Самчук У.. На тведiй землi

Деякий час я стояв i дивився. Може б взяти ©© i кудись вiднести. Може б
покинути все i пiти за нею байдуже куди. Я був переконаний, що вона саме
цього вимагала. Я шукав i знайшов мiсце, будував гнiздо, а вона шукала
простору, спiвгри елементiв хаосу i космосу. Вона прибула, щоб вдарити
мене. Це був вияв розпачу i безсилля супроти мене. Ми будемо завжди це
пам'ятати.
Тепер ми не ма мо iншо© розв'язки, як та "антиподнiсть", мiж нами тепер
не океан i не пiв глобуса, мiж нами тепер сумлiння i закон. Мiж нами
Катруся.
Було тепло, я залишив ©© не прикритою, пiдставив стiлець, положив
цигарки, сiрники, попельничку... I вийшов.
Спочатку до вiтальнi. Ця кубатура простору не давала можливости вияву,
зробив кiлька, сюди i туди, крокiв по м'якому килимi, неспокiй зростав i
вигнав мене на веранду. Довкруги багато трiпотливого, теплого, дiючого
руху. Як знайти опертя? Здавалось, я потрапив у порожнечу безповiтряного i
безгравiтацiйного се редовища, я шукав зосередження, щоб вирватись з цьо
го крутiжу. Як i кожно© п'ятницi, було багато всiляких справ до
полагодження, я пiшов униз до нижнього телефону i почав на всi боки
дзвонити, а в тому також до Катрусi. Просив вибачення, що не можемо зараз
бачитись. - Нiчого, нiчого. Роби сво дiло, - вiдповiла вона, хоча з
голосу було чути, що це ©© тривожило.
Це був такий незвичний вечiр, мiж двома силами. Я був дуже одинокий, я
мусiв вибирати, мене мусiли ненавидiти, я боявся спричинити кривду, хотiв
бути справедливим, вимагалось мудрости - найгiрше навантаження для м'яких
i не мудрих.
Признаюся, менi хотiлося мати бiля себе частину простору, з якого я
вийшов фiзично, Лена була б не лишень жiнка, вона доповняла б мою
одiрванiсть i визволяла б iз самоти. Нiяка iнша жiнка на плянетi не може
©© заступити. Коли я зливався з нею - зливався весь - тiлом i духом, нашi
корчi насолоди опiкали, як вогонь, того самого протуберанця, вирваного з
того самого джерела.
Як мiг ©© зректися? За яким правом? Що вона "антипод", що вона в
просторi, що ©© набридають тi самi обрi©, банальнiють тi самi обличчя. Але
чи це для мене виправдання? Яке мо дiло до того, що ©й подоба ться Париж,
мумi© Рамзесiв, чародiйнi маски Африки - яке мо дiло. Не маю претенсiй до
©© вподобань, а маю претенсi© до не© само© - очей, уст, грудей, стегон,
поглядiв. I дине справжн питання: чи хоче вона мене?
Чи вона хоче мене? Чи вона "мене любить", а чи справдi прилетiла
побачити, як цвiтуть яблунi? Господи Боже! Навiщо ти сотворив лукавство?
Чому обов'язково неправда мала б первородне право визначати правду? Я
абсолютно переконаний, що вона прилетiла з Парижа, щоб вдарити мене в
лице, а не бачити яблунi. Всi тi минулi роки зосередились в тому ударi за
те, що я не був вистачально сильний загнуздати i оговкати ©© космогонiчнi
вибухи. Нас призначено на злиття, рука Божа гнала нас довкруги плянети,
щоб звести лице в лице.
Передомною та сама дилема, чи повернути назад цiлу ескадрилю
призначення, а чи вiддатись на волю вiтрiв? Бiля мене невiдступне стояла
мармурова Катруся з ©© бiленьким фартушком, яка тримала мене при землi.
Яка широка твоя земля! Якi гранiтнi простори! Не бiйся обрi©в. За ними
тво королiвство.
Це був той мiй другий простiр - простiр цвiтучих яблунь,
протуберанцевих вибухiв, який творить богинь i богiв, мiти i заповiдi,
живий мармур, океани i музику. Всi цi дерзання я пережив пiд час тi ©
вiчности, коли у мо му кабiнетi на шорсткiй, новiй канапi, спала Лена, а я
ходив замкнений у клiтку веранди i не помiтив, як заходило i зайшло сонце,
як погасли вершки тополь, як погрузли в темноту будови, як затихли мотори,
як з побiльшеним грюкотом пролетiв на Ню Иорк вечiрнiй експрес...
Звичайно, такими вечорами пахнiли бози i навiть петунi©... О десятiй
було вже темно зовсiм i моя стара хатина з ©© шопою, творили незграбнi
тiнi, над якими почали писати сво© зигзаги чорнi сполохи кажанiв.
У вiтальнi за широким вiкном свiтилася одна лямпа пiд червоним
абажуром, ©© свiтло освiтлювало лишень широку спину бронзово-жовтого
фотелю, залишаючи темноту саму для себе. Я зайшов до середини нечутно,
знайшов у кухнi вино, вернувся до вiтальнi, присiв пiд лямпою, налив вина
i так сидiв. Я мав намiр читати останн число "Юнайтед Стейтс енд Ворльд
Рiпорт", але думка була далi завантажена iншим i журнал лишався
недоторкнутим на столику.
У такiй позi застала мене Лена.
- О, як я спала! - казала вона все ще заспана. Я забулася. Здавалося,
що я все ще на лiтаку. Так спала, так спала.
- Чи вип' ш чарку вина? Чи щось ©сти? - спитав спокiйно я.
- О, не знаю, - сiдаючи насупроти, казала вона. Може краще ©сти.
Вона закурила цигарку, я вийшов до кухнi, вiднайшов ©жу, помаранчевий
сок i принiс до вiтальнi. - Ууу! Я голодна! - казала вона. Налий вина. Я
звичайно не п'ю в цей час, але зараз хочеться. I ти також. Менi снилося...
Якiсь будови. Нiби в Харковi... Нiби з пап' маше... Ясно-зеленого
кольору. Менi часто сняться фантастичнi будови. Чи вмi ш вiдгадувати сни?
- Ти будеш дома, - казав я. Матимеш сво мiсце.
- Я? Нiколи! Це смiшно. Дякую за цигарки. Я вже вiдвикла вiд цих...
Менi так солодко спалося... Таке чисте повiтря. Ти ма ш справдi гарну
хату. А що та хатина з музе м?
- Сто©ть.
- Зо всiма скарбами?
- Нi. Скарби зоховано де iнде, а хатина творить мороку. Сто©ть не на
властивому мiсцi i творить дисонанс... А разом шкода руйнувати.
- Залиши ©©. Вона така живуча. Я часто ©© згадувала. Хотiла б мати таку
десь на безлюддi на краю пралiсу з ведмедями. Не думай, що я лиш Париж.
Але досить про мене. Скажи щось про себе. Ти ж ма ш повно плянiв. Чи
дума ш тут лишатися? На вiки вiчнi?
- Так, - вiдповiв я спокiйно.
- Цiкаво чому?
- Бо це для мене вихiд. Канада незнана земля, проблема США й Британi©,
а для мене незамiнимiсть. Мiстерiйна, загадкова, iнтригуюча. Я починаю лиш
жити. Безпосереднiсть, яснiсть, свiжiсть. Кра©на, в якiй родиться нова
раса. Чи не дума ш, що одного разу сюди пересунуться центри епох, на ©©
гранiтi постануть пiдземнi й надземнi арсенали енергi©, зникне пiвнiч,
зася ще одне сонце. Менi зда ться, що майбутн людство пересунеться на
полюси.
- Чому на полюси? - питала здивовано Лена, яка цим цiкавилась.
- Бо там багато порожнього мiсця. Як тiльки рiшать проблему тепла i
свiтла... Канада, iдеальний для цього плацдарм. Атомовi тепло-генератори,
штучне сонце, необмеженi космодроми, станцi© стратосфер, мiжплянетнi вузли
дорiг. Де iнде для цього не хватить простору.
- Це, як рамон Жюль Верна, - казала Лена. Але погоджуюсь. Це може
статися.
- I незадовго.
- Ти завжди був мрiйником.
- Лишень замалим... вiдповiв я. Сюди приходили великi мрiйники.
Ню-Йорк, Голiвуд. Приходила людина п'ять футiв - п'ять iнчiв росту з
малою, обдертою валiзкою i здвигала "Парамонт", "Метро Голдвiн - Ма р".
Рiки доларiв з усього свiту 3 нафтово© ропи, урану, залiза, а то навiть iз
звичайно© карикатури, добрий мрiйник творить Волт Дiснея, Гаррi Купера,
Генрi Кайзера. А це лиш скромнi початки. З кожним роком населення цього
простору зроста на шiсть мiльйонiв, тодi, як площа скорочу ться два-три
рази. Куди дiватимуть енергiю? В глибину i висоту. Трансконтинентальнi
дороги пiдуть пiд землею, транслетунськi у стратосферу. Наша Канада - дуже
коштовний гранiт. Кожний ©© фут, одного разу, буде дорожчий, нiж один фут
Ню Йорку.
Чи ти вiриш в загробне життя? - запитала несподiвано Лена.
- Нi, - вiдповiв я без надуми.
- А Шекспiр вiрив.
- По перше я не Шекстпiр, а друге, я не переконаний, що вiн вiрив.
- Це також простiр поза нами.
- Це не моя домена. I я не берусь ©© визначати.
- Нiколи не дума ш поза той бiк?
- Думаю. Лишень не роблю з цього конкретно© проблеми. Це не мiй вимiр.
Для мене важливiша вiддаль до центру планети, нiж до центру пекла.
Об' ктивно, i це простiр, але в час стратосферних летiв, це звучить
казково.
- А питання Бога?
- Це окреме питання. Воно було однаково актуальне в часи людини -
молюски, як i в часи папи Пiя Дванадцятого. До нього не можна нiчого нi
додати, нi вiдняти. Я вичитав з "Рiдер Дайджест", що сонце горить над нами
п'ять, чи скiльки там, мiльярдiв рокiв i буде горiти ще сiмдесят
мiльярдiв. Бог сотворив сонце. I чи тiльки одно... Всi сонця, всiх сузiр.
Яке я маю право робити з цього питання?
- Але простiр поза нами iсну ?! Там далi... Коли стратимо свiдомiсть?
- Ми бачили багато трупiв, але чи бачили кiнець свiдомости? Це закон
нашо© плянети, який iсну на Юпiтерi.
- Маю на увазi особисту свiдомiсть.
- Чи моя особиста свiдомiсть аж така важлива, щоб iз-за не© мiняти
закони цiлостi? Коли гасне моя особиста свiдомiсть - гасне все... Але не
гасне свiдомiсть цiлости - минулого, теперiшнього, майбутнього. Мiй
простiр в цiлостi непомiтна мить. Тканина цiлости не обрива ться через мою
смерть, а iсну без обмеження завжди. Отже мiй "особистий" поза-простiр
зникаюче неiстотний, як не iстотний простiр електрона у мо©й уявi. А якщо
вiн i ма сут ве значення, то хiба у суб станцi© генетичного розумiння, що
його офiцiйно звуть дсоксирiбонюклейк есiд ДНА. I це покищо все.
- Але чи iсну простiр трансцендентний? Позагробовий? - домагалася
вперто Лена.
- Я не знаю, - вiдповiв я коротко. Вона чомусь хотiла чути вiд мене
щось остаточне. - 3 тамтого боку ще нiхто не вернувся, - додав я по
хвилинi мовчання.
- Але туди вiдходять, - не здавалась Лена.
- Вiдходять. Рослини, тварини, люди... Це велике незнане.
- Скажи, Павле, що ти робиш на заводi Форда? - раптом змiнила вона
тему.
- Витискаю каросерi©. Покриття авто-машин. такi преси i одним з них я
командую. Натискаю гудзика.
- Це вражаюче.
- I морально виправдане.
- Я не перечу. Я лиш дивуюся.
- Що в цьому дивного ?
- Хiба те, що ти мiг би витискати, скажемо, печатки свого духа на
гранiтi часу.
- Це банальнiсть. Мене бiльше диву , що ось ти прилетiла з Парижу, ми
дискуту мо i не торка мось сутi. Я на це ждав. I чекав вiдповiдi.
- Ти добре зна ш мою вiдповiдь. I зна ш, чому вона така.
У мене обiрвалася мова i я замовк. Запала напружена, вагальна мовчанка.
У мо©й головi швидко снувалися протидiючi уривки думок, цiла iстота була
паралiзована гiпнозом абсолютно© неспроможности знайти бажаний вихiд. Лена
це бачила, ©© це також обеззброювало, з не© помiтно спадала ©© нерозлучна
маска цинiзму, вона виразно намагалася знайти бодай вiдповiднiшi слова,
щоб висловити "те остаточне".
- Ти погодився б на мене ще й тепер ? - питала вона, щоб виграти час. Я
глянув на не© здивовано. - Ну, добре. Я розумiю, - продовжувала вона. - Ти
розумi ться ждав. Ти не вiрив, що ми розiйшлися. Ти все вiрив, що я
вернуся. I я це знала також... I також вiрила. I навiть ось "вернулася".
Але протягом цього часу життя завзято працювало, щоб нашi дороги назад
затерти. Ми не можемо вернутись. Ти мене розумi ш. Я боюсь сказати Нi, але
й не можу сказати Так. Бачиш, яка границя. Я заскорузла, обмазана фарбами
вiдьма, ти новенький, сяючий бiзнесмен. Я не та гола жiноча матерiя для
постелi, для кухнi, для пологiв, для мадонности. Я не Гомо, а Гомо-Монстр.
Це був би шантаж, коли б ти на це погодився. Не чекай чуда. Без мене ти
творець, зi мною пустоцвiт.
Але все, що писала тобi в листах - чисто© води правда. На мене часто
находить туга, що я не можу дати ради. Ми Гордi©в вузол, така... О, Павле!
Вибач таку мову. Я говорю не так. Ми такi близькi. Але яка це година?
Одинадцята? За годину вiдлiта мiй лiтак. Чи можу викликати таксi?
Я не протестував, не робив розпачливих рухiв, не вимагав бiльше
вияснень, ©© лiтак до Монтреалу вiдлiтав о годинi дванадцятiй i тридцять
п'ять хвилин з летовища Малтон, яких двадцять п'ять хвилин ©зди, я,
розумi ться, визвався ©© вiдвезти i ми почали старанно, по-родинному, з
почуттям смутку збиратися в дорогу. Ми сперечалися за сендвiчi, яких вона
не хотiла брати, чи ма надягнути плащика, чи не буде ©й холодно, чому не
причеше волосся, чи будемо й далi зустрiчатися.
Потiм ми дiлово виходили з будинку, я гасив усi свiтла, закривав дверi,
обережно всiдали до авта, обережно, стримано, серед нiчно©, сторожко© тишi
починав сво ча-ча-ча мотор, обережно натискалось на газ, машина поволi
висувалася на вузьку, легко освiтлену алею, повертала влiво i, майже,
беззвучно набирала розгону з легкими на вибоях гойданнями. Лена сидiла
бiля мене рiвно, випростано, застигло, руки зчепленi мiж ногами. Нiч
гарна, тиха, свiжа, дорога спорожнiла.
Коли ми ви©хали на автошлях королеви лисавети, я почав питати Лену, що
вона робила в Стокгольмi. Малювала. Робила виставку. Мала успiх. В Парижi?
Також малювала. Не мала успiху. Як жила? Все, що нажила в Стокгольмi,
прожила в Парижi. Дуже цiкаво. Наша розмова спокiйна, незучаснена, дружня.
На летовищi небагато руху, ми мали хвилин двадцять заявих, присiли у
кав'ярнi з виглядом на аеродром, випили каву, за чверть години до вiдлету,
попрощалися.
Прощалися просто за руку. - Добранiч, Павле, - казала вона, знiяковiло
посмiхаючись. - Добранiч, Лено, - казав я. - Дякую за гостину, - казала
вона. - Щасливо© дороги, - казав я.
Я провiв ©© до виходу на аеродром, вона сховалася вниз на сходах, ще
раз показалася внизу з iншими пасажирами у смiшному, незграбному,
куценькому плащику з маленькою, на подобу малярсько© скриньки, валiзкою. Я
мiг бачити, як вона входила по схiдцях до великого, чотиромоторового
лiтака Транс-Канадсько© лiнi©. З мого мiсця вона видалась маленькою,
залишеною, освiтленою свiтлом летовища плямкою, яка поволi, без оглядання,
дiйшла до входу лiтака, тут нашвидку оглянулась, навмання махнула рукою i
зникла у темному отворi.
Я зачекав поки те могутн , червоно-бiле, крилате сотворiння, яке так
спокiйно забрало у сво му нутрi мою Лену, не почало поволi рухатись,
обережно, незграбно повернулося, виповзло на свою довгу, сiру, бетонову
трасу, прибрало розгону, вiдорвалося вiд поверхнi землi i швидко
розчинилося у засiяному дрiбними свiтлами, темному просторi.
Як тяжко помиритися з дiйснiстю, що фактично все на нашiй землi
пiдпорядковане цьому самому невмолимому законовi зустрiчi й розставання.
Все так проходить i так вiдходить - безмежна, безбережна, бездонна i вiчна
течiя не визначеного i не збагнутого нiким i нiколи буття.



VIII

Цей повiтряний напад Лени тривав усього сiм годин, але всi мо©
дотеперiшнi пляни й надi© були розгромленi. Прилетiла, зчинила бурю i
вiдлетiла.
Вертаючись тi © ночi з летовища, я одночасно вертався з далеко©,
кiлькарiчно© мандрiвки пiд знаком Лени. Я був голодний, втомлений,
розбитий, зневiрений. хав зрезигновано бiчними, порожнiми дорогами без
поспiху i без мети, пересiк кiлька поперечних лiнiй, ви©хав на шлях двiйку
i механiчно звернув над озеро звiдки розгортався широкий, чугунно-темно©
барви кра вид води i неба, обрамований злiва далекими вогнями великого
мiста. Я знав це мiсце, я любив тi обрi©, я iнколи вдавався сюди
вiддихнути, тут стояла пара бетонових лавиць i звичайно тут бували
переважно молодi люди... Але ця нiчна година була мовчазна i спокiйна,
нiби чорна гранiтна плита в глибинi пiдземелля, на якiй були вирiзьбленi
недосяжнi iстини надi©. Далекi, невидимi береги, жовтий диск далекого
мiсяця i довга, мiдяна смуга далекого сяйва по безмежно рiвнiй, легко
розгойданiй поверхнi води.
Звичайно, це не була несподiванка, я знав i я чекав, i я був вдоволений
рiшенням, iнакше не могло бути... I цинiзм, i святiсть i всi тi iншi
чесноти - все це входило у гру мо © ненаситно© наснаги, хотiлося по днати
поземи i простопади i дати ще один вимiр земного покликання.
Але тепер усе змiнилося. Я намагався про те не думати. Мене, як i
завжди, незвично вражала сила й динамiка руху земного, я готов признати це
божеством поганського стилю, як частину найвищо© щедрости творця всесвiту.
Це загнуте луком побережжя всипане вогнями дорiг i будiвель на тлi нiчно©
безоднi з плямою мiсяця, в глибинi яко© в рiзних напрямках проходили тiнi
продiравлених свiтлом кораблiв, лiтакiв, потягiв i тисячi автовозiв. Хiба
не щастя бути частиною такого космосу?
А Лена не вернеться. Цi блискучi дороги неволять ©©. Вона любить
бездорiжжя. Космiчний лад не ©© лад. Я любив ©© тiло, ©© лiнiю, ©©
несподiванiсть, ©© протоплазму i твердiсть безформно© форми. Але цього ©й
мало. I ми мусiли зректися боротьби мiж нами i пiдписати мир.
Я довго, довго над цим думав, дарма що намагався не думати.
Я при©хав до дому бiля друго© години ночi, вiд'©жджаючи, здавалося, я
згасив було всi свiтла будинку, але одно з них у вiтальнi все таки не було
згашене i воно слабо свiтилося рiвним, спокiйним тоном на тлi ночi, i це
надавало будовi живо© сили. Я залишив авто на сво му подвiр'© i, як
звичайно, зiйшов униз до квiтiв. На травi була роса, квiти дрiмали в
темнотi пригашеними кольорами, всi довкруги будинки були згашенi, лишень
свiтилося одно вiкно у тiтки Ен i ясно блищали окремi свiтла лiхтарiв
вулицi. Деякий час я стояв i вслухався у довкiлля, хотiв вловити мову
ночi, не багато того зрозумiв лишень поглибив тугу i пiшов поволi вверх
сходами на веранду. За кiлька хвилин пiсля цього у вiтальнi згасло свiтло,
але загорiлося i довго горiло одно з вiкон на другому боцi будинку, яке
належало до мо © спальнi.
Цей драматичний епiзод мав тi добрi наслiдки, що вияснив остаточно
становище Катерини. Вона терпеливо чекала дня й години, коли це станеться,
була переконана, що це станеться, не хотiла знати, що дiялось з ©©
загадковим вибранцем, анi його мiстерiйною кузинкою, яко© фотографi© до
останнього дня здобили його робочий стiл. Вона бачила, мовчала, терпiла,
чекала. Вона навчилась чекати, була загартована чеканням, це була ©©
основна зброя, вона перемогла нею Ен Сомерсет, вона здобула мене. Мила,
дорога чекальниця.
Весь наступний тиждень я послiдовно зникав вечорами, просто з роботи
©хав до Торонта i проводив час в нарадах з мо©ми партизанами нашо©
будiвельно© спiлки. Нашi справи набирали форми, менi особисто вдалося
набути нову дiлянку грунту, я обвантажився новими боргами. Час наглив,
машинерiя дiяла , а життя видавалось коротким.
Найближчо© суботи ми з Катериною танцювали на приняттi у Степана
Снилика, який несподiвано набув i вiдкрив сезон свого нового котеджа на
озерi Сiмко, що його назвав "Ялтою" i який знаходився на протилежному
березi Кесвiка насупроти вiдомо© "Коломи©". Озбро ний далековидом, я мiг
на другому березi бачити на сонцi бiлий пiд синiм дахом будинок i навiть,
здавалось, уявляти себе з Леною на його пологiй верандi. Деякий час я
зосереджено вдивлявся у ту визначену точку мо © долi, яка стала зворотною
силою мого приречення на цьому континентi. Вiд не© почалося нове речення
ново© д©i, яко© перший роздiл драматично закiнчився на летовищi Малтону Я
лиш надхненно i зобов'язано вдячний долi за цей солодкий удар i можу тепер
з непомильною певнiстю твердити, що без таких шокiв наше життя не було б
багато варте
Цього гарячого червневого дня там на "Ялтi" було пара десяткiв гостей,
був буфет, звучала музика, крутився танець, гомонiв смiх; по озерi
навiжено шугали моторовi човни i рожевi, молодi людськi силуети. Життя не
знало й не любило перебо©в i я не мав сили i не мiг йому протиставитись.
А внедовзi я дiстав запрошення на п'ятнадцяте червня з'явитися у одному
урядi мiста Торонта, де у не великому будинку на другому поверсi при
вулицi Бей поблизу Блуру дуже солiдний суддя канадське - королiвсько©
юриспруденцi© у сво©й урочистiй чорнiй робi у присутностi двох
виструнченнх велетнiв у червоних мундирах i широких капелюхах охоронникiв
правопорядку, казав менi положити руку на Бiблiю i повторити слова присяги
на вiрнiсть i послух кореневiй та ©© домiнi© Канадi, пiсля чого вручив
менi документ, який стверджував, що "Павло Данилiв канадським
громадянином, на пiдставi акту про канадське громадянство i що вiн
управлений користатися всiма правами i привiлегiями, як також
пiдпорядкову ться вiдповiдальностi, зобов'язанням та обов'язкам
канадського громадянина".
Роджений у царствi всiх Росiв, iмператора Миколи II Романова, пройшовши
крiзь роки Ульянова - Ленiна, Бронштайна - Троцького. Джугашвiлi Сталiна,
я вибрав нарештi Де© Грацiя Регiну Елiзабет II - володарку Велико©
Британi© й усього Комонвелту. Довга, нерiвна, складна дорога, яка
закiнчилася щасливо.
Говорячи про право, обов'язки, про демократiю i свободу, приходиться
часто дивуватися, що цi привабливi, дорогоцiннi, самозрозумiлi i конечнi
привiле© людини, даються так не всiм i так не легко i менi при мно
ствердити, що доля призначила мене до вибраних. Тим вражаюче, що я походжу
з простору плянети, у якому цi поняття не мають дiючо© сили. I менi дуже
пiдкреслено здавалося, що цього дня, я переступив унiверсальну межу певних
поироднiх володiнь i тим самим зайняв мiсце у просторi тих поколiнь,
вiкiв, тисячелiть, що прокладали через Нiль i Евфрат, через Атени i Рим
епоху Рейну, Сени i Темзи... У простори Атлянтику i Тихого океану. Ця
течiя мене зобов'язу i коли я в ©© засягу фактично й юридичне, я важу ©©
вартостi унцiями найвражливiшо© ваги, бо менi зда ться, що наша плянета не
була б багато варта без цього плодоносного дiяння.
А пiсля цього вiдбулося наше з Катрсю жорстоко - педантичне заручення,
яке кiлька мiсяцiв пiзнiше, завершилось не менш педантичним, суворо -
формальним, за всiма приписами й вимогами свiтських i не свiтських урядiв
i законiв... весiллям. З великим, бурхливим приняттям, урочистими тостами,
численними подарунками, голосною музикою i танцем до ранку. Це була щедра
i заслужена данина Катеринi i тiтцi Ен, якi не уявляли iнакше цi ©
процедури i було зворушливо дивитися, як виряджалося Катрусю в цю дорогу,
нарядивши ©© у надмiрно розкiшну робу тяжкого срiбно - бiлого брокату з
черевичками пiд цей кольор i бiлий, летючий вельон зi сяючим брильянтами
вiнчиком. Мiй, кремово© барви сако, з бiлою весiльною квiткою, пишнi чорнi
штани з ляковими черевиками i бiлi, елястичнi рукавички творили з мене
елеганцiю гiдну голiвудських фiльмiв, або журналiв моди. Наш вiнчальний
кортеж блискучих машин тягнувся сливе на милю, а старенький, добрячий
пан-отець Фiлiмон з церкви св. Володимира, що при вулицi Батерст в
Торонтi, вiд щирого серця "вiнчав нас духом святим", урочисто "возлагав на
главу вiнцi" пiд надхненне "Iсаi ликуй" розкотистого хору диригента
Головенка.
Моя хата цi © ночi, назовнi i внутрi, пишалася, нiби циганка, кольорами
й огнями, обложена армадою барвистих авт з гомоном музики i зi зривами
смiху, а цiла картина сво ю динамiкою творила сумiш репiнських запорожцiв
i пiвнiчних вiкiнгiв, одягнених у фраки i брокати, атакованих бурею музики
i вогнем власно© крови. Я був захоплений красою цих людей, вони незалежнi
i свобiднi, а мiж ними вражаючою точкою вирiзнялася Катерина. Моя гарна,
мiцна, справжня дружина.
Цього жовтня на балi iнженерiв у готелi Роял Иорку, ми з Катериною
виступали, як законно оформлена пара повноправних громадян, все бiля нас i
в нас влягалося, вiдпадали й забувалися довголiтнi нашi збурення, заживали
i го©лись шрами двобо©в, втихали i вiдходили в небуття жалi i болi, все
ставало неповоротною минулiстю, у якiй виростали й майорiли в туманнiй
далi замки вiчно© легенди про молодiсть.
Ми вперто вростали у шир i твердь, наливались соками, нестримна сила
нестримного гону прокладала нам дорогу, для нас це було безнастанною грою
в чергуваннi днiв i ночей вiд ранку до ранку, у постiйному русi часу,
карбованого биттям серця. Кожна секунда - частина вiчного, у якiй ми зi
швидкiстю свiтла несли себе у простiр безконечного.
Життя тодi гарне, коли свiдоме, без зумисних перешкод раю чи пекла, на
шляхах проложених мудрiстю людей, якi вiд правiку були досконалiшими
будiвничими, нiж корали чи бобри, i якi не конче здавалися на ласку неба,
вважаючи ©© частиною свого дозвiлля, коли лежали нагi на гарячому пiску
пiд пальмами зелено - синьо© лагуни Гавайського едему.
У цiй мiстерi©, можливо, у ©© ядрi, крутилися також i ми з Катериною.
Рано вставали, пiзно лягали, вiдходили i приходили, гарчав мотор, дзвенiв
телефон, приходив листоноша, лiтали ластiвки. Ми вiдпочивали, любилися,
тiшилися, сумували. Такий щоденний крутiж i вiн нам подобався.
Наш давнiй iдол - баль iнженерiв, якому ми щороку призначали частину
часу, поту i навiть крови, цього року видався для нас з Катериною, щось як
ще один непроминальний i, можливо, нарештi останнiй, епiзод драми минулих
рокiв... В його розгарi, знов таки бiля буфету, де звичайно збиралася
сметанка нашого бiзнесу, передiмною, як докiр сумлiння, появилася Лена.
Дуже в ©© стилi. Несподiванка. Шок. Здивування. Я ледве втримав рiвновагу.
У гарнiй, дорогiй, виразно моднiй, короткiй сукнi, соковито пiдмальованi
уста, фантастично збурене волосся. Мо© очi виглядали напевно, як очi
крiлика. - Аалльоо, Паавле! - свiдомо, театрально розтягала слова,
оздобленi вiдомою iронiчною, як турецький перець, усмiшкою. Я вiдчув
обурення. - Лена! - вирвалось у мене спонтанно i це звучало, як докiр. -
Не пiзнав? - продовжувала вона свою мефiстофельську ролю. - Ти не в Парижi
? - ще одне мо фурiозо. - Як бачиш, - спiвала вона. - Що тут робиш? -
розгублено питав я далi. - Танцюю, - вiдповiдала вона зi шармом скинутого
з неба янгола.
Я дивився, бачив i не вiрив. Тонка, струнка, фiлiгранна, великi,
змiнливi, тепер майже сiрi очi, пiдкресленi юнiстю. Фантастично,
неймовiрно, приголомшуюче. Менi вiдобрало мову, вона це бачила, на ©©
обличчi, як на реклямi цигарок, вигравав шибеничний гумор.
- Чи можу гратулювати? - питала вона.
- Дякую, - вiдпорно сказав я.
- Щасливий? - питала далi з почуттям вищости, нiби розмовляла зi
школярем, який успiшно склав iспити i дiстав диплом зрiлости.
- Розумi ться, - казав я з ноткою демонстрацi©. А ти?
- О! Як звичайно. У мене на це сво© поняття. Ще кiлька гiрких питань i
солодких вiдповiдей i я довiдався нечуване: виходило, що моя ця сама
чарiвна вiдьма, до речi дуже загорiла i здорова, цiле минуле лiто провела
у нас сливе пiд боком на озерi Сiмко у славетньому котеджi "Коломия". - О,
це довга i марудна iсторiя, - казала вона на мо "як це сталося?" Ну, а
Монтреал, а Париж, а всi тi глобальнi затi©? Вона посмiхалася зводницькою,