Самчук У.. На тведiй землi

сили.
До церкви вночi на©хало стiльки народу, що довкруги на цiлу милю не
було мiсця поставити авто, анi не було спроможности протиснутись до
середини. Я стояв в густiй масi людей, нiби замурований, просто на сходах
пiд вiдкритим небом. До речi була гарна нiч з прикметним весняним
приморозком, вгорi сяяли зорi, вулицею поза нами туди i назад грюкотiли
трамва©, перед нами далеко над масою голiв розлягалось Христос Воскрес.
Десь над ранок святили паски, зчинився рух, не всiм пощастило дiстатися до
середини, багатьом прийшлося вдовольнитися залею пiд церквою i сприйняти
Божу благодать з уст мiкрофонiв. Невiдомо чи це механiчне днання зi
святiстю було вистачальне, одна.че не було iншого доступу до Божих
престолiв нашого часу.
Пiсля свячення всi, майже за шором, христосувались, як велить звичай,
тричi у честь свято© трiйцi. Я мав щоки облiпленi помадками, дiстав безлiч
запрошень на розговiння, але вибрав Боярiв, бо не мiг вiдмовити Мартi з ©©
пречудове - святочно - благальним поглядом, пiсля того, як ми тричi,
пiдкреслено щиро, вiддали шану традицi© братолюбiя. - Вас зовсiм обернено
у абстрактну картину, - казала вона i бiлим, батистовим кiнчиком пахучо©
хустини старанно звiльняла мо© щоки вiд слiдiв християнсько© любови.
Бояри, розумi ться, також святили паску, ©м пощастило бiльше, нiж менi,
благодать свячення зiйшла на ©х хлiб, крашанки, ковбасу i сiль
безпосередньо з кропила, i разом зi сходом сонця ми вже прямували двома
машинами здовж порожньою вулицею Блур, бiля парку повернули на Гай-Парк
авеню i за хвилину ми вже висiдали, серед раннiшньо© святочно© тишi, перед
будинком Боярiв, йшли сходами вверх, у вiтальнi ще раз христосувались, в
©дальнi вже чекав бiлий, святочний стiл, церемонно займались мiсця,
наливались чарки, починали зi свяченого яйця, пили за святе воскресiння,
©ли iскристий, галицький борщ, печеню iндика, подiльськi налисники. З
кожною новою чаркою "голден веддiнг"-у поповнялось надхнення, у великих
очах Марти загорiлись подвiйно вогнi, Михайло заговорив про полiтику, нас
було тро , але нас була повна хата i все видавалось однi ю суцiльною
благодаттю неба, яка прихилилась до нас зi сво © висоти.
Пiсля розговiння, за традицi ю, належався заслужений вiдпочинок, Бояри
вiдходили нагору до сво © вiдпочивальнi, а менi Марта., зi всiлякими
грайливими примовками, двозначними натяками та спокусливими обiцянками,
примостила постiль внизу, у вiтальнi, пiд вiкном на новiй ясно-жовтiй
канапi. Не роздягаючись i наспiвуючи свою улюблену "чарочку медовую", що
ви-слувлювало повну мою вдоволенiсть, та обмiнявшись з Мартою ще одним
надхненним "Христос Воскрес", я вигiдно влiгся i дуже швидко заснув
святочно-традицiйним сном. Зда ться, що коли Марта вiдходила, останнiми ©©
словами було щось як "хай вам присниться"... а що саме далi - не
пригадую... А разом пригадую, що менi справдi приснилось i була це
Катруся.
Не мiг би далебi сказати, що це саме було, але було це багато руху,
багато людей, метушнi, христосування, все що тiлькищо пережилося, а в тому
пригадую обличчя Катрусi з дуже радiсним, святочним виразом, яка
намагалась протиснутись мiж людьми до мене i не могла цього осягнути. Така
виразна реалiстична картина, я це уже переживав, а коли прокинувся,
здавалося, що все ще бачу те миле личко з його впертим на мене поглядом.
Менi було соромно й нiяково i коли б не Марта, яка стояла надiмною у
пишному домашньому халатi i настирливо питала, що менi снилося, я,
можливо, зiрвався б i побiг шукати той сон у дiйсностi. - Що вам снилося?
- допитувалась Марта. - Що вам снилося? Вам щось незвичне снилося! Я
стояла й дивилася. Ваше обличчя було дуже тривожне. Що? Скажiть, що?
Я не вiдповiв, а швидко встав, демонстративно потягнувся i струснув
головою. I попросив щось пити. Марта принесла склянку помаранчевого соку,
я за одним духом випив i все ще пiд враженням сну, хотiв був прощатися i
вiдiйти. Але Марта зчинила спротив, настояла, щоб я затримався, згори
зiйшов Михайло, ми ще раз розговлялися, одначе мiй добрий настрiй не
вернувся бiльше. Марта виразно гнiвалась. - Що з вами сталося? - питала
вона з докором. - Нiчого, абсолютно нiчого! Можливо, я втомлений... I мушу
вiд'©хати... - О! Знаю. Розумiю... - надулась вона. Але я не мiг нiчого
зарадити. Я мусiв вiдiйти.
Бiля друго© години я все таки розпрощався з мо©ми друзями. Це був
криштально ясний день добро©, свiжо© весни в ©© початковiй подобi, коли
першi навали тепла пiвдня вперше здолали сили зими, коли по городах
розгортаються жовтi вогники свiжо© форситi©, а по всiх травниках
простеляються першi яскраво-зеленi килими молодо© трави, коли вiдчиняються
гаражi i переданими, у сяйвi сонця, барвiють авто-машини.
Я ©хав широкою, просторою, помiтно порожнiшою, нiж звичайно, дорогою,
передомною i за мною бiгли машини в напрямку Нiагари, як звичайно, мене
цей рух наповняв бадьорiстю, у вухах все ще звучали прощальнi лементи
Марти i уривно в думцi виникали то зникали фрагменти недавнього сну.
Дома, на мо му ©дальному столi, на цей раз покритому бiлою, вишитою
скатертиною, я знайшов двi, синю й червону, крашанки i писульку "Христос
Воскрес!" Во©стину воскрес, Катрусю! Во©стину! Дякую мила! Дякую! Я взяв
слухальце телефону i набрав ©© номер - Гальо! Катрусю! Христос воскрес! -
О! Во©стину! - почув я радiсний голос. - Де ви були? - У церквi Привiтання
тiтцi Ен. Чи не хотiли б кудись зi мною? - О! Дуже. А куди? - Куди будь.
До кав'ярнi, на танець. - А коли? - Десь пiд вечiр. Бiля п'ято©. - Добре.
Дуже добре. - I ми домовились.
Блаженна святочна втома, пригадую ©© ще з часiв дитинства, яка
перетривала роки безсвяточности i вос кресла тепер у всiй сво©й силi,
можливо, як атавiзм да лекого минулого. А можливо я був направду втомлений
останнiми мiсяцями, жив нервами, а коли прийшло вiд-пруження то разом з
ним i реакцiя на пружнiсть. Ви магалось вiдпочинку. Я прилiг з книжкою на
канапу i пiд наркозом кiлькох сторiнок читання непомiтно за снув. Дверi
мо © хижi, коли я був дома, нiколи не зами калися i по часi я прокинувся
вiд вiдчуття, що бiля мене хтось стороннiй, а коли я вiдкрив очi -
побачив дiвчину у нарядному гуцульському строю - пречудове гаптована,
барвиста сорочка, спереду i ззаду темно-червонi тканi запаски... - Невже
це ви ? - вирвалось у мене спонтанно, я зiрвався на ноги i ми кинулись в
обiйми. Забули за слова, лишень горнулися, задихалися цiлунками, а коли
прийшли до себе, я захоплено викрикнув: - Катрусенько! Але це справдi!
Чудово! Просто чудово. Де це ви взяли? - Вишила, - вiдповiла вона
кокетливо, вся сяюча, мов спалах огню. - I невже сама ? - А таки сама. -
То ви... чарiвниця!
- А чи любиться, - казала вона по гуцульськи. - I навiть дуже. - То
ма те ще й оце, - подала вона менi пакуночок, що лежав на столику. Я
негайно розгорнув
- О! Катрусе! - вирвалось у мене. - То це ж не можливо. - А чому
неможливо? - Бо неможливо. Бо я не заслужив. Бо така сорочка... Нi - нi -
нi! Це неможливо, нiяк неможливо! - Чому не можливо? Ану одягнiть. Чи буде
личити, - казала вона переповнена видимим щастям, яке лилося повiнню з ©©
надхненно© iстоти.
Я мусiв одягнути... Це була фiлiгранно вишита, гуцульського крою зi
стоячим низьким комiром i широкими, без чохлiв, рукавами сорочка, зовсiм,
до найменших дрiбниць допасована, домережана - справжнiй твiр справжнього
мистецтва, вiд якого промiнювала справжня краса. I коли я вийшов з друго©
кiмнати у такому виглядi, Катруся так знiяковiла, що здавалось, вона
зiрветься i втече. © щоки залились густим рум'янцем, ©© очi горiли
сяйвом, я пiдiйшов до не©, взяв ©© теплу руку i легко потягнув до себе.
Вона на мить насторожилась, ледве помiтно здригнулась i кинулась до мо©х
грудей. Я обняв i пригорнув ©© до себе, пiднiс рукою ©© лице, ©© очi були
вогнi, ©© уста були гарячi i, здавалось, вона не може втриматись на сво©х
ногах. Я обережно пiдвiв i посадив ©© до фотелю. Вона сидiла i деякий час
не дивилась, мала закритi долонею очi. - О, Катрусю! - казав я. - Менi
соромно, - вiдповiла вона. - Соромно? Вам? Чого? Що ви така надмiрно
чудова? - О, не кажiть! Не кажiть таке! - В такому разi, зна те що?
Сiдаймо i ©демо! Куди? Куди бачать очi. До То-ронта. До кав'ярнi. На
танець...
Ми домовились на танець. Тим часом ми "билися" крашанками. Катрусина
крашанка побила мою i вона дiстала "битку". Вона прийшла до себе, мала
гарний, святочний настрiй, запропонувала, що сама зробить каву, я не
перечив, ми разом заклопотано поралися бiля мо © залiзно© плити, пiсля
пили каву на малому столику мало© ©дальнi i безконечно гомонiли про
всiлякi домашнi, близькi справи i мiж iншим я ©й оповiв про мо© будiвельнi
проекти, якi мають вже завтра початися i якими вона була захоплена. - О,
це буде щось гарне, - казала вона. - Я хочу гарне, - казав я. - Щось, як
та ваша сорочка. - О! Хiба це можна рiвняти? - Справа не в розмiрi. Гарнi
речi, малi чи великi, однаково гарнi. - Ми говорили про тiтку Ен. Сумна,
пригноблююча тема, тiтка Ен хворi , Катруся пережива , не багато надiй на
покращання. I вони часто про мене говорять... Катруся не зраджувала змiсту
мови, але загально виходило, що вони менi вiрять i що мо© справи, на ©х
думку, на добрiй дорозi.
А згодом, ми передягнулися у звичайнi одяги i по©хали на танець, але не
до Торонта, а тут же в Оквiлi, у невеликiй, новiй, чепурнiй кав'яренцi з
виглядом на озеро, де ми пiд звуки хрипливих iнструментiв вiддали данину
рокен - ролям, твiстам, пили коктейль i зовсiм запiзна вернулися до себе.
Дорогою назад ми зворушливо мовчали, а прощаючись за темноти, ми
обмiнялися довгими цiлунками, пiсля чого Катруся вирвалась з авта i майже
побiгла до дверей свого входу, нiби вiд чогось тiкала. Я був зворушений,
залишив на подвiр'© авто, а опiсля ще довго блукав у темнотi весняно©,
свiжо© ночi, переживав, передумував... Мо© дороги виразно розходились
двома напрямками, двi жагучi мети - одна далека i разом близька, а друга
близька i разом далека.
Тим часом неухильно, обертаючи нiч у ранок, нiби працьовитий плугатар,
ступав i орав ниву приречення нестримний час. Я вiдчуваю гостро його
невмолимiсть, мо© роки начинали набирати виразности, вимагалось рiшення. А
тим часом там далi на мене чекав новий ранок, я мав ©хати на денну змiну
мо © роботи. I мала початись нова моя ера. Завтра рано.



V

Це було велике лiто... Започатковане великою весною. I взагалi щасливий
рiк. Цього року не стало Сталiна, наша королева була на другому роцi
володiння, президент Айзенговер вступав у другий пiврiк президентства, а
моя чарiвна симпатiя Одрей Гебборн вперше засяяла на голiвудському небi.
Тодi також були моднi перiстi, кольору зебри, панчохи i ясно-червонi, а
також рожевi кольори.. Можливо тому, що на обрiю цього континенту почало
сходити ще одно "сонце кремля", на цей раз, замiсть люльки, з великою
гаванською цигарою i мелянхолiйною бородою.
Цього самого щасливого, обiцяючого року, а властиво цi © епохально©
весни, на мою невинну, цiлинну "Коломию", мов дикi орди Чiнгiз-Хана,
зробили навалу армi© машинерi© "Сарабiнi i Ко", якi вчинили пекельну
гуркотню, вiд чого все довкруги нагадувало побо вище при Верденi. Пiрамiди
каменю, стоси цегли, глибокi слiди машин, пузатi тягарники, незграбнi
булдозери, пе-регуки запорошених, у жовтих шоломах, людей.. Моя хата
вилазила з грунту i росла, як на дрiжджях, а далi вниз до рiчки, з
казковою легкiстю, на мо©х очах виростало десять бонгалiв, якi викликали в
мене корчi каяття i заздрощiв, що, либонь, це могло бути мо©м. Але я
мовчав. I не зрiкався в майбутньому реваншу.
Признаюсь, що цей гомiн машин - гiгантiв, нагаду менi джезбенд
Армстронга, спiв Преслi, витiвки роккен-ролу. Вони розривають землю,
повiтря, нерви, вони бряз-чать металом, вони витискають глибокi слiди, з
пiд ©х крокiв вилазять фундаменти будинкiв, вони зчиняють землетрус... I
можливо, з цього приводу, одного разу, я знайшов у сво му запорошеному
сальонi, довгого, сiрого вужа, згорнутого ковбасою, який мелянхолiйно
лежав у центрi мого старого турецького килима.
Я було розгубився, що з цим непроханим гостем, у такий час i в такому
мiсцi, маю робити, але пригадав одно iндiйське повiр'я, за яким поява
такого сотворiння мала б принести цьому домовi щастя. Щоб нам не сваритися
я замiсть скач-вiски, поставив йому мисочку молока, але коли другого
ранку, я заглянув до сальону, молоко стояло недоторкнуте, а мiй гiсть зник
безслiдно. I лишень трохи згодом, випадково, за хатиною на призьбi, я
натрапив на його прощальну вiзитивку у виглядi верхнього одягу, якого вiн
великодушно залишив менi на спогад. Куди вiн вiдiйшов сам, про це не
зiсталось нiяких даних.
I можливо, що поява того гостя не була аж такою випадковiстю, можливо
вiн справдi мав добрий намiр менi щось пiдсказати, бо незадовго пiсля
цього, саме коли бурхливо цвiли мо© яблунi, яким я власними руками зробив
манiкюр, педiкюр i тривалу зачiску, несподiвано навiдала мене Лена. Це
було для мене сво рiдним шоком, нашi стосунки з Катрусею, пiсля
ностальгiйного великоднього дебюту, набирали що раз бiльшого розгону, я
вже почав було звикатися з певною невмолимiстю долi i враз ця вiзита. Вона
при©хала великим чорним "Лiнкольном" зi сво©м чоловiком i навiть мала
щастя застати мене дома, у мо му робочому комбiнезонi, серед рейваху i
муравлино© мегушнi мулярiв. якi вивершували стiни мо © будови. Вона сливе
не змiнилася, була у ясному, сiро-помаранчевому, легкому костюмi i
крiслатому, солом'яному капелюсi, а ©©, шiсть футiв росту, тонкий, легко
похилий наперед, чоловiк, з рудавим волоссям i в сильних окулярах на
сильному носi, мав легкий, весняний, сiрий одяг i такого ж сiрого
капелюха. Зогляду на зовсiм роз'©жджений глибокими колiями мiй за©зд, вони
залишили свого "Лiнкольна" на але© Матiюса i повiльною, обережною ходою,
оминаючи вибо©ни, входили на мо обiйстя.
Побачивши ©х i пiзнавши Лену, я був глибоко вражений, вiдложив на бiк
мотику, якою обкопував кущi диких оливок, i пiшов ©м назустрiч. Лена
пiзнала мене здалека, зiрвалася бiгти, залишила чоловiка i за мить ми вже
душилися в обiймах, як дво давнiх найкращих друзiв. Я був драматично
зворушений i тiльки мiй ультра-робочий, запорошений вигляд, допомiг менi
втримати рiвновагу. Хвилину ми захоплено обдивлялися, пiдiйшов ©© чоловiк
i вона безпосередньо й захоплено викрикнула: - Павль! Це також Павль. Два
мо©х Павлi. Знайомтеся! - Вiн був за мене вищий, але тонший i тендiтнiший,
мав одверте, при мне обличчя i яснi довiрливi очi. - Гав ду ю ду? -
привiтався вiн по-англiйськи i подав руку. Гав ду ю ду, сер, - вiдповiв я
i назвав сво прiзвище. - Це тi вашi яблунi? - захоплено питала Лена
по-укра©нськи. - Тi самi, - вiдповiв я. - Що за чудовi дерева! А як
цвiтуть! I вони вродять яблука ? - Думаю, що так. - А що ви там робите ? -
питала вона вже по-англiйськи. - Будуюсь, - вiдповiв я. - Так скоро. То ж
недавно ви мали, зда ться, хату в Торонтi. - Таке наше темпо, - вiдповiв
я. - Чи можна оглянути? - питала вона. - Розумi ться. Дуже прошу...
Ми зайшли на будову, все там рухалось, купи матерiялу й землi
завантажували весь простiр. Я просив ступати обережно, взуття Лени мало
вiдповiдало характеровi терену. Я все уважно й поважно пояснював,
намагався бути спокiйним, показував рисунки, проекти, загальний малюнок
майбутньо© будови. - О, це чудово! - казала Лена. Направду дуже добре.
Вражаюче! Гратулюю вам, Павле. - © чоловiк спокiйний, зрiвноважений, все
без поспiху оглядав, похитував головою i час до часу зауважував: - О, с!
Гуд. Берi гуд. Джаст файн. О, найс, о, найс! - Вiн мав при мний, низький
баритон, який звучав солiдно й переконливо.
А менi було дивно, що ось бiля мене та сама колишня, близька "моя"
Лена, яка несподiвано стала зовсiм "не мо ю", що мiж нами постав невидимий
кордон, що ми вражаюче вiддаленi i офiцiйно обережнi. Вона намагалася бути
грайливо - легковажною i невтрально - приятельською, але я не був
переконаний, чи на цей раз ©© акторськi здiбностi вийдуть з цього
переможно.
Збоку, злiва, дуже примирливо, скромно i привабливо стояла моя стара,
майже заглушена будовою, хатина i я попросив гостей до середини. - Меблi!
- викрикнула Лена, коли ми зайшли до сальону. - Барокко! Звiдки ма те цей
музей? А тi вази! То ж це справжнi китайськi! А картини! Чи не Сезан
часом?
Тут же на стiнах висiли i ©© власнi картини i тут же трохи далi на
комодi стояла ©© фотографiя i можливо вона це помiтила, а тому ще бiльше
зосередила свою i нашу увагу, на здогадного Сезана.
- О! Який там Сезан, - казав я. Це просто... Я не знаю. Невiдомого
майстра.
- Але ж так! Це Сезан. Впевняю вас! - Вона уважно до того приглядалася
i винесла присуд: - Сезан!
Я розсмiявся. Цi двi картини, якi вона означила, як "Сезан", я недавно
принiс вiд тiтки Ен, разом з iншим, як вона казала "джонк-ом" i повiсив ©х
тут просто тому, що вони дуже добре пасували до загального стилю. Вони
були задимленi, замазанi, довгий час стояли у якiйсь комiрцi, ©х рямцi
спорохнiлi. Лена була захоплена i зворушена, ©© власнi картини i ©© фото
неухильно вимагали пояснень i вона почала швидко поясняти сво му
чоловiковi, що ми були дуже близькi друзi, зрештою, вiн це зна , вона
стiльки про це говорила. Вiн спокiйно оглядав мо© вази, мо© коники, мою
Нефретете i не зраджував нiякого iншого зворушення, крiм звичайних сво©х
стандартних "найс", "гуд", "екселент". А я лиш боявся, щоб Ленi не
заманулось заглянути до мо © спальнi, де стояли ©© iншi, можливо ©й не
знанi, тi з озера Сiмко, щасливi i радiснi, повнi сонця i повнi чару
знимки.
Я заклопотано просив гостей сiдати, дiстав вiски й джiнджерел, налив
три старовиннi, рiзьбленi, iнкрустованi лазурком, склянки. Ленi i це
сподобалось. Ранiш нiж випити, вона оглядала склянку, нiби яку
дорогоцiннiсть. Ми з доктором випили, холодний напiй дуже добре смакував,
Лена випила також "за зустрiч" i "за знайомство". © чоловiк виняв цигарки
"плей ре", я вибачився за невживання, вiн був здивований, зазначив, що це
"дуже добре", що це "погана звичка", що вiн "хотiв було також кинути", але
"не мав видержки". Ми спокiйно розмовляли про дорогу, про Торонто, про те,
як довго вони мене шукали, про алею Матiяса, про мою будову, про те, що
вони ©дуть до Нiагари, що вiн там ще не був. Ленi в цей час помiтно не
сидiлося, ©© не бавила наша розмова, ©© увага виразно була скерована до
мо©х збiрок, вона хотiла бачити все, зацiкавилась мо ю збiркою книжок,
старанно придивлялася до кожно© дрiбнички, зайшла до друго© бiчно©
кiмнати, довго там барилася, а потiм... О, жах! Вона таки не минула i мо ©
спальнi. Я в цей час почував себе, мов на шпильках, майже не слухав
доктора, а коли по часi вона вийшла, не сказала нiчого, лише ©© гарнi щоки
забарвились ще гарнiшими рум'янцями, а сяючi очi затягнулись мжичкою. -
Ну, так налийте ще, Павле! - сказала вона. Вона помiтно намагалася взяти
себе в руки i так само помiтно, це ©й не вдавалося. Я налив склянки i
просив випити. - У нас машина, - казав на це доктор. - А, там машина...
Вип' мо! - пiднесеним голосом казала Лена i випила чарку. Я запропонував
гостям ресторан, надходив час обiду. - Це забере час, - казав на це
доктор. I ми не голоднi. - Лена, здавалось, не дуже з цим годилася, але не
перечила i лишень питала: - А скажiть, будь ласка, афонський схимнику, де
це ви справдi роздобули всi тi скарби?
- Життя склада ться з випадкiв, - вiдповiв я.
- Можливо. Але цього не досить. Повiрте, що ота там брудна пляма може
бути Сезаном, - не вгавалась Лена.
- Пiд сонцем все можливе, але я в це не вiрю, - сказав на це я.
- Це не питання вiри. Ви краще звернiться до експертiв.
- Коли б це Сезан, - заговорив доктор, - це значить понад сто тисяч.
Невже ти дума ш... тi люди аж такi на©внi...
- Павле! - перебила Лена. - Ми нiчого не зна мо, як це сталося!
Можливо, це справа далеко не на©вности. Але як би воно не було, та он ваза
справжня китайська... А та он фiгуринка справжня iндiйська. Копiя божка
Крiшни. Кажете, що вони принесенi з горища. Багато дорогоцiнностей
хорониться по горищах.
- Але люди, що це купували напевно знали, що купують, - казав на це
доктор.
- Не конче, не конче... Купували, бо мали грошi. Переважно з цiкавости.
Як сувенiри. За два - три доляри купували ван Гога. Вiн ©м нiчого не
казав, закидали на горище... На горищах наших помiщикiв знаходили майстрiв
ренесансу, - казала Лена.
- Мушу вiддати справедливiсть вашiй компетентностi, казав на це я.
- Нiяка особлива компетентнiсть. Про це знайдете в любому числi "Рiдерс
дайджест". Але я цим цiкавилась окремо. В Монтреалi такий професор з
Мек-Тiл, на прiзвище Вань . Я слухала його виклади... Але ми, Павле,
мусимо ©хати, - перебила сама себе Лена.
Я не перечив. Ця вiзита не була для нас легкою. Лена помiтно
хвилювалася, мо© нерви також не мовчали i доктор це напевно помiчав. Коли
вони вiдходили. я дав ©м на спогад попiльничку зi старо© бронзи. Я провiв
©х до ©х авта. - Яблунi, яблунi! Незабутнi яблунi! - викрикнула Лена. Вона
намагалася маскувати збентеження, ще раз глянула на напис "Коломия",
подала менi швидко руку i заховалася до машини. Ми з доктором прощалися
спокiйно, я пояснив йому ви©зд до автостради, побажав ©м щасливо© дороги,
просив за©жджати. Машина рушила. Я помахав за нею рукою... А потiм
повернувся i пiшов на будову. Усе це разом не тривало довше години.
Але неспокою лишилося на довгий час. Мiй вигляд i моя поведiнка помiтно
змiнилися, я намагався уникати Катрусi, вона все це бачила i все розумiла.
Пiсля Великодня мiж нами постали винятково iдилiйнi стосунки, можливо
трохи засолодкi, але зогляду на ©х непiдроблену справжнiсть, абсолютно
можливi. Вiзита Лени внесла до цього велике спустошення. Катруся мала
збентежений вигляд, це менi дошкуляло i тим бiльше, що вона зi сумом
повiдомила, що панi Сомерсет змушена знов вiд'©хати до санаторi©. А це
значило, що я мусiв би знов заняти мiсце архангела того дому. Це
комплiкувало справу подвiйно. На щастя, це покищо обмежувалось лишень
вечорами, бо я мав нiчнi роботи, але там далi...
Мовчанка. Мовчанка. I питання. Тим часом дуже скоро я дiстав листiвку
вiд Лени, що свiдчило, що вона тепер стала значно стараннiшою
кореспонденткою, нiж було в минулому. "Милий! Дякую! За Твiй (!) "столик"
(малось на увазi мою спальню). Незабутнiй! Сiмко! Люблю! Незабуваюча!"
"П.С. Вiтай МО яблунi!" О, мiй ти Боже! У мене крутилась голова. Свiдомо
затримався з вiдповiддю. По кiлькох днях знов листiвка i знов "милий",
лишень, на цей раз, повiдомлення, що вiдлiта на лiто до Швецi©, без
чоловiка, до його батькiв i вже не "вiтай" а "вiтайте", хоча все "МО
яблунi". А трохи згодом прийшов пакунок - мiй другий портрет, той самий,
що висiв поруч з ©©, але старанно викiнчений i дбайливо оформлений. Що це
мало значити?
У вiдповiдь я пiслав ©й подяку за вiзиту, за листи, за портрет, за
пам'ять, вiд себе i вiд яблунь, повiдомляв, що вони цвiли й вiдцвiли,
чекають плоду i жалують, що ©х приятелька так безжалiсно i далеко
вiдходить. I питав, що це все значить. Чи вона вернеться ? I закiнчив
зливою патетики, яка порушувала береги пристойности. Я жадав ©©
повернення, запевняв, що живу тiльки нею, що все що роблю - роблю лишень
для не©, що я надiюсь i вiрю.
Мо роздво ння знов загрозливо збiльшилось, вагання набирало сили. I
можливо вiд'©зд Лени, розширення простору, вiддалення мiж нами, могло нам
помогти. I можливо це розв'язка. Можливо той свiт - ©© свiт, свiт ©©
предкiв, ©© крови. Хтось з ©© роду, по лiнi© батька, походив зi шведiв,
взятих в полон пiд Полтавою, який не повернувся до дому. Кра©на шаленого
Карла, благородного Нобеля, чарiвно© Грети Гарбо. Чи не варто ©й справдi
подумати над цим i чи не значить це справжнiй кiнець мiж нами, роздiленими
глобальним простором i океаном.
Ми знов залишилися з Катрусею однi на весь наш замкнений свiт з його
будiвельною гарячкою, що саме в цей час набрала кульмiнацiйного розгару.
Це був також невральгiчний кiнець травня, оселя панi Сомерсет з ©©
помпезним за©здом, оточена атмосферою квiтiння городних макiв, синiх,
бiлих, жовтих i навiть чорних iрисiв, рiзнобарвних гвоздикiв, бiлих
нарцизiв, мармурових магнолiй, а головне, бiлого й бузового бузку, який
став валом мiж оселею й зовнiшнiм ©© свiтом. Робiни, кардинали, шпаки i
легiони iнших крикунiв, конкурували з автами й булдозерами, а Катруся
надягала сво© короткi, кремовi штанцi, легку нейлонову, прозору блюзочку й
тероризувала мою розтерзану плоть.

Ластiвки лiтають, бо лiта ться
I Ганнуся любить, бо пора,
писав про таке один поет.

I мiж iншим той загадковий Сезан. Лена нагнала цим на мене безодню
переляку. Розумi ться, що я не мiг допустити можливостi, щоб у мо©й ветхiй
хижi, зовсiм пiд ногами могли валятися сотнi тисяч добрих канадських
долярiв. Для такого я був затверезий... I не належав до тих, що виграють
на iрляндських перегонах чи льос-вегських рулетках. Взагалi я не був
улюбленцем легковажно© фортуни i на дурничку з легко© руки нiколи не робив
ставки. Клясичне, бiблiйне приказания про пiт i кров було чи не диним
мо©м банковим контом, на яке я покладав основнi надi© досьогочасних мо©х
пiдпри мств.
Чи могли б бути вийнятком мо© маленькi теперiшнi операцi© у просторi
цi © ось "Коломи©"? О, яке це порiвняння, наприклад, з центром Рокефелера
в Мангетенi. що в основному мо©м iдеалом i який, до речi, викупив тисячi
акрiв отам трохи далi за автострадою лисавети. Запишiм скромнiсть. Нiцше
називав це чеснотою дурнiв, але хай навiть ми з цим не годимось, то
скажiть на милiсть Аллаха, що це слово може значити у просторi Канади з ©©
мiльярдами акрiв лiсу, поля, степу, тундри, гранiту, оливи, залiза,
золота, якi вимагають вiд нас завзяття, щоб обернути це у шляхи, побудови,
кораблi, лiтаки, солодку кашку i примхи бiтнiкiв.
Я хотiв i не лишень хотiв, а мусiв, рости, вростати, ширитись,
здобувати i, розумi ться, множитись, а тому мусiв шукати засобiв. Це
зветься грошi. Такi папiрцi з головою королеви. Де ©х дiстати? Шукаючи за
ними, менi не раз ночами болiла голова, а днями не раз заливався потами.
Пригаду ться хоч би будиночок при вулицi Глен в Торонтi, що видався менi