Самчук У.. На тведiй землi

два старi, тяжкi, шкiрянi фотелi. Я, мабуть, мав дуже здивований вигляд,
коли Катруся запитала: - О! Вам подоба ться? - Навiть дуже, - вiдповiв я.
- То я скажу панi i ви можете тут бувати частiше. - Дякую, - сказав я.
Скористаюсь з нагоди.
Тi © ночi, пригадую, менi навiть снились книги, дуже багато книг i менi
при цьому чомусь дуже пригадуються старi часи, наприклад, старий гипет,
обелiски обсипанi знаками, слова, врiзанi в камiнь, папiруси, заставленi
думками. Пiдземнi i надземнi дороги, що вели i ведуть в простори вiкiв,
скорочують плянету, вiдкривають новi простори. I в цьому засягу менi
яснiша моя власна мандрiвка по тих шляхах до цi © ось будови, над цим
озером. Менi зда ться, що зi мною говорять мiльйонами слiв, на всiх мовах,
минулi столiття з виразною вимогою йти далi. Коли земля i бiльйони iнших
земель i сонць, i сузiр круклятимуть в просторах, то цей закон кружляння
нiколи не став би зрозумiлим без цих маленьких, безтiлесних слiв,
записаних тисячi рокiв колись на тих папiрусах.
Рано я прокидався, як звичайно, о шостiй годинi, Катруся збиралася було
мене будити, але я вже мився i голився в убиральнi. - Добрий ранок,
Катрусе! - виталися ми через коридор, як вам спалося? - О, чудово! -
казала вона. - Нiяких духiв? - О, нi! Нiяких! А як спали ви? - Також добре
i також нiяких духiв, - вiдповiдав я. - Може iншим разом вони до вас
зголосяться, - почув я несподiвану вiдповiдь. - Ви мене справдi лякакте, -
вiдповiв я на це. - А ви й не знали, що я страшна...
Було при мно, зiйшовши вниз, знайти в ©дальнi гарно приготований стiл -
шинка, яйця, бекон, хлiб житнiй, хлiб пшеничний, грейпфрут i кава зi
сметанкою. - Катрусе: - Що ви дума те! - викрикнув я. - А що сталося? -
здивувалась вона. - Дума те, що я все це подужаю? - Невже не подужа те? О,
не вiрю! Така сила! - жартувала вона. - Хiба, що ви менi поможете, - казав
я. - Я вже снiдала. Чи не було вам холодно? Зiпсулось наше огрiвання. -
Може вам помогти? - Дякую. Я вже дзвонила до гайдро. - Бачу - ви
господиня. - Чому б нi? Коли верта тесь з роботи? О сьомiй? - Це мiй час.
- Чи могла б просити ключ вiд вашого палацу? - Але ж. Катре! Бiйтеся Бога!
Ма те стiльки свого... - Вибачте! Ми домовились. Не люблю несловних!
Що мав робити? Ми погодились. Взагалi з нею виходило просто. Нiчого
зайвого Що менi залишалося - встати, забрати сво© речi, поцiлувати ©© в
щоку i сказати допобачення. Я так i зробив, за винятком цiлування в щоку.
Замiсть того - мило подякував, сказав допобачення, вона мене провела до
дверей й помахала рукою.
На мене вiйнуло запахом подружжя, далебi це так зворушливо, така
прониклива теплота i, можливо, це вперше я щось таке лiдчув. Коли я йшов
до автобусу, менi було лекше, мороз пахнув бозом i син , високе небо
розкривало обiйми для поцiлункiв. Мiй автобус бiг, як грайливiй пес,
насупроти сидiла плятинова бльондинка у короткiй, кокетливiй жакетцi, а ©©
довгi ноги викликали мене на двобiй.
Коли ж вечором вернувся, моя хатина нагадувала аптекарську склянку, все
шо могло блищати - блищало, моя завжди розбита постiль дбайливо застелена,
у печi гомонiв вогонь, в повiтрi тепло на плитi готова, гаряча вечеря -
мiцна, куряча юшка, теплi вiденськi ковбаски з тертою картоплею, тарiлка,
нiж, виделка, ложка, склянки, салата. Все на мiсцi, нiчого не забуто. I
навiть писулька: "Смачного, Павле !" Лишень само© авторки цi © паради нiде
не було. Все зробилось само. Чарiвний гокус-покус.
I як це все назвати i зрозумiти? Такий гвалтовний контраст до звичного
мого ладу. Я звичайно приходив, був утомлений, розпалював пiч, ставив чай,
©в щось холодне, не вживав посуду, не тримався порядку. I враз цей свiжий
дотик, i все так свавiльно ожило, я був на-правду здеформований, збитий, з
дороги, побачив iнший напрям... Я насвистував карiоку i хотiв танцювати.
На всiх мо©х, як казала Марта, вiвтарях стояли фото-iконки мо © Лени,
звичайно в ©х очах я бачив ласку богинi, але тепер вони дивилися
здивовано. Що, мовляв, сталося ?
Що, мовляв, сталося - питалися також кiмнати зо всiма ©х антикварними
атрибутами. Пiсля вчорашньо© мо © спальнi, вони раптом скорчились, я мiг
торкатися рукою ©х стелi, з ©х стiн плаксиво стiкали потьоки сирости, з
полатаних вiкон несло морозом. Особливо розпачливо виглядала моя збiрка
кишенькових видань, яку я безсоромно величав бiблiотекою. Вибач Джоне
Стейнбеку, вибач Джесимiн Вест, вибачте всi iншi. Я пролетар. Не можу
дарувати старим римлянамi, що вони це слово видумали.
Розумi ться, я знов "ночував у Катрусi" - преодiозне, зухвале
положення, що наводило на безлiч розважань звичайно нiчим не виправданих,
дарма що моя партнерка так блискуче вiдповiдала для цi © бiблiйно-райсько©
ролi. Знов та пишна широка постiль, та патетична ©дальня, всi тi нашi
розмови, блискучi синi очi i тонкi лебединi руки. Я довiдався, що панi
Сомерсет все таки покращало, ©© стан не абсолютно загрозливий, що вона
дяку за квiти i надi ться скоро вернутися до дому. Це була гарна новина.
Не знаю чому, але в цей час це була наппавду дуже гарна новина. Ми обо
мали найкращий настрiй, не дивлячись на одну прикрiсть, що я силою змусив
Катрусю прийняти заплату за ©© снiданки. Менi було також особливо при мно
направити одну клямку дверей вiдчинити кiлька вийнятково неслухняних
склянок з мармелядою, витирати в кухнi посуд. Я нiколи не подiзрiвав, яка
це при мнiсть витирати посуд, коли його ми якась особлива партнерка.
Iнколи це може видаватися, що ти гра ш на пiянiно в чотири руки якусь
музику. Всiлякi тi варiяцi© поглядiв, тi фуги рухiв, тi консонанси окремих
слiв, все це вклада ться у рапсодiю про Паганiнi.
Але наша музика не тривала довго, по тижневi, а властиво по дев'ятьох
днях, вернулася панi Сомерсет, ©© хвороба попустила, лишень ©й було
заборонено пити й курити - найсуворiшнй присуд, з яким вона ледве чи дасть
собi раду. Я, очевидно, вернувся до мо © принишкло© хатини, яка безнадiйно
втратила для мене всi сво© принчди. Зате я набув щось багато бiльше,
можливо найбiльше, можливо рiшальне... Я ще, очевидно, не здавав собi
справи у цих мо©х розшуках, дослiдах, спостереженнях, але я виразно
вiдчував, що я починаю вростати у якийсь певний грунт. Катруся, звичайно
маломовна, по деякому часi ще бiльше замовкла, ©© вся мова перейшла до
очей, до рум'янцiв щiк, до мелодi© рухiв. Коли я вечорами, або ранками
вертався з працi, моя хатина була насичена Катрусею, як губка водою, все
там мало ©© запах, на всьому намацально вiдчувалась ©© присутнiсть Всi мо©
речi, моя бiлизна, мо© одяги, мо взуття, моя ©жа. Вона входила до мене не
питаючись, вiдходила не питаючись, наповняла мою уяву не питаючись,
бунтувала мою кров не питаючись.
I взагалi ©© бiографiя це бiографiя мого приречення. й двадцять п'ять
рокiв. Вона розвинена i здорова. Вона не мала товариства. Вона вiддана
сво©й господинi. Вона вдячна долi. Вона ©здила iнколи на забави до
Торонта. Вона шукала пари. Через не© Снилик дiстав цей "об' кт" продажу.
Через не© я набув це мiсце. Через не© я i пiзнав панi Сомерсет. Сам
Господь Бог - Пантократор, на сво©й ласкавiй долонi, пiдносив менi цей
неоцiненний дарунок.
Лишень... Поза цим... Десь там гень за тим озером, як схiд сонця, у
тому просторi рiки св. Лаврентiя, за тими тисячами островiв, лежав град
хмарочосiв, стояла Монт-Роял i сонячний, осiннiй день, i шелестюче i ржаве
листя i готель ля Саль. I ще те Сiмко з блискавками i громами, як один
страшний суд i присуд. Нi. Це було невловиме добро, вийнятково брильянтини
перстень пiзнань, наддосвiтнiй свiт огненних горiнь. I я не певен, чи
Катруся могла бодай припускати, що щось таке на землi iсну . Вона бачила
стiни мо © хатини, бачила дивовижнi на них малюнки, бачила фотографi©
розставленi по всiх кiмнатах, бачила мою порожнечу, мою самоту i тугу, мою
заворожену печать добра i зла, застиглого в мо©х очах, як тяжiсть каменю.
Хто мав порушити цi забльокованi границi вiдсутности пана цi © господи ?
До цього додалося ще одно дiйство: я дiстав вiд Снилика повiдомлення,
що вiн ма для мене новий "об' кт", про який я просив його недавно -
вийнятково занедбана споруда хати в захiднiй частинi Торонта, трохи бiльша
розмiром вiд мо © попередньо© з гаражем, але в такому мальовничому образi,
нiби там була повiнь i вона довший час простояла пiд водою. Я не вагаючись
кинувся на цю жертву, як шулiка, як шакал, як акула. Все це я мав взяти у
сво© руки i привернути йому нормальний вигляд. Протягом трьох тижнiв, вiд
кiнця сiчня до половини лютого, я не вертався до Оквiлу, я жив у бруднiй,
порожнiй хатi, був загнаний, забутий, задрипаний, як колгоспний герой
працi, але протягом двадцять одного дня, весь той зачумлений "об' кт", що
коштував менi тринадцять тисяч, обернувся в "суб' кт", швидко побiльшив
свою вартiсть i додав до мого рiчного бюджету двi i пiв тисячi готiвкою,
яку я негайно направив на погашення частини свого заборгування.
З тебе будуть ще люди, казав дуже авторитетним тоном мiй пречарiвний
Снилик, лишень я не думаю, що це найiдеальнiший засiб стати мiльйонером.
Ми вечеряли з ним у одному китайському ресторанi на "Лейк-шор" i снували
сiтку плянiв майбутнього. Нi-нi-нi! Ми повиннi взятися за щось поважнiше,
ще не знали детально за що саме, але в кожному разi не зачумленi старi
будинки. Хоча будинки взагалi це все таки поважна порцiя, головне ж той
пiд ними грунт. Тi шматки площi нашого пречудового континенту. Снилик мав
повнi руки готових плянiв, вiн знав, що у мене пiд носом буду ться Форд,
що трохи далi за автострадою вгнiзджа ться Рокефелер, що здовж дороги
виростають з години на годину "фольксвагени", "гуд'©ри",
"голянд-кенедi н", "ан-глокенедi н", "вестiнггавзи" - така безконечна
черга безконечних назв з такими головокружними фантазiями. Ми зi Сниликом
сидiли непомiтно, мали вигляд на озеро, покрите частинно льодом, а
частинно дикими хвилями з бiлими гривами i мiркували, як догнати фордiв й
рокефелерiв. Не було вже часу, земля крутилася i до нас, але ми все таки,
навченi досвiдом наших перших дитячих крокiв, вдавали також божевiльних
доляро-робiв...
А коли я знов появився у мо©й хатинi на Оквiлi, панi Сомерсет
вiдмовилась мене пiзнати. - Хто ви такий? Де ви були? У якому госпiталi ви
лежали? Скiльки ви стратили фунтiв? - Я ©здив на Сант-Агате-де-Монт на
лещета, - сказав я переконливо.
Катруся знала причини мо © вiдсутности, моя хатка на курячих нiжках
стояла чепурна, як звичайно, ©© казковiсть з голiвкою Нефретете нiяк не
постраждала, панi Сомерсет, також поблiдла з великими попiд очима синцями,
сидiла у мо му гранiтному фотелi i ми вели гiдну уваги розмову.
- Як почува тесь мiсiс Сомерсет? - питав я ©©.
- Лявзi, - казала вона сердито. - Не смiю навiть курити. Але ви мусите
бути вдячнi, що мене скрутило.
- О! Ледi! Це жорстоко! - протестував я енергiйно.
- Яке жорстоко! Мали нагоду спати з такою дiвчиною, - казала вона.
- Лишень пiд одним дахом. I не так завдяки вашiй недузi, як завдяки
духам, - далi перечив я.
- Ой, тi менi духи! Кетрин також все скида на духiв, але хто до дiдька
вам повiрить. Коли я була у вашому вiцi я брехала направо й налiво, як
сука. Я мала трьох коханцiв - судiть самi! А Кетрин за вами гине.
- О, ледi Сомерсет!
- Не кажiть менi ледi, не кажiть менi Сомерсет. Кажiть менi Ен! А за
Кетрен я вам дякую. Добре що ви ©© берегли вiд тих духiв, ©й вже час. А
наша буда таки вигляда моторошно, колись це був "контри гавз", бо жили ми
у Торонтi при вулицi Блур недалеко вiд Батерст. Там тепер школа краси, а
колись це був наш замок. А що до бiблiотеки. . Мiй милий! Йдiть, берiть,
просвiщайтесь. Ви перша жива iстота, що пiсля смерти мого чоловiка нею
зацiкавилась. Кому тепер потрiбнi Бронте, Дiкенс, Байрон! Змилуйтесь над
нашим вiком! Звiдки ви родом?
- З Укра©ни.
- Чула. А де це ? Росiя?
- СССР.
- Для мене тi лiтери порожнiй звук. Я знаю Росiю i була в Петербурзi. I
як вони, скажiть, могли це перезвати на... Ах! Не мо дiло! Ви любите
книги? Йдiть, берiть, ось вам ключ. День i нiч. Коли хочете. Разом з
Кетрен. Дiвчина, як данський сир... ©й треба... О, розумiю, розумiю! I вас
розумiю. Всi тi там по стiнах абстракцi©? Чи не це часом конкуренцiя
мо © Кетрен?
Я був зворушений цi ю мовою, вона була зворушена також. - Павле! Не
берiть цього сентиментально: жити треба просто, - казала вона. Це я була
мiзерно-забльокована, але бачите, що сталося. Зiрвалася. Зависоко лiтала.
По смертi чоловiка... Ще була молода... Втрiскалась до фiльмового артиста
- божество, зна те тi часи. А був красунь - розумi ться. За ним тягнулися
сотнi багато кращих за мене, а мiльйони вiн мав сво©. Ви©хав до Англi© Я
лiтала через океан, як метелик. До Лондону, до Парижа, до Токiо, до
Ка©ра... Кани, Рiв' ра... Обсмалила крила i стала смiшною.
- Ви не були смiшною, - вирвалось у мене спонтанно.
- Смiшною! Дурною! Не змiряла сил. На цiле життя зiсталась калiкою.
З'©ла сама себе, пропила нерви, прокурила легенi, нiодного щасливого дня.
Скажете любов ? Не кажiть смiшного. Пасiя, патологiя... Гангрена, що
зжира тiло i душу, iдiть до психiятра i лiкуйтесь, чим можете. За всi
сво© по©здки тiльки й маю, що знайшла ту Кетрен, оте дiвча, що живе зi
мною, якому я отруюю життя тiльки тому, що воно не ма де подiтися. Я мушу
говорити, пити, курити, кричати, дебошити. Не раз лежу п'яна, як свиня, а
вона сидить надi-мною, як ангел, i прибира за мною гидоти. Вона каже, що
батька ©© заслали, що матiр вкрали, а я кажу: росiяни, можливо, жахливi,
одержимi бiсом, але я жахливiша вiд них. Дурна та Кетрен!
- Протестую! - вирвалось у мене.
- Ви божевiльний! Проти чого протесту те? - казала Сомерсет.
- Кетрен не дурна! Кетрен щаслива!
- Ви подвiйно божевiльний! Яке щастя?
- Вам служити! Бути з вами! Мати бiля себе таку людину!
- Нiсенiтниця! - викрикнула вона. - Не люблю таке чути! А зрештою -
досить. Розплакалась! Вам треба вiдпочити. Добранiч! - I вона швидко
встала i швидко вiдiйшла. Я провiв ©© через город до дверей ©© дому. Ми
мовчали. Був великий мороз, свiтив ясний мiсяць. Купами, як смiття, горiли
зорi.



IV

З Катрусею мав клопiт, чого i треба було сподiватись. Вона прибирала
мою берлогу i готовила вечерi. I мала свою манеру поведiнки. Лишала
записочки пiд подушкою - "спи гарно, Павле", або на столi "смачного,
Павле", або при дверях "добранiч, Павле". Стелила мою постiль, нiби це був
вiвтар, готовила ©жу, нiби священнодiяла. © цi таланти наводили на мене
сполох, я ставав ©© боржником i не знав, як протиставитись. Я весь час був
зайнятий, ми рiдко бачились, а як бачились - признаюсь: вона була
пречудова, налита, як зрiла ягода, мала здорове, свiже, пружне тiло, яке
пашiло жагою i якого, ще раз признаюсь, менi бракувало, як дихання й
повiтря. Iнодi здавалось, що не видержу, забивало вiддих i вона це бачила,
чула, розумiла, чекала, вiрила, ©© лазурнi очi були прозорi i яснi,
промiнюючi, обiцяючi.
Але я знав ще одно: ©© любов значила одруження, вона не надавалася на
нiяку iншу ролю i я не мiг би собi на щось iнше дозволити. А для одруження
я не був готовий. Даремно, даремно. Я не був ще готовий. Можливо, що на
перешкодi стояло те саме, про що недавно говорила Ен - пасiя, патологiя,
гангрена, але я це мав i мусiв з цим рахуватись. Я постiйно виймав одну
фотографiю у чорнiй, сатиновiй пiжамi i вона так гостро пригадувала Сiмко,
що у мене крутилась голова, нiби я дивився в безодню. Щоб забезпечитись
перед Катрусею, я поставив ту фотографiю на свому нiчному столику, я
говорив про не© навiть з Зiною, яка вийшла замiж за солiдного торгiвця,
сильно згрубла i поводилась, як московська купчиха, повчаючи мене, що
вона, тобто Лена, "поступила зi мною нечесно". Катруся приняла фотографiю
у чорнiй пiжамi як належне зло i тiльки одного разу дуже обережно, нiби
торкаючись павутиння, вона питала: - Хто вона? - Одна малярка, -
вiдповiдав я. - Ваша наречена? - Нi. Сестра? - Також нi. - Любов? -
запитала вона по короткiй перервi зниженим голосом. На це я не вiдповiв,
що значило знак згоди, Катруся мовчала також, лишень спустила очi, якi,
здавалось, на хвилинку згасли. Але це пiзнання не вплинуло на ©©
поведiнку. Вона знала, що в цьому щось невиразне. Любов? Минула любов?
Далека любов? А життя - життя i воно дикту . Воно ма вчора, сьогоднi, але
ма й завтра i Катруся добре знала, що кожне завтра може принести нам
несподiванки - недобрi чи добрi... I вона трiпотливо насторожена, як дика
пташка, на сторожi свого гнiзда, чекала свого завтра.
Нi, Катруся не змiнила сво © поведiнки, а як змiнила, то, зда ться, ще
©© загострила. Здавалось, вона цiнила мо© почуття, нiби вони були ©©
власнi, вона злилася з мо©ми наставленнями, затратила рiзницю мiж мо©м i
сво©м i це ставило мене у становище оточення. Я почував iнколи, що мо
ство поволi розчиня ться i поволi зника , як окрема самостiйна дiя... I
що поразка моя неухильна.
У цих умовах годi було оминути господу панi Сомерсет, вона вже цiлком
стояла на мо©й дорозi, ©© бiблiотека була вимовною причиною i разом
непереможним магнетом. Деякими недiлями я заходив до не© i бушував там, як
садист. Це була особлива насолода забратися до тi © похмуро© за денного
свiтла, обшито© брунатним шалюванням, зi запахом тлiнного паперу, святинi
i в ©© та мничих, глибоких, мало не злитих вiд довгого стояння лавах книг
знаходити якусь несподiвану рариту, яких була незчисленна кiлькiсть i
погрузнути у ©© свiтах, промiрах i просторах. Мiй батько був учитель i без
сумнiву це вiд нього я успадкував цю ненаситну жадобу знання.
А ледi Сомерсет чи тепер просто мила Ен, сидячи у сво му затишному
будуарi, одягнута у просторий, теплий, ватовий халат, нiби султан
турецький, приймала мене з великодушною поблажливiстю до мо©х книголюбних
нахилiв i крикливо-прихриплим голосом, нiби пiсля перепою, питала: - Що ви
там робите? - вона мала на увазi бiблiотеку. - Оглядаю книги, - спокiйно
вiдповiдав я. - Слухайте, молодий чоловiче! Чи ви часом не iмпотент? Там
на нього чека гаряча, як грiм, дiвчина, а вiн возиться з книгами. Я цього
не розумiю! I не розумiю... Не кажiть, не кажiть! А може краще скажiть: що
у вас там за лубом? Кажiть! Все кажiть!
Я сидiв проти не© на низькому, м'якому стiльчику i якраз мав у руцi
книжку Теккерiя "Роман без героя". - Це для вас! Це якраз для вас! -
гримiла далi панi Сомерсет, у вiдповiдь на мою розгублену мовчанку. - А, я
знаю... Ви там з тими сво©ми... Чи ви вiрите справдi в любов? - I не
дозволивши менi на вiдповiдь, вона одразу вiдповiдала сама. - Я в це не
вiрю! Я це сама пережила! Я знаю! Я знаю! Це велика брехня! А що ви
вiрите... - Я розкрив було рота, щоб сказати, що це не правда вiри, але
вона не дозволила. - От ви будете читати у цього самого Теккерiя, що це
страшна iлюзiя. Власне iлюзiя! Це уро ння. Це такий паралiч реального...
О, мiй Боже, мiй Боже! I як це ми люди не можемо збагнути, що... Ну
скажiть, ну скажiть! ..
Менi було не легко висловитись вистачально по-англiйськи, я шукав
потрiбнi слова, у поспiху не мiг ©х знайти i мiй вигляд напевно зраджував
велику розгубленiсть. Я дуже добре розумiв ©© намiри i ©© тенденцi©,
одначе не мiг дати ©й остаточно© можливости виконати ©© завдання.
Одруження Катрусi було тепер для не© "головне питання кожного ©© дня, але
я мусiв вдавати турка i уникати справжньо© вiдповiдi. Я говорив про те i
про це, про любов, як силу, як частину природи, як невiд' мну окрасу
розмноження роду, як поезiю, красу взагалi, мистецтво. Панi Сомерсет
прекрасно це розумiла, але вимагала не краси й не поезi©, а звичайно©
прози.
Мене знов виручив Снилик. Ми з ним безперерви були на лiнi©. Я не мав
дома телефону, але я мав його у себе на роботi, як також я мав його на
кожному кроцi мо©х стежок. Внедовзi, при кiнцi березня, пiзно вечором,
бiля години дванадцято©, у мене на роботi задзвенiв телефон. Я пiдняв
слухальце i на мо "гальо" почув голос Снилика. Був помiтно втомлений, але
як звичайно повний завзяття. - Слухай, Павле! Маю для тебе нову забавку. -
Якась рудера ? - запитав я. - Но... Не так аж образливо. Прекрасна хатка
на сiм кiмнат з гаражем... I з виглядом на озеро. Ха-ха! - казав Снилик. -
А цiна? - Цiна твоя. П'ятнадцять грен. Можливо, можливо! Можливо
спустить... Але раджу взяти. Tiп топ! При певних тво©х... Ти розумi ш.
Двi-три тисячки можеш залучити.
Другого дня я вже ту забавку оглядав, третього пiдписав "оферту", а
четвертого брався до роботи. Це вимагало лишень звичайно© поверхово©
уваги, а за тиждень цей самий Снилик привiз сво©м Фордом нового купця,
якогось еспанця i ми погодились на сiмнадцять тисяч. - Вел, - казав
Снилик. Не велика здобич, а все таки здобич. - I головне, що мене при тому
найбiльше розiбрало, це розмiри мого дiла. Вони видались менi жалюгiдно
малими. Десь приблизно в тому самому часi, ми сидiли зi Сниликом i мо©м
новим приятелем Медиком у "грiлi" мого, знов таки старого приятеля Пилипа
Стецика, що при вулицi Квiн, один блок на захiд вiд Батерст, у його
найзатишнiшому "сальонi", пили дешеву каву i обговорювали дивовижну, як на
нашi умови, справу - заснування ново© будiвельно© компанi©. I на диво, це
була моя iнiцiятива, до речi не останньо© дати, бо ще будучи у Ванкуверi,
я познайомився з деякими нашими, не дуже велико© фахово© грамотности
людьми, якi мали вже чималеньку компанiю, яка в рiзних мiсцях того
пречудового мiста, будувала не менш пречудовi бонгала... Менi це дiло
подобалось. Будiвництво, це мiй коник взагалi. Я iнколи впа©даю в
iстерику, коли бачу гарну будову. Тим бiльше, що в Торонтi вже було кiлька
наших очайдухiв, якi цим дiлом досить успiшно займалися. Один мiй товариш,
земляк, з якихсь старих часiв емiгрант, який мав обтятi пальцi лiво© руки,
вже на старостi рокiв, "впав на думку", що замiсть обтинати пальцi на
чужiй роботi, чи не краще занятися будiвництвом, як вiн казав, на власне
копито. Останнього лiта, вiн пiшов за сво ю мудрою радою i власними
силами, з не дуже великим капiталом, вiн збудував п'ять мешканевих
котеджiв в околицi компанi© Дженерал Моторе i заробив не бiльше, не менше,
- десять тисяч чистогоном. Це, казав вiн, нiяка ще сума, iншi на такому
дiлi виробляли три рази стiльки, але по-перше я ще не мав досвiду в цiй
роботi, а по друге, я такий досвiд набув, а за це треба платити.
I я йому вiрив. Я сам намiрявся набувати досвiд i що менi шкодило - моя
надмiрна обережнiсть. Я боявся рискувати, а це в рискованому дiлi,
найбiльший риск.
Не дивлячись на те й на це i на все iнше, ми заложили трiюмвiрат Снилик
- Данилiв - Медик - перший: торговельний досвiд, другий: два й пiв акра
будiвельно© площi, третiй: будiвельна освiта. Чого бракувало -
будiвельного капiталу. Але Снилик вроджений оптимiст, вiн постiйно
повторяв ту саму iстину, що капiтали ростуть на вулицi Квiн, на полях, на
автострадах, в телефонних книгах i треба лиш нагнутися, щоб ©х пiдняти.
Можливо, вiн мав рацiю i що нам залишалося - доказати це на практицi.
Нагнутися i пiднести. I в кожному разi, наша чарiвна трiйця з грiлу
Вiкторiя при вулицi Квiн, мала на увазi саме цим дiлом невiдкладно
зайнятися. Рiшено i пiдписано. Наша розмова не тривала бiльше години. Ми
встали з-за столу i, протискаючись через маси людей бiля бару, вийшли на
мокру, брудну вулицю, зайшли за рiг вулицi Маркгам, де чекало на нас авто
Снилика, всiлися до нього, гучно трiснули дверцi, авто рушило i побiгло
вверх до вулицi Дандес. Це було мiж першою i другою годиною дня якогось,
вже не пригадую числа в кiнцi березня.
Тим часом надходила весна. Як я вже, зда ться, згадував, я назвав сво
мiсце в Оквiлi "Коломия" i при в'©здi до не©, на однiй з мо©х сосон, я
примiстив табличку з цi ю назвою, виписаною чорними готичними лiтерами на
брунатному тлi, запозиченою, розумi ться, з прапам'ятного котеджу Лисого
на озерi Сiмко. Сама ж Коломия, як така, не мала для мене нiякого
меморiяльного сентименту i лишень Снилик, який, вда ться, походив родом з
околиць того символiчного мiсця, був цим пiдлещений i сприйняв це як мою
данину патрiотизму старим нашим рiднокрайовим закутинам.
Отже йшла весна... Вона заздалегiдь наводила на мене панiку. Я бачив
мо© здичiлi яблунi, нестриженi живоплоти, завалене сухим бадиллям поле. Що
мав з цим робити? Залишити й надалi на волю Божу, як домену фазанiв,
зайцiв та всiлякого зiлля, а чи пробувати привести його до яко©сь
цивiлiзовано© подоби. Тим часом я ще не мав на це остаточного рiшення,
поле чекало долi, сонце лило на нього сво тепло, воно оживало i швидко на
очах мiняло барву. Зi сiрого воно ставало сивим, зi сивого зеленим. Згра©
перелетних барвистих птахiв невiдомих пород наповняли його гамором. Я ж
шукав рiшення i був зайнятий.
А в тому також купiвлею авто-машини. Ця справа давно непоко©ла мою
вражливу амбiцiю, засадничо вона була дуже проста i дуже зрозумiла, але
для мене вона спричинила багато метушнi. Це далеко не те саме, що купити
черевики, або штани, це щось подiбне до того, як колись купувалось коня,
чи вибиралось наречену. Це безпосередня жива справа, авто це частина нашо©
природи, автостради, вулицi, гаражi ними заповненi, ©х бiльше нiж людей,
нiж собак - журнали, радiо, телевiзiя, неоновi свiтла спiвають ©м такi ж
оди i пеани, як i Де-борi Кер чи Фредовi Астеровi, i як зi всiм цим одразу
розiбратися, особливо коли ви не мали належного досвiду.
Спочатку я мав намiр дуже пуританський. Щось винятково скромне, якийсь
з друго© руки фольксваген за триста долярiв. Щось, що возило б мене туди i
назад мiж Торонтом i Оквiлом. Але як тiльки я торкнувся цi © справи, до
речi дуже обережно, нiби початкуючий музика торка ться струн скрипки, як
вона одразу брязнула i загула на сто голосiв. Торонто ма сотнi мiсць,
заставлених барвистими, як великоднi крашанки, вживаними автами, всi вони
блищать сво©ми кольорами пiд зливою свiтла i неонових реклям, всi вони
рвуться до рук, всi вони готовi вести вас на край свiту, всi вони
кокетливо, як балерини, манили й заражали вашi естетичнi смаки.
Вимагалось тiльки вiдваги, яко© я, признатися, не мав, триста долярiв,
якраз моя цiна, але триста долярiв не моя амбiцiя. Вагаючись, я вдаюся до
одного з мо©х таборових знайомих, який працював у однiй фiрмi при вулицi
Бей. Вулиця Бей це вулиця фордiв, крайслерiв, даджiв, шевролетiв,
каделякiв, ©х розмiщено там за склом, як iкони святих, i коли ви там