемо все сказати. Не в нашiй силi.
- Котра година?
- Скоро кiнець.
- Ну, так iдемо.
I ми танцювали. Лена танцювала байдуже. Зовсiм iнакше, нiж колись. Я
чув ©© такою, як звик ©© чути, вона мала сво рiдне темпо, дивне дихання,
виключнi дотики, ми робили засво нi кроки, посмiхалися знаною вибагливою
посмiшкою... Iнколи забувалися i тодi нашi тiла механiчно зливалися, я
гостро вiдчував ©© дихання i биття ©© серця i при тому не мав сумнiву, що
вона органiчно, навiки, безповоротньо моя.
У цьому танцi нас застала година дванадцята i "Боже хорони королеву".
Все зупинилося i стояло непорушно. Ми з Леною трималися за руки. ©
примхлива зачiска була порушена. Бiля нас стояло довкруги багато людей.
Впотiлi, зiм'ятi, гарячi. Коли скiнчився гiмн все знов змiшалося, лишень
ми стояли далi тримаючись за руки. - Ну? - сказала вона i глянула менi у
вiчi. - Не будемо сентиментальнi, - повторив я знане ©© прислiв'я. Вона
кивнула головою. Я потиснув обидвi ©© руки i сказав: - Допобачення Лено! -
Вона вiдповiла: - Допобачення, Павле! - I ми розiйшлися з цього мiсця. Я
вiдiйшов перший. Не оглянувся i не бачив, коли i куди вiдiйшла вона. Iсну
один такий, можливо, фiзичний закон: наше тiло ста тяжким, ноги
наливаються оливом, м'язи вiдмовляють послуху. Саме цей закон дiяв в мене
з неймовiрною силою. Останнi мо© слова я витиснув крiзь цiлу небулю
туманности, в менi вiдбувалися космiчнi процеси розбиття сузiр, я нiчого
не думав, а тiльки маячив.
Але все таки я пригадав, що у мене було якесь товариство, а в тому
також Марта, яка за цi пару годин перестала зовсiм для мене iснувати. Я
пiшов, чи краще незучаснено поплентався ©х шукати i не був здивований,
коли хтось менi сказав, що вони вже давно вiд'©хали. Не тяжко уявити, що
думала про це Марта, але мо© власнi протиставлення були такi великi, що
виповнили цiлу мою свiтосферу i для iнших не залишилось простору.
До дому я ©хав трамва м Блур, без пересiдки, сам один i я мiг цiлу
дорогу перебувати в туманностi мого зачаровання, передумувати все бачене i
сказане i марити чорти-зна якими дикими надiями. Уявляю, як тодi виглядав
i можливо назва iдiот найбiльше менi личила.
До©хавши до Гай-Парк авеню, я залишив трамвай далi поплентався здовж
улюбленою але ю. Головне, що було порожньо i безлюдно, здовж хiдникiв
сонно стояли машини, бiльшiсть будинкiв понуро спала, тмяно i абстрактно
свiтились лiхтарi i поривно дув пiвнiчний вiтер, який, як сiрий, дурний
кiт, ганявся за кожним сухим листком. Пiд ногами, по старих, зачовганих
плитах хiдника, було повно тих нервових шелестiв, що ©х продуку кожна
сумлiнна осiнь. На цiй широкiй, анатомiчнiй вулицi я найбiльше вiдчував
Лену. Я уявляв, що вона йде поруч зi мною, що вiтер пiдрива ©© сукенку, я
бачив ©© гарнi, елястичнi лiнi©, ©© гнучку реклямно - вражаючу постать.
Менi хотiлося вгадати, якi саме сили приковували ©© до мене, ким i для
чого я вибраний нести цей тягар, через безмежну вигорiлу пустелю туманно©
далекости i безнадi©. О! Це ганебно! Лено! Я не сентиментальний, я дико
на©вний i стихiйно щирий.
Я не квапився одразу до дому. 1) Щоб не зустрiтися одразу з Мартою, 2)
щоб довше побути з Леною, 3) щоб подумати i видумати вихiд. Я виразно
зрозумiв, що мо© маленькi пляники, якими я до цього часу питався,
безнадiйне нiщо. що я мушу дерзати значно бiльше, що Марту я мушу назад
залишити, а Лену назад здобути. Це закон законiв i вiдступу нема. Бурi
не бурi, громи не громи, а я ламаюся вперед. Бачили ви коли, бодай на
екранi телевiзора, гiгантський сталевий танк, який бездушно, вперто,
наослiп продира ться крiзь лiсову хащавину, лама пальми i банановi дерева
на якомусь островi Тихого океану? Засадничо, це я. Не дивлячись на мо©
мiмознi прикмети тонкошкiрого лицемiра.
Я був вдоволений, коли всi вiкна мого приголомшеного будинку були
безоглядно темнi i я не мусiв одразу наражатися на зустрiч з Мартою. Я не
думав, що вона вже спала безтурботним сном, але був переконаний, що вона
втекла, замкнулась, стероризувала Михайла за те, що вiн минулого року,
такого то дня i тако© то години не виконав такого то ©© завдання, нарештi
розплакалась, що "вiн" мало нею турбу ться i тепер десь прича©лась за
дверима i наслуху за кожним звуком будинку. Коли я обережно, як тать,
пiднiмався наверх, сходи пiд мо©ми ногами не скрипiли, а кричали гвалту,
на що щiлини дверей спальнi Боярiв погрозливо свiтилися, наводили на мене
терор i намагалися видати мене на екзекуцiю конкляве чеснот, що
закаптурено засiдало за дверима. Я швидко по злодiйськи, тiкав до сво ©
кiмнати, обережно закривав за собою дверi, не свiтив свiтла, не
роздягався, а чим скорiш бiг до вiкна, вiдчинив одну його третину i стояв
закам'янiло проти ночi, вiтру, прохолоди. Внизу, залитi блiдим сяйвом
лiхтарiв, стояли в черзi "Меркурiй" i Форд", а напроти через вулицю, на
городi сусiда, маяла в темнотi на шнурах залишена нанiч бiлизна.
VI
Яка справдi дивовижно - незбагнута дорога вiд вулицi Авiяцi© в Харковi
- Все рекляма. Ви рекляма, я рекляма. Гелена Рубiнштайн. Перi Комо...
Налийте менi чарку... I собi...
- Я не маю, - казав я.
- Але я маю. Михайле! - гукала вона вниз. Налий нам по чарцi... Що
хоч... Я хочу мати настрiй.
- Ви ж ма те настрiй.
- Я хочу мати... Над... Над... Наднастрiй. Як вам подобаються мо©
парфуми? Правда? Чудовi! Пахнуть весною. Пiвднем. Ви ж були на пiвднi...
- Нi. Я був лише на заходi.
- Давайте по©демо на пiвдень.
- Давайте.
- А ви б зi мною по©хали?
- Куди хочете. До гипту... В Сагару.
- Нi. На Флориду... Лежати пiд пальмами на березi океану. Ви ще нiколи
не лежали пiд пальмами на березi океану.
- А ви?
- Я багато разiв.
- Я й забув. А правда. Легкий бриз, чудова фiгура.
- Ха-ха-ха! А правда? Чи я вам подобаюсь?
- Бiльше, нiж дозволено.
- Ха-ха-ха! Не питайте дозволу!
Вона схопила мене за руку i ми, невiдомо чому смiючись, пiшли вниз
сходами. Марта сво ю широкою сукнею виповняла весь простiр, для мене
залишалось лиш окра ць сходiв, внизу у кухнi, переодягнутий у вечiрнiй
одяг, Михайло наливав чарки "канадського клюбу" з джiнджiрелом i льодом.
- Зна ш, Михаиле, що вiн менi обiця ? Брильянтовий перстень за тисячу
двiстi долярiв i по©здку на Флориду. За брильянти! За Флориду! - пiдняла
вона чарку.
Вона була втiленням запашно©, рожево© радости i запашного, рожевого
щастя, Михайло спокiйно смiявся, я достосувався до загально© атмосфери, ми
всi тро випили i почали збиратися до вiдходу. Марта, дарма що цiлий день
приготовлялась, все ще не була готова, побiгла ще раз нагору до спальнi i
довго там барилася... А мене Михайло покликав до телефону, дзвонила одна
мало знайома панi i питала, чи я буду на балi, я був трохи здивований, а
одночасно вдоволений - хтось десь i для чогось цiкавиться мною.
Ми з Михайлом чека мо. Але ось, у всiй сво©й стихi©, як пишний
розпущений павич, сходить вниз Марта, я подав ©й тепле, легке, зi сiрим
каракулевим комiром пальто i ми, нiби тро жрецiв, якi збираються
приносити криваву жертву, урочисто виходимо i сходимо вниз, де нас чека
нове, блискуче чудо з назвою Шевролет. - То я маю сидiти сама? Нiколи! -
протестувала Марта, коли ми намiрялися примiстити ©© на задньому сидженнi.
- Але вашi роби, - перечили ми. - Но-но-но! Це вам не вигорить, Павле, ви
тут зi мною, - протестувала вона.
- До ваших послуг, мадам! - вiдповiв я. Ми заняли задн сидження,
Мартина сукня, як лютий звiр, загнала мене в самий кут, Михайло залишився
сам за керiвницею.
Вiдчувався пiднесений, густо-рожево-оксамiтний настрiй свята, змiшаний
iз запахом французького одеколону, все бундючно настобурчене, вулиця, як
звичайно в суботу, завантажена машинами, наше слухняне авто терпеливо i
вперто продиралося крiзь гущу механiки, розливно й невротичне мигали
неоновi реклями, був, мабуть, вiтер, бо хiдниками пiд ногами пiшоходiв,
металось зграйками сухе листя.
Ми з Мартою сидiли рiвно, як фараонська пара вирiзьблена на кольонах
святинi, ©© вольовий профiль з вольовим носом, час до часу обливався
сяйвом свiтел, в темнотi зо всiх бокiв мигали кольори. Ми мовчали, але моя
безбожницька думка бавилась спокусами уяви, нервова рука Марти мордувала
мене сво©ми дотиками, ©© сукня наводила терор i я не мав сили розiрвати
цi © течi© днання з чемности, з приемности, з легковажности, ця гра
виразно нас бавила i ми просувалися крiзь ту масу настрою i чим ми бiльше
наближалися до готелю Парк-Плаза, що на розi вулиць Блур i Авеню Роуд, тим
та маса ставала густiшою, гарячiшою, бентежливiшою.
I ось нарештi вiсiмнадцять поверхiв готелю, а з ним не менша проблема
паркування. Його офiцiйна паркувальна площа цiлковито вичерпана,
залишалось шукати мiсця де iнде. Машини поволi пiд'©жджали до входу
готелю, висипали на хiдники одягнених у бальовi сукнi жiнок i вiд'©жджали
в невiдоме шукати для себе пристановища.
Ми вирiшили не розбивати нашого товариства, одразу ©хати за пошуками
паркування, а потiм пiшки вертатися до готелю. За чверть години нам це
пощастило осягнути, ми залишили нашу машину на однiй з бiчних вулиць i
почали боротьбу з вiтром, що дув нам напроти. Особливо терпiли сукня й
зачiска Марти, ©© легкi, на високих тонких закаблуках атласовi черевички
вимагали милосердя, ми з Михайлом дивилися на цей садизм природи, нас
гризло сумлiння, щб ми все таки не залишили ©© одразу в готелi, але ради
не було i ми наполегливо прокладали нашу путь назустрiч слiпучому фасаду
кiна "Унiверсiтi", яке горiло пожежею реклями фiльму "Антонiй i
Клеопатра". Цiкаво чи гипет мав сво© кiна? Нi. Але вiн напевно мав сво©х
жрецiв моди, чарiвну Марту, боротьбу з вiтром i готель Плазу з балем
iнженерiв. Чому я не родився одночасно тодi i тепер, щоб мiг порiвняти.
Другу чверть години ми затратили, щоб добитися до середини готелю, але
ми цього доконали, заля була вщерть заповнена, зо всiх бокiв чулися
нарiкання, було тiсно, пiвтемно, чорнi мармуровi стiни, висока заля, ряд
свiтляних дискiв, що звисали з темноти, блискуча, освiтлена прожектором
оркестра в далинi i безпервний, повiльний, густий танець в атмосферi диму,
алькоголю, парфумiв.
Знайти мiсце при столику не було надi©, наша трiйця розгублено, без
напрямку продиралася крiзь масу, траплялися знайомi, мiнялися привiтаннями
i серед тi © гущi облич я побачив одно, яке мене бiльше зацiкавило -
округле, ластовинясте з мiцно пiдмальованими устами, обличчя Манi
Зарубовсько©, приятельки Лени, яка звичайно на мене гнiвалась i уникала
зустрiчi. Але на цей раз, помiтивши мене, вона залишила свого партнера,
протиснулася навпрост до мене i шепнула менi на вухо: - Лена. - I не
чекаючи вiдповiдi, знов поринула у розтанцьовану стихiю.
- Що вона вам сказала, - швидко й сполохано запитала мене Марта i
схопила мене за руку. - Комплiмент, - вiдповiв я механiчно. - Кого ви
шука те? - питала далi Марта. Я не вiдповiв, я дивився понад голови людей
i менi здавалося, що я помiтив одно особливе обличчя, яке мене вразило,
але воно дуже швидко знов розчинилося в масi. Терпка, гарячкова
напруженiсть, требаб зiрватися й бiгти. - Ей, паничу! Що з вами? Чи ви
мене чу те? - непоко©лась Марта. - Чую. Я вас чую, - вiдповiдав я
непритомно.
Оркестра зробила малу перерву, танцююча маса зупинилася, але не
розходилась, чекаючи на другу половину танцю. За хвилину з глибини залi
донеслась проймаюча мелодiя танго-роз i маса знов почала рухатись. -
Вiдкривайте баль, - звернувся я до Михайла. Вiн запросив Марту, вона з
ваганням погодилася, докiрливо глянула на мене i я залишився сам у гущi
людей.
Вiдчувалось багато надзвичайного, я любив феномени, фантастичнi
реклями, лiтаючi тарiлки, любив гру серця. Вимагалось бiльшого ефекту i я
почав шукати буфету. Продираючись крiзь масу людей, я ще раз наткнувся на
Маню Зарубовську з ©© гарними, оголеними плечима, якi пiд штучним сяйвом
свiтляних дискiв, мали кольор старо© бронзи. - Вона вас шука ! - шепнула
вона знов i так само зникла.
Я рiшуче не мiг дати зi собою ради, це обурювало. Не пiти ж i не
кинутись у прiрву. Я ще збiльшив зусилля, щоб прорватися до буфету,
знайшов його у вiдлеглому кутi злiва вiд голосно© оркестри, обложеного
армi ю людей iз склянками ситого, лукулiвського настрою. Моя поява
викликала сенсацiю, знайшлося багато знайомих. А! О! Давно не бачились!
Купили нову хату! Гратулюю! Виклики, оклики, гратуляцi©, нiби я перемiг
боксера Лю©са. У мо©й руцi механiчно з'явилася склянка з рай-вiскi,
появився друг i приятель ще з Европи Степан Снилик, той самий що "оформив
мою хату", який встиг оформитись також i виглядав, як американський
футбольний м'яч з округлим теплим носом i бiлою пiнгвiновою манiжкою на
тлi чорного, англiйського одягу.
- Прогресу мо, - казав Снилик. Як хата? Не бери цього поважно. Маю для
тебе солiднiше дiло. Випий ось чарку i бери другу. Я сьогоднi "целебрую".
А все таки в Роял Иорку було краще. Цей готель... Нiчого, нiчого. Мода...
Щось, як вiршi Полусонцево©, але там було де розгорнутись. Наша громада
множиться. Хати йдуть, як нейлоновi панчохи, купив - двадцять, продав -
тридцять. Раджу i тобi ворушитися.
До нас пiдходили, вiдходили, творили гурти, реготали. Власник "Луцiв
енд Брос Ко.", власник "Дженерал Клiнiнг", власник "Дженерал Вуд Стор".
Безодня власникiв, мо© кишенi заповнились вiзитiвками, колишнi хлiбороби
Укра©ни, всiлякi в'язнi всiляких тюрем, таборяни Дi-Пi, нацiоналiсти,
соцiялiсти, монархiсти, правi, лiвi, об' днанi залею Парк Плаза, надхненнi
рай-вiски i оркестрою Ябця Яблонського.
Мене замотали у вир алькоголю i бiзнесу, нiби медальйон ватою, мо
обличчя набрало кольору полуницi, язик розв'язався i молов, як жорна, що
лиш не сип, здавалось я потрапив на iншу плянету i закрутився солодким
крутiжем блаженного буддiйського раю.
Та все таки я не зрiкався туманного намiру вирватися з цього
буфетно-бiзнесового едему, бо десь там у непрогляднiй далечi майорiла одна
згадка, яку я намагався пiймати рукою. Я робив зусилля прорватися i знайти
щiлину у мурi бiлих манiжок, можливо я зробив щось в цьому напрямку i
зовсiм не помiтив, коли i як, знечев'я, як привид, як царiвна пiдводного
царства, з модерно-атомовою, сiро-попелястою зачiскою, появилася
передiмною Лена.
Наскiльки все таки жiнка вiдважнiше вiд нас, чоловiкiв, ство, вона
стояла передi мною у моднiй, сiрiй, мiшкуватiй, а ля Париж, сукенцi, зi
сартрiвською екзестенцiялiстичною усмiшкою, зовсiм незалежно i виразно
дивувалася виглядом мо © спантеличено© подоби. I дине, що мене рятувало
вiд загибелi, це алькоголь з його чудодiйними властивостями позбавляти
людину людського вигляду. Лена невмолимо стояла передо мною, нiби кат зi
сокирою, ©© широкi уста розтягалися у знiяковiлу посмiшку i я почув, нiби
з-за стiни, ©© гаркавий голос: - Не пiзна те мене, Павле? - i простягнула
менi руку, яка видалась менi неймовiрно довгою.
- Чи я пiзнаю? О! Це ©й-богу вона! Звiдки? Як? Коли? Лено! - я
захлинався, нiби потопельник.
- Шукаю вас цiлий вечiр, - далi чую ©© намацально - реальний голос,
нiби я чув його учора. - Де ви пропада те?
- Де пропадаю? П'ю. Ось з тими капiталiстичними акулами .А де ви тут
взялися? Чи можна торкнутися? Так! Лена! - театрально казав я, що ©©
бавило i вона-поблажливо пiдсмiхалася.
- При©хала навiдати друзiв, - казала вона.
- А як з недрузями? Наприклад, я? А де ваш шановний чоловiк? Як при мно
звучить: чоловiк, газбенд, ман, муж!
- Чоловiк, газбенд, ман - дома, - казала вона. - А ви, бачу, виключа те
себе з числа мо©х друзiв.
- Це хочете сказати - я? Провокацiя.
- Ви так поставили питання... Не я.
- Горда невиннiсть. Вибачте. А газбенд дома. I як ви могли? Забува те
куди ви попали. Чи ви зна те, що ви мiж пiратами? Професiйними
контрабандистами? Насильниками й людожерами?
- Не забуваю. Менi саме такс товариство iмпону .
- Що вас тут розiрвуть?
- Готова на розтерзання.
- А коли ви з'явилися ? Маю на увазi Торонто.
- Учора.
- Грiшниця! Мiй телефон Джi-Ю 3252.
- Звiдки могла знати? В телефоннiй книзi вас ще не ма .
Цiле Торонто зна . Спитайте на вулицi першого газетяра. А де ви
зупинилися?
- У Манi.
- Зарубовсько© ? Та що вперто мене бойкоту ? I не каже, за що.
- А може ви зна те, за що.
- Я ще не аж такий ясновидець.
- Цiле Торонто зна .
- То кажiть! То кажiть! Щаслива i радiсна, мадам...
- Соренсен.
- Ясно - Соренсен. Нарештi. I щаслива.
- Ясно, щаслива. Може запропону те якийсь коктейль... Для бiльшого
щастя, - казала Лена.
- Вибачте! Розумi ться. Що ви п' те? Чи по старому?
- На цей раз звичайна вiски. Без нiчого.
- Пам'ятайте, що ви мiж пiратами. Розiрвуть.
Я кинувся в атаку на вiски, проломив буфетну чергу, роздобув двi
склянки "рай" зi содою i льодом (дабл i ще раз дабл!) i вирвався назад -
переможний i радiсний, по дорозi натрапив на Михайла, який прибув сюди,
мабуть, з тi ю самою мiсi ю, нагадав менi Марту, побачив Лену, все
зрозумiв, вдоволено посмiхнувся i зайняв мiсце у лавах буфету.
- Павле. Але я просила... - кинулась до мене Лена.
- Чисто©. Розумiю. Зараз дiстанемо ще. Вибачте.
- Добре й так.
- Зараз! Зараз! - метушився я невiдомо чому, зi склянками в обох руках,
оглядався за мiсцем i на диво нам пощастило - столик залитий кольоровою
рiдиною i заставлений порожнiми пляшками з дуже бурхливим кра видом у кутi
пiд чорною стiною. Я згорнув набiк пляшки, паперовою серветкою витер
калюжi "севен-ап"-у... - Чи ж не чарiвне гнiздечко, - захоплено казав я.
- Iдеальне, - смiялась Лена.
- Лиш погляньте, що отам дi ться, - вказав я на публiку.
- Веселяться.
- Чи ж не бурхлива радiсть? Бачите, що дi ться з нашим Торонтом ? Чу те
? Розтяжна, степова... Чудово! Отже за радiсть! - i ми пiдняли склянки.
- За радiсть, - казала Лена.
- Ох, та безбожна флейта. I як вона баламутить "Розпрягайте, хлопцi,
конi". Тож ви також з Харкова!
- З Харкова - казала Лена.
- I скажiть... Признайтеся. За яким таким циганським законом, ви так
ганебно мене залишили? Чи вас не мучить сумлiння? Отже за зустрiч! - i я
пiдняв склянку. Лена пила також.
- Павле, - казала вона по хвилинi надуми. - Я нiколи вас не залишила.
- Мовчiть! - стукнув я по столi кулаком.
- Я вас не залишила, - спокiйно повторила вона сво i зосереджено
дивилась на мене. I я раптом замовк. Менi видалось, що вона говорить якусь
правду. Я вiдчув знайомi нотки ©© мови... Нашi очi визивно зустрiлися,
було замало свiтла, щоб бачити ©х вираз, але я вiдчував. Наступило раптове
вiдпруження.
- Менi хочеться когось вдарити, - вирвалось у мене.
- Перед вами стiл, - вiдповiла Лена.
- Чортова справа! I кому це потрiбно? - лютував я.
- Ви ж тодi обiцяли, - казала далi Лена.
- До чорта ясного... Коли i що обiцяв ?
- Телефонувати.
- Куди i кому?
- Ви! Менi! Пiсля балю в Каса - Ломi. Я ж просила. I дала вам телефон.
I чекала цiлий день. I чому ви не телефонували?
Я був п'яний, моя голова варилася, як котел з брагою, але я враз
задубiв. Що справдi сталося? Чому я задубiв? Чому менi занiмiв язик? I я
враз пригадав.
- Я ж телефонував! - вирвалось у мене сливе розпачливо. Цiлий день.
- Але куди i кому?
- На Шша!
- На Шша! Я ж вам... - i вона замовкла. Я мовчав також. Я зрозумiв.
Вона дала менi телефон Зарубовсько©, а я переплутав.
- Леночко! Зна те! Мене мало повiсити! Мене треба розiрвати на шматки!
- викрикнув я, схопив свою склянку i випив до дна. Але мо оп'янiння
швидко проходило, я був приголомшений, не мав нiяких слiв пояснення. Анi
виправдання. Я вперше зрозумiв цiлу цю винятково безглузду, безмiрно
судьбоносну ситуацiю.
- Фу! - вирвалось у мене. Чи ви будете тут ще завтра?
Вона подумала i вiдповiла: - Нi.
- Прокляття! - вiдповiв я. Чому б вам не зiстатися? Один тiльки день.
- Який сенс?
- Сенс? - вирвалось у мене.
- Як би ви це назвали?
- Ма те рацiю, ма те рацiю. Вибачте.
- Ви ж мене так добре знали.
- Як i ви мене. Що власне сталося?
- Мабуть помилка, - казала вона.
- I ви не могли... перевiрити ?
- Як було перевiрити? - казала вона. Не було часу. Не було сили. Я
боролася... До останнього. Ви зна те, що все це... Все це важилось роками.
Зрештою, я не хочу сподiватися.
- Не треба. Я зрозумiв. Вина за мною i тiльки за мною. Я був ганчiрка.
Сам не знаю... Я... Я... не раз! У мене завжди так складалося, це моя
якась патологiчна хиба. Ви зна те, що я був... Зрештою, ви це добре
зна те. Я був ненормальний i я тепер ненормальний, я був вирваний... Я
вас люблю! Я вас... вами хорий. Я хорий! Я хорий! Лено! - Я мав руки
спертi лiктями на стiл, голову обняту долонями, дивився невiдомо куди.
Лена мовчала.
- Можливо нiчого не сталося, - проговорила вона по часi.
- Як ви це розумi те? - глянув я на не©.
- Бо я ще та сама, - вiдповiла вона.
- Як це справдi розумiти? Я це вдруге чую. Вперше, коли ви вернулися з
Ню Иорку.
- Бо це правда, - казала вона. Не знаю, як ви, але я та сама, направду
та сама... Мене виповня мистецтво, iнакше я б... здохла.
Я глянув на не© i хотiв вгадати ©© справжню думку. Вона дивилася на
мене довгим, впертим, рiвним поглядом. - Так. Я та сама. Ви для мене той
самий, - казала вона.
- Можете працювати? - запитав я спокiйнiшим тоном.
- Дуже добре.
- Вiн розумi ?
- Дуже.
- А як мама? Вдоволена? Напевно.
- Не знаю, Можливо. Вона в нас нiма. Говоримо на митах.
У цей час хотiлося сказати дуже i дуже багато, сказати все повною,
ясною, чистою мовою, висказати невисказане, пояснити непояснсне. Але не
було нiяко© для цього сили. Я бачив перед собою Лену, вона на досяг мо ©
долонi, але вона була поза межами досягнення i я не мiг ©й нiчого,
абсолютно нiчого сказати. Як знайти доступ, або вихiд, або вхiд, або
вiдхiд, щоб вона зрозумiла. I я знав, що вона розумiла, i напевно так
само, як я, i так само нiчого, крiм коротких, холодних, сухих слiв не
могла сказати. Ми замовкли. За нами i бiля нас бушувало те чорне море
музики, танцю, спiву, розкритi i закритi пристрастi гойдалися, як хвилi
великого окоану, набридлi та одноманiтнi. Ми сидiли в кутi, пiд стiною,
заваленi i заставленi масою нiг, спин, животiв, голiв, рук, нами на щастя
нiхто не цiкавився i ми на щастя нiким не цiкавились. Я вигнав з пам'ятi
все, що було до цього, я заставив всi входи сторожею сво©х най iнтимнiших
проблем, я мав на досяг долонi Лену... I завтра ©© не буде.
- На якiй мовi говорите? Дома. - запитав я ©©.
- Англiйська. Трохи нiмецька.
- Лена Соренсон, - вiдповiв я.
- Вам це подоба ться?
- Це так . Iнтернацiональне. Ми проти Iнтернацiоналу.
- Можливо проти. Але ми Iнтернацiонал.
- А як там мiй портрет?
- Висить на стiнi.
- Поруч з вашим?
- Нi.
- I не скаржиться?
- Iнодi.
- Як саме?
- По рiзному. Я з ним воюю. Дуже настирливий.
- I ма те успiх.
- Не дуже.
- А чому?
- Ах, Павле!
- То може затанцю мо? Така грiзна Ча -Ча.
- Зна те, що я ©© не зношу. А ви без музики?
- О, нi. Маю "Фiлiпса".
- О... Зачекайте. То ж ви власник ново© хати! Гратулюю.
- Дякую. Хто вас iнформував?
- Маю розвiдку. Тепер лиш женитися. Чи запросите на весiлля?
- Не маю наречено©.
- Наречених безлiч. Он у тiй гущi...
- А як по вашому з любов'ю?
- Виберiть християнську. До ближнього.
- Може подумати.
- А до речi... Ви писали чудовi листи. Чому перестали ?
- Бо я не письменник, а механiк. I стратег.
- Стратег чого?
- Бо©в за одну... мрiю.
- О, я вас знаю... Хороший Павло... апостол. Проповiдник любови.
- Не конче до ближнього.
- Будемо мати i це на увазi.
- Лено Сопенсен.
- Вам сподобалося мое прiзвище.
- Щоб не забути.
- Це заучить, як погроза, що можете забути. Але я не забуду.
Пам'ятайте.
- Для мене цього не досить, - казав я.
- Ми купили дорогий спогад... А все решта можливо не таке сутт ве.
Iнколи люди каються, що не вмiли зберегти вартостей, а по-мо му найбiльшою
нашою вартiстю все те, що ми з вами пережили.
- Для мене цього не досить, - повторив я вже сказане.
- Ви гарно вмi те писати... листи. Згода ?
- Але ж ви "не вмi те писати".
- Зате вмiю читати... I розумiти.
- Це значить говорити з порожнечею.
- О, як це суворо сказано. Пам'ятайте, що де б я не була i що б че
робила, я буду з вами. Може це звучить сентиментально, але разом правдиво.
Павле! Одружiння це найбанальнiша справа.
- Не для мене.
- Знаю, знаю. Тому ви й затягнули цю справу так безжалiсно. Коли б всi
люди так на це дивилися - не було б сiмсот мiльйонiв китайцiв на землi, а
в небi не було б спасiння... вiд цi © повенi грiха.
- Таким я . Я вибрав спротив. Не кiлькiсть, а якiсть.
- Кiлькiсть, якiсть - яка рiзниця. Головне... Не знаю, як це назвати.
Чи це може бути "щастя"? Якщо це взагалi.
- По-мо му . За далекими свiтами, за глибокими морями, за високими
горами. Чи наша зустрiч не був гарний доказ?
- Ви були зi мною щасливi ? - питала вона по надумi.
- Нi.
- А чому ?
- Бо ми не скiнчили початого.
- В такому разi ми ма мо ще надiю. Коли б скiнчили - що далi ?
- Розумi ться, коли б дивитися крiзь такi окуляри. Для мене не лишень
пристрасть. Для мене по днання, злиття. Маю на увазi два бiгуни. Якась
умовна вiчнiсть, ще одно людське життя. Я знайшов початок, але не знайшов
кiнця. I не це хотiв сказати... Не кiнця, а закiнчення, чи продовження, чи
тривання. До кiнця всiх кiнцiв, у межах нашого тривання. Не погоджуюсь на
цю хвилеву зустрiч з вами, з першо© хвилини нашого знайовмства, я вiдчув
приречення. Ми мусiли бути цiлiстю. Мене не треба переконувати, що ви не
були б iдеальною жiнкою, матiр'ю, дружиною, я не шукав у вас саме
iдеального iдеалу, але я шукав i знайшов щось значно бiльше, чого не
висловиш словами, але що виповня мене по самi вiнця i що робить мене
щасливим. Може це i любов. В кожному разi це одна з найбiльших
дорогоцiнностей, за яку безконечнi поколiння людей вели, ведуть i будуть
вести безконечну боротьбу. Для мене це основне.
- О. як це гарно, Павле! - вирвалось у не© ©© знане речення, яким вона
звичайно висловлювала сво захоплення.
Нашi очi зустрiлися, ми дивилися крiзь морок одне одному в глибину
глибин i хотiли сказати правду правд... Мiж нами запала мовчанка, яка
тривала деякий час, нашi склянки були допитi, збоку далi, бушувала
цiлковито п'яна заля, мiж нами лишалася недосказанiсть.
- Чи мiг би просити? - перебив я мовчанку.
- А чи ви вже все сказали? - запитала вона. Менi здавалося, що вона не
наставлена на танець.
- Пригаду те, як ви часто казали: я це вже чула? Чи ми вже все сказали?
- Я помилялася.
- Не можемо все сказати. Не в нашiй силi.
- Котра година?
- Скоро кiнець.
- Ну, так iдемо.
I ми танцювали. Лена танцювала байдуже. Зовсiм iнакше, нiж колись. Я
чув ©© такою, як звик ©© чути, вона мала сво рiдне темпо, дивне дихання,
виключнi дотики, ми робили засво нi кроки, посмiхалися знаною вибагливою
посмiшкою... Iнколи забувалися i тодi нашi тiла механiчно зливалися, я
гостро вiдчував ©© дихання i биття ©© серця i при тому не мав сумнiву, що
вона органiчно, навiки, безповоротньо моя.
У цьому танцi нас застала година дванадцята i "Боже хорони королеву".
Все зупинилося i стояло непорушно. Ми з Леною трималися за руки. ©
примхлива зачiска була порушена. Бiля нас стояло довкруги багато людей.
Впотiлi, зiм'ятi, гарячi. Коли скiнчився гiмн все знов змiшалося, лишень
ми стояли далi тримаючись за руки. - Ну? - сказала вона i глянула менi у
вiчi. - Не будемо сентиментальнi, - повторив я знане ©© прислiв'я. Вона
кивнула головою. Я потиснув обидвi ©© руки i сказав: - Допобачення Лено! -
Вона вiдповiла: - Допобачення, Павле! - I ми розiйшлися з цього мiсця. Я
вiдiйшов перший. Не оглянувся i не бачив, коли i куди вiдiйшла вона. Iсну
один такий, можливо, фiзичний закон: наше тiло ста тяжким, ноги
наливаються оливом, м'язи вiдмовляють послуху. Саме цей закон дiяв в мене
з неймовiрною силою. Останнi мо© слова я витиснув крiзь цiлу небулю
туманности, в менi вiдбувалися космiчнi процеси розбиття сузiр, я нiчого
не думав, а тiльки маячив.
Але все таки я пригадав, що у мене було якесь товариство, а в тому
також Марта, яка за цi пару годин перестала зовсiм для мене iснувати. Я
пiшов, чи краще незучаснено поплентався ©х шукати i не був здивований,
коли хтось менi сказав, що вони вже давно вiд'©хали. Не тяжко уявити, що
думала про це Марта, але мо© власнi протиставлення були такi великi, що
виповнили цiлу мою свiтосферу i для iнших не залишилось простору.
До дому я ©хав трамва м Блур, без пересiдки, сам один i я мiг цiлу
дорогу перебувати в туманностi мого зачаровання, передумувати все бачене i
сказане i марити чорти-зна якими дикими надiями. Уявляю, як тодi виглядав
i можливо назва iдiот найбiльше менi личила.
До©хавши до Гай-Парк авеню, я залишив трамвай далi поплентався здовж
улюбленою але ю. Головне, що було порожньо i безлюдно, здовж хiдникiв
сонно стояли машини, бiльшiсть будинкiв понуро спала, тмяно i абстрактно
свiтились лiхтарi i поривно дув пiвнiчний вiтер, який, як сiрий, дурний
кiт, ганявся за кожним сухим листком. Пiд ногами, по старих, зачовганих
плитах хiдника, було повно тих нервових шелестiв, що ©х продуку кожна
сумлiнна осiнь. На цiй широкiй, анатомiчнiй вулицi я найбiльше вiдчував
Лену. Я уявляв, що вона йде поруч зi мною, що вiтер пiдрива ©© сукенку, я
бачив ©© гарнi, елястичнi лiнi©, ©© гнучку реклямно - вражаючу постать.
Менi хотiлося вгадати, якi саме сили приковували ©© до мене, ким i для
чого я вибраний нести цей тягар, через безмежну вигорiлу пустелю туманно©
далекости i безнадi©. О! Це ганебно! Лено! Я не сентиментальний, я дико
на©вний i стихiйно щирий.
Я не квапився одразу до дому. 1) Щоб не зустрiтися одразу з Мартою, 2)
щоб довше побути з Леною, 3) щоб подумати i видумати вихiд. Я виразно
зрозумiв, що мо© маленькi пляники, якими я до цього часу питався,
безнадiйне нiщо. що я мушу дерзати значно бiльше, що Марту я мушу назад
залишити, а Лену назад здобути. Це закон законiв i вiдступу нема. Бурi
не бурi, громи не громи, а я ламаюся вперед. Бачили ви коли, бодай на
екранi телевiзора, гiгантський сталевий танк, який бездушно, вперто,
наослiп продира ться крiзь лiсову хащавину, лама пальми i банановi дерева
на якомусь островi Тихого океану? Засадничо, це я. Не дивлячись на мо©
мiмознi прикмети тонкошкiрого лицемiра.
Я був вдоволений, коли всi вiкна мого приголомшеного будинку були
безоглядно темнi i я не мусiв одразу наражатися на зустрiч з Мартою. Я не
думав, що вона вже спала безтурботним сном, але був переконаний, що вона
втекла, замкнулась, стероризувала Михайла за те, що вiн минулого року,
такого то дня i тако© то години не виконав такого то ©© завдання, нарештi
розплакалась, що "вiн" мало нею турбу ться i тепер десь прича©лась за
дверима i наслуху за кожним звуком будинку. Коли я обережно, як тать,
пiднiмався наверх, сходи пiд мо©ми ногами не скрипiли, а кричали гвалту,
на що щiлини дверей спальнi Боярiв погрозливо свiтилися, наводили на мене
терор i намагалися видати мене на екзекуцiю конкляве чеснот, що
закаптурено засiдало за дверима. Я швидко по злодiйськи, тiкав до сво ©
кiмнати, обережно закривав за собою дверi, не свiтив свiтла, не
роздягався, а чим скорiш бiг до вiкна, вiдчинив одну його третину i стояв
закам'янiло проти ночi, вiтру, прохолоди. Внизу, залитi блiдим сяйвом
лiхтарiв, стояли в черзi "Меркурiй" i Форд", а напроти через вулицю, на
городi сусiда, маяла в темнотi на шнурах залишена нанiч бiлизна.
VI
Яка справдi дивовижно - незбагнута дорога вiд вулицi Авiяцi© в Харковi