Самчук У.. На тведiй землi

- Добрий ранок, - вiдповiв я запитально. Вона спокiйно пiдiйшла до мого
лiжка, загадково й лукаво посмiхалася, мала незвичний, знiяковiлий вигляд,
очi ©© блищали острахом.
- На! - сказала вона i простягнула на долонi яблуко.
Я нiколи не думав, що Катруся на щось подiбне спроможна, що вона зможе
так переконливо виконати цю трафаретну сценку з тим яблуком, яка мене
проникливо проняла i змусила порушити найнезрушимiшi мо© святощi. Я взяв
те яблуко, воно було направду спокусливе. - Вкуси! - смiялась вона. Але я
не встиг вкусити. Катруся кинулась, як була, на мене i тодi яблуко випало
з мо©х рук, а Катруся, мабуть налякана, цiла тремтiла i зовсiм розгублено
шукала у мене захисту. Вiд кого вона тiкала i чого боялася? - Закрий мене,
закрий мене! - лептала вона. © пружне, тепле тiло згоряло i в'януло, нiби
бите вогнем.
Пiзнiше, вона поясняла цю пригоду так: - Я, казала вона, скаржилась на
тебе тiтцi Ен, а вона запитала: Чи ти читала Бiблiю? Нi, вiдповiла я.
Вiзьми i прочитай - Мойсея, глава третя, роздiли третiй, четвертий i
п'ятий. Я взяла, прочитала i менi сподобалось. Чи ти гнiва шся ?
Я попросив також Бiблiю. Дивись, кажу, за роздiлами третiм, четвертим i
п'ятим, слiдують роздiли шостий, сьомий й дев'ятий. Чи ти не бо©шся?
- Коли ©х не боялась Пра - ва, чому б мала боятись я?
Ми смiялися i були щасливi. Катруся могла прийти рано, могла прийти
серед дня, могла прийти вечором, могла прийти серед ночi. Ми пiзнали
"добро i зло" i покинули наш рай, в якому так довго мучились. А наша
пречудова тiтка Ен, яку Катруся кликала "мам", пiсля сво © санаторi© була
щаслива нашим щастям i була переконана, що наше одруження це лиш питання
часу. Це тримало ©© на дусi, Катруся ©й призналася, що Бiблiя помогла,
вона твердила, що мужчини взагалi не знають мудрих дорiг до пiзнання добра
i зла, але ©м треба помогти. А ми обо замолодi i засильнi, щоб не стати
iдеальною парою для народження iдеального продовження вiчности у вiчному.
Прекрасна Ен! Вона бачить життя ясно, просто й логiчно, але не сво .
Сво вона пройшла в темностi. Для не© ми з Катрусею, вихiд у яснiсть. Ця
наша яснiсть занадто разюча i пiсля довгих рокiв невблаганного затемнення,
вона ©© екзальтоване вабила.
З нею було вийнятково при мно сидiти довгими осiннiми вечорами перед
нашим ватрапом велико© вiтальнi, яку ми спiльними зусиллями привели до
дуже iмпонуючого вигляду з ©© м'якими тонами свiтел i при мним, хвилюючим
теплом, коли назовнi у соснах шумiв вiтер i било у вiкна дощем, а ватран
безтурботно жарiв i поблискував вогнем. Ен було абсолютно заборонено
алькоголь, але ми пили добрий, англiйський чай. що його приносила нам
Катруся на срiбнiй, старовиннiй тацi у рококових, порцелянових, тонких, як
папiр, чашечках. Ен любила цей чай i цi чашечки, один ©х вигляд створював
у не© ©© прояснюючий, елегiйний настрiй, який вона так любила переживати.
- Дуже люблю цю вашу берлогу за ©© новiсть, але чашечки мусять бути давнi.
Модернiзм для мене лишень назовнi. Взагалi, не люблю речей. Мене вони
втомлюють.
Ми любили ©© слухати. © оповiдi були неповторнi, ©© мова
ненаслiдувальна. Нiколи не щадила себе, коли вимагалось точностi. - "Я
була брудна. Я курвила". Вiдкривала гарнi i не конче гарнi сторiнки
лiтопису i в чомусь нагадувала Скарлет з роману "Проминуло з вiтром"
Маргарети Мiчел. © життя також проминуло з вiтром, але не дивлячись на
його трагiчнi нотки, воно було i багате i гарне. Вона бачила свiт, знала
людей. Вiнстон Чорчiл, Муссолiнi, Фербенкс. Бернард Шов, не були для не©
винятком. Вона летiла на вогонь, ©© любовнi пригоди коштували мiльйони,
свого кумира не називала по iменi, а тiльки "вiн", "той", "його", мала
нахил до гiстеричности, до вульгарних ексцесiв, вони були гострi,
вражаючi, яскравi. Вона могла летiти за сво©м коханком до Ка©ра, наймати
детективiв, заставати "його" в обiймах коптiйських красунь, набити йому
морду, вернутись до Оквiлу, гiрко плакати, писати розпачливi листи i
благати ласки. Вона хотiла знати, що це таке коптiйськi жiнки, перегортала
енциклопедi©, докопувалась, що це нащадки давнiх гиптян i купила в
Олександрi© ту саму голiвку Нефертете, що сто©ть тепер по серединi мо ©
порожньо© книгозбiргi, як символ унiверсально© краси i сили. Коли тi
коптiйки мали схожiсть до тi © голiвки в тому клобуку, тодi я розумiю
любовника мо © приятельки Ен, як також розумiю ©© розпач, бо ця сама Ен,
коли б ©© посадити на трон фараонiв, могла б гiдно заступити Нефертете, як
не красою то гiднiстю й величнiстю володарности. Моя дорога панi Ен
належала до раси, яко© володiння простягалося вiд кiнця до кiнця свiту i
саме це давало ©й силу велико© великодушностi, i тако© ненаситнссти добра
i зла, як ласки так i жорстокости, як високого лету так i низького
падiння. Вона нарештi шукала забуття в алькоголi. I можливо присутнiсть
простоти Катрусi i мо © тваринницько© живучости надавали ©й силу
поборотися з тi ю безглуздою пристрастю i спробувати втiлитись в ролю
щасливого материнства, якого вона не зродила, а знайшла пiд ногами сво©х
свiтових мандрiв.
- Любов, казала вона, жорстока сила. Вона розрива жертву, як лев козу.
Нема милосердя. Це стихiя. Можете бути багатi, вченi, мудрi, великi сильнi
- нема вибору. Чим ви сильнiшi - тим безсилiшi. Це такий же закон, як
закон гравiтацi©. Не можемо його обiйти. Ви ма те також сво© клопоти.
Це було сказано тоном велико© п реконливости, що виривалась з тiла,
мозку, кости, серця, я не мав вiдповiдi, лишень стверджував згоду
мовчанням. - Можна цього й не мати, - казала вона пiсля перерви, занурена
сама в собi з поглядом впертим у полум'я ватрана, але це не значить, що це
не так. Великi трагедi© побудованi на iстинах, а ними великi почуття.
Знаю i вашi клопоти, о, я ©х знаю. I не тiльки те, що ваша мати вмерла з
голоду "великих iдей"... Ви самi голоднi яко©сь правди i може ви ©© - хто
зна - знайшли разом зi мною. Ми мали Iндiю, ми мали Маркса... Кого, кого
ми не мали. Але не тiльки Колюмб вiдкривав цю землю, ©© вiдкривали Кiд
Рiнго, доктор Голид й Бет Местерсон. Може ви зна те такого дивака Коннела
- пископа англiкансько© церкви. Вiн хотiв схрестити Христа, Маркса,
Ленiна, Дзержинського i створити гiбрид модерного суперхристиянина
пристосованого до клiмату занепадницько© Европи нашого часу. Чи ви
помiтили що змiшавши любов i ненависть ви можете створити новий атом
доброчинности. Наша доба не любить просто милосердя. Вона замiня його
системою УНРА, IРО, ОН, по днанням Сталiна, Ель Капоне. Це все
перетворення й перетворення субстанцiй духа вiд епохи в епоху. Може ви
бачили в Ка©рському музе© мумiзовану голову фараона Рамзеса Другого, а
разом з цим може зна те святиню Нубiйського Нiлу Абу Сембiлу, де висiченi
з каменю чотири голови цього ж володаря. Мум'я й камiнь це така ж синтеза,
як i Будда та... скажемо. Вiнстон Чорчiл. Кажете - боротьба кляс. Це те
саме, що мумiя фараона. Це боротьба за тривання, за силу, за збереження.
Маса каменю чи маса людей вимагай утривалення.
Нашi розмови повторялися, переходили з теми на тему. А головне, шукали,
як вона казала синтези. По днання минулого й сучасного. - Люблю свiжiсть
думання, казала вона. I свiжiсть мешкання. Моя берлога занадто запорошена.
- Цi порохи вартi терпеливости, - зазначував я.
- Можливо. Але коли це лиш iсторiя...
- Наша кра©на ще не ма iсторi©. Ви напевно ще пам'ята те пiонерiв
Торонта.
- О! Розумi ться. Багатьох, - оживилась вона.
- За тисячу рокiв...
- За тисячу рокiв! - перебила вогiа мене. Ви дума те? Тепер кожний
мiсяць - столiття.
- Наша iсторiя закрою ться на довгу мету. Це буде iмперiя надземних,
поземних i пiдземних дорiг, гангарiв, полярних гаражiв, мiжплянетних
летовищ. Генеральний штаб атомово© доби.
- О-го-го! - Я не знаю, я не знаю. Це вже будемо не ми, мiй милий
друже, - казала вона, заплющивши очi, нiби намагалася щось уявляти.
- А чому не ми? Вашi предки осво©ли цю землю i надали ©й стиль i тон.
Добрий стиль i добрий тон, - казав я.
- О ви! О ви! Ви мрiйники. Але я вам вiрю. О, я вам вiрю! Скажiть...
Яку ви любите музику ? - несподiвано запитала вона.
- Грiга, - вiдповiв без надуми я.
- I я також. Зайдете до мене - почастую вас "Пер Гiнтом". Нашi люди не
завжди вас розумiють.
- А чи ©м конче треба нас розумiти. Важливiше, щоб ми розумiли ©х. Вони
нам нiчого не боргують. I ©м не конче треба вiдчиняти нам всi дверi, буде
краще, коли ми навчимося вiдчиняти ©х самi. Наша стара Европа зобов'язу ,
вона навчила нас зарозумiлости.
- Не нарiкайте на вашу стару Европу, - казала вона.
- О, нi! Це не нарiкання. Це чванство. Вибачте. Цi розмови, кажу,
повторялися i стали необхiднiстю наших вза мин, iнколи при цьому була
також Катруся, яка уважно до всього прислухалася, але сама не забирала
слова. Тiтка Ен сво ю ма статною незалежнiстю викликала у Катрусi почуття
незаперечного авторитету, але разом з цим ©© мовчазна покора була великою
©© перевагою, можливо, над нами всiма.
В кожному разi, вони любили мо товариство, а я любив ©х, лишень я не
мав для цього вистачально часу. Нашi рiдкiснi зустрiчi були при мним
вiдсвiженням наших вза мин, але поза тим я по старому любив свою
его©стичну самоту, виповняв нею весь свiй простiр, розбавляв ©© музикою i
згадками про Лену, з якою вiд весни обiрвались усi контакти. Iнколи ця ©©
вiчна присутнiсть у мо©й пам'ятi ставала для мене обтяжною i я вже шукав
можливости ©© забути. Вона напевно вже стала матiр'ю того "янголятка" i
напевно ©© наставления до мене змiнилося. Весь той гльобальний,
унiверсальний i абсолютний простiр, який лiг мiж мною i нею, давав
вистачально спроможности заглушити нашi старi болi.
Вона вiдiйшла до Европи i тим самим розчинилася у тому ностальгiйному
свiтi. Тепер це лиш спогад, що з кожним днем все далi i далi вiддаля ться
у простiр часу. Пригадую Европу з останнього враження - затока Ля Манш
повита серпанком першо© осени, розторощений Гамбург i далекi береги
Британi©, яка видавалась втомленою, зачарованою, заморською царiвною... А
разом бiль, i туга, i розпач. Вiдчував, як рвалось корiння тисячолiть в
глибинах мого ства з переконанням, що мо вигнання в цi простори океану
закри назавжди дороги назад. Чи моя Лена зможе ©х вiдкрити? Чи нашi
тисячолiття минулого не потягнуть нас за собою? Вона ж у тiй сво©й землi
предкiв, з тим сво©м "янголятком".
I враз, не хотiлося вiрити, коли одного вечора, прийшовши з роботи, я
знайшов у сво©й поштовiй скринцi чималий конверт летунською поштою,
адресований зi Стокгольму, самий вигляд якого викликав у мене пропасницю.
Щастя, що поблизу не було Катрi. Я нетерпляче розiрвав конверт у якому,
крiм листа, було багато витинок зi шведських газет i який, з величезною
виразнiстю, нагадав менi Лену навiть, здавалось, ©© запах. I писала вона
дослiвно таке: "Коханий Павле! Не знаю, як почати, що почати, але знаю, що
мiй довгий, впертий терпець урвався i я мушу Тобi писати. Тужу за Тобою,
як тужила завжди, а вiддалення, якого я шукала, як лiку, спричинило лишень
загострення болю. Здалека наше минуле вида ться казкою, а наша остання
зустрiч пiд тими яблунями, якi в мо©й уявi цвiтуть завжди, лиша ться
незабутнiм сном. Я мусiла тiкати, бо боялась гiстерики, мiй добрий чоловiк
терпiв тяжко, i ми погодились на цю розлуку, як курацiю. Я обiцяла йому
"поправитись".
I мала чималий успiх... У Стокгольмi менi вдалося органiзувати виставку
(довiда шся, як що зможеш зрозумiти, з газетних витинок), пiзнала багато
цiкавих людей i все, здавалось, гаразд, за вийнятком... Але я тримаюсь,
змагаюсь, терплю, не здаюсь. Ти зна ш, яка я нерозумно вперта.
Привiт МО М яблуням. Напевно давно одцвiли i вродили червонi, червонi -
хотiла б вкусити. Озвися! Вiчнiсть Тебе не чула. Твоя завжди - завжди
Твоя, неможливо Твоя! "Нiколи не забуваюча"!"
Пiсля цього, що мав робити? Пiти й повiситись? Що сказати Катрусi? Як
зустрiтися з тiткою Ен? Як вiднайти рiвновагу? I що це за така пошесть
загнiздилась у мо©й природi? Лист прийшов сливе напередоднi славетного
балю iнженерiв у тому знаменному готелi Роял Иорку, на якому я i цього
року невiдмiнно мусiв бути, на цей раз з Катрусею. Лист прибув вчасно.
Куля далекого прицiлу. Атентат на мiй спокiй.



VI

Але все таки ми з Катрусею танцювали на балi iнженерiв, тiтка Ен
виряджала нас на цю iмперзу з такою увагою, нiби вiд цього залежала
майбутнiсть всього людства. Вона дмухала, чарувала, вимовляла закляття...
Катруся мала широку, рожеву, брокатову сукню i нагадувала чи не саму
Марлен Мунро, а я пишався новеньким вечоровим, чорним одягом з слiпучо
бiлою манiжкою i виглядав не гiрше мiнiстра ©дена в часи його молодих
рокiв. А коли ми виходили з дверей будинку тiтки Ен, де на нас чекав мiй
освiтлений "Меркурiй", ми виглядали, як королiвська пара, яку ма вiтати
салют гарматнiх сальв. Коли ж ©хали заповненою машинами автодорогою в
напрямку Торонта, Катруся сидiла поруч мене, як зачарована принцеса, яку
чарiвний принц визволив з лабет заморського царя Салтана i вiз пiд вiнець.
Вираз ©© блаженного обличчя зраджував гордiсть, щастя i безпечнiсть. Я
вдячний долi, що вiдомий пострiл зi Стокгольму не заторкнув ©©
зачарованости, менi пощастило обiйти цю подiю мовчанням, а самий мiй
лiричний, розгублений вигляд не викликав пiдозрiння. Чи мав я моральне
право на цю дволичнiсть, хай вирiшають боги небес.
На балi було видимо - невидимо землякiв обох статей, з перевагою
молодi, якi зосереджено i вiддано танцювали пiд вiдому оркестру
Березовського, що ©© вiд входу не було видно за масою барвисте одягнених
рухливих фiгур, що ритмiчно плавали у залитому димом просторi. При
широкому рухливому буфетi, заставленому величезною кiлькiстю пляшок i
склянок, я зустрiв легiони представникiв нашого молодого бiзнесу, якi за
останнi пару рокiв набули стилю сво © касти, мали повнi округлi переважно
густо-рожевi обличчя, масивнi торси i загадковi погляди з не дуже
стабiльними рухами. Мiж ними багато знайомих, якi зустрiчали мене
бурхливими привiтаннями "як ма мось", замовлялись звичайно новi склянки
рай чи скач? Звичайно рай iз севен-ап, або джiнджерел i звичайно з льодом.
Зi мною невiдступне була Катруся i це визволяло мене вiд надмiрного впливу
буфету, ми постiйно спiшили на поклик оркестри, мiшалися в загальний
коктейль, вiталися зi знайомими, танцювали ча - ча... Не вiдомо, чому я не
бачив шановного Снилика, хоча вiн обiцяв "там невiдмiнно бути", але
несподiвано наткнувся на не менше шановну Зiну, яка танцювала обтягнута
щiльно блискучою, як парча, сукнею зi сво©м новеньким, щойно з пiд вiнця,
чоловiком дуже виразного iталiйського типу. Налетiла також й Галина Дуб,
також щасливо одружена з власником яко©сь майстернi i напевно нарештi
вдоволена долею. А також, з певно© вiддалi, уникаючи наближення, помiтив
мою чарiвну супротивницю Маню Зарубовську, яка все ще гнiвалась на мене i
напевно була конфiденцiяльною кореспонденткою мо © стокгольмсько© вiзi©.
За других вiдвiдин буфету наткнувся нарештi на Снилика. Це був фурор!
Забивало дух. Його оточили молодi студентки, вiн фундував коктейлi,
вiдбивався вiд танцiв, мав облиту вином бiлу манiжку, на правiй щоцi
виразний знак мальованих уст i цiлу купу наплутаного на ши© серпантину. -
Чи ти часом не з Гава©в? - запитав я його. - А! Катруся! - заспiвав вiн у
вiдповiдь. Не було часу на запити. Катрусю вирвали i понесли вихором у
танець. Снилика полонили студентки. I в такiй дикiй вирвi я опинився лицем
в лице з Мартою.
Вона була повита у хмару жовто-гарячого серпанку зi сяючими очима на
рожевому, як бальон, обличчю з дуже виразними кармiновими устами. - О,
нарештi! - викрикнула вона надхненно. - Що це ма значити? - запитав я
театрально. - Нарештi побачила вас. Цiла вiчнiсть. Це так дотриму те вашi
обiцянки? - казала вона. - Хiба це було давно? - Скажете, не давно? Цiлий
рiк чекаю. - Мене це зворушу . Чи не дозволите на ча - ча ? - Ми танцювали
цей гротесковий танець тупання на одному мiсцi одне проти одного, Марта
грала очима, тупала ногами, вихилялась торсом, я намагався триматися
ритму, щоб не випасти з ладу, а коли це тупання скiнчилося, Марта взяла
мене пiд руку i сказала: - Але ви, Павле, направду родженi в сорочцi. - Як
це треба розумiти? - I де ви берете тих красунь? - Ласкава Божа долоня. -
Зрадьте й менi ©© та мницю. - А може ви ©© зна те. - Коли б знала - не
просила б ласки iнших. Iнколи ми не зна мо, що ма мо. - Можливо, можливо.
Чому нiколи не заглянете? - Зна те, якi ми завантаженi. - Чи ви для всiх
такi завантаженi? - На жаль, для всiх. I для себе самого. - А чи ви хоч
коли згаду те? - Навiть багато. - А чи догаду тесь, що вона за вами
тужить? - Як смiю? - I тужить, i чека , i даремно вигляда . - ©© голос
здригнув i урвався, у мене забракло слiв, настала мовчанка. Заграла знов
оркестра, на цей раз танго, i ми танцювали вдруге. Я вiдчував ©© тепле,
пружне тiло i здавалося, що воно випромiньовуе якесь особливе хвилююче i
п'янюче вiбрування... I при цьому я гостро i дошкульно вiдчував Лену.
А коли скiнчився танець, я вiдвiв Марту до ©© товариства, привiтався з
Михайлом, що сидiв при столику i був весь понятий гарячою дискусi ю з
якимсь добродi м у великих окулярах. - А як по тво му, Павле, - питав вiн
мене. Чи ми повиннi тут лишитися назавжди, а чи вертатися назад, як що
буде нагода? Ми ось тут з iнженером Семковим ведемо про це дискусiю. - Я
ще не маю рiшення, - вiдповiв я. - Ви ще вага тесь? - запитав мене
iнженер. - Скорiше - про це не думаю, - вiдповiв я. - А я думаю, - казав
iнженер. I переконаний, що нiхто з нас i при нiякiй погодi назад не
вернеться. Бояр ось твердить, що нас там чекають. Хто i для чого ма нас
там чекати?
- Напевно й такi. Та справа там не скiнчена, - вiдповiв я. - Але яке
нам до того дiло? - казав iнженер. - Велике. Ми там дещо залишили, -
вiдповiв я. - Хiба не знанi могили предкiв, - казав iнженер.
- Це також аргуменг, - казав я. - Хiба для тих, хто дивиться взад, -
казав iнженер. - Щоб бачити наперед, треба конче дивитися назад, -
вiдповiв я. - Але що нам тут браку ? - питав вiн далi. - Нiчого. За
вийнятком минувшини.
Менi ця мова, а особливо ©© тон, а головне мiй тон, не дуже подобався,
а тому я вiдiйшов. При вiдходi iнженер подав менi чарку вiски зi содою. Ми
пiдняли чарки. - За згоду! - казав вiн. Ми випили, а Марта заперечила: -
Але я з вами не погоджуюсь! Чи потрiбна нам згода? - Ми не говоримо про
вас, шановна панi, - казав iнженер. Я не дослухав кiнця цього дiялогу i
вiддалився.
У цей час велика заля виглядала нiби в нiй бушував гураган Дора, у
рiзних ©© кiнцях вже лунали степовi, розлогi пiснi i нагадували укра©нське
село, коли набирали рекрутiв. Я пив помiрковано, мене стримував "Меркурiй"
з його гаслом "хто ©де - не п' , а хто п' - того везуть", але Катря пила
i впилася, i була чудова. © розхапували на танець, а в тому навiть
Снилик, заприсяжений ворог "теперiшнiх танцiв", який встиг вирватись вiд
сво©х юних поклонниць i запопадливо крутився з Катрусею у дикому вальсi.
Катруся була екзальтоване захоплена, вона закладала менi за шию руки,
прилюдно цiлувала i казала: Я те-бе лю-б-лююю! Чому ти такий? - Всi нас
вважали за наречених i ми тiльки й чули: Коли ваше весiлля? Коли нарештi у
вас гуля мо ? Коли, коли, коли. О те коли! Заперечень не було. Але "коли"
дискретно замовчувалось.
О годинi четвертiй рано ми були дома, по дорозi, в товариствi Снилика,
Медикiв i Боярiв, ми затримались у китайському ресторанi на Лейк Шор-i,
з'©ли вечерю з рiзних "шрiмсiв", випили добру каву, багато, голосно
гомонiли, Марта вимагала ©хати до не©, Снилик залицявся до Катрусi, Медики
намагалися стримати нашi бурхливi темпераменти в межах пристойности,
китайцi поглядали на нас загадково, ми довго не могли розстатися, довго
прощалися, жiнки облiпили нас сво©ми кармiнами, а коли все таки
розiрвалися i коли ми з Катрею прибули до нашого дому, вона вiдмовилась
йти до себе, а обнявшись, пiд мажорний осiннiй шум вiтру, головними
сходами, через веранду, як два злитi у один привиди, побрели до мого
зачарованого темнотою дому. I тут Катруся, як була у сво©й брокатовiй
сукнi, кинулась на мою "континентальну" постiль, розкидала руки, закрила
очi i блаженно прошепотiла: - Я щаслива! Я, Павле, щаслива! - Свiтились i
гасли свiтла, шумiли сосни, бив вiтер.

* * *

Так приходили i так вiдходили швидколетною панорамою, мабуть, останнi
мо© парубоцькi днi, минав i вiдходив, у безвiсть безвiстей, мiй
найпотужнiший, великий рiк, я починав було розмашно жити, я повiрив, що я
хочу, можу i вмiю жити, i я пiзнав, що можна жити гарно, i повно, i
надiйно... Цi © ж осени, зараз пiсля балю iнженерiв, я замiнив свою
солодку фабрику "равнтрi" на алюмiньйовий палац Форда. Я зайшов було до
його контори, виповнив аплiкацiю i по трьох тижнях, я вже стояв, як
гладiятор, у великiй, довгiй, новенькiй залi, у якiй вертiлось сотнi
колес, натискав один гудзик i витискав гiгантським пресом каркас машини, я
мав лиш одну, денну змiну i всього десять хвилин ©зди, а тим самим вiсiм
круглих вiльних годин для мо©х iнших комерцiйних комбiнацiй, якi засадничо
вирiвнювали й крили мiй вибагливий бюджет.
Чи був я вдоволений? Життя не вдоволення, це потяг, що бiжить по рейках
i на перехрестях ричить ревом звiря, це перегони, у яких зiгнутi жоке©
женуть сво©х скакунiв на зламання карку, жи©тя нарештi сон. Хтось, десь
бiг, втомився, впав i заснув i йому сниться сон. Сниться голуба далеч,
вкрита приманами, а коли прокида ться - бачить нiщо, а можливо все. А може
i Бог з бородою, який садить райськi дерева, помiдори, тютюн, рiпу. А
може за сороковою галаксою Орiона у семисвiтських вiддалях, бiлi , як
завод Форда, топ самий рай на вiчному сонцi, за який ми зводимо смертельнi
бо© з бородатими нiгiлiстами.
Вечори осени були, мов лiд холоднi i разом, мов дружня долоня, теплi.
Багато з них проводив з Катрусею, далi нареченою, але бiльшiсть з тi ю
вiддаленою вiд мене пiв-глобусом. Мiй добрий, теплий ватран у вiтальнi
постачав не так тепло, як настрiй безпеки, перед яким я готов ставити
вiвтар молитовно© вдячности i любив, розложивши, як весталька, вогонь, пiд
звуки когось з Бетговенiв погрузнути в глибини фотелю в тепле дрiмання на
зло i перекiр вiтрам iз зовнi. Хвилi музики, хвилi вiтру, хвилi простору,
хвилi Атлянтицького океану зливалися у одну хвилю i з не©, мов та бiла
чайка, виринала то поринала моя Лена. Бачив ©© зусилля, вiдчував ©©
квилення. Бiг ©й назустрiч i стояв, як камiнь, на мiсцi. Такий ось був сон
пiд музику Бетговена.
На ©© останнiй провокуюче - розпачливий лист, я писав здержливо -
провокуючу вiдповiдь: "Моя Ти Лено! Дякую за лист. Тiшуся Тво©ми успiхами.
Я вiрив у Тебе з першо© секунди нашого зудару. I вiрю зараз. Тво© яблунi
дiйсно зародили, були тяжкi, гнулися пiд тягарами, але так само, як i Ти
"трималися, бадьорилися, терпiли i не здавалися". Моя "Коломия" повна,
гарна, сита, засилаю Тобi ©© фото. На тiй верандi часто стою, згадую iншу
веранду i бачу Сiмко. I не розумiю. Що це за сили, що поклали мiж нами той
океан?
Ти писала, що чека ш "янголятка", чи дочекалася? I яко© воно статi?
Вiтаю! Я, яблунi, Коломия... I чека мо! Цiлую..."
А на це в дуже скорому часi, дiстаю дуже поквапливу, точку над i:
"Коханий Павле! Я справдi дочекалася "янголятка" i Твоя Коломия справдi
гарна. Але годi стояти на ©© верандi i бачити Сiмко. Тобi потрiбна iнша
вiзiя, у широкiй, рожевiй сукнi, повним бюстом, рожевими личками. Я бiльше
не вернуся до Канади, хочу пере©хати до Парижа i там зiстатися. Назавжди.
Цiлуй шорсткими цiлунками великомученицi яблунi i вклонися Коломи©. I
прощай! I "нiколи-нiколи не забуваюча"..."
Нiщо не да ться робочому даром!
У-дар! За у-даром! У-дар! За у-даром!
Можливо останнiй. Вона напевно дiстала iнформацi© вiд свого амбасадора
в Торонтi, ©© милостi Манi 3. Довгий, довгий, дрiбним письмом, докладний
опис, пункт за пунктом, вiрною старанною рукою. "Широка, рожева сукня,
повний бюст, рожевi личка". А якже, а як-же! А Лена ма гостру, як лезо
бритви, уяву, ©© образнiсть феноменальна. Писати ще ©й чи не писати - ось
питання. Бi, ор нот ту бi!
Чи можливо ревнувати через Атлянтицький океан? - питав я свого
беззубого демона, що сидiв, як пес скулившись, бiля мо©х нiг перед
ватраном, курив чадну люльку i неуважно мене слухав. Певно, що можна,
вiдповiдав вiн. й, казав демон, випадково трапилось пiзнати лиш один бiк
правди - любов, а все решта для не© умовнiсть. Я переконаний, що вона
злякалася само© себе i тiка на край свiту. Але менi, казав я сердито,
треба робити вибiр!... На це демон, виймаючи з рота люльку i випускаючи
чадний дим, казав спокiйно: Нема вибору. Можливо, наша плянета також
хотiла б зiрватися зi свого ланцюга i полетiти, хто зна куди, вiльною
пташкою, але вона мусить, як сторожовий собака, кружляти на прив'язi, яку
©й хтось визначив. Дума ш, казав я сардонiчне, що i Лена прив'язана
ланцюгом до яко©сь ноги Божо©? А як ти дума ш? - питав демон. Думаю, що
вона могла б кожно© години скористатися послугами шведсько© летунсько©
лiнi© i за вiсiм годин бути тут бiля мене. А щоб ти тодi зробив? - питав
зi сарказмом демон. Думаю, продовжував вiн, що канадська летунська лiнiя
могла б виконати те саме, але ти ось сидиш i квилиш, як мокрий цуцик,
замiсть скористатися адресою, що лежить у тво му столi.
Ах, все це дурне!
Але менi зда ться, що я все таки доходжу до якогось рiшення, не знаю ще
точно якого, але ця осiнь видавалася менi остаточною. Це ж моя п'ята тут
осiнь. Я можу вносити заяву на громадянство. Я можу мати право не тiльки б
у т и в Канадi, але й м а т и Канаду. Бути однi ю вiсiмнадцятьмiльйоновою
частиною ©© власництва. Бути спiвчастиною Комонвелту.
I це сталося. Це був четвер 29 жовтня, п'ять рокiв i шiсть днiв, вiд
коли я ступив на цю землю. Це був справдi яблучно - соняшний день, я не
пiшов на роботу, а сiв до авта, за©хав до Оквiлу, знайшов мiську управу,
знайшов кiмнату номер п'ять. Молода, гарна у бiлiй блюзочцi секретарка,
гарними пальчиками з полiрованими нiгтями, заповнила коротку заяву, я ©©
пiдписав, додав двi фотографi© i рiшення запало. Залиша ться тiльки
чекати. Не маю причин чогось боятися. Всi мо© 1831 день канадського буття
яснi i чистi, як цей соняшний день. Можу дивиться назад, вперед, на всi