Страница:
поснiдала, - i вона вийшла до друго© кiмнати.
Я з цим не годився, я нiяк не годився, я весь протест, але разом я
безвольна iстота, яка не зна , як на це реагувати. - Як по вашому сьогоднi
погода? - питала з друго© кiмнати Марта.
- Думаю, що гаразд. Шiстдесят п'ять, казало радiо, - вiдповiдаю,
за©даючи я чню з ковбасою.
- Я вчора змокла, - казала Марта.
Слiдував дiялог про погоду, час тiкав, Марта виходила в повному нарядi
- бiлий з чорними крапочками, новенький плащик, яскраво пiдмальованi уста
i чорний, легкий, солом'яний капелюшок. - Допобачення, - казала вона. Не
сумуйте.
- Правдоподiбно не буде часу, - вiдповiв я.
Вона кивала на мене пальчиками в бiлiй рукавичцi, кокетливо
посмiхалася, вiдчиняла дверi, у дверях ще раз кивала пальчиками i
вiдходила. Я кiнчав накинутий снiданок, розважав, як вiд цього звiльнитися
на майбутн , йшов наверх, збирався на роботу, шановний пан Белбасi зi
Сi-Бi-Сi розважав мене розмовами, музичними вставками, iнформацiями про
час, про погоду, перед вiкнами на пiддашшi вже метушилися згра© горобцiв,
я кидав ©м кришки хлiба, метушня збiльшувалась, я посмiхався, надягав
макинтош i виходив.
Вулиця в цей час звичайно завантажена школярами, рiзного вiку хлопцiв i
дiвчат, якi течуть довгою течi ю в напрямку заходу, де там далi на
пригiрку виднiють дахи двох великих шкiльних будiвель, на хiдниках вже
повно листя кленiв, в обох напрямках обережно про©жджають авта i на розi,
бiля напису "стап" пусту гурток найменших школярiв, що очiкують на
шкiльний автобус.
Я звичайно доходжу до найближчого перехрестя, повертаю влiво, йду
здеформованим хiдником, на яко-кому завжди пiсля дощу стоять калюжi води,
доходжу до зупинки на краю Гай-Парку i вулицi Блур, намагаюся як
найскорiше зловити зелене свiтло, переходжу динамiчно-рухливу вулицю i
бiля станцi© бензини "Саноко", пiд величезною реклямою Домiнiяльного
банку, чекаю на трамвай.
Набира ться багато людей, згори надходить великий, червоний з бiлими
обводами, завжди переповнений трамвай, люди повiльно й обережно
втискаються до його нутра, а в серединi тiсно й невигiдно, трамвай руша ,
тягнеться поволi здовж парку, пересiка перехрестя Гай-Парк авеню, пару
разiв зупиня ться... На перехрестю Дандес я пересiдаю i по короткому часi
вже висiдаю бiля крамницi продажу горiлок, звертаю на вулицю Стерлiнг, де
маестатично вiтають мене цегляно-похмурi будови фабрики, до яких я входжу
головним, широким входом з почуттям незамiнно© важности, направляюсь
вужчими сходами вниз до сво©х машин, де завжди несе сильним запахом
спалено© оливи, знаходжу свою залiзну шафку з одягами, передягаюся в
робочий темно-синiй комбiнезон i починаю операцiю.
Мо©ми клi нтами були завжди гарячi, пiтнi колеса i вальцi машин, якi
сво©ми потужними м'язами приводили в рух цiле це багатоповерхове,
многолюдно, солодке царство. Мо©м завданням було пильнувати, щоб всi тi
залiзнi органи цього механiзму безперебiйно дiяли, щоб весь складний
комплекс пульсував ритмом досконалого швайцарського годинника.
I признатися, я любив це життя машин, мене iнспiрував ©х наснажуючий
рух, ©х точнiсть наподоблю-вала професора математики при шкiльнiй таблицi,
коли вiн урочисто розв'язував складну формулу кiлькох невiдомих, ©х темпо
нагадувало диригента Стоковського, коли вiн диригував "Дi Цавберфл те", ©х
сила уявляла клiтку з хижими звiрями. Вони для мене не мертвi шматки
мертвого металу, а живi, органiчнi, творчi, слухнянi сотворiння i друзi,
як кiнь чи собака, а головне, вони були iнспiраторами мо © настирливо©
фiлософсько© концепцi© майбутнього, коли то ©х велiнням i силою земля
скоротиться до розмiру футбольного м'яча, а космiчнi простори
перетворяться у квiтник Адама i ви.
По обiдi, бiля години п'ято©, приблизно тодi ж, коли появлялися мо©
спiвмешканцi, я звичайно заклопотано, пригашений восьми годинами працi,
приходив до дому. Вiдкривалися вiкна, радiоапарати, у ваннiй шумiла вода,
на кухнi сковорода. Над будинком з грюкотом пролiтали в напрямку Малтону
тяжкi чотиримоторовцi, вулиця вверх i вниз гарчала автами, над широкою
короною пожовтiлого клена заходило сонце. Iнколи ця картина мiняла тло,
сiрiла, гасла, або загорялася, звучала кокетством i примхами.
Вечерю ©в дома, переважно наспiх, по вечерi переважно в городi
оберталось землю, вкладалось тераси, вмощалося скелястого квiтника для
наступного року. Було вже повно жовтого листя, по дубах гасали череватi
вивiрки, по сусiдських городах з диким вереском хлопцi вели корейську
вiйну. Вибухали гранати, цокотiли кулемети, по кущах грiзно мигали могутнi
постатi во©нiв.
IV
Бояри несподiвано набули елегантного, як цигарничка, темно-синього
Шевролета i вечорами заклопотано й кокетливо ви©жджали на прогулянки.
Запрошували також мене i, як тiльки мене звiльняв мiй город, ми всi тро
всiдалися на передньому, сiро-срiблистому, новенькому сидженнi, Михайло
напружено тримався керiвницi, Марта випростано возсiдала мiж нами, я ж
виконував ролю вiрно-пiдлеглого пажа завжди готового до послуг. Михайло
щойно недавно дiстав дозвiл ©зди, набирав практики, при кожному зворотi
мав вигляд самогубця, Марта пiдкреслено намагалася не торкатись до мене i
всi ми тро нагадували дерев'яних фiгурок вирiзблених ескiмоським
рiзбарем.
Наша машина постiйно наривалася на якусь халепу, на не© скрiзь чигали
пiдступнi пастки, але вона все таки вперто, як осел, продиралася крiзь усi
митарства i ми переможно вiдвiдували все, що тiльки було варте уваги -
парки, квiтники, побережжя озера, цiкавiшi дiльницi... А також
розумi ться, кав'ярнi, ресторани i кiна. У кав'ярнi звичайно ми з Мартою
зводили бо© за кожну нiсенiтницю, коли я, наприклад, випадково сказав, що
блоха богопротивне, огидне сотворiння, Марта негайно починала патетично
доказувати, що блоха вiнець Божого творiння i ©© естетична сила
неперевершена. На фiльмi "Валентiно", коли темпераментний Антiн Декстер
викону з Еленорою Паркер свою приголомшуючу "Компарсiту", Марта до крови
вп'ялася нiгтями в мою руку i мало не вмлiла. У квiтнику Едварда, вона
могла зупинитися, стояти непорушне, дивитися вперед зi сльозами на очах i
дуже гнiватись, коли хтось з нас вривався до ©© надхненного екстазу якимсь
зауваженням.
Коли ж ми пiсля того вечеряли у японському ресторанi Фулi Матцу десь на
вулицi Ионг i ©ли тсакi-якi, у дуже невигiдних позах, сидячи на подушечках
помосту з ногами пiд низеньким столом, ми зрiзались з. Мартою у жорстокiй
суперечцi на дуже неозначену, заплутану балаканину про все i нiщо. -
Вибачте, але я вас зовсiм не розумiю, - мiг я розпачливо казати, коли наша
суперечка тратила всякий глузд. - Ще менше розумiю я вас, - вiдповiдала
вона, а очi ©© свiтилися небезпечним огником. - Тому навiщо ми витрача мо
слова, - питав я. - Це мусiли б знати ви. Ви ж твердите, що все зна те, -
казала вона. - Я нiколи такого не твердив, - вiдповiдав я. - Як не
твердили? Ви абсолютно все зна те. Ви ж чудодiй. Перед вами нема оборони.
Ви диний у цiлому свiтi, що пiзнав всi iстини. Чому ви, наприклад, так
задоволене посмiха тесь ? Тому, що ви цинiк! Ви нiчого не шану те. Ви знов
посмiха тесь. Дарма. Знаю, що хочете сказати - великий альтру©ст, любить
дiтей, птахiв, звiрят, квiти музику, малярство. Вiй все любите. Ви лишень
не любите людей. Як може людина щось любити, яка сорок рокiв лиша ться
неодруженою?
Марта захоплювалась сво©м красномовством. Михайло сидячи на помостi,
намагався закурити цигарку, (вiн чомусь недавно почав курити!), менi
починали млiти ноги пiд столом. - А! Мовчите. Розумi ться. Що можете
сказати? - невгавала Марта. - Я ж вам не перечу, - казав я пiдпираючись
обома руками об пiдлогу, щоб якось втримати рiвновагу. - Не перечу! -
кепкувала вона. Чому ви на мене так дивитесь? - додавала по хвилинi. -
Хочу краще бачити людину, яка говорить правду, - казав я. - А ви ©© не
любите! Ух, не любите! - казала вона. - Зна те ж, що за правду тяжко
любити, - дражнився я. - Що хочете, щоб вам казала? Комплiменти? - Те, що
вам хочеться. Що мусите казати. Те з душi. А ще краще - вiд серця. - О, не
вдавайте моралiста. Це вам не личить. - А що менi личить? - Ковпак блазня.
Паяца. Арлекiна! - виривалось у не© майже щиро. Вона тратилась. -
Ля-ля-ля! - втручався Михайло. Чи не час нам вставати. У мене вже задубiла
спина.
Опiсля ми вставали, ми платили, властиво платив Михайло, я подавав
Мартi пальто, нашi обличчя були червонi, Марта поглядала на мене
засоромлено i разом вибачливо, я вдавав, що нiчого не сталося. А дома, вже
затемна, поки Михайло заводив до сусiднього гаражу авто, Марта проводила
мене геть на сходи i казала навздогiн притишеним голосом: - Добранiч,
паяцо! - На що я вiдповiдав: - Добранiч, Касандро!
А вже внедовзi вона пропонувала ©хати кудись на танець. Куди на танець?
Куди небудь. До "Панами", до "Куби". Вам iмпону Пiвденна Америка? Бо там
гарячий клiмат. Досить менi тих клiматiв, мiг сказати Михайло.
Наговориться, а потiм цiлими ночами не спить. А хто винен? - могла
запитати Марта. У домi два чоловiки i нiодного справжнього.
Нищiвне обвинувачення, але ми його переочували. I на танець не ©хали.
Тим бiльше, що Михайло майже не танцював, а я мав велике бажання по
можливостi рiдше зударятися з мо ю шановною антагонiсткою... I ще тим
бiльше, що вона починала помiтно мене непоко©ти, по сво му розкладати мою
iнтегральнiсть, позбавляти мене незалежности. Я бачив ©© зачасто,
заблизько, задоторкально. Коли ми були дома, ми тiльки те й робили, що
постiйно одне одного для чогось потребували. На кухнi, в пивницi, на
городi, у ваннiй i навiть у спальнi, де завжди щось ставалося i конче
вимагало нашого спiльного втручання. Я мусiв радити, де i як замовляти
меблi, направляти газового пальника, помагати вiшати фiранки, вiдчиняти
пляшку шампанського. Михайло поволi переставав iснувати, вiн лише
при©жджав з роботи, випивав склянку холодно© з льодом води, вечеряв,
скидав черевики, натягав капцi, всiдався у фотелi пiд лямпою, читав
улюбленого Рабiндраната Тагора, або газету "Свобода" з Ню Джерзi i зникав
зi соцiяльного обрiю родинного на весь вечiр. Зате Марта одягалася у свiй
атласний злото-жовтий чи вишнево-червоний халат, займала сво командне
становище i чергове випробування мо © терпеливости починалося. I
признаюсь, що це дiяло. Я був весь час нею занятий. Я не мав часу на щось
iнше. Я ще не знав, чим все це мало скiнчитися, але вiдчував виразно, що
нiчим добрим. Заносилось, щось, як на бурю.
До того наближався сезон балiв i в тому також наш щорiчний, невiдмiнний
баль iнженерiв. Марта виразно дала зрозумiти, що цьогорiчний цей баль - ©©
баль, а тому ми мусимо бути вiдповiдно приготованi. Але я мав також i сво
рiшення. Я вирiшив цього сезону вiдмовитись вiд всiх балiв без огляду на
©х походження. Марта дебошила. - Траур! Траур! Розумiю. Добре! В такому
разi я йду сама! Знайду собi кавалера. Скажу, що мо© не годяться.
Подума ш, втратив такий скарб!
Вона мала на увазi Лену, я не перечив, Михайло тратився, не знав, в
чому справа. - I чого ти казишся? - питав вiн Марту. - А того, що ви
такi... такi... - вона не знаходила вiдповiдних слiв. - I чого тобi так
залежить на тому балi? - питав вiн далi. - Для тебе. Тож твiй баль! Ти ж
там членом правлiння. А я твоя жiнка! - сердито вибухла Марта.
- Ну, гаразд. Гаразд. Заспокiйся. По©демо. Кожний рiк ©здили... - казав
добродушно Михайло.
Лишень я мовчав i мовчав уперто. Марта позирала вогнем, але мовчала
також. А одного разу, до мо © поштово© скриньки, разом зi всiлякими
рахунками на газ, телефон i таке iнше, потрапив один конверт, у якому, на
диво, я знайшов запрошення на цей баль - (новозбудований, елегантний
готель Парк Плаза замiсть Роял Иорку) i до того вступний квиток вартости
п'яти долярiв. I нi слова хто i чому менi це посила . Здивування велике.
Пiдозрiння падало на Марту, вона на таке здiбна, але конкретних даних
нiяких i приходилось мовчати.
Марта все таки гарячкове готувалася, замовила сукню, не зважаючи на
протести Михайла, безконечно сидiла на телефонi, замовляла фризi ра,
накупила всiляких парфюмiв... А одного вечора, незадовго перед балем,
Михайло вiд'©хав на засiдання органiзацiйно© комiсi©, а я збирався
простягнутися на канапi з томиком Дюрелля, коли до мо©х дверей застукано i
на мо "прошу" увiйшла Марта у сво му пишному домашньому халатi i
прекрасних чорних, зi золотою китичкою, виступцях, якi ©й так чарiвно
личили.
- Чи можу я до вас? - запитала тоном, у якому вичувалось певне рiшення.
- Розумi ться! - зiрвався я на ноги i розлився чемнiстю. - Прошу
ласкаво сiдати! - i вказав на канапу. Вона делiкатно, виструнчено присiла,
старанно прикрила колiна полами халату, загадково посмiхнулася i рiшуче
запитала: - Павле! Чому ви не хочете ©хати з нами на баль? Ви нами не
вдоволенi? Михайло диву ться. Може нам треба вибратись?
- О! Нi! Я вами зовсiм вдоволений, - запевнив я ©© патетично.
- То в чому справа? Чим пояснити ваше вперте небажання дотримати нам
товариство?
- Не тiльки вам. Взагалi. Я вирiшив цього року...
- Чому якраз цього року? Що це за такий фатальний рiк? - перебила вона
мене.
- Просто не можу. Без пояснень.
- Дуже дивно. Ну, а коли б я вас гарно попросила ? Щоб зробили це для
мене? От хочу з вами танцювати. Ви ж зна те, що Михайло не танцю .
- Чи вам бракувало коли партнерiв?
- Але я хочу з вами.
- Дуже дякую, але не розумiю чому.
- Зна те, що я... вперта.
- Гiдна уваги чеснота. Але не так давно ви окреслили мене, як зразок
его©ста. Чи цього не досить?
- Ви образились. Бiдний. Вибачте.
- Справа далеко не в образi.
- Ну, а в чому?
- Впертiсть, его©зм... Коса на камiнь. Ваше рiшення, мо рiшення.
Небажання компромiсiв. Словом, конфлiкти.
- Але ж я... хочу! Я хочу! Що ви не бачите ?
- Бачу.
- Для чого така жертва? Для людини, що вас покинула?
- Нiяка жертва.
- Жалоба!
- I не жалоба. Просто не хочу. Маю iншi намiри.
- Може збира тесь до манастиря?
- До манастиря, до пекла, до дiдька - байдуже куди, - вiдповiдав я
рiшуче.
- Ви дивовижно неможливий.
- Ви ж це давно зна те.
- Але нiколи не думала, що ви аж такий. Вона дивилася агресивно, очi
горiли гнiвом, щоки червонi. Гарна, розлючена пантерка, яка все таки
викликала спiвчуття.
- Але ж, панi Марто! Чи варто сердитись?
- Скажiть, як не сердитись.
- З ласки, милосердя, любови.
- Для вас це жарт!
- Який жарт?
- Жарт! Не любите! Ненавидите!
- Але ж панi Марто!
- Не зношу виправдань. Я люблю яснiсть. Одвертiсть. I вiдвагу. Чому б
не сказати просто: ви менi не потрiбнi - iдiть геть! Для чого цi
церемонi©?
- Але ж, панi Марто.
- О, ти мiй Боже! Мовчiть! Менi соромно! - викрикнула вона, зненацька
вибухла плачем, рвучко зiрвалася i вибiгла з кiмнати. Я був приголомшений,
хотiв було бiгти за нею, нараз отямився, мене проймала злiсть. Марта
перебiгла до сво © спальнi напроти i голосно затрiснула за собою дверi.
Настала сторожка тиша, безладдя, непевнiсть, хотiлось щось зарадити,
думка напружено металася, шукалось виходу, заносилося на гострий конфлiкт,
повiтря насичувалось електронами.
Була година восьма, найкраще б пiти i пройтися, або ще краще одягнутися
i пiти до парку, перечекати пару годин десь на самотi, а там на роботу. I
коли я одягнувся i мав намiр вiдiйти, дверi насупротив вiдчинилися i в них
появилася Марта. - Чи могла б вас на хвилину задержати? - запитала вона
злагiднено, голос ©© тремтiв, очi мала заплаканi, щоки червонi.
- Дуже прошу, - вiдповiв я в тон ©© голосу.
- Зайдiть на хвилиночку, - попросила вона до себе.
Чергова вражаюча несподiванка. Щоб не викликати враження
надзвичайности, приймаю запрошення. Спальня виглядала чисго, свiжо,
двоспальне лiжко старанно застелене, перед великим дзеркалом асортимент
одеколонiв, м'яка, рожева табуретка, нiчний столик, рожева лямпка.
- Не зважайте на мiсце, - казала вона. - Я вас задержала, бо хотiла
перед вами вибачитись.
- Передi мною? За що? Вина моя, за мною вина, - вiдповiв я.
- Нi-нi-нi! Моя поведiнка... Це дико. Я розумiю. Iнколи трачуся... - ©©
настрiй мiстерiйне мiнявся, обличчя набирало вигляду вiзантiйсько© iкони,
голос м'якiсть шовку. Хвилинку я непевно й упокорено вагався, мене раптом
збито з лiнi©. - Я вас розумiю. Вибачте, - казав я. На мене найшло
дивовижне стурбування, дине, що залишалося обiрвати цю розмову i вiдiйти.
Марта миттю вiдгадала мiй намiр.
- Зачекайте. Ви ж ще ма те час, - похапцем сказала вона.
- Маю багато справ, - мимрив я невиразно.
- Встигнете. - © настрiй далi мiнявся, очi швидко загорялися,
появлявся лукавий посмiх. Свiжа, кольорова, соковита, гарний стан,
бентежлива лiнiя, болюче вiдчуття, нашi погляди вперто змагалися, тiло
наливалось гарячою втомою. Хiба кинутись i зiм'яти, як хижак, свою жертву.
Нi, краще вiдiйти. Усе це таке провокуюче. Я стояв з течкою пiд пахвою i з
намiром вiдiйти.
- Зачекайте! - викрикнула вона. - Я ж хочу з вами говорити.
- То ж я вас слухаю, - вiдповiв я з намiром захисту.
- Колись ви казали, що... любов не вимага виправдання, - казала вона з
тi ю напруженою увагою ловця, який ось-ось зажене свою жертву.
- Не заперечую цього й тепер, - вiдповiв я.
- То чого бо©тесь? Чи я аж направду така страшна?
- Для цього с причини.
- Певно. Причини. Не любите мене. Любите iншу.
- I не це тiльки.
- О, Боже! То скажiть! Ви сердитесь? То ж чого?
- Ви самi добре зна те! - викрикнув я. Вона рiзко на мiсцi повернулася,
закреслила рукою над лiжком дугу, механiчно схопила маленьку, вишиту
подушечку i кинула ©© в кут пiд вiкно. I присiла спонтанно на ослiнчику,
поли халата вiдкрили гарнi колiна у нейлонових панчохах, якi вона
намагалася швидко закрити. Мо вагання робилось нестерпним.
- Добранiч! - вирвалось у мене i я повернувся до виходу.
- Павле! - зiрвалась вона i схопила мене за руку. © рука була гаряча й
нервова. - Я ж ще не все сказала... Я вас не пущу. Я вас просто не пущу...
I що ви менi зробите? Павле! О, Павле! Я ж вас люблю! Я люблю! - Вона
кинулась менi на шию, ©© халат розiпнувся, пiд легкою, нейлоновою сорочкою
вигиналось ©© пружне, гаряче тiло. Я опустив свою течку, схопив ©© на
руки. - Павле! - злякано викрикнула вона. Я швидко поклав ©© на лiжко,
зiрвався, пiдняв течку i вибiг з кiмнати. Я ще чув за собою ©© викрик, але
я вже швидко сторч головою бiг вниз по сходах, шарпнув вихiднi дверi i
вирвався назовнi.
Це вже був просiяний сяйвом недалекого лiхтаря вечiр, здовж хiдника
стояли авта, сходами вгору поважно ступала моя сусiдка у великому чорному
капелюсi зi сво©м кудлатим песиком Ростi. Вона була напевно приголомшена
швидкiстю мого бiгу i неуважним привiтанням, нiби за мною гналася погоня.
Отже те, чого я сподiвався i перед чим iнстинктивно боронився, стялося.
Воно мусiло статися i воно напевно на цьому не скiнчиться. Я не святий i
нiякий сторож моралi. В менi сила бунтiвливих противенств i це був я, що
засадничо призвiв до цього. Марта зо всiх сил намагалася боротися, вона
тiкала, билася в розпачi, а я лишень сво ю лукавою поведiнкою розогнював
©© спокусу.
Тi © ночi я вертiвся бiля сво©х машин, як розбурханий робот виповнений
динамiтом. Я був ходяче тi-ен-тi, граната на двох ногах, безглузда торпеда
пiд божевiльним тиском. Що мав робити? Мораль, етика, пристрасть, гормони,
закони - метелиця чеснот, а сам я плоска реальнiсть, стандартна норма
звичайнiсiнького побуту з iдеалами - я, моя жiнка, мо© дiти, мiй дiм -
альфа й омега i замкнене коло.
Але коли це i де це я вперше зустрiвся з цi ю долею? Чи було це тут у
Торонтi, а чи де iнде у наших судьбоносних мандрах? Це було ще в Европi, у
Ляйпцiгу, Фулдi, Франкфуртi. Це було пiд час iсходу у вирi шаленого
стовпотворення, на тлi епохальних ру©н континенту, серед метушнi дi-пi
кемпiв, в атмосферi затру ння, ненавистi, противенств. Хто пив це
смертельне вино епохи, не легко збавиться його оп'янiння.
I мене цiкавило це приречення, не пригадую вже, як i коли ми
зустрiлися, але було це завжди по днане з певними хвилюючими складниками,
навiть, пригадую, тодi в Берлiнi у бункерi Ангальтер-Бангоф, коли на нашi
голови з висоти небес, нiби з рогу добробуту, сипались тонни вибухових
об' ктiв, а ми, побравшись за руки, намагалися лiзти живцем у сиру землю,
дихали диханням могили, тремтiли разом з плянетою i мали лиш
одну-однiсiньку мету зберегти биття серця i не зiрватися в безодню смерти.
У Торонтi ми зустрiлися на грунтi громадсько© роботи; у товариствi ше
однiс© синьооко© молодицi, чи не жiнки мого приятеля Бойка, Марта
появилася одного весняного дня, у мо му анахоретському логовиську на
вулицi Маркгам у ролi делегацi© однi © жiночо© органiзацi© з мiсi ю
завербувати мене для доповiдi у ©х органiзацi© на тему поетеси Лесi
Укра©нки - карколомне, як на мене, завдання, але я погодився. Вона була у
блисскучiй жовто-гарячiй сукнi, як втiлення турбо-динамiчних сил сво ©
статi зi соромливими поглядами з-пiд густих, довгих повiк i пригадую
виразно, що це опiкало мене цикутою спокус i в мо©й уявi вже тодi вирували
чортики, якi нарперейми нашiптували менi скористатися з цi © добродiйно©
нагоди. Я, зда ться, частував сво©х гостей голляндським "болс"-ом,
показував таборовi фотографi©, говорив про поезiю i розпачливо намагався
бути привабливим, що менi не тяжко давалося.
А потiм, як пригадую, я випустив ©© з поля зору... Але пiзнiше на
одному з наших початкових танцювальних вечорiв, вона пiдiйшла до мене i
запропонувала якусь метушливу румбу. - Ви, зда ться, мене щасливо забули,
- казала вона тим сво©м упокiрливо-кокетливим тоном, що звичайно дiяв на
мене пацифiстично. Було далебi невиправданим, що я мiг щось подiбне
вчинити i я почав незграбно виплутуватись з цього ганебного становища. -
Як можна забути таку чарiвну жiнку! - несумлiнно брехав я i не пригадую,
що ми там говорили взагалi, але пригадую, що ми найбезбожнiше вза мно
залицялися i навiть, зда ться, домовились нелегально зустрiтися, чого
одначе не сталося з мо © вини.
Бо опiсля я був паралiзований iншими корчами вже на грунтi Лени, яка
стихiйно опанувала мо ю свобiд-ною волею i обернула мене в механiзм, що не
могло уникнути уваги Марти. Вона, з непомильнiстю радару схоплювала мо©
найвразливiшi точки опору i засипала ©х тоннами нищiвно© збро©. Пригадую
на iншому балi, вона знов виявила iнiцiятиву, запросила до танцю i, з
виразом жiночого Мефiстофеля, шепнула менi на вухо:
"Як можна забути таку чарiвну жiнку?", на що я вiдповiв зливою ще
зухвалiших комплiментiв, запевняючи ©©, що мо забуття це лиш одна з форм
захисту перед невмолимiстю ©© чарiв. - Не хочу вiрити, що ви ляка тесь
таких небезпек, - казала вона з виразною ноткою кепкування. - Ви ще
матимете нагоду переконатися, що я не належу до переборщено геро©чних
суб' ктiв, - вiдповiдав я на це. - I вам не соромно ? - питала вона
наступально. - Невимовне, - вiдповiдав я. - А чи це стосу ться до всiх, а
чи тiльки до мене? - питала вона зi зловiщим натяком. - Розумi ться - до
всiх, - вiдповiдав я щиро. - Якесь мо шосте чуття пiдказу , що ви все
таки брешете, - посилювала вона свiй наступ. - Ваше шосте чуття виразно
займа ться наклепами, - боронився я розпачливо. - А менi показували одну
облiплену косметиками дiвчину i впевняли, що вона ма силу порушити вашi
засади, - казала вона i одразу схаменулася, бо вiдчула, що цей натяк може
порушити також мою рiвновагу. - Гiднi уваги спостереження, - вiдповiв я з
виразним натяком, що ця тема менi не iмпону .
Ми танцювали до кiнця з настороженою упередливiстю i розiйшлися трохи
на©жено, нiби дво покараних котiв. Пiсля того ми оминали зустрiчi.
Присутнiсть Лени зменшувала значення вiдсутности Марти.
I навiть, коли Бояри вирiшили наймати у мене мешкання, я з досить
легким серцем погодився на цю операцiю без нiяких особливих докорiв
сумлiння. Можливо в цьому була зата на задня думка, можливо на цей раз,
присутнiсть Марти могла б злагiднити вiдсутнiсть Лени. Питання, як обiйти
загрозливi ситуацi©, було таким настирливим, що забувалися всi iншi
небезпеки i от останнiй вибух стихiйних сил, був такий вражаючий, ию,
далебi, поставало питання, чи вдасться ©х спрямувати у вiдповiдне рiчище.
Рiшала справдi одна мить... Тяжка, гаряча секунда, удар кулi, яка летiла,
вдарила, але лиш зранила... Але вже завтра може статися криза.
Питання, чи йти на баль, лишалося загрозливо вiдкритим. А може справдi
йти. Порушити мовчанку не тiльки задля Марти, а й для себе самого.
Минулого року на цьому ж балi, який вiдбувався в готелi Роял Иорк, ми були
разом з Леною, вона прибула тодi з Монтреалу, зупинилася в тому ж готелi i
ми провели разом двi гарячi, як спрага пустелi, доби. Це був сон, i баль,
скаженi хвилини, i шалений порив. Це був верх нашо© пiрамiди, трiюмф
серця, найвищий акорд почувань.
I коли я сьогоднi не пiшов би туди ж, я опинився б у порожнечi вiдчаю,
а коли пiду - знайду порожнечу мiсця. Менi смертельно не хотiлося б
втягати до цього Михайла.
V
Вирiшально© суботи одного дня жовтня, ми тро , нiби члени однi ©
родини, заклопотано вибиралися на той самий баль iнженерiв, який тяжiв над
нами, нiби знак Зодiяка. Вiд полудня Марта на сценi одягання, ©© повно
скрiзь, не виключаючи i мо © кiмнати, вона розбурхано, вiд голови до нiг,
нiби вiтер, бушу в цiлому просторi, ©© суконка творить альфу й омегу
цiлого битiя, ©© бронзова зачiска хижо, нiби грива лева на стату©
перемоги, тероризу увагу, ©© профiль - профiль бiблiйно© Рахелi, а все
разом, це рiзьба богинi Ра з головою яструба.
Нас з Михайлом майже не стало, ми розчинилися в атмосферi Марти, нашi
одяги i зачiски блiдли в сяйвi ©© пеличности.
Вона менi надзвичайно подобалась, головне коли пишно входила до мо ©
кiмнати, свiдомо бажаючи викликати подив, вона сяяла сяйвом мiдi i,
зда ться, дзвенiла, як натягнута струна. Вона була неймовiрно вдоволена
цi ю процедурою збирання, переливне граючись, як чара шампанського.
- Чи ви розумi тесь на брильянтах? - питала вона.
- Нi, - вiдповiдав я.
- Шкода, що ви не можете купити менi брильянт за тисячу двiстi долярiв.
Дивiться, дивiться! - показувала вона число "Ляйф"-у i в ньому гарнi панi
у багряному оксамiтi з брильянтами на пальцях гарних, як фантазiя, рук.
Я з цим не годився, я нiяк не годився, я весь протест, але разом я
безвольна iстота, яка не зна , як на це реагувати. - Як по вашому сьогоднi
погода? - питала з друго© кiмнати Марта.
- Думаю, що гаразд. Шiстдесят п'ять, казало радiо, - вiдповiдаю,
за©даючи я чню з ковбасою.
- Я вчора змокла, - казала Марта.
Слiдував дiялог про погоду, час тiкав, Марта виходила в повному нарядi
- бiлий з чорними крапочками, новенький плащик, яскраво пiдмальованi уста
i чорний, легкий, солом'яний капелюшок. - Допобачення, - казала вона. Не
сумуйте.
- Правдоподiбно не буде часу, - вiдповiв я.
Вона кивала на мене пальчиками в бiлiй рукавичцi, кокетливо
посмiхалася, вiдчиняла дверi, у дверях ще раз кивала пальчиками i
вiдходила. Я кiнчав накинутий снiданок, розважав, як вiд цього звiльнитися
на майбутн , йшов наверх, збирався на роботу, шановний пан Белбасi зi
Сi-Бi-Сi розважав мене розмовами, музичними вставками, iнформацiями про
час, про погоду, перед вiкнами на пiддашшi вже метушилися згра© горобцiв,
я кидав ©м кришки хлiба, метушня збiльшувалась, я посмiхався, надягав
макинтош i виходив.
Вулиця в цей час звичайно завантажена школярами, рiзного вiку хлопцiв i
дiвчат, якi течуть довгою течi ю в напрямку заходу, де там далi на
пригiрку виднiють дахи двох великих шкiльних будiвель, на хiдниках вже
повно листя кленiв, в обох напрямках обережно про©жджають авта i на розi,
бiля напису "стап" пусту гурток найменших школярiв, що очiкують на
шкiльний автобус.
Я звичайно доходжу до найближчого перехрестя, повертаю влiво, йду
здеформованим хiдником, на яко-кому завжди пiсля дощу стоять калюжi води,
доходжу до зупинки на краю Гай-Парку i вулицi Блур, намагаюся як
найскорiше зловити зелене свiтло, переходжу динамiчно-рухливу вулицю i
бiля станцi© бензини "Саноко", пiд величезною реклямою Домiнiяльного
банку, чекаю на трамвай.
Набира ться багато людей, згори надходить великий, червоний з бiлими
обводами, завжди переповнений трамвай, люди повiльно й обережно
втискаються до його нутра, а в серединi тiсно й невигiдно, трамвай руша ,
тягнеться поволi здовж парку, пересiка перехрестя Гай-Парк авеню, пару
разiв зупиня ться... На перехрестю Дандес я пересiдаю i по короткому часi
вже висiдаю бiля крамницi продажу горiлок, звертаю на вулицю Стерлiнг, де
маестатично вiтають мене цегляно-похмурi будови фабрики, до яких я входжу
головним, широким входом з почуттям незамiнно© важности, направляюсь
вужчими сходами вниз до сво©х машин, де завжди несе сильним запахом
спалено© оливи, знаходжу свою залiзну шафку з одягами, передягаюся в
робочий темно-синiй комбiнезон i починаю операцiю.
Мо©ми клi нтами були завжди гарячi, пiтнi колеса i вальцi машин, якi
сво©ми потужними м'язами приводили в рух цiле це багатоповерхове,
многолюдно, солодке царство. Мо©м завданням було пильнувати, щоб всi тi
залiзнi органи цього механiзму безперебiйно дiяли, щоб весь складний
комплекс пульсував ритмом досконалого швайцарського годинника.
I признатися, я любив це життя машин, мене iнспiрував ©х наснажуючий
рух, ©х точнiсть наподоблю-вала професора математики при шкiльнiй таблицi,
коли вiн урочисто розв'язував складну формулу кiлькох невiдомих, ©х темпо
нагадувало диригента Стоковського, коли вiн диригував "Дi Цавберфл те", ©х
сила уявляла клiтку з хижими звiрями. Вони для мене не мертвi шматки
мертвого металу, а живi, органiчнi, творчi, слухнянi сотворiння i друзi,
як кiнь чи собака, а головне, вони були iнспiраторами мо © настирливо©
фiлософсько© концепцi© майбутнього, коли то ©х велiнням i силою земля
скоротиться до розмiру футбольного м'яча, а космiчнi простори
перетворяться у квiтник Адама i ви.
По обiдi, бiля години п'ято©, приблизно тодi ж, коли появлялися мо©
спiвмешканцi, я звичайно заклопотано, пригашений восьми годинами працi,
приходив до дому. Вiдкривалися вiкна, радiоапарати, у ваннiй шумiла вода,
на кухнi сковорода. Над будинком з грюкотом пролiтали в напрямку Малтону
тяжкi чотиримоторовцi, вулиця вверх i вниз гарчала автами, над широкою
короною пожовтiлого клена заходило сонце. Iнколи ця картина мiняла тло,
сiрiла, гасла, або загорялася, звучала кокетством i примхами.
Вечерю ©в дома, переважно наспiх, по вечерi переважно в городi
оберталось землю, вкладалось тераси, вмощалося скелястого квiтника для
наступного року. Було вже повно жовтого листя, по дубах гасали череватi
вивiрки, по сусiдських городах з диким вереском хлопцi вели корейську
вiйну. Вибухали гранати, цокотiли кулемети, по кущах грiзно мигали могутнi
постатi во©нiв.
IV
Бояри несподiвано набули елегантного, як цигарничка, темно-синього
Шевролета i вечорами заклопотано й кокетливо ви©жджали на прогулянки.
Запрошували також мене i, як тiльки мене звiльняв мiй город, ми всi тро
всiдалися на передньому, сiро-срiблистому, новенькому сидженнi, Михайло
напружено тримався керiвницi, Марта випростано возсiдала мiж нами, я ж
виконував ролю вiрно-пiдлеглого пажа завжди готового до послуг. Михайло
щойно недавно дiстав дозвiл ©зди, набирав практики, при кожному зворотi
мав вигляд самогубця, Марта пiдкреслено намагалася не торкатись до мене i
всi ми тро нагадували дерев'яних фiгурок вирiзблених ескiмоським
рiзбарем.
Наша машина постiйно наривалася на якусь халепу, на не© скрiзь чигали
пiдступнi пастки, але вона все таки вперто, як осел, продиралася крiзь усi
митарства i ми переможно вiдвiдували все, що тiльки було варте уваги -
парки, квiтники, побережжя озера, цiкавiшi дiльницi... А також
розумi ться, кав'ярнi, ресторани i кiна. У кав'ярнi звичайно ми з Мартою
зводили бо© за кожну нiсенiтницю, коли я, наприклад, випадково сказав, що
блоха богопротивне, огидне сотворiння, Марта негайно починала патетично
доказувати, що блоха вiнець Божого творiння i ©© естетична сила
неперевершена. На фiльмi "Валентiно", коли темпераментний Антiн Декстер
викону з Еленорою Паркер свою приголомшуючу "Компарсiту", Марта до крови
вп'ялася нiгтями в мою руку i мало не вмлiла. У квiтнику Едварда, вона
могла зупинитися, стояти непорушне, дивитися вперед зi сльозами на очах i
дуже гнiватись, коли хтось з нас вривався до ©© надхненного екстазу якимсь
зауваженням.
Коли ж ми пiсля того вечеряли у японському ресторанi Фулi Матцу десь на
вулицi Ионг i ©ли тсакi-якi, у дуже невигiдних позах, сидячи на подушечках
помосту з ногами пiд низеньким столом, ми зрiзались з. Мартою у жорстокiй
суперечцi на дуже неозначену, заплутану балаканину про все i нiщо. -
Вибачте, але я вас зовсiм не розумiю, - мiг я розпачливо казати, коли наша
суперечка тратила всякий глузд. - Ще менше розумiю я вас, - вiдповiдала
вона, а очi ©© свiтилися небезпечним огником. - Тому навiщо ми витрача мо
слова, - питав я. - Це мусiли б знати ви. Ви ж твердите, що все зна те, -
казала вона. - Я нiколи такого не твердив, - вiдповiдав я. - Як не
твердили? Ви абсолютно все зна те. Ви ж чудодiй. Перед вами нема оборони.
Ви диний у цiлому свiтi, що пiзнав всi iстини. Чому ви, наприклад, так
задоволене посмiха тесь ? Тому, що ви цинiк! Ви нiчого не шану те. Ви знов
посмiха тесь. Дарма. Знаю, що хочете сказати - великий альтру©ст, любить
дiтей, птахiв, звiрят, квiти музику, малярство. Вiй все любите. Ви лишень
не любите людей. Як може людина щось любити, яка сорок рокiв лиша ться
неодруженою?
Марта захоплювалась сво©м красномовством. Михайло сидячи на помостi,
намагався закурити цигарку, (вiн чомусь недавно почав курити!), менi
починали млiти ноги пiд столом. - А! Мовчите. Розумi ться. Що можете
сказати? - невгавала Марта. - Я ж вам не перечу, - казав я пiдпираючись
обома руками об пiдлогу, щоб якось втримати рiвновагу. - Не перечу! -
кепкувала вона. Чому ви на мене так дивитесь? - додавала по хвилинi. -
Хочу краще бачити людину, яка говорить правду, - казав я. - А ви ©© не
любите! Ух, не любите! - казала вона. - Зна те ж, що за правду тяжко
любити, - дражнився я. - Що хочете, щоб вам казала? Комплiменти? - Те, що
вам хочеться. Що мусите казати. Те з душi. А ще краще - вiд серця. - О, не
вдавайте моралiста. Це вам не личить. - А що менi личить? - Ковпак блазня.
Паяца. Арлекiна! - виривалось у не© майже щиро. Вона тратилась. -
Ля-ля-ля! - втручався Михайло. Чи не час нам вставати. У мене вже задубiла
спина.
Опiсля ми вставали, ми платили, властиво платив Михайло, я подавав
Мартi пальто, нашi обличчя були червонi, Марта поглядала на мене
засоромлено i разом вибачливо, я вдавав, що нiчого не сталося. А дома, вже
затемна, поки Михайло заводив до сусiднього гаражу авто, Марта проводила
мене геть на сходи i казала навздогiн притишеним голосом: - Добранiч,
паяцо! - На що я вiдповiдав: - Добранiч, Касандро!
А вже внедовзi вона пропонувала ©хати кудись на танець. Куди на танець?
Куди небудь. До "Панами", до "Куби". Вам iмпону Пiвденна Америка? Бо там
гарячий клiмат. Досить менi тих клiматiв, мiг сказати Михайло.
Наговориться, а потiм цiлими ночами не спить. А хто винен? - могла
запитати Марта. У домi два чоловiки i нiодного справжнього.
Нищiвне обвинувачення, але ми його переочували. I на танець не ©хали.
Тим бiльше, що Михайло майже не танцював, а я мав велике бажання по
можливостi рiдше зударятися з мо ю шановною антагонiсткою... I ще тим
бiльше, що вона починала помiтно мене непоко©ти, по сво му розкладати мою
iнтегральнiсть, позбавляти мене незалежности. Я бачив ©© зачасто,
заблизько, задоторкально. Коли ми були дома, ми тiльки те й робили, що
постiйно одне одного для чогось потребували. На кухнi, в пивницi, на
городi, у ваннiй i навiть у спальнi, де завжди щось ставалося i конче
вимагало нашого спiльного втручання. Я мусiв радити, де i як замовляти
меблi, направляти газового пальника, помагати вiшати фiранки, вiдчиняти
пляшку шампанського. Михайло поволi переставав iснувати, вiн лише
при©жджав з роботи, випивав склянку холодно© з льодом води, вечеряв,
скидав черевики, натягав капцi, всiдався у фотелi пiд лямпою, читав
улюбленого Рабiндраната Тагора, або газету "Свобода" з Ню Джерзi i зникав
зi соцiяльного обрiю родинного на весь вечiр. Зате Марта одягалася у свiй
атласний злото-жовтий чи вишнево-червоний халат, займала сво командне
становище i чергове випробування мо © терпеливости починалося. I
признаюсь, що це дiяло. Я був весь час нею занятий. Я не мав часу на щось
iнше. Я ще не знав, чим все це мало скiнчитися, але вiдчував виразно, що
нiчим добрим. Заносилось, щось, як на бурю.
До того наближався сезон балiв i в тому також наш щорiчний, невiдмiнний
баль iнженерiв. Марта виразно дала зрозумiти, що цьогорiчний цей баль - ©©
баль, а тому ми мусимо бути вiдповiдно приготованi. Але я мав також i сво
рiшення. Я вирiшив цього сезону вiдмовитись вiд всiх балiв без огляду на
©х походження. Марта дебошила. - Траур! Траур! Розумiю. Добре! В такому
разi я йду сама! Знайду собi кавалера. Скажу, що мо© не годяться.
Подума ш, втратив такий скарб!
Вона мала на увазi Лену, я не перечив, Михайло тратився, не знав, в
чому справа. - I чого ти казишся? - питав вiн Марту. - А того, що ви
такi... такi... - вона не знаходила вiдповiдних слiв. - I чого тобi так
залежить на тому балi? - питав вiн далi. - Для тебе. Тож твiй баль! Ти ж
там членом правлiння. А я твоя жiнка! - сердито вибухла Марта.
- Ну, гаразд. Гаразд. Заспокiйся. По©демо. Кожний рiк ©здили... - казав
добродушно Михайло.
Лишень я мовчав i мовчав уперто. Марта позирала вогнем, але мовчала
також. А одного разу, до мо © поштово© скриньки, разом зi всiлякими
рахунками на газ, телефон i таке iнше, потрапив один конверт, у якому, на
диво, я знайшов запрошення на цей баль - (новозбудований, елегантний
готель Парк Плаза замiсть Роял Иорку) i до того вступний квиток вартости
п'яти долярiв. I нi слова хто i чому менi це посила . Здивування велике.
Пiдозрiння падало на Марту, вона на таке здiбна, але конкретних даних
нiяких i приходилось мовчати.
Марта все таки гарячкове готувалася, замовила сукню, не зважаючи на
протести Михайла, безконечно сидiла на телефонi, замовляла фризi ра,
накупила всiляких парфюмiв... А одного вечора, незадовго перед балем,
Михайло вiд'©хав на засiдання органiзацiйно© комiсi©, а я збирався
простягнутися на канапi з томиком Дюрелля, коли до мо©х дверей застукано i
на мо "прошу" увiйшла Марта у сво му пишному домашньому халатi i
прекрасних чорних, зi золотою китичкою, виступцях, якi ©й так чарiвно
личили.
- Чи можу я до вас? - запитала тоном, у якому вичувалось певне рiшення.
- Розумi ться! - зiрвався я на ноги i розлився чемнiстю. - Прошу
ласкаво сiдати! - i вказав на канапу. Вона делiкатно, виструнчено присiла,
старанно прикрила колiна полами халату, загадково посмiхнулася i рiшуче
запитала: - Павле! Чому ви не хочете ©хати з нами на баль? Ви нами не
вдоволенi? Михайло диву ться. Може нам треба вибратись?
- О! Нi! Я вами зовсiм вдоволений, - запевнив я ©© патетично.
- То в чому справа? Чим пояснити ваше вперте небажання дотримати нам
товариство?
- Не тiльки вам. Взагалi. Я вирiшив цього року...
- Чому якраз цього року? Що це за такий фатальний рiк? - перебила вона
мене.
- Просто не можу. Без пояснень.
- Дуже дивно. Ну, а коли б я вас гарно попросила ? Щоб зробили це для
мене? От хочу з вами танцювати. Ви ж зна те, що Михайло не танцю .
- Чи вам бракувало коли партнерiв?
- Але я хочу з вами.
- Дуже дякую, але не розумiю чому.
- Зна те, що я... вперта.
- Гiдна уваги чеснота. Але не так давно ви окреслили мене, як зразок
его©ста. Чи цього не досить?
- Ви образились. Бiдний. Вибачте.
- Справа далеко не в образi.
- Ну, а в чому?
- Впертiсть, его©зм... Коса на камiнь. Ваше рiшення, мо рiшення.
Небажання компромiсiв. Словом, конфлiкти.
- Але ж я... хочу! Я хочу! Що ви не бачите ?
- Бачу.
- Для чого така жертва? Для людини, що вас покинула?
- Нiяка жертва.
- Жалоба!
- I не жалоба. Просто не хочу. Маю iншi намiри.
- Може збира тесь до манастиря?
- До манастиря, до пекла, до дiдька - байдуже куди, - вiдповiдав я
рiшуче.
- Ви дивовижно неможливий.
- Ви ж це давно зна те.
- Але нiколи не думала, що ви аж такий. Вона дивилася агресивно, очi
горiли гнiвом, щоки червонi. Гарна, розлючена пантерка, яка все таки
викликала спiвчуття.
- Але ж, панi Марто! Чи варто сердитись?
- Скажiть, як не сердитись.
- З ласки, милосердя, любови.
- Для вас це жарт!
- Який жарт?
- Жарт! Не любите! Ненавидите!
- Але ж панi Марто!
- Не зношу виправдань. Я люблю яснiсть. Одвертiсть. I вiдвагу. Чому б
не сказати просто: ви менi не потрiбнi - iдiть геть! Для чого цi
церемонi©?
- Але ж, панi Марто.
- О, ти мiй Боже! Мовчiть! Менi соромно! - викрикнула вона, зненацька
вибухла плачем, рвучко зiрвалася i вибiгла з кiмнати. Я був приголомшений,
хотiв було бiгти за нею, нараз отямився, мене проймала злiсть. Марта
перебiгла до сво © спальнi напроти i голосно затрiснула за собою дверi.
Настала сторожка тиша, безладдя, непевнiсть, хотiлось щось зарадити,
думка напружено металася, шукалось виходу, заносилося на гострий конфлiкт,
повiтря насичувалось електронами.
Була година восьма, найкраще б пiти i пройтися, або ще краще одягнутися
i пiти до парку, перечекати пару годин десь на самотi, а там на роботу. I
коли я одягнувся i мав намiр вiдiйти, дверi насупротив вiдчинилися i в них
появилася Марта. - Чи могла б вас на хвилину задержати? - запитала вона
злагiднено, голос ©© тремтiв, очi мала заплаканi, щоки червонi.
- Дуже прошу, - вiдповiв я в тон ©© голосу.
- Зайдiть на хвилиночку, - попросила вона до себе.
Чергова вражаюча несподiванка. Щоб не викликати враження
надзвичайности, приймаю запрошення. Спальня виглядала чисго, свiжо,
двоспальне лiжко старанно застелене, перед великим дзеркалом асортимент
одеколонiв, м'яка, рожева табуретка, нiчний столик, рожева лямпка.
- Не зважайте на мiсце, - казала вона. - Я вас задержала, бо хотiла
перед вами вибачитись.
- Передi мною? За що? Вина моя, за мною вина, - вiдповiв я.
- Нi-нi-нi! Моя поведiнка... Це дико. Я розумiю. Iнколи трачуся... - ©©
настрiй мiстерiйне мiнявся, обличчя набирало вигляду вiзантiйсько© iкони,
голос м'якiсть шовку. Хвилинку я непевно й упокорено вагався, мене раптом
збито з лiнi©. - Я вас розумiю. Вибачте, - казав я. На мене найшло
дивовижне стурбування, дине, що залишалося обiрвати цю розмову i вiдiйти.
Марта миттю вiдгадала мiй намiр.
- Зачекайте. Ви ж ще ма те час, - похапцем сказала вона.
- Маю багато справ, - мимрив я невиразно.
- Встигнете. - © настрiй далi мiнявся, очi швидко загорялися,
появлявся лукавий посмiх. Свiжа, кольорова, соковита, гарний стан,
бентежлива лiнiя, болюче вiдчуття, нашi погляди вперто змагалися, тiло
наливалось гарячою втомою. Хiба кинутись i зiм'яти, як хижак, свою жертву.
Нi, краще вiдiйти. Усе це таке провокуюче. Я стояв з течкою пiд пахвою i з
намiром вiдiйти.
- Зачекайте! - викрикнула вона. - Я ж хочу з вами говорити.
- То ж я вас слухаю, - вiдповiв я з намiром захисту.
- Колись ви казали, що... любов не вимага виправдання, - казала вона з
тi ю напруженою увагою ловця, який ось-ось зажене свою жертву.
- Не заперечую цього й тепер, - вiдповiв я.
- То чого бо©тесь? Чи я аж направду така страшна?
- Для цього с причини.
- Певно. Причини. Не любите мене. Любите iншу.
- I не це тiльки.
- О, Боже! То скажiть! Ви сердитесь? То ж чого?
- Ви самi добре зна те! - викрикнув я. Вона рiзко на мiсцi повернулася,
закреслила рукою над лiжком дугу, механiчно схопила маленьку, вишиту
подушечку i кинула ©© в кут пiд вiкно. I присiла спонтанно на ослiнчику,
поли халата вiдкрили гарнi колiна у нейлонових панчохах, якi вона
намагалася швидко закрити. Мо вагання робилось нестерпним.
- Добранiч! - вирвалось у мене i я повернувся до виходу.
- Павле! - зiрвалась вона i схопила мене за руку. © рука була гаряча й
нервова. - Я ж ще не все сказала... Я вас не пущу. Я вас просто не пущу...
I що ви менi зробите? Павле! О, Павле! Я ж вас люблю! Я люблю! - Вона
кинулась менi на шию, ©© халат розiпнувся, пiд легкою, нейлоновою сорочкою
вигиналось ©© пружне, гаряче тiло. Я опустив свою течку, схопив ©© на
руки. - Павле! - злякано викрикнула вона. Я швидко поклав ©© на лiжко,
зiрвався, пiдняв течку i вибiг з кiмнати. Я ще чув за собою ©© викрик, але
я вже швидко сторч головою бiг вниз по сходах, шарпнув вихiднi дверi i
вирвався назовнi.
Це вже був просiяний сяйвом недалекого лiхтаря вечiр, здовж хiдника
стояли авта, сходами вгору поважно ступала моя сусiдка у великому чорному
капелюсi зi сво©м кудлатим песиком Ростi. Вона була напевно приголомшена
швидкiстю мого бiгу i неуважним привiтанням, нiби за мною гналася погоня.
Отже те, чого я сподiвався i перед чим iнстинктивно боронився, стялося.
Воно мусiло статися i воно напевно на цьому не скiнчиться. Я не святий i
нiякий сторож моралi. В менi сила бунтiвливих противенств i це був я, що
засадничо призвiв до цього. Марта зо всiх сил намагалася боротися, вона
тiкала, билася в розпачi, а я лишень сво ю лукавою поведiнкою розогнював
©© спокусу.
Тi © ночi я вертiвся бiля сво©х машин, як розбурханий робот виповнений
динамiтом. Я був ходяче тi-ен-тi, граната на двох ногах, безглузда торпеда
пiд божевiльним тиском. Що мав робити? Мораль, етика, пристрасть, гормони,
закони - метелиця чеснот, а сам я плоска реальнiсть, стандартна норма
звичайнiсiнького побуту з iдеалами - я, моя жiнка, мо© дiти, мiй дiм -
альфа й омега i замкнене коло.
Але коли це i де це я вперше зустрiвся з цi ю долею? Чи було це тут у
Торонтi, а чи де iнде у наших судьбоносних мандрах? Це було ще в Европi, у
Ляйпцiгу, Фулдi, Франкфуртi. Це було пiд час iсходу у вирi шаленого
стовпотворення, на тлi епохальних ру©н континенту, серед метушнi дi-пi
кемпiв, в атмосферi затру ння, ненавистi, противенств. Хто пив це
смертельне вино епохи, не легко збавиться його оп'янiння.
I мене цiкавило це приречення, не пригадую вже, як i коли ми
зустрiлися, але було це завжди по днане з певними хвилюючими складниками,
навiть, пригадую, тодi в Берлiнi у бункерi Ангальтер-Бангоф, коли на нашi
голови з висоти небес, нiби з рогу добробуту, сипались тонни вибухових
об' ктiв, а ми, побравшись за руки, намагалися лiзти живцем у сиру землю,
дихали диханням могили, тремтiли разом з плянетою i мали лиш
одну-однiсiньку мету зберегти биття серця i не зiрватися в безодню смерти.
У Торонтi ми зустрiлися на грунтi громадсько© роботи; у товариствi ше
однiс© синьооко© молодицi, чи не жiнки мого приятеля Бойка, Марта
появилася одного весняного дня, у мо му анахоретському логовиську на
вулицi Маркгам у ролi делегацi© однi © жiночо© органiзацi© з мiсi ю
завербувати мене для доповiдi у ©х органiзацi© на тему поетеси Лесi
Укра©нки - карколомне, як на мене, завдання, але я погодився. Вона була у
блисскучiй жовто-гарячiй сукнi, як втiлення турбо-динамiчних сил сво ©
статi зi соромливими поглядами з-пiд густих, довгих повiк i пригадую
виразно, що це опiкало мене цикутою спокус i в мо©й уявi вже тодi вирували
чортики, якi нарперейми нашiптували менi скористатися з цi © добродiйно©
нагоди. Я, зда ться, частував сво©х гостей голляндським "болс"-ом,
показував таборовi фотографi©, говорив про поезiю i розпачливо намагався
бути привабливим, що менi не тяжко давалося.
А потiм, як пригадую, я випустив ©© з поля зору... Але пiзнiше на
одному з наших початкових танцювальних вечорiв, вона пiдiйшла до мене i
запропонувала якусь метушливу румбу. - Ви, зда ться, мене щасливо забули,
- казала вона тим сво©м упокiрливо-кокетливим тоном, що звичайно дiяв на
мене пацифiстично. Було далебi невиправданим, що я мiг щось подiбне
вчинити i я почав незграбно виплутуватись з цього ганебного становища. -
Як можна забути таку чарiвну жiнку! - несумлiнно брехав я i не пригадую,
що ми там говорили взагалi, але пригадую, що ми найбезбожнiше вза мно
залицялися i навiть, зда ться, домовились нелегально зустрiтися, чого
одначе не сталося з мо © вини.
Бо опiсля я був паралiзований iншими корчами вже на грунтi Лени, яка
стихiйно опанувала мо ю свобiд-ною волею i обернула мене в механiзм, що не
могло уникнути уваги Марти. Вона, з непомильнiстю радару схоплювала мо©
найвразливiшi точки опору i засипала ©х тоннами нищiвно© збро©. Пригадую
на iншому балi, вона знов виявила iнiцiятиву, запросила до танцю i, з
виразом жiночого Мефiстофеля, шепнула менi на вухо:
"Як можна забути таку чарiвну жiнку?", на що я вiдповiв зливою ще
зухвалiших комплiментiв, запевняючи ©©, що мо забуття це лиш одна з форм
захисту перед невмолимiстю ©© чарiв. - Не хочу вiрити, що ви ляка тесь
таких небезпек, - казала вона з виразною ноткою кепкування. - Ви ще
матимете нагоду переконатися, що я не належу до переборщено геро©чних
суб' ктiв, - вiдповiдав я на це. - I вам не соромно ? - питала вона
наступально. - Невимовне, - вiдповiдав я. - А чи це стосу ться до всiх, а
чи тiльки до мене? - питала вона зi зловiщим натяком. - Розумi ться - до
всiх, - вiдповiдав я щиро. - Якесь мо шосте чуття пiдказу , що ви все
таки брешете, - посилювала вона свiй наступ. - Ваше шосте чуття виразно
займа ться наклепами, - боронився я розпачливо. - А менi показували одну
облiплену косметиками дiвчину i впевняли, що вона ма силу порушити вашi
засади, - казала вона i одразу схаменулася, бо вiдчула, що цей натяк може
порушити також мою рiвновагу. - Гiднi уваги спостереження, - вiдповiв я з
виразним натяком, що ця тема менi не iмпону .
Ми танцювали до кiнця з настороженою упередливiстю i розiйшлися трохи
на©жено, нiби дво покараних котiв. Пiсля того ми оминали зустрiчi.
Присутнiсть Лени зменшувала значення вiдсутности Марти.
I навiть, коли Бояри вирiшили наймати у мене мешкання, я з досить
легким серцем погодився на цю операцiю без нiяких особливих докорiв
сумлiння. Можливо в цьому була зата на задня думка, можливо на цей раз,
присутнiсть Марти могла б злагiднити вiдсутнiсть Лени. Питання, як обiйти
загрозливi ситуацi©, було таким настирливим, що забувалися всi iншi
небезпеки i от останнiй вибух стихiйних сил, був такий вражаючий, ию,
далебi, поставало питання, чи вдасться ©х спрямувати у вiдповiдне рiчище.
Рiшала справдi одна мить... Тяжка, гаряча секунда, удар кулi, яка летiла,
вдарила, але лиш зранила... Але вже завтра може статися криза.
Питання, чи йти на баль, лишалося загрозливо вiдкритим. А може справдi
йти. Порушити мовчанку не тiльки задля Марти, а й для себе самого.
Минулого року на цьому ж балi, який вiдбувався в готелi Роял Иорк, ми були
разом з Леною, вона прибула тодi з Монтреалу, зупинилася в тому ж готелi i
ми провели разом двi гарячi, як спрага пустелi, доби. Це був сон, i баль,
скаженi хвилини, i шалений порив. Це був верх нашо© пiрамiди, трiюмф
серця, найвищий акорд почувань.
I коли я сьогоднi не пiшов би туди ж, я опинився б у порожнечi вiдчаю,
а коли пiду - знайду порожнечу мiсця. Менi смертельно не хотiлося б
втягати до цього Михайла.
V
Вирiшально© суботи одного дня жовтня, ми тро , нiби члени однi ©
родини, заклопотано вибиралися на той самий баль iнженерiв, який тяжiв над
нами, нiби знак Зодiяка. Вiд полудня Марта на сценi одягання, ©© повно
скрiзь, не виключаючи i мо © кiмнати, вона розбурхано, вiд голови до нiг,
нiби вiтер, бушу в цiлому просторi, ©© суконка творить альфу й омегу
цiлого битiя, ©© бронзова зачiска хижо, нiби грива лева на стату©
перемоги, тероризу увагу, ©© профiль - профiль бiблiйно© Рахелi, а все
разом, це рiзьба богинi Ра з головою яструба.
Нас з Михайлом майже не стало, ми розчинилися в атмосферi Марти, нашi
одяги i зачiски блiдли в сяйвi ©© пеличности.
Вона менi надзвичайно подобалась, головне коли пишно входила до мо ©
кiмнати, свiдомо бажаючи викликати подив, вона сяяла сяйвом мiдi i,
зда ться, дзвенiла, як натягнута струна. Вона була неймовiрно вдоволена
цi ю процедурою збирання, переливне граючись, як чара шампанського.
- Чи ви розумi тесь на брильянтах? - питала вона.
- Нi, - вiдповiдав я.
- Шкода, що ви не можете купити менi брильянт за тисячу двiстi долярiв.
Дивiться, дивiться! - показувала вона число "Ляйф"-у i в ньому гарнi панi
у багряному оксамiтi з брильянтами на пальцях гарних, як фантазiя, рук.